Конкурентне середовище ресторанного підприємства та його роль в конкурентоспроможності організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВІВЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА РЕСТОРАННОГО ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО РОЛІ В КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Поняття конкурентного середовища організації

1.2. Оцінка конкурентоспроможності підприємства

1.3 Особливості конкурентоздатності в ресторанному бізнесі

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА РЕСТОРАНУ ВЕНЕЦІЯ

2.1 Аналіз виробництва і реалізації продукції

2.2 Роль маркетингу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Аналіз конкурентного середовища

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНГОСТІ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА, ТА РОЗРАХУНОК ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

3.1 Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності

3.2 Розрахунок економічної ефективності

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкурентоспроможність підприємства.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. Визначений авторитет в галузі конкуренції М.Портер, висновки якого обґрунтовуються на результатах багатьох досліджувань досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10 - 15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях позавиробничого процесу.

З вище зазначеного можна зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана робота.

Метою дослідження є розробка та обґрунтування заходів, щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства харчової промисловості.

Відповідно сформульованій меті дипломної роботи передбачається виконання наступних завдань:

вивчити теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства;

надати загальну характеристику діяльності обраного підприємства харчової промисловості;

провести аналіз виробничої та фінансової діяльності підприємства;

розробити та обґрунтувати заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства ресторанного господарства.

маркетинг конкурентоспроможність ресторанний

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВІВЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА РЕСТОРАННОГО ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО РОЛІ В КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Поняття конкурентного середовища організації

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, "суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети ".

Зовнішнє середовище неоднорідне і відрізняється за силою, періодичністю, характером впливу на підприємство. З позицій сучасного менеджменту зовнішнє середовище розглядається як сукупність суб'єктів і сил, що знаходяться за межами підприємства і здійснюють будь-який вплив на його стан. Найчастіше зовнішнє середовище підприємства розглядається як дворівнева система, що складається з мікро- (середовища безпосереднього оточення) і макросередовища (середовища непрямої оточення). При аналізі впливу зовнішнього середовища на стан підприємства можна деталізувати зовнішнє оточення за силою впливу на:

- аналіз макрооточення;

- аналіз стану й перспектив розвитку галузі;

- аналіз конкурентного середовища в галузі; аналіз впливу конкурентів.

Макрооточення створює загальні умови, в яких діє підприємств, визначаючи для нього та інших підприємств межі припустимого й неприпустимого. Макрооточення стосовно підприємства виступає: як причина та умова обмеження (або можливості розширення) діяльності: як перед мова, що викликає необхідність змін на підприємстві. До середовища безпосереднього оточення відносять ту частину зовнішнього середовища, з якою підприємство конкретно й безпосередньо взаємодіє. Об'єктами вивчення є всі елементи галузевого ринку і виникаючі на ньому ситуації. У центрі уваги знаходяться споживачі, конкуренти, постачальники. У разі потреби вивчають також організацію торгівлі, діяльність посередників. Крім цього об'єктом вивчення є місце розташування підприємства на ринку серед конкурентів. Галузь являє собою групу підприємств, які випускають однорідну продукцію та конкурують на одному ринку.

Аналіз рушійних сил полягає у визначенні того, що сприяє розвитку галузі, в якому напрямку він здійснюється, як будуть змінюватися ринкові умови (на рівні техніко-економічних показників, співвідношенні попиту та пропозиції, складі покупців, інтенсивності конкурентної боротьби, продукції та способах її виготовлення й іншому).

Термін "конкуренція" походить від латинського слова concurrere, що означає "зіштовхуюсь".

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об'єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо.

Особливий імпульс конкуренція дістала з переходом у розвинуте товарне господарство. Для ринкового господарства XVIII століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо "невидимої руки". Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:

o на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);

o визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають

наявність великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них,мобільність використовуваних ресурсів;

o вперше показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;

o розробив елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб.

На рубежі XIX століття у найрозвинутіших країнах світу вводиться механізм регулювання конкуренції, тобто встановлення "правил гри", коли підприємства та фірми намагаються запровадити нові принципи суперництва. Їхня суть полягає в тому, що підприємці діють не наосліп, силою витісняючи один одного з ринку, а з допомогою маркетингу детально вивчають ринкові можливості, його кон'юнктуру. Це значною мірою "заземлює" напругу виникнення кризи надвиробництва, оскільки зі споживачем наперед узгоджуються обсяги, номенклатура, умови й термін реалізації продукції.

Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.

У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно-необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху.

Однак сам термін «конкуренція» часто розуміється економістами у різних сенсах. Так, Адам Сміт вважав, що це - поведінкова категорія, коли індивідуальні продавці і покупці суперничають на ринку за більш вигідні продажу і покупки відповідно. Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує:

по-перше, як переконує світовий досвід, конкуренція охоплює всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку - суспільними потребами та виробництвом;

по-друге, конкуренція виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам;

по-третє, конкуренція примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;

по-четверте, конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживчі якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й зміну смаків споживача. Конкуренція спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;

по-п'яте, історично важливою функцією конкуренції є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами та суспільним виробництвом.

Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.

Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без неї. Ось чому треба з'ясувати як виникає конкуренція.

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція - це антиподи.

Друга умова виникнення конкуренції - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.

Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця не має свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.

Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

В умовах адміністративно-командної системи вільного ринку засобів виробництва не було: по - перше, покупцями засобів виробництва були лише державні та кооперативні підприємства, по-друге, навіть ці покупці не мали права купувати те, що їм потрібно. По-третє, вибір засобів виробництва був обмежений, недостатній. У зв^язку з цим підприємства намагались створювати запас найбільш дефіцитних засобів виробництва. Відбувалося омертвіння значного капіталу, що негативно відбивалося на ефективності виробництва.

Свої підходи до визначення цієї категорії мали Д. Рікардо, К. Маркс, Дж. Мілль, А. Маршалл та ін. Поняття конкуренції неоднозначно.

Існують різні форми конкуренції, які вивчалися в політекономії:

Чистий конкуренція;.

Досконала конкуренція;

Ефективна конкуренція (або реальна).

Сучасне поняття конкуренції

Конкуренція - економічний процес взаємодії ё взаємозв'язку і боротьби між підприємствами, які функціонують на ринку, з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

У законодавстві України говориться:

Конкуренція - змагальність підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів, які потрібні споживачеві.

Основні функції конкуренції:

* Регулююча;

* Адаптивна

* Контролююча

* Аллокаційна

* Інноваційна

Конкурентне середовище представлене значною кількістю самостійних (незалежних) підприємств, які прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції (економічний стан), залучаючи покупців пропозицією кращих умов продажу порівняно з конкурентами, формується не тільки під впливом боротьби внутрішньогалузевих конкурентів. Аналіз повинен встановити, які сили визначають ступінь інтенсивності конкурентної боротьби. До них можна віднести: розміри ринку; темпи зростання ринку та стадії життєвого циклу; потужності; перешкоди для входу на ринок або виходу з нього; ціна; рівень стандартизації товарів; швидкі технологічні зміни; вимоги до розміру необхідних капіталовкладень; вертикальна інтеграція; прибутковість галузі; економія на масштабах виробництва; швидке відновлення асортименту продукції.

Під впливом цих та інших факторів можливі наступні варіанти зміни сили конкуренції між підприємствами:

1) конкуренція посилюється зі збільшенням кількості підприємств, які змагаються;

2) конкуренція посилюється, коли великі підприємства приєднують інше підприємство та вживають рішучі заходи до виходу його в лідери;

3) конкуренція сильна, коли попит на товар зростає повільно;

4) конкуренція посилюється, коли умови господарювання в галузі спонукають підприємство до зниження ціни або на застосування інших засобів збільшення обсягу продажів;

5) конкуренція посилюється, коли витрати покупців при переході зі споживання однієї марки на інші невеликі;

6) конкуренція посилюється, коли одне або кілька підприємств не задоволені своєю часткою ринку;

7) конкуренція посилюється пропорційно зростання прибутку від успішних стратегічних рішень;

8) конкуренція посилюється, коли необхідні значні витрати на виході;

9) хід конкуренції передбачуваний, коли стратегії, ресурси, організаційні особливості, місії підприємств відомі й значною мірою розрізняються.

Умови конкурентного середовища можуть бути як сприятливими так і несприятливими для діяльності більшої частини учасників ринку.

Можна виділити три групи умов формування конкурентного середовища.

Перша група -- умови конкурентного середовища, що формуються державою (механізми "слухняності" й контролю).

Друга група -- умови конкурентного середовища, що формуються конкурентами на ринку (механізми встановлення загальних для ринку правил гри).

Третя група -- умови конкурентного середовища, що формуються кожним учасником ринку в процесі його ділової активності (механізм конкурентної боротьби конкретного суб'єкта ринку).

Порушення балансу умов при формуванні конкурентного середовища призводить до негативного розвитку ситуації на тому або іншому ринку.

1.2 Оцінка конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура продукції та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:

- вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

- вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

- вибір та обґрунтування найбільш конкурентоспроможного товару-аналога в якості бази для порівняння;

- визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

- установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

- вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

- розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;

- розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовольнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації - купувати паливо, мастила, запасні частини.

Третя група - нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.

При оцінюванні конкурентоспроможності фірми необхідно враховувати стратегію основних конкурентів.

Як правило при оцінюванні стратегії відповідають на наступні питання

- Які головні фактори конкурентоздатності цих товарів?

- Яка практика фірм-конкурентів в рекламі та стимулюванні збуту?

- Яка практика фірм-конкурентів відносно найменувань (торгових марок) товарів?

- В чому полягають притягуючи сторони упаковки товарів конкурентів?

- Який рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?

- Чи використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу чи створюють власну?

- Яка практика товароруху у фірм-конкурентів (види транспорту), об'єми запасів, розміщення складів, види складів та їх вартість?

Конкурентоспроможність продукції - це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару - конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність продукції по відношенню до товару-конкуренту.

Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в склад її якості та важливих для споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції.

1. Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

- якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

- якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого спросу. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:

- розглядаються зміни у вимогах постійних замовників продукції;

- аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

- розглядаються сфери можливого використання продукції;

- аналізується круг постійних покупців;

2. На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

3. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам.

4. На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Розраховується інтегральний показник, який використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізуємої продукції по всіх групах параметрів в цілому.

В результаті оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових задач.

Однак, факт високої конкурентоспроможності самого виробу являється лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих об'ємах. Необхідно також враховувати форми та методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами і т.д.

В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:

- зміна складу , структури матеріалів , які використовуються (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів чи конструкції продукції;

- зміна порядку проектування продукції;

- зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, упаковки, зберігання, транспортування, монтажу;

- зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню та ремонту, цін на запасні частини;

- зміна порядку реалізації продукції на ринку;

- зміна структури та розміру інвестицій в розробку, виробництво та збут продукції;

- зміна структури та об'ємів коопераційних поставок при виробництві продукції та цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

- зміна системи стимулювання постачальників;

- зміна структури імпорту і видів імпортуємої продукції.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним.Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.

Внутрішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2.Господарська кон'юнктура, що складається. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3.Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток , а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3.Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуємої сировини( це особливо характерно для харчової промисловості), некомплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4.Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування "свого" покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

До форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на "ноу-хау" в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції

1.3 Особливості конкурентоздатності в ресторанному бізнесі

Сфера громадського харчування є важливою частиною економіки, приносячи в бюджет великі грошові потоки. Таким чином, сфера громадського харчування представляє з себе один з найбільш привабливих об'єктів, а вивчення ринку ресторанного бізнесу стає особливо актуальним.

Визначення за КОАТУУ підприємства ресторанного бізнесу представляється досить складним, тому що даний класифікатор не містить назв видів діяльності, пов'язаних з організацією громадського харчування. Найбільш наближеним кодом для ресторанного бізнесу можна вважати 9249010 - Послуги з організації відпочинку інші.

Однак, даний вид не зовсім коректний, тому що віднесення ресторанного бізнесу безпосередньо до організації відпочинку не зовсім вірно у зв'язку очевидною роллю підприємств громадського харчування не тільки як виду бізнесу, який створює і підтримує рівень життя, але і як просто задовольняє необхідні потреби населення.

Особливу роль в забезпеченні конкурентоспроможності таких підприємств відіграють конкурентні переваги. Всі конкурентні переваги, на підставі яких керуючою структурою компанії приймаються рішення про подальше стратегічному плані, можна поділити на:

переваги високого рівня, як правило, пов'язані з наявністю у підприємства хорошою ділової репутації, кваліфікованого персоналу, веденням інноваційних НДДКР, розвиненою сучасною системою маркетингу, ефективним менеджментом, довгостроковими зв'язками з постачальниками і т. д. Переваги цього типу є довгостроковими і дають можливість досягати більш високої прибутковості;

переваги низького рівня, що мають відношення до дешевої робочої сили, доступності джерел сировини і т. д. Ці переваги не настільки міцні, так як можуть бути також використані конкурентами.

Крім того, при аналізі конкурентних переваг в розрахунок беруться як зовнішні, так і внутрішні чинники підприємства, які можуть забезпечити йому успіх у конкурентній боротьбі. На наш погляд під факторами конкурентоспроможності підприємств ресторанного бізнесу слід розуміти такі властивості внутрішнього і зовнішнього середовища компанії, які впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства даної сфери бізнесу, наприклад параметри пропонованих страв, рівень обслуговування в ресторанах, розташування та особливості самого ресторану.

Згідно загальної концепції конкурентних переваг М. Портера, конкурентні переваги підприємства забезпечуються трьома шляхами:

Диференціація продукції

Цінове лідерство

Фокусування на певному сегменті ринку

Говорячи про конкурентні переваги ресторанного бізнесу, дані напрямки будуть також актуальні, але в своєму роді. Отже, диференціація буде засновувати на політиці вдосконалення послуги, тобто особлива увага повинна бути приділена таким позиціям, які відіграють значну роль в очах споживача, а саме: розташування ресторану, дизайну інтер'єру ресторану, високій якості пропонованих страв, формуванню привабливого іміджу ресторану, виконанню гігієнічних вимог, підвищенню якості обслуговування і т.д.

Цінове лідерство забезпечується можливістю ресторанного бізнесу знижувати витрати на доставку продукції, тому саме це визначає вартість страв і є єдиною можливістю по зниженню витрат, зберігаючи при цьому якість продукції. Особливу увагу в даному випадку приділяється новітнім технологіям транспортування і зберігання продукції, контролю витрат і т.д.

І, нарешті, фокусування на сегменті ринку дозволяє зайняти лідируючі позиції в певній ринковій ніші, без охоплення всього ринку. Для ресторанного бізнесу дане перевага може бути досягнуто створенням різних концепцій ресторанів в рамках однієї мережі, які спеціалізуються на певному сегменті ринку з виділенням певної групи клієнтів, що надалі принесе і більший прибуток [4].

Для цілей цієї роботи представляється наочним розділити всі конкурентні переваги ресторанного підприємства на дві категорії - зумовлені внутрішніми процесами, і зовнішніми процесами. Тобто по М. Портеру диференціація буде внутрішнім фактором, а цінова політика і фокусування - зовнішнім.

Слід враховувати, що формування конкурентних переваг ресторанів в Росії сильно відрізняється від їх побратимів в Європі та США. Справа полягає в традиціях відвідування закладів ресторанного типу. Якщо в Європі та США люди частіше їдять поза домом, і похід у ресторан є звичайною справою, то російський споживач основною метою відвідування ресторану бачить свято, «вихід», спілкування. Це накладає певну специфіку на бізнес проекти.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА РЕСТОРАНУ ВЕНЕЦІЯ

2.1 Аналіз виробництва і реалізації продукції

Обсяг виробництва і реалізації продукції залежить від рівня технічної забезпеченості підприємства та інтенсивного використання обладнання, забезпеченості підприємства сировиною та її якість, наявність на підприємстві І кваліфікованих кадрів та рівня організації праці. Всі ці фактори вивчаються в процесі аналізу, визначається їх вплив на процес виробництва та результати господарської діяльності підприємства.

а) аналіз виробничої програми:

виробнича програма визначає номенклатуру, строки, кількість і вартість продукції, є складовою частиною бізнес-плану

На виконання виробничої програми впливає ряд факторів, які поділяють на три групи:

o пов'язані з організацією праці та використанням робочої сили;

o з наявністю та використанням засобів праці;

o з наявністю і використанням предметів праці.

Між цими факторами існують певні залежності, які слід розглянути та проаналізувати. Розглянемо вплив трудових факторів на виконання виробничої програми.

Показник обсягу реалізації є результативним показником господарської діяльності підприємства, що характеризує як виробничу, так і позавиробничу сферу.

Реалізована продукція - це продукція, гроші за яку отримано на розрахунковий рахунок підприємства, або продукція відвантажена і відповідно документально оформлена до сплати.

Для визначення обсягу реалізації використовують формулу:



РП = ТП + Зпр - Зкр

де РП - обсяг реалізації продукції, тис. грн.

ТП - обсяг товарної продукції в діючих цінах, тис. грн.

Зпр - залишки продукції на початок року, тис. грн.

Зкр - залишки продукції на кінець року, тис. три.

Отже, на збільшення обсягів реалізації продукції в 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 2969,1 тис. грн. вплинуло збільшення обсягів виробництва продукції на 2530,3 тис. грн. (в тому числі за рахунок зростання оптових цін на продукцію) та збільшення залишків готової продукції на складі та відвантажених товарів н Матеріальні ресурси - це різноманітні речові елементи виробництва, які використовуються переважно як предмети праці в основних і допоміжних виробництвах: сировина, основні і допоміжні матеріали, паливно-енергетичні ресурси.

Основні завдання аналізу:

o дати оцінку забезпеченості підприємства сировиною і матеріальними ресурсами;

o визначити рівень ефективності використання матеріальних ресурсів;

o виявити і обчислити вплив різних факторів на ступінь використання матеріальних ресурсів.

Узагальнюючими показниками використання сировини та інших матеріальних ресурсів є матеріаломісткість та матеріаловіддача, які розраховуються за такими формулами:

Прибуток - це абсолютний результат від господарської діяльності підприємства, який дорівнює різниці між доходами та витратами.

Рентабельність продукції - це відносний показник, який характеризує прибутковість виробництва та реалізації продукції підприємства.

Балансовий прибуток є сумою прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, яка відображена в його балансі: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток від іншої реалізації та від позареалізаційних операцій. Як видно з наведених даних, в 1998 році балансовий прибуток зменшився на 182 тис. грн. за рахунок зменшення прибутку від реалізації продукції на 162,4 тис. грн. при збільшенні прибутку від іншої реалізації на 2,7 тис. грн. та зменшення позареалізаційного прибутку - на 23,1 тис. грн.

В умовах формування ринкових відносин в Україні, методика аналізу господарської діяльності спрямована в першу чергу на дослідження таких сторін діяльності, як конкурентоздатність, фінансова стійкість, платоспроможність.

Перехід до ринкових відносин для підприємств пов'язаний з можливістю господарської невизначеності та підвищеного ризику, тому виникає необхідність проведення поточного і оперативного контролю показників фінансового стану.

Показники, що відображають стійкість фінансового стану

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності):

характеризується ступінню незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

Кант.= Вартісь власного капіталу / Підсумок за балансом

Кавт поч. року - 5430,8 / 7236,6 = 0,75

Кавт на кін. року = 6380 / 8769,7 = 0,73

2. Коефіцієнт мобільності коштів: характеризує потенційну можливість перетворити активи на мобільні кошти.

Кмоб = Вартість мобільних коштів / Вартість немобільних коштів.

Кмоб = (розділ II активу + розділ III активу) / розділ І активу.

Кмоб поч року = (1354,9 + 1064,5) / 4817,2= 0,5

Кмоб кін року = (1817,8 + 813,4) / 6138,5 = 0,43



3. Коефіцієнт маневреності коштів характеризує абсолютну можливість перетворити активи на "швидкі" кошти.

Кман. = (мобільні кошти - короткотермінова заборгованість) / мобільні кошти.

Кман поч року = (1354 + 1064,5- 1805,8)/(1354,9 + 1064,5) = 0,25

Кман кін року = (1817,8 + 813,4 - 2389,7) / (1817,8 + 813,4) = 0,1

4. Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує забезпеченість заборгованості власного капіталу.

Кфін ст = Сума власного капіталу / Загальна заборгованість.

Кфін ст = розділ І пасиву / (розділ ІІ пасиву + розділ III пасиву).

Кфін сг поч року = 5430,8 / (0 + 1805,8) = 3,0

Кфін ст кін року =6380/ 23 89,7 = 2,67

5. Коефіцієнт забезпечення довгострокової заборгованості.

К = Сума власного капіталу / Довгострокова заборгованість.

К = 0; оскільки БКК немає довгострокової заборгованості.

6. Коефіцієнт іммобілізації коштів.

Кіммоб = (Вартість ОВФ - сума зносу) / Підсумок за балансом.

Кіммоб поч року = (4286,6 - 2309,9) / 7236,6 = 0,27

Кіммоб кін року = (8578,9 - 2476,2) / 8769,7 = 0,7

Показники ефективності використання коштів

1. Коефіцієнт реалізації на 1 гривню немобільних коштів.



Креал = Виручка від реалізації / Немобільні кошти.

Креал поч року = 26337,1 / 4817,2 = 5,47

Креал кін року = 26337,1 / 6138,5 = 4,29

2. Коефіцієнт оборотності коштів

Кобор = Виручка від реалізації / Вартість оборотних коштів

Кобор поч року= 26337,1 / 1354,9 = 19,44

Кобор кін року = 26337,1 / 1817,8 = 14,49

3. Рентабельність продаж.

Крент = Балансовий прибуток / Обсяг реалізації продукції

Креет= 4002,4 / 25002,3 =0,16

4. Рентабельність активів.

Креет = Балансовий прибуток / Сума всіх активів.

Креет = 4002,4 / 8769,7 = 0,46

5. Рентабельність власного капіталу.

Крент = Балансовий прибуток / Сума власного капіталу.

Креет = 4002,4/63 80 =0,63

Показники платоспроможності (ліквідності)

1. Показник загальної платоспроможності: характеризує перспективну можливість підприємства розрахуватись по короткотермінової заборгованості.



Кзаг пл = Сума ліквідних коштів / Короткотермінова заборгованість.

Кзаг пл = (розділ II активу + розділ III активу) / розділ III пасиву.

Кзаг пл поч року = (1354,9 + 1064,5)/1805,8= 1,4

Кзаг пл кін року =(1817,4+813,4)/2389= 1,0

2. Показник поточної ліквідності.

Кпот лікв = (ЛК-ТМЦ)/КЗ;де

ЛК - ліквідні кошти;

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності;

КЗ - короткотермінова заборгованість.

Кпот лікв поч року = (1354,9 + 1064,5 - 225,3)/1805,8 = 1,2

Кпот лікв кін року = (1817,8 +813,4 -301,9) /2389,7 =1,0

3. Показник абсолютної ліквідності: характеризує негайну можливість підприємства розрахуватись по заборгованості.

Кабслікв = (Г+ЦП)/КЗ; де

Г - гроші;

ЦП - цінні папери;

КЗ - короткотермінова заборгованість.

Кабс лікв поч року = 15,4/ 1805,8=0,01

Кабс лікв кін року = 22,4/2389,7 = 0,01

Прибуток - це абсолютний результат від господарської діяльності підприємства, який дорівнює різниці між доходами та витратами.

Рентабельність продукції - це відносний показник, який характеризує прибутковість виробництва та реалізації продукції підприємства.

Балансовий прибуток є сумою прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, яка відображена в його балансі: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток від іншої реалізації та від позареалізаційних операцій.

Як видно з наведених даних, в 2010 році балансовий прибуток зменшився на 182 тис. грн. за рахунок зменшення прибутку від реалізації продукції на 162,4 тис. грн. при збільшенні прибутку від іншої реалізації на 2,7 тис. грн. та зменшення позареалізаційного прибутку - на 23,1 тис. грн.

В 2010 році відбулися наступні зміни в структурі використання прибутку: збільшилась питома вага платежів до бюджету на 0,1%, зменшилась питома вага відрахувань в резервний фонд на 0,02%, на соціальний розвиток - на 1,89%, на інші цілі - на 6,02%; збільшилась питома вага використаного прибутку на виробничий розвиток на 2,2%, на заохочування - на 2,56%. Крім того частину прибутку було використано на дивіденди, що є позитивним фактором в ринкових умовах.

4. Показник розрахунку з кредиторами за рахунок дебіторів.

Крозр = Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість.

Крозр поч року = 809,1/1701,7 = 0,5

Крозр кін року = 605,1/2063,0 = 0,3

2.2 Роль маркетингу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Аналіз конкурентного середовища

Конкурентоспроможність підприємства безпосередньо залежить від знання рику та уміння правильно використовувати ту чи іншу ринкову ситуацію. Це змусило керівників багатьох підприємств розглядати використання маркетингової концепції при організації виробничої діяльності як гостру необхідність. Характерною рисою існуючого положення є, те що дана концепція використовується в різноманітних варіантах. Більшість керівників, проголосивши першорядність орієнтації ділової активності на потреби споживачів, фактично притримуються виробничої і збутової концепції маркетингу, в основі яких лежить, насамперед, прагнення до збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції.

Зараз неможливо на ринку України визначити тенденцію розвитку маркетингу вже тільки тому, що у своєму сучасному понятті маркетингу на вітчизняних підприємствах не існує. Існує лише окрема його ідея. Такий підхід втілюється в організації самої служби маркетингу. На підприємствах зроблені спроби створити відділи маркетингу, але як правило, ці відділи виконують лише деякі функції маркетингу (організації реклами, пошук нових клієнтів, участь у виставках, зв'язок із громадськістю). У більшості випадків не існує загальної стратегії маркетингу з чітким визначенням цілей і задач усієї маркетингової діяльності. Підприємства хлібопекарської промисловості не виняток.

При комплексному підході збутова діяльність є частиною маркетингової (однієї з чотирьох "Р" marketing mіх). І тому перед тим, як вжити заходів щодо удосконалення маркетингового керування збутовою діяльністю, варто вивчити загальні напрямки розвитку маркетингу в галузі ресторанного господарства.

Вихідним моментом концепції маркетингу служить орієнтована на споживача, інтегрована цільова філософія підприємства. У цілому ж маркетинг сфери обслуговування можна представити як систему керування ринком ресторанного господарства, що включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб клієнтів з оптимальним прибутком для виробника.

У той же час необхідно чітко розуміти, що концепція маркетингу дозволяє аналізувати, оптимізувати і задовольняти споживчий попит, але вона є лише керівництвом до планування, загальною стратегією діяльності. Підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони у виробництві, технології, фінансах, збуті. Плани маркетингу повинні погоджувати цілі, вимоги споживачів і ресурсні можливості. У противному випадку плани маркетингу будуть недосяжні. Крім того, необхідно оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інші сили, стосовно даного підприємства.

Ринок сфери харчування характеризується найбільш тісною взаємодією попиту і пропозиції. Пропозиція послуг обслуговування відбувається під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП. Крім того, в умовах все більшого насичення ринку різноманітними продовольчими товарами, зростають вимоги споживачів до їхнього асортименту і якості; посилюється об`єктивна необхідність більш повного задоволення попиту не населення взагалі, а конкретних соціально-економічних груп споживачів, має використовуватися маркетинговий принцип сегментації ринку. І тоді пропозиція буде строго орієнтована на відповідність соціально-економічним, національним, віковим, психологічним і ін. характеристикам визначеного контингенту споживачів. Попит визначає об`ємність ринку - це є частина пропозиції, що може бути реалізована в обмін на платіжні засоби при даному рівні і співвідношенні роздрібних цін.

Таким чином, попит - це винесені на ринок конкретні платоспроможні потреби. Платоспроможність є найважливішою рисою й особливою властивістю попиту. Але в той же час попит на обслуговування - це і сукупність цілком визначених вимог до конкретних послуг із відомими функціонально-споживчими і естетичними властивостями.

Натурально-речовинні характеристики попиту конкретизуються у вигляді споживчих оцінок асортименту і якості послуг , що надходять на ринок. Споживчі оцінки асортименту і якості асортименту страв - це об'єктивне вираження підбадьорливого, нейтрального або негативного відношення покупців до даного виробу або його окремих функціональних і естетичних властивостей. У споживчих оцінках знаходить вираження ступінь відповідності страв, що надходять у продаж, сучасним уявленням різноманітних груп покупців про необхідність, доступності по ціні, смаку і подібним вимогам до складу пропозиції на ці вироби. Споживчі оцінки виявляються як у формі прямої преваги - через акт придбання або, навпаки, відмови від покупки конкретного виробу, так і у формі суджень про переваги того чи іншого виробу перед аналогічними йому по призначенню, або про дефекти, що знижують споживчу цінність, корисність. Вивчення споживчих оцінок є головною частиною маркетингового дослідження споживачів. При вивченні споживчих оцінок меню варто враховувати відносність цих оцінок, тому що вони виявляються через порівняння даного продукту з іншими, а їхнє конкретне утримання знаходиться в прямої залежності від Кісного складу пропозиції страв відповідного виду. Тобто, споживач, як правило, порівнює лише з вже існуючим товаром, не висловлюючи припущень і побажань у порівнянні, з гіпотетично ідеальним товаром.

У цілому можна відзначити, що у формуванні попиту на послуги беруть участь чотири елементи: конкретна потреба (задача маркетингу визначити, а іноді і створити її); платоспроможність споживачів, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення; ціна (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни) і пропозиція, обсяг, асортимент і якість якого залежить і самого виробника.

Таким чином, маркетингові зусилля безпосередньо впливають на більшість чинників формування попиту на послуги харчування. А так, як достатній попит лежить в основі ефективності збутової діяльності,а, отже, для організації економічно вигідного збуту варто активізувати маркетингову діяльність.

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНГОСТІ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА, ТА РОЗРАХУНОК ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

3.1 Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності

Проведена техніко-економічна характеристика ресторанного господарства "Венеція" говорить про те, що використання потужності потокових ліній стало більш стабільним але не у повному обсязі. Резервами підвищення економічної ефективності використання потокових ліній у гарячому цеху є заміна фізично застарілого обладнання на лінії виготовлення гарячих страв, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання із технічних причин, вести технологічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху. У вирішенні питання задоволення попиту населення у дрібнофасованій продукції, а також ефективного використання потужності ліній, може стати встановлення пакувально-фасувального апарату.

Основними напрямками поліпшення роботи потокових ліній можуть бути:

o зниження простоїв обладнання;

o своєчасне подавання сировини і матеріалів;

o раціоналізація робочих місць потоку;

o поліпшення умов праці на робочих місцях;

o синхронізація роботи потоку;

o введення багатоверстатного обслуговування і суміщення професій.

Для підвищення конкурентоспроможності ресторану пропонуємо такі заходи:

o Вдосконалити меню шляхом введення нових гарячих страв

o Замінити застаріле обладнання



3.2 Розрахунок економічної ефективності

З метою забезпечення безперебійної роботи кухні, поліпшення якості продукції пропонується провести модернізацію лінії: встановити ротаційну машину для нарізання марки А2-ШЛК замість ланцюгової машини, що дозволить підвищити коефіцієнт використання потужності цієї лінії. У результаті заходу збільшиться обсяг виробництва, зросте продуктивність праці, знизиться собівартості продукції, що позитивно вплине на показники роботи підприємства та на конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому.

В результаті розрахунків запропонованих заходів зменшилась собівартість продукції (по відношенню до всього випуску) на 10850 гривень, що позитивно вплине на показники роботи підприємства та на конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому. Таким чином можна зробити висновки, що заходи по модернізації лінії виробництва є ефективними.

ВИСНОВКИ

При написанні роботи нами були виконані основні сформульовані завдання досліджуваної проблеми.

В результаті вивчення теоретичних аспектів було виявлено, що конкурентоспроможність підприємства в період становлення ринкових відносин є особливо важливим показником, тому що її підвищення забезпечує найбільш високу покупну спроможність виробів харчової промисловості.

...