Економічне обґрунтування конкурентоспроможності продукції

Обмін ударами може бути особливо ефективним способом дисциплінувати конкурента за умови значної різниці в частках ринку. Наприклад, якщо обмін ударами включає зниження цін, то збитки від такого зниження для підприємства з великою часткою ринку можуть бути значно більшими, ніж для підприємства-сигналізатора. Тому на підприємство-агресора може чинитися тиск з вимогою відмовитися від своїх намірів.[ 7, с.100]

З даного аналізу можна зробити висновок, що утримання невеликої частки на таких перехресних ринках може виявитися ефективним вхідним бар'єром.

Боротьба торгових марок. Форма сигналу, споріднена з обміном ударами - боротьба торгових марок. Підприємство, якому загрожує чи може загрожувати конкурент, може впровадити торгову марку, розраховуючи покарати чи залякати такого конкурента. Боротьбу марок можна уявити як попередження чи створення перешкоди або як прийняття окремим загоном на себе головного удару конкурента. Марки також часто виводяться на ринок з незначною підтримкою до початку серйозного наступу, а це служить попередженням. Боротьбою марок можна також скористатися як наступальною зброєю в рамках великомасштабної кампанії.

Приватні антимонопольні позови. Якщо підприємство подає до суду приватний антимонопольний позов на свого конкурента, це можна витлумачити як сигнал незадоволення або, в деяких випадках, як тактику виснаження конкурента або зволікання. Приватні позови, таким чином, у багатьох випадках схожі на обмін ударами. Оскільки підприємство-ініціатор може припинити приватний позов у будь-який час, він є потенційно слабким сигналом незадоволення порівняно, наприклад, з конкурентними зниженнями цін. Якщо слабше підприємство подає позов на сильніше, то позов може виявитися способом поставити останню „ на місце ”, поки триває процес. Якщо сильніше підприємство відчуває дію закону, його влада може ефективно нейтралізуватися.

Якщо позов подають великі підприємства на малі, приватні антимонопольні позови можуть бути ледве завуальованим способом покарання. Позови змушують слабше підприємство нести надзвичайно високі судові витрати протягом певного періоду часу, а також відвернути його увагу від конкурентної боротьби на ринку. Позов до суду, який ще не набрав чинності, можна відкладати юридичними маневрами і знову активізувати, якщо слабше підприємство реагує на цей сигнал неадекватно.

Ринкові сигнали можуть виявитися великим внеском у знання підприємства своїх конкурентів, а отже, поліпшити якість цих припущень. Ігнорування їх означатиме ігнорування конкурентів взагалі. [7, с.102]

1.5 Методи оцінки конкурентоспроможності продукції

Для того, щоб товар легко продавався на ринку, він повинен задовольняти дві вимоги: мати відповідні споживчі властивості і відзначатися конкурентоспроможністю, щоб придбання саме цього товару уявлялося покупцеві вигіднішим і зручнішим, ніж іншого з такими ж функціями або такого ж у іншого продавця. Будь-який товар, винесений на ринок, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує той товар, який найбільш повно задовольняє його особисті потреби, а маса покупців - той, який більш повно відповідає суспільним потребам, ніж товари-конкуренти.

Тому, конкурентоспроможність (тобто можливість збуту на даному ринку) товару можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою, іншими словами, конкурентоспроможність - поняття відносне, чітко прив'язане до ринку і часу продажу. У кожного покупця є взагалі-то свій критерій оцінки задоволення своїх потреб, тому конкуренція набуває ще й індивідуального відтінку.

Фактор конкуренції носить примусовий характер, примушуючи виробників під загрозою витіснення з ринку, регулярно займатися системою якості і в цілому конкурентоспроможністю своїх товарів, а ринок об'єктивно і суворо оцінювати результати їх діяльності.

Конкурентоспроможність продукції - вирішальний фактор її комерційного успіху на розвиненому конкурентному ринку. Це багато аспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не лише за своїми якісними, технічними, економічними та естетичними характеристиками, але і за комерційними та іншими умовами його реалізації. Більше того, важливою складовою частиною конкурентоспроможності товару є рівень затрат споживача за час його експлуатації.

Інакше кажучи, під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевага саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів-аналогів. [3, с.113]

Конкурентоспроможність продукції визначається відношенням корисного ефекту (Р) до сумарних витрат, які включають видатки пов'язані і з придбанням, і з експлуатацією товару, тобто з ціною споживання (С):

К= Р/Стах, (1.1)

Чим кращим є це співвідношення, тим вищим вважається рівень конкурентоспроможності товару. Бути конкурентоспроможним означає не лише протистояти конкуренції, а й переважати її.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції передбачає необхідність її кількісної оцінки. Без такої кількісної оцінки конкурентоспроможності всі заходи, що передбачаються підприємством по підтриманню продукції на належному рівні залишаються лише хорошим наміром.

Відправний момент оцінки конкурентоспроможності будь-якого товару - формування мети дослідження. Якщо необхідно визначити місце даного товару в ряді аналогічних, то достатньо провести їх порівняння за головними параметрами (конкурентоспроможність - поняття складне, інтегральне, враховує багато параметрів). Незалежно від мети дослідження, основою для оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов.

Для визначення конкурентоспроможності досліджуваного товару спочатку необхідно обрати серед ринкових аналогів базовий варіант, який найкраще задовольняє потребу споживача і з котрим порівнюватимуть даний товар. Після вибору продуктів, по яких буде проводитися аналіз, на основі вивчення ринку і вимог покупців, визначається номенклатура параметрів, які беруть участь в оцінці. Число параметрів конкурентоспроможності залежить від виду і складності вибору в технічному і експлуатаційному відношеннях, а також від потрібної точності оцінки, мети дослідження та інших зовнішніх факторів. При аналізі повинні використовуватися ті ж критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

Параметри, які характеризують конкурентоспроможність товару, можуть бути: технічні, комерційні, організаційні, економічні. Група технічних показників характеризує технічний рівень та якість товарів. До їх складу входять:

класифікаційні параметри, які визначають належність вибору до певного виду, класу, типу продукції;

конструктивні (характеристики конструкторсько-технологічних рішень);

нормативні - такі, що відповідають міжнародним стандартам, нормам, правилам;

ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні тощо), які демонструють відповідність товару властивостям людського організму та психіки, надійність функціонування людського комплексу;

естетичні, які характеризуються єдністю змісту і форми предмета.

За комерційними умовами конкурентоспроможність відзначається показниками: рівнем ціни; терміном постачання; умовами оплати; рівнем митних зборів, податків і коштів витрачених на придбання товару; ступенем відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

За організаційними умовами придбання та використання товару конкурентоспроможність характеризується такими показниками, як наближення продавців до покупців, доставка продавцями товарів до місць споживання, зручність розрахунків, забезпеченість машинотехнічних товарів обслуговування у гарантійний та післягарантійний періоди. Найвагомішу роль у конкурентоспроможності товарів відіграють реклама і технічна інформація, якщо вони відповідають високим естетичним стандартам.

За економічними умовами споживання конкурентоспроможність включає такі показники: енергомісткість та економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається, або здійснюваної роботи; вартість сировини та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології; надійність, періодичність та вартість ремонтів, вартість запасних частин; чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної плати.

Економічні параметри враховують не лише вартість придбання товару, а й витрати на його подальшу експлуатацію: купівлю пального, мастил, запчастин, оплату використаної електроенергії, ремонт, а для деяких товарів ще й витрати на доставку, монтаж тощо. Отже, витрати споживача складаються з двох частин:

витрат на купівлю товару (його ціни);

витрат, пов'язаних із споживанням товару.

Суму цих витрат називають ціною споживання, і вона, як звичайно, суттєво перевищує ціну продажу.

Ц спож = Ц прод + М, (1.2)

де Ц прод - ціна продажу товару;

М - сумарні витрати споживання, пов'язані з експлуатацією товару протягом усього періоду його служби.

Тому більш конкурентоспроможним є не той товар, за який просять на ринку мінімальну ціну, а той, в якого мінімальна ціна на весь термін його служби (за інших рівних умов).

Кількісну оцінку рівня конкурентоспроможності роблять через систему показників: одиничних, групових та інтегральних. Спочатку визначають одиничні показники за кожним параметром як відсоткове відношення величини даного параметра оцінюваного виробу до величини того самого параметра базового виробу:

qі = Р оцін / Р баз,(1.3)

де Р оцін - значення параметру товару, який оцінюється; Р баз - значення цього параметру в базовому товарі.

Паралельно визначають коефіцієнти вагомості (значущості) кожного параметра (Vі). Для цього найчастіше використовують метод експертних оцінок.

Далі розраховують групові показники, які поєднують одиничні показники та характеризують ступінь задоволення потреби взагалі:

- для технічних параметрів - індекс якості:

I mn = ? qi * Vi, (1.4)

де qi- одиничний показник і-го технічного параметра; Vi- коефіцієнт вагомості і-го параметра; п - кількість параметрів, що розглядається.

для економічних параметрів - індекс цін споживання:

I en = Цоцін спож/ Цбез спож,(1.5)

де Цоцін спож, Цбез спож - ціна споживання відповідно оцінюваного і базового виробів.

Інтегральним показником конкурентоспроможності виступає чисельна характеристика конкурентоспроможних товарів, і визначається як відношення групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами:

К інт = I mn / I en, (1.6)

де I тп - індекс технічних параметрів (індекс якості);

I сп - індекс економічних параметрів (індекс цін).

Якщо К ішп < 1, то аналізований товар поступається перед базовим товаром конкурентів; якщо Кінт > 1, то аналізований товар має вищу конкурентоспроможність, ніж базовий виріб.

Розглядаючи ступінь покриття конкурентоспроможності товару слід виділити такі аспекти;

конкурентоспроможність товару може бути визнана лише в наслідок його порівняння з іншими товарами;

конкурентоспроможність відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретної споживчої потреби;

крім якісних показників,вона враховує ще витрати споживача на придбання і використання товару для задоволення своєї конкретної потреби.

Визначення конкурентоспроможності товару повинно вестись безперервно і систематично, в тісній прив'язці до фаз його життєвого циклу, щоб своєчасно вловити момент початку зниження показника конкурентоспроможності і застосувати відповідні рішення (зняти виріб з виробництва, модернізувати його, перевести на інший сектор ринку тощо). Адже випуск підприємством нового продукту перш ніж старий вичерпав можливості підтримання своєї конкурентоспроможності, є економічно недоцільним.

Разом з тим, будь-який товар після виходу на ринок починає поступово втрачати свій потенціал конкурентоспроможності. Такий процес можна сповільнити і навіть тимчасово затримати, але зупинити - неможливо. Тому новий виріб проектується по графіку, який забезпечить йому вихід на ринок до моменту значної втрати конкурентоспроможності попереднім вибором. Інакше кажучи, конкурентоспроможності нових товарів повинна бути випереджуючою і досить довготривалою. При цьому особливу увагу слід приділяти не лише покращенню технічних параметрів виробів, скільки зниженню ціни його споживання.

1.6 Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

В умовах ринкових відносин підприємство - виробник не може сподіватися на конкурентноздатність свого товару без обліку витрат на його створення та реалізацію, тобто йдеться ще й про конкурентноздатність самого підприємства. Істотні відмінності конкурентноздатності товару й підприємства полягають ось у чому. По-перше, про конкурентноздатність товару можна судити за станом на поточний день, тиждень, місяць. По-друге, оцінку конкурентноздатності товару дає покупець, споживач. Визначення конкурентноздатності підприємства потрібне, насамперед, для нього самого, аби знати докладно, у що обходяться витрати на створення товару ринкової новизни. По-третє, конкурентноздатність підприємства-виробника може оцінюватися ступенем відповідності його розвитку громадській потребі.

При розробці стратегічних цілей виділяють дві групи показників, які дають змогу об'єктивно оцінити цей процес. Показники першої групи: частка компанії на ринку, її динаміки, обсяг продажу тощо, відбивають в узагальненому вигляді ступінь задоволення споживачів продукцією (послугами) компанії. Показники другої групи, серед яких обсяг прибутку, норма прибутку, продуктивність праці, виробництво даного підприємства. У сукупності названі показники визначають конкурентні переваги даної корпорації.

Визначення конкурентоспроможності підприємства (тобто його основних відмінностей від конкуруючих підприємств за показниками ефективності виробництва та здатністю задовольняти потреби споживачів у товарах і послугах) - важлива ланка маркетингових досліджень. На думку західних науковців, високу конкурентоспроможність підприємства забезпечують такі економічні критерії:

наближеність до ринку;

створення автономій для підрозділів, цехів, філій разом з централізацією з питань фінансів, інвестицій;

простота організації;

максимальне використання здібностей працівників і створення для цього відповідної творчої атмосфери;

здійснення ефективного контролю за найважливішими проблемами підприємства.

На відміну від конкурентоспроможності товару, яка може мати як коротко так і довготерміновий характер, конкурентоспроможність підприємства слід оцінювати лише у тривалому періоді. Вона означає наявність важливих відмінностей даного підприємства від підприємств-конкурентів за рівнем ефективності господарської діяльності, формами вияву яких є здатність пристосовуватися до умов економічної кон'юнктури та задовольняти своїми товарами та послугами потреби споживачів.

Найважливішими факторами, які впливають на конкурентоспроможність підприємства є: впровадження досягнень науки і техніки у виробництво, зростання обсягів виробництва та місткості ринку, вдосконалення системи діючих на підприємстві стимулів до праці та ін. Значною мірою вона залежить від позицій конкуруючих підприємств.

Оцінку конкурентоспроможності підприємства слід проводити в комплексі, включаючи аналіз його слабких і сильних сторін. Необхідну комплексну оцінку можна отримати, використовуючи спеціальні розроблені таблиці, в яких містяться дані про підприємство та його основних конкурентів. Аналіз матеріалів цих таблиць дозволить встановити дійсне положення підприємства на ринку, визначити ключові фактори успіху.

Сегментація ринку за конкурентами дозволить підприємству більш ясно уявити свої порівняльні переваги, визначити сильні і слабкі сторони. Об'єктивна оцінка положення підприємства в конкурентному середовищі повинна бути проведена за всіма функціями, підрозділами і напрямками діяльності (виробництво, реалізація, організація менеджменту, фінанси, маркетинг).

Для того, щоб оцінити конкурентоспроможність підприємства, доцільно провести порівняльний аналіз за основними факторами (табл. 1.2) відносно провідних конкурентів. Схожа процедура є важливим елементом конкуруючого маркетингу.

Таблиця 1.2

Матриця оцінки конкурентоспроможності підприємства відносно провідних конкурентів

Фактори конкурентоспроможності	Наше підприємство	Конкуренти
		Фірма А	Фірма Б
1	2	3	4
Продукт: якість; стиль; престиж торгової марки; унікальність; універсалізм; технічні параметри; зручність в споживанні; багатоваріантність в користуванні; упаковка; габарити; рівень ремонтного обслуговування; термін служби; гарантійний термін; надійність; захищеність патентами.
Ціна: прейскурантна; процент знижки; пільгова знижка; форми та терміни платежу; умови кредиту
Канали збуту: - форми збуту (пряма доставка, торгові представники, підприємства-виробники, оптові посередники); - комісіонери та маклери; - дилери; - ступінь охоплення ринку; - ефективність(розміщення складських приміщень, системи контролю запасів, системи транспортування)
Просування продукту на ринку: Реклама; Індивідуальний продаж: стимули для споживачів; демонстративна торгівля; показ зразків виробів; навчання, підготовка персоналу збутових служб; Просування продукту по каналах торгівлі: - демонстрація продукту; - продаж на конкурентній основі; - премії торговим посередникам; - рекомендації по використанню; Телевізійний маркетинг; Нагадування про вироби в ЗМІ
Загальний підсумок

Визначення конкурентноздатності підприємства проводиться за допомогою комплексу методів.

Методи визначення конкурентноздатності підприємства:

з позиції порівняльних переваг;

виходячи з теорії рівноваги;

на базі теорії ефективної конкуренції;

з використання м теорії якості товарів;

шляхом матричних методів.

У відповідності з методом порівняльних переваг країна спеціалізується на виробництві та експорті тих товарів, які їй обходяться дешевше порівняно з ідентичними товарами виробників інших країн.

При застосуванні методу оцінки конкурентноздатності виробника, що ґрунтується на теорії рівноваги підприємства, тобто теорії факторів виробництва (відсоткові ставки за банківськими кредитами, відносна вартість закупленого устаткування, відносні ставки заробітної плати) виявлялися нижчими.

В основу теорії ефективної конкуренції покладено розробку критерію для визнання існуючого в галузі рівня конкуренції достатнім для підтримання високої ефективності господарської діяльності (продуктивність праці, рентабельності інвестицій, норма прибутку).

Матричні методи вивчення конкурентноздатності ґрунтуються на ідеї висвітлення процесів конкуренції в динаміці. Теоретичною базою цих методів слугує концепція життєвого циклу товару. Головним інструментом дослідження є матриця, побудована з використанням двох показників, один з яких тимчасовий.

Перелічені методи можуть використовуватися як кожний окремо, так і в сукупності, що дає можливість всебічно, об'єктивно визначити місце підприємства - виробника на ринку. [8, c. 301]

Конкурентоспроможність підприємства - поняття відносне, особливо в динаміці. Разом з тим, конкурентоспроможність - поняття комплексне, яке передбачає декілька рівнів конкурентної переваги. Щоб забезпечити достойне положення підприємства на ринку, важливої стратегічною задачею стає випередження конкурентів в розробці і засвоєнні нових товарів, нової технології, нового дизайну, нового рівня витрат виробництва, нових цін, нововведень в системі розподілу і збуту. Тим самим відразу досягається декілька параметрів конкурентної переваги.

Вивчення конкурентного середовища потребує систематичного спостереження за головними конкурентами, не випускаючи з поля зору потенційних конкурентів. Аналіз інформації, її інтерпретація дозволяють спеціалістам вивести обґрунтовані оцінки по кожному фактору конкуренції і охарактеризувати загальне положення фірми на ринку по відношенню до основних конкурентів.

Висновки до розділу 1

У процесі подолання чинників конкуренції можна скористатися трьома потенційно успішними стратегічними підходами: найменших сукупних витрат, диференціація, зосередження.

Центральним аспектом у формулюванні стратегії є ретельний аналіз конкуренції. Мета цього аналізу - зрозуміти природу ймовірних змін у стратегії кожного конкурента та успіх цих змін, ймовірну реакцію кожного конкурента на комплекс здійснених стратегічних ходів інших фірм, на сукупність змін у галузі та ширші зміни в зовнішньому середовищі.

Найважливішими формами ринкових сигналів є: попередні заяви про дії; обговорення результатів чи наслідків дій; публічне обговорення конкурентами стану справ у галузі; обговорення та пояснення конкурентами своїх кроків; тактика конкурентів у порівнянні з їхніми можливостями; спосіб, у який починаються упроваджувати стратегічні зміни; відхилення від попередніх цілей; відхилення від норм, прийнятих у галузі; обмін ударами; боротьба торгових марок; приватні антимонопольні позови.

Під конкурентоспроможністю розуміють комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевага саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів-аналогів. Конкурентоспроможність визначається відношенням корисного ефекту до сумарних витрат, які включають видатки, пов'язані і з придбанням, із експлуатацією товару.

Найважливішими факторами, які впливають на конкурентоспроможність підприємства, є впровадження досягнень науки і техніки у виробництво, зростання обсягів виробництва та місткості ринку, вдосконалення системи діючих на підприємстві стимулів до праці. Оцінку конкурентоспроможності підприємства слід проводити в комплексі, включаючи аналіз її слабких і сильних сторін.

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ „ПОЛІССЯХЛІБ”

2.1 Характеристика сучасної тенденції розвитку хлібопекарної галузі

Хлібобулочні вироби є важливим продуктом харчування для більшості населення України. Потреба в них притаманна людям будь-якого соціального статусу і за будь-якого рівня доходів. Хлібопекарська галузь покликана забезпечувати споживачів країни цими життєво значущими продуктами харчування в необхідних обсягах, асортименті та якості.

Протягом останніх років стан хлібопекарської галузі характеризується спадом обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів. У 2009 році, за попередніми даними, вироблено 1755 тис. т хлібобулочних виробів, що на 11,3% менше, ніж у попередньому році (Рисунок 2.1.). За 2010 року обсяг виробництва хліба становив 1725,6 тис. тонн і у 2011 вироблено 1694,2 тис. тонн. В Україні падають обсяги виробництва хліба. Причина -- у скороченні пропозиції якісного борошна. При цьому, на перший погляд, причин для нестачі борошна немає, оскільки цього року зібрано рекордний урожай. Проте, обсяги виробництва борошна планомірно знижуються -- про це свідчить навіть офіційна статистика: у жовтні борошномельні підприємства зменшили виробництво борошна на 2,7%. Причина скорочення -- значно зросла собівартість виробництва.

Відбулося розбалансування внутрішнього ринку, зокрема, і через активний експорт -- з України вивезено у 3,6 рази більше борошна, ніж в минулому м/році (українська мука продається до Молдови, Індонезії і Тунісу).

При цьому надалі ситуація може погіршитися: ринок борошна -- як мінімум -- житній може стати дефіцитним вже в наступному сезоні. Сільгоспвиробники нинішньої осені істотно скоротили посіви озимого жита. У деяких регіонах скорочення площ під цією культурою -- більш ніж у два рази. А ті аграрії, які все-таки посіяли цю культуру, втратили значну частину посівів через посуху минулої осені, яка згубила мінімум третину майбутнього врожаю.

Рис.2.1. Динаміка обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів в Україні, тис. тон.

Асортимент хлібобулочних виробів, які виробляються українськими підприємствами, налічує понад 1000 найменувань. Він збільшується щороку в межах конкурентної боротьби за споживача, при цьому використовуються сучасні технології із застосуванням різних смакових добавок, наповнювачів тощо. Найбільшу питому вагу у вітчизняному хлібопеченні займають пшеничний (близько 50%) та житній (близько 30%) хліби. Булочні вироби формують близько 15% ринку хлібопродуктів, решту 5% в асортиментному ряді складають здобні хлібобулочні та бубличні вироби, грінки, сухарі, пиріжки, пончики, пряники, печиво тощо.

2.2 Загальна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство „Поліссяхліб” (далі Товариство) засноване відповідно наказу регіонального Фонду державного майна України по Рівненській області від 14 березня 1997 р. № 162 шляхом перетворення державного підприємства Рівненський хлібозавод № 3 у відкрите акціонерне Товариство відповідно до ЗУ „Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі„ від 10.07.96 № 20/96-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. № 1099 „Про затвердження порядку перетворення державних підприємств і підприємств із змішаними формами власності у відкриті акціонерні товариства”.

Повна назва Товариства: відкрите акціонерне Товариство „Поліссяхліб”.

Місце знаходження: 33010, м. Рівне, вул. Макарова, 14.

Товариство створене з метою здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку в інтересах акціонерів товариства, а також його працівників.

Предметом діяльності Товариства є:

виготовлення, реалізація та перевезення хлібобулочних, кондитерських, сухарних виробів та інших продуктів харчування;

роздрібна та оптова торгівля товарами народного споживання власного виробництва та інших виробників, продуктами харчування, іншими продовольчими та промисловими товарами;

реалізація безалкогольних та алкогольних напоїв, вина;

заготівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

діяльність та проведення будівельно-монтажних робіт та ремонтів;

торговельно-закупівельна і посередницька діяльність, зовнішньоекономічна та благодійна діяльність;

підвищення технічного рівня виробництва продукції;

організація фірмових магазинів по продажу хлібобулочних, кондитерських, сухарних виробів та інших продуктів харчування;

сприяння розвитку нових форм торгівлі та пошук вигідних партнерів та посередників;

надання платних послуг населенню;

надання транспортних послуг по централізованій доставці хлібобулочних та кондитерських виробів в торгівельну мережу автотранспортом;

здійснення природоохоронних заходів;

здійснення інвестицій в розвиток підприємств торгівлі та інших галузей господарської діяльності;

інші види діяльності, що не заперечуються чинним законодавством України.

Основним предметом діяльності Товариства є виготовлення, реалізація та перевезення хлібобулочних, кондитерських та сухарних виробів.

В результаті здійснення господарської діяльності підприємство виготовляє близько 40 видів продукції, це - хлібці з висівками, хліб любительський, хліб корисний, хліб колосковий, хліб дарницький, хліб білий, батон український, батон звичайний, булка-рулет, макові гребінці, плетінка з начинкою, плетінка з крихтою, розанчики з сиром, калач „Новий”, булочка „Родзинка”, рогалик з ізюмом, тістечко листкове, рулет „Юний”, сухарі-грінки з ізюмом тощо. Асортимент продукції постійно змінюється та удосконалюється згідно потреб споживачів і попиту.

Контроль за якістю хлібобулочних виробів здійснює головний технолог.

Товариство є юридичною особою від дня державної реєстрації.

Підприємство є власником:

майна, переданого засновником та учасниками у власність;

продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках; фірмову марку, торговий знак, які затверджуються правлінням Товариства і реєструються в Торговельно-промисловій палаті, печатку зі своєю назвою, печатку „Для документів” із назвою товариства.

Засновником товариства є держава в особі регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області.

Акціонерами Товариства є:

- територіальна громада міста Рівного;

- юридичні особи різних форм власності та фізичні особи України і інших країн, які набули права власності на акції Товариства в процесі приватизації, випуску нових акцій та на вторинному ринку цінних паперів.

Статутний фонд Товариства становить: 758190 гривень (Сімсот п'ятдесят тисяч сто дев'яносто гривень). Він поділений на 3032760 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень кожна.

Товариство має право змінювати (збільшувати, зменшувати) розмір статутного фонду.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

З балансового прибутку Товариство сплачує проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначаються та затверджуються вищим органом Товариства відповідно до Статуту ВАТ та чинного законодавства України.

Розподіл прибутку відбувається шляхом створення і наповнення фондів товариства. Порядок створення фондів і розмір відрахувань до них визначається рішенням загальних зборів. За рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні товариства:

а) створюється і поповнюється резервний фонд;

б) виплачуються дивіденди.

Управління Товариством здійснюється через:

загальні збори акціонерів;

Спостережну раду;

правління Товариства;

ревізійну комісію.

Вищим органом управління Товариства є загальні збори акціонерів, які скликаються не рідше 1-го разу на рік. Спостережна рада є органом управління, що представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів і контролює та регулює діяльність правління Товариства. Обирається ця рада загальними зборами акціонерів з числа акціонерів в кількості 5-ти осіб на термін 5 років. Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління Товариства. Правління обирається загальними зборами акціонерів на термін 5 років. Правління Товариства складається з 5 членів. До його складу входять: голова правління, заступник голови правління, три члени правління. Перевірка господарсько-фінансової діяльності Товариства проводиться ревізійною комісією, яка затверджується вищим органом Товариства.

Організаційну структуру управління ВАТ „Поліссяхліб” відображено на рис.2.1.



Рис.2.1. Організаційна структура управління ВАТ „Поліссяхліб”

Основні техніко-економічні показники підприємства та їх динаміка відображені в таблиці 2.2.

Таким чином, динаміка поданих показників свідчить про коливання значень основних показників діяльності, а отже означає певну нестабільність в діяльності підприємства. Хоча ВАТ „Поліссяхліб” утримує своє становище лідера на ринку хлібопродуктів, враховуючи зростання конкуренції в галузі, йому б не завадило приділити більше уваги закріпленню досягнутих переваг.



Таблиця 2.2

Основні техніко-економічні показники ВАТ „Поліссяхліб”

№ з/п	Показники	Роки	Відхилення
			Абсолютне	Відносне, %
		2009	2010	2011	2012	2013	20102009	20112010	20122011	20132012	20102009	20112010	20122011	201/2012
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.	27803	28029	32101	37452	37250	226	4072	5351	-202	0,81	14,53	16,67	-0,54
2	Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.	10135	10208	10361	10686	11297	73	153	325	611	0,72	1,5	3,14	5,72
3	Середньорічний залишок оборотних коштів, тис.грн.	296	251	118	122	289	-45	-133	4	167	-15,2	-52,99	3,39	136,89
4	Коефіцієнт обіговості оборотних коштів, оборотів	94	112	272	307	129	18	160	35	-178	19,15	142,86	12,87	-57,98
5	Середньоспискова чисельність працівників,осіб	256	245	231	235	231	-11	-14	4	-4	-4,3	-5,71	1,73	-1,70
6	Фонд оплати праці, тис.грн.	6699	6259	6145	7703	7962	-440	-114	1558	259	-6,57	-1,82	25,35	3,36
7	Середньорічний виробіток одного працівника,тис.грн./ особу	108,6	114,4	139	159,4	161	5,8	24,6	20,4	1,6	5,34	21,5	14,68	1,00
8	Середньорічна заробітна плата одного працівника, грн.	26168	25547	26602	32779	49453	-621	1055	6177	16674	-2,37	4,13	23,22	50,87
9	Фондовіддача, грн./грн.	2,74	2,76	3,1	3,5	3,3	0,02	0,34	0,4	-0,2	0,73	12,32	12,9	-5,71
10	Фондоозброєність праці, тис.грн./особу	39,59	41,67	44,85	45,47	48,9	2,08	3,18	0,62	3,43	5,25	7,63	1,38	7,54
11	Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	20828	22137	24755	28707	28671	1309	2618	3952	-36	6,28	11,83	15,96	-0,13
12	Витрати виробництва, тис.грн.	26624	27687	30635	36134	35764	1063	2948	5499	-370	3,99	10,65	17,95	-1,02
13	Питомі витрати, грн./грн.	0,96	0,99	0,95	0,97	0,96	0,03	-0,04	0,02	-0,01	3,13	-4,04	2,11	-1,03
14	Прибуток від реалізації, тис.грн.	574	-349	717	498	577	-923	1066	-219	79	-160,8	-305,44	-30,54	15,86
15	Прибуток від звичайної діяльності,тис.грн.	8	-659	154	108	37	-667	813	-46	-71	101,2	527,9	-42,6	-65,74
16	Рентабельність виробництва, %	2,16	-1,26	2,34	1,38	1,6	-3,42	3,6	-0,96	0,22	-158,33	-285,71	-41,03	15,94
17	Рентабельність виробничих фондів, %	5,66	-3,42	6,92	4,66	5,1	-9,08	10,34	-2,26	0,44	-160,42	-302,34	-32,66	9,44
18	Рентабельність продукції, %	2,76	-1,58	2,9	1,74	0,2	-4,34	4,48	-1,16	-1,54	-157,25	-283,54	-40	-88,51
19	Рентабельність витрат, %	0,03	-2,38	0,5	0,3	0,1	-2,41	2,88	-0,2	-0,2	101	576	-66,7	-66,67

2.4 Аналіз середовища підприємства

Об'єктом дослідження даної магістерської роботи являється підприємство ВАТ „Поліссяхліб”, засноване відповідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14.03.1997 року №162 шляхом перетворення державного підприємства Рівненський хлібозавод №3 у відкрите акціонерне Товариство.

Аналіз середовища - це незвична для вітчизняних підприємств та організацій діяльність, якою процвітаючі організації України почали займатись недавно. Однак опанування прийомами та методами аналізу - одне з найважливіших завдань, що стоїть перед керівниками, оскільки параметри середовища - це унікальна комбінація факторів, що перебувають у постійному русі. Крім того, сучасний етап - це етап переходу до ринку та зміни параметрів економіки України.

Розрізняють:

зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу);

проміжне середовище (або „середовище завдань”);

внутрішнє середовище організації.

Якісний аналіз середовища, в якому працюють підприємства хлібопекарної галузі наведено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз середовища підприємства

№ з/п	Компоненти середовища	Залежність від ситуації:+" залежить; "-" не залежить	Вплив на ситуацію: "+" позитивний;"-" негативний; "0" відсутній	Значущість:"+" важливо;"-" неважливо
Загальне зовнішнє середовище:
1	економічний	+	+	+
2	технологічний	+	+	+
3	політичний	+	+	+
4	правовий	+	+	+
5	соціальний	+	+	-
6	екологічний	+	-	+
Операційне зовнішнє середовище:
7	постачальники	+	+	+
8	споживачі	+	+	+
9	конкуренти	+	-	+
10	виробники замінників	-	0	-
11	державні закони	+	-	+
12	фінансові організації	+	+	+
13	міжнародна діяльність	-	0	-
Внутрішнє середовище:
14	виробництво	+	+	+
15	фінанси	+	+	+
16	маркетинг	+	+	+
17	персонал	+	+	+
18	організація управління	+	+	+

Існує три рівні середовища: внутрішнє, що перебуває під впливом і контролем підприємства, „середовище завдань”, до якого входять організації, що безпосередньо пов'язані із визначенням і втіленням цілей підприємства; загальне середовище, де формуються загальноекономічні умови, тенденції, соціальні та політичні норми і т.д.

Межі між „середовищем завдань” і загальним середовищем досить розмиті. Найсуттєвіше на стан справ на будь-якому підприємстві впливає „середовище завдань”, яке ще має назву „безпосереднє оточення”, „проміжне середовище” тощо. Перелік елементів цього середовища досить різноманітний, однак є загальні принципи, які дають змогу виокремити цей елемент оточення в особливу підсистему. До них можна віднести:

безпосередній зв'язок з підприємством, яке є об'єктом аналізу, у вигляді довгострокових договорів, комунікаційних зв'язків різного типу тощо;

можливість впливу (в певних межах) на елементи цього оточення з боку підприємства.

Головне, що стримує розвиток підприємств - це обмеженість ресурсів, за які і відбувається головна конкурентна боротьба між організаціями, що належать до однієї галузі. Кожна з цілей підприємства потребує для свого забезпечення ресурси: гнучкість можлива за наявності ліквідних ресурсів, стабільність з'являється разом з ресурсами різних типів, що повільно знецінюються, універсальність базується на ресурсах, що широко використовуються. Комбінація необхідних ресурсів залежить від особливостей галузі і дає змогу в разі виконання зазначених вимог створити життєздатну організацію (підприємство). Кожне підприємство використовує свою „нішу”, яка визначається кількома показниками: обсягом середовища, його стабільністю/нестабільністю, ступенем концентрації виробництва та конкуренцією.

Сьогодні не існує єдиного, інтегрованого підходу до побудови загальної концепції зовнішнього середовища, яка б усебічно поєднувала економічні, технологічні, соціальні та політичні впливи на організацію, особливості взаємодії підприємства з його партнерами, конкурентами, споживачами та ін.

2.4.1 Загальне зовнішнє середовище

Загальне зовнішнє середовище формують фактори непрямої дії, які впливають на підприємство не безпосередньо, а через певні механізми і відносини.

Це фактори, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив.

Фактори зовнішнього середовища:

економічні - пов'язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії;

політичні - впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи, і знаходить своє відображення у діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади й уряду;

екологічні - ці фактори пов'язані зі станом довкілля та впливають на організацію виробництва на підприємстві;

соціально-демографічні - впливають на рівень і тривалість життя людей та формують їх ціннісну орієнтацію;

технологічні - пов'язані з розвитком техніки, обладнання, процесів обробки і виготовлення продукції;

правові - залежать від рівня розвитку правового поля країни.

На діяльність ВАТ „Поліссяхліб” ці фактори впливають наступним чином:

економічний фактор діє позитивно на функціонування підприємства, оскільки будь-який суб'єкт господарювання зацікавлений у швидкому обігу капіталу, продукції та ресурсів;

технологічний фактор здійснює значний вплив, оскільки від нього напряму залежить виробничий процес, а отже, і продуктивність праці;

політичний фактор вцілому справляє позитивний вплив, оскільки продукти харчування (а, особливо, хліб) завжди є стратегічною продукцією у економіці держави;

правовий фактор впливає на ситуацію здебільшого негативно (через недосконалу законодавчу базу, а, особливо, ПДВ). Але цей вплив незначний, бо товари, які виробляються на даному підприємстві не є підакцизними;

соціальний фактор справляє в даний момент позитивний вплив, оскільки через ситуацію, що склалася в нашій країні, завжди існує достатня пропозиція робочої сили.

Щодо екологічного компоненту загального зовнішнього середовища, то тут ситуація набагато важливіша, оскільки стан природного середовища прямо впливає на забезпечення підприємства необхідною сировиною для виробництва хліба, при чому залежність ця скоріше є негативною, бо пов'язана з великим ризиком поганих погодних умов, а отже, з можливістю неврожаю.

Цікавою особливістю є те, що всі фактори залежать від конкретної ситуації. Це обумовлено нестабільними процесами в національній економіці і суспільно-політичному житті країни. Найбільш впливовим фактором негативної дії є правовий.

2.4.2 Операційне зовнішнє середовище

Операційне середовище формують фактори прямої дії, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства і залежать від цієї діяльності. Підприємство як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні забезпечення сировиною, матеріалами, енергією, трудовими ресурсами і т. д., а також від споживачів виготовлених товарів і послуг. Операційне зовнішнє середовище включає в себе такі компоненти:

постачальники - постачальниками сировини і матеріалів є постійні і надійні партнери, з якими укладені договори про співпрацю. Забезпечують борошном - Радивилівський комбінат хлібопродуктів, дріжджами - Львів, водою - Рівненський облводоканал, електроенергією - Рівнеенерго. Виконання умов договору відбувається вчасно і в повному обсязі;

споживачі - оскільки хлібобулочні вироби є товаром першої необхідності, то його купує постійно, регулярно все населення, незалежно від фінансового стану. При розробці, виборі стратегії потрібно максимально враховувати думку споживачів, проводити опитування, прислухатись до їхніх зауважень. Адже якщо немає попиту на нашу продукцію, то досконале виробництво, управління і організація не має значення. Тобто споживачі є вирішальною ланкою існування і розвитку підприємства;

конкуренти - виробників хлібобулочної продукції у Рівненській області є досить багато. Основними конкурентами для ВАТ „Поліссяхліб” є Хлібозавод № 1, а також завод „Рум'янець”. Їхня продукція у ціновій сфері не поступається Товариству, проте якість і маркетингова політика у них кращі. Конкуренти Товариства захоплюють його ринки збуту з року в рік, тому необхідно приділити більше уваги якості продукції, упаковці і сервісу;Конкуренти є найбільш небезпечним фактором операційного середовища, оскільки хлібопекарська галузь являється висококонкурентною через насиченість ринку її продукцією. Вплив конкурентів на діяльність ВАТ „Поліссяхліб” звичайно є негативним, адже він, по-перше, несе за собою скорочення частки ринку, а звідси і обсягів виробництва, по-друге, підвищення витрат, пов'язаних з покращенням якості виробів, збільшення асортименту та використання інших інновацій. Крім великих конкурентів загрозу для реалізації стратегії ВАТ „Поліссяхліб” становлять також дрібні пекарні, які більш чутливіше та швидше реагують на коливання попиту.

виробники замінників - замінників сухарних і хлібобулочних виробів не існує, тому у цій галузі ми уникаємо конкуренції;

державні закони - вони регламентують діяльність підприємства. Прийняття нових законів Верховною Радою може впливати як позитивно, так і негативно на діяльність Товариства, при цьому спрощуючи, полегшуючи становище в галузі або навпаки;

фінансові установи - банківські установи для ВАТ „Поліссяхліб” є важливим елементом існування. Товариство бере короткострокові і довгострокові кредити у банку „Аваль”, проте постійно і вчасно їх повертає. Стабільна кредитно-фінансова ситуація сприятиме стратегії найменших сукупних витрат підприємства;

міжнародна діяльність - цей компонент операційного зовнішнього середовища зовсім не впливає на підприємство.

ВАТ „Поліссяхліб” поширює свою продукцію на території міста Рівного і у Рівненській області. За кордон продукція не вивозиться, оскільки має досить незначний термін зберігання і збільшення ціни в результаті великих транспортних витрат буде невиправданим. Закордонної хлібобулочної продукції на території м. Рівного також немає.

В Рівненський області 23 хлібозаводи виробили 36,7 тис. тонн хліба, що становить приблизно 90% від всього виробництва. Інші десять припадають на малі підприємства. Близько 60% хліба випікається безпосередньо у Рівному, де «гігантами хлібовипікання » є « Рівнехліб » та « Поліссяхліб ». Окрім них, у місті працює також 24 приватних пекарні.

Таблиця 2.4.

Обсяги виробництва хліба в Рівненській області, тонн

Райони	Роки
	2009
Рівненський	1625	1677	1686	2029
Сарненський	792	1592	4055	4746
Костопільський	868	2279	2220	3650
Острог	1177	926	876	860
Дубно	160	192	1021	1196
Кузнецовськ	168	2419	2475	2859

Конкуренція на ринку має загалом ціновий характер, але при цьому великі виробники конкурують із малими та середніми пекарнями також і за якістю, асортиментом та методами продажів. Останні роки характеризуються загостренням конкуренції на ринку хлібобулочних виробів.

Основні конкуренти та обсяги їх збуту, виходячи із денної норми споживання хліба для нашого міста 60т, зображені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Обсяги реалізації хлібобулочних виробів підприємствами - конкурентами

Підприємства	Обсяги збуту, тн/добу
„Поліссяхліб”	25
„Рівнехліб”	23
„Рум'янець”	10
Пекарні, всього: в тому числі „Люкс”	2 1

За даними обласного управління статистики, кожний рівнянин спожив близько 118 кілограмів хлібопродуктів, до яких, окрім хліба, відносяться борошно, макаронні та інші борошняні вироби.

Найбільший конкурентний тиск спостерігається зі сторони таких підприємств, як ВАТ “Рівнехліб” та порівняно нового підприємства „Рум'янець”. Також певний незначний вплив чинять приватні міні-пекарні Рівненського району, найбільша з них -- “Дивохліб” у м. Рівне, кондитерський цех у м. Здолбунів, ЗАТ „Рівне-борошно”, ТзОВ „Мрія”.

Темпи зростання підприємства „Рум'янець” набагато вищі ніж уВАТ „Поліссяхліб”. Основною перевагою є його широка асортиментна політика та добре налагоджене сервісне обслуговування, зокрема, вся продукція заводу „Рум'янець” упаковується, що теж дозволяє переманити споживачів на свою сторону.

За даними статистики розподіл ринку борошняних виробів у Рівненській області (за 2009-2013 роки) характеризувався такими даними (мал. 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл ринку борошняних виробів у Рівненській обл.

Як видно з діаграми, за останні роки існує стійка тенденція до збільшення обсягу споживання продукції підприємств галузі.

Державні закони є одним з головних впливових компонентів операційного зовнішнього середовища, оскільки вся діяльність підприємства повинна відбуватися лише в рамках визначених відповідним законодавством. Вплив цього фактору, на жаль, на сучасному етапі розвитку української економіки для ВАТ „Поліссяхліб”, здебільшого, є негативним через високі податкові ставки, постійне державне регулювання галузі, особливо в питанні ціноутворення. Підприємство не може керувати цим чинником, а лише змушене підлаштовуватись під вимоги чинного законодавства.

Фінансові організації є важливим елементом, оскільки вони допомагають підприємствам шляхом інвестування та надання їм коштів у кредит для покращення своєї ситуації.

Міжнародна діяльність не є важливим елементом, бо, по суті підприємство не має постійних міжнародних зв'язків.

Як підсумок слід сказати, що у зв'язку з особливістю продукції підприємства (вона є дуже нееластичною) майже відсутній вплив виробників товарів-замінників. Однак негативним моментом є швидке насичення ринку хлібопродуктів.

2.4.3 Внутрішнє середовище

Господарська діяльність підприємства аналізується за його головними функціональними елементами, до яких відноситься виробництво, фінанси, маркетинг, персонал і організація управління. Кожен з цих елементів характеризується за допомогою відповідних показників, які можуть бути як джерелом переваг, так і недоліків підприємства.

1. Виробництво. Виробничі потужності, стан обладнання, рівень диверсифікації виробництва, доступність до джерел сировини, переваги розташування - все це впливає на обсяги виробництва продукції, її собівартість і ціну, якість продукції, доступність для споживачів. В таблиці 2.5. наведено дані, які характеризують обсяг, склад і структуру ос...