Центр композиції повинен лежати в площині, що знаходиться на рівні очей людини середнього зросту, тобто на відстані 150-165 см від рівня землі.

Композиційним центром можуть бути та або інша частина вітрини, той або інший товар, або декоративний елемент.

Досягти помітності вітрини допомагає також використання контрастів, частіше за все колірних. Наприклад, для того, щоб пляма, яка утворена групою товарів, плакатом або яким-небудь декоративним елементом, притягувала погляд, її роблять контрастною по відношенню до навколишніх товарів і загального фону. Того же ефекту можна досягти і за допомогою світлового контрасту. Він досягається застосуванням у вітрині вузького променя світла (іноді кольорового), який направляють на окрему дільницю експозиції або окремий предмет.

Може бути використаний також контраст руху і нерухомості. Для цього застосовуються різні динамічні установки - підставки, що обертаються з товарами, рухомі фігури і т. п.

Щоб примусити глядача оглянути вітринну експозицію, необхідно правильно розташувати і згрупувати товари та елементи оформлення, слідуючи при цьому найважливішим правилам композиції, прийнятим в декоративному мистецтві. При оформленні вітрин керуються трьома основними принципами композиційного угрупування товарів і декоративних елементів.

Перший принцип - дотримання рівноваги (балансу). Найпростішим видом рівноваги є симетрія: однакові або схожі між собою за об'ємом або зовнішнім виглядом предмети розташовують в суворій відповідності по обидві сторони від уявної середньої лінії. Таку рівновагу прийнято називати формальною.

На практиці частіше за все застосовують асиметричну рівновагу.

Другий принцип - забезпечення стійкості. Стійкість вітринної експозиції досягається звичайно розширенням основи виставки, а також розташуванням великих предметів в нижній частині вітрини і у віддаленні від глядача. Приклад такої стійкості - піраміда.

Третій принцип - дотримання ритму. У композиційному рішенні оформлення вітрини ритм являє собою повторення контурів окремих предметів або груп товарів, а також відстаней між окремими предметами або їх групами, лініями складок і т. п.

При показі однорідних за розмірами предметів, як правило у вітринах продовольчих товарів, найчастіше застосовують піраміди. Так, консервні банки, пачки крупи, цукру, коробки з кондитерськими виробами і подібними товарами виставляють у вітрині частіше за все у вигляді однієї, трьох або п'яти пірамід.

Для показу взуття, галантереї, парфумерії або таких продовольчих товарів, як овочі, риба, м'ясо, бакалія, використовують лінійні угрупування. Перевага викладки товарів лініями полягає в тому, що товари заповнюють лише нижню частину вітрини і перехожі мають можливість бачити інтер'єр магазина.

Детально оглянути окремі зразки товарів, виставлені у вітрині, допомагають такі прийоми їх викладення, які дозволяють підкреслити особливості і якості товарів, що представляють найбільший інтерес для покупців. В одних випадках - це міцність виробу, в інших - його витонченість, обробка і т. п.

Зразки товарів у вітрині не треба розташовувати в неприродному положенні, показувати в незвичайних ракурсах або використовувати як декоративний елемент оформлення вітрин. Наприклад, невдалим є показ косинок або шкарпеток у вигляді кошика або ножів і виделок, які створюють складні орнаменти і т. п.

Чималою мірою рекламний ефект вітринної виставки залежить і від оформлення ярликів цін на товари, що рекламуються. Стиль оформлення і розташування цінників у вітрині повинні в повній мірі відповідати загальному композиційному рішенню експозиції товарів.

Важливу роль у впливі вітрини на покупців грає колірне рішення її оформлення. Колір залучає глядачів до вітрини, допомагає їм оглядати експозицію товарів, посилює емоційний вплив вітрини.

Вітринна виставка товарів, включаючи і її декоративне оформлення, може бути одноколірною, тобто витриманою в одній колірній гамі, скажемо, від світло-блакитного до темно-синього тону або від світло-пісочного до темно-коричневого. За таким принципом показують у вітрині однотонні тканини, головні убори, взуття, жіночу трикотажну білизну.

Колірне оформлення вітрини можна побудувати і на поєднанні додаткових кольорів, наприклад червоного і зеленого, жовтого і фіолетового, а також різних відтінків тих кольорів, які в спектрі слідують один за одним: блакитного і зеленувато-блакитного, зеленого і жовто-зеленого і т. п. В таких колірних сполученнях демонструють одяг і предмети туалету, тканини, вироби з синтетичних матеріалів і пластичної маси.

У деяких випадках, оформлюючи вітрину, вдаються до так званої насиченої комбінації фарб, що складається з безлічі різних кольорів. Однак, при цьому всі кольори повинні бути або тільки теплих, або тільки холодних тонів.

Багатоколірними можуть бути вітрини з галантерейними товарами, іграшками, ювелірними та художніми виробами і т. п.

Вибір колірного рішення оформлення визначається рамками вітрини і характером товарів, що демонструються. Світлі тони на маленькій площі дають відчуття простору і підкреслюють виставлені предмети. На невеликих поверхнях добре виглядають м'які тони з точками іншого кольору, нанесеними по всьому полю. Контрастні кольори в одній вітрині справляють сприятливе враження, коли окремі тони представлені в різних кількостях і один з них домінує.

Висновки

Показ товарів у вітринах може мати послідовний і тематичний характер. За послідовного принципу кілька сусідніх вітрин використовуються для показу товарів-супутників. Наприклад, бритви (перша вітрина) разом із тими товарами, що супроводжують процес гоління (крем для гоління - друга вітрина, туалетна освіжаюча вода - третя вітрина тощо). За тематичного показу всі ці товари розміщуються в одній вітрині, щоб показати загальну тему, ідею. Водночас необхідно пам'ятати, що тематичний принцип має значні недоліки, тому що за одночасного показу великої кількості різних за призначенням і виглядом товарів увага клієнта розпорошується.

Використана література

1. Аванесов Ю.А. и др. Основы коммерции на рынке товаров и услуг: Учеб. для вузов. / Ю.А Аванесов, А.Н. Клочко, Е.В. Васькин. - М.: Люкс-арт, 1995.

2. Авер, Бернс Современная реклама М.: Издательство «Довгань», 1995 г.

3. Айзенберг М. - Менеджмент рекламы, М., ТОО «ИнтелТех» 1993.

4. Брозовский Д.И., Борисенко И.М. Основы товароведения. - М.: Экономика, 1988.

5. Дашков Л.П., Памбухчиянц В.К. Коммерция и технология торговли: Учеб. для вузов. - М.: Информ. - внедр. центр «Маркетинг», 1999.

6. Інфраструктура товарного ринку. - К., 2002.

7. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: издательство «Има-Кросс Плюс», 1995.

8. Левешко Р.Н. Анализ эффективности рекламы. - К.: МАУП, 1999.

9. Осипова Л.В., Синеева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000.

10. Панкратов Ф.Г. Серегина Т.К. Коммерческая деятельность: Учеб. для вузов. - М.: Информ.-внедр. центр «Маркетинг», 2000.

11. Панкратов Ф.Г., Серьогіна Т.К. Комерційна справа: Навчальний посібник для вузів. Інформаційно-видавнича агенція «Вертекс», 2001.

12. Рекламная деятельность. - М.: Банки и биржи, 2000.

13. Рожков И.Я. Международное рекламное дело М.: «Банки и биржи», 1994.

14. Романов А.Н., Корлюгов Ю.Ю. Маркетинг М.: «Банки и биржи», 1995.

15. Росситер Дж., Перси Л. Реклама и продвижение товаров. - СПб.: Питер, 2000.

16. Семенов Б. Рекламный менеджмент. - Мн.: Экоперспектива, 1999.

17. Серегина Т.К., Титкова Л.М. Реклама в бизнесе. М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг». 1995.

18. Сирохман І.В., Задорожний І.М., Пономарьов П.X. Товарознавство продовольчих товарів. Київ: Лібра, 1997.

19. Старобинский Э.Е. Самоучитель по рекламе. - М. ЮНИТИ, 1999.

20. Феофанов О.А. Современная реклама. - М.: Издательский Дом Довгань, 1995.

21. Хромов Л.Н. Рекламная деятельность: искусство, теория, практика Петразаводск: «Фониум», 1994.

22. Эванс, Джоэль Р. Маркетинг М.: «Экономика», 1993.

Размещено на Allbest.ru