Управління конкурентоспроможністю підприємств торгівлі

Основні недоліки

Можливість застосування

Матричний (розроблений Бостонською консалтинговою групою)

Надає можливість оцінювати конкурентоспромож- ність одночасно за декількома чинниками. За наявності достовірної інформації про обсяги реалізації, метод дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки.

Відсутня можливість виділити основні чинники, тому можна одержати лише загальний результат. Виключає проведення аналізу причин того, що відбувається і ускладнює розробку управлінських рішень.

Не дає можливості виділити керуючий чинник, за допомогою якого можна впливати на ситуацію

Фінансовий

Спрямований на внутрішнє середовище, деталізує діючі складові, слугує ідентифікатором позиції та можливості її зберігати.

Застосування обмежено оцінкою внутрішнього середовища, конкурентсопроможності підприємств і ускладнене одержанням інформації, яка має базуватися на внутрішній фінансовій звітності підприємства

Не враховує впливу зовнішнього середовища, а отже, для підприємств малоефективний.

Порівняльних переваг

Дає змогу порівнювати між собою підприємства на різних стадіях життєвого циклу.

Не зазначає причини досягнення вигідної позиції чи втрати, а тільки фіксує момент набуття чи втрати переваги.

Доцільно використовувати при виборі підприємств-аналогів.

Параметричний

Надає можливість порівнювати за умов зміни параметрів та чинників, показує зміни під впливом зовнішнього чи внутрішнього середовища.

Показники одного підприємства можуть бути незіставними з показниками іншого підприємства, і внаслідок цього можна порівнювати лише одне підприємство протягом різних періодів.

Недоречний, оскільки підприємства мають різні організаційні структури і більшість параметрів не збігаються.

Ранжирування

Чітко вибудовується послідовність підприємств відповідно до досягнутоїго рівня конкурентоспроможності.

Відсутня можливість застосування в динаміці. Можуть бути сумнівними і суб'єктивними моделі розрахунків.

Може використовуватись лише як додатковий метод, оскільки оцінка підприємств-конкурентів здійснюється за різними напрямками компетенції діяльності (метод багатокутника конку-рентоспроможності) та потребує додаткових обмежень.

Експертних оцінок

Забезпечує точність і відповідальність за результати, досвід експертів.

Суб'єктивізм експерта, має високу вартість і не виключає змови експертів, що може зробити дослідження необ'єктивним.

Складно знайти кваліфікованих експертів.

На основі проведеного критичного аналізу щодо методичних підходів до визначення рівня конкурентоспроможності підприємства доцільно визначити найбільш оптимальний підхід до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств.

Слід зауважити, що наведені методичні підходи є досить складними для зостосування на підприємствах, оскільки вони виражаються або у великій кількості параметрів, або у неспівставності одиниць виміру. До того ж жодна із методик не дає можливості у повному обсязі реально та об'єктивно оцінити рівень конкурентоспроможність підприємства.

У зв`язку з цим виникає необхідність розробки методики, яка б виключала усі наведені недоліки. На рис. 2.5 запропоновано методику аналізу, яка може нейтралізувати всі можливі недоліки, що виникають при аналізі конкурентоспроможності підприємства.

На першому етапі здійснюється вибір мети, об'єкта, предмета, завдань та напрямків аналізу. Так, метою аналізу є об'єктивна оцінка конкурентоспроможності підприємства. Відповідно до мети дослідження об'єктом аналізу є рівень конкурентоспроможність підприємства, а предметом -- організаційно-економічний механізм формування та підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. Основними завданнями дослідження конкурентоспроможності підприємства є:

1) оцінка рівня конкурентоспроможності конкурентної позиції підприємства на ринку;

2) визначення особливостей формування конкурентної позиції (або підвищення рівня конкурентоспроможності) підприємства;

3) визначення приорітетних напрямків формування конкурентної позиції (або підвищення рівня конкурентоспроможності) підприємства.

Залежно від поставленої мети, об'єкта, предмета та завдань формуються напрямки здійснення аналітичних розрахунків. При цьому, оскільки на рівень конкурентоспроможність підприємства, впливає ряд чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, то доцільно виділити декілька напрямків аналізу:

1) аналіз та оцінювання визначальних для конкурентоспроможності підприємства характеристик зовнішнього середовища;

2) аналіз та оцінювання визначальних для конкурентоспроможності підприємства характеристик внутрішнього середовища;

3) аналіз та оцінювання потенційних можливостей слабкостей та переваг підприємства.

Рис. 2.5 Етапи аналізу та оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Визначивши основні напрямки аналітичного дослідження рівня конкурентоспроможності підприємства, необхідно здійснити вибір системи показників, які поєднуватимуть в собі всі складові конкурентоспроможності підприємства. При цьому підтримуємо думку С. Савчука, що «…така властивість, як конкурентоспроможність підприємства, нетотожна ні властивості володіти більш високою продуктивністю праці відносно іншого підприємства, ні будь-якій іншій властивості». Водночас вважаємо, що неоднорідність видів економічної діяльності обумовлює доцільність розробки спеціальної системи показників конкурентоспроможності підприємства з врахуванням галузевих особливостей його діяльності та розвитку. Об'єктивність останнього пояснюється, з одного боку, специфікою виробництва у різних сферах економічної діяльності та, як наслідок, специфікою оборотного (фінансового) та інвестиційного циклів підприємства (табл. 2.4), а отже структурою його активів і джерел фінансування. З іншого боку - тим, що комплекси ключових факторів успіху, згідно з рядом наукових досліджень, у різних сферах економічної діяльності значно відрізняються і з часом, як зауважили А. Томпсон і А. Стрікленд, можуть змінюватися під впливом зрушень загальної галузевої ситуації.

Таблиця 2.4

Порівняння специфіки у діяльності промислових та торговельних підприємств

Показники	Промисловість	Торгівля
Частка основних засобів у майні порівняно з товарними запасами, розрахунками та грошовими коштами	висока	низька
Частка власних коштів (як правило)	висока	низька
Час обороту капіталу	тривалий	короткий
Переважна форма фінансування операцій	наявність довгострокових позикових джерел	короткострокове залучення коштів
Основний фактор фінансового ризику	інфляція та зростання величини питомих витрат	недотримання термінів і величин грошових надходжень і, як наслідок, втрата ліквідності

Виходячи з усього вищезазначеного, для оцінювання конкурентоспроможності підприємств у різних сферах економічної діяльності потрібно виділяти різні основні показники. Так, наприклад, про ефективність господарської діяльності підприємств у торгівлі можна судити за показниками рентабельності продукції, а також прибутку до власних коштів та сукупних активів. До групи показників фінансового стану торговельного підприємства обов'язково варто віднести три коефіцієнти ліквідності та співвідношення чистого оборотного капіталу до обсягу реалізації (фінансову маневреність). При цьому в процесі оцінювання конкурентоспроможності підприємств торгівлі, на нашу думку, більшу вагомість повинні мати показники їх фінансового стану.

Підсумовуючи все вищезазначене доходимо висновку, що визначення конкурентоспроможності будь-якого підприємства вимагає уважного ставлення як до вибору методу оцінювання, так і до виділення показників цього оцінювання та конкурентів для порівняння. Вважаємо, що коректне конкурентне позиціонування підприємства на ринку сприяє правильному вибору стратегії конкуренції та є важливою складовою у процесі формулювання стратегічних орієнтирів його подальшого розвитку.

3. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства та механізм її підвищення

Метод "аналізу ієрархій" (МАІ) складається з ряду елементів, що оцінюються за спеціальною шкалою у вигляді суджень експертів. Після обробки експертних думок методами матричної алгебри розраховуються кінцеві оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства. При цьому визначається відносний ступінь взаємного впливу ієрархій.

Мета, фактори оцінювання і альтернативи створюють ієрархічну структуру (рис.2.6).

де f1, f2, f3 - фактори (показники), що визначають альтернативи;

б1, б2, ….бn - альтернативи

Рис. 2.6 Дерево цілей МАІ

Розгляд цієї схеми дозволяє сформулювати ряд положень, що відображають сутність методу "аналізу ієрархій":

кількість рівнів ієрархій, що описують конкретну прикладну задачу, може бути різною і залежить від її специфіки. Кожний елемент верхнього рівня є направляючим для елементів нижнього рівня ієрархії. Це означає, що важливість (ваговий коефіцієнт факторів альтернативи) розглядається відносно мети вибору альтернативи. Тому при бінарному порівнянні факторів кожен із них оцінюється відносно поставленої мети і відповідно визначає рівні взаємної переваги;

попарні порівняння факторів здійснюються на основі домінуванням одного з елементів над іншим. Ці судження відображаються на шкалі МАІ у цілих числах. Якщо елемент А домінує над елементом В, то клітина квадратичної матриці, що відповідає рядку А і стовпчику В заповнюється цілим числом. І, навпаки, клітина, що відповідає рядку В і стовпчику А - числом, яке обернене до нього. Якщо А і В еквівалентні, то у обидві позиції записується 1;

для отримання кожної матриці необхідно n*(n₁-1)/2 суджень, де n - кількість факторів, якщо порівняння проводиться серед них; n₁ - кількість альтернатив, якщо вони порівнюються за кожним фактором;

обробка результатів здійснюється на базі методів матричного аналізу із використанням цілого ряду спеціальних процедур оцінки переваг на основі шкали МАІ (табл. 2.4).

У МАІ рекомендовані 4 способи обробки інформації:

1) підсумувати елементи кожного рядка та нормалізувати їх діленням кожної суми рядка на суму всіх елементів. Сума отриманих результатів дорівнюватиме 1. Перший елемент результуючого вектора буде пріоритетом першого об'єкта і т.д;

2) підсумувати елементи кожного стовпчика і отримати обернені елементи цих сум. Нормалізувати їх так, щоб їх сума була рівною 1, розділивши кожну обернену величину на суму всіх обернених величин;

3) розділити елементи кожного стовпчика на суму елементів цього стовпчика, тобто нормалізувати стовпчик. Потім підсумувати елементи кожного отриманого рядка і розділити цю суму на кількість елементів у рядку - усереднення за нормалізованими стовпчиками;

4) помножити n елементів кожного рядка та знайти із добутку корінь n-го ступеня. Нормалізувати отримані результати.

Таблиця 2.4

Шкала співвідношення МАІ

Ступінь важливості	Визначення	Пояснення
1	Однакова значимість	Два фактори (показники) вносять однаковий внесок у досягнення мети
3	Деяка перевага значимості одного фактора (показника) над іншим	Досвід і судження дають легку перевагу одному фактору (показнику) над іншим
5	Суттєва або сильна значимість	Досвід і судження дають суттєву перевагу одному фактору (показнику) над іншим
7	Дуже сильна або очевидна значимість	Перевага одного фактора (показника) над іншим дуже сильна, вона фактично очевидна
9	Абсолютна значимість	Перевага одного фактора (показника) над іншим у вищій мірі переконлива
2, 4, 6, 8	Проміжні значення між сусідніми позначками шкали	Ситуація, коли потрібне компромісне рішення
Зворотні величини наведених чисел	Якщо фактору (показнику) і у порівнянні з j присвоюється одне із наведених вище чисел, то фактору (показнику) j у порівнянні з і присвоюється зворотне значення	Якщо над діагоналлю матриці ціле число, то під діагоналлю - його зворотне значення
Раціональне значення	Відношення, що виникає у заданій шкалі	Для отримання матриці необхідно n - числових значень

Але, якщо матриця М [n] містить елементи узгодженості суджень, зазначені способи розрахунку дають різні результати векторів пріоритетів. Тому розрахунок показників узгодженості здійснюється наступним чином.

Визначається наближена оцінка головного власного значення матриці суджень. Для цього підсумовується стовпчик суджень, а потім сума першого стовпчика множиться на величину першої компоненти нормалізованого вектора пріоритетів, сума другого стовпчика - на другу компоненту. Після чого розраховані числа підсумовуються. Таким чином, отримується лmax, яка називається оцінкою максимуму або головним судженням матриці М [n]. Це наближення використовують для оцінки узгодженості суджень експертів. Чим ближче лmax до n, тим більш узгодженими є зображені у матриці М [n] судження. Відхилення від узгодженості можуть бути виражені величиною, яка називається індексом узгодженості (ІУ). Його визначають за формулою 2.2.

(2.2)

При оцінюванні величини межі неузгодженості суджень для матриць розміром від 1 до 15 методом імітаційного моделювання отримані оцінки випадкового індексу (ВІ), який є індексом узгодженості для згенерованих випадковим чином (за шкалою від 1 до 9) позитивної зворотної симетричної матриці. У табл. 2.5. приведені середні (модельні) значення ВІ для матриць із n = 1 15.

Таблиця 2.5

Значення випадкових індексів

n	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
ВІ	0	0	0,58	0,9	1,12	1,24	1,32	1,41	1,45	1,49	1,51	1,48	1,56	1,57	1,59

Відношення ІУ до середнього ВІ для матриці суджень того ж порядку Сааті називає відношенням узгодженості (ВУ).

(2.3),

де n - кількість елементів матриці.

Значення ВУ ? 0,1 вважається прийнятною межею допустимої узгодженості суджень. Якщо ВУ > 0,1, дані в тій чи іншій матриці необхідно уточнювати.

Визначення пріоритетності об'єкта визначається сумою добутків локальних пріоритетів кожного об'єкта за кожним критерієм на значення цього критерію. Потім здійснюється переведення числових показників у бальні оцінки за дев'ятибальною шкалою. При цьому визначається підприємство із кращими показниками за одним із критеріїв. Потім з ним порівнюються інші підприємства (підприємство з кращим показником отримує більшу оцінку, тому отримане більше число буде відображати його більш високу конкурентоспроможність за даним фактором).

Розрахунок кількісних складових конкурентоспроможності малих підприємств здійснюється шляхом множення кількісної конкурентоспроможності підприємства на його важливість. Після цього підраховується сума всіх добутків. Отриманий результат буде відображати конкурентоспроможність підприємства. Найбільше значення відповідає більшій конкурентоспроможності.

Важливість критеріїв необхідно оцінювати шляхом парних порівнянь кожного фактора з іншим. Для п'яти груп факторів здійснюється 9 попарних порівнянь, визначаючи перевагу одного фактора над іншим (за дев'ятибальною шкалою МАІ).

Размещено на Allbest.ru

...