Вплив інтеграції на розвиток внутрішньо-регіональної торгівлі Європейського союзу

Досить серйозні можливості існуватимуть для значного розширення експорту послуг, насамперед науково-технічних, інжинирингових, туристичних (особливо за рахунок включення в європейську туристську систему таких регіонів, як Карпатський та Крим), транспортно-експедиційних.

Повинно відбутися істотне збільшення обсягів продажу ліцензій на запатентовані технічні рішення і ноу-хау, насамперед у тих сферах, де Україна не має реальних можливостей їх використання у власному виробництві або таке використання недостатньо ефективне.

Разом з пріоритетною увагою щодо ефективної експортної політики необхідно зосередитись і на прогресуючому впровадженні в практику взаємних економічних відносин їх найбільш сучасних форм, що ведуть до тісної взаємодії економічних потенціалів України і країн ЄС. Тут насамперед мова йде про розвиток міжнародної промислової і науково-технічної кооперації.

На жаль, розвиток промислової інтеграції, яким би привабливим він не виглядав як альтернатива розірваним виробничим зв'язкам з державами колишнього СРСР, за нинішніх умов не матиме інтенсивного характеру через значний загальний технологічний розрив та недосконалість господарського механізму в Україні. Хоча навіть за цих умов значно більші можливості для такого співробітництва створюються на території України в технопарках. [2, с. 289]

Механізм реалізації зовнішньоекономічної політики України стосовно ЄС та його країн-членів має охоплювати комплекс договірно-правових інструментів як багатостороннього, так і двостороннього характеру, включаючи договори про взаємний захист і заохочення інвестицій, про запобігання подвійному оподаткуванню, про допомогу у правових питаннях, про захист інтелектуальної власності, стосовно розвитку співробітництва у сферах науково-технічної, сільськогосподарської, енергетичної, промислової політики, політики розвитку транспорту і зв'язку, охорони навколишнього середовища, співробітництва в галузі інформації.

Іншим важливим блоком цього механізму повинна бути належна інституційна основа співробітництва. Вона має включати не лише міждержавні макроекономічні структури, але й низку секторальних органів для налагодження ефективного співробітництва з окремих напрямів. Більше того, такий механізм навряд чи буде дієвим без мережі спільних інституцій, створених на основі приватного права: спільних торгових палат, спільних комітетів та асоціацій ділового співробітництва України та країн ЄС, торгових домів України в провідних країнах Західної Європи, які займалися б просуванням на відповідні ринки українських товарів і послуг, міжнародних фінансово-промислових груп, в яких з боку ЄС могли би виступати відомі банківські структури, фінансові та інвестиційні установи країн-членів ЄС.

Нарешті, будь-які проекти розвитку взаємного співробітництва України з ЄС та його країнами-членами будуть лише добрими побажаннями, якщо не буде знайдено реальних джерел фінансування заходів з налагодження такої взаємодії, зі структурної адаптації економіки України до вимог ЄС.

Такі джерела не варто шукати лише на поверхні, наприклад в активізації вже існуючих потоків фінансової і технічної допомоги країн країнами Західної Європи та ЄС в цілому. Хоча й тут є невикористані резерви. Так, Україні варто прагнути до налагодження тісних ділових стосунків з кредитно-фінансовими установами типу Європейського інвестиційного банку. [6, с. 14]

Але найбільші можливості криються в сфері потенційних приватних інституційних інвесторів, що вимагає від нас прийняття заходів стосовно створення в Україні сприятливих умов для діяльності філій та представництв банків країн Західної Європи з наданням їм повною мірою національного режиму, стимулювання створення в Україні за участю капіталу країн країнами Західні Європи спільних банків, а також небанківських фінансових установ -- страхових компаній, інвестиційних і взаємних фондів тощо, зокрема через можливе створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Певну роль у залученні зовнішніх ресурсів може відіграти і розвиток системи портфельного інвестування з країн ЄС, зокрема через випуск акцій та інших фінансових інструментів (зобов'язань), що можуть поширюватись на території ЄС під гарантії найбільш відомих банківських та небанківських фінансових установ.

Основну увагу слід приділити розвитку конкурентоспроможного і потужного внутрішнього фінансового сектора з перспективою транснаціоналізації провідних українських комерційних банків і поширення їх діяльності на регіон ЄС, насамперед у зв'язку з реалізацією спільних економічних програм України та Європейського союзу і його країн-членів.

Безумовно, підхід до організації “прориву України в Європу” має бути обов'язково комплексним. Окремі, навіть самі собою дуже важливі, заходи (як, наприклад, укладення міждержавних договорів з ряду питань) навряд чи здатні принести істотні досягнення. Без системних конкретних перетворень вони здатні лише імітувати певну активність України в згаданому напрямі.

Висновок

У курсовій роботі здійснено теоретичне узагальнення й визначено основні проблеми впливу інтеграційних процесів на внутрішньо-регіональну торгівлю ЄС.

Дослідження дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування:

1. Сучасна теорія міжнародної економічної інтеграції характеризується розумінням її як об'єктивної тенденції світогосподарського розвитку із очевидними ефектами внаслідок: усунення дискримінації та бар'єрів між країнами-учасницями Європейського Союзу у переміщенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва; стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері; динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабах виробництва; забезпечення достатнього рівня конкуренції тощо.

2. Особливістю розвитку регіональної торговельно-економічної інтеграції є не тільки очевидна кількісна і якісна динаміка, але й наявність дезінтеграційних проявів локального, міжнародного і глобального масштабів. Разом з тим, дія економічних, політичних і соціальних проінтеграційних факторів сприяє посиленню інтеграційних та реінтеграційних тенденцій, якими охоплені практично всі країни світу, в першу чергу Україна.

3. Характер розвитку торговельної співпраці Європейського Союзу з країнами світу дозволяє визначити, що поступово ЄС скорочує обсяги співпраці з високо розвинутими країнами і нарощує об'єми торгівлі з країнами, що розвиваються та з перехідною економікою, що цілком відповідає інтеграційній стратегії розвитку Євросоюзу. Поступово розширюючись, Європейський союз відпрацьовує механізм економічного співробітництва, який стає надбанням світової спільноти на глобальному рівні.

4. Поглиблення внутрішньо-регоінальних зв'язків між країнами Європейського Союзу є свідченням того що внутрішньо-регіональна торгівля має більшу важливість порівняно з торговельними зв'язками з іншими країнами світу. Це підтверджується і показником індексу симетричної торговельної інтроверсії, який поступово зростає протягом 2004-2008 рр. На основі парного кореляційно-регресійного аналізу нами встановлено наявність, ступінь та форму зв'язку між показником глибини інтеграційних процесів та показником рівня соціально-економічного розвитку. На основі отриманих статистичних критеріїв, встановлено, що обсяги внутрішньо-регіональної торгівлі країн ЄС обумовлюють 99,5% зміни ВВП на душу населення цих країн.

5. З точки зору динамічного аналізу можна виділити наступні позитивні ефекти від впливу інтеграції на внутрішньо-регіональну торгівлю: збільшення розміру ринку, що дозволяє одержувати ефект від збільшення масштабів виробництва; зовнішня економія (розширення міжнародної торгівлі спричиняє вдосконалення інфраструктури країн-учасників союзу, що, в свою чергу, скорочує витрати на експортно-імпортні операції); позиція кожної країни-члена інтеграційного угруповання як учасника різноманітних торгових та економічних переговорів є більш виграшною порівняно з позицією окремої країни, що не входить до жодного з об'єднань; більша конкуренція між країнами-учасниками союзу стимулює ділову активність та послаблює рівень монополізації; приєднання до інтеграційних угруповань сприяє швидкому розповсюдженню інформації та передової технології тощо.

6. У новій геоекономічній ситуації євроінтеграційна спрямованість України є пріоритетною, оскільки вона сприяє реалізації стратегії забезпечення реальної конкурентоспроможності національної економіки, завдяки позитивним впливам на структуру та динаміку зовнішньої торгівлі товарами та послугами.

7. У своїй спільній торговельній політиці країни Євросоюзу використовують селективний підхід у відносинах з країнами не членами, відокремлюючи певні напрямки зовнішньої торгівлі залежно від своїх цілей, що вкрай важливо для впровадження ефективних форм співробітництва України з ЄС, перш за все, у торговельно-економічній сфері. Незважаючи на сьогоденну несумісність експорту України із структурними пріоритетами ЄС, українські виробники товарів і, особливо, послуг мають очевидний потенціал розвитку у євроінтеграційному напрямку.

8. Членство у Європейському Союзі протягом останніх років не створювало істотних перешкод для розвитку торговельно-економічних зв'язків з іншими країнами, тому немає підстав вважати, що вступ країн до ЄС призведе до згортання їх торгових відносин з Україною. Переорієнтація країн-кандидатів на розвиток торговельно-економічних зв'язків з країнами ЄС переважною мірою вже відбулась, що робить не очевидними радикальні зміни пропорцій у географічній структурі експорту та імпорту нових країн-членів. Разом з тим, з метою мінімізації можливих негативних наслідків у торговельно-економічній сфері, пов'язаних з розширенням ЄС, слід вжити низку упереджувальних заходів, організаційно оформлених у зоні вільної торгівлі -- необхідної реальної умови розвитку подальшої інтеграції.

Список використаної літератури

1. Булатова О.В. Методичні підходи дослідження торгово-економічної складової регіональних інтеграційних процесів // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. Сборник научных трудов. - Стамбул - Донецк: ДонНУ, 2010.- С. 82-86.

2. Лук'яненко Д. Г., Лахно С. С., Приходько В. В. Розширення Європейського Союзу у контексті економічних інтересів України // Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук'яненка. -- К.: КНЕУ, 2001. -- С. 283--307.

3. Лук'яненко Д. Г., Приходько В. В. Фактори Євроінтеграційної стратегії України // Проблемы развития внешне экономических связей и иностранных инвестиций: региональный аспект: Збірник наук. праць з економіки Донецького національного університету. -- Донецьк: ДонНУ, 2002. -- Ч. І. -- С. 32--34.

4. Шнирков О.І. Торговельна політика Європейського Союзу монографія / О.І. Шнирков. -- К. Київ. ун-т, 2005. -- 152 с.

5. Шифф М. Региональная интеграция и развитие / М. Шифф, Л. А. Уинтерс. -- М. Весь мир, 2005. -- 375 c.

6. Європейська регіональна політика: натхнення для країн, що не входять до ЄС? Застосування принципів та обмін досвідом / Office of the official publications of the European Union. - Luxembourg, 2009. - 16 с.

7. Родионова И. А. Позиции стран-членов ЕС в мировой и внутрирегиональной торговле/И. А. Родионова, И. А. Умерова // Региональная экономика: теория и практика, 2009, № 41. - С.103-108.

8. Science and Engineering Indicators - 2008 (Appendix - tables 6). Two volumes. Arlington, V.A.: National Science Foundation, 2008.

9. Balassa B. The theory of Economic Integration / B. Balassa. - Homewood, Illinois: Richard D. Irvin, 1961. - 304p.

10. Haas E. Beyond the Nation State: Functionalism and International Organization/ E.Haas. - ЄСropean Consortium for Political Research Press. - 2008. - 250p.

11. Haas E. The Uniting of ЄСrope: Political, Social and Economic Force 1950-1957/ E. Haas // The politics of ЄСropean integration. - 1996. - P.195-200.

12. Jones E. The Political Economy of ЄСropean Integration: Theory and Analysis/ Erik Jones, Amy Verdun. - New York: Routledge, 2005. - 223 p.

13. Molle WThe Economics of European Integration:Theory, Practice, Policy/W.Molle.-Aldershot:Ashgate Publishing, 2001.- 548p.

14. Milward , Alan s. Interdependence or Integration& A National Choice/ Alan s. Milward . - London: Routledge, 1994. -32р.

15. Mitrany D. The functional theory of politics / D.Mitrany. - London: London Scool of Economics and Political Science, 1975. - 294p.

16. Rosamond B. Theories of ЄСropean Integration/ B.Rosamond. - N.-Y:Macmillan, 2000. - 256p.

Размещено на Allbest.ru