Таблиця 3.3

Технологічний процес відновлення поверхні

3.3 Обґрунтування та вибір технологічного обладнання

Вибір обладнання є одним з найбільш відповідальних моментів у загальній структурі розробки технологічного процесу зміцнення (відновлення) деталі. Від правильності його вирішення у великий мірі залежать як технічні, так і економічні показники технологічних процесів в умовах реального виробництва.

При визначенні технологічного обладнання необхідно орієнтуватися на основні принципи його вибору та особливості використання в умовах дрібносерійного або експериментального виробництва, а також на паспортні дані сучасного обладнання, пристроїв та установок.

В результаті проектування технологічного, енергетичного і будівних частин підприємства і його допоміжних виробництв виявляють основні паспорті дані. Але технічні дані бувають недостатніми, щоб оцінити ефективність проектувального підприємства, і тому в економічній частині проекту виявляють загальні (абсолютні) і відносні (удєльниє) техніко-економічні показники.

Для виконання ремонту деталі «вісь диференціалу» Т16.37.140 використовуємо метод відновлення за допомогою вібродугового наплавлення. Щоб виконати цю операцію використовуємо:

- токарний верстат 16К20;

- напівавтомат ПДГ-30;

- токарний верстат 16К20 з пристосування для вібродугового наплавлення напівавтоматом ПДГ-30.

круглошліфувальний верстат 3М175.

Таблиця 3.4

Технологічне обладнання для виконання технологічного процесу зміцнення (відновлення) деталі

3.4 Обґрунтування та вибір контрольного інструментів та матеріалів для зміцнення (відновлення) деталі

Правильність вибору технологічних інструментів і матеріалів для нанесення покриттів, механічної обробки і контролю поверхонь суттєво впливає на якісні та економічні показники технологічних процесів, що розробляються.

Вибраний інструмент повинен бути конструктивно-пов'язаний з геометричними розмірами та конструкцією деталі, що оброблюється, змістом операції, базовими кріпильними поверхнями відповідного технологічного обладнання. Рекомендується, по можливості, ширше використовувати стандартні і нормалізовані інструменти, як найбільш дешеві і пристосовані до умов дрібносерійного та експериментального виробництва. При виборі вимірювального і контрольного інструментів керуються їх призначенням (можливістю використання), точністю замірів і типом виробництва при обробці заданої деталі. При виборі матеріалів для зміцнення (відновлення) поверхні деталі перш за все потрібно орієнтуватися на використання сучасних матеріалів і методів нанесення покриттів, забезпечення необхідних фізико-механічних властивостей поверхонь, що зміцнюються (відновлюються), показники продуктивності та економічності, ресурсозбереженість і екологічні фактори.

Для вимірювання відновлювальної деталі Вісь качання ДСШ 14.31.103-1 використовуємо вимірювальні пристрої:

- штангенциркуль ШЦ-ІІ;

- Мікрометр МК-50.

Таблиця 3.5

4. Заходи охорони праці і техніки безпеки.

4.1 Охорона праці при виконання роботи

У ГОСТ 12.0.002-74 дані наступні визначення: "Техніка безпеки - це система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають впливу на працюючих небезпечних виробничих факторів" та "Охорона праці - це система законодавчих актів і відповідних соціально-економічних, технічних і гігієнічних і організаційних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці ".

Розглянуті методи наварювання вимагають дотримання певного комплексу правил техніки безпеки і охорони праці, які повинні знаходити відображення в технологічних картах і строго дотримуватися при виконанні зварювальних робіт. Для всіх зазначених методів зварювання плавленням в тій чи іншій мірі існує можливість небезпечних впливів на зварювальника у зв'язку з наступними чинниками:

1) ураження електричним струмом при дотику людини до струмоведучих частин електричного кола;

2) ураження променями електричної дуги очей і відкритої поверхні шкіри;

3) опіки від крапель металу і шлаку при зварюванні;

4) отруєння шкідливими газами, що виділяються при наварюванні і при забрудненні приміщень пилом і випарами різних речовин;

5) пожежі від розплавленого металу і шлаку в процесі зварювання;

6) травми різного роду механічного характеру при підготовці важких виробів до наварювання і в процесі наварювання.

Як свідчать статистичні дані, 80% травм зварників пов'язано з транспортними операціями важких металевих виробів.

Запобігання небезпеки ураження електричним струмом. При наварюванні плавленням використовують джерела струму з напругою холостого ходу UKX = 45 - 80 В при постійному струмі Uхх = 55 - 75 В при змінному струмі, Uxx = 180 - 200 В при плазмовому різанні. Тому джерела живлення повинні мати автоматичні пристрої, що відключають їх протягом не більше 0,5 с при обриві дуги.

Враховуючи непостійну величину електричного опору людського тіла (так, при сухій шкірі, наприклад, опір становить 8000-20000 Ом, а при вологих руках, пошкодженнях шкіри опір знижується до 400-1000 Ом), безпечними вважають напругу не вище 12 В (переносне освітлення). Якщо наварювальник працює в тісному приміщенні, може мати більшу площу контакту з металевою поверхнею, з метою зменшення небезпеки ураження електричним струмом, слід дотримуватись таких заходів:

1. Надійна ізоляція всіх, проводів, пов'язаних з живленням джерела струму і зварювальної дуги, заземлення корпусів зварювальних апаратів. Заземленню підлягають: корпуси джерел живлення, апаратного ящика, допоміжне електричне обладнання. Переріз заземлювальних проводів повинна бути не менше 25 мм². Підключенням, відключенням та ремонтом наварювального обладнання займається тільки черговий електромонтер. Наварювальникам забороняється виконувати ці роботи.

2. Застосування в джерелах живлення автоматичних вимикачів високої напруги, які в момент холостого ходу розривають зварювальний ланцюг і подають на утримувач напруга 12 В.

3. Надійний пристрій електродотримача з гарною ізоляцією, яка гарантує, що не буде випадкового контакту струмоведучих частин електродотримача зі зварюваних виробом або руками зварника (ГОСТ 14651-69). Електродотримачі повинен мати високу механічну міцність і витримувати не менше 8000 затисків електродів.

4.Работа у справному сухму спецодязі і рукавицях. Прироботі в тісних відсіках і замкнутих просторах обов'язково використання гумових калош і килимків, джерел освітлення з напругою понад 6-12 В.

4.2 Заходи промислової санітарії, техніки безпеки та протипожежної безпеки

Промислова санітарія - система організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів. Практичні заходи щодо оздоровлення умов праці грунтуються на гіг. нормативах для виробничих приміщень (оптимальна і допустима температура, відносна вологість і швидкість руху повітря, гранично допустимі концентрації шкідливих газів, парів і пилу в повітрі промислових приміщень, гранично допустимі рівні шуму і вібрації та ін.)

Контроль за виконанням сан. норм і правил при проектуванні, будівництві і реконструкції промислових підприємств (попереджувальний сан. нагляд), а також поточний сан. нагляд за сан. станом промислових підприємств та умовами праці на цих підприємствах здійснюють органи державного сан. нагляду. Сан. нагляд на промисловому підприємстві здійснюють санітарні лікарі з гігієни праці та їх помічники спільно з цеховими лікарями медсанчастин або з персоналом здоровпунктів і технічними інспекторами профспілкових органів з контролю за охороною праці і технікою безпеки.

Основними документами є "Санітарні норми проектування промислових підприємств" (CH 245-71), загальнодержавні "Будівельні норми і правила" (БНіП), "Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого обладнання" № 1042-73, стандарти з безпеки праці, а також санітарні правила, що стосуються конкретних галузей промисловості і виробництва, інструкції та методичні листи, в яких викладаються вимоги до окремих технологічних процесів, обладнання та матеріалів. У цих документах викладені основні вимоги до вибору промислового майданчика, розташуванню на ній виробничих і допоміжних будівель, до їх влаштування і обладнання (опалення, освітлення, вентиляція, водопостачання і каналізація), а також вимоги, спрямовані на обмеження шуму, вібрації, впливу на працюючих ультразвуку, пилу, токсичних газів, іонізуючих випромінювань, нормалізацію мікроклімату та інших шкідливих виробничих факторів.

Проведення електрозварювальних і газорізальних робіт на тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які унеможливлюють виникнення пожежі:

- очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій;

- забезпечення первинними засобами пожежегасіння /вогнегасниками, ящиком із піском та лопатою, відром з водою, які вказуються в наряді - допуску.

Після закінчення електрозварювальних і газорізальних робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути інші ймовірні причини виникнення пожежі.

Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення електрозварювальних і газорізальних робіт, слід привести до пожежовибухонебезпечного стану до початку цих робіт (видалити пожежовибухонебезпечні речовини та відкладення, відключити діючі комунікації, виконати безпечними методами очищення, прошпарення й промивання, забезпечити вентиляцію та контроль за повітряним середовищем тощо).

Щоб унеможливити потрапляння розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи та розташоване поряд устаткування, всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де проводяться вогневі роботи, закривають негорючими матеріалами.

Приміщення, в яких імовірне скупчення парів легкозаймистих і горючих рідин та горючих газів, перед проведенням електрозварювальних і газорізальних робіт мають бути ретельно провентильовані.

Під час перерв у роботі, а також наприкінці робочої зміни електрозварювальна апаратура має відключатися, в тому числі від електромережі; газорізальна - також має відключатися, а шланги - від'єднуватися й звільнятися від горючих газів. Після закінчення робіт усю апаратуру устаткування прибирають у спеціально відведені місця.

У разі проведення електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварювального виробу до джерела зварювального струму може бути лише ізольований провід, причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому провідникові, приєднуваному до електродоутримувача.

Уразі зміни електродів їхні залишки (недогарки) слід класти у спеціальний металевий ящик, установлюваний біля місця зварювальних робіт. Перед зварюванням електроди необхідно просушити за температури, вказаної в паспорті на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів має бути однорідним, щільним, без здуття, напливів і тріщин.

Щодня після закінчення роботи слід очищати агрегати та пускову апаратуру. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного кола та ін.) не повинна перевищувати 75 С.

Балони з газом під час їх зберігання, транспортування й експлуатації слід захищати від дії сонячного проміння та інших джерел тепла.

Балони, що встановлюються у приміщеннях, розміщають на відстані, не менше: від приладів опалення та печей - 1,0м, від джерел тепла з відкритим вогнем - 8м.

Список рекомендованої літератури

1. Динаміка і надійність сільськогосподарських машин: Методичні рекомендації до виконання курсової роботи /Упорядники: О.Г.Терхунов, В.М.Наливайко, Є.К.Солових, В.А.Павлюк-Мороз. Кіровоград: КІСГМ, 1997. 40с.

2. Надійність сільськогосподарської техніки /С.Г.Гранкін, В.С.Малахов, М.І.Черновол, В.Ю.Черкун. /За ред. В.Ю.Черкуна. К.: Урожай, 1998. 208с.

3.Черновол М.И. и др. Восстановление деталей сельскохозяйственной техники. Киев: УМК, 1989. 215 с.

4. Виконання та оформлення курсових і дипломних проектів/ М.І.Черновол, В.В.Русских, Ф.І.Василенко, Є.К.Солових, В.М.Наливайко, О.В.Крилов. /За ред. Ф.І.Василенка.-Кіровоград: РВЛ Кіровоградського державного технічного університету, 2002. 200 с.

5. Практикум з охорони праці. Навч. пос. / В.У. Жидецький, В.М. Сторожук. /За ред. В.У. Жидецького - Львів: Афіша, 2000. 352 с.

6. Канарчук В.Е., Лудченко А.А., Курников И.П., Луйк И.А. Техническое обслуживание ремонт и хранение автотранспортных средств: Учебник в 3 кн.-К.:Вища школа., 1991.

7. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства. ДНАОП 0.00-4.09.-93.

8. 9. Надежность оборудования предприятий по хранению и переработке зерна: Учеб. пособие /А.А.Вайнберг. К.; Одесса: Вища шк. головное изд-во, 1986. 408 с.

9. Галузеві нормативно-правові акти з питань управління охороною праці у галузі.

10. СНиП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха.

11. СНиП 11-4-79/85. Естественное и искуственное освещение. Нормы проектирования.

12. Державні стандарти України (ДСТУ) з питань охорони праці.

13. Типове положення про навчання з питань охорони праці. ДНАОП 0.00-4.12.-99.

14. Буракова С.А. Охрана труда в сельском хозяйстве. Киев: Вища школа, 1999. 544 с.

Размещено на Allbest.ru