Металева і пластикова галантерея в універмазі

Банкетки призначаються для примірювання взуття, їх випускають у вигляді одно-, дво- й тримісних сидінь. Одномісна банкетка має розміри 420 мм завдовжки, 400 мм завширшки, 380 мм заввишки.

Автономне обладнання складається з окремих пристроїв та вішал, призначених для вдосконалення прийомів і методів демонстрування товарів з метою організації торгово-активних зон продажу. До складу автономного обладнання входять окремо розташовані вішала, пристрої для демонстрації товарів, пересувні столи для телерадіоапаратури.

Пристрої для демонстрації служать для викладки і продажу швейних товарів, трикотажних виробів, шкіряної та текстильної галантереї, взуття. Мають вигляд стояка (опори) з закріпленими на ній кільцевими, спіралеподібними, дугоподібними, кошикоподібними насадками. Пристрої мають діаметр 500--800 мм, висоту 1000--2070 мм.

Вішала призначені для викладки і продажу верхнього одягу, бувають однорядні і дворядні, одноярусні (для верхнього одягу) і двоярусні (для костюмів), стаціонарні і пересувні, з дзеркалами і без них, з прямими, гнутими, нерухомими і такими, що обертаються, штангами. Розміри вішал з прямими штангами становлять 900-1800 мм завдовжки, 500--700 мм завширшки, 1200--2000 мм заввишки. У вішал з круглими штангами діаметр і висота -- до 1000 мм.

4. Правила безпеки інвентарю та пожежна безпека

Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та інвентарю

Виробниче обладнання повинне бути безпечним при монтажі, експлуатації, ремонті, транспортуванні, при використанні окремо або в складі комплексів і технологічних систем протягом усього терміну експлуатації.

Вимоги безпеки до виробничого устаткування викладено в міждержавних (ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.092-94, ГОСТ 12.2.124-90, ГОСТ 12.2.049-80 та ін.) та державних (ДСТУ ЕN 294-2001, ДСТУ 3191-95, ДСТУ pr EN 12937-2002 та ін.) стандартах, а також у державних міжгалузевих і галузевих правилах і нормах з охорони праці.

Для захисту людей від небезпечних виробничих факторів використовують огорожі, запобіжні захисні засоби, слабкі вставки, блокуючі пристрої, сигналізацію, дистанційне керування. Класифікація засобів колективного захисту від впливу механічних факторів наведена в ГОСТ 12.4.125-83.

Огорожі бувають стаціонарні, рухомі (відкидні, розсувні, знімні) і переносні. Конструктивно вони виконуються у вигляді камер, кожухів, щитів (щитків, екранів), ґрат, сіток. Вимоги до огорож викладено в ГОСТ 12.2.062-81. Камери і ємкості машин і апаратів, що використовуються для переробки харчової продукції, виконують функції так званої камерної огорожі. Таку огорожу мають, наприклад, шнек і ріжучій інструмент у м'ясорубках. У машинах для нарізки гастрономічних товарів дисковий ніж закритий захисним кожухом. У тістомісильних машинах для запобігання викиданню тесту з діжі при замішуванні передбачено спеціальні щити.

Запобіжні захисні засоби призначені для автоматичного відключення агрегатів і машин при відхиленні робочих параметрів (температури, тиску, величини струму тощо) від допустимих значень. Як запобіжні захисні засоби використовують електроконтактні термометри, запобіжні клапани, гальмові пристрої, кінцеві вимикачі, реле захисту від струмів великої величини та ін. Так, наприклад, у хліборізках після закінчення різання порції хліба електродвигун привода автоматично відключається при натисканні каретки на кінцевий мікровимикач. Гасіння кінетичної енергії частин хліборізки, які обертаються, після вимикання електродвигуна здійснюється встановленим на його валу конічним фрикційним гальмом з електромагнітним приводом. У посудомийних машинах термосигналізатор відключає електронагрівачі при нагріванні води до 96⁰С. Посудини і системи, що працюють під тиском, повинні мати запобіжні клапани. Вимоги до запобіжних клапанів викладено в ГОСТ 12.2.085-82.

Слабкі вставки, що використовуються в конструкції технологічного устаткування, розраховані на спрацьовування при аварійних режимах з метою виключення поломок, руйнувань і, отже, виробничого травматизму. До слабких вставок відносяться зрізні штифти, фрикційні муфти, плавкі запобіжники.

Блокувальні пристрої виключають можливість включення в роботу технологічного устаткування при наявності вільного доступу до його небезпечних зон. За принципом дії блокувальні пристрої поділяються на механічні, електричні, фотоелектричні, радіаційні, гідравлічні, пневматичні, комбіновані. У більшості машин, що використовуються на підприємствах торгівлі і харчування, рухомі огорожі мають електричне блокування: при відсутності їх на місці мікровимикач вимикає електроустановку з мережі. Таке блокування мають, наприклад, запобіжні решітки для захисту рук оператора в тісторозкочувальній машині і хліборізці. Електричним блокуванням постачені дверцята НВЧ-апаратів з метою захисту обслуговуючого персоналу від електромагнітних випромінювань.

За необхідністю, використовують засоби інформації про роботу технологічного устаткування та виникаючих при цьому небезпечних і шкідливих виробничих факторах. За призначенням сигналізація буває оперативна, запобіжна і розпізнавальна, за способом інформації - звукова, візуальна, комбінована (світлозвукова) і одоризаційна (за запахом). Оперативна сигналізація використовується для узгодження дій працюючих, наприклад, при вантажо-розвантажувальних роботах. Запобіжна сигналізація призначена для попередження про виникнення небезпеки. Для цього застосовують одоризатори, світлові та звукові сигнали. Так, в аміачних холодильних установках індикатори витоку аміаку, розміщені в машинних (апаратних) і конденсаторних відділеннях, подають запобіжний сигнал про концентрацію його вище 0,5 мг/л (0,07%), а при досягненні концентрації 1,5 мг/л (0,21%) сигналізатори аварійної концентрації вимикають електроживлення всієї холодильної установки, одночасно вмикають аварійну вентиляцію, світлозвукову сигналізацію, сирену і табло з текстом, що попереджує про загазованість приміщень. Розпізнавальна сигналізація служить для відзначення різних видів технологічного устаткування і його небезпечних зон за допомогою сигнальних кольорів та знаків безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

Дистанційне керування забезпечує контроль і регулювання роботи устаткування з дільниць, досить віддалених від небезпечної зони. Режим роботи устаткування визначають за допомогою датчиків контролю, сигнали від яких надходять на пульт керування, де розташовуються засоби інформації та органи керування. Так, наприклад, з постійного поста охорони здійснюється дистанційне керування автоматизованими аміачними холодильними установками. Вимоги до органів керування виробничим устаткуванням викладено в ГОСТ 12.2.064-81, вимоги до робочих місць - у ГОСТ 12.2.061-81. Конструкція органів керування машинами, механізмами та апаратами повинна виключати можливість їхнього неправильного вмикання, а також неправильну послідовність операцій, якщо при цьому створюється небезпека для обслуговуючого персоналу. Пульт керування устаткуванням і робоче місце влаштовують з урахуванням антропометричних даних операторів відповідно до вимог ГОСТ 12.2.049 - 80.

Безпека на робочих місцях при обслуговуванні устаткування забезпечується виконанням вимог ГОСТ 12.2.061-81. Робочі місця повинні розташовуватися поза зоною переміщення механізмів, сировини, готової продукції, руху вантажів і забезпечувати зручність спостереження за процесами, що відбуваються, управління ними. Мінімальна довжина робочого місця 0,8м - на одного працюючого, а при використанні допоміжних пристроїв (підносів, ящиків тощо) - не менше 1,4м. Постійні робочі місця, розташовані на відстані менше 3м від зовнішніх дверей і 6м від воріт, необхідно захищати перегородками або екранами від обдування зовнішнім повітрям. Ергономічні вимоги до робочих місць при виконанні робіт сидячи або стоячи містяться в ГОСТ ССБТ, відповідно: 12.2.032-78 і 12.2.033-78.

На робочому місці контролера - касира повинне бути крісло, яке обертається, з напівм'якою оббивкою і трохи прогнутою поверхнею сидіння шириною 0,6м та глибиною 0,35...0,4м.

Організація робочого місця користувача відеотермінала та ЕОМ повинна забезпечувати відповідність всіх елементів робочого місця і їхнє розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78, характеру та особливостям трудової діяльності.

Необхідний рівень безпеки виробничого обладнання забезпечується також організаційними заходами: на підприємствах здійснюються атестація робочих місць, контроль за станом і експлуатацією устаткування; передбачається проведення відповідно до графіка планово-запобіжних ремонтів машин та апаратів; виробниче устаткування закріплюється за окремими працівниками; технічне обслуговування і ремонт обладнання забезпечують за договором механіки ремонтно-монтажних комбінатів і сервісних організацій; стан устаткування враховується в журналах підприємств.

Пожежна безпека

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки. Протипожежні інструктажі за призначенням та строком проведення поділяються на вступний і на робочому місці: первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний протипожежний інструктаж проводиться за програмою, затвердженою керівником (заступником керівника, головним інженером) торгівельного підприємства, з усіма особами, які щойно прийняті на постійну або тимчасову роботу, а також прибули у відрядження або на практику (навчання) і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться у спеціально обладнаному приміщенні фахівцем, на якого покладені ці обов'язки наказом по підприємству.

Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку виробничої діяльності працівників або участі прибулих на підприємство осіб у виробничому процесі, будівельно-монтажних, ремонтних та інших роботах. Програма цього інструктажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу або керівником підприємства (його заступником).

Програми вступного та первинного протипожежних інструктажів повинні бути узгоджені з начальником об'єктової пожежної охорони або керівником добровільної пожежної дружини.

Повторний протипожежний інструктаж, який включає питання вступного та первинного інструктажів, повинний проводитись на робочому місці з усіма працівниками не рідше одного разу на рік.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників на робочому місці або в спеціально відведеному приміщенні в наступних випадках: введення в дію нових або доопрацьованих нормативних актів (правил, інструкцій тощо) з питань пожежної безпеки; зміни технологічного процесу; застосування нового або модернізація існуючого пожежонебезпечного устаткування; вимога державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо встановлено незадовільне знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти при пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння. Обсяг та зміст цього інструктажу визначаються причинами, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт (зварювальних, розігрівальних та ін.), при ліквідації аварії, наслідків стихійного лиха.

Первинні, повторні, позапланові та цільовий протипожежні інструктажі проводяться безпосередньо керівниками робіт (начальниками цехів, дільниць), які пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі повинні завершуватись перевіркою знань. Перевірку знань здійснює особа, яка проводила інструктаж.

Допускається проводити протипожежні інструктажі разом з відповідними інструктажами з охорони праці.

Результати всіх видів протипожежних інструктажів, окрім цільового, реєструються в спеціальних журналах, окремо від інструктажів з питань охорони праці. Тут повинні бути підписи осіб, з якими проводився інструктаж, і осіб, що проводили його. Запис про проведення цільового протипожежного інструктажу робиться в документі (наряді-допуску), дозволяючому виконання пожежонебезпечних робіт.

На об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою (наприклад, на складах товарів побутової хімії, тканин, папера, меблів, легкозаймистих рідин) працівники повинні проходити пожежо-технічний мінімум. Наказом керівника підприємства встановлюються порядок, форма та місце проведення пожежо-технічного мінімуму, а також конкретний перелік робіт та спеціальностей, стосовно до яких передбачається спеціальне навчання. Програма пожежо-технічного мінімуму розробляється, як правило, на підприємстві, затверджується його керівником та погоджується з місцевим органом державного пожежного нагляду. Після закінчення спеціального навчання комісія, яка утворюється наказом керівника підприємства, повинна прийняти від робочих та службовців заліки, результати яких оформляються протоколом. Особам, які успішно склали заліки, видається посвідчення відповідної форми. Надалі перевірка знань працівників з питань пожежної безпеки здійснюється комісією щорічно також з оформленням протоколу. При цьому до посвідчення про проходження спеціального навчання з пожежо-технічного мінімуму вносяться відповідні відмітки.

Посадові особи, від діяльності яких залежить протипожежний стан різних об'єктів та підприємства у цілому, перед початком виконання обов'язків та періодично (не рідше 1 разу на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

На основі діючих правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки з урахуванням специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів та обладнання розробляються та затверджуються (роботодавцями) інструкції, які підрозділяються на види: загальні (загальоб'єктові) для підприємств, організацій, установ; для окремих цехів, виробничих дільниць, приміщень, лабораторій та ін.; з виконання пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, устаткування та ін. Інструкції встановлюють порядок та засоби забезпечення пожежної безпеки, обов'язки та дії працівників на випадок виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомлення про неї у пожежну охорону, евакуації людей та матеріальних цінностей, використання засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони. Ці інструкції повинні вивчатись при проведенні протипожежних інструктажів і проходженні пожежо-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання та вивішуватися на видних місцях.

На підприємствах торгівлі, що мають два поверхи і більш, та інших аналогічних за призначенням об'єктах з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше) адміністрація зобов'язана розробити інструкцію, що визначає дії персоналу по забезпеченню безпечної і швидкої евакуації людей. Не рідше одного разу в півріччя здійснюються тренувальні дії працівників зазначених підприємств і об'єктів відповідно до цієї інструкції.

Відповідні інструкції розробляються на підприємствах для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових).

Урахування організації торгівлі при наявності в обігу пожежовибухонебезпечних товарів

У житлових, громадських та адміністративно-побутових будівлях не допускається розміщувати магазини та склади товарів побутової хімії, ЛЗР та ГР, вогненебезпечних матеріалів (фарб, розчинників, лаків, пороху та ін.), балонів з газами. У підвальних та цокольних поверхах будь-яких будівель не допускається зберігання і використання ЛЗР та ГР, вибухових речовин, балонів з газами, целулоїду, горючої кіноплівки, карбіду кальцію та інших речовин і матеріалів з підвищеною вибуховопожежною небезпекою. Не дозволяється використовувати приміщення горищ та технічні поверхи для зберігання товарів, продукції, устаткування, меблів та інших предметів.

Не допускається розміщувати торгівельні підприємства для продажу ЛЗР, ГР (фарб, розчинників, інших пожежонебезпечних товарів побутової хімії) та горючих газів (балонів з газами), боєприпасів та піротехнічних виробів у будівлях іншого призначення.

У торгівельних центрах, універмагах, великих магазинах торгівля товарами з підвищеною пожежною небезпекою (сірниками, парфумерією, одеколонами, аерозольними упаковками тощо) повинна здійснюватись на верхніх поверхах. Ці товари необхідно зберігати окремо від інших у спеціально пристосованих приміщеннях. Не допускається зберігати в магазині одночасно більше 15 тисяч аерозольних упаковок і більше 2 тисяч фляшок (або більше 1м³) спирту та інших ЛЗР. Товари побутової хімії, лаки, фарби, розчинники, товари в аерозольній упаковці не дозволяється розміщувати ближче 0,5м від приладів опалення та у віконних вітринах. Не допускається торгівля пожежонебезпечними товарами побутової хімії, лаками, фарбами, розчинниками та іншими ЛЗР та ГР, розфасованими у скляну тару місткістю більше одного літра, а також пожежонебезпечними товарами без попереджувального напису “Вогненебезпечно”. Зберігати горючі товари або негорючі товари в горючій упаковці можна тільки в приміщеннях, що мають віконні отвори або спеціальні засоби димовидалення. Відділи, секції, прилавки для продажу пожежонебезпечних товарів повинні бути розташовані не ближче 4 метрів від виходів, сходових кліток та інших евакуаційних шляхів. Забороняється користуватись побутовими електронагрівальними приладами у складських приміщеннях та приміщеннях для підготовки товарів до продажу.

Зберігання та продаж гасу, інших горючих рідин дозволяється лише в окремо розташованих будівлях, побудованих з негорючих матеріалів. У приміщеннях забезпечується іскробезпечність, не допускається зберігання горючих тари і пакувальних матеріалів (картону, паперу тощо). Тара з-під цих рідин повинна зберігатися на спеціальних майданчиках, ізольованих огорожею. Продаж гасу та інших горючих рідин з автоцистерн може здійснюватись на відстані не менше 15м від розташованих поблизу будівель.

Продаж боєприпасів та піротехнічних виробів дозволяється тільки на верхніх поверхах спеціалізованих магазинів, які мають центральне опалення.

5. Забезпечення магазину товаром

Вимоги і принципи організації товаропостачання

Раціональна організація товаропостачання ґрунтується на додержанні таких основних вимог:

-- завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства відповідно до обсягів та структури попиту населення і змін кон'юнктури торгівлі;

-- ритмічне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу в широкому асортименті і необхідній кількості з урахуванням товарного профілю торговельного підприємства;

-- встановлення розмірів партій завезення з урахуванням наявних товарних запасів, обсягів одноденної реалізації і прийнятої періодичності завезення;

-- визначення джерел постачання і найбільш ефективних у конкретних умовах форм і методів товаропостачання з урахуванням складності асортименту, обсягів виробництва товарів та територіальної віддаленості постачальників від торговельного підприємства;

-- визначення кількості товарів і частоти їх завезення відповідно до типу і потужності торговельного підприємства, забезпечення його відповідними площами для зберігання та технологічним обладнанням (особливо холодильним);

-- забезпечення мінімальних витрат на завезення та зберігання товарів у роздрібній торговельній мережі.

Раціональна організація постачання роздрібної торговельної мережі з урахуванням наведених вимог має базуватися на принципах плановості, безперебійності, ритмічності, оперативності, технологічності та економічності

Принцип плановості товаропостачання передбачає завезення товарів у магазини за графіками, які визначають раціональну частоту, періодичність доставки окремих товарів і оптимальні розміри партій, що підлягають завезенню в торговельні підприємства.

Принцип безперебійності товаропостачання полягає в регулярному завезенні товарів у пункти продажу в кількості та асортименті, які унеможливлюють перебої в торгівлі ними.

Принцип ритмічності товаропостачання полягає в завезенні товарів через визначені (як правило -- рівні) проміжки часу. Завдяки цьому принципу не допускаються відхилення торговельних підприємств від установленого асортиментного профілю, утворення наднормативних товарних запасів і створюються передумови для раціональної роботи постачальників товарів.

Принцип оперативності товаропостачання передбачає завезення товарів у роздрібну торговельну мережу з періодичністю, яка відповідає динаміці роздрібного продажу товарів, його сезонних та інших коливань. Цей принцип передбачає періодичне поповнення запасів за певних умов: при рівномірному попиті товари завозяться через рівні проміжки часу; при нерівномірному (динамічно змінюваному) попиті, який скорочується або зростає, ритм завезення товарів повинен зростати або сповільнюватися відповідно до коливань попиту. В такому разі завезення товарів повинне здійснюватись у моменти наближення до мінімуму запасів ("точка замовлення").

Принцип технологічності товаропостачання передбачає застосування прогресивних технологічних рішень на всіх етапах та ланках товаропросування, включаючи транспортні, оптові і роздрібні торговельні підприємства. Основним напрямом забезпечення цього принципу є впровадження прогресивних технологічних рішень на основі застосування пакетно-модульних і контейнерних систем доставки товарів, що забезпечує індустріалізацію товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

Принцип економічності товаропостачання передбачає мінімізацію коштів на організацію закупівель, завезення і зберігання товарів. Одним із можливих напрямів забезпечення цього принципу є оптимальне використання парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів від постачальників до роздрібної торговельної мережі, механізація завантажувально-розвантажувальних робіт, правильне та вчасне оформлення документів з відпуску та приймання товарів. Поряд з цим важливо забезпечити товаропостачання з мінімально можливими розмірами запасів товарів як у підприємствах роздрібної торгівлі, так і в інших учасників даної системи (на складах виробничих та оптових торговельних підприємств -- постачальників).

Для підприємств достатньо потужних торговельних систем з великою кількістю пунктів продажу товарів передумовою забезпечення цієї мети є дотримання принципу централізації товаропостачання, який передбачає здійснення товаропостачання магазинів силами і засобами постачальників, без відволікання працівників магазинів та інших пунктів роздрібного продажу товарів для виконання технологічних операцій із завезення товарів. При цьому з працівників роздрібної торгівлі не знімається відповідальність за комерційні аспекти організації товаропостачання.

Формування асортименту в непродовольчих магазинах

Якщо потреби в харчових продуктах мають у підсумку межі, обумовлені фізіологічними нормами харчування, то потреби в непродовольчих товарах практично необмежені. їх межі в кожний даний момент визначаються купівельною спроможністю споживача. У міру зростання виробництва товарів, підвищення матеріального добробуту населення потреби і загальний обсяг попиту на непродовольчі товари зростає безмежно. Змінюється лише загальна структура попиту. Із задоволенням основних потреб в одязі, взутті попит частково переключається на предмети тривалого користування, предмети мистецтва і т. п.

На відміну від продовольчих товарів, що належать у своїй більшості до товарів повсякденного і частого попиту, попиту на непродовольчі товари властива періодичність. Періодичність купівель яких-небудь виробів пов'язана з термінами споживання (фізичного чи морального зносу) і з поповненням та розширенням гардеробу. Періодичність купівель товарів споживачами коливається від кількох тижнів (панчохи, носки) до кількох років (меблі, хутра, годинники, велосипеди та ін.). Чим більший період між купівлями того чи іншого товару, тим більшою мірою змінюється попит. По товарах тривалого користування (телевізори, радіоприймачі, побутові машини, мотоцикли тощо) розвиток попиту і зміна асортименту значною мірою диктуються технічним прогресом у виробництві. Замість вибулого зі споживання виробу купується виріб нової конструкції, моделі, марки.

Узагалі попит на непродовольчі товари умовно можна поділити на три види:

1) спеціальний (твердо сформований) попит, що висувається як пряма вимога, яка не допускає заміни необхідного товару яким-небудь іншим однорідним (електробритва "Харків", парфуми "Червоний Мак");

2) альтернативний попит (попит на вибір), що остаточно формується після попереднього ознайомлення з товарами і на основі їх вибору;

3) імпульсивний попит, що складається під впливом пропозиції товару. Спеціальний попит звичайно буває масовим і стійким, цілорічним або сезонним. Однак він може мати і поодинокий характер (наприклад на фотоапарати певних марок).

Під час формування асортименту товарів у непродовольчих магазинах слід ураховувати, що виникнення потреби і придбання того чи іншого товару супроводжується різним ступенем визначеності, чіткості і формулювання попиту. В одних випадках покупець приходить у магазин з чітко визначеними вимогами до товару (розмір, фасон, ціна, колір тощо), в інших -- не зовсім ясно уявляє собі багато ознак товару, котрий хоче придбати, визначивши тільки деякі загальні вимоги до товару (розмір і ціна костюма). Виникнення альтернативного попиту в процесі кінцевого вибору покупцями товарів являє собою дуже важливий чинник формування асортименту товарів у непродовольчих магазинах. Взаємозамінність товарів -- один з найважливіших принципів формування асортименту більшої частини непродовольчих товарів. Він дає можливість відмовитися від необхідності мати в магазині набір виробів буквально всіх моделей, фасонів, кольорів, малюнків, матеріалів тощо і разом з тим задовольняти попит покупців.

Як відомо, мати в магазині повний асортимент, наприклад одягу чи взуття, включаючи всі моделі, фасони, кольори, розміри і т. д., практично неможливо. Майстерність у підборі товарів і в техніці їх продажу і полягає в тому, щоб, використовуючи можливості альтернативного попиту, задовольняти запити основної маси покупців, маючи в магазині відносно обмежений асортимент товарів.

Пропозиція товару може служити імпульсом до виникнення попиту. У ряді випадків потреба в придбанні товару усвідомлюється покупцем лише тоді, коли він бачить цей товар. Найбільш характерно це проявляється при продажу товарів нових моделей, фасонів, малюнків тощо: спочатку виникає імпульсивний попит під впливом пропозиції (показу товарів, поради продавця, реклами), і лише надалі попит на ці товари здобуває певну ступінь стійкості.

Особливості формування попиту на непродовольчі товари відбиваються на підборі товарів.

Асортимент більшості непродовольчих товарів умовно можна розділити на дві частини -- постійну і перемінну. Постійна частина відповідає наявності спеціального попиту. Товари масового спеціального попиту обов'язково повинні бути в складі асортименту. Відсутність цих товарів породжує незадоволений попит. З іншого боку, з перемінною частиною асортименту пов'язаний альтернативний та імпульсивний попит. Особливості цих видів попиту потребують максимальної розмаїтості асортименту, систематичного його оновлення. Покупці охоче відвідують магазини, в яких постійно з'являється що-небудь нове, цікаве для вибору. Однак при зміні асортименту повинні зберігатися у відповідній структурі постійні, незмінні ознаки товарів: розміри, рости, повноти, діапазон цін. Правильне поєднання постійної і перемінної частин асортименту створює умови для максимально повного задоволення попиту покупців.

Істотним фактором формування асортименту є ціна товару, оскільки рівень купівельної спроможності різних груп населення визначає не тільки загальний обсяг попиту, але й особливості попиту залежно від ціни виробів.

Покупець обов'язково визначає для себе граничну ціну чи діапазон цін, у межах якого він збирається здійснити придбання товару. Тому одним із критеріїв правильної побудови асортименту товарів у магазині служить підбір товарів за розрядами цін. Частка товарів окремих розрядів цін залежить від типу магазина і його розташування. Невеликі магазини з вузьким асортиментом торгують зазвичай відносно недорогими товарами. У великих універсальних і спеціалізованих магазинах, особливо розмішених у центральній частині міста, збільшується частка товарів з більш високими цінами. При підборі асортименту товарів для конкретних магазинів варто виявити два-три розряди найбільш популярних (ходових) цін і в межах цих розрядів забезпечити максимально різноманітний асортимент виробів.

Для продажу цілого ряду непродовольчих товарів характерні чітко виражені сезонні коливання попиту, які необхідно враховувати при формуванні асортименту товарів. Особливо різким сезонним коливанням піддається попит на одяг і взуття. У продажу цих товарів розрізняють два сезони (зимовий і літній) і два демісезони (весняний і осінній). У ці періоди відбувається масове придбання населенням товарів відповідного сезону. Сезонною значною мірою є також торгівля спортивними товарами, будівельними матеріалами, сільськогосподарськими добривами, садово-городнім інвентарем. З певними періодами року пов'язана також торгівля підручниками, шкільно-письмовим приладдям, ялинковими прикрасами.

Відповідність товарного асортименту сезонним коливанням попиту досягається за допомогою: а) розширення чи скорочення асортименту окремих товарних груп (наприклад шкіряного і гумового взуття) і б) тимчасового включення в асортимент товарів виключно сезонного попиту (наприклад валяного і спортивного взуття). Необхідна повнота асортименту сезонних товарів створюється на початку сезонної торгівлі, а, як відомо, сезонну торгівлю розгортають трохи раніше настання відповідного періоду року. З огляду на те, що частина покупців купує товари задовго до настання сезону, припустимо мати в асортименті найбільш ходові товари наступного сезону. Для планування сезонної торгівлі і своєчасного нагромадження запасів товарів доцільно складати сезонний календар торгівлі, в якому по кожній групі товарів зазначати: а) час надходження в торгову мережу перших партій товарів; б) період найбільшого пожвавлення торгівлі; в) термін припинення завезення в магазини сезонних товарів. При цьому варто мати на увазі, що періоди сезонної торгівлі розпочинаються для різних товарних груп не одночасно. Наприклад, сезонний продаж головних уборів розпочинається пізніше, ніж сезонний продаж пальто.

Дуже істотним фактором зміни попиту виступає зміна моди. Найбільшому впливу моди піддається попит на одяг, взуття і речі туалету.

Мода відіграє важливу роль у формуванні попиту покупців. Вона примушує споживачів купувати нові товари задовго до моменту зносу наявних у них речей.

Недооцінка ролі моди у формуванні попиту населення приводить до негативних наслідків: товари застарілих моделей і фасонів перестають користуватися попитом, осідають у вигляді неходових запасів товарів у магазинах і на складах. Водночас попит На нові моделі і фасони часом залишається незадоволеним. Нова мода як масове явище спочатку виникає в столичних містах і великих промислових центрах, поширюючись надалі на інші міста і проникаючи на село. Швидкість зміни моди залежить від цілого ряду факторів. Мода на одяг і головні убори змінюється звичайно по сезонах. Зміна моди на чоловічий одяг і головні убори відбувається повільніше, ніж на жіночу. Більш повільно, ніж на одяг, змінюється мода на інші види виробів (предмети прикрас, речі домашньої обстановки).

Зміна моди, як правило, не охоплює попиту відразу всіх споживачів. По багатьох видах товарів поряд з попитом на вироби нової моди довгий час зберігається попит на вироби минулої моди. Люди похилого віку здебільшого неохоче слідують новій моді і виявляють попит на моделі, до яких вони звикли.

Необхідно вчасно уловлювати момент початку поширення нової моди в даній місцевості й реагувати на нього введенням в асортимент відповідних товарів. При вивченні попиту споживачів варто відзначати, на які з модних товарів попит продовжує фальшуватися чи починає скорочуватися, які з товарів колишньої моди продовжують користуватися увагою покупців. Повне виключення з асортименту товарів старої моди не завжди відповідає інтересам споживачів. В асортименті товарів магазинів потрібно витримувати правильне співвідношення товарів нової і старої моди і передбачати перспективи цих співвідношень у зв'язку з дальшим поширенням нової моди.

Важливою умовою правильного формування асортименту в непродовольчих магазинах є комплексна пропозиція товарів, що полягає в групуванні їх за споживчим призначенням у відповідні комплекси.

З урахуванням цієї ознаки розробляються різні споживчі комплекси -- конкретні переліки різновидів різних груп товарів. У комплекси включають товари за єдністю їх споживчого призначення і супутні товари. Так, розроблені комплекси за статевовіковою ознакою -- товари для дітей, товари для жінок, товари для чоловіків, за ознакою проведення дозвілля -- товари для туриста, товари для юного техніка і т. д.

Таблиця 1: Асортимент виробів з пластичних мас в універмазі

6. Раціональні пропозиції

В універмазі потрібно визначити які саме товари металевої і пластикової галантереї користуються попитом серед покупців магазину. А вже виходячи з цього розширювати асортимент, так як дані товари не є товарами продовольчої групи і потрібно чітко розуміти що буде продаватись, а які товари буде складно реалізувати.

Література

Організація торгівлі. Підручник. // За ред. проф. Апопія В.В., Міщук І.П., Ребицького В.М. 4-те вид., перероблене та доповнене, Київ, Центр навчальної літератури, 2009

Охорона праці у торгівлі: підруч. для студ. вищ. навч. Закл. / М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського ; Осокін В. В., Селезньова Ю. А. - Донецьк : ДонНУЕТ, 2008.

Основи товарознавства: конспект лекцій. / К.В. Сиротенко- К.: КНИГА, 2007.

Размещено на Allbest.ru