Системи закупок та прийняття шкіряної галантереї магазину

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВЧО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП ЗАКУПІВЛІ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

1.1 Особливості зберігання ТМЦ

1.2 Документальне оформлення прийняття товарів в роздрібну торгівлю їх облік

1.3 Нормативно-правова база, щодо прийняття ТМЦ

РОЗДІЛ 2. БЕЗПОСЕРЕДНЄ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ РОБОТИ ШКІРЯНОЇ ГАЛАНТЕРЕЇ

2.1 Транспортування вантажу з урахуванням режимів його збереження

2.2 Організація замовлення койнтейнерів та транспортних засобів для перевезення

2.3 Перевірка стану вантажу та його прийняття

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ В ХОДІ ПРОВЕДЕННЯ ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Сучасні ринкові відносини вимагають постійного оновлення товарної пропозиції, тому дуже актуальна проблема виробництва і випуску на ринок нових товарів. У міру розвитку продуктивних сил на основі науково-технічного прогресу розробка і вихід нових товарів, а також модифікація виробів багато в чому сприяють збалансованості попиту і пропозиції. Якщо споживче якість нового товару відповідає вимогам суб'єктів ринку - споживачів цього товару, то він завойовує міцне місце на ринку, будучи при цьому умовою збільшення місткості ринку за рахунок залучення додаткових грошових вкладень з коштів, що знаходяться у споживачів.

Серед товарів народного споживання шкіргалантерея займає певне місце.

Шкіряна галантерея - це група товарів, яка представляє собою приналежності туалету (сумки, рукавички, рукавиці); приладдя для зберігання грошей, документів, господарських речей; дорожні речі (валізи, саквояжі, дорожні мішки, багажні ремені, нессери).

Торговий асортимент неминуче формується під впливом промислового, оскільки виробничі можливості виробника визначають склад пропозиції.

Однак, в умовах ринкової економіки, безпосередній вплив на промисловий асортимент надає торгівля. Саме вона бере участь у засіданнях художньої ради і вносить пропозиції щодо оптимізації та вдосконалення асортименту, орієнтуючись на купівельний попит, схвалюючи чи вибраковивая певні моделі.

Основним чинником, що впливає на формування асортименту, є споживчі переваги. Робота з їх вивчення - важлива складова маркетингової діяльності торгового підприємства.

Метою даної дипломної роботи є вивчення системи закупок та прийняття шкіряної галантереї магазину.

З даної мети випливають наступні завдання:

- Вивчення теоретичних питань з шкіряної галантереї;

- Аналізу нормативно-правової бази прийняття ТМЦ;

Структура роботи випливає із зазначених завдань.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, мета і завдання дослідження.

За даними проблем існує значний обсяг літератури, журналів і статей.

Загальнотеоретичні питання з вивчення споживчих властивостей і класифікація шкіряної галантереї добре викладені в таких джерелах, як: "Товарознавство непродовольчих товарів" під ред.Сицко В.Є., "Довідник товарознавця непродовольчих товарів" під ред. Баранова С.І., "Товарознавство споживчих товарів" під ред. Ніколаєвої М.А. та інших підручників.

При написанні роботи використані різні методи, зокрема системний, наукової абстракції, метод порівняння та аналізу.

РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВЧО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП ЗАКУПІВЛІ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

1.1 Особливості зберігання ТМЦ

Товарно-матеріальні цінності вважаються фактором, що забезпечують безпека системи матеріально-технічного постачання, її гнучке функціонування.

Існує три види товарно-матеріальних запасів:

- сировинні матеріали ( у тому числі комплектуючі вироби й паливо);

- товари, що перебувають на стадії виготовлення;

- готова продукція.

Товарно-матеріальними цінності є матеріальні цінності, що очікують виробничого або особистого споживання у вигляді сировини, матеріалів, що комплектують, товарів, що перебувають на стадії виготовлення й готової продукції. Звідси випливає:

1) єдина функція запасу -- забезпечення потреби;

2) визначальним для розміру товарно-матеріального запасу є характер споживання запасу продукту даного виду;

3) вид запасу залежить від потреби, яку задовольняє запас.

Усі запаси визначені як сукупні. Вони містять у собі сировина, матеріали (основні й допоміжні), напівфабрикати, деталі, готові вироби, а також запасні частини для ремонту засобів виробництва. Основна частина сукупних запасів проведення являє собою предмети проведення, що входять у матеріальний потік на різних стадіях його технологічної переробки.

Сукупні запаси проведення підрозділяються на два види: виробничі й товарні (табл. 1.1).

Товарні запаси перебувають в організацій-виготовлювачів на складах готової продукції, а також у каналах сфери обігу.

Таблиця 1.1

Види запасів за місцем перебування функції, що й виконується

Виробничі запаси	Товарні запаси
Запаси на підприємстві- споживачі	Запаси готової продукції на складі підприємства-виготовлювача Запаси в каналах сфери обігу Запаси в шляху Запаси на підприємствах торгівлі
Поточні Підготовчі Гарантійні Сезонні Перехідні

прийняття товар роздрібний торгівля

Виробничі запаси формуються в організаціях- споживачах.

Запаси в шляху (або транспортні запаси) перебувають на момент обліку в процесі транспортування від постачальників до споживачів.

Кожне окреме підприємство є, з одного боку, постачальником, а з іншого -- споживачем. Отже, виробничі й товарні запаси завжди є на підприємстві.

Виробничі запаси призначені для виробничого споживання. Вони повинні забезпечувати безперебійність виробничого процесу. Виробничі запаси враховуються в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. До них ставляться предмети праці, ще не використані й не піддані переробці.

Товарні запаси необхідні для безперебійного забезпечення споживачів матеріальними ресурсами. Виробничі й товарні запаси підрозділяються на поточні, підготовчі, гарантійні, сезонні й перехідні.

Поточні запаси забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, а також організацій торгівлі й споживачів. Поточні запаси становлять основну частину виробничих і товарних запасів. Їхня величина постійно міняється.

Підготовчі запаси (або запаси буферні) виділяються з виробничих запасів при необхідності додаткової їхньої підготовки перед використанням у проведенні. Підготовчі запаси товарних засобів виробництва формуються також якщо буде потреба підготувати матеріальні ресурси до відпустки споживачам.

Гарантійні запаси (або запаси страхові) -- призначені для безперервного постачання споживача у випадку непередбачених обставин: відхилення в періодичності й величині партій поставок від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки поставок у шляху. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів -- величина постійна.

При нормальних умовах роботи ці запаси недоторканні.

Сезонні запаси утворюються при сезонному характері проведення продуктів, їх споживання або транспортування. Сезонні запаси повинні забезпечити нормальну роботу підприємства під час сезонної перерви в проведенні, споживанні або в транспортуванні продукції.

Перехідні запаси -- це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони призначають для забезпечення безперервності проведення й споживання у звітному й наступному за звітним періоді до чергової поставки. Класифікація за часом характеризує різні кількісні рівні запасів.

Максимальний бажаний запас визначає рівень запасу, економічно доцільний у даній системі керування запасами. Цей рівень може перевищуватися. У різних системах керування максимальний бажаний запас використовується як орієнтир при розрахунках обсягу замовлення.

Граничний рівень запасу використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.

Поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може збігтися з максимальним бажаним запасом, граничним рівнем або гарантійним запасом.

Гарантійний запас (або запас страховий) аналогічний гарантійному запасу в класифікації по функції, що виконується, і призначений для безперервного постачання споживача у випадку непередбачених обставин.

Виділяють неліквідні запаси -- довгостроково невикористовувані виробничі й товарні запаси. Вони утворюються внаслідок погіршення якості товарів під час зберігання, а також морального зношування.

Товарно-матеріальні цінності враховують по фактичній собівартості.

Основними завданнями подібного обліку є:

- правильне й своєчасне документальне оформлення операцій і одержання достовірних даних по заготовлянню, вступі й відпустці запасів;

- контроль над схоронністю запасів у місцях їх зберігання на всіх етапах їх руху;

- своєчасне виявлення непотрібних і зайвих запасів з метою їх можливого продажу;

- здійснення аналізу ефективності використання запасів.

Фактичною собівартістю запасів, придбаних за плату, визнають суму дійсних витрат на придбання, за винятком податку на додану вартість, а також інших податків, що відшкодовуються.

Фактичними витратами на придбання товарно-матеріальних запасів можуть бути:

- суми, що сплачуються відповідно до договору постачальникові (продавцеві);

- суми, що сплачуються організаціям за інформаційні й консультаційні послуги, пов'язані із придбанням товарно-матеріальних запасів;

- мита й інші платежі;

- налоги , що невозмещаемые, уплачиваемые в связи с приобретением единицы

-винагороди, що сплачуються посередникам;

-витрати по заготовці й доставці товарно-матеріальних запасів до місця їх використання, включаючи видатки по страхуванню;

-інші витрати, пов'язані із придбанням запасів.

Не включають у фактичні витрати на придбання товарно-матеріальних запасів загальногосподарські й інші накладні видатки, крім видатків, безпосередньо пов'язаних із придбанням даних запасів.

Фактичні витрати на придбання запасів визначають (знижують або підвищують) з обліком сумових різниць їх, що виникають до прийняття, до обліку у випадках, коли оплату провадять у рублях у сумі, еквівалентній сумі в іноземній валюті. Під сумовою різницею розуміють різницю між карбованцевою оцінкою фактично зробленої оплати, вираженої в іноземній валюті, кредиторській заборгованості по оплаті запасів, обчисленої за офіційним курсом на дату прийняття її до обліку, і карбованцевою оцінкою цієї кредиторської заборгованості, обчисленої за офіційним курсом на дату її погашення.

Облік і формування витрат на проведення запасів здійснюють у порядку, установленому для обчислення собівартості відповідних видів продукції.

1.2 Документальне оформлення, прийняття товарів в роздрібну торгівлю їх облік

Приймання товару в торговельній точці - перший етап процесу переробки товарів, у ході якого визначаються кількість, якість і комплектність товару, виявляються відхилення й причини таких відхилень. Порядок, строки приймання, документальне оформлення регламентуються нормами Цивільного та Господарського кодексів, інструкціями № П-6 і № П-7, договорами купівлі-продажу, поставки, міни тощо, укладеними між підприємством роздрібної торгівлі (або фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності) і постачальником. Якщо в процесі приймання товару встановлено невідповідність фактичної наявності товару даним, зазначеним у товаросупровідних документах, а також у випадках поставки товару неналежної якості (битого, розукомплектованого, із закінченим терміном придатності тощо), то в таких випадках складається акт про виявлені недостачі (надлишки), бій, неукомплектованість та інші відхилення, підписаний особами, які провадили приймання продукції, що є підставою для пред'явлення претензії постачальникові (або транспортної організації - перевізникові), як це передбачено інструкціями № П-6 і № П-7.

Слід зазначити, що ці інструкції, як і всі нормативні документи СРСР і УРСР, діють у частині, що не суперечить законодавству України (відповідно до Постанови № 1545

Для приймання товарів керівник організації призначає наказом приймальної комісії або матеріально-відповідальних осіб, відповідальних за приймання товару (завідувач складом, секцією, відділом, комірник, продавець). Все залежить від розміру самого підприємства, виду діяльності, обсягів товару, що надходить і т.п. Обов'язки працівників з приймання товарів та умови відповідальності закріплюються в наказах керівника, трудових контрактах, договорах про матеріальну відповідальність, посадових інструкціях. Прийом ведеться на підставі товаросупровідних документів.

Якщо товар доставлений постачальником в тарі на склад покупця, крім перевірки ваги брутто і кількості місць, можливо розтин тари і перевірка ваги нетто, а також кількості товарних одиниць в кожному місці.

Усі товари, які надходять у роздрібні торговельні підприємства, повинні бути прийняті за кількістю та якістю. Це дозволяє забезпечити контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей в магазинах, запобігти потраплянню в реалізацію неякісних товарів, сприяє організації контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань.

Організація приймання повинна забезпечувати проходження товарів у максимально стислі терміни з найменшими витратами і при повному збереженні їх якості. Значною мірою це залежить від підготовки товарів до відправки постачальником, організації їх завантаження і якості оформлення документації. Постачальник зобов'язаний відвантажувати товари, максимально підготовлені до продажу, підсортовані й упаковані. До обов'язків постачальника входить також укладання товарів у транспортну тару з таким розрахунком, щоб полегшити торговельному підприємству-одержувачу товарів розвантаження транспортних засобів.

Приймання товарів за кількістю і якістю повинне проводитися відповідно до умов укладених договорів купівлі-продажу, договорів поставки товарів, контрактів, інших видів угод. Разом з тим у договорі може бути обумовлено застосування для цих операцій норм та вимог, установлених Інструкціями "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" і "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю". Саме тому в практиці вітчизняної торгівлі норми цих Інструкцій досить широко застосовуються як базові у всіх випадках, крім тих, для яких у стандартах, технічних умовах або інших обов'язкових правилах передбачено інший порядок приймання товарів.

Приймання товарів повинне здійснюватись у магазині тими особами, на яких покладається матеріальна відповідальність за товари і тару, які є в магазині. Ці працівники зобов'язані знати правила і строки приймання товарів, порядок документального оформлення результатів приймання у випадках виявлення розбіжностей за кількістю чи якістю товарів, порядок і строки подання повідомлення про виклик представника постачальника тощо.

Приймання товарів у магазині здійснюється послідовно й одночасно з розвантажуванням товарів. Основними елементами процесу приймання товарів у магазині є:

* ознайомлення з супровідними документами і перевірка правильності їх оформлення;

* перевірка відповідності найменування товарів і їх маркування даним супровідних документів;

* перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

* перевірка маси брутто;

* перевірка відповідності цін, указаних у супровідних документах, прейскуранту або протоколу узгодження договірної ціни;

* розкривання тари;

* перевірка маси нетто або кількості одиниць товару;

* перевірка якості товарів;

* документальне оформлення результатів приймання.

Існує два основних способи (або напрямки) проведення цих операцій: 1) "від товару до супровідного документу"; 2) "від супровідного документу до товару".

Під час проведення приймання за першим способом ("від товару до супровідного документу") спочатку почергово визначають наявність і фактичну кількість кожної з конкретних назв товарів, після чого інформацію про їх фактичну кількість порівнюють з даними накладних рахунків-фактур тощо; якщо ці дані збігаються, у супровідному документі роблять спеціальну позначку, якщо ні, то товари даної назви тимчасово відкладають і проводять приймання наступних позицій товарів. У кінці приймання з'ясовують остаточний результат (нестача чи надлишок).

При застосуванні другого способу приймання товарів ("від супровідного документу до товару") процедура приймання проводиться згідно з послідовністю запису окремих позицій товарів у супровідному документі.

Спосіб приймання товарів визначається відповідно до послідовності укладання товарів у кузові транспортного засобу (як правило, першим приймають товар, який розташований найближче до заднього борту автомобіля або до дверей кузова типу "фургон").

Приймання товарів за кількістю полягає у зіставленні маси, кількості місць та одиниць фактично завезених товарів з даними супровідних документів і маркування. Перевірку кількості товарів ведуть у одиницях вимірювання, вказаних у супровідних документах. Масу нетто товарів при цьому потрібно визначати в тому порядку, який установлений стандартами, ТУ або іншими обов'язковими для сторін документами. Масу тари необхідно визначати одночасно з масою нетто товару.

У тих випадках, коли товари в магазин надійшли без супровідних документів, їх фактична кількість повинна бути визначена і зазначена в акті про фактичну кількість товарів з вказанням у ньому відсутніх документів; при цьому отримані товари повинні запишатися в магазині на відповідальному зберіганні до прибуття супровідних документів.

Якщо при кількісному прийманні товарів у момент надходження неможливо визначити масу нетто товарів, то спочатку перевіряють масу брутто товару, а після звільнення тари від товару визначають фактичну масу тари. Масу брутто при отриманні товарів і масу тари після звільнення вказують у відповідних актах.

Акт про масу тари повинен бути складений не пізніше ніж через 10 днів після її звільнення.

Акт про масу тари з-під вологої продукції (оліфа, мастила, фарба та ін.) повинен бути складений негайно після звільнення тари з-під продукції.

В акті про результати перевірки маси тари повинна бути вказана маса нетто продукції, визначена відніманням від маси брутто маси тари.

Приймання товарів за кількістю проводиться: а) при централізованому завезенні товарів постачальником -- безпосередньо в магазині; б) при вивезенні товару транспортом магазину -- на складі постачальника; в) при іногородній поставці -- на станції (пристані) призначення.

Приймання товарів за кількістю проводиться, як правило, в такі строки:

а) при надходженні без тари, у відкритій чи пошкодженій тарі -- у момент надходження в магазин, отримання зі складу постачальника або органів транспорту;

б) при надходженні у справній тарі: за масою брутто і кількістю місць -- у момент отримання від постачальника; за масою нетто і кількістю одиниць у кожному місці -- одночасно з розкриттям тари, але не пізніше ніж через 10 днів з моменту надходження, а товари з обмеженими термінами зберігання -- не пізніше 24 годин з моменту отримання товарів.

При надходженні товарів у непошкодженій закритій тарі приймання товарів проводиться у два етапи: на першому етапі проводять попереднє приймання товарів у місці отримання їх від постачальника або підприємства транспорту, перевіряючи маркування, перераховуючи кількість тарних місць, визначаючи масу брутто (при цьому вміст тарних місць за кількістю одиниць товарів і масою нетто не перевіряється). Остаточне приймання товарів за кількістю проводять у магазині, перевіряючи кількість одиниць товару в кожному тарному місці і масу нетто.

Особливим випадком такої процедури є приймання товарів (борошно, цукор, крупи та ін.), які отримують на складі постачальника або підприємства транспорту в справній стандартній транспортній тарі. У цьому разі товари приймають без переважування за кількістю тарних місць.

При надходженні в магазини незатарених товарів у контейнері приймання проводиться одночасно з розкриттям контейнера (вагона). Товари, які доставлені в контейнерах і тарі, приймають за кількістю місць або масою брутто в момент розкриття контейнера, а остаточне приймання за кількістю одиниць і масою нетто проводять у раніше зазначені терміни.

Приймання товарів оформлюється накладенням на супровідний документ штампа з вказівкою дати, номера штампа, кількості й суми прийнятого товару, а також підписом матеріально відповідальної особи, яка приймала товар.

У разі невідповідності маси брутто окремих місць масі, вказаній у супровідних документах або на трафареті, працівники магазину не повинні розкривати тару та упаковку, а для участі в остаточному прийманні запросити представника місцевого відправника; якщо ж товари отримані в оригінальній упаковці або в непорушеній тарі виробника, який не є відправником даної партії, то потрібно викликати представника місцевого виробника (представник іногороднього виробника викликається лише у випадках, прямо передбачених договором сторін).

У разі встановлення розбіжностей за кількістю товарів у тарному місці приймання призупиняється, вся партія товарів поміщається у відокремлене приміщення, а про виявлену невідповідність у кількості товарів складається односторонній акт за підписами осіб, які брали участь у прийманні товарів. Акт передається адміністрації торговельного підприємства.

Повідомлення про виклик представника постачальника (виробника) необхідно направити не пізніше ніж через 24 години після виявлення нестачі (надлишку) товарів. У повідомленні про виклик представника вказується: найменування продукції, її кількість, якість, дати і номери рахунків і транспортних документів, характер нестачі, основні виявлені недоліки, стан пломб, час, на який призначене приймання. Виклик представника постачальника здійснюється такими способами: місцевого постачальника -- телефонограмою; іногороднього -- телеграмою.

Для участі в остаточному двосторонньому прийманні представник місцевого постачальника (виробника) зобов'язаний прибути, як правило, наступного дня, немісцевого (іногороднього) -- не пізніше ніж через 3 дні з моменту отримання виклику (не беручи часу на дорогу), якщо інший строк не встановлений договором; для приймання товарів з обмеженими термінами зберігання представник постачальника зобов'язаний прибути протягом 4 годин. У разі неявки представника постачальника, а також у випадках, коли виклик представника не є обов'язковим, запрошується представник незацікавленої організації або представник громадськості.

Остаточне приймання товарів за кількістю має бути проведене в такий строк:

а) товари з обмеженими термінами зберігання -- не пізніше ніж через 24 години;

б) усі інші товари -- не пізніше ніж через 10 днів після їх надходження. Остаточні результати приймання товарів за кількістю оформляються Актом про встановлення розбіжностей за кількістю під час приймання товарів, який складається в день закінчення приймання. До акту повинні бути прикладені копії супровідних документів, документ, який засвідчує повноваження представника постачальника, тощо. Акт повинен бути підписаний всіма особами, котрі брали участь у прийманні товарів за кількістю, і затверджений керівником підприємства-одержувача не пізніше від наступного дня з моменту його складання.

в акті про встановлення розбіжностей за кількістю під час приймання товарів вказують такі дані: найменування продукції (вантажу), адреси відправника і отримувача; дата і номер: акта про нестачу, телеграми і телефонограми про виклик представника відправника (виготівника), рахунка-фактури і транспортної накладної, комерційного акта (якщо його склали); місце і час приймання товарів; дані про осіб, котрі брали участь у прийманні товарів, їх посвідчення; дату відправлення і прибуття товарів, час видачі вантажу, розкривання вагона чи контейнера, Його доставки на склад отримувача; стан тари й упаковки в момент огляду товару, а також маркування тари; умови зберігання товарів на складі отримувача до приймання, відомості про способи визначення кількості продукції, якої не вистачає, і підтвердження про користування справними вагами та іншими вимірювальними приладами, вивіреними в установленому порядку; ким зважені, опломбовані та відправлені товари, справність пломб, фактичну масу товарів згідно зданими документів та трафарету; точну кількість товарів, яких не вистачає, і їх ціну; детальний висновок про причини і місце виникнення нестачі (надлишків) товарів.

Окремий порядок приймання товарів передбачений у разі постачання їх у магазини в тарі-обладнанні. Він регламентується вимогами Інструкції про особливості приймання товарів народного споживання, які доставляються в тарі-обладнанні.

Деякі товари, надіслані магазину поштовими посилками, приймають у відділеннях зв'язку відповідно до чинної Інструкції про приймання товарів від підприємств зв'язку. Порядок приймання товарів у посилках аналогічний до порядку приймання товарів у тарі. У разі виявлення розбіжностей по масі і порушень цілісності упаковки у відділеннях зв'язку її розкривають і складають акт за формою, встановленою Мінзв'язку, за участі представника відділення зв'язку.

Приймання товарів за якістю полягає в зіставленні якості товару, що надійшов, та його комплектності, а також тари, упаковки, маркування з вимогами стандартів, ТУ, договорів з даними супровідних документів постачальника. Приймання товарів за якістю повинно проводитися з точним дотриманням вимог стандартів, ТУ, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, які посвідчують якість і комплектність товарів, -- технічного паспорта, сертифіката, специфікації та ін.

Перевірка товарів за якістю може бути суцільною або вибірковою, а для визначення якості товарів можуть застосовуватися методи лабораторної або органолептичної оцінки. За органолептичними показниками (зовнішній вигляд, запах, смак, консистенція) товари перевіряють попередньо -- в місці отримання, а в магазині проводять остаточне приймання.

У разі якщо угодою роздрібного торговельного підприємства та постачальника передбачене проведення приймання товарів за якістю на основі норм зазначених вище Інструкцій, остаточне приймання товарів за якістю проводиться в такі терміни: а) при місцевому постачанні товари з обмеженими термінами зберігання повинні бути прийняті за якістю протягом 24 годин з моменту отримання, а всі інші товари -- не пізніше ніж через 10 днів; б) при іногородній поставці товарів відповідно 24 години та 20 днів з моменту надходження товарів на склад товароодержувача.

Товари у транспортній тарі приймають за якістю одночасно з розкриттям тари, зразу ж після приймання товарів за кількістю одиниць у тарному місці. У разі виявлення невідповідності товарів за якістю, комплектністю, маркуванням вказаним вимогам одержувач зобов'язаний повідомити відправника (виготівника) про необхідність участі його представника у двосторонньому прийманні.

Одночасно з перевіркою якості товарів перевіряють зміст і правильність їх маркування (за даними маркування визначають виготівника виробу, найменування, сорт товару, дату виготовлення та інші дані, передбачені стандартами або ТУ; маркування повинне бути нанесене або безпосередньо на товар (виріб) або на прикріплений на нього ярлик).

Перевірка тари й упаковки передбачає визначення відповідності її вимогам стандартів або ТУ та здатності забезпечувати збереження кількості та якості товарів під час перевезення (у договорі поставки можуть вказуватись номери стандартів і ТУ на тару та/або упаковку, в яких повинен поставлятись товар).

Терміни прибуття місцевих та іногородніх представників виготівника (відправника) для участі в прийманні товарів за якістю та комплектністю аналогічні термінам приймання товарів за кількістю. Однакові також порядок призначення представника постачальника (відправника) і характер посвідчення, яке йому видається. Якщо представник постачальника в установлені терміни не прибув, то перевірка якості товарів здійснюється експертом Бюро товарних експертиз ТПП.

За підсумками приймання товарів за якістю та комплектністю з участю осіб, які брали участь у ньому, у день закінчення приймання складається двосторонній акт, зміст якого регламентується Інструкцією. В цьому акті мають бути сформульовані висновки про характер виявлених дефектів у товарах, причини та винуватців їх виникнення. Товари, щодо якості яких складено такий акт, магазин повинен прийняти на відповідальне зберігання до отримання рішення постачальника щодо їх дальшого використання. Акт приймання затверджує керівник підприємства-одержувача не пізніше ніж через 3 днів після складання. Затверджений акт служить підставою для оформлення претензії до постачальника, порядок подання якої визначений законодавством України.

Важливою особливістю процесів приймання товарів за якістю в магазинах є те, що чинним законодавством передбачено право підприємств роздрібної торгівлі документально оформляти і висувати відповідні претензії до виробників товарів у зв'язку з виявленням виробничих вад товарів навіть за межами встановлених термінів приймання за якістю.

Працівники роздрібного торговельного підприємства мають право документально оформити акт про виявлення виробничих вад у товарах, якщо вони виявлені під час підготовки товарів до роздрібного продажу або під час роздрібного продажу протягом 4 місяців після отримання товарів.

У разі виявлення прихованих вад у товарах відповідний акт повинен бути оформлений протягом 5 днів після виявлення, але не пізніше від 4 місяців від дня надходження товарів на склад підприємства, котре виявило ці недоліки (якщо інші терміни не встановлені договором сторін). При цьому під прихованими вадами розуміють такі" що не можуть бути виявлені лід час звичайної для даного товару перевірки і можуть виявитися в процесі зберігання, підготовки до продажу або використання товарів.

Якщо на товари встановлені гарантійні терміни експлуатації або зберігання, то акт про приховані вади повинен бути складений протягом 5 днів, але в межах установленого гарантійного терміну. Якщо ж гарантійний термін на товари встановлюється з моменту їх роздрібного продажу, то акт про приховані вади товарів може складатися також у період зберігання перед продажем незалежно від часу отримання товарів.

Особлива роль процесів приймання товарів за кількістю та якістю в забезпеченні збереження товарно-матеріальних цінностей обумовлює необхідність їх якісної організації, зокрема через дотримання певних рекомендацій та здійснення відповідних організаційно-технічних заходів.

1.3 Нормативно-правова база, щодо прийняття ТМЦ

Для проведення ревізії збереження і руху матеріальних цінностей у сфері иеріального виробництва розроблено та прийнято такі документи: - Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в країні, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня Юр. № 250 з усіма змінами та доповненнями:

- вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 р. № 25 із змінами та доповненнями;

- інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків;

- Порядок проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей із змінами та доповненнями, затверджений наказами Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 і № 07-104 від 31 травня 1993 р. та наказом Міністерства економіки України № 34-28/248 від 31 травня 1993 р.;

- інструкція № 179 про норми витрат пального і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджена Департаментом автомобільного транспорту України 3 травня 1995 р.;

- граничні терміни експлуатації устаткування у виробництві, галузеві техничні норми витрат сировини та матеріалів на виробництво готової продукції;

- Закон України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей", ухвалений 6 червня 1995 р.;

- Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей із змінами, внесеними Постаноюю Кабінету Міністрів України № 116 від 20 січня 1997 р.

РОЗДІЛ 2. БЕЗПОСЕРЕДНЄ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ РОБОТИ ШКІРЯНОЇ ГАЛАНТЕРЕЇ

2.1 Транспортування вантажу з урахуванням режимів його збереження

Транспортний сектор економіки має життєво важливе значення для товарного ринку, забезпечуючи вільне переміщення товарів і людей. Транспорт є основною сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Його завдання полягає в тому, щоб забезпечити своєчасну доставку товарів у належному стані на певну відстань у певний пункт призначення.

Під час перевезення промислових товарів народного споживання Перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі повинні вживати заходів для забезпечення цілості вантажів, не допускаючи попадання на них атмосферних опадів.

Промислові товари для перевезення повинні подаватись вантажовідправником, як правило, в тарі або упаковці.

Допускається подання промислових товарів для перевезення без упаковки, якщо про це домовлено у договорі на поставку між вантажовідправником і вантажоодержувачем.

Вантажовідправник повинен подавати для перевезення промислові товари у справній, сухій, без сторонніх запахів тарів.

Промислові товари, що упаковані в коробки, пакети, в'язки, тюки, кіпи (швейні вироби, галантерея, предмети санітарії та гігієни, книги тощо) та подаються для перевезення вантажовідправником, повинні мати обв'язку, яка забезпечує цілість упаковки і виключає можливість доступу до вантажу без порушення обв'язки або упаковки.

Ящики, коробки тощо з дрібноштучними промисловими товарами повинні подаватися вантажовідправником обандероленими (опечатаними).

Матеріали, якими виконується обандеролювання (паперова стрічка, тасьма тощо), повинні являти собою єдине ціле (без вузлів і нарощування) та скріплюватись в місцях з'єднання печаткою (штампом) виготовлювача чи вантажовідправника шляхом наклеювання етикетки, що з'єднує обидві частини коробки.

Обандеролювання слід провадити так, щоб доступ до вантажу був неможливим без розривання матеріалу (паперової стрічки, тасьми тощо).

Промислові товари, які подаються для перевезення в рулонах (тканини, килимові вироби тощо), вантажовідправник повинен опломбувати.

При поданні для перевезення на одному автомобілі промислових товарів різної номенклатури на адресу одного або декількох вантажоодержувачів вантажовідправник зобов'язаний заздалегідь, до прибуття автомобіля під завантаження, підгрупувати вантаж за вантажоодержувачами і виписати товарно-транспортні накладні кожному вантажоодержувачу.

Для перевезення промислових товарів Перевізники повинні надавати автомобілі-фургони або автомобілі з бортовою платформою.

Приймання для перевезення від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу промислових товарів у тарі здійснюються Перевізником за найменуванням вантажу, кількістю і стандартною масою вантажних місць або за масою, зазначеною на вантажних місцях.

Залежно від виду взуття і матеріалів, що застосовують для його виготовлення, взуття спаковують у дерев'яні, фанерні чи комбіновані ящики у картонних коробках, паперових пакетах, папері чи без первинної упаковки.

Ящики з упакованим взуттям чи комплектами крою шкіряного взуття обтягують навхрест двома металевими стрічками завтовшки 0,4 мм і завширшки 20 мм або дротом діаметром 4,0 - 4,5 мм та опломбовують.

На боці кожного ящика із взуттям наклеюють ярлик з маркуванням.

У випадку транспортування взуття у спеціально пристосованих автомобілях-фургонах дозволяється перевезення взуття в первинній упаковці.

Перевезення взуття в контейнерах допускається при обладнанні їх стелажами або при застосуванні додаткової упаковки, яка запобігає псуванню взуття.

Для схоронного перевезення взуття слід виконувати ті самі вимоги, що й під час перевезення шкіри.

Не дозволяється сумісне перевезення взуття з продовольчими продуктами, а також з хімічними матеріалами.

2.2 Організація замовлень контейнерів та транспортних засобів для перевезення

Модуль управління вантажами та контейнерами призначений для виконання операцій комплектації, додаткової обробки вантажів (упаковка, палетування), розміщення вантажів у контейнерах і формування збірних комплектів та контейнерів для відправки.

При виконанні кожної дії автоматично змінюється статус вантажу, а повна інформація щодо вантажів представлена ??в спеціальному списку з можливостями фільтрації за різними параметрами. Документи «Диспозиція» дозволяють реєструвати місце розташування вантажу або контейнера в будь-який момент часу і представляти дані у вигляді наочної діаграми.

Облік контейнерів ведеться за їх типами і номерами, спеціальні звіти дозволяють простежити заповнення контейнерів за будь-який період часу.

Економічний ефект від впровадження контейнерів значний: контейнер окупається протягом 9 місяців експлуатації, кожен мільйон тонн вантажу, перевезеного в контейнерах, дозволяє звільнити 1500 вантажників і заощадити близько 4 млн. грн.

Вивчення й аналіз процесу переміщення товарів від виробника до споживача дозволяє науково обґрунтувати вибір способу доставки вантажів і їхню механізовану переробку на складах і в магазинах. Високі показники механізації робіт, досягнуті на підприємстві постачальника продукції без обліку приймання, складування, переміщення вантажів на підприємстві споживача, мало впливають на загальну ефективність транспортно-логістичного процесу доставки, переробки вантажів. Тому, комплексний підхід до вирішення організації механізованої доставки продукції від постачальника до споживача є одним з основних шляхів досягнення високих показників ефективності при виборі різної логістичної системи.

Найбільш прогресивним методом організації доставки вантажів, що дозволяє комплексно механізувати весь процес навантажувально-розвантажувальних операції на етапах переміщення продукції, виключити зайві операції, скоротити простій і підвищити продуктивність транспортних засобів і механізмів, є пакетизація і контеризація. Пакетизація передбачає об'єднання (формування) вантажу в пакет, тобто створення вантажної одиниці на піддоні із ящиків з продукцією чи без них. Габарити і вага пакетів обумовлюється розмірами, що відповідають міжнародному стандарту (1200x800 мм). Пакети бувають транспортні, виробничі (технологічні), транспортно-технологічні. Транспортні пакети служать для перевезення вантажів від складу постачальника до складу одержувача. Виробничі використовуються усередині підприємства для переміщення вантажів по технологічних переходах. Транспортно-технологічні пакети призначені для наскрізного переміщення продукції, сформованої в потоковій лінії постачальника, до місця розформування вантажної одиниці у споживача при реалізації товару. Основні вимоги, пред'явлені до таких пакетів наступні:

* відповідність їхніх розмірів габаритам рухомого складу (чи універсальних контейнерів), що забезпечує повне використання місткості (кузова, вагона, контейнера);

* багато ярусність складування;

* стійкість пакета при транспортуванні на рухомому складі і вантажу в пакеті;

* можливість захоплення пакета підйомно-транспортними механізмами;

* достатня міцність, зносостійкість для багаторазового використання;

* вписування пакетів і зручність подачі до робочих місць. Поштучні вантажі на плоских піддонах зв'язуються в пакети дротом чи стрічкою, що охоплює пакет безпосередньо або через дерев'яні (картонні) прокладки. Для цього застосовується сталева напівм'яка стрічка (НМ) шириною від 15 до 50 мм, товщинною від 0,3 до 0,9 мм, поліпропіленова стрічка шириною 13 мм, товщиною 0,25 мм чи зв'язувальний дріт діаметром 4- 6 мм.

Натяжні стрічки навколо пакета і скріплення її кінців у замок виконується напівавтоматичними й автоматичними стрічко-обв'язувальними машинами чи пристроями. Викликає інтерес новий спосіб кріплення пакетів за допомогою термоусадочної плівки. Він полягає в обгортанні пакета в термоусадочну полімерну плівку, краї якої зварюються. Після цього пакет подається у нагрівальний пристрій, у якому він витримується при температурі 200-3000 С протягом 30 сек., у результаті чого плівка дає усадку і щільно обтягує пакет, який зберігає свою форму при його повертанні і перекиданні.

Пакетизація різних видів продукції дозволяє зекономити до 3 грн./т і знаходить широке застосування в галузях народного господарства поряд з контейнеризацією.

Контейнеризація є радикальним прогресивним методом в організації процесу товарообігу механізації навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських (НРТС) робіт з різними тарно-пакувальними, штучно-масовими і сипучими вантажами. Вона забезпечує скорочення витрат на тару, зведення до мінімуму втрат вантажів у процесі їхньої доставки від місць виробництва в сферу споживання, а також ефективне використання сучасних підйомно-транспортних засобів.

Застосування контейнерних перевезень створює можливість:

* підвищити продуктивність праці в 3-4 рази за рахунок комплексної механізації навантажувально-розвантажувальних і складських робіт;

* знизити витрати на зовнішню тару й упаковку вантажів, а також втрати при перевезеннях і перевантаженнях;

* скоротити в 2-3 рази час простою транспорту під вантажними операціями;

* збільшити використання місткості складів;

* спростити контрольно-облікові, транспортно-експедиційні операції.

За останні 25-30 років відбувається інтенсивний розвиток контейнерних перевезень у ряді країн (Японія, США, Франція, Великобританія) з переважним застосуванням великовантажних контейнерів вагою брутто 20 т і більше. Це призвело до будівництва спеціальних контейнерних майданчиків, причалів, оснащення їх потужними кранами, авто контейнеровозами й іншим спеціальним устаткуванням. У цих країнах почали функціонувати спеціальні контейнерні потяги, великі контейнерні центри для передачі контейнерів з одного виду транспорту на інший. Таким чином, почався перехід від контейнерних перевезень невеликих обсягів вантажів до створення комплексної контейнерної системи.

Контейнерна транспортна система не може існувати без суворої стандартизації й уніфікації технічних засобів. В її основі лежить модульна система, що взаємо пов'язує розміри тари, піддонів, контейнерів і рухомого складу. Виконання цих умов створює можливість здійснювати міжнародні перевезення.

2.3 Перевірка стану вантажу та його прийняття

Обов'язковою операцією технологічного процесу складу є приймання товарів за кількістю та якістю.

Приймання товарів -- це комплекс робіт з перевірки кількості та якості отриманих товарів, оформлення їх приймання відповідними документами та оприбуткування товарів на складі. Основними завданнями роботи з приймання товарів на складах торговельних підприємств є:

* контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей;

* перевірка виконання постачальниками договірних зобов'язань за кількістю, асортиментом, якістю і комплектністю товарів;

* недопущення в торговельну мережу недоброякісних товарів і реалізації товарів, котрі не відповідають за якістю вимогам стандартів, технічним умовам та ін.;

* пред'явлення до постачальників (виробників) майнових претензій за неналежне виконання ними умов договорів.

Відповідно до вимог чинних в Україні нормативних документів, які регламентують господарські зв'язки підприємств, підприємство-вантажовідправник зобов'язане додержувати встановлених на транспорті правил здавання вантажів до перевезення, їх завантажування і закріплювання, точно визначати масу, кількість місць відвантажувальних товарів, дотримуватись правил пакування та затарювання вантажів, маркування та опломбування окремих місць.

В обов'язки відправника входить відвантаження товарів, котрі відповідають за якістю та комплектністю вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), умовам договору. Відповідно до вимог вищезгаданих документів у кожне затарюване місце повинен бути вкладений документ (пакувальний ярлик або листок, кіпна карта, контейнерна специфікація та ін.), котрий містить відомості про найменування товару, кількість одиниць у даному вантажному (тарному) місці, контейнері.

Відправник відповідає за чітке і правильне оформлення документів, які засвідчують якість і комплектність товарів (технічних паспортів, свідоцтв про якість, сертифікатів), відвантажувальних і розрахункових документів, їх відповідність фактично відвантажувальній кількості і якості товарів, за вчасне відправлення цих документів отримувачеві в установленому порядку. На відправника покладається також систематичний контроль за роботою осіб, зайнятих визначенням кількості відвантажувальних товарів і оформленням на них відвантажувальних та розрахункових документів.

Приймання товарів може здійснюватися від постачальників або інших вантажовідправників (наприклад, коли виробник товарів відвантажує їх за нарядом чи рознарядкою постачальника) і від перевізників (підприємств автомобільного, залізничного, водного, повітряного транспорту). Місце проведення операцій приймання товарів визначається положеннями договору, угоди, контракту щодо умов постачання (базисні умови постачання товарів), особливостями застосування тари, упаковки, способом доставки товарів, видом приймання (за кількістю, за якістю).

Приймання товарів за кількістю та якістю покладається на матеріально відповідальних осіб (як правило, завідувач складу, комірники) разом з товарознавцем, уповноважених на це керівником або заступником керівника торговельного підприємства -- товароодержувача. Разом з цим у вітчизняній практиці виконання операцій приймання товарів на складах постачальників (виробників) або від підприємств транспорту досить часто покладається на експедиторів, які є працівниками підприємства торгівлі і мають відповідні повноваження. Усі вони повинні добре знати вимоги нормативних документів, асортимент і технологію виконання операцій з приймання окремих видів товарів.

У сучасних умовах порядок проведення приймання товарів регламентується положеннями укладених договорів, угод, контрактів, на підставі яких здійснюється постачання товарів на склад. За загальними правилами приймання товарів має здійснюватися відповідно до вимог стандартів, технічних умов, інших обов'язкових правил і документів.

За згодою сторін приймання товарів може здійснюватися відповідно до вимог Інструкції (№ П-6) "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" та Інструкції (№ П-7) "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", дія яких в Україні була підтверджена Вищим арбітражним судом в 1996 р.

Приймання товарів (вантажів) від підприємств транспорту -- перевізників має свої особливості і регламентується спеціальними документами (Статут залізниць

України, Правила перевезень вантажів, які діють на залізниці, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Статут Торговельного мореплавства, Повітряний кодекс України тощо).

Приймання товарів може проводитися:

* на складі постачальника (виробника, вантажовідправника) товарів;

* на складі одержувача товарів;

* на складі підприємства транспорту-перевізника товарів або в місцях розкривання опломбованих чи в місцях розвантажування неопломбованих транспортних засобів транспорту загального користування.

Приймання товарів на складі постачальника (виробника) товарів або Від підприємств транспорту (на станції залізниці, річковій, морській пристані або в аеропорту) ускладнює схему приймання товарів, оскільки потребує виконання операцій:

¦ попереднього приймання товарів за кількістю вантажних місць і масою, а не затарених товарів -- за кількістю та якістю;

¦ залучення до робіт з перевезення товарів експедиторів торговельного підприємства і надання матеріальної відповідальності;

¦ завантажування прийнятих товарів на автомобільний транспорт і завезення їх на склади торговельного підприємства;

¦ розвантажування та остаточного приймання товарів у транспортній тарі на складі.

Для приймання товарів на складах підприємств торгівлі поблизу розвантажувальної рампи та зони зберігання товарів виділяються спеціальні функціональні зони -- дільниці приймання товарів, розміри яких визначаються залежно від асортименту, вантажообігу складу, а також схеми проведення окремих операцій з приймання товарів. Місця для приймання товарів мають бути обладнані спеціальним обладнанням та технічними засобами, забезпеченими державними стандартами, технічними умовами, зразками (еталонами) товарів, правильно організованими з позицій наукової організації праці.

Основними елементами процесу приймання всіх товарів є:

* ознайомлення з транспортними і супровідними документами і перевірка правильності їх оформлення;

* перевірка відповідності найменування товарів і маркування даним супровідних документів;

* перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

* перевірка маси брутто;

* розкривання тари;

* перевірка якості товарів;

* документальне оформлення результатів приймання.

Приймання товарів за кількістю та якістю має проводитись у встановлені терміни. Приймання товарів, отриманих без тари, у відкритій або пошкодженій тарі, проводиться під час отримання їх від постачальника. У цьому разі приймання проводиться в один етап, і строки остаточного приймання товарів за кількістю та якістю не встановлюються.

Приймання товарів у тарі проводиться у два етапи: попереднє і остаточне приймання. Попереднє приймання здійснюють способом зважування або підрахунку кількості місць, без розкриття тари. Остаточне приймання товару за кількістю здійснюють способом розкриття тари та перевіряння її вмісту (перерахунок кількості товарних одиниць, визначення маси нетто тощо).

Як правило, у практиці торгівлі з цією метою традиційно дотримуються термінів, визначених у табл. 2.1. Разом з тим приймання товарів, що швидко псуються, як за масою нетто і кількістю товарних одиниць, так і за якістю має бути проведене не пізніше 24 годин після їх отримання при доставці товарів постачальником або при вивезенні їх одержувачем зі складу постачальника, або з моменту видавання вантажу органом транспорту.

Таблиця 2.1

Загальні терміни прийняття товарів, прийняті у практиці торгівлі України

Вид приймання	Види поставки
	іногородня (з іншого населеного пункту)	місцева
		приймання на складі постачальника	приймання на складі покупця
За кількістю (товари в тарі)	Не пізніше від 10 днів після надходження товарів на склад покупця	За масою брутто кожного місця і кількістю місць у момент отримання товарів	За масою нетто і кількістю одиниць -- не пізніше від 10 днів після отримання товарів
За кількістю (товари без тари)	При розкритті вагона, контейнера та ін.	За масою нетто в момент здавання товарів	За масою нетто в момент отримання товарів
За якістю	Не пізніше від 20 днів після надходження товарів на склад покупця	За згодою сторін, але не пізніше від 10 днів після отримання товарів	Не пізніше від 10 днів після отримання товарів

Приймання вважається проведеним вчасно, якщо перевірка кількості та якості товарів закінчена у визначені терміни. Отримані товари повинні відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов.

...