Основи товарознавчого аналізу медичних та фармацевтичних товарів

Размещено на http:www.allbest.ru/

Контрольна робота № 1, варіант № 8



I. Теоретичні основи товарознавства. Нормативна документація у товарознавчому аналізі. Лікувальна апаратура

Визначення поняття «стандарт». Види стандартів

Стандарт - створений на основі консенсусу та ухвалений визнаним органом нормативний документ, що встановлює для загального і багаторазового використання, правила, загальні принципи або характеристики різних видів діяльності чи її результатів і спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері та доступний широкому колу користувачів.

Залежно від рівнів стандартизації стандарти бувають: міжнародні, регіональні, національні, галузеві, стандарти організацій (стандарти підприємств).

Міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною організацією по стандартизації (ISO).

Регіональний стандарт - стандарт, прийнятий регіональною організацією зі стандартизації.

Національний стандарт - стандарт, прийнятий національним органом стандартизації.

Галузевий стандарт - стандарт, прийнятий на рівні будь-якої галузі, наприклад медичній.

Стандарт організації - стандарт, прийнятий суб'єктом стандартизації іншого рівня, ніж національний орган стандартизації, на основі об'єднання виробничих, наукових, комерційних та інших спільних інтересів.

Пробний стандарт - стандарт, прийнятий тимчасово органом стандартизації та донесений до широкого кола користувачів з метою накопичення необхідного досвіду в процесі його застосування і який може бути використаний в якості бази стандарту.

Суб'єктами стандартизації є:

-Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

-Рада стандартизації;

-Технічні комітети стандартизації;

- Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Об'єкти стандартизації - це продукція, процеси та послуги, в приватности матеріали, їх складові, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Стандарт може стосуватися об'єкта в цілому або лише окремих його частині певних аспектів. медичний стерилізація офтальмологічний

В залежності від специфіки об'єкта стандартизації встановлені наступні види стандартів:

-Основоположні (організаційно-методичні, загальнотехнічні та термінологічні);

- На методи (методики) випробувань (вимірювання, аналізу, контролю);

-На продукцію;

- На процеси;

- На послуги;

- На сумісність продукції, послуг або систем при їх спільному використанні;

- Загальних технічних умов.



II. Класифікація товарів. Кодування товарів. Основи товарознавчого аналізу медичних та фармацевтичних товарів

Приймання та відпуск товарів. Процес руху товарів в аптечній мережі і товарознавчі операції, пов'язані з ним. Порядок складання договорів зпостачальниками медичних та фармацевтичних товарів

Правила приймання

Підприємство - виробник повинно проводити приймально-здавальні та періодичні випробування.

Інструменти до приймання пред'являють партіями.

Партією вважають інструменти одного типорозміру, що пред'являються до приймання за одномудокументу.

Приймально-здавальні випробування проводять навідповідність вимогам ГОСТ 19126-2007,зазначеним у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Вид проверки	Номер пункта	Определение числа инструментов, подвергаемых испытаниям
	технических требований	методов испытаний
Проверка основных геометрических размеров	2.1; 2.7б; 2.10	5.3	Сплошным или статистическим контролем
Проверка внешнего вида и визуальное определение дефектов	2.3; 2.7 а, в; 2.9	5.4
Проверка защитно-декоративного покрытия	2.2	5.5	По ГОСТ 9.302-79
Проверка шероховатостиповерхностей	2.4	5.6	Сплошным или статистическим контролем
Проверка твердости (если она указана в ТУ на изделия)	2.5	5.7	Не менее трех
Проверка степени блеска	2.6	5.8	Сплошным или статистическим контролем
Проверка комплектности	3.1; 3.2	5.16	Сплошным контролем
Проверка маркировки	6.1-6.3	5.17	Сплошным или статистическим контролем

Відпускання товару зі складу.

Аптечний склад (база) по відношенню до аптек, ЛПЗ та інших організацій є постачальником, а ті, в свою чергу -- одержувачами (споживачами). База може бути також посередником між виробником (або постачальником) і складом.

Розрахунки зі складами здійснюються на підставі планових платежів за договорами (угодами), укладеними на рік.

При відвантаженні продукції зі складу термін придатності для медикаментів повинен становити не менше 60 %, а для бактерійних препаратів -- не менше 40 % від часу, зазначеного на етикетці.

Товари з відділу зберігання складу відпускаються на підставі замовлень'вимог.

Залежно від місцевих умов товари пакують на складі в ящики, мішки, контейнери і т. п. в експедиції або безпосередньо у відділі зберігання. У цьому випадку експедиція приймає товар за кількістю місць, що вказана в накладній.

При пакуванні товарів в експедиції пакувальник заповнює і підписує два примірники ящикової вкладки (1'й --вкладається в ящик, 2'й--додається до накладної, що залишається в експедиції).

Транспортом аптечного складу товар з експедиції направляється в аптечну мережу. Експедитор, що супроводжує вантаж, здає його одержувачу під розпис у двох примірниках накладних, одержувач при цьому повинен мати постійне або разове доручення. На накладних ставиться штамп приймання, в якому вказано кількість місць, суму товару і дату приймання.

При виявленні нестачі, зіпсованості, бою тощо складається приймальний акт у трьох примірниках (1'й -- для одержувача, 2'й -- в експедицію складу, 3'й -- у вищу організацію). Питання про віднесення і відшкодування суми збитку, про порядок вилучення бою чи браку вирішуються керівництвом складу.

Товарорухом називається система заходів, що забезпечує доставку товару до місць продажу в точно зазначений час і з максимально високим рівнем обслуговування покупця. Інакше кажучи, це діяльність з планування і контролю за переміщенням продукції від виробника до місць продажу з метою задоволення потреб споживачів із вигодою для виробника.

Рівень обслуговування залежить від таких факторів:

?? швидкості виконання замовлення (часу від відправки замовлення до одержання товару);

?? можливості термінової доставки товару за спеціальним замовленням;

?? готовності прийняти повернений товар, якщо в ньому виявлено дефект або якщо товар неякісний, і замінити якнайшвидше доброякісним;

?? забезпечення різноманітності партій відвантаження, якщо кількість товарів в упаковці розглядається як одне транспортне місце (за бажанням покупця);

?? забезпеченості найзручнішим транспортом;

?? високоефективної служби сервісу;

?? добре організованої складської мережі;

?? достатнього рівня запасів як товару, так і запасних частин до товарів усієї номенклатури, у тому числі й знятих із виробництва;

?? прийнятного рівня цін, за якими надаються послуги товароруху покупцю.

Жодний із цих чинників сам по собі не є вирішальним у створенні бездоганної системи товароруху, але кожен у тій або іншій мірі впливає на рівень обслуговування. Тому комплексний підхід є абсолютно необхідним, адже нехтування будь'яким елементом системи здатне серйозно порушити її функціонування і негативно вплинути на престиж фірми, її позиції на ринку і конкурентність товару.

Приймаючи рішення про вдосконалення якоїсь ланки системи товароруху при переході до ринку, необхідно дбати, щоб воно не позначилося негативно на загальному ефекті, особливо якщо це вдосконалення покликане мінімізувати витрати.

Для контролю ефективності роботи служби товароруху можна користуватися формулою загальних витрат, запропонованою Ф. Котлером:

D = T + F + W + S,

де D -- сума витрат товароруху;

T -- транспортні витрати;

F -- постійні складські витрати;

W-- перемінні складські витрати;

S -- вартість замовлень, не виконаних у гарантовані терміни.

Керівництво системи товароруху повинне мінімізувати цю суму, яка істотно залежить від засобів транспортування, кількості проміжних ланок системи, розміщення й обсягу складів і т. д. Тому при проектуванні й контролі товароруху обов'язкова умова -- багатоваріантність аналізованих пропозицій.

У систему товароруху входять елементи, що належать як до внутрішнього, так і до зовнішнього середовища маркетингу (marceting -- торгівля, спродаж, тобто організація збуту товарів).

Елементами внутрішнього середовища маркетингу є:

-- обробка замовлень, отриманих від споживачів (аптек, ЛПЗ, магазинів);

-- добір партій товарів за замовленнями і формування оптимальної транспортної тари;

-- запаковування відповідно до вимог транспортних служб;

-- оформлення документів;

-- відвантаження і контроль за рухом вантажу.

Елементи зовнішнього середовища маркетингу такі:

-- підприємства (фірми), що забезпечують перевезення;

-- посередники і їхні склади;

-- мережа збуту.

Залежно від виду товару й інших обставин деякі елементи можуть ставати непотрібними або, навпаки, можуть додаватися елементи, що відповідають специфіці товароруху на певному ринку.



III. Технічні засоби для травматології. Пакування, маркування та транспортування медичних товарів. Транспортна тара

Пакування, маркування та транспортування медичних товарів

Інструменти повинні мати чітке маркування, що містить:

- Номер інструмента або його позначення (в разі виготовлення кілька номерів);

- Товарний знак підприємства-виробника;

- Рік випуску (дві останні цифри);

-Умовне позначення «Н» для інструментів з корозійно-стійкої сталі і «Ті» для інструментів з титанових сплавів.

Маркування слід наносити на неробочу частину інструменту механічним, електроерозійним або іншим способом, що забезпечує чіткість зображення. Позначення і шрифт написів - по ГОСТ 2930-62, стандартам і технічним умовам на інструменти конкретних видів.

Маркування повинна залишатися міцною і розбірливою при експлуатації, зберіганні і транспортуванні інструментів.

Допускається замість маркування на кожному інструменті наноситимаркування на споживчій тарі або ярлику:

- Якщо неможливо розмістити маркування на поверхні інструменту шрифтом висотою не менше1мм;

- На інструментах, призначених для тривалого (більше 6 годин) перебування в організмі людини;

-Якщо нанесення маркування викликає зміна функціональних властивостей інструментів.

Інструменти повинні бути очищені від забруднень, знежирені, висушені та покриті консервуючий мастилом відповідно до вимог стандартів і технічних умов на інструменти конкретних видів.

Пакування інструментів слід здійснювати таким чином, щоб при транспортуванні і зберіганні виключити можливість пошкодження їх, а також споживчої та групової тари. Гострі кромкиріжучих інструментів повинні бути захищені від затуплення.

Інструменти повинні бути упаковані в споживчу тару: коробки по ГОСТ12301-2006, пакети по ГОСТ 12302-83, пачки по ГОСТ12303-80, пробірки по ГОСТ 23932-79 та інші види тари, що забезпечують збереження інструментів.

Допускається однотипні інструменти упаковувати в групову тару без споживчої.

Споживча тара з інструментами повинна бути упакована в групову тару - коробки, пачки, пакети, пробірки й інші прогресивні види тари.

На споживчій тарі або на ярлику, що прикріплюється до неї,повинні бути вказані:

-Товарний знак або найменування підприємства-виробника;

- Умовне позначення і (або) найменування інструменту при відсутності умовного позначення;

-Номер інструменту в разі упаковки окремими номерами;

- Умовний знак «Н» або «Нержавіюча сталь» (для інструментів з корозійно-стійкої сталі), «Ti» або «Титан» (для інструментів з титанових сплавів);

-Позначення стандарту або технічних умов, за якими виготовляється інструмент;

-Відомості про приймання інструменту відділом технічного контролю;

- Число інструментів в одній упаковці;

- Дата випуску.

При обмежених розмірах споживчої тари допускається зменшувати відомості, вказані на упаковці або ярлику, з обов'язковим зазначенням найменування і кількості інструментів в упаковці.

З 1 лютого 2008 року на території Україні впроваджено обов'язковемаркування медичних виробів за допомогою графічних символів.

Наказом Держспоживстандарту України від 01.11.2007 р. № 294 затверджено стандарт ДСТУ EN 980:2007 (EN 980:2003, IDT) «Символи графічні для маркування медичних ВИРОБІВ», відповідно до якого передбачено нанесення на вироби медичного призначення міжнародних графічних символів, наведених у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Графічні символи для маркуваннямедичних виробів

Символ	Обозначение	Символ	Обозначение
Основные символы
	Повторное использование запрещено		Срок годности (ГГГГ-ММ-ДД или ГГГГ-ММ)
	Код партии		Регистрационный номер
	Дата изготовления		Стерильность
	Простерилизовано оксидом этилена		Простерилизовано радиационным способом
	Простерилизовано паром или сухим горячим воздухом		Номер по каталогу
	Внимание, смотри инструкцию по применению		Простерилизовано фильтрацией
Специальные символы
	Символ производителя (сопровождается названием и адресом)		Уполномоченный представитель в Украине
	Содержит достаточно для кол-ва тестов		Для оценки работы медизделий для in vitro диагностики
	In vitro диагностическое мед.устройство		Верхний предел температуры
	Нижний предел температуры		Температурное ограничение
	Ознакомление с инструкцией по применению		Биологический риск



IV. Прилади для огляду, ендоскопії та інтроскопії. Організація зберігання виробів медичного призначення. Вступ до матеріалознавства

Стерилізація медичних виробів

Стерилізація передбачає проведення тільки тих заходів, які сприяють знищенню мікроорганізмів усередині об'єкта, що стерилізується. Їй відповідає слово «стерильність» -- абсолютний термін.

Досі немає однозначного тлумачення цього поняття, особливо в офіційній нормативній документації: найчастіше в тому самому документі від одного методу вимагається досягнення абсолютної стерильності, а від іншого -- забезпечення малої (звичайно на рівні 10-6) ймовірності залишкової мікробної контамінації.

ФІЗИЧНІ МЕТОДИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ

У промислових масштабах знайшли широке впровадження декілька методів стерилізації, таких як, наприклад, хімічна стерилізація, стерилізація парою, гарячим повітрям, прожарюванням, газова і плазмова стерилізація,

ВЧстерилізація й стерилізація ультрафіолетовими променями, електронними пучками, г'випромінюванням. Застосування того чи іншого методу обумовлене ступенем опірності різних видів мікроорганізмів різноманітним засобам впливу, фізико'хімічними властивостями виробів, що стерилізуються, екологічною безпекою, економічною доцільністю, технологічністю оснастки стерилізаційного устаткування та ін.

Кожний із цих методів стерилізації має свої переваги й недоліки і може бути застосований тільки до певних видів об'єктів стерилізації.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ

Головні показники будь'якого промислового способу стерилізації мають задовольняти такі вимоги:

ў надійність -- тобто повинні репродуційно вести до стерильності об'єкта (забезпечувати одночасне і швидке знищення або видалення бактерій, які його обсіменяють або знаходяться в ньому, а також вірусів, грибів, найпростіших та інших мікроорганізмів);

ў можливість застосування до багатьох об'єктів, що стерилізуються, без обмежень;

ў здатність проникати в матеріал, не вступаючи в реакцію з ним;

ў здатність давати сухий стерильний матеріал і забезпечувати його стерильність в упаковці при зберіганні після стерилізації;

ў простота й безпечність;

ў економічність щодо розмірів капіталовкладень, потреби в приміщенні й умовах служби апаратури та продуктивних витратах (тобто потреби в персоналі, енергії, догляді).

Теплова стерилізація. Серед можливих методів стерилізації у фармацевтичному виробництві перевага віддається тепловій стерилізації.

Теплова стерилізація -- це традиційний метод стерилізації, який має сьогодні безсумнівну перевагу перед іншими в основному з трьох причин.

По'перше, він дає можливість стерилізувати препарати в кінцевій герметичній упаковці.

По'друге, завдяки тривалій практиці використання він забезпечений досить надійною апаратурою. По'третє, він найбільш доступний (цей важливий аспект, очевидно, прямо пов'язаний з попереднім).

Одним із способів знезаражування інструментів, виробів із гуми, латексу й окремих полімерних матеріалів є стерилізація водяною парою під тиском у стерилізаторах (автоклавах). Вона здійснюється при відповідних тисках насиченої водяної пари і температурах:

-- тиск пари 0,11 МПа при 120 ± 2 °С; t = 45 хв;

-- тиск пари 0,20 МПа при 132 ± 2 °С; t = 20 хв.

Інструменти і вироби з гуми, призначені для стерилізації, обгортають пергаментним папером або подвійним шаром марлі, упаковують в стерилізаційні коробки і поміщають у стерилізатор. Тривалість стерилізації (стерилізаційна витримка) при температурі 120 °С дорівнює 45 хв, при 132 °С -- 20 хв, при 100 °С -- 60 хв. По закінченні часу стерилізації нагрівання припиняють і випускають пару зі стерилізаційної камери. Кришку стерилізатора відкривають лише тоді, коли тиск пари досягає атмосферного, потім виймають коробки і барабани зі стерильними об'єктами.

Стерилізація сухим гарячим повітрям. Ефективність цього методу залежить від температури, тривалості й теплопровідності об'єктів стерилізації. Призначені для стерилізації інструменти обгортають пергаментним папером або фольгою і складають у спеціальні конверти. Конверти завантажують у стерилізатори і стерилізують при температурі 160--200 °С.

За стандартами прийнято такі режими стерилізації: при температурі 180 °С стерилізаційна витримка становить 60 хв, при 160 °С тривалість стерилізації -- 2,5 год. Можливе також використання більш високої температури 200 °С -- із відповідним скороченням стерилізаційної витримки.

Вироби, простерилізовані в папері мішечному непросоченому, папері мішечному вологостійкому, папері для пакування продукції в автоматах, можуть зберігатися 3 доби.

Вироби, стерилізовані без упаковки, слід використовувати одразу після стерилізації. Погана проникність сухого повітря та шкідлива дія при високих температурах на деякі матеріали, що стерилізуються,-- тканини, гуму й т. ін.-- обмежують його застосування, у зв'язку з цим воно не одержало такого широкого застосування, як пара. Проте цей метод є також надійним, а в деяких випадках і єдино можливим.

Стерилізація надвисокочастотним (НВЧ) випромінюванням. Досі у дослідників, що займаються вивченням дії надвисокочастотного (НВЧ) випромінювання на мікроорганізми, немає єдиної точки зору на його механізм інактивації. Існують гіпотези про винятково тепловий механізм дії НВЧ'опромінення на біологічні об'єкти; не менш поширені уявлення про те, що, крім теплових ефектів, при інактивації мікроорганізмів має місце специфічний вплив НВЧ'випромінювання на компоненти клітин. НВЧ'опромінення поки що для стерилізації лікарських препаратів практично не використовується. Нагрівання у НВЧ'полях можна застосовувати для теплової стерилізації у варіанті швидкої високотемпературної обробки. Через відсутність широкого практичного впровадження НВЧ'стерилізації (хоча в літературі повідомляється про створення мікрохвильового автоклава для швидкої стерилізації розчинів) сьогодні важко порівнювати економічні показники цього процесу з витратами при стандартній тепловій стерилізації.

Стерилізація ультрафіолетовим та інфрачервоним світлом. Невидиме інфрачервоне випромінювання з довжиною хвиль від 0,66 до 500 мкм (1 мкм = 0,0001 см) займає область спектра, яка лежить між червоними променями його видимої частини та ультракороткими радіохвилями.

Інфрачервоні промені використовуються для стерилізації хірургічних інструментів. Вони не мають специфічної дії на мікроорганізми, останні гинуть не від променів, а від високої температури. Для стерилізації інструментів інфрачервоним промінням в Австрії та деяких інших країнах виготовляються спеціальні апарати: конвейєрні печі, інфрачервоні печі з глибоким вакуумом.

Безперечною перевагою цього потенційно «працездатного» методу перед традиційним автоклавуванням можна вважати можливість відмови від небезпечної вроботі й нетехнологічної перегрітої пари.

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання в діапазоні довжин хвиль 200--300 нм також забезпечує якісний стерилізаційний ефект, оскільки в молекул ДНК і білків мікроорганізмів є пік поглинання випромінювання при довжині хвилі л = 260 нм. Для стерилізації звичайно використовують газорозрядні лампи низького тиску на парах меркурію або меркурієво'ксенонові дугові лампи, що мають у своєму спектрі потужну лінію на л = 254 нм. У спектрах меркурієвоксенонових ламп є ще лінії на довжинах хвиль 385, 405, 436, 546, 577 нм, що перевершують за інтенсивні стю лінію л = 254 нм. Тому застосовують рефлектори з багатошаровим поглинаючим покриттям з Al2O3, NaF, Sc2O2, MgF2 та інших матеріалів.

Існує декілька методів стерилізації УФ'випромінюванням, таких, наприклад, як опромінення поверхні на відстані, занурення випромінювача в газ або рідину, що стерилізується, тощо. Оскільки інтенсивність УФ'випромінювання відчутно зменшується зі збільшенням відстані від джерела, то іноді застосовують оптичні волоконні системи з ниток кварцу або германію оксиду для підведення УФ'випромінювання від випромінювача до об'єкта, що стерилізується. До недоліків УФ'методу стерилізації можна віднести такі явища:

-- відбувається неповна стерилізація предметів складної конфігурації, що мають щілини, отвори, сховані від променів поверхні;

-- немає достатньої глибини обробки, оскільки УФ'промені цілком поглинаються в перших кількох атомних шарах речовини;

-- не можна обробляти предмети в непроникних для УФ'променів упаковках;

-- УФ'випромінювання при великих дозах може призводити до руйнації полімерних молекул поверхневих шарів стерилізованих предметів із пластмаси й поліетилену.

Крім того, час стерилізації УФ'випромінюванням великий, вона може тривати декілька годин.

Радіаційна стерилізація. Цей метод придатний для обробки лікарських препаратів в обмеженому обсязі, але його можна віднести до найбільш вивчених у всіх аспектах методів стерилізації, не виключаючи й теплової, особливо коли йдеться про нешкідливість опроміненої продукції. Причина цього дещо парадоксального явища полягає в тому, що радіаційна стерилізація широко використовується в усьому світі вже понад 20 років при виготовленні полімерних медичних виробів і є одним з основних способів забезпечення стерильності зазначених систем.

Переваги радіаційного методу такі:

технологічність (включаючи можливість організації безупинного автоматизованого процесу);

універсальність (можливість забезпечення високої ефективності стерилізації практично для будьякого виду об'єкта при оптимальних умовах опромінення);

можливість досягнення будь'якої заданої надійності стерилізації; простота контролю ефективності процесу завдяки простим методам дозиметрії поглинутої енергії. За економічними показниками цей метод сьогодні перевершує асептичне виготовлення зі стерильною фільтрацією, але ще поступається тепловій стерилізації, однак у майбутньому може наблизитися до неї, а можливо, й перевищити через неминуче зниження відносної (у порівнянні з іншими джерелами енергії) вартості ізотопів, яка є переважною в сумарній вартості процесу.

Досить чітко встановлено типові дози випромінювання, необхідні для надійної стерилізації електронами (як правило, 20--30 кГр), розроблено радіаційне устаткування для високопродуктивної стерилізації, вирішено питання безпеки роботи установок для персоналу і населення.

Є два види устаткування для опромінення -- установки з кобальтом60 і прискорювачі електронів. Обидва ці види призначаються для задоволення вимог великого промислового виробництва. У порівнянні з масивними розмірами установки з кобальтом'60 розміри прискорювача електронів невеликі. Пучок електронів спрямовується на стрічку конвейєра, на якій знаходяться предмети однакового розміру, наприклад, упаковки із шовним матеріалом, шприци тощо.

При стерилізації іонізуючим випромінюванням вико'ристовуються радіоактивні джерела на основі Со60 або Cs132.

Залежно від виду і властивостей предметів, що стерилізуються (шовні й перев'язувальні матеріали, хірургічні інструменти, лікарські препарати), слід обирати чітко визначену дозу поглинутої потужності іонізуючого випромінювання.

Це пов'язано з можливістю виникнення наведеної радіації в стерилізованих предметах. Енергія випромінювання не повинна перевищувати 6 МеВ. Наприклад, при стерилізації г'квантами Со 60 пластмасових одноразових шприців норма поглинутої дози в Англії і США складає 25 кГр, у Скандинавських країнах -- 35 кГр. Після опромінення стерилізовані предмети піддаються ретельному радіаційному контролю.

Обробка матеріалів нейтронами навіть невеликих енергій (<8 МеВ) та електронами з енергією >10 МеВ також призводить до виникнення наведеної радіації. До вад радіаційного методу стерилізації можна віднести радіаційну небезпеку, виникнення наведеної радіації, руйнацію молекулярної структури стерилізованих полімерних предметів, дорожнечу і високу енергоємність устаткування (наприклад, прискорювачів заряджених часток).

Принципове обмеження застосування радіаційної стерилізації стосується тих лікарських речовин, при радіолізі яких «пряма дія випромінювання» повинна ініціювати ланцюгові процеси розкладання, але, як відомо з радіаційної хімії, таких систем узагалі небагато, а серед лікарських сполук ще менше.З розвитком того або іншого варіанту радіацій' ної стерилізації уможливлюється надійна стерилізація цим методом широкого кола готових препаратів різного складуМетоди стерилізації, які застосовують у медицині і призначення. Тому вже сьогодні можна говорити, з огляду на сукупність мікробіологічних, медико'біологічних, фізико-хімічних і технологічних досліджень та розробок, простворення досить загального методу стерилізації, готового для впровадження у виробництво.

В експериментах із тривалого зберігання встановлено, що стерилізуюче опромінення зазвичай не знижує терміни придатності препаратів, а в ряді випадків стерилізовані радіаційно препарати стабільніші при зберіганні, ніж ті самі об'єкти після теплової стерилізації. У таких випадках уведення у виробничий цикл радіаційної стерилізації замість традиційної теплової може дати прямий економічний ефектще й за рахунок збільшення термінів придатності ліків.

Ультразвукова стерилізація. Ультразвукова (УЗ) стерилізаційна обробка знаходить застосування в стерилізації медичних інструментів і дуже обмежено -- для одержання стерильних рідких систем: розчинів, емульсій, суспензій.

Механізми дії УЗ'коливань у кавітаційному режимі на водяні середовища, очевидно, споріднені з механізмами радіаційно-хімічних процесів. З цієї причини питання стабільності компонентів ліків при УЗ'стерилізації мають багато спільного з аналогічними проблемами радіаційної стерилізації (хоча є, звичайно, і специфіка, пов'язана з перебігом поряд із сонохімічними перетвореннями процесів релаксації високих локальних тисків у розчині), і одним із шляхів їх вирішення є, мабуть, застосування розроблених для радіаційної стерилізації методів стабілізації розчинів за рахунок уведення до'бавок. Інший можливий шлях підвищення тривкості ліків при УЗ'впливі полягає в доборі таких умов обробки, які забезпечують зниження енергії, уведеної в систему, на тих частотах ультразвуку, що одночасно зі стерилізацією приводять до ефективних сонохімічних перетворень.

Одним із способів такого підвищення ефективності ультразвуку при стерилізації є послідовна обробка системи ультразвуком різних частот. При цьому перша стадія впливу сенсибілізує мікроорганізми (але не інактивує і не повинна викликати сонохімічних процесів), а друга стадія (яка може призводити навіть до псування ліків) спричиняє власне інактивацію сенсибілізованих на першій стадії мікроорганізмів за час значно менший, ніж при прямому впливі ультразвуку на цій частоті. Тим самим глибина розпаду складових частин препарату може бути значно знижена.36 Глава 3

Плазмові методи стерилізації. Серед ефективних методів стерилізації, заснованих на нових фізичних принципах, чільне місце посідають плазмові методи стерилізації, де в ролі стерилізуючого агента виступають різні види низькотемпературної плазми. До переваг плазмових методів стерилізації належать: висока ефективність і швидкість стерилізації, універсальність методів по відношенню до видів мікроорганізмів, що знищуються, і стерилізованих предметів, що стерилізуються, екологічна безпека тощо.

Низькотемпературна плазма являє собою частково іонізований газ, температура іонного та нейтрального компонентів якого наближена до кімнатних температур.

Як плазмоутворювачі використовуються гази О2, Н2, Ar, He, H2O2, CH2O, C2H4O та інші, а також різноманітні суміші газів.

Механізми впливу плазми на мікроорганізми можуть бути такі: руйнівний для хімічних зв'язків вплив високоенергетичних електронів, іонів, нейтральних часток; радіаційний вплив УФ та інших видів (рентгенівське, ВЧ, НВЧ) випромінювання; хімічний вплив радикалів із плазми. Таким чином, установка з низькотемпературною плазмою поєднує в собі одночасно прискорювач електронів помірних енергій, джерело ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання і плазмохімічний реактор.

Суть методу плазмохімічної стерилізації така. У низькотемпературній плазмі з тиском Р ? 133 Па електрони, щільність яких лежить в інтервалі n ~ 10 10 --10 14 см-3, роблячи коливальні рухи в індукційному або ємнісному змінному зовнішньому полі, зіштовхуючись із молекулами, передають енергію в їхні внутрішні ступені свободи. При цьому знач' но збільшується реакційна здатність усередині кожної групи молекул плазмоутворюючого газу між різними групами молекул, а також між плазмою і молекулярною структурою мікроорганізмів.

При виборі режимів роботи плазмової установки можуть виникати великі потоки високоенергетичних часток, що, крім стерилізаційної дії, призводить до руйнації молекул поверх' невих шарів стерилізованих предметів, наприклад, із пластмаси чи поліетилену.

Поверхні, які стерилізуються, при цьому можуть також розігріватися і термічно руйнуватися або втрачати свої задані фізичні властивості.Методи стерилізації, які застосовують у медицині.

ХІМІЧНІ МЕТОДИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ

Стерилізація газами. Для термолабільних або кородуючих під впливом водяної пари інструментів раціональним є метод газової стерилізації. Цим методом стерилізують хірургічні інструменти, які ріжуть і колють, інструменти з мікронним заточенням, а також зонди, катетери, полімерні вироби, що не витримують парової, сухожарової стерилізації хімічними розчинами. Стерилізацію цим методом проводять, використовуючи гази певного хімічного складу, що мають спороцидну дію: етиленоксид, метилбромід, пропіленоксид, формальдегід та ін.

Широке впровадження здавна має хімічна стерилізація, особливо її варіант, у якому як бактерицидний агент використовується суміш етиленоксиду з різними газами.

Стерилізацію проводять в упаковці з двох шарів поліетиленової плівки завтовшки 0,06--0,2 мм, пергаменту, паперу мішечного непросоченого, паперу мішечного вологостійкого, паперу для упаковування продукції на автоматах.

Інструменти поміщають у газові стерилізатори або мікроаеростати. У камерах стерилізаторів підтримуються відповідна температура, концентрація газу, тиск, волога і час експозиції.

Термін зберігання виробів, простерилізованих в упаковці з поліетиленової плівки,-- до 5 років, у пергаменті або папері -- 20 діб.

Контакт об'єкта стерилізації (а також мікроорганізмів) із газом здійснюється в результаті адсорбції газу або внаслідок конденсації пари на поверхні об'єкта. Швидкість стерилізації залежить від швидкості дифузії молекул газу через клітинну оболонку мікроорганізмів, а також здатності їхніх білкових сполук вступати у взаємодію з бактерицидом.

Висока швидкість дифузії етиленоксиду, зокрема через полімерні плівки, що використовують для упаковування, дає можливість стерилізувати готову продукцію в упаковці.

Метод досить універсальний, застосовується в першу чергу для стерилізації різноманітних полімерних виробів медичного призначення.

Вадами газової стерилізації є: висока вартість; залежність ефективності процесу від багатьох параметрів (складу газу, вологості, температури й т. д.), які утруднюють його здійснення; хімічні реакції етиленоксиду з рядом полімерів; і головне -- оприлюднена лише в останні роки мутагенна і канцерогенна дія етиленоксиду, залишкова концентрація якого зависока для багатьох стерилізованих виробів.

Рядом робіт встановлено антимікробну ефективність обробки порошків етиленоксидом, проте питання про сталість лікарських компонентів і готової форми в цілому практично залишається відкритим і потребує детального вивчення на конкретних препаратах.

При розгляді питання про можливість використання етиленоксиду для стерилізації необхідно враховувати також високу токсичність і мутагенність як самого етиленоксиду, так і продуктів його взаємоді ї з багатьма матеріалам (у першу чергу 2хлоретанолу, етиленгліколю й ін.), а також можливість тривалої присутності досить високих залишкових концентрацій цих сполук в обробленому матеріалі.

Стерилізація розчинами. Цей метод придатний для виробів із полімерних матеріалів, скла, гуми, корозійно'стійких матеріалів і сплавів. Хоча цей метод стерилізації меншефективний, ніж метод фізичної стерилізації, потреба в його застосуванні часто виникає при роботі з інструментами, виготовленими з термолабільних матеріалів. Для рідинної стерилізації використовують найрізноманітніші хімічні сполуки: хлор, фенол, гідрогену пероксид, йодовмісні сполуки, кислоти, луги, окиснювачі, альдегіди й багато інших речовин.

Ефективність стерилізації розчинами залежить від концентрації активнодіючої речовини, часу стерилізаційної витримки і температури стерилізованого розчину.

Широко використовуються для дезінфекції та стерилізації розчини гідрогену пероксиду. У 3 %'вому розчині гідрогену пероксиду вегетативні форми мікроорганізмів при 50 °С гинуть через 15--20 хв, а спори -- через 30--40 хв.

Для стерилізації медичних інструментів рекомендується 6 %вий розчин гідрогену пероксиду. Стерилізація цим розчином при температурі 18 °С повинна тривати 360 хв, а при температурі 50 °С -- 180 хв.

Широкий антимікробний спектр має в'пропіллактон: віруси гинуть у його 0,05--0,4 %'вих розчинах, грибки -- при концентраціях 0,25--0,5 %, вегетативні й спорові форми бактерій -- при 0,5--2,0 %. Бактерицидна дія в'пропіллактону з'являється вже при концентрації 1 : 1000, синьогнійна паличка гине в 2,0 %'вому розчині через 10 хв.Методи стерилізації, які застосовують у медицині 39

Для дезінфекції та стерилізації медичних інструментів користуються 1--2 %'вими розчинами в'пропіллактону.

Стерилізаційна витримка для медичних інструментів при використанні 1 %'вого розчину в'пропіллактону при 50 °С складає 60 хв, а при 25 °С -- 240 хв. У 2 %'вому розчині при 50 °С стерилізація триває 40 хв.

Сильним дезінфектантом і стерилізуючим агентом є надоцтова кислота, антимікробна дія якої виявляється при концентрації 0,01 %. Розчини надоцтової кислоти мають фунгіцидну і спороцидну дію. Дія розчинів виявляється дуже швидко і дріжджі в 1 %'вому розчині гинуть через 1 хв. Інструменти, виготовлені з полімерних матеріалів, занурені в 1 %'вий розчин надоцтової кислоти, за 30 хв стають стерильними.

Стерилізація інструментів 1 %'вим розчином надоцтової кислоти при 180 °С повинна тривати 45 хв.

Хімічну стерилізацію розчинами проводять у закритих емальованих, скляних або пластмасових ваннах.

Зараз відома велика кількість антимікробних методів, проте стерилізуючих серед них порівняно небагато. Слід назвати впершу чергу сполуки хлору, органічні та неорганічні, які широко використовують для дезінфікуючої обробки води і поверхонь (наприклад, хлорамін, трихлорізоціанурова кислота і її солі, кальцію гіпохлорид). Певні зручності дає застосування хлору, виділеного при електролізі розчину натрію хлориду. До речі, в останні роки опубліковано цікаві матеріали про високу антимікробну активність води і сольових розчинів, підданих електролізу, при цьому йдеться про плив на вегетативні форми мікроорганізмів. Без сумніву, така обробка має знайти застосування в технології стерилізації та деконтамінації.



V. Металеві матеріали. Загальнохірургічні інструменти: ріжучі, затискні. Загальнохірургічні інструменти відтискні. Зондуючі та бужуючи інструменти

Чорні метали і їх сплави (перелік і визначення)

Широко використовуються сплави заліза з вуглецем -- чавун і сталь.

Чавуни -- сплави заліза з вуглецем, що містять понад 2 % вуглецю та інші елементи (сірку, фосфор, кремній, марганець). Одержують їх виплавленням із залізних руд у доменних печах. За призначенням чавуни класифікують на:

-- передільні (білі) -- призначені для переплавлення на сталь; мають підвищену твердість і ламкість, погано обробляються і відливаються, тому що недостатньо текучі в рідкому стані;

-- ливарні (сірі) -- мають добрі ливарні якості -- текучість і малу усадку, легко обробляються різанням, добре чинять опір зносу (з них виготовляють основи столів, крісел, хрестовин, стойок тощо);

-- високостійкі (модифіковані) -- для виготовлення деталей, що піддаються значним навантаженням;

-- ковкі -- їх одержують відпалюванням білого чавуну; мають підвищену пластичність, хороші механічні властивості й високу корозійну стійкість;

-- леговані -- містять добавки кольорових металів, застосовуються для виробництва легованих сталей.

Для медичного устаткування підходять чавуни із вмістом вуглецю в межах 2,6--2,9 %.

Сталі -- сплави заліза з вуглецем (до 2 % вуглецю), що мають у порівнянні з чавунами більшу міцність, пластичність і меншу твердість.

За хімічним складом сталі поділяються на вуглецеві й леговані. Вуглецеві сталі називають так за основним елементом -- вуглецем, вміст якого у цих сталях не перевищує 1,35 %.

Із збільшенням відсотка вуглецю зростають їх міцність, твердість, пружність і знижуються пластичність, відносне подовшання й ударна грузькість.

За призначенням сталі бувають конструкційні та інструментальні.

Конструкційні вуглецеві сталі містять вуглець у невеликій кількості (0,06--0,5 %), внаслідок чого набувають пластичності, добре обробляються литтям, тиском, різанням; придатні для виготовлення виробів складної форми.

Конструкційні сталі марки 15, 30, 45, що містять 0,15; 0,30 і 0,45 % вуглецю, використовують для виготовлення ручок інструментів, деталей приладів і апаратів. Із сталі 45 виготовляють деякі зуботехнічні інструменти.

Інструментальні вуглецеві сталі завдяки більш високому вмістові вуглецю (0,65--1,35 %) і зниженому вмісту сірки та фосфору мають значну твердість, зносостійкість, а також міцність і пластичність. Тому вироби з інструментальної сталі не крихкі і не деформуються при експлуатації.

Відповідно до держстандарту ці сталі виготовляють якісними (марки В7, В8... В13) і високоякісними (марки В7А, В8А... В13А), останні містять менше сірки та фосфору.Металеві матеріали, придатні для виготовлення медичних виробів .

Марки розшифровуються так:

В -- вуглецева, А -- високоякісна сталь, цифри вказують на середній вміст вуглецю в десятих частках відсотка.

Вуглецеві інструментальні сталі В10А, В12А йдуть на виготовлення різальних інструментів (скальпелів, ножів), В7А -- для пружних інструментів.

Леговані сталі -- крім вуглецю, містять один або кілька легуючих елементів, що додаються спеціально (хром, нікель, вольфрам, ванадій, титан, молібден, марганець та ін.)

Інструментальні леговані сталі потрібні для виготовлення свердлильних, різальних, вимірювальних та інших інструментів, яким притаманні підвищена твердість і зносостійкість (зубні бори, фрези та ін.).

Для виготовлення медичних інструментів застосовують такі інструментальні леговані сталі: сталь 9Х18 (0,9 % вуглецю і 18 % хрому) -- для виготовлення різальних інструментів, які застосовують у нейрохірургії та офтальмології; сталь ЕІ'515 (1 % вуглецю, 13 % хрому, 1,6 % молібдену); сталь ХВ4 (4 % вольфраму) й ін.

Корозієстійкі (що не іржавіють) леговані сталі стійкі до дії кислот, солей, якими стерилізують речовини, мають гарний зовнішній вигляд.

Відповідно до держстандарту для медичних інструментів застосовують хромисті нержавіючі сталі марки 12Х13, 20Х13, 30Х13 і 40Х13. Перша цифра вказує на середній вміст вуглецю в сотих частках відсотка, Х -- хром, 13 -- відсотковий вміст хрому.

Сталь марки 20Х13 застосовується для виготовлення пінцетів, гачків, елеваторів, осей штифтів замкових з'єднань, ножиць, щипців'кусачок.

Сталь марки 30Х13 має пружні властивості. З неї виготовляють пружні інструменти (затискачі, пінцети, голкотримачі й т. п.).

Сталь марки 40Х13 має підвищену твердість. З неї виготовляють ножиці, долота, распатори, щипці'кусачки й т. п.

Хромисті сталі поступаються механічними і корозійними властивостями хромонікелевим сталям марок 08Х18Н9, 12Х18Н10Т, 17Х18Н10Т. Перша цифра позначає вміст вуглецю в сотих частках відсотка, друга -- вміст хрому у відсотках, третя -- нікелю у відсотках. Літера Т вказує на вміст титану (1 %).46 Глава 4

Із хромонікелевих сталей виготовляють стерилізатори, відтискні інструменти, зубні коронки.

Маркування легованих сталей. Для маркування легованих сталей існує буквено'цифрова система. За цією системою легуючі елементи, що містяться в сталі, позначаються початковими буквами алфавіту. Наприклад, Х -- хром, Н --нікель, Т -- титан, Ко -- кобальт, за винятком деяких умовно прийнятих скорочень: Г -- марганець, С -- кремній, Ф --ванадій, Ю -- алюміній.

Кількісний вміст легуючих елементів та вуглецю позначають цифрами. Перші дві цифри в маркіровці легованої сталі означають кількість вуглецю, що міститься в сталі, із точністю до сотих відсотка.

Вміст вуглецю, менший за 0,15 %, у маркіровці не вказують. Цифри, що стоять за буквою легуючого елемента, означають кількісний вміст цього елемента у відсотках. Цифру не ставлять у тих випадках, коли кількісний вміст елемента менший за 1,5 %. Наприклад, сталь марки 2Х18Н9 містить0,20 % вуглецю, 18 % хрому і 9 % нікелю.

Маркіровка високоякісних сталей закінчується літерою А, наприклад, 35Х1Н3МА -- це високоякісна легована сталь, що містить 0,35 % вуглецю, 1 % хрому, 3 % нікелю і близько 1 % мол.



VI. Обладнання для стоматології. Спеціальні інструменти: нейрохірургічні, офтальмологічні та оторіноларінгологічні. Спеціальні інструменти: урологічні, акушерсько-гінекологічні

Офтальмологічні інструменти (скальпелі і ножі, ножиці, ложки очні, петлі, шпателі, пінцети, відтискні інструменти, зонди, набір Філатова- Марцинковського)

Ріжучі медичні інструменти - інструменти з робочою частиною з металу або абразивного матеріалу, що включають в себе одну або кілька лез. Призначені для поділу м'яких тканин, обробки і поділу кісткових тканин, а також для розрізання матеріалів, що застосовуються в медицині.

Асортимент ріжучих інструментів

1. Ножі медичні

1.1. Ножі ампутаційні

1.2 Ножі резекційних

1.3. Ніж хрящової

1.4. Ніж мозкової

2. Скальпелі

2.1. Скальпелі брюшістий

2.2. Скальпелі гострокінцеві

2.3. Скальпель для операцій в глибоких порожнинах

2.4. Скальпелі зі знімним лезом

3. Ножиці медичні

3.1. Ножиці хірургічні

3.1.1. Ножиці хірургічні тупокінцеві вигнуті

3.1.2. Ножиці хірургічні тупокінцеві прямі

3.1.3. Ножиці хірургічні гострі

3.1.4. Ножиці хірургічні з одним гострим кінцем

3.1.5. Ножиці хірургічні з гудзиком

3.1.6. Ножиці хірургічні анатомічні кишкові

3.1.7. Ножиці хірургічні для розтину м'яких тканин в глибоких порожнинах

3.1.8. Ножиці реберні гільйотинні

3.1.9. Ножиці реберні розбірні

3.2. Ножиці допоміжні

3.2.1. Ножиці для нігтів

3.2 2. Ножиці для стрижки волосся

3.2.3. Ножиці для перев'язувального матеріалу

3.2.4. Ножиці санітарні.

4. Долота медичні

4.1. Долота плоскі

4.2. Долота желобоватие

4.3. Долота ложкові

4.4. Долото нейрохірургічне

5. Распатори

5.1. Распатори прямі

5.2. Распатори вигнуті

5.3. Распатори овальні

5.4. Распатори желобоватие з напівкруглою виїмкою

5.5. Распатори реберні

5.6. Распатори для хребта

6. Ложки медичні

5.1. Ложки медичні гострі

5.2. Ложки медичні тупі

5.3. Ложки медичні довгі гнучкі

5.4. Петлі

7. Пили медичні

7.1. Пили медичні рамкові

7.2. Пили медичні листові

7.3. Пили медичні ножові

8. Кусачки кісткові

8.1. Кусачки кісткові з овальними губками прямі

8.2. Кусачки кісткові з овальними губками вертикально вигнуті

8.3. Кусачки кісткові з напівкруглими губками

8.4. Кусачки кісткові з напівкруглими губками прямі

8.5. Кусачки кісткові з напівкруглими губками вертикально вигнуті з подвійною передачею

8.6. Кусачки кісткові з прямими губками

8.7. Кусачки кісткові з прямими губками вертикально або горизонтально зігнуті з подвійною передачею

8.8. Кусачки кісткові з прямими копьевідним губками

8.9. Кусачки кісткові з прямокутними коробчатими губками

Функціональні випробування

Ножі медичні: Перевірку гостроти ріжучих кромок проводять розрізанням дубленої Рукавичкової шкіри завтовшки від 0,4 до 0,7 мм, натягнутою на барабан.

Розріз повинен бути рівним, без рваних країв. Після розрізання на ріжучої кромці леза не повинно бути тріщин і викришеностей місць.

Долота медичні Перевірку гостроти ріжучих кромок доліт проводять наступним чином:

1) зрізанням стружки (вздовж волокон) з дерев'яного бруска (з дуба або берези). Долотами з шириною робочої частини від 2 до 6 мм зрізання виробляють на довжині бруска 3-5 мм, від 6 до 10 мм - 10-15 мм, ложкові долотами - 50-60 мм;

2) перерубания при ударі металевим молотком масою 200 г дерев'яного прутка (з дуба або берези) вологістю не більше 15%.

Долотами з шириною робочої частини від 10 до 20 мм перерубують пруток діаметром 10 мм, від 20 до 40 мм - діаметром 20 мм.

Після випробувань лезо доліт не повинно фарбували і притуплятися. Середній термін служби долота до списання - не менше 2 років.

Распатори: здійснюють соскабливанием дерева твердих порід.

Распатори повинні знімати стружку. В результаті випробування ріжуча кромка не повинна тупіться і мати викришеностей місць.

Ложки медичні: Функціональні випробування гострих ложок проводять п'ятикратним зрізанням верхнього шару бересту.Ложки повинні рівномірно зрізати верхній шар берести і при цьому ріжуча кромка повинна залишатися гострою без зазубрин і викришеностей місць.

Ножиці медичні: Перевірку гостроти ріжучих кромок ножиць проводять триразовим розрізанням марлі товщиною в 2 шари.При цьому марля або її окремі волокна не повинні витягуватися або прослизати між половинами ножиць.

Перевірка гільйотинних ножиць здійснюється 10-кратним перекушуванням складеного вдвічі картону товщиною 2-2,5 мм або полівінілового стрижня діаметром 5 мм.

В результаті випробування ріжучі кромки не повинні мати вм'ятин і викришеностей місць, а розріз повинен бути рівним без рваних країв.

Пили медичні: Перевірку гостроти зубівпилок виробляють шляхом перепилювання бруска з дерева твердої породи (дуб, бук) або листового вініпласту товщиною 2 мм і шириною 20 мм.При цьому зуби пив не повинні притуплятися і фарбували.

Кусачки кісткові: Гостроту ріжучих кромок кусачок перевіряють:

1) десятикратним перекушуванням пластини коробкового картону товщиною 2-3 мм іпитомою щільністю не менше 0,006 кг/м3;

2) десятикратним перекушуванням кіноплівки товщиною не менше 0,15 мм,складеної в два шари.

Перекушування здійснюють передньою частиною ріжучої кромки на довжині не більше 2/3 її загальної довжини. Після випробувань ріжучі кромки не повинні мати вм'ятин, тріщин, викришеностей місць.

Пінцети

9.1. Пінцет хірургічний загального призначення

9.2. пінцет анатомічний

9.3. Пінцет зубчасто-лапчастий

9.4. Пінцет з замком для глибоких порожнин

9.5. Пінцет для накладання і зняття металевих дужок

Відтісняють медичні інструменти - інструменти з робочою частиною у вигляді лопатки або губок, з'єднаних за допомогою шарнірів, гвинта, пружини, для розширення ран, порожнин, проходів і відтискування органів, які не піддаються хірургічному втручанню, щоб захистити їх від випадкових травм.

В залежності від функціонального призначення відтісняє інструменти поділяються на: інструменти для розширення ран (гачки, дзеркала, Ранорозширювачі) і прості відтісняють інструменти (пластинки для відтискування органів, роторозширювач, язикодержатель, ретрактори та ін.)

Асортимент відтісняють інструментів

1. Інструменти для розширення ран

1.1. Гачки медичні

1.1.1. Гачки зубчасті (по Фолькманна)

1.1.2. Гачки пластинчасті двосторонні

1.2. Дзеркала медичні

1.2.1. Дзеркала для черевної стінки дуайена

1.2.2. Дзеркало печінковий

1.2.3. Дзеркало для відведення нирок

1.2.4. Дзеркала для серця

1.2.5. Дзеркала для відведення легкого

1.2.6. Дзеркала ректальні двосторонні

1.3. Ранорозширювачі

1.3.1. Ранорозширювач по Госсе

1.3.2. Ранорозширювач без кремальєри з додатковою ложкою

1.3.3. Ранорозширювачі з кремальерой (дво-і тристулкові)

1.3.4. Ранорозширювачі гвинтові універсальні

1.3.5. Ранорозширювачі з органоудержівателямі

Інструменти для розширення ран

2. Прості відтісняють інструменти

2.1. Лопаточка Буяльського

2.2. Пластинки для відтискування нутрощів

2.3. Роторозширювачі

2.3.1. Роторозширювач з кремальерой

2.3.2. Роторозширювач гвинтовий

2.4. Язикодержатель Матьє

2.5. Ретрактор ампутаційні

2.6. Шпателі

2.6.1. Шпателі для мови

2.6.2. Шпателі двосторонні аптечні



VII. Неметалеві матеріали. Гума та вироби з неї. Скло, кераміка та вироби з них. Полімерні матеріали та пластичні маси, які застосовуються у фармації

Застосування полімерів у фармації і медицині. Вимоги до якості товарів з пластмас

...