Комерційна діяльність як засіб реалізації господарських відносин в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКООПСПІЛКА

Вінницький кооперативний інститут

Коледж економіки і права

Курсова робота

на тему: «Комерційна діяльність як засіб реалізації господарських відносин в умовах ринкової економіки»

Виконала студентка ІІІ курсу

групи КД - 111 Білоус Інна

Вінниця 2014

Зміст

комерційний діяльність оптовий ринок

Вступ

1. Теоретичні основи комерційної діяльності як засобу реалізації господарських відносин в умовах ринкової економіки

1.1 Поняття про комерційний процес і комерційну діяльність

1.2 Елементи комерційної діяльності

1.3 Чинники розвитку комерційної діяльності

2. Комерційна діяльність на оптовому ринку товарів та послуг

2.1 Оптове підприємство як основний суб'єкт оптового ринку та його комерційні функції

2.2 Організаційно-комерційна характеристика діяльності суб'єкта ринку

2.3 Принципи комерційної діяльності оптового підприємства

3. Аналіз комерційної діяльності підприємства залежно від ринкового середовища

4. Аналіз ефективності комерційної діяльності торговельного підприємства

Висновки

Список використаної література

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Комерційна діяльність торгівельного підприємства пов'язана з повсякденним життям людини, задоволенням потреб її у товарах і послугах. По тому як працюють оптові підприємства, який рівень розвитку торгівлі як галузі, судять про успіх соціальних і економічних реформ. У торгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім'ї, кожної конкретної людини. Ця галузь впливає на організацію побуту населення і на рівень зайнятості жінки в сім'ї і на наявність позаробочого, вільного часу, в кінцевому рахунку багато в чому на збереження здоров'я людей.

Торгівля об'єднує кожну людину з процесом задоволення попиту, сприяє реальному розподілу матеріальних благ в суспільстві. Незадовільне функціонування торгових підприємств підриває принципи соціальної справедливості населення, порушуючи процес розподілу.

Розвиток комерційної діяльності торгівельних підприємств є визначальним напрямком зростання економіко-торгівельної галузі.

Виходячи з виключного значення комерційної діяльності оптового торгівельного підприємства стає цільовою установкою проведення досліджень цієї галузі в сучасних умовах виявлення характерних рис і тенденцій розвитку, проведення оцінки та розробки висновків.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступає теоретичне обґрунтування комерційної діяльності оптового торгівельного підприємства.

Предмет дослідження оптові торговельні підприємства.

Мета даної роботи: комплексне дослідження комерційної діяльності підприємства на ринку товарів і послуг на основі вивчення нормативних документів, що регулюють комерційну діяльність.

Вказана мета обумовлює наступні завдання:

1. дослідити передумови розвитку комерційної діяльності.

2. проаналізувати умови та результати комерційної діяльності.

3. охарактеризувати стан комерційної діяльності підприємства.

4. надати пропозиції щодо підвищення ефективності комерційної діяльності роздрібного торгівельного підприємства.

1. Теоретичні основи комерційної діяльності як засобу реалізації господарських відносин в умовах ринкової економіки

1.1 Поняття і суть комерційної діяльності на ринку товарів та послуг

У сучасній літературі одні автори ототожнюють поняття комерційної і підприємницької діяльності, інші стверджують, що комерційна діяльність ширше, ніж підприємницька або навпаки. Щоб розібратися в цьому, наведемо кілька взаємозалежних визначень понять, узятих з різних довідкових видань, і проаналізуємо їх та дамо їм характеристику.

Комерсант - особа, яка займається приватною торгівлею, комерцією, тобто діяльністю, спрямованою на одержання прибутку. Комерсант є учасником господарського обороту з комерційним успіхом.

Комерція (від лат. сommercium, торгівля) - торгівля і торгово-посередницька діяльність, участь у продажі чи сприянні продажу товарів і послуг, у широкому значенні слова - підприємницька діяльність.

Комерційна організація - господарське товариство, виробничий кооператив, торгова чи інша організація, підприємство, що займається підприємництвом, бізнесом, які мають на меті отримання прибутку. Є юридичною особою.

Комерційна діяльність (підприємництво) - ініціативна, самостійна, здійснювана від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність діяльність громадян, фізичних і юридичних осіб, спрямована на одержання доходу, прибутку від користування майном, продажу товарів, виконаних робіт, надання послуг.

Торговець (англ. merchant):

1) посередник, який вступає тимчасово в права володіння товаром, що його він купує і потім перепродає;

2) особа, яка торгує товаром, купує і продає товар.

Торгівля - це:

1) галузь господарства, вид економічної діяльності, об'єктом якого є товарообмін, купівля-продаж об'єктів, а також обслуговування покупців у процесі продажу товарів і їхньої доставки, збереження товарів і підготовки їх до продажу;

2) комерція, купівля і продаж товарів

Господарство - сукупність природних і зроблених руками людини засобів, використовуваних для створення, підтримки, поліпшення умов і засобів існування, життєзабезпечення.

Бізнес (від англ. business - справа, підприємництво) - ініціативна економічна діяльність, здійснювана за рахунок власних чи позикових засобів на свій ризик і під свою відповідальність, що має на меті одержання прибутку і розвиток власної справи.

Торгова угода - всі угоди, пов'язані з обміном товарами в матеріально-речовинній формі і надання послуг. Сторони є особливою категорією підприємців, іменованих комерсантами.

Отже комерційною діяльністю є сукупність фінансово-економічних, правових та організаційних знань, навичок і дій, які направлені на організацію, проведення та удосконалення процесів обігу (купівлі, продажу) товарів та послуг з метою задоволення попиту споживачів і отримання прибутку.

Комерція (від латинського “commercium”) означає «торгівля». Але термін «торгівля» має подвійне значення: в одному випадку він означає самостійну галузь народного господарства, а в іншому - торгові процеси, спрямовані на здійснення актів купівлі-продажу товарів. Комерційна діяльність пов'язана з іншим поняттям торгівлі - торговими процесами по здійсненню актів купівлі-продажу з метою отримання прибутку.

Під товаром у широкому значенні розуміють матеріальну або нематеріальну власність, що реалізується на ринку. Товаром можуть бути продукти як фізичної, так і розумової праці, результат послуг, сама здатність до праці, земля та її надра - все, що має споживчу вартість і може обмінюватись на інший товар (гроші) власником. У вузькому значенні під товаром розуміють продукт праці, виготовлений і призначений для обміну.

Як вже зазначалось, комерційна діяльність пов'язана з торговими процесами по здійсненню актів купівлі-продажу з метою отримання прибутку. Що розуміють під поняттям «торгові процеси»?

Торгові процеси (комерційні) - це процеси, пов'язані зі зміною вартості, тобто з купівлею і продажем товарів. До них відносяться і організаційно-господарські процеси, які безпосередньо не зв'язані з актами купівлі-продажу, але забезпечують безперервність їх здійснення і не мають виробничого (технологічного) характеру (вивчення потреб, укладання договорів купівлі-продажу, реклами та ін.).

Основні комерційні процеси поділяють на наступні види:

- вивчення і прогнозування купівельного попиту, вивчення і виявлення потреб населення в товарах і послугах;

- виявлення і вивчення джерел надходження і постачальників товарів;

- планування та організація раціональних господарських зв'язків з постачальниками товарів, включаючи укладання договорів на постачання товарів, розробку й подання заявок і замовлень на товари, організацію обліку і контролю за виконанням договірних зобов'язань, різні форми комерційних розрахунків та ін.;

- планування, організація і технологія проведення оптової закупівлі това-рів у різних постачальників (на ярмарках, оптових продовольчих ринках, товар-них біржах, аукціонах, у виробників продукції, торгових посередників і т.д.);

- планування, організація і технологія оптового і роздрібного продажу товарів, включаючи форми й методи продажу товарів, умови їх застосування, якість обслуговування і т. д.;

- планування і проведення рекламно-інформаційної діяльності зі збуту товарів;

- планування і формування торгового асортименту на складах і в магазинах, керування товарними запасами.

Отже відповідно до Господарського кодексу України від 16.01.03 р. № 436-ІV підприємницька або комерційна діяльність -- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою отримання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Основними принципами комерційної діяльності є:

1) вільний вибір підприємцем видів комерційної діяльності;

2) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільне наймання підприємцем працівників;

4) комерційний розрахунок і власний комерційний ризик;

5) вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

6) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Звідси випливає, що предмет теорії комерційної діяльності - це вивчення основних послідовних дій підприємця (з моменту зародження підприємницької ідеї до її здійснення і реалізації основної мети) у процесі вибору ресурсів для виробництва, обміну, розподілу і споживання різних товарів і послуг і втіленого в них необхідного й додаткового продукту. Отже до предмету теорії комерційної діяльності входять закони, що керують діями підприємців у процесі вибору щодо обмежених ресурсів для виробництва, обміну, розподілу і споживання, і закони, що керують виробничими відносинами між різними суб'єктами комерційної діяльності і найманих робітників у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та послуг. Спираючись на таке розуміння предмета, можна дати узагальнююче визначення теорії комерційної діяльності. Основи комерційної діяльності - наука про закони, що керують, з одного боку, відносинами економічної власності між різними суб'єктами комерційної діяльності і найманих робітників, а з іншого - діями підприємців у процесі вибору ресурсів для виробництва, обміну, розподілу й споживання товарів та послуг.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським кодексом та іншими законодавчими актами.

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, а також свободу конкуренції.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не дозволяється, якщо вона не суперечить чинному законодавству.

1.2 Комерційний процес на підприємстві, послідовність його виконання

Комерційна діяльність - це спосіб реалізації комерційних відносин, які в умовах ринково зорієнтованої економіки стають домінуючими.

Саме ці відносини повинні всебічно стимулювати виробництво, надавати динаміку потребам, активізувати товарно-грошовий обмін. Тому комерційна діяльність є об'єктивно необхідною категорією ринкової економіки, до того ж надзвичайно складною за своїм характером і змістом.

Суть комерційної діяльності полягає в організації комерційних процесів, операцій, спрямованих на забезпечення системи товарно-грошового обміну і управління цими процесами.

Отже, комерційна діяльність забезпечує обмін товарів, послугу грошовій формі, але не лише момент обміну, а й усю стадію цієї відтворювальної фази. Зрозуміло, що саме тому комерційна діяльність охоплює сукупність процесів і операцій відповідно до завдань різних етапів фази обміну. Варто наголосити, що йдеться про процеси й операції комерційні.

Отже, в основу комерційної діяльності покладено організацію комерційних процесів, операцій і управління ними.

Комерційний процес означає послідовне виконання операцій, що забезпечують організаційні, економічні, соціальні, правові аспекти товарно-грошового обміну.

1) організаційним, під час якого здійснюється обмін товару і послуги на платіжні засоби;

2) економічним, який зумовлює зміну форм вартості в процесі обміну і фіксує завершення процесу обміну;

3) правовим, що регулює правила товарно-грошового обміну та фіксує перехід права власності на товар.

Зміст комерційного процесу залежить від того, який етап обміну він забезпечує і за якою схемою здійснюється обмін.

Комерційний процес дискретний, якщо обмін здійснюється за схемою «постачальник (виробник) - посередник - оптова ланка - роздрібна торгівля - споживач». Це означає, що комерційний процес складається з відокремлених самостійних фрагментів.

Комерційний процес наскрізний, якщо прямо взаємодіють постачальник (виробник) і кінцевий покупець (роздрібне підприємство). Тут комерційний процес містить усю сукупність операцій, пов'язаних із реалізацією обміну в формі купівлі-продажу.

Зміст комерційного процесу залежить від також від характеру угоди. За одноразових зв'язків комерційний процес складається з однієї операції - купівлі-продажу. Якщо зв'язки довгострокові, комерційний процес суттєво ускладнюється через додаткові операції: постачання, формування асортименту, маневрування ресурсами, перепродаж тощо.

Комерційна операція - сукупність прийомів і способів, спрямованих на забезпечення функціонування різних стадій системи товарно-грошового обміну.

Загалом можна виділити три класи операцій:

1) основні, які безпосередньо забезпечують процес обміну і зміну вартості, а також перехід власності;

2) особливі, що обумовлюють реалізацію окремих стадій систем товарно-грошового обміну;

3) допоміжні, які обслуговують комерційні операції й комерційний процес загалом.

Комерційні процеси і операції здійснюються лише за взаємодії суб'єктів ринку. На ринку товарів і послуг працює величезна кількість постачальників, посередників, оптових і роздрібних покупців. Вони вступають у взаємовідносини і, таким чином, закладають основу комерційної діяльності, головна мета якої - ефективний товарно-грошовий обмін у формі купівлі-продажу.

Отже, комерційна діяльність складається з комерційних процесів і операцій, які здійснюються в процесі взаємодії ринкових суб'єктів для забезпечення ефективного обміну товарів і послуг.

Комерційна діяльність як функція, процес характеризується певними рисами й особливостями.

По-перше, в комерційній діяльності переплітаються всі аспекти системи обміну. Але найбільш виразно виявляються організаційно-управлінські, фінансово-економічні й правові.

По-друге, всі аспекти і складники комерційної діяльності мають єдину спрямованість у процесі взаємодії - досягнення ефективного обміну, переважно товарно-грошового. Також комерційна діяльність сприяє товарному обмінові через бартерні, компенсаційні та інші операції.

По-третє, в системі завдань комерційної діяльності не завжди пріоритетним визнається отримання прибутку. Залежно від ринкової ситуації пріоритети змінюються. Провідним завданням може стати утвердження на ринку, уникнення банкрутства, отримання соціального ефекту, а в міжнародній комерційній діяльності - отримання політичної вигоди. У цих випадках прибуток тимчасово висувається на другий план.

По-четверте, комерційна діяльність має спільний зміст і закономірності як для внутрішнього, або зовнішнього ринку. Тому комерційна діяльність є глобальним явищем, загальновизнаним як у міжнародній, так і у вітчизняній торговій практиці.

Класифікація комерційних операцій

Таблиця 1

Ознаки класифікації	Клас	Тип	Вид
Функція	Основні	Купівлі-продажу	Роздрібні Дрібнооптові Оптові
		Експортно-імпортні	Експорт Імпорт Реекспорт Реімпорт
		Товарообмінні	Прямий товарообмін Бартерні Компенсаційні
	Особливі	Торгово-посередницькі	Агентські Консигнаційні Брокерські Аукціонні Біржові
		Орендні	Оренда без викупу Лізингові
	Допоміжні	Супровідні	Страхові Митні Фінансово-розрахункові Фрахтові
		Забезпечувальні	Транспортні Експедиційні Зберігання
Склад суб'єктів ринку	Внутрішні	Локальні Внутрішньо-регіональні Міжрегіональні
	Зовнішні	Міжнародні
Характер об'єкта купівлі-продажу	Споживчі товари	Непродовольчі товари Продовольчі товари Лікарські товари
	Товари виробничого призначення	Сировина Напівфабрикати Засоби виробництва Нерухомість Предмети праці
	Інтелектуальна власність	Ліцензії "Ноу-хау" Патенти
	Послуги	Побутові Сервісні Інжиніринг Консалтинг Соціальні Соціально-культурні

1.3 Чинники розвитку комерційної діяльності

На розвиток комерційної діяльності активно впливають кількісні і якісні фактори як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Їх зміст і характер різноманітні: є економічні, соціальні, організаційні, правові, зовнішньоекономічні, політичні чинники. Зовнішні чинники впливу на комерційну діяльність мають макроекономічний характер. По суті вони впливають на комерційну діяльність через умови і режими, які створюються для функціонування внутрішнього ринку.

Лібералізація економіки характеризується децентралізацією управління, розвитком підприємництва, вільним рухом капіталів, товарів і послуг, ринковим ціноутворенням. Все це створює сприятливі умови для розвитку комерційної діяльності,її активізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. Разом з тим неконтрольована лібералізація спричиняє значні деформації на ринку товарів і послуг. Так, лібералізація цін, незважаючи на рівень доходів, може створити серйозний дисбаланс між платоспроможним попитом і пропозицією.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в одних випадках спричиняє масову інтервенцію зарубіжних товарів на національний ринок, в інших - неконтрольований експорт.

Товарно-грошові відносини як складова частина ринкових відносин загальновизнана для ринково-зорієнтованих економік, у тому числі й для вітчизняної. Реальним виявом товарно-грошових відносин є те, що вироблена продукція, більшість видів ресурсів визнаються товаром і обмінюються на ринку у формі купівлі-продажу. Це значно розширює сферу комерційної діяльності, структурує її в межах окремих видів ринків - ринків товарів, сировини, нерухомості, засобів виробництва, послуг.

Обмеження товарно-грошових відносин звужує комерційну діяльність, оскільки переводить обмін ресурсів, продукції у планово-розподільче русло. Рівень доходів покупців (населення, підприємств) визначає платоспроможний попит, тому безпосередньо впливає на комерційну діяльність. Чим вищий рівень доходів, тим активніше функціонує ринок, тим більші масштаби купівлі-продажу. Відповідно інтенсифікується комерційна діяльність, удосконалюються форми і методи купівлі-продажу, різноманітнішими стають комерційні операції. Важливо підкреслити, що сама структура доходів впливає на платоспроможний попит. Так, висока частка натуроплати в доходах переключає попит на товари першої необхідності і звужує сферу комерційної діяльності. Як правило, за низьких грошових доходів населення попит переключається на продовольчу групу товарів і на обов'язкові послуги.

Податкова система виступає важливою умовою і чинником розвитку комерційної діяльності. З посиленням податкового «пресу» комерційна діяльність знижує активність або переходить у сектор нелегальної економіки.

Значний вплив на комерційну діяльність мають внутрішньо фірмові чинники.

Об'єкт діяльності суб'єкта ринку, комерційної структури визначає форми, особливості, специфіку комерційної діяльності, її ефективність. Якщо об'єктом комерційної діяльності виступає біржовий товар, то й комерційні операції будуть відповідно біржовими за своїм змістом і характером. На ринку нерухомості є своя специфіка комерційної діяльності.

Масштаби комерційної діяльності вимагають відповідних схем. За великих масштабів обігу використовуються різноманітні комерційні операції, і не тільки основні, але й допоміжні, розширюється комерційний апарат, створюється інфраструктура.

Вузькі масштаби комерційної діяльності спрощують, максимально раціоналізують комерційний процес. Масштаби впливають і на ефективність комерційної діяльності. Доведено, що за збільшення удвічі економічного обороту, собівартість, витрати знижуються на чверть.

Ціни в умовах ринку виступають домінантним чинником успішної комерційної діяльності. Оскільки у сфері обігу ціна формується за рахунок націнки до відпускної ціни постачальника, то успіх залежить від величини такої націнки.

Надмірна оцінка послаблює конкурентні позиції суб'єкта ринку, знижує попит, а відповідно і обсяги продажу. Незначна націнка робить ціну привабливою, але низька ціна не покриває витрати обертання. Тому важливо встановити оптимальну ціну.

Класифікація комерційного апарату відіграє відповідну роль в організації комерційної діяльності, у проектуванні і здійсненні комерційних операцій, у прийняття оптимальних рішень в комерційному бізнесі.

Практика виробила низку вимог до комерційного апарату: організаційних, інтелектуальних, психологічних. Але найважливішою вимогою залишається висока кваліфікація.

Оптимальна націнка для досягнення запланованого рівня рентабельності

Таблиця 2

Рентабель-ність	Надбавка	Рентабель-ність	Надбавка	Рентабель-ність	Надбавка
1,00	1,01	35,00	53,85	70,00	233,33
5,00	5,26	40,00	66,67	75,00	300,00
10,00	11,11	45,00	81,82	80,00	400,00
15,00	17,65	50,00	100,00	85,00	566,67
20,00	25,00	55,00	122,22	90,00	900,00
25,00	33,33	60,00	150,00	95,00	1900,00
30,00	42,86	65,00	185,71	99,00	9900,00

Сучасний комерсант повинен володіти системою професійних знань з таких дисциплін, як комерційна діяльність, маркетинг, товарознавство, фінанси, право, менеджмент, логістика, економіка. Практичні вміння мають бути наведені до навичок.

2. Комерційна діяльність на оптовому ринку товарів та послуг

2.1 Оптове підприємство як основний суб'єкт оптового ринку та його комерційні функції

Загальна сукупність товарів, що виробляються підприємствами промисловості і сільського господарства, а також надходять шляхом імпортування, реалізуються на споживчому ринку через роздрібну торговельну мережу. Для збуту виробничими і аграрними підприємцями гуртових партій виготовленої продукції безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам за прямими зв'язками в ринкових умовах відкрито найширші можливості. Розвиток прямих зв'язків без участі посередників органічно випливає із суті економічної доцільності та комерційного розрахунку, які набувають в умовах ринку вирішального значення.

За прямими зв'язками у мережу крамниць і їх структурних підрозділів безпосередньо від товаровиробників надходить чимало груп, видів і найменувань продовольчих і непродовольчих товарів, які мають як обмежений термін реалізації (хліб, молоко, овочі тощо), так і тривалого користування (цукор, сіль, меблі, телевізори та інші).

Разом з тим, низка факторів, що впливають на умови виробництва і реалізації товарів (сезонність і територіальна розосередженість виробництва, відмінності у підходах до виробничого і торговельного асортименту, певні фізико-хімічні особливості окремих товарів) нівелюють дію принципів економічної доцільності і комерційного розрахунку і обумовлюють об'єктивну необхідність включення у структуру комерційних зв'язків оптових посередників.

У системі комерційних зв'язків між сферами виробництва і споживання оптова торгівля відіграє роль торговельного посередника між виробниками готової продукції і її роздрібними продавцями. Загалом її можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій і підприємств, відмінних за масштабами обороту, організаційно-правовою формою та формою власності.

Провідною ланкою оптової торгівлі є оптове підприємство. Основною засадою його функціонування на ринку є організаційно-господарська незалежність, що передбачає повну самостійність і цілковиту свободу вибору організаційно-правової форми, характеру відносин з іншими суб'єктами ринку, спеціалізації та асортиментного профілю.

Оптове (гуртове) торговельне підприємство - це підприємство оптового ринку, яке самостійно набуває права власності на товар і спеціалізується на оптовій торговельній діяльності, виконуючи повний комплекс закупівельно-збутових і складських технологічних операцій. Таке підприємство функціонує на принципах самоокупності - забезпечення повернення витрат; самофінансування - самостійного пошуку джерел фінансування закуплених партій товарів і наданих товарних кредитів; конкурентоспроможності - ефективного функціонування в ринковому середовищі.

Оптові торговельні підприємства переважно є структурними елементами оптової торгівлі. Проте, все частіше зустрічаються оптові склади і бази роздрібної торгівлі. Вони виникають і функціонують в асоційованих об'єднаннях роздрібних торговельних підприємств - крамниць, магазинів, які акумулюють свої фінансові можливості для поповнення товарних ресурсів і поглиблення асортименту.

Оптові торговельні підприємства класифікують за низкою ознак: функціональним рівнем; організаційно-правовою формою; формою власності і належністю; місцем і роллю в товаропросуванні; їх товарною спеціалізацією.

За функціональним рівнем масштабів діяльності і зон впливу оптові підприємства поділяють на три групи: оптові підприємства міжрегіонального значення, регіонального і локального впливу. Оптові підприємства міжрегіонального значення - це найкрупніші за обсягами діяльності суб'єкти оптового ринку, що здійснюють оптову реалізацію на території держави в цілому. Вони формують стрижень вітчизняної оптової торгівлі, забезпечуючи загальне протікання оптових процесів, формуючи єдину систему каналів товаропросування - для обслуговування потреб вітчизняних і зарубіжних товаровиробників та продавців матеріальних благ.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Класифікація оптових торговельних підприємств товаровиробників та продавців матеріальних благ

Оптові підприємства регіонального рівня відрізняються значно меншими масштабами діяльності і відносно територіально обмеженими зонами впливу порівняно з оптовими суб'єктами міжрегіонального значення. їх діяльність орієнтована на закупівлю товарів у виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального рівнів для забезпечення місцевих товарних ринків. Метою регіональних гуртових торговельних підприємств є забезпечення потреб роздрібних торговельних підприємств, що розміщені у зоні впливу (зоні обслуговування) цих суб'єктів оптового ринку.

Поряд з оптовими підприємствами міжрегіонального і регіонального рівнів на гуртовому ринку функціонують підприємства локального рівня. До них відносяться невеликі за обсягами оптового обороту склади, покликані обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі (товарні склади районних споживчих товариств) або невеликого числа асоційованих членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздрібних торговельних підприємств).

Організаційно-правові форми сучасних суб'єктів оптового ринку характеризуються широкою різноманітністю. Вони можуть бути у формі: акціонерних товариств відкритого і закритого типу; асоціацій роздрібних, роздрібних і гуртових, торговельних і виробничих підприємств; структурних підрозділів промислово-торговельно-фінансових концернів; товариств з обмеженою відповідальністю; малих і приватних підприємств. Підставою для віднесення оптового підприємства до конкретної організаційно-правової форми є установчі документи (установчий договір, статут, положення), згідно з якими проведено реєстрацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності у місцевих органах влади. Розширення вітчизняної нормативної бази підприємництва забезпечує засновникам, власникам і їх довіреним особам повну свободу вибору, зміни чи реорганізації організаційної структури будь-якого суб'єкта оптового ринку.

За формою власності підприємства інституціонального ринку бувають приватними, колективними (у т. ч. кооперативними), державними або змішаної форми власності. Визначальним моментом для виділення власника конкретного оптового підприємства є характер і походження статутного капіталу, що внесений у створення даного підприємства, а також співвідношення часток окремих власників у статутному фонді. Якщо внесений капітал (основні фонди і оборотні кошти) стовідсотково належить суб'єктам однієї форми власності (державної, колективної, кооперативної), відповідно і оптове підприємство є складовою частиною тієї ж форми власності.

Формування установчого капіталу оптових торговельних підприємств за рахунок джерел, що відносяться до різних форм власності, є передумовою створення суб'єктів гуртового ринку змішаної власності. Це можуть бути: підприємства державно-комунальної, державно-громадської, державно-приватної, кооперативно-приватної та інших форм власності.

Форма власності багато в чому визначає належність оптових підприємств. За цією ознакою усі суб'єкти оптового ринку відносяться до галузевих, відомчих і позавідомчих. Галузеві оптові підприємства орієнтовані на забезпечення постачальницько-збутових потреб окремих галузей промисловості і сільського господарства: постачальницькі бази промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії; вихідні збутово-реалізаційні підприємства тощо. Характерним прикладом відомчої належності є система оптових підприємств споживчої кооперації: міжрайонні та районні торговельні бази, товарні склади споживчих товариств. До позавідомчих оптових підприємств відносяться: підприємства приватної та змішаної форм власності, господарські формування інституціонального ринку, що виникли за останній час (малі, орендні, приватні, сумісні гуртові підприємства).

За місцем і роллю в товаропросуванні оптові підприємства поділяються на три групи: вихідні, торговельно-закупівельні і торговельні бази. Вихідні бази створюються і функціонують при найкрупніших підприємствах промисловості або у центрах концентрації виробництва товарів подібного складного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у перетворенні крупносерійного індустріального виробничого асортименту, його формуванні, подрібненні і адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це завдання вирішується шляхом встановлення і підтримання тісних зв'язків із чисельною кількістю учасників гуртового і роздрібного товарного ринків, звільненням від комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств.

Торговельно-закупівельні оптові підприємства концентруються в регіонах інтенсивного скупчення підприємств, що виробляють товари народного вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію. Ці оптові підприємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації широкого асортименту товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо перетворення асортименту із наступною реалізацією гуртових партій у ті регіони, що слабше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту.

Торговельні оптові підприємства функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого населеного пункту, адміністративного району або його частини (куща). Сюди можна віднести районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильники, невеликі гуртові, гуртові при підприємствах харчової промисловості тощо.

За товарною спеціалізацією оптові торговельні підприємства поділяють на три групи: спеціалізовані, універсальні і змішані. Спеціалізованими вважають підприємства, зміст роботи яких є тісно пов'язаний із товарним асортиментом однієї або невеликого числа споріднених товарних груп (взуття, одяг, бакалійні товари, м'ясо-молоко тощо). Найчастіше товарна спеціалізація оптового підприємства визначається складністю асортименту обраної товарної групи або спеціальними вимогами щодо зберігання товару цієї групи (вологість, температурний режим).

Універсальними є оптові підприємства, що здійснюють сукупність комерційно-технологічних операцій з універсальним, широким асортиментом продовольчих або непродовольчих товарів.

Оптові підприємства, які оперують одночасно продовольчими і непродовольчими товарами, маючи для цього належні технічні та технологічні можливості, відносяться до змішаних оптово-торговельних підприємств. Важливою вимогою до цього типу підприємств є обов'язкове дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил реалізації окремих груп товарів, дотримання товарного сусідства. Для цього оптові підприємства із змішаним асортиментом повинні мати ізольовані складські приміщення, в яких можна забезпечити відповідні умови зберігання як продовольчих, так і непродовольчих товарів.

Розміщення оптових підприємств повинно проводитися відповідно до принципів рівномірності, економічної доцільності і підпорядковуватися завданню побудови у перспективі територіально рівномірно розгалуженої мережі оптових торговельних підприємств за умови створення повноцінного конкурентного середовища на оптовому ринку.

Територіальне розміщення оптових підприємств проводиться з урахуванням наявних типів таких підприємств; номенклатури товарних груп, що випускаються у регіоні; рівня розвитку транспортних шляхів сполучення в регіоні.

Оптові підприємства міжрегіонального рівня - вихідні і торговельно-закупівельні бази, які активно взаємодіють із виробничими і аграрними товаровиробниками, доцільно розташовувати при крупних виробничих підприємствах або у безпосередньому наближенні до транспортних шляхів сполучення (залізничних вузлів, автомобільних трас) в центрах концентрації виробництва.

Натомість, підприємства регіонального рівня - регіональні і локальні гуртові підприємства повинні бути максимально наближеними до районів споживання, рівномірно зосереджені як у містах, так і сільських адміністративних районах. При цьому необхідно дотримуватися принципу економічної доцільності, який одночасно передбачає як уникнення нераціонального дублювання, скупчення гуртових підприємств з аналогічним асортиментом, так і монопольного охоплення окремих сегментів товарного ринку обмеженим числом суб'єктів оптової торгівлі.

У процесі своєї діяльності з метою одночасного задоволення потреб сфери виробництва і споживчого ринку оптові підприємства виконують низку комерційних і виробничих функцій.

До комерційних функцій оптових підприємств належать:

- вивчення кон'юнктури ринку і попиту на товари. Матеріали вивчення попиту лягають в основу прогнозування перспективної потреби в оптових закупівлях, вони прямо чи опосередковано впливають на формування виробничих програм промислових підприємств, на структуру виробничого асортименту;

- оптові закупівлі товарів. Ця функція оптового підприємства здійснюється через комплекс взаємопов'язаних комерційних операцій: визначення джерел закупівлі і можливих постачальників; встановлення комерційних зв'язків із постачальниками; проведення переддоговірної і договірної роботи; здійснення контролю за повнотою та своєчасністю виконання договірних зобов'язань;

- оптовий продаж товарів. Виконуючи цю функцію, оптове підприємство здійснює обслуговування роздрібних підприємств або інших об'єктів оптового ринку відповідно до взятих на себе договірних зобов'язань, простежує повноту їх виконання і хід розрахунків;

- надання до- і післяреалізаційних послуг клієнтам;

- рекламно-інформаційне забезпечення оптової діяльності;

- оперативне управління товарними запасами.

Оптові підприємства виконують функції виробничого характеру. Ця діяльність є продовженням виробничого циклу у сфері обміну і впливає на збільшення вартості товару. Виробничі функції суб'єктів оптового ринку включають:

- комплекс операцій із складування товарів (приймання, зберігання, внутрішньо-складське переміщення, відпускання);

- фасування і підсортування товарів;

- організацію доставки товарів у роздрібну торговельну мережу.

Організаційна структура оптового підприємства являє собою сукупність структурних підрозділів, ділянок і служб, що є функціонально взаємопов'язаними між собою і забезпечують різні напрями комерційно-господарської діяльності даного торговельного підприємства.

Загальна сукупність комерційно-господарських процесів, що одночасно протікають в оптовому підприємстві, поділяється на основні, допоміжні і обслуговуючі. Ці напрями роботи оптового підприємства забезпечують відповідні функціональні елементи організаційної структури.

Основні підрозділи (апарат управління, комерційний відділ, товарні склади, експедиція) здійснюють закупівлю і продаж товарів, їх обробку на складах і доставку у мережу магазинів. Допоміжні ділянки і підрозділи (ділянки фасування, тари тощо) виконують не основні операції підсобного значення. Обслуговуючі підрозділи гуртового підприємства (транспортний підрозділ, служба технічного обслуговування) створюють повноцінне інфраструктурне обслуговування основних структурних підрозділів підприємства.

У практиці роботи суб'єктів інституціонального ринку відсутня єдина уніфікована організаційна структура. Навпаки, спостерігається широка гама структурних побудов оптових підприємств залежно від обсягів обороту, рівня функціонування, зони впливу, товарної спеціалізації, потенціалу власного складського господарства підприємства та інших факторів. В сучасних умовах організаційна побудова оптового підприємства повинна базуватися, виходячи із його реальних потреб і можливостей та оперативно коригуватися відповідно до поточних змін у напрямах і обсягах його діяльності.

2.2 Організаційно-комерційна характеристика діяльності суб'єкта ринку

Статут

Приватного торговельного підприємства ФОП «Нікогда М.М.»

1. Загальні положення.

1.1. Приватне підприємство ФОП «Нікогда М.М.» створене на підставі частини першої статті 42 Конституції України, Законів України «Про підприємництво» та «Про підприємства в Україні».

1.2. Засновником (надалі -власник) підприємства є: Нікогда Микола Михайлович м. Умань, вул. Інтернаціональна, 4/6, кв. 3, паспорт серії НЕ №474268.

1.3. Підприємство є юридичною особою за законодавством України. Підприємство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, яка здійснюється порядку передбаченим законодавством України.

1.4. Підприємство має право від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки пов'язані з його діяльністю, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді і третейському суді. Воно здійснює будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству України і відповідає цілям передбаченим статутом підприємства.

1.5. Підприємство має самостійний баланс, розрахункові і будь-які інші, в тому числі валютні, рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою і символікою, кутовий та інші штампи, фірмовий знак.

1.6. Підприємство має право створювати філіали, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджує положення про них.

1.7. Підприємство керується в своїй діяльності законодавством України і цим статутом.

1.8. Назва підприємства: повна назва - Фізична особа - підприємець Нікогда Микола Михайлович; скорочена назва - ФОП «Нікогда М.М.»

1.9. Місцезнаходженням підприємства є місце проживання власника (засновника) - вул. Інтернаціональна, 4/6, кв. 3, м. Умань, Україна.

2. Мета та предмет діяльності підприємства

2.1. Підприємство створюється для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

2.2.Предметом діяльності підприємства є оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями - здійснення всіх видів зовнішньоекономічної діяльності передбачених ст.4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” в межах предмету діяльності підприємства. Власник підприємства може прийняти рішення про розширення сфери діяльності підприємства, яка передбачена цим статутом.

Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до діючого законодавства з отриманням необхідних ліцензій.

3. Порядок розподілу прибутків та збитків

3.1. Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

3.2. Чистий прибуток, отриманий після вказаних розрахунків, використовується за рішенням власника на його розсуд.

3.3. Підприємство відповідає по своїм зобов'язанням усім своїм майном. Збитки підприємства відшкодовуються за рахунок коштів, які є у підприємства. При нестачі цих коштів - за рахунок реалізації майна підприємства.

Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника, а власник - за зобов'язаннями підприємства.

4. Порядок утворення майна підприємства та його використання

4.1. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

4.2. Майно підприємства належить йому на праві власності.

4.3. Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та матеріальні внески власника;

- доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- придбання майна іншого підприємства, організації;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела не заборонені законодавчими актами України.

4.4. Підприємство має право продавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

4.5. Підприємство має право продавати, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності.

5. Компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів.

5.1. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору/контракту/угоди, а також інших форм, що регулюють трудові відношення працівника з підприємством.

5.2. Трудовий колектив розглядає і затверджує проект колективного договору; розглядає і вирішує згідно з статутом питання самоврядування трудового колективу; визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг; бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність.

5.3. Повноваження трудового колективу реалізуються загальними зборами та їх виборним органом, члени якого обираються таємним голосуванням на зборах трудового колективу строком на 2 роки не менше як 2/3 голосів.

6. Орган управління підприємства

6.1. Органом управління підприємства є директор. Директор вирішує усі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції власника. Власник підприємства може прийняти рішення про передачу частини повноважень, що належать йому, до компетенції директора.

При найнятті (призначенні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт, в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України.

6.2. Директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції власника даного підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

6.3. Директора підприємства може бути звільнено з посади до закінчення строку контракту на підставах, передбачених у контракті або законодавством України.

6.4. Заступники директора підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з посади директором підприємства.

Директор підзвітний власнику і організує виконання його рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для власника.

Директор діє від імені підприємства в межах, встановлених Законом України “Про підприємства в Україні”.

Директор має право без довіреності виконувати всі необхідні дії від імені підприємства.

7. Припинення діяльності підприємства

Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його реорганізації/злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення/ або ліквідації.

Реорганізація підприємства відбувається за рішенням власника.

При реорганізації підприємства вся сукупність прав та обов'язків переходить до його правонаступників.

Підприємство ліквідується:

а) за рішенням власника;

б) на підставі рішення суду або арбітражного суду;

в) у разі визнання його банкрутом;

г) за поданням органів, що контролюють діяльність підприємства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства.

8. Ліквідаційна комісія

Ліквідація підприємства провадиться призначеною власником ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності підприємства за рішенням суду або арбітражного суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами підприємства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію підприємства в одному з офіційних/республіканському і місцевому/ органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно підприємства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів підприємства третім особам, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику підприємства або органу, що призначив ліквідаційну комісію.

2.3 Принципи комерційної діяльності оптового підприємства

Оптовий продаж товарів забезпечує виконання головної функції оптової торгівлі - безперебійне ритмічне постачання роздрібній торговельній мережі потрібні товари відповідно до їх замовлення.

У споживчій кооперації при оптовому продажі товарів у взаємини вступають гуртові і роздрібні торгові організації та підприємства. Стосунки між ними оформляються договорами поставки, укладені або на ярмарках, проведених споживчою кооперацією, або по за ярмарками і мають внутрішньо системний характер.

Принципи і нові методи комерційної діяльності визначаються тим, що ця діяльність вводиться за розрахунок заздалегідь відомий ринок, виходить з замовленнях роздрібних торгових підприємств, реалізацію є сумою цих замовлень із складського і транзитного обороту. Транзитні поставки здійснюються за транзитним рознарядкам, докладеним до договору. Відповідно за цими договорами формується план оптового продажу кожному покупцю з розбивкою за узгодженими термінів поставки.

Оперативне виконання договорів із покупцями здійснюється за складської форми продажу такими методами:

- шляхом відвантаження чи завезення товарів, передбачених договором, в узгоджені терміни;

- шляхом особистого відбору товарних зразків у залі чи складі;

- шляхом виконання заявок на завезення товарів, які поступили телефоном, через роз'їзних товарознавців чи через інформаційно-диспетчерську службу; через авто склади.

При транзитній формі оптового продажу, товари не завозять складу оптової бази, котра придбає товар, а направляють від постачальника, зазвичай - виготовлювача товару, на роздрібні підприємства міста і їх магазини.

Транзитна форма оптової продажу, якщо вона застосована обґрунтовано, має переваги порівняно з складською: пришвидшується товарооборот, знижуються витрати з доведення товарів, зменшується обсяг навантажувально-розвантажувальних робіт та інших.

Доцільність застосування транзиту у споживчій кооперації мусить бути економічно обґрунтована: використати його можна лише тому випадку, якщо партія відвантаженого транзитом товару відповідає за обсягом і структурі потребам роздрібного торгового підприємства міста і буде досить швидко продано. Необґрунтоване застосування транзиту може викликати накопичення зайвих товарних запасів, уповільнення оборотності, збільшення витрат з їхньої збереження і відсотків за кредити.

При транзитної формі оптової продажу покупець і продавець є юридичних осіб, відповідають за виконання договору. Покупець виступає як організатор транзиту і стягує при цьому частина надбавки собі на користь. Одержувачі товарів якраз і можуть розраховуватися за товар (організований транзит) або ж оптова база - покупець товару сама розраховується для неї з наступним проведенням розрахунків із одержувачем товару.

Однією з методів оптової продажу є дрібнооптова посилкова торгівля.

Продаж товарів кооперативним підприємствам посилками також має здійснюватися з урахуванням укладених угод й погоджених специфікацій, і навіть по разовим замовлень. Здебільшого в такий спосіб доцільно продавати галантерейні товари, годинник, трикотажні і панчішно-шкарпеткові вироби та інших.

Якщо укладаються договори можуть бути запропоновані стандартні посилкові набори чи надано можливість вибору товарів. Відповідно до договорами формуються набори-посилки на адресу конкретних роздрібних підприємств.

Під час такої форми оптового продажу товарів значно скорочується ланка товароруху й час перебування товару їсти дорогою, забезпечується регулярне постачання магазинів споживчій кооперації дрібними партіями товарів, роздрібні торговими підприємствами отримують унікальну можливість використовувати повну надбавку до ціни.

З огляду на, що споживацька кооперація має багато дрібних магазинів, розміщених у сільській глибинці, його оптової продажу можна використовувати ширше при розумних поштових тарифах. Нею можуть займатися виробники, наприклад Мінський годинниковий завод, і гуртові.

З огляду на, що оптова продаж товарів є головним комерційної метою та чинником, надають безпосередній вплив кінцевий результат оптового підприємства, необхідно забезпечити її ефективність: нарощувати обсяги продажу, знижуючи витрати на доведення товарів до споживача, забезпечити на збільшення обсягів продажу з допомогою прискорення оборотності товарів. І тому комерційна служба має одержувати широку своєчасну інформацію про ринок, у якому працює оптове підприємство, оперативно приймати обґрунтовані комерційні рішення, виявляти активність і ініціативу, шукати резерви підвищення фінансової стійкості й конкурентоспроможності свого підприємства.

...