Біотехнології у забезпеченні цілей сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»

Факультет біотехнології та біотехніки

Біотехнології у забезпеченні цілей сталого розвитку

Легкої Тетяни



ЗМІСТ

Вступ

Актуальність

Історія розвитку концепції сталого розвитку

РОЗДІЛ І

Дефініції

Цілі сталого розвитку та його завдання

Екологічна складова

Соціальна складова

Економічна складова

Стан розвитку концепції сталого розвитку в Україні

РОЗДІЛ ІІ

Роль біотехнологій у забезпеченні сталого розвитку

Використання біотехнологій у забезпеченні цілей сталого розвитку.



ВСТУП

Актуальність

Сьогодні в Україні гостро постає проблема забезпечення сталого розвитку, що поєднує у собі всі сучасні потреби людства та інтереси майбутніх поколінь.

Сталий розвиток -розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління, але не створює загрози для здатності майбутніх поколінь задовольнити власні потреби.

Особлива увага надається екологічній складовій, яка забезпечує цілісність біологічних та фізичних природних систем. Проте, не менш важливим є раціональне використання природних ресурсів та енергії, які виступають основою економічного та соціального розвитку суспільства.

За даними ООН забезпечення наявності та раціонального використання водних ресурсів, забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких, сучасних джерел енергії, забезпечення переходу до раціональних моделей споживання - одні з головних кроків до сталого розвитку. Серед головних положень сталого розвитку та раціонального природокористування є: енергозбереження, економіка природокористування, енергоефективність, зелена економіка.

Сталий розвиток , як головний стратегічно важливий орієнтир для розвитку країни та суспільства, намагаються використовувати, щоб задовольники очікування громадян не як споживачів, а як виборців. (сталий розвиток монографія)

На сьогодні біотехнології характеризують один з основних напрямків науково-технічного прогресу (НТП) - результати фундаментальних біологічних і молекулярно-біологічних досліджень, які застосовуються в агропромисловому виробництві, харчовій промисловості і фармацевтиці, медицині і приладобудуванні, тощо.

Біотехнологія скоординувала вигідний розвиток сільського господарства, іможе забезпечити важливу роль у сталому використанні ресурсів.

Біотехнології та біоіндустрія стають невід'ємною частиною економіки, оскільки вони тісно пов'язані з прогресом у науках про життя та прикладних науках та технологіях, пов'язаних з ними.

Швидкий розвиток технологій генетичної модифікації, клонування та патентування генетично модифікованиз тварин, послідовностей генів людини та стовбурових клітин спонукають нас розглядати концепцію сталого розвитку в новому контексті.

Історія розвитку концепції сталого розвитку

Сама ж концепція сталого розвитку виникла в першій половині вісімдесятих років минулого сторіччя в результаті активної діяльності спеціальної комісії ООН із питань сталого розвитку і Римського клубу, а саме з доповідями, які були розроблені Донеллою та Даннісом Медоуз, Й. Рандерсом, Е. Пестелєм, А. Кінгом та, звичайно, з його засновником - Ауреліо Печчеі.

Засади сталого розвитку значною мірою пов'язано із вченням про ноосферу, фундамент якого заклав академік В.І.Вернадський. Вперше ставиться завдання проникнення знання у все людство. Рішення такого завдання має на меті усвідомлення правильного життя: по-перше, підвищити добробут населення; по-друге, максимальне розмноження людства; по-третє, максимальне виявлення розуму.

Якщо до XX ст. панівною виступала система поглядів обмеження приросту населення, то ноосфера передбачає найповнішу можливість народжуваності людей. В.І.Вернадський закликає вчених і всіх людей зберегти людство від самознищення.

Концепція ноосфери у філософії В.І.Вернадського поліфонічна: охоплює природознавчий, суспільний, філософський і суспільно-моральний аспекти. Його погляди на найближче майбутнє суспільства містять ідею повного підкорення держави народові, заміну централізованого управління місцевою автономією.

У 20 столітті майже всі можливості науково-технічого прогресу були зруйновані війною: загострилися політична, соціальна та екологічна кризи. Саме ці передумови стали основною причиною створення ідей щодо сучасної концепції розвитку людства.

Установлено, що офіційне утвердження концепції сталого розвитку відбулося із прийняттям міжнародних нормативно-правових документів, зокрема звіту Всесвітньої комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку (1987 р.), підсумкових документів конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), Декларації Тисячоліття (2000 р.), Йоганнесбурзької декларації зі сталого розвитку (2002 р.), заключного документа конференції ООН Ріо +20 “Майбутнє, якого ми прагнемо” (2012 р.), 17-ти Глобальних цілей сталого розвитку до 2030 р, затверджених на Саміті ООН з питань сталого розвитку в Нью-Йорку (2015 р.).

Нова концепція системно поєднала три головні компоненти сталого розвитку суспільства: економічну, природоохоронну та соціальну.

Значне місце в дослідженні проблем сталого розвитку займають праці російських вчених, серед яких перш за все слід назвати В. Бєлкіна, М. Глазовського, В. Голубєва, С. Горшкова, К. Даніеляна, В. Данілов-Данільяна, В. Лося, К. Лосєва, Б. Маклярського, Б. Міркіна, М. Моїсеєва, Л. Наумова, В. Писарєва, А. Урсула та ін.

Суттєвим також став вклад зарубіжних авторів - Л. Брауна, К. Гамільтона, Г. Гарднера, Н. Картера, Д. Кортмена, Ш. Лиле, Д. Рудмена, А. Сена, М. Сваминатхана, Б. Шнайдера, С. Шмидхейні та ін.



РОЗДІЛ І

Дефініції

Сталий розвиток - розвиток, який, забезпечуючи потреби нинішнього покоління , водночас не позбавляє майбітні покоління можливості задовольнити власні потреби. (монографія НАН України, об'єднаний інститут економіки ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ: інституціональне та ресурсне забезпечення)

Біотехнології - технологія, що використовує мікроорганізми, їх продукти та клітини в промисловості для створення модифікованого продукту, удосконалення якостей рослин та тварин, використання організмів для спеціального використання

Енергоефективність - ціль та спосіб зменшення кількості енергії, необхідної для надання продуктів та послуг. (The Twin Pillars of Sustainable Energy: Synergies between Energy Efficiency and Renewable Energy Technology and Policy Bill Prindle and Maggie Eldridge, American Council for an Energy-Efficient Economy Mike Eckhardt and Alyssa Frederick, American Council on Renewable Energy May 2007 ACEEE Report Number E074)

Біосфера - природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами). Маса біосфери -- близько 0,05 % маси Землі.

Концепція - система поглядів, понять про ті чи інші явища або процеси, спосіб їхнього розуміння, тлумачення; основна ідея будь-якої теорії, головний задум; ідея чи план нового, оригінального розуміння; конструктивний принцип художньої, технічної та інших видів діяльності.

Зелена економіка - економіка, що направлена на розвиток з низьким показником вуглецевого сліду, на екологізацію виробництва та створення високоякісної екологічно безпечної продукції.

Біоекономіка - галузь економіки, яка передбачає виробництво, використання та збереження біологічних ресурсів за допомогою біотехнології, як джерела основної ресурсної бази.

Клонування - технологія, що передбачає створення генетично ідентичних організмів.

ГМО - організм, генотип якого було змінено за допомогою методів генної інженерії.

Біогаз - горюча речовина, яку одержують із рідких і твердих відходів промислового та сільськогосподарського походження, із стічних вод тощо, а також унаслідок зброджування спеціально вирощуваних водоростей або інших організмів, характерних значним приростом біомаси. Біомаса - клітинна сукупність живих організмів (популяцій, видів, груп видів, угруповань у цілому), що перебувають у конкретних екологічних умовах.

Цілі сталого розвитку та їх завдання. Сталий розвиток та Україна

Перехід до сталого розвитку, необхідність якого вже усвідомили країни світу, є дуже важливим і для України. Оскільки для реалізації його принципів в нашій країні є всі підстави. І це не тільки суттєво деградоване природне середовище та високий рівень забруднення, але і кризовий стан економіки. Життя вимагає здійснення докорінних економічних, державно-правових та технологічних змін в промисловості та сільському господарстві, а також у світогляді суспільства.

Узагальненим індикатором поступу країни щодо досягнення сталого розвитку є Індекс розвитку людського потенціалу (далі - ІРЛП). ІРЛП (англ. Human Development Index, HDI) - індекс для порівнянної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя й інших показників країни. Індекс був розроблений у 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком (Mahbub ul Haq) та використовується ООН з 1993 року в звітах з реалізації Програми людського розвитку ООН, яка має представництва в усіх країнах світу-членах ООН. Обрахування ІРЛП здійснюється з періодичністю раз на 2-3 роки.

Протягом 1990-2015 років очікувана тривалість життя при народженні зросла на 1,3 року, очікувана тривалість навчання -- на 2,9 року, середня кількість років навчання -- на 2,2 року, але ВНД на душу населення впав на 31,9%.

На графіку нижче видно, що нема жодної сфери, у якій результати України погіршилися б настільки сильно, як за показником ВНД.

Цей показник є найнижчим і в порівнянні України з іншими країнами регіону. Якщо в інших сферах показники України приблизно однакові з рейтингами інших країн подібного розміру та рівня розвитку або навіть кращі за них, то за показником ВНД Україна найбільше відстає від інших європейських країн.



Табл. 1

Значення ІРЛ країн (2015 рік)

Країна	Значення ІРЛ	Рейтинг за ІРЛ	Очікувана тривалість життя	Очікувана кількість років навчання	ВНД на душу населення за ПКС
Польща	0,855	36	77,6	16,4	24,117
Росія	0,804	49	70,3	15,0	23,286
Білорусь	0,796	52	71,5	15,7	15,629
Грузія	0,769	70	75,0	13,9	8,856
Туреччина	0,767	71	75,5	14,6	18,705
Україна	0,743	84	71,1	15,3	7,361
Вірменія	0,743	84	74,9	12,7	8,189
Молдова	0,699	107	71,7	11,8	5,026
Європа, Центральна Азія	0,756	--	72,6	13,9	12,862

Отже, поки країни з подібними умовами та проблемами, які має Україна, поступово рухаються вперед та підвищують свій ВНД, потенціал людського розвитку в Україні використовується недостатньо, а розрив з іншими країнами зберігається.

Для умов України сталий розвиток може бути визначений як процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення принаймні мінімально необхідних потреб всіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи і вимогами людей усіх поколінь.

З урахуванням особливостей трансформаційного періоду, який переживає Україна, цілями сталого розвитку держави повинні стати:

1. Соціальна справедливість - встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя, а також утвердження соціальних стандартів досягнутих в Євросоюзі, що є імперативом інтеграційного курсу України до ЄС.

2. Збалансований економічний розвиток - забезпечення можливостей, мотивів і гарантій праці громадян, якості життя, функціонування ефективної економіки та раціонального споживання матеріальних ресурсів.

3. Забезпечення високої якості стану навколишнього природного середовища - створення умов всім громадянам для життя в здоровому навколишньому середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і відновлення біорізноманіття.

4. Раціональне ресурсокористування - створення системи гарантій раціонального використання всіх видів ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни та збереження ресурсів для майбутніх поколінь.

5. Демографічна стабільність - формування ефективної державної політики з метою збільшення тривалості життя і стабілізації чисельності населення України, надання всебічної підтримки молодим сім'ям, охорона материнства і дитинства.

6. Міжнародне співробітництво - активна співпраця з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою досягнення загальнопланетарної стабільності та злагоди.

Для реалізації завдань сталого розвитку необхідною є раціональність територіальної організації природокористування, що відповідає місцевим природним умовам та природно-ресурсному потенціалу території. Також важливою є паритетність використання природних ресурсів для сучасних і прийдешніх поколінь. Необхідно переорієнтувати та збалансувати галузеву і внутрігалузеву структури господарського комплексу у відповідності до нових соціальних і економічних умов.Саме тому була розроблена стратегія 2030

Основою для розроблення Стратегії стали 17 глобальних Цілей сталого розвитку на період до 2030 року, Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020» та Оновлена стратегія сталого розвитку ЄС. Стратегія також ґрунтується на SWOT-аналізі та аналізі прогалин політики, законодавчих актів, програм і планів у восьми сферах діяльності: економіка, соціальна політика, природокористування та охорона довкілля, сільське господарство, енергетика, транспорт, регіональний і місцевий розвиток, освіта та наука.

Проект Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року був обговорений з червня до грудня 2016 року на регіональних та національних консультаціях, у яких взяли участь представники органів державної влади та місцевого самоврядування всіх областей України, депутати різних рівнів, науковці та освітяни, представники інститутів громадянського суспільства, професійних об'єднань, бізнесу, ЗМІ, експерти міжнародних організацій.

Стратегія встановлює цілісну систему стратегічних та операційних цілей переходу до інтегрованого економічного, соціального та екологічного розвитку країни до 2030 року. Цільові показники зазначено для трьох етапів реалізації Стратегії: 2017-2020 рр., 2021-2025 рр., 2026-2030 рр.

Кроки досягнення сталого розвитку

1. залишити все в первозданному стані або повернути в незайманий стан;

2. розвиватись так, щоб не перевантажувати біологічні системи системи;

3. стійкість буде підтримуватись самостійно, коли триватиме економічне зростання

4. інтерналізувати зовнішність

5. нехай національні економічні системи відображають оборонні

6. реінвестуйте ренту на невідновлювані ресурси

7. залишити майбутнім поколінням можливості використання ресурсів у такому ж доступі



Соціальна складова

Соціальна складова стійкості розвитку орієнтована на людину й спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, в тому числі на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. Важливим аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ. Необхідним є збереження культурного капіталу і різноманіття в глобальних масштабах, а також більш повне використання практики стійкого розвитку, наявної в недомінуючих культурах.

Для досягнення стійкості розвитку сучасному суспільству доведеться створити більш ефективну систему ухвалення рішень, що враховує історичний досвід і заохочує плюралізм. Важливе досягнення не тільки внутрішньо-, а й міжпоколінної справедливості. У межах концепції людського розвитку людина є не об'єктом, а суб'єктом розвитку.

Спираючись на розширення варіантів вибору людини як головну цінність, концепція сталого розвитку передбачає, що людина повинна брати участь у процесах, які формують сферу її життєдіяльності, сприяти прийняттю й реалізації рішень, контролювати їх виконання

Ціль 1. Подолати бідність в усіх її проявах у всьому світі

Подолання бідності у всіх формах залишається однією з найбільших проблем, що стоять перед людством. Хоча за період з 1990 по 2015 р. кількість осіб, які живуть в умовах крайньої бідності, зменшилася більш ніж наполовину -- з 1,9 млрд до 836 млн -- проте забагато з них досі борються за задоволення базових людських потреб.

У всьому світі понад 800 мільйонів людей досі живуть на суму, меншу за 1,25 дол. на день. Багато з них не забезпечені достатнім харчуванням, чистою питною водою та засобами санітарії.

В інших регіонах прогрес також був недостатнім, зокрема, у країнах Південної Азії та Африки на південь від Сахари, на частку яких припадає 80 % тих, хто живе в умовах крайньої бідності. Нові загрози, викликані кліматичними змінами, конфліктами та відсутністю продовольчої безпеки, означають, що необхідно зробити ще більше для того, щоб вивести людей із бідності.

ЦСР є амбітним зобов'язанням -- завершити те, що ми почали, і покласти край бідності у всіх її формах і вимірах до 2030 р. Це передбачає увагу до найвразливіших прошарків населення, розширення доступу до базових ресурсів і послуг, а також підтримку громадам, які постраждали в результаті конфліктів і катастроф, викликаних кліматичними змінами.

Ціль 2. Подолати голод, досягти продовольчої безпеки і поліпшити харчування та сприяти збалансованому розвитку сільського господарства

У багатьох країнах крайній голод і недоїдання досі залишаються величезною перешкодою на шляху розвитку. За оцінками, станом на 2014 рік, 795 мільйонів людей хронічно недоїдали, що часто є безпосереднім наслідком погіршення стану навколишнього середовища, посух і втрати біорізноманіття. Понад 90 мільйонів дітей у віці до п'яти років мають небезпечно знижену вагу. А в Африці голодує кожен четвертий.

ЦСР спрямовані на припинення всіх форм голоду та недоїдання до 2030 року і забезпечення доступу, насамперед для дітей, до поживних харчових продуктів у достатній кількості впродовж усього року. Це передбачає стимулювання сталих методів ведення сільського господарства. Для цього також потрібне міжнародне співробітництво з метою залучення інвестицій в інфраструктуру і технології для підвищення продуктивності сільського господарства.



Ціль 3. Забезпечити здоровий спосіб життя та сприяти добробуту для всіх, незалежно від віку

З 1990 року спостерігається понад 50-відсоткове зниження попереджуваних випадків смерті дітей у всьому світі. Показник материнської смертності у всьому світі також знизився на 45 %. З 2000 по 2013 р. кількість нових інфікувань ВІЛ/СНІД знизилася на 30 %. Понад 6,2 мільйона життів було врятовано від малярії.

Незважаючи на такий неймовірний прогрес, щороку понад 6 мільйонів дітей помирають до свого п'ятого дня народження. Від попереджуваних хвороб, таких як кір і туберкульоз, щодня помирають 16 000 дітей. Сотні жінок щодня помирають під час вагітності або від ускладнень під час пологів. У багатьох сільських районах лише 56 % пологів приймають кваліфіковані фахівці. Основною причиною смерті серед підлітків у країнах Африки на південь від Сахари, у регіоні, спустошеному епідемією ВІЛ, є СНІД.



Ціль 4. Забезпечити для всіх інклюзивну освіту, рівноправний доступ до якісної освіти та сприяти можливості навчатися протягом усього життя

З 2000 року в забезпеченні загальної початкової освіти відбувся величезний прогрес. Загальний показник охоплення шкільною освітою у регіонах, які розвиваються, у 2015 році досяг 91 %, а кількість дітей, які не відвідують школу, в усьому світі зменшилася майже вдвічі. Рівень грамотності також різко зріс, а крім того, школу відвідують набагато більше дівчаток, ніж будь-коли раніше. Всі ці успіхи є видатними.

У деяких регіонах, які розвиваються, прогрес уповільнювався через високий рівень бідності, збройні конфлікти та інші надзвичайні ситуації. Через постійні збройні конфлікти у Західній Азії і Північній Африці спостерігається зростання кількості дітей, які не відвідують школу. Це тривожна тенденція. У дітей із бідних домогосподарств учетверо менше шансів ходити до школи, ніж у дітей з найбагатших сімей. Значними також залишаються відмінності між сільськими та міськими районами.

Досягнення всебічної якісного освіти для всіх іще раз підтверджує думку про те, що освіта є одним із найпотужніших і перевірених засобів сталого розвитку. Ця мета гарантує отримання безкоштовної початкової та середньої освіти всіма дівчатками і хлопчиками до 2030 року. Вона також спрямована на забезпечення рівноправного доступу до недорогого професійного навчання, ліквідації гендерних і матеріальних розбіжностей і забезпечення загального доступу до якісної вищої освіти.

Ціль 5. Досягти гендерної рівності шляхом розширення прав і можливостей всіх жінок і дівчат

Припинення всіх форм дискримінації щодо жінок і дівчаток є не лише базовим правом людини, воно також має вирішальне значення для прискорення сталого розвитку. Неодноразово було доведено, що розширення прав і можливостей жінок і дівчаток справляє суттєвий позитивний вплив у всіх сферах і сприяє економічному зростанню та розвитку.

З 2000 року ґендерна рівність займає провідне місце в роботі ПРООН, а також партнерських організацій у системі ООН і світової спільноти. На сьогодні 41 % оплачуваних працівників поза межами сільського господарства складають жінки, тоді як у 1990 році цей показник становив 35 %.

У деяких регіонах на ринку праці досі існує величезна нерівність, а жінки позбавлені рівного доступу до робочих місць. Сексуальне насильство та експлуатація, нерівноправний розподіл неоплачуваного догляду за дітьми та домашньої роботи, а також дискримінація на державній службі досі залишаються величезними перешкодами.

На сьогоднішній день державні посади обіймають більше жінок, ніж будь-коли раніше, проте заохочення жінок-лідерів сприятиме зміцненню політики і законодавства для посилення ґендерної рівності.



Економічна сладова

Економічний підхід до концепції стійкого розвитку заснований на теорії максимального потоку сукупного доходу Хікса-Ліндаля, який можливий за умови збереження сукупного капіталу, за допомогою якого й здійснюється цей дохід. Ця концепція передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів і використання екологічних - природо-, енерго- і матеріалозберігаючих технологій, включаючи видобуток і переробку сировини, створення екологічно прийнятної продукції, мінімізацію, переробку й знищення відходів.

Однак при вирішенні питань про те, який капітал повинен зберігатися (наприклад, фізичний, природний або людський) і якою мірою різні види капіталу є взаємозамінними, а також при вартісній оцінці цих активів, особливо екологічних ресурсів, виникають проблеми правильної інтерпретації й розрахунку.

Ціль 6. Забезпечити доступність і збалансоване використання водних ресурсів і послуги у сфері санітарії для всіх

Дефіцит води впливає на понад 40 % людей у всьому світі. За прогнозами, підвищення глобальної температури, що відбувається в результаті кліматичних змін, спричинить збільшення цієї тривожної цифри. Хоча з 1990 року 2,1 мільярда осіб отримали доступ до вдосконалених засобів очищення води, виснаження запасів чистої питної води є однією з основних проблем, які впливають на кожен континент.

У 2011 році 41 країна зіткнулася з дефіцитом води, 10 із яких фактично виснажили свої запаси поновлюваних ресурсів прісної води і тепер повинні покладатися на альтернативні джерела. Посилення посух і опустелювання дедалі погіршує ці тенденції. За прогнозами, до 2050 року постійний дефіцит води впливатиме щонайменше на кожного четвертого.

Забезпечення загального доступу до безпечної та недорогої питної води для всіх до 2030 року вимагає від нас інвестування у відповідну інфраструктуру, забезпечення санітарно-технічних споруд, а також стимулювання гігієни на всіх рівнях. Захист і відновлення водних екосистем, таких як ліси, гори, болота і річки, має важливе значення для пом'якшення дефіциту води. Активніше міжнародне співробітництво також є необхідним для стимулювання ефективного використання водних ресурсів і забезпечення технологій обробки у країнах, які розвиваються. ДОДАТИ В РОЗДІЛ ІІ (вирішення)

Ціль 7. Забезпечити для всіх доступ до недорогих, надійних, збалансованих і сучасних джерел енергії

У період з 1990 по 2010 рік кількість людей, забезпечених електроенергією, збільшилася на 1,7 млрд осіб. По мірі зростання населення у світі так само зростатиме й попит на дешеву енергію. Світова економіка, заснована на викопному паливі, а також збільшення викидів парникових газів, викликає радикальні зміни кліматичної системи. Це впливає на кожен континент.

Зусилля, спрямовані на стимулювання розвитку екологічно чистої енергетики, посприяли тому, що станом на 2011 рік понад 20 % енергії, що вироблялася у світі, походило з відновлюваних джерел.

Проте досі один із п'яти людей не мають доступу до електроенергії, і по мірі зростання попиту необхідно суттєво збільшувати виробництво енергії з відновлюваних джерел у всьому світі.

Забезпечення загального доступу до недорогої електроенергії до 2030 року передбачає інвестиції в екологічно чисті джерела енергії, такі як енергія сонця, вітру та теплова енергія. Запровадження економічно ефективних стандартів для ширшого спектру технологій також може зменшити споживання електроенергії у будівлях і промисловості у всьому світі на 14 %. Це дорівнює приблизно 1300 електростанцій середньої потужності. Розширення інфраструктури та технологічна модернізація з метою забезпечення екологічно чистої енергії в усіх країнах, що розвиваються, є найважливішим завданням, яке може як стимулювати зростання, так і сприяти збереженню навколишнього середовища. ДОДАТИ В РОЗДІЛ ІІ



Ціль 8. Сприяти тривалому, інклюзивному та збалансованому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній роботі для всіх

Оскільки світова економіка досі відновлюється після кризи, можна спостерігати уповільнення темпів розвитку, поглиблення нерівності і брак робочих місць на фоні зростання трудових ресурсів. За даними Міжнародної організації праці, у 2015 році нараховувалося понад 204 мільйони безробітних.

Цілі сталого розвитку сприяють сталому економічному зростанню, підвищенню рівня продуктивності і використанню технологічних інновацій. Важливою передумовою є стимулювання підприємництва і створення робочих місць, а також ефективні заходи задля викорінення примусової праці, рабства і торгівлі людьми. Відповідно до цих завдань, мета полягає у забезпеченні повної і продуктивної зайнятості та гідної праці для всіх жінок і чоловіків до 2030 року.



Ціль 9. Створити життєстійку інфраструктуру, сприяти інклюзивній і збалансованій індустріалізації та заохочувати інновації

Головними факторами економічного зростання та розвитку є інвестиції в інфраструктуру та інновації. Понад половина населення світу живе у містах, тому все важливішими стають громадський транспорт і поновлювані джерела енергії, а також розвиток нових галузей промисловості, інформаційних і комунікаційних технологій.

Технологічний прогрес також має важливе значення для знаходження оптимальних рішень для економічних і екологічних проблем, зокрема, створення нових робочих місць і підвищення ефективності використання енергії. Розвиток енергоефективних галузей промисловості, а також інвестиції у наукові дослідження та інновації є важливими факторами, що сприяють сталому розвитку.

Понад 4 млрд людей досі не мають доступу до Інтернету, причому 90 % із них живуть у країнах, що розвиваються. Подолання цього цифрового розриву має вирішальне значення для забезпечення рівноправного доступу до інформації та знань, а також стимулювання інновацій і підприємництва.



Ціль 10. Зменшити нерівність всередині країн і між ними

Добре відомо, що нерівність доходів зростає, коли 10 % найбагатших отримують до 40 % загального світового доходу. Найбідніші 10 % отримують лише від 2 % до 7 % загального світового доходу. У країнах, що розвиваються, нерівність зросла на 11 %, якщо брати до уваги зростання населення.

Таке зростання розриву вимагає формування обґрунтованої політики для розширення прав і можливостей нижнього процентилю отримувачів доходів, а також сприяння економічній інтеграції всіх, незалежно від статі, раси або етнічної приналежності.

Нерівність доходів -- глобальна проблема, що вимагає глобальних рішень. Для цього потрібно вдосконалювати механізми регулювання і моніторингу фінансових ринків та інститутів, заохочувати допомогу, спрямовану на розвиток і залучення прямих іноземних інвестицій у регіони, які найбільше цього потребують. Сприяння безпечній міграції та мобільності людей також є важливим фактором подолання зростаючого розриву.



Ціль 11. Зробити міста і населені пункти інклюзивними, безпечними, життєстійкими та збалансованими

Більше половини населення світу проживає в міських районах. До 2050 року ця цифра зросте до 6,5 млрд людей, тобто двох третин усього людства. Сталого розвитку не можна досягти без істотного перетворення того, яким чином ми будуємо міські райони і керуємо ними.

Швидке зростання міст у країнах, що розвиваються, одночасно з активізацією міграції з сільських районів до міста, викликало бум у мегаполісах. У 1990 році налічувалося 10 мегаполісів, що мали 10 мільйонів жителів або більше. У 2014 році мегаполісів стало 28, у яких проживає 453 мільйони.

У міських районах нерідко зосереджена крайня бідність, а національним і міським органам влади непросто розмістити зростаюче населення на таких територіях. Досягнення безпеки і сталого розвитку міст означає забезпечення безпечним і доступним житлом, а також модернізацію нетрів. Це також передбачає інвестиції у громадський транспорт, створення зелених громадських територій, а також удосконалення міського планування і управління у такий спосіб, що одночасно забезпечуватиме інклюзивність і загальну рівноправну участь.



Екологічна складова

З екологічної точки зору, сталий розвиток має забезпечувати цілісність біологічних і фізичних природних систем. Особливе значення має життєздатність екосистем, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери.

Більш того, поняття «природних» систем і ареалів проживання можна розуміти широко, включаючи в них створене людиною середовище (наприклад, міста). Основна увага приділяється збереженню здатностей до самовідновлення і динамічної адаптації таких систем до змін, а не збереження їх в «ідеальному» статичному стані. Деградація природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і втрата біологічного розмаїття скорочують здатність екологічних систем до самовідновлення.

Ціль 12. Забезпечити впровадження моделей збалансованого споживання та виробництва

Економічне зростання і сталий розвиток вимагають термінового скорочення впливу на екологію шляхом змін у виробництві та споживанні товарів і ресурсів. Найбільшим споживачем води у всьому світі є сільське господарство, адже на потреби зрошення витрачається майже 70 % усіх запасів прісної води, придатної для використання людьми.

Ефективне управління нашими спільними природними ресурсами, а також методи утилізації токсичних відходів і забруднюючих речовин, є важливими цільовими показниками у досягненні цієї мети. Заохочення галузей, підприємств і споживачів до утилізації та скорочення обсягів відходів є настільки ж важливим, як і підтримка країн, що розвиваються, у запровадженні більш раціональних моделей споживання до 2030 року. РОЗДІЛ ІІ

Значна частина населення у світі досі споживає настільки мало, що цього недостатньо для задоволення навіть їхніх базових потреб. Скорочення удвічі обсягів харчових відходів на душу населення, на рівні роздрібної торгівлі та споживання, також має важливе значення для створення ефективнішого виробництва та ланцюгів постачання. Це може сприяти досягненню продовольчої безпеки та переходу до більш ресурсоефективної економіки.

Ціль 13. Вжити термінових заходів для боротьби зі змінами клімату та їхніми наслідками

У світі немає жодної країни, яка б не відчувала серйозних наслідків зміни клімату. Обсяги викидів парникових газів продовжують зростати: на сьогодні вони вищі на понад 50 % порівняно з 1990 роком. Хоча країни Східної Європи і Центральної Азії не продукують значних викидів парникових газів, цей регіон непропорційно потерпає від наслідків кліматичних змін.

Повені на Західних Балканах зруйнували будинки та призвели до вимушеного переселення тисяч людей. Скорочення льодовиків і зменшення водних ресурсів у Центральній Азії може серйозно вплинути на зрошення і виробництво гідроенергії. Молдова і південна Україна потерпають від сильних посух, які призводять до значних сільськогосподарських збитків.

Але люди в усьому регіоні мобілізують зусилля з метою скорочення викидів парникових газів, порятунку життів і допомоги громадам. Столиця Хорватії взяла зобов'язання стати містом із нульовим рівнем викидів вуглецю до 2050 року.



Ціль 14. Забезпечити збереження та збалансоване використання океанів, морів і морських ресурсів для збалансованого розвитку

Світові океани -- їхня температура, хімічний склад, течії та живі організми -- лежать в основі глобальних систем, завдяки яким Земля придатна для проживання людства. Те, як ми керуємо цим життєво важливим ресурсом, має надважливе значення для людства загалом, а також для протидії наслідкам кліматичних змін.

Завдяки морському і прибережному біорізноманіттю, понад три мільярди людей мають засоби до існування. Однак на сьогодні вже виловлено 30 % світових рибних запасів, що нижче рівня, при якому можна забезпечити стабільні вилови.

Океани також поглинають близько 30 % вуглекислого газу, виробленого людьми, а від початку промислової революції закислення океану зросло на 26 %. Забруднення морського середовища, джерела якого є переважно наземними, досягає тривожного рівня: на кожному квадратному кілометрі океану в середньому можна знайти 13 000 предметів пластикового сміття.

Цілі сталого розвитку спрямовані на раціональне господарювання й захист морських і прибережних екосистем від забруднення, а також вирішення проблеми закислення океану. Розширення заходів щодо природозбереження і раціональне використання ресурсів океану на основі принципів міжнародного права також дозволить пом'якшити деякі проблеми, які загрожують нашим океанам. РОЗДІЛ ІІ

Ціль 15. Забезпечити захист і відновлення наземних екосистем і сприяти їх збалансованому використанню; здійснювати збалансоване управління лісами; боротися з опустелюванням; припинити процес деградації земель і розпочати їх відновлення та зупинити втрати біорізноманіття

Людське життя і засоби до існування залежать від землі настільки ж, наскільки й від океану. Рослини забезпечують 80 % раціону людей, а сільське господарство є важливим економічним ресурсом і засобом розвитку. Ліси покривають 30 % поверхні Землі; вони є життєво необхідними місцями проживання для мільйонів видів організмів і важливим джерелом чистого повітря і води. Вони також відіграють важливу роль у протидії кліматичним змінам.

Сьогодні ми є свідками безпрецедентної деградації земель, а втрати орних земель у 30-35 разів перевищують звичайні темпи. Засухи та опустелювання також щороку зростають, спричиняючи втрату 12 мільйонів гектарів і негативно впливаючи на бідні громади у всьому світі. З 8300 відомих порід тварин, 8 % уже зникли, а 22 % перебувають під загрозою зникнення.

Цілі сталого розвитку спрямовані на збереження і відновлення використання до 2020 р. наземних екосистем, таких як ліси, водно-болотні угіддя, посушливі землі та гори. Зупинити обезліснення також життєво важливо для пом'якшення наслідків кліматичних змін. Необхідні термінові заходи для скорочення втрат природних середовищ існування і біорізноманіття, що є частиною нашої спільної спадщини. РОЗДІЛ ІІ

Ціль 16. Сприяти формуванню мирних та інклюзивних суспільств для збалансованого розвитку, забезпечити всім доступ до правосуддя і створити ефективні підзвітні та інклюзивні інституції на всіх рівнях

Без миру, стабільності, забезпечення прав людини та ефективного врядування на принципах верховенства права не можна сподіватися на сталий розвиток. Ми живемо у світі, що стає все більш розділеним. Деякі регіони досягли стійкого миру, безпеки і процвітання, тоді як інші потрапили у цикл конфліктів і насильства, що здаються нескінченними. Проте така ситуація аж ніяк не є неминучою і має бути вирішена.

Високий рівень збройного насильства і нестабільності справляють руйнівний вплив на розвиток країни. Вони негативно впливають на економічне зростання і часто викликають невдоволення та взаємні образи, що можуть тривати десятиліттями. В умовах конфлікту чи за відсутності верховенства права також поширені сексуальне насильство, злочинність, експлуатація і тортури, а країни повинні вживати заходи для захисту тих, кому загрожують найбільші ризики.

Цілі сталого розвитку спрямовані на значне скорочення всіх форм насильства, а також на пошук, спільно з державними органами та громадами, довготермінових рішень для подолання конфліктів і покращення безпеки. Посилення верховенства права і зміцнення прав людини є ключовими факторами в цьому процесі, як і зменшення незаконного обороту зброї й активізація участі країн, що розвиваються, в інститутах глобального управління.

Ціль 17. Зміцнити засоби впровадження та активізувати Глобальне партнерство для реалізації цілей збалансованого розвитку

Цілі сталого розвитку можуть бути досягнуті лише за умови відданості принципам глобального партнерства і співпраці. У період з 2000 до 2014 рр. обсяги офіційної допомоги на потреби розвитку, яка надавалася розвиненими країнами, збільшилися на 66 %; проте гуманітарні кризи, викликані конфліктами чи стихійними лихами, вимагають усе більших обсягів фінансових ресурсів і допомоги. Багато країн також потребують офіційної допомоги на цілі розвитку для підтримки економічного зростання й торгівлі.

Сьогодні світ є більш взаємопов'язаним, ніж будь-коли раніше. Вдосконалення доступу до технологій і знань є важливим засобом обміну ідеями та розвитку інновацій. Координація політики, спрямованої на надання допомоги країнам, що розвиваються, в управлінні своїми боргами, а також залучення інвестицій до найменш розвинутих країн, мають життєво важливе значення для забезпечення сталого зростання і розвитку.

Цілі спрямовані на посилення співробітництва за напрямками Північ-Південь і Південь-Південь шляхом підтримки національних планів по досягненню всіх цільових показників. Сприяння розвиткові міжнародної торгівлі, а також надання допомоги країнам, які розвиваються, у збільшенні обсягів експорту, є важливими умовами досягнення рівноправної торгівельної системи на основі універсальних правил, яка була б справедливою, відкритою і вигідною для всіх.

Сталий розвиток у світі

Як зазначено у працях О.М. Згуровського [10, 112], В.Н. Степанова [4, 325], концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:

1. Людство дійсно може надати розвитку сталого й довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, які живуть зараз, не позбавляючи при цьому майбутні покоління можливості задовольняти свої потреби.

2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані із сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надавати можливість реалізувати свої сподівання на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф - злидні, які стали у світі звичайним явищем.

4. Необхідно узгодити потреби тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема використання енергії.

5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється. Концепція сталого розвитку з'явилася в результаті об'єднання трьох основних точок зору: економічної, соціальної й екологічної.



РОЗДІЛ ІІ

Роль біотехнологій у забезпеченні цілей сталого розвитку

Біотехнологія часто подається як потенційно вирішальний фактор для сприяння сталому розвитку та подоланню бідності в країнах, що розвиваються.

Використання мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності викликало появу таких напрямів біотехнології:

- промислове виробництво антибіотиків;

- біологічні методи боротьби із забрудненням навколишнього середовища (очищення стічних вод, знезараження промислових відходів);

- промисловий біотехнологічний синтез.

Використання мікроорганізмів для промислового виробництва органічних розчинників, амінокислот, кормових білків, ферментів, антибіотиків, вакцин та інших препаратів, широко використовуваних у промисловості, виробництві кормів, сільському господарстві, медицині та ветеринарії; - одержання нових видів палива.

Виробництво рідкого моторного палива - етанолу - з різної сільськогосподарської сировини (цукровий очерет, цукровий буряк, крохмаль картоплі та інші); - виробництво біогазу з целюлози і відходів життєдіяльності тварин і людини; - застосування біотехнологічних методів у сільському господарстві.

На сьогодні результати біотехнологічної діяльності використовуються в різних сферах народного господарства:

- у сфері охорони здоров'я (ліки, вакцини, засоби діагностики захворювань; використання в репродукції людини (штучне запліднення, рання діагностика спадкових хвороб тощо); генна терапія тощо);

- у харчовій промисловості (збалансованість харчового раціону, виробництво дієтичних харчових продуктів та добавок; застосування при виготовленні продуктів харчування (хліб, сир, вино, пиво, смакові добавки, ароматизатори, тощо));

- у сільському господарстві (одержання нових трансгенних рослин і тварин із заданими властивостями, засобів захисту рослин і тварин, бактеріальних добрів; виробництво і збагачення кормів, кормові добавки; штучне запліднення і розділення ембріонів тварин; прискорене розмноження елітних рослин, одержання безвірусного посадкового матеріалу тощо);

- у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища (утилізація побутових, сільськогосподарських та промислових відходів; деструкція забруднюючих речовин, що важко розкладаються (нафта, полімери, пестициди, інші); створення біорозкладних замінників традиційних продуктів, що забруднюють навколишнє середовище (біопестициди, пластмаси та ін.); створення замкнених виробничих циклів; підтримання біорізноманіття, збереження рідких видів рослин і тварин; біоенергетика (біогаз, паливний спирт, водень тощо); тощо. Отже, біотехнології є одним з найбільш пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу і яскравим прикладом «високих технологій», з якими пов'язують перспективи розвитку багатьох виробництв.

Використання біотехнологій у забезпеченні Цілей сталого розвиткує. Енергетичний сектор

І продовольчі, і паливно-енергетичні ресурси є ключовими компонентами сталого розвитку.

У сучасних умовах велике значення має біотехнологічний процес утворення теплової або інших видів енергії на основі органічних відходів (наприклад, гною, гнійних стоків, соломи, жому цукрової тростини та інших рослинних відходів) теплової або інших видів енергії (див. рис. 2.7).

Основні напрями використання біотехнологій в енергетиці

- розробка та впровадження альтернативних джерел палива (біогазу, біоетанолу)

- використання продуктів нафтогазодобувного комплексу

- мікроклональне розмноження рослин

- застосування бiодеструкторiв

- фотобiотехнологiя

- використання бiосенсорiв для енергетичних потреб

До прикладу, розглянемо метанове бродіння. У процесі метанового "бродіння" відбувається біохімічне перетворення біомаси, що сприяє виділенню біогазу (основна суміш: 65 % СН4, 30 % СО2, 1 % Н2S).

Провідне місце серед країн світу у виробництві біогазу посідає Китай - там працюють тисячі біогазових установок. В Індії засівають спеціальні "енергетичні" плантації, які використовують сонячну енергію для прискореного росту рослинної біомаси. Біоенергетика успішно розвивається також у країнах ЄС.

Виявилось, що процес метаноутворення має високу ефективність, до 90-95 % задіяного при цьому карбону переходить у метан.

Незважаючи на досягнення новітньої енергетики, тривають пошуки шляхів отримання альтернативних видів палива (етилового спирту на основі субстратів рослинних відходів; високотеплотворного водню, синтезованого з води під дією світлової енергії та ферментів мікроорганізмів, тобто за допомогою фотолізу води).

Етанол набув поширення як паливо для двигунів внутрішнього згоряння або в чистому вигляді, або як 10-20-процентна добавка до бензину (газохол). Підвищенню попиту на етанол сприяло ухвалення в 1990 році поправок до "Акта про чисте повітря" агентства з охорони навколишнього середовища США, у яких з метою зменшення глобального забруднення довкілля та забезпечення якості повітря вимагається використовувати таке паливо, що збагачує атмосферу киснем. Це дуже актуально для мегаполісів з високим рівнем забруднення повітря.

В Україні, де традиційно вирощують багато кукурудзи, отримання біопалива має добрі перспективи. За деякими розрахунками, заміна 5 % бензину в нашій країні на більш дешевий етанол могла б принести 3 млрд грн економії, а також підвищити доходи підприємств АПК (антропогенно-промисловий комплекс) і фермерських господарств.

У зв'язку з цим, за постановою Кабінету Міністрів України в рамках державної програми розвитку виробництва дизельного біопалива передбачено будівництво 20 спеціалізованих заводів.

Згідно з розрахунками Міністерства аграрної політики України (Програма розвитку виробництва біопалива) це дозволить щорічно випускати не менше 623 тис. т цього продукту. При цьому імпорт нафти зменшиться на 1,88 млн т, що в грошовому еквіваленті забезпечить економію бюджетних коштів у розмірі 40,4 млрд грн (виходячи з ціни нафти 2,1-2,4 тис. грн/т).

Використання суміші бензину з біоетанолом (біопаливо БІО-100), що дозволяє підвищити безпеку експлуатації та знизити зношення автомобільних двигунів, розпочато приватним підприємством "Біоенергетична компанія" на шести пунктах мережі АЗС у Київській, Одеській, Дніпропетровській та Чернівецькій областях.

Водорості також можуть бути джерелом отримання біомаси для виробництва енергії (одержання гідрогену шляхом фотолізу води).

Останнім часом дуже перспективним визнано створення біопаливних елементів, у яких спеціальні мікроорганізми, виділяючи ферменти, перетворюють хімічну енергію субстрату в електричну, при цьому окиснення субстрату відбувається на електроді (аноді). Уведення в дію біопаливних елементів дозволяє зробити процес генерування електричної енергії більш екологічним, що сприяє його хімічній конверсії.

У багатьох країнах світу відзначено активний розвиток програм виробництва й використання біопалива з рослинної сировини.

Згідно з директивою Євросоюзу до 2010 року частка біопалива в загальному обсязі нафтопродуктів повина становити 5,7 %, а в 2020-му заплановано довести цей показник до 10 %. У 2030 році ЄС планує забезпечувати чверть своїх потреб у пальному для дорожнього транспорту за рахунок чистих й ефективних видів біологічного палива.

У країнах Європи широкого застосування набули два види біопалива: біоетанол (для бензинових двигунів) і біодизельне паливо (для дизельних двигунів). Дві потужні транснаціональні корпорації світу DuPont та British Petroleum уже повідомили про успіх проекту з виробництва нового виду палива - біобутанолу, яке, на відміну від етанолу, більш цінне енергетично та менш затратне у виробництві.

Біоетанол і біобутанол можна виробляти як з рослинної сировини (кукурудзи, пшениці, цукрових буряків, цукрової тростини, сорго та ячменю), так і з вуглеводних відходів сільськогосподарських культур (сухі стебла соняшнику, качани кукурудзи або різні види соломи).

Біодизельним називають паливо, виготовлене на основі рослинних або тваринних жирів, а також суміші продуктів їх етерифікації (зокрема метилових ефірів ненасичених та насичених вищих жирних кислот: олеїнової, лінолевої, 106 ерукової, пальмітинової).

Рослинні олії етерифікуються метанолом, іноді етанолом або ізопропанолом (з цією метою додають одну масову одиницю метанолу до 9-10 масових одиниць рослинної олії за наявності невеликої кількості лужного каталізатора КОН або NaОН та в умовах нормального тиску й температури 60о С). Метилові ефіри жирних кислот очищуються від залишкових продуктів омилення сорбційними методами.

Утворюваний при цьому побічний продукт гліцерин можна використовувати у фармацевтичній і лакофарбовій промисловості. Для виготовлення біодизельного палива деякі виробники застосовують соняшникову (Іспанія, Італія, Греція) та рапсову (решта європейських країн) олію. Лідером використання цього продукту є Німеччина, там щорічно виготовляють і реалізують понад 2 млн тонн біопалива, а більше тисячі АЗС ним торгують.

На сьогодні мікробіологічне виробництво біоетанолу налагоджене в США, Японії, Німеччині, Франції, Швеції, Австралії та в інших країнах. У США й Бразилії потужність заводів, що виготовляють паливний етанол, перевищує 200 тис. л на добу. Упродовж 1985 р. в Бразилії майже половину автомобілів було переведено на 20 %-ний газгойль (бензин з додаванням 20 % спирту).

В останні роки набуло поширення виробництво біопалива з деревини спеціально виведених і вирощених швидкорослих порід тополі. ЦютехнологіюширокозапроваджуютьуКитаї.

У процесі виготовлення біоетанолу шляхом бродіння й подальшого його спалювання в повітря виділяється така сама кількість діоксиду вуглецю, що до цього була засвоєна рослинами з атмосфери в період їх життєдіяльності. А тому вважається, що біоетанол має нульовий баланс CO2 і є нейтральною з погляду утворення парникових газів речовиною.

Тільки протягом 2016 року застосування етанолу автомобілістами США дозволило знизити надходження в повітря парникових газів майже на 8 млн т (в перерахунку на СО2), що приблизно дорівнює річній кількості викидів від 1,21 млн автомобілів.

Відомо, що територія України багата на різноманітні джерела отримання енергетичної біомаси, включаючи наприклад, вирощування з цією метою рослинних культур, деревини й різні відходи рослин. Зокрема в сільському господарстві щорічно утворюється 49 млн т таких відходів (це солома злакових, стебла й качани кукурудзи, соняшникові стебла й лушпиння), з яких на власні потреби ця галузь використовують приблизно 34 млн т.

За оцінками вітчизняних спеціалістів, на виробництво енергії в Україні щорічно можна витрачати до 1,4 млн м 3 відходів від заготівлі деревини, 1,1 млн м 3 відходів деревообробної промисловості та 3,8 млн м 3 дров.

В Україні щорічний обсяг отриманої з біомаси енергії становить близько 38 кДж, а це всього лише 0,65 % від загального споживання первинної енергії. При цьому більшу її частину виробляють за рахунок спалення деревних відходів. У той же час тільки з тонни кукурудзяного бадилля можна отримати від 200 до 400 м 3 біогазу. Крім того, для енергетичних потреб можна використовувати відходи тваринництва, яких щорічно в Україні утворюється майже 3 млрд м 3 . Перспективним джерелом у виробництві біогазу справедливо вважають органічну частину твердих побутових відходів, кількість яких в Україні щорічно перевищує 10 млн т. За даними дослідників потенціал виробництва біогазу з таких відходів оцінюється в 5,8 млн т умовного палива.

...