Проблеми становлення та розвитку електронної торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

“Полтавський університет економіки і торгівлі”

Кафедра комерційної діяльності і підприємництва

Курсова робота

З дисципліни “Технологія торгівлі та послуг”

на тему “Проблеми становлення та розвитку електронної торгівлі ”

Допущена до захисту

Виконав(ла) студент(ка)

Захищена Олефір Н.

Житомир 2012

Зміст

Вступ

1. Особливості та сучасний стан розвитку електронної торгівлі. Переваги електронної торгівлі перед традиційною

2. Аналіз роботи українських електронних магазинів

3. Інформаційне забезпечення електронної торгівлі

4. Вітчизняний та закордонний досвід організації електронної торгівлі

5. Перспективні напрямки розвитку електронної торгівлі в Україні

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

електронна торгівля інформаційний

Вступ

Поява глобальних мереж зв'язку, і в першу чергу - Інтернет, привела до справжньої революції в області організації і ведення комерційної діяльності. Перетворення торкнулися як зовнішніх відносин між компаніями і їх партнерами або клієнтами, так і внутрішньої структури самих компаній. З'явилися не тільки нові напрями ведення бізнесу, але і принципово змінилися ті, що вже існують.

Останніми роками ці тенденції стають все більш явними. На початку 2011 року число користувачів Інтернет досягнуло двох мільярдів.

Що стосується України, то згідно з останніми дослідженнями компанії InMind, кількість Інтернет-аудиторії складає 33% населення і тенденція її росту зберігається. Восени 2010 року компанія Google відкрила представництво в Києві, а Facebook оголосив український ринок ще «не завойованим». Разом з цим росте кількість сайтів у світі, яка на початку 2011 року склала майже 300 млн.

Інтернет - це технологія майбутнього. І необхідно знати, як ефективно використовувати цю технологію.

Успіх електронної комерції багато в чому залежить від того, як організована система доставки і розрахунків. Оплата товарів і послуг, запропонованих в Інтернеті, через традиційні банківські установи, що приймають оплату від громадян готівкою, може проходити із затримками. Зміцнення інфраструктури електронної комерції повинне супроводжуватися наведенням ладу в роботі структур, здійснюючи доставку і оплату. Форми оплати в Інтернет-торгівлі можуть бути найрізноманітнішими: готівкою, післяплатою при отриманні товару поштою, банківським переказом, поштовим переказом, пластиковою картою, електронними грошима (в цьому випадку магазин і покупець повинні бути зареєстровані в одній з існуючих систем цифрових платежів (PayPal, WebMoney)).

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є визначення основних принципів використання електронної комерції і з'ясування способів оптимізації цієї діяльності.

Виходячи з мети в роботі поставлені наступні завдання:

- вивчити суть і перспективи електронної комерції;

- проаналізувати форми і види електронної комерції;

- розглянути організацію електронної комерції в сучасних умовах.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом даного дослідження є електронна комерція, як складова частина цифрової економіки. Спираючись на методологію вивчення цифрової економіки та її складових частин, що була запропонована групою американських учених, спробуємо охарактеризувати стан електронної комерції як динамічного процесу, адже темпи розвитку електронної комерції настільки швидкі, що будь-які статичні характеристики швидко втрачають свою актуальність.

Предметом даного дослідження є динамічні механізми, стратегії, інструменти, моделі електронної комерції та моделі поведінки суб'єктів електронної комерції.

Дана тема була досліджена за матеріалами інтернет-магазину “bud-line. Все для дому та ремонту”. Інтернет-магазин було створено у 2007 році, він пропонує широкий асортимент будматеріалів, обладнання, ручного і електроінструменту, сантехніки та електротоварів для будівництва та ремонту. У каталозі магазина bud-line налічується 6 категорій і понад 2500 найменувань товару у сфері будівництва та ремонту. Як у будь-якому магазині є більш популярні товари та товари, які користуються меншим попитом. Товари в інтернет-магазині представлені в категоріях як для домашнього, так і для напівпрофесійного і професійного застосування.

1. Особливості та сучасний стан розвитку електронної торгівлі. Переваги електронної торгівлі перед традиційною

Електронна комерція (від англ. e-commerce) -- це сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп'ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих транзакцій.

До електронної комерції відносять електронний обмін інформацією (Electronis Data Interchange, EDI), електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EFS), електронну торгівлю (E-Trade), електронні гроші (E-Cash), електронний маркетинг (E-Marketing), електронний банкінг (E-Banking), електронні страхові послуги (E-Insurance), тощо.

У багатьох випадках електронна комерція дозволяє скоротити шлях перепродажу продукту від виробника до споживача. Це можливо завдяки використання Інтернет-технологій, що надають можливість ефективної прямої взаємодії з кінцевим споживачем, тому компанії можуть виконувати роль, яку традиційно виконували проміжні постачальники. Це також дозволяє накопичувати інформацію про усі продажі та про усіх клієнтів, що у свою чергу дозволяє виконати досконалий бізнес-аналіз та маркетингові дослідження. Це є великою перевагою у конкурентній боротьбі.

Електронне середовище широко використовується для доставки цифрового медіа-контенту (музика, фільми, преса тощо), корисної інформації, освітніх матеріалів а також компаніями-виробниками програмного забезпечення для його продажу.

Найбільшою перевагою електронної комерції є суттєве зниження витрат на оформлення угоди та її подальше обслуговування. Тому бізнес-процеси, які можуть бути переведені на електрону основу мають потенціал зниження витрат на них, що у свою чергу призводить до зниження собівартості товару чи послуги. Найбільш відомим прикладом здійснення електронної комерції є Інтернет-магазин, який представляє собою веб-ресурс з каталогом продукції та можливістю замовлення і оплати товарів, які сподобались покупцю. Все більше компаній у світі впроваджують рішення електронної комерції у своєму бізнесі. Наприклад, всесвітньо відома компанія CISCO не має традиційної мережі дистриб'юторів. Замість того, вона приймає замовлення тільки в електронній формі зокрема зі свого веб-сайту. Інший приклад -- це виробники ноутбуків. На своїх веб-сайтах вони розміщують інтерактивні сторінки, де користувач може зконфігурувати собі ноутбук за своїми потребами та оформити замовлення і оплату.

Спочатку, електронну торгівлю було визначено в якості спрощення торговельних угод в електронному вигляді, з використанням технологій, таких, як електронний обмін даними (EDI) і електронних платежів (EFT). Ці технології були введені наприкінці 1970-х, що дозволило підприємствам відправляти комерційні документи, такі, як замовлення на постачання або рахунки-фактури в електронному вигляді. Розвивалися також кредитні карти, банкомати (ATM) і телефонний банкінг в 1980-і роки. Ще однією формою електронної торгівлі була система бронювання авіаквитків характерна Sabre в США і Travicom у Великобританії.

З 1990-х років, електронна торгівля додатково включала системи планування ресурсів підприємств (ERP),транспорт даних і їх сховищ.

У 1990 році Тім Бернерс-Лі винайшов WorldWideWeb веб-браузер і перетворюється з академічної мережі електрозв'язку в повсякденну систему зв'язку, так звану Інтернет. Розташовувати комерційні підприємства у мережі Інтернет було суворо заборонено NSF до 1995 року. Хоча Інтернет став популярним у всьому світі близько 1994 року з прийняттям веб-браузера Mosaic, потрібно було близько п'яти років, щоб ввести протоколи безпеки і DSL дозволила постійне підключення до Інтернет. До кінця 2000 року, багато європейських і американських компаній запропонували свої послуги через Всесвітню павутину. З тих пір люди стали асоціювати слово "електронної торгівлі" з можливістю придбання різних товарів через Інтернет з використанням захищених протоколів і електронних платіжних послуг.

Хронологія:

* 1979: Майкл Олдріч винайшов інтернет-магазини

* 1981: Thomson Holidays, Великобританії першого B2B інтернет-магазина

* 1982: Minitel було введено по всій країні в Франції France Telecom і використовується для онлайн-замовлень.

* 1984: Гейтсхед SIS / Tesco перший B2C Інтернет-магазин і місіс Snowball, 72, є першим онлайн домашнім покупцем.

* 1985:. Nissan Великобританії продає автомобілі через електронні замовлення.

* 1987:. SWREG починає надання програмного забезпечення і умовно бере кошти, щоб продати свою продукцію в Інтернеті через електронні торгові рахунки

* 1990: Тім Бернерс-Лі пише, перший веб-браузер, WorldWideWeb з використанням комп'ютера NeXT.

* 1994 рік: Netscape релізи браузера Навігатор в жовтні під кодовою назвою Mozilla. Піца Хат пропонує онлайн-замовлення на веб-сторінці. Перший інтернет-банк відкриває свій веб-сайт. Спроби запропонувати доставку квітів і журналів, підписка в Інтернеті. Дорослі матеріали також стали комерційно доступні, як і автомобілі та велосипеди. Netscape 1.0 введений в кінці 1994 року з SSL шифрування, які зробили операції безпечним.

* 1995: Джефф Безос запускає Amazon.com і він є без реклами 24 години на добу, також запускаються декілька інтернет-радіостанцій: Радіо HK і NetRadio розпочати мовлення. Dell і Cisco починає агресивно використовувати Інтернет для комерційних угод. eBay заснована програмістом П'єром Омідьяром як AuctionWeb.

* 1998: Електронні поштові марки можна придбати і завантажити для друку з Інтернету.

* 1999 рік: Business.com проданий за $ 7,5 млн. eCompanies, який був придбаний в 1997 році за $ 149000. Файлообмін Napster запускає програмне забезпечення. ATG магазини запускають в продаж декоративні вироби для дому.

* 2000: зміна стандартів захисту.

* 2002 рік: eBay набуває PayPal за $ 1,5 млрд. ніша роздрібних компаній CSN Магазини та NetShops створюються з концепцією продажу продукції через кілька цільових областей, а не центрального порталу ..

* 2003: Amazon.com повідомлення першої річної звітності.

* 2007: Business.com придбав RH Donnelley за $ 345 млн.

* 2009: Zappos.com придбав Amazon.com за $ 928 млн. 2010: Groupon відкидає пропозицію продатися за $ 6 млрд. від Google. Замість цього, група сайтів планує йти вперед з IPO в середині-2011.

* 2011: В США електронна комерція та Інтернет Роздрібна торгівля, за прогнозами, досягне $ 197 млрд., що на 12 відсотків вище, у порівнянні з 2010 р. Quidsi.com, придбані Amazon.com за $ 500 млн. готівкою і плюс $ 45 мільйонів. на боргові та інші зобов'язання.

У Сполучених Штатах деякі діяльності в галузі електронної комерції регулюються Федеральною торговою комісією (FTC). Ці заходи включають використання комерційних електронних листів, інтернет-реклами та недоторканності приватного життя споживачів. CAN-SPAM Act 2003 встановлює національні стандарти для прямого маркетингу по електронній пошті. Федеральна торгова комісія регулює всі види реклами, включаючи рекламу в Інтернеті, і заявляє, що реклама має бути правдивою і не оманливою.

В Україні в мережі Інтернет функціонує більше близько 3000 електронних магазинів і торгових майданчиків. Найбільш популярні магазини, торгуючі комп'ютерною технікою, одягом, програмними продуктами, дитячими речами. Створюються галузеві торгові майданчики (метал, цінні папери). З'явилися холдинги, об'єднуючі ряд Інтернет - магазинів і що декларують щорічний дохід в декілька млн. дол. США.

Разом з традиційними секторами торгівлі "бізнес-бізнес" і "бізнес-споживач" в даний час на ринку послуг ІТ можна виділити сегменти pc-commerce, m-commerce, t-commerce. На жаль, достатньо чіткої української термінології в області електронної торгівлі ще не склалося. Основні форми ІТ реалізуються з використанням персональних комп'ютерів і мережі Інтернет: Інтернет - магазини, електронні торгові майданчики, електронні аукціони і Інтернет-біржі.

Новим напрямом розвитку електронної торгівлі є використання засобів мобільного доступу до мережі Інтернет для здійснення покупок (m-commerce). В умовах України, що має значну територію і низьку щільність населення, а також недостатньо розвинену наземну телекомунікаційну інфраструктуру у віддалених регіонах, безпровідні технології підключення до мережі Інтернет можуть мати серйозну перспективу.

Звичайно класифікацію систем електронної комерції здійснюють за об'єктами і суб'єктами, за місцем системи електронної комерції на підприємстві, за ступенем новини діяльності або за послугами, що надаються системою, за відношенням підприємства до системи ЕК. Виділяють 4 основні групи суб'єктів електронної комерції:

- споживачі (С-consumer) -- фізичні особи.

- бізнесові організації (В-business).

- державні органи (G-government, деколи A-administration).

- фінансові установи, що забезпечують розрахунки між іншими суб'єктами електронної комерції.

За об'єктами і суб'єктами системи ЕК підрозділяються на:

- B2B (бізнес -- бізнесу), B2G (бізнес -- державі);

- B2C (бізнес -- клієнту), C2C (клієнт-клієнту);

- G2B (держава -- бізнесу).

Дані види ЕК, крім того, є сновними напрямами електронної комерції. Але при цьому існують ще різновиди:

- B2A (бізнес -- адміністрації);- A2B (адміністрація -- бізнесу) -- це відповідно рівно B2G і G2B.

B2B: Бізнес для бізнесу (business-to-business) -- термін, що означає що-небудь, зв'язане або призначене для ділових відносин між корпоративними партнерами. Іншими словами, В2В - це відношення між виробниками, що пропонують бізнесменам свою продукцію/послуги оптом. А бізнесмени, у свою чергу, пропонують свою продукцію кінцевим покупцям (B2C). Звичайно мається на увазі B2B маркетинг, на відміну від B2C маркетингу, орієнтованого на роздрібний ринок, а також системи електронної комерції, в яких як суб'єкти процесів продажу і покупки виступають юридичні особи (підприємства, організації). Основна задача систем В2В -- підвищення ефективності взаємодії компаній на ринку.

B2B системами називається апаратно-програмні комплекси, що дозволяють підтримувати бізнес-відносини між підприємствами перш за все у області збуту і матеріально-технічного обслуговування.

B2B системи можна розділити на наступні типи:

1) корпоративний сайт компанії призначений для спілкування з партнерами і контрагентами, містить інформацію про компанію, персонал, керівництво, продукцію, опис послуг.

2) on-line магазин призначений для збуту продукції, може бути вбудований в корпоративний сайт. Він дозволяє розміщувати замовлення, проводити електронні платежі, забезпечувати доставку.

3) служба закупівель постачання - шукає постачальників, одержує комерційні пропозиції, здійснює електронні платежі, контролює виконання замовлень.

4) інформаційний сайт призначений для розміщення інформації про галузь, що входять в неї компаній, параметрів стану ринку, галузевих стандартів.

5) брокерські сайти виконують роль посередників між покупцями і продавцями.

6) електронні торгові майданчики (ЕТМ) призначені для безпосередньої організації on-line діяльності фахівців, служби збуту і постачання. ЕТМ, як правило, виконується у вигляді окремого сайту, і на них створюються робочі місця для надання користувачу цілого ряду послуг.

B2G: B2G (business-to-government) -- відносини між бізнесом і державою. Звичайно термін використовується для класифікації систем електронної комерції. Прикладом B2G-систем можуть служити системи електронних держзакупівель.

B2C: Business-To-Consumers (B2C, Бізнес для клієнтів) є однією з ланок в ланцюжку сучасних бізнес-процесів, і ця ланка будує бізнес-відносини наступного плану взаємодій: "Бізнес-клієнт".

B2C - це концепція побудови бізнес-процесів підприємства і комплекс інтернет-технологій і інструментів, що забезпечують підвищення прозорості підприємства і полегшують його взаємодію з клієнтами. Один з найпопулярніших інструментів B2C - інтернет-магазин.

B2C (Business-to-Consumer) - термін, що позначає комерційні взаємостосунки між організацією (Business) і приватним, так званим, "кінцевим" споживачем (Consumer). Часто використовується для опису діяльності, яку веде підприємство, тобто, в даному випадку, - продаж товарів і послуг безпосередньо призначених для кінцевого використовування. Разом з цим терміном існують і інші, що також позначають різні види відносин, як комерційного, так і некомерційного характеру, наприклад: B2B (Business-to-Business) - "взаємостосунки між комерційними організаціями", C2C (Customer-to-Customer) - "взаємостосунки між споживачами", B2G (Business-to-Government) - "взаємостосунки між організацією і урядом" і т.д. Ці терміни широко застосовуються в англомовному середовищі, як в теоретичних працях на тему ділового адміністрування, так і в повсякденному діловому спілкуванні.

C2C: C2C, «Споживач для Споживача» -- форма електронної торгівлі, яка полягає в продажу товарів і послуг між споживачами. В даному випадку сайт виступає в ролі посередника між покупцем і продавцем. Як приклад можна привести www.molotok.ru -- один з провідних російських аукціонів, де кожен охочий може продати або купити.

Згідно статистичним дослідженням у мережі сьогодні напрям B2B займає перше місце серед інших, з 70% від загальної кількості усіх правочинів, що здійснюються у Internet. Починаючи з великих корпорацій, таких, як Cisco Systems, прагнення збільшити обіг коштів через глобальну мережу у галузі business-to-business поступово розповсюджується й на дрібні фірми, котрі бажають поширити свою діяльність з меншими витратами часу і матеріальних ресурсів.

Але пересічним користувачам більш відомі компанії, що торгують в Internet товарами і послугами для кінцевих користувачів, тобто представники напряму В2С. Хрестоматійним прикладом тут може бути Amazon.com - найвідоміша у світі електронна крамниця з торгівлі книжками, компактами тощо.

Дуже перспективними вважаються напрями B2A і C2A. Держава є значним постачальником послуг для громадян і підприємств. Вони сплачують державі податки за комплекс певних послуг у сфері безпеки і суспільного порядку, освіти, охорони здоров'я тощо. Все більша кількість місцевих і центральних органів влади в різних країнах надає послуги своїм громадянам через Internet. Пілотним проектом для всього світу у цій галузі може слугувати державний портал Сінгапура eCitizen Centre, на який перенесено практично усе спілкування громадян з владою.

За місцем системи ЕК на підприємстві вони підрозділяються на наступні:

- система ЕК, як елемент у кожному підрозділу підприємства;

- система ЕК, як окремий підрозділ підприємства;

- система ЕК, як філіал або дочірня компанія;

- система ЕК, як послуга сторонніх організацій (аутсорсинг).

За ступенем новини діяльності або за послугами, що надаються системою ЕК підрозділяються:

- повністю новий, не існувавший раніше вид діяльності;

- новий вид діяльності;

- реорганізований попередній вид діяльності;

- попередній вид діяльності з використанням нових, додаткових можливостей систем ЕК.

За відношенням підприємства до системи ЕК:

- система ЕК як основний засіб ведення бізнесу.

Табл.1.1

Порівняльна характеристика традиційної та електронної торгівлі.

Традиційний магазин	Електронний магазин
Торгівельна зала	Сторінки Веб-сайту
Ходіння покупця торгівельною залою та огляд товарів на полицях магазину	Перегляд каталогів продукції на сторінках веб-сайту
Особистий контакт покупця з продавцем (консультація)	Контакт покупця з продавцем - опосередкований.
Відбір покупцем товару. Товар реальний (його можна подивитись)	Відбір покупцем товару через Веб-сайт
Виписка продавцем та вручення покупцю рахунку на оплату товару	Пересилка продавцем засобами комп'ютерної мережі покупцю рахунку на оплату товару
Оплата покупцем рахунку за товар у касі магазину готівкою чи банківською карткою	Оплата покупцем рахунку за допомогою будь-якої електронної системи платежу
Регламентація часу доступу до інформації про товар	Доступ до інформації про товар - цілодобовий
Види торгівлі: роздрібна, оптова	Види торгівлі: роздрібна, оптова Бізнес-моделі: В2В, В2С, С2С.
Спеціалізація: універсальні, спеціалізовані, змішані магазини	Спеціалізація - різна на різних рівнях електронної торгівлі.
Правове регулювання взаємодії суб'єктів торгівлі регламентується законодавчою базою.	В Україні майже не розроблено законодавчу нормативну базу в галзі електронної торгівлі.
Загально прийнята система стандартизації	Відсутність системи стандартизації. Застосовуються не стандарти, а рекомендації

2. Аналіз роботи українських електронних магазинів

На просторі українського Інтернету міститься велика кількість різноманітних магазинів. При цьому самим зайнятим сектором є ринок інструменту, будматеріалів і стройоборудованія. І хоча пропозицій у цьому секторі багато, постійно збільшується попит поки що дозволяє розвиватися в цій сфері, якщо, звичайно, є можливість запропонувати гідну ціну покупцеві.

Хотілося б розглянути дану тему з точки зору нещодавно відкритого інтернет- магазину «bud-line. Все для дому та ремонту ». Даний магазин пропонує широкий асортимент будматеріалів, обладнання, ручного і електроінструменту, сантехніки та електротоварів для будівництва та ремонту. У каталозі магазина bud-line налічується 6 категорій і понад 2500 найменувань товару у сфері будівництва та ремонту. Як у будь-якому магазині є більш популярні товари та товари, які користуються меншим попитом.

Проаналізувавши продажі за 2011 рік, можна впевнено зробити висновок, що найбільш популярними категоріями в даному інтернет-магазині є електроінструмент, будматеріали та сантехніка. Серед електроінструменту підвищеним попитом користуються такі бренди як Makita, Bosch та Интерскол. Серед підкатегорій електроінструменту найбільшою популярністю користуються дрилі, шуруповерти та болгарки.

У силу останніх змін на ринку будівництва, а саме «розморожування» до весни деяких будмайданчиків, ремонтів будинків і квартир, збільшився попит на пісок, цемент (великими партіями), гіпсокартон, шпаклювання, клеї і фарби. Особливо цікавлять покупців товари категорії будматеріалів торгових марок Knauf і Ceresit.

Якщо людина задумала глобальний ремонт у квартирі, а конкретніше, у ванній кімнаті, то єдине, на чому він точно не буде економити, так це на ванної . З асортименту нашого магазину в цій сфері варто виділити торгову марку Ravak (виробництво-Чехія). Їх лідерство визначається навіть їх слоганом: «Якщо ванна кімната, то RAVAK».

Електроінструменти, які користуються найбільшим попитом, а також кількість і суми отримані від їх продажу за 2011 рік представлені в таблиці 2.1.

Табл.2.1.

Дані про продаж товару за 2011 рік

Код товару	Назва товару	Сума за од., грн.	Кількість проданого товару за 2011 рік, шт.	Загальна сума від продау товару за 2011 рік, грн.
1259	Дрель DeWALT D 21441 770Вт 2700 об/мин	2 449,92	12	29399,04
1291	Безмаслянний поршневий компрессор ABAC Pole Position OL	2 197,73	10	21977,30
1292	Поршневи компрессор с прямою передачею ABAC Pole Position 241	2 265,60	8	18124,80
1309	Акомуляторні ножиці DeWALT DW 941 14,4В 1,2Ач по металлу	5 326,67	16	85226,72
1312	Молоток відбійний DeWALT D 25940 K 1600Вт 1620 уд/хв	13 991,21	14	195876,94
1313	Молоток відбійний DeWALT D 25941 K 1600Вт 1620 уд/хв	14 571,29	6	87427,74
1324	Перфоратор SDS max DeWALT D 25700 KDC	7 977,46	10	7974,60
1325	Перфоратор SDS max DeWALT D 25701 K	8 189,24	6	49135,44
1369	Акомуляторна циркулярна пила DeWALT DW 007 K	7 774,27	5	38871,35
1370	Акомуляторна циркулярна пила DeWALT DW 934 K 2	7 314,00	7	51198,00
1409	Аппарат для контактного зварювання DECA SW28	8 647,08	11	95117,88
1402	Аппарат для контактного зварювання DECA SW60	13 339,08	12	160068,96
	Разом:		117	840398,77

Отже, з даної таблиці можна зробити висновки, що за 2011 рік в інтернет-магазині було куплено 117 електроінструментів, які принесли магазину дохід у розмірі 840398,77 грн.

Дані для аналізу роботи і, перш за все, попиту на товар ми отримуємо від операторів контакт-центру, робота якого полягає не тільки у відповідях на запитання потенційних клієнтів, а й у підборі альтернативних варіантів, у разі відсутності у нас необхідного товару. У деяких випадках, якщо клієнт згоден відповісти на кілька запитань, оператори контакт-центру проводять міні-анкетування або коротке опитування для визначення аудиторії, яка зацікавилася продукцією даного інтернет-магазину. Отримані дані тижні аналізуються і на основі цього аналізу, організація роботи і доставки в bud-line вдосконалюється.

Чітка робота кур'єрської служби дозволяє в найкоротші терміни доставити необхідне замовлення клієнту, що позитивно впливає на оцінку роботи інтернет-магазину .

Робота даного інтернет-магазину охоплює не тільки Київ і міста-супутники, а й всю Україну. Хочеться додати, що спостерігається зниження кількості доставок в період кризи, про що заявляють і інші інтернет-магазини різного профілю, а отже ресурс кур'єрської служби в 2009 році істотно скоротився.

Окремо хотілося б сказати про цільову аудиторію і платоспроможність населення. Останнім часом спостерігається тенденція до економії і, внаслідок цього, бажання населення за меншу суму купити якісний товар. Тому товари китайського, українського і російського виробництва гідної якості, запропоновані як альтернативний варіант, вже не викликають здивування у покупця, а навіть позитивно сприймаються. У зв'язку з цим більш дорогі зарубіжні торгові марки електроінструментів, наприклад, успішно витісняються товарами марок Stern та Фіолент. Торгова марка Фіолент - це український аналог зарубіжних виробників, який гідно зарекомендував себе ще в 90-і роки.

Особливо хотілося б зупинитися на головному аспекті роботи інтернет-магазину - замовленнях. І якщо проаналізувати кількість отриманих і виконаних замовлень, то спостерігається тенденція до, так званої, «втрати» замовлення. З чим це пов'язано? Зараз існує дві основні причини, чому замовлення може отримати статут «невиконаного».

Перша і головна - це фінансова ситуація на ринку Україні. Через нестабільність гривні і часто змінюваного курсу долара і євро, ціна, зазначена в інтернет-магазині може не відповідати дійсності. І це абсолютно не пов'язано з неправдивою інформацією на сайті. Причиною цього є зміна цін постачальником. І якщо на початку місяця ціна, наприклад, на електроінструмент Bosch фіксована, то до кінця місяця вона може істотно збільшиться.

Друга причина втрати замовлення, а точніше навіть слідство від першої, полягає в несподіваній пропажу деяких торгових марок з ринку. Така ситуація спостерігалася не так давно з торговими марками Stern і DWT. Попит на них великий, а в наявності їх практично немає. У такому разі, як уже згадувалося, необхідно пропонувати клієнтам альтернативні варіанти, такі як Фіолент і Інтерскол.

Так як робота bud-line спрямована на задоволення потреб усіх клієнтів, то й товари в інтернет-магазині представлені в категоріях як для домашнього, так і для напівпрофесійного і професійного застосування. Особливо це стосується електроінструменту і ручного інструмента.

Одним з показників ефективності в сфері продажів через інтернет-магазин можна впевнено назвати відвідуваність сайту. І якщо в перші дні приплив відвідувачів обчислювався одиницями, то за останній місяць відвідуваність сайту щодня збільшується на 10-20 осіб і тепер обчислюється сотнями на день.Кількість дзвінків та замовлень на день збільшується в геометричній прогресії, що свідчить про впевнено зайнятої позиції на ринку нашого інтернет-магазину в мережі Інтернет.

3. Інформаційне забезпечення електронної торгівлі

На сьогодні Україна зробила значний крок уперед, випередивши країни СНД у розвитку інформаційних систем для електронного бізнесу та вартісного обміну різноманітним електронним контентом.

Знаковою подією початку цього року можна впевнено назвати запуск в Україні національного сегмента мережі інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ) країн СНД (www.content.net.ua). Тепер знайти товари та послуги, отримати докладну інформацію про товари, послуги, підприємства та організації, знайти бізнес-партнерів, постачальників і покупців, отримати інформацію про нову продукцію, інвестиції, вигідні комерційні пропозиції, а також зробити он-лайнове замовлення, провести он-лайнову міжнародну угоду, створити Інтернет-магазин, віртуальне підприємство або створити віртуальну спільноту - стає дуже просто: для цього не потрібен програміст та фінансові ресурси, а лише бажання.

Розгортання мережі ІМЦ означає, що Україна стає інвестиційним суб'єктом у глобальній інформаційній спільноті. При цьому досягається кардинальне розширення можливостей щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств. По-перше, розширюються можливості українських товаровиробників по виходу на світові ринки, коли, наприклад, простий фермер може відправити контейнер з пшоном або грецькими горіхами через одеський порт покупцеві в будь-якій країні світу. По-друге, відкриваються перспективи підключення товаровиробників до глобальних систем міжнародної торгівлі з можливостями укладання довгострокових експортних договорів на поставку великих товарних партій, які збираються у дрібних товаровиробників через інформаційну систему ІМЦ. При цьому слід зазначити, що робота в глобальних торгових системах, таких, наприклад, як Bolero (www.bolero.net), що забезпечує бездокументарне проведення та супровід угод для своїх учасників (виробників, споживачів, банків, страхувальників, перевізників та логістів), дає змогу суттєво скоротити витрати на ведення міжнародних операцій, а також скоротити розмір обігового капіталу для підприємства.

Технологічні аспекти проекту також вражають своєю перспективою - мережа інформаційно-маркетингових центрів є платформою для розгортання Інтернет-технологій нового покоління, так званих Web 6.0, які мають функції штучного інтелекту та забезпечують повну автоматизацію процесів отримання інформації, проведення угод та обміну документамильному електронному середовищі.

При цьому найбільшу увагу в мережі ІМЦ привертають дві технологічні складові: уніфікована система обміну інформацією (економічною, комерційною, фінансовою тощо), а також можливість розгортання будь-яких Web-сервісів на базі електронного регістру та репозитарію. Система обміну інформацією забезпечує ефективне впровадження найрізноманітніших прикладних застосувань (електронного бізнесу, електронного документообігу, електронної звітності, он-лайнового аналізу даних тощо). Web-сервіси дають можливість автоматизації будь-яких робочих процесів у найекономічніший спосіб та з мінімальними витратами ресурсів.

Тому, по суті, запуск мережі ІМЦ означає дещо інше, як довгоочікуваний прихід електронного ринку, багатого на можливості та такого, що несе в собі демократичні засади рівних можливостей для всіх, і якому на просторах України, найімовірніше, уготовані великі перспективи.

Всім сьогодні очевидно, що електронна комерція є головним рушійним чинником постіндустріальної економіки, і тому їй приділяється найбільша увага. Не дивно, що в новому Законі "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", який набув чинності 6 лютого 2007 року, чимала роль відведена електронній комерції, при цьому дуже оптимістично виглядає той факт, що акцент робиться на пріоритетному впровадженні електронних технологій у сільській місцевості.

Що ж змінюється в Україні із запуском мережі ІМЦ, яка надає послуги електронних ринків? Які нові можливості та перспективи відкриваються з приходом нових електронних сервісів? І що це дає пересічному громадянину?

Досі очікування з приводу нових технологій в Україні виправдовувалися лише наполовину. Означає це, по суті, лише те, що в країнах Заходу розвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій веде до тотального переходу підприємницької діяльності в мережу Інтернет. Коли, наприклад, підприємець закриває роздрібні точки продажу і суттєво збільшує свої прибутки, торгуючи, наприклад, через Інтернет-аукціон eBay (www.ebay.com), використовуючи он-лайнові платежі і служби доставки товарів по всьому світі. В Україні ж сьогодні понад 12 млн. користувачів Інтернет (крім того, понад 30 млн. користувачів мобільного зв'язку також мають потенційну можливість доступу в Інтернет через мобільний телефон на базі сучасних широкосмугових технологій), однак масового ринку сервісів електронної торгівлі немає і ніхто з сервіс-провайдерів в Україні таких послуг не пропонує.

Економічні втрати та недоотримані прибутки від відсутності масових електронних сервісів в Україні надзвичайно великі. Взяти, наприклад, особисті фінанси. На Заході кожна людина використовує персональні фінансові плани та вкладає свої заощадження в найрізноманітніші фінансові інструменти (акції, інвестиційні фонди, облігації та ін.), отримуючи стабільний дохід вище банківського депозиту, зберігаючи тим самим свої кошти від інфляції та суттєво збільшуючи їх при зростанні світових цін або фондових котирувань. При цьому поява дедалі більшої кількості всіляких електронних фінансових сервісів на базі Інтернет суттєво пожвавила останнім часом світові фінансові та фондові ринки.

Водночас сьогодні на депозитних рахунках іноземних банків, які працюють в Україні, знаходиться близько 100 млрд. грн. українських вкладників. Але, у зв'язку з відсутністю локальних сайтів з консультаціями стосовно управління власними фінансами, глобальними сервісами фондових та інвестиційних ринків, які доступні через Інтернет і дають набагато вищу дохідність, ніж банківські депозити, користується лише незначна частина населення. Фактично це означає, що для багатьох доступ до цих джерел отримання прибутку практично закритий і залишається лише звертатися до всіляких новостворених посередників, які переслідують передусім свої власні інтереси.

Формування масового ринку електронних сервісів та задоволення великого відкладеного попиту на послуги електронної торгівлі, а також соціальних комунікацій та різноманітних електронних прикладних застосувань (дистанційного навчання, телемедицини, електронного контенту у сфері культури, мистецтва тощо) є в Україні давно назрілою проблемою.

Розгорнута мережа інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ), що надає електронні сервіси під торговою маркою "ContentNet" TM, є результатом робіт з реалізації міждержавної програми створення мережі інформаційно-маркетингових центрів для просування товарів і послуг країн СНД, національним державним замовником якої в Україні виступає Міністерство аграрної політики.

Крім багатьох позитивних моментів, мережа ІМЦ вносить сьогодні вагомий внесок у прискорення процесу будівництва інформаційного суспільства в Україні. Причина проста: мережа ІМЦ залучає в процес приєднання до "цифрових можливостей" широке коло користувачів: підприємства, організації та населення, а також генерує нові ринки послуг, які пов'язані з он-лайновими електронними сервісами (маркетинговими, фінансовими, страховими, логістичними тощо) та глобальними системами обміну інформацією, знаннями та інноваціями.

В інформаційному просторі системи ContentNet мережі ІМЦ може зареєструватися будь-хто: підприємницькі структури, корпорації, міністерства, відомства, фермери, винахідники або учні старших класів. На базі сервісів ContentNet кожен користувач має можливість самостійно створювати в Інтернеті свій сайт без допомоги програмістів та будь-якою мовою, яку вибере. На базі інформаційно-маркетингової системи ContentNet кожен може мати свій сайт в Інтернеті, розміщувати товари та послуги в електронних торгових системах, мати рахунки, здійснювати перерахування коштів і отримання грошей в різних платіжних системах, проводити інвестування власних заощаджень у високодохідні та високонадійні західні фонди, купляти акції і працювати на провідних світових фондових ринках без обмежень по сумі вкладень, здійснювати безкоштовні (або низькотарифні) міжміські телефонні дзвінки та проводити відеоконференції з користувачами по всьому світі, створювати та управляти віртуальним підприємством, організовувати та розвивати різноманітні соціальні мережі для спілкування з людьми із подібними інтересами по всьому світі та багато іншого. Згідно із статистикою, в світі сьогодні 15 відсотків населення (понад 800 мільйонів чоловік) здійснюють купівлю через Інтернет.

Середня вартість послуг за створення та підтримку персонального ContentNet-сайту - 72 грн. на місяць; для фермерів - 36 грн.; для шкіл, лікарень, музеїв - безкоштовно. Розміщення електронних оголошень у системі ContentNet-аукціону - безкоштовне. При цьому для ознайомлення з роботою функцій ContentNet-сайту передбачений тестовий сайт www.c2n.іnfo/test.

Система ContentNet мережі ІМЦ відрізняється своєю багатофункціональністю, простотою та орієнтованістю на непідготовленого користувача, який не має спеціальних технічних знань. Наприклад, мережа ІМЦ дає можливість:

- для державних органів - впроваджувати розвинуті інформаційно-аналітичні системи та системи електронного документообігу без послуг програмістів;

- для підприємств - розміщувати інформацію про підприємство, електронні каталоги продукції на електронних ринках та в електронних довідкових системах, а також проводити закінчені бізнес-операції в режимі онлайн;

- для населення - розміщувати безкоштовні електронні оголошення на електронному аукціоні, створювати віртуальні інформаційні спільноти та соціальні мережі;

- для організацій соціального сектора (школи, лікарні, музеї та ін.) - безкоштовно розміщувати та розвивати без програмістів власні інформаційні ресурси та створювати тематичні інформаційні спільноти.

Останній пункт особливо важливий. Так, сьогодні на базі сервісів системи ContentNet Міністерство аграрної політики проводить гуманітарну акцію з безкоштовного розгортання інформаційних ресурсів шкіл, лікарень, краєзнавчих музеїв, закладів культури, бібліотек тощо в глобальній мережі Інтернет.

Широке розповсюдження Інтернет неухильно веде до формування платформи інформаційного протекціоналізму, яка визначає поведінку споживачів, а також способи ведення бізнесу в цілому. Сьогодні вже очевидно, що в середньостроковій перспективі серйозні перетворення кардинально змінять структуру ринку інформаційно-комунікаційних технологій та інших ринків, що дає Україні можливість зайняти визначені ніші та успішно конкурувати на зростаючому глобальному ринку електронних сервісів та світових товарних ринках.

Наприклад, розвиток світового телекомунікаційного ринку вже охарактеризувався в 2009 році кардинальною зміною бізнес-моделей та підходів, на базі яких здійснювався успішний розвиток телекомунікацій за останні десять років. Зокрема на головні позиції вийшли компанії, які забезпечують роботу з інформаційними ресурсами (наприклад, google.com, yahoo.com).

4. Вітчизняний та закордонний досвід організації електронної торгівлі

Відомий економіст минулого Ж.Б. Сей (1767-1832) визначив три основних фактори, які беруть участь у виробництві: земля, капітал, праця. Дж. Б. Кларк (1842-1924) додав до цього переліку четвертий фактор - підприємницькі здібності. У другій половині ХХ ст. в результаті значних трансформацій, що призвели до формувань постіндустріальних суспільств, усе більш відчутним ставала необхідність у використанні такого фактору, як інформація. Причому, іде мова про інформацію всіх видів: науково-технічну, економічну, фінансову, звітну, статистичну і т. ін. Економічні суб'єкти без попереднього ознайомлення із необхідними даними просто не могли приймати необхідні рішення. Жорстка конкуренція на ринку змушувала фірми все більше займатись інноваційною діяльністю. Остання передбачає, насамперед, отримання нових даних у певній галузі і вже на їх основі здійснювати певні технологічні та технічні розробки. В кінцевому випадку вигравав той, хто мав більше інформації і вмів правильно її використати. Проте, не можна забувати, що роль інформації в другій половині ХХ ст. була меншою, ніж у наш час, тому просте володіння нею ще нічого не означало (хоча в наш час інформація сама по собі, без можливості її корисного використання також не є найвищою цінністю, однак значення останньої неухильно зростає).

Чому саме економіка знань, а не інформації, адже п'ятим фактором виробництва була зазначена саме інформація. З ходом часу інформація як фактор виробництва все більше починає трансформуватись в знання. Це пояснюється тим, що в сьогоднішньому світі нагромаджена настільки значна кількість інформації, що людина фізично не здатна її обробити. Якщо фірми витрачатимуть на її освоєння надто багато часу, вони не зможуть реалізувати власні ідеї швидше за конкурентів. Тому й виникає необхідність у володінні саме знаннями (не дарма один із великих сказав, що незнання нами деяких фактів, компенсується знанням принципів). Останні, на відміну від хаотичної інформації, дають можливість швидше і на більш високому рівні здійснити поставлене завдання, адже той, хто володіє знаннями, мислить більш глобально, комплексно, а тому має можливість подивитись на все також у глобальному вимірі. Знаюча людина не механічно поєднує елементи, а прагне, щоб все зайняло призначене саме для нього місце.

Починаючи з другої половини ХХ ст. роль знань і заснованої на їх основі економіки зростає особливо швидкими темпами. Про це яскраво свідчить те, що вже наприкінці 70-х рр. минулого століття роль такого фактора виробництва як науково-технічний прогрес у зростанні економіки розвинутих країн досягла 70 %. Зрозуміло, що досягнення НТП не можуть здійснюватись без накопичення і ефективного використання знань. Тому можна бачити, що знання реально працюють і приносять дивіденди там, де їх прагнуть використовувати.

Розвиток економіки, що розбудовується на знаннях є безперервний процес інвестування у людський капітал, а отже і розвиток людської особистості. Через це не дивно, що за рівнем конкурентоспроможності економік перші місця у світі займають саме ті країни, що встановлюють високі соціальні стандарти та сприяють усесторонньому зростанню людини. Для таких країн соціальна частина їх витрат уже не є просто обов'язком по відношенню до громадян, а перетворюється на потребу з метою одержання вищого економічного ефекту. Людина, яка є носієм знань, набуває найвищої цінності в суспільстві і знову займає те місце, яке їй належить.

Процес побудови економіки знань тісно переплетений із глобалізацією світової економіки. Знання є найбільш автономним, портативним та швидко доступним фактором виробництва, що передбачає їх глобальний аспект. Вони не можуть бути прив'язаними до одного місця, а з розвитком мережі Internet та інших засобів комунікації легко передаються та споживаються в будь-якому куточку земної кулі. Завдяки цьому, потенційно, при виході на рівень економіки знань всіх країн, їх загальний економічний розвиток повинен вирівнятись, а конкуренція набути нових ефективніших рис.

Однією з головних ознак нової економіки є її дематеріалізація. Це означає зміну акцентів з матеріальних благ на нематеріальні (послуги). Матеріальні блага будуть споживатись, однак їхня питома вага падатиме, що пов'язане із зміною запитів споживачів у нову епоху. Економіка знань приносить зміни не тільки зі сторони виробництва, але і зі сторони споживання. А в зв'язку із задоволенням потреб нижчого рівня в таких суспільствах домінуючими стають потреби вищого рівня, які в свою чергу вимагають активного споживання знань. Таким чином, знання за даних умов виступатимуть і в ролі фактора виробництва, і продукту.

Зміна потреб у період нового економічного утворення, яким є економіка знань, є однією з її принципових ознак. Як було вже зазначено, задоволенням матеріальних потреб займались економічні системи попередніх рівнів. Економіка знань покликана задовольнити потреби вищого рівня: самореалізація, духовне зростання особистості і т. ін. Зрозуміло, що за таких умов змінюються і чинники, які впливали на мотивацію людини щодо праці. Якщо раніше головними мотивами були суто економічні (матеріальні вигоди), то в майбутньому поряд із ними все відчутнішу роль гратимуть так звані “ідейні” мотиви. Кожна особистість має ідеї, принципи, інші ідеальні конструкти, які б вона бажала втілити у життя. Якщо їй дати це зробити, то вона досягне максимум ефекту.

Економіка, що розбудовується на знаннях буде принципово нового формату. В результаті того, що знання, інформація, ідеї є ресурсами, фактично, необмеженими, через можливість їх постійного продукування, головне протиріччя економіки про обмеженість ресурсів і необмеженість потреб набуватиме нового сенсу. Дане протиріччя навіть частково зніматиметься. По-перше, завдяки тому, що необмеженість знань даватиме можливість виходу на новий рівень у використанні інших ресурсів, що дасть змогу зробити їх необмеженими або знайти їм замінники. По-друге, хоча потреби дійсно є необмеженими, але з переходом на вищий рівень, гострота необхідності їх людині спадає. А як наслідок усього цього, конкурентні відносини в економіці все більше потребуватимуть заміни на партнерські. Тільки так можна буде задовольняти свої потреби у впровадженні в життя ідей.

Таким чином можна зробити остаточний висновок про те, що перехід до економіки знань уже розпочався і в деяких сферах він є відчутним, а саме у сфері МЕК. В майбутньому дані тенденції тільки посилюватимуться, на що вказує вже теперішній досвід практики світової економічної спільноти, а враховуючи значне пришвидшення соціально-економічних процесів у ХХІ ст., побудова економіки знань в найближчі десятиліття є цілковитою реальністю.

На сьогоднішній день глобальна економіка стикаються з цілою низкою проблем в галузі будівництва та експлуатації успішної міжнародної електронної комерції. Ділові кола повинні забезпечити, щоб їх рішення у сфері електронної комерції могли задовольняти їх зростаючі глобальні потреби. Перш за все це стосується обробки платежів та операцій з валютою. Поточний стан європейської економіки характеризується появою нової категорії компаній (Application Service Provider - ASP), що надають послуги в області дистанційної прикладної обробки даних. Аутсорсинг і послуги ASP стали головними рушійними факторами мережевої економіки на американському ринку. Проте тільки в деяких європейських державах (Великобританія і Скандинавські країни) накопичено реальний досвід роботи на цьому потенційно величезному ринку. ASP дозволяють радикально зменшити витрати компаній, надаючи їм підтримку у веденні електронного бізнесу та електронної комерції. Можна очікувати, що послуги ASP все в більшій мірі будуть затребувані європейськими малими та середніми підприємствами. Відповідно до загального плану дій за проектом "Електронна Європа", узгодженого в Лісабоні на зустрічі глав держав, багато європейських урядів як на національних, так і на місцевих рівнях ініціювали різні проекти з електронізації місцевого управління та підтримки електронних співтовариств, що передбачають створення інтегрованого електронного сервісу, перехід на електронне постачання, а також використання електронних документів, цифрового підпису, електронно-ідентифікованих карт і місцевих порталів. Інтернет-технології дозволяють забезпечити загальну платформу для гармонізації та взаємної узгодженості цих різних проектів та ініціатив. У Європі місцеві спільноти традиційно розглядаються як основа соціального середовища. Розвиток електронних співтовариств, що формуються за територіальною ознакою, може сприяти поширенню он-лайнового сервісу та створення нового контенту, додатків і порталів, які адаптують Інтернет до місцевих потреб. Все це, безсумнівно, призведе до зміцнення зв'язків в інтернет-комерції і прогнозованого її росту. Завдяки цьому відбуваються мережеві революції у Європи а також для неї з'являється гарна можливість стати мультиетнічним інтелектуальним суспільством, орієнтованим на активне використання знань. Однак необхідність величезних фінансових вкладень в освіту і навчання з метою подолання існуючої і майбутньої нестачі кадрів у сфері ІКТ і електронного бізнесу стала серйозною перешкодою на шляху переходу Європи до знання-орієнтованого суспільства та інформаційної економіки. Серед багатьох інших факторів саме лібералізація телекомунікаційної сфери є найбільш важливим політичним інструментом прискорення загальноєвропейського переходу до мережної економіки. Однак цей процес поки не завершений і розвивається у двох напрямках. З одного боку, вживаються заходи щодо лібералізації місцевого зв'язку і створення повністю відкритого для конкуренції ринку, а з іншого - формується основа для реальної конвергенції мультимедіа шляхом введення загальних правил гри, що передбачають мінімальний набір обмежень. Назріла необхідність у зменшенні тягаря регулювання у сфері телекомунікаційних послуг, в галузі електронної комерції та бізнесу, а також у впровадженні гнучких підходів до вирішення проблеми захисту інтелектуальної власності. Застаріле правове та адміністративне регулювання на рівні країн або місцевих органів може представляти головну перешкоду в критичних фазах розвитку суспільства. Інтернет є глобальною інфраструктурою і вимагає глобальних підходів. Тільки в таких умовах мережева економіка буде ефективною і її перевагами зможуть користуватись усі країни. Однією із серйозних переваг європейських країн є їхні культурні та етнічні розмаїття. Вони розглядається як аргумент на користь інновацій і змін у інформаційній економіки. Європа може створити новий тип знання-орієнтованого суспільства, яке об'єднає не тільки країни Західної Європи, але також східноєвропейські та середземноморські країни. В даний час Інтернет розвивається багато в чому спонтанно і не керовано. Однак переорієнтування Інтернету на мережеву економіку може повністю трансформувати цю ситуацію. Все це вимагає тісної співпраці приватного сектору та держави в наступних напрямках:

- створення найбільш сприятливих умов для мережевої економіки;

- підготовка фахівців, які визначають стратегічний потенціал суспільства;

- інвестування коштів в наукові дослідження, в інновації і в підприємництво;

- подолання цифрового розшарування та сприяння зміцненню соціальної злагоди.

Європейський Союз планомірно і неухильно рухається до інформаційного суспільства.

Ставку зроблено на інформатизацію та телекомунікації як базові технології, що забезпечує паритет ЄС в економічному змаганні з США.

5.Перспективні нарямки розвитку електронної торгівлі в Україні

Розглянемо стан,проблеми та перспективи розвитку електронної торгівлі в Україні.

На сьогодні стан української електронної комерції можна назвати зародковим. Цьому існує цілий ряд причин:

- недостатній рівень розвитку ринкових відносин у більшості секторів економіки, що не стимулює впровадження прогресивних високоефективних інформаційних технологій;

...