Топографічне креслення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Креслярські матеріали і приладдя

2. Креслярські інструменти

3. Поняття про умовний знак

4. Картографічні шрифти

5. Зміст і класифікація гірничого креслення

6. Зміст і класифікація маркшейдерських креслень

7. Папір та пластики

Висновок

Використана література

Додаток



Вступ

Залежно від того, як і що зображується на кресленні, тобто яка інженерно-технічна думка виражається на ньому, а також який зв'язок має креслення з тією чи іншою науковою дисципліною, розрізняють креслення: машинобудівне, інженерно-будівне, архітектурне, маркшейдерське, топографічне тощо. карта графічний план папір

При навчанні топографічному кресленню завданням є:

- вивчення креслярських матеріалів та інструментів;

- вивчення вимог щодо графічного виконання оригіналу плану і карти;

- вивчення правил і прийомів графічних робіт;

- набуття навиків графічного відтворення елементів місцевості на папері у вигляді планів та карт.

Топографічний план (карта) - це зменшене узагальнене зображення земної поверхні на площині, побудоване за певним математичним законом, яке показує за допомогою умовних позначень об'єкти і явища відповідно до призначення карти.

Креслення не є механічним процесом. Успіх набуття практичних навичок і прийомів робіт значною мірою залежить від теоретичної підготовки виконавця.

Не дивлячись на те, що все частіше впроваджуються механічні та автоматичні способи створення оригіналів карт, роль топографічного креслення як ручної праці досить велика. Тому оволодіння прийомами креслення і оформлення тісно пов'язане з розвитком окоміру, упевненості руки, акуратності, старанності та художнього смаку.

В процесі топографічного креслення створюється первинний оригінал. Від точності, витонченості й акуратності роботи залежить якість викреслюваного оригіналу, щодо якого ставляться дуже високі вимоги, оскільки топографічна карта як один з видів географічних карт характеризується повнотою змісту, географічною відповідністю, точністю.

1. Креслярські матеріали і приладдя

Папір і пластики

Топографічне креслення виконується на різному папері або різних пластиках. Висока графічна якість і швидкість виконання робіт залежать не лише від навиків і знань правил креслення, але й від якості креслярських матеріалів, інструментів і приладдя. Тому важливо мати належні папір, олівець, креслярські інструменти і приладдя.

Папір - це тонкий шар переплетених між собою рослинних волокон, які певним чином оброблені. До складу паперу входять наповнювачі (крейда, каолін та ін.), а також клейкі речовини (клей, каніфоль, крохмал тощо).

Відомо більше 600 видів паперу. Папір характеризується різними показниками: масою, товщиною, механічними властивостями (розривна довжина, злом, продавлюваність, стираність. стискуваність, скручуваність тощо), ступенем проклейки, зольністю, вологістю, кольором, гладкістю, вбирною здатністю, повітро- паро- жаронепроникністю, діелектричними й іншими властивостями.

Папір поділяють на 11 класів: для друку, для письма, креслярсько-рисувальний, електроізоляційний, цигарковий, вбирний, для апаратів, світлочутливий, перевідний, обгортковий, промислово-технічний. Якість паперу і відповідно сорт залежать від його основної складової речовини (бавовна, деревина, лляне волокно, ганчір'я тощо).Папір випускають рулонами і окремими аркушами (аркушевий або флатовий папір). Розмір аркушів залежить від ширини рулону, з якого вони нарізаються. Наприклад, якщо ширина рулону 1189 мм, то розміри аркушів будуть такі:

А0-841 х 1189 мм;

А1-594х841 мм;

А2-420x594 мм;

А3-297x420 мм;

А4-210х297 мм.

Додаткові формати позначають числом, яке вказує кратність збільшення основного формату, і символом основного формату. Наприклад, формат розміром 630х297 мм позначається символом А4х3. Для виконання топографічних планів й карт необхідний якісний креслярський папір.

Розглянемо основні види креслярського паперу, який використовується для топографічного креслення, та вимоги, яким він має відповідати.

Креслярський папір має бути міцним, білим і витримувати багаторазове нанесення і стирання ліній, а також рівномірно сприймати туш і акварельні фарби. Креслярський папір має мінімально піддаватися лінійній деформації при його змочуванні і наступному висушуванні.

Якісний папір напросвіт виглядає однотонним; різко переміжні темні і світлі плями свідчать про низьку якість паперу. Високоякісний креслярський папір при стиранні гумкою не кошлатиться; при багаторазових перегинах по одному й тому ж згину не ламається (якісний креслярський папір витримує 35 - 40 таких перегинів), зберігаючи свою пружність протягом тривалого терміну зберігання, не втрачає своєї білості від тривалого перебування на відкритому повітрі, на сонці.

Якість паперу так і перевіряють: дивляться на папір на світло, перегинають і розгинають його, труть гумкою; відрізують кусочок паперу і виставляють на сонце, а через день-два порівнюють його з основним аркушем, що не зазнав дії сонця. Якщо пожовтіння паперу незначне, то такий папір якісний.

Креслярський папір може бути машинного або ручного відливання. В першому випадку волокна паперової маси набирають певного напряму. Напрям волокон впливає на властивості паперу: в напрямі волокон папір розрізується і рветься найрівніше та найлегше; намочений, а потім висушений папір має найбільшу залишкову деформацію в напрямі, перпендикулярному напряму волокон. Папір ручного відливання не мас певного напряму волокон, тому деформація його рівномірна в усіх напрямах.

Кращим за якістю креслярським папером вважається аркушевий папір ручного відливання марки „Гознак". Це слово, позначене водяними знаками в одному з кутів аркуша, можна прочитати, якщо подивитись на аркуш на світло, тримаючи його лицевим боком до себе. В побуті такий папір часто називають ватманським, або ватманом. У низхідному за якістю порядку можна назвати такі сорти креслярського паперу: Гознак РВ (ручного відливання), Гознак МВ (машинного відливання), креслярський папір, рисувальний папір. Сортність паперу останніх двох найменувань визначається масою 1 м2 паперу, оскільки маса цих сортів прямо пропорційна якості паперу.

Лицевим боком креслярського паперу є шорсткий бік. На ньому краще лягає фарба, а креслити ж можна на будь-якому боці.

Залежно від призначення і цінності креслення його виконують на папері певної якості.

Картографічний папір відноситься до вищих сортів паперу для друку і використовується для друкування картографічних видань; характерними властивостями його є міцність, особлива білість поверхні та відсутність вкраплень. Розрізняється він за масою 1 м2 , яка може бути від 60 до 200 г.

Міліметровий папір(рис.1) застосовується головним чином для складання профілів; зручний він і для наближеної накладки точок за координатами. На міліметровому папері нанесена кольорова сітка квадратів (1х1мм).Колір сітки світлий коричневий, іноді синій або сірий, щоб не затемнювалося виконане на такому папері креслення. Лінії через кожні 5,10 і 50 мм відповідно потовщені. Це значно полегшує відлік міліметрів.



Рис.1 Міліметровий папір

Графітний папір (графітка) застосовується для копіювання креслень шляхом передавлювання. Графітку легко виготовити самому. Для цього потрібно на тонкий аркуш паперу (цигаркового) наскребти графіту шкільного або м'якшого олівця і рівномірно розтерти його ватою по всьому аркушу. Лінії, одержані через графітний папір, чіткі і при необхідності легко стираються гумкою.

Промокальний (пропускний) папір використовується для зняття надлишку вологи з плану при фарбуванні. Він характеризується крихкістю, що сприяє швидкому вбиранню вологи.

В картографічному і геодезичному виробництвах широко застосовується фотопапір. Він використовується для виготовлення різних оригіналів карт, фото планів, фотовідбитків умовних знаків, написів, що заміняє накреслення цих елементів на оригіналі карти. Поверхня фотопаперу може бути гладенькою (глянцеві, напівматові, матові) і структурною, а за кольором - білою й фарбованою.

Калька (рис.2) використовується для виготовлення копій з планів і карт. На ній виготовляються оригінали для світлокопіювання та інші креслення. Виготовляється калька з батисту (полотняна калька) або з паперу (паперова або воскова), оброблених особливою речовиною. Вона досить прозора і придатна для креслення на ній тушшю. Калька не міцна і виправляти на ній рисунок дуже тяжко.

Рис.2. Калька

Для того, щоб на кальку (восковку) краще лягала туш, її легенько натирають крейдою (зубним порошком).

З цією метою по всій площі кальки невеликими порціями насипають сухий порошок, а потім ватним тампоном з легким натиском втирають порошок в пори кальки. Порошок має лягати рівним тонким шаром. Надлишки крейди змітають чистою ватою або ганчіркою. На полотняній кальці креслити тушшю потрібно на глянцевому боці, а фарбувати, якщо креслення фарбується, на матовому боці. Обидва боки восковки рівноцінні.

Якщо паперова калька не досить прозора, зі зворотного боку її змочують розчином, який складається із 1/4 касторового масла й 3/4 авіаційного бензину, і висушують. Креслити рекомендується на зворотному боці. Якщо касторка і авіаційний бензин відсутні, то їх можна замінити рослинною олією і гасом в тій же пропорції. Із олій перевагу має лляна олія, оскільки вона швидко сохне. Соняшникова ж олія висихає протягом не менше 20 годин. Після висихання восковку обробляють крейдою, як вказано вище.

Пластики - це прозорі матеріали, які широко використовуються в картографічному виробництві: виніпроз, астралон, ультрафан, лавсан, хостафан, майлар, астрофоїл, мелінекс, перматрейс, лумирор тощо.

Прозорі пластики можуть заміняти папір, скло й алюміній. Крім того, на них можна нанести гравірувальний шар і використовувати їх для виготовлення оригіналів карт методом гравірування. Якщо на них нанести світлочутливий шар, то вони можуть бути використані для копіювальних і фоторепродукційних робіт. Коротко охарактеризуємо деякі види пластиків.

Полівінілхлоридні пластики характеризуються невеликою термостійкістю. При температурі 36-40 °С пластик набуває необоротну деформацію, а при температурі 60-90 °С розм'якшується. З часом ці пластини старіють, стають крихкими, забарвлюються в своїй масі.

Поліефірні пластики наділені великою термостійкістю. Ці пластики довговічні, мають хорошу прозорість, інертні до окиснення і до розчинників, не забарвлюються.

Креслярсько - конструкторська техніка

Креслярсько-конструкторська техніка, набір інструментів, пристосувань і устаткування, за допомогою яких виконуються креслення . Основні засоби - креслярська дошка для розміщення і закріплення креслень, креслярський верстат, на якому укріплюють дошку, креслярський прилад, креслярський інструмент і допоміжні пристосування.

Креслярська дошка має плоску поверхня, розміри якої перевищують розміри сторін креслення на 100-200 мм. Виготовляють дошки зазвичай з липових рейок або з фанери (наприклад, шкільні) з дубовим або буковим обв'язуванням, із скла, пластмаси, деревно-стружкових плит з пластмасовим покриттям. Для полегшення робіт по кресленню і копіюванню креслярські дошки можуть бути виконані з прозорого матеріалу і оснащені підсвічуванням. Застосовують і комбіновані дошки, в яких одна половина виконана з органічного скла з масштабними сітками і регульованим підсвічуванням, інша - з дерева або обклеєної деревностружкової плити. Розміри портативних дощок 350*500 мм, конструкторських, - 1000*1350 мм і для особливо крупних креслень - 1350*5000 мм. Креслення кріплять до дошки кнопками або клейкою стрічкою.

Креслярський верстат(рис.3) забезпечує зручне для роботи положення креслярської дошки під будь-яким кутом на висоті 300-700 мм від підлоги. Стаціонарні креслярські верстати можуть бути двух- і одноколонні. Верстати з однією колоною можуть повертатися на 360° довкола вертикальної осі. Конструкторські креслярські верстати мають системи урівноваження дошки (наприклад, за допомогою вантажу або пружини), пристрої підйому, опускання і повороту (зазвичай з механічним або гідравлічним приводом).

Рис.3. Креслярський верстат

Робоче місце кресляря-конструктора: 1 -- письмовий стіл; 2 -- креслярський трафарет; 3 -- довідкові матеріали; 4 -- олівець; 5 -- клавішна обчислювальна машина; 6 -- готовальня; 7 -- телефон; 8 -- корзина для паперів; 9 -- рапідографи; 10 -- стіл для заготовок; 11 -- ділильна (кутомірна) голівка; 12 -- масштабні лінійки; 13 -- креслярський прилад; 14 -- креслярська дошка; 15 -- ложемент для креслярського інструменту; 16 -- креслярський верстат; 17 -- рукоятка зміни нахилу креслярської дошки; 18 -- педаль зміни розташування креслярської дошки по висоті; 19 -- тумба викочування столу; 20 -- стілець; 21 -- ящики для зберігання інструментів і довідкового матеріалу.

2. Креслярські інструменти

Олівець, туш, пера.

Олівець являє собою чорний або кольоровий стержень, що пише і міститься в дерев'яній оправі круглого або шестигранного перерізу. Чорні стержні виготовляються із суміші графіту і білої глини. Чим менше глини, тим м'якший, тобто чорніший пишучий стержень, який називають графітом. Як оправу використовують дерево особливого сорту (сибірський кедр, ялівець, липа), що робить можливим легко й акуратно застругати олівець. Шкільний і м'якші олівці відносяться до рисувальних, твердіші - до креслярських. Креслярські олівці відрізняються ступенем твердості. Наша промисловість випускає креслярські олівці марок: “конструктор”, “топограф”, “картограф” (чотирнадцяти різних ступенів твердості: від 7Т до 2Т-тверді, Т, ТМ, М - проміжні, від 2М до 6М- м'які).

Рис.4. Олівці

Твердість і м'якість іноземних олівців (Рис.4.) (марки “Кох и Нор”, “Рол-ло” тощо) позначена латинськими літерами H і В: тверді від 9Н до 2Н, м'які від 2В до 6В і проміжні Н, НВ. В. Позначення ступеня твердості олівця розташовують на одній з граней його поруч з фабричним тавром. Для креслення використовують олівці від 5Т-4Т до М-2М або від 5Н-4Н до 2В.

М'якшими олівцями виконують попередню розграфку і креслять лінії, що мають тимчасове призначення, а потім будуть стерті; твердіші використовують для зображення предметів і знаків, які погребують тривалого зберігання, і для остаточного оформлення плану або креслення, якщо не передбачається накреслювання його тушшю. Вибір олівця залежить від індивідуальних нахилів кресляра.

Застругувати олівець слід на правильний конус довжиною близько З см з кінця, вільного під фабричного тавра і позначення твердості (рис. 5).

Рис. 5. Застругування олівців:

а - м'якого; б - твердого

9H

8H

7H

6H

5H

4H

3H

2H

H

HB

B

2B

3B

4B

5B

6B

7B

8B

9B

Найбільш твердий

>

Середній

>

Найбільш м'який

Рис. 6. Застругування олівців

Правильно заструганий олівець сприяє точній побудові креслення. Іноді графіт загострюють у вигляді лопатки і гострим її кутом накреслюють лінію під лінійку. Для загострення графіту в процесі роботи використовують наждачний папір. Виконані олівцем топографічні плани і креслення накреслюють тушшю.

Методика накреслення прямих та кривих ліній

Робота олівцем. Олівцем можна накреслювати лінії під лінійку, а також креслити “від руки”. Під лінійку, зазвичай, проводять лінії між наколотими точками. Для цього лінійку старанна прикладають до цих точок і спочатку, легко торкаючись паперу, перетинають спочатку ліву точку, потім праву, щоб впевнитись, що лінія пройде через центри точок. Переважно лінії проводять зліва направо, тримаючи олівець на відстані 5 - 6 см від загостреного кінця. Ставлять олівець в центр лівої точки з невеликим нахилом вправо (60 - 70°) і, зберігаючи незмінним цей нахил, з легким рівномірним натиском ведуть до центра правої точки. Вісь олівця має проектуватися на напрям накреслюваної лінії. Не можна повертати при цьому олівець в пальцях, оскільки в такому випадку може змінюватися як товщина, так і відстань лінії від ребра лінійки (рис. 7.).

Рис 7. Положення олівця в процесі креслення

Проведена олівцем лінія на плані має бути тонкою, рівною, чітко видимою, не вдавленою в напір. Вона має легко витиратися гумкою.

Уміння креслити „від руки" полягає в умінні накреслювати пером і олівцем лінії, оскільки всі об'єкти креслення: умовні знаки, літери - складаються з ліній чи їх комбінацій. При накреслюванні “від руки” олівець спід тримати на відстані 3 - 4 см від загостреного кінця. Накреслювання будь-яких ліній: довгих і коротких, тонких і товстих, прямих і кривих - починається з накреслювання тонкої лінії шляхом поступового нарощування тонких коротких штришків. Накреслювання лінії ведуть зверху вниз „на себе". Опустивши олівець в намічену точку, з легким натиском накреслюють тонкий короткий (біля 0,5 мм) штришок і поступово плавно, відриваючи олівець від паперу, знову опускають його і, захвативши нижню частину попереднього штришка, накреслюють таким же прийомом наступний штришок. Повторюючи ці прийоми, одержують рівненьку тонку лінію. Товсту лінію одержують шляхом поступового потовщування тонкої лінії в правий бік. За один прийом можна потовщити лінію до 0,3 мм. Для одержання -товстіших ліній краще накреслити дві тонкі паралельні лінії і затушувати проміжок олівцем. Накреслюючи криву лінію, поступово повертають креслення так, щоб рух олівця весь час був зверху вниз, "на себе".

Туш(рис.8) -- стійка фарба, в якій фарбувальною речовиною є сажа або різні кам'яновугільні барбники. Туш буває чорного, зеленого, коричневого та інших кольорів. Туш буває суха у вигляді паличок круглого, овального, чотири або шестигранного перерізу, рідка в флаконах і концентрована в тюбиках.

Рис. 8. Туш

Доброякісна чорна туш мас густий чорний колір, легко сходить з пера та рейсфедера і не розмивається водою. Нині суха туш майже не використовується, оскільки її необхідно натирати в спеціальних тушницях(рис.9), що потребує певного часу.

Рис. 9. Тушниця

Під час роботи туш має бути закритою. Натерта туш зберігає свої позитивні якості протягом 10-12 годин. Суха ж туш зберігає їх при збереженні протягом декількох років. Натерта суха туш швидко засихає на папері, не проникає глибоко, внаслідок чого не розтікається і при необхідності порівняно легко виводиться. Щоб визначити якість туші, потрібно намочити палець і потерти по ньому тушшю. Якісна туш залишає темний слід і має своєрідний запах, а неякісна ледве залишає сірий слід і запаху не має.

Рідка туш зручна в роботі, але вона виготовлена на спиртовій основі, тому швидко засихає, погано сходить з креслярського інструмента, глибоко проникає в папір, дає неякісні лінії з блиском, з нерівними краями. Найчастіше рідку туш використовують на допоміжних роботах, які не вимагають високої якості зображення. Оскільки ця туш не змивається водою, то її часто використовують, коли креслять на аерознімках в польових умовах.

Добре зарекомендувала себе напіврідка, концентрована туш в металевих тубах. Туш розводять водою до необхідної густини, видавивши з проколотої голкою головки туби декілька крапель туші в тушницю.

Розведену туш перевіряють: пером або рейсфедером проводять товстий штрих, після чого його знімають кусочком паперу. Добре розведена туш дає на площі мазка однакової інтенсивності фон, слабо розведена - блідий фон. Дуже густа туш погано знімається, дає неоднаковий за світлістю фон.

Працювати слід свіжоприготовленою тушшю. Зазвичай, туш придатна протягом доби, після чого якість її знижується. В процесі роботи туш слід тримати закритою і відкривати лише під час набирання її на інструмент.

Туш має задовольняти таким вимогам: має бути чорного кольору й не мати блиску, добре лягати на папір й швидко висихати, міцно триматися на папері та не проникати глибоко в папір; має не розпливатися та не розмазуватися при підчистках.

Креслярське або топографічне перо, яким користуються при виконанні креслень, відрізняється від звичайного канцелярського пера малим розміром і подовженим тонким робочим кінцем. Якість креслярського пера перевіряють шляхом уважного зовнішнього огляду. Справне перо має бути добре відшліфоване, робочий кінець його має бути гостро овальної форми, розщіп пера має збігатися з напрямом його осі і поділяти кінець на дві симетричні половинки, які щільно прилягають одна до одної по всій довжині, кінець пера має бути пружним, тобто відпущений після легкого натиску на нігті великого пальця він має вернутись в попереднє положення.

Креслярські пера (рис.10). виготовляють з високосортної сталі під номерами 2350, 41.

Рис. 10. Креслярські пера

Рис.11.Шкала товщин

Пера з номерами 2350 -- м'якші, з тонкими й гострими пружними кінцями. Вони використовуються для креслення на креслярському папері, оскільки дають тонку і жирну лінію в 0,1 мм.

Пера з номерами 41 використовуються для креслення на пластиках, фотоматеріалі та при оформленні інших графічних документів, оскільки вони ширші. Цими перами можна креслити і на папері. Для нього необхідно попередньо їх заточити.

Перед початком роботи креслярське перо вставляють в спеціальну креслярську ручку приблизно до середини його довжини.

Креслярські ручки виготовляються з пластмаси або дерева з металевою вставкою для пера. Багато які з ручок дають можливість ховати перо всередину ручки. Це зберігає перо від випадкового пошкодження. Кінець ручки, в якому знаходиться металева вставка для пера, зазвичай, потовщений; якщо така ручка з якихось причин опиниться на кресленні, то перо не торкнеться паперу і не забруднить його.

Робота креслярським пером (рис.12). Креслярське перо широко використовується в топографічному кресленні. Лише ним можна накреслювати найскладніші за формою і малі за розмірами умовні знаки, підписи, складні ділянки рельєфу, виправити дефекти ліній, накреслених іншими інструментами. В усіх випадках успіх роботи залежить від якості пера і вміння бездоганно ним володіти, тобто накреслювати „від руки" штрихи, з яких складаються всі перераховані елементи плану. Стулки креслярського пера мають бути гострими і пружними, між ними має бути відсутній просвіт. Вони мають бути однакової довжини й ширини.

Нове креслярське перо рекомендують разів два провести через полум'я сірника, щоб видалити жирний наліт, інакше туш погано приставатиме до пера. Тупі набирають лише на спинку пера в невеликій кількості до вирізу. Внутрішній бік пера має залишатися сухим.

Ні в якому разі не мочати перо в туш і зовсім недопустимо стукати кінцем пера об дно флакона з тушшю. Прийоми накреслювання пером в основному ті ж, що й при накреслюванні олівцем „від руки", та перо порівняно з олівцем є витонченішим інструментом і вимагає ніжнішого поводження. Перо слід тримати так, щоб обидві половинки його робочого кінця брали однакову і одночасну участь в роботі. Воно має легко, без натиску, торкатися паперу. Креслення пером виконується зверху вниз “на себе” одноманітним, рівномірним рухом пальців.

Рис. 12. Робота креслярським пером

Накреслюють тонкий (0,1 мм) штрих не одним прийомом, як в каліграфії, а поступовим нарощуванням, яке виконується так: легким рухом пера зверху вниз (“на себе”) проводять штрих довжиною близько 0,5 мм; відривають перо від паперу і від середини першого штриха, перекриваючи його, проводять другий такий же штрих і т. д., поки не буде накреслена вся задана лінія. Всі рухи мають бути повільними і плавними. Перо при цьому легко торкається паперу.

Фарби та пензлі

Щоб полегшити читання топографічних планів і маркшейдерських креслень, при їх накресленні використовують кольорові туші або фарби. Краще користуватися фарбами.

Фарби складаються з барвника, зв'язувальної речовини і різних домішок. Залежно від зв'язувальної речовини вони поділяються на клейові, олійні і лакові.

Для картографічних робіт використовують клейові фарби - акварельні і гуашові фарби, туші, темпера. Колір фарбі надає барвник за рахунок вибіркового поглинання світла.

Найпоширенішими є акварельні фарби, які бувають в плитках (сухі) і в тюбиках (пастоподібні), їх якість залежить від ступеня подрібнення барвника і від якості зв'язувальної речовини. Якісна фарба легко розводиться у воді, не даючи осадку, і рівно однотонно лягає на папір. Неякісна зв'язувальна речовина робить плитку ламкою при зберіганні в сухому місці і м'якою - в умовах сирості.

Основні кольори фарб: червоний, синій і жовтий.

Решта є проміжними кольорами, їх можна одержати шляхом змішування основних кольорів. Так, наприклад, при змішуванні фарб червоного і синього кольорів можна одержати фарбу фіолетового кольору, синього й жовтого - зеленого, червоного й жовтого - оранжевого.

Відтінки одержуваних кольорів фарб можуть бути різними залежно від процентного співвідношення змішуваних фарб основних кольорів.

Акварельні фарби відносяться до категорії прозорих фарб. Написи, умовні знаки і взагалі всі лінії креслення, зафарбовані акварельними фарбами, залишаються видимими. Але якщо фарба дуже густо наложена, то вона стає не прозорою.

Акварельні фарби розводять у воді за допомогою пензлів.

Пензлі, які використовують при креслені бувають з одним і двома кінцями. Розрізняють пензлі за номерами: більший номер відповідає більшій товщині пензля. ( рис. 13.)

Рис. 13. Пензлі

При накреслюванні топографічних і маркшейдерських планів досить мати два-три пензлі з одним кінцем для розведення фарб і один - з двома кінцями для забарвлення площ. Пензлі мають бути середніх розмірів № 5, 7 та 12. Пензель з двома кінцями можна виготовити самому, з'єднавши два пензлі з одним кінцем різних номерів. Після роботи пензель слід ретельно промити в чистій воді або слабкому розчині питної соди і протерти ганчіркою. Зберігати пензель потрібно в коробці, яка щільно закривається, щоб його не пошкодила міль і щоб волоски пензля не заминались.

Для перевірки якості пензля його у вертикальному положенні опускають у воду і зразу ж виймають. Якісний пензель добре вбирає воду, кінчик його стає гострим. Якщо добре намочений пензель струснути, то його волоски не розсипаються і кінчик залишається гострим. Кращими для креслярських робіт будуть пензлі колонкові або із тхора, в крайньому випадку, із білки.

Лінійки, трикутники, лекала і трафарети

Для вимірювання відрізків і проведення прямих ліній застосовують різноманітні лінійки і трикутники.

Для топографічного креслення найпридатнішими є металева і дерев'яна лінійки. Остання краща зі скошеним пластмасовим краєм, на якому нанесені міліметрові поділки, уздовж другого боку лінійки, посередині, має бути вставлена пластмасова лінійка .

Рис.14. Косинець

Рис.15. Проведення горизонтальних(а), вертикальних(б), та похилих(в) паралельних ліній за допомогою косинця та лінійки

Край лінійки має бути рівним, без щербин, прямолінійним. Щербини на ребрі лінійки виразно відчуваються, якщо провести по ньому пальцем.

Прямолінійність ребра лінійки чи трикутника перевіряють так: гостро заструганим олівием на папері проводять лінію між двома довільно взятими точками, після цього лінійку через ребро повертають на 180є і по ребру, яке перевіряється, між тими ж точками проводять другу лінію. Якщо ребро лінійки прямолінійне, то лінії збігаються або будуть паралельні одна одній. (рис. 16, а). Сучасні пластмасові лінійки і трикутники досить гнучкі і тому завжди досить щільно прилягають до паперу. Найзручнішими є лінійки і трикутники із прозорого пластика. Для перевірки прямого кута трикутника на папері креслять пряму лінію і намічають на ній точку. До цієї точки прикладають прямий кут трикутника так, щоб один з катетів трикутника збігався з накресленою прямою, а уздовж другого катета олівцем креслять лінію. Потім повертають трикутник через останній катет на 180? і суміщують прямий кут з точкою, а перший катет з продовженням прямої, повторно креслять уздовж нього лінію. Якщо кут трикутника прямий, то на кресленні лінії збігаються (рис. 16, б). За допомогою трикутника і лінійки можна будувати і проводити паралельні прямі і прямі, які перетинаються під прямим кутом. Для цього слід великим пальцем лівої руки притиснути до креслення, а рештою пальців пересувати на потрібну відстань трикутник. При цьому потрібно стежити, щоб трикутник щільно притискався до лінійки, а лінійка залишалася нерухомою. Щоб лінійки і трикутники під час креслення не забруднювали папір, їх варто перед роботою протирати ватним тампоном, змоченим у спирті, або промивати у воді з милом.

Рис. 16. Перевірки:

а - лінійки; б - прямого кута трикутника



Для проведення кривих ліній зі змінною кривизною користуються лекалами(рис 17.)

При ньому на кресленні мають бути відмічені олівцем точки, які належать кривій лінії. Спочатку легенько олівцем через ці точки проводять плавну криву, після чого підбирають край лекала відповідної кривизни і проводять по ній лінію тушшю

Рис. 17. Лекала

Трафарети також широко застосовуються в топографічному кресленні, як і лінійки, їх використання значно прискорює і полегшує накреслювання умовних знаків і написів(рис.18.).

Трафарети виготовляють, зазвичай, прямокутної форми з прозорого пластика. Така форма робить можливим розташовувати трафарет на оригіналі карти паралельно до її рамок або до паралелей, а прозорість - розміщувати трафарет на потрібному місці.



Рис. 18. Трафарет

Трафарет має наскрізні отвори різної форми і розмірів, які можуть бути використані для накреслювання олівцем багатьох умовних знаків, для розграфки написів. Деякі умовні знаки можна зразу накреслювати тушшю, використовуючи перо або рейсфедер. Прорізи виконують трохи більших розмірів, ніж дійсні розміри знаків, щоб при накреслюванні одержати знаки необхідних розмірів.

Для нанесення великої кількості написів однакового розміру рекомендується при розграфлюванні замість лінійок використовувати самостійно виготовлені трафарети-шаблонн. Виріз виконують з врахуванням товщини загостреного олівця.

Спеціальні лінійки і транспортири

Для проведення паралельних ліній через невеликі проміжки (від, 0,2 мм і більше) з великою точністю використовують пропорційні (синусні) лінійки. Комплект синусних лінійок широко застосовується в топографічному кресленні, оскільки лише за допомогою їх виконується розграфлення олівцем при побудові на кресленні різних умовних знаків, написів назв, гарафірувальні роботи тушшю тощо.

Комплекс синусних лінійок виготовляють з металу або пластмаси. Він складається з двох лінійок (рис.19). Одна лінійка - це прямокутник, на якому нанесений поперечний масштаб і сантиметрові поділки, які для зручності роботи доведені до обох країв лінійки. Друга лінійка - це прямокутний трикутник зі скошеним краєм по гіпотенузі і зрізаним гострим кутом (б = 5? 44'30"), синус якого дорівнює 0,1.

Рис. 19. Загальний вигляд комплекту синусних лінійок

На трикутній лінійці нанесені поділки через 2 мм. Отже, найменша відстань між паралельними лініями, яка може бути одержана, дорівнює 0,2 мм. Щоб накреслити на креслярському папері дві паралельні лінії, віддалені одна від одної на заданій відстані, трикутну лінійку зі скошеним краєм розташовують на кресленні в заданому напрямі, а знизу щільно до неї приставляють прямокутну лінійку і суміщують штрихи обох лінійок. Обидві лінійки утримують лівою рукою, а правою накреслюють лінію вздовж скошеного краю трикутної лінійки. Залишаючи прямокутну лінійку нерухомою, трикутну лінійку зміщують праворуч на необхідну відстань і накреслюють другу лінію.

Припустимо, що трикутна лінійка була зміщена на 5 см, тоді відстань між паралельними лініями буде в десять разів меншою, тобто 5 мм.

Отже, щоб накреслити декілька паралельних ліній, відстань між якими дорівнює 3 мм, трикутну лінійку слід переміщувати кожний раз праворуч на 3 см, а прямокутна лінійка весь час має залишатися нерухомою.

Синусні лінійки, як й інші креслярські інструменти, потребують догляду, правильного поводження і мають зберігатися у футлярах.

Перед початком роботи лінійки протирають сукнинкою або гумкою для чорнила, щоб вони не забруднювали папір креслення.

Треба оберігати ребра лінійок від ударів об металеві предмети, оскільки при цьому утворюються задирки та вм'ятини, які перешкоджають проведенню рівних ліній.

Для нанесення на планшеті рамок топографічних планів і сіток квадратів користуються спеціальними металевими лінійками -- Дробишева і Бізяєва-Лизунова (ЛБЛ) (рис.20.).

В цих лінійках є вирізи через рівні відстані: в лінійці Дробишева -через 10 см, в ЛБЛ - через 8 см. Вирізи мають скошений край по дузі кола, радіус якого дорівнює відстані від нуль-пункта до даного вирізу.

Побудова рамки за допомогою вказаних лінійок базується на властивості прямокутного трикутника (теорема Піфагора). Наприклад, квадрат зі стороною в 50 см мас діагональ 70,711 см (502+503=70,7112) - з врахуванням цих розмірів виготовляють один з типів лінійки Дробишева. Розмір планшетів для топографічних планів масштабу 1:5000 -40*40 см2, а для більших масштабів - 50*50 см2.

Для побудови квадрата зі сторонами 32, 40 і 48 см використовують ЛБЛ. На одному скошеному краю лінійки нанесені поділки через 2 см і напис 1:50 000, на протилежному - через 2,381 см й напис 1:42 000 (старий масштаб: 1 дюйм - 1 верста); поділка 2,381 см відповідає одному кілометру при масштабі 1:42 000. Користуючись поділками, можна згущати кілометрову сітку на планах. В комплект ЛБЛ входить штангенциркуль, а на лінійці награвійовано поперечний масштаб.

Рис. 20. Лінійки : а - Дробишева; б - ЛБЛ

Штангенциркуль(рис.21.) призначений для відкладання і вимірювання ліній довжиною від 20 до 600 мм і проведення дуг великих радіусів.

Щоб виміряти задану відстань, штангенциркуль беруть двома руками біля голок, ставлять кінці голок над поперечним масштабом і, пересовуючи праву голку з муфтою, спочатку вимірюють відстань наближено і закріплюють зажимним гвинтом муфту з голкою. Потім навідним гвинтом ставлять ліву голку на потрібну поділку поперечного масштабу. Для цього є спеціальні металеві лінійки, на яких вигравіруваний поперечний масштаб. Замість голки можна вставити олівець або перо-рейсфедер.

Рис. 21. Штангенциркуль

Для вимірювання і побудови кутів користуються транспортиром (рис.22.).

Рис. 22. Транспортир

Побудову і вимірювання кутів більших 180є зручніше виконувати круглим транспортиром. Для виконання маркшейдерських або топографічних креслень застосовують транспортири з діаметрами від 120 До 200 мм. Транспортир має задовольняти такі вимоги: градусні (або півгралусні) поділки мають бути рівними між собою, центр транспортира має суміщатися з серединою нульового (0-180є)діаметра, котрий має бути паралельним зовнішньому краю лінійки транспортира.

В топографічному кресленні для проведення паралельних ліній, віддалених одна від одної на однаковій відстані, викорястовують різні штрихувальні прилади, від простих (трикутник і лінійка) і до напівавтоматів типу ПШ-1. Всі вони мають задовольняти одну вимогу: ребро трикутника (лінійки), по якому накреслюють лінії, повинне мати можливість переміщуватися паралельно собі через рівні задані проміжки. За допомогою штрихувальних приладів накреслюють, головним чином, умовні знаки солончаків і боліт, штрихують на плані вироблений простір, квартали населених пунктів і позначають деякі гірські породи.

Штрихувальним приладом напівавтоматичної дії ПШ-1 (рис.23) можна проводити паралельні лінії з різними інтервалами.

Рис. 23. Штрихувальний прилад ПШ-1

Прилад складається з основної планки 15, зубчастої рухомої рейки 17 і механізму переміщення в коробці 11. Уздовж основної планки зроблено паз, по якому переміщаються зубчаста рейка з напрямною лінійкою 16, сектором 2 з поділками 4 (0,2; 0,3: 0,4; 0,5; 0,6; 0,7; 0,8; 0,9; 1,0) і робочою лінійкою 6 з креслярською лінійкою 8, гвинт 1 - закріплювальний.

Числа біля поділок сектора відповідають ширині інтервалу в міліметрах між лініями, що проводяться лише у разі, коли важіль установлено на переміщення рейки на один зуб при суміщенні стрілки важеля 13 з нижньою поділкою (0,1) на коробці 11. Якщо важіль установити на переміщення рейки на два чи три зуби, то інтервали між проведеними лініями збільшаться в два чи три рази порівняно з указаними на поділках сектора. Така будова приладу забезпечує проведення паралельних ліній з інтервалами в межах від 0,2 мм до 3 мм.

Порядок користування приладом такий:

- установити потрібний інтервал між паралельними лініями, для цього робочу лінійку 6 закріпити прорізом 5 проти відповідного штриха сектора гвинтом 3, а стрілку 13 важеля 14 поставити і закріпити гвинтом 7 проти відповідної позначкики на шкалі 12 коробки 11;

- установити прилад на креслення так, щоб креслярська лінійка помістилася в тому місці, де передбачається накреслювати паралельні лінії, і зорієнтувати її відповідно напрямкам на кресленні;

- гвинти з голками втиснути в креслення з таким зусиллям, щоб голки увійшли в папір і основна планка не рухалась;

- накреслити першу лінію уздовж скошеного краю робочої лінійки-потім пальцем лівої руки плавно натиснути на важіль 14 і накреслити другу лінію і т. д.

- в момент часу, коли рейка з робочою лінійкою переміститься праворуч до упора, корпус 10 відтяпгути за виступ і рукою пересунути лінійки в зворотному напрямі, після цього врилад установити на іншому місці й продовжувати роботу.

Рейсфедери

Розрізняють лінійні (одинарні, подвійні), обертові (кривоніжки), кругові (циркульні). Служать вони для накреслення ліній тушшю. Лінійний рейсфедер - для проведення ліній під лінійку чи лекало, обертовий - для накреслення кривих ліній від руки, круговий - для проведення дуг або кіл.

Одинарний рейсфедер (рис. 25, а) складається з двох металевих стулок, закріплених на ручці, які розсовуються за допомогою гвинта. Конструкція рейсфедерів може бути різною: з відкидними і поворотними стулками, полуторними, напівавтоматичними калібровими. Перші легко чистити (рис. 25, б, в), але вони швидко спрацьовуються.

Рис.24.



Полуторний рейсфедер (рис. 25, г) використовують для проведення товстих ліній. Його стулки ширші і довші. Між ними поміщєна пластинка таких же розмірів. Такий рейсфедер може набрати і утримати значно більше туші і за один прийом накреслювати таку кількість ліній такої ж товщини, яку звичайним рейсфедером накреслюють за два-три прийоми.

Подвійний рейсфедер складається з двох однакових, паралельно розміщених, нерухомо скріплених рейсфедерів, які мають одну спільну ручку (рис. 25, ж). Крім гвинтів, якими регулюють товщину лінії кожного рейсфедера, є з'єднувальний гвинт, яким змінюють відстань між рейсфедерами. Подвійним рейсфедером креслять під лінійку контури, що зображаються двома паралельними лініями: залізниці та автогужові дороги, канали, гірничі виробки тощо.

Рис. 25. Рейсфедери:

а - одинарний, б - з відкритою стулкою, в - з поворотною стулкою, г - полутогний, д - напівавтоматичний , ж - подвійний

Напівавтоматичні рейсфедер має порожнисту ручку, яку перед початком роботи наповнюють тушшю, при цьому попередньо відгвинчують перо рейсфедера. В процесі роботи туш по капілярній трубці надходить до стулок. Для цього слід натиснути на головку ручки. Відчутною перевагою порівняно зі звичайним рейсфедером напівавтомат не відрізняється, але догляд за ним складніший: після роботи необхідно промити ручку і прочистити капілярну трубку.

Для накреслювання кривих ліній використовують спеціальний обертовий рейсфедер, котрий називають кривоніжкою. Вона складається зі стержня, пропущеного крізь порожнисту ручку (трубку). Стержень закінчується зігнутими стулками рейсфедера. На верхньому кінці стержня є нарізка з надітою на неї гайкою.

Ця гайка дає можливість або наглухо скріпити стержень з ручкою, тоді кривоніжкою можна працювати як звичайним рейсфедером, або, трохи відпустивши гайку, надати стержню можливість обертатися незалежно від обертання ручки і накреслювати плавні криві лінії.

Подвійна кривоніжка (Рис.26) улаштована за принципом подвійного рейсфедера, але обидва її пера можуть обертатися незалежно від ручки. Нею накреслюють криволінійні контури, зображувані двома паралельними лініями.

Рис.26

Робота рейсфедером (Рис.27).Заправляють рейсфедер за допомогою смужки цупкого паперу або пластика. Такі смужки слід нарізувати заздалегідь і в процесі роботи частіше міняти. Користуватися для заправки пером не рекомендується - можна зіпсувати стулки або забруднити їх залишками туші. Наповнюють рейсфедер тушшю за декілька прийомів краплями на половину відстані від кінця стулок до гвинта. При цьому кінці стулок зводять на відстань 0,2 - 0,3 мм, рейсфедер тримають правою рукою в положенні, близькому до горизонтального. Задану товщину лінії підбирають дослідним шляхом, пробуючи на окремому аркуші креслярського паперу. Прямі лінії накреслюють рейсфедером по скошеному краю лінійки повільно, щоб лінія встигала наливатися тушшю, з легким натиском і завжди зліва направо, кінці стулок мають рівномірно торкатися паперу. Тримають рейсфедер трьома пальцями гвинтом “від себе”, середній палець - на висоті гвинта. Натиск на рейсфедер має бути слабким, лінію проводити з рівномірною невеликою швидкістю (50 см за 10-15 с), товсті лінії - повільніше, ніж тонкі. Якшо рейсфедер рухати швидше, то туш на папір поступатиме нерівномірно і в недостатній кількості. При цьому лінія буде слабко налитою і навіть переривистою. Починати вести лінію слід як тільки рейсфедер торкнеться паперу, а в кінці лінії різко відняти рейсфедер від паперу. Рейсфедер, нерухомо залишений на лінії, потовщує її.

Рис. 27 Робота рейсфедером

Дуже товсті лінії накреслюють декількома прийомами. Якщо досить широкий розхил рейсфедера, спочатку накреслюють верхню частину лінії (верхня стулка рейсфедера суміщується з верхньою межею лінії). Потім накреслюють нижню частині лінії (нижня стулка пера рейсфедера суміщується з нижньою межею лінії). Якшо між цими лініями с просвіт, його заповнюють аналогічним способом після того, як туш на лінії підсохне. Товсту лінію можна залити тушшю з допомогою пензлика. В такому разі попередньо накреслюють рейсфедером її межі.

Для накреслювання рейсфедером лінійного пунктиру необхідно зробити відповідну розграфку олівцем. В процесі роботи необхідно слідкувати, щоб стулки пера рейсфедера не зближувалися при натиску на лінійку, що буває, коли стулки довгі й тонкі.

Працюючись подвійним рейсфедером необхідно дотримуватися таких правил:

- перед накреслюванням паралельних ліній однакової товщини установити трохи ширшу заданої товщину ліній і проміжок між ними;

- набрати туш у рейсфедер;

- відрегулювати за два-три прийоми товщину ліній (кожний раз регулювати обидва пера) та ширину проміжку;

- для накреслення ліній різної товщини слід, дотримуючись тих же правил, спочатку відрегулювати товщину товстої лінії, потім тонкої і, нарешті, величину проміжку.

Легко і рівномірно натискаючи на обидва пера, тримаючи середній палець на місці з'єднання пер рейсфедера, креслять лінії. При цьому слідкують, щоб пряма лінія, яка проходить через кінці пер рейсфедера, була перпендикулярна до ребра лінійки.

Для накреслювання кривих ліній служить кривоніжка. Основне призначення одинарної кривоніжки - накреслювання горизонталей тушшю або фарбою по рисунку на плані, виконаному олівцем. Тут в крквоніжку набирають так, як і в рейсфедер. Фарбу в кривоніжку набирають пензликом. Набравши туш (фарбу), підбирають потрібну товщину лінії, потім злегка відпускають верхню гайку і присгунають до роботи. Проміжок між ручкою і відпущеним пером має бути мінімальним. У випадку великого проміжку кривоніжку незручно ставити на план і знімати з нього

Тримати кривоніжку слід за нижній кінець ручки перпендикулярно площині креслення, не торкаючись пальцями пера, яке обертається. При цьому потрібно слідкувати за тим, щоб кривоніжка і пальці, які її тримають, становили ойне ціле. Перо має рухатись за ручкою. Кривоніжку опускають на лінію, виконану олівцем, біля рамки плану або в розриві горизонталі біля надпису і в момент, коли перо торкається паперу, починають вести по лінії, дотримуючись всіх її вигинів. Закінчуючи накреслення горизонталі, кривоніжку, як і рейсфедер, слід відірвати від паперу, не припиняючи її поступального руху. У випадку замикання горизонталі, як і її продовження, слід залишати невеликий проміжок, щоб уникнути утворення вузла в місці стику. Ліквідують проміжок креслярським пером. Якщо рух кривоніжки утруднений і замість плавної кривої виходить ламана лінія, це означає, що кривоніжка не перпендикулярна кресленню і необхідно зразу ж відновити її правильне положення.

Накреслювання ліній кривоніжкою виконується в найзручнішому для даного момента напрямі. При цьому слід, щоб в полі зору було перо кривоніжки і лінія, проведена олівцем, по якій воно має рухатися. Рухати кривоніжку потрібно досить повільно, щоб лінії виходили насиченими, налитими.

Подвійна кривоніжка застосовується для накреслювання умовних знаків, зображуваних двома паралельними лініями однакової або різної товщини. В процесі роботи подвійною криаоніжкою дотримуються тих же правил, що й у випадку подвійного рейсфедера та одинарної кривоніжки.

Креслярські циркулі

Циркуль - важливий інструмент топографічного й маркшейдерського креслення. Є багато різновидностей його, які залежно від призначення або зовнішнього вигляду мають додаткову пояснювальну назву.

Рис.28.

Вимірювальним циркулем (рис.29) вимірюють і відкладають на плані відрізки прямих ліній. Такий циркуль складається з двох ніжок, з'єднаних шарніром. На кінцях ніжок є гвинти, котрі утримують змінні голки в потрібному положенні.

Ніжки циркуля мають бути однаковими. Хід ніжок циркуля, відрегульований гвинтом шарніра, має бути легким, плавним, але разом з тим стійким і не пружинити, взятий розхил має залишатися незмінним. Під час роботи циркуль слід тримати правою рукою: одну ніжку циркуля розміщують між безіменним пальцем та мізинцем і утримують ними нерухомо. Великий, вказівний і середній пальці, рухаючи другу ніжку (середнім пальцем вперед, вказівним - назад), регулюють розхил циркуля.

При вимірюванні і відкладанні відстаней площина ніжок циркуля має бути перпендикулярною до площини креслення.

Розхил циркуля має не перевищувати 70 - 80°; при більшому розхилі наколи на папері одержують неправильними, а точність вимірювання чи відкладання відрізків зменшується. Не варто відкладати або вимірювати довгі лінії частинами шляхом повторного відкладання (вимірювання) невеликих відрізків, оскільки при цьому одержують результат з недопустимою похибкою. В цих випадках слід скористатися штангенциркулем. Наколом циркуля на плані позначають пункти, які мають координати, і місцезнаходження деяких предметів, які не виражаються в масштабі плану. Нахил роблять ледве помітним, ставлячи ніжку циркуля вертикально. Щоб накол був чітко видимий, його обводять колом і поруч розміщують відповідний напис (висоту, номер тощо). Щоб запобігти затупленню голок в польових умовах, на пиркуль одягають наконечник. Вимірювальний циркуль з наконечником називають польовим циркулем. На наконечнику польового циркуля нанесена шкала з міліметровими поділками, а в його нижній частині закріплена пластинка -- викрутка до гвинта шарніра. У ній є отвір, що дає можливість прив'язати наконечник до кільця в головці циркуля і запобігти його втраті.



Рис. 29. Вимірювальний циркуль

Для накреслювання кіл користуються круговим циркулем (рис.30). За своїм зовнішнім виглядом він схожий на вимірювальний циркуль, але відрізняється від останнього тим. що одна з його ніжок закінчується рейсфедером.

Рис. 30. Круговий циркуль

Рейсфедер може бути замінений олівцем. Для цього до кругового циркуля додаються спеціальна муфточка-тримач з графітом. Дія зручності накреслення ніжка з рейсфедером (або олівцем) згинається так, що рейсфедер (або олівець) стають перпендикулярними до площини креслення. Крім того, ця ніжка може бути подовжена за допомогою подовжувана в центрі кола розмішують центрик - невеликий металевий кружок з заглибиною у верхній площині. В цю заглибину ставлять ніжку циркуля. Це запобігає грубому проколу креслення при накресленні кола, а тим більше декількох концентричних кіл.

Кронциркуль (рис.31) призначений для накреслення кіл малих діаметрів -- від 0,4 до 12 мм з товщиною лінії від 0,1 до 0,6 мм, в машинобудівному кресленні його називають балеринкою.



Рис. 31. Кронциркуль (балеринка)

Кронциркуль з падаючою ніжкою. Він являє собою тонкий стержень, який на верхньому кінці має головку і закінчується вістрям (голкою), вставлений в трубку, до якої на пружній пластинці прикріплено чуть зігнутий рейсфедер. Особливим гвинтом можна змінювати відстань між вістрям стержня і кінцем рейсфедера та встановлювати потрібний радіус кола. Робота кронциркулем здійснюється так: вказівний палець ложать на головку стержня, великим і середнім пальцями тримають головку трубки, а разом з нею і рейсфедер у піднятому положенні. Потім вістря стержня ставлять на папір і, тримаючи кронциркуль вертикально, опускають на папір і обертають великим ї середнім пальцями трубку з рейсфедером. Накресливши коло, трубку піднімають і знімають кронциркуль з паперу. Натиск на головку стержня має бути настільки легеньким, щоб на папері сліди наколів були непомітними.

Мікро циркуль (рис.32) - циркуль з мікрометричним гвинтом. Він надійно зберігає незмінною величину взятого розхилу, яка установлюється поворотом мікрометричного гвинта. Гранична величина розхилу мікроциркуля невелика і залежить від довжини мікрометричного гвинта. Мікроциркуль служить для відкладання невеликих рівних відрізків і для поділу ліній на рівні частини.

Рис. 32. Мікроциркуль

Щоб поділити лінію на задану кількість рівних частин, виконують арифметичне ділення, одержану величину беруть мікроциркулем на масштабній лінійці і відкладають її на лінії, не роблячи наколів. Якщо відрізки точно вклались на лінії задану кількість разів, то роблять наколи, відкладаючи відрізки в зворотному напрямку. Якщо ж перша спроба безуспішна, розхил мікроциркуля змінюють в потрібну сторону і продовжують ділити поки не отримають позитивний результат. Мікроциркуль слід тримати за головку і повертати поперемінне вправо і вліво, опираючи по черзі на одну та другу ніжку, точно по осі лінії.

Готувальня і догляд за інструментами

В процесі виконання робіт з топографічного креслення використовують різні креслярські інструменти, які випускаються як поштучно, так і наборам у футлярах. Невеликий плоский футляр, обклеєний всередині бархатом, з набором креслярських інструментів, розміщених кожний в своєму гнізді, називається готувальнею. (рис. 33)

Рис. 33. Готувальня

Готовальні залежно від їх призначення поділяються на: Ш - шкільну (3- або 4-предметні), Т - топографічну, УК - універсально-картографічну, УС 1б - готовальню удосконалену спеціальну та ін.

Для користування в експедиційних умовах кращою готовальнею вважають топографічну де є циркуль польовий, наконечник-викрутка, кронциркуль, наколка, одинарна кривоніжка, подвійна кривокіжка, пенал, рейсфедер.

В стаціонарних умовах для виконання креслярських робіт використовують готовальні УС 16 або УК.

Щоб креслярські інструменти тривалий час знаходились в належному стані, необхідно дотримуватися правил їх зберігання та догляду за ними.

...