Важливою підсистемою ринку агропродовольчої продукції тваринництва є ринок м'яса та м'ясопродуктів. Виявлено, що загальні обсяги виробництва зменшилися до 43,9 % від рівня 1990 року, але порівняно з 2000 роком вони збільшились на 15 %, що характеризує позитивні тенденції в забезпеченні населення м'ясними продуктами. Водночас виробництво м'яса в сільськогосподарських підприємствах України у 1990-2007 роках значно зменшилось: у 2007 році вироблено тільки 29,7 % м'яса у забійній вазі від рівня 1990 року, але порівняно з 2000 роком намітилася тенденція до його зростання в абсолютному та відносному вимірах.

За досліджуваний період спостерігається зміна видової структури виробництва м'яса. Знизилася частка яловичини і телятини, баранини та козля-тини, що є наслідком різкого скорочення поголів'я великої рогатої худоби й особливо корів та овець. Водночас збільшуються обсяги та частка м'яса птиці. Нестабільними є обсяги виробництва м'яса свинини та кролятини (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка обсягів і структури виробництва м'яса в Україні (у забійній вазі, тис. т)

На регіональному рівні ситуація дещо інша. Темпи зменшення обсягів виробництва м'ясопродукції у господарствах Полтавської області перевищують загальнодержавні показники. Через негативні явища розвитку тваринництва зменшилися обсяги реалізації м'яса та змінилася структура каналів його реалізації в області. Товаровиробники здійснюють комерційну діяльність, відшукуючи найвигідніші канали збуту продукції, що викликало суттєві зміни структури каналів продажу тварин і птиці. Якщо у 1990 р. основна частка продукції (84,9%) була реалізована переробним підприємствам, що динамічно знижувалася до 2000 р., то починаючи з 2001 р. частка цього каналу почала зростати і досягла у 2007 р. 54,8%. Простежується нестабільність реалізації худоби й птиці на ринку через приватні магазини та збільшення реалізації іншими каналами.

Насичення ринку продовольства продукцією м'ясопереробних підприємств значною мірою залежить від оптимізації товаропросування, досконалості форм торгівлі, технічної та професійної підготовки торговельного персоналу. Тут пріоритетного значення набуває використання безвідходних технологій зберігання, прискорення доставки м'ясопродуктів на ринки збуту.

Дослідження внутрішнього ринку продуктів тваринництва свідчать про те, що особливого значення набуває розуміння сутності закону попиту і пропозиції, базовими категоріями якого є потреба, платоспроможний попит, пропозиція та ємність ринку.

Розвиток галузей тваринництва передбачає вирішення питань формування економіки в багатьох суміжних і переробних галузях аграрно-промислового комплексу, створення раціональної й ефективної структури землекористування, організація робочих місць на селі й попередження соціальних потрясінь, збільшення ємності внутрішнього аграрно-продовольчого ринку за рахунок зростання обсягів виробництва продукції галузі. З іншого боку розвиток галузей тваринництва сприятиме збільшенню доходів працівників аграрно-промислового виробництва, надходжень у бюджет - важливішу соціальну складову економіки країни, збільшення попиту на аграрно-продовольчу продукцію, що активізуватиме розвиток виробництва, зростанню життєвого рівня населення, що підвищить рівень розвитку людського капіталу - соціально-економічної основи розвитку суспільства й країни. Отже, розвиток галузі тваринництва має бути важливішим пріоритетом аграрно-продовольчої політики держави.

У третьому розділі - «Роль якості продукції у системі формування попиту і стимулювання збуту» - висвітлено теоретичну сутність якості й безпечності продукції та її практичну значимість у функціонуванні ринку продовольства, місце реклами в управлінні якістю аграрно-продовольчої продукції, міжнародні стандарти та європейські організації із стандартизації в системі управління якістю продукції.

Якісні характеристики пропонованого до реалізації продукту визначають його безпечність і можливості бути проданим. У ринкових умовах чим цивілізованіший ринок, тим вимогливіше покупець ставиться до товару, який має намір придбати. Продовольство, як найнеобхідніший продукт для забезпечення життєдіяльності людини, має бути якісним і безпечним. Особливо високоякісними мають бути продукти дитячого харчування, зокрема, молока. Для цього в Полтавській області створено атестаційну комісію з оцінки та атестації виробництва молочних продуктів. На основі висновків комісії і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. №1195 „Про затвердження Порядку надання статусу спеціальної зони виробництва сировини, що використовуються для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування”, розпорядженням голови Обласної державної адміністрації Полтавській області надано статус спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування. Для цього затверджено перелік суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють виробництво такої сировини та надано статус спеціальної сировинної зони господарствам. До переліку цих підприємств увійшли: ВАТ „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів” та сільськогосподарські підприємства й особисті селянські господарства Хорольського, Семенівського, Оржицького, Гадяцького, Великобагачанського районів Полтавської області та Чорнобаївський район Черкаської області. Молокоприймальні пункти названих господарств обладнані холодильним устаткуванням, молокотоварні ферми сільгосппідприємств мають машинне доїння з системою охолодження. Контроль технологічних режимів та якості готової продукції здійснюється протягом всього технологічного процесу за допомогою контрольно-вимірювальних приладів й атестованою виробничою лабораторією. Впроваджена система управління якістю і безпечністю харчових продуктів на ВАТ „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів”, сертифікована у вересні 2008 р. Кременчуцькою філією „Полтавастандартметрологія”. Технічні можливості наявного технологічного обладнання забезпечують виробництво молочних продуктів відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Товаровиробники, які прагнуть зайняти відповідну нішу на ринку, повинні сприяти систематичному підвищенню якості продукції, узгодженню її з бажаннями покупців і вимогами ринку, а також стандартами. Стандартизація, сертифікація та застосування нормативно-правових актів щодо визначення сутності якісних параметрів продукції мають важливе значення в системі формування попиту і стимулювання збуту.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території країни, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції. Відповідно до стандартів ДСТУ 3230-95 та ІСО 8402-86 якість - це сукупність характеристик об'єкта, що відображають його здатність задовольнити передбачувані потреби.

В умовах членства України в СОТ та інтеграції з ЄС застосування міжнародних стандартів ІSО серії 9000 і 9003 системи якості (вперше видано у 1987 р.) сприяє формуванню бажаного рівня якості, створює передумови виходу продукції виробників країни на світовий ринок.

Авторський підхід до визначення сутності якості продукції (на відміну від висвітлених літературних джерел) - це сукупність властивостей і характеристик, що відображають надійність, довготривалість, екологічність, правову та медичну захищеність, економічність, здатність задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживача. Тобто якість продовольства - це безпечність, внутрішній вміст і зовнішній вигляд продукту, що пропонується на ринку, визначає рівень його корисності для споживача та забезпечення потреб організму людини складовими елементами життєдіяльності. Якість продукції продовольчої групи особливо важлива, адже як сировина для виробництва продовольчих товарів, так і кінцевий продукт в основному не можуть зберігатися тривалий час, оскільки втрачають поживні й енергетичні властивості, накопичують шкідливі речовини, що може призвести до негативних наслідків і спричинити погіршення здоров'я людей. Якість продукту, його безпечність виражена в його зовнішніх ознаках і внутрішніх органічних властивостях, визначається технологіями, що застосовуються в сільськогосподарському виробництві, та є важливим чинником формування попиту і стимулювання збуту на ринку продовольства. Споживач, купуючи товар, бажає отримати для задоволення потреб якісний продукт за відповідною його характеристикам ціною. Контроль у сільському господарстві за якісними параметрами продовольчих товарів повинен стати важливою складовою виробничого процесу. Цивілізований ринок ставить перед виробником головну вимогу - виробляти якісний, безпечний для здоров'я товар і продавати його за ціною, сформованою на засадах конкуренції. Тому сільськогосподарські товаровиробники повинні дбати про те, щоб їх товар обов'язково відповідав указаним вимогам.

Організаційною структурою з погляду комплексного управління якістю продукції є відділ маркетингу, як підрозділ управління виробничо-комерційною діяльністю, який має постійно взаємодіяти з функціональними відділами підприємства та споживачами, бути поєднувальною ланкою між виробниками і споживачами, оцінювати їхні потреби, випереджаючи конкурентів у їх виявленні, перетворювати їх в ідеї та брати активну участь в опрацюванні, конструюванні та проектуванні нової продукції. При цьому доцільно використовувати різноманітну рекламну інформацію як один з чинників прискорення збуту аграрно-продовольчої продукції.

У четвертому розділі - «Ціна - чинник формування попиту і стимулювання збуту» - розкривається взаємозв'язок ціни продукції й сегмента аграрного ринку, вплив собівартості на рівень ціни та державне регулювання процесу ціноутворення.

Ціна є важливішою складовою дійового механізму ринкового регулювання обсягів виробництва продукції, його стимулювання або стримування та важливішим чинником формування потенціалу попиту населення. Ціна також впливає на доходи підприємства-виробника, який з огляду на її рівень визначається щодо обсягів виробництва. З цієї точки зору через обсяги виробництва опосередковано здійснюється стимулювання збуту в ситуації, коли ціна дозволяє забезпечити «захоплення» відповідної частки ринку, і спонукання покупця купувати товар. Ціна як елемент маркетингу продукції є базовим компонентом маркетингу-мікс, оскільки рівень та співвідношення цін на конкуруючі види продукції суттєво впливають на управління збутом і залучення споживачів до придбання продовольчих товарів. Чим вища ціна товару, тим нижчою часткою ринку володіє його власник. Зниження ціни товару надає продавцеві можливість розширення власної частки ринку, ефективніше й повніше за асортиментом сформувати попит. З огляду на це концентрацію маркетингових зусиль відносно ціни зумовлюють такі фактори:

- вільна конкуренція, що сприяє пропонуванню покупцеві на ринку в основному однорідних, практично повністю взаємозамінюваних товарів. За такої ситуації споживач здійснює вибір, орієнтуючись лише на рівень ціни;

- середній дохід покупців, їхній платоспроможний рівень є відносно низьким, тому й попит, а отже, і збут залежать визначальною мірою від рівня ціни;

- вільні ціни сприяють вирівнюванню попиту та пропозиції, а отже, забезпечують максимально можливу макроекономічну ринкову рівновагу.

Більшість підприємств у власній політиці ціноутворення виходять із переважної цінності товарів, вважаючи основним чинником формування цін не витрати товаровиробника, а сприйняття товару споживачем. З метою формування попиту у свідомості споживача створюється перш за все уявлення щодо цінності товару, його здатності задовольнити відповідні потреби. В цьому аспекті в комплексі маркетингу використовують нецінові прийоми формування попиту - ціна у цьому разі має відповідати цінності (значимості) товару з погляду покупця.

На вітчизняному продовольчому ринку склалася ситуація, коли функції маркетингу недостатньо діють, більшість видів продукції реалізується за різними каналами та через посередників, що виявлено в процесі дослідження. Так, частка постачання зерна переробним підприємствам знизилась з 66,3 у 1990 р. до 6,8% - у 2007 р., реалізація насіння олійних культур відповідно з 92,9% до 5,6%, цукрових буряків - безпосередньо переробним підприємствам, хоча посередницькі комерційні структури і в даному напрямі поширюють свій вплив, тому 10,3% цукрової сировини у 2007 р. було реалізовано через ринок (табл. 5). Переробним підприємствам постачається також молоко, тобто в основному та продукція, що погано зберігається. Через посередницькі структури реалізується зерно, насіння олійних, худоба і птиця в живій вазі. Спостерігається збільшення реалізації м'яса через ринкову торгівлю.

Велика питома вага посередницьких каналів збуту основних видів продукції свідчить про неспроможність сільськогосподарських підприємств формувати попит на вироблену продукцію безпосередньо на ринку без залучення посередників, тому вони втрачають частину важелів впливу на ціну продажу. Посередник скуповує продукт за відносно низькою ціною і продає на вигідних для себе умовах. Так, за 1 кг живої маси свинини у травні 2008 року посередники здійснювали оплату в регіоні до 15-18 грн., а на ринку встановлювали ціну до 50 грн. за 1 кг м'яса.

Проведені дослідження цінового аспекту свідчать, що ціни не є стабільними, а базові закони маркетингу не діють через інфляційні процеси та нестабільну політичну ситуацію в Україні. За 2000-2007 рр. ціни реалізації основних видів сільськогосподарської продукції підвищилися: зернових - на 87,8%, цукрових буряків - на 29,7%, а насіння олійних культур та продукції тваринництва - майже втричі. Проте за окремими роками реалізаційні ціни на зерно, насіння олійних культур та цукрові буряки були нестабільними і відхилялися в бік зниження (табл. 6). Особливо ця тенденція проявилася у роки, коли збільшилися урожайність і обсяги виробництва. Отже, можна стверджувати, що ринок сільськогосподарської продукції функціонує у двох підсистемах: «виробник-посередник» і «посередник-споживач». Тому цінова політика маркетингу має бути спрямована на випередження дій конкурентів, забезпечення і закріплення за підприємством певної частки ринку з метою одержання цільового прибутку.

Таблиця 6

Середні ціни реалізації основних видів сільськогосподарської продукції в Україні, грн/т

Джерело: Держкомстат України. Сільське господарство України. Статистичний збірник за 2007 р.- К. 2008. - с. 132.

В п'ятому розділі - «Стимулювання збуту аграрної продукції в умовах членства України в СОТ і інтеграції в ЄС» - висвітлюються основні засади стимулювання збуту в системі управління рухом аграрно-продовольчої продукції, її еколого-соціальне спрямування.

Управління рухом товарів є ефективним інструментом активізації попиту: підприємства можуть отримувати прибуток, пропонуючи додаткові послуги та доступні ціни за рахунок оптимізації обороту товарів. У зв'язку з цим перед підприємством, що зайняло певну нішу на ринку і має налагоджені зв'язки з постачальниками, постає завдання пошуку ефективного варіанта розміщення, зберігання та транспортування аграрно-продовольчої продукції з урахуванням вимог сегмента ринку. Рух продукції поєднує кілька стадій: планування товарообороту, внутрішньовиробниче зберігання, відвантаження, транспортування, зберігання, продаж і післяреалізаційне обслуговування при потребі.

Складовими єдиної програми вдосконалення механізму управління збутом аграрно-продовольчої продукції є роздрібна торгівля системи споживчої кооперації. Практика розвитку системи споживчої кооперації в умовах ринкової економіки України свідчить, що кооперативні принципи, особливо економічної участі її членів, повною мірою не реалізуються. Традиційно споживча кооперація сформувалась як велика суспільно-господарська система, зорієнтована на задоволення попиту в товарах і послугах переважно сільського населення, на подальший розвиток соціально-культурного функціонування сільських поселень. Споживча кооперація, функції якої включають заготівлю, зберігання, транспортування, переробку аграрної продукції та реалізацію сільському населенню необхідних споживчих товарів, потребує подальшого зміцнення як багатофункціональної системи та передбачає:

- диверсифікацію сільськогосподарського виробництва через розвиток особистих селянських і фермерських господарств, зорієнтованих на розведення й відгодівлю тварин, кліткове хутрове звірівництво, квітникарство поряд з виробництвом сільськогосподарської продукції;

- активізацію заготівлі сільськогосподарської продукції через діючі магазини, заклади громадського харчування, торгово-закупівельні організації ринків та подальшу її реалізацію;

- розширення переробки і зберігання сільськогосподарської продукції через введення у дію холодильників, скотозабійних пунктів, млинів, крупорушок, міні-пекарень, олійниць, ковбасних, локшинних, рибопереробних цехів тощо, об'єднання заготівель і переробки;

- здійснення контролю за якістю продукції, її сертифікацію, впровадження штрихового кодування продукції на виробничих підприємствах та спеціалізованих лабораторіях;

- розвиток підприємств харчової промисловості, що базується на сільськогосподарській сировині, закупленій споживчою кооперацією.

Сучасні можливості споживчої кооперації значно обмежуються складною соціально-економічною ситуацією в державі, недосконалістю фінансово-кредитної й податкової систем, бартеризацією товарних відносин та інфляційними процесами, що призвели до вимивання коштів споживчої кооперації. Структура роздрібного товарообороту Укоопспілки у 2001-2007 рр. формувалася здебільшого за рахунок продовольчих товарів, що підкреслює значущість системи формування національного продовольчого ринку.

Оптимізація національного продовольчого ринку та його ресурсного забезпечення вимагає посилення кооперативної гуртової ланки, яка в облспоживспілці є досить розвиненою та розгалуженою. Проте переважна більшість кооперативних суб'єктів господарювання купує товари в комерсантів-посередників, сплачуючи їм до 40 % вартості. Тому потребує перегляду система посередників, що склалася між заготівельно-переробними підприємствами Укоопспілки та суб'єктами господарювання сфери національної економіки щодо посилення прямих зв'язків із підприємствами, готовими прийняти від системи споживчої кооперації хутро, шкіряну та вторинну сировину. На формування й ефективне функціонування національного продовольчого ринку значно впливає рівень заготівельної діяльності системи споживчої кооперації (табл. 7).

Укоопспілка значною мірою втратила власні позиції - джерела вагомого та гарантованого поповнення товарних і сировинних ресурсів торговельної мережі системи, ресторанного господарства, кооперативної переробної промисловості, а отже, і національного продовольчого ринку. У заготівельній сфері зберігається застаріла система організації заготівель і стимулювання праці, недостатній професіоналізм і непідготовленість кадрів, які не зорієнтовані на конкурентне середовище утримання ринків збуту аграрної продукції.

Ефективне функціонування продовольчого ринку вимагає вдосконалення форм і методів організації заготівель сільськогосподарської продукції та сировини у виробників системою споживчої кооперації. За ринкових відносин

Таблиця 7

Динаміка закупівель окремих видів аграрної продукції системою Укоопспілки

Джерело: Укоопспілка. Основні показники господарсько-фінансової діяльності підприємств Укоопспілки за 2007 рік. - К.:, 2008, с.48

традиційних форм закупівель аграрної продукції, зорієнтованих на задоволення усіх потреб споживачів і продовольчого ринку України, вже недостатньо. Демонополізація сфери товарного обороту і розвиток конкуренції на продовольчому ринку є важливішими чинниками, що зумовлюють необхідність удосконалення форм і методів організації закупівель продукції у виробників підприємствами заготівельно-переробного комплексу системи споживчої кооперації. Потребує вирішення проблема розширення купівлі продукції заготівельними організаціями в місцях її безпосереднього виробництва, оскільки це дозволяє збільшити надходження аграрної продукції на продовольчий ринок України кращої якості за відносного скорочення загального обсягу перевезень, зменшення втрат продукції на шляху її просування у заготівельно-збутових ланках, торгівлі, сфері споживання, усунення нерівності у відносинах заготівельників із виробниками продукції, зокрема, досягти паритету сторін в оцінці продукції, вивільнити аграрні підприємства від непритаманних їм функцій із транспортування продукції.

Сучасна система формування попиту та стимулювання збуту передбачає різні способи руху інформації про продовольчі товари через відеокасети, факсимільну, електронну та голосову пошту, які виконує каталоговий, телефонний, інтерактивний маркетинг. Інструменти і методи доступні споживачу через прямий маркетинг.

Для поведінки споживачів важливим чинником є позиціювання, як процес завоювання ринкової ніші підприємницькою структурою, продуктом або послугою, що вигідно відрізнятиме їх від позиції конкурентів. Воно здійснюється з орієнтацією на цільову групу споживачів, щодо якої створюються і пропонуються конкурентні переваги й унікальність товару, конкурентне позиціювання фірми, товарів або торгової марки. Позиція господарюючого суб'єкта залежить від його прагнення створювати конкурентні переваги на ринку, оскільки це сукупність пропозиції та іміджу стосовно конкуруючих структур. Так, у продуктовій роздрібній торгівлі певного ринку господарюючий суб'єкт зайняв позицію у «верхній» частині ринку, ґрунтуючись на безпечності продукції та прагнучи залучити гурманів, в той час, як інша конкурує на основі низьких цін. Обидва господарюючі суб'єкти мають повне (хоча і різне) уявлення щодо цільових споживачів, на яких була зорієнтована їхня продукція.

Позиціювання в основному базується на комбінації ціни, якості й додаткових послуг (сервісу) та пов'язане з двома ключовими маркетинговими рішеннями: обранням цільового ринку і товарною диференціацією. Спеціалісти маркетингу створюють базу даних, виділяючи пріоритетні купівлі з урахуванням соціально-економічних, демографічних та інших умов. Аграрна політика в умовах інтеграційних процесів до ЄС нерозривно пов'язана з масштабними процесами регулювання маркетингової діяльності, чільне місце в якій відводиться споживацькій поведінці покупця. Екологічно-соціальне спрямування формування попиту і стимулювання збуту сільськогосподарської продукції, підвищення його екологобезпечності з метою постачання споживачам екологічно чистого продовольства та забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення потребує державного регулювання сільськогоcподарського виробництва, системи адміністративних та економічних важелів.

Досвід міжнародних та європейських організацій свідчить, що головними напрямами формування попиту і стимулювання збуту продовольчої продукції в умовах членства України в СОТ та інтеграції з ЄС є:

- забезпечення конкурентоспроможності суб'єктів ринку через застосування біотехнологій, здатних надавати нові споживчі властивості товарам;

- використання рослин-продуцентів фармацевтично цінних білків, антитіл, вакцин та охорона довкілля;

- контроль біотехнологічних процесів, перевірка якості харчових продуктів і питної води з використанням високочутливих, товарних та економічних методів аналізу, зокрема біо- і хімосенсорних систем, позиціювання продукції, що базується на комбінації ціни, якості та використанні додаткових послуг;

- сегментація продовольчого ринку;

- економічна діяльність кооперативів, асоціацій і спеціальних фондів, що функціонують у межах соціальної економіки та спрямовані на обслуговування інтересів місцевої громади, не маючи на меті отримання прибутку;

- використання властивості дуалізму товару на мікрорівні, що віддер-калює одночасну наявність у продукті взаємозалежних і взаємодоповнюючих якісних параметрів (енергоємність, харчова цінність, оздоровчі властивості);

- створення соціально-економічних умов підвищення життєвого рівня виробників і споживачів продовольства.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі аналізу й оцінки функціонування ринку аграрно-продовольчої продукції в Україні та Полтавській області, узагальнення напрацювань вчених економістів-аграрників, зарубіжного досвіду здійснено нове вирішення наукової проблеми щодо економіко-організаційного механізму формування попиту і стимулювання збуту в умовах євроінтеграційних процесів. Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки та пропозиції, які мають теоретико-методологічне та практичне значення.

1. Ринок є активною формою економічних відносин між товаровиробниками і споживачами, регулює цінами пропорції розвитку економіки країни й галузевих продуктових підкомплексів, розподіл капіталів і трудових ресурсів за галузями та сферами, є засобом реалізації мети виробництва: виробляти продукцію відповідно до попиту споживачів й одержувати прибуток на авансований у виробничий процес капітал з метою забезпечення розширеного відтворення.

2. Економіко-організаційний механізм формування попиту і стимулювання збуту на ринку продовольства визначено як складну структурну систему взаємоузгоджених організаційних форм і врегульованих методів економічного та інформаційно-правового характеру, в основі яких дія закону відповідності попиту пропозиції, що сприяє активізації збуту аграрно-продовольчої продукції, а неврахування дії названого закону призводить до занепаду виробництва й зубожіння населення.

3. Структурні складові економіко-організаційного механізму - попит, пропозиція, ціна взаємообумовлені й взаємозалежні, мають економічний, організаційний та правовий характер, формуються під впливом соціально-економічних факторів. Попит на аграрно-продовольчу продукцію зумовлюється дією фізіологічних потреб людини, визначається чисельністю населення і його структуризацією за доходами, рівнем розвитку відповідних галузей переробної промисловості, що споживають сільськогосподарську продукцію як сировину чи технологічний компонент, їх промислових потужностей; рівнем розвитку галузей тваринництва та поголів'я худоби, що потребує розвинутої кормової бази та забезпечує біологічну переробку сільськогосподарської продукції й проміжної продукції переробних галузей промисловості; рівнем розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, розширення й освоєння ринкового простору зовнішніх ринків. Пропозиція формується дією сукупності факторів, а саме: ґрунтово-кліматичними особливостями певного регіону, що відповідають потребам виробництва певного виду сільськогосподарської продукції; розвитком продуктивних сил, що визначають рівень урожайності культури та продуктивності поголів'я, доведення продукції до товарного виду (переробку, фасування, затарювання) і споживача; стимулюючою дією мотивації праці, яка є результатом інтенсивності, продуктивності та відтворення робочої сили; державним стимулюванням аграрно-промислового виробництва через інвестиції, податки, пільгові кредити, що сприяють впровадженню результатів науково-технічного прогресу, інтенсифікації виробництва, підвищенню його конкурентоспроможності.

4. Сутність агромаркетингу визначається як динамічна система, що спрямована на забезпечення ринкової орієнтації управління, зважену політику освоєння ринків збуту, підпорядкування асортименту та якості виробленої продукції вимогам споживачів, формування їхніх потреб і попиту з метою прибуткового використання наявних ресурсів і ринкових можливостей.

5. Запропоновані методологічні підходи щодо системи показників для визначення інтегрального коефіцієнта ефективної маркетингової діяльності повинні враховувати загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на збут і рекламу.

6. Реформування соціально-економічних відносин в АПК України зумовило трансформацію організаційно-економічної структури виробництва аграрно-продовольчої продукції, що за недосконалості нормативно-правової бази призвело до нераціональної виробничої структури, зменшення обсягів і питомої ваги виробництва сільськогосподарської продукції аграрними підприємствами при збільшенні господарствами населення. Обсяги виробництва продукції тваринництва зменшувалися значно вищими темпами, ніж продукції рослинництва. Ця тенденція вплинула на внутрішньодержавні можливості галузі та зменшення виробництва продуктів її переробки. За 1990-2007 рр. виробництво цукру зменшилося у 2,9 разу, м'яса і м'ясопродуктів - у 3,1, молока обробленого - у 7,4, хлібобулочних виробів - в 3,3, плодоовочевих консервів - в 1,9 разу.

7. Формування попиту і стимулювання збуту на аграрно-продовольчу продукцію обумовлюється фізіологічними потребами організму людини і знаходиться в прямій залежності від чисельності населення, рівня виробництва аграрно-продовольчої продукції та її обороту, сукупних доходів і витрат домогосподарств, відносин між споживачами й постачальниками. Попит на продукти харчування існує завжди, але сучасний рівень платоспроможного попиту не відповідає потребам як споживача, так і виробника.

8. Базовим пріоритетом продовольчого ринку України є ринок зерна, від розвитку якого залежить рівень виробництва і споживання основних продуктів харчування, значною мірою визначається спрямування і темпи розвитку всього агропромислового комплексу, гарантування продовольчої безпеки держави. Проте безпосередній виробник бере участь у формуванні ринку лише на етапі виробництва, а продаж переробним підприємствам здійснюється опосередковано. Для розширення можливостей товаровиробників та гарантування збуту зерна доцільно організувати Українську ф'ючерсну біржу, що дозволить прогнозувати ціни на зерно, забезпечувати гарантовані доходи виробників і стимулювати збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.

9. Формування політики ціноутворення на аграрно-продовольчу продукцію має здійснюватися з урахуванням відтворення потенціалу виробника і задоволення потреб споживача на основі собівартості, відповідно до національних і міжнародних стандартів обліку та стратегії і тактики маркетингу, очікуваних обсягів виробництва та збуту, беззбитковості та маси прибутку.

10. Узагальнений і систематизований досвід розвитку спільної аграрної політики в умовах інтеграційних процесів до СОТ і ЄС дає підстави стверджувати, що регулювання маркетингової діяльності формування попиту і стимулювання збуту аграрно-продовольчої продукції здійснюється на основі екологічно-соціального спрямування споживчої поведінки покупця в умовах забезпечення його життєдіяльності.

11. Система управління якістю аграрно-продовольчої продукції має спрямовувати свою діяльність на дотримання загальнодержавних стандартів, необхідних для формування попиту та пропозиції на продовольчому ринку, є індивідуальною для кожного підприємства і формується маркетинговою службою та таким логічним ланцюгом: допродаж, процес продажу і післяпродаж аграрно-продовольчої продукції.

12. Якість аграрно-продовольчої продукції, як сукупність кількісно-якісних характеристик конкурентоспроможності, є основою діяльності маркетингу в просуванні її на ринок і задоволення відповідних потреб споживача, а виробника - у певному рівні доходу, отриманого від продажу. Інструментами маркетингового впливу на якість продовольства є реклама, національні та міжнародні стандарти, передбачені вимогами ISO 9001, ISO 9002 і ISO 9003.

13. Роль маркетингової служби у формуванні попиту та стимулюванні збуту має здійснюватися через різні способи руху інформації про продовольчі товари: відеокасети, факсимільну, електронну та голосову пошту, що виконує каталогова, телефонна, телевізійна, інтерактивна реклама при завоюванні ринкової позиції підприємницької структури з виробництва і реалізації аграрно-продовольчої продукції та вигідно вирізняє її від позиції конкурентів.

14. Держава спроможна впливати на обсяги виробництва, стимулюючи розвиток внутрішнього ринку, сприяти формуванню пропозиції необхідних для забезпечення продовольчої безпеки держави обсягів екологічно чистої продукції, здійснювати підтримку сільськогосподарських товаровиробників через фіксовані ціни, пільгові кредити, введення квот та іншими доступними заходами.

15. Удосконалення механізму управління збутом аграрно-продовольчої продукції можливе через систему споживчої кооперації України, яка зорієнтована на задоволення попиту в товарах і послугах переважно сільського населення та подальший розвиток соціально-культурного функціонування сільських територій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Махмудов Х. З. Економіко-організаційний механізм формування попиту і стимулювання збуту (ФОПСТИЗ): монографія / Х. З. Махмудов. Полтава: Полтава, 2008. 359 с. (19,4 д.а.).

2. Махмудов Х. З. Реклама в системі маркетингу (теоретичні та практичні аспекти): монографія / Махмудов Х. З., Рабштина В. М. Полтава: Полтава, 1997. 196 с. (15,39 д.а.) (автору належать розділи «Психологія та дієвість реклами», «Планування рекламної діяльності», «Концепція комунікативності», «Контроль та ревізія рекламної діяльності»).

3. Основи маркетингу в галузях АПК: навч. посіб. / Рабштина В. М., Писаренко В. В., Махмудов Х. З. Дніпропетровськ: “Зоря”, 2002. 411с. (24,18 д.а.) (автору належать розділи «Канали розподілу і руху товарів», «бізнес-план і його програма маркетингу», «Маркетинг на ринку продовольства»).

Статті в наукових фахових виданнях

4. Махмудов Х. З. Значення і місце реклами в сучасній діяльності підприємств / Х. З. Махмудов // Регіональні перспективи. 1998. № 1(2). С. 59-60 (0,13 д.а.).

5. Махмудов Х. З. Планування фінансового забезпечення рекламної діяльності / Х. З. Махмудов // Вісн. Сумськ. держ. аграр. ун-ту. 1998. Вип. 1. С. 92-96 (Серія: фінанси і кредит) (0,26 д.а.).

6. Махмудов Х. З. Обґрунтування витрат на рекламу / Х. З. Махмудов // Вісн. Полтав. держ. с.-г. ін-ту. 1999. № 3. С. 45-47 (0,19 д.а.).

7. Махмудов Х. З. Структура організаційних форм рекламної діяльності / Х. З. Махмудов // Регіональні перспективи. 1999. № 2-3 (5-6). С. 72-75 (0,2 д.а.).

8. Махмудов Х. З. Шляхи поліпшення обліку витрат на рекламу / Х. З. Махмудов // Вісн. Полтав. держ. с.-г. ін-ту. 1999. №5. С. 67-70 (0,2 д.а.).

9. Махмудов Х. З. Маркетинговий механізм формування попиту і стимулювання збуту на продовольчому ринку / Х. З. Махмудов // Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ: Дніпропет. нац. ун-т. 2001. Вип. 114. С. 86-93 (0,39 д.а.).

10. Рабштина В. М. Маркетингове забезпечення конкурентоздатності аграрної продукції / В. М. Рабштина, Х. З. Махмудов // Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ: Дніпропет. нац. ун-т. 2002. Вип. 153. С. 128-138 (0,42 д.а.).

11. Махмудов Х. З. Специфіка і функції продовольчого маркетингу / Х. З. Махмудов // Регіональні перспективи. 2002. №5 (24). С. 63- 65 (0,21д.а).

12. Махмудов Х. З. Специфіка маркетингу в аграрній сфері України / Х. З. Махмудов // Економіка АПК і природокористування. ХНАУ, 2002. № 7. С.109 - 114 (0,33 д.а.).

13. Махмудов Х. З. Мотивація, потреби та попит в маркетингу продовольства / Х. З. Махмудов // Регіональні перспективи. 2003. № 11-12 (36-37). С. 97-99 (0,14 д.а.).

14. Махмудов Х. З. Значення позиціювання товару (підприємства) та сегментації продовольчого ринку / Х. З. Махмудов // Регіональні перспективи. 2004. № 3-5 (40-42). С. 45-47 (0,19 д.а.).

15. Махмудов Х. З. Види обмежень державного регулювання ціноутворення / Х. З. Махмудов // Вісн. Сумськ. держ. аграр. ун-ту. 2004. Вип.1. С. 248 - 252 (Серія: фінанси і кредит) (0,3 д.а.).

16. Махмудов Х. З. Вплив різновидів цін на формування попиту і стимулювання збуту / Х. З. Махмудов // Вісн. Сумськ. держ. аграр. ун-ту. 2004. Вип.2. С. 100 - 107 (Серія: фінанси і кредит) (0,36 д.а.).

17. Махмудов Х. З. Товарний дуалізм чинник формування попиту і стимулювання збуту на продовольчому ринку / Х. З. Махмудов // Наук. вісн. Полтав. нац. технік. ун-ту.(Економіка і регіон). 2004. № 1 (2). С. 142 - 144 (0,19 д.а.).

18. Махмудов Х. З. Вузлові засади системи ФОПСТИЗ / Х. З. Махмудов //Економіка: Проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ: Дніпропет. нац. ун-т. 2004.. Вип. 198. С. 1046 - 1053 (0,35 д.а.).

19. Махмудов Х. З. Значення ФОПСТИЗ в системі управління рухом товарів / Х. З. Махмудов // Наук. вісн. Полтав. нац. техн. ун-ту.(Економіка і регіон). 2004. № 2(3). С. 48 - 51 (0,2 д.а.).

20. Махмудов Х. З. Витратно-ціновий моніторинг формування попиту і стимулювання збуту на продовольчому ринку / Х. З. Махмудов // Вісн. Полтав. держ. аграр. акад. 2005. № 1. С. 172-176 (0,13 д.а.).

21. Махмудов Х. З. Економіко-правові відповідальності формування попиту і стимулювання збуту в аграрному ринку / Х. З. Махмудов // Наук. вісн. Полтав. нац. техн. ун-ту. (Економіка і регіон). 2005. № 3 (6). С. 113 - 115 (0,12 д.а).

22. Махмудов Х. З. Маркетинг у сфері виробництва екологічно чистої продукції / Х. З. Махмудов // Економіка АПК. 2006. № 2. С. 114 - 118 (0,3 д.а).

23. Махмудов Х. З. Бізнес-план і програма маркетингу. Вісник / Х. З. Махмудов // Вісн. Сумськ. держ. аграр. ун-ту. 2006. Вип.1. С. 191 - 195 (Серія: фінанси і кредит) (0,2 д.а.).

24. Махмудов Х. З. Теоретична сутність якості продукції та її практична значимість у формуванні попиту і стимулювання збуту на ринку продовольства / Махмудов Х.З. // Наук. вісн. Полтав. нац. техн. ун-ту. (Економіка і регіон). № 3(10). 2006. С.98 - 103 (0,23 д.а).

25. Махмудов Х. З. Виробничо-збутова функція і розробка комплексу маркетингу на ринку продовольства / Х. З. Махмудов // Наук. вісн. Полтав. нац. техн. ун-ту. (Економіка і регіон). 2006. № 4 (11). С. 121 - 123 (0,15 д.а).

26. Махмудов Х. З. Вузлові маркетингові аспекти активізації функціонування ринку продовольства / Х. З. Махмудов // Наук. вісн. Одес. держ. економ. ун-ту. 2006. №17 (37). С. 30 - 35(0,3 д.а.).

27. Махмудов Х. З. Шляхи забезпечення ефективності систем управління якості на ринку продовольства / Х. З. Махмудов// Науково практичний журнал Агросвіт. 2008. № 5. С.30 - 32 (0,12 д.а).

28. Махмудов Х. З.Стратегія формування попиту і стимулювання збуту (ФОПСТИЗ) на ринку продовольства / Х. З. Махмудов // Науково практичний журнал Агросвіт. 2008. № 7. С. 26 - 29 (0,25 д.а).

29. Махмудов Х. З. Удосконалення процесів та системи якості на ринку продовольства. / Х. З. Махмудов// Науково практичний журнал Агросвіт. 2008. № 8. С. 20 - 22 (0,14 д.а).

30. Махмудов Х. З. Методологія досліджень, щодо формування попиту і стимулювання збуту на ринку продовольства / Х. З. Махмудов // Науково практичний журнал Агросвіт. 2008. № 12. С. 26 - 28 (0,14 д.а).

31. Махмудов Х. З. Реклама як чинник формування попиту і стимулювання збуту. / Х. З. Махмудов// Наук. вісн. Полтав. нац. техн. ун-ту. (Економіка і регіон). 2006. № 4 (11). С. 107 - 109 (0,14 д.а).

32. Махмудов Х. З. Економічна ефективність використання сільсько-господарських угідь у господарствах Полтавської області. / Х. З. Махмудов // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. 2009. №8. с. 61 - 64 (0,14 д.а.).

33. Махмудов Х.З., Охрименко Н.В. Правове регулювання подолання інвестиційної кризи сільськогосподарських підприємств./ Х.З. Махмудов // Вісн. Харків. нац. техн. універ-ту с/г-ва. економічні науки. Випуск 82. Харків. 2009. С. 205 - 211 (0,28 д.а.).

Публікації в інших виданнях

34. Махмудов Х.З. Методичні рекомендації щодо виконання дипломних робіт за фаховим напрямом підготовки “Менеджмент організації РВВ ПДАА / Х.З. Махмудов// Полтава, 2005.

Матеріали наукових конференцій

35. Махмудов Х.З. Вузлові засади системи ФОПСТИЗ. Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України». Дніпропетровський національний університет. Інститут економіки. Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004р. С. 47 - 48.

36. Махмудов Х.З. Теоретична сутність якості продукції та її практична значимість у формування попиту і стимулювання збуту на ринку продовольства. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Роль інформаційних технологій у забезпечення конкурентоспроможності підприємств”. Полтавська державна аграрна академія. Полтава 12-13 жовтня. 2006. С. 135-136.

37. Махмудов Х.З. Шляхи забезпечення ефективності управління якості систем управління якістю на ринку продовольства Міжнародна науково-прак-тична конференція присвячена 75 - річчю з дня народження д.е.н., професора Рабштини В.М. «Формування конкурентноздатності підприємств АПК». Пол-тавська державна аграрна академія. Полтава 2-4 червня 2008р. С. 184 - 186.

38. Махмудов Х.З. Конкурентоспроможність в умовах вступу України до СОТ. Міжнародна науково-практична конференція «Маркетингове забезпечення продовольчого ринку України». Полтавська державна аграрна академія. Полтава 7-8 квітня 2009. С. 67 - 69.

АНОТАЦІЯ

Махмудов Х.З. Економіко-організаційний механізм формування попиту і стимулювання збуту на ринку продовольства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2010.

Узагальнено теоретичні та практичні основи й обґрунтовано концептуальні засади удосконалення економіко-організаційного механізму формування попиту і стимулювання збуту аграрно-продовольчої продукції та забезпечення конкурентоспроможного виробництва, спрямованого на подальше становлення, розвиток й ефективне функціонування ринку продовольства.

Досліджено специфіку і функції маркетингу в аграрній сфері економіки, формування попиту і стимулювання збуту на ринку продовольства, обґрунтовано сутність економіко-організаційного механізму, визначено маркетингові важелі забезпечення конкурентоспроможності в системі формування попиту і стимулювання збуту, мотивацію, потреби та попит на продовольчому ринку. Здійснено аналіз і оцінку сучасного стану та виявлено тенденції розвитку галузей рослинництва і тваринництва, ринку аграрно-продовольчої продукції, розкрито сутність позиціювання та сегментації, як чинників підвищення конкурентоспроможності.

Висвітлено значення якості продукції в системі формування попиту і стимулювання збуту. Обґрунтовано визначення ціни з урахуванням і у взаємозв'язку з часткою ринку, впливу собівартості на рівень ціни товару. Розкрито напрями державного регулювання ціноутворення та їхній вплив на формування попиту і стимулювання збуту.

Ключові слова: ринок, економіко-організаційний механізм, попит, збут, якість, ціна, конкурентоспроможність, мотивація.

АННОТАЦИЯ

Махмудов Х.З. Экономико-организационный механизм формирования спроса и стимулирования сбыта на рынке продовольствия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2010.

Обобщены теоретические и прикладные аспекты экономико-организационного механизма формирования спроса и стимулирования сбыта на рынке продовольствия. Обоснованы концептуальные положения по совершенствованию и обеспечению конкурентности, дальнейшего становления, развития и эффективного функционирования рынка продовольствия.

Исследована специфика и функции маркетинга в аграрной сфере экономики, формирования спроса и стимулирования сбыта на рынке продовольствия, обосновано его экономико-организационный механизм, маркетинговые рычаги обеспечения конкурентоспособности в системе формирования спроса и стимулирования сбыта, мотивацию, потребности и спрос на рынке продовольствия, в частности, позиционирование и сегментацию.

Раскрыты структурные составные экономико-организационного механизма функционирования рынка - спрос, предложение, цена, которые взаимосвязаны и взаимообусловлены, имеют экономический, организационный и правовой характер, формируются под влиянием социально-экономических факторов. Спрос на аграрно-продовольственную продукцию обусловливается действием физиологических потребностей человека, определяется количеством населения и его структуризацией по доходам, уровнем развития соответствующих отраслей перерабатывающей промышленности, потребляющих сельськохозяйственную продукцию как сырье, или технологический компонент, их промышленных мощностей; уровнем развития отраслей животноводства и поголовья скота, что нуждается в развитой кормовой базе и обеспечивает биологическую переработку сельскохозяйственной продукции, а также промежуточной продукции перерабатывающих отраслей промышленности; уровнем развития внешнеэкономических связей, расширением и осваиванием рыночного пространства внешних рынков. Предложение формируется действием совокупности факторов, а именно: почвенно-климатическими особенностями региона, что соответствуют потребностям той или иной сельскохозяйственной продукции; развитием производительных сил, что определяет уровень урожайности культуры и продуктивности поголовья, доведение продукции до товарного вида (переработка, фасовка, затаривание) и потребителя; стимулирующим действием мотивации труда, что является результатом его интенсивности, продуктивности и воспроизводства рабочей силы; государственным стимулированием аграрно-промышленного производства через инвестиции, налоги, льготные кредиты, что способствует внедрению результатов научно-технического прогресса, интенсификации предприятия, повышению его конкурентоспособности. В их основе закон соответствия спроса и предложения, действие которого активизирует производство и потребление, а игнорирование приводит к упадку производства, обнищанию населения.

Проведены анализ и оценка рынка аграрно-продовольственной продукции, выявлены тенденции развития отраслей растениеводства и животноводства, формирующих продовольственные ресурсы, установлены причины снижения объемов производства сельскохозяйственной продукции и продовольствия, а также выявлены взаимосвязь формирования спроса, уровня платежеспособности и реализационной цены.

Исследовано значение качества продукции в системе формирования спроса и стимулирования сбыта как фактора повышения конкурентоспособности. Обосновано значение цены в системе формирования спроса и стимулирования сбыта с учетом взаимосвязи себестоимости и позиции на рынке, влияние себестоимости и жизненного цикла на уровень цены товара.

Обобщен и систематизирован опыт развития аграрной политики страны в условиях интеграционных процессов со Всемирной торговой организацией (ВТО) и Европейским Союзом (ЕС) во взаимосвязи с масштабными процессами регулирования маркетинговой деятельности, формирования спроса и стимулирования сбыта аграрно-продовольственной продукции, где существенное значение имеет эколого-социальная направленность потребительского поведения покупателя для обеспечения его жизнедеятельности.