Позиціонування туристичного продукту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький інститут туристичного бізнесу

Кафедра менеджменту

Курсова робота

З дисципліни: Маркетинг у туристичному бізнесі

На тему: Позиціонування туристичного продукту

студентки 3 курсу,

групи МО-08 Е

Япрінцева К.О.

Науковий керівник к.е.н., доцент

Градінарова О.О.

Донецьк - 2011

Реферат

Курсова робота: 44 с., 3 рис., 13 табл., 15 літературних джерел, 1 додаток.

Об'єкт дослідження - туристична фірма «MIBS».

Мета дослідження - пошук особливостей реклами туристичного підприємства.

Методи дослідження - аналіз туристичного підприємства.

Досліджена розробка позиціонування туристичного підприємства.

ПОЗИЦІОНУВАННЯ, ПОЗИЦІОНУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ, ЦІНА, ІМІДЖ, КОН'ЮНКТУРА РИНКУ, РЕКЛАМА.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність позиціонування

1.1 Основні етапи позиціонування

1.2 Методи використання при позиціонуванні

1.3 Особливості позиціонування туристичних послуг

Розділ 2. Оцінка діючої системи маркетингового управління на підприємстві туристичної індустрії

2.1 Кон'юнктурний аналіз ринку туристської індустрії в Україні

2.2 Маркетинговий аналіз діяльності туристичного підприємства

2.3 Маркетингове дослідження конкурентної ситуації на ринку туристичних підприємств

Розділ 3. Вибір ефективних засобів реклами для туристичного підприємства «MIBS»

3.1 Стратегічний план розвитку туристичного підприємства

3.2 Вибір ефективних засобів реклами діяльності туристичного підприємства «MIBS»

Висновки та рекомендації

Список використаної літератури

Додаток «Розцінка на рекламу на телеканалі «ТРК - Україна»

Вступ

Актуальність дослідження. В сучасних умовах ведення бізнесу позиціонування підприємства є одним з найбільш важливих чинників створення та підвищення попиту. Розробка стратегії позиціонування та системи бізнес-комунікацій є першочерговим маркетинговим завданням, яке дозволяє розбудовувати клієнтську базу.

Останнім часом іноземні підприємства починають все більше уваги приділяти власному іміджу в очах цільової аудиторії, тому і вітчизняні компанії наразі відчувають необхідність формування і просування власного корпоративного іміджу за рахунок різних засобів просування.

На промисловому ринку продають продукти з невеликою диференціацією. Якщо споживач швидко не знаходить потрібний йому продукт, він досить легко переключається на замінник. Ця тенденція, яка стосується навіть продуктів із високим рівнем інновацій, є наслідком зниження лояльності до бренду. Ще один важливий чинник, що позначається на маркетинговій політиці компаній, які працюють на промислових ринках, -- зниження впливу реклами. З огляду на фрагментацію ринку на невеликі сегменти, традиційні засоби реклами себе вже практично не окупають, і через них усе складніше донести до споживача потрібну інформацію.

Саме через це актуальність управління корпоративним іміджем за рахунок ефективного позиціонування відчутно зростає.

Позиціонування туристичного продукту це його місце на ринку серед аналогічних йому товарів на думку споживачів.

Для того, щоб товар став корисним і актуальним, він повинен з'явитися в тому місці і тоді, де і коли він потрібен. І це очевидно, фірма зможе продати свою продукцію, якщо передбачити, де і коли споживач придбає її. Але необхідно постійно пам'ятати, що конкуренти також про це подумали та зайняли свої позиції на ринку, тому доводиться приймати участь у конкурентній боротьбі на основі аналізу роботи існуючих на ринку суперників.

Це дозволить прийняти рішення про позиціонування свого продукту, визначити його положення щодо відношення до продуктів, які існують на ринку.

При цьому можливі два варіанти дій:

1. конкуренція з аналогічним продуктом;

2. входження на ринок з принципіально новим товаром.

Особливістю позиціонування туристичного продукту є не тільки якість і ціна, але також імідж продукту і туристичної організації, обслуговування, аналіз споживчих цінностей продукту.

Розділ 1. Сутність позиціонування

Кожне туристичне підприємство може за допомогою досить простих коштів займатися аналізом, що допоможе йому краще пізнати свій власний продукт. Такий аналіз багатьом керівникам і фахівцям здається занадто очевидним, адже кожен з них вважає, що він краще, ніж хто-небудь інший, знає власну туристську пропозицію. Однак необхідно подивитися на туристський продукт з боку, визначити його сильні і слабкі сторони. Виявлення відмінностей продуктів фірми від конкурентів, мовою маркетингу називається позиціонуванням. Позиціонування туристичного продукту - фундаментальна концепція маркетингу для залучення специфічної клієнтури і більш повного задоволення запитів певного сегменту ринку[ 2]. Позиціонування має дати відповідь на питання: «Яка цінність продукту для клієнта? »Причому тут мається на увазі не тільки практична вигода про придбання даного продукту, але також і його психологічна цінність ( «ідеальний образ продукту»). Справа в тому, що положення будь-якого продукту на ринку може бути реальним і оціночним. Реальним воно є втому випадку, коли ретроспективний аналіз частки ринку дозволяє фірмі встановити фактичний стан послуги на ринку на попередніх етапах діяльності. Оціночне положення є результатом уявлень фірми про позиції її продукту на ринку. Воно може розходитися з думкою споживачів. Так, наприклад: фірма пропонує на ринок послуги, які, на її погляд, мають високу якість при відносно низьких цінах-позиція X. Але, на думку клієнтів, фірма займає іншу позицію на ринку: послугу середньої якості при низьких цінах - позиція Y. У такій ситуації у туристського підприємства можуть виникнути проблеми з клієнтами. Слід врахувати, що позиція туристського продукту на одному сегменті ринку може відрізнятися від того, як його сприймають споживачі. Тому ринкове позиціонування тісно пов'язане з сегментацією ринку. Позиціонування товару - це забезпечення товарові чітко відокремленого від інших товарів місця на ринку й у свідомості цільових споживачів [2 ]. Позиція продукту - це думка перш за все певної групи споживачів, цільових ринкових сегментів, щодо найважливіших властивостей продукту. Вона характеризує місце, займане конкретним продуктом в розумах споживачів по відношенню до продукту конкурентів. Продукт повинен сприйматися певною групою цільових споживачів як чіткий імідж, що має, відрізняє його від продуктів конкурентів. Безумовно, треба також враховувати той факт, що на позицію продукту впливають репутація і імідж компанії в цілому. Позиціонування продукту, таким чином, полягає в тому, щоб, виходячи з оцінок споживачів на ринку певного продукту, здійснити вибір таких параметрів продукту і елементів комплексу маркетингу, які з погляду цільових споживачів забезпечать продукту конкурентні переваги. Позиції описуються атрибутами (параметрами), які є важливими для споживачів і які ними вибираються. Ціна може бути ключовим параметром для покупки бакалійних товарів, рівень послуг - при виборі банку, якість і надійність - при покупці комп'ютера і тому подібне. Найпоширеніші помилки під час застосування стратегії позиціонування - це надмірне, недостатнє, змішане та сумнівне позиціонування. Надмірне позиціонування - означає, що поза увагою споживача залишилися деякі важливі якості товару або сегменти ринку. Це призводить до звуження уявлення споживачів про товари фірми. Наприклад, якщо фірма позиціонує престижний імідж, вона має усвідомлювати, що товарний асортимент за низькими цінами залишається поза увагою споживача. Недостатнє позиціонування виникає у тому разі, коли споживач не виділяє нічого особливого в товарі фірми серед товарів конкурентів, тобто фірма не виконала основне завдання позиціонування - не визначила місце свого товару серед аналогів. Така ситуація може скластися в результаті впровадження стратегії позиціонування більше, ніж за трьома ознаками. Змішане позиціонування виникає у разі частих змін стратегії позиціонування, внаслідок чого у споживача складається конфузний імідж товару. Сумнівне позиціонування виникає у разі невмілого поєднання елементів маркетингового комплексу під час позиціонування. Наприклад: "ми пропонуємо товари з найвищою якістю за найнижчими цінами" - типовий девіз сумнівного позиціонування, оскільки протиставлені елементи "товар" і "ціна" комплексу маркетингових засобів. Адже навіть немаркетолог усвідомлює, що висока якість несумісна з низькою ціною (в кращому разі це буде середній рівень ціни). Виникає сумнів: або якість не така вже висока, або ціни не настільки вже низькі. Наслідком сумнівного позиціонування є недовіра споживача до фірми, яка може призвести до створення її негативного іміджу. Таким чином, розроблена стратегія позиціонування обов'язково має узгоджуватися з комплексом маркетингових засобів фірми в цілому та з окремими його елементами - товарами, ціною, збутом та просуванням. Невідповідність навіть одного з елементів маркетингового міксу до проголошеної стратегії позиціонування може призвести до її ринкового провалу. Наприклад, проголошений у позиціонуванні престиж пива може бути підірваний, якщо як упаковки використовуватимуть жерстяні банки, а не пляшки. Обрана стратегія позиціонування повинна мати певну стабільність, тобто залишатися незмінною протягом деякого часу, оскільки швидка і часта зміна стратегії позиціонування спричинює встановлення конфузного іміджу. Але ринок - це динамічна структура, яка постійно змінюється, і маркетолог мусить постійно досліджувати зміни ринкової кон'юнктури і за необхідності відтворювати їх у стратегії позиціонування. Проведений аналіз сутності ринкового позиціонування, специфіки об'єкту позиціонування та суб'єкта, на якого воно спрямовано, показав, що класифікувати стратегії можна за наступними ознаками, як: рівень позиціонування; об'єктом, відносно котрого відбувається диференціація; відношення до марок-конкурентів; розміщення у товарній категорії; розміщенням відносно існуючих марок; тип властивостей товару, на які спирається позиціонування; кількістю обраних позицій; етапність позиціонування; відношенню до існуючої ринкової позиції. Процедура позиціонування передбачає формування (або розрив) асоціативного ряду між товаром певної компанії та іміджем країни-виробника (власника бренду) та іміджем галузі як в цілому, так й галузі даної країни. Далі, в залежності від специфіки конкретної конкурентної ситуації потрібно визначити, що потрібно позиціонувати: товар певного виробника чи товарну категорію як таку. Після цього необхідно визначитися із питаннями щодо того як має сприйматися марка в тріаді „лідер-клон-нішер”. Наступним важливим питанням, особливо у вітчизняних умовах, є визначення що марка має визначати у свідомості споживача: товарну категорію, товарну підкатегорію або асоціюватися із спеціалістом у задоволенні вузької потреби. Наступні питання мають „технічний” характер. Зокрема, в залежності від ресурсів компанії та стану семантичного простору споживача потрібно визначитися із тим на яке „місце” буде позиціонуватися марка: вільне або поверх вже існуючої. Враховуючи специфіку товару та стану ринку обирається кількість позицій (властивостей товару) за якими компанія буде диференціювати свою марку від марок-конкурентів. У разі обрання декількох позицій потрібно визначитися як буде відбуватися диференціація: одномоментно або у поступово з часом.[13]

1.1 Основні етапи позиціонування

Розглянемо етапи позиціонування

І етап. Маркетингові дослідження.

Основою позиціонування є результати маркетингових досліджень, в залежності від мети підприємства визначаються їх напрямки та зміст, які, у свою чергу, визначають використання таких методів: експертних оцінок, ринкового тестування, та ін.

Згідно результатів маркетингових досліджень розробляються карти-схеми товарів, які характеризують найкращі комбінації споживчих цінностей для вибору товару. Карта-схема сприйняття товарів представляє матрицю, побудовану на основі різної сукупності параметрів - від двомірної (наприклад, ціна/якість), до багатомірної (використовується метод багатомірного шкалування споживчого сприйняття та цінностей). На рис. 1.1. представлена карта-схема сприйняття гіпотетичних конкуруючих товарів на конкретному цільовому ринку з двома параметрами: ціна та якість.

На рисунку радіуси округлості пропорціональні об'єму збуту, буквами на кругах позначені найменування конкуруючих товарів. Знак питання показує можливий вибір позиції на ринку.

ІІ етап. Визначення мети позиціонування.

Мета позиціонування може мати різну орієнтацію.

Орієнтація на встановлення позицій товару підприємства означає прагнення підприємства до розробки концепції первинного позиціонування.

Орієнтація на зміцнення в свідомості споживачів позиції товарів підприємства означає прагнення підприємства до зміцнення нинішньої позиції товару, тобто вторинного позиціонування.

Первинне і вторинне позиціонування базується на основі різних характеристик товарів підприємства. Якщо підприємство прагне проникнути в нові споживчі сегменти чи на новий ринок, то його метою стає репозиціонування.

ІІІ етап. Розробка стратегій позиціонування.

Існує дві стратегії позиціонування: наступаюча і оборонна.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наступаюча, чи атакуюча стратегія пов'язана з управлінням товарного асортименту. При розширенні асортименту зростає доля ринку за кошти тієї частини ринку, яка раніше займалася конкурентами, посилюються конкурентні позиції підприємства. Але розширення асортименту зміцнює конкуренцію між власними різновидностями товарів, які супроводжуються зростанням затрат як в цілому, так і на маркетинг.

Оборонну стратегію позиціонування називають ще й стратегією "фортеці на острові". Її сутність в тому, що різновиди товару (чи марки), які позиціонуються як дорогі так і високоякісні, обороняються від цінової конкуренції більше дешевими товарами, призначеними для покупців, чутливих до ціни.

ІV етап. Розробка тактики позиціонування.

Ця стратегія визначає необхідність розробки відповідної тактики позиціонування. Взагалі всі тактичні заходи можна розділити на дві групи: споживче позиціонування і конкурентне позиціонування.

Споживче позиціонування - це позиціонування, яке базується на обліку споживчих цінностей і орієнтується на досягненні підприємством відповідного рівня задоволення потреб споживачів.

Споживче позиціонування охоплює інформаційне позиціонування і позиціонування за допомогою заснування іміджу.

Інформаційне позиціонування засноване на детальній інформації про товари підприємства.

Воно охоплює наступні типи позиціонування:

- позиціонування, засноване на схожості товарів;

- позиціонування, засноване на задоволення специфічних потреб;

- позиціонування, засноване на специфіці використання;

- позиціонування, орієнтоване на відповідну категорію споживачів;

- позиціонування, засноване за стилем життя.

Позиціонування за допомогою заснування іміджу, мається на увазі не на конкретній, а на загальній інформації про товар, який може сприйматися потенційними покупцями по різному, але це дозволяє споживачу побачити в товарі бажану користь. Воно може здійснюватися як за допомогою заснування стійких уявлень про підприємство та його товарів, так і через позиціонування, засноване на вигодах, які дає підприємство, або на рішення проблеми.

Конкуроване позиціонування орієнтоване на демонстрації відрізняючих переваг підприємства або за рахунок пропозиції товарів та послуг з низькими цінами, або за рахунок подачі споживачам великих переваг в порівнянні із конкурентами.

Конкуроване позиціонування акцентує увагу споживачів на таких відрізняючих перевагах в порівнянні із конкурентами:

- унікальна пропозиція;

- пропозиція, розрахована на емоційний вплив.

Унікальна пропозиція характеризується тим, що кожна торгова марка володіє якою-небудь перевагою і в свідомості споживачів ця перевага має важливе значення.

Це може бути як одна перевага, так і декілька: найкраща якість, найбільш низька ціна, висока цінність, краще обслуговування.

Пропозиція, розрахована на емоційний вплив - товар чи послуга може мати схожі характеристики, але у споживача він повинен визвати унікальні в своєму роді асоціації.

V етап. Розробка політики диференціації за товарами, послугами, персоналу, іміджу.

З метою забезпечення відмінних переваг в порівнянні із конкурентами підприємство проводить політику диференціації за товарами, послугами, персоналом, іміджу.

Диференціація за товаром - це маркетингова стратегія, яка має різні, але взаємозалежні значення. В широкому розумінні ця стратегія визначає використання фірмою різних елементів комплексу маркетингу для впровадження в свідомість споживачів представлення про відмінності і переваги свого товару над товарами конкурентів. У вузькому розумінні диференціація товару - збут двох і більше товарів з різними властивостями різних ринкових сегментів. Вони можуть:

- пропонувати товари, які відрізняються високим рівнем стандартизації, характеристики яких можуть лише трохи відрізнятися від прийнятого стандарту;

- пропонувати велику кількість стандартних чи додаткових властивостей, які відсутні в товарах конкурентів;

- диференціювати свої товари по експлуатаційним чи функціональним характеристикам;

- диференціювати свої товари по таким признакам, як: постійність, довговічність, надійність.

Диференціація по послугам означає пропозиції різних видів послуг:

- швидкіша, надійна або обережна доставка;

- високий рівень встановлення, ремонтних послуг;

- послуги з навчання користувачів;

- швидкість обслуговування.

Диференціація по персоналу означає, що підприємство може достигнути значних конкурентних переваг за допомогою прийому на роботу і підготовки більш кваліфікованого персоналу, ніж у конкурентів.

Диференціація по іміджу. Навіть якщо пропозиція будь-якого із конкурентів мало чим відрізняється одна від одної, розходження іміджу підприємства чи даного товару може бути доволі відчутним для покупців. Імідж підприємства чи товарної марки повинен служити втіленням всіх відмінних переваг даного товару, а також позиції, яка займається ним на ринку. Розробка стійкого іміджу потребує великої постійної творчої роботи.

VІ етап. Розробка комплексу маркетингу.

Після визначення тактики позиціонування розробляється комплекс маркетингу (маркетинг-мікс): товар, ціна, розподілення і просування. Розглядаються вони у взаємозв'язку відносно обраного цільового ринкового сегменту.

VІІ етап. Оцінка ефективності позиціонування.

Ефективність позиціонування у кінцевому результаті визначає сам ринок, але залежить вона від маркетингових зусиль, які здійснюються фірмою, для того, щоб забезпечити ефективність позиціонування.[3]

1.2 Методи, що використовуються при позиціонуванні

У позиціонуванні використовуються різноманітні методи для того, щоб підприємство чи фірма могли правильно керувати ціноутворенням, розподіленням товарного асортименту та утримання долі ринку. Для прийняття обґрунтованих маркетингових рішень про асортимент, його структуру і динаміку проводять аналіз портфеля продукції підприємства за допомогою матриці «зріст - доля ринку». Матриця була розроблена в 1972 р. американською компанією - Бостонської консалтингової групи (матриця БКГ), яка пропонує послуги в області консалтингу в сфері менеджменту. Матриця БКГ - це концепція, яка передбачає розподілення усіх продуктів товарного асортименту на чотири категорії: «зірки», «дійні корови», «знаки питання» («важкі діти») і «собаки» (рис. 5.9). При будівлі матриці використовують два критерії:

1) темп зросту ринку (об'єму попиту) - як характеристику привабливості ринку;

2) доля ринку відносно найнебезпечнішого конкурента (відносна доля ринку) - як характеристику конкурентоспроможності підприємства.

Кожна група товарів характеризується різними пріоритетними стратегічними цілями та фінансовими потребами. У лівому нижньому секторі знаходяться продукти, що іменуються «дійними коровами». Вони мають велику частку на ринку, що поволі розвивається. Такі продукти - основне джерело доходів фірми. У лівому верхньому секторі розташовуються «зірки». Це продукти, що займають значну частку ринку, а попит на них росте високими темпами. Вони вимагають витрат для забезпечення подальшого зростання і в майбутньому обіцяють стати «дійними коровами» (тобто генераторами прибутку). «Дикі кішки», або «знаки питань», трохи впливають на ринок (маленька частка ринку) в галузі, що розвивається (швидке зростання). Підтримка з боку споживачів незначна, переваги неясні, що веде положення на ринку займають послуги конкурентів. Для підтримки або збільшення частки на ринку в умовах сильної конкуренції потрібні значні засоби. Підприємство повинне вирішити, чи слід збільшити витрати на просування, або активніше шукати нові канали збуту, або поліпшити характеристики продуктів. Отже, в перспективі такі продукти можуть стати «зірками» або зникнути з ринку. Нарешті, в правому нижньому секторі знаходяться «собаки», або «кульгаві качки». Це продукти з обмеженим об'ємом збуту (маленька частка на ринку) в зрілій або такій, що скорочується галузі (повільне зростання). Не дивлячись на достатньо тривалу присутність на ринку, їм не вдалося привернути до себе достатню кількість споживачів і вони значно відстають від конкурентів за об'ємом збуту. Від цих продуктів необхідно позбавлятися щонайшвидше, оскільки тримати на ринку «хворий» продукт надзвичайно збитково. Більш того, їх присутність на ринку може завдати збитку репутації підприємства. Точне знання місця розташування туристських продуктів на матриці дозволяє оцінити перспективи їх збуту. Можливі успіхи діяльності фірми в перспективі визначаються вибором напрямів і масштабів перерозподілу фінансових коштів від "дійних корів" на користь «зірок» і «диких кішок». Одночасно слід враховувати, що «зірки» перетворюватимуться на «дійних корів", «дикі кішки» перейдуть в розряд або «зірок", або «собак» і т.д. Ці зміни безпосередньо пов'язані із стадіями життєвого циклу продуктів. [7]

Для успішного просування нового продукту використовується декілька цінових стратегій:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегія «Зняття вершків» - продаж продукту за високими цінами. Можливо в умовах відсутності конкуренції. Підприємство користується своєю монополією. Коли ринок насищений і появляються продукти-аналоги, то фірма йде на зниження цін. Стратегія цін проникнення на ринок базується на низькому рівні цін з метою надання впливу на велику кількість споживачів. Із зростанням продажу та освоєнням ринку ціна трохи збільшується, але так, щоб це не заважало подальшому розширення об'ємів реалізації. Недоліки - власні витрати підприємства повинні бути настільки низькими, щоб при невисоких цінах забезпечувалось отримання достатнього прибутку; можуть підключитися до цієї «гри на зниження» конкуренти. Стратегія престижних цін - високі ціни для приваблення споживачів, які більше всього хвилюються за якість продукту, його унікальність чи статус, ніж ціною. Стратегія слідування за лідером - співвідношення фірмою цін на свої продукти із рухом і характером цін лідера на даному ринку. Ціна може відрізнятися від ціни лідера, але в відповідних межах, які обумовлюються якісною перевагою тих чи інших продуктів. Для продуктів, сформованого ринку збуту:

- Стратегія ковзної падаючої ціни - логічне продовження стратегії «зняття вершків». Використовується при відсутності конкурентів.

- Стратегія переваги ціни - продовження стратегії ціни проникнення на ринок. Використовується при небезпеці вторгнення конкурентів. Сутність - досягнення переваги по відношенню до конкурентів по затратам чи по якості.

- Стратегія ціни сегменту ринку - кожне рішення по формуванню ціни повинно зараховувати сподівання і запити споживачів + бажання та можливість сплатити відповідну суму за послуги.

- Стратегія цінових маніпуляцій - 1 із способів збільшення ціни на послуги в очах клієнтів.

1.3 Особливості позиціонування туристичних послуг

Успіх будь-якої фірми на ринку залежить в першу чергу від привабливості вироблюваного продукту. Він утворює основну частину маркетингового комплексу, на якій зав'язана вся решта елементів: ціна, просування на ринку і розповсюдження. Розбіжність в сприйнятті туристичного продукту між споживачами і виробниками ускладнюють економічні дослідження у сфері туризму. Проблема полягає в тому що, продукти що виходять на ринок не завжди співпадають з тими, які запрошують покупці. Купуючи тури покупець насправді шукає зовсім інше ніж набір послуг. Одні відправляючись на відпочинок купують путівку на курорт щоб розслабитися, відпочити, загоряти, поправити здоров'я. Інші ж виїжджають у відрядження для проведення ділових переговорів і висновку контрактів. Вивчивши особливості сприйняття туристичних послуг споживачами постачальники перебудовують свою роботу відповідно до них, вони пропонують набір послуг і рекламують не стільки продукти, скільки їх споживацькі якості і властивості. Оскільки туристичні послуги у момент придбання існують в уяві споживача, дізнатись що чекає туриста від поїздки можна тільки за допомогою досліджень. Проводячи маркетингові дослідження, працівники маркетингових служб проводять аналіз наявних і потенційних потреб і бажань покупця, виявляючи однорідні групи клієнтів. Вони прагнуть одержати відповідь на головні питання: хто є шуканим споживачем туристичних послуг і в якому ступені ринкова пропозиція задовольняє його запити? Що насправді купуватиме споживач? Люди купують на ринку не товари, а їх здатність задовольнити певну людську потребу. Так, турист оплачує не розміщення в готелі, а нові відчуття і знайомство з невідомим. Як тільки клієнт усвідомлює, що товар здатний задовольнити його, він стає покупцем. Результати маркетингових досліджень служать основою комплексу стимулювання і вдосконалення туристичних послуг. У більшості випадків туристичний продукт - це результат зусиль багатьох підприємств. Як відомо, туристичний продукт - це будь-яка послуга, що задовольняє потреби туристів під час подорожі і підлягає оплаті з їх сторони. На практиці діє поняття основних і додаткових послуг. Проте з погляду споживацьких властивостей, істотних відмінностей між ними немає. Так, включені в комплексне обслуговування екскурсії вважаються основними послугами, але якщо їх турист придбаває самостійно в місці перебування, то вони вже стають додатковими. Таким чином, різниця між основними і додатковими послугами полягає в їх відношенні до спочатку придбаного туристом пакету або комплексу туристичних послуг. По аналогії з товарами, що мають матеріально-речовинну форму, в туристичних послугах також виділяють три рівні: послуга за задумом; послуга в реальному виконанні; послуга з підкріпленням. У основі будь-яких туристичних послуг лежить необхідність задоволення якої-небудь потреби. Тому основу послуги, його суттєву сторону представляє так званий задум, тобто його спрямованість на вирішення певної проблеми, задоволення конкретної потреби. Що ж насправді купує турист? Насправді, як вже наголошувалося, він купує не продукт, як такий, який має певний набір властивостей, а його здатність задовольнити деяку свою потребу. Отже, для туристичного підприємства величезне значення має уявлення і розповсюдження не властивостей своїх послуг, а реальної користі і вигоди від нього для свого клієнта. Якщо задум туристичних послуг виступає як його змістовна сторона, то по формі туристичний продукт є саме певним набором властивостей, що дозволяють реалізувати цей задум, тобто задовольнити якусь потребу клієнта. Тому на другому рівні туристичних послуг розглядаються його властивості і характеристики: рівень якості, комфорт, престиж, економічність, безпека, враження і т.д. Третій рівень - це туристична послуга з підкріпленням. Діяльність туристичного підприємства повинна бути направлена на формування дружніх відносин з клієнтом, надання йому усесторонньої допомоги, додаткових і символічних вигод. Цього може бути досягнуто шляхом високого рівня якості і швидкості обслуговування, консультаціями і інформацією, неформальним спілкуванням і т.д.[4] Підкріплення туристичної послуги в значній мірі сприяє пошуку і закріпленню клієнтів. Так, якість обслуговування визначається: оперативністю роботи по підбору і організації турів по запитах клієнтів; ввічливістю обслуговування, яке виражається в привітності співробітників туристичної фірми, їх увазі до запитів кожного клієнта, терпінні при обговоренні маршруту; відповідністю пропонованого туру реальному змісту; наявністю узгодження всіх складових частин комплексного обслуговування.,Швидкість обслуговування в комплексі визначає ступінь задоволення кожного клієнта: термінами підбору маршруту; термінами оформлення необхідних документів (закордонного паспорту, віз, квитків і ін.); термінами отримання довідкової інформації. Не дивлячись на те, що інформаційні послуги надаються безкоштовно, саме завдяки ним туристичні фірми в значній мірі забезпечують реалізацію своїх туристичних послуг та продуктів. Для інформування споживачів звичайно використовуються каталоги, проспекти, брошури, інформаційні листи, в яких містяться докладні відомості про зміст і якість пакету послуг, цінах і т.д. Ці матеріали повинні бути надані кожному клієнту, що заявив про своє бажання придбати той або інший тур, або ту чи іншу послугу. Крім того, споживач повинен одержати додаткову інформацію і консультації про порядок бронювання, оплати, зміни і ануляції туру, а також про всі інші питання (паспортно-візовому, митному і валютному регулюванні, природно-кліматичних визначних пам'ятках, медичній допомозі, страхуванні і т.д.), пов'язані з туристичною поїздкою. Наявність інформаційного матеріалу, його знання персоналом туристичного підприємства і вільне уявлення по запиту туриста є безумовною вимогою створення туристичного продукту і його успішної реалізації на ринку. Ідея підкріплення туристичних послуг примушує пильно поглянути на систему поведінки клієнта, до того, як він комплексно підходить до проблеми, яку намагається вирішити завдяки купівлі туристичних послуг. З погляду конкуренції, такий підхід дозволяє туристичному підприємству виявити можливості підкріпити свою товарну пропозицію найефективнішим способом. Тому туристичні фірми повинні постійно шукати ефективні шляхи підкріплення пропонованих на ринок продуктів. Туристичним послугам властиві чотири характеристики, які відрізняють послугу від товару: невідчутність, нерозривність виробництва і споживання, мінливість і нездатність до зберігання. Невідчутність, або невловимість, туристичних послуг означає, що вони не набувають упредметненої форми. Їх неможливо продемонструвати, побачити або спробувати до отримання. На відміну від покупки товарів обслуговування не приводить до володіння чим-небудь. Нематеріальний характер послуг ускладнює роботу постачальників. Туристичні підприємства стикаються з двома проблемами, як показати клієнтам свою пропозицію і пояснити, за що вони платять гроші. Продавець може лише описати переваги, які одержить турист при споживанні послуги. Саму ж послугу клієнт буде в змозі оцінити тільки після її надання. Цим пояснюється те, що ключовим поняттям маркетингу послуг є користь, або вигода, для клієнта при зверненні в дану фірму. Підприємства, що надають туристичні послуги, для зміцнення довір'я клієнтів роблять комплекс заходів. Вони підвищують відчутність своїх послуг, підкреслюють їх значущість, загострюють увагу на одержуваних клієнтом вигодах, привертають до реклами послуг “зірок” естради, спорту і т.д. Додати велику відчутність послузі можна в самій різній формі. Одні компанії доводять до клієнтів інформацію про своїх співробітників, їх досвід і кваліфікацію, інші поширюють брошури, буклети і інші матеріальні носії, що допомагають зрозуміти і оцінити послуги фірми. Нематеріальний характер послуг утрудняє процес ціноутворення і просування туристичних послуг на ринку. Нерозривність виробництво і споживання послуги - головна особливість, що робить послуги дійсно послугами і відрізняє їх від товарів. Надати послугу можна тільки тоді, коли поступає замовлення або з'являється клієнт. З цієї точки зору виробництво і споживання послуг невід'ємні. При нерозривності виробництва і споживання послуг ступінь контакту між продавцем і клієнтом може бути різним. Деякі послуги надаються у відсутності замовника наприклад (ремонт автомобіля). Але багато видів послуг вимагають тісного прямого контакту продавця з покупцем. Так, лікування на курорті неможливе без клієнта і медичного персоналу, обслуговування в ресторані нерозривно пов'язано з працівниками підприємства громадського харчування. Невіддільність виробництва від споживання послуг обумовлює зміну ролі покупця і продавця в процесі відтворювання. Клієнт не просто споживає послугу, але підключається до її виробництва і доставки. Участь покупця на всіх фазах відтворювального процесу у сфері обслуговування означає, що постачальник повинен піклуватися про те, що і як проводити. Поведінка продавця у присутності покупця визначає вірогідність повторення послуги.

Розділ 2. Оцінка діючої системи маркетингового управління на підприємстві туристичної індустрії

2.1 Кон'юнктурний аналіз ринку туристської індустрії в Україні

позиціонування туристичний реклама конкуренція

Неможливо здійснювати управлінську діяльність, не знаючи як складається ринкова ситуація, без виявлення тенденцій та закономірностей функціонування ринкового механізму немислимо регулювання ринкових процесів чи адаптація до його дій. Маркетинговий аналіз - оцінка, пояснення та прогнозування ринкової ситуації, процесу товарообігу і особистого потенціалу підприємства за допомогою статистичних, економетричних та інших досліджень.[9] Маркетинговий аналіз повинен бути системним, охоплювати весь ринок та ринкові процеси у його структурній ієрархії, у динамічному розвитку і також у взаємозв'язку. Він включає:

1.ситуаційний (кон'юнктурний ) аналіз; 2. аналіз потенціалу особистого підприємства; аналіз можливостей конкурента. 3.Маркетинговий аналіз служить цілям розробки маркетингової стратегії, прийняття конкретних маркетингових рішень і забезпечення ефективності маркетингової діяльності підприємства. 4. Кон'юнктура ринку - конкретна ситуація, яка склалася на ринку на даний момент або відрізок часу, а також сукупність умов, яка цю ситуацію відображає. 5. Аналіз спільно політичних і спільно економічних показників кон'юнктури ринку туристської індустрії в Україні представимо в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Аналіз спільно політичних і спільно економічних показників кон'юнктури ринку

Параметр дослідження	Характеристика фактору
Об'єм ринку за минулий період	Прибуток від туризму в Україні за 2010 р. склав 3,6 мільярдів доларів, а це приблизно по 15 доларів на одну людину. Прибуток від туристів, які відвідують Україну, є незначним в порівнянні з Європою.(50-80$ на душу). Станом на 22.12.2010р. у м. Києві зареєстровано 2212 туристичних підприємств, 1051 - турагенти і 1161 - туроператорів.
Рівень насиченості ринку	Кажучи про рівень насиченості ринку, експерти керуються даними. За 9 місяців 2010 року надано послуги 25,7 тис. екскурсантам, що на 42,1% менше ніж за 9 місяців 2009 року (44,5 тис. чол.), міський бюджет поповнено на 68 млн. грн. (53 млн. грн. за 9 місяців 2009 року.). Сума балансового прибутку туристичних організацій міста за 9 місяців 2010 року склала 80,9 млн. грн. Обсяг наданих турпослуг збільшився до 4,03 млрд. грн., що на 13,8% більше у порівнянні з аналогічним періодом за 2009 рік (3,54млрд. грн.)., 757,6- обсяг реалізаці тур.послуг в Донецькій області за 2010 р.

Виходячи з даних табл. 2.1., можна зробити висновок, що прибуток від туризму в Україні не дуже великий в порівнянні із Європою, хоча в Україні є перспективи для росту туризму. Це пояснюється тим, що обсяг наданих тур послуг збільшується. При умові, якщо турфірма правильно себе позиціонує на ринку. Аналіз статистичної інформації по обсягам реалізації послуг підприємствами туристичного бізнесу Донецької області на2007-2010рр. Запропоновану модель використано для розробки варіантів прогнозу обсягів реалізації туристичних послуг. Прогнозні оцінки представлено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Динаміка обсягів реалізації послуг підприємствами туристичного бізнесу Донецької області з 2009-2012 рр

Рік	Прогнозна оцінка факторів виробництва	Прогноз обсягу реалізації тур. послуг, млн. грн.
	Прибуток, що направляється на розвиток, млн. грн.	Середньооблікова чисельність зайнятих, осіб	Реальний варіант	Песимістичний варіант	Оптимістичний варіант
2009	368,6	587,0	379,6	284,1	436,8
2010	262,4	640,0	434,2	406,6	516,8
2011	307,6	628,0	578,6	554,0	676,8
2012	338,5	629,0	757,6	748,9	877,4

Примітка. Дані на 2012 р. є прогнозними

Результати виконаних прогнозів дають можливість зробити висновок про зростання обсягів реалізації туристичних послуг за реальним варіантом у 2009-2010 рр. на 99,6%, тобто щорічно показник зростатиме на 25,5% і у 2012 р. складе 757,6 млн. грн. Таким чином, ефективним засобом удосконалення управління розвитком підприємств туристичного бізнесу може бути застосування моделей економічного зростання. Ці результати залежатимуть від того, як правильно туристичні фірми зможуть себе позиціонувати на ринку.

Ринкова ситуація в Україні вимагає наявності відповідного спектра підприємств туристичного бізнесу, які відрізняються чисельністю, напрямками діяльності, спеціалізацією тощо. На фоні поліпшення макроекономічних показників спостерігається підвищення ділової активності підприємств, прагнення до розширення обсягів діяльності.

Ринок туристичних послуг України розвивається хоча і нерівномірно, але високими темпами, дедалі зростає роль туризму у формуванні валового внутрішнього продукту України. Темп приросту обсягів реалізації туристичних послуг у 2006 р. склав 38,2%, що не забезпечило суттєвого росту частки підприємств туристичного бізнесу в ВВП.[5] Динаміку показників діяльності ліцензованих туристичних підприємств України за 2006-2010 рр. наведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Показники діяльності ліцензованих туристичних підприємств України за 2006 - 2010 рр

Показники	2006	2007	2008	2009	2010
1. Кількість підприємств, одиниць	2448	2652	3134	3864	2519
2. Чисельність працюючих, тис. чол.	33,2	37,9	39,7	50,3	23,5
3. Обсяг реалізації туристичних послуг, млн. грн.	803,6	1206,7	1386,1	2093,2	2138,7
4. Платежі до бюджету, млн. грн.	111,5	126,7	136,1	169,1	98,1
5. Частка платежів у бюджеті в загальному обсягу реалізації туристичних послуг, %	13,9	10,5	9,8	8,1	4,6
6. Обсяг реалізації тур. послуг на 1 працюючого, тис. грн.	24,2	31,8	34,9	41,6	91,0

Маркетингове середовище складається з макросередовища та мікросередовища. Розглянемо послідовно два із цих явищ. Почнемо з макросередовища підприємства. Макросередовище представлене силами широкого соціального плану, який впливає на саме підприємство і на його мікросередовище. До таких сил відносять фактори демографічного, економічного, природного, технічного,політичного і культурного характеру.[10]Коли аналізувалось макросередовище підприємства використовувалась методика розробки та аналізу експертних оцінок. Для кожного окремого фактору макросередовища виділялись найбільш важливі критерії, які були внесені в опитувальні листи. В опитувальних листах група експертів повинна була поставити не тільки ступінь впливу того чи іншого критерію на діяльність підприємства. Але й тенденцію (вектор) впливу даного критерію як позитивного (вектор із знаком «+») чи негативного (вектор із знаком «- »). У групі експертів приймали участь співробітники підприємства (менеджмент і рядовий персонал), клієнти підприємства. Результати експертного опитування були введені до таблиць, до яких входять назва фактору, друга - важливість даного фактору для ринку туристичних послуг, третя - вплив на діяльність підприємства, четверта - направлення впливу даного фактору, п'ята - ступінь важливості даного фактору для діяльності підприємства. Дані про вплив соціального середовища на діяльність підприємства приведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Вплив соціального середовища на діяльність підприємства

Фактори середовища	Важливість для області	Вплив на під-тво	Направлення впливу	Ступінь важливості для підприємства
К-ть потенційних споживачів(структура населення, зміни в їхніх доходах)	3	3	+1	9
Відношення до іноземців	3	3	+1	9
Кваліфікаційні характеристики персоналу	2	3	+1	6
Традиції і культурні цінності, рівень освіти	2	3	+1	6

Дані таблиці 2.4. дозволяють зробити висновок: найбільш позитивний вплив на діяльність підприємства робить кількість потенційних споживачів і відношення до іноземців. Розглянемо тепер економічні фактори (табл. 2.5.)

Таблиця 2.5. Вплив економічного середовища на діяльність підприємства

Фактори середовища	Важливість для області	Вплив на під-тво	Направлення впливу	Ступінь важливості для підприємства
Загальний рівень економічного розвитку	3	3	-1	-9
Система оподаткування та якості економічного законодавства	3	3	+1	-9
Рівень розвитку конкурентних відносин	2	3	-1	-6
Масштаби урядової підтримки	2	2	+1	4
Загальна кон'юнктура національного ринку	2	2	-1	-4
Розміри та темпи змін розмірів ринку	3	3	+1	9
Система ціноутворення та рівень централізованого регулювання цін	1	2	-1	-1

Як бачимо з наведеної таблиці, найбільш негативний вплив представляють фактори: загальний рівень економічного розвитку та система оподаткування і якість економічного законодавства. Також розробляються таблиці по природно-екологічним факторам, факторам науково-технічного середовища, політико-правового середовища і т.д.

Таблиця 2.6. Найважливіші фактори зовнішнього середовища, які впливають на діяльність підприємства

Фактори зовнішнього середовища	Позитивний вплив	Ступінь важливості	Негативний вплив	Ступінь важливості
Демографічне середовище	1.Кількість потенційних споживачів 2.Кваліфікаціонні характеристики робочої сили 3.Традиції і культурні цінності, рівень освіти 4.Відношення до іноземців	9 6 6 9
Економічне середовище	1.Розміри і темпи змін розмірів ринку 2.Розміри і темпи росту сегментів ринку за інтересами підприємства 3.Інвестиціонні процеси 4.Масштаби урядової підтримки	9 6 9 4	1. Загальний рівень економічного розвитку 2. Система оподаткування та якість економічного законодавства 3.Рівень розвитку конкурентних відносин 4.Загальна кон'юнктура національного ринку 5. Ставка банківського % 6.Система ціноутворення	-9 - 9 -6 -4 -3 -1
Природно-екологічне середовище	1. Природно-кліматичні умови	6	1. Територіальне розміщення корисних копалин та природних ресурсів 2. Стан екології та її вплив	-6 -9
Науково-технологічне середовище	1.Поява «технологічних проривів» 2.Вимоги до науково-технологічного рівня виробництва,яке забезпечує конкурентоспроможність 3.Вимоги до кваліфікації кадрів	9 6 9
Політико-правове середовище	1.Політика держави у підготовці кадрів для області 2.Практична реалізація законодавства 3.Закони та нормативні акти	9 6 4	1. Політична стабільність в державі 2. Характер відношення держави до області 3. Рівень регулювання та контролю із сторони держави	-9 -9 -9

2.2 Маркетинговий аналіз діяльності туристичного підприємства

Туристична фірма «MIBS» знаходиться в центрі міста Донецьк, вул. Артема, 74, тел.(062)304-37-09. Туроператор „MIBS” працює на ринку туристичних послуг з 1994 року. Його партнерами є оператори більше 40 країн світу. Компанія розробляє й організовує тури у будь-яку точку земної кулі й практикує тільки індивідуальний підхід до своїх клієнтів. Постійно вдосконалюючись, компанія з кожним роком розширюємо спектр туристичних послуг і зараз упевнено заявляє про наступні напрямки діяльності:

- Міжнародний туризм (групові й індивідуальні тури по усьому світі);

- Планування й проведення індивідуальних спеціалізованих турів, week-end турів;

- В'їзний туризм (відпочинок і екскурсійні програми по Україні, організація конференцій, семінарів, тренінгових груп);

- Освіта за кордоном (курси мов у Великобританії, Франції, на Мальті);

- Продаж, бронювання й доставка авіаквитків (міжнародні й внутрішні рейси);

- Продаж квитків на чартерні рейси.

Оцінка маркетингового середовища туристичного підприємства «МІВS». У своїй діяльності туристичне підприємство достатньо використовує маркетингові прийоми. Як показали результати аналізу діяльності туристичного підприємства «МІВS» велика частина коштів маркетингових комунікацій йде на рекламу, кошти на позиціонування, стимулювання збуту, на зв'язки з суспільством.[2] Рекламний бюджет підприємства ділиться таким чином:

· реклама в газетах та журналах - 75%;

· участь в українських та міжнародних виставках - 10%;

· реклама на електронних носіях - 7%;

· реклама на телебаченні - 5%;

· сувенірна продукція - 3%

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1. Зображено рекламний бюджет туристичного підприємства “MIBS” у порядку зв'язків по видам реклами

Використання підприємством реклами на телебаченні має сезонний характер. Реклама більше використовується в пресі. В таких журналах як: «VIVA», «Наталі», «Единственная». Так як серед клієнтів туроператора «MIBS» велика частка (за даними аналітичного відділу) жінок середнього віку, то для залучення їх більшого числа туроператора розміщає свої рекламні оголошення в цих журналах. Для рекламування підприємств в телебаченні вибрані канали «Україна», «1 національний», «ТРК - Київ». Також розробляються сайти цього підприємства.

Реклама являється невід'ємним способом позиціонування та просування туристичного продукту.

В цілому маркетингову діяльність туристичного підприємства “MIBS” можна назвати достатньо ефективною, так як підприємство використовує можливості реклами своїх послуг, а також приймає участь у виставкових заходах. Але «мінус» в тому, що не присутня реклама на радіо та недостатня на телебаченні.

2.3 Маркетингове дослідження конкурентної ситуації на ринку туристичних підприємств

Маркетингове дослідження - яка завгодно дослідницька діяльність, направлена на задоволення потреб маркетингу. Маркетингове дослідження здійснюється або маркетинговою службою на замовлення підприємством, науковим закладом, державними організаціями.

В маркетинговому дослідженні виділяють п'ять етапів:

1. Вибір мети,;

2. Розробка методики конкретного дослідження;

3. Збір, обробка інформації та збереження інформації;

4. Аналіз, моделювання та прогнозування даних;

5. Оцінка ефективності маркетингових досліджень.

Перед маркетинговим дослідженням стоять такі задачі:

· збір, обробка, збереження інформації;

· оцінка і аналіз кон'юнктури ринку, об'єм ринку;

· оцінка можливостей підприємства;

· оцінка можливостей конкурента;

· аналіз збуту ринку;

· сертифікація і тестування якості товару та цого конкурентоспроможності;

· вивчення товарної номенклатури;

· інформаційні розробки стратегій маркетингу. До маркетингової інформації входять:

· публікації;

· інформація Держкомстата України або статистичних служб;

· облік та докладність в середині турфірми ;

· обмін інформацією;

· дані спеціальних досліджень;

· різні експертні оцінки;

· опитування споживачів;

· експерименти.

Нижче приведена таблиця 2.1. (табл. 2.1.) вплив фактору «покупця» на діяльність підприємства, яка виповнена на основі даних маркетингового дослідження і даних експертних оцінок співробітників туристичного підприємства.

Таблиця 2.7 Вплив клієнтського середовища на діяльність туристичного підприємства

Фактори середовища	Важливість для області	Вплив на компанію	Направлення впливу	Ступінь важливості для під-тва
1	2	3	4	5
Рівень інформованості покупця	3	2	+1	6
Чуттєвість покупця до ціни, спричинена загальною сумою закупок	2	2	-1	-4
Кількість та концентрація покупців	1	1	+1	1
Еластичність попиту	1	2	+1	2
Рівень прибутку цільових груп покупців	2	3	-1	-6
Готовність покупців до використання продукції та послуг	3	3	+1	9
Ступінь стандартизації випрацьованної продукції	3	3	+1	9

Фактори впливу, які вказані в табл. 2.7. підтверджують приведену вище специфіку споживачів туристичних послуг і результати маркетингового дослідження. Найбільш негативний вплив на діяльність підприємства впливають такі фактори: чуттєвість покупця до ціни, рівень прибутку цільових груп. Конкуренти - альтернативні підприємства, які представляють аналітичні послуги на ринку, які спроможні задовольнити потреби і нужди клієнта. Так, як висока ціна впливає на споживача. Туристична фірма використовує свої методи, щоб утриматися на ринку перед конкурентами. Туроператор «MIBS» розробив власну рекламну стратегію. Інформацію про тури, пропоновані даним підприємством, можна одержати з різних джерел (інтернет-сторінки туроператора, до речі, теж витримані у синіх тонах, реклами в засобах масової інформації) фірма бере участь у всеукраїнських і міжнародних туристичних виставках і форумах. При впровадженні нового туру проводиться активна рекламна кампанія. Для стимулювання продажу туристського продукту у «MIBS» проводяться різноманітні акції і вводиться гнучка система знижок. Чим більша туристська група - тим менша вартість туру. Важливим етапом у просуванні туристського продукту є формування збутової мережі. Туроператор «MIBS» по специфіці свого підприємництва генерує туристський продукт, видає загальний фірмовий генеральний каталог своїх турів, веде оптовий продаж турів і забезпечує обслуговування туристів на проданих турах, що також позиціонує туристичний продукт.

Конкуренти туристичного підприємства «MIBS»:

- «Іліташ-тур»;

- «Бон Вояж»;

- «Агенство горящих путевок»;

- «Квазар ЧП».

Розглянемо три етапи маркетингового просування турпродукту «MIBS», що впливає на конкурентоспроможність підприємства:

1 етап - Інформаційно-рекламний - «МИ Є!»

- ринок розвивається убік конкуренції (принаймні, ця конкуренція проявляється в місцях продажів)

- при просуванні товару основна ставка робиться на дистрибуцію

- реклама побудована на принципі інформування про умови й місця продажу

- інші технології Promotion виявлені досить слабко

2 етап - Інформаційно-конкурентний - «МИ КРАЩІ!»

- розвиток конкурентного середовища

- формується «ринок споживачів», що мають можливість вибору

- з'являються бренди

- велике значення надається оформленню місць продажів

- реклама стає більше креативною, переходячи від простого інформування до аргументів та іміджевим нагадуванням

- на арені з'являються PR-Технології, які дотепер мають в Україні багатозначний зміст

- на споживачах випробують технології sales promotion

3 етап - Інтегрування - «МИ ПРАЦЮЄМО НА СПОЖИВАЧА»

- орієнтація на споживача і його запити

- формування брендінгових стратегій і висування філософії брендінгу в основу комплексу маркетингових комунікацій

- впровадження в практику маркетингових досліджень

- увага до сервісних програм

- збалансований підхід до просування товару з використанням усього комплексу маркетингових комунікацій

- створення інтегрованих баз даних

Цільові сегменти. Розходження споживачів за такими параметрами, як рівень доходів та інше, зумовлюють різні вимоги до окремих турів. Виділення однорідних сегментів споживачів (наприклад, з погляду мотивації вибору конкретного туру) і надання різних комплексів обслуговування, яких вони потребують, дають змогу повніше задовольнити попит. Концентрація зусиль на найпривабливіших сегментах споживачів і застосування унікальних інструментів маркетингового комплексу для кожного з цільових сегментів допоможуть максимізувати прибуток компанії „MIBS”. Прикладом успішного вибору цільового ринку є відкриття в Україні туроператора.

...