Маркетингова діяльність
Методологічні та інформаційні основи, сутність маркетингу та розвиток його концепцій. Стратегічне планування діяльності підприємства на основі проведення маркетингових досліджень. Вивчення кон'юнктури та сегментація ринку, потреб і поведінки споживачів.
Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 18.12.2012 |
Размер файла | 327,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
1. Теоретичні основи маркетингу
1.1 Сутність маркетингу та розвиток його концепцій
1.2 Маркетинг як відкрита мобільна система
2. Методологічні та інформаційні основи маркетингу
2.1 Формування маркетингової інформаційної системи на основі проведення маркетингових досліджень
2.2 Вивчення потреб і поведінки споживачів та вибір цільових сегментів
3. Комплекс маркетингу: сутність та зміст
3.1 Товар у комплексі маркетингу
3.2 Ціна у комплексі маркетингу
3.3 Розповсюдження у комплексі маркетингу
3.4 Комунікації у комплексі маркетингу
3.5 Управління маркетинговою діяльністю
3.6 Маркетингове оперативне планування
4. Організація та контроль маркетингу
Питання для самоконтролю
Список використаної літератури
1. Теоретичні основи маркетингу
Мета вивчення дисципліни: формування у студентів-майбутніх менеджерів наукового світогляду та спеціальних знань з теорії, методології маркетингу, вироблення вмінь і навичок здійснення управлінських функцій на підприємстві на основі маркетингу для задоволення потреб споживачів та забезпечення ефективної діяльності підприємства.
Предмет: загальні закономірності розвитку маркетингу в ринкових умовах, система маркетингу підприємства.
Завдання: ознайомити майбутніх менеджерів з термінологією, понятійним апаратом маркетингу і забезпечити його засвоєння студентами; озброїти студентів системою знань у сфері теоретичних, методичних, інформаційних основ маркетингу; маркетингових досліджень; потреб та попиту; сегментації ринку і типології споживачів; товару, ціни, розповсюдження, комунікацій як елементів комплексу маркетингу; забезпечити засвоєння студентами методичного інструментарію маркетингу, оволодіння навичками творчого критичного підходу до оцінки викладених у спеціальній методичній літературі точок зору щодо маркетингу, діючого механізму реалізації маркетингу на підприємствах України та розроблення обґрунтованих пропозицій щодо його удосконалення; забезпечити вироблення вмінь та навичок впровадження і використання маркетингу в практиці діяльності підприємств; навчити конкретним прийомам поведінки та активної маркетингової діяльності в умовах динамічного маркетингового середовища; забезпечити зацікавленість студентів в активній навчальній та науково-дослідній роботі.
Результати вивчення дисципліни: майбутній фахівець з менеджменту повинен уміти виконувати такі види робіт: розробляти програму маркетингу залежно від цілей діяльності, формувати на підприємстві систему маркетингової інформації для збору, систематизації та аналізу первинної та вторинної інформації - бази для прийняття обґрунтованих маркетингових рішень, аналізувати фактори внутрішнього та зовнішнього середовища, розробляти маркетингові заходи з урахуванням взаємозв'язку між елементами комплексу маркетингу.
1.1 Сутність маркетингу та розвиток його концепцій
Термін маркетинг походить від англійського market (ринок) і в загальному випадку застосовується для визначення таких двох понять:
1) однієї із функцій управління ринковою діяльністю підприємства аналогічно управлінню фінансами, виробництвом, кадрами тощо;
2) філософії (методології) виробничо-збутової діяльності підприємства в умовах ринку.
Маркетинг - вид людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб шляхом обміну.
Існують такі концептуальні підходи до ведення бізнесу в умовах ринку:
1. Концепція вдосконалення виробництва. Ґрунтується на необхідності вдосконалення виробництва товару (організації виробничого прогресу в часі і просторі) і методів його збуту (системи збуту). Головне завдання - зниження собівартості і, відповідно, ціни товару та забезпечення його доступності для споживачів. Однак завжди існує межа, до якої можна вдосконалювати виробництво і збут, з часом доведеться модифікувати товар чи заміняти його новим.
2. Концепція вдосконалення товару. Передбачає підвищення якості товару, надання йому нових чи поліпшених експлуатаційних властивостей. Основне завдання - покращення техніко-економічних характеристик товару. Але товар неможливо вдосконалювати безконечно. Рано чи пізно з'явиться новий, який буде задовольняти потреби споживачів більшою мірою, більш ефективно.
3. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль. Передбачає проведення комплексу заходів з просування товару на ринку (розподіл, товарорух, стимулювання). Основне завдання - інтенсифікувати зусилля, спрямовані на "підштовхування" споживачів до купівлі конкретного товару. Однак, якщо товар не відповідає потребам і запитам споживачів, то, незважаючи на всі зусилля, такий товар купувати не будуть.
4. Концепція маркетингу. Передбачає виявлення та аналіз потреб і запитів споживачів і задоволення їх у більш ефективні, ніж конкуренти, способи. Головне завдання - орієнтація виробництва і збуту на задоволення потреб і запитів споживачів, стимулювання попиту.
5. Концепція соціально-етичного маркетингу. Як і попередня, передбачає виявлення та аналіз потреб і запитів споживачів і задоволення їх у більш ефективні, ніж конкуренти, способи, але за умови одночасного зростання добробуту суспільства в цілому. Основне завдання - гармонізація інтересів виробника (прибуток), споживачів (задоволення потреб) і суспільства (сталий економіко-соціально-екологічний розвиток). У сучасних умовах відповідно до принципів екологічно збалансованого сталого соціально-економічного розвитку концепція соціально-етичного маркетингу є провідною. Залежно від горизонту аналізу і планування розрізняють стратегічний і оперативний маркетинг. Залежно від ступеня диференціації (групування) маркетингових заходів розрізняють глобальний і диференційований маркетинг.
Глобальний маркетинг охоплює заходи для усіх споживачів, стандартизовані програми виробництва товарів, розрахованих на масового споживача. маркетинг підприємство споживач кон'юнктура
Диференційований маркетинг здійснюється в локальному середовищі, з місцевими особливостями розподілу споживачів на групи за їх специфічними інтересами, побажаннями і вимогами.
Відповідно до маркетингової концепції: "Виробляти те, що купується, а не продавати те, що виробляється" - маркетингова діяльність підприємства має бути спрямована на вирішення таких завдань:
орієнтації виробництва на задоволення наявних і потенційних підкріплених купівельною спроможністю потреб споживачів (запитів);
створення і стимулювання попиту.
До основних функцій маркетингу (маркетингової діяльності) належать:
Аналіз зовнішнього середовища, а також сильних і слабких сторін діяльності підприємства (внутрішнього середовища) в існуючих умовах. Визначення ринкових можливостей розвитку підприємства на цій основі.
Проведення ринкових досліджень за напрямками: аналіз споживачів і мотивів їх поведінки, товарів (у тому числі ємності ринку і тенденцій змін його обсягів), конкурентів, постачальників, посередників, методів збуту і стимулювання збуту, рівня і динаміки цін тощо.
Розроблення ідей товарів (найбільш загальних уявлень про товари з точки зору можливої їх корисності для споживачів і виробників) і товарної політики (які товари, з якими характеристиками, в якій кількості і коли слід виводити на ринок, модифікувати чи знімати з виробництва).
Формування системи збуту і товароруху.
Формування системи стимулювання.
Розроблення цінової політики.
Управління маркетингом (аналіз, планування, організація і контроль).
Служба маркетингу залежно від масштабів і роду діяльності підприємства організаційно може створюватися як управління, відділ, бюро та ін., типова її структура наведена на рис. 19.2.
Рис. 19.2. Типова організаційна структура служби маркетингу
Можливі такі варіанти структури служби маркетингу: функціональна (див. рис. 19.2), товарна (у випадку виробництва широкої номенклатури продукції в складі структурних підрозділів виокремлюють групи фахівців, які спеціалізуються на окремих товарних групах), ринкова (формують у разі орієнтації діяльності підприємства на декілька різних ринків).
1.2 Маркетинг як відкрита мобільна система
Функціонування підприємства відбувається в контакті з постачальниками, посередниками, споживачами, конкурентами тощо, у конкретних економічних, правових, соціальних та інших умовах, тобто під впливом факторів зовнішнього маркетингового середовища. Його складають об'єкти, які діють за межами підприємства і прямо чи опосередковано впливають на нього. Розрізняють макросередовище та мікросередовище маркетингу, їх основні складові (контрольовані та неконтрольовані елементи) зображені на рис. 19.1.
Рис. 19.1. Фактори зовнішнього середовища маркетингу
Для конкретних підприємств залежно від їх специфіки і умов господарювання значущість цих функцій різна і постійно буде змінюватися в часі, однак вони більшою чи меншою мірою реалізуються їх маркетинговими підрозділами.
Залежно від стану попиту на ринку розрізняють такі види маркетингу:
конверсійний маркетинг - застосовують у разі негативного попиту, наприклад, коли споживачі надають перевагу товарам конкурентів. Мета - створити попит;
стимулюючий маркетинг - застосовують у ситуації, коли споживачі не сприймають товар, ставляться до нього байдуже. Мета - стимулювання попиту;
синхромаркетинг - застосовують у разі коливань попиту, щоб згладити ці коливання;
ремаркетинг - проводять для відновлення попиту в разі його падіння;
підтримуючий маркетинг - застосовують для підтримання досягнутого задовільного рівня попиту;
демаркетинг - застосовують для зменшення надмірного попиту, який товаровиробник не спроможний задовольнити;
розвиваючий маркетинг - для просування на ринку принципово нових товарів. Завдання - трансформація потенційного попиту в реальний;
протидіючий маркетинг - застосовують для протидії ірраціональному попиту, наприклад на товари, що не відповідають інтересам суспільства(алкоголь, тютюн)/
2. Методологічні та інформаційні основи маркетингу
2.1 Формування маркетингової інформаційної системи на основі проведення маркетингових досліджень
Інформацію ділять на первинну (зібрана особами, що проводять дослідження відповідно до поставленої мети) та вторинну (зібрана іншими, але її можна використати у своїх цілях). Первинна є більш точною, але її збір і аналіз дорожчі ніж для вторинної. Рекомендована послідовність аналізу: спочатку збір вторинної інформації, а після уточнення предмету дослідження - уточнюючі дослідження шляхом збору первинної. Це дозволяє досягти потрібної точності аналізу при прийнятному рівні витрат.
На основі інформації, отриманої в результаті досліджень, підприємства визначають своє місце на ринку, складають прогнози збуту, які є основою поточного і перспективного планування їх виробничо-збутової діяльності. Структура маркетингової інформаційної системи наведена на рис. 19.3.
Рис. 19.3. Структура маркетингової інформаційної системи
Джерела інформації поділяються на внутрішні, які знаходяться на самому підприємстві, та зовнішні, що розташовані за його межами:
1. Внутрішня звітність. Дозволяє контролювати показники, які відображають обсяги виробництва, суми витрат, обсяги матеріальних запасів, рівень поточного збуту, рух готівки, дані про дебіторську і кредиторську заборгованість і т.п. Джерела інформації знаходяться на самому підприємстві (дані структурних підрозділів підприємства) і є доступними.
2. Інформація про події, що відбуваються в зовнішньому середовищі, яка регулярно публікується і поновлюється. Джерела інформації: періодичні видання, інформаційні бюлетені; спеціальна різних типів технічна, економічна, політична література; законодавчі і нормативні акти; дані звітності кредитно-фінансових установ; комп'ютерні банки даних колективного користування; інформаційні комп'ютерні мережі (наприклад, Іnternet); працівники збуту, продавці, торгові агенти, дилери; особи, що здійснюють технічне обслуговування і ремонт продукції; спеціалізовані організації, які займаються постачанням інформації, наприклад, інформаційні центри при великих бібліотеках та НДІ тощо.
3. Спеціально організовані маркетингові дослідження ринкового середовища. Дозволяють накопичувати та систематизувати інформацію, отриману на території збуту в контакті зі споживачами, торговими і збутовими посередниками тощо.
4. Експерти - фахівці і керівники підприємства, запрошені особи, а також споживачі, тобто, фахівці в конкретних сферах діяльності. Можливе використання комп'ютерних інтелектуальних інформаційних систем - експертних систем.
Основною метою маркетингових досліджень є збір, обробка, систематизація і аналіз інформації для прийняття обґрунтованих, ефективних управлінських рішень. Для збору інформації застосовуються два основних методи:
1) метод кабінетних досліджень - передбачає в збір вторинної інформації, що міститься в довідниках, періодичних виданнях, кон'юнктурних публікаціях, комп'ютерних банках даних тощо, тобто тієї, яку можна отримати, не виходячи з кабінету. Застосовується переважно для аналізу макросередовища;
2) метод польових досліджень - передбачає збір первинної інформації у споживачів товарів, посередників та інших суб'єктів ринкової діяльності.
Існують такі різновиди методу польових досліджень:
1. Опитування (або анкетування) - збір інформації за допомогою спеціально розроблених опитувальних листів чи анкет. Способи опитування: особисте, по телефону, по пошті, індивідуальне чи групове інтерв'ю і т.д. Увагу слід приділяти вибору об'єкту опитування і розробці опитувального листа. Слід визначити предмет опитування (про що питати), кого опитувати, яким чином їх відібрати, якою має бути кількість опитуваних, які питання і в якому вигляді ставити.
Для проведення вибірки опитуваних застосовується два метода:
1) імовірнісний - кожен опитуваний має рівні шанси потрапити до вибірки, наприклад, опитують кожного 20-го відвідувач виставки продажу, кожного дня протягом часу її функціонування. Для формування вибірки імовірнісним методом застосовують методи статистики і теорії ймовірностей;
2) детермінований - склад опитуваних визначають, виходячи зі зручності опитування, наприклад, перші 30 відвідувачів виставки кожного дня.
Перший метод є більш точним, але більш складним і вимагає більших витрат.
2. Спостереження - вивчення і фіксація поведінки споживачів у реальних ситуаціях. Щоб не впливати на поведінку споживачів, спостереження виконують у прихований спосіб, у т.ч. із застосуванням технічних засобів. Основний недолік - спостерігачі можуть помилятися в оцінці поведінки споживачів, що може призвести до неправильних висновків. Спостерігати можна і за предметами (вітринами магазинів),способами стимулювання споживачів, рухом товарів через збутову мережу (завдяки штрих-кодам) й т.п.
3. Експеримент. Вимагає наявності двох груп предметів чи явищ, які можна порівнювати і з якими проводяться дослідження: пробних і контрольних (два магазини, товари, групи споживачів і т.д.). В контрольованих умовах змінюються один чи декілька факторів і результати аналізуються.
4. Аналіз споживацьких інформаційних панелей. Потребує постійного співробітництва зі спеціально відібраними типовими представниками споживачів. Їм може бути надана продукція підприємства (наприклад, пральні машини) за умови, що вони мають з певною періодичністю звітувати про роботу наданих виробів з відповідними побажаннями щодо покращення їх роботи.
2.2 Вивчення потреб і поведінки споживачів та вибір цільових сегментів
Одним із основних методів і одночасно інструментів аналізу споживацького ринку є сегментація, метою якої є визначення цільового ринку/цільових сегментів.
Ринок поділяють на сегменти - ділянки ринку, виокремлені за специфікою споживацьких запитів - за такими факторами (групами факторів):
географічні (регіон, чисельність населення, щільність населення, клімат тощо);
демографічні (вік, стать, сімейний стан, рівень доходів, професія, освіта, раса, релігія, національність і т. п.);
психографічні (соціальний прошарок, стиль життя, особисті якості тощо);
особливості споживацької поведінки (ступінь випадковості купівлі, ступінь зацікавленості в купівлі, ступінь лояльності до товару чи його виробника, емоційне ставлення до купівлі і т. д.);
різновиди споживачів (крупні замовники, дрібні замовники; посередники, кінцеві споживачі і т. п.);
виробничо-економічні (галузі, в яких працюють споживачі, економічний стан підприємств-споживачів, масштаби підприємств-споживачів, технології споживачів і т.д.);
особливості запитів споживачів стосовно характеристик товарів, методів їх реалізації тощо;
специфіка організації купівлі (терміни постачання, форма і терміни оплати, взаємовідносини зі споживачами й т.д.);
відгуки споживачів (про якість товару, експлуатаційні характеристики, методи просування товару на ринку тощо);
цільові настанови керівництва підприємства (мати справу тільки з кінцевими споживачами чи тільки з посередниками, обслуговувати тільки крупних замовників і т.п.);
характеристики виробів конкурентів;
різні комбінації факторів.
За кількістю факторів сегментації, які одночасно приймаються до уваги, сегментацію поділяють на одинарну, подвійну і множинну. Найчастіше застосовують два останніх види. Вибір факторів сегментації має забезпечити виділення сегментів з різною специфікою запитів споживачів. В разі невдачі сегментацію проводять повторно, після перегляду факторів сегментації.
Виділення і оцінку сегментів ринку виконують шляхом побудови функціональних карт чи матричних моделей. Приклад наведений табл. 19.2 - функціональна карта реалізує стратегію сегментації, що передбачає визначення ринкових позицій конкретного товару і визначення його ймовірних споживачів.
Таблиця 19.2 Визначення ринкових позицій товару (дзеркального фотоапарату "Київ")
Види споживачів |
Параметр продукції |
||||||
ціна |
надійність |
простота користування |
габарити і маса |
технічний рівень |
змінна оптика |
||
Аматори |
*** |
** |
*** |
** |
* |
||
Кваліфіковані аматори |
** |
** |
** |
** |
** |
** |
|
Фоторепортери |
* |
*** |
** |
** |
*** |
*** |
|
Робітники фотоательє |
* |
** |
** |
** |
** |
** |
|
Особи, що займаються спеціальними видами фотозйомки (мікро- і макрозйомка, зйомка в інфрачервоних променях і т.д.) |
* |
** |
** |
* |
** |
*** |
|
Аналізована модель фотоапарату |
** |
** |
** |
* |
** |
*** |
|
* Маловажливий чинник ** Важливий чинник. *** Дуже важливий чинник |
Сегменти ринку, які попередньо визначені як цільові, у табл. 19.2 виділено затіненням - це споживачі, запити яких співпадають з характеристиками виробу.
Ємність ринку - кількість товару з певними характеристиками, яка може бути реалізованою на ньому протягом визначеного періоду (як правило, за рік).
Розрізняють потенційну і фактичну ємність ринку. Потенційна може бути досягнута, якщо будуть охоплені всі можливі споживачі, фактична визначається за існуючими обсягами реалізації існуючим споживачам. Завдання маркетингу - максимально наблизити фактичну ємність до потенційної.
Ємність сегмента ринку може бути розрахована за формулою:
Єс = П К Двид Дкуп, (19.1)
де П - кількість продуктів конкретного виду, які можуть бути реалізовані на сегменті ринку (для табл. 19.2 це один з виділених затіненням рядків), вона може бути визначена як кількість потенційних споживачів на цільовому сегменті ринку;
К - коефіцієнт, який характеризує частоту повторних закупок продукту протягом визначеного терміну (залежить від терміну служби чи споживання продукту);
Двид - частка споживачів, яка надає перевагу конкретній видозміні (моделі) продукту;
Дкуп - частка споживачів які фінансово спроможні і психологічно готові купувати виділену видозміну продукту.
Величина Єс може бути скоригована на величину приросту цільового сегмента ринку шляхом включення до нього частки ринку конкурентів. Цей приріст можна визначити одним з відомих методів прогнозування. У ряді випадків Єс коригують на частку продукції, яка реалізується найбільш ефективними каналами збуту. Цей перелік можна продовжувати.
Для нових продуктів, які мають аналоги, ємність ринку може бути визначена аналогічним чином з урахуванням поправок, які враховують особливості продукції. Для принципово нових продуктів, аналогів яким немає, ємність ринку визначають методом пробного маркетингу або методом експертних оцінок.
Серед інших критеріїв вибору цільових сегментів ринку слід виокремити такі: тенденції збільшення чи зменшення сегменту, прибутковість роботи на сегмент, доступність каналів збуту, достатність ресурсів, ступінь сумісності з ринками основних конкурентів, шанси на успіх у конкуренції.
3. Комплекс маркетингу: сутність та зміст
3.1 Товар у комплексі маркетингу
Товар - все те, що може задовольняти потреби і запити споживачів і пропонується на ринку з метою привертання уваги, придбання або споживання.
Оцінювання ступеня відповідності характеристик товару потребам і запитам споживачів виконують поетапно:
1) у процесі аналізу функціональних карт під час сегментації ринку;
2) шляхом порівняння характеристик даного товару з конкурентними.
Інтегральну оцінку конкурентноздатності, з урахуванням всього комплексу оцінних параметрів і їх вагомості, можна розрахувати за формулою:
, (19.2)
якщо більше значення показника краще, (19.3)
якщо менше значення показника краще, (19.4)
де Pij - i-й показник конкурентоспроможності (i = 1, 2, 3, ..., n) товару j (j = 1, 2, 3, ..., m);
Pmaxi - максимальне значення i-го показника з усіх товарів-аналогів;
Pmini - мінімальне значення i-го показника з усіх товарів-аналогів;
Вi - коефіцієнт вагомості (значущості) i-го показника (сума коефіцієнтів вагомості показників дорівнює 1).
Відповідно до формул (19.2-19.4) більш конкурентоспроможним є виріб, оцінка якого менша, кращий за всіма показниками виріб має оцінку 0.
Наприклад, необхідно виконати аналіз конкурентоспроможності товарів (газових опалювальних котлів), характеристики яких наведені в табл. 19.3.
Розрахуємо інтегральні оцінки якості кожного з товарів:
КА = 0,25 (1 - 385 : 385) + 0,15 (1 - 80 : 82) + 0,05 (1 - 15 : 15) + 0,05 (1 - 120 : 120) + 0,2 (1 - 16 : 16) + 0,3 (1 - 2,2 : 2,4) = 0,0287.
КБ = 0,25 (1 - 385 : 390) + 0,15 (1 - 82 : 82) + 0,05 (1 - 14 : 5) + 0,05 (1 - 120 : 30) + 0,2 (1 - 15 : 16) + 0,3 (1 - 2,2 : 2,2) = 0,0228.
КВ = 0,25 (1 - 385 : 388) + 0,15 (1 - 81 : 82) + 0,05 (1 - 15 : 15) + 0,05 (1 - 120 : 125) + 0,2 (1 - 14 : 16) + 0,05 (1 - 2,2 : 2,3) = 0,0329.
Таблиця 19.3 Характеристики виробів-конкурентів
Виріб |
Показник |
||||||
Ціна, грн. |
ККД |
Термін служби, років |
Вага, кг |
Теплова потужність, кВт |
Витрати газу, м3/год. |
||
А |
385 |
80 |
15 |
120 |
16 |
2,4 |
|
Б |
390 |
82 |
14 |
130 |
15 |
2,2 |
|
В |
388 |
81 |
15 |
125 |
14 |
2,3 |
|
Вагомості |
0,25 |
0,15 |
0,05 |
0,05 |
0,20 |
0,30 |
У порядку зниження рівня конкурентноздатності вироби розташувалися наступним чином: Б (0,0228), А (0,0287), В (0,0329). Графічна інтерпретація порівняльної оцінки конкурентноздатності представлена на рис. 19.5.
Рис. 19.5 Циклограми конкурентоспроможності
Циклограми побудовані в полярній системі координат, при цьому довжини радіус-векторів відповідають відносним оцінкам відповідних параметрів, розрахованих за формулами 19.3-19.4, а кути - їх вагомостям. Точками, що розташовані на колі позначені одиничні радіус-вектори, які відповідають кращим значенням параметрів порівнюваних виробів (Pmax чи Pmin).
Більша площа циклограми свідчить про більш високий рівень якості. Рисунок дає наглядну уяву про те, за якими параметрами виграє чи програє конкретний виріб, на яких параметрах слід, насамперед, зосередити увагу, щоб підвищити конкурентоспроможність.
Управління товарним асортиментом має здійснюватися з урахуванням етапів життєвого циклу товарів (типова крива показана на рис. 19.6).
Рис. 19.6 Інноваційний і життєвий цикл товару
Життєвий цикл товару - це період часу від виведення товару на ринок до його виходу з ринку, як правило, через появу нових товарів, які задовольняють потреби споживачів більш ефективно. Характеристики етапів життєвого циклу товару і відповідних їм дій товаровиробників наведені в табл. 19.4.
Таблиця 19.4 Характеристики стадій життєвого циклу товару і відповідні їм дії
Показники |
Етапи |
|||||
виведення на ринок |
зростання продаж |
зрілості |
виходу з ринку |
|||
Характеристики етапу |
Рівень продаж |
низький |
швидкий ріст |
стабільний |
зниження |
|
Прибуток |
від'ємний |
максимум |
зниження |
низький |
||
Споживачі |
новатори |
окремі сегменти ринку |
масовий ринок |
аутсайдери |
||
Конкуренція |
незначна |
зростаюча |
багато конкурентів-послідовників |
знижується |
||
Ціни |
залежно від цінової стратегії |
диференціація і коливання |
стабільні |
знижуються |
||
Кількість марок товару |
одна або декілька |
швидке зростання |
декілька нових модифікацій |
швидке зменшення |
||
Відповідні дії |
Стратегія |
розширення ринку |
проникнення на нові ринки |
збереження частки ринку |
збільшення віддачі |
|
Витрати на маркетинг |
високі |
питомі знижуються |
знижуються |
низькі |
||
Акцент у маркетингу |
знайомство з новим товаром |
перевага одній з марок |
вірність "своїй" марці |
вибіркові товари |
||
Збутова мережа |
формується |
розширюється |
наголос на інтенсифікації збуту |
орієнтація на специфічні групи споживачів |
||
Орієнтація на споживачів |
першопрохідців |
перших послідовників |
основний тип та аутсайдерів |
специфічні групи |
||
Стратегія у розробці продукції |
першовідкривач ринку |
слідування за лідером |
раціоналізація сфер застосування; супутні товари |
виведення товарної групи з ринку |
Розглянемо детально етапи розроблення й виведення нового товару на ринок (інноваційного циклу, див. рис. 19.6).
1. Аналіз відповідностей внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім виконують шляхом порівняння сприятливих можливостей на ринку з потенціалом підприємства. Мета - пошук сфер і способів реалізації потенціалу підприємства для забезпечення умов тривалого виживання на ринку і подальшого розвитку.
2. Генерація (формування) ідеї товару як найбільш загального уявлення про товар, який підприємство могло б запропонувати ринку. Мета - розроблення якомога більшої кількості ідей, причому до розгляду приймаються будь-які ідеї, їх критика на цьому етапі забороняється.
3. Відбір ідей. Мета - як можна раніше виявити і відкинути неприйнятні ідеї. Ідея може бути гарною, але неприйнятною для конкретного підприємства.
4. Розроблення задуму товару і його перевірка. Відібрані на попередньому етапі ідеї трансформують у задуми товарів.
Задум товару - ідея, виражена у доступних і зрозумілих для споживачів поняттях. У процесі розроблення задуму товару враховують 3 рівні (рис. 19.7).
Альтернативні задуми товару слід оцінити і обрати кращий. Це передбачає апробацію задуму на потенційних споживачах, наприклад, шляхом їх опитування: чи зрозумілий задум, як вони його оцінюють, у чому вбачають вигоди його споживання і т.д.? Відповіді допомагають визначити якому із задумів віддати перевагу і формують у опитуваних образ товару - уявлення, що склалося у споживачів про реальний чи потенційний товар.
Рис. 19.7 Рівні представлення задуму товару
5. Аналіз ринку і розроблення маркетингової програми (плану) просування товару на ринку. Розроблення маркетингової програми є підсумком науково-практичного дослідження ринку, у результаті якого визначають цільових споживачів (цільовий ринок чи його сегмент), прогнозують обсяги збуту і тенденції їх зміни, розробляють заходи комплексу маркетингу (формування товарної, цінової, комунікаційної та збутової політики), планують бюджет маркетингу, оцінюють ефективність і визначають порядок контролю маркетингової програми.
6. Аналіз можливостей виробництва і збуту. Оцінюють можливість досягнення визначених у маркетинговій програмі показників і комерційну привабливість нового товару.
7. Розроблення товару. Розроблюють конструкторську і технологічну документацію, виготовлюють дослідні зразки товару і здійснюють їх випробування (як у лабораторних, так і в експлуатаційних умовах, інколи зразки товару пропонують для випробування споживачам).
8. Випробування у ринкових умовах. Виготовляють невеликі партії товарів і виводять на цільовий ринок. Товар і маркетингова програма перевіряються в близькій до реальної ситуації, щоб виявити ставлення споживачів і посередників до товару, особливості його реалізації і використання, уточнити ємність ринку. Методи випробування варіюються залежно від виду товару й ринку.
9. Розгортання комерційного виробництва. Успішне випробування в ринкових умовах є підставою для прийняття остаточного рішення про доцільність розгортання виробництва нового товару.
Значна кількість етапів розроблення й упровадження товару на ринок, з яких лише на останніх 3-х ідея товару знаходить своє фізичне втілення, необхідна для того, щоб своєчасно виявити ймовірні недоробки чи помилки і ліквідувати їх, оскільки вартість кожного наступного етапу нелінійно зростає.
3.2 Ціна у комплексі маркетингу
Маркетингова цінова політика - комплекс заходів щодо вибору загальних підходів до ціноутворення, визначення цін на нові товари і ті, що вже знаходяться на ринку, з метою:
збільшення обсягів реалізації, товарообігу (орієнтація на збут);
підвищення рентабельності виробництва і збільшення прибутку (орієнтація на прибуток);
укріплення ринкових позицій підприємства (орієнтація на збереження існуючого задовільного стану справ на ринку).
Ринкова ціна формується під впливом багатьох факторів, основні з них показані на рис. 19.8. Серед факторів вказана середньоринкова ціна. Це свідчить про те, що ціна має певний дуалізм. Тобто її рівень залежить від кон'юнктури ринку, але і кон'юнктура залежить від рівня цін (ціна є одним із показників кон'юнктури).
Ціни на ринку не є незмінними. Їх рівень може змінюватись і коливатися. Залежності від характеру змін і факторів, що їх викликають розрізняють:
довготривалі тенденції зміни рівня цін під впливом НТП, природних факторів, політики держав і монополій і т.п.;
середньострокові тенденції зміни рівня цін під впливом змін у різних фазах економічного циклу (пожвавлення, підйом, криза, депресія) співвідношення між попитом і пропозицією;
короткострокові тенденції зміни рівня цін під впливом сезонних і випадкових факторів.
Рис 19.8 Система ціноутворюючих факторів
Для просування на ринок нових товарів застосовують такі маркетингові цінові стратегії.
1. Стратегія високих цін, або "зняття вершків". Передбачає продаж товару спочатку за високими цінами, які набагато перевищують його собівартість, а потім поступове зниження цін в міру насичення ринку.
Цю стратегію застосовують підприємства, що займають домінуюче положення на ринку, якщо існує гострий попит на продукцію і в найближчий час конкуренції не очікується. Мета - максимізувати прибуток, поки ринок не стане об'єктом конкурентної боротьби. Це можливе в таких випадках:
- нові товари захищені патентами;
- нові товари базуються на крупних винаходах, або результатах великомасштабних, а тому дорогих НДДКР;
- для конкурентів надто високими є витрати входження на ринок;
- вихідні сировина, матеріали і комплектуючі є в обмеженій кількості тощо.
2. Стратегія низьких цін (проникнення на ринок) передбачає продаж товарів за низькими цінами, які значно нижчі від цін аналогів (якщо такі є на ринку). Мета - стимулювати попит для завоювання значної частки ринку.
3. Стратегія встановлення ціни на рівні лідера на ринку. Ціна встановлюється відповідно до ціни товаровиробника, який займає домінуюче положення на ринку. При цьому робиться поправка на якість, "розкрученість" товару, рівень сервісного обслуговування тощо.
Стратегії на товари, що вже продаються на ринку.
1. Стратегія ковзаючих падаючих цін. Передбачає поступове зниження ціни для стимулювання попиту в міру насичення ринку. Часто є логічним продовженням стратегії високих цін.
2. Стратегія переважних цін, за якою лідер на ринку знижує ціну на свою продукцію з метою витіснення конкурентів. Для конкурентів, які займають невеликі ділянки ринку і обсяги продажу товарів яких незначні це може призвести до того, що вони зазнаватимуть збитків і змушені будуть піти з ринку, тоді як лідер, який контролює значну частку ринку працюватиме з прибутком.
3. Стратегія договірних цін передбачає надання певних знижок чи пільг при дотриманні певних умов купівлі товару: зниження цін у разі закупки певної кількості товару чи в певні терміни, надання певної кількості товару безплатно, наприклад, четвертої відеокасети, якщо купити відразу три й т.д.
4. Стратегія встановлення низької ціни на один з взаємодоповнюючих товарів (якщо товари окремо не використовуються) з метою стимулювання попиту, при продажу другого за звичайними чи завищеними цінами.
3.3 Розповсюдження у комплексі маркетингу
Розповсюдження у комплексі маркетингу пов'язане з такими основними поняттями як товарорух, канал товароруху (маркетинговий) канал.
Товарорух - комплекс операцій, пов'язаних з готовими товарами, роботами або послугами (складування, транспортування, упакування, сортування товарів тощо).
Основними елементами товароруху (Маркетинг, 2004) є:
– обробка замовлень. Передбачає отримання замовлень від споживачів чи посередників, перевірку можливості їх виконання (наявності товару на складі чи здатності його виготовлення в необхідні строки і в потрібному обсязі), оформлення угоди і платіжних документів, оформлення відпускної документації;
– складування. Товар необхідно зберігати до моменту його реалізації, оскільки цикли виробництва і реалізації рідко збігаються за часом. Товари зберігають на складах підприємства, а також на територіях збуту. Підприємство може мати власні склади або орендувати склади в інших;
– упакування. Товар необхідно зберігати від зовнішнього впливу під час транспортування чи знаходження на складі. Крім того, яскрава упаковка привертає увагу споживачів, вона може бути використана як місце розміщення реклами;
– укладання угод зі споживачем. Переговорні процеси притаманні всім рівням каналів. Виробники, оптові та роздрібні торговці ведуть переговори про асортимент продукції, ціни, методи просування товарів;
– отримання і відвантаження товарів. Здійснюється після оформлення платіжної і відвантажувальної документації. У вітчизняній практиці - після попередньої проплати вартості товару;
– підтримання товарних запасів. Підприємство повинне мати певні запаси готової продукції, достатні для здійснення своєчасного продажу її замовникам. Підтримання великих запасів зв'язує капітал, а незначний запас збільшує ризик невиконання замовлень через строки виробничих циклів, можливі затримки, зумовлені зривом термінів постачання чергової партії матеріалів; тому доводиться приймати компромісні рішення;
– транспортування товару. Товар може бути доставлений споживачу (замовнику) транспортом підприємства, самовивозом (споживачем), транспортом сторонніх організацій. Вибір транспорту здійснюється з огляду на цілі товароруху і умови відповідних угод, з урахуванням швидкості, доступності, вартості та ін.
Система товароруху забезпечує доставку товарів широкого вжитку до місць продажу, а для товарів виробничого споживання - до місць установки у визначений час з максимально можливими зручностями для споживачів. Тобто метою товароруху є забезпечення постачання потрібних товарів у певне місце у визначений час з мінімальними витратами.
Розрізняють дві форми товароруху (Голошубова, 2004):
1) складська, при якій переміщення товарів переривається внаслідок завезення їх на проміжний склад (склади);
2) транзитна - без перерви в їх русі від місця виробництва (промислових або сільськогосподарських підприємств) до місця продажу кінцевому споживачеві. За характером розрахунків розрізняють транзитний товарорух з участю і без участі в розрахунках. При транзитному товарорусі з участю в розрахунках посередник, що організує транзитний рух, сам веде розрахунки з підприємством-постачальником за відвантажені товари і, у свою чергу, стягує їх вартість (разом з надбавкою) з покупців-одержувачів. Тобто посередник у цьому разі є кредитором роздрібних торговельних підприємств, що дуже вигідно останнім в умовах обмеження обігових коштів. При транзитному товарорусі без участі в розрахунках роль посередника передбачає лише організацію товаропросування.
Слід зазначити, що системи товароруху створюють канали, види яких відповідають видам каналів товароруху.
Канал товароруху (або маркетинговий, чи ринковий канал) - це частково впорядкована сукупність посередників (роздрібних та оптових, транспортно-експедиційних компаній) для доведення товарів від конкретного виробника до його кінцевих споживачів. Тобто це система, де продукція і відповідальність за неї або власність на неї передаються від рівня до рівня (від посередника до посередника), у результаті досягаючи споживача.
Канал збуту - це шлях від виробника товару безпосередньо до кінцевого споживача без посередників.
Канали товароруху виконують такі функції:
1) задоволення запитів споживачів шляхом постачання товарів та надання послуг у необхідному місці, достатній кількості, відповідної якості, у найзручніший час і за оптимальною ціною;
2) збирання інформації, необхідної для планування реалізації продукції;
3) стимулювання попиту з використанням різноманітних методів просування всіма організаціями, що входять у склад каналу;
4) налагодження та підтримання контактів з фактичними і потенційними споживачами;
5) підвищення споживчої цінності товарів та послуг завдяки покращенню зовнішнього вигляду товару (наприклад, розфасування, комплектація), полегшенню процедури придбання (наприклад, доставка продукції або можливість придбання в кредит), економії часу споживачів (наприклад, збільшення кількості торгових точок або використання торгових агентів), а також підвищенню зручності процесу придбання (створення торгових центрів або віртуальних магазинів);
6) організація товароруху, зокрема складування та транспортування та ін.
Організаційна побудова каналів товароруху може бути різноманітною і залежить від розмірів підприємств, масштабів їх діяльності, концепції управління, матеріаломісткості, галузі економіки тощо.
Форми каналів товароруху залежать від кількості ланок та схем організації вантажопотоків, їх можна класифікувати за багатьма ознаками:
1. За кількістю учасників або рівнів (рівень маркетингового каналу - посередник, який виконує функцію доведення товару й права власності на нього до споживача) (рис. 19.9):
а) без участі посередників:
· маркетинговий канал нульового рівня (або канал збуту, канал прямого маркетингу чи прямий канал), який складається з виробника, що реалізує товар безпосередньо споживачам, минаючи проміжні зупинки та зміни права власності. Наприклад, збутові філії, магазини, які належать виробнику;
б) за участю посередників (непрямий канал):
· короткий - між виробником і кінцевими споживачами (по вертикалі) існує один або два посередники:
– однорівневий канал, який містить одного посередника (на ринках споживчих товарів - роздрібний торговець, на ринках товарів промислового призначення - агент зі збуту або брокер);
– дворівневий канал, який передбачає наявність двох посередників, представлених на ринку споживчих товарів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, на ринку товарів виробничого призначення - промисловими дистриб'юторами та дилерами;
· довгий - більше двох посередників, які купують товар один у одного:
– трирівневий канал - охоплює трьох посередників;
– багаторівневий канал, який характеризується наявністю великої кількості посередників.
Рис. 19.9 Класифікація каналів товароруху за рівнями
Таким чином, викладені підходи визначають довжину каналу. Крім того, на одному рівні маркетинговий канал може мати одного учасника (вузький канал) або декілька (широкий канал). Вузький та широкий канали для однорівневого каналу зображені на рис. 19.10.
Рис. 19.10 Однорівневий канал товароруху: а) вузький; б) широкий
2. За напрямками руху товарів розрізняють такі канали (рис. 19.11):
· канали прямого зв'язку, для яких характерним є рух товарів в одному напрямку - від виробника до споживача;
· канали зворотного зв'язку, які передбачають існування двох потоків - товарів від виробника до споживача та вторинної сировини від споживача до товаровиробника. Їх складають приймальні пункти, громадські групи з проведення днів чистоти, посередники з торгівлі безалкогольними напоями, спеціалісти зі збирання сміття, центри з вторинної переробки сміття (відходів), брокери з торгівлі сміттям для переробки, централізовані склади-підприємства з перероблення відходів.
Рис. 19.11 Прямі та зворотні канали
3.За місцем формування канали поділяються на:
· зовнішні - складаються між різними підприємствами і формуються поза межами підприємства, бувають:
довгострокові - за наявності довгострокових контрактів між підприємствами (більше 3 років);
середньострокові - за наявності контрактів між підприємствами (від 1 до 3 років);
короткострокові - за наявності короткострокових контрактів між підприємствами (до одного року);
· внутрішні - між ділянками самого підприємства, які, як правило, циклічні і періодично поновлюються.
4. Залежно від характеру взаємозв'язку канали поділяються на:
· прямі, коли товарний і супроводжуючі потоки досягають споживача без участі посередників на основі безпосередніх господарських зв'язків (канал нульового рівня або канал збуту) (рис. 19.12)
Рис. 19.12. Канали з прямими зв'язками
· гнучкі, якщо доведення товарного і супроводжуючого потоків до споживача здійснюється як за допомогою безпосередніх зв'язків, так і за участі посередників (рис. 19.13).
Рис. 19.13 Гнучкі канали
ешелоновані, коли товарний і супроводжуючий потоки на шляху від виробника до споживача проходять принаймні через одного посередника (рис. 19.14).
Рис. 19.14 Ешелоновані канали
5. За часом дії канали товароруху можуть бути:
· постійні або довготривалі;
· періодичні;
· разові.
6. За ринками обслуговування канали поділяються на:
· глобальні;
· регіональні;
· локальні.
7. За розподілом функціональних обов'язків та повноважень розрізняють такі канали:
· традиційні;
· горизонтальні;
· вертикальні;
· комбіновані.
Схема побудови традиційного та вертикального каналів товароруху наведена на рис. 19.15.
Рис. 19.15 Схема традиційного та вертикального каналів товароруху: а) традиційний; б) вертикальний
Традиційний канал товароруху являє собою сукупність окремих незалежних юридичних та/або фізичних осіб, які приймають на себе або допомагають передати третім особам право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача, тобто вони складаються з незалежного виробника й одного або декількох незалежних посередників.
Горизонтальній системі товароруху (часто називають горизонтальна маркетингова система (ГМС)) притаманне об'єднання зусиль компаній одного рівня для освоєння нових маркетингових можливостей. Співробітництво здійснюється на тимчасовій чи постійній основі, або створюється окрема спільна компанія.
Вертикальний канал (часто називають вертикальна система товароруху (ВМС)) - сукупність незалежних юридичних та/або фізичних осіб, які беруть на себе або допомагають передати третій особі право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача та діють як єдина система, забезпечуючи ефективний контроль над роботою всього каналу та управління конфліктами. При цьому один з учасників каналу є або власником інших учасників каналу, або надає їм торговельні преференції, або забезпечує їх тісне співробітництво.
Останнім часом набувають розвитку комбіновані канали товароруху, де окремі функції раціонально розподіляються між товаровиробником та його посередниками-партнерами (рис. 19.16).
Рис. 19.16 Комбінований канал товароруху
Усі учасники комбінованого каналу мають належним чином виконувати свої функції, не ухилятися від обов'язків, сподіваючись на зусилля інших. Як правило, товаровиробник контролює та в разі необхідності компенсує недоліки в діяльності партнерів. Таким чином, для великих фірм-виробників необхідно використовувати оптимальне поєднання різноманітних маркетингових каналів.
Існують такі методи збуту товарів:
1. Прямий збут продукції товаровиробником споживачеві.
2. Збут через посередників, у тому числі:
а) екстенсивний (реалізація через максимальну кількість посередників, наприклад, через роздрібну торгівлю, для того щоб довести продукцію до більшої кількості споживачів);
б) інтенсивний (реалізація через обмежену кількість спеціально відібраних посередників). Він містить:
виключний розподіл (реалізацію через одного посередника на ринку);
вибірковий розподіл (реалізація через кількох посередників на ринку).
Кожен з методів має свої переваги і недоліки, вибір методу залежить від специфіки підприємства, виду товару, умов роботи на ринку й т.п. При цьому підприємство може застосовувати одночасно кілька методів - як на різних ринках чи його сегментах, так і на одному.
Слід зазначити, що в умовах ринку більшість товаровиробників реалізують свою продукцію через посередників.
Посередники - юридичні або фізичні особи, що приймають на себе або допомагають передати комусь іншому право на конкретний товар або послугу на шляху від виробника до споживача.
Усі посередники поділяються на два основні види:
· торгівельні, тобто фірми, що забезпечують обіг товарів, та агентства маркетингових послуг;
· фінансові.
Під фінансовими посередниками в маркетингу розуміють банки, кредитні, страхові та інші організації, що надають підприємствам-виробникам фінансові послуги і страхують їх від ризиків, зумовлених купівлею-продажем товарів, у тому числі за кордоном.
Під торговими посередниками розуміють юридичних і фізичних осіб, що стоять між виробником і споживачем товару та сприяють його обігу: допомагають підприємству-виробнику знаходити споживачів і/або продавати свої продукти.
Торгове (збутове) посередництво охоплює велике коло операцій з купівлі-продажу (експорту-імпорту) товарів: пошук контрагентів, підготовку і здійснення комерційної справи, кредитування сторін, надання гарантій оплати товарів покупцем, здійснення транспортних і страхових операцій, виконання митних формальностей, рекламу товарів і їх виробників (або продавців), вивчення кон'юнктури ринку, передпродажний сервіс і передпродажну доробку виробів, складування товарів, інформування продавців про майбутні закупівлі, міжнародні торги і т.ін. Звичайно в угодах з посередниками обговорюються всі види виконуваних ними послуг.
Посередникам може надаватися:
1. Невиняткове право продажу. Посереднику надається право збувати певні види товарів на конкретній території (ринку) протягом встановленого періоду. При цьому за товаровиробником зберігається (без будь-яких обмежень, наприклад виплати компенсації посереднику) право самостійно або через інших посередників збувати свою продукцію на цьому самому або інших ринках. Посередник також може займатися збутом продукції інших товаровиробників на тому самому ринку. Таке право надається, якщо товаровиробник виходить на новий ринок і хоче порівняти ефективність роботи кількох посередників з метою оптимізації їх складу.
2. Виняткове право продажу. За угодою посередник може збувати на ринку виключно продукцію конкретного товаровиробника і не має право займатися реалізацією продукції інших. Товаровиробник також не може самостійно чи через інших посередників збувати свою продукцію на тому самому ринку. При порушенні цієї умови він має виплачувати компенсацію посереднику.
3. Переважне право продажу. Товаровиробник зобов'язаний запропонувати новий товар у першу чергу посереднику, і лише після його відмови він може пропонувати товар іншим чи реалізовувати його самостійно. Умови відмови оговорюються, що запобігає блокуванню ринку.
3.4 Комунікації у комплексі маркетингу
В управлінні підприємством діє система комунікацій - сукупність елементів, що пов'язані з цілями, функціями, організаційною структурою підприємства, напрямками інформаційних потоків, технологією їх передавання, розробленням комунікаційних стратегій в управлінні. Існують такі основні інструменти маркетингових комунікацій: реклама, персональний продаж, стимулювання збуту, пропаганда, паблік рілейшнз, директ-маркетинг, кожен з яких має свої особливості і доповнює один одного, створюючи єдиний комплекс. Основні характеристики складових маркетингових комунікацій наведені в табл. 19.5.
Таблиця 19.5 Основні характеристики складових маркетингових комунікацій
Інструменти |
Основні характеристики |
|
Реклама |
- експресивний характер, можливість ефективно подати товар, саму фірму; - масове охоплення аудиторії; - можливість багаторазового використання, спроможність умовити й переконати; - суспільний характер; - спроможність спілкуватися з аудиторією у формі монологу; - потреба великих асигнувань |
|
Персональний продаж |
- особистий характер, - безпосереднє, живе спілкування з аудиторією у формі діалогу, ... |
Подобные документы
Сутність і зміст маркетингу, сегментація ринку. Розробка стратегії маркетингової діяльності: вивчення ринку, виявлення потенційного попиту і незадоволених потреб, планування товарних асортиментів і цін. Вдосконалення керування і організації виробництва.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 22.11.2011Сутність впливу зовнішнього середовища маркетингу на формування комерційної діяльності суб'єкта ринку. Особливості конкурентоспроможності торговельних підприємств. Основні шляхи маркетингових досліджень та прогнозування розвитку підприємства на ринку.
курсовая работа [50,5 K], добавлен 10.12.2008Сутність та система маркетингових досліджень, організація та етапи проведення, критерії оцінки практичної ефективності. Загальна характеристика підприємства, що вивчається, аналіз асортименту продукції та маркетингові дослідження поведінки покупців.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 28.05.2014Теоретичні основи з проведення маркетингових досліджень товарів на ринку. Особливості вивчення поведінки споживачів та оцінки споживацьких відношень до товарів. Маркетингові дослідження ринку побутової техніки водолічильників підприємства ДП "ХЗЕА".
дипломная работа [190,6 K], добавлен 21.02.2010Вивчення еволюції технологій проведення маркетингових досліджень внаслідок широкого розповсюдження цифрових маркетингових інструментів. Виокремлення етапів та визначення передумов використання мережі Інтернет для проведення маркетингових досліджень.
статья [510,1 K], добавлен 07.02.2018Сутність та значення маркетингу. Ситуаційний аналіз на ринку. Мета та завдання маркетингового дослідження. Складання його кошторису. Планування і організація збору даних. Визначення економічної доцільності впровадження продуктово-ринкової діяльності.
дипломная работа [526,9 K], добавлен 24.09.2016Особливості комерційної діяльності підприємства. Планування потреби в сировині і матеріальних ресурсах, вивчення ринку сировини та матеріалів. Вивчення ринку та проведення маркетингових досліджень, аналіз життєвого циклу товару, зміст портфелю замовлень.
курсовая работа [312,9 K], добавлен 16.01.2011Сутність, види, напрямки та механізм маркетингових досліджень в зовнішньоекономічній діяльності. Загальна характеристика та оцінка результатів маркетингової діяльності підприємства ТОВ "Логікон". Шляхи вдосконалення організації маркетингових досліджень.
курсовая работа [728,7 K], добавлен 14.11.2010Причини зародження та історія розвитку маркетингу. Специфічні риси маркетингу в Україні. Маркетингове середовище: склад, характеристика і динаміка. Види структур служб та їх організація. Концепція ринкової сегментації. Стратегічне планування маркетингу.
курс лекций [407,8 K], добавлен 03.07.2009Основи маркетингового управління підприємствами-товаровиробниками. Стратегічне планування збутової діяльності підприємств-товаровиробників, роль в реалізації маркетингових програм. Аналіз роботи підприємства з маркетингового стратегічного сегментування.
дипломная работа [440,2 K], добавлен 29.03.2011Теоретичні основи маркетингу як засобу досягнення цілей підприємства. Види маркетингових стратегій. Методи здійснення маркетингових досліджень. Аналіз маркетингової діяльності ПП "Експогаз". Розробка ефективної маркетингової стратегії підприємства.
курсовая работа [216,2 K], добавлен 06.06.2016Сутність та складові маркетингової діяльності підприємства. Стратегічне планування та аудит маркетингу. Процес управління маркетингом. Контроль і маркетинговий аналіз діяльності підприємства. Організаційно-правові основи маркетингової діяльності.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 02.11.2007Суть, типи, етапи і напрями маркетингових досліджень в туризмі. Форми організації маркетингових досліджень в туризмі. Маркетингова інформація та її види. Дослідження маркетингового середовища туристичних підприємств: ринку, конкурентів, споживачів.
курс лекций [4,0 M], добавлен 09.02.2008Сутність ринку споживачів, напрями його формування та методи маркетингових досліджень. Індекс споживчих цін, його побудова і розрахунок. Аналіз динаміки базової інфляції і цінової ситуації на споживчому ринку в Україні та пропозиції щодо її поліпшення.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 04.02.2013Теоретичні основи маркетингової стратегії по просуванню товару на ринок. Поняття і сутність маркетингу. Маркетингова діяльність підприємства тат ефективність його збутової політики. Пропозиції по розробці нових видів послуг.
курсовая работа [423,2 K], добавлен 18.06.2007Сутність, мета та напрями маркетингових досліджень. Методи збору первинної інформації. Особливості споживчої поведінки, основні концепції мотивації людини. Аналіз факторів, які впливають на вибір споживачів при купівлі лікувально-профілактичної косметики.
курсовая работа [538,0 K], добавлен 15.02.2013Сутність та зміст, еволюція маркетингових досліджень, основні етапи та напрямки їх проведення, вимоги до процедур. Організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз його маркетингової діяльності та розробка заходів щодо вдосконалення.
курсовая работа [292,5 K], добавлен 01.03.2014Сутність стратегічного маркетингу та структура його загальних елементів. Особливості стратегічного планування комплексу маркетингових заходів на виробничому підприємстві в умовах кризового спаду світового попиту. Коригування маркетингової стратегії.
дипломная работа [4,6 M], добавлен 20.06.2012Сутність маркетингових досліджень, мета їх проведення, завдання. Специфіка поведінки споживачів на ринку дитячого харчування. Методика проведення маркетингового дослідження на прикладі ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів".
курсовая работа [2,6 M], добавлен 30.04.2014Вивчення споживачів та споживчого ринку. "Чорна скринька" свідомості покупців. Сегментація та позиціювання. Аналіз конкуренції на ринку та макросередовища. Основи портфельного аналізу. Основи концепції життєвого циклу товару. Розробка нового товару.
курсовая работа [594,2 K], добавлен 21.11.2013