Товаропостачання роздрібної торгової мережі

Ці принципи організації товароруху мають місце і в сучасних умовах. Однак керуватися тільки ними вже недостатньо.

Товарорух являє собою складний процес, у якому поєднано економічні, фінансові, правові, організаційні та технологічні аспекти доведення товарів від виробників до споживачів. У цьому процесі беруть участь різні підприємства, організації - виробничі, оптової та роздрібної торгівлі, транспортні, транспортно-експедиторські, банки та інші.

Об'єднати і спрямувати їх зусилля на загальний кінцевий результат - задоволення потреб споживачів та отримання прибутку всіма учасниками ланцюга поставок - дає змогу лише інтеграційна логістика.

З метою синхронізації ритмів і потоків, координації дій по всьому ланцюгу поставок, управління зв'язками між партнерами сучасна логістика інтегрує розподіл, виробництво і поставку товарів кінцевому споживачу.

Нині під впливом дії низки чинників зарубіжні компанії приділяють велику увагу логістиці.

По-перше, обслуговування покупців та задоволення їхніх потреб стало наріжним каменем стратегії багатьох підприємств, зокрема розподіл товарів є дуже важливим елементом обслуговування покупців. Усе більше і більше компаній розуміють, що вони можуть залучити та утримати покупців, якщо запропонують швидку доставку, найкраще обслуговування та нижчі ціни. А це досягається шляхом покращення роботи системи товароруху по всьому ланцюгу поставок.

Рівень обслуговування оптових покупців залежить від таких факторів:

1) швидкості виконання замовлення (час від відправки замовлення до отримання товарів);

2) можливості термінової доставки товарів за спеціальним замовленням;

3) готовності прийняти назад поставлений товар, якщо в ньому буде виявлено дефект, та замінити в найкоротший строк доброякісним;

4) забезпечення різних за розміром партій поставки (або кількості виробів в одній транспортній упаковці) за бажанням покупця;

5) вміння вибирати найбільш економічний вид (види) транспорту;

6) наявності високопрофесійної служби сервісу;

7) наявності сучасних складів;

8) забезпечення достатнього рівня запасів товарів (при необхідності і запасних частин до товарів усієї номенклатури, в тому числі і тих, що зняті з виробництва);

9) рівня цін, за якими надаються послуги покупцям.

Досвід багатьох фірм у країнах з розвинутою ринковою економікою свідчить: добре налагоджена система товароруху гарантує, що строк поставки товару після одержання замовлення постійний незалежно від відстані транспортування, а вірогідність виконання замовлення у цей строк становить понад 90% [6, 111].

Фірми, як промислові, так і посередницькі, розробляють стандарти для кожного складового елемента системи обслуговування. Так, у США один з товаровиробників розробив такі стандарти сервісу:

- протягом семи днів виконувати не менше як 95% одержаних від дилерів замовлень на поставку товару;

- виконувати замовлення дилерів з точністю 99%;

- протягом трьох годин давати відповідь на запитання дилерів про виконання їхніх замовлень;

- домагатися, щоб кількість товару, пошкодженого під час перевезень, не перевищувала 1%.

Такий самий високий рівень обслуговування клієнтів передбачено і в стандартах, які розробляють оптові фірми.

Фактичні показники за кожним елементом обслуговування порівнюються зі стандартними, робляться висновки і здійснюються заходи щодо підвищення ефективності обслуговування.

Розповсюдження комп'ютерів у сфері бізнесу дає змогу фірмам систематично вивчати, зокрема на основі анкетного опитування, якість сервісу, що надають постачальники. Тепер вони мають можливість виявляти постачальників, рівень сервісу яких незадовільний.

По-друге, на логістику припадає значна частина витрат багатьох компаній. Покращення роботи системи товароруху по всьому ланцюгу поставок дає значну економію коштів як для виробників, так і для споживачів.

Завдання полягає у тому, щоб знайти вирішення, яке дає можливість з мінімальними сукупними затратами задовольняти потреби клієнтів на необхідному рівні обслуговування.

Такі вирішення можна знайти, коли використовується принцип компромісу затрат, який передбачає, що при належному управлінні товарним потоком зменшуються затрати за одними статтями і збільшуються - за іншими.

По-третє, швидке збільшення асортименту товарів спричиняє необхідність удосконалення управління товарорухом - розміщенням замовлень, транспортуванням, складуванням тощо.

І врешті, розвиток інформаційних технологій створив сприятливі умови для значного підвищення ефективності товароруху. Зростаюче використання комп'ютерів, які можуть зчитувати з касових приладів інформацію про реалізовані товари, впровадження уніфікованих товарних кодів, електронного обміну даними та системи електронних платежів дали можливість багатьом компаніям створити ефективні системи обробки замовлень, управління запасами, а також системи розробки маршрутів та розкладів транспортних перевезень. Розглянемо дане питання на прикладі американської компанії Duracell.

Щоб створити ефективну систему «швидкого реагування», товаровиробники повинні вибрати партнерів, зокрема оптових посередників, якщо є в них потреба, та клієнтів, у яких є необхідні можливості, і розробити механізми координації, що гарантують швидке пересування товару та інформації через канал розподілу. Для цього використовуються розподільні бази даних, і учасники ланцюга поставок мають необхідний доступ до бази даних своїх партнерів. Постачальник може дозволити клієнту доступ до інформації про його запаси товарів, щоб, перш ніж робити замовлення, міг з'ясувати, які товари є в наявності у постачальника. Це дає змогу клієнтові уточнювати свої плани щодо надходження товарів: де їх зберігати і як просувати на ринок. Нанесення штрих-кодів на товари дозволяє здійснювати пошук інформації про переміщення товару по всьому ланцюгу поставок.

Зарубіжний досвід свідчить, що співробітництво між постачальниками і клієнтами формується на основі партнерства, а не на антагоністичних відносинах між ними.

Існує такий порядок, що один учасник допомагає іншому, щоб підтримати життєздатність усього каналу. Наприклад, у роздрібному магазині, що тільки відкрився, можуть продаватися товари, поставлені на умовах консигнації. Це означає, що їх власником залишається оптовик, а не магазин став ним. Роздрібний торговець розраховуватиметься з оптовиком тільки після продажу цих товарів. У цьому випадку практично всі фінансові ризики бере на себе оптовик.

Іноді, при розробці нового товару, оптовик допомагає виробникові: виділяє кошти на це разом з замовленням на цей товар.

Існує й альтернативний варіант: оптовик робить велике замовлення, а виробник потім з ним звертається в банк для одержання кредиту.

Значним досягненням у сфері бізнесу є впровадження системи товаропостачання «точно в строк» (Just In Time-JIT) (додаток 4).

Зарубіжний досвід також свідчить про постійну еволюцію в цій сфері. Як вважає американський вчений Д. Бауерсокс, майбутнє за стратегічною логістикою, яка йде на крок попереду від звичайної логістики. В цій системі увага менеджера виходить за межі існуючої структури бізнесу, і він намагається охопити і постачальників, і клієнтів. Стратегічна логістика визначається як використання концепцій логістики і спілок з партнерами для досягнення конкурентної переваги. Розвиток і підтримка партнерських взаємовідносин між різними організаціями у сфері логістики передбачає вихід за вузькі рамки однієї організаційної структури. Фірма, що вибрала правильну стратегію, намагається повідомляти клієнтів про свої можливості заздалегідь, а потім робить усе, чого від неї чекають, максимально ретельно і пунктуально. Кінцевий результат стратегічної орієнтації полягає у тому, що менеджери-логісти починають витрачати менше часу на операції, які здійснюються в самій компанії, і більше - на взаємодію з постачальниками і клієнтами.

Висновки

На розвиток товаропостачання роздрібної торгової мережі - потребу в ньому, структурну і територіальну його організацію - впливає багато різноманітних факторів: соціально-економічних, демографічних, географічних, містобудівних, транспортних, організаційно-технологічних, управлінських, фінансових. І для того, щоб мати соціальну інфраструктуру для здійснення на сучасному рівні товаропостачання роздрібної торгівлі, необхідно періодично проводити моніторинг факторів для виявлення тенденцій і визначення основних змін, що можуть мати місце в перспективі.

Найвизначальнішим фактором розвитку товаропостачання роздрібної торгової мережі є сам споживач, бо в умовах ринкової економіки, особливо розвинутої, - це господар ринку, оскільки за ним визнано право вибору щодо купівлі товару та послуг, що пропонуються. Він вирішує, які товари придбаватиме, скільки, де, коли, як і за якими цінами.

В кожній країні та її регіонах склад споживачів суттєво відрізняється передусім за соціально-економічними та демографічними ознаками: статево-віковою; соціальною і професійною приналежністю; розміром і життєвим циклом сім'ї, кількістю в ній дітей; рівнем освіти, культури та стилем життя. Дуже різні і можливості споживачів, які в свою чергу обумовлюють їхні особливості, мотивацію та поведінку на ринку. Можливості споживача, з одного боку, - це його економічні, часові й пізнавальні ресурси, що зумовлюють готовність споживача витрачати гроші та час на придбання товарів і послуг, а з другого, - що і як пропонується на споживчому ринку.

Усі вищенаведені фактори відбиваються в обсязі і структурі роздрібного товарообороту. Тому при вирішенні питань структурно-територіальної організації роздрібної торгової мережі та товаропостачання необхідно враховувати поточні та перспективні тенденції в розвитку товарообороту.

У країнах з розвинутою ринковою економікою, де споживач справді головна фігура ринку, щоб його задовольнити, а підприємцям отримувати прибутки, вони постійно вишукують все нові й нові послуги та товари, канали їх продажу і форми обслуговування, що зберігають час споживача. Бо вони чітко знають, що ресурси споживачів обмежені не тільки їхнім доходом, а й часом. Грошовий бюджет споживача є вирішальним фактором, але він теоретично може бути безмежним, а час має свої обмеження. Рано чи пізно час закінчується, а дефіцит будь-чого, як відомо, збільшує цінність. І для того, щоб зрозуміти поведінку споживачів до кінця, необхідно знати, як люди розпоряджаються своїм часом.

У сфері торговельного обслуговування українських споживачів, на жаль, фактор «ціна часу» дуже мало враховувався раніше, і нині самостійні та незалежні суб'єкти господарювання майже ігнорують цей фактор при виборі місця розміщення об'єкта торгівлі, визначенні його спеціалізації, формуванні товарного асортименту, встановленні цін на товари і послуги, організації процесу продажу і обслуговування покупців. Погіршення життєвого рівня більшості українського народу в свою чергу призвело до того, що «ціна часу» знизилася і на перший план у багатьох вийшов ціновий фактор на товари. Споживачі з високим рівнем доходів цінують вільний час так само високо, як і гроші, тому що саме часу їм більше за все й не вистачає. Вони мають змогу придбавати товари не тільки в будь-якому магазині, а й через мережу Іnternet, за індивідуальними замовленнями у товаровиробників, у зарубіжних посилкових фірмах, які прийшли на український ринок, або через телемагазин, який рекламує і приймає замовлення на продаж товарів (наприклад, ювелірних виробів чи прикрас) з доставкою додому. Споживачі з низьким рівнем доходів вимушені не рахуватися з часом, а шукати, де можна придбати більш дешеві товари.

Використана література

товаропостачання торгівельний роздрібний документальний

1. Аллен П. Учимся торговать: Пер. с англ. - Минск: Амалфея, 1997. - 214 с.

2. Армстронг Г., Котлер Ф. Маркетинг: Загальний курс: Пер. з англ.: Навч. посіб. - М.: Видавн. дім «Вільямс», 2001. - 608 с.

3. Барановский А.И., Туриянская М.М. Торговля в Западной Европе. - М.: Знание, 1995. - 64 с.

4. Берман Б., Зване Дж. Розничная торговля: стратегический подход: Пер. с англ. - М.: Издат. дом «Вильямс», 2003. - 184 с.

5. Бланк И.А. Торговий менеджмент. - К., 2004. - 384 с.

6. Близнюк С.В. Стратегічний маркетинг торговельної фірми: методичні і організаційні аспекти управління. - К.: Логос, 1998. - 150 с.

7. Голошубова Н.О. Види оптових посередників та їхні функції: Опор ний конспект лекцій. - К.: КДТЕУ, 1998. - 28 с.

8. Голошубова Н.О. Організація торговельного обслуговування покупців: Опорний конспект лекцій. - К.: КДТЕУ, 1996. - 42 с.

9. Голошубова Н.О. Стратегічні напрями розвитку оптової торгівлі споживчими товарами // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №10. - С. 22-25.

10. Голошубова Н.О., Колодій О.М., Луценко І. С. Конспект лекцій з дисципліни «Організація торгівлі»: Організація роботи з тарою в торгівлі. Організація перевезення товарів і транспортно-експедиторського обслуговування. - К.: КДТЕУ, 1999. - 82 с.

11. Даненбург В., Монкраф Р., Тейлор В. Основи оптовой торговли: Пер. с англ. - СПб.: Нєва-Ладога-Онега, 2001. - 250 с.

12. Державний стандарт України «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та їх визначення». - К.: Держстандарт України, 2004. - 185 с.

13. Джоунз Г. Торговий бизнес: как организовать и управлять: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 304 с.

14. Концепція вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів: Схвал. постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. №1662 // Автоматизована пошукова система «Нормативні акти України».

15. Корольков І.І., Маркевич І.С. Організація торгівлі в зарубіжних країнах: Навч. посібник. - К.: КТЕУ, 1991. - 57 с.

16. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підручник. - К.: Хрещатик, 2007. - 800 с.

17. Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі // Финансовая Украина. - 1996. - 113 с.

18. Фесюк В.А., Данілова Л.Л. Тенденції розвитку роздрібної торговельної мережі в країнах з розвиненою ринковою економікою: Текст лекції. - К.: КДТЕУ. - 1999. - 43 с.

Размещено на Allbest.ru