Ідентифікація товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Ідентифікація товарів

1.1 Сутність ідентифікації товарів

Ідентифікація (від лат. identifico _ ототожнюю) - ототожнювання об'єктів, розпізнавання, встановлення відповідності розпізнаваного об'єкта своєму образу (знаку). У процесі ідентифікації товарів виявляють відповідність досліджуваного товару базовій моделі (зразку), що характеризується тією ж сукупністю показників, або інформації про товар, що подається на маркуванні, в товаросупровідних або нормативних документах.

Ідентифікація як вид діяльності має структуру, яка характеризується певними структурними елементами (рис. 1.1)

Рис. 1.1 Структура ідентифікації товарів

На сучасному етапі завданнями ідентифікації є - визначення основних понять, структури, норм і правил у сфері ідентифікації товарів;

розробка основних критеріїв, які повинні використовуватися для цілей ідентифікації однорідних груп, конкретних видів і найменувань товарів;

дослідження споживних властивостей товарів і показників, що їх характеризують, для виявлення найбільш достовірних критеріїв ідентифікації;

удосконалення стандартів та іншої нормативної документації шляхом включення до неї показників якості, що будуть використовуватися при ідентифікації;

- розробка методів ідентифікації товарів, і перш за все експрес-методів, що дозволять з досить високим ступенем імовірності визначати асортиментну належність товару.

У Законі України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» наводиться таке визначення поняття ідентифікації: «Ідентифікація - визначення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативній та технічній документації виробника харчових продуктів чи наведеним в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої сировини у звичайній загальній назві з метою сертифікації».

У цьому визначенні поняття «ідентифікація», на жаль, звужується до вимог нормативних і технічних документів виробника продукції. Але фахівцям-товарознавцям відомо, що вимоги стандартів здебільшого до органолептичних показників не несуть ідентифікуючої інформації, тому що мають дуже лаконічні фрази: «Відповідає даному виду товару», «Відповідно до рецептури» тощо. Цілком зрозуміло, що провести ідентифікаційну експертизу за такими критеріями неможливо.

Ідентифікація, як правило, вимагає багатосторонніх досліджень як досвідченими фахівцями _ товарознавцями-експертами, так і висококваліфікованими вченими-експертами. У зв'язку з тим, що результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу робляться відповідні висновки, то, напевно, більш точно цей процес можна назвати ідентифікаційною експертизою. Можна вважати, що ідентифікаційна експертиза є основоположною. Це пов'язано з тим, що доки не проведено ідентифікаційну експертизу даного виробу і не встановлено, що він являє собою, до якої групи товарів належить і який код за ТН ЗЕД він має, всі інші види експертиз проводити недоцільно.

Ідентифікаційна експертиза товарів проводиться для того, щоб встановити, чи належить даний товар до тієї чи іншої однорідної товарної групи. Ця ідентифікація здійснюється на основі визначення характерних індивідуальних ознак, що наведені в нормативних або супровідних документах.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

До якого класу або групи однорідних товарів належать вироби даної партії товарів?

Чи відповідає якість товарів даної партії вимогам нормативних документів або технічному опису на дану групу товару?

До якого ґатунку належить даний товар, якщо він поділяється на певні ґатунки?

Чи не входить даний товар у номенклатуру заборонених до реалізації товарів або товарів, що мають деякі обмеження для реалізації на вітчизняному ринку (квотування, ліцензування тощо).

Якщо внаслідок проведеної ідентифікаційної експертизи встановлено, що дана партія товару дійсно належить до відповідного класу (групи) товарів, то тільки після цього можна проводити експертизу якості, сертифікацію відповідності.

Крім того, треба зазначити, що навіть якщо при вирішенні поставлених завдань одержано негативні відповіді, не можна квапитися і робити висновок, що дана партія товару фальсифікована. Адже це може бути новий товар, з нормативною документацією на який споживачі, а інколи і фахівці, недостатньо обізнані. Наприклад, зараз на нашому ринку широко реалізуються різні суміші кави з цукром і вершками, на які в Україні немає нормативної документації, а всі вимоги викладаються тільки в сертифікатах відповідності. Однак це ще не означає, що всі ці товари фальсифіковані.

При реалізації і рекламуванні деяких товарів ні працівники торгівлі, ні представники рекламних агенцій не звертають увагу на те, як вони представляють той чи інший товар, чи правильно вони відносять рекламований товар до тієї чи іншої товарної групи. Саме таке неуважне ставлення до товару може призвести до помилкового визнання його фальсифікованим. Наприклад, на упаковці кондитерських виробів «Марс», «Снікерс» немає відомостей про те, до якої групи кондитерських товарів їх треба відносити, а в рекламі їх називають шоколадними батончиками. Якщо це дійсно так, то всі ці вироби треба визнати нестандартними і заборонити їх реалізацію, тому що вони містять менше 80% основних компонентів - цукру і какао-продуктів (згідно з вимогами стандарту в шоколадному батончику масою більше 50 г начинки повинно бути не більше 20%). Насправді ці кондитерські вироби не що інше, як цукерки типу вітчизняного «Гулівера».

Об'єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація тощо. У цьому навчальному посібнику ми будемо розглядати тільки одну групу об'єктів - вироби, що беруть участь у процес купівлі-продажу і стають при цьому матеріальним товаром.

Суб'єктами ідентифікації товарів є всі учасники ринкових відносин:

виробник товару - на стадії приймання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і протягом всього технологічного циклу до реалізації продукції зі своїх складів;

представники торгівлі (оптової і роздрібної") - на стадії укладання договорів купівлі-продажу, приймання товарів і підготовки їх до реалізації;

споживач - на стадії купівлі і використання чи експлуатації товару.

1.2 Ідентифікація та оцінка відповідності товарів

Ідентифікаційна експертиза спрямована на встановлення відповідності товару певним вимогам.

У міжнародних нормативних документах (Керівництво ІСО/МЕК2, п. 13.1) термін «відповідність» трактується як «додержання всіх встановлених вимог до продукції, процесу чи послуги».

У практичній діяльності при оцінці відповідності визначається рівень (ступінь) відповідності, тобто проводиться порівняння фактичних показників із встановленими в нормативній документації вимогами. Рівень відповідності може виражатися коефіцієнтом відповідності або у відсотках.

При визначенні рівня відповідності товару вимогам нормативної документації коефіцієнт відповідності може набувати тільки двох альтернативних значень: 0 (нуль) або 1 (одиниця). Якщо товар відповідає вимогам нормативних документів, то рівень його відповідності - 1, якщо не відповідає, цей рівень дорівнює 0. Адже якщо товар не відповідає вимогам стандарту хоча б за одним із регламентованих показників, він не може визнаватися відповідним даному стандарту. Залежно від рівня невідповідності такий товар може реалізовуватися, але з обов'язковою інформацією про ступінь його відповідності і за іншою ціною (дрібна недобірна картопля, дрібні яблука).

Ступінь відповідності товарів може визначатися як з боку виробника, так і з боку споживача.

З боку виробника товару ступінь його відповідності може визначатися за такими показниками: нормативними, технічними і технологічними показниками безпеки.

Існує декілька видів діяльності щодо визначення ступеня відповідності якості товарів: оцінка якості, контроль якості, експертиза якості, сертифікація відповідності. На рис. 1.2 показано місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару залежно від мети, яка при цьому ставиться. Наведені види діяльності розрізняються, по-перше, номенклатурою показників, що вибираються для проведення дослідження; по-друге, суб'єктами, які проводять ці дослідження; по-третє, документальним оформленням результатів цієї діяльності.

Оцінка якості - це вибір номенклатури показників якості і встановлення їхнього фактичного значення. Для оцінки якості можуть обиратися різні показники, у тому числі і нерегламентовані нормативними документами.

Мета

Оцінка		Контроль		Експертиза		Сертифікація
якості		якості		якості		відповідності

Ідентифікаційна експертиза

Результати дослідження

Посвідчення Висновки Сертифікат

якості експертів відповідності

Рис. 1.2 Місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару

Оцінку якості можуть проводити всі суб'єкти ринкових відносин: виробники, продавці, споживачі.

Кінцевий результат оцінки може бути оформлений у вигляді технічного документа (посвідчення якості, специфікація, висновок тощо), а може не мати документального оформлення, але бути підставою для купівлі товару оптовим, роздрібним продавцем, споживачем.

Контроль якості - «діяльність, яка включає проведення вимірів, експертизи, випробування або оцінка однієї чи декількох характеристик товару та порівняння отриманих результатів із встановленими вимогами для визначення, чи досягнуто відповідності з кожної із цих характеристик» (ДСТУ 3993-2000. Товарознавство. Терміни та визначення).

Контроль якості проводиться представниками компетентних контрольних органів (державний, відомчий, внутрішньофірмовий). До них належать державні інспектори Головного управління у справах захисту споживачів, Держстандарту, санітарні лікарі санепіднаг-ляду, контролери відомств і відділів контролю на підприємствах, працівники дослідних лабораторій виробничих і торговельних підприємств, а також споживачі.

Номенклатура перевірюваних показників обмежується тільки вимогами стандартів. Кінцевим результатом контролю якості товарів може бути акт перевірки, який складається контрольною комісією (в деяких випадках одним контролером) і може мати один із двох висновків:

-товар відповідає вимогам стандарту;

-товар не відповідає вимогам стандарту.

Товарна експертиза - це «незалежне перевіряння якості та кількості товару компетентними спеціалістами на замовлення зацікавленої юридичної або фізичної особи» (ДСТУ 3993-2000). При проведенні товарної експертизи можуть ставитися різні цілі:

ідентифікація товару та його походження;

виявлення фальсифікації товару;

встановлення виробника товару;

виявлення сторонніх домішок у складі товару;

встановлення ступеня небезпечності товару.

Висновки за результатами експертизи якості залежать від мети, яка при цьому ставилася. У цілому можна сказати, що експертиза якості і безпеки товарів дає більше інформації, ніж цього вимагають стандарти.

«Сертифікація - дія третьої сторони, яка надає впевненості у тому, що належним чином ідентифікована продукція відповідає встановленим вимогам» (Керівництво ІСО/МЕК 2). У цьому визначенні сертифікації чітко окреслено суб'єкти, які проводять сертифікаційну діяльність - це юридичні або фізичні особи, незалежні від виробника і споживача.

На відміну від оцінки і контролю якості при визначенні терміна «сертифікація» як необхідна умова регламентується належна ідентифікація продукції. Більше того, у системі сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини вважається за необхідне перед проведенням досліджень за показниками безпеки продукції визначати регламентовані стандартами органолептичні і фізико-хімічні показники.

При сертифікації всі показники поділяються на три групи:

- перша група - показники, необхідні для ідентифікації;

- друга група _ показники, необхідні для підтвердження безпеки продукції та інших обов'язкових вимог для проведення обов'язкової сертифікації:

- третя група _ будь-які показники, що не належать до обов'язкових, для проведення добровільної сертифікації.

Кінцевим результатом сертифікаційних досліджень є сертифікат відповідності.

На сьогоднішній день ідентифікація як початковий етап діяльності з оцінки якості передбачається тільки в нормативних документах із сертифікації, але цілком зрозуміло, що і оцінка, і контроль якості не можуть проводитися, якщо продукція не ідентифікована.

Наприклад, немає сенсу оцінювати якість продукції, якщо немає впевненості в тому, що середній зразок сичужного сиру «Рокфор»

належить саме до асортиментної групи м'яких сирів, що дозрівають за участю плісені всередині сиру, а не до іншого типу (сири, що дозрівають за участю слизу, або сири з підвищеним рівнем молочнокислого бродіння).

Ідентифікації притаманні різноманітні функції:

вказівна - ототожнює представлений зразок товару з конкретними найменуванням, сортом, маркою, типом, а також товарною партією;

інформаційна - доводить до суб'єктів ринкових відносин необхідну інформацію;

підтверджуюча - стверджує відповідність асортиментної належності товару тій інформації, що зазначена на маркуванні і/або в товаросупровідних документах;

управляюча - оскільки ідентифікація - це один з елементів системи управління якістю продукції.

Керівна функція ідентифікації регламентується міжнародними стандартами (МС) ISO серії 9000 «Системи управління якістю. Основні положення та словник». Ці стандарти введені в Україні без істотних змін (ДСТУ ISO 9000-2001). Тому розгляд ідентифікації як одного з елементів системи якості продукції, безсумнівно, становить великий інтерес.

У сучасних умовах в усьому світі постійно підвищуються вимоги споживачів до якості товарів. Це потребує забезпечення необхідного рівня якості продукції, тому що без цього неможлива ефективна економічна діяльність організацій.

Вимоги до якості продукції, що задовольняють потреби покупців, встановлюються у стандартах і технічних умовах. Однак ці нормативні документи не гарантують того, що при проектуванні, розробці, виробництві, зберіганні та реалізації товарів фактично досягнутий рівень якості буде відповідати встановленим вимогам. Внаслідок цього виникла необхідність розробки стандартів, що доповнюють вимоги до продукції і попереджують виникнення невідповідностей на різних етапах технологічного циклу шляхом регламентації елементів системи якості.

Певний крок у цьому напрямку зроблено у Міжнародних і Державних стандартах серії 9000 (ДСТУ ISO 9000-2-96, ДСТУ ISO 9000-2001), де ідентифікація доповнюється поняттям «простежуваність». «Простежуваність - це змога простежити передісторію, застосування або місце знаходження того, що розглядають». Простежуваність продукції може бути пов'язана з походженням матеріалів чи складових частин, історією обробки, розподілом або місцезнаходжен- ням продукції після поставки (ДСТУ ISO 9000-2001, п. 3.5.4). З метою забезпечення простежуваності виробник може ідентифікувати окремі вироби, зміну робочого персоналу, сировини, технологічних процесів тощо. У цьому випадку товари будуть розглядатися не як фальсифіковані, не відповідні певним вимогам, а як нові товари з новими характеристиками.

Таким чином, у міжнародній практиці ідентифікація розглядається як один з елементів системи якості на виробництві, а також, як дія з управління матеріалами (сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими виробами) і готовою продукцією для встановлення відповідності (або невідповідності).

З боку споживача товару ступінь відповідності може встановлюватися шляхом оцінки якості, на основі особистого досвіду або на основі думки інших споживачів. Сьогодні вимоги споживачів до якості товарів значно зросли, особливо в умовах вільного ринку, коли покупець має можливість обирати товар із великої різноманітності товарів з однаковими (або близькими) функціональними властивостями. І тепер споживач стоїть перед іншою проблемою - як із цієї різноманітності вибрати товар з оптимальними властивостями. У цих умовах товарного достатку споживачу необхідно дати якомога більше інформації, щоб він міг правильно ідентифікувати товар і обрати саме той, який найбільшою мірою задовольнить його потреби. У зв'язку з цим виникає необхідність у формуванні знань споживача за допомогою загально-популярних видань про якість і властивості товарів, що реалізуються в роздрібній і дрібнооптовій торгівлі.

1.3 Види і засоби ідентифікації

Відповідно до поставлених цілей ідентифікаційної експертизи товарів ідентифікація поділяється на окремі види: споживчу, асортиментну (видову), якісну (кваліметричну) і товарно-партіонну.

Споживча ідентифікація проводиться з метою встановлення можливостей використання товару відповідно до його функціональних властивостей. Значною мірою це стосується продовольчих товарів. Справа в тому, що господарсько-ботанічні сорти деяких овочів можуть використовуватися як столові (для безпосереднього вживання людиною), технічні (для промислової переробки) та кормові. Наприклад, технічні сорти картоплі мають підвищений вміст крохмалю і використовуються для вироблення спирту, крохмалю, а споживчі властивості таких сортів не дуже високі. М'ясо тварин з деякими видами захворювань (в початковій стадії захворювання фе- ноз, туберкульоз, ящур) може використовуватися для промислової переробки за умов використання при температурі переробки вище 80°С протягом не менше 20 хв з іншими видами захворювань (фе-ноз, туберкульоз у пізній стадії) тільки для одержання м'ясо-кістко-вого борошна, а з такими захворюваннями, як сибірська виразка та сказ тільки для утилізації.

Таким чином, споживча ідентифікація покликана не допустити на споживчі ринки товари, які не відповідають встановленим споживчим вимогам і можуть бути небезпечні для здоров'я людини.

Асортиментна (видова) ідентифікація полягає у встановленні відповідності даного товару його належності до певної асортиментної групи.

Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності товару його найменуванню при всіх видах оцінної діяльності, але особливе значення він має при митній експертизі для встановлення коду за ТН ЗЕД і сертифікації товарів.

Видова ідентифікація одночасно слугує методом виявлення невідповідності, що визначається як асортиментна фальсифікація товарів.

Ідентифікація якості товару (кваліметрична) - це встановлення відповідності якості товару вимогам, передбаченим нормативною документацією.

Цей вид ідентифікації дозволяє виявити наявність допустимих і недопустимих дефектів, а також відповідність товарному сорту чи іншим градаціям якості, зазначеним на маркуванні або в супровідних документах.

При такій ідентифікації встановлюються такі градації якості продукції: стандартна, нестандартна, умовно-придатна чи непридатна для харчових цілей. Якщо стандартна продукція поділяється на товарні сорти, то встановлюється відповідність товарному сорту, зазначеному на маркуванні або у супровідних документах. При виявленні невідповідності сорту негативний результат ідентифікації констатується як особливий вид фальсифікації - пересортування.

Товарно-партіонна ідентифікація - один із найбільш складних видів діяльності, у процесі якої встановлюється належність представленої частини товару (об'єднаної проби, середнього зразка, одиничних екземплярів) до конкретної товарної партії. Труднощі полягають у тому, що в більшості випадків відсутні (або не дуже надійні) критерії для ідентифікації. Дуже важко встановити відповідність, наприклад, двох партій пшеничного хліба з борошна вищого сорту, виробленого одним хлібозаводом, але різними змінами, або партій хліба, виготовлених навіть однією зміною, але з борошна, одержаного від різних постачальників. На сьогодні в Україні маркування, що дозволяє ідентифікувати конкретну товарну партію товару, використовується лише для консервів шляхом нанесення на денце банки відомостей про найменування консервів (асортиментний номер за ЗКП), підприємство-виробника (порядковий номер за ЗКПО), про відомство, якому належить підприємство-виробник (індекс відомства), зміну (номер зміни), дату, місяць та рік виготовлення (останні цифри року). Напевно, аналогічні способи товарно-партіонного маркування було б доцільно розробити і для інших продуктів.

Для кожного виду фальсифікації характерні способи підробки товару. Взаємозв'язок характеристик товару з видами фальсифікації наведено на рис. 1.3.

2. Товар

До засобів ідентифікації товарів належать нормативні документи (стандарти, технологічні інструкції, правила, методичні рекомендації та ін.), що регламентують показники якості, які можуть бути використані з метою ідентифікації, а також технічні документи, у тому числі товаросупровідні (накладні, сертифікати, посвідчення якості, інструкції з експлуатації тощо). Найважливішим засобом ідентифікації багатьох видів продукції є маркування, тому що при маркуванні частіше за все використовують таку інформацію про товар, яка дозволяє його ідентифікувати.

Критерії ідентифікації-характеристики товарів, що дозволяють ототожнювати найменування представленого товару з найменуванням, зазначеним на маркуванні або в нормативних, товаросупровідних документах.

У стандартах, технічних умовах, правилах Системи сертифікації передбачаються три групи показників:

органолептичні; -фізико-хімічні;

мікробіологічні.

Для цілей ідентифікації придатні лише органолептичні і фізико-хімічні показники, що характеризують власне споживні властивості самого товару.

Мікробіологічні показники належать до показників безпеки продовольчих товарів, що залежать від впливу зовнішніх факторів і тому не можуть вважатися критеріями ідентифікації.

Непридатні як критерії ідентифікації і деякі фізико-хімічні показники безпеки, які визначаються при сертифікаційних дослідженнях. Вони лише побічно свідчать про забруднення сировини, харчових продуктів і не властиві екологічно чистим продуктам. Це стосується таких показників безпеки, як токсичні мікроелементи, радіонукліди, антибіотики, гормональні препарати, нітрати та ін.

Найбільш придатні для ідентифікації органолептичні і окремі фізико-хімічні показники.

- Органолептичні показники - це основні показники, що характеризують найбільшою мірою споживні властивості товарів і визначаються за допомогою органів чуття людини.

До загальних органолептичних показників, характерних для непродовольчих товарів належать: зовнішній вигляд, смак і запах, консистенція.

Зовнішній вигляд товару-це комплексний показник, який практично включає в себе і форму, і колір, і прозорість, і блиск. Для багатьох товарів серед регламентованих показників якості колір виділяється як самостійний показник (молоко, пиво, чай, кава, тканини,

взуття тощо). Для деяких товарів комплексний показник якості «зовнішній вигляд» доповнюється специфічними показниками. До таких показників можна віднести:

стан тари (консерви, майонез, молоко);

стан упаковки або обгортки (цукерки, шоколад, вершкове масло, маргарин);

свіжість (хлібобулочні вироби, свіжі плоди, овочі);

стан жиру і сухожилля (м'ясо);

стан розсолу або заливки (квашені та мариновані плоди і овочі, солона риба, компоти тощо);

стан і товщина глазурі (заморожена риба, м'ясо); -однорідність розміру (плоди, овочі);

сипучість (цукор, борошно, крохмаль).

Зовнішній вигляд не тільки найбільш доступний і розповсюджений, але й один з найбільш значущих критеріїв ідентифікації. Саме з цього показника починається ідентифікація товару виробниками, продавцями і споживачами. Крім того, при виявленні невідповідності товару за зовнішнім виглядом визначення інших показників недоцільне. Однак зовнішній вигляд як критерій ідентифікації не має достатнього ступеня надійності, тому що фальсифікація товарів найчастіше здійснюється шляхом підробки саме зовнішніх ознак. Наприклад, тільки за зовнішнім виглядом неможливо ідентифікувати пральний порошок, шампунь, парфуми, тому що замінники, які використовуються для фальсифікації цих товарів, найчастіше мають зовнішній вигляд натурального продукту.

Смак і запах - найбільш характерні показники якості товарів, які споживач може досить легко і просто визначити. Але й вони не є надійними критеріями, тому що теж можуть бути фальсифікованими. Частіше за все для цієї мети використовують різноманітні штучні і синтетичні смакові й ароматичні речовини (замінники цукру, органічні кислоти, складні ефіри та їхні суміші тощо).

Консистенція - один із можливих критеріїв ідентифікації, але так само, як і попередні, не може вважатися досить надійним. При фальсифікації деяких товарів консистенція не змінюється, наприклад при розведенні алкогольних напоїв, молока, парфумів. У ряді випадків фальсифікатори прагнуть зробити консистенцію замінника аналогічною натуральному продукту.

Крім загальних органолептичних показників, деяким товарам властиві і специфічні: внутрішня будова, прозорість, співвідношення твердої й рідкої фракцій. Ці показники також можуть бути використані для цілей ідентифікації.

Таким чином, органолептичні показники - найбільш доступні, прості, але недостатньо достовірні. Тому вони не можуть бути єдиними критеріями ідентифікації і повинні бути доповнені фізико-хімічними показниками, що вирізняються більшим ступенем імовірності та об'єктивності. На відміну від органолептичних фізико-хімічні показники повинні застосовуватися для ідентифікації вибірково.

Фізико-хімічні показники характеризують фізичні і хімічні властивості товарів і визначаються лабораторними методами.

Ці показники специфічні і характерні тільки для певних груп однорідних товарів, а іноді навіть і для окремих видів. Перелік загальних фізико-хімічних показників дуже обмежений (наприклад, масова частка води чи сухих речовин), але і вони не завжди придатні для ідентифікації.

Більшість фізико-хімічних показників не можуть слугувати критеріями ідентифікації. Наприклад, масову частку спирту, цукру, титровану кислотність майже неможливо використовувати як критерії ідентифікації виноградних вин тому, що ці показники довести до нормативних вимог досить легко шляхом додавання в необхідних кількостях хімічно чистих речовин (етилового спирту, цукру, винної кислоти).

Як критерії ідентифікації повинні бути обрані показники, що відповідають таким вимогам:

- типовість для конкретного виду, найменування однорідної групи продукції;

-об'єктивність і порівняння;

-перевірюваність;

-складність фальсифікації.

Серед перерахованих вимог найбільшу значущість має типовість, що може характеризуватися комплексними або одиничними показниками, що доповнюють один одного і відрізняються різним ступенем імовірності. Так, для синтетичних миючих засобів найбільш типовим критерієм ідентифікації може бути вміст поверхнево-активної речовини. Однак при частковій незначній заміні інших компонентів не завжди можливо ідентифікувати натуральність цієї продукції. У цьому випадку критерій змісту поверхнево-активних речовин повинен бути доповнений органолептичними методами, а також визначенням рН середовища. Для натуральної кави найбільш типовим критерієм ідентифікації може бути вміст кофеїну. Незначна заміна натуральної кави зерновими компонентами може бути визначена навіть якісною реакцією на крохмаль (натуральна кава немає у своєму складі крохмалю).

Критерії ідентифікації повинні бути об'єктивними й незалежними від суб'єктивних даних дослідника (його компетентності, професіоналізму, врахування інтересів виробника або продавця тощо), а також умов проведення досліджень.

Перевірюваність прийнятих для ідентифікації критеріїв - одна з найважливіших вимог. Це означає, що при повторних перевірках незалежно від суб'єктів, засобів і умов проведення ідентифікації стосовно показників об'єкта, що підлягає ідентифікації, будуть отримані ті самі або близькі результати (у межах похибки досліду).

Труднощі фальсифікації об'єкта за ідентифікуючими критеріями можуть бути гарантією надійності та імовірності ідентифікації. Тому важливо як критерій ідентифікації вибирати такі характеристики, при підробці яких фальсифікація не має сенсу.

У зв'язку з тим, що органолептичні і багато фізико-хімічних показників у ряді випадків не відповідають вимогам перевірюваності та об'єктивності, необхідно застосовувати комплекс взаємодоповнюючих критеріїв.

Таким чином, ідентифікація товарів повинна мати характер комплексної оцінки, при якій найбільшу значущість мають типові критерії та критерії, які ускладнюють фальсифікацію.

1.4 Способи і методи ідентифікації

Спосіб - це дія або система дій, що використовуються при виконанні будь-якої роботи.

Метод - це система правил і прийомів, що використовуються при вивченні явищ природи, мислення суспільства.

При ідентифікації об'єктів частіше за все використовуються такі способи:

унікальних найменувань;

цифрових номерів;

умовних позначень;

штрихове кодування;

класифікаційний;

посилальний;

описовий;

описово-посилальний.

Спосіб унікальних найменувань є, можна сказати, найдавнішим. Найменування планет, рік, гір - є, як правило, унікальними і використовуються в сполученні «об'єкт - ім'я» чи «ім'я - об'єкт», наприклад: планета Земля, Чорне море, ріка Дніпро, озеро Байкал тощо. Надані об'єктам унікальні найменування є ідентифікаторами і широко застосовуються в системах обробки інформації про ці об'єкти та у системах управління ними, наприклад: Дніпровська ГЕС, космічна станція «Мир», захисне покриття «Техкор».

Використання сполучення «об'єкт - ім'я» є обов'язковою умовою ідентифікації, тому що те саме ім'я може бути привласнено різним об'єктам: ріка Волга, ресторан «Волга», автомобіль «Волга» і т. ін.

Спосіб цифрових номерів, що призначається різним об'єктам, застосовується досить широко. Разом з найменуванням об'єкта його номер дозволяє однозначно ідентифікувати об'єкт. Практичне застосування знаходять два основних способи нумераційної ідентифікації: порядковий і серійно-порядковий.

Порядковий номер надається об'єкту на основі встановленого порядку. Цей порядок встановлює той орган, що здійснює нумерацію. Так, нумерацію потягів встановлює керівництво залізничним транспортом, автобусів - керівництво автобусним рухом, а будинків на вулиці - комунальні служби. Часто номери об'єктам надають у міру їх появи, обліку, реєстрації: номер людини в черзі, номер поштового відділення, номер школи (у міру їх появи), табельний номер працівника на конкретному підприємстві (у міру реєстрації) тощо.

Перевага даного способу полягає в тому, що він забезпечує просту та коротку (за кількістю знаків) ідентифікацію об'єкта, а недоліком є неінформативність, тобто відсутність будь-яких ознак, що характеризують об'єкти з наданими порядковими номерами або найменуваннями. Деякою мірою цей недолік усувається при використанні серійно-порядкового номера, що ідентифікує об'єкт. Наприклад, цей метод ідентифікації може використовуватися для нумерації кімнат, доповнюючи номер поверху: номера 4.13 і 5.18 означають кімнату номер 13 на четвертому поверсі та кімнату номер 18 на п'ятому поверсі.

Типовим прикладом серійно-порядкового способу є ідентифікація дат. Наприклад, дата 18.03.98 ідентифікує 18 березня 1998 року. У вітчизняній паспортній системі широко застосовується серійно-порядковий спосіб ідентифікації паспортів. Кожен паспорт мас унікальний шестизначний номер у межах виділеної серії, наприклад, паспорт має серію BE і порядковий номер № 555 444.

Більш інформаційно насиченим способом є ідентифікація з використанням порядкових номерів у поєднанні з класифікаційними угрупованнями, що використовується у Загальнодержавному класифікаторі продукції (ЗКП). Наприклад, код ЗКП45 1113 2111 ідентифікує автомобіль вантажний ГАЗ 53А. При цьому перші шість знаків (45 1113) - це класифікаційна частина коду. Вона дозволяє виділити з класу 45 «Вироби автомобільної промисловості», куди входять також велосипеди, мотоцикли та автобуси, саме автомобілі (451), вантажні (4511), загального призначення (45111), вантажопідйомністю від 1,5 т до 3 т (451113). Останні чотири знаки коду (2111) включають галузевий номер, що надається автомобілю з урахуванням кількості ведучих коліс.

Спосіб умовних позначень широко застосовується при ідентифікації продукції та документів. Найбільш часто використовуються три способи побудови умовних позначень: мнемонічний, класифікаційний і мнемокласифікаційний.

Мнемонічний спосіб побудови умовних позначень полегшує розуміння та запам'ятовування людиною потрібної інформації про продукцію або документи. Наприклад, умовне позначення «Електронасос ГНОМ 100-25» включає поряд з найменуванням об'єкта («Електронасос») мнемонічне позначення, де Г-для брудної води, Н-насос, О-одноступінчастий, М-моноблочний, 100-з подачею 100 м³/ год і 25 - із напором 25 мм.

Класифікаційний спосіб побудови умовних позначень використовується в тих випадках, коли інформація обробляється в комп'ютерних системах. На його основі побудована, наприклад, єдина знеособлена класифікаційна система позначення виробів і конструкторських документів, що має такий вигляд:

АБВГ 303115 007

Чотиризначний буквений код організації-виробника (АБВГ) надається за спеціальним кодифікатором конструкторських організацій; код класифікаційної характеристики (303115), що є інформаційною частиною повідомлення,-за Класифікатором виробів і конструкторських документів машино- і приладобудування (Класифікатор Єдиної системи конструкторської документації - ЄСКД). За класифікаційною характеристикою може бути знайдена, наприклад, інформація про «групу однорідних виробів, що розроблювалися різними конструкторськими організаціями з метою запозичення», завдяки тому, що в коді класифікаційної характеристики закладена така інформація:

30 - вироби загального машинобудування;

303 - пристрої, що передають рух:

3031 - редуктори;

30311 - циліндричні одноступінчасті;

303115 - з міжосьовою відстанню пари зубчастих коліс від 63

до 315 мм включно.

Порядковий реєстраційний номер надається за класифікаційною характеристикою від 001 до 999 у межах коду організації-виробника і забезпечує ідентифікацію конкретного редуктора з визначеною міжосьовою відстанню зубчастих коліс.

Мнемокласифікаційний спосіб побудови умовних позначень включає переваги обох вищевказаних способів, оскільки сприяє кращому запам'ятовуванню і забезпечує можливість комп'ютерної обробки. Прикладом є позначення технічних умов на продукцію. Так, ТУ 4511 - 003 - 05804803 - 96 «Автомобіль-вагон 2502» включає таку інформацію:

ТУ - технічні умови;

4511 - класифікаційне угруповання за ЗКП «Автомобілі вантажні»;

003 - реєстраційний номер, наданий документу виробника;

05804803 - код підприємства, яке розробляло технічні умови за ЗКПО (Загальнодержавним класифікатором підприємств і організацій);

96 - останні дві цифри року, в якому були затверджені технічні умови.

Спосіб штрихового кодування. Відповідно до ДСТУ 3144-95 «кодування товарів - це присвоєння товарам умовних позначень у вигляді цифрового, буквено-цифрового та штрихового коду з метою їх ідентифікації».

Споживчий ринок товарів і послуг є найбільшою сферою високорентабельного використання технологій штрихового кодування. Головне функціональне призначення цих технологій полягає в ідентифікації товарів і використанні правдивої інформації в оперативному режимі.

Штриховий код на товарі - це ідентифікаційне число для введення, зберігання і виведення інформації про товар в комп'ютерну мережу. Кожен штриховий код є унікальним. Всесвітня унікальність коду гарантована Міжнародною асоціацією товарної нумерації.

ДСТУ 3144-95 дає таке визначення штриховому коду: «штриховий код товару - це складене з вертикальних штрихів і проміжків зображення, в якому закодована послідовність символів, що є ідентифікаційним номером (коду) товару».

При вирішенні завдань штрихового кодування товарів має бути побудована уніфікована система, що не допускає неоднозначного тлумачення і прочитання штрихових кодів ні в національній, ні в міжнародній сферах виробництва і споживання товарів і послуг.

Така єдина, уніфікована міжнародна система існує. Європейська Асоціація товарної нумерації (EAN) розробила європейський стандарт, і на європейському ринку з'явилась система EAN. Пізніше європейська система товарної нумерації була перетворена у Міжнародну Асоціацію EAN, діяльність якої спрямована на впорядкування товарно-грошового обігу в міжнародній економічній системі і в першу чергу на забезпечення ідентифікації, автоматизації і обліку то-варопросування в інтересах Світової організації торгівлі (COT).

Кодування товарів в Україні регулює Асоціація «EAN - Україна».

Головним принципом стандартів EAN є принцип стандартної нумерації, відповідно до якого будь-який товар ідентифікується за спеціальним номером, символом у вигляді штрихового коду.

Основним об'єктом штрихового кодування є товар. Конкретні одиниці товару мають певні характеристики (розмір, масу, ціну, якість), завдяки яким один товар відрізняється від іншого, і тому повинні мати різні коди. Штриховий код не класифікує товар, а ідентифікує його так, щоб будь-який інший товар, що реалізується на міжнародному ринку, не міг мати такий же код.

При цьому сам ідентифікаційний номер не несе інформації про товар, така інформація є у супровідних документах на товар і в комп'ютерній базі даних, у тому числі в пам'яті контрольно-касової машини. За ідентифікаційним номером вона може бути викликана у будь-який час.

У міжнародній Асоціації основними (базовими) штриховими кодами є:

у системі EAN - 13-розрядний штриховий код (EAN-13);

у системі UPC - 12-розрядний штриховий код (UPC-12), який добре суміщається з кодом EAN-13.

У рамках системи EAN розроблений і активно використовується в багатьох країнах світу стандарт електронного обміну даними (EANCOM).

У міжнародній системі товарної нумерації зараз використовуються штрихові коди - EAN-13, EAN-8, DUN-14, ITF-14, EAN/UCC-128.

Штриховий код EAN-13 - основний, він використовується для кодування всіх видів товарів. Штриховий код EAN-8 (скорочений вось-мирозрядний) використовується для кодування товарів, на яких з технічної точки зору не можливо розташувати основний код EAN-13.

Структуру штрихових кодів, що знайшли найбільш широке впровадження в більшості країн світу, наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Структура штрихових кодів EAN

Структурний елемент коду	Порядковий номер знаків
	Тип штрихового коду
	EAN-13	EAN-8
Країна де знаходиться банк даних про ШК	1-2 (3)	1-2 (3)
Організація-виробник (продавець)	3-7 (4-7)	3-5 (4-5)
Інформація про товар	8-12	6-7
Контрольна цифра	13	8

Товарам, які експортуються у США і Канаду, присвоюється 12-розрядний номер UPC.

Штрихові коди DUN-14, ITF-14, EAN/UCC-128 використовуються

для кодування транспортної тари, упаковки.

Структуру основних штрихових кодів Міжнародної системи товарної нумерації EAN подано на рис. 1.4.

DUN-14 EAN/UCC-128

Рис. 1.4 Структура основних штрихових кодів Міжнародної системи товарної нумерації

товар ідентифікаційний експертиза штриховий

Код EAN-13 включає чотири групи цифр (рис. 1.5). Розглянемо елементи структури основного стандартного товарного коду EAN-13. Тринадцять розрядних цифр цього коду несуть таку інформацію.

Перша група цифр (зліва направо) складається з двох або трьох цифр і вказує на те, де знаходиться національний член Асоціації EAN, тобто держава походження товару. Асоціація EAN присвоює кожному члену асоціації індивідуальні цифри (префікси). Україна має префікс 482 (Росія і держави СНД мають префікси 460-469).

префікс (код) код код контрольне

країни походження підприємства товару число

товару виготовлювача

Рис. 1.5 Структура товарного коду EAN-13

У другій групі п'ять цифр (при двозначному коді країни) або чотири (при тризначному коді країни). Вони показують зареєстрований номер підприємства-виробника товару.

Присвоєння і реєстрація коду підприємства-виробника товару проводиться національною організацією «EAN - Україна».

Третя група складається з п'яти цифр і показує, який номер присвоєно даному товару, що виготовляється підприємством-виробником.

Стандарт EAN не встановлює спеціальних правил присвоєння і реєстрації коду товару. Це робить підприємство-виробник даного товару, виходячи із своїх можливостей і інтересів, що пов'язані з номенклатурою виготовлюваної продукції, галузевою каталогізацією та ін. У цьому випадку надати інформацію про товар за присвоєним кодом може тільки підприємство-виробник. Це можна вважати суттєвим недоліком стандарту EAN.

Четверта група складається з однієї цифри, яка є контрольним числом і використовується для перевірки декодування штрихового коду зчитувальним пристроєм. Розрахунковим методом можна визначити контрольне число із перших дванадцяти цифр коду.

Порядок розрахунку контрольної цифри коду EAN-13 4820123756784:

1. Скласти цифри, що стоять на парних позиціях коду:

8 + 0 + 2 + 4 + 6 + 8 = 28.

2. Результат помножити на 3:

28x 3 = 84.

3. Скласти цифри, що стоять на непарних позиціях коду:

4 + 2 + 1+ 3 + 5 + 7= 22.

4. Скласти цифри пп. 2 і 3:

84 + 22 = 106.

5. Різниця між одержаним числом (106) і найближчим до нього найбільшим числом, що ділиться на 10 (110), повинна дорівнювати числу, що означає контрольну цифру.

110 - 106 = 4 (контрольна цифра коду). Порядок розрахунку контрольної цифри коду EAN-8 87139273:

1. Скласти цифри, що стоять на непарних позиціях коду:

8 + 1 + 9 + 7 =25

2. Результат помножити на 3:

25x 3 = 75.

3. Скласти цифри, що стоять на парних позиціях коду:

7 + 3 + 2 = 12.

Скласти цифри пп. 2 і 3.

Різниця між одержаним числом (87) і найближчим до нього найбільшим числом, що ділиться на 10 (90), повинна дорівнювати числу, що означає контрольну цифру.

90 - 87 = 3 (контрольна цифра коду).

Якщо розрахована контрольна цифра така, як і на штриховому коді, то штриховий код пропускається у комп'ютер, що є гарантією того, що інформація про товар введена і зчитана правильно.

Товарний штриховий код EAN-13 має строго регламентовані величини лінійних розмірів коду, поперечних розмірів штрихів і проміжків між ними. За базовий штрих вибрано найвужчий, який називається модулем.

Товарний код EAN-13 іноді має додаток у вигляді штрихового коду, який складається з двох або п'яти цифр після основного коду. Такий код називають додатковим.

Додатковий штриховий код наноситься відповідно до вимог спеціальної угоди між товаровиробником і оптовим покупцем товару.

Товарний код EAN-13 є універсальним, він використовується для маркування усіх груп товарів.

Разом з тим існують міжнародні стандарти товарної нумерації окремих груп товарів, які мають суттєві відмінності від розглянутих штрихових кодів. Це стосується перш за все друкованої продукції.

Для книжкової продукції існує міжнародний стандарт ISBN (International Standart Book Number).

Штриховий код на книжкову продукцію подано на рис. 1.7.

9 78\5\7 О 2 0\08 9 7\4

Рис. 1.7 Штриховий код на книжкову продукцію

Над штриховим кодом знаходиться рядок з номером ISBN, цифри якого пов'язані з цифрами в нижній частині штрихового коду Штриховий код на книжкову продукцію має 13 цифр. Групи цих цифр мають те саме значення, які в стандартному товарному коді EAN-13. Але перші три цифри (978) - це інтернаціональний код книжкової продукції (він замінює код країни). Наступні п'ять цифр - код видавництва, далі чотири цифри - код (номер) книги, і, нарешті, остання цифра - контрольне число.

Код на книжкову продукцію може мати додатковий дво- або п'ятирозрядний код, як і в стандартному коді EAN-13.

Періодична друкована продукція (журнали, газети, збірники наукових праць та ін.) має міжнародний стандарт ISSN (International Standart Serial Number). Штриховий код ISSN дещо відрізняється від штрихового коду ISBN (рис. 1.8).

Над штриховим кодом періодичної друкованої продукції, як і для книжкової продукції, є рядок з номером ISSN і група цифр, що пов'язана з групою цифр, що знаходяться під штриховим кодом.

Інтернаціональний код періодичної друкованої продукції-977. Основна відмінність штрихового коду на періодичну друковану продукцію - наявність додаткового дворозрядного коду з нумерацією від 1 до 12 (для періодичних видань, що виходять один раз на місяць) або від 01 до 52 (для періодичних видань, що виходять один раз на тиждень).

Рис. 1.8 Штриховий код на періодичну друковану продукцію

Для тари і упаковки використовують спеціальний упаковочний штриховий код, структура якого дозволяє зчитувати з нього інформацію так же надійно, як і з товарного штрихового коду. Упаковочний штриховий код має міжнародну символіку interleaved 2 of 5» (ITF). Це 14-розрядний штриховий код (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Упаковочний штриховий код ITF - 14 Код ITF-14 не має контрольного числа, кодування тари і упаковки відбувається за допомогою 13 цифр, а перша цифра - це лідируючий 0.

Класифікаційний спосіб використовується в тих випадках, коли необхідно ідентифікувати групи однорідних об'єктів. Перевага його полягає в інформаційності - з великої кількості об'єктів можна виділяти необхідні, а саме ті, що мають певні ознаки.

Цей метод широко використовується в багатьох сферах діяльності, тому що забезпечує систематизацію об'єктів. Особливо він ефективний при обробці даних у системах управління, коли необхідно, наприклад, зібрати інформацію про дитячі садки або вантажні автомобілі, види діяльності або шкідливі виробництва і т. ін. Код, наданий класифікаційному угрупованню, забезпечує його повну ідентифікацію в межах конкретного класифікатора.

Класифікаційний метод дуже часто застосовується у поєднанні з іншими методами завдяки своїй інформаційності і систематичності.

Посилальний спосіб використовується для ідентифікації об'єктів у тих випадках, коли інформація про конкретні характеристики (властивості, показники, особливі ознаки) подана в нормативних чи технічних документах. Цей спосіб найчастіше використовується для визначення конкретної продукції при її замовленні.

Ідентифікація включає найменування виробу, його умовне позначення і посилання на документ, що містить всебічні вимоги до цього виробу, наприклад,:

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77;

Маргарин за ГОСТ 240-85;

Бутилкаучук БК-1675У за ТУ 2294-010-17187505-95.

У тих випадках, коли документ не забезпечує ідентифікацію конкретного виробу, як правило, додається інформація про виробника продукції, наприклад: засіб миючий синтетичний порошкоподібний «Віка» за ТУ В 6 - 00209651 Слов'янського ЗАТ «Реактив».

Недоліком способу є те, що при його використанні основні характеристики та особливості продукції залишаються для споживача не розкритими.

Описовий спосіб ідентифікації використовується, як правило, у тих випадках, коли необхідно ідентифікувати конкретний об'єкт шляхом опису його характеристик (властивостей, параметрів, показників). При цьому однорідні об'єкти, що мають однакові найменування, сферу застосування і близьку номенклатуру показників, можуть відрізнятися один від одного значеннями цих показників.

Наприклад, технічні умови на каністри пластмасові, призначені для фасування і зберігання холодних харчових і нехарчових продуктів, включають кілька різновидів каністр, які ідентифікуються за основними розмірами.

Висота, мм, не більше 278 220 265

Довжина, мм, не більше 185 185 225

Ширина, мм, не більше 125 170 225

Маса, кг, не більше 0,33 0,4 0,7

Описовий спосіб ідентифікації передбачає використання всіх основних характеристик об'єкта і з їх допомогою диференціює його від усіх інших однорідних об'єктів.

Всебічний опис об'єктів подано, як правило, у нормативних і технічних документах, що містять основні показники, властивості, характеристики, розміри, умови використання, сферу застосування і т. ін. Наприклад, державні стандарти, технічні умови на конкретну.

продукцію включають такі розділи, як об'єкт стандартизації, класифікація, основні параметри і розміри, загальні технічні вимоги, вимоги безпеки, методи контролю, вимоги до пакування, маркування, транспортування і зберігання, гарантії постачальника та деякі інші.

Описові методи ідентифікації широко використовуються в медицині - медична карта пацієнта, у криміналістиці - опис злочинця та характер злочину, у геології - опис мінералу і т. д.

Однією з основних переваг описового методу ідентифікації є можливість здійснити порівняльний аналіз однорідних (споріднених) об'єктів шляхом порівняння характеристик, що використовуються при їхній ідентифікації. Порівняння може проводитися різними способами, у тому числі й автоматизованим. При цьому встановлюється ступінь схожості чи відмінності об'єктів за основними характеристиками. Вибирається, звичайно, той об'єкт, що має найкращі характеристики для даних умов застосування або забезпечує повну взаємозамінність. Цей спосіб використовується також при виборі однорідних об'єктів з метою їхньої систематизації та стандартизації.

Описово-посилальний спосіб ідентифікації на відміну від описового використовує тільки частину основних характеристик об'єкта в поєднанні з посиланням на документ, в якому наведені всі його характеристики.

Найбільш широко цей метод використовується при створенні банків даних про різні об'єкти, інформаційні видання, такі як каталоги, покажчики, кадастри тощо. Він дозволяє значно скоротити обсяг інформації, необхідний для ідентифікації об'єктів, що має істотне значення для економії комп'ютерної пам'яті та скорочення обсягів видання. У каталогах продукції наводять, як правило, найменування продукції, призначення та сферу застосування, умовні позначення, що можуть використовуватися при замовленні, основні позначення документів, що містять усі вимоги до цієї продукції, найменування та адресу виробника, а також основні характеристики з їх конкретними значеннями.

ідентифікацію товарів проводять на основі визначення показників такими ж методами, які використовуються і в товарознавчій практиці - органолептичними, інструментальними та експертними.

Органолептичний метод визначення показників якості - це метод визначення показників якості товару на основі аналізу сприйняття органів чуття людини.

На рис. 1.10 наведена класифікація органолептичних показників, що визначаються відповідними органами чуття.

Показники якості, що сприймаються за допомогою зору:

- зовнішній вигляд - загальне зорове відчуття, що викликає товар у споживача;

Рис. 1.10 Класифікація органолептичних показників якості продукції

- форма - геометрична конфігурація товару;

- колір - враження, викликане світловим імпульсом, що визначається домінуючою довжиною та інтенсивністю світлової хвилі;

...