Системи закупок та прийняття шкіряної галантереї магазину

Приклад: Приймання взуття в магазині ТОВ "Стиль" проводиться партіями. За партію приймають кількість пар взуття одного артикулу, виготовленої за певний період часу (не більше 6 діб), оформленої документом, який засвідчує якість продукції і містить: найменування підприємства-виробника та його товарного знака, артикул, номер партії, дату випуску.

Приймання товарів за якістю в магазині ТОВ "Стиль" здійснюється за наявності відповідного сертифікату якості. Під час приймання товарів перевіряють супровідні документи, стан тари, маркування, упаковка. Надійшли в магазин ТОВ "Стиль" товари приймають матеріально-відповідальні особи за кількістю і якістю.

У силу того, що партії взуття, що надходять до магазину ТОВ "Стиль" за обсягом є невеликими, при експертизі якості жіночого взуття контроль їх якості проводиться як органолептичними, так і експертним методом. При оцінці якості жіночого шкіряного взуття та показниками естетичних властивостей експертним методом беруть участь 2 експерти з працівників ТОВ "Стиль", що мають товарознавчі освіту.

Якщо за результатами приймання виявляються дефектні одиниці, то згідно з договором про постачання між магазином ТОВ "Стиль" і постачальниками вони підлягають поверненню підприємству-виробнику.

В основному взуття надходить у магазин ТОВ "Стиль" від постачальників-виробників з довколишніх регіонів, при цьому не піддавалася тривалому зберіганню при транспортуванні на значні відстані.

У ситуації, що склалася товарознавцям ТОВ "Стиль" рекомендується укладати договори поставок з уже відомими постачальниками, які зарекомендували себе з хорошого боку і при укладанні договорів звертати увагу на якість взуття, ступінь віддаленості постачальника від магазину ТОВ "Стиль", асортимент пропонованої продукції, при цьому необхідно шукати нові джерела надходження якісного взуття.

Працівникам магазину ТОВ "Стиль" необхідно звертати увагу на якість взуття і її зовнішній вигляд при закупівлі даного товару.

Взуття в магазині ТОВ "Стиль" зберігатися в сухому опалювальному складському приміщенні при температурі повітря не нижче +14 С і не вище +25 С і відносній вологості повітря 50-80%, на стелажах. Відстань від підлоги до нижньої полиці стелажа - 0,2 м. Коробки і ящики на складі розміщують на відстані не менше 1,0 м від зовнішніх стін складу, опалювальних та нагрівальних приладів. Взуття захищена від попадання прямих сонячних променів, від впливу парів, газів і хімічних речовин.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ В ХОДІ ПРОВЕДЕННЯ ВАНТАЖО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

До нормативних документів, що регламентують вимоги безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт відносяться:

1. ГОСТ 12.3.009-76 (2000) (СТ РЕВ 3518-81) Роботи вантажно-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки;

2. ГОСТ 12.3.020-80 (2001) ССБТ. Процеси переміщення вантажів на підприємствах. Загальні вимоги безпеки;

3. Міжгалузеві правила по охороні праці при вантажно-розвантажувальних роботах і розміщенні вантажів ПОТ Р М-007-98;

4. Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів ПБ-10-14-92;

5. РД 10-231-98 Стропи вантажні загального призначення. Вимоги до пристрою і безпечної експлуатації.

Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог ПОТ Р М-007-98, ПБ-10-14-92 та інших нормативних правових актів і нормативних технічних документів, прийнятих у встановленому порядку, і дотримання яких забезпечує безпеку робіт.

Організація робіт повинна забезпечувати безпечне проведення робіт, належний контроль за дотриманням вимог охорони праці та промислової безпеки, локалізацію та ліквідацію наслідків аварій та інцидентів на небезпечному виробничому об'єкті в разі їх виникнення та визначати порядок технічного розслідування їх причин, розробки та реалізації заходів щодо їх попередження та профілактиці.

З урахуванням конкретних умов і у відповідності з переліком в організації повинні бути розроблені або приведені у відповідність з ними положення та інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт, при цьому перелік інструкцій повинен бути складений службою охорони праці за участю керівників підрозділів, служб головних спеціалістів , організації праці та заробітної плати, затверджений керівником організації та розісланий структурним підрозділам.

Відповідальність за організацію вантажно-розвантажувальних робіт в організації повинна бути покладена наказом на фахівця, що організує ці роботи. На час відпустки, відрядження та у інших випадках відсутності відповідального особи виконання його обов'язків має бути покладено наказом на працівника, що заміщає його за посадою.
Керівники та фахівці, що забезпечують утримання вантажопідіймальних машин у справному стані і їх безпечну експлуатацію, і працівники, відповідальні за безпечне проведення робіт кранами, повинні керуватися інструкціями, розробленими на основі Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, підйомників (вишок) та інших правил Ростехнагляду.

Особа, яка керує виробництвом вантажно-розвантажувальних робіт, зобов'язана:

- Перед початком роботи забезпечити охоронну зону в місцях виконання робіт, перевірити зовнішнім оглядом справність вантажопідіймальних механізмів, такелажного та іншого вантажно-розвантажувального інвентарю. Робота на несправних механізми і несправним інвентарем забороняється;

- Перевірити у працівників, які здійснюють роботи, наявність відповідних посвідчень та інших документів на право проведення цих робіт;

- Стежити за тим, щоб вибір способів навантаження, розвантаження, переміщення вантажів відповідав вимогам безпечного проведення робіт;

- При виникненні аварійних ситуацій або небезпеку травмування працівників негайно припинити роботи і вжити заходів для усунення небезпеки.

Служба охорони праці організації повинна здійснювати постійний контроль за своєчасною розробкою, перевіркою та переглядом інструкцій з охорони праці, надавати розробникам (підрозділам) методичну та організаційну допомогу і сприяння.

Основними небезпечними і шкідливими виробничими факторами, обумовленими за ГОСТ 12.0.003, при вантажно-розвантажувальних роботах і при складуванні вантажів є:

- Загазованість і запиленість повітря робочої зони;

- Підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

- Підвищений рівень шуму на робочому місці;

- Підвищена або знижена вологість повітря;

- Підвищена або знижена рухомість повітря;

- Недостатня освітленість робочої зони;

- Прямий і відбитий блискіт;

- Розташування робочого місця на значній висоті;

- Рухомі машини і механізми, рухомі частини кранового устаткування, що піднімається і переміщуваний вантаж, канати, ланцюги, стропи, гаки, траверси, кліщі, балансири, захвати тощо, гострі краї вантажу, що транспортується, виступаючі рим-болти, рух кранів, транспорт і ін;

- Для кранів на автомобільному шасі або шасі автомобільного типу токсичні дії етилованого бензину та ін

Вантажно-розвантажувальні роботи і розміщення вантажів кранами повинні виконуватися за технологічними картами, розробленими з урахуванням вимог ГОСТ 12.3.009 та затвердженими в установленому порядку.

При розміщенні вантажів повинні дотримуватися розміри відступів: від стін приміщень - 0,7 м, від приладів опалення - 0,2 м (повинні збільшуватися за умовами зберігання вантажу), від джерел освітлення - 0,5 м, від підлоги - 0,15 м , між ящиками в штабелі 0,02 м, між піддонами і контейнерами в штабелі - 0,05 - 1 м.

Вантажно-розвантажувальні рампи та платформи повинні захищати вантажі і вантажно-розвантажувальні механізми від атмосферних опадів, мати не менше двох розосереджених сходів або пандусів і ширину, яка забезпечує дотримання вимог технології і безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах.

Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати механізованими способами із застосуванням підйомно - транспортного устаткування і засобів механізації. Механізований спосіб є обов'язковим для вантажів масою більше 50 кг, а також для підйому вантажів на висоту більше 3 м.

Перенесення вантажу вантажником допускається масою не більше 50 кг. Якщо маса вантажу перевищує 50 кг, але не більше 80 кг, то перенесення вантажу вантажником допускається за умови, що підйом (зняття) вантажу здійснюється за допомогою інших вантажників.

Жінкам дозволяється піднімати і переносити ваги вручну: постійно протягом робочої зміни - масою не більше 7 кг, періодично (до 2 разів на годину) при чергуванні з іншою роботою масою не більше 10 кг.

Величина динамічної роботи, що здійснюється протягом кожної години робочої зміни, повинна бути не більше 1750 кгм при переміщенні вантажу по робочій поверхні і не більше 875 кгм при переміщенні вантажу з підлоги.

При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах прикладене зусилля для жінок не повинно перевищувати 10 кг.

Вантажно-розвантажувальні і транспортні роботи, вироблені із застосуванням вантажопідіймальних кранів, повинні виконуватися під керівництвом особи, відповідальної за безпечне проведення робіт кранами, призначається наказом по організації з числа майстрів, виконробів, начальників дільниць, бригадирів, в розпорядженні яких знаходяться ці крани.

Вантажно-розвантажувальні майданчики, естакади, містки, сходні повинні міститися в справному та чистому стані, а в зимовий час очищатися від снігу та льоду і посипатися піском, шлаком або іншими протиковзкими матеріалами.

Місця виробництва вантажно-розвантажувальних робіт, включаючи проходи і проїзди, повинні мати достатнє природне та штучне освітлення, тверде і рівне покриття, утримуватися в чистоті і своєчасно очищатися від сміття, а взимку від снігу та льоду і не захаращуватися. Складування матеріалів, будь-яких предметів в місцях виконання вантажно-розвантажувальних робіт не допускається.

Вимоги безпеки до технологічних процесів

Транспортування вантажів, в основному, здійснюється залізничним, автомобільним та водним транспортними засобами.

Складування, повинно проводитися за технологічними картами із зазначенням місць і розмірів складування, розмірів проходів, проїздів і т.д.

Технологічна карта повинна виконуватися у вигляді плану складу, майданчики складування, на якому мають бути позначені місця та розміри штабелів вантажів, під'їзні шляхи для автомобільного та залізничного транспорту, проходи для працівників, кранові колії та зони обслуговування кранами, місця установки стрілових самохідних кранів, транспорту під навантаження або розвантаження вантажів і т.д.

Стропування вантажів повинна здійснюватися у відповідності зі схемами стропування із застосуванням знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари та ін коштів, зазначених у документації на транспортування цих вантажів. Застосовувані вантажозахоплювальні пристрої і засоби повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.

Переміщення вантажів невідомої маси має проводитися після визначення їх фактичної маси. Забороняється піднімати вантаж, маса якого перевищує вантажопідйомність вантажопідйомної машини або вантажозахоплювального пристосування.

Для забезпечення безпечного переміщення, кантування, вантаження і вивантаження вантажів в організації повинні бути розроблені схеми стропування вантажів залежно від їх виду, маси, форми.

Вантажно-розвантажувальні роботи вантажопідйомними механізмами мають проводитися за відсутності людей на місцях перевантажень вантажів на майданчиках і в транспортних засобах, за винятком стропальника при зачіплюванні і відчеплення вантажозахоплювальних пристроїв та перевірки правильності стропування вантажу при його підйомі на висоту не більше 200

- 300 мм від рівня підлоги (майданчики).

Стропальник або зачіплювачів вантажу повинен піти в безпечне місце після перевірки надійності стропування вантажу та його підйому на висоту не більше 1 м від рівня підлоги (майданчика).

При постановці транспортного засобу під вантаження або розвантаження мають бути вжиті заходи щодо запобігання самовільного його руху.

При навантаженні і розвантаженні вантажів, що мають гострі і ріжучі кромки і кути, повинні застосовуватися підкладки і прокладки, що запобігають ушкодження вантажозахоплювальних пристроїв.

Майданчики для проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні мати визначені межі.

При переміщенні вантажу авто-і електронавантажувачі з вилковими захопленнями вантаж повинен бути розташований рівномірно щодо елементів захоплення і відповідно до керівництвом з експлуатації автонавантажувачів, при цьому вантаж повинен бути піднятий від підлоги на 300 - 400 мм. Максимальний ухил площадки при транспортуванні вантажів навантажувачами не повинен перевищувати кута нахилу рами.

Виступаніє вантажу за межі опорної поверхні захоплень повинно бути симетрично праворуч і ліворуч і не повинна перевищувати однієї третини довжини його опорної поверхні, а положення центра ваги вантажу забезпечувало б його стійкість на вилочних захопленнях.

Транспортування тари і установка її в штабель авто-або електронавантажувачів з вилковими захопленнями повинні проводитися по одній штуці.

Переміщення авто-і електронавантажувачі вантажів великих розмірів повинно здійснюватися заднім ходом і тільки в супроводі навантажувача особою, відповідальною за вантаження і транспортування вантажу. В обов'язок цієї особи входить вказівку водієві навантажувача дороги, подача попереджувальних сигналів та забезпечення безпеки під час руху навантажувача.

Завантаження кузова автомобіля (причепа) повинна здійснюватися від кабіни до заднього борту, розвантаження - у зворотному порядку.

Застосовувані способи укладання вантажів повинні забезпечувати:

1. Стійкість штабелів, пакетів і вантажів, що знаходяться в них.

2. Можливість механізованої розбирання штабеля і підйому вантажу навісними захватами підйомно-транспортного устаткування.

3. Безпека працюючих на штабелі або біля нього.

4. Безпека застосування та нормального функціонування засобів захисту працівників та пожежної техніки.

5. Циркуляцію повітряних потоків при природної і штучної вентиляції закритих складів.

6. Дотримання вимог до охоронних зон ліній електропередачі, вузлам інженерних комунікацій та енергопостачання.

Авто-і електронавантажувачі слід використовувати на майданчиках з твердим і рівним покриттям.

При переміщенні вантажів навантажувачами необхідно застосовувати робочі пристосування (вилочні захвати, гаки, ковші тощо) відповідно до технологічних документами з ГОСТ 3.1120.

Навантажувачі з вилковими захопленнями при транспортуванні дрібних або нестійких вантажів повинні оснащуватися запобіжної рамкою або кареткою для упору вантажу при переміщенні.

Подовжувачі вилочних захватів повинні бути обладнані відповідними засувками або апаратури, надійно фіксують і утримують їх на захопленнях.

Переміщення великогабаритних вантажів, що обмежують видимість водієві автонавантажувача, повинно проводитись в супроводі спеціально виділеного і проінструктованого сигнальника.

Перевезення людей допускається тільки при наявності на транспортних засобах сидінь, виконаних у відповідності з документацією підприємства-виробника транспортного засобу.

Перевезення вантажників у кузові автомобіля, як правило, не допускається. Якщо за родом роботи необхідно перевозити експедиторів або вантажників, то вони повинні знаходитися в кабіні автомобіля.

Вимоги до місць виконання вантажно-розвантажувальних робіт

Місця виробництва вантажно-розвантажувальних робіт повинні розміщуватися на спеціально відведеній території з рівним твердим покриттям або твердим грунтом, здатним сприймати навантаження від вантажів і підйомно - транспортних машин. Майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт повинні мати ухил не більше 5 град., При застосуванні авто-та електронавантажувачів - не більше 3 град.

Під'їзні шляхи до майданчиків виробництва вантажно-розвантажувальних робіт повинні мати тверде покриття та утримуватися у справному стані.

На майданчику для навантаження і вивантаження тарних штучних вантажів, що зберігаються в складах і пакгаузах, повинні бути влаштовані платформи, естакади, рампи висотою, що дорівнює висоті підлоги кузова транспортного засобу. Рампи з боку під'їзду транспортних засобів повинні бути шириною не менше 1,5 м і мати ухил не більше 5 град. Ширина естакади, призначеної для переміщення по ній транспортних засобів, повинна бути не менше 3 м.

Місця виробництва вантажно-розвантажувальних робіт повинні мати освітленість не менше 10 лк. У разі необхідності освітлення великих площ може бути застосоване прожекторне освітлення.

При розміщенні вантажів не повинно виникати перешкод природного освітлення, вентиляції, безпечної експлуатації обладнання, проїзду транспортних засобів, проходу працівників, безпечного виконання робіт, використання протипожежного устаткування, маршрутами евакуації працівників у аварійних ситуаціях і т.д.

Розміри вантажно-розвантажувальних майданчиків повинні забезпечувати відстань між габаритами транспортних засобів з вантажем не менше 1 м. При проведенні навантаження і розвантаження поблизу будівлі відстань між будівлею і транспортним засобом з вантажем має бути не менше 0,8 м, при цьому повинен бути передбачений тротуар і відбійний брус.

При необхідності роботи з вантажем, що є джерелом шкідливих і небезпечних виробничих факторів, повинні застосовуватися відповідні засоби захисту (як колективні, так і індивідуальні), включаючи і організаційні заходи.

Заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці

Виходячи із встановлених причин нещасного випадку та величини завданої ним шкоди, очевидно, що основними заходами з профілактики виробничого травматизму при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт повинні стати:

1. Розробка організаційно-технічної документації на виробництво вантажно-розвантажувальних робіт та інших робіт з підвищеною небезпекою.

2. Призначення особи, відповідальної за безпечне проведення робіт із застосуванням вантажопідіймальних машин і механізмів.

3. Організація нагляду з боку адміністративно-технічного персоналу за виконанням небезпечних робіт.

4. Документальне визначення місць проведення робіт та приведення вантажно-розвантажувальних майданчиків у відповідність державним нормативним вимогам охорони праці.

5. Проведення навчання та перевірки знань вимоги охорони праці персоналу, яка постійно зайнята на вантажно-розвантажувальних роботах.

6. Поряд з цим рекомендується застосування самохідних штабелерів. Конструкції цього типу зручно використовувати в приміщеннях з вузькими проходами або там, де навантаження на підлогу обмежена, а використання більш важкої складської техніки або класичних вилочних навантажувачів виключено. Застосування штабелерів підвищить рівень безпеки при виїмці вантажів з фургонів автомобілів та їх установки на захоплення навантажувачів (в даний час у більшості випадків дана операція виконується вручну)

Організаційно-технологічна документація може бути представлена у вигляді технологічної карти або проекту виконання робіт, останній, як правило, розробляється на разові або рідко виконувані роботи з підвищеною небезпекою.

Відповідно до ПОТ Р М-007-98 вантажно-розвантажувальні роботи виконуються за технологічними картами із зазначенням місць та розмірів майданчиків виконання робіт, розмірів проходів, проїздів і т.д.

Як правило, технологічні карти виконуються у вигляді таблиці, яка містить основні заходи щодо дотримання технології та безпеки при виконанні робіт, а також вигляді плану площадки, на якому мають бути позначені місця установки автомобілів і під'їзду навантажувачів, розміри штабелів вантажів, проходи для працівників тощо д.

Незалежно від масштабів виробничої діяльності організації виконання навантажувально-розвантажувальних робіт із застосуванням обладнання і механізмів проводиться суворо відповідно до технології, яка визначається технічною службою організації і затверджується керівником.

Величина розрахованого збитку від нещасного випадку виробництві, що стався з працівником Реалізація певних профілактичних заходів організаційного характеру, таких як організація виробництва робіт і робочих місць відповідно до нормативних вимог охорони праці, дозволить підвищити захищеність працівників від небезпечних виробничих факторів, знизити затратність діяльності організації, підвищити конкурентоспроможність на ринку вантажоперевезень і облагородити корпоративний імідж.

ВИСНОВКИ

Товарно-матеріальні цінності вважаються фактором, що забезпечують безпека системи матеріально-технічного постачання, її гнучке функціонування.

Шкіряно - галантерейні вироби діляться на три підгрупи:

- Приналежності туалету - сумки, рукавички, ремені, рукавиці;

- Приладдя для зберігання грошей, документів, господарських речей;

- Дорожні речі - валізи, саквояжі, мішки, багажні ремені.

Класифікація має важливе значення у формуванні асортименту товарів і сприяє ефективному проведенню робіт з контролю якості.

Асортимент товарів повинен постійно оновлюватися у зв'язку з науково-технічним прогресом, появою нових сировинних матеріалів і способів їх обробки, прогресивних технологій, змінами ринкової кон'юнктури, посиленням конкуренції на товарному ринку, підвищенням платоспроможності споживачів.

Від раціонального формування асортименту залежить забезпечення необхідного рівня обслуговування покупців і зростання основних економічних показників діяльності торгового підприємства

З розвитком ринкових відносин активність споживачів значно підвищується, більш конкретними і виборчими стають їхні вимоги.

Товарознавці постійно стежать за асортиментом шкіряної галантереї, що випускається промисловістю. Але промисловість дещо запізнюється з розробкою нових моделей.

Споживчі властивості є особливо важливими для оцінки рівня конкурентоспроможності. Якщо ретельно вивчати параметри споживчих властивостей свого товару, то можна отримати хороший шанс завоювати перевагу споживачів, а значить і сам ринок.

Розрахунок відносного рівня конкурентоспроможності показує, що конкурентоспроможний товар - це такий товар, який на одиницю ціни споживання задовольняє потреби на більш високому рівні, ніж інші конкуруючі товари.

Подальше задоволення споживчого попиту і рентабельність роботи підприємств неможливі без розробки ефективних, науково обгрунтованих методик оцінки і контролю якості і конкурентоспроможності продукції, що враховують не тільки різноманіття матеріалознавчих властивостей товарів, але і змінюються вимоги їх потенційних споживачів. Один із шляхів вирішення цього складного завдання полягає в розробці швидкодіючих автоматизованих методик, що дозволяють оперативно враховувати аналіз думки можливих споживачів. Це можливо здійснити на основі обчислювальної техніки.

Таким чином, можна зробити наступні рекомендації для підприємств шкіряної галантере. Для забезпечення та підвищення конкурентоспроможності товарів необхідно систематично, а не епізодично проводити маркетингові дослідження товарів і споживачів на всіх етапах життєвого циклу товарів. При цьому в центрі повинен знаходиться не сам товар, а відповідні реакції споживачів стосовно даного товару.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Наказ МЗЕЗТ України «Правила продажу не продовольчих товарів від 27.05.96 №294.

2. Закон України «Про захист прав споживачів (зі змінами і доповненнями відповідно до Закону №82/95-ВР від 02.03.95, Закону №230/95-ВР від 20.06.95).

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок заняття торговельного обслуговування населення від 08.02.95 №108.

4. Наказ МЗЕЗТ України «Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами від 19.04.2007 р №104.

5. Бланк И.А. Управление торговым предприятием: Учебник. - Москва: Тандем, Изво-во ЭКМОС, 1998. - 416 с.

6. Бурмистров В.Г. Организация торговли непродовольственными товарами. - Москва: Экономика, 2003.

7. Концепція розвитку внутрішньої торгівлі України. (Схвалено постановою КМУ від 20 грудня 2007 р. №1449).

8. Омелянович С.І. Стан і потреби торгівлі в Україні // Економіка України. 2005. - №7.

9. Федько В.П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. Ростов - на -Дону «Фенікс» 2007 г. 483 с.

10. Апопій В.В., Бабенко С.Г., Гончарук Я.А., Антонюк Я.М., Балабан П.Ю., Дудла А.А., Рудницький С.І., Хом'як Ю.М. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг. Київ - 2008.

11. Голошубова Н.О. Роздрібна торговельна мережа: стан і тенденції розвитку. // Вісник КДТЕУ. - 2008. - №1.-С. 74-82.

12. Леви М., Вейтц Б.А. Основы розничной торговли: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2007. - 448 с.

13. Статистичний щорічник України за 2010 рік. - К.,

14. Основи товарознавства. Непродовольчі товари. Посібник. - К., 2008.

15. Волошенюк А.В. Що одягаємо на ноги? // Галицькі контракти. - №46. - 2005.

16. Типові форми юридичних документів: договори, контракти, претензії/Сост. Стаматіна М.В. - 4-те вид. Переробл. І доповн. - Харків: Аріс, 2009 р.

17. Підприємницька діяльність в ринковій економіці. Боршман Д., Вороніна Л., Федерман Р., - Гамбург, 2002.

18. Попов А.А. «Торговое право». - Харьков, «РА-Каравелла», 2008.

19. Мозгова О.М. «Мерчандайзинг - мистецтво спокушування клієнта», (ж-л «Галицькі Контракти», 2007, №16, с. 48)

20. Федоришина І.М. «У нас не сприймають рекламу як джерело інформації», (ж-л «Галицькі Контракти», 2009, №1, с. 37).

Размещено на Allbest.ru