Стратегії застосування сегментації для підприємств автомобільного ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1.Теоретичні основи дослідження стратегії сегментації

1.1 Сутність стратегії сегментації

1.2 Основні методи та принципи сегментації

Розділ 2. Особливості застосування стратегії сегментації підприємствами автомобільної галузі в Україні

2.1 Основні тенденції розвитку автомобільної галузі в Україні

2.2 Аналіз споживчої поведінки в автомобільній галузі

2.3 Розробка стратегії сегментації та оцінка її ефективності

Розділ 3. Перспективне застосування стратегії сегментації в автомобільній галузі України

3.1 Проблеми сегментації ринку в автомобільній галузі України

3.2 Основні напрями використання стратегії сегментації підприємствами в автомобільній галузі України

Висновки

Список використаних джерел



ВСТУП

Стрімкий прогрес товарного насичення торкнувся й такий, раніше дефіцитний, ринок як автомобільний. Його вивчення не просто цікаво, але й вкрай важливо для великих міст, транспортні можливості яких істотно ускладнюються з його розвитком. Найбільшу частку в загальному обсязі проданих авто займають іномарки (споживачі мають тенденцію з недовірою відноситися до автомобілів вітчизняного походження).

Актуальність даної теми полягає в тому, що в даний час автомобілебудуванню належить найбільша провідна роль у розвитку та машинобудування взагалі, і транспортного машинобудування зокрема. Автомобільна промисловість світу - це ємний і дуже значний сектор світової економіки та міжнародного бізнесу, адже це не тільки власне автомобілі, а й різноманітні товари з обслуговування автомобіля, а також, значною мірою, ринок виробництва і продажу автозапчастин. Ринок автомобілів має ряд суміжних ринків і галузей: від найбільш тісно прилеглих (ринку деталей і блоків автомобілів і нафтовидобувної промисловості) до менш очевидних (будівництво доріг, виробництво аксесуарів для автомобілів тощо).

Досягнення високого рівня забезпеченості населення автомобільним транспортом - одна з важливих цілей макроекономічної політики держави. При неповному використанні наявних ресурсів виробництва автомобілів система працює, не досягаючи межі своїх виробничих можливостей, тим самим ринок автомобілів залишається не настільки затребуваним, як би це бажало держава.

З вищесказаного можна зробити висновок, що статистичні показники автомобільного ринку є одним з важливих показників макроекономіки, які служать для оцінки ефективності та виявлення основних тенденцій функціонування та розвитку автомобільних ринків в контексті загального стану економіки країни.

Метою роботи є: виокремлення напрямів стратегії застосування сегментації для підприємств автомобільного ринку України.

Об'єктом даного дослідження є підприємства на ринку автомобільної промисловості України.

Предметом дослідження є особливості застосування стратегій сегментації на ринку автомобільної промисловості України.

Для досягнення даної мети були поставлені такі основні завдання:

- Проаналізувати загальний рівень стану автомобільного ринку в Україні;

- З'ясувати сутність, цілі та функції ринку автомобільної промисловості в Україні;

- Провести сегментацію ринку легкових автомобілів;

- Проаналізувати динаміку автомобільного ринку;

- З'ясувати проблеми та напрямки вдосконалення стратегій сегментації підприємствам на авторинку.

Теоретичні та практичні аспекти стратегій сегментації знайшли відображення в наукових роботах вітчизняних та зарубіжних економістів: Герасимчука В. Г., Доленка Л.Х., Куденка Н.В., Наливайка А.П., Оборської С.В., Шершньової З.Є., Ансофф І., Барлетт Ш., Гут В.Р., Ендрю К.П., Крістенсен К.Р., Лоуренс П., Портер С та інші.

Сегментація ринку займає важливе місце у системі маркетингу. Необхідність проведення сегментації полягає у спрямуванні зусиль підприємства на конкретний сегмент, який має подібний набір ознак, збільшенні обсягу продажу, підвищенні конкурентоспроможності підприємства серед існуючих фірм на ринку. В роботі досліджено ринок автомобільної промисловості України та проблеми сегментації цього ринку. У процесі дослідження проведена сегментація ринку за декількома ознаками та виявлено цільовий сегмент ринку. Розроблено рекомендації по вдосконалення проведення сегментації підприємствами на ринку автомобільної промисловості в Україні.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ СЕГМЕНТАЦІЇ В АВТОМОБІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ

1.1 Сутність стратегії сегментації

Концепція ринкової сегментації заснована на ідеї, що споживачі неоднакові, і тому ринки диференційовані. Із загостренням в усьому світі проблем реалізації товарів і послуг та конкурентної боротьби намітився явний перехід у виробництві та реалізації товарів і послуг від політики обслуговування масового споживача до максимального пристосування до вимог різних споживчих сегментів.

Поняття "ринкова сегментація" можна розглядати як стратегію маркетингу, що розділяє певний ринок або певну сукупність покупців на окремі сегменти, або групи. Вони мають максимальну внутрішню однорідність по відношенню до встановлених критеріїв і максимальні зовнішні відмінності по відношенню один до одного, що дозволяє використовувати ті або інші інструменти маркетингу.

Сегментування ринку товарів і послуг спрямоване на те, щоб знайти для одного і того ж товару однорідні групи споживачів (покупців), що володіють деякими загальними характеристиками, які можуть бути використані для проведення специфічної торговельної політики [11, с.464].

Фірми, що діють на ринку, усвідомлюють, що їх товари або послуги не можуть повністю задовольнити запити і бажання всіх споживачів. В ідеалі, фірма прагнутиме зайняти всі ринкові ніші (сегменти), для максимізації прибутку. На ділі вона проводить маркетингові дослідження і в результаті акцентує свою "увагу" на окремих сегментах ринку, де її продукт принесе максимальний дохід . В теорії, стратегія сегментації ринків виглядає так (рис.1.1)



Рис 1.1 Стратегія сегментації Джерело: [7, с.60]

Доречно пригадати закон Парето ("закон 80:20"), згідно якому тільки 20% покупців приносять фірмі 80% доходу, будучи узагальненою групою цільових клієнтів фірми. На них фірма і орієнтує свої продукти ("стрільба по цілях"). Така стратегія ринкової діяльності представляється більш ефективною. По суті справи, це і є сегментацією ринку.

Таким чином, сегментація ринку - це процес поділу ринку на окремі групи споживачів (покупців), для яких можуть знадобитися окремі товари або комплекси маркетингу по якомусь критерію (ознакою). Сегмент - це група споживачів, що характеризується однотипною реакцією на пропонований продукт і на набір маркетингових стимулів.

Сегментація має такі ознаки:

- Сегментація застосовується включно до споживачів (покупців) окремого виду товарів чи послуги. Сегмент -- це завжди якась група споживачів -- покупців годинників, верстатів, консультаційних послуг, учбових програм.

- Сегмент виявляє вимоги до модифікації товару і цим відрізняється від ринку, що характеризується особливим видом товарів.

- Використання декількох характеристик при сегментуванні не є обов'язковим, сегмент може базуватись і на одній ознаці (рівень доходу на сім'ю, релігійні погляди). Практика показує доцільність багатомірної сегментації.

Сегментація - атрибут ринку покупця, оскільки саме боротьба фірм за його гроші примушує глибше вникати в потреби споживача [3, с. 327].

Можна сформулювати три цілі сегментування.

Перша випливає з того, що фірма не в змозі освоїти весь ринок, і змушена задовольнятися лише його частиною. Виділивши цю частину допомогою сегментування, вона отримує можливість цілеспрямовано сконцентрувати свої зусилля на тих покупців, які виявляться для неї найбільш привабливими.

Друга обумовлена тим, що виявлена група покупців (цільовий ринок) може виявитися для фірми частково недоступною через дії конкурентів. Аналіз можливостей конкурентів у структур виділених сегментів дозволить виділити ті з них, на яких конкуренти або менш активні, або покупці скептично ставляться до їхніх товарів. Ці сегменти, якщо фірма не хоче боротися з конкурентами, і будуть для неї найкращими.

Третя мета сегментування розумна в тих випадках, коли ринок не має складної багатоаспектної структури за сегментами. Її суть полягає в тому, що, якщо сегментів мало, фірма повинна прагнути до того, щоб на кожному з них забезпечити свою присутність, тобто кожному сегменту запропонувати особливу, найбільш підходящу для нього модель товару.

Сегментування дозволяє встановити кількісні характеристики: число виділених груп, їх розмір, тенденції розвитку, дає можливість розкрити причинно-наслідковий зв'язок поведінки споживачів і дозволяє на основі аналізу ознак поведінки виділити і описати умовні їх типи.

Найбільший соціально-економічний ефект, пов'язаний з доведенням до споживачів товарів і послуг, досягається за рахунок глибокого вивчення їх потреб у товарах і послугах, які формуються під впливом багатьох чинників.

Один з відомих американських маркетологів Теодор Левіт говорив, що якщо ви не мислите сегментами, то ви не мислите взагалі. Маркетологи займаються конкретними сегментами, вони виходять з того, що ринок неоднорідний. Ринок складається з окремих частин, що включають покупців з різними потребами. Маркетологи стверджують, що немає товару, який може сподобатися всім покупцям. Кожен товар розробляється для свого споживача [27, с. 541].

Очевидно, успіх діяльності фірми, яка працює на споживчому ринку, залежить від того, наскільки вдало, надійно вона знайде своє коло покупців, свій сегмент ринку.

Кожна компанія повинна виявити найбільш привабливі сегменти ринку, які вона зможе ефективно задовольнити.

Щоб якнайповніше задовольнити потреби споживачів товарами й послугами, фірми застосовують три альтернативні методи: масовий маркетинг, просте сегментування ринку, складне сегментування ринку.

Масовий маркетинг -- це орієнтація фірми на широке коло споживачів із використанням одного загального плану діяльності. Він відповідає етапу масового виробництва.

Просте сегментування -- спрямованість зусиль фірми на вузьку специфічну групу споживачів (сегмент ринку) через єдиний спеціалізований план маркетингу, який заснований на потребах цієї групи (сегмента).

Складне сегментування -- орієнтація підприємства на кілька груп споживачів.

Для кожного виду товарів існує свій спеціалізований ринок, якому притаманні специфічні маркетингові особливості.

На основі класифікації товарів і сегментування ринку фірма здійснює вибір цільового ринку.

Цільовий ринок -- сполучення таких ринкових сегментів, які найбільшою мірою реалізують ринкові можливості та інтереси фірми [9, с. 294].

Для кожного цільового ринку продавець може розробити потрібний цьому ринку товар. Для забезпечення ефективного охоплення кожного такого ринку він може змінювати ціни, канали розповсюдження, рекламні витрати. Замість того, щоб розпилювати свої маркетингові сили, він зможе сфокусувати їх на покупцях, найбільш зацікавлених у придбанітовару.

Отже, процес розподілення всіх потенційних споживачів ринку будь-якого товару чи послуги на досить великі групи таким чином, щоб кожна з них мала особливі вимоги до даного товару або послуги -- називається сегментацією. Це і є основною передумовою ефективної товарної, цінової, збутової та рекламної діяльності фірми.

1.2 Основні методи та принципи сегментації в автомобільній галузі

Ознака сегментування - це спосіб виділення даного сегменту на ринку товарів і послуг. Підприємство повинно знати, яким чином і за якими ознаками можна вибрати сегмент ринку, який буде придатний для нього.

Найбільш поширеними критеріями сегментації на ринку товарів і послуг є:

- кількісні параметри сегменту;

- суттєвість сегмента;

- прибутковість сегмента;

- сумісність сегменту з ринком основних конкурентів;

- ефективність роботи на вибраному сегменті ринку

Сегментування ринку багатогранно і проводиться по споживачах, продуктах і конкурентів, що взаємодоповнюють один одного.

Кожен з цих чотирьох ознак можна використовувати для сегментування як внутрішнього,так і зовнішнього ринку.

Для проведення успішної сегментації ринку доцільно застосовувати апробовані практичною діяльністю чотири принципи [6, с.61-62]: 1) географічний; 2) психографічний; 3) поведінковий; 4) демографічний

Як правило, для з'ясування географії поширення товару спочатку сегментування здійснюється за географічним принципом. Він передбачає розбиття ринку з урахуванням географічних відмінностей: країна, регіон (Західний, Полісся, Південь України), область, місто, район міста, село тощо.

Розташування регіону відображає відмінності в доходах, культурі, традиціях, релігійних переконаннях. Регіон характеризується кліматом, який може бути помірно-континентальним, континентальним, субтропічним, морським (таблиця 1.1).

Наявність специфічних вимог до товару в різних кліматичних зонах дозволяє ефективно вести справи лише за рахунок деяких модифікацій товарів та послуг під різні сегменти.

Таблиця 1.1 Критерії сегментування за географічним принципом

Регіон	Область	Приблизна чисельність населення, тис.чол.	Кліматична зона
Західний Східний	Закарпатська Львівська Івано - Франківська Волинська Донецька Луганська Харківська Полтавська	1 243 2 553 1 381 1 036 4 500 2 331 2 782 1 511	Південна (Кримська), помірна з підвищеною кількістю опадів Південна зі зниженою кількістю опадів
Джерело: [7, с. 60]

Для окремих видів товарів природні умови (висока температура, різнні перепади її протягом доби, висока вологість або навпаки сухість повітря) можуть призвести до небажаних наслідків -- зниження якості або повної втрати товарного вигляду.

Регіон також характеризується чисельністю та густотою населення, певним співвідношенням міського та сільського населення, чоловіків та жінок. Чисельність та густота населення показує чи достатньо в регіоні людей, щоб забезпечити збут та полегшити проведення маркетингової кампанії.

В міських населених пунктах України виділяють сегменти з чисельністю населення (в тис. осіб): до 5; 5-20; 20-50; 50-100; 100-250; 250-500; 500-1 млн.; більше 1 млн.

Як говорить більшість джерел, сегментація ринку за психографічним принципом орієнтована на розподіл покупців за належністю до суспільного класу, за способом життя, типами особистості. Покупців розподіляють на групи:

1. За належністю до соціального класу -- незаможні, середнього достатку, достатку большого за середній, високого достатку. Суспільний клас -- це порівняно стабільні групи в суспільстві, розташовані в ієрархічному порядку. Вони характеризуються наявністю у їхніх членів споріднених цiннісних уявлень, інтересів та поведінки. Згідно американських досліджень, соціологи виділяють шість суспільних класів:

- Вищий вищого класу (1 % населення) -- еліта суспільства, що походить від іменитих сімей і живе за рахунок передусім успадкованого багатства.

- Нижчий вищого класу (2 %) -- особи вільних професій та бізнесмени, які одержують великі прибутки через свої виняткові здібності.

- Вищий середнього класу (12 %) - особи вільних професій, які роблять кар'єру,-- менеджери, бізнесмени.

- Нижчий середнього класу (30 %) -- службовці, дрібні підприємці, «робітнича аристократія».

- Вищий нижчого класу (35 %) -- дрібні службовці, кваліфіковані та напівкваліфіковані робітники;

- Некваліфіковані робітники (20%) [4, с.240].

Більш-менш стійкий зв'язок можна встановити між тим чи іншим класом через надання переваги в товарах та марках одягу, проведення дозвілля, місцепроживання тощо. Належність до того чи іншого класу не є цілком постійною і може змінюватися внаслідок цілого ряду обставин. З одного боку при виборі покупки на споживача впливає той суспільний клас, в якому він народився. З іншого -- цей вибір залежить і від самої людини, від типології її особистості [19, с.23].

Кожна людина, природньо, має суто специфічний тип особистості, тобто сукупність прикметних рис, психологічних характеристик, які забезпечують відносні послідовність та постійність його відповідних реакцій на навколишнє середовище.

Крім того, певний вплив має також ступень значущості потреби людини в тому чи іншому товарі. Людина прагне насамперед задовольнити життєво необхідні потреби.

1. За стилем життя -- богемний, елітарний, молодіжний, спортивний. Спосіб життя споживача залежить від місця роботи, спеціальності, звичок, смаків, віку, сімейного стану, інших факторів.

2. За особистими якостями -- амбіційність, імпульсивність, авторитарність тощо.

3. За адаптивністю споживачів до нового товару -- розподіл споживачів за реакцією на появу нового товару або нової збутової концепції. З точки зору адаптації, у типовому випадку на ринку існує п'ять сегментів споживачів. Це новатори,помірні новатори,помірні консерватори, суперконсерватори. Наприклад, у С. Маджаро дане співвідношення має такий вигляд :

Суперноватори складають приблизно 2,5% можливої кількості споживачів (загальна кількість приймається за 100%);

Рисунок 1.2 Кількісний розподіл споживачів за групами, що відтворюють різну форму прийняття новинок. Джерело: Створена автором

Як бачимо з діаграми, переважна більшість споживачів належить до помірних покупців. Таке співвідношення загальноприйняте в маркетингу. Хоча можливі суттєві корективи, пов'язані з існуванням хронічного дефіциту, нестабільністю фінансової системи, яка призводить до ажіотажного попиту, або, навпаки.

Слід зазначити також, що на всіх ринках існують специфічні групи споживачів, які з психологічних та соціальних причин зорієнтовані на "новаторське" сприйняття. Насамперед, це -- молодь, для якої такий тип поведінки асоціюється з незалежністю, сміливістю, тобто є своєрідною формой самовираження.

Ринок також сегментують на підставі поведінкових особливостей покупців, яких розрізняють залежно від знань, взаємин, реакції на товар і його використання. Так, покупці можуть характеризуватися з огляду на здійснення ідеї, покупки або застосування її. Проведення маркетингового дослідження потребує від його учасників творчого підходу до вирішення проблем, які виникають.

Залежно від статусу користувача ринки розбивають на сегменти:

1) тих, що не користуються товаром;

2) колишніх користувачів;

3) потенційних користувачів;

4) користувачів-новачків;

5) регулярних користувачів [5, с. 37-38].

Ринки різняться за ступенем інтенсивності споживання товару. У цьому разі виділяють групи слабких, поміркованих та активних споживачів (наприклад, щодо споживання чаю, кави, пива, прохолодних напоїв).

За ступенем прихильності до товарних марок ринок сегментується на споживачів безсуперечних, терплячих, непостійних прихильників, а також споживачів, які не виявляють інтересу до того чи іншого товару. Залежно від рівня обізнаності про товар, споживачів можна розділити на непоінформованих, поінформованих, інформованих, зацікавлених, бажаючих придбати, а також тих, що мають намір купити. Сегментація ринку можлива за ознакою ставлення покупця до товару -- захоплене, позитивне, байдуже, негативне ставлення.

Щоб зрозуміти поведінку споживача при купівлі товару треба знати процес прийняття рішення щодо купівлі товару (рис. 1.3).

стратегія сегментація автомобільний галузь

Рис. 1.3 Процес прийняття рiшення про купiвлю товару. Джерело: [3, с. 328]

Особливого значення останнім часом набуває якість запропонованих товарів та послуг.

Демографічний принцип сегментації ринку передбачає групування споживачів за віком, статтю, розміром сім'ї, етапами її життєвого циклу, рівнем доходів, родом занять, освітою, релігійним переконанням, расовою належністю, національністю.

За віком споживачів можна розділити на кілька категорій: діти, підлітки, дорослі, люди похилого віку.

Ні у кого не виникає сумніву, що перукарні, ательє, сфера побутових послуг, фірми-виробники текстилю, косметики, ювелірних виробів орієнтуються на стать покупця, враховуючи, безумовно, багато інших факторів.

Поведінка покупця залежить від його сімейного стану та етапів життєвого циклу сім'ї. У цьому зв'язку ринок можна сегментувати так:

1) молоді люди, які живуть окремо від батьків;

2) молоді подружні пари без дітей;

3) подружні пари з дітьми дошкільного віку;

4) подружні пари з дітьми шкільного віку;

5) сім'ї, у яких діти та дорослі живуть разом з батьками;

6) працююче подружжя похилого віку;

7) подружжя-пенсіонери похилого віку;

8) самотні працюючі люди;

9) удовуючі пенсіонери [8, с.122-123].

Зрозуміло, що потреби у кожної з перелічених категорій суттєво різняться.

За рівнем доходів споживачів можна розділити на групи: з низькими доходами, з середніми доходами, з високими доходами. Кожна з цих категорій має різноманітні можливості на придбання товарів і послуг.

Споживачів класифікують за родом занять, тобто за професійною ознакою. Залежно від цього люди різних професій мають свої підходи до організації харчування, ношення одягу тощо. З названою ознакою тісно пов'язаний рівень освіти (або навпаки). Не можна не рахуватися при сегментації ринку з національністю, расовою належністю, релігійними переконаннями покупця, його складом сім`ї, наявністю чи відсутністю дітей.

Отже, роздивившись всі принципи сегментації ринку, можна сказати, що це складний процес, потребуючий великих затрат. Тому підприємцю треба прикласти багато зусиль, щоб розібратися з існуючим ринком, провести анкетування, зробити дослідження. Після величезної роботи по сегментації ринку, проблеми ще не закінчуються. Залишається визначити який сегмент, з урахуванням своїх можливостей, найкраще вибрати для тієї чи іншої продукції, для свого підприємства.

Таким чином, сегментація ринку є формалізованою процедурою, яка базується на об'єктивних даних, які отримані у ході маркетингових досліджень та математичних методах. Застосування методики сегментації ринку дозволяє підприємству чітко, однозначно визначити цільовий ринок, розробити стратегію позиціонування та на цій основі визначитися з комплексом маркетингу; досягти максимальної ефективності стратегії просування; мінімізувати зусилля по збуту продукції та знайти конкурентну нішу для підприємства.



РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СЕГМЕНТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВАМИ АВТОМОБІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

2.1 Основні тенденції розвитку автомобільної галузі в Україні

Автомобілебудування в Україні, як і в усьому колишньому Союзі, ніколи не було розвинене на належному рівні. Це стосується насамперед якості та асортименту продукції, що в умовах загальної економічної кризи призвело до значного занепаду галузі. В автомобілебудуванні нашої країни склалася чітка спеціалізація підприємств по випуску окремих типів машин. Виникнувши в силу особливостей свого розміщення в промислово розвинутих районах України, де малися найбільше сприятливі умови для організації внутрішньої і міжгалузевої кооперації, автомобілебудування зараз почало розвиватися і в нових економічних районах [10].

Так, Україна - єдиний виробник середніх міських, усіх видів туристських і міжміських автобусів, великовантажних лісовозів, трубовозів і багатоцільових автомобілів, автонавантажувачів вантажопідйомністю 5 т і вище, а також легкових малолітражних автомобілів першої групи (типу "Таврія").

На сьогоднішній час до автомобільного комплексу належать чотири автозаводи, 94 підприємства, які випускають комплектуючі вироби, 150 заводів колишньої оборонної промисловості та 160 підприємств інших галузей, що так чи інакше причетні до автопрому[ 15, с. 5-6].

Автомобілебудівна промисловість в Україні включає підприємства з виробництва легкових, вантажних, спеціалізованих автомобілів, автобусів, деталей та комплектуючих виробів. Сьогодні Україна знаходиться на тому етапі, коли вона може або назавжди втратити автомобілебудівну промисловість, а з нею і сотні тисяч робочих місць і потенційні експортні перспективи, або створити шляхом глибокої реструктуризації, модернізації конкурентоспроможну і прибуткову галузь промисловості, що зможе вижити на фоні зростаючої конкуренції та глобалізації. Підприємства, що працюють в автомобілебудівній галузі України можна поділити на три складові (Таб.2.1.):

- Виробники автомобілів

- Складальники автомобілів

- Виробники обладнання

Розглянемо їх стан та проблеми детальніше, оскільки кожне з цих підприємств має свої особливості і для них всіх не можна окреслити одного загального шляху розвитку.

Виробники автомобілів

“АвтоЗАЗ” (Запорізький автомобілебудівний завод)

“АвтоЗАЗ” є найбільшим виробником автомобілів в Україні. Завод випускає автомобілі “Таврія” - популярний недорогий автомобіль. Але у 90-х роках виробництво зазнало катастрофічного падіння, скоротившись від 128949 автомобілів у 1993 році до 1030 автомобілів у 1997 році. В липні 1998 року було запущеновиробництвомодернізованої"Таврії”.

Таблиця 2.1 Основні підприємства автомобілебудівної промисловості України

Виробники автомобілів	Складальники автомобілів	Виробники обладнання
“АвтоЗАЗ-Daewoo”	“АвтоЗАЗ-Daewoo”	Мелітопольський моторний завод
“ЛуАЗ”	“ЛуАЗ”	“АвтоЗАЗ”
“ЛАЗ”	“КримАвтоГАЗсервіс”	“Росава”
Старокостянтинівський завод “Металіст”	“Iveco-Україна”	“Дніпрошина”
Черкаський авторемонтний завод	“Чернігівавтодеталь”	“Валса”
“АвтоКрАЗ”	“УкрВолгатехсервіс”	“Чернігівавтодеталь”
Завод спортивних автомобілів	Київський авторемонтний завод №1	Машинобудівний завод “Прогрес”
“Спецавтотехніка”	Київський авторемонтний завод №5	Харківський завод імені Малишева
Чернігів-Спецавтотранс		“Iveco Моторсіч”
Луцький автомобільний завод		“Iveco-Україна”
Джерело : Створена автором

Після того обсяг виробництва зберігався на рівні від 10000 до 15000 автомобілів на рік.

"ЛуАЗ" (Луцький автомобільний завод)

"ЛуАЗ" є другим за розміром виробником автомобілів в Україні. "ЛуАЗ" спеціалізується на випуску "Волині” - спеціалізованому всеприводному джипі, який складається з комплектуючих "АвтоЗАЗ". Виробництво "Волині" значно скоротилося з 11959 автомобілів у 1993 році до всього 9 у 1998 році.

"КрАЗ" (Кременчуцький автомобільний завод)

"КрАЗ" випускає важкі та звичайні вантажні автомобілі, а також автомобілі сконструйовані для різних цілей (бурові, лісогосподарські, будівельні та гірничі автомобілі). У 80-х роках "КрАЗ" випускав більш як 31500 автомобілів, третина з яких була сконструйована для військових цілей. Половина продукції вивозилась в Росію та близько 15% у країни, що розвиваються (Єгипет, Індію, Ємен). У 1997 році виробництво становило 1741 автомобіль, що було на 16,4% менше, ніж у 1996 році та майже на 94% менше, ніж наприкінці 80-х років. У 2000 році виробництво впало до 1417 автомобілів.

"ЛАЗ" (Львівський автобусний завод)

“ЛАЗ" виробляє три різні моделі автобусів, а також трамваї. Річна виробнича потужність становила 7800 транспортних засобів на рік, aлe завантаження доходить лише до 13%. У 2012 році було вироблено 969, значна частина з яких була експортована в Росію. Інші українські підприємства випускають автомобілі, але у вкрай малій кількості.

Складальники автомобілів.

Починаючи з другої половини 90-х у зв'язку із зростанням труднощів з управління інтегрованими виробничими комплексами та завдяки можливості використання дешевої робочої сили обумовили в Україні розвиток складального виробництва. Ця переорієнтація була частиною стратегії розвитку двох російських підприємств - "ГАЗ" та "АвтоВАЗ", а також південнокорейської фірми Daewoo".

3 1997 року російський “ГАЗ" здійснює на різних українських заводах складання двох легкових автомобілів - “Газелі” та "Волги", а також "Соболя" (варіант мікроавтобуса). На шести підприємствах складалися моделі "ГАЗ"' на "КримАвтоГАЗсервісі”(Симферополь), "УкрВолгатехсервісі” (у Київській області), “Чернігівавтодеталі” (Чернігів), "КременчукАвтоГАЗі”, Київських авторемонтних заводах №1 та №5.

У 2000 році на “ЛуАЗі” складено 2250 моделей “ВАЗ”, 200 моделей “ЛуАЗ" та 648 моделей "УАЗ”. Ступінь інтеграції становив 25%, хоча намічалося 50% . У 2001 poцi намічено випустити 6000 автомобілів.

У 1998 році відбулося злиття “АвтоЗАЗ" та “Daewoo": Метою злиття бупо складальне виробництво моделей "Daewoo" у Іллічівську. Проте у 2000 році було випущено всього 2054 автомобілів "Lanos", 1196 “Nubira” 437 “Leganza”. У 2001 році було запущено складання нової моделі. Це - Т-1301, українська версія моделі "Lanos", яка передбачається для реалізації за досить низькою ціною. Фактично українським постачальникам, а також їхнім колегам у СНД доведеться виробляти 40% та 15% комплектуючих виробів відповідно.

Фактично Україна також посіла своє місце в сегменті промислового складального виробництва автомобілів та автобусів. У 1995 році "КрАЗ" та фірма “Iveco" створили спільне підприємство для складання спеціалізованих автомобілів "Іvесо-КрАЗ" складає моделі “Turbo", “Turbodaily", "Eurocargo" (всього 150 автомобілів у 2013 році). Завод по виробництву автобусів ”ЛАЗ" підписав угоду з фірмою "Scania” про складання автобусів. Передбачено, що певні комплектуючі будуть імпортуватися (наприклад, литовські вікна, польські сидіння та німецькі електричні системи) або виготовлятися в Україні. У листопаді 2014 року Львівський автобусний завод випустив перший санітарний автобус для транспортування поранених із зони бойових дій. Перший екземпляр автобуса отримав 66-й мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Західного регіону [29].

Виробники обладнання

Протягом досить тривалого часу українські виробники обладнання, які перебували під пильним наглядом виробників автомобілів, недооцінювались. Падіння виробництва спричинило процеси роз'єднання - нового з'єднання, які ще повністю не оформилися. Але дві категорії виробників обладнання можуть бути згадані. До першої категорії відносяться виробники обладнання, тісно пов'язані з місцевими виробниками та складальниками. Це, наприклад, стосується Мелітопольського моторного заводу, який випускає двигуни для “АвтоЗАЗ”. Інші отримують поставки від українських підприємств та складають російські моделі: "Чернігівавтодеталь" виробляє набір комплектуючих (колінчастий вал для дизельних двигунів, передній міст, підвіску тощо - всі вони призначені для моделей “ГАЗ") для складального заводу "КримАвтоГАЗсервіс”, машинобудівний завод "Прогрес” поставляє металеві комплектуючі, Харківський завод імені Малишева виготовляє коробки передач, задні мости та елементи підвіски.[17, с.336].

Друга категорія виробників обладнання об'єдналася з мультинаціональними фірмами. У 1995 році фірма “Iveco” об'єдналася з фірмою "Моторсіч” - виробником двигунів. У 1999 році "Росава” та Ірландська фірма "Tabistron" створили спільне підприємство (розташоване в Білій Церкві), яке виробляє 78% всіх шин, які виробляються в Україні. У 2012 році підприємство виготовило більш як 5,3 млн. шин. Приблизно 65% виробництва експортується в Росію.

Нині в Україні автопарк складається з 913,3 тис. вантажних автомобілів (потреба в найближчі 10 років-до 1,6 млн. штук, в тому числі 60% малої вантажопідйомності). З них 36% експлуатується понад 6 років,40% від 3 до 6 років. Не вистачає автомобілів малої вантажопідйомності до 2 т , потреба в яких становить 40 тис на рік.

Забезпечення населення автомобілями в Україні становить лише 60 машин на 1000 жителів, тоді як у країнах з високорозвинутою ринковою економікою - 500 і більше. Потреба України в автомобілях у 2002 році 6 млн., у 2005р - 9,2 млн.шт.

Рис. 2.1 Обсяг виробнитства легкових автомобілів в Україні 2003-2011 рр. Джерело : Створено автором

Імпорт лише старих іноземних машин в Україну становив у 1995р 200 тис. на суму 1 млрд. доларів США. Потреба в медичних автомобілях становить 5 тис.

У період з 2003 по 2008 р. автомобілебудування має вкрай позитивну динаміку розвитку (рис 2.1). Але у 2009 році під впливом кризи показники випуску продукції значно погіршилися, зокрема виробництво легкових автомобілів в Україні в січні-липні скоротилося на 83,9% порівняно з аналогічним періодом 2008 року - до 43,012 тис штук. За даними УкрАвтоПрому, виробництво автобусів в Україні в січні-липні 2009 р. скоротилося на 92,3% порівняно з аналогічним періодом 2008 року - до 513 штук. Виробництво вантажівок - на 85,9% порівняно з аналогічним періодом 2008 року - до 1226 штук [23].

В Україні забувають, що автомобілебудування є наукомісткою галуззю, і що саме автомобілебудування є потенційно значним замовником науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Ми маємо орієнтуватися на західні автомобільні компанії, які витрачають на дослідницькі розробки близько 5% від обсягу продаж. Розширення виробництва автомобілів в Україні може дати поштовх до розвитку прикладних дослідно-конструкторських розробок.

Наразі в Україні спостерігається тенденція недостатнього фінансування інноваційної діяльності, що зводить інноваційну діяльність до вдосконалення вже існуючих прототипів. До основних чинників, що стримують інноваційну діяльність відносять недолік власних фінансових коштів і високу вартість нововведень.

Перехід автомобільної галузі України на інноваційну модель розвитку, передусім, залежить від державної підтримки. Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції високого технологічного рівня і виробництва нової конкурентоздатної продукції .

Наразі представлений проект державної цільової економічної програми розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів на період до 2016 року. Основними завданнями програми є: освоєння у виробництві нових поколінь моделей автотранспортної техніки і розвиток власного виробництва автомобільних компонентів, які використовуються у виготовленні автотранспортної техніки. З метою виконання поставлених завдань пропонується реалізувати наступні заходи:

- провести модернізацію існуючих та створити нові виробництва з використанням енергозберігаючих та екологічно безпечних сучасних технологій та обладнання [18, с.308].

2.2 Аналіз споживчої поведінки в автомобільній галузі

Відомо, що споживча поведінка людей зумовлена їхніми доходами. Людина керується при купівлі товару і послуг розміром власних доходів і уявленням про ті блага, які задовольняють її особисті потреби. Для підприємців спонукальними факторами маркетингу є: товар, ціна, методи розповсюдження, стимулювання збуту. На споживача впливають також економічні, науково-технічні, політичні, культурні, соціальні, інші фактори. Потрапляючи до «чорної скриньки» свідомості покупця, названі фактори з урахуванням характерних його особливостей коригують відповідним чином процес прийняття рішень щодо вибору товару, марки, часу і обсягу покупки

Потенційно вітчизняний авторинок дуже великий,проте : в Україні низький рівень забезпеченості населення автомобілями, а існуючий обсяг продажів не забезпечує навіть просте відтворення парку. За рівнем забезпеченості населення автомобілями (120 автомобілів на 1000 чол.) Україна стоїть нижче багатьох східноєвропейських країн і значно відстає від країн Заходу, де цей показник складає 400 - 500 автомобілів на 1000 чол.

Тому підприємству,яке здійснило аналіз сегментів ринку, і визначило їхню потенційну привабливість, далі доцільно оцінити свою спроможність до ефективного функціонування на них.

Оцінюючи статус прихильності покупців, дуже важливо визначити тип прихильності, бо від нього залежить маркетингова тактика підприємства. Існують 4 типи прихильності покупців до підприємства :

1. Емоційна прихильність - характерна особливість - унікальні події, що створюють тривалий емоційний зв'язок з торговельним підприємством;

2. Прихильність заради самоствердження - придбання товару в даному магазині для самовираження і підвищення самооцінки, а також з метою справити враження;

3. Прихильність в силу нерентабельності переходу до іншого продавця - прихильність пояснюється неефективністю пошуку й адаптації до альтернативи (в підприємстві пропонується більш якісний товар, за прийнятною ціною, добрий рівень обслуговування порівняно з іншими продавцями);

4. Прихильність в силу вигоди - прихильність заснована на вигоді купівлі (підприємство розміщене біля дому, по дорозі додому та ін.)

Прихильність покупців до підприємства істотно впливає на купівельну активність, а отже і на формування купівельної поведінки.

В процесі вивчення поведінки покупців необхідно визначити його характер і отримати інформацію, яка б відображала різноманітні сторони купівельної поведінки. До цієї інформації відноситься [26, с.237-238]:

інформація про рішення і дії, що передують купівлі товару;

інформація про купівлю товару;

інформація про реакцію покупців на стимулювання збуту.

Слід зазначити, що не на всі засоби стимулювання покупки споживачі реагують однаково. Кожний товар задовольняє конкретну потребу в процесі життєдіяльності конкретної людини. Тому підприємствам автомобільної галузі треба враховувати особливості поведінки покупців при купівлі різноманітних типів товарів, і співвідносити ці особливості з конкретною продукцією фірми. Наприклад, у випадку купівлі автомобіля треба враховувати відношення покупців до якості та надійності покупки, бо цей товар купується не на короткий термін і тому його якісні показники викликають прискіпливу увагу споживачів (таблиця 2.2).

На мою думку, продукція ринку автомобільної промисловості відноситься до третього типу товарів (Товари, які вимагають ретельного вибору). При виборі товарів даного типу покупець звертає увагу на :

ціну товару;

асортимент товарів, де основне значення має його глибина;

якість товару;

надійність та довговічність виробу;

зовнішню привабливість;

відповідність моді;

рекомендації;

технічну та гарантійну підтримку.

Таблиця 2.2 Особливості поведінки покупців при різноманітних типах товарів

Характеристики купівельної поведінки	Типи товарів
	Товари повсякденного призначення	Товари, купуються за перевагою	Товари, які вимагають ретельного вибору	Престижні товари
Тип купівельної поведінки	Звична купівельна поведінка	Диференційована купівельна поведінка	Комплексна купівельна поведінка	Цілеспрямована купівельна поведінка
Зусилля покупців	Невелике зусилля покупця в процесі пошуку товару	Невелике зусилля покупця в процесі пошуку товару	Велике зусилля покупця в процесі пошуку товару	Найбільше зусилля покупця в процесі пошуку товарів
Рівень ризику купівлі	Низький рівень ризику	Невеликий рівень ризику	Високий рівень ризику	Середній рівень ризику
Ступінь замученості споживача в процес купівлі	Низька	Середня	Висока	Дуже висока
Оцінка відповідності ціни і якості	Автоматична оцінка ціни і якості	Середній ступінь нагальності вимоги відповідності ціни і якості	Жорсткі вимоги до відповідності ціни і якості	Нагальна
Джерело: [30, с. 3]

Після проведення сегментації, вибору цільового ринку і вивчення його характеристик, подальше дослідження покупців повинно бути спрямоване на дослідження рівня задоволеності покупців. Отримання результату дослідження думок покупців щодо сильних і слабких сторін іміджу підприємства, визначення ступеня їх прихильності до підприємства, а також виявлення задоволеності різноманітними аспектами діяльності дозволить фірмам на ринку автомобільного виробнитсва розробити і своєчасно впровадити в життя ефективну стратегію взаємовідносин з покупцями, яка повинна бути спрямована на одержання підприємством конкурентної переваги.Результати, які узагальнюють характеристики споживачів можемо показати у вигляді таблиці.

Таким чином, завдяки систематичному комплексному вивченню покупців цільового ринку підприємства, що аналізується забезпечується його ефективна комерційна діяльність.

Завершальним етапом вивчення споживачів є виявлення можливостей і небезпек для підприємств в автомобільній галузі в результаті його взаємодії зі споживачами (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 Перелік можливостей і небезпек для підприємства в результатійого взаємодіїзіспоживачами

Можливості	Небезпека
1. Виявлення тенденції зростання цільового ринку 2. Виявлення потенційного попиту 3. Високий ступінь прихильності покупців до товару підприємства 4. Обмежена можливість покупців у виборі інших продавців 5. Висока чутливість покупців до реклами, різноманітних дій щодо стимулювання збуту 6. Сприятливе відношення покупців до інноваційних рішень підприємства в сфері асортиментної політики	1. Високий ступінь мінливості потреб, вимог і смаку покупців 2. Значна привабливість цільового сегменту для конкурентів 3. Слабка спроможність підприємства до ефективного функціонування в привабливому ринковому сегменті 4. Низький рівень інформованості покупців про товар компанії 5. Низький ступінь задоволеності покупців товаром підприємства 6. Висока чутливість покупців до ціни 7. Зниження купівельної спроможності 8. Виявлення незадоволеного попиту покупців 9. Відсутність будь-яких проявів реклами товару або самого підприємства.
Джерело: Розроблена автором

Для досягнення найвищого результату прибутковості у діяльності фірми потрібно усі негативні сторони звернути у позитивні, а для цього важливо визнати усі помилки і знайти шляхи їх подолання.

2.3 Розробка стратегії сегментації та оцінка її ефективності

Транспорт являється невід'ємною частиною як виробничого процесу, так і економіки країни в цілому. Він тісно взаємозв'язаний з усіма елементами виробництва. І коли автотранспортне підприємство організує свою діяльність, що забезпечують одержання прибутку на основі усебічного вивчення запитів клієнтів і динаміки платоспроможного попиту, проводить, тим самим, маркетингову політику завоювання ринків збуту. При маркетинговому дослідженні конкретного ринку аналізуються ті його частини (сегменти), ті групи клієнтів, потреби яких підприємство має намір задовольняти з урахуванням власних виробничих можливостей. Для успішного просування автотранспортного підприємства на ринок і реалізацію його продукції необхідно диференціювати покупців і виявити тих, що можуть виявитися в майбутньому потенційними споживачами товару.

Планування стратегії сегментації включає наступні етапи:

- Визначення характеристик і вимог споживачів щодо типу товарів, які пропонує фірма.

- Аналіз схожості та відмінностей споживачів.

- Розробка профілів груп споживачів.

- Вибір споживчого сегмента або сегментів.

- Визначення місця пропозиції фірми на ринку щодо конкуренції.

- Створення відповідного плану маркетингу [7, с.60].

Щоб планування сегментації було успішним, групи споживачів повинні відповідати п'яти критеріям:

1. Між споживачами повинні бути відмінності, в іншому випадку необхідної стратегією буде масовий маркетинг.

2. У кожен сегмент повинен бути чітко окреслено, тобто споживачі мають бути схожі між собою по якихось параметрах.

3. У фірми повинна бути можливість виміряти характеристики і вимоги для того, щоб утворити групи. Це може бути досить важко,якщо це стосується факторів, пов'язаних зі стилем життя.

4. Обрані сегменти повинні бути достатньо великими для забезпечення продажу та покриття витрат.

5. Споживачі в сегментах повинні бути легко досяжні, тобто даний сегмент має бути доступним для використання ефективних методів збуту: наявність каналів товароруху, засобів реклами та інших джерел інформації [28, с. 51-52].

Після виявлення ринкових сегментів оцінюється ступінь їх привабливості і здійснюється вибір цільових сегментів і маркетингових стратегій охоплення по відношенню до них. При цьому компанії необхідно вирішити:

- Скільки сегментів слід охопити?

- Як визначити найвигідніші для неї сегменти?

Привабливість сегментів складається з таких чинників:

1. Загальний обсяг сегментів.

2. Показник темпів росту в рік.

3. Частка прибутковості (в динаміці за кілька років).

4. Інтенсивність конкуренції.

5. Технологічні вимоги.

6. Вплив інфляції.

7. Енергоємність.

8. Вплив навколишнього середовища.

9. Соціальний аспект.

10. Політичний аспект.

11. Юридичний аспект.

Крім привабливості сегментів при їх оцінці необхідно врахувати:

1. Можливість зміни споживачами в сегменті своїх уподобань. Для обслуговування покупців, чиї потреби не були задоволені або були задоволені не повністю, потрібно значно менше зусиль, ніж для залучення споживачів, що мають стійку прихильність до іншого товару.

2. Необхідно враховувати фінансове становище споживачів. Фірма повинна орієнтуватися на споживачів, що витрачають достатні суми грошей на придбання певних товарів відомих марок.

3. Доцільність освоєння сегмента визначається також з точки зору можливостей компанії, тобто наявних у неї вільних ресурсів (потенціалу): матеріальних, наукових, технічних і т. д.

Існує й моральна сторона вибору цільових ринків: необхідно враховувати, хто складає ринковий сегмент (наприклад, діти) і який вплив з моральної точки зору на цих споживачів прийнятно (вплив на дитячу психіку).

Найбільш вигідний сегмент повинен мати високий рівень поточного збуту, високими темпами росту, високою нормою прибутку, слабкою конкуренцією і нескладними вимогами до системи збуту. Як правило, жоден із сегментів не відповідає в бажаної мірою всім цим характеристикам, так що доводиться йти на компроміси.

Щоб дійсно бути вірним, ринкові сегменти повинні відповідати наступним характеристикам:

1. вимірність сегмента - можливість виміряти характеристики і межі сегменту;

2. доступність - можливість використовувати наявний канал руху товару і прийнятні для фірми методи просування товару;

3. вигідність - велика ємкість сегмента на тривалу перспективу.

Всі споживачі мають різні смаки і потреби, і до них відповідно потрібно застосувати різну маркетингову стратегію. На відзнаку від сегментації ринку товарів народного споживання, де велика увага приділяється психографічним критеріям, що характеризують поводження покупців, для сегментації ринку автотранспортних товарів першорядне значення мають економічні і технологічні критерії.

Для проведення сегментації автомобільного ринку треба враховувати такі критерії як стать, вік, рівень доходу, регіон приналежність до класу.

Цільову аудиторію легкових автомобілів середнього та вищого класу можна визначити наступним чином:

Основними критеріями для сегментації виділимо наступні:

- стать людини;

- вік споживача;

- місячний дохід;

- соціальний статус;

1 сегмент - чоловіки, які проживають здебільшого у великих містах України, у віці від 25 до 50 років. За соціальним статусом це переважно керівники та підприємці, рівень доходу має межі від 700 до 1000 дол. США, середній та вище середнього достатку. Основні мотиви - престиж, самовираження, підкреслення статусу. Потреба в швидкому та безпечному пересуванні.

2 сегмент - жінки, що проживають у великих містах України , у віці від 20 до 39 років. Соціальний статус - підприємець або службовець з рівнем середньомісячного доходу 300 - 800 дол. або 800 - 1000 дол. Рівень доходу, напевно, відповідає соціальному статусу: 300 - 800 дол. - службовець, 800 - 1000 дол. - підприємець, приналежність до класу - середнього, та вище середнього. Мотиви - престиж, самовираження, незалежність, безпека в дорозі з дитиною, наявність якісного післяпродажного сервісу, подальшого технічного супроводу, підтримка відносин з автосалоном.

Таким чином, цільова аудиторія характеризується наступним чином:

· чоловіки / жінки працездатного віку, із середнім достатком і вище, що проживають в Україні;

· вільні від стереотипів і вимогливі до іміджу марки;

· здатні приймати швидкі рішення про покупку;

· розглядають покупку престижного автомобіля в якості першого або в якостізамінибільшдешевоїмоделі;

Ринок легкових автомобілів характеризується олігополістичним типом конкуренції, тому компаніям варто приділяти значну увагу конкурентоспроможній продукції, за допомогою якої фірми мають можливість зайняти лідируючі позиції на ринку

Отже підприємства на автомобільному ринку переважно працюватимуть з двома сегментами: чоловіки, з середнім рівнем доходу, які за статусом - керівники, підприємці; жінки - з середнім рівнем доходу, основними мотивами є - престиж, самовираження, незалежність, безпека в дорозі з дитиною, наявність якісного післяпродажного сервісу, невисока якість експлуатації. Через це позиціонування автомобілів відбувається за принципом «на основі вигод споживача».

Цілком очевидно, що виділення цільового сегмента найважливіше завдання, вирішення якої визначить подальший розвиток підприємства. Слід зазначити, що правильно спланована сегментація на кожному автотранспортному підприємстві дозволяє сконцентрувати діяльність на найбільш перспективних напрямках, одержати можливість працювати з окремою категорією лояльно настроєних споживачів, більш чітко і спрямовано проводити маркетингову політику, спростити організаційно-управлінську структуру, підвищити конкурентноздатність на ринку й ефективність своєї господарської діяльності.



РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНЕ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СЕГМЕНТАЦІЇ В АВТОМОБІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми сегментації ринку в автомобільній галузі України

Термін "сегментація" вперше використовував Уенделл Сміт в статті, надрукованій 1956 році. Його ідея була досить простою: розділіть ваших клієнтів на категорії і взаємодійте з ними по-різному. Після цього ви матимете нагоду представляти різним клієнтам товари і послуги, які більшою мірою відповідають їх запитам. Для приватних компаній важливо, щоб додатковий дохід, одержаний від використовування результатів сегментації, перевищував засоби, вкладені в її здійснення, оскільки аналіз даних і розробка додаткових рекламних матеріалів збільшують витрати на ведення бізнесу. У державному секторі акцент робиться на ефективності сервісного обслуговування і задоволенні запитів споживачів.

Як можна побачити з попереднього огляду підприємств автомобільної промисловості України, то на них з 1993 року відбувся сильний спад виробництва і до 1997 року досяг свого найнижчого рівня - 6132 автомобілі, у тому числі 1722 легкових автомобілів. На тлі падіння виробництва значно зріс імпорт нових та уживаних автомобілів. Гіперінфляція та девальвація національної валюти призвели до різного зростання витрат виробництва. Російські підприємства, котрі були основними постачальниками, почали вимагати передоплату у твердій валюті, внаслідок чого погіршився стан заборгованості українських підприємств, що були у державній власності. Імпортовані комплектуючі були замінені на місцеві, внаслідок чого якість автомобілів погіршилась, а з нею і зникла довіра до українських автомобілів[16, с.122-123].

На сьогодні перед підприємствами галузі стоять такі найважливіші проблеми: залучення коштів для модернізації виробництва, залучення нових технологій та ноу-хау, створення конкурентоспроможних автомобілів не тільки на українському ринку, а й на ринку СНД і Східної Європи. Ці проблеми стають особливо актуальними, якщо зважати на глобалізацію, зняття деяких митних бар'єрів, що робить виживання українських автомобілів навіть на національному ринку досить проблематичним.

Однією з найскладніших проблем галузі залишається випуск комплектуючих. На традиційних моделях, частка вітчизняних комплектуючих становить 80%, але вони дещо дорожчі за імпортні. Метал і гумотехнічні вироби для автомобілебудування іноді вигідніше купувати в сусідній Польщі [1, с. 110-112].

...