Комерційна діяльність приватного підприємства на прикладі Торгового Дому "Валенсія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Житомирський комерційний технікум

Товарознавство та комерційна діяльність

Курсова робота

Комерційна діяльність приватного підприємства на прикладі Торгового Дому «Валенсія»

Керівник: Троценко Л.В.

Роботу виконала студентка

групи ТПД-90

Існюк Олена Володимирівна

м. Житомир 2002р.

ВСТУП

Торгівлю можна назвати барометром економічного розвитку держав. Вона забезпечує надходження до бюджету значної частини коштів, сприяє зміцненню фінансової системи, є необхідною умовою розвитку виробництва.

Комерційна робота в торгівлі - це діяльність підприємства, спрямована на рішення особливого комплексу задач.

Вивчення процесів їхньої реалізації - важливий елемент оперативного дослідження на рівні торгового підприємства і регіону.

Основними учасниками комерційної діяльності є не тільки підприємницькі структури, але і споживачі (участь яких у лімітно-розподільчій економіці було незначним). Це твердження засноване на тім, що для підприємців найважливішим фактором при укладанні угод є доход (економічна вигода), а для споживачів вигодою є потрібний йому товар (послуга), якщо він задовольняє його потреби (споживчі інтереси). Споживач - не пасивний покупець, а повноправний учасник комерційної діяльності, її регулятор. Таким чином, найважливішим суб'єктом ділових відносин між постачальниками товарів і роздрібною ланкою є саме споживач.

Тому комплекс задач комерційної діяльності суб'єктів споживчого ринку ми розглядаємо через задоволення потреб населення. Споживач, реалізуючи свої інтереси, впливає на поводження підприємців на ринку при укладанні угод, виборі сегмента ринку, організації збуту і продажу товарів, формуванні асортиментної, цінової політики.

Демократизація торгівлі і воля підприємництва відродили підприємливість, індивідуальну і колективну ініціативу, матеріальну і моральну зацікавленість працівників торгівлі, що активізувало їхню діяльність на споживчому ринку. Зараз підприємства самі вирішують господарські питання, здійснюють більш вигідні угоди, що сприяє підвищенню їхньої прибутковості. Змінився характер господарських взаємин торгівлі з іншими суб'єктами інфраструктури ринку на основі сполучення інтересів підприємства і територій.

Для підвищення соціального рівня торгового обслуговування торгово-оперативні працівники магазинів повинні приділяти особливу увагу стійкості асортименту. З одного боку, цей показник істотно впливає на показник рівня обслуговування, а з іншого боку - свідчить про ритмічність постачань. Стійкість асортименту - орієнтир для покупця.

Тому, на мій погляд, на сьогодення вивчення всіх аспектів, пов'язаних з механізмом діяльності торгових підприємств, а також шляхів покращення задоволення потреб споживачів є однією з головних цілей для майбутнього працівника торгівлі.

В даній роботі, на прикладі діючого підприємства - торгового дому „Валенсія”, ілюструється механізм комерційної діяльності приватного торгового підприємства.

1. Роль та значення комерційної діяльності на сучасному етапі переходу до ринку

Визначальним фактором функціонування ринку є комерційна діяльність. Це невід'ємна умова ринкового господарювання. Потенційні можливості комерційної діяльності з переходом до ринкової економіки здобувають усе більше значення. Однак, на жаль, поки багато питань механізму практичного використання комерції на споживчому ринку працівникам торгівлі приходиться вирішувати інтуїтивно, методом "проб і помилок". Будучи складовою частиною ринку, комерція, спираючи на свої позиції, одночасно стає основою ринкового господарства. Як показує практика, активність комерції тим вище, ніж стійкіше і динамічніше діюче середовище ринку. У своєму призначенні і діяльності комерція повинна базуватися на українській моделі формування ринку і ринкових відносин, що складаються. Важливо представити, що комерційна діяльність не обмежується заданими межами. В міру просування до ринку вона неодмінно буде розширюватися. Комерційні процеси варто розглядати в ув'язуванні із суб'єктами господарювання і факторами зовнішнього середовища.

Структура зароджующихся й організованих товарних ринків являє собою різні утворення. Сьогодні виникли досить неоднорідні ринки, що володіють різними товарно-матеріальними ресурсами, інфраструктурою, торговим обслуговуванням, кадровим потенціалом. На ринку товарів відбувається взаємодія виробників і споживачів, продавців і покупців. Ринок розглядається як товарне господарство, що представляє сферу товарно-грошового обміну з визначеною системою комерційних дій і відносин. Ринкові процеси і комерція тісно взаємозалежні між собою. Зміни в ринковому середовищі супроводжуються змінами й у комерційних діях.

Отже, комерція повинна мати автономність і адаптуватися до вимог ринку. Перетворення, проведені в торгівлі і комерції, не можуть не враховувати ряду обставин. По-перше, економічні зміни що відбуваються, особливості перехідного періоду, менталітет і купівельне поводження населення. По-друге, всі елементи макро- і мікросередовища повинні працювати як єдиний і злагоджений механізм, що діє в нових умовах господарювання. По-третє, ринкові перетворення необхідно проводити в ув'язуванні з економічними процесами і ринковими принципами, що затвердилися у світовій практиці. Комерційна діяльність знаходить висвітлення в різноманітних проявах, тому необхідно виділити її основу (базис). Такий підхід дозволить найбільше повно розкрити сутність комерції і конкретизувати її можливості. У роботах вітчизняних економістів можна зустріти різні визначення комерційної діяльності.

Приведемо найбільш значимі з них:

§ комерція - торг, торгові обороти, купецькі промисли;

§ комерційна діяльність - товарно-грошовий обмін, у процесі якого товари від постачальника переходять у власність торгового підприємства з орієнтацією на потребі ринкового попиту;

§ комерційна діяльність - це все те, що забезпечує максимальну вигідність торгової угоди для кожного з партнерів при першочерговому врахуванні інтересів і запитів споживачів;

§ комерційна діяльність - особливий вид діяльності, зв'язаний з реалізацією товарів, від якої залежать кінцеві результати фірми;

§ комерційна діяльність - комплекс операцій, товарів, що забезпечують купівлю-продаж, і разом із процесами їхнього просування представляючих собою торгівлю в ринковому просторі;

§ комерційна діяльність - оперативно-організаційна діяльність по проведенню операцій обміну товарно-матеріальних цінностей з метою задоволення потреб населення й одержання прибутку.

Поняття комерційної діяльності вперше було сформульовано Гарвардською школою бізнесу в 1958 році: "Комерційна діяльність існує для того, щоб із прибутком задовольнити споживчі вимоги". Суть даної логіки можна представити як купівлю-продаж товарів, націлену на ринковий (купівельний) попит і одержання заслуженого прибутку. Дуже повчальні висловлення основоположника французької адміністративної школи А. Файоля: "Комерційна майстерність характеризується глибоким знанням ринку і сили суперників, далеким передбаченням і практикою угод. Комерційна функція піклується про те, щоб ціни, призначувані вищим керуванням, не були джерелом небезпечних оман". Організатор Комерційної академії в Берліні професор И.-Ф. Шерр у своїй книзі "Навчання про торгівлю" виступає з критичною фразою: "Ця книга усім своїм змістом повинна довести, що комерційне прагнення до наживи ні в якому разі не може скласти предмет науки про торгівлю" . Обоє приведених висловлення говорять самі за себе. Закордонна практика свідчить, що комерція - рушійний фактор споживчого ринку. Вона розглядається як система у взаємодії з каналами закупівлі, руху і збуту товарів, що утворять комерційну справу в широкому змісті цього слова. Ключові положення комерції піддаються узагальненню результатів, перевірці життям, тобто втіленню їх у практику фірм і компаній. Звідси можна представити, що комерція не обмежена заздалегідь заданими межами і постійно розширює свої можливості і поле діяльності в торгівлі. М. Портер і Д. Стік підкреслюють стратегічний підхід при рішенні задач комерції. Вони вважають, що комерція вийшла за межі її традиційного вузького впливу і має велике значення в стратегічному призначенні, тобто арсенал засобів комерції невичерпний. Проаналізувавши точки зору дослідників-економістів, я прийшла до висновку, що різні тлумачення комерційної діяльності визначаються її багатоаспектністю. Категорію комерції вони розглядають з позицій підприємця, бізнесмена, економіста, фінансиста й ін. Разом з тим формуюче положення займають наука, практика, рівень розвитку ринків, сфера додатка комерції. Проте, незважаючи на відзначені розходження, багато економістів сходяться в думці, що суть комерції зводиться до купівлі-продажу товарів у сфері звертання з обліком ринкового (купівельного) попиту. Формула комерційних справ і товарно-грошових відносин: обмін товарів на гроші при продажі і грошей на товари при покупці. Купівля-продаж товарів, обумовлена зміною форм вартості, і представляється як важлива складова частина комерційної діяльності. Однак закупівлі товарів і обмінні операції з постачальниками продукції, що будуються на комерційній основі, не вичерпують усього різноманіття комерційних функцій. Повнота і комплексний підхід у комерції зводяться до охоплення нею всіх етапів проходження продукції від виробника до споживача. При цьому комерційний механізм повинний бути спрямований на реалізацію попиту, що утвориться, і інтересів покупців. В основі формуючих умов комерційної діяльності об'єктивною реальністю виступають ринкові відносини і технологія просування продукції від виробника до споживача. Комерція є своєрідним економічним барометром, що показує і здійснює найбільш доцільні і вигідні вкладення коштів у властиві їй сфери й об'єкти. При цьому в її поле зору знаходяться витрати обертання товарів і їхня мінімізація. Представляється правомірним розглянути теоретичну і практичну приналежність комерції. Теорія, що базується на економічних законах ринку, орієнтована на їхнє пізнання, встановлення основних положень комерційної діяльності, виявлення факторів і орієнтирів розвитку комерційної справи. Закономірностям комерції і комерційних процесів властиві свої правила і принципи. Головний принцип комерції - це пронизування комерційними діями етапів просування продукції від виробника до споживача, забезпечуючи зниження витрат оюертання й одержання реального прибутку від продажу продукції. Механізм комерції будується на саморегулюванні, де визначальна роль диктується економічними і розпорядницькими методами. У результаті зароджуються сприятливі умови, що сприяють динамічному розвитку комерції. Комерційна самозабезпеченість означає вибір способів і прийомів, спрямованих на розвиток господарської діяльності конкретного ринку. Така позиція веде до утворення цілеспрямованого виробництва і споживання продукції. Комерція з властивими їй властивостями стає реальною необхідністю ринку. Регуляторами комерції є ринкове середовище і кон'юнктура ринку. Тут же відзначимо, що сама комерція, володіючи властивістю автономності, дозволяє регулювати обмежені матеріальні ресурси і кошти . В умовах організованого ринку комерція виступає сполучною ланкою із суб'єктами господарювання. Ринковий простір дозволяє учасникам комерційного обороту успішно діяти при взаємній зацікавленості і вигоді. Ціль, переслідувана суб'єктами ринку, - одержання прибутку. Його розмір залежить і забезпечується задоволенням запитів і потреб покупців у продукції. Практична (прикладна) комерція ставить перед собою мету вирішення практичних задач. Вони визначаються комерційними справами, обміном, купівлею-продажем, веденням комерційних операцій, зв'язаних із просуванням продукції по каналах реалізації. Основою розвитку прикладної комерції є вивчення конкретно сформованої ситуації на ринку, спираючись на досягнуту практику господарювання і ведення комерційної діяльності. Комерція в практичній діяльності знаходиться в прямому і зворотному зв'язку з внутрішнім і зовнішнім середовищем. З'єднання наробітків у плані комерції підводить до встановлення нових її можливостей. Отже, значення що визначають комерції не є вичерпними, вона постійно розширює сферу застосування. Комерція акумулює досвід, і на його основі робляться узагальнення, виявляються конкретні ситуації, орієнтири додатка і ведення комерційної справи на практиці. Для реалізації комерційної діяльності прикладного характеру виділяються позитивний і нормативний інструментарії. Позитивний інструментарій фіксує сталі явища, що випливають з ринкових факторів, що впливають на комерцію. Він покликаний, виходячи з накопиченого досвіду, дати відповідь, що досягнуто в області комерції і які прогнози її подальшого практичного розвитку. Нормативний інструментарій ставить задачу: як діяти, щоб досягти бажаного результату. Тут керуються положеннями і нормативами для організації і ведення комерційної роботи. Передбачені позитивний і нормативний інструментарії використовуються в керуванні комерційними процесами при просуванні продукції зі сфери виробництва в сферу споживання. На комерційну діяльність впливає мікро- і макросередовище. Мікросередовище, чи внутрішнє середовище суб'єкта (підприємства, ринку), безпосередньо зв'язані з господарською, комерційною діяльністю й економічним поводженням суб'єкта. Макросередовище, чи зовнішнє оточення, оперує економічними процесами, що відбуваються, обсягами виробництва галузевого призначення, динамікою макроекономічних показників і їхньою зміною в часі. Мікро- і макросередовище зв'язані між собою і взаємодіють один з одним. З обліком вищевикладеного спробуємо виразити сутність комерційної діяльності. Вона являє собою комерційні процеси, спрямовані на купівлю-продаж продукції, просування і розподіл її по каналах реалізації, забезпечення мінімізації витрат обертання й одержання реального прибутку. При цьому комерція покликана спиратися на ринковий (купівельний) попит. Закупівля і постачання товарів припускає вивчення ринку й організацію закупівельної діяльності з установленням партнерських зв'язків з виробниками і постачальниками продукції. Умовою цілеспрямованості комерційної діяльності є стратегія. Вона залежить від факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що складається і вимог ринку на поточний і перспективний періоди. Реалізація стратегічних цілей здійснюється організаційним, економічним і фінансовим забезпеченням. Стратегія не залишається незмінної, вона піддається коректуванню виходячи з мінливих кількісних і якісних показників зовнішнього і внутрішнього середовища, а також виникаючих нових вимог ринку. Це дозволяє установити функції комерційної діяльності, що складають - організацію господарських і партнерських зв'язків із суб'єктами ринку; - вивчення й аналіз джерел закупівлі продукції; - забезпечення зв'язку виробництва зі споживанням продукції, орієнтованих на купівельний попит, у частині асортименту, обсягу і відновлення продукції, що випускається; - здійснення купівлі-продажу товарів з урахуванням потреби ринку і купівельної спроможності; - розширення сфери цільових ринків (сегментів); - скорочення витрат обертання товарів.

2. Поняття, зміст та цілі комерційної діяльності

В умовах ринкової економіки пануючими є товарно-грошові відносини. Тому практично кожен продукт праці, зроблений на підприємствах, обов'язково продається і купується, тобто проходить стадію обміну. Продавці і покупці товару укладають угоди купівлі-продажу, здійснюють збут і закупівлі товарів, роблять посередницькі й інші послуги.

Комерція як різновид людської діяльності в більшості з нас асоціюється з торгівлею. Це зовсім природно, тому що відбувається даний термін від латинського COMMERCІUM (торгівля). Однак таке тлумачення комерції як терміну є занадто вузьким і явно недостатнім для з'ясування поняття і сутності комерційної діяльності.

Комерційна діяльність являє собою частину підприємницької діяльності на товарному ринку і відрізняється від її по великому рахунку лише тим, що не охоплює сам процес виготовлення товару чи надання послуги. У широкому змісті будь-яка організація, що пропонує на ринку продукти праці своїх працівників, а, виходить, що бере участь у процесі обміну, може бути віднесена до категорії суб'єктів продажу. Важливо враховувати, що, якщо даний суб'єкт припускає одержання доходів від продажу (збуту) товарів чи надання послуг, що перевищують по розмірі витрати на їхнє створення, то його діяльність прийнято кваліфікувати як комерційну. Аналогічним образом формується і представлення про діяльність по придбанню сировини, матеріалів і виробів для виробництва товарів і надання послуг.

Підприємець завжди прагне здобувати ресурси і користатися послугами у відповідності зі своїми власними комерційними інтересами. Задача, що ставить перед ним ринок, зводиться до необхідності створити якісний товар і вигідно його реалізувати. Тому матеріально-технічне постачання (закупівлі і т.п.), як одне з основних умов створення товару, варто цілком віднести до комерційної діяльності і розглядати в якості її найважливішого елемента.

Професійна діяльність комерсанта здійснюється в сфері виробництва і товарного обертання і спрямована на забезпечення функціонування підприємств всіх організаційно-правових форм із метою раціональної організації комерційної діяльності з обліком галузевої, регіональної і номенклатурної специфіки підприємства. Комерсант повинний на основі професійних знань забезпечити ефективну комерційну діяльність і тим самим сприяти рішенню важливої соціально-економічної задачі - задоволенню потреб покупців.

Об'єктами професійної діяльності комерсанта є матеріальні товари і нематеріальні блага і послуги, що підлягають купівлі-продажу чи обміну в сфері обертання.

Основні види професійної діяльності комерсанта:

§ організаційно-комерційна;

§ товарознавчо-експертна;

§ маркетингова;

§ торгово-економічна;

§ аналітична;

§ торгово-закупівельна;

Для науки є дуже важливим правильне визначення сутності комерційної діяльності. Безліч проблем, зв'язаних з вивченням економічних закономірностей у сфері виробництва і товарного обертання, ще тільки очікують свого рішення. Серед них найбільш актуальними є:

§ система критеріїв і методи оцінки результатів роботи комерційної служби підприємства;

§ система оплати й економічного стимулювання праці працівників комерційних служб.

Істотною проблемою є чітке визначення границь комерційної діяльності для цілей оподатковування. Так, відповідно до законодавства України основним критерієм віднесення того чи іншого виду діяльності до визначеної категорії податкообкладання є наявність у відповідного підприємства чи організації статутної мети на одержання прибутку. При цьому форма власності й організаційно-правова форма суб'єкта господарювання ролі не грає. З позицій оподатковування важливо лише чітко установити приналежність комерційного підприємства до конкретного виду і сфери діяльності: виробництво і продаж яких-небудь виробів (матеріалів чи сировини), надання виробничих чи невиробничих послуг, торгово-посередницькі операції і т.п. Ставки податків на прибуток у різних випадках відрізняються друг від друга по величині.

Усі підприємства, організації й установи, що діють на товарному ринку, можна умовно підрозділити на дві основні групи: комерційні і некомерційні. До числа комерційних відносяться практично всі підприємства сфери матеріального виробництва (заводи, фабрики), значна частина підприємств виробничої інфраструктури (транспортні і торгово-посередницькі підприємства, підприємства зв'язку й ін.) і невиробничої сфери (побутові послуги, індустрія розваг і т.п.), майже всі суб'єкти ринку цінних паперів.

Некомерційна діяльність традиційно концентрується в сфері охорони здоров'я й освіти, хоча останнім часом і тут з'явилися паростки підприємництва. Діяльність будь-якого некомерційного ("non-profіtable" - у західній економічній літературі) суб'єкта будується на принципі підтримці балансу рівності доходів і витрат. Податкове законодавство України чітко визначає напрямку, по яких можуть здійснюватися витрати, що включаються в собівартість. Крім того, строго визначаються і джерела формування доходів некомерційної організації. У випадку утворення прибутку, дана організація повинна його використовувати в строгій відповідності з вимогами законодавства чи виконати спеціальну процедуру розрахунків з державним бюджетом шляхом перегляду розмірів чи фінансування сплати відповідних податків. До числа некомерційних організацій відносяться й урядові заклади.

Предметом комерційної діяльності є купівля-продаж товарів. Однак у самому широкому змісті слова випливає як товар розглядати не тільки зроблені матеріально-речовинні об'єкти, але і послуги, і навіть об'єкти інтелектуальної власності. Товар як об'єкт комерційних операцій (угод купівлі-продажу) має потенційну і реальну корисність.

Потенційна корисність товару (послуги і т.п.) це здатність якого-небудь продукту праці задовольняти індивідуальні конкретні потреби з урахуванням приступності за ціною і визначається двома його невід'ємними характеристиками: якістю і ціною. Співвідношення між ними, що склалося в тій чи іншій ринковій ситуації, дає можливість потенційному споживачу вирішувати принципове питання - чи потрібне і чи доступний йому даний пропонований товар?

Реальна корисність товару з'являється в момент його придбання споживачем (реалізації продавцем), тобто в результаті обміну.

Передумовами того, щоб потенційно корисний товар став реально корисним для покупця служать:

§ наявність у даного товару потенційної корисності, відповідність його споживчих властивостей існуючим запитам, тобто наявність внутрішнього фактора, що робить вплив на попередній вибір покупця;

§ наявність у продавця достатньої кількості потенційно корисного товару в потрібному місці й у потрібний час чи зовнішні умови для реалізації вибору.

Створення умов для реалізації потенційної корисності товару є найважливішою задачею комерційної діяльності. Саме для цих цілей і формуються відповідні служби збуту, накопичуються матеріальні запаси, створюються торгово-посередницькі фірми.

Основні різновиди комерційної діяльності цілком відбивають її сутність. По-перше, мова йде про постачання підприємства необхідними для нього сировиною, матеріалами і виробами. Робота, зв'язана з їхніми закупівлями, включає наступні основні операції:

§ планування матеріальної потреби;

§ організація придбання ресурсів і доставка їх на підприємство;

§ регулювання розмірів матеріальних запасів;

§ організація і контроль споживання ресурсів на підприємстві необхідно виконувати спеціальним підрозділам.

У типових ситуаціях їм (підрозділам) привласнюються такі назви:

§ відділ матеріально-технічного постачання (забезпечення); відділ виробничої (виробничо-технічної і виробничо-технологічної комплектації);

§ служба комплектування устаткуванням споруджуваних об'єктів.

У сучасних умовах, коли в професійний лексикон комерсанта входять усе нові терміни і поняття, у даній ролі можуть виступати підрозділу по керуванню матеріальними ресурсами і логістиці. Служба закупівель підприємства звичайно займається і питаннями одержання необхідної комерційної інформації.

Необхідно виділити збут готової продукції (послуг). Функцію збуту виконує спеціальна служба підприємства, що організує формування партій відвантаження, займається просуванням товару на ринок, здійснює пошук і оформлення відносин з покупцями (клієнтами). У сучасних умовах успіх цієї діяльності у великому ступені залежить від професіоналізму збутового персоналу і тому основною технологією роботи служби збуту стає маркетинг.

В окрему категорію варто виділити торгово-посередницькі операції на споживчому і промисловому (бізнес) ринку, маючи на увазі, насамперед, оптову і роздрібну торгівлю. Участь посередника в процесі товароруху в багатьох випадках є необхідною умовою висновку угоди купівлі-продажу, тому що забезпечує більш широкий доступ споживачів до товару. Більш того, на споживчому ринку покупець, майже завжди, може придбати товар тільки через посередника (роздрібного торговця), тому що фірми-виготовлювачі практично ніколи не працюють з фізичними особами.

Комерційна діяльність завжди зв'язана з виконанням операцій по доведенню матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів. До таких операцій відносяться:

§ у виготовлювачів - підготовка продукції до відправлення, відвантаження, відпуска і її документальне оформлення;

§ на складах посередницьких і транспортних підприємств у процесі руху продукції - її приймання, збереження, формування комплектних партій, відвантаження;

§ на складах підприємств-споживачів - приймання продукції по кількості і якості, збереження, доведення придбаних матеріалів до високого ступеня технологічної готовності до виробничого споживання, відпустка і доставка матеріалів до робочих місць.

У цілому всі ці операції в залежності від конкретної ситуації можна умовно розподілити на дві категорії - збутові і постачальницькі. Збутові операції і процеси зв'язані з виробництвом і постачанням продукції. Процес виробництва продукції закінчується збутом продукції. Постачальницькі операції зв'язані з виробничим споживанням матеріальних ресурсів, держанням матеріальних ресурсів і забезпеченням ними підприємств виробничої і невиробничої сфери.

3. Характеристика підприємства

Основні дані про підприємство.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валенсія" (ТД „Валенсія”) засновано у 1999 році.

Юридична адреса: м. Київ, вул. Тарасівська 42.

Основним видом діяльності підприємства є оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями вітчизняного виробництва.

Підприємство реалізує продукцію торгових марок "Смирновъ" і "Перша столиця", а саме: "Смирновъ. Столове вино №21", "Смирновъ. Сухарничек №21", "Смирновъ. Перцовая №21", "Перша столиця", "Князь Святослав", "Золоте кільце", "Пшенична", "Столична", "Українська з перцем", "Князівський келих". Є в асортименті алкогольної продукції і бальзами: "Дамський секрет", "Скарби скіфів", "Чаклун".

Торговому дому "Валенсія" належать ексклюзивні права на реалізацію в Україні горілки "Смирнов", зробленої за ліцензійною угодою з компанією "Торговий дім нащадків постачальника двору його імператорської величності П.А. Смирнова" (м. Москва).

Завдяки відмінній якості продукція торгового дому виділяється серед аналогічної продукції на ринку України. Сьогодні дилери підприємства вже працюють у Донецьку, Одесі, Полтаві, Рівно. В даний час організовується торгівля у всіх обласних центрах країни.

Підприємство розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі.

Загальна площа становить - 730 м 2 , торговельна площа - 680 м2. На кінець 2001 року чисельність працівників становила 126 чоловік, в тому числі 16 чоловік - працівники прилавка.

Поряд з роздрібною торгівлею підприємство також займається оптовою (на неї припадає основний дохід). Оптова торгівля - це торгівля виключно спиртними напоями, роздрібна - спиртні напої, товари повсякденного вжитку, продукти харчування.

Торговельний зал поділено на дві половини: - в першій виставлено товари повсякденного вжитку та продукти харчування; - в другій спиртні напої. В другому залі також знаходиться дегустаційний куточок, де споживачі можуть покуштувати продукцію. Тут також на цінниках разом з роздрібною ціною вказано оптові ціни, які на 10 - 15% нижчі.

З другої половини 2001 року торговий зал був переведений на роботу за методом самообслуговування. Завдяки цьому не допускаються черги у вузлах розрахунків та контролю, покупцям дана можливість добре проглядати торговельний зал, найбільш раціонально використовується торговельна площа; забезпечується максимальна пропускну спроможність магазину; створені найбільш сприятливі умови праці для співробітників магазину; забезпечуються сприятливі умови для поповнення товарних запасів у торговельному залі з підсобних приміщень.

Розміщення та викладка товарів в торгівельному залі, торгове устаткування

За своїм призначенням площа торговельного залу поділяється на зони:

§ площу, що зайнята обладнанням для демонстрації та розміщення товарів;

§ площу, що зайнята вузлами розрахунку та контролю;

§ площу для проходів покупців.

У основу раціоналізації торговельного процесу в торговому домі „Валенсія” покладене комплексне згрупування і викладка товарів. Організація торгівлі за методом самообслуговування потребує активної викладки товарів. Приваблива, вдало розроблена і представлена викладка товарів у торговельному залі сприяє тому, що відвідувачі, під впливом інших рекламних засобів, купують товар.

Викладка - це „німий продавець”, вона сприяє збільшенню продажу товарів, привертає увагу покупців, підказує про необхідність придбати той чи інший товар. Викладка товарів може підштовхнути покупців магазину до імпульсної покупки.

Раціональна викладка товарів дозволяє ефективно використовувати обладнання, покращує умови огляду і підбору товарів покупцями, скорочує втрати часу персоналу на поповнення запасів товарів у торговельному залі.

У торговому залі ТД „Валенсія” представлена велика кількість товарів, тому гірки є найбільш прийнятним місцем їх викладки. Чисті, акуратно заповнені товаром, привабливо оформлені гірки стимулюють покупця оглянути і підібрати товар, здійснити покупку.

При викладці товарів на гірках важливим є спосіб викладки (вертикальний, горизонтальний). У торговому залі застосовується вертикальний спосіб, тому що вертикальний спосіб викладки товарів - більш прогресивний, оскільки дає можливість покупцям швидко орієнтуватися та вільно підбирати необхідний товар.

При розміщенні та викладці товарів у торговельному залі дотримувалися таких принципів:

§ товари розміщено так, щоб до кожного з них був забезпечений вільний доступ і всі вони добре проглядалися покупцями і продавцями-консультантами;

§ товари, які потребують активної реалізації, розміщено на найбільш видних місцях;

§ товари, які дорого коштують, і товари у невеликих за розмірами упаковках викладено у місцях, що добре проглядаються продавцем-консультантом;

§ великогабаритні та важкі товари виставлено у кінці ліній;

§ товари повсякденного попиту розміщено у глибині залу для залучення у торговельний зал більшої кількості покупців;

§ товари, які потребують спеціального ознайомлення, розміщено збоку від входу і у різних місцях торговельного залу, щоб не створювати перешкод для руху покупців.

Устаткування розташоване у вигляді чітких ліній, паралельно напрямку руху покупців. В торговому залі застосовуються в основному стелажі.

Формування асортименту товарів та організація процесу обслуговування покупців

Удосконалення організації торговельного обслуговування населення і підвищення економічної ефективності торгового залу ТД „Валенсія” у значній мірі залежить від правильного формування асортименту товарів.

Формування товарного асортименту - це процес підбору і розміщення у певному порядку номенклатури товарів, торгівлю якими здійснює підприємство торгівлі.

Товарний асортимент формується у два етапи. На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів і визначається його структура, а на другому - залежно від товарних груп визначається кількість видів, найменувань товарів і оптимальна кількість їх різновидностей, тобто розширений асортимент.

Торгівля продовольчими і непродовольчими товарами має істотні відмінні особливості, тому принцип формування асортименту продовольчих і непродовольчих товарів розглядається окремо.

Продовольчі товари переважно відносяться до товарів повсякденного попиту, тільки невелика їх кількість за своїми якостями відноситься до категорії товарів періодичного вживання (торти, шоколадні набори тощо), які купують від випадку до випадку.

Постійний асортимент у торговельному залі включає приблизно 4000 найменувань товарів, з урахуванням їх видів, артикулів, розфасовок та ін. Також іде постійне розширення асортименту. Значну роль в асортименті відіграють непродовольчі товари. Асортимент непродовольчих товарів включає біля 700 найменувань. Непродовольчі товари групуються і для них виділяються окремі секції.

Товари, які щодо продовольчих є супутніми, розміщено для перехресного продажу у секціях продовольчих товарів, товари, які не відносяться до супутніх, продаються у спеціальному відділі непродовольчих товарів.

Секції непродовольчих товарів розміщено у місцях, де проходять інтенсивні потоки покупців. У цьому відділі представлений такий асортимент непродовольчих товарів, який привертає до себе увагу.

Невеликі відділи товарів повсякденного попиту орієнтовані на імпульсні покупки.

Організація процесу обслуговування покупців є основою торгово-технологічного процесу, визначає кількість затрат часу покупців на здійснення покупок, пропускну спроможність, чисельність працівників торгового залу (працівників прилавка).

Основними елементами процесу обслуговування є:

§ підбір покупцями товарів і доставка їх до вузлів розрахунків та контролю;

§ розрахунки з покупцями за підібрані ними товари;

§ надання покупцям додаткових послуг

У торговельному залі ТД „Валенсія” покупець діє самостійно, а тому в процесі підбору товарів йому повинні бути створені найкращі умови.

При підборі товарів покупцям рекомендується для зручності користуватись інвентарними корзинами і візками.

Для зручності інвентарні корзини розміщують біля входу у торговельний зал. Пропонується допомога продавців - консультантів.

Для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей для працівників підприємства застосовується індивідуальна і бригадна форми матеріальної відповідальності.

Забезпеченню збереження товарів в торговельному залі ТД „Валенсія” сприяє використання таких методів як:

§ установлення відеокамер і телевізійних систем, які передають відображення на екран, а працівник магазину у спеціальному приміщенні наглядає за тим, щоб своєчасно поповнювались товарні запаси і покупці не могли залишити магазин, не розрахувавшись за придбаний товар;

§ визначення кількості та складу матеріально відповідальних осіб, організація контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей;

§ широке інформування покупців у спеціально відведених місцях магазину про осіб, затриманих з краденим товаром.

Однією з умов успішної організації матеріальної відповідальності є правильний підбір кадрів. Так для роботи у торговельному залі залучають кваліфікованих спеціалістів, які пройшли спеціальне навчання.

Для прискорення розрахунків у торговельному залі запроваджено скануючи пристрої, електронно-обчислювальні машини і удосконалені електронні контрольно-касові апарати, що мають низку технічних особливостей, які значно спрощують роботу контролера-касира.

Постачальники Торгового дому „Валенсія”

1. Агрофірма „Бєлозерський”. Підприємство спеціалізується на вирощуванні винограду і його переробці. Має у своєму складі підрозділу первинного і вторинного виноробства.

2. АТ „Оболонь”. Підприємство - признаний національний лідер серед виробників пива. Також постачає різноманітний асортимент слабоалкогольних і безалкогольних напоїв.

3. Винний будинок „Логос”. Торговий дім „Маркет груп”. Виробник і _мпер__'ютор виноградних вин.

4. ДК „Укрспирт”. Концерн „Укрспирт” поєднує державні спиртові і лікеро-горілчані заводи і є єдиним уповноваженим в Україні на здійснення експорту етилового спирту. Підприємства концерну виробляють та постачають всю гаму лікеро-горілчаних напоїв, інші харчові і нехарчові продукти,

5. Державний Луцький спиртогорілчаний комбінат. Один з ведучих виробників спирту і лікеро-горілчаних виробів.

6. ДП „Лохвицький спиртокомбинат”. Постачає: горілки „Чумацький шлях”, „Джерельна”, горілки оригінальні „Лохвицька”, „Чиста криниця”, „Зачарована сула”, гірку настойку „Зелене Діброва”, бальзами „Чари Діброви”, „Перо Жар-Птиці”.

7. ДП „Харківський лікеро-горілчаний завод” Завод заснований у 1897 році. Виробляє і постачає більш 40 найменувань лікеро-горілчаної продукції, а а також слабоалкогольні напої марки „Ді-джей”.

8. Дпсии „Вірменські коньяки”. Фірма є імпортером і дистриб'ютором в Україні продукції Єреванського коньячного заводу, що входить до складу всесвітньо відомої французької групи Перно Рикар.

9. ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод”. Завод постачає виноградні вина і міцні алкогольні напої. Асортимент продукції: ординарні і марочні, сухі, міцні, десертні і шипучі вина, горілка, бальзами, бренди, настойки, інші.

10. ЗАТ „Вікторія”. Її продукція (це різноманітні продукти харчування) відома під торговою маркою „Гросслибенталь”, що в перекладі з німецької мови означає „Велика долина любові”.

11. ЗАТ „Луганський лікеро-горілчаний завод „Луг-Нова””. Завод засновано у 1896 році. Продукція заводу виділяється своєю оригінальною фірмовою пляшкою, сучасним дизайном етикетки і, насамперед , відмінною якістю продукції.

12. ЗАТ „Пивзавод на Подолі”. У 1872 році в Києві було засновано підприємство з назвою „Суспільство Київського пивоварного заводу”. Стодвадцятилітній досвід ліг в основу високої якості сучасних 16-ти сортів пива.

13. ЗАТ „Столичний”. ЗАТ КЗШВ „Столичний” належить до числа найбільших у країні виробників ігристих вин. Продукція підприємства поставляється на внутрішній і зовнішній ринок. Асортимент продукції: брют, сухе, напівсухе, напівсолодке, мускатне,”Золоте”, „Гетьманское”, „Ювілейне”, „Українське”, сувенірне.

14. ЗАТ „Черкаське пиво”. Пивоварне підприємство „Черкаське пиво” робить пиво за класичною технологією. В асортименті заводу також безалкогольні напої торгової марки „Либелла”.

15. Кам'янець - Подільський завод „Продтоварів”. Завод „Продтоварів” заснований у 1938 році. В даний час випускає печиво, солодкі безалкогольні напої.

16. Компанія „Папастратос Україна”. Постачає тютюнові вироби марки PRESІDENT.

17. Компанія „Союэ-Виктан”. Компанія є лідером вітчизняного ринку лікеро-горілчаних виробів. Вироблена підприємством продукція: горілки класичної й особливі, настойки гіркі і солодкі, слабоалкогольні напої і лікувально-столова мінеральна вода. На рахунку компанії - „Гран-При”, 17 золотих, 9 срібних і 5 бронзових нагород, отриманих на найбільших українських виставках за якість продукції і її оформлення.

18. ВАТ „Бровар”. Підприємство виготовляє та постачає пиво „Віденського”, „Пильзенского” і „Мюнхенського” типів.

19. ВАТ „Дніпропетровська тютюнова фабрика”. Виробник тютюнових виробів вітчизняних марок: сигарети з фільтром „Дніпро”, овальні сигарети „Прима”, „Ватра”, „Поле”.

20. ВАТ „Кам'янець-подільська тютюнова фабрика”. Цигарки різних видів.

21. ТОВ „ТД Екона”. Постачають продукти з сої.

22. ВФ „Панда”. Виробляє і постачає безалкогольні напої марки „Караван”.

23. ТОВ „Візаві” . Кондитерські вироби.

24. Компанія Атол-М. Постачає рибні продукти.

25. ТОВ „Продукт”. Постачає рибні продукти.

26. ТОВ „Оазис”. Виробляє і постачає макаронні вироби.

27. ТОВ „Агро лідер”. Виробляє і постачає м'ясні вироби.

28. ПП ”Тутто Україна”. Постачає непродовольчі і супутні товари. Основна доля статутного капіталу цієї фірми належить Торговому дому „Валенсія”.

29. ВАТ „Баско”. Постачає молочні продукти.

30. ВАТ „Імпер”. Виробляє і постачає молочні продукти.

В кінці кожного місяця на підприємстві проводиться аналіз постачальників. При складанні заявки на постачання товару, товар групується по постачальнику, розраховується швидкість реалізації його товару і робиться вибірка найбільш ходового.

Найбільш ходовий товар замовляється в більшій кількості (прямо пропорційна залежність), для нього в першу чергу можна використовувати спосіб оплати - передоплату.

Готова роздрукована інформація про швидкість руху товару проглядається товарознавцями і завідувачами секціями, що у свою чергу вносять свої суб'єктивні коректування по асортименті і кількості товару, що поставляється.

Аналізуючи швидкість реалізації товарів складаються рейтинги підприємств, що поставляють найбільше число ходових товарів і на основі цих рейтингів приймається рішення з яким підприємством можна працювати по передоплаті, по факту чи в міру реалізації, і в якій черговості робити їм оплату.

Структура управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура управління Торгового дому „Валенсія”

Повноваження директора товариства визначаються статутом товариства.

До функцій фінансового директора відносяться:

1. ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідно до національних стандартів і нормативних актів, що діють на Україні;

2. надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством;

3. моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства;

4. надання щорічного звіту в органи правління товариства.

До функцій комерційного директора відносяться:

1. контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;

2. контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і профілактичних робіт;

3. контроль якості матеріалів, моніторинг запасів матеріалів, своєчасна доставка запасів зі складу;

4. проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу;

5. планування і керування запасами підприємства;

6. надання щорічного звіту в органи правління товариства.

Віковий склад працюючих на підприємстві: 18-24 років - 17%, 25-35 років -33%, 35-50 років 19%, 50 і старше 31%. Середньосписочна чисельність працівників на кінець 2001 року склала 126 чоловік, у тому числі працівники прилавка - 16 чоловік.

Оплата праці на підприємстві

Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залежать від результатів його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

Основним вимірником результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають два види заробітної плати, що базуються на тарифній системі, - відрядна та почасова.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.

Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршення якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

Почасова форма заробітної плати оплата праці робітників застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо).

Сучасна техніка пред'являє підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме почасова, а не відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

Кожна з названих форм заробітної плати охоплює кілька систем оплати праці для різних організаційно-технологічних умов виробництва. Можливі та реально застосовувані системи оплати праці робітників виробничих підприємств (підрозділів організацій) показано на наступній схемі.

Системи оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

За прямої відрядної системи заробіток працівника (Dпсв) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (v) та розцінки за одиницю продукції (р0):

Dпсв = р0 * v

Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (в годинах) на виготовлення одиниці продукції.

За непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх він обслуговує. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддіається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника (Dпсв) за цієї системи розраховується за формулою:

Dпсв = s * t * kвн,

де s - погодинна тарифна ставка; t - фактично відпрацьована кількість годин цим робітником; квн - середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

За відрядно-преміальної системи заробіток працівника (Dпсв) складається з відрядного заробітку (р0*v) та премії (m) за досягнення певних результатів:

Dпсв = р0*v + m

Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми (n0) за звичайними відрядними розцінками р, а робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (ni), - за підвищеними розцінками (рі) залежно від ступеня виконання завдання. Отже, заробіток (Dв прог) у цій системі визначається за формулою:

Dв прог = p*n0 + pi*ni

Застосування цієї системи обмежується, як правило, дільницями, що стримують роботу всього підприємства, за браком у них стимулюючих факторів підвищення якості продукції або послуг.

Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується передовсім для усування наслідків аварій, за термінових ремонтів, будівельних робіт тощо. Треба враховувати необхідність суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці за застосування цієї системи оплати.

Почасова оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців, як уже було сказано, проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками)

За простої почасової оплати заробіток працівника (Dnn) розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількістьвідпрацьованих годин (t):

Dnn = s * t

Через недостатній позитивний вплив на кількість і якість праці робітника цю систему застосовують досить рідко.

У почасово-преміальній системі певною мірою усунуто цей недолік. За цієї системи окрім тарифного заробітку (s*t) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток (Dпрем) визначається за формулою

Dпрем = s * t + m

За застосування почасово-преміальної системи з використанням нормованих завдань заробіток може складатися з трьох частин:

1) почасового заробітку, що розраховується пропорційно відпрацьованому часу, і доплат за професійну майстерність та умови (інтенсивність) праці;

2) додаткової оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової оплати за тарифом;

3) премії за зниження трудомісткості виробів або робіт.

Різновидом почасово - преміальної є система оплати за посадовими окладами, що застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер (комірники, вагарі, прибиральники та ін.)

Розрахунок витрат на оплату праці працівників Торгового дому „Валенсія” Табл. 1

		Основна оплата праці	Додаткова оплата праці, грн	Нарахована оплата праці, грн.
		Форма	Система	Розцінка, грн	Сума, грн.
1	2	3	4	5	6	7
Відділ по виробництву продукції	почасова	почасово - преміальна	8,7	1531,2	900	2431,2
Відділ по збуту продукції	відрядна	пряма відрядна	750	2250	480	2730

Розрахунок витрат на пряму оплату праці робиться з розрахунку не на одного працівника, а на структурні підрозділи підприємства загалом.

Так при розрахунку основної заробітної плати працівників відділу маркетингу (бухгалтерії, відділу безпеки, відділу кадрів, планового відділу) була застосована почасово-преміальна оплати праці. В разі, якщо підприємство отримає заплановану норму прибутку, то співробітники цього відділу, крім основної заробітної плати отримують також преміальні.

Розрахунок місячної заробітної плати ведеться наступним чином (цифри умовні, тому що розмір заробітної плати працівників складає комерційну таємницю підприємства). Форма оплати праці - почасова, тому в розрахунку на одного працівника розцінка за годину становить 2,9 грн., а у відділі працює 3 чоловіки, тому розцінку множимо на 3 і отримуємо 8,7 грн. В місяці 22 робочі дні, якщо перевести це в години, то це буде 176 годин. Для того, щоб визначити загальну заробітну плату працівників відділу ми перемножуємо загальну кількість робочих годин в місяці на розцінку за час.

Крім основної заробітної плати працівники також отримують преміальні. Їхня сума наводиться в таблиці.

Що стосується відділу по збуту продукції та працівників торгового залу (розрахунок наведений для відділу збуту, для торгового залу аналогічно), то тут застосована пряма відрядна система оплати праці. Так в середньому кожний співробітник відділу має за місяць продати товару на визначену суму, припустимо 15 000 грн. (на практиці завжди хтось більше продає, хтось менше). З кожного проданого товару працівникові йде 5% , тобто в графі розцінки ставимо суму 2250 (3 чоловіка * 750 грн.).

Також якщо хтось продав більше своєї норми йому нараховують до основної заробітної плати суми премії. Премія становить 8% вартості проданих товарів.

Особливо слід відмітити те, що заробітну плату керівництву підприємства виплачують за рахунок прибутку, так як вони є власниками підприємства. І скоріше це буде навіть не заробітна плата, а дивіденди отримані у відповідності до свого внеску у майно підприємства.

...