Застосування торгових марок підприємства

Стаття 16 (2) угоди ТРІПС поширює дію статті 6bis на послуги. Таким чином, загальновідомими можуть бути не лише товарні знаки, але й знаки обслуговування. Крім того, стаття 16 (2) встановлює, що «при визначенні того, чи є товарний знак загальновідомим, країни-учасниці беруть до уваги відомість товарного знаку у відповідних колах громадськості, включаючи відомість у країні-учасниці, яка була досягнута в результаті реклами товарного знаку».

Україна не стоїть осторонь від процесів інтеграції світового ринку. Включившись у новий для країни процес вільних економічних відносин, українські підприємці виходять на міжнародний ринок, використовуючи для просування товарів новий для України інструмент маркетингу - товарний знак.

Соціально-економічний стан України в умовах впровадження ринкових відносин характеризується рядом факторів, що визначають зростання ролі законодавчої бази у сфері товарних знаків, серед яких слід відмітити:

· необхідність вступу України до СОТ для подальшого економічного розвитку;

· зростання ролі інтелектуальної власності і особливо товарних знаків;

· активний вихід на український ринок крупних транснаціональних компаній-власників загальновідомих знаків, які здійснюють своє виробництво шляхом франчайзингу та ліцензування своїх товарних знаків;

· створення спільних підприємств за участі іноземних партнерів у сфері виробництва, науково-технічної та інноваційної діяльності;

· необхідність запобігання масового проникнення на український ринок продукції, маркованої підробними загальновідомими товарними знаками;

· розширення можливості самостійного виходу продукції українських підприємств на закордонні ринки інших країн;

· конверсія оборонної промисловості та масова поява на ринку раніше закритої продукції та високих технологій оборонних підприємств, об'єм охорони інтелектуальної власності яких і, зокрема, товарних знаків, не відповідає науково-технічному рівню розробок і продукції.

Позитивному впливу цих факторів на подальше зростання економіки України може значною мірою сприяти підвищення значимості та авторитету товарного знаку шляхом розробки та прийняття законодавства, що регулює особливу категорію товарних знаків та надає відповідну охорону як вітчизняним, так і закордонним власникам загальновідомих товарних знаків.

Прийняття 23 грудня 1993 року Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та створення Державного департаменту інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки і формує реєстр товарних знаків, стало своєчасною відповіддю законодавчої системи України на розвиток та подальше поглиблення ринкових відносин. На розвиток даного закону прийнято низку підзаконних актів, що стосуються товарних знаків. Серед них передусім варто назвати: Положення про Міжвідомчу комісію щодо погодження питання правової охорони знаків для товарів і послуг, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 20 жовтня 1995 року; Наказом Голови Міжвідомчої комісії від 16 січня 1996 року затверджено Правила розгляду клопотань Міжвідомчою комісією щодо погодження питання правової охорони знаків для товарів і послуг; Наказом Держпатенту України від 28 лютого 1995 року затверджені Правила складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг; Наказом того ж Держпатенту схвалена Інструкція про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг та ліцензійного договору на використання знака для товарів і послуг та ряд інших міжвідомчих актів. На основі Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Паризької конвенції з охорони промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Протоколу щодо Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Договору про закони щодо товарних знаків в Україні діє Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (Наказ Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 року). Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» створює умови сприяння інтересам продавців, споживачів, у цілому населення країни і міжнародного співтовариства.

Закон України «Про захист прав на знаки для товарів та послуг» використовує для позначення торгових марок, знаків обслуговування, логотипів, брендів єдиний нормативно-правовий термін - «знак для товарів та послуг» [1].

Відповідно до цього закону, знак для товарів та послуг - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Для надання правової охорони за цим законом товарний знак повинен мати дистинктивні або розрізняльні можливості, бути відмітним серед інших знаків, відомих імен та фірмових найменувань, не суперечити принципам гуманності та моралі, не імітувати державні герби, прапори та інші державні символи, а також відповідати низці інших критеріїв.

В Україні діє добровільний заявочний принцип реєстрації товарних знаків. Це означає, що власником товарного знаку стає та фізична чи юридична особа, яка першою подала заявку на реєстрацію в Відомство (Український інститут промислової власності, що діє в системі Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України). Навіть якщо ця особа не має жодного відношення до створення і використання цього знаку, він все одно буде зареєстрований на її ім'я, а реальному власнику знака доведеться через тривалі судові процедури доводити свою першість і відстоювати свою власність і то без однозначної впевненості в своїй перемозі.

Переваги державної реєстрації торгової марки очевидні і не підлягають сумніву. До основних з них можна віднести наступні:

§ виключне право власності на будь-яке (графічне, словесне, комбіноване) позначення для товарів та послуг, підтверджене Свідоцтвом;

§ право використовувати зареєстрований знак будь-яким способом - розміщувати його на продукції, упаковці, застосовувати під час пропонування товарів і послуг, в рекламі, діловій документації;

§ можливість передавати право використання знаку іншим особам;

§ право вимагати від інших осіб припинити використання зареєстрованого знаку та вимагати від них відшкодування завданих збитків;

§ право вимагати застосувати до порушників заходів адміністративної та кримінальної відповідальності;

§ право проставляти поруч зі знаком попереджувальне маркування ™ (Trade Mark - знак, що реєструється) або ® (Registered - зареєстрований знак);

§ можливість зареєструвати словесний знак як доменне ім'я в зоні.UA.

§ право перешкоджати неправомірному перетинанню кордонів України товарів, які містять ваш знак, шляхом внесення відомостей зведень про знак в офіційний митний бюлетень, розповсюджуваний в Україні й ще 32 країнах;

§ окрім того отримання Свідоцтва дозволяє уникати претензій третіх осіб, що базуються на неправомірному використанні знаку, ідентичного або схожого з іншим зареєстрованим знаком.

Слід відмітити, що чинне законодавство України про товарні знаки має певні недоліки й суперечливі положення. Наприклад, Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не передбачає можливості переходу права власності на знак для товарів і послуг у спадщину та не містить норм про передачу права власності державі.

Таким чином, вплив більш активного використання загальновідомих знаків на території України може сприяти подальшому розвитку економіки країни шляхом:

§ поліпшення стану вітчизняних підприємств на ринку через надання їх загальновідомим знакам відповідної охорони;

§ розширення експортних можливостей України через міжнародну охорону загальновідомих знаків (матеріальні вкладення в їх охорону тим більш доцільні за умов підвищення відомості знаку);

§ поліпшення якості товарів та послуг, що надходять до сфери споживання, шляхом виключення можливостей введення споживача в оману відносно справжнього виробника товарів і послуг, маркованих загальновідомим знаком;

§ залучення іноземних інвестицій зі сторони власників загальновідомих товарних знаків;

§ підвищення престижу країни на світовому ринку за рахунок створення збалансованої системи охорони загальновідомих знаків.

Прийняття в Україні оновленої та більш досконалої системи охорони загальновідомих товарних знаків має сприяти прагненню вітчизняних виробників підвищувати якість продукції, що виробляється для зміцнення репутації свого товарного знаку з метою отримання режиму охорони, що відповідає статусу загальновідомого товарного знаку, що в свою чергу має викликати зростання виробництва, зайнятості та попиту. Введення ефективно діючої охорони загальновідомих товарних знаків безумовно буде сприяти створенню умов для іноземних інвестицій та впровадженню в українську економіку всесвітньо визнаних передових технологій.

Размещено на Allbest.ru