Сутність та особливості аграрного маркетингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Сучасний стан аграрної економіки потребує впровадження маркетингових підходів до виробничо-збутової діяльності організацій і підприємств АПК України. Системи управління маркетингом повинні створюватися з урахуванням загальних завдань агропромислового комплексу в умовах переходу до ринку: чіткого розподілу функцій управління між обласною та районними ланками, а також їхніми організаціями і підприємствами, розвитку нових організаційних форм аграрного бізнесу, підвищення ефективності маркетингової діяльності на основі досягнення самоокупності, відмови від монополізму в організації й управлінні аграрним бізнесом. Застосування системи аграрного маркетингу на підприємствах АПК потребує вибору оптимальної структури маркетингових служб, виходячи із розв'язання основних завдань -- збору та аналізу маркетингової інформації, прогнозування і розробки альтернативних маркетингових стратегій та планів, оперативної роботи.

Аграрний маркетинг - це вся діяльність, яка пов'язана з сільськогосподарським виробництвом, харчуванням населення, насінням, збиранням врожаю, переробкою і доставкою до кінцевого споживача, включаючи аналіз потреб, мотивацій і поведінки споживачів на ринку продовольчої продукції. Виважена й послідовна маркетингова політика є провідним джерелом переваг у конкурентній боротьбі. Маркетингова політика підприємства являє собою комплекс заходів щодо організації діяльності підприємства з метою досягнення стратегічних цілей.

Метою навчально-виробничої практики є повторення теоретичних знань з аграрного маркетингу, які одержані в ході навчання в університеті, та застосування теоретичної бази для надбання і освоєння практичних навиків щодо організації аграрного маркетингу на підприємствах АПК.

Базою практики є ВП НУБіП України НДГ ”Великоснітинське” ім.О.В.Музиченка, яке розташоване в с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області. ВП НУБіП України НДГ ”Великоснітинське” ім.О.В.Музиченка - це державне сільськогосподарське підприємство, яке підпорядковується Національному університету біоресурсів і природокористування України та є його навчальною базою.

Об'єктом дослідження є агромаркетингова діяльність підприємства агропромислового комплексу України. Предметом дослідження є механізм проведення комплексного аналізу для визначення маркетингової політики підприємств агропромислового комплексу України. При дослідженні були використані наступні методи комплексного аналізу: метод порівняння, метод приведення показників в порівняльний вигляд, метод групувань, статистичні методи, графічний метод, метод табличного відображення даних.

Нами поставлені наступні завдання:

Розглянути загальнотеоретичні аспекти організації агромаркетингової діяльності підприємств;

Проаналізувати маркетингову політику підприємства;

Навести напрямки вдосконалення маркетингової політики підприємства;

При написанні роботи основними джерелами інформації були: звітність підприємства; публікації вітчизняних та зарубіжних науковців; матеріали нормативних документів; науково-популярні статті періодичних видань.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АГРАРНОГО МАРКЕТИНГУ

1.1 Сутність та особливості аграрного маркетингу

аграрний маркетинг товарний збутовий

Формування ринку сільськогосподарської продукції залежить від функціонування різних ланок у складі агропромислового комплексу, таких як сільське господарство, системи заготівель, зберігання, переробки, роздрібної й оптової торгівлі та інші. Завдання, що стоять перед ними, забезпечують єдність процесу доведення виробленої продукції до споживача. Розвиток споживчого ринку необхідний для того, щоб виробничо-збутова діяльність підприємств і організацій в агропромисловому виробництві орієнтувалася на задоволення потреб конкретних споживачів.

Аграрне підприємництво (агробізнес) - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву сільськогосподарської продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти сільськогосподарської підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. [19]. До агробізнесу залучаються всі виробничі та обслуговуючі сфери діяльності АПК. Система агробізнесу функціонує внаслідок поєднання процесів виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, зберігання, транспортування і доведення до споживача. Різні підприємницькі структури, що сприяють такому поєднанню утворюють комплекс економічних відносин який називається аграрним маркетингом.

Маркетинг - це наукова концепція та заснована на ній система управління виробничою та збутовою діяльністю підприємств АПК, що забезпечує виявлення потреб споживачів, виробництво відповідних цим потребам видів сільськогосподарської продукції, просування товарів до споживачів та одержання на цій основі максимального прибутку. [19]

Аграрний маркетинг - це передбачення, управління й задоволення попиту на товари й послуги людей, організацій, територій за допомогою обміну в агробізнесі. [12]

Аграрний маркетинг - це вся діяльність, яка пов'язана з сільськогосподарським виробництвом, харчуванням населення, насінням, збиранням врожаю, переробкою і доставкою до кінцевого споживача, включаючи аналіз потреб, мотивацій і поведінки споживачів на ринку продовольчої продукції.

Передумови виникнення аграрного маркетингу:

- перехід від планової до ринкової економіки;

- відсутність системи, що дозволяє орієнтуватися в ситуації на ринку;

- неефективне позиціонування сільськогосподарських підприємств на ринку.

Аграрний маркетинг являє собою складну систему по вирішенню проблем одержання максимального прибутку від виробництва й реалізації продукції з мінімальним комерційним ризиком. Для досягнення головної мети агромаркетингу й агробізнесу необхідно одержати достатню кількість продукції для задоволення потреб в продукції агропромислового комплексу, а виробника - у бажаному прибутку.[12]

Аграрний маркетинг відрізняється від промислового, комерційного, банківського та інших видів маркетингу. Це визначається особливостями сільського господарства: залежністю результатів від природних умов, роллю і значенням товару, різноманітністю форм власності, розбіжністю робочого періоду та періоду виробництва, сезонністю виробництва і одержання продуктів, різноманіттям організаційних форм, зовнішньоекономічними зв'язками, участю державних органів у розвитку АПК та його галузей. Природні та економічні процеси в агробізнесовій діяльності інтегруються і утворюють особливі умови для організації виробництва і маркетингу.

Перша особливість - служба аграрного маркетингу має справу з товаром першої життєвої необхідності, отже, необхідно своєчасно, у потрібному обсязі та асортименті, з урахуванням віку, статі, національних традицій, стану здоров'я споживачів задовольняти їхні потреби та інтереси. Товар, як правило, який швидко псується, тому потрібні оперативність поставки, доцільна упаковка, сервісне і естетичне обслуговування.

Друга особливість - розбіжність робочого періоду та періоду виробництва. Продукцію рослинництва отримують один-два рази на рік, а робочий період триває цілий рік. У зв'язку з цим фахівці з маркетингу повинні вміти прогнозувати діалектику попиту споживачів, добре знати тенденцію його задоволення, ринкову кон'юнктуру і т.д., тому, що від цього залежить ефективність агромаркетинга. Крім того, така особливість сільськогосподарського виробництва, як сезонність, впливає на форми і методи аграрного маркетингу і робить їх відмінними від форм і методів промислового маркетингу.

Третя особливість - виробництво сільськогосподарської продукції взаємопов'язане і визначається основним засобом і предметом виробництва - землею, її якістю та інтенсивністю використання. Існує також тісний зв'язок використання землі з розвитком галузей тваринництва. Все це визначає обсяг, асортимент і якість продукції, надає агромаркетингу певну специфіку в процесі його організації та проведення.

Четверта особливість - різноманіття форм власності в системі АПК на землі, засоби виробництва, реалізований товар. Це визначає багатоаспектну конкуренцію, яка керується тільки попитом споживачів та його задоволенням. Звідси різноманітність стратегій і тактик, прагнення до вдосконалення форм і методів аграрного маркетингу, пристосування їх до потреб і інтересів споживачів. Положення ускладнюється ще й тим, що багато продуктів харчування надходить з-за кордону, тому вітчизняне маркетингове забезпечення повинно успішно конкурувати із зарубіжними фірмами.

П'ята особливість - більш висока чутливість, самоорганізація і самоврядування системи аграрного маркетингу в порівнянні з іншими видами маркетингу, що пояснюється особливостями попиту споживача, гострою конкуренцією на ринку сільськогосподарської продукції через ідентичність товарів, необхідністю швидкого пристосування системи маркетингу до державних та інших директивних рішень внаслідок різноманіття конкурентних організаційно-правових форм.

Шоста особливість - більш низький рівень науки і мистецтва маркетингової діяльності в АПК в порівнянні з іншими галузями, оскільки до теперішнього часу не сформувалася наука про аграрний маркетинг, отже, відсутні науково обгрунтовані рекомендації щодо його здійснення. Проте останнім часом становище почало змінюватися на краще, сільськогосподарські навчальні заклади приступили до підготовки фахівців з аграрного маркетингу. [20]

Для ефективної діяльності на ринку сільськогосподарської продукції необхідно знати функції агромаркетингу, щоб приймати науково обгрунтовані й оптимальні рішення. Всі функції маркетингу в АПК слід класифікувати за двома критеріями: змістом і об'єктом впливу. Перші називають загальними, а другі - конкретними.

Загальні функції маркетингу - це управління, організація, планування, прогнозування і встановлення цілей, аналіз, оцінка, облік і контроль. Конкретні - це дослідження ринку, вивчення поведінки споживача і його попиту, аналіз навколишнього середовища, здійснення товарної політики, підтримка життєвого циклу товару, ціноутворення та цінова політика, рух товару і збут продукції, формування попиту та стимулювання збуту продукції, комерційна діяльність, зовнішньоекономічна маркетингова діяльність, обліково-фінансова діяльність; управління маркетингом. У процесі маркетингової діяльності загальні та конкретні функції взаємопов'язані. Управління являє собою вид діяльності, що підтримує дію системи маркетингу в заданому напрямку або її зміну. Воно носить оперативний характер, тому включає оперативну координацію та регулювання.

Організація покликана забезпечувати цілісність, єдність, упорядкованість роботи служби маркетингу. Всі окремі системи маркетингу, об'єднуючись, створюють оптимально організоване ціле. Тому постійно повинна зберігатися цілісність економічної, організаційної, технічної та інших підсистем, але з забезпеченням спеціалізації, кооперації, ритмічності, синхронності та безперервності функціонування маркетингової системи

Планування визначає цільову програму, її пропорції і забезпеченість необхідними засобами. З його допомогою здійснюється планомірність виробництва, управління та маркетингу. Складовими частинами даної функції є прогнозування, програмування, проектування. Особливо широко використовується метод моделювання: створюються моделі проведення маркетингових процедур. У процесі планування повинні забезпечуватися науковість, системність, єдність планування.

Прогнозування та цілепокладання припускають здійснення прогнозу на основі використання економіко-математичних методів, глибокого дослідження реальної дійсності та її діалектики (дослідження ринків, потреб покупців, інтересів споживачів). Прогноз в маркетинговій і бізнесовій діяльності має велике значення, тому що багато поведінкових аспектів споживачів важко, а часом і неможливо спланувати. Але якщо таке прогнозування виконано, то далі розробляється цільова програма, або дерево цілей маркетингової діяльності.

Аналіз - це збір, обробка, систематизація і вивчення інформації, виявлення відхилення від заданих програм і визначення їх причин, з'ясування можливостей і шляхів ліквідації цих відхилень, зведення аналітичних матеріалів з маркетингу, подання їх керівникам і фахівцям, вивчення та встановлення шляхів підвищення якості та ефективності маркетингової діяльності в умовах, що склалися.

Оцінка підводить підсумок виконання попередніх функцій та дозволяє визначити, чи правильно було вибрано напрямок маркетингової діяльності. Облік і контроль - постійна функція. Вона необхідна для контролю фактичного процесу маркетингу, діяльності керівників і фахівців. Контроль повинен бути всеохоплюючий, постійний, своєчасний і ефективний.

У сільськогосподарських і агропромислових формуваннях маркетингова діяльність може бути ефективною за умови, якщо нею займаються всі працівники апарату управління, а сприяють їй всі працівники сфери виробництва. Одночасно з фахівцями апарату управління маркетингові функції здійснюють і працівники сфери виробництва: виробляють продукцію необхідної якості, встановленого асортименту і створюють умови для сучасного задоволення попиту споживачів. [20]

1.2 Система засобів маркетингу та їх характеристика

З метою забезпечення підприємства необхідною інформацією про макро- та мікросередовище, ринок і власні можливості на підставі результатів дослідження ринку розробляють комплекс маркетинг, який у світовій практиці дістав назву Marketing-mix.

Система засобів маркетингу - це сукупність прийомів і методів, конкретний інструментарій, який використовується підприємством для досягнення поставленої мети, вирішення відповідних завдань. [21]

З кінця 50-х років ХХ ст. систему засобів маркетингу називають «комплекс маркетингу» (marketing-mix). У кінці 70-х років можливі елементи цього комплексу було об'єднано в чотири групи - концепція «4Р», від початкової букви англійської назви кожної групи елементів:

product - товар;

place - місце;

promotion - просування;

price - ціна;

Головна мета розробки комплексу маркетингу - забезпечити їй стійкі конкурентні переваги для завоювання стабільних позицій на ринку. Сутність комплексного маркетингу полягає в оперативному реагуванні на зміни становища на ринку. Такої оперативності можна досягти, виконавши глибокий економічний аналіз і комерційні розрахунки з використанням сучасних економіко-математичних методів. Велику роль у розробці комплексу маркетингу відіграють практичний досвід та інтуїція маркетолога. Діяльність фірми на ринку буде успішною, якщо вона застосовуватиме елементи Marketing-mix у комплексі. Застосування окремих складових комплексу не дає бажаних результатів, оскільки вони взаємозалежні й відображають різні напрями діяльності фірми. Не варто сподіватися, що підприємство працюватиме на ринку ефективно, якщо ринковий механізм його функціонування поділений на складові. Зазначимо, що кожен з елементів комплексу маркетингу є формою задоволення потреб споживачів. Споживачеві не байдуже, який товар він купує, за якою ціною, в яких місцях і яким чином налагоджується система спілкування між ним та підприємством.

Головний елемент комплексу маркетингу - товар. Тут основними інструментами маркетингової діяльності підприємства є його якість, різноманітність, зовнішній вигляд, властивості, товарна марка, упаковка, габарити, сервіс, гарантії, можливості повернення товару покупцем. Головним у створенні товару як системи елементів є пошук і реалізація суттєвих переваг для споживачів проти товарних пропозицій конкурентів у широкому діапазоні - від упаковки до екологічної безпеки. В ідеалі товар підприємства має бути унікальним на ринку.

Розподіл - це насамперед конструювання каналів збуту продукції підприємства. Саме вони мають пов'язувати підприємство з ринком, забезпечувати можливості для реалізації його продукції. Крім того, цей блок системи засобів маркетингу передбачає належні способи та методи створення збутового апарату, вибору посередників та управління ними, підготовки торговельних працівників, розміщення товарів у відповідних торговельних закладах, формування в кожному з них оптимального асортименту та номенклатури продукції, нагромадження необхідних та достатніх її запасів, організації транспортування і зберігання.

Просування має на меті створення інформаційного взаємозв'язку підприємства зі своїм цільовим ринком. Тут головними інструментами маркетингу є реклама, пропаганда, стимулювання збуту та персональний продаж.

Ціна - мета та стратегії ціноутворення, ціна виробника, гуртового та роздрібного торговця, політика знижок та їх структура, умови контрактів, методи визначення прейскурантних цін, умов оплати та торговельного кредитування покупців. [21]

На сьогоднішній день цей перелік може налічувати від чотирьох до шістнадцяти компонентів такими як:

people - люди, споживачі, персонал фірми;

personal selling - персональний продаж;

package - упаковка;

process - процеси;

physical evidence - матеріальні свідоцтва;

partnership - дружні стосунки зі споживачами;

З одного боку, концепція «marketing mix» - це систематизований перелік можливих маркетингових інструментів, а з другого - оптимальна й ефективна комбінація необхідних і достатніх дій у конкретній системі «продукт-ринок». Між цими двома полюсами досить велика дистанція. Характер її проходження, тобто порядок створення, використання «комплексу маркетингу», може дати належну користь, належний комерційний ефект, або стати шкідливим - збитковим, або навіть катастрофічним - поразка підприємства в конкурентній боротьбі, його вихід з ринку. З огляду на це, створення ефективного комплексу маркетингу - одне з найактуальніших, трудомістких і складних питань маркетингової практики. Досягнення успіху щодо цього базується на таких принципових засадах.

Кожна система «продукт - ринок» потребує створення індивідуального, точно перевіреного комплексу маркетингу. При цьому він має бути гнучким, тобто динамічно змінюватись відповідно до змін у навколишньому бізнес-середовищі.

Комплекс маркетингу потрібно конструювати з метою досягнення ефекту синергії, тобто максимальної результативності сумісного використання маркетингових інструментів і дій за рахунок взаємопосилення цих дій.

Комплекс маркетингу треба точно орієнтувати в такій системі координат:

ринок - чи підходить для нього цей товар, рівень цін, тип реклами;

конкуренти - їх можлива реакція, стратегія, сильні та слабкі сторони;

підприємство - потенціал, ресурси, технологія, персонал.

Комплекс маркетингу завжди має бути комплексним і гармонійним поєднанням інструментів та дій. Інакше кажучи, його структуру треба складати з необхідної і достатньої кількості цих дій та інструментів з одночасним передбаченням логічної послідовності та взаємного узгодження порядку їх реалізації.

Створюваний комплекс маркетингу має бути активним, тобто передбачати не тільки виконання вимог ринку, але і його формування, сприяти збільшенню його реальної місткості, активізувати купівельну активність споживачів.

Будь-який комплекс маркетингу обов'язково потрібно чітко спланувати, так як порядок його реалізації зазвичай викладають як чітку програму дій з деталізацією часу, місця, відповідальних за здійснення окремих заходів, форми контролю.

Будь-яку «маркетингову суміш» необхідно точно економічно обґрунтувати. Це означає, що вона, з одного боку, має бути пробюджетована, а з другого - детально обрахована із визначенням того економічного результату (доходів, прибутку), на який сподіваються після її виконання. [5]

1.3 Організація маркетингової діяльності на підприємстві

Ефективна маркетингова діяльність підприємства неможлива без організації відповідних управлінських структур - відділів, бюро, секторів тощо. Їх діяльність має базуватись на таких принципах:

цілеспрямованість - відповідність місії, цілям, стратегії та політиці підприємства, спрямованість на розв'язання суто маркетингових проблем, пошук і задоволення потреб споживачів;

чіткість побудови - розумна спеціалізація, брак дублювання функцій, забезпечення єдності керівництва маркетинговою діяльністю, підконтрольність виконавців;

точна визначеність напрямів діяльності - орієнтація на конкретну концепцію, чіткий розподіл завдань та функцій кожного підрозділу й виконавця, вертикальних та горизонтальних зв'язків;

гнучкість - своєчасне реагування на зміни в навколишньому бізнес - середовищі;

координованість дій - комплексність маркетингових заходів для досягнення ефекту синергії;

достатня фінансова забезпеченість як з погляду виконання маркетингових дій, так і мотивації праці працівників маркетингових служб;

економічність - покриття витрат на маркетинг доходами від реалізації маркетингових заходів;

висока кваліфікація кадрів та їх постійна спеціальна перепідготовка;

активна політика - пошук ринків, споживачів, незадоволених потреб, творчі підходи до розв'язання поставлених маркетингових завдань;

Організація маркетингу - це структура управління маркетинговими функціями, яка встановлює підпорядкованість і відповідальність за реалізацію поставлених цілей і виконання завдань.

Організація маркетингу передбачає:

* побудову та вдосконалення структури управління маркетингом;

* добір фахівців з маркетингу належної кваліфікації;

* розподіл завдань, прав і відповідальності серед працівників маркетингових служб;

* створення належних умов для ефективної роботи маркетингового персоналу;

* забезпечення ефективної взаємодії маркетингової служби з іншими службами фірми. [15]

Алгоритм створення відповідної маркетингової організаційної структури на підприємстві наведено на рис. 1.1. На першому етапі проводиться дослідження ринку, на якому працює підприємство: визначається величина попиту і пропозиції продукції, співвідношення між ними, реальна і потенційна місткість ринку та його сегментів, стан конкуренції, аналізується поведінка споживачів, тенденції та перспективи розвитку ринку. Доскональне знання ринку - головна передумова створення ефективної маркетингової організаційної структури на підприємстві. Після цього аналізується власне підприємство, його сильні та слабкі сторони, з'ясовується концепція управління маркетингом, тобто основна ідея його організації.



Рис. 1.1. Алгоритм формування маркетингової організаційної структури підприємства [5]

Залежно від умов навколишнього бізнес-середовища і намірів підприємства можливі такі концепції організації маркетингу на підприємстві:

відділ збуту - маркетингові функції, як правило, виконуються спеціалістами, яких наймають тимчасово;

маркетингово-збутовий відділ - збутові й окремі маркетингові функції виконують штатні працівник відділу;

відділ маркетингу - збутові функції виносять за межі відділу, працівники концентрують увагу на виконанні тільки маркетингових функцій;

сучасна схема управління маркетингом - виконання маркетингових і збутових функцій об'єднують у єдиний комплекс під керівництвом заступника директора зі збуту і маркетингу, а до виконання маркетингових функцій залучаються в разі потреби всі робітники і службовці підприємства.

Крім цього, в процесі організації маркетингу визначають, чи буде існувати інтегрований відділ маркетингу, чи його функції виконуватимуть різні підрозділи підприємств (неінтегрований маркетинг). Таке попереднє з'ясування концепції організації маркетингу на підприємстві дає змогу встановити його цілі та основні завдання, а також сформувати його організаційну структуру. Служба маркетингу за організаційною структурою може бути функціональною, регіональною, товарною, сегментною, збутовою, товарно-ринковою.

Організаційна структура служби маркетингу функціональної орієнтації (рис. 1.2.) застосовується переважно тоді, коли асортимент товарів, які продає підприємство, обмежений, а ринків небагато.

Рис. 1.2. Функціональна модель побудови відділу маркетингу[14]

У цьому разі функції та відповідальність працівників, які підпорядковуються маркетинг-директору, чітко розмежовані. Якщо розмістити ці посади за схемою ухвалення рішення (збирання інформації, постановка цілей, планування тактики, оперативна діяльність), функції працівників розподіляються за такими напрямами: дослідження ринку; планування маркетингу для кожного з товарів; реклама й стимулювання збуту; рух і продаж товарів; сервісне забезпечення. Потоки вихідної та управлінської інформації чітко визначені, взаємовідносини зрозумілі, а тому немає підстав для конкуренції між менеджерами.

Проте в разі розширення номенклатури товарів і ускладнення географії ринків важко визначити, який з маркетингових підрозділів максимально відповідальний за успішну діяльність і недоліки в комерційній роботі. Важко оцінити ефективність рекламних заходів щодо кожного товару; постають проблеми з прийняттям рішення щодо виходу на ринок з новими товарами. Коли кількість товарів і ринків стає надмірною (понад дев'ять на одного працівника), виникає реальна небезпека, що окремим товарам і ринкам не буде приділено достатньої уваги. Тому функціональну структуру перетворюють на товарну.

Організаційна структура маркетингової служби товарної орієнтації (рис. 1.3.) полягає в тому, що для кожного товару або групи схожих товарів призначається спеціальний маркетинг-менеджер, якому підпорядковуються менеджери з реклами і стимулювання збуту, з руху товарів і продажу, із сервісного забезпечення. Крім того, менеджер з реклами та стимулювання збуту підпорядковується (у межах загальної політики фірми) головному менеджеру з реклами і стимулювання збуту. Відповідно для кожного товару (групи товарів) призначається менеджер з дослідження ринку, який надає інформацію головному менеджеру з дослідження ринку. Останній підпорядкований маркетинг-директору. Через головного менеджера з дослідження ринку вихідна інформація надходить до маркетинг-менеджерів з окремих товарів (груп товарів).

У разі такої організації маркетингу працівники спеціалізуються і мають змогу координувати свої зусилля на реалізацію загальних цілей і виконання завдань фірми. Товарну орієнтацію доцільно застосовувати тоді, коли вимоги до реклами, організації збуту й обслуговування, пакування для кожного товару різні. Певним недоліком цієї орієнтації є існування підрозділів, що дублюють один одного. Проте очевидно, що переваг більше, ніж недоліків.



Рис. 1.3. Товарна модель побудови відділу маркетингу [6]

Організаційна структура маркетингової служби регіональної орієнтації. Аналогічна товарній, проте за основу беруть розподіл не за товарами, а за ринками. Організовувати маркетинг за цим принципом спонукає велика кількість ринків, на які вийшло підприємство, а також обмежена номенклатура товарів. Регіональна орієнтація дає змогу глибше вивчити потреби покупців, специфічні для кожного регіону через національні, політичні, економічні й інші відмінності, адекватніше формувати рекламу й стимулювати збут, ураховувати регіональні особливості в процесі розроблення зовнішнього вигляду товарів, їх упаковки тощо. Недоліки цієї організації маркетингу загалом такі самі, як і за товарної орієнтації.

Організаційна структура маркетингової служби сегментної (спрямованої на споживачів) орієнтації (рис 1.4.) полягає в тому, що кожний маркетинг-менеджер обслуговує певний сегмент потенційних покупців незалежно від того, на якому географічному ринку цей сегмент розміщений. У цьому разі можна краще скоординувати роботу підрозділів і служб фірми. Проте ускладнення спеціалізації співробітників за окремими товарами потребує від працівників універсалізації. Поділ ринків на сегменти дає змогу приводити у відповідність місткість ринку і виробничі потужності підприємства, достовірнішим стає прогнозування



Рис. 1.4. Модель побудови відділу маркетингу, орієнтованого на групи споживачів [6]

При збутовій організації служби маркетингу питаннями розроблення нових виробів займається головний конструктор, виробничими питаннями - головний інженер, економічні проблеми розв'язує головний економіст, а відносини з покупцями (замовниками) - компетенція відділу збуту. Збутова орієнтація, що формується за певного перевищення попиту над пропозицією, і монополізація ринку призводять до того, що керівники підприємств розв'язують проблеми виробництва, не зважаючи на споживача: все одно він купить товар. Маркетингова служба підприємств потребує різних видів організації, але для маркетингової орієнтації характерно, що керівництво маркетинг-директора поширюється на всі напрями роботи: надання пропозицій щодо випуску нових товарів, доведення цих товарів до покупців, вплив на покупців з метою привертання їхньої уваги до товару.

Товарно-ринкова організація служби маркетингу реалізується переважно у матричній формі (додаток 1). На підприємстві є менеджери з окремих товарів та ринків. Менеджери з товарів планують обсяги продажу та прибутки, визначають методи просування товарів на ринок. При цьому вони контактують із менеджерами з ринків для визначення можливих обсягів продажу і врахування специфіки конкретних ринків. Менеджери з ринків відповідають за розвиток прибуткових ринків для існуючих і потенційних товарів. Така організаційна структура маркетингу застосовується на підприємствах, що випускають різноманітну продукцію та реалізують її на багатьох ринках, які суттєво різняться. Перевагою такої організації є можливість приділити увагу кожному товару та кожному ринку. Проте існують і недоліки:

* значні управлінські витрати;

* відсутність достатньої організаційної гнучкості;

* конфлікти серед персоналу маркетингових служб.

Обираючи організаційну структуру маркетингу, доцільно дотримуватись основних принципів:

* наявність чітко сформульованих цілей і завдань підприємства;

* забезпечення оперативного обміну інформацією між службами маркетингу;

* відсутність подвійного підпорядкування;

* обмеження кількості персоналу;

* обмеження кількості ланок управління;

* чітке визначення та координація завдань лінійного керівництва і функціональних служб;

* загальна координація дій вищого керівництва.

Дотримання цих принципів дасть змогу вибрати найприйнятнішу організаційну структуру управління маркетингом і забезпечити ефективність її подальшої роботи. Основне призначення, переваги та недоліки моделей побудови відділів маркетингу наведено в додатку 2.

На більшості підприємств перебудова організаційної структури управління починається з посилення ролі відділу збуту і надання йому широких повноважень, а саме: крім збутової діяльності він повинен займатися рекламною діяльністю, надавати певні послуги, здійснювати маркетингові дослідження. [5]

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМ МАРКЕТИНГОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВП НУБІП «ВЕЛИКОСНІТИНСЬКЕ» НДГ ІМ. О.В. МУЗИЧЕНКА

2.1 Організаційна структура та структура управління підприємством

Земельні угіддя ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка розташовані в трьох населених пунктах: с.Велика Снітинка, с.Гвардійське, с.Мотовилівська Слобідка. Загальна земельна площа становить 3134 га. Відстань до районного центру м. Фастів - 10 км, відстань до обласного центру м. Київ - 70 км.

Організаційно - правова форма - державне сільськогосподарське підприємство, створено в 1972 році на базі радгоспу “Великоснітинський”, як навчально - дослідне господарство, основним напрямком діяльності якого являється: створення необхідних умов для проведення навчальної, технологічної і виробничої практики студентів за профілем обраної спеціальності та підвищення кваліфікації спеціалістів відповідно до навчальних планів і програм Національного Університету Біоресурсів і Природокористування України на основі зразкового ведення сільського господарства.

В розпорядженні ВП НУБіП України “Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка” - 2960 га сільськогосподарських угідь, з яких 2605 га - рілля. Галузь тваринництва нараховує 1062 голів великої рогатої худоби, з яких 720 корів, 558 голів свиней, 58 голів овець. Землі господарства рівнинні, відносяться до перехідної зони Лісостепу і Полісся. Грунти господарства характеризуються слабо структурністю і після великих дощів сильно запливають, погано пропускають вологу. Вологість грунтів досить висока. Основними грунтами господарства є : чорноземи глибокі, чорноземи лугові, чорноземи опідзолені мало гумусні слабо структуровані. Економічна оцінка землі складає 78 балів (в районі 62 бали). Такі природні умови господарства є сприятливими для вирощування високих врожаїв районованих с. г. культур, зокрема зернових, технічних культур, овочів.

Показником, що характеризує розмір господарства, є загальна земельна площа. Як відомо, у сільському господарстві результати виробництва безпосередньо визначаються кількістю обробленої землі, її родючістю та рівнем ефективності використання. Тому для подальшої характеристики досліджуваного господарства розглянемо структуру його сільськогосподарських угідь.

Таблиця 2.1.

Структура сільськогосподарських угідь ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка за 2007 - 2009 роки

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	2009р.в % до 2007р.
	га	%	га	%	га	%
Загальна площа	3134	100,00	3134	100,00	3134	100,00	100,0
Всього с.-г. угіддя, в т. ч.	2960	94,45	2960	94,45	2960	94,45	100,0
рілля	2605	83,12	2605	83,12	2605	83,12	100,0
сіножаті	275	8,77	291	9,29	300	9,57	109,1
пасовища	80	2,55	64	2,04	55	1,75	68,8
Площа лісу	52	1,66	52	1,66	52	1,66	100,0
Водні ресурси	24	0,77	24	0,77	24	0,77	100,0
Інші землі	98	3,13	98	3,13	98	3,13	100,0

Джерело: розрахунки автора за даними звітів підприємства

Дані таблиці 2.1. свідчать, що сільськогосподарські угіддя в господарстві використовуються інтенсивно. Найбільшу питому вагу у структурі сільськогосподарських угідь займає рілля - 83,12 % у 2007 -2009 роках, частка сіножатих становить - 9,57 %, та пасовищ - 1,75 %. В даному господарстві протягом 2007 -2009 років в структурі сільськогосподарських угідь зміни відбулося у сіножатих, площа їх збільшилася на 9,1%, а саме на 25 га, а також зменшилася площа пасовищ на 31,2%, а саме на 25 га. Велика частка ріллі у структурі сільськогосподарських угідь досліджуваного господарства свідчить про високу розораність земель, що зумовлює необхідність відповідних заходів щодо запобігання водній і вітровій ерозії грунтів.

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва. В цілому характер діяльності господарства визначають показники, які відображають загальну характеристику розмірів підприємства, тобто його виробничий стан та потенціал. Ці дані наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Показники розмірів ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка за 2007 - 2009 роки

Показники	Роки	2009 р. в % до 2007 р.
	2007р.	2008р.	2009р.
1	2	3	4	5
Середньорічна кількість працюючих, чол.	217	209	193	88,94
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	15355,0	18231,5	15148,0	98,65
Вартість валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	7553,038	7769,648	7474,191	98,96
в т.ч. рослинництва	2902,824	3043,342	2819,465	97,13
тваринництва	4650,213	4726,306	4654,725	100,1
Вартість товарної продукції, тис. грн.	7366,3	7782,1	9469,5	128,6
Валовий дохід, тис. грн.	7394,2	7216,3	7326,3	99,1
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	27,9	-565,8	-2143,2	х

Джерело: розрахунки автора за даними звітів підприємства

З даних таблиці 2.2. ми бачимо, що за період з 2007 року по 2009 рік в підприємстві середньорічна кількість працюючих за ці роки зменшилася і становить в 2009р. 193 чол. В той же час вартість основних виробничих фондів зменшилася з 15355,0 тис. грн. у 2007 році до 15148,0 тис. грн. у 2009р, що складає 98,65%. Це пояснюється тим, що підприємство протягом року купувало основні засоби. За аналізований період в підприємстві збільшилася вартість товарної продукції з 7366,3 тис. грн. в 2007 році до 9469,5 тис. грн. в 2009 році, що становить відповідно 128,6% в порівнянні з 2007 роком. За аналізований період відбулося зменшення обсягу валового доходу та чистого прибутку. Так, на кінець 2009 року обсяг валового доходу становив 7326,3 тис. грн., що в порівнянні з 2007 роком, який становив 7394,2 тис. грн., складає лише 99,1%. Чистий прибуток підприємства в 2007 році становив 27,9 тис. грн., однак в 2009 році підприємство отримало збиток в розмірі 2143,2 тис. грн.

2.2 Аналіз товарної політики підприємства ВП НУБіП «Великоснітинське» НДГ ім. О.В. Музиченка

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення, на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих садків, на оплату праці натурою та на продаж. Для аналізу товарної політики підприємства визначають відносну й абсолютну товарність виробництва. Відносну товарність характеризують показники рівня товарності, що визначаються по кожній галузі підприємства як процентне відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі. Рівень товарності можна визначити і в цілому по підприємству, але для цього потрібно товарну продукцію оцінити у вартісному виразі за тими самими порівнянними цінами, за якими оцінено валову продукцію, виключивши з її складу приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних культурних насаджень і малотоварні продукти (солому, гній, зелену масу).

Рівень товарності по окремих видах продукції залежить від обсягу її виробництва. Однак рівень товарності може змінюватися і за однакового обсягу виробництва валової продукції, якщо підприємство через певні обставини зменшило або збільшило свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські потреби. За окремими видами продукції рівень товарності істотно коливається. Причиною цього є технологічні особливості галузей і цільове призначення їх продукції. Так, у технічних культурах цей показник надто високий і сягає інколи 100 % (льон і вовна). Водночас рівень товарності зерна коливається в межах 40 - 50 %, картоплі - 20-30, овочів - 65-75, молока - 75-85, яєць - 70-80. Низький рівень товарності, наприклад картоплі, пояснюється не лише поки що невисокою врожайністю цієї культури, а й великими внутрішньогосподарськими потребами в даній продукції: для насіння, внутрішньогосподарського громадського харчування, годівлі худоби. Значна потреба підприємств у концентрованих кормах, у забезпеченні себе насінням не дає змоги підвищувати рівень товарності зерна, хоч цей вид продукції завжди був високорентабельним, а тому економічно вигідним для збільшення обсягу його продажу.

Таблиця 2.3.

Рівень товарності основних видів сільськогосподарської продукції ВП НУБІП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка»

Вид продукції	2008р.	2009р.
	вироблено, ц	реалізовано, ц	рівень товарності, %	вироблено, ц	реалізовано, ц	рівень товарності, %
Зернові та зернобобові	47285	11291	23,9	44469	23980	53,9
Картопля	1435	125	8,7	515	215	41,7
Овочі відкритого грунту	1032	392	38,0	468	150	32,1
ВРХ	1987	1696	85,4	1932	2321	120,1
Молоко	29194	26087	89,4	29575	25643	86,7
Продукція свинарства	345	150	43,5	269	32	11,9

Джерело: розрахунки автора за даними звітів підприємства

З даних таблиці 2.3. можна зробити висновок про те, що рівень товарності сільськогосподарської продукції в 2009 році порівняно з 2008 роком змінився по різному. Так, рівень товарності основних видів продукції рослинництва в загальному по галузі збільшився, окрім продукції овочівництва. В тваринництві спостерігається тенденція до зменшення рівня товарності продукції, окрім продукції м'ясного скотарства.

Рівень товарності основних видів сільськогосподарської продукції за 2008 - 2009р.р. подано на рис 2.1.

2008р.

2009р.

Рис. 2.1. Динаміка рівня товарності основних видів сільськогосподарської продукції ВП НУБІП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка» Джерело: розрахунки автора за даними таблиці 2.3.

Товарний асортимент - це сукупність усіх товарних одиниць, що їх пропонує покупцям конкретний продавець. Основними характеристиками товарного асортименту є широта (кількість асортиментних груп товарів), насиченість (загальна кількість усіх товарних одиниць), глибина (варіанти пропонування товарів у рамках кожної асортиментної групи) та гармонічність (збіжність товарів різних асортиментних груп з погляду їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів розподілу тощо).

Таблиця 2.4.

Аналіз товарної пропозиції та структура товарного асортименту ВП НУБІП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка»

№ п.п.	Вид продукції	Обсяг продажу, ц	ціна, грн/ц.	Обсяг продажу, тис. грн.	приріст обсягу продажу	Структура асортименту товарної продукції
		2008р.	2009р.		2008р.	2009р.	тис. грн.	%	%
1	Зернові та зернобобові	11291	23980	68,44	1151,5	1641,3	489,8	42,5	22,65
2	Картопля	125	215	114,42	16,3	24,6	8,3	50,9	0,34
3	Овочі відкритого грунту	392	150	162,00	61,2	24,3	-36,9	-60,3	0,34
4	ВРХ	1696	2321	612,19	1322,2	1420,9	98,7	7,5	19,61
5	Молоко	26087	25643	159,34	4459,1	4085,9	-373,2	-8,4	56,38
6	Продукція свинарства	150	32	1571,88	149,6	50,3	-99,3	-66,4	0,69
	Всього	-	-	-	7159,9	7247,3	-	-	100

Джерело: розрахунки автора за даними звітів підприємства

З даних таблиці 2.4. ми бачимо, що в 2009 році порівняно з 2008 роком обсяг продажу зернових і зернобобових та картоплі зріс відповідно на 42,5% та 50,9%, обсяг продажу овочів відкритого грунту зменшився на 60,3%. Також за відповідний період збільшився обсяг виробництва продукції ВРХ на 7,5%, причиною чого стало зменшення чисельності основного стада, що в свою чергу призвело до зменшення обсягів продажу молока на 8,4%. Також за досліджуваний період значно зменшився обсяг продажу продукції свинарства, а саме на 66,4%. Така динаміка обсягів виробництва і продажу сільськогосподарської продукції пов'язана зі зміною економічної ефективності виробництва даних видів продукції.

Рис. 2.2. Структура асортименту товарної продукції ВП НУБІП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка» за даними таблиці 2.4.

Формування товарного асортименту і номенклатури товарів підприємства обов'язково потребує узгодження різнонапрямлених інтересів, встановлення оптимального їх значення з урахуванням інтересів як товаровиробника, так і споживача.

2.3 Дослідження цінової політики підприємства

Маркетингова цінова політика - це комплекс заходів стосовно визначення відпускної ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів, а також одночасного забезпечення прибутку підприємства-товаровиробника чи продавця. [5]

Ціноутворення - це процес формування цін на товари та послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове і централізоване державне ціноутворення.

Цінова політика представляє собою важливий елемент загальної стратегії підприємства, і безпосередньо входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з'єднує в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. Тут необхідно відмітити роль маркетингу, який представляє собою організацію роботи підприємства з орієнтацією на ринковий попит. Стратегічні аспекти цінової політики включають договірні заходи по встановленню і зміненню цін, які спрямовані на врегулювання діяльності всієї виробничої і товаропровідної мережі підприємства, і підтримку конкурентоспроможності продукції і послуг у співвідношенні з цілями і задачами загальної стратегії фірми. Тактичні аспекти цінової політики включають заходи короткострокового і разового характеру, які спрямовані на виправлення деформації в діяльності виробничих підрозділів і товаропровідної мережі, яка виникає внаслідок непередбачених змін цін на ринках чи поведінки конкурентів, помилок управлінського персоналу, і можуть іноді йти всупереч стратегічним цілям підприємства.[11]

Обрані підприємством стратегічні форми цінової політики і варіанти її здійснення безпосередньо випливають із її ринкової стратегії. В залежності від застосованої комбінації варіантів ринкової стратегії вибирається форма здійснення цінової політики, а саме:

Домогтися такого рівня цін, верхня границя якого забезпечувала би підприємству максимальний прибуток.

Забезпечити підприємству “нормальний прибуток” (витрати виробництва плюс середня норма прибутку).

Вести політику “цінової” конкуренції.

Здійснювати політику “нецінової” конкуренції.

Встановлювати ціни на рівні “лідера” чи цін конкурентів.

Добиватися сталості цін і прибутку маневруванням факторами виробництва.

Встановлювати низькі ціни, включаючи демпінгові, для проникнення на ринок.

Процес встановлення ціни складається із шести етапі :

1). Постановка цілей і задач ціноутворення.

2). Виявлення попиту.

3). Оцінка витрат та встановлення початкової ціни.

4). Аналіз цін і товарів конкурентів.

5). Вибір методу ціноутворення.

6). Встановлення кінцевої ціни.

Постановка задач ціноутворення - це спроба фірми відповісти на питання: чого бажано домогтися за допомогою політики цін на свою продукцію. Залежно від форм реалізації розрізняють пряму й опосередковану маркетингову цінову політику. Пряма маркетингова цінова політика полягає в попередньому розрахунку цін і їх наступному регулюванні залежно від змін ринкової кон'юнктури. Опосередкована маркетингова цінова політика - в опрацюванні системи знижок, умов оплати, поставок, торговельного кредитування.

За рівнем гнучкості розрізняють маркетингову політику стабільних та гнучких цін, а за видом товарів - маркетингову цінову політику стосовно нових товарів і товарів, які вже тривалий час перебувають на ринку, стали для нього традиційними.

Таблиця 2.5.

Рівень цін на основні види сільськогосподарської продукції продукції за період 2007 - 2009 р.р. в ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка (грн./ц)

Культура	2007р.	2008р.	2009р.	2009р. в % до 2007р.
Зернові та зернобобові	84,85	89,79	68,44	80,7
Картопля	85,65	130,40	114,42	133,6
Овочі відкритого грунту	175,32	156,12	162	92,4
ВРХ	493,16	779,6	612,19	124,1
Молоко	166,72	170,93	159,33	95,6
Продукція свинарства	662,5	997,33	1571,88	збільшився в 2,37 рази

Джерело: розрахунки автора за даними звітів підприємства

За даними таблиці 2.3. можемо зробити висновок про те, що за період з 2007 року по 2009 рік рівень цін реалізації основних видів сільськогосподарської продукції в ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка змінився як в позитивно, так і в негативно, а саме продукція рослинництва: ціна реалізації 1ц зернових та зернобобових за період 2007 - 2009р.р. зменшилась на 19,3% і в 2009 році становила 68,44 грн., що в порівнянні з 2007 роком, яка складала 84,85 грн., менше на 16,41 грн./ц; відповідна динаміка спостерігається на рівень цін овочів відкритого грунту, яка в 2007 році складала 172,32 грн./ц, тоді як в 2009 році цей показник становив 162 грн./ц, що в порівнянні з 2007 роком менше на 7,6% або 13,32 грн.; за період з 2007 - 2009 рік ціна реалізації 1ц картоплі зросла на 33,6%, а саме з 85,65 грн./ц в 2007 році до 114,42 грн./ц в 2009році. Динаміка цін на продукцію тваринництва в ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка також мала неоднаковий характер, а саме: за період з 2007 року по 2009 рік ціна реалізації 1ц ВРХ збільшилась на 24,1% і становила 612,19 грн./ц, що в порівнянні з 2007 роком, яка складала 493,16 грн./ц, більше на 119,03 грн./ц.; рівень цін на продукцію свинарства за період 2007 - 2009р.р. зріс в 2,37 рази і в 2009 році становив 1571,88 грн./ц, що в порівнянні з 2007 роком, який становив 662,50 грн./ц, більше на 909,38 грн.; ціна реалізації 1ц молока в 2009 році становила159,33 грн./ц, що порівняно з 2007 роком, яка складала 166,72 грн./ц, менше на 14,4% або 7,39 грн. Графічно динаміка цін на основні види продукції в ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка за період з 2007 року по 2009 рік представлено на рисунку 2.3.

Рис 2.3. Динаміка цін на основні види продукції в ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка за період з 2007 по 2009 рік. [За даними таблиці 2.5.]

Рівень цін на сільськогосподарську продукцію складається під впливом дії попиту та пропозиції, однак ринкова ціна не завжди покриває витрати підприємства на виробництво продукції, тому складається ситуація коли підприємство не отримує прибутку від реалізації своєї продукції, а навпаки зазнає збитків. Зростання темпів інфляції, підвищення цін на паливо мастильні матеріали, засоби захисту рослин та тварин призводить до збільшення витрат підприємства і як наслідок зростання собівартості продукції. Для розрахунку темпів росту цін на сільськогосподарську продукцію і собівартості продукції побудуємо таблицю 2.6.

Таблиця 2.6.

Динаміка собівартості та ціни сільськогосподарської продукції в ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка за період з 2007 по 2009 рік.

Культура	собівартість, грн./ц	ціна, грн./ц	собівартість, грн./ц	ціна, грн./ц	собівартість, грн./ц	ціна, грн./ц	2009р. в % до 2007р.
	2007р.	2008р.	2009р.	собівартість	ціна
Зернові і зернобобові	71,92	84,85	97,16	89,79	65,99	68,44	91,75	80,66
Картопля	94,26	85,65	96	130,40	112,09	114,42	118,92	133,59
Овочі відкритого грунту	253,68	175,3	214,54	156,1	271,33	162	106,96	92,40
ВРХ	885,90	493,2	881,7	779,6	1371,3	612,19	154,79	124,14
Молока	150,20	166,7	180,9	170,9	174,7	159,33	116,31	95,57
Продукція свинарства	1232,	662,5	1122,7	997,3	3215,6	1571,9	261,01	237,26

Джерело: розрахунки автора за даними звітів підприємства

За даними таблиці 2.6. можемо зробити висновок про те, що в ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка темпи приросту собівартості перевищують темпи приросту ціни на основні види продукції, а саме на такі, як зернові і зернобобові, овочі відкритого грунту, ВРХ, молоко, продукція свинарства, окрім картоплі. Таким чином можемо говорити про те, що керівництву підприємства необхідно шукати шляхи зниження собівартості виробленої продукції. Для аналізу темпів росту цін і собівартості продукції побудуємо рисунок 2.4.



Рис. 2.4. Співвідношення темпів росту ціни і собівартості 1 ц сільськогосподарської продукції в ВП НУБіП України “Великоснітинське” НДГ ім. О.В. Музиченка. [За даними таблиці 2.6.]

З рисунку 2.4 видно, що темпи росту собіварт...