Управління конкурентоспроможністю підприємств торгівлі

Торгові мережі як найбільш прогресивний та ефективний формат організації торгового процесу та їх розвиток в Україні. Матеріальні і нематеріальні умови, які необхідні для формування конкурентної переваги у процесі діяльності торгового підприємства.

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид научная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.01.2014
Размер файла 116,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту

НАУКОВА РОБОТА

на тему:

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ

Київ 2013

Зміст

  • 1. Особливості розвитку торгових мереж в Україні
    • 2. Фактори та механізм підвищення конкурентоспроможності підприємств
    • 3. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства та механізм її підвищення

1. Особливості розвитку торгових мереж в Україні

На сучасному етапі функціонування світової економіки визначний фактор у розвитку світової торгівлі відіграють торгові мережі, як найбільш прогресивний та ефективний формат організації торгового процесу. Дана тенденція характеризується тим, що у процесі глобалізації світового простору та інтернаціоналізації виробництва, власникам торгових структур було необхідно впровадити найбільш оптимальну та ефективну систему управління торговими підприємствами на національному та світовому рівнях. Дана система управління досягла найбільшого прояву у впровадженні стандартизованої та структурованої системи управління торговими мережами.

На частку торгових мереж в зарубіжних країнах припадає близько 60-90% загального обсягу товарообігу. У Західній Європі, США, Канаді та інших країнах із розвиненою економікою торгові мережі отримали розвиток та поширення, довівши свою економічну ефективність. Поєднуючи декілька тисяч магазинів, торгові мережі займають позицію лідера не тільки на внутрішньому ринку країни, але і на світових ринках, перетворюючись у великі транснаціональні компанії.

Насиченість ринків та посилена концентрація торгових мереж у розвинених країнах активізує процеси експансії до ринків країн із економікою, що розвивається, зокрема й на український ринок.

Після переходу України до ринкової економіки відбувається структурна економічна перебудова, яка відображається у процесах лібералізації, приватизації та роздержавлені торгових підприємств. Формується нове конкурентне середовище, змінюються основні макроекономічні показники, що впливають на підвищення інвестиційної привабливості роздрібної торгівлі України для іноземних торгових структур. На даному етапі іноземні торговельні мережі вже ефективно функціонують та займають певну частку української торгівлі. Це посилює конкурентну боротьбу між ними та вітчизняними торговими мережами.

Експансія іноземних торгових мереж на території України пояснюється як політичними так і економічними причинами. По-перше, розширення роздрібних мереж на внутрішніх ринках розвинутих країн поступово вичерпує свої можливості, що пов'язано із обмеженістю географічної території всередині країни та високим рівнем конкуренції.

По-друге, державне керівництво деяких країн розробляє та впроваджує обмеження на окремі типи бізнесу, які можуть функціонувати в цих країнах. Ці обмеження часто здійснюється для захисту малого та середнього бізнесу.

По-третє, конкурентоспроможність торгової мережі у роздрібній торгівлі забезпечується за рахунок низьких цін. Основою для їх отримання є економія на масштабах діяльності, яка дозволяє отримувати більше знижок у постачальників товарів. Для отримання даних конкурентних переваг торговельна мережа повинна постійно розвиватись. Створення філій закордоном, особливо у країнах, які розвиваються, забезпечує стійке положення компанії та очікуваний прибуток для акціонерів.

По-четверте, транснаціональні торговельні мережі отримують можливість максимізації прибутку за рахунок використання трансфертної ціни (внутрішня ціна, по якій фактори виробництва передаються між відділеннями та філіалами інтегрованої фірми) при переході товарів через кордон таким чином, щоб більшу частину прибутку отримували країни із низьким рівнем оподаткування.

Виникає питання в ідентифікації вітчизняних та іноземних торгових структур. Визначити, які торгові мережі є суто вітчизняними, практично неможливо, тому що в достовірних офіційних джерелах не висвітлюється інформація про власників компанії. Для розвитку багатьох торгових мереж був залучений іноземний інвестиційний капітал, що прописано в установчих документах і є комерційною таємницею. Можливо стверджувати лише про світові транснаціональні корпорації, які виходять на український ринок, що вони є суто "іноземними торговими мережами" (наприклад, "OBI", "BILLA", "METRO", "Ашан").

Визначення терміну "торгової мережі" полягає у сукупності однотипних або різнотипних бізнес-одиниць, які здійснюють роздрібну торгівлю під однією торговою маркою, мають корпоративну стратегію діяльності, єдиний центр управління, координації та контролю, власний розподільчий склад, з якого здійснюється товаропостачання бізнес-одиниць, що входять до складу об'єднання. Основною одиницею торгової мережі є магазин, який за формою товарної спеціалізації поділяється на спеціалізовані універсами, мінімаркети, супермаркети, гіпермаркети та ін. Чіткої класифікації нових торгових об'єднань за формою універсальної спеціалізації поки що не визначено.

Недостатній рівень теоретичних напрацювань та наукових досліджень щодо сутності нових термінів призводить до недоречного вживання слів іншомовного походження та використання різних варіантів термінів торгових форматів, які можуть дублюватись за значенням: дискаунтер і дисконтний магазин; магазин біля дому і магазини "крокової доступності" та ін.

Вітчизняному споживачу пропонується недостовірна інформація, тому що не має єдиної загальноприйнятої та законодавчо ухваленої класифікації магазинів за формою товарної спеціалізації.

Деякі торгові мережі, для підвищення іміджу та збільшення кола споживачів, маніпулюють назвами торгових типів. Наприклад, у назві невеликих за розміром торгових мереж, тип магазину "супермаркет" замінено на більш привабливу назву -- "гіпермаркет". Непродовольча торгова мережа "City.com" називає власні магазини гіпермаркетами, хоча в своїй структурі має декілька торгових одиниць із торговою площею від 3000 м2, а розмір інших магазинів мережі не перевищує 2999 м2 торгової площі. Використання назв типів магазинів "мінімаркет", "супермаркет", "гіпермаркет" в першу чергу пов'язано із характеристикою товарного асортименту магазину. Наприклад, в гіпермаркеті повинно бути представлено від 50% продовольчого та від 30% непродовольчого товарного асортименту, в супермаркеті наявність непродовольчого асортименту становить до 30%, а в мінімаркеті до 5%. Тому використання назви "гіпермаркет" непродовольчою торговою мережею є недоречним.

Деякі магазини із середнім та високим ціновим рівнем за формою товарної спеціалізації називаються "дисконтними магазинами", хоча тип "дискаунтер" розуміється, як магазин із низькою торговою націнкою. Дисконтний магазин - це магазин із вузьким асортиментом та достатньо низькими цінами. Управління таким магазином спрямовано на зниження операційних витрат за рахунок спрощеної викладки товарів, економії на оформлені торгового залу, невеликої кількості персоналу та швидким операційним циклом за рахунок високого продовольчого попиту.

Розповсюджені торгові мережі вітчизняних дискаунтерів "Фора", "АТБ-маркет" не забезпечують відповідним чином зростаючі потреби українських споживачів у низьких цінах. Дані мережі реалізують товари із середнім ціновим рівнем. Найбільш низький ціновий рівень представлено в гіпермаркетах та торгових мережах "кеш енд кері".

Тип магазину "кеш енд кері" - це магазин самообслуговування, в якому є можливість здійснювати роздрібні, дрібнооптові та оптові закупки при готівковій формі розрахунку. Магазин "кеш енд кері" пропонує широкий асортимент продовольчих та непродовольчих товарів, але глибина асортименту товарних груп менша, ніж в гіпермаркетах.

В Україні представлено небагато торгових мереж із типом "кеш енд кері" та оптових торгових мереж - це німецька торгова мережа "METRO", мережа оптових гіпермаркетів "FOZZY", магазин "Інтермаркет", "ПАККО" тощо.

Національний стандарт України "Роздрібна та оптова торгівля" регламентує тільки декілька типів торгових одиниць і не розкриває сутності нових типів підприємств, таких як "дисконтний магазин", "кеш енд кері" та ін.

Враховуючі наявні магазини, що представлені в торгових мережах, а також стандарти торгівлі, можна запропонувати оновлену класифікацію торгових одиниць за торговою площею та асортиментним профілем (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Рекомендована класифікація торгових одиниць

Тип магазину

Опти-мальна торгова площа, м2

Кількість наймену-вань товарів

Оптимальне співвідношення продовольчого та непродовольчого товарного асортименту

Метод продажу товарів

Продоволь-ча група товарів

Непродоволь-ча група товарів

1.

Мінімаркет

До 399

До 700

Від 95% до 100%

До 5%

Самообслуговування

2.

Дисконтний магазин

До 399

До 700

Від 95% до 100%

До 5%

Самообслуговування

3.

Гастроном

400 - 600

701 - 1000

Від 95%

До 5%

Індивідуальне обслуговування, Самообслуговування

4.

Супермаркет універсам

601 - 2999

До 10000

Від 70% до 90%

Від 10% до 30%

Самообслуговування

5.

Гіпермаркет

Від 15000

Від 40000

Від 50% до 70%

Від 30% до 50%

Самообслуговування

6.

Кеш енд кері

3000 - 15000

Від 15000

Від 60%

До 40%

Самообслуговування

В Україні зараз наявні нові типи магазинів, що обумовлюють скорочення масштабів діяльності таких типів, як гастрономи, універмаги та універсами. Завдяки переоснащенню магазини переходять від продажу товарів через прилавок на метод самообслуговування. Прикладом цього є перебудова мережі гастрономів у мережу вітчизняних магазинів самообслуговування "Фора", "АТБ-маркет", "Марс", "Наш Край", "Лелека" тощо.

Прогресивна торгова активність спостерігається у тих регіонах України, де високий рівень економічного розвитку та доходів населення.

У табл. 2.2 виділено 4 групи розповсюдження торгових мереж: у I групі найменше всього сконцентровано торгових мереж - від 0 до 10, у ІІ групі - від 11 до 30, у ІІІ групі від 31 до 50, найбільше сконцентровано торгових мереж у IV групі - від 51 і більше.

Концентрація торгових мереж на території України дуже нерівномірна.

До IV групи входять лише 2 регіони -- м. Київ та Дніпропетровська область. У них представлена найбільша кількість торгових одиниць - 287, що складає 41,1% від загальної кількості представлених на території України магазинів торгових мереж. Середня чисельність торгових одиниць по цій групі складає 139.

Таблиця 2.2

Зони розповсюдження торгових мереж на території України на 01.12.2007

групи

Представлена кількість торгових мереж

Перелік регіонів

Кількість адміністра-тивних одиниць

Загальна кількість торгових одиниць

Питома вага, %

Середня чисель-ність торгових одиниць по групі

I

0-10

Сумська, Тернопільська, Чернігівська, Херсонська, Чернівецька, Вінницька, Закарпатська, Кіровоградська, Івано-Франківська області та м. Севастополь

10

55

8,1

5,5

II

11-30

Житомирська, Полтавська, Луганська, Черкаська, Київська, Миколаївська, Рівненська, Хмельницька, Волинська, Одеська, Харківська області та Автономна Республіка Крим

12

220

32,5

18,3

III

31-50

Запорізька, Львівська та Донецька області

3

123

18,2

41,0

IV

51 і більше

Дніпропетровська область та м. Київ

2

278

41,1

139,0

Разом

Україна

27

676

100,0

25,0

ІІІ група включає 3 області - Запорізьку, Львівську та Донецьку. У цих областях спостерігаються високі показники економічного розвитку та широко розповсюдженні торгові мережі. Загальна кількість торгових одиниць по групі складає 123, а середня чисельність магазинів по регіону становить 41 торгову одиницю. Вони є перспективними регіонами для подальшого розміщення торгових мереж.

ІІ група включає 12 адміністративних одиниць, у яких сконцентровано 32,5% всіх, представлених на території країни, торгових мереж. Середня чисельність торгових одиниць по групі складає 18.

Найменше всього торгових мереж представлено у I групі, до якої увійшло 10 адміністративних одиниць, на їх території розташовано 8,1% всіх торгових мереж.

Треба підкреслити, що при виході на вітчизняний ринок, торгові мережі першочергово обирають місце локалізації у м. Києві та в обласних центрах. Це пов'язано із тим, що у цих регіонах найвищий рівень економічного розвитку та доходів населення. На противагу цьому, в інших містах України, де існує необхідність в забезпеченні споживачів торговими підприємствами, роздрібна торгова мережа представлена не достатньо.

Рис. 2.1 Характеристика розповсюдження торгових мереж по областям України на 1.12.2007 р

Найбільша кількість торгових одиниць спостерігалась у торгових мережах (рис.2.1): "АТБ-маркет" - 192, "Сільпо" - 114, "Фора" - 61, "Фуршет" - 54, "Вопак" - 44. Максимального розширення на території України досягли наступні мережі: "Сільпо", "Велика Кишеня", "Фуршет", "Наш Край", "АТБ-Маркет", "METRO".

Останніми роками у п'ятірку лідерів за обсягами товарообороту увійшли 5 торгових мереж: "Fozzy Group" (ТМ "Сільпо", ТМ "Фора", ТМ "Фоззі"), ЗАТ "Фуршет", ТОВ "АТБ-маркет", "МЕТРО" та ТОВ "КвізаТрейд" (ТМ "Велика Кишеня").

Вже зараз до п'ятірки лідерів по обсягам товарообороту та максимальною локалізацією у регіонах України входять іноземні торгові структури. Вони успішно протидіють та конкурують із місцевими мережними структурами, та мають ряд переваг в організації бізнес-процесів.

Основними перевагами іноземних торгових мереж є наступні:

1. Великий фінансовий потенціал, якій дозволяє іноземним компаніям витримувати тривалі строки окупності власних торговельних підприємств, навіть збиткову діяльність, в першу чергу, на етапі завоювання нового ринку. Прикладом цього є американська компанія "Wall Mart", яка при виході на новий ринок, деякий час реалізує товари нижче їх собівартості. Використання даної цінової політики дозволяє залучити широке коло клієнтів та призводить до банкротства конкурентних підприємств.

2. Використання новітніх технологій та постійне вдосконалення бізнес-процесів.

3. Фінансування інвестиційних програм шляхом спрямування грошових коштів із головного органу управління до інших торгових одиниць. При цьому зменшується необхідність нести витрати на отримання коштів із зовнішніх джерел фінансування.

Оскільки в Україні процес входження іноземних торгових мереж зараз на початковому етапі -- це дає змогу мережам із вітчизняним капіталом зміцнити свої конкурентні позиції, впровадити іноземні принципи роботи -- світові стандарти торгівлі. Для цього доцільно ввести систему стратегічного управління торговою мережею, яка передбачає такі основні блоки:

1. Розробка та впровадження ефективної маркетингової політики: моніторинг цінової політики конкурентів та швидке реагування на її зміну; аналіз маркетингових заходів аналогічних підприємств, розробка і впровадження власних маркетингових заходів; розробка програм лояльності; розширення клієнтської бази; розробка та запуск власних торгових марок; розробка чіткої асортиментної політики, яка включає забезпечення споживачів широким асортиментом та гарантованою якістю товарів та послуг, постійним оновленням асортименту згідно із попитом.

2. Системне впровадження логістики, що дозволить оптимізувати витрати обігу та досягти економії витрат на одиницю товару. У результаті чого, створюється можливість забезпечити низьку торговельну націнку, що збільшує споживчий попит.

3. Підтримка ефективної кадрової політики: впровадження соціально-спрямованої політики управління персоналом та цілеспрямовану систему мотивації, створення корпоративної культури, умов для розвитку персоналу та підвищення його рівня професіоналізму та ін.

Для підтримки розвитку торгових мереж із вітчизняним капіталом, необхідно активізувати роль державного регулювання.

У розвинених країнах існують різноманітні закони і норми для функціонування торгових мереж. Наприклад, ряд країн дотримуються строгого обмеження на кількість магазинів та складських терміналів, площа яких перевищує 700-2500 м2; впроваджуються режими планування та зонального регулювання, які мають змогу відстрочити чи заборонити проникненню на ринок нової торгової мережі, не лише як відкриття нових торгових одиниць, але й за рахунок інвестування та поглинання вже існуючих торгових мереж; застосовується нормування та чітке регулювання графіків роботи торгових одиниць (дні та години роботи); обмежується цінова конкуренція та демпінг цін; обмежується будівництво гіпермаркетів на території населеного пункту та ін.

Для підтримки розвитку торгових мереж в Україні, актуальним питанням також стає державне регулювання. У зв'язку із цим, необхідно прийняти закони "Про торгові мережі" та "Про внутрішню торгівлю", в яких будуть визначені основні поняття, чітка класифікація торгових мереж та узгоджені законодавчі положення щодо обмеження деяких сторін діяльності торгових мереж з іноземним капіталом за наступними напрямками:

1. Заборонити демпінг цін іноземними торговими мережами та мережами із іноземним капіталом.

2. Обмежити будівництво великих за площею торгових одиниць на територіях міст, для того щоб уникати перенасичення місцевості торговими площами. Наприклад, у Німеччині дозволено будівництво великих магазинів з площею до 2500 м2, у Франції та Великобританії торгові об'єкти формату "дискаунтер" повинні мати розмір торгової площі до 700 м2. Прикладом місцевого перенасичення торговими структурами у м. Києві виступає Московський проспект Оболонського району, де на даний момент часу працюють гіпермаркети "О'кей", "МЕТRO", "Ашан", "МегаМаркет", "Profitek", "FoxMart", "Foxtrot", "City. сom", ТЦ "Городок", ТЦ "Альтацентр", ТЦ "Макрос", ТЦ "Плазма" та ін.

3. Регламентувати години роботи торгових одиниць. Наприклад у Німеччині показник за кількістю робочих днів становить 80 годин на тиждень та є самим низьким у Європі, а у Великобританії - 168 годин, 144 години у Франції та в Нідерландах - 96 годин. Забороняється робота магазинів у неділю та святкові дні.

В Україні немає обмеження роботи магазинів і деякі іноземні торгові мережі, наприклад "METRO", працюють 24 години на добу. Торгові мережі із вітчизняним капіталом не витримують такої конкуренції -- їм важко нести витрати при цілодобовому режимі роботи, тому що у нічний період виторг мінімальний, а рівень витрат збільшується.

В цілому, у торгових мереж з іноземним капіталом поступово підвищується інтерес до українського роздрібного ринку. Згідно з вітчизняним законодавством, формування конкурентного середовища передбачає створення рівних можливостей для всіх суб'єктів господарювання. Практично відсутні законодавчі обмеження для іноземних торгових компаній, які ефективно функціонують та займають певну частку національного ринку. Дана ситуація може вплинути на прискорення прояву слабких сторін вітчизняних торговельних мереж та зменшити їх конкурентні позиції у порівнянні із фінансовою потужністю та багаторічним досвідом роботи іноземних структур. В цьому контексті актуалізується проблема державного регулювання, забезпечення конкурентоспроможності підприємства, стійких конкурентних позицій та ефективного управління розвитком вітчизняного торгового підприємства.

2. Фактори та механізм підвищення конкурентоспроможності підприємств

Розробка об'єктивної методики оцінки конкурентоспроможності будь-якого підприємства (в т. ч. й торговельного) можлива лише за умов вивчення численних факторів, що визначають його конкурентні позиції на ринку та напрямів і сили їхнього впливу. Залежно від конкретних значень цих факторів підприємство може передбачити сприятливість або несприятливість їх впливу на процес створення і підтримання конкурентних переваг підприємства на ринку.

Фактори впливу на конкурентоспроможність являють собою матеріальні і нематеріальні умови, які необхідні для формування конкурентної переваги у процесі діяльності підприємства. Аналіз багатьох вітчизняних і зарубіжниих літературних джерел засвідчив, що:

- на даний час не існує єдиного підходу до класифікації факторів і оцінки їхнього впливу на конкурентосроможність підприємств;

- в жодних публікаціях не виділена специфіка діяльності та формат підприємства, адже саме дані характеристики є визначальними при визначенні групи чинників, що впливають на процес господарювання;

- неврахованим є часовий фактор, який є вирішальним чинником дії того чи іншого фактору зовнішнього або внутрішнього середовища.

Узагальнивши наукові здобутки різних авторів, можливо згрупувати фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємств за різними ознаками (рис. 2.2). Таким чином, фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємства за змістом поділяються на зовнішні (економічні та неекономічні) та внутрішні (управління, маркетинг, інноваційна діяльність, кадровий потенціал, фінанси, якість обслуговування та надання послуг).

торговий мережа конкурентний перевага

Рис. 2.2 Фактори, що впливають на рівень конкурентоспроможності конкурентоспроможність підприємства

Економічні фактори впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства визначають можливість ефективного використання підприємством ресурсного потенціалу держави шляхом створення та надання якісних товарів (послуг) як важливої умови зростання рівня конкурентоспроможності підприємств. В умовах жорсткого конкурентного тиску, як слушно зазначає О. Чернега, вплив економічних факторів на конкурентоспроможність підприємств визначається ринковими можливостями та загрозами, пов'язаними із доступом підприємств до ефективних джерел фінансування, пошуку оптимальних регіональних форм взаємодії і співробітництва великих і малих підприємств, використання пільгових кредитів фінансово-кредитних установ тощо. При цьому розглядаючи вплив економічних факторів на конкурентоспроможність торговельних підприємств в Україні, передусім, варто зважати на значущість впливу інституційних перетворень, які відбулися внаслідок переходу від адміністративно-планової до ринкової економіки. Це дуже важливо, оскільки функціонування економіки і, як наслідок, діяльність підприємств значною мірою визначається державним устроєм, що формує економічні закони, впливає на загальну політику розвитку, створює і забезпечує ефективні права власності через надійний захист майнових прав підприємств та індивідів, без якого виникає ризик експропріації прибутків від їх інновативних зусиль як з боку кримінальних елементів, так і з боку самої держави через, наприклад, надмірне оподаткування, або незаконні дії чиновника при виданні патенту тощо. При неадекватному захисті майнових прав, як свідчать результати наших попередніх досліджень, зменшуються стимули до ведення підприємницької діяльності та розробки інновацій, а отже у підсумку падають темпи економічного розвитку, що негативно позначається на конкурентоспроможності підприємств.

Важливим економічним фактором, що здійснює суттєвий вплив на рівень конкурентоспроможність підприємства, є державна податкова політика. Податки є найважливішим джерелом формування доходів держави, які, в свою чергу, використовуються на витрати для державного управління, на вирішення економічних, соціальних завдань, на розвиток освіти, науки, культури тощо. При цьому податкові виплати підприємств торгівлі відіграють значущу роль у формуванні цих доходів, оскільки за дослідженнями В. Орлової торгівля входить до п'яти основних бюджетоформуючих галузей економіки в Україні.

Податкова система держави повинна відповідати рівню розвитку суспільної економіки, системі державного регулювання економічних процесів і основним цілям існування держави. Проте, існуюча в Україні податкова система не відповідає умовам глобалізації, далека від досконалості та призводить до значних навантажень на суб'єкти господарювання, невиправданого вилучення обігових коштів у підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Все це призводить до затримки податкових надходжень, масових фактів ухилення від оподаткування тощо. Водночас, з точки зору визначення конкурентоспроможності підприємств, це обумовлює доцільність введення до системи показників конкурентоспроможності такого, який би характеризував податкоспроможність підприємств. Зауважимо, що хоча до цього часу поняття «податкоспроможність» найчастіше в Україні застосовують при вимірі можливостей того чи іншого регіону щодо виділення в бюджет країни грошових ресурсів після задоволення потреб власних відтворювальних процесів і у статті 98 Бюджетного кодексу України індекс відносної податкоспроможності визначається як коефіцієнт, який відображає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці порівняно з аналогічним середнім показником по Україні в розрахунку на одного жителя, деякі українські науковці (зокрема, Ю. Журавльова, В. Мельник, В. Покинтелиця) у своїх дослідженнях запропонували різні підходи до оцінювання податкоспроможності підприємств:

згідно з якісного підходу, податкоспроможність підприємства розглядається або як здатність цього підприємства своєчасно та повністю виконувати свої зобов'язання перед державою, або як його здатність генерувати та своєчасно сплачувати податки в обсягах, які зважуються на окремій території та відображають їх значущість для забезпечення дохідної частини бюджетів різних рівнів;

згідно з кількісного підходу, податкоспроможність підприємства розглядається як складова показника платоспроможності цього підприємства і може визначатися шляхом співвідношення ліквідних активів і податків.

Вважаємо, що вищезазначені підходи, на нашу думку, цілком можна використовувати і для визначення податкоспроможності в межах проведення розрахунків показника конкурентоспроможності торговельних підприємств. Поряд з цим, проводячи аналіз показника податкоспроможності торговельного підприємства має сенс брати до уваги неоднорідність структури податкових платежів торговельних підприємств за видами економічної діяльності. Так, наприклад, не дивлячись на те, що за дослідженнями В. Покинтелиці середня питома вага плати за торговий патент, що закріплена у п. 18 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» становить 1,36%, у підприємств роздрібної торгівлі пальним вона досягає 9,14%, у спеціалізованих магазинах продовольчими товарами - 22,10%, непродовольчими товарами - 11,33%, фармацевтичними, медичними та парфумерними товарами - 13,51%. Зауважимо також, що як свідчить сучасна практика податкових платежів українських торговельних підприємств, податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток і доходи фізичних осіб та плата за землю є їх основними бюджетоформуючими платежами.

Дія правових факторів впливу на рівень конкурентоспроможність підприємства пов'язана безпосередньо із створенням відповідного правового поля для здійснення ефективної господарської діяльності. Сучасна правова база України, на жаль, характеризується нестабільністю та недосконалістю щодо здійснення господарської діяльності підприємств. 3 одного боку, законодавство допомагає впорядкувати їх діяльність, тому що в ринковій економіці взаємодія між покупцями і продавцями регламентується численними правовими обмеженнями. 3 іншого -- постійна нестабільність заважає здійснювати господарську діяльність підприємствам, що здійснює негативний вплив на рівень їх конкурентоспроможність. Нормативно-законодавча підтримка підприємств має розгалужену структуру та представлена великою кількістю нормативних та законодавчих актів. Для регулювання підприємницької діяльності в Україні є 288 законів, 142 постанови Верховної Ради України, 797 постанов Кабінету Міністрів, 1154 порядків, 266 інструкцій, 215 положень. Всього - понад 3 тис. документів, з якими має бути ознайомлений підприємець.

Суттєвий вплив на діяльність та конкурентоспроможність підприємств торгівлі завжди чинили фактори, пов'язані з демографічною складовою зовнішнього середовища. Глобальною зміною цієї складової, згідно з результатами наших досліджень, є стійка тенденція до зростання кількості населення у азіатському регіоні, що має збільшити кількість потенційних споживачів протягом майбутніх 25 років на 2,5 млрд осіб. Водночас аналіз динаміки загального коефіцієнта народжуваності у більшості країн Європи свідчить про перспективу зменшення чисельності місцевих споживачів. Наприклад, в Україні у 2002 р. народилося 390,7 тис. малюків, що на 40,6% менше, ніж це було дванадцять років тому; у 1990, 1995 та 2002 роках коефіцієнт природного приросту в країні становив: 0,6; -5,8 та -7,6 відповідно. На 1 грудня 2009р. в Україні, за оцінками Держкомстату України, проживало близько 46,0 млн. осіб. Упродовж січня - листопада 2009 р. чисельність населення зменшилася на 160,8 тис. осіб, що у розрахунку на 1000 жителів становило 3,8 особи, тобто простежується чітка тенденція до зменшення населення, яку навіть можна розцінювати як сигнал щодо поступового назрівання демографічної кризи. За даними досліджень М. Курика та В. Сокирко наша країна має найстаріше населення на континенті: 30% населення - пенсіонери. Смертність працездатного населення (особливо чоловіків) за останні роки збільшилась у 4 рази. Все це безумовно відображається на загальноекономічному розвитку країни та впливає на зміни у купівельному попиті населення, що позначаються на конкурентоспроможності різних торговельних підприємств, які нездатні швидко та адекватно на них відреагувати.

Не менш важливими чинниками глобальних змін зовнішнього середовища, що пов'язані з демографічно-соціальними факторами, є і такі як:

стрімке зростання чисельності високоосвічених людей, що, з одного боку, підвищує попит на високоякісні товари і послуги, а з іншого, за влучним зауваженням Д. Белла, є результатом перетворення економіки індустрії на економіку знань, коли гуманітарний капітал перетворюється на основний виробничий ресурс інформаційно-технотронного укладу і простежується сильний взаємозв'язок між змінами економічних, соціо-культурних та технологічних чинників середовища;

зміщення преференцій послуг та зміни стилю життя частини населення, зокрема, шляхом відкриття нових горизонтів використання часу, тезу про які висунула ще М. Мелбін, і яку вона підтвердила такими фактами: у 1929 р. жодна бостонська радіостанція не працювала вночі, а у 1974 р. 57% радіостанцій міста вели цілодобове мовлення; за період з 1973 по 1977 рр. кількість нічних ділових переговорів по телефонним мережам фірми «Белл систем» зросла більш, ніж на 50%; у Балтиморі після опівночі успішно проводяться екскурсійні поїздки містом, що отримали назву «Турне для опівнічників» тощо. Перспективи нічних горизонтів можна підтвердити і більш сучасними даними: останнім часом в Україні суттєво розширилася низка підприємств сфери роздрібної торгівлі, що працюють цілодобово; перебуваючи у 2002 р. на стажуванні в Майамському університеті (США, штат Огайо) нами була виявлено, що кожен студент чи викладач університету, міг користуватися послугами університетської бібліотеки не тільки вдень, але й у нічні години.

Важливими факторами, що впливають на конкурентоспроможність сучасних підприємств у будь-якій сфері економічної діяльності, є такі, що пов'язані з науково-технічним розвитком. При цьому варто відзначити, що активне впровадження та широке розповсюдження різних науково-технічних новинок у конкурентному протистоянні підприємств почало чітко простежуватися починаючи з 70-х років ХХ ст., на чому наголошував ще Е. Тоффлер у своїй праці «Шок майбутнього». Нині ж конкурентні переваги, пов'язані з інноваціями, відіграють дуже важливу роль особливо у сферах діяльності, що стрімко та ефективно розвиваються (однією з таких сфер у більшості країн світу є сфера торгівлі).

Зазначимо що до науково-технічних відносять фактори, що відображають стан та динаміку науково-технічного прогресу (НТП): рівень розвитку техніки та технології, продуктивність праці і надійність обладнання, гнучкість процесів тощо. Розвиток науки та техніки здійснює суттєвий вплив на формування конкурентоспроможності більшості підприємств, адже саме інноваційні розробки передбачають можливість впроваджувати в діяльність підприємства нових технологій обслуговування споживача, доставки та реалізації товару, дозволять мобілізувати операційну діяльність підприємства.

Наступною важливою групою факторів впливу на рівень конкурентоспроможноість підприємства є фактори мікросередовища мезосередовища або галузевого середовища: конкуренти, постачальники, споживачі, фінансово-кредитні установи, тобто ті, що мають безпосередній вплив на його діяльність. Зокрема, наявність більш вигідних умов постачальників у конкурентів сприяє формування ними низьких цін, що приваблює потенційних споживачів. В свою чергу, лояльні умови кредитування фінансово-кредитних установ впливають на вартість продукту, що реалізується підприємством та якість обслуговування споживачів. Адже додаткові фінансові кошти визначають стан матеріально-технічної бази підприємства, рівень оснащення виробництва та якість послуг, що надаються, і крім цього, створюють можливості впровадження сучасних технологій.

Підводячи попередній підсумок аналізу впливу макро- та мезофакторів середовища на конкурентоспроможність підприємств не можна не згадати і про те, що залежно від специфічних відмінностей у діяльності різних сфер економіки, а також у рівнях соціально-економічного розвитку різних країн світу, при оцінюванні конкурентоспроможності підприємств має сенс виділяти чотири основних типи зовнішнього середовища: 1) змінне; 2) вороже; 3) різноманітне; 4) технічно складне. Перший тип характеризується швидкими змінами, пов'язаними або з технічними інноваціями, або зі змінами рівня інфляції, або зі змінами законодавства, або із нововведеннями у політиці конкурентів тощо. Таке нестабільне середовище, що створює значні складності для управління, все ще притаманне українському ринку в цілому. Вороже середовище створюється внаслідок жорсткої конкуренції, боротьби за ринки збуту та споживачів (прикладом такого середовища є ринок автомобільної промисловості США та Японії). Різноманітне середовище притаманне глобальному бізнесу (наприклад, ринку фірми McDonalds, що працює у багатьох країнах з різними культурами та гастрономічними смаками споживачів). Сутність технічно складного середовища полягає у тому, що воно вимагає професійного оперування складною інформацією, орієнтації на інновації та наявності висококваліфікованого обслуговуючого персоналу (наприклад, як у сферах розвитку обчислювальної техніки, телекомунікацій тощо).

Внутрішнє середовище підприємства являє собою сукупність всіх внутрішніх змінних підприємства, що визначають процеси його життєдіяльності. Внутрішнє середовище постійно та безпосередньо впливає на рівень конкурентоспроможність підприємства і складає систему ситуаційних факторів всередині підприємства.

Аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ, а також їх оцінка надають можливість своєчасно адаптуватись підприємству до змін у зовнішньому середовищі та обрати довгострокові напрямки розвитку, що забезпечать його стабільне функціонування на ринку в умовах конкурентного тиску та забезпечать міцну конкурентну позицію. високий рівень його конкурентоспроможності.

Таким чином, рівень конкурентоспроможність підприємства можна представити у вигляді функції (2.1), яка поєднує вплив вищезазначених факторів.

Р=f (х1, х2, х3, х4, х5, х6,........... х16) (2.1),

де Р - рівень конкурентоспроможність підприємства; Х1 - економічні фактори; Х2 - правові фактори; Х3 - науково-технічні фактори; Х4 - соціальні фактори; Х5 - демографічні фактори; Х6, - конкуренти; Х7 - споживачі; Х8 - постачальники; Х9 - державні органи влади; Х10 - фінансові установи; Х11 - управління; Х12- маркетинг; Х13 - інноваційна діяльність; Х14 - кадровий потенціал; Х15 - фінанси; Х16 - якість обслуговування та надання послуг.

Важливим аспектом при цьому є визначення сили впливу цих факторів на рівень конкурентоспроможність підприємства. Проте теоретичні та прикладні підходи щодо системної оцінки впливу факторів на рівень конкурентоспроможність підприємства на даний час недостатньо глибоко, на наш погляд, розроблені. 3 урахуванням цього, а також численності факторів впливу на конкурентоспроможність підприємств, пропонуємо в процесі оцінювання їх впливу застосовувати метод багатофакторної лінійної регресії, що дозволить адекватно визначити не тільки силу впливу кожного із факторів на конкурентоспроможність підприємства, але і дозволить оцінити цю силу з огляду на наявність взаємодії між факторами. Особливістю моделей такого типу (тобто таких, що формуються в результаті багатофакторного регресивного аналізу) також є реальна можливість врахування в них різноманітних факторів як прямого, так і опосередкованого впливу. Останнє дозволяє більш комплексно підходити до вирішення проблеми розвитку конкурентних переваг підприємства; більш комплексно визначати залежність конкурентоспроможності підприємства від змін численних факторів середовища.

Необхідною передумовою для тривалого забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідним є наявність та розвиток відповідного для цього та ефективного організаційно-економічного механізму. Цей механізм, на нашу думку, має являти собою взаємопов'язану сукупність цілей, принципів, функцій, методів та інструментів управління конкурентоспроможністю, які дозволяють організувати, регулювати та орієнтувати діяльність господарюючих суб'єктів на цілеспрямований пошук і реалізацію використання ринкових можливостей та уникнення ринкових загроз інноваційного розвитку, які відкриваються перед ними, що забезпечуватиме їх тривале виживання і стійкий розвиток та міцні (або навіть лідерські) конкурентні позиції у нестабільному ринковому середовищі (рис. 2.3).

Концептуальну схему механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств можна представити у вигляді, представленому на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Структура механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств

Механізм підвищення конкурентоспроможності підприємств визначається як процес, що Розвиток механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств має спиратися на беззупинний пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у мінливих умовах зовнішнього середовища у рамках обраної місії, цілей та завдань та прийнятої стратегії конкуренції. підвищення рівня його конкурентоспроможності.

Етапи впровадження організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств відображено на рис. 2.4. Процес впровадження організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства, на нашу думку, має передбачати послідовне виконання чотирьох етапів (рис. 2.4). На підготовчому етапі, здійснюється аналіз зовнішнього середовища та прогнозування його розвитку з метою виявлення та передбачення потенційних можливостей та загроз для діяльності малого підприємства. Крім цього, аналіз зовнішнього оточення забезпечує своєчасне розв'язання проблем, що виникають в процесі господарювання підприємства та забезпечує швидке реагування його на зміни у зовнішньому середовищі шляхом передбачення певних подій та обрання стратегії розвитку. В рамках У межах проведення аналізу безпосереднього оточення підприємства (тобто аналізу мезосередовища) визначаються його основні конкуренти, споживачі та постачальники підприємства. Аналіз внутрішнього середовища підприємства дозволяє виявити сильні і слабкі сторони його діяльності, підвести підсумки минулої діяльності, визначити ефективність функціонування, спрогнозувати основні тенденції його розвитку на перспективу та ін.

За результатами оцінювання зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства визначається його конкурентна позиція на ринку та розраховується показник рівень його конкурентоспроможності. По завершенню аналізу діяльності підприємства на підготовчому етапі проводиться складається теоретичне обґрунтування організаційно-економічного механізму підвищення рівня його конкурентоспроможності підприємства.

Другий етап передбачає процес формування механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства. Він починається з вибору та узгодження цілей і завдань механізму підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. При цьому вважаємо, що цільові установки такого механізму повинні бути конкретизовані за трьома основними напрямками:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4 Етапи впровадження організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності малого підприємства

1. Раціональне використання внутрішніх ресурсів підприємства та його потенціалу, що, зокрема, сприятиме швидкому обертанню активів, утриманню або збільшенню підприємством своєї частки ринку, сторенню та ефективній реалізації унікальної послуги чи продукції тощо;

2. Створення сприятливого психологічного клімату для персоналу підприємства, що забезпечить низьку плинність кадрів та високий рівень продуктивності праці;

3. Здійснення постійного моніторингу факторів впливу на конкурентоспроможність з метою розробки управлінських заходів, що сприятимуть швидкій адаптації підприємства до зовнішніх змін (при цьому моніторинг факторів, пов'язаних з інноваційною діяльністю, як свідчить практичний досвід, дозволяє підприємствам прискорити час впровадження нововведень в їх господарську діяльність).

За висновками про результати діагностики рівня конкурентоспроможності підприємства встановлюються конкретні цільові орієнтири суб'єкта господарювання, які конкретизуються у певному часовому періоді, та здійснюється вибір стратегії конкуренції забезпечення конкурентоспроможності. Відповідно до обраної стратегії, обираються елементи, конкретні інструменти та засоби, які включатиме в себе організаційно-економічний мехінізм підвищення конкурентоспроможності підприємства та визначаються, відповідно до чого обґрунтовуються основні часові періоди його впровадження. Далі обґрунтовується вибір ресурсного забезпечення (фінансового, кадрового, інформаційного, техніко-технологічного), необхідного для ефективного застосування механізму на практиці, а також здійснюється розробка систем мотивації, делегування повноважень та розподілу відповідальності, координації та контролю. Тобто даний етап передбачає обґрунтування та детальну розробку основних функцій організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Наступний етап передбачає пов'язаний з безпосереднім впровадженням організаційно-економічного механізму підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. На даному етапі перманентно проводиться поточна діагностика рівня конкурентоспроможності підприємства та здійснюється контроль за функціонуванням основних елементів механізму.

Заключний етап полягає в оцінюванні ефективності реалізації механізму підвищення рівня конкурентоспроможності малого підприємства. Така оцінка є дистанційованою в часі та проводиться після встановленого на етапі формування часового інтервалу для реалізації поставлених цілей. Вона передбачає оцінювання досягнення цілей та завдань механізму, виконання ним передбачених функцій, ефективності використання фінансових, науково-технічних, інформаційних, кадрових ресурсів, відповідальності виконавців, та комплексну оцінку результативності його впровадження. Відповідно до величини оцінки ефективності досягнення поставлених цілей, обираються подальші дії: вносяться корективи, обираються нові цілі та стратегічні орієнтири, обґрунтовуються інструменти їх реалізації.

Створення дієвого організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства та його розвиток нарощення неможливі без комплексного аналітичного дослідження умов та результатів функціонування дії цього механізму.

В економічній літературі описано багато методів оцінювання конкурентоспроможності суб`єкта господарювання, які застосовуються на практиці. У методологічному і методичному аспектах це досить складне завдання, яке потребує правильного вибору критеріїв та методів для оцінювання рівня конкурентоспроможності, конкретних об'єктів для порівняння тощо.

В основі теорії конкурентних переваг, розробленої американським економістом М. Портером, закладений базовий принцип конкурентоспроможності, який відображає продуктивність використання ресурсів. Проте на практиці оцінити ефективність використання ресурсів окремими підприємством досить складно. Розуміючи це, М. Портер навіть не уточнює, за якими показниками вона може бути оцінена.

У свою чергу, І. Ансофф пропонує показником конкурентного статусу фірми обрати рентабельність стратегічних капіталовкладень. Але при цьому не зовсім зрозуміло, які саме капіталовкладення необхідно вважати стратегічними і як реагувати, якщо підприємство взагалі не здійснює капіталовкладень.

Певна невизначеність щодо методології оцінки конкурентоспроможності є однією з причин наявності досить значної кількості методичних підходів для визначення вказаної категорії, узагальнений аналіз яких відображено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств

Метод

Основні переваги

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.