- наявність на будівлях антенних споруд, рекламних споруд , рекламних пристроїв, водостічних труб, громовідводів та ін.;

- наявність зелених насаджень на території об'єкта;

- можливі шляхи для проходу людей, що мешкають у будинках, прилеглих до зони виконання реставраційних робіт;

- місця встановлення підйомно-транспортних механізмів і можливість під'єднання їх до існуючих інженерних мереж.

На основі всіх цих даних складають ПВР. За невеликого обсягу реставраційних робіт склад ПВР може бути обмеженим і наводитися на будівельному генеральному плані (будгенплані).

На будгенплані мають бути зазначені місця розташування підйомно-транспортних засобів, межі небезпечних зон; внутрішньо будівельні проїзди, місця для розміщення і складування матеріалів, схеми тимчасового водопостачання та електроживлення об'єкта , розташування освітлювальних пристроїв, побутових приміщень і контори, обладнання, пристроїв і устаткування (риштувань, колисок та ін.); місце для паління, встановлення щитів із протипожежним інвентарем; безпечні шляхи проходу робітників по майданчику, входи в будівлю, яка реставрується, та шляхи проходу мешканців довколишніх будинків і рух пішоходів поблизу будівлі, що реставрується.

У ПВР входять також календарний план, пояснювальна записка і технологічні схеми на окремі види робіт.

Основою для здійснення виробництва є календарний план.

Розробка календарного плану включає складання переліку робіт із зазначенням їхніх обсягів та кошторису; визначення трудомісткості; добір складу виконавців і визначення трудомісткості; добір складу виконавців і визначення термінів початку і закінчення робіт.

Технологічні схеми розробляють на окремий вид робіт, вони складаються з графічної частини, пояснень і відомостей про обладнання, пристрої, матеріали, інструменти та заходи щодо безпечного ведення робіт.

У разі проведення реставрації пам'яток архітектури підготовка об'єкта мало чим різниться від підготовки об'єкта для загально будівельних ремонтних робіт.

Будинки і споруди обгороджуються тимчасовим парканом для визначення меж будівельного майданчика.

Специфічність матеріалів для реставрації (черепиця, кахлі, метал спеціальних профілів, деревина різних цінних порід, камінь та ін.), які не часто застосовують у звичайному будівництві, зумовлює потребу заготовлення того чи іншого матеріалу відразу у повному обсязі, щоб він був однакової якості.

Особливістю застосування риштувань для проведення реставраційних робіт є встановлення їх по всьому периметру будівлі.

Складність конфігурацій більшості пам'яток архітектури і нерівна поверхня довколишньої території ускладнюють застосування інвентарних риштувань. Найзручніші з них риштування хомутового типу, які допускають можливість встановлення хомутів на будь-якій висоті.

На будинках заввишки до 2-3 поверхів використовують сходові риштування або висувні триярусні вишки, які пересувають уздовж фасаду. При виконанні незначних обсягів робіт застосовують колиски зі спеціальними консолями, що не потребують розкриття покрівлі і запобігають пошкодженню карниза будівлі, а також використовують авто вишки.

При реставрації пам'яток давнини складність загальної конфігурації споруди, наявність виступних елементів декору, використання риштувань для підтримання конструкцій потребує сладання проекту риштувань, в якому крім вимог щодо їх статичної стійкості, має бути приділена увага доцільному розміщенню стояків і прогонів, які не заважатимуть виконанню робіт.

Категорія охорони

Пам'ятка архітектури місцевого значення (рішення Київської міськдержадміністрації від 17.01.2000 р. №42; охор. №305).

Характеристика проведених раніше робіт

Ремонтно-реставраційні роботи на об'єкті не проводились.

Характеристика та технічний стан об'єкту

Загальний технічний стан пам'ятки задовільний.

Характер запланованих робіт

Ремонтно-реставраційні роботи, спрямовані на фізичне збереження пам'ятки, з відновленням втрачених первісних архітектурно-декоративних елементів фасадів.

Можливе влаштування мансарди з урахуванням стильових особливостей об'єкту.

Умови пристосування пам'ятки

Виконати пристосування існуючої планувальної структури під сучасне житло в межах зовнішніх та капітальних стін.

Склад науково-дослідних і вишукувальних робіт

-Архівні та бібліографічні дослідження, складання історичні довідки - виконати дослідження і скласти історичну записку;

-Натурні дослідження, обміри, зондажі, шурфи -виконати архітектурний обмір, а також зондажі, необхідні для прийняття рішень щодо реставрації;

- Археологічні дослідження - всі земляні роботи проводити під наглядом фахівців-археологів, з передачею, при необхідності, одного примірника звіту до Держорганів охорони пам'яток;

- Інженерні, геологічні та гідрогеологічні дослідження з висновками та рекомендаціями - виконати всі необхідні дослідження для прийняття обґрунтованих проектних рішень, особливо по укріпленню фундаментів;

- Лабораторні дослідження будівельних, опоряджувальних матеріалів - виконати в необхідному об'ємі;

- Фотофіксація - на всіх етапах робіт виконувати фотофіксацію.

Основні архітектурно-планувальні рішення

Проектом передбачається перепланування приміщень житлового будинку з метою доведення якості квартир до сьогоденних вимог.

Зважаючи на висоту будинку влаштовується ліфт, знищується чорна сходова клітка. На поверсі залишається як і до реконструкції по дві квартири, але їх планувальна структура дещо змінюється. Зонування квартир становиться чіткішим, зона денного перебування, що складається з вхідного холу, загальних кімнат та кухонь орієнтована на вулицю Артема, а спальні - у бік дворового простору, де рівень шуму значно менший. Кожна зона квартири має окремий санвузол, у блоці зі спальнями передбачаються гардеробні приміщення.

Перший та другий поверхи після перепланування займають приміщення офісів, які мають два входи.

При вході у будинок прибудовується тамбур, завдяки якому вдається зробити відокремлені входи до житлової частини та нежитлових приміщень, а також привести параметри сходів до діючих нормативів по вибухопожежній безпеці.

Проектом передбачено надбудову мансардного поверху з використанням архівних матеріалів, що належать автору проекту будинку К.Шиману.

Мансарда влаштовується у вигляді схильної покрівлі з цегляним фронтоном посередині, який відтворює втрачений.

Фасади будинку знаходяться у досить доброму стані, стіни не мають тріщин, цегляний декор майже не має пошкоджень.

Реставраційні роботи по фасадах передбачають

1. заміну віконних та дверних заповнень зі збереженням історичного малюнку;

2. заміну огорож балконів на металеві з історичним малюнком;

3. розчистку цегляної поверхні стін згідно рекомендаціям хіміків-технологів на підставі зроблених ними досліджень з подальшою обробкою поверхні та пофарбуванням згідно «Паспорту пофарбування фасадів».

4. влаштування підсиленої гідроізоляції підземної частини цоколю та фундаментів (покриття сумішшю «Церінол-ДС» у два шари).

З точки зору товарознавства будівельних матеріалів дуже вдало були підібрані фарби, керамічна плитка та побілка по своїм міцнісним характеристикам.

Клейове фарбування - в склад фарби входять синтетичні клеї на основі карбоксиметилцелюлози та інших полімерів завдяки чому фарба має гарні міцні сні характеристики.

Масляне фарбування - фарба містить суспензії пігментів в різних оліфах з додаванням сикативу, в разі потреби добавок, що запобігають уворенню щільного осаду. Розрізняють густо терті (містять 15…25% оліфи) та рідко терті (містять 40…50% оліфи) масляні фарби. Переваги масляних фарб заключаються в тому, що вони не змінюють свій об'єм у процесі твердіння, характеризуються стійкістю та довговічністю.

Перевагою масляних фарб є високий ступінь наповнення, висока покривна здатність. Має лиш один недолік - тривалий час висихання. Частіше використовують для захисту від зволоження, корозії, а також для захисту поверхонь, які піддаються стиранню і частому промиванню водою.

Керамічна плитка - плитки мають незначне водопоглинання за масою ( до 3,5% для неглазурованих і до 4,5% - для глазурованих), підвищений опір щодо стирання 0,18 г/см для неглазурованих плиток або відповідати ступеням 1…4 - для глазурованих). Границя міцності при згині 2,8 МПа. Глазур повинна мати твердість за шкалою Мооса не менше 5 та бути хімічно стійкою. Термостійкість 125°C.

Оздоблення стін фасаду житлового будинку

Фасади цегляні, непоштукатурені, пофарбовані.

В проектних рішеннях на стінах закладено утеплення фасадів з використанням матеріалів “РОКВОЛ” з подальшим оздобленням.

На окремих стінах оздоблення буде проводитися по цегляній кладці.

1. Підготовчі роботи

1.1.Фасади ретельно розчистити від фарбових нашарувань до цегли.

Розчистку цегляних поверхонь від фарбових нашарувань, а також від забруднень за допомогою водо -піскоструменевого апарату з дорозчищенням металевими щітками та скребками. Тиск подачі води підібрати експериментально, але так, щоб як найменше руйнувати поверхню цегли. Дорозчистити поверхні вручну металевими щітками.

1.2. На кутових ділянках, в місцях проходження водостічних труб , в місцях, де кладка підлягала замочуванню виконати атисептичну обробку поверхонь.

Для цього застосувати антисептик дезінфектант широкого спектру дії. Обробку виконали антисептичними препаратами вітчизняного чи імпортного виробництва.“Септодор”, фірми “Дорвет Itd” (Ізраїль).

1.3. Препарат ДZK - це водний розчин мінеральної композиції фосфатних комплексів заліза, магнію, натрію и кальцію.

1.4. Антисольова обробка поверхонь

При перекладці та в місцях замочувань (цокольної, карнизної та добудованих частин будівлі) можуть з'явитися висоли, які в подальшому можуть призвести до руйнування оздоблювальних шарів. Виконати протисольову обробку новозведенних стін, на яких є висолювання, флюатом.

Наприклад “Олафір” (фірми “Капарол”), Іспо-флюат”

Протисольова обробка виконується в два етапи з проміжним просушуванням та видаленням солей з обробленої поверхні.

1.5. Закріплення цегляних поверхонь

Перед нанесенням оздоблювальних шарів закріпити поверхні глибоко проникаючою грунтівкою, такою як водний розчин «Акрилу».

Укріплення виконати з допомогою м'якої щітки за два рази без перерви на висихання, не допускаючи утворення плівки.

Можна також застосувати глибокропроникну грунтівку СТ-17 фірми “ЦЕРЕЗИТ”. Наноситься щіткою, валиком.

Нанесення оздоблювальних матеріалів по системі утеплювання

Технологічна схема виконання теплоізоляції з оздоблювальними шарами

Рекомендуються матеріали фірми “ЦЕРЕЗІТ”, ХЕНКЕЛЬ.

Схема нанесення теплоізоляції з оздоблювальними шарами:

· Плити утеплювача приклеються до цегляної кладки клейовим розчином СТ 190 з механічним кріпленням по рейкам з дюбелями.

Товщина шару - до 5 мм.

· По плитам утеплювача нанести підготовчий шар - клейовий розчин ЦЕРЕЗИТ СТ 190.

По сітці наноситься розчин ЦЕРЕЗИТ СТ 190 товщиною 3 мм.

Загальна товщина шару - до 5 мм.

· Основний шар оздоблення - розчин СТ 190.

При прийнятті рішення нанесення випуклого валика товщина шару повинна бути до 5 мм.

При утопленій розшивці розчин наносити шаром 15 мм з урахуванням виконанням розшивки “під цеглу” глибиною 5 -6 мм.

З метою одержання рівних поверхонь під пофарбування шпаклівку в момент початкового тужавіння (від 5 до 30 хвилин) необхідно ретельно затерти за допомогою пластикової щітки. Після затирання поверхня не шліфується.

· Нанести фінішний шар шпаклівки СТ-225.

· Для пластифікації в розчини пропонується додати еластичну емульсію СС 83. Емульсія збільшує еластичність розчинів, адгезію до основи, тріщиностійкість, знижує водопоглинання.

Технологія нанесення оздоблювальних шарів по цегляним поверхням

Пропонується виконати заробку втрат та суцільне шпаклювання поверхні готовими сумішами, які призначені для оштукатурювання цегляних поверхонь. Поверхня повинна бути виконана як під високоякісну: набризк, грунт, накривка.

Перевага застосування готових сумішей: значне прискорення ремонтно-реставраційних робіт, однорідність складу розчину по всьому фасаду. Суміші містять в собі противоусадкові та адгезійні домішки - підсилені волокнами, пластифікатори. Такими як“Серпо”, “Бетоніт”.

Поверхні з рихлою лицьовою поверхнею закріпити грунтівкою БЕТОНІТ дисперсія. Бетоніт дисперсія - на акриловому в'яжучому.

На заґрунтовану поверхню нанести шар розчину СЕРПО 414 УНИРЕНДЕР. Розчин підсилений волокном. В'яжуче представлено вапном та цементом, заповнювач - кварцовий пісок, дроблений вапняк.

Розчин СЕРПО 414 УНИРЕНДЕР наноситься кельмою або стальним шпателем з сильним нажимом.

3. Затерти поверхні розчином БЕТОНІТ ВХ - фінішна шпаклівка на основі цементу та вапняку.

Перед нанесенням поверхні зволожити.

4. Матеріали фірми “Церезит”.

5. Затерти поверхні цегли готовою шпаклівкою мінеральною СТ 29. Шпаклівка СТ 29 - мінеральна суміш для ремонту та підготовки під оздоблення цегляних, цементно-піщаних та бетонних поверхонь.

Поверхня цегли повинна бути розчищена від пилу, деструктованих часток до міцної основи.

Товщина шару - від 2 до 20 мм. Цією шпаклівкою можливо виконати суцільне шпаклювання поверхні.

6. Нанести фінішний шар шпаклівки СТ-225.

Виконання утопленої розшивки.

В незатужавленому розчині витягнути декоративний утоплений валик спеціальною розшивкою.

Розшивка повинна бути виконана із нержавіючого матеріалу.

Технологія накладання валика:

- на поверхні затирання намітити лінії накладання декоративного валика;

- по лінії накладання валика поверхні змочити водою. Після зникнення крапельної вологи огрунтувати ці поверхні водним розчином Акрилу (1:4);

- накласти валик та витягнути його розшивкою по горизонталі та по вертикалі під лінійку.

- валик змочувати водою після нанесення на протязі 2- 3 днів.

Захист виступаючих площин фасаду від замокання

Попередньо для запобігання замочування штукатурки та оздоблювальних матеріалів на фасаді виконати гідроізоляційний захист штукатурки виступаючих горизонтальних поверхонь елементів фасадів (карнизи, тяги, підвіконня, бази колон, горизонтальні площини капітелей та інше).

Операція по гідроізоляційному захисту виконується після реставрації фасадів перед пофарбуванням.

Рекомендується обмазочний гідроізоляційний матеріал на основі капілярного цементу СУПЕРФЛЕКС Д1 фірми “ДЕЙТЕРМАН”.

Технологія гідроізоляційного захисту:

- поверхні, на які наноситься гідроізоляційний шар, відремонтувати:

- обезпилити поверхні;

- змочити поверхні водою;

- приготовану кількість розчину використати на протязі 45 хвилин;

- розчин наносити за два рази. 1 раз нанести за допомогою щітки в одному напрямку, наприклад, по горизонталі. Другий раз нанести також щіткою, в вертикальному напрямку. Загальна товщина захисного шару складає 3 мм. Час витримки першого шару - 24 години;

- після нанесення шар гідроізоляційного розчину на протязі 24 годин слід підтримувати в вологому стані, а в наступні 5 днів захищати від безпосереднього впливу сонячних променів. Не слід наносити матеріал під час дощу.

Після повного висихання гідроізоляційного шару поверхню пофарбувати.

Пофарбування фасадів

Для пофарбування фасадів пропонуються фарби фірм, які відповідають наступним реставраційним вимогам:

Вимоги до фарбувальної системи:

- довговічність не менше 15 років;

- коеф. Паропроникності - S_d (Н₂О) < 0,02 m;

- коеф. Водопоглинання - W = 0,03 кг/м²·год^0,5 ;

- абсолютна матовість і візуальне наближення до вапняного (первісного) пофарбування .

Силікатна фарбова система фірми «Кайм».

Технологічна схема пофарбування:

Поверхні просочити грунтом Keim Spezial Fixativ. Грунт являє собою водний розчин рідкого скла. Нанесення виконати щіткою за один раз до насичення. Грунтівка призначена для укріплення та вирівнювання всмоктуючої здатності основи.

Виконати пофарбування поверхонь фарбою Keim Granital в два шари.

- Витримка -12 годин.

Умови нанесення:

- температура повітря та поверхні, що фарбується, від +5°С до +25°С;

- не виконувати роботи під прямими сонячними променями, на розігрітій поверхні та при сильному вітрі, під дощем.

Технологічна схема пофарбування фасадів

Просочення поверхонь глибокопроникною грунтовкою Tiefqrund LF за один раз з метою закріплення та вирівнювання здатності всмоктування основи.

Колірне пофарбування виконати за два рази.

- Перше пофарбування виконується через 12 год. після попереднього грунтування. Фарбувальний колір розбавити водою на 10%.

-Друге пофарбування виконується через 12 год. після першого. Фарбувальний колір розбавити водою на 5%.

Умови виконання фарбування фасадів:

- забороняється виконувати фарбування при t° повітря вище 25°С та нижче +10°С;

- забороняється виконувати роботи в дощ та під прямим сонячним промінням;

- захищати вікна та двері від попадання на них фарби.

Протипожежні заходи

Генеральним планом передбачено об' їзд пожежними машинами будинку з 2-х боків: до головного фасаду - з вулиці Артема, до дворового - з загального дворового простору, спільного з житловим будинком по вул.. Артема 68-70. Відкриті автостоянки розташовані на ділянці на відстані 10 м від стін будинків.

Ступінь вогнетривкості будинку прийнята - 2 (друга).

Будинок займає всю ширину ділянки та межує з сусідніми ділянками через брандмауери без вікон та дверей. З обох боків безпосередньо до будинку примикають 1-поверхові цегляні господарчі споруди 2-го ступеню вогнестійкості. Таким чином будинок по вул.. Артема, 66 являє собою протипожежну секцію, відокремлену від сусідніх секцій протипожежними стінами 1-го типу. Споруди на сусідніх ділянках, що примикають під прямим кутом до будинку, що реконструюється, не мають віконних прорізів у бік будинку.

Входи до житлових квартир та нежитлових приміщень відокремлені, з кожного нежитлового поверху передбачено 2 виходи (один з них по зовнішніх сходах С3).

Проектом забезпечена безпечна евакуація людей з приміщень будинку через сходову клітку типу СК1 з маршами 1100мм завширшки. Вікна у зовнішній стіні сходової клітки мають фрамуги, що відчиняються на кожному поверсі загальною площею 1,2 м.

Вхід до кожної квартири обладнано вхідними протиударними сертифікованими в системі УкрСЕРПО протипожежними дверима 2-го типу з мінімальною межею вогнетривкості не менше 0,6 години (ДПМ 30). Розмір дверей прийнято не менше 1000Ч2000(h) мм.

Квартири 6-го поверху мають 2-й евакуаційний вихід на балкон з суцільним простінком 2м від дверного отвору до торця балкону.

В технічних приміщеннях, електрощитовій, машинному відділенню ліфту, виходу на горище та на покрівлю передбачаються влаштування протипожежних дверей (люків) 2-го типу з мінімальною межею вогнетривкості не менше 0,6 години (ЕІ30), сертифікованими в системі УкрСЕРПО (ПД 60).

Металеві конструкції, що не захищені цегляною кладкою, або бетоном, захищаються вогнетривкими мастиками (ендодерм ХТ -150, шаром, що забезпечить 2 години вогнетривкості для стійок каркасу та 0,75 години - для перекриттів та покриття даху). Зовні вони обличковуються 2-ма шарами гіпсокартону.

Дерев'яні конструкції мають бути обов'язково оброблені антипіренами, автоклавним методом, (“Ендодерм ЖК” ТУ У 1348-1691.02-98 сертифікат ИА 1.016.26988-98) і антисептиками.

Всі матеріали та обладнання, що використовуються в будівництві, повинні мати сертифікати по пожежній безпеці.

Оздоблення підлог, стін, стель на шляхах евакуації передбачаються з негорючих матеріалів.

Передбачаються заходи по блискавкозахисту.

Дах будинку обладнано захисними поручнями (висота не менше 600мм) та трапами.

Прохід електрокабелю та інженерного обладнання через стіни передбачається в гільзах, що заповнені негорючими прокладками з базальтового волокна, з нормованою межею вогнестійкості.

Дах будинку запроектовано:

- за загальною експлуатаційною стійкістю ГД-1;

- за функціональною ознакою НФ;

- за способом організації збирання і відведення дощових вод 3В;

- за конструктивними рішеннями основи під покрівлю ОП5;

- за типом покрівлі ПКр5.

Теплоізоляційний матеріал типу Т5 (базальтовий утеплювач) та покрівля (металеві листи) відносяться до негорючих матеріалів.

При виконанні таких покрівель треба додержуватись правил техніки безпеки, але спеціальних протипожежних вимог до таких робіт не висувається.

Протидеформаційні заходи

Згідно інженерно-геологічних вишукувань, виконаних у 2000 року інститутом ОП "УКРБУДРОЗВІДУВАННЯ" основа фундаментів будинку №66 представлена товщею неоднорідних за складом та властивостями грунтів, у який відділено 11 інженерно-гелогічних елементів (ІГЕ).

Безпосередньо під підошвою стрічкових фундаментів будинку №66 залягають делювіальні грунти:

- піски ІГЕ2 середньої крупності, середньої щільності, маловологі;

- піски ІГЕ3 мілкі, середньої щільності, маловологі;

- піски ІГЕ3а пилуваті, середньої щільності, мало вологі;

- суглинки ІГЕ4, напівтвердої консистенції.

Грунтові води на період проведення польових робіт у 2000 року, зафіксовані на глибинах 3,5-5,5 м (відм.161.8-161.5 м). Улипні 1996 р. грунтові води на даній ділянці були зафіксовані на глибині 3,0 - 4,2 м (відм.162.7-162.6 м).

Амплітуда коливання рівня ґрунтових вод у багаторічному режимі становить 1,2 м.

В даних інженерно-геологічних умовах можливе утворення "верховодки" у грунтах ІГЕ2, ІГЕ3, ІГЕ 3а, ІГЕ 5анад супісками ІГЕ5 та суглинками Іге4 в періоди затяжних рясних рясних дощів, інтенсивного сніготанення чи аварійного витікання із підземних водонесучих комунікацій.

Грунтові води по хімічному складу не мають агресивних властивостей по відношенню до бетону нормальної щільності W4.

При огляді будинку відмічаються тріщини на головному та дворовому фасадах, а також по внутрішніх стінах в деяких квартирах.

Деформації будинку пов'язані з неоднорідністю грунтів основи фундаментів основи фундаментів та впливом аварійного замочування внаслідок витікання з водонесучих мереж.

Про це свідчить приуроченість деформацій до місць прокладки мереж (каналізації та теплотраси).

У зв'язку з тим, що при реконструкції будинку значно посиляться навантаження на існуючі фундаменти за рахунок зміни конструкції перекриття та покриття, для зменшення деформативності основи в проекті прийнято підсилення існуючих фундаментів та жорстка конструктивна схема будинку.

Жорстка конструктивна схема в проекті забезпечується системою існуючих поперечних та повздовжніх цегляних стін, монолітних залізобетонних перекриттів та поясу у рівні верха стін існуючої частини будинку на відмітці низу покриття (відм.18,0 м).

Пояси мають бути виконані по всіх повздовжніх та поперечних стінах. Також необхідно передбачити водозахисні та протидеформаційні заходи

Відповідно до ДБН В.1.1- 5-2000 "Будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих грунтах". У місцях сполучення існуючих стін та фундаментів з новими необхідно передбачити деформаційні шви.

Деформаційні шви повинні забезпечувати компенсацію горизонтальних деформацій основи при нерівномірних деформаціях основи.

Шахта ліфту відокремлена, виконується на плитному ростверку по палях.

Стіни шахти ліфту відокремлені від конструкцій фундаментів будинку і його наземної частини роздільним швом та зазорами з розмірами, достатніми для рихтування по вертикалі ліфтових шахт.

До початку робіт по підсиленню фундаментів необхідно передбачити водозахисні заходи, які направлені на запобігання ймовірності замочування грунтів у основі існуючих фундаментів будинку.

Для запобігання попадання води з інженерних комунікацій необхідно виконати перекладання всіх водонесучих інженерних мереж. Вводи водопроводу і тепломереж, а також випуски каналізації до контрольних колодязів повинні бути прокладені у водонепроникних залізобетонних каналах.

Примикання каналів до фундаментів будинку повинно бути герметичним і виконуватися з урахуванням можливих просідань каналів і фундаментів.

При виконанні планіровки виконано вимощення по периметру будинку не менш 2,0 м, а також надійне відведення поверхневих вод з території у дощову каналізацію.

У цоколі необхідно влаштування водонепроникних підлог з влаштуванням горизонтальної гідроізоляції.

Внутрішні трубопроводи повинні прокладатися вище рівня підлоги цоколю будинку із пристосуваннями або компенсаторами, які виключають пошкодження трубопроводів при нерівномірному осіданні фундаментів.

Вони мають бути доступними для огляду та ремонту.

3.2 Дослідження технічного стану будинку до і після ремонто-реставраційних робіт

Для оцінки вартості будівлі, яка знаходиться в експлуатації необхідно достовірно оцінити стан об'єкта. В якості нормативної бази використовуються: Всесоюзні будівельні норми (ВСН) 53-86 р. та Укрупнені показники відновної вартості (УПВС) №4.

Визначення фізичного зносу

Під фізичним зносом будівлі мається на увазі втрата техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності та ін.) внаслідок дії природно-кліматичних, технологічних факторів та життєдіяльності людини.

Міра фізичного зносу елементів будівлі, що мають на окремих ділянках різну ступінь зносу або складається з декількох частин, визначаються за формулою:

= ;

де, Фе - величина фізичного зносу елемента будівлі, %;

Фі - величина фізичного зносу окремої ділянки (частини) елемента, %;

Рі - питома вага елемента, %;

Рl - розмір усього елемента,%;

n - кількість ділянок, на які поділено елемент.

Величина фізичного зносу будівлі визначається за формулою:

;

де, Фб - величина фізичного зносу будівлі,%;

Феї - величина фізичного зносу окремої конструкції, технічного пристрою,%;

Lі - питома вага елементів у будівельній вартості будівлі, %;

n - число окремих елементів в будівлі.

Після визначення фізичного зносу будівлі визначається коефіцієнт фізичного зносу будівлі за формулою:



Кф=(100-Фб)/100;

де, Кф - коефіцієнт придатності будівлі;

Фб -величина фізичного зносу будівлі, %;

Величина фізичного зносу елементів будівлі визначається візуальним обстеженням з урахуванням фото фіксації до ремонтно-реставраційних робіт.

Оцінка технічного стану житлового будинку та величина фізичного зносу елементів конструкцій.

Згідно [34] група капітальності житлового будинку до ремонтно-реставраційних робіт є III, яка відображає строк служби будинку його конструктивних елементів, оздоблювальних робіт та інженерного обладнання, встановлених в залежності від матеріалу основних конструкцій:

Фундаментів (стрічкових), стін (цегляних) та перекриттів (дерев'яних).

Згідно з «Правилами фізичного зносу житлових будинків» при визначені фізичного зносу значення середньозваженого зносу може округлюватися до цілих відсотків.

В подальших розрахунках приймається значення середньозваженого зносу будівлі в розмірі 32%.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу приймаємо:

К=0,68;

Дослідження технічного стану будинку після ремонто-реставраційних робіт

Величина фізичного зносу елементів будівлі визначається візуальним обстеженням з урахуванням фотофіксації.

Питома вага елементів конструцій будинку після ремонтно-реставраційних робіт взначається на основі зведеного кошторисного розрахунку.

Згідно [34] група капітальності житлового будинку після ремонтно-реставраційних робіт є I, яка відображає строк служби будинку його конструктивних елементів, оздоблювальних робіт та інженерного обладнання, встановлених в залежності від матеріалу основних конструкцій: фундаментів (пальових), стін (цегляних) та перекриттів (металевих).

Згідно з «Правилами фізичного зносу житлових будинків» при визначені фізичного зносу значення середньозваженого зносу може округлюватися до цілих відсотків.

Житловий будинок знаходиться в задовільному стані так як знос будинку складає 0,28%, що являється менше 1%, тому в подальших розрахунках фізичний знос не розраховується.



РОЗДІЛ 4. Визначення вартості житлового будинку

4.1 Обґрунтування методики оцінки нерухомості

В світовій практиці для оцінки вартості нерухомого майна використовуються три загально визначені методичні підходи: витратний, дохідний, порівняльний.

Витратний підхід застосовується для проведення оцінки нерухомого майна ринок купівлі-продажу, якого є обмежений або спеціалізованого нерухомого майна, в тому числі нерухомих пам'яток культурної спадщини.

Результатом застосування витратного підходу є визначення залишкової вартості об'єкту оцінки з використанням методів прямого відтворення та заміщення.

Дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування. Вартість об'єкту оцінки цим підходом визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об'єкту оцінки.

Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування, а також на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Внаслідок аналізу вище сказаних методичних підходів роблю висновок, що:

· для проведення оцінки житлового будинку по вул..Артема 66 застосовую витратний підхід, з використанням методу заміщення та методу прямого відтворення;

· дохідний підхід не застосовую з в'язку з відсутністю інформації по реальному прибутку від використання нерухомості;

· порівняльний підхід не застосовую в зв'язку з відсутністю теперішніх фактичних укладених угод подібного майна.



4.2 Визначення залишкової вартості житлового будинку до ремонтно-реставраційних робіт

Залишкову вартість житлового будинку до ремонтно-реставраційних робіт розраховую методом заміщення з використанням базисної вартості одного кубічного метра об'єкта-аналога, ступеня зносу будівлі, коефіцієнту перерахунку зміни вартості будівництва в поточні ціни на дату оцінки.

Вибираю об'єкт-аналог згідно [35], який є п'ятиповерховим будинком, що має такі характеристики: фундаменти - бутобетонні, стіни та перегородки - цегляні. Перекриття із збірних залізобетонних плит, покриття - металеве по дерев'яним стропилам, підлога паркетна, мається центральне опалення, гаряче водопостачання, водопровід, каналізація, електроосвітлення, радіо-телебачення, телефон, газопостачання.

Знос будинку до до ремонтно-реставраційних робіт складає 32%.

Коефіцієнт корегування цін, який відображає ціни у будівництві на дату оцінки складається з індексу змінення вартості будівництва із цін 1969 року в ціни 1984 року, індексу змінення вартості будівельно-монтажних робіт в ціни 1991 року, індексу зміни ринкової вартості будівельно-монтажних робіт до їх ринкової вартості на дату оцінки та індексу інфляції визначаю за формулою:

Кк1=К1ЧК2ЧК3ЧКінф.;

Кк1=1,21Ч1,2442Ч15,493Ч1,096=25,55

Тепер визначаю вартість заміщення за формолую:

Взам=ВбазЧVЧ Кк1,

Взам=27,7Ч9168Ч 25,55= 6488514 грн

Залишкову вартість визначаю за формулою:

Взал=ВвЧКф;

Взал=6488514Ч0,68=4412190 грн

4.3 Визначення вартості житлового будинку після ремонтно-реставраціоних робіт

Залишкову вартість житлового будинку після ремонтно-реставраціоних робіт визначаю методом відтворення, з використанням кошторисній вартості будинку, так як будинок збудований в результаті ремонтно-реставраційних робіт, ступеня зносу будівлі, коефіцієнту перерахунку зміни вартості будівництва в поточні ціни на дату оцінки.

Кошторисна вартість житлового будинку складає 5035890 грн в цінах 2001 року.

Визначений знос будинку є менше 1%.

Коефіцієнт корегування цін, який відображає ціни у будівництві на дату оцінки складається з індексу змінення вартості будівництва із цін 2001року в ціни 2008 року та індексу інфляці, визначаю за формулою:

Кк2=К1 ЧКінф.;

Кк2=3,3 Ч1,096=3,617

Визначаю вартість відтворення за формолую:

Ввід=ВкошЧ Кк2,

Таким чином вартість відтворення 6-поверхового будинку склає:

Ввід=5035890Ч 3,617=18213807 грн

Залишкову вартість визначаю за формулою:



Взал=ВвЧКф;

Взал=18213807Ч1=18213807 грн.

Для оцінки вартості будівлі я оцінила стан об'єкту до і після ремонтно-реставраційних робіт використовуючи витратний підхід дійшла висновку, що вартість житлового будинку до робіт складала 4412190 грн., а після 18213807 грн., це говорить про те, що вартість споживних властивостей будинку зросла в 13 разів.



РОЗДІЛ 5. Організація маркетингу та збуту реставраційних послуг

5.1 Стан та перспективи розвитку реставраційних робіт

Історія розвитку реставрації в Україні

Відразу ж після Великої Вітчизняної війни, в ході якої територія України зазнала великих руйнувань, гостро визначилась проблема збереження містобудівельної спадщини і утворення, у зв'язку з цим, окремої реставраційної структури.

Такі культурні центри як Київ, Харків, Чернігів, Полтава, Севастополь, Одеса та ін. лежали в руїнах і згарищах, було пошкоджено або зруйновано близько 2 тис. найвизначніших історико-архітектурних пам'яток, які перебували в жахливому стані, на що не звертати увагу, як це мало місце в 30-ті роки, було неможливо. Адже це ставило під сумнів цивілізованість нашої країни і не сприяло її авторитету на міжнародній арені.

Наслідком цих процесів стала організація, згідно з розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 9 травня 1946 року, Тресту по будівництву монументів та реставрації пам'яток архітектури, з якого і бере свій початок корпорація "Укрреставрація". Управляючим та головним інженером Тресту було призначено М.Ляшенка. Отримавший 1947 року назву "Будмонумент", Трест було підпорядковано Управлінню у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР. Відповідно до статуту, на "Будмонумент" покладались завдання вивчення, обстеження, фіксації, виготовлення проектів і виконання робіт з консервації та реставрації пам'яток архітектури, меморіалів і монументів, проведення монументально-декоративних робіт і художнього оздоблення архітектурних споруд, що мають велике державне значення.

З цією метою при Тресті було організовано спеціалізовані майстерні - архітектурно-проектну, реставраційно-виробничу, скульптурну, монументального живопису, художньої обробки каменю, модельно-макетну, а також 2 цехи - скульптурний і художнього лиття з чавуну та кольорових металів.

На початку своєї діяльності зусилля реставраторів спрямовувалися, головним чином, на консерваційні заходи й відновлення зруйнованих упродовж воєнного лихоліття пам'яток. Цей період тривав понад 20 років. Саме тоді постали з руїн архітектурні ансамблі Києво-Печерської Лаври, Кам'янця-Подільського, Троїцько-Іллінського монастиря і П'ятницької церкви в Чернігові, Луцького замку, фортеці Хотина, Меджибожа, Лівадійського палацу в Криму тощо. Лише поодинокі споруди з унікальним живописом були відреставровані в ті роки - Софія Київська, Андріївська та Кирилівська церкви, Володимирський собор у Києві.

З розширенням обсягів реставраційних робіт "Будмонумент" кілька разів змінював структуру та назву і в 1969 році перетворився на Українське спеціалізоване науково-реставраційне виробниче управління. До його складу ввійшли дослідний та проектний реставраційний відділи, дільниця з реставрації живопису і 6 регіональних реставраційних виробничих майстерень в районах найбільшого зосередження пам'яток архітектури: Києві, Чернігові, Львові, Кам'янець-Подільському, Одесі та Криму. Очолив Управління Б.Іванов, головним інженером було призначено А.Хабінського.

На початку 70-х років розпочалися масштабні інтер'єрні роботи у храмах, законсервованих у повоєнний час і недоступних для відвідувачів через внутрішню неготовність. Цьому сприяв прийнятий 1978 року Закон "Про охорону та використання пам'яток історії та культури", який дозволив розширити сферу діяльності реставраторів не лише з окремими пам'ятками і ансамблями, а й забудовою історичних міст, ландшафту, історичного середовища. Саме наприкінці 70-х - початку 80-х років здійснювалися масштабні роботи з реставрації Ближніх і Дальніх печер Києво-Печерського заповідника, Василівського храму в Овручі, собору Різдва Богородиці в Козельці, Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцах.

Сучасний підхід до пам'яток архітектури в ландшафтному оточенні та історичному середовищу зумовив нові напрями в діяльності реставраторів і сприяв створенню у 1980 році Українського спеціального науково-реставраційного проектного інституту "Укрпроектреставрація", який з 1983 року очолює кандидат технічних наук А.Антонюк, з філіалом у Львові (директор кандидат історичних наук І.Могитич). На базі Львівської філії 1991 року створюється Львівський регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація".

У 1982 році Українське спеціалізоване науково-реставраційне виробниче управління очолив кандидат технічних наук М.Орленко, який домігся поширення системи науково-реставраційних організацій майже на всі обласні центри України - виникли Сумська, Харківська, Волинська, Вінницька, Кіровоградська майстерні.

На початку 80-х років науково-реставраційна і виробнича база Управління починає зміцнюватися. В цей період в Києві на Подолі постає красень Гостиний двір, реставруються церкви Миколи Притиска та Миколи Набережного, Маріїнський палац, приміщення Верховної Ради та Національного банку України, театри опери та балету у Києві та Львові, Національна філармонія, Палац "Україна" та багато ін.

З метою подальшого вдосконалення структури виробництва в 1989 році на базі Українського спеціального науково-реставраційного виробничого управління Держбуду УРСР і в його складі інституту "Укрпроектреставрація" було створено спеціальне проектно-будівельно-реставраційне об'єднання "Укрреставрація", яке 1992 року стає корпорацією. Головним завданням об'єднання було виконання науково-дослідних, проектних, консерваційних та реставраційних робіт на пам'ятках архітектури, що охороняються державою.

Особливістю цього періоду стало повернення народу до Бога, через що розгорнулося відтворення, реставрація та будівництво храмів, здебільшого знищених попередньою ідеологією або під час війни.

З попелу та руїн повертаються одвічні духовні символи нашого народу - Михайлівський Золотоверхий монастир, Успенський собор Києво-Печерської Лаври та собор Святого Володимира в Херсонесі. Серед цікавих об'єктів реставрації в сьогоднішньому "доробку" корпорації можна назвати Бессарабський квартал, Залізничний вокзал та будинок В.Городецького на Банковій у Києві, оперний театр в Одесі, Свято-Троїцьку церкву в Берестечку на Волині , Київський академічний театр ляльок .

Високого рівня реставраційних робіт фахівці корпорації "Укрреставрація" досягли за рахунок засвоєння великого досвіду, набутого за 60-річну історію організації, розширення спеціалізованої дослідницької та виробничої бази, підготовкою та перепідготовкою кадрів реставраторів. Збереження та відродження пам'яток триває. Саме життя вимагає реставрації і відновлення шедеврів минулих століть і свідчить про ті важливі задачі та вимоги, які стоять перед сучасними реставраторами. Починаючи з далекого 1946 року з "нуля", у важких умовах відновлення напівзруйнованої повоєнної держави, корпорація "Укрреставрація" за 60 років своєї діяльності виросла у потужну науково-реставраційну проектно-будівельно-виробничу організацію і досягла неабияких результатів.

Сучасний стан реставрації

Насьогодні Реставрація в Україні розвивається досить успішно, і має великі досягнення завдяки Корпорації “Укрреставрація” сьогодні це розгалужена по всій Україні мережа наукових та ремонтно-реставраційних організацій, до складу якої входять: два науково-дослідних інститути “УкрНДІпроектреставрація” та “Укрзахідпроктреставрація”, спеціалізовані інститути, державний науково-технологічний центр "Конрест", підприємства з реставрації та відтворення станкового і монументального живопису, 13 обласних реставраційних підприємств з власними виробничими базами та іншими спеціалізованими підприємствами, управління, майстерні.

Переконливою оцінкою діяльності Корпорації “Укрреставрація” є - "Золота Європейська медаль" за збереження і реставрацію Софійського Національного заповідника в м. Києві, вручена 1987 року, звання і нагороди членів колективу корпорації, серед яких народні архітектори України, заслужені будівельники, архітектори, фахівці різних спеціальностей, дійсні члени Академії будівництва України та Академії архітектури України, кандидати наук.

Науковий, проектний і виробничий потенціал реставраційної галузі дозволяє робити оптимістичні прогнози щодо реалізації головної мети збереження і передача наступним поколінням національної культурної спадщини у відповідності до вимог світових стандартів.

На базі науково - дослідного та проектного відділу реставраційного управління у квітні 1980 року був створений інститут «Укрпроектреставрація», який з часом було реорганізовано в інститут «УкрНДІпроектреставрація».

«УкрНДІпроектреставрація» - провідний інститут галузі реставрації в Україні.

Основним завданням Інституту є забезпечення науково-реставраційного, дослідницького, нормативно-методичного та інформаційного супроводження напрямів науково-технічної діяльності

Інститут, як базова організація для реалізації покладених на нього завдань, здійснює такі функції:

§ Інформаційне забезпечення:

- збирання та аналітичне узагальнення відомостей про сучасний світовий, національний та регіональний рівень в галузі реставрації та збереження пам'яток і культурної спадщини ;

- організація та ведення довідково-інформаційного фонду;

- супровід нормативів науково-технічної діяльності в галузі збереження та реставрації пам'яток нерухомої спадщини, надання роз'яснень, консультацій, інформаційної підтримки;

- інформування про результати діяльності у визначеній сфері у фахових виданнях та через організацію науково-технічних публічних заходів

- ( конференцій, симпозіумів, семінарів, тощо).

§ Науково-дослідницька діяльність:

- впровадження науково-дослідних та науково-реставраційних робіт, відпрацювання науково-реставраційних результатів робіт і впровадження їх у виробництво;

- наукове супроводження обкатів реставрації пам'яток історії і культури.

§ Забезпечення організації робіт із стандартизації в межах компетенції:

- розробка нормативних документів;

- ведення відповідної групи нормативних документів;

- участь у розробці науково-методичного забезпечення, ліцензування та підтвердження відповідності у реставраційній діяльності.

§ Консультативно-методичне забезпечення:

- підготовка пропозицій щодо визначення та деталізації пріоритетних напрямів науково-реставраційних робіт;

- розроблення та супроводження виконання науково-технічних програм та завдань;

- експертиза методик виконання та результатів науково-реставраційних робіт.

В інституті впроваджена міжнародна система управління якістю за EN ISO 9001 - 2000, працює науково-технічна рада, створена сучасна матеріальна база (165 одиниць персональних комп'ютерів, численна розмножувальна техніка, геодезичне і фотограмметричне обладнання, лабораторне обладнання, транспортні та інші засоби).

Робота по розробці та впровадженню системи менеджменту якості розпочалась в Інституті ще у 2002 році. Протягом майже 2-х років зусиллями фахівців Інституту створювалися основи системи і, як результат, 09 вересня 2004 року Інститут отримав сертифікат відповідності впровадженої системи якості стандарту EN ISO 9001:2000 за реєстраційним номером 78 100 6333, звіт № 8000 317 814. Інституту було надано право використовувати знак сертифікації на період дії сертифіката. В 2005 році було успішно пройдено перший наглядовий аудит.

Метою забезпечення роботи Інституту в системі менеджменту якості (СМЯ), її підтримки в робочому стані, та надання доказів впровадження СМЯ як своїм партнерам, замовникам, так і наглядовому органу по сертифікації була розпочата робота по усуненню виявлених недоліків.

Для більш плідної роботи були запрошені провідні бізнес-консультанти. Робота була виділена в окремий проект із складенням та доведенням до виконавців Інституту детального плану поліпшення СМЯ з урахування вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2000 та рекомендацій по поліпшенню міжнародного стандарту ISO 9004:2005.

5.2 Організації маркетингу реставраційних послуг в інституті “УкрНДІпроектреставрація”

Організація маркетингу реставраційних послуг відбувається через декілька напрямків: 1. по-перше через власний сайт інституту; 2. по-друге через участі в всіх будівельних тендерах, в дослідних проектуваннях, в міжнародних семінарах, конференціях в Італії, Польщі, Росії тощо, роблячи рекламу про всі виступи що Інститут друкує в будівельних журналах, таких як «Будівництво» на жовтих сторінках та видаючи свій власний журнал «Реставратор».

При вдало спланованому маркетинговому збуту реставраційних послуг та завдяки новітнім реставраційним технологіям інститут за останній рік має непогані показники по об'єму виконаних робіт, що дуже впливає на популярність галузі серед потенційних клієнтів, а так як інститут монополіний, має популярність в багатьох областях, то унеможливлює конкурентоспроможність серед інших фірм.



РОЗДІЛ 6. Техніка безпеки та охорона праці при ознайомлені технічного стану будинку

Усі небезпечні та шкідливі чинники на виробництві можуть призвести до професійних захворювань організму працівника.

Щоб запобігти цьому, слід дотримуватися правил гігієни праці на об'єкті . Для забезпечення нормальних умов праці температура повітря в закритих приміщеннях має бути від 10 до 20°С. Відносна вологість повітря за цих умов не повинна перевищувати 60%, а швидкість руху повітря - 0,3 м/с.

Якщо будівлі, які досліджуються, не забезпечені примусовою вентиляцією для видалення пилу і парів отруйних речовин, то слід під час роботи користуватися засобами захисту органів дихання.

Органи дихання можна захищати фільтрувальними респіраторами.

Згідно з ГОСТ 12.4.004 -74 для захисту органів дихання від пилу, небезпечних випаровувань використовують газопилозахисні (РУ - 60М) , газозахисні (РНГ - 67) та протипилові респіратори. Ці засоби виготовляють на основі гумової півмаски з двома фільтрувальними патронами багаторазвого використання. До пилозахисних респіраторів належать усі модифікації марок «Пелюстка», «Кама-200», У-2К та Ф-62. Це респіратори, у яких півмаска та змінний фільтрувальний елемент є одночасно і лицьовою частиною.

Для захисту тіла працівника застосовують спеціальний одяг (комбінезон або штани і куртку, головний убір та взуття).

Такі відомі фірми, як «Полімер», «Строймак Кнауф АО», «Церезит» випускають дуже зручний фірмовий спецодяг для користувачів, який відповідає вимогам стандартів.

Засобами індивідуального захисту рук є захисні рукавички.

На данний момент широким попитом користуються рукавички, які мають бавовняну основу і покриття з різних штучних матеріалів (нітрил, латекс, полівінілхлорид). Всі ці вироби відповідають вимогам ГОСТ 12.4.063-79.

Для захисту органів зору випускають спеціальні окуляри різних модифікацій.

6.1 Організація безпеки праці на території будівельного майданчика

Небезпечна зона -це простір, у якому на працюючого може впливати небезпечний та шкідливий чинник. По периметру будинку небезпечну зону визначають залежно від висоти будинку. Якщо його висота становить до 20м, то зона має бути завширшки не менше ніж 7 м., а у разі висоти від 20-70 м - не менше як 10 м. На межі небезпечної для людини зони встановлюють попереджувальні знаки або надписи. Територію обгороджують парканом з ворітьми для в'їзду та виїзду транспортних засобів.

Не можна скидати будівельне сміття з висоти понад 3 м. Для цього використовують закриті металеві жолоби, нижній кінець яких має бути від землі не вище ніж на 1 м.

На території будівельного майданчика працівники мають дотримуватись таких правил:

- не можна безцільно ходити по території будівельного майданчика;

- ходити лише пішоходними доріжками;

- уважно читати попереджувальні написи і знаки;

- не стояти біля підйомних механізмів, а також під піднятим вантажем;

- не вимикати самовільно незнайомі машини та механізми;

- не торкатись електропроводів і кабелів, а також шлангів, що перебувають під тиском;

- палити лише в спеціальних відведених місцях, обережно поводитись з вогнем; вдягти захисні будівельні шолом.



Висновки і пропозиції

Вдалого продажу нерухомого майна, а конкретно житлового будинку за ціною, що задовольнила б і покупця, продавця потрібно, щоб об'єкт мав не лише зручну географію розташування з розгалуженою інфраструктурою, а також відмінні споживчі характеристики.

Ремонтно-реставраційні роботи є актуальними для житлових будинків, які є історичними пам'ятками, таким є досліджуваний будинок, що знаходиться по вул.Артема 66, завдяки науково-технічному прогресу та новітнім технологіям у сфері архітектури реставраційні роботи не тільки покращують міцнісні характеристики конструктивних елементів та інженерного обладнання, також допомагають привести до сучасності схему перепланування внутрішніх приміщень, які можна використовувати за різним призначенням, забезпечуючи збереження автентичної матеріальної структури пам'ятки, як носія історичної, наукової архітектурної інформаційної і привести її форму відповідно з історико-культурним змістом.

Для оцінки вартості будівлі я оцінила стан об'єкту до і після ремонтно-реставраційних робіт використовуючи витратний підхід дійшла висновку, що вартість житлового будинку до робіт складала 4412190 грн., а після 18213807 грн., це говорить про те, що вартість споживних властивостей будинку зросла в 13 разів.

З точки зору економіки ремонтно-реставраційні роботи завдяки своїм новітнім технологіям та матеріалам мають багато переваг, наприклад ремонтно-реставраційні роботи за схемою планування мали термін з 2005 по 2006 рік (за рік), це говорить про те, що замовник зміг заощадити час на реставраційні роботи, зекономивши на матеріалах (наприклад на цеглі), робочу силу.



Список використаної літератури

1. Левинсон Н.Р. «Ремонт и реставрация памятников архитектуры» М: 1974 г.

2. «Химия в реставрации» М.К. Никитин; Г.П.Мельникова М: 1990 г.

3. «Технологія опоряджувальних робіт» Т.Є.Остапченко Київ «Вища освіта» 2003 р.

4. Журнал «ЯНУСНЕРУХОМІСТЬ» №18 (343) вересень 2008 р.

5. «З історії української реставрації» видавництво «Українознавство» Київ 1996 р.

6. « Матеріали і технології в сучасному будівництві» Є.К. Карапузов, В.Г.Соха, Т.Є. Остапченко Київ «Вища освіта» 2006 р.

7. Гриценко О.В.»Особливості формування ринку нерухомості України» Економіка України №4 - 2000 р.

8. Добровольський Р.М. «Штукатурні і облицювальні роботи» К.: Техніка 1997 -304 с.

9. ВСН 53-86 (р) «Правила оценки физического износа жилых зданий» Москва « Финансы и статистика» 1999 г.

10. « Ремонт и реставрация. Практические руководительство» Л. Лорен ЗАТ «Контент» 2006 г.

11. «Системи гідроізоляції будівельних конструкцій будівель і споруд «Ceresit» Посібник з проектування, улаштування і відновлення гідроізоляції Київ 2006 р.

12. Журнал «Бизнес» №38 (817), 22 сентября 2008 г.

13. «Менеджмент» А.В. Шегда - Київ «Знання» 2004 р.

14 . Журнал «Недвижимость Киева» №20 (353).

15. Ринок нерухомості / В.І. Павлов, А.М. Асаул та ін. - 2-ге вид. - К.: Кондор, 2006.- 336 с.

16. Любунь О.С., Кіреєв О.І. Іпотечний ринок. - К.: Університет «КРОК», 2005. -355 с.

17. Данильченко Є.П., Островський І.А., Цимбалюк О.А., Шекшуєв О.А. Про інфляційні передумови розвитку житлового будівництва в Україні // Коммунальное хозяйствогородов: Науч.-техн. сб. Вып.68. - К.: Техніка, 2006. - С.182-186.

...