Аналіз особливостей формування маркетингової стратегії організації та розробка заходів з її вдосконалення ТОВ "ім. Войкова"

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

В сучасних умовах кожне підприємство зацікавлено в ефективному управлінні своєю маркетинговою діяльністю. Зокрема, йому необхідно знати, як аналізувати ринкові можливості, відбирати підходящі цільові ринки, розробляти ефективний комплекс маркетингу і успішно управляти втіленням у життя маркетингових зусиль. Таким чином, суть стратегічного маркетингу полягає в пошуку рішень, спрямованих на задоволення потреб споживачів і на отримання у них переваг в порівнянні з конкурентами за допомогою спеціальних ринкових заходів.

Отже, дана тема є актуальною. Її актуальність полягає в тому, що грамотне, обґрунтоване маркетингове рішення та правильно сформована маркетингова стратегія допоможуть підприємству вижити за несприятливих умов зовнішнього середовища.

Вибір стратегії залежить від ситуації, в якій знаходиться підприємство, тому маркетингові програми як короткострокові, так і довгострокові потребують розробки і застосування такої стратегії, яка при заданих умовах максимально відповідала б державній економічній політиці і в той же час забезпечувала б комерційним структурам необхідну ефективність, рентабельність і матеріальну зацікавленість в результатах праці.

Для кожного рівня керівництва підприємства місію розгортають у детальний перелік допоміжних цілей і завдань. Перед кожним управлінцем мають стояти задачі, за вирішення яких він несе відповідальність. Для вирішення маркетингових задач які стануть базисними для майбутнього підприємства розроблюють конкретні стратегії маркетингу. Найбільш розповсюдженні, перевірені практикою стратегії розвитку бізнесу зазвичай називають базовими чи еталонними. В цілому вони відображають чотири різні підходи до розвитку підприємства і пов'язані зі зміною стану одного чи декількох наступних елементів: продукт, ринок, галузь, стан підприємства всередині галузі, технологія.

Теорія стратегічного планування нараховує достатню кількість стратегій, які стали основою для виводу з кризи чи її запобігання на окремих підприємствах, в галузях виробництва, в окремих країнах. Автори цих стратегій є всесвітньо відомими теоретиками і практиками в області стратегічного планування і управління (Ансофф І., Портер М., ін.). Матриці, що ілюструють ці стратегії, стали класичними в теорії стратегічного планування і управління (матриця БКГ - Бостонської консультативної групи, матриця корпорації «Дженерал електрик», матриця конкуренції Портера, ін.).

Метою курсової роботи є аналіз особливостей формування маркетингової стратегії організації та розробка заходів з її вдосконалення.

Завдання:

- ознайомитися з теоретичними аспектами формування маркетингової стратегії підприємства;

- проаналізувати стан та особливості формування маркетингової стратегії на підприємстві;

- на основі аналізу розробити заходи з покращення маркетингової стратегії підприємства та процесу її формування;

- зробити висновки з проведеної роботи.

Об'єкт дослідження: ТОВ «ім. Войкова».

Предмет дослідження: процес формування маркетингової стратегії ТОВ «ім. Войкова».

Методи дослідження: описовий, методи структурного, системного аналізу, порівняння.



Розділ 1. Теоретичні основи маркетингових стратегій розвитку та підвищення економічної ефективності сільського господарства

1.1 Сутність маркетингових стратегій розвитку та підвищення економічної ефективності

Слово "стратегія" запозичено з військової науки. Стратегія - "наука про планування напрямів руху великомасштабних збройних сил для отримання найвигіднішого становища під час бойових дій" (словник Вебстера). Історія має багато прикладів, коли основними причинами отримання перемоги над ворогом були інформація про власні сили та можливості, особливості місця бою, стан справ ворога, аналіз та детальна розробка плану бою й особливо застосування нестандартного рішення. Багато з проблем військового мистецтва аналогічні проблемам економічної діяльності. Світ стає свідком економічних війн, де головним фактором успіху є вдало побудована та здійснена стратегія підприємства.

Стратегія - це визначення основних довгострокових цілей та завдань підприємства, затвердження курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей.

Отже, стратегія - це координуючий, об'єднуючий фактор між цілями і ресурсами фірми.

Стратегії мають кілька відмінних рис:

1. Процес розробки стратегії не завершується якоюсь миттєвою дією. Зазвичай він закінчується встановленням загальних напрямків, просування по яким забезпечить ріст і покращення позицій фірми.

2. Сформульована стратегія повинна бути використана для розробки стратегічних проектів методом пошуку. Роль стратегії в пошуку полягає в тому, щоб по-перше, допомогти зосередити увагу на певних ділянках і можливостях; по-друге, відкинути всі інші можливості як несумісні зі стратегією.

3. Необхідність в стратегії відпадає, як тільки реальний хід розвитку виведе організацію на бажані події.

4. В ході формулювання стратегії не можна передбачити всі можливості, які відкриються при складанні проекту конкретних заходів. Тому доводиться користуватися дуже узагальненою, неповною і неточною інформацією про різні альтернативи.

5. Як тільки в процесі пошуку відкриваються конкретні альтернативи, з'являється і більш точна інформація. Але вона може поставити під сумніви доцільність первісного стратегічного вибору. Тому успішне використання стратегії неможливо без зворотного зв`язку.

6. Оскільки для відбору проектів застосовуються як стратегії так і орієнтири, може здатися що це одне й те саме. Але це різні речі. Орієнтир являє собою мету, якої намагається досягти фірма, а стратегія - засіб для досягнення цілі. Орієнтири це більш високий рівень прийняття рішень. Стратегія, виправдана при одному наборі, не буде такою, якщо орієнтири організації зміняться.

7. Стратегія і орієнтири взаємозамінні як в окремі моменти, так і на різних рівнях організації. Деякі параметри ефективності (наприклад, доля ринку) в один рік будуть слугувати фірмі орієнтирами, в інший стануть його стратегією.

Стратегія маркетингу - це втілення комплексу домінуючих принципів, конкретних цілей маркетингу на тривалий період і відповідних рішень по вибору та агрегуванню засобів (інструментів) організації та здійснення на ринку орієнтованої на ці цілі ділової активності.

Під поняттям стратегія маркетингу ми розуміємо детальний всебічний план досягнення маркетингових цілей [4].

Маркетингова стратегія підприємства повинна відповідати на питання:

1. Який товар виводиться на ринок, в якому асортименті та за якими цінами?

2. На якого споживача (тобто на який сегмент ринку) він розрахований та увагу яких споживачів може привернути?

3. Які умови необхідно створити для продажу товару на запланованому рівні?

4. Через які канали і в яких обсягах буде організовано постачання?

5. Яким має бути після продажне обслуговування і хто його буде здійснювати?

6. Яких економічних результатів очікують учасники ринку і які витрати для цього потрібні?

Методи вирішення названих питань і складають тактику маркетингу.

Для того, щоб відповісти на ці питання, маркетингова стратегія підприємства повинна виробити певні правила та прийоми:

- дослідження умов формування конкурентної переваги та виявлення головних цілей діяльності підприємства;

- дослідження ринків потенційних товарів та послуг, що відповідають інтересам підприємства, вибору таких стратегічних зон діяльності, які здатні в довгостроковій перспективі забезпечити зовнішню гнучкість підприємства, тобто можливість переорієнтації його функціонування в найліпших з економічної, політичній, правової, соціальної, науково-технічної та екологічної точки зору зонах;

- формування товарного асортименту, який в найбільшій мірі задовольняє актуальні потреби потенційних споживачів і який забезпечує на цій основі систематичне одержання підприємством прибутку, що дозволяв би реалізовувати програму розширеного відтворення капіталу;

- розподіл власних та залучених ресурсів між різними напрямками діяльності підприємства так, щоб забезпечити максимальну продуктивність (рентабельність) використання цих ресурсів;

- взаємодія з ринками факторів виробництва, цінних паперів, валютними ринками, яка забезпечує ефективну підтримку стратегічного потенціалу підприємства на рівні, достатньому для забезпечення конкурентної переваги на різних етапах життєвого циклу підприємства;

- формування ефективної цінової політики, яка забезпечувала б у довгостроковій перспективі стійке положення підприємства на традиційних та нових сегментах ринку;

- раннього визначення кризових тенденцій та запобігання банкрутства.

Розробляючи правила та засоби ефективної реалізації цих напрямків діяльності, маркетингова стратегія підприємства, з моменту визначення його місії, формування його торгівельно-виробничого профілю протягом усього періоду функціонування, повинна орієнтуватись на створення та підтримку стійкої конкурентної переваги, забезпечення довгострокового процвітання в динамічно мінливому економічному просторі.

Необхідно знати коли саме звернення до стратегії стає життєво необхідним. Однією з умов є виникнення несподіваних змін у зовнішньому середовищі фірми. Їх причиною може стати насичення попиту, крупні зміни в технології всередині чи ззовні фірми, несподіване виникнення численних нових конкурентів [19].

В таких випадках традиційні принципи і досвід організації не відповідають завданням з використання нових можливостей і не забезпечують подолання загроз. Якщо організація немає єдиної стратегії, то не виключено, що різні підрозділи розроблять різні, суперечні та неефективні рішення.

Маючи подібні складнощі, фірма повинна вирішити дві надзвичайно важливі проблеми.

1. Обрати потрібний напрямок росту з багатьох альтернатив, які важко піддаються оцінці.

2. Спрямувати зусилля чисельного колективу у потрібному напрямі.

Відповідь на ці питання і складає сутність розробки і реалізації стратегії. Саме в такий момент стратегія стає управлінським інструментом, життєво необхідним і вкрай важливим.

Маркетингова стратегія підприємства, як відомо включає чотири головні складові підсистеми: товарну або асортиментну стратегію, цінову стратегію, стратегію розподілу та товаропросування і комунікаційну стратегію. Кожна з цих підсистем має свої особливості, але основне - вони повинні бути націлені на досягнення головної мети підприємства - постійного підвищення конкурентного статусу.

В процесі формування маркетингової стратегії можна виділити вхідні та вихідні елементи.

Вхідні елементи - це ті фактори, аналіз яких передує розробці маркетингової стратегії. Отже, йдеться про фактори маркетингового середовища і цілі фірми.

Вихідними елементами є стратегічні рішення щодо маркетингового міксу, тобто комплексу компонентів маркетингу, який включає чотири складові - товар, ціну, збут, просування.

Основне призначення маркетингової стратегії полягає в тому, щоб взаємоузгодити маркетингові цілі фірми з її можливостями, вимогами споживачів, використати слабкі позиції конкурентів та свої конкурентні переваги.

Маркетингова стратегія включає конкретні стратегії діяльності на цільових ринках, комплекс маркетингу, який використовується, витрати на маркетинг. В стратегіях, розроблених для кожного ринкового сегменту, повинні бути розглянуті нові продукти і такі що вже випускаються, ціни, просування продуктів, доведення продуктів до споживачів, має бути вказано як стратегія реагує на загрози і можливості ринку.

1.2 Класифікація маркетингових стратегій

Маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками.

1. Залежно від терміну їх реалізації:

- довгострокові;

- середньострокові;

- короткострокові.

2. Залежно від стратегії життєвого циклу товарів фірми:

- маркетингові стратегії на стадії впровадження товару на ринок;

- маркетингові стратегії на стадії росту;

- маркетингові стратегії на стадії насичення ринку;

- маркетингові стратегії на стадії спаду.

3. За станом ринкового попиту:

- стратегія стимулюючого маркетингу;

- стратегія синхромаркетингу;

- стратегія підтримуючого маркетингу;

- стратегія ремаркетингу;

- стратегія демаркетингу.

4. Залежно від загальноекономічного стану фірми та її маркетингових спрямувань розрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми:

- стратегія виживання;

- стратегія стабілізації;

- стратегія росту.

5. За елементами маркетингового комплексу:

- товарна стратегія;

- цінова стратегія;

- стратегія товарного руху;

- стратегія просування.

6. За ознакою конкурентних переваг (за Портером):

- стратегія цінового лідерства;

- стратегія диференціації;

- стратегія фокусування (концентрації).

7. Залежно від конкурентного становища фірми та її маркетингових спрямувань:

- стратегія ринкового лідера;

- стратегія челенджерів;

- стратегія послідовників;

- стратегія ринкової ніші.

8. Залежно від виду диференціації:

- товарної диференціації;

- сервісної диференціації;

- іміджевої диференціації;

- кадрової диференціації.

9. Залежно від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпу росту її ринку збуту (за матрицею БКГ) або залежно від конкурентоспроможності СГП та привабливості його ринку збуту (за матрицею Дженерал Електрик):

- стратегія розвитку;

- стратегія підтримання;

- стратегія збирання врожаю;

- стратегія елімінації.

10. Залежно від методу обрання цільового ринку:

- стратегія товарної спеціалізації;

- сегментної спеціалізації;

- односегментної концентрації;

- вибіркової спеціалізації;

- стратегія повного охоплення.

11. Залежно від ступеня сегментації ринків збуту фірми:

- стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу;

- диференційованого маркетингу;

- концентрованого маркетингу[8].

Розглянемо стратегії залежно від загальноекономічного стану фірми.

Стратегія виживання - виключно захисна стратегія, яка застосовується в умовах глибокої кризи економічної діяльності фірми, коли фірма перебуває на межі банкрутства. Основна мета цієї стратегії полягає у виході з кризового стану шляхом перегляду і перебудови всього маркетингового комплексу фірми (товарної, цінової політики, системи товароруху та просування товарів).

Стратегія стабілізації - використовується за умов швидкого або несподіваного падіння базових показників фірми, чи за умов, коли розвиток фірми має коливальний характер. Ця стратегія передбачає вирівнювання показників з їхнім наступним підвищенням і перехід до стратегії росту.

Стратегія росту передбачає зростання обсягів продажу, прибутку, капіталу та інших показників фірми. Маркетингові стратегії росту поділяються на такі різновиди:

- маркетингова стратегія інтенсивного (органічного росту);

- маркетингова стратегія інтеграційного росту;

- маркетингова стратегія диверсифікації.

Також, виділяють наступні класи маркетингових стратегій:

- стратегія низьких витрат виробництва (СНВ);

- стратегія диференціації (СД);

- стратегія диверсифікації (СДив);

- стратегія ліквідації бізнесу (СЛБ) [23].

Стратегія низьких витрат виробництва базується на гнучкій ціновій політиці і здійснюється, як правило, витісненням конкурентів з ринку за рахунок порівняно низьких цін.

Існує декілька видів стратегії низьких витрат:

- в тому випадку, коли фірма функціонує на ринках, що бурхливо розвиваються, на ємних ринках, то оптимальним варіантом стратегії може стати стратегія стандартизації, тобто випуск однорідної, стандартизованої продукції у зростаючому об'ємі. За законом Паретто, подвоєння валового виробництва, як правило забезпечує продуценту зниження витрат одиниці продукції на 20-30 %. Таким чином, нарощуючи вал і знижуючи витрати виробництва, фірма забезпечує собі конкурентні переваги, реалізуючи товари і послуги за порівняно низькими цінами;

- в тому випадку, коли фірма оперує на відносно насиченому ринку і який в'яло зростає чи взагалі не розвивається за місткістю, то СНВ може бути заснована на зниженні витрат виробництва за рахунок використання більш дешевої сировини і компонентів, робочої сили, а також економних технологій. Але в цьому випадку можливо погіршення якості кінцевої продукції, у зв'язку з чим виникає загроза зниження її конкурентноздатності. Тому СНВ на насичених ринках використовується обмежено і з великою обережністю.

Ризики, пов'язані з функціонуванням фірми в межах СНВ, визначаються тим, що за рахунок дій конкурентів відповідний ринок можна досить швидко наповнити і пропозиція перевищить попит на товар чи послугу. Це відповідно примусить фірму призупинити ріст виробництва, що в свою чергу призведе до підвищення витрат виробництва, і як наслідок подальше зниження цін стане неможливим. Виникнуть об'єктивні передумови для розробки нового варіанту стратегії[24].

Стратегія диференціації полягає в створенні нових товарів та послуг чи модифікації існуючих, що задовольняють виявлені потенційні можливості. Ця стратегія базується на інноваційному процесі і відповідно на значних інвестиціях.

Маючи продукцію з новою споживчою вартістю, що більш повно задовольняє виявлену потенційну потребу і яка є відмінною від товарів конкурентів, фірма стає монополістом на ринку. Вона може диктувати ціни, використовувати цінову політику «зняття вершків», і отримувати таким чином високі прибутки.

На ринках, для яких характерна гостра конкурентна боротьба, СД найбільш оптимальна.

Існує досить багато варіантів стратегії диференціації, зокрема:

- стратегія лідерства - функціонування фірми, що має принципово нові продукти, виробництво яких засновано на унікальних запатентованих виробах (наприклад, лідерство у застосуванні найновітніших технологій);

- стратегія якості і надійності - здійснення еволюційних поетапних удосконалень в технології, а отже й порівняно недорогих змін продукції, що забезпечують підвищення і диференціацію якості, надійності, дизайну;

- стратегія комплексного збуту, тобто продаж товарів разом з супутніми послугами, які не надаються фірмами-конкурентами.

Ризики, пов'язані з використанням СД обумовлені тим, що створення і модифікація товарів і послуг потребують значних капіталовкладень. При цьому слід враховувати, що між моментом вкладень в розробку і часом випуску товарів на ринок існує розрив, іноді від 3-5 років. В цей момент можливі несприятливі зміни у зовнішньому середовищі фірми. В результаті у фірми можуть виникнути труднощі з реалізацією нової продукції, а значить велика вірогідність того, що вона не окупить вкладення, здійснені в розробку цієї продукції.

З метою зниження підприємницького ризику в умовах бурхливої, змінної ситуації на ринку фірми застосовують такий клас стратегії як стратегія диверсифікації. Вона націлена на розширення сфер діяльності фірми за рахунок нових напрямів.

Виділяють наступні види стратегії диверсифікації:

- стратегія вертикальної інтеграції - приєднання до фірми інших компаній - постачальників сировини, матеріалів та напівфабрикатів чи збутових послуг, що забезпечують головній фірмі більш ефективне виробництво традиційної продукції;

- стратегія горизонтальної інтеграції - приєднання чи створення структур, що виробляють нові, не характерні для головної фірми товари.

Функціонуючи в межах СД фірма може використовувати з перевагою для себе накопичений суміжними компаніями досвід в області НДДКР, технології виробництва, організації збуту, управління персоналом, ін. Крім того, здійснюючи СД, фірма знижує ризик за рахунок розширення сфер діяльності, оскільки безприбуткова робота на одних ринках може бути з лихвою компенсована монопольно високими прибутками від реалізації нових товарів на інших ринках.

СД є досить низько ризикованою стратегією, і тому є переважним варіантом для ТНК, тому що проведення маркетингу на декількох ринках одночасно знижує вірогідність великих провалів, що призводять до банкрутства.

На жаль, в умовах сучасної гострої конкуренції і внаслідок неякісного маркетингу фірма може потрапити в ситуацію, коли її діяльність стає безперспективною. В цьому випадку доцільний вибір стратегії ліквідації бізнесу. Реалізуючи СЛБ керівництво фірми намагається зробити все можливе щоб піти з ринку, залишивши про себе гарні спогади. Лише так можливо її повернення на ринок у випадку відродження бізнесу. Досить рідко використовується різновид СЛБ - стратегія згортання операцій (СЗО), при реалізації якої підрозділ фірми виступає в якості джерела надходжень фінансових ресурсів для інших підрозділів при відмові від капіталовкладень в модернізацію і поступовому зниженні рівня фінансування поточних витрат.

Принципово можна виділити дві групи маркетингових стратегій, що доповнюють одна одну: стратегії по відношенню до продукту та стратегії по відношенню до ринку. Кожна з цих двох груп має свої альтернативні варіанти стратегій. Розглянемо їх.

Стратегії по відношенню до продукту -- це стратегії, що забезпечують успішний збут продукції на ринку:

- стратегія низьких витрат;

- стратегія вузької спеціалізації (сконцентрована стратегія).

Таким чином, фірма вирішує працювати на багатьох сегментах і розробляє для кожного з них окрему пропозицію. Пропонуючи різноманітні товари, фірми-продавці мають намір збільшити збут і здійснити більш глибоке проникнення на кожний із освоюваних ними сегментів ринку. Акцент робиться також на зростанні повторних покупок, оскільки кожний товар створений для цієї групи споживачів і відповідає їх побажанням.

Подібна стратегія націлена на великий сегмент і передбачає значні витрати та наявність багатьох індивідуалізованих товарів, що зорієнтовані на задоволення численних ринкових сегментів. Кожна група споживачів розглядає запропонований фірмою товар як унікальний за дизайном, техніко-економічними характеристиками, надійністю, безпекою. Тому, навіть якщо товар коштує більше, ніж при стратегії масового (недиференційованого) маркетингу, ціна для споживачів не має такого важливого значення, і вони виявляють достатню лояльність до торговельної марки.

Перший фактор диференціації продукту -- забезпечення вищої якості та специфічних споживчих властивостей у порівнянні з товарами конкурентів. Якісні характеристики продукції вимірюються естетичними або споживчими перевагами (зручність, відповідність технічним стандартам і т.п.), а також експлутаційними характеристиками. Для покупців, скажімо, виробничого устаткування це -- показники продуктивності, витрати сировини, допоміжних матеріалів та енергії, трудові витрати на обслуговування та інші.

Третій фактор стратегії диференціації -- технічне лідерство фірми на ринку завдяки принциповим запатентованим винаходам у сфері виробництва даного виду продукції або постійній роботі по вдосконаленню технічних характеристик продукції. Саме лідерство в технології є вирішальним фактором комерційного успіху.

Четвертий фактор стратегії диференціації -- збут продукції в комплексі із супутніми послугами.

Стратегія низьких витрат -- політика фірми, що забезпечує конкурентноздатність, завдяки дешевшому виробництву та збуту продукції. Тут слід визначити методи її реалізації.

1. Зниження витрат за рахунок збільшення обсягів виробництва.

2. Економія витрат за рахунок створення більш дешевих для виробництва моделей продукції.

3. Монополія на дешеву сировину.

Стратегія вузької спеціалізації, власне кажучи, не є альтернативою попередніх двох стратегій і може базуватись або на диференціації продукту, або на використанні низьких витрат.

Стратегії по відношенню до продукту, які ми щойно розглянули, використовуються фірмами не тільки ізольовано, але і в різних комбінаціях.

Якщо попит відсутній, а потенційні покупці байдужі до товару (послуги), який пропонується, то застосовується стимулюючий маркетинг. Можлива ситуація, коли попит існує лише в потенціалі; тоді, щоб перетворити його в реальний, використовується розвиваючий (креативний) маркетинг. Якщо сформувався негативний попит, тобто наявна ситуація, коли всі чи більшість покупців в обраних сегментах ринку відштовхують обраний товар чи послугу незалежно від їх якості, то застосовується конверсійний маркетинг. При коливаннях попиту, наприклад на продукцію сезонного споживання, чи при інших циклічних чи непередбачуваних спадах та зростаннях кон'юнктури, популярним є синхромаркетинг.

На зрілих ринках, де попит може довгий час бути стійко збалансованим, точно відповідати можливостям і намаганням виробників та торговців товарами, послугами, застосовується підтримуючий маркетинг.

Якщо наявний надмірний, гіпертрофований попит, який суттєво перевищує можливості виробників і торговців, і можливий купівельний ажіотаж, серйозні фірми можуть усвідомлено піти на демаркетинг: значно підвищити ціни на свою продукцію, практично зупинити рекламні зусилля та ін.

Аналіз можливих видів стратегій маркетингу, що зустрічаються, дозволяє класифікувати стратегії за рядом критеріїв. Серед них виділимо наступні:

- походження і логіка розвитку фірми, традиції управління;

- потенційні особливості попиту, ринкової кон'юнктури, що склалися;

- характеристики фірми: її розміри, абсолютна і відносна частка на ринку, пов'язані з ними претензії на прибуток і об'єми фінансування, а також ступінь ринкової активності;

- традиційні для фірми пріоритети по відношенню до основних функцій маркетингу.

За критерієм походження і за логікою розвитку фірми та її традицій управління виділяють наступні моделі формування стратегій: планову, підприємницьку і засновану на досвіді.

Планова модель відповідає стратегіям, які формуються в результаті осмисленого, контрольованого процесу мислення. В цьому випадку стратегія виступає результатом планування, при чому результатом, стандартизованим за своїми характеристиками і які передбачають централізований штат її виконавців. Безумовно, що в колективах з високим інтелектуальним потенціалом кадрів така модель є найбільш придатною.

Модель підприємницького типу визначає стратегію, яка формується в голові лідера-підприємця на базі його персонального бачення ситуації, тенденцій його розвитку, та ін. Така стратегія часто виникає напівусвідомлено, але це не заважає їй бути основою, під якою приймають конкретні рішення, розроблюють детальні плани, здійснюють чіткі дії. Разом з тим недостатня усвідомленість виникнення і формування стратегії часто провокує її непорозуміння, середовище недовіри в колективі.

Модель навчання, основана на досвіді, характеризує адаптивні (реактивні) стратегії. Подібні стратегії формуються поетапно, циклічно, при домінуючому впливі імпульсів ззовні, з боку оточуючого маркетингового середовища, що одержуються безпосередньо під час ринкової активності. Стратегія ніби створюється стратегом, який має бути досить чутливим до сигналів середовища і гнучко змінювати обрану лінію поведінки. В такому випадку стратегія може формуватися як спонтанно так і скеровано, але при цьому рівень контролю порівняно невисокий, втручання здійснюється лише під впливом необхідності, а прогнози ринкової кон'юнктури не розроблюються. В сучасній вітчизняній ситуації, коли правила гри на ринку, що формується та його характерні риси змінюються дуже швидко, є не передбачуваними і суперечними, за такою моделлю вимушені працювати велика кількість фірм.

Фірма має змінювати стратегію, якщо:

- декілька років вона не забезпечує задовільних показників об'єму, реалізації і прибутків;

- фірми-конкуренти різко змінили свою стратегію;

- змінилися інші зовнішні фактори для діяльності фірми;

- відкрилися перспективи для прийняття заходів, які в змозі значно підвищити прибутки фірми;

- змінилися чи виникли нові переваги покупців чи намітилися тенденції до можливих змін в цій галузі;

- поставлені в стратегії задачі вже вирішені і виконані [17].

1.3 Науково-методологічні підходи щодо вибору маркетингових стратегій розвитку підприємств

Абсолютно очевидно, що до однієї й тієї самої мети можна рухатися різними способами. Наприклад, можна нарощувати прибутки шляхом зниження витрат. Проте водночас цього можна домогтися й шляхом збільшення корисності для споживача виготовлюваного фірмою продукту. Різні фірми, виходячи з обставин, можливостей і сили, приймуть різні рішення з приводу того, як саме вони вирішуватимуть це завдання.

Якщо встановлення цілей відповідає на питання, до чого необхідно прагнути, а план дій щодо досягнення мети відповідає на питання, що ж потрібно робити, щоб досягнути поставленої мети, то стратегія відповідає на питання, якими способами можна досягнути мети. Отже, вибір стратегії означає вибір засобів, за допомогою яких фірма вирішуватиме завдання, що стоять перед нею.

О. С. Виханський визначає поняття "стратегія" як довготерміновий якісно визначений напрямок розвитку фірми, що стосується сфери, засобів і форми її діяльності, системи внутрішніх взаємостосунків, а також позиції в навколишньому середовищі, що приводить її до своїх цілей[6].

Процес вибору стратегії включає такі основні етапи:

1. з'ясування поточної стратегії;

2. проведення аналізу портфеля бізнесу;

3. вибір стратегії фірми.

З'ясування поточної стратегії є дуже важливим, тому що не можна ухвалювати рішення з приводу майбутнього, не маючи чіткого уявлення з приводу того, в якому стані перебуває фірма і які стратегії вона реалізує. Можуть бути використані різні схеми з'ясування поточної стратегії. Один з можливих підходів запропоновано Том пеоном і Стрікландом. Вони вважають, що існують зовнішні й внутрішні чинники, які необхідно оцінити, щоб розібратися зі стратегією, яку необхідно реалізувати.

Зовнішні чинники:

-- розмах діяльності та ступінь різноманітності виготовлюваної продукції, диверсифікація фірми;

-- загальний характер і природа нещодавніх придбань фірми та продаж нею частини своєї власності;

-- структура й спрямованість діяльності за останній період;

-- можливості, на які була орієнтована фірма останнім часом;

-- ставлення до зовнішніх загроз.

Внутрішні чинники:

-- цілі фірми;

-- критерії розподілу ресурсів і структура капіталовкладень, яка склалася щодо виготовлюваної продукції;

-- ставлення до фінансового ризику -- як з боку керівництва, так і відповідно до реальної практики та здійснюваної фінансової політики;

-- рівень і ступінь концентрації зусиль у сфері НІОКР;

-- стратегії окремих функціональних сфер (маркетинг, виробництво, кадри, фінанси, наукові дослідження й розроблення).

Можна з повною впевненістю сказати, що наступний етап вибору стратегії фірми -- "аналіз портфеля бізнесу" -- є основою стратегічного планування. Міжнародна господарська практика напрацювала ряд методів стратегічного аналізу, основними з яких є моделі консультативної групи (БКГ) Бостона, Мак-Кінсі, ПІМС. Ці методи добре представлені в працях відомих зарубіжних авторів, таких як І. Ансофф, Ж-Ж. Ламбен, М. Портер та інших, а також вітчизняних авторів С. П. Лаврова, С. ІО. Злобіна, О. С. Віханського, Є. А. Уткіна та інших.

Стан галузі та позиція фірми в галузі часто можуть виконувати вирішальну роль при виборі стратегії зростання фірми. Провідні, сильні фірми повинні прагнути до максимального використовування можливостей, породжуваних їхнім лідируючим становищем, і до зміцнення цього становища. Лідируючі фірми залежно від стану галузі повинні вибирати різні стратегії зростання. Так, наприклад, якщо галузь іде до занепаду, то потрібно робити ставку на стратегії диверсифікації, якщо ж галузь бурхливо розвивається, то вибір має падати на стратегію концентрованого зростання або на стратегію інтегрованого зростання.

Слабкі фірми повинні поводитися по-іншому. Вони мають вибирати ті стратегії, які можуть привести до збільшення їхньої сили. Якщо ж таких стратегій немає, то їм варто залишити цю галузь.

Цілі фірми надають унікальності та оригінальності вибору стратегії стосовно кожної конкретної фірми. У цілях відображено те, чого прагне фірма. Якщо, наприклад, цілі не передбачають інтенсивного зростання фірми, то і не можуть бути вибрані й відповідні стратегії зростання, навіть незважаючи на те, що для цього є всі передумови як на ринку і в галузі, так і в потенціалі фірми.

Інтереси і ставлення вищого керівництва виконують дуже велику роль у виборі стратегії розвитку фірми. Наприклад, вище керівництво може не прагнути переглядати прийняті ним раніше рішення, навіть якщо й відкриваються нові перспективи; може полюбляти ризикувати, а може, навпаки, прагнути будь-якими способами уникати ризику; може мати особисті симпатії або антипатії тощо.

Фінансові ресурси фірми також істотно впливають на вибір стратегії. Будь-які зміни в поведінці фірми, такі, наприклад, як вихід на нові ринки, розроблення нового продукту і перехід у нову галузь, потребують великих фінансових витрат. Тому фірми, які мають великі фінансові ресурси або ж легкий доступ до них, під час вибору стратегії поведінки знаходяться в набагато кращому становищі й мають для вибору набагато більшу кількість варіантів стратегії, ніж фірми з дуже обмеженими фінансовими можливостями.

Кваліфікація працівників також є значним обмежувальним чинником при виборі стратегії розвитку. Поглиблення і розширення кваліфікаційного потенціалу працівників є однією з найважливіших умов, котра забезпечує можливість переходу до нових виробництв або ж до якісного технологічного оновлення існуючого виробництва. Не володіючи достатньо повною інформацією про кваліфікаційний потенціал, керівництво не може зробити правильного вибору стратегії фірми.

Зобов'язання фірми щодо попередніх стратегій створюють яку інерційність у розвитку. Неможливо повністю відмовитися від усіх попередніх зобов'язань у зв'язку з переходом до нових стратегій. Тому при виборі нових стратегій необхідно враховувати той факт, що деякий час ще діятимуть зобов'язання колишніх років, які відповідно стримуватимуть або коригуватимуть можливості реалізації нових стратегій. У зв'язку з цим їх необхідно по можливості враховувати при виборі нових стратегій і закладати їхнє виконання у процес здійснення нових стратегій.

Ступінь залежності від зовнішнього середовища також істотно впливає на вибір стратегії фірми. Бувають такі ситуації, коли фірма настільки залежить від постачальників або покупців її продукції, що вона не може вільно робити вибір стратегії, виходячи тільки з можливостей повнішого використання свого потенціалу. У деяких випадках зовнішня залежність може виконувати набагато більшу роль при виборі стратегії фірми, ніж усі інші чинники. Сильна зовнішня залежність може бути обумовлена правовим регулюванням поведінки фірми, а також соціальними обмеженнями, умовами взаємодії з природним середовищем тощо.

Часовий чинник слід обов'язково брати до уваги в усіх випадках вибору стратегії. Це пов'язано з тим, що можливості й загрози для фірми, а також плановані зміни завжди мають певні часові межі. При цьому важливо враховувати і календарний час, і тривалість етапів здійснення конкретних учинків щодо реалізації стратегії. Фірма не в будь-який момент і не в будь-які календарні терміни може здійснювати стратегію, а лише в ті моменти і в ті терміни, в які з'являється можливість для цього. Дуже часто успіхів у здійсненні стратегії і, отже, успіхів у конкурентній боротьбі досягає та фірма, яка краще навчилася враховувати час і відповідно краще вміє керувати процесами в часі[2].



Розділ 2. Стан та тенденції розвитку сільського господарства в аграрних підприємствах

2.1 Кон'юнктурні дослідження стратегії економічного розвитку рослинництва та тваринництва України

Проведемо дослідження виробництва продукції рослинництва в Україні.

Таблиця 2.1

Виробництво продукції основних сільськогосподарських культур в Україні, тис. тонн

Види продукції	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до 2008 р.
Зернові культури	53290	46028	39271	73,7
в т.ч. - озимі зернові	28763	24608	19899	69,2
- ярі зернові	24527	21420	19372	79,0
Цукрові буряки	13438	10067	13749	102,3
Соняшник	6526	6364	6772	103,8
Ріпак	2873	1873	1470	51,2
Картопля	19545	19666	18705	95,7
Овочі	7965	8341	8122	102,0
Плоди та ягоди	1504	1618	1747	116,2
Виноград	415	469	408	98,3

Згідно з даними таблиці 2.1, можна зробити висновок, що виробництво зернових культур зменшилось на 26,3%, а саме: виробництво озимих зернових - на 30,8%, ярих зернових - на 21%. Виробництво цукрових буряків збільшилось на 2,3%, виробництво соняшнику - на 3,8%, озимого ріпаку зменшилось - на 48,8%. Виробництво овочів збільшилось - на 2%, а виробництво картоплі зменшилось - на 4,3%, винограду - на 1,7%.

Дослідимо виробництво продукції тваринництва.



Таблиця 2.2

Виробництво основних видів продукції тваринництва в Україні, тис. тонн

Види продукції	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до 2008 р.
М'ясо, тис.т.	1906,0	1917,0	2059,0	108,0
Молоко, млн.т.	11,8	11,6	11,2	94,9
Яйця, млн.шт.	14957,0	15908,0	17052,0	114,0
Вовна, тис.т.	3,7	4,1	4,2	113,5

Згідно з даними таблиці 2.2, можна зробити висновок, що виробництво м'яса збільшилось на 8%, виробництво яєць - на 14%, вовни на 13,5%. При цьому виробництво молока - зменшилось на 5,1%.

Щоб детально розглянути аналіз діяльності потрібно також розглянути реалізацію сільськогосподарської продукції в Україні. Спочатку розглянемо реалізацію продукції рослинництва.

Таблиця 2.3

Реалізація продукції рослинництва в Україні, тис. тонн

Види продукції	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до 2008 р.
Зернові культури	24763,0	31686,0	23662,0	95,6
Олійні культури	5542,0	7239,0	7757,0	140,0
Цукрові буряки	10543,0	6348,0	9767,0	92,6
Картопля	257,0	306,0	291,0	113,2
Овочі	551,0	807,0	646,0	117,2
Плоди та ягоди	191,0	181,0	231,0	120,9
Виноград	182,0	207,0	165,0	90,7

Згідно з даними таблиці 2.3 можна зробити висновок, що реалізація зернових культур зменшилась на 4,4% , цукрових буряків - на 7,4%, винограду - на 9,3%. Реалізація олійних культур зросла - на 40%, картоплі - на 13,2%, овочів - на 17,2%, плодів та ягід - на 20,9%.

Далі розглянемо реалізацію продукції тваринництва.



Таблиця 2.4

Реалізація продукція тваринництва в Україні

Види продукції	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до 2008 р.
Худоба та птиця (у живій вазі), тис.т.	1342	1448	1587	118,3
Молоко та молочні продукти (у перерахунку на молоко), тис.т.	1834	1994	2004	109,3
Яйця, млн.шт.	7729	8566	9416	121,8
Вовна, т.	659	722	518	78,6

Згідно з даними таблиці 2.4 можна зробити висновок, що реалізація продукції тваринництва зросла, а саме: реалізація м'яса збільшилась на 18,3%, молока - на 9,3%, яєць - на 21,8%. Тільки реалізація вовни зменшилась на 21,4%.

Досліджуємо тенденцію цінової політики продукції тваринництва та рослинництва.

Згідно з даними таблиці 2.5 можна зробити висновок, що ціни на зернові культури зросли на 44,0%, на олійні культури - на 69,6%, на цукрові буряки в 2 рази, на картоплю - на 23,9%, на овочі - на 28,9%, на худобу та птицю - на 6,0%, на молоко - на 42,3%, на яйця - на 24,7%.

Таблиця 2.5

Середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції в Україні , грн. за тонну

Види продукції	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до 2008 р.
Зернові та зернобобові культури	778,3	799,0	1120,9	144,0
Олійні культури	1734,6	2086,2	2942,6	169,6
Цукрові буряки	218,9	409,9	478,5	218,6
Картопля	1154,3	1298,6	2131,0	184,6
Овочі	2059,9	1790,0	2551,6	123,9
Плоди та ягоди	1877,4	1892,4	2419,8	128,9
Худоба та птиця	10184,3	10362,9	10797,1	106,0
Молоко та молочні продукти	2065,1	1888,8	2938,7	142,3
Яйца	377,4	403,9	470,6	124,7



2.2 Нормативно-правова база маркетингової діяльності в Україні

Нормативно-правова база покликана регламентувати маркетингову діяльність українських підприємців.

Основним призначенням державного регулювання є підтримка конкуренції та недопущення монополізації ринку, які забезпечуються наступними Законами України:

1. “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (1992 р.).

2. “Про Антимонопольний комітет України” (1992 р.).

3. “Про захист від недобросовісної конкуренції” (1996 р.).

Антимонопольний комітет України затвердив Методику визначення монопольного становища підприємців на ринку (1994 р.), згідно з якою монополістом вважається підприємець, частка якого на ринку певного товару становить 35%.

Антимонопольний комітет веде облік підприємств-монополістів і контролює їхню діяльність, зокрема рівень цін на товари.

Для правового забезпечення розроблення, виробництва і збуту високоякісних товарів прийнято Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” (1993 р.), згідно з яким в Україні створено Державну систему сертифікації продукції УкрСЕПРО і затверджено перелік товарів, які повинні проходити обов'язкову сертифікацію.

Важливе значення для успішного розв'язання проблеми якості товарів і послуг має Указ Президента України “Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції” (2001 р.).

Для захисту прав виробників марочних товарів щодо неприпустимості їх підробки прийнято Закон України “Про захист прав на знаки для товарів і послуг” (1994 р.).

Прийнята в Україні низка законодавчих актів, які регулюють сферу ціноутворення. Так, на товари монопольних виробників ціни контролює держава й законодавчо це підкріплено Законом України “Про природні монополії” (2000р.).

На врегулювання проблеми встановлення занижених цін на експортні товари (антидемпінгова політика) спрямований Указ Президента України “Про індикативні зміни цін на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності України експортно-імпортних операцій” (1994 р.)

Впорядковуючи збутову діяльність підприємств на внутрішніх і зовнішніх ринках, Україна прагне приєднатись до Всесвітньої організації торгівлі. Саме на це спрямований Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі” (2001 р.).

В зв'язку із швидким розвитком в Україні ринку рекламних послуг виникла необхідність регулювання зазначеного виду діяльності. Велике значення для регламентації рекламної діяльності має Закон України “Про рекламу” (1996 р.).

Державне регулювання маркетингової діяльності покликане в першу чергу захищати права споживачів. Закон України “Про захист прав споживачів”, введений в дію у 1991 р. передбачає ряд різних штрафних санкцій до його порушників, зокрема:

- за реалізацію імпортних товарів, які не відповідають нормам України щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів та збереження довкілля - 50% вартості реалізованих товарів;

- за відмову в наданні необхідної, доступної і достовірної інформації про товари - 30% вартості товарів;

- за ухилення від перевірки якості товарів - 100% вартості товарів.

Згідно із Законом, провідним державним органом із цих питань виступає Комітет України у справах захисту прав споживачів та його структури на місцях. Створено Українську асоціацію споживачів - недержавну організацію, яка об'єднує регіональні товариства і спілки захисту прав та інтересів споживачів.

У 1997 р. створено Українську Асоціацію Маркетингу (УАМ), яка сприяє розвитку різних аспектів ринкових відносин і видає фаховий журнал “Маркетинг в Україні”[12].

2.3 Аналіз стану та тенденції розвитку ТОВ «ім. Войкова»

Сільське господарство - одна з основних за обсягом виробництва й зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва. У ній зайнято 35% населення, зосереджено понад половини виробничих фондів, виробляється 42% валового суспільного продукту, 80% товарів народного споживання.

Питома вага області в загальному обсязі виробництва валової сільськогосподарської продукції по Україні перевищує 5,3%, зерна - 7,5%, соняшнику - 8,1%, винограду - 45,5%, м'яса - 4,5%, молока - 4,8%, яєць - 6,3%.

Частина рослинної продукції в загальному виробництві валової сільськогосподарської продукції області становить 62%, тваринництва - 38%.

Рослинництво області продукує пшеницю, кукурудзу, соняшник та ін. Впроваджуються посіви на поливних землях. В основному вирощують соняшник (повсюдно), цукрові буряки (у північній частині). Культивуються ефіроолійні культури (казанлицька і червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна). Тут вирощують тютюн, гірчицю, лікарські рослини, південні коноплі та овочево-баштанні культури: томати, баклажани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни.

Поширені сади та виноградники. Вирощують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яблуні, груші.

Природні умови сприятливі для вирощування найцінніших сільськогосподарських культур: озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. В північній і центральній частинах області добре ростуть цукрові буряки, в південній частині широко розвинуто виноградарство.

Природнокліматичні умови області зумовили форми господарювання відповідно до зон виробничої спеціалізації сільського господарства:

· скотарсько-зерно-бурякова зона (Савранський, Ананьївський, Балтський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський райони);

· скотарська зона з розвинутим виробництвом соняшника та буряка (Великомихайлівський, Березівський, Іванівський, Миколаївський, Роздільнянський, Ширяївський та Фрунзівський);

· молоко-овоче-птахівнича зона (Біляївський, Комінтернівський, Овідіопольський);

· зерно-скотарська зона з розвинутим виноградарством і свинарством (Білгород-Дністровський, Саратський, Тарутинський, Болградський, Ізмаїльський, Ренійський, Татарбунарський, Кілійський, Арцизький).

Розглянемо забезпеченість господарства основними ресурсами.

Таблиця 2.6

Розміри ТОВ «ім. Войкова»

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до 2009 р.
Сільськогосподарських угідь, га	3563	3409	3500	98,2
з них: ріллі, га	3563	3409	3500	98,2
Середньорічна чисельність працівників зайнятих в сільському господарстві виробництві, чол.	70	83	62	88,6
-в рослинництві	50	60	42	84,0
в тваринництві	20	23	20	100,0
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5695	10661	11925	в 2 рази
Фондозабезпеченість, тис. грн.	159,84	312,72	340,71	в 2 рази
Фондоозброєність, тис. грн.	81,357	128,44	192,34	в 2,4 рази

Згідно з даними таблиці 2.6. можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення за період 2009-2011рр. зменшились не набагато, тобто на 1,8%. Такі зменшення відбувалися в ріллі. Середньорічна чисельність працівників сільського господарства також зменшилась на 8 чол. або 11,4%. У рослинництві - на 8 чол., а в тваринництві змін не відбулось. Вартість основних виробничих фондів в господарстві збільшилась - на 6230 тис. грн. або в 2 рази. Показник фондозабезпеченості в 2011 р. займає 340,71 тис. грн., в динаміці збільшився в 2 рази. Показник фондоозброєність у 2011 р. на 1 працівника припадає 192,34 тис. грн. основних засобів, що на 110,98 тис. грн. або в 2,4 раз більше ніж у 2009р.

Таким чином, господарство забезпечено земельними і трудовими ресурсами, а також має значні зростання необоротних активів.

Виявимо спеціалізацію ТОВ «ім. Войкова».

Таблиця 2.7

Склад і структура реалізованої продукції в ТОВ «ім. Войкова»

Види продукції	2 009р.	2 010р.	2 011р.	В середньому за 3 роки
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Всього по рослинництву	10889	95,5	13731	96,5	11303	94,5	11974	95,5
Зернові та зернобобові, всього, в тому числі	6156	54,0	5842	41,0	7734	64,6	6577	52,5
- озима пшениця	3544	31,1	3799	26,7	4845	40,5	4063	32,4
- ячмінь	2612	22,9	2043	14,4	2889	24,1	2515	20,1
Олійні культури, всього,	4733	41,5	7889	55,4	3569	29,8	5397	43,1
в тому числі
- соняшник	1666	14,6	3645	25,6	141	1,2	1817	14,5
- ріпак озимий	3067	26,9	4244	29,8	3428	28,6	3580	28,6
Всього по тваринництву	514	4,5	504	3,5	663	5,5	560	4,5
Худоба та птиця	159	1,4	116	0,8	175	1,5	150	1,2
Велика рогата худоба	99	0,9	91	0,6	95	0,8	95	0,8
Свині	27	0,2	25	0,2	80	0,7	44	0,4
Молоко та молочні продукти	229	2,0	272	1,9	313	2,6	271	2,2
Всього по підприємству	11403	100,0	14235	100,0	11966	100,0	12535	100,0

Аналізуючи дані таблиці 2.7. Склад і структура реалізованої продукції в ТОВ «ім. Войкова», можна зробити висновок, що в господарстві провідною галуззю є рослинництво, оскільки чистий дохід від продукції рослинництва в середньому за 3 роки складає 95,5%, або 11974 тис. грн. Найбільший дохід від реалізації продукції рослинництва приносять зернові та зернобобові, питома вага яких в середньому за 3 роки складає 52,2 %. Розвиток тваринництва в господарстві має тенденцію до збільшення, за три роки його питома вага у загальному обсязі чистого доходу збільшилась із 4,5% у 2009 році до 5,5% у 2011 році. Виявимо ефективність ведення власної діяльності товариства у натуральних показниках.

Таблиця 2.8

Врожайність основних сільськогосподарських культур в ТОВ «ім. Войкова», ц/га

Сільськогосподарські культури	2 009р.	2 010р.	2 011р.	2011 р. у % ...

курсовая работа "Аналіз особливостей формування маркетингової стратегії організації та розробка заходів з її вдосконалення ТОВ "ім. Войкова"" скачать

Подобные документы

• Аналіз маркетингової політики

  Теоретичні основи маркетингу як засобу досягнення цілей підприємства. Види маркетингових стратегій. Методи здійснення маркетингових досліджень. Аналіз маркетингової діяльності ПП "Експогаз". Розробка ефективної маркетингової стратегії підприємства.
  
  курсовая работа [216,2 K], добавлен 06.06.2016
  

• Визначення та аналіз факторів, що впливають на ефективність маркетингової стратегії у брендингу

  Ідентифікація і дослідження факторів, що впливають на ефективність маркетингової стратегії у брендингу: аналіз, наукове обґрунтування і розробка системи оцінки маркетингової діяльності та підвищення конкурентоспроможності національних торгових марок.
  
  статья [1,4 M], добавлен 26.11.2010
  

• Розробка маркетингової стратегії компанії "Roshen"

  Всесторонній аналіз діяльності кондитерської компанії "Roshen", аналіз його конкурентів, зовнішньої середи, виявлення міцних та слабких сторін. Проблеми та можливі напрямки розвитку фірми, винаходження шляхів розвитку та розроблення певної стратегії.
  
  дипломная работа [1,0 M], добавлен 08.03.2011
  

• Аналіз маркетингових заходів для підприємства ЗАТ "Чобіток"

  Мета, завдання, характеристика маркетингової діяльності підприємства. Основні правила формування товарної, цінової, збутової політики та стратегії просування нових товарів на ринок. Аналіз ефективності маркетингових заходів, розроблених для ЗАТ "Чобіток".
  
  курсовая работа [183,8 K], добавлен 12.03.2011
  

• Маркетингова стратегія суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності

  Розробка маркетингової стратегії підприємства - суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Дослідження політики формування маркетингової стратегії туристичного агентства "Вояж", м. Херсон. Етапи реалізації маркетингової стратегії та оцінки її ефективності.
  
  дипломная работа [4,8 M], добавлен 16.04.2011
  

• Вдосконалення маркетингової діяльності

  Cутність маркетингової діяльності та її особливості в ринкових відносинах. Формування стратегії збуту товарів у системі товаропросування. Вплив факторів маркетингової діяльності на зростання економічної ефективності на вітчизняних підприємствах.
  
  дипломная работа [254,2 K], добавлен 08.12.2008
  

• Аналіз ефективності маркетингової стратегії

  Стратегічний маркетинг та його роль в діяльності підприємства і взаємозв’язок з принципами управління економікою, аналіз внутрішнього і зовнішнього маркетингового середовища. Пропозиції щодо вдосконалення маркетингової стратегії, ефективність стратегії.
  
  дипломная работа [230,7 K], добавлен 25.06.2011
  

• Розробка маркетингової стратегії підприємства

  Основи маркетингового стратегічного планування. Процес розробки маркетингової стратегії в ДАХК "Артем". Етапи процесу формування стратегії. Рекомендації щодо розробки маркетингової стратегії. Дослідження діяльності відділу стратегічного маркетингу.
  
  дипломная работа [349,7 K], добавлен 22.08.2008
  

• Стратегія розвитку компанії MSG

  Місце стратегічного маркетингу в структурі керування фірмою MSG. Характеристика об’єкта дослідження. Аналіз внутрішнього середовища. Проблеми і можливі напрямки розвитку фірми. Розробка маркетингової стратегії та базової конкурентної позиції фірми.
  
  курсовая работа [3,2 M], добавлен 24.01.2008
  

• Формування маркетингової стратегії запобігання банкрутства (на прикладі ТОВ "Торезька типографія")

  Поняття та суб’єкти банкрутства. Підходи до розробки маркетингових стратегій запобігання банкрутства. Етапи розробки маркетингової стратегії. Рекламні кампанії та просування продукції. Охорона навколишнього середовища. Критерії стратегічного розвитку.
  
  дипломная работа [182,3 K], добавлен 09.11.2013
  

• Вдосконалення стратегії маркетингу у зовнішньоекономічній діяльності

  Характерні риси міжнародної маркетингової стратегії, показники та фактори її ефективності. Опис маркетингових стратегій виходу підприємства на зовнішній ринок. Динаміка показників ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності підприємства.
  
  дипломная работа [367,7 K], добавлен 08.07.2016
  

• Обгрунтування стратегії розвитку підприємства ТОВ "Комфорт-Сервіс"

  Особливості ролі маркетингу в підвищенні ефективності діяльності підприємства. Swot-аналіз діяльності ТОВ "Комфорт-сервіс". Аналіз маркетингової стратегії сегментації та вибору цільового ринку. Вибір і обгрунтування маркетингової стратегії зростання.
  
  курсовая работа [649,9 K], добавлен 08.12.2008
  

• Маркетингові дослідження діяльності фірми

  Організація та методи маркетингових досліджень організації. Збір первинних даних та багатофакторний аналіз. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПП "Флеш". Оцінка результатів діяльності підприємства. Шляхи вдосконалення маркетингової діяльності.
  
  дипломная работа [256,8 K], добавлен 22.07.2009
  

• Економічне обґрунтування стратегії маркетингу підприємства (на прикладі ТОВ "Агро-Класік")

  Розробка заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємства через реалізацію стратегії маркетингу. Реалізація обраної стратегії маркетингу в контексті постійного удосконалення товару. Пошук альтернативних шляхів розподілу та збуту продукції.
  
  дипломная работа [791,5 K], добавлен 26.12.2013
  

• Сучасні вимоги до формування та реалізації ефективної маркетингової стратегії

  Методологічні підходи при формуванні місії і визначенні мети фірми. Стратегічний аналіз і діагностика, методична основа зовнішнього і внутрішнього стратегічного аналізу. Оцінка альтернатив стратегічного розвитку, стратегічний вибір, розробка стратегії.
  
  курсовая работа [74,7 K], добавлен 13.09.2010
  

• Цінова політика підприємства

  Аналіз ефективності маркетингової діяльності підприємства та розробка гіпотези маркетингової стратегії. Характеристика товарної політики та продукції, цінова та збутова політика, просування товарів. Економічне обґрунтування маркетингових досліджень.
  
  курсовая работа [73,8 K], добавлен 05.10.2012
  

• Розробка стратегїі рекламної дїяльності для ефективного просування на ринок товару кондитерської компанії ЗАТ "АВК"

  Аналіз господарсько-економічної діяльності компанії, її внутрішнього та зовнішнього середовища. Визначення місії та цілей сучасної компанії. Аналіз сильних і слабких сторін організації, її функціональні стратегії. Розробка стратегії розвитку компанії.
  
  курсовая работа [70,4 K], добавлен 19.04.2011
  

• Сутність та види стратегії маркетингу

  Сутність і зміст маркетингу, сегментація ринку. Розробка стратегії маркетингової діяльності: вивчення ринку, виявлення потенційного попиту і незадоволених потреб, планування товарних асортиментів і цін. Вдосконалення керування і організації виробництва.
  
  курсовая работа [42,3 K], добавлен 22.11.2011
  

• Організація маркетингових досліджень на підприємстві ПСП "Вікторія"

  Сутність та зміст, еволюція маркетингових досліджень, основні етапи та напрямки їх проведення, вимоги до процедур. Організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз його маркетингової діяльності та розробка заходів щодо вдосконалення.
  
  курсовая работа [292,5 K], добавлен 01.03.2014
  

• Маркетингові стратегії транснаціональних корпорацій

  Сутність і класифікація маркетингових стратегій ТНК. Міжнародний життєвий цикл товару та його вплив на маркетингові стратегії ТНК. Переваги та недоліки запровадження стандартизованих і адаптованих маркетингових стратегій у міжнародній діяльності ТНК.
  
  реферат [2,2 M], добавлен 25.05.2009
  

Другие документы, подобные "Аналіз особливостей формування маркетингової стратегії організації та розробка заходів з її вдосконалення ТОВ "ім. Войкова""

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам