Виробництво антибіотика ністатину

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Вступ

Фармацевтична промисловість - це та сфера діяльності, яка не тільки сприяє зміцненню здоровўя людини, але й може зробити вагомий внесок в економічний розвиток України і зайнятість населення, тому питання налагодження вітчизняного виробництва лікарських речовин є дуже актуальним в наш час.

Проблема розширення номенклатури м'яких лікарських засобів, які використовуються для лікування грибкових захворювань, є важливою для сучасної фармації. За даними ВООЗ кожний четвертий житель планети страждає тим чи іншим грибковим захворюванням. Тенденція росту мікозних захворювань і частоти розвитку зумовлених ними ускладнень (вторинні інфекції, алергічні висипання, свербіж, екзема) спостерігаються і в Україні.

У медицині біотехнологічні прийоми і методи відіграють головну роль при створенні нових біологічно активних речовин і лікарських препаратів, призначених для ранньої діагностики і лікування різноманітних захворювань.

Антибіотики - специфічні продукти життєдіяльності організмів а також їх похідні та синтетичні аналоги, що мають високу фізіологічну активність по відношенню до мікроорганізмів, вірусів, клітин злоякісних пухлин та характеризуються вибірковістю дії. Відкриття антибіотиків, їх використання у боротьбі проти патогенних мікроорганізмів ознаменувало революцію в медицині. Антибіотики єунікальним класом лікарських засобів, які принципово відрізняються від інших ліків, що використовуються в медицині. Вони являють собою найбільш чисельну групу лікарських препаратів, особливе значення мають при лікуванні багатьох інфекційних хвороб, які раніше не лікувалися або супроводжувались високим рівнем смертності.

На сьогоднішній день в Україні близько 70% обўєму фармацевтичного ринку займає імпорт лікарських засобів. Тому виробництво вітчизняних антибіотиків є дуже актуальним і економічно вигідним, так як імпортні аналоги за ціною не завжди доступні малозабезпеченій категорії населення. Однією з умов виробництва конкуренто спроможних ліків та торгівлі ними на ринках країн СНД та ЄС, а також ринках інших країн є забезпечення якості за рахунок використання принципів і правил належної виробничої практики (GMP).

Для лікування ускладнень грибкових захворювань використовують протизапальні та протисвербіжні засоби, які на ринку України представлені переважно стероїдами, а лікарські засоби десенсибілізуючої дії у формі мазей, кремів, гелів, нестероїдної природи, практично відсутні.

Виробництво антибіотика ністатину також передбачає використання закордонних субстанцій. Випус препарату здійснюється на фармацевтичному підприємстві ВАТ «Лубнифарм», основним напрямком діяльності якого є розробка та виробництво готових лікарських засобів для зовнішнього та внутрішнього застосування у вигляді таблеток, настоянок і екстрактів, мазей, гелів і лініментів, перев'язувальних матеріалів, ін'єкційних розчині .

Ністатин - це препарат місцевого застосування, що має широкий спектр антибактеріальної дії відносно грампозитивної і грамнегативної, аеробної і анаеробної мікрофлори. Це протигрибковий засіб, антибіотик із групи полієнів. Він зв'язується зі стиролами в клітинній мембрані грибів, порушує її проникність, що призводить до виходу основнихкомпонентів клітини. Активний у відношенні Candida albigans.

Ністатин є антибіотиком широкого спектру дії, випускається в зручній лікарській формі, має низьку ціну та відповідає стандартам якості. До того ж, виробництво даного препарату в мазевій формі має ряд переваг перед виробництвом аналогів у формі гелів і кремів. Дифузія діючої речовини в тканині з мазі відбувається повільніше ніж в гелі, про що може свідчити пролонгованість дії. Мазь можна використовувати на ніч, вона діє як зволожувач шкіри, добре всмоктується, надає більш виражену дію. Повне всмоктування обумовлює гігієнічність і велику економність в порівнянні з кремами і гелями.

Актуальність. На сьогодні в Україні відсутні лікарські засоби для лікування грибкових захворювань на основі вітчизняних субстанцій.

Тому розробка і впровадження в практику нових м'яких лікарських засобів, які мають високу протигрибкову активність і одночасно діють на супутню бактеріальну мікрофлору, а також лікарських засобів, які мають десенсибілізуючу дію, усувають свербіння і запобігають розвитку вторинної інфекції є актуальним і буде сприяти підвищенню ефективності лікування зазначених хвороб.



1. Загальна характеристика антибіотиків

Термін «антибіотик» було запропоновано в 1942 р. З. А. Ваксманом для позначення речовин, утворених мікроорганізмами і виявляє антимікробну дією. Згодом багато дослідників пропонували свої формулювання, вкладаючи у яких часом занадто обмежений зміст або надмірно розширюючи це поняття.

Нині під антибіотиками розуміють хіміотерапевтичні речовини, отримані з мікроорганізмів чи інших природних джерел, і навіть їх напівсинтетичні аналоги і похідні, що мають здатність вибірково пригнічувати в організмі хворого збудників захворювань, і (чи) затримувати розвиток злоякісних новоутворень.

Антибіотики природного походження продукуються різноманітними групами мікроорганізмів (найчастіше актиномицетами, рідше бактеріями), нижчими рослинами (дріжджами, водоростями, плісеневими грибами, вищими грибами), вищими рослинами і тваринами організмами.

Наприклад, представники пологів Micrococcus, Streptococcus, Diplocoooccus, Chromobacterium, Escherichia, Proteus синтезують низин, дипломицин, продигиозин, колиформин. Бактерії роду Bacillus утворюють грамицидины, субтилин, полимиксины.

Антибіотики, утворювані мікроорганізмами, які належать до низки Actinomycetales, - стрептоміцин, тетрацикліни, новобиоцин, актиномицины та інших.

Антибіотики, утворювані недосконалими грибами: пеніцилін - Penic. Chrysogenum; гризеофульвин - Penic. Griseofulnum; трихоцетин - Tricholecium roseum.

Антибіотики, утворювані грибами, які належать до класам базидиомицетов і аскомицетов: термофиллин, лензитин, хетомин.

Лишайники, водорості і нижчі рослини здатні утворювати усниновую кислоту і хлореллин, вищі рослини - алмицин, рафанин.

Антибіотики тваринного походження: лизоцим, экмолин, круцин, інтерферон.

Класифікація антибіотиків. 

За характером на бактеріальну клітину антибіотики можна розділити на три групи:

- бактеріостатичні (бактерії живі, але не стані розмножуватися),

- бактерициды (бактерії умертвляються, але фізично продовжують бути присутніми на середовищі),

- бактериолітичні (бактерії умертвляються, і бактеріальні клітинні стінки руйнуються).

По механізму біологічної дії антибіотики діляться:

1. Антибіотики, ингибирующие синтез бактеріальної стінки (пенициллины, цефалоспорины, бацитрацин, ванкомицин).

2. Антибіотики, порушують функціонування цитоплазматической мембрани (поліпептиди, полиены, грамицидин).

3. Антибіотики, руйнують рибосомальные субчастицы і стримуючі синтез білка (тетрацикліни, хлормицетины, аминогликозиды, макролиды).

4. Антибіотики, вибірково які синтез нуклеїнових кислот:

- інгібітори синтезу РНК (актиноміцин, гризеофульвин, канамицин, неоміцин, новобиоцин та інших.);

- інгібітори синтезу ДНК (брунеомицин, саркомицин).

Антибіотики мають виборчу дію, тобто. активні лише до мікроорганізмів за збереження життєздатності клітин господаря і діють не так на все, але в певні пологи й ті види мікроорганізмів. З вибірковістю тісно пов'язані поняття про широті спектра активності антибіотиків. Традиційно за широким спектром антимикробного впливу антибіотики діляться на препарати вузького спектра дії і широкого:

1. Антибіотики вузького спектра дії діють тільки певний вид бактерій. До них належать пеніцилін, оксациллин, еритроміцин.

2. Антибіотики із широкою спектром дії ефективні у нищенні не виключно грамположительных і грамотрицательных бактерій, але й спирохет, лептоспир, риккетсий, великих вірусів (трахоми, пситтакоза та інших). До них відносять групи тетрацикліну (тетрациклін, окситетрациклин, хлортетрациклин, глициклин, метациклин, морфоциклин, доксициклін) і левомицетина.

Вислів величин біологічну активність антибіотиків зазвичай роблять у умовних одиницях, які у 1 мл розчину (ед/мл) чи 1 мг препарату (ед/мг). За одиницю антибиотической активності приймають мінімум антибіотика, здатне придушити розвиток чи затримати зростання стандартного штами тест-микроба у певному обсязі живильне середовище.

Застосування антибіотиків. 

Антибіотики є найчисленніша група лікарських засобів. Їх використовують задля унеможливлення і лікування запальних процесів, викликаних бактеріальної мікрофлорою. Нині існують сотні лікарських засобів, вибірково діючих на збудників різноманітних захворювань. Сфера антибіотиків - це швидко прогресуючі інфекції чи бактеріальне зараження життєво важливих органів, із якими імунна система має не може сама. Антибіотики незамінні при гострому розвитку хвороби - ангіни і пневмонії, і навіть при інфекційному запаленні, яке локалізується в закритих пустотах (отит, гайморит, остеомієліт, абсцес, флегмона).

Нині ведуться активні роботи з вишукуванню антибіотиків нової генерації, ефективних під час лікування вірусних і ракових захворювань.

Антибіотики знаходять використання у сільське господарство, передусім лікувальні препарати у тваринництві, птахівництві, бджільництві і рослинництві, а окремі антибіотичні речовини - як стимулятори зростання тварин.

Деякі з антибіотиків успішно застосовують у харчової та консервної промисловості, у ролі консервантів швидкопсувних продуктів (свіжої риби, м'яса, сиру, різних овочів).

Техніко-економічне обгрунтування

Особливості технології, що потрібно враховувати у проекті

У виробництві мазі використовують такі основні процеси: зберігання та контроль субстанції та допоміжних речовин, дозування та змішування компонентів, зволоження суміші, приготування розплаву основи, приготування розчину цетилпіридинію хлориду, введення розчину основи та ністатину в міксер-гомогенізатор, пакування, маркування та відвантаження готової продукції.

Невід'ємною частиною ТЕО є організація виробництва у відповідності до вимог НВП. Це дасть змогу гарантувати, що лікарський засіб виробляється і контролюється у відповідності до обов'язкових принципів, норм і правил, а також реєстраційної іліцензійної нормативної документації, вимоги якої повністю відбивають встановлені і передбачені потреби споживача, саме ефективність, безпечність застосування препарату, його якість, ідентичність, стабільність.

Місце будівництва спроектованого виробництва

Складовою частиною ТЕО є вибір місця розташування виробництва, при цьому важливими факторами, що впливають на місце будівництва вважають:

- залежність від постачальників сировини та ринків збуту;

- залежність від джерел енергії (енергозалежність);

- екологічна безпечність;

- забезпеченість кваліфікованим персоналом.

Будівництво цеху по виробництву ністатинової мазі, запропоновано здійснювати в м. Київ на території діючого фармацевтичного підприємства ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця». Перевагами такого розташування є наявність уже існуючих магістралей водопостачання, енергопостачання, теплопостачання, а також каналізації, що значно знизить матеріальні витрати при будівництві цеху. Біля зазначеного підприємства проходять автошляхи, що дозволить легко налагодити поставки сировини та матеріалів на завод та забезпечити вивіз готового продукту до споживачів.

Серед перелічених факторів найбільш суттєвим є забезпеченість кваліфікованою робочою силою. Розташування підприємства дозволить забезпечити підприємство професійними спеціалістами.

Забезпеченість виробництва сировиною і матеріалами

Ністатин медичний : постачальник фармацевтична компанія «Артур-К».

Цетилпіридинію хлорид: постачальник фармацевтична компанія «Артур-К».

Пропіленгліколь : постачальник фармацевтична компанія «Артур-К».

Цетостеариловій спирт: постачальник фармацевтична компанія «Артур-К».

Туби: постачальник фармацевтична компанія «Артур-К».

Ковпачки: постачальник фармацевтична компанія «Артур-К».Картонні коробки: ціна 1 грн/шт, постачальник Moving Master.

Розрахунок потужностей виробництва

Зважаючи на останні маркетингові дослідження викладені у газеті «Фармацевтичний вісник» близько 0,00043% населення України використовує для лікування ністатин (форма випуску - мазь по 25 г).

Рахуємо, яка кількість пацієнтів використовує мазь ністатин:

46000000*0,00043=19780 осіб



Згідно інструкції по застосування препарату мазь застосовують не менше 7 діб по 3,5 г. Звідси рахуємо необхідну кількість препарату необхідну для лікування 19780

19780*3,5*7/25=19384шт.Врахуємо втрати (10% по готовій продукції), що виникають в процесі виробничого процесу:

Характеристика біологічного агента

Актиноміцети (гр. actis-- промінь, тусоs -- гриб) -- променисті грибки -- група мікроорганізмів, що належать до прокаріотів, але дещо пдібні до грибів. Як і бактерії, всі актиноіцети містять у складі клітинної стінки пептидоглікан, не мають диференційованого ядра, ширина клітин (0,5 -- 1,5 мкм) подібна до бактеріальних. Подібність до грибів виявляється у здатності клітин галузитися у вигляд міцелію й утворювати на кінцях гіф спори, що є для ряду родів актиноміцетів основним способом розмноження.

Нижчі форми актиноміцетів -- проактиноміцети і коринеформні бактерії-- охоплюють такі роди, як Мусоbасtеriт, Nосаrdia, Аrthrobacter, Соrinebacterium та ін. Це одноклітинні форми, у яких спостерігається тенденція до утворення міцелію чи клітин з мінливою неправильною формою у молодих культурах. 3 віком клітки бльшості видів розпадаються на кокоподібні або овальні за формою. Плеоморфізм. (морфологічне різноманіття) характерний для усіх видів, розмноження відбувається поділом клітин, фрагментацією міцелію чи утворенням спор.

Крім плеоморфізму, для корінебактерій характерно «розтріскування» клітин у процесі поділу. Воно відбувається через те, що перетинка, яка з'єднуе дочірні клітини,разшаровується на різних боках з різною швидкістю, так що клітини виявляються під кутом одна до одної. Водночас спостерігається і множинний поділ клітин, за якого з однієї довгої палички утворюються кілька коротких.

РІД Streptomyces.

Рис.1. Морфологія Streptomyces.

Морфолого-культуральні ознаки.

Вегетативні гіфи (діаметром 0,5-2,0 мкм) створюють сильно розмежований міцелій, який рідко розпадається на фрагменти. Повітряний міцелій в зрілому стані несе ланцюжки великого числа спор. Для декількох видів характерними є короткі ланцюжки спор на субстратному міцелію. Деякі види можуть формувати склероціо-, пікнідіо-, спорангіо- та сіннема-подібні структури. Спори нерухомі. Колонії обособлені та лишайникоподібні, маслянисті; поверхня спочатку відносно гладка, потім формується переплетіння повітряного міцелію, який може бути зернистим, порошкоподібним чи бархатистим. Утворюють різноманітні пігменти, які визначають колір повітряного та субстратного міцелію. Багато які штами продукують один або більше антибіотиків. Грампозитивні але не кислото- чи спиртостійкі. В складі пептидоглікану клітинної стінки велика кількість в-діамінопімелінової кислоти. Не містять міколових кислот але у великих кількостях містять насичені жирні кислоти ізо- та антиізо-структури; основні ізоприноїдні зв'зки –Ј гекса- чи октогідровані менахінони з 9 ізопреїновими одиницями. В складі складних полярних ліпідів звичайно присутні фосфатидилгліцерол, фосфатидилетаноламін і фосфатидилінозитол.

Streptomyces noursei

Спороносці спіральні.

Оболонка спор з шиповидними виростами.

Повітряний міцелій сіруватий, сірий, буро-сірий чи з рожевим відтінком; білий до світло-сірого, з віком сірий чи червоно-сірий, з віом димчато-сірий.

Субстратний міцелій жовто-бурий до блідо-червоно-бурого, блідо-буро-рожевий; темно-сірий; червоно-рожевий; червонуватий; буро-коричневий; коричневий; б/цв; буруватийчи жовтуватий.

Розчинний пігмент жовтуватий чи буруватий; бурувато-рожевий чи пурпурно-червоний; гранатово-пурпурний; пурпуровий; червоно-рожевий; рожево-малиновий; слабо-жовтувато-бурий до червоно-буруватого.

Фізіолого-біохімічні ознаки.

Аероби. Хемоорганотрофи; метаболізм окислювального типу. Каталазопозитивні; як правило, відновлюють нітрат до нітриту; розкладають аденін, ескулін, казеїн, желатину, гіпоксантин, крохмаль і L-тирозин. В якості одиничних джерел вуглевоводу і енергії для росту використовують різноманітні органічні з'єднання. Оптимальна температура 25-30 єС; деякі види ростуть як психрофільні і термофільні; оптимальний для росту діапазон pH 6,5-8,0. Широко розповсюджені в грунті, враховуючи компости. Декілька видів патогенні для тварин і людини, інші фітопатогенні. Меланоїдні пігменти не утворює.

Желатину зріджує, молоко коагулює (або ні) пептонізує, крохмаль гідолізує, нітрати відновлює, сірководень не утворює. Використовує для росту глюкозу, фруктозу, галактозу, сахарозу, маніт; не росте в присутності арабінози, ксилоли, рамнози, рафінози.

Типовий штам: IMRU 3771 = ATCC 11455 = CBS 240.57 = DSM 40635 = ETH 13473 = JCM 4922 = KCC S - 0922 = =NCIMB 8593[33, 75, 225, 248, 249, 559].

Від S. noursi відрізняється відсутністю РП на основних середовищах. Антагоніст; отриманий комплексий поліфунгін.

Таксономічний статус.

Згідно з фенотиповою систематикою IX видання Керівництва Бергі з ідентифікації бактерій (1997р.), актиноміцети представлені у 8 групах (№22-29).

Царство - Прокаріоти

Представник групи бактерій-Актиноміцети

Порядок- Actinomycetales

Родина- Streptomycetaceae

Рід- Streptomyces

Вид- S. noursei.



Обгрунтування вибору технологічної схеми виробництва

Вибір технології та аналіз способів і прийомів реалізації мети виробництва

Технологічний процес виробництва мазі ністатину включає в себесукупність стадій санітарної підготовки виробництва, підготовки сировини та матеріалів, приготування розчинів поживних середовищ та їх стерилізацію, промисловий біосинтез субстанції ністатину, сукупність стадій очистки та виділення продукту, приготування суміші субстанції та допоміжних речовин, приготування мазі, маркування і пакування готового продукту, технологічний контроль виробництва.

Основою вибору технологічної схеми виробництва лікарського засобу є виконання вимог, що представлені в АНД на мазь ністатин. В цьому випадку обов'язковим є врахування особливостей технології, що обумовлені специфікою лікарського засобу і властивостями біосинтезу ністатину. Вибір технології виробництва обумовлюється показниками якості готової продукції, які представлені у АНД.

Реалізація технології виробництва мазі потребує вибору найоптимальніших стадій і операцій серед існуючих, які б задовольняли потреби країни в препараті, вимоги споживачів щодо якості і ціни та, найголовніше, вимоги Належної Виробничої Практики.

Технологічний процес виробництва ністатину складається із сукупності стадій і операцій, що призводять до отримання продукту мікробного синтезу в чистому вигляді та подальшої його трансформації в лікарський засіб. Відповідно до лікарської форми препарату (мазь) здійснюється ряд технологічних операцій для перетворення субстанції антибіотика в готову для застосування з лікувальною метою одиницю продукції. Також в технологічний процес включені стадії фасовки готової продукції в туби, в споживчу тару, маркування.

Існуючі вітчизняні технології отримання мазі характеризуються наявністю багатьох допоміжних стадій та невисоким рівнем автоматизації.

Санітарна підготовка виробництва

Включає комплекс заходів, що в кінцевому випадку обумовлює загальний санітарно-гігієнічний стан виробництва. Санітарно-гігієнічна підготовка приміщень має забезпечувати обраний мінімумімовірності контамінації продукту і в них повинна підтримуватися регламентована ступінь чистоти поверхонь, повітря та інше. Санітарна підготовка виробництва включає в себе ряд заходів гігієнічного характеру з використанням відповідних дезінфікуючих хімічних речовин, спрямованих на досягнення зведення до мінімуму ризику забруднення та контамінації продукту, що виробляється.

Санітарна підготовка приміщень -- один з найважливіших заходів по забезпеченню чистоти технологічного процесу. Підготовка приміщень до роботи включає комплекс дій, що складається з вологого прибирання приміщень, дезінфекції стін, підлог та інших поверхонь, які переслідують мету зведення до мінімуму механічних і мікробних забруднень і досягнення потрібного рівня чистоти приміщень.

Вологе прибирання розділяють на щоденне та генеральне.

Для санітарної обробки приміщень і обладнання використовуються розчини дезінфікуючих речовин, що обумовлює наявність у ТС операцій по підготовці та зберіганню дезінфікуючих розчинів для обробки приміщень. При виборі дезінфікуючих засобів необхідно враховувати не тільки їх бактерицидні властивості, але й можливу токсичність для людини. Тривале використання будь-якого дезінфікуючого засобу призводить до утворення стійких штамів мікроорганізмів, тому його рекомендується змінювати кожні 14 діб.

Всі наявні дезінфікуючі засоби умовно поділяються на три групи:

* для підготовки персоналу;

* для підготовки приміщень;

* для підготовки обладнання.

Дезинфікуючі засоби для фармацевтичної промисловості повинні відповідати наступним вимогам:

- активність у відношенні широкого спектру мікроорганізмів;

- герміцидний тип дії;

- повільне (по можливості відсутнє) формування резистентних варіантів мікроорганізмів;

- універсальність - можливість застосування одного і того ж засобу для дезінфекції різних об'єктів;

- безпечність для персоналу, який зайнятий наетапах приготування і використання робочих розчинів дезинфікуючих засобів;

- екологічна безпечність;

- стабільність при зберіганні та транспортуванні;

- низька агресивність в відношенні конструкційних матеріалів, які призначені для виготовлення технологічного обладнання, комунікацій, інвентарю і внутрішньо цехової тари підприємств фармацевтичної промисловості;

- повна змиваємість з робочих поверхонь об'єктів підприємств хіміко-фармацевтичної промисловості при мінімальній витраті води на одиницю продукції, що виробляється;

- оптимальне співвідношення «ефективність - витратна норма - ціна 1 л робочого розчину».

Враховуючи вищезазначені вимоги для реалізації санітарної підготовки виробництва нами обрано наступні дезінфікуючі розчини, дозволені для використання у фармацевтичній промисловості.

Для обробки рук персоналу:

76% етиловий спирт - ефективний і дешевий засіб;

2,4% розчин рецептури «С-4» - малонебезпечний, не виявляє шкіряно-подразнюючих властивостей при багаторазовому застосуванні. Також виявляє бактерицидні, фунгіцидні властивості, при використанні не виникає масленого забруднення;

1% розчин дегміну - дешевий та перевірений часом засіб. Дезінфікуючі розчини чергують кожні 5-6 днів.

Для підготовки приміщень:

0,5%, 3% перекис водню з миючим засобом - не дорогий і дуже ефективний засіб, що діє на широкий спектр мікроорганізмів та має повільний механізм виникнення резистентності;

хлорамін Б 1%, 2% - дешевий, менш токсичний, не такий агресивний у відношенні до оброблених поверхонь.

Для підготовки обладнання використовують розчини перекису водню 0,5% з миючими засобами, 76% розчин етилового спирту.

Підготовка персоналу

Одним із базових принципів НВП є наявність навченого персоналу, що має необхідну кваліфікацію Організація та функціонування відповідної системи якості й належне виробництво лікарських засобів залежать відефективної роботи кваліфікованих кадрів. Тому необхідна достатня кількість висококваліфікованого персоналу для вирішення всіх завдань, які перебувають у сфері відповідальності виробника. Кожен співробітник повинен ясно розуміти індивідуальну відповідальність, яка має бути документована. Весь персонал повинен знати принципи належної виробничої практики, що стосуються його діяльності, а також пройти первинне і подальше навчання відповідно до його обов'язків, включаючи інструктаж із виконання гігієнічних вимог.

У НВП існують загальні принципи стосовно вимог до персоналу. Персонал умовно поділяється на персонал, який приймає безпосередню участь у виробничому процесі (виробничий персонал) та керівний персонал.

На підприємстві має бути організаційна схема розміщення та взаємопідлеглості персоналу. Службовці на відповідальних посадах повинні виконувати обов'язки, зазначені в посадових інструкціях, і мати відповідні повноваження для їхнього виконання. Їх службові обов'язки можуть бути передані призначеним заступникам, що володіють достатнім рівнем кваліфікації.

Навчання персоналу

Складовою частиною відповідної підготовки персоналу є організація його навчання. На підприємстві, в першу чергу потрібно забезпечити навчання персоналу, службові обов'язки якого передбачають перебування у виробничих зонах або контрольних лабораторіях, а також персоналу, діяльність якого може вплинути на якість продукції.

У склад навчання крім основного навчання, що включає теорію і практику GМР, кожний прийнятий на роботу співробітник повинен пройти навчання відповідно до обов'язків, що за ним закріплені. Повинні бути розроблені навчальні програми і затверджені відповідно або керівником виробництва, або керівником відділу контролю якості. Підготовка персоналу спрямована на здобуття персоналом відповідного рівня кваліфікації. Навчання і перевірка знань персоналу здійснюється увідповідності з затвердженою на підприємстві програмою. При цьому особливу увагу приділяють персоналу, який працює в чистих приміщеннях. Метою навчання є виконання спеціальних вимог виробництва по забезпеченню асептики, відбору проб та інше.

Контроль знань персоналу здійснюється керівним персоналом у вигляді іспитів, поточного контролю. В чистих зонах повинна бути мінімальна кількість персоналу.

Гігієнічні вимоги до персоналу

Кожен тип виробництв лікарських засобів (виробництво стерильних та нестерильних лікарських засобів) потребує формування відповідних гігієнічних вимог до персоналу. У зв'язку з цим повинні бути складені детальні програми з гігієни праці, адаптовані до різних потреб підприємства.

При зарахуванні на роботу персонал повинен пройти медичне обстеження. Повинні бути вжиті заходи, що гарантують, наскільки це можливо, що жодний співробітник з інфекційним захворюванням або відкритими ранами на відкритих ділянках тіла не зайнятий у виробництві лікарських засобів.

Персонал, який знаходиться в чистих зонах, повинен виконувати ряд специфічних вимог:

1. В чисту зону не можна вносити верхній одяг, тому чисті приміщення супроводжуються перехідними зонами, роздягальнями, а вхід здійснюється крізь повітряні шлюзи;

2. В чистих зонах повинна знаходитись мінімальна кількість працюючого персоналу;

3. Персонал повинен мати окрім отриманих знань досвід роботи.

Кожна особа, яка входить у виробничі зони, повинна носити захисний одяг, що відповідає виконуваним нею операціям. Повинні бути заборонені всі дії, які порушують гігієнічні вимоги усередині виробничих зон або в будь-якій іншій зоні, якщо вони можуть негативно вплинути на продукцію.

Необхідно, щоб одяг і його якість відповідали процесу і класу робочої зони. Одяг слід носити таким чином, щоб захистити продукцію від контамінації.

При роботі у приміщеннях різних класів чистоти до персоналу пред?являють наступнівимоги.

Клас D: волосся має бути закрите. Слід носити звичайний захисний костюм і відповідне взуття або бахіли.

Клас С: волосся має бути закрите. Необхідно носити комбінезон або брючний костюм, а також відповідне взуття або бахіли. Від них практично не повинні відокремлюватися волокна або часточки.

Клас А/В: головний убір повинен цілком закривати волосся; необхідно на обличчі носити маску. Слід носити відповідним чином простерилізовані та не напудрені гумові або пластикові рукавички і простерилізовані або продезинфіковані бахіли. Захисний одяг практично не повинен виділяти волокна або часточки і повинен затримувати часточки, що відокремлюються від тіла.

Рукавички під час роботи потрібно регулярно дезинфікувати. Маски і рукавички необхідно змінювати принаймні кожну зміну.

Слід уникати прямого контакту між руками оператора і відкритою продукцією, а також будь-якою частиною обладнання, що контактує з продукцією.

Вибір класів чистоти виробничих приміщень

Чисті приміщення, як частина будівельних конструкцій є складовою технологічних приміщень різних виробництв. Чистим приміщенням або чистою кімнатою називають приміщення, в якому концентрація аерозольних частинок і, за необхідністю, число мікроорганізмів у повітрі підтримуються у визначених межах.

Мазь ністатину належить до нестерильних лікарських засобів, для виробництва яких правила GМР не встановлюють конкретних кількісних вимог до чистоти приміщень. У той же час на них поширюється загальне положення забезпечення мінімального ризику забруднення матеріалів і продукції. Поверхні виробничих приміщень "повинні бути гладкими, без тріщин і відкритих стиків", і повинна бути забезпечена "ефективна система вентиляції, обладнана пристроями контролю повітря". Багато підприємств, щоб виконати ці вимоги, використовують для нестерильного виробництва чисті приміщення, хоча в нормативних документах цієївимоги немає. Це потрібно для забезпечення стабільності препарату, забезпечення його тривалого терміну придатності, щоб він не псувався під впливом мікроорганізмів. Чисте приміщення призначене для захисту продукту від мікроорганізмів. Завдяки чистоті повітря термін придатності препарату досягає 3--5 років.

З метою забезпечення належної якості лікарських засобів та відповідно до додатка 4 „Комплексної програми розвитку медичної промисловості на 1997--2003 роки» затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1538, прийнята низка законів стосовно організації виробництва нестерильних лікарських засобів у вигляді "Методичних рекомендацій щодо виконання санітарно-гігієнічних вимог та проведення мікробіологічного контролю у виробництві нестерильних лікарських засобів".

Складовою частиною методичних рекомендацій є "Методичні рекомендацій щодо класифікації виробничих приміщень нестерильних лікарських засобів за допустимим вмістом мікроорганізмів та часток у повітрі".

В цих методичних рекомендаціях наведена класифікація приміщень для виробництва нестерильних лікарських засобів.

Тому, для обраної технологій можемо використати певні вимоги, що дозволить забезпечити чистоту при виробництві нестерильного лікарського засобу та забезпечить стабільності препарату, і його тривалому терміну придатності, щоб він не псувався під впливом мікроорганізмів.

Продукцію необхідно виробляти в чистих зонах, доступ у які персоналу і/або надходження обладнання, сировини і матеріалів має здійснюватися через повітряні шлюзи. Чисті зони мають обслуговуватися таким чином, щоб відповідати стандарту чистоти, і постачатися повітрям, що пройшло через фільтри відповідної ефективності.

Виробництво нашої продукції (мазь ністатин) буде здійснюватися у приміщеннях класу чистоти С, а стадії пакування та маркування у спеціальному контрольному класі D.



Вимоги добудівництва та організації чистих приміщень

Основні вимоги до проектування і будівництва чистих приміщень:

1. Чисті приміщення повинні бути мінімального розміру.

2. Найбільш чисті зони повинні повторювати по своїй формі робочі зони обладнання.

3. Найбільш критичні до забруднення зони потрібно розміщати якомога далі від маршрутів руху персоналу, входів і входів, матеріальних потоків.

4. Для фармацевтичного виробництва оптимальною є схема розміщення чистих приміщень - приміщення в приміщенні.

5. Не можливо використовувати зовнішню стіну будівлі заводу як стіну зони високого класу чистоти. Це може призводити до втрати тепла, порушення балансу повітрообміну, конденсації вологи на вікнах.

6. Вхід і вихід персоналу, передача і відходів слід здійснювати через повітряні шлюзи. Повітряний шлюз може виконуватись як окреме приміщення або як передаточна камера (тільки для матеріалів).

Повітряний шлюз забезпечує постійний перепад тиску між приміщеннями та додаткову очистку персоналу, матеріалів від часточок як при в ході в чисте приміщення, так і на виході.

В чистих приміщеннях рахункова концентрація аерозольних частинок, а при необхідності число мікроорганізмів в повітрі підтримуються в певних межах. В запропонованій в курсовому проекті технології чисті приміщення повинні бути обладнані наступними конструкціями та задовольняти певні вимоги до їх будівництва, які будуть наведені нижче.

Кімнати переодягання. Кімнати переодягання служать для підготовки персоналу до входу в чисте приміщення і виходу з нього. У них він одягає передбачений інструкцією одяг, проводиться миття рук і ін. Кімната переодягання виконується як повітряний шлюз. Оснащення кімнати переодягання залежить від класу приміщення, в яке вона веде. В той же час кімната переодягання має загальні ознаки. Вона зазвичай розділяється на три зони:

- зону входу в кімнату, де відповідно дорегламенту знімається і зберігається одяг і особисті речі, що не допускаються в чисте приміщення, миються і сушаться руки і т.д.;

- перехідну зону, в якій надягає одяг для чистого приміщення, в цій зоні зазвичай встановлюється поперечна лава, яка служить фізичним і психологічним бар'єром при переодяганні;

- зону виходу, де проводиться остаточна перевірка перед входом в чисте приміщення, в стерильному виробництві надягають стерильні рукавички.

Зона виходу повинна мати найбільш високий рівень чистоти. Згідно правилам GMP ЄС, ця зона в «оснащеному» стані повинна мати такий же клас чистоти, що і приміщення, в яке вона веде.

При організації кімнат переодягання слід звернути особливу увагу:

- оснащення меблями, призначеними для зберігання одягу і особистих предметів; найдешевшим і поширенішим рішенням є сталеві панелі з декількома шарами покриття, причому, зовнішня поверхня покривається епоксидною, порошковою або іншою фарбою, яка проходить гарячу сушку. Дорожчі панелі з неіржавіючої сталі застосовуються у виробництвах з агресивними середовищами, при високій ймовірності ударів, тобто там, де в цьому є необхідність.

Виготовлення стінних панелей - відповідальне спеціалізоване виробництво, також, вимагає дотримання вимог чистоти. Наприклад, завод-постачальник сталевих листів для виготовлення панелей повинен передбачити захист цих листів поліетиленовою плівкою. Панелі для чистих приміщень повинні задовольняти гігієнічним вимогам, не виділяти і не сорбувати запахи.

Для захисту стін від ударів візків у виробництвах, де вони використовуються, слід вмонтовувати уздовж стін захисні смуги або бруси. У чистих, приміщеннях не слід використовувати вироби з дерева, дерев'яні деталі, дерев'яні меблі й ін. Дерево є джерелом частинок і створює сприятливі умови для проживання і розмноження мікроорганізмів.

Вікна. Місця скління повинні ретельно герметизуватися. Доцільнозастосовувати подвійні вікна так, щоб забезпечити суцільну, без виступів поверхня стіни в місці стику «метал-скло». Не допускається використання штор усередині чистого приміщення. Якщо потрібні жалюзі або штори, то вони можуть вмонтовуватися всередину вікна між стеклами. Вікна, як правило, не повинні мати підвіконь. Там, де підвіконня є, доцільно додати їм нахил вниз у бік приміщення, щоб зменшити накопичення забруднень і полегшити очищення. Конструкція вікна не повинна допускати можливості його відкриття.

Двері. У чистому приміщенні повинна бути мінімальна кількість дверей. Розсувні двері в чистих приміщеннях не застосовуються, оскільки містять труднодоступні для прибирання місця, де скупчується пил. Дверям доцільно обладнати пристроями для їх примусового закривання, а також забезпечувати позначеннями або символікою.

Стеля. Найважливіші вимоги до стелі - герметичність, міцність. Вона повинна забезпечити захист чистого приміщення від забруднення, що знаходяться в надстінному просторі, і передбачати надійне, герметичне і зручне кріплення повітряних дифузорів, світильників, спринклерів протипожежної системи і ін. Конструкція стелі і кріплення цих елементів повинні виключати їх вплив на повітряний потік і забезпечувати зручність заміни і обслуговування в умовах чистого приміщення. У місцях стиків «стелі - стіни» повинні бути передбачені закруглення.

Застосовують три типи стель:

-касетну, встановлюваний в растрову конструкцію з алюмінієвого профілю, що закріплюється спеціальними стрижнями на стелі будівлі; власне стеля виготовляється з оцинкованої листової сталі товщиною 1 мм з порошковим покриттям;

-панельна, в якій на відміну від касетної використані заповнені пенополиуретаном панелі;

-легка, яка будується за тим же принципом, що і касетна, але має тонкі листи і сталевий оцинкований профіль.

Підлога. Підлога повинна бути гладкою, без пор, але небути слизькою, легко митись і дезінфікуватись, стійкою до агресивних речовин. Не повинна сама виділяти бруд.

Найбільш поширені види покриттів підлоги - вінілове (типу лінолеуму) і епоксидне. Для класів С і D - застосовуються також керамічне (плитка) і інші види покриття. У місцях примикання стенів до підлоги передбачаються закруглення.

Прикладом вдалої підлоги для чистих приміщень і покриттів ширшого застосування можуть служити вінілові підлоги фірми Forbo (Швейцарія). Технологія укладання цієї підлоги з використанням безшовної зварки забезпечує безперервну гладку поверхню підлоги, включаючи примикання до стін, кутів. Така підлога відповідає всім вимогам чистих приміщень. Крім того, вона володіє хорошою ремонтопридатністю. У плані антистатичних властивостей підлоги Forbo випускаються в трьох виконань: звичайний, антистатичний і електропровідний.

У багатьох випадках корисно застосовувати захисні покриття (килимки, доріжки і ін.), які знімають частинки з підошви ноги або колеса візка. Сенс цих захисних покриттів полягає в наступному: людина, що йде, при відриві ніг від поверхні підлоги викликає висхідний вихор повітря, яке піднімається на висоту до двох метрів. Якщо не прийняти спеціальних мір, то частинки з підошви ноги людини або колеса візка захоплюються цим вихором вгору, підвищуючи забрудненість приміщення.

Для боротьби з цим явищем застосовуються захисні покриття на підлогу. Найбільш ефективне з таких покриттів з високою ефективністю утримання частинок випускається фірмою Dycem (Дайсем) у вигляді захисних зон, доріжок або килимків.

Трубопроводи. Трубопроводи і арматура повинні бути пристосовані до ефективного очищення, мати але можливості зручний доступ, не розташовуватися в різного роду нішах і труднодоступних для прибирання місцях. Місця проходу їх через стіни слід герметизувати. Арматура, клапани і ін. повинні бути, як правило, поза чистимприміщенням.

Освітлення. Конструкція електроустаткування повинна враховувати вимоги чистих приміщень, не створювати умов для накопичення забруднень, бути зручною для прибирання. Світильники доцільно розміщувати «урівень» із стелею або надавати їм обтічну форму, що не порушує повітряний потік і що не створює «повітряних тіней». Це можна зробити шляхом розміщення світильників над сітчастим розподільником повітря або за рахунок обтічної форми.

Якщо на час прибирання не можна відключити місця підведення енергії, то слід передбачити захист від попадання вологи. Не можна поміщати світильники в які-небудь поглиблення, що утрудняють процес очищення. Бажано, щоб світильники обслуговувалися зверху, а не з боку чистого приміщення. Запобіжники, коробки і ін. повинні розташовуватися поза чистим приміщенням.

Підготовка стерильного вентиляційного повітря

Системи підготовки вентиляційного повітря слід проектувати, виходячи зі спеціальних вимог до технологічних операцій, вимог до приміщень виробництва нестерильних лікарських засобів відповідно до затверджених МОЗ України вимог, керуючись галузевими документами.

Під терміном вентиляційне повітря розуміють повітря, очищене від часток та мікроорганізмів у системі підготовки дво- або триступінчастої фільтрації, яке надходить до приміщень виробництва нестерильних лікарських засобів.

При визначенні місця забору зовнішнього повітря необхідно враховувати існуючі та можливі джерела аерозольних газоподібних забруднень (димарі, автотранспорт, та ін.). У системі подачі вентиляційного повітря у виробничі приміщення D класів чистоти застосовується не однонапрямлений повітряний потік.

Розрахункову продуктивність систем вентиляції ти конди¬ціювання повітря слід визначати виходячи з умов, необхідних для забезпечення потрібних параметрів: швидкості потоку повітря, чистоти повітря, вологості та температури в робочій зоні зурахуванням прийнятої схеми організації повітрообміну.

Необхідні параметри температури та вологості мають забезпе-чуватись системами кондиціювання повітря.

Системи вентиляції та кондиціювання повітря мають бути обладнані звуковбирними й віброгасячими пристроями, що знижують рівень шуму та вібрації до заданих меж, автоматичним регулюванням температури й вологості, блокуванням, сигналізацією.

Рекомендується використовувати рециркуляцію повітря, крім технічно обґрунтованих випадків, які враховують токсичність і вибухонебезпечність матеріалів та технологічних середовищ, що застосовуються.

Повітроводи слід періодично очищати та проводити їх дезінфек¬ційну обробку. Повітроводи, фільтрувальні камери і їх конструкції мають бути виготовлені з матеріалу, стійкого до дезінфекційних розчинів. Обробка повітроводів дезінфекційними розчинами обов'язкова для виробничих приміщень, що підлягають контролю на вміст мікроор¬ганізмів в повітрі [6].

Очищення припливного повітря, має бути ступінчатим. Кількість рівнів очищення обумовлюється необхідною чистотою повітряного середовища приміщення. Очищення повітря у виробничих приміщеннях D класів чистоти мас бути триступінчатим. На кожному рівні очищення слід використовувати фільтри, що по ефективності фільтрації відповідають вимогам європейських стандартів ЕМ 779 та ЕМ 1822:

- перший ступінь - фільтри грубого очищення;

- другий ступінь - фільтри тонкого очищення;

- третій ступінь - фільтри фінішного очищення.

Фільтри грубої очистки призначені для видалення потрапляючи в систему циркуляції повітряного потоку волокнистих і грубих часток з розмірами більше 5 мкм. Ефективність очистки повітря в цих фільтрах складає 90%. Завдяки установкам фільтрів грубої очистки вдається захистити і продовжити строк дії дуже коштовних фільтрів тонкої і фінішної очистки.

Фільтри тонкої очистки встановлюють у повітроводах після фільтрів грубоїочистки для виділення з повітряного потоку частинок з розмірами 51мкм.

Фільтри фінішного очищення повітря уловлюють з повітряного потоку, який потрапляє безпосередньо в чисте приміщення, частинки з розмірами, які вимірюються десятими і сотими долями мкм.

Підготовка стислого повітря

Технологічний процес потребує очищеного стисненого повітря, тиском 0,4-0,8 мПа.

Використовується очищене стиснене повітря в системах пневмоуправління окремими видами обладнання та в технологічному процесі: в спрей - системах при гранулюванні та нанесення покриття на таблетки.

Для цього використовується пневмокомпресор з системою осушки та очищення багатоступеневою системою фільтрів.

Процес підготовки полягає у видаленні з повітря різного роду домішок у вигляді твердих, рідких і газоподібних включень, таких як пил, конденсат, окалина, компресорне масло, продукти зносу пневмообладнання і інші забруднювачі. Окрім цього, підготовка включає регулювання тиску і згладжування його коливань, а при необхідності - подачу мастила для пневматичних пристроїв.

Використання неочищеного стислого повітря може привести до згубних наслідків для устаткування, простоям і поломкам, збоям в технологічному процесі. Світова практика експлуатації пневмосистем показує, що 80% несправностей виникає унаслідок недостатнього очищення повітря. Збитки від незапланованого ремонту і простою виробництва можуть значно перевищувати вартість витрат на установку пристроїв підготовкистислого повітря.

Загалом процес підготовки стислого повітря має включати такі етапи:

1. Осушення стислого повітря. Осушення повітря проводиться для видалення вологи. Одним з таких способів єосушення з охолоджуванням. Наприклад, у рефрижераторних осушувачах (холодильного типу) відбувається пониження температури стислого повітря до рівня конденсації рідини, яка в нім знаходиться у вигляді пари. Холодильні осушувачі покривають майже 90% вимог, що пред'являються до якості повітря в багатьох сферах застосування. При цьому експлуатаційні витрати і енергоспоживання при цьому способі осушення нижчі, ніж при використанні інших процесів осушення. Іншим способом, який застосовується для видалення вологи із стислого повітря є адсорбційне осушення. Процес адсорбції не вимагає витрат енергії, волога утримується на поверхні гранул осушуючої речовини - адсорбенту. Відновлення адсорбенту проводиться двома методами: холодна регенерація, гарячая регенерація.

2. Відділення вологи. Для цього можна використовувати циклонні вологовідвідники. На сучасному ринку їх кількість дуже велика та залежить від параметрів та ціни. Найпоширенішими є вологовідвідники з ручним та автоматичним відводом конденсату та фільтри для відділення вологи, що мають подвійну перевагу, оскільки дозволяють не тільки відділити масло та вологу, але й фільтрувати.

3. Фільтрація стислого повітря. Цей етап є необхідний для виділення твердих частинок. Фільтри можуть встановлюватись різні, в залежності від ступеню очищення стислого повітря, що неохідно досягти на виході. Ефективним є використання мікрофільтрів. Фільтрація необхідна для видалення із стислого повітря в основному твердих частинок розміром 3 мкм і більш при степении ефективності близько 99%. Тонкодисперсні частинки розміром менше 3 мікрон віддаляються із стислого повітря разом з аерозольними частинками масла. Такі попередні фільтри маютьтонкість фільтрації до 1 мкм і доводять залишковий зміст масла до 0,5 мг/м3 в стислому повітрі до тиску 7 бар і температурі 20 єС. Додаткова фільтрація зазвичай проводиться після осушення стислого повітря і дозволяє отримати наступні параметри: тонкість фільтрації < 0,01 мкм; залишковий зміст масла < 0,003 мг/м3. Такі параметри досягаються установкою послідовно декількох фільтрів з різною тонкістю фільтрації і ступенем маслоотделения. Фінішне очищення для видалення пари масла забезпечують на вугільних фільтрах, які можуть бути укомплектовані оптичним покажчиком змісту масла.



Дослідницька робота.Виготовлення антибіотика

Приготування поживного середовища

Компоненти поживного середовища повинні зберігатися в умовах, при яких забруднення мікроорганізмами було б мінімальним, а хімічна контамінація взагалі неможливою. Приготування розчинів поживного середовища здійснюється на питній воді. Продуцентом ністатину є S. noursei, що росте на різнихпо складу середовищах, але найбільша кількість отриманого антибіотика в процесі біосинтезу продукується на середовищі наступного складу, г/л:

Глюкоза - 50,0

Соєве борошно - 12,0

Кукурудзяний екстракт - 3,0

ZnSO4• 7Н2О - 0,02

NaCl - 1,0

MgSO4 - 0,2

СаСО3 - 4,5

рН- 6,8

Стерилізація поживного середовища здійснюється за температури 121°С 15 хвилин.

ДР 7.2 Приготування розчину глюкози 40%

Глюкоза готується окремо. Зі складу подається концентрат і готується 40 % розчин глюкози до складу якого входять: глюкоза кристалічна медична або глюкоза кристалічна гідратна, вода для ін'єкцій.

ДР 1.2. Стерилізація розчину глюкози

Стерилізація глюкози за температури 100°С 20 хвилин.

ДР 1.3. Приготування сольового розчину.

Приготування 0,1 Н розчину соляної кислоти. Необхідно пріготовіть125 мл 0,1 Н розчину HСl з концентрованої соляної кислоти (d=1.19 г/см), що містить 38% HСl.

Розрахунок потрібного об'єму концентрованої кислоти для приготування розбавленого розчину виробляється таким чином. Маса HСl, що міститься у вказаному об'ємі розбавленого розчину, знаходиться із співвідношень: 1 л 1 Н розчину соляної кислоти містить 36,46 г HСl, 1 л 0,1 Н розчину - 3,646 г HСl, а 0,125 л того ж розчину - 0,45575 г HСl. Для знаходження маси концентрованого розчину, в якому міститься дана кількість HСl, складається пропорція: 38 г HСl міститься в 100 г розчину, 0,45 г HСl міститься в Х г розчину, звідки Х=1,185 р. Тоді потрібний об'єм концентрованої кислоти V=m/d=1,185: 1,19=1,0 мл Відмірявши 1 мл HСl, розбавимо водою до 125 мл Розчин ретельно перемішаємо.

ДР 7.3 Стерилізація та змішування компонентів

Стерилізація поживного середовища здійснюється за температури 121°С 15 хвилин.

Підготовка посівного матеріалу - одна з найвідповідальніших операцій в циклі біотехнологічного методу отримання антибіотика ністатину. Від кількосі та якості посівногоматеріалу залежить як розвиток культури в ферментері, так і біосинтез. Підготовка посівного матеріалу - процес багатоступінчатий. Мікроорганізми попередньо вирощують на скошеному агаризованому середовищі в пробірці.Засів S. noursei в пробірку здійснюють за допомогою мікробіологічної петлі, методом штриха.

ДР 7.4 Підготовка інокуляту

Для приготування посівного матеріалу використовують вихідну культуру, яку зберігають та підтримують в активному стані на місці виробництва.

Після того, як культура виросла в колбах на качалках, з другої генерації в колбі проводять засів в невеликий інокулятор місткістю 10 літрів, з попередньо приготовленим поживним середовищем. В цьому інокуляторі культура росте при температурі 20°С протягом 20 годин. Потім культуру, яка добре розвинулась переносять в більший за місткістю інокултор на 100-500 літрів. Вирощування проводять 25-30 годин, при температурі 20-30°С.

Головною вимогою до посівного матеріалу, крім потрібної концентрації живих організмів, є відсутність сторонньої мкрофлори. Посівні біореактори повинні бути захищені від контамінації сторонньої мікрофлори так як і виробничі біореактори.

ДР 7.5 Засівання S.noursei

Засів здійснюють в стерильних умовах не далеко від пальника після цього пробірку щільно закрвають пробкою. Вирощування S. noursei здійснюють при температурі 37 °С, при рН=6,8, протягом 5-7 діб. На попередньо підготовлене рідке поживне середовище в колбах (ПС вносять по 100 мл в колби і стерилізують при Т=121°С 15 хв та Р= 0.1МПа ) з косяків засіяних культурою роблять пересівання на поживне середовище в колби та проводять дві генерації. Колби засіяні культурою щільно закривають пробкою і поміщають на качалки, де культура росте при постійному перемішуванні 24 год, при температурі 37°С, для кожної генерації.

ДР 7.6 Вирощування S.noursei

Процес триває 72 години. Основні параметри процесу наступні:

1. Температурукультуральної рідини підтримують 25-30 °С від початку культивування до 30 год. До моменту набору обємної частки вологої біомаси 20%, а далі 23-24°С до кінця процесу ферментації. Температура культуральної рідини регулюється та реєструється, самопишущими приборами типу електричного моста.

2. Аерацію і перемішування здійснюють в режимі максимальної інтенсивності дихання, підтримки надлишкового повітряного тиску в апараті (0,04±0,01мПа), а парціальний тиск розчиненого кисню не нижче 30% від насичення. Кількість повітря, що подається до ферментера вимірюється та реєструється витратоміром. Тиск повітря на лінії подачі перед головними фільтрами повинен бути від 0.1 до 0.2 МПа. Значення рН 6,5 від початку культивування знижується до значення 5,5 природним шляхом, але далі до кінця ферментації підтримують величину рН на рівні 6-6,8. Процес ферментації проводиться при безперервно працюючій мішалці з кутовою швидкістю від 180 до 200 об/хв..

...