Організаційний розвиток підприємств торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.871/.878

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

БАЙ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі менеджменту.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, академік АПН України, заслужений діяч науки і техніки України Мазаракі Анатолій Антонович, Київський національний торговельно-економічний університет, ректор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Ігнатьєва Ірина Анатоліївна, Київський національний університет технологій та дизайну, завідувач кафедри менеджменту сфери послуг

доктор економічних наук, професор Момот Володимир Євгенович, Дніпропетровський університет економіки та права, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри менеджменту

доктор економічних наук, професор Смолін Ігор Валентинович, Київський національний торговельно-економічний університет, декан факультету фінансів та банківської справи

Захист відбудеться 28 вересня 2009 р. об 11.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.055.01 Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156, Київ-156, вул. Кіото, 21, конференц-зал, корпус «Д».

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156, Київ-156, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий 28 серпня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.І. Морозова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Торгівля оперативно реагує на зміни соціально-економічної ситуації в країні та є ключовим фактором стабілізації внутрішнього ринку. Галузь забезпечує робочими місцями майже чверть економічно активного населення і рівень зайнятості в торгівлі щорічно зростає. Стабільно висока рентабельність операційної діяльності (близько 13%), один із найнижчих (менше 30%) ступенів зносу основних фондів та щорічні темпи зростання обороту (до 138%) свідчать про значні внутрішні організаційні резерви підприємств торгівлі, які можуть бути спрямовані на виправлення дисбалансу в системі суспільного відтворення.

За перше півріччя 2009 р. обсяг роздрібного товарообороту підприємств скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 19,7%. Майже половина торговельних підприємств заявили про зміни власників та географію інтересів, згортання програм розвитку. Пошук шляхів виходу із ситуації, що склалася, залишається сфокусованим на використанні застарілого управлінського інструментарію, традиційних екстенсивних засад, а можливості повного використання організаційного ресурсу знаходяться поза належною увагою практиків і науковців. Тому набуття нової якості діяльності підприємств торгівлі є ознакою цивілізованості та ключовим фактором активізації розвитку економіки України.

Значний внесок у дослідження проблем, що впливають на ефективний розвиток підприємств, зробили такі вітчизняні та закордонні вчені, як Апопій В., Балабанова Л., Богданов О., Бір С, Барні Дж., Вернадський В., Вудворд Дж., Верлен Т., Вернерфельд Б., Герасимчук В., Геєць В., Грузнов І., Дейнеко О., Друкер П., Ігнатьєва І., Єрохін С., Іпатов М., Коломієць Р., Клейнер Г., Лігоненко Л., Мазаракі А., Маєвський В., Мартиненко М., Мільнер Б., Мінцберг Г., Мостенська Т., Момот В., Нортон Д., Обер-Кріє Дж., Одинцова Г., Оучі Вільям Г., Поважний О., Покропивний С., Пітерс Т., Уотерман Дж., Полтерович В., Прахалад Г., Рюегг-Штюрм Й., Сенге П., Селзнік П., Смолін І., Тарнавська Н., Такеучи Г., Ткаченко Т., Тридід О., Хаммер М., Хамел Г., Хміль Ф., Ходжсон Дж., Федулова Л., Філонович С, Чухно А., Чампі Дж., Шаров Ю., Юшин С. Однак низка завдань, що дозволяють однозначно трактувати та прогнозувати поведінку підприємств сфери товарного обігу в сучасних умовах, залишається недостатньо розробленою як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Це знижує якісний рівень існуючих розробок і заважає встановленню прийнятних соціально-економічних орієнтирів розвитку підприємств торгівлі, забезпеченню ефективних рекомендацій щодо досягнення ними гарантованого успіху.

Пропозиція нової парадигми організаційного розвитку підприємств торгівлі стає необхідною як науково обґрунтована, корисна для практики, надійна й проста теорія цього явища. У зв'язку з цим суттєво зростає необхідність створення цілісної концепції, що узгоджується зі стратегічним розумінням значення торгівлі в Україні з огляду на її об'єктивні перспективи бути стрижнем стабілізації та каталізатором розвитку суспільства. Потреба в розробці теорії, методології управління процесом організаційного розвитку підприємств торгівлі та визначенні дієвих інструментів подолання протиріч і диспропорцій в їх діяльності зумовили вибір теми дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукової роботи, що виконувалася відповідно до планів науково-дослідних робіт Київського національного торговельно-економічного університету, і в яких автор брав безпосередню участь, а саме: як керівник держбюджетної науково-дослідної роботи «Організаційний розвиток суб'єктів ринку товарів та послуг в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації НДР 0107U000131), госпрозрахункової теми «Формування потенціалу інноваційного розвитку торговельних систем» (замовник - Міністерство освіти і науки України, номер державної реєстрації НДР 0107U003078); госпрозрахункової теми «Соціальна відповідальність торговельних підприємств» (замовник - Міністерство освіти і науки України, номер державної реєстрації НДР 0109U00713); госпрозрахункової теми «Розробка та впровадження в навчальний процес новітніх форм та методів активізації навчання з курсів менеджерського циклу» (замовник - Міністерство освіти і науки України, номер державної реєстрації НДР 0101U008357); як виконавець госпрозрахункової теми «Розроблення проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» (замовник - Міністерство економіки України, номер державної реєстрації НДР 0104U005630); госпрозрахункової теми «Розробка системи управління якістю освітньої діяльності КНТЕУ» (замовник - Міністерство освіти і науки України, номер державної реєстрації НДР 0106U012004).

Об'єктом дослідження є організаційний розвиток підприємств торгівлі України.

Предмет дослідження складає методологія управління процесом організаційного розвитку підприємств торгівлі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних, науково-методичних і практичних засад управління процесом організаційного розвитку підприємств торгівлі. Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі сформульовано такі завдання:

- узагальнити наукові погляди на організацію як економічну категорію та складову системи економічних інститутів;

- провести аналіз побудови та узгодження відносин організації в контексті різних наукових концепцій;

- визначити системоутворюючі властивості організаційного розвитку підприємства як об'єкта наукового пізнання та об'єкта управління;

- удосконалити методологію формування потенціалу організаційного розвитку підприємств торгівлі;

- розробити теоретико-методологічні засади формування організаційної досконалості підприємств торгівлі;

- удосконалити методичний інструментарій оцінки наповнюваності розвитку підприємств торгівлі в умовах реалізації багатовекторної політики та множинності пріоритетів діяльності;

- провести аналіз організаційного розвитку підприємств торгівлі;

- здійснити теоретико-методологічне обґрунтування концептуальних засад і практичних форм запровадження активно-ініціативної моделі менеджменту підприємств торгівлі як основи збалансованого керованого організаційного розвитку;

- розробити рекомендації щодо узгодження процесів організаційного проектування підприємств, що забезпечують ефект синергії;

- обґрунтувати комплекс заходів, спрямованих на системну активацію менеджменту щодо забезпечення збалансованої соціально-економічної, інноваційної та екогармонійної поведінки підприємств торгівлі.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є наукові положення соціальних та економічних теорій управління, наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань створення, функціонування та розвитку організацій, проблем розвитку підприємств торгівлі. підприємство торгівля управління менеджмент

Для виконання поставлених завдань використано різні методи дослідження: системний аналіз застосовано при дослідженні закономірностей і особливостей формування, використання та відтворення потенціалу організацій у сучасних умовах, визначенні невирішених теоретичних проблем управління процесами розвитку підприємств; при виявленні закономірностей та динаміки розвитку торгівлі України, дослідженні організаційних процесів на підприємствах торгівлі використано ретроспективний, економічний і причинно-наслідковий аналіз, індексний метод, прийоми статистичних групувань, перехресних порівнянь, комплекс економіко-статистичних і математичних методів аналізу, економіко-математичне моделювання; визначення ступеня вагомості критеріїв при характеристиці системи соціально-економічних показників і показників наповнюваності розвитку підприємств торгівлі здійснено на основі методу експертних оцінок.

Інформаційну базу складали: праці вітчизняних і зарубіжних вчених, що присвячені процесам розвитку підприємств; статистичні дані Державного комітету статистики України про стан і функціонування торгівлі, звітна документація підприємств торгівлі, результати анкетування та опитування керівників різного рівня; міжнародні та національні стандарти; нормативно-правові акти з регулювання розвитку підприємств сфери товарного обігу в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Сформульовані й обґрунтовані в дисертаційній роботі основні положення, висновки та рекомендації вирішують важливу науково-прикладну проблему вдосконалення методології управління процесом організаційного розвитку підприємств торгівлі на основі розробленої цілісної концепції, спрямованої на забезпечення їх нової якості, належної динаміки, збалансованості та керованості. Конкретні результати дослідження, що характеризують його наукову новизну, відображено в таких теоретико-методологічних, методичних і прикладних розробках:

вперше:

- обґрунтовано концепцію збалансованого організаційного розвитку підприємств торгівлі на засадах застосування моделі трансляції інтересів суспільства в пріоритети діяльності;

- розроблено методологію формування активно-ініціативної моделі менеджменту підприємств торгівлі, адекватної цільовому потенціалу розвитку та динаміці зовнішнього середовища;

- теоретично обґрунтовано механізм активізації менеджменту на засадах програмно-алгоритмічних організаційних перетворень, що забезпечує синергійну концентрацію організаційних компетенцій та управлінських інструментів, гармонізацію та керованість внутрішньоорганізаційних процесів;

удосконалено:

- понятійно-термінологічний апарат теорії управління процесом організаційного розвитку підприємств: уточнено поняття «керований розвиток підприємств», «компетентність підприємства», «реформування підприємства», «якість менеджменту», організаційна досконалість»;

- класифікацію систем менеджменту підприємств торгівлі, в яку введено категорії «активно-ініціативний» та «якісний» тип, що характеризують спроможність підприємства своєчасно реагувати на динамічне та невизначене зовнішнє середовище, підтримувати необхідну комбінаторику соціально-економічних, еколого-гармонійних й інноваційно-технологічних суспільних пріоритетів діяльності;

- методичні підходи до узгодження процесів організаційних перетворень на підприємствах торгівлі;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до оцінки наповнюваності організаційного розвитку підприємств, доведено, що прогнози підвищення ефективності функціонування підприємств торгівлі доцільно проводити в межах оцінки повноти реалізації їх функціонального навантаження;

- методика визначення потенціалу розвитку підприємства з урахуванням гармонізації його взаємовідносин із зовнішнім середовищем, своєчасності втілення його цільового призначення та повноти відтворення функціонального навантаження кожного з організаційних елементів;

- методика оцінки впливу інноваційних і соціальних процесів на підвищення якості управління підприємств торгівлі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних і методичних положень, що дозволяють сформувати дієвий механізм управління процесом організаційного розвитку підприємств торгівлі, забезпечити керованість внутрішньоорганізаційної динаміки та активацію управління на всіх рівнях менеджменту.

Результати проведених досліджень і пошуків, відображені в дисертаційній роботі, можуть бути використані не тільки у сфері торгівлі, а й знайти широке практичне застосування в інших галузях з урахуванням специфічних умов.

Науково-практичні результати дисертації впроваджено при розробці проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю», Програми розвитку внутрішньої торгівлі до 2012 року, галузевих стандартів вищої освіти «Засоби діагностики якості вищої освіти» спеціаліста та магістра зі спеціальності «Менеджмент організацій», освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів і магістрів зі спеціальності «Менеджмент організацій», варіативної частини стандартів вищої освіти Київського національного торговельно-економічного університету освітньо-професійних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки магістрів зі спеціальності «Бізнес-адміністрування» (програм «Торговельний менеджмент», «Фінансовий менеджмент», «Маркетинговий менеджмент»), міжнародної програми «Європейський менеджмент», спеціальностей «Менеджмент інноваційної діяльності», «Управління інноваційною діяльністю», «Менеджмент організацій» (програми «Менеджмент організацій торгівлі», «Менеджмент митної справи», «Менеджмент персоналу»).

Також результати дисертаційного дослідження використано при розробці програм навчальної дисципліни «Менеджмент» галузевого стандарту вищої освіти освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів з напряму підготовки «Товарознавство та торговельне підприємництво», курсу «Менеджмент і адміністрування» галузевого стандарту вищої освіти освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів з напряму підготовки «Менеджмент», навчальної дисципліни «Менеджмент організації», підготовці навчальних посібників «Менеджмент організації. Практикум», «Проектування закладів ресторанного господарства», вдосконаленні навчальних програм дисциплін «Менеджмент організації», «Теорія організації».

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. З праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення й ідеї, які є результатом особистих досліджень здобувача. Внесок здобувача в цих роботах зазначений у переліку публікацій за темою дисертації. У цій роботі матеріали та висновки кандидатської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації впроваджено в системі Міністерства економіки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, пройшли апробацію на діючих підприємствах України, у навчальному процесі Київського національного торговельно-економічного університету та оприлюднено на 29 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу» (23-25 жовтня 2002 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств» (28 листопада 2003 р., м. Біла Церква); науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів КНТЕУ за підсумками науково-дослідної роботи за 2001-2002 рр. (5-6 березня 2003 р., м. Київ); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Підприємництво та менеджмент: українські реалії та перспективи розвитку» (21-23 березня 2003 р., м. Львів); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України» (21-23 травня 2003 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Современные технологии в менеджменте» (16-21 вересня 2003 р., м. Алушта); ІІІ Міжнародній науково-методичній конференції «Менеджмент малого и среднего бизнеса: проблемы, обучение, перспективы» (22-26 вересня 2003 р., м. Севастополь); ІІ Міжнародній конференції «Сучасні проблеми управління» (27-28 листопада 2003 р., м. Київ); II Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (12-14 травня 2004 р., м. Полтава); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетингові дослідження в Україні» (25-28 травня 2004 р., м. Ялта); науково-практичній конференції «Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі» (22-24 жовтня 2004 р., м. Тернопіль); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Современные информационные технологии в экономике и управлении предприятиями, программами и проектами» (12-18 вересня 2005 р., м. Алушта); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика» (27-28 жовтня 2005 р., м. Київ); Всеукраїнському круглому столі «Конкурентна політика в Україні та напрями її вдосконалення» (16 листопада 2005 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках» (3-4 лютого 2006 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект)» (15 березня 2006 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка підприємства: теорія та практика» (23-24 березня 2006 р., м. Київ); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Современные информационные технологии в экономике и управлении предприятиями, программами и проектами» (11-17 вересня 2006 р., м. Алушта); Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (10-12 травня 2006 р., м. Полтава); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика» (11-12 жовтня 2007 р., м. Дрогобич); науковій конференції «Съвременни управленски практики V» (16-18 лютого 2007 р., м. Бургас, Болгарія); Бізнес-форумі «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні» (17 квітня 2008 р., м. Київ); seminario trilaterale «L'Impresa nella realtб della New Economy» (28 квітня 2008 р., м. Мессіна, Італія); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (15-16 травня 2008 р., м. Полтава); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы управления бизнесом, предприятиями и проектами» (15-21 вересня 2008 р., м. Алушта); ІІІ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (15 жовтня 2008 р., м. Тернопіль); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів» (20-21 листопада 2008 р., м. Київ); V Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні» (14-15 травня 2009 р., м. Київ).

Наукові публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 51 праці, в тому числі: двох монографіях, з яких одна - одноосібна (16,28 друк. арк.), 25 статтях у фахових наукових виданнях (11,2 друк. арк.), 3 наукових публікаціях в іноземних (Італія, Польща, Болгарія) виданнях (1,62 друк. арк.). Деякі положення дисертаційної роботи висвітлено у 2 навчальних посібниках (13,19 друк. арк.).

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (480 найменувань), 8 додатків. Загальний обсяг дисертації - 427 сторінок, у тому числі основний текст - 375 сторінок. Зміст дисертації проілюстровано 29 таблицями, 32 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, доцільність розробки наукової проблеми, визначено мету, завдання, методи дослідження, наведено основні результати і рівень наукової новизни, дані про апробацію і практичну цінність результатів.

У розділі «Теоретико-концептуальні засади створення та функціонування організації як соціально-економічного утворення» узагальнено наукові погляди на організацію як економічну категорію, досліджено її роль у системі економічних інститутів, проведено аналіз механізмів побудови й узгодження відносин зовнішнього та внутрішнього оточення організації в контексті різних наукових концепцій, уточнено концептуальні засади визначення сутності підприємств як особливої форми організації.

Доведено, що поступове зниження уваги до усвідомлення значущості категорії «організація» в системі економічних інститутів спричинено суперечливою логікою співіснування неокласичної, інституціональної та еволюційної парадигм, полярністю та протистоянням цих концепцій. Встановлено, що організація належить до особливої групи економічних категорій, які одночасно ідентифікуються у множинності структурованих сенсових просторів. Організація як багатовимірна система у просторово-часовому континуумі може одночасно бути як економічним, так і соціальним суб'єктом.

Доведено, що функціонування організації характеризується неврівноваженістю стану, процесами трансформації встановленого порядку, еквіфінальністю, що відображають умовну залежність кінцевого стану організації від початкових умов існування її окремих елементів і організації загалом. Досягнення системою управління організації внутрішнього гомеостазу як засобу керованої підтримки своїх внутрішніх параметрів визначає ефективність діяльності організації, рівень упорядкованості її структури. Взаємодія як основа побудови відносин внутрішніх елементів стає відображенням об'єктивної різноспрямованості процесів в організації, що ідентифікують її відносно зовнішнього оточення, визначає міру впорядкованості внутрішнього середовища організації, створює передумови для набуття структурованої цілісності та синергійності, формування базису розвитку.

Особливого значення при цьому набувають висхідні принципи, за якими відбувалося створення і побудова організації, а також започаткування управління. Вони є віддзеркаленням тих закономірностей, які будуть визначати особливості розвитку організації та режим узгодження всіх типів її взаємин. Сформований комплекс управлінських завдань повинен забезпечувати своєчасність та різноманітність впливу на досягнення цілісності організації. Підтримка ефективності в межах реального монетарного діапазону організації стає умовою упередження появи девіантних моделей поведінки.

Запропоновано здійснювати оцінювання поведінки підприємств за особливим телеологічним підходом, коли підприємство перетворюється на системну сукупність подій, що вимагають керованості щодо впорядкування, а внутрішньоорганізаційні зміни стають основою існування і досягнення рівноваги та його функціональним імперативом. Таке явище, що є відображенням різноспрямованості процесів, що ідентифікують підприємство відносно зовнішнього оточення та його внутрішнього середовища, створює передумови для формування базису розвитку, потребує від підприємства генерування особливих варіантів поведінки, які визначаються ефективністю взаємодії комбінаційної варіативності складових підприємства, гармонійного узгодження його структури та функцій.

Визначено системно-інтеграційні засади функціонування підприємств, що забезпечують сприйняття його як найважливішої складової суспільства, що забезпечує життєві інтереси країни, її економічну безпеку. Обґрунтовано, що підприємство, по-перше, є об'єднанням певних динамічних елементів, які взаємодіють між собою, всередині себе, а виключна роль щодо збалансування зв'язків для досягнення стабільності, цілісності, надійності та ефективності належить менеджменту. За допомогою безперервного обміну інформацією підтримуються функції і структура підприємства та реалізується комплекс завдань існування підприємства. При цьому особливим об'єднуючим елементом виступає людина та система взаємин в організаційних утвореннях. По-друге, підприємство та зовнішнє середовище існують як єдине ціле, у зв'язку з чим у процесі функціонування підприємств повинно бути сформовано відповідний потенціал розвитку як сукупності апріорних можливостей до створення нової споживчої якості для задоволення потреб суспільства. По-третє, підприємство повинно бути зорієнтованим на активізацію процесів обміну. По-четверте, підприємство, як таке, що не може існувати повністю тільки в одному з ідентифікаційних сенсових просторів, має бути багатовимірною та мультипросторовою системою, де всі внутрішні організаційні процеси повинні розглядатися як цілісний інтегративний інструмент забезпечення розвитку та активного використання можливостей, що формується при взаємодії із динамічним та невизначеним зовнішнім середовищем. По-п'яте, менеджмент підприємства повинен обирати цільову модель використання управлінських засобів, різновидів, обсягів, джерел, ресурсів та реалізовувати всю повноту та комплексність своїх функцій, функцій підприємства.

Обґрунтовано необхідність врахування змін когерентного і конгруентного зовнішнього середовища, що забезпечує континуальну індивідуалізовану успішність та єдність циклічної причинності її досягнення, цілісність, керованість та функціональну стійкість підприємств як особливого соціально-економічного утворення.

У розділі «Концептуально-методологічні основи розвитку підприємства як системоутворюючого явища» досліджено системоутворюючі властивості організаційного розвитку підприємства як об'єкта наукового пізнання та об'єкта управління, узагальнено методологічні засади узгодження взаємин підприємства із зовнішнім і внутрішнім середовищем, виявлено недоліки методологічного базису концепцій розвитку підприємства, обґрунтовано концептуально-методологічні засади керованого збалансованого розвитку, ключові детермінанти організаційного розвитку підприємств, запропоновано нові й уточнено існуючі дефініції окремих понять та явищ.

Обґрунтовано, що розвиток належить до особливого класу явищ, оцінювання та опис яких вимагає адекватної методологічної основи. Основною відмінністю організаційного розвитку від інших динамічних внутрішніх процесів є підвищення, а не зниження якісного рівня підприємства. Автором доведено, що сприйняття розвитку як іманентного процесу спричиняє виникнення організаційних патологій і є руйнівним для підприємства тому, що протирічить узагальненому підходу до оцінювання успішності менеджменту. Правильне розуміння природи розвитку забезпечує раціоналізацію механізму управління всією сукупністю внутрішньоорганізаційних процесів та запобігає вибору менеджментом підприємства неправильних політик. Зв'язок між функціонуванням та розвитком має діалектичний характер через: усунення та якісне перетворення застарілих елементів підприємства; своєчасне акумулювання, накопичення, збалансування та передачу тих елементів системи, які є основою забезпечення переходу до нового рівня організованості. Тому розвиток не може бути інтерпретованим як процес з лінійною закономірністю, а зміни, що відбуваються в нерівноважній соціально-економічній системі, якою є підприємство, не означають неодмінного поліпшення її якісних характеристик.

Запропоновано організаційний розвиток підприємства вважати системним процесом, результатом ініціативних прогресивних перетворень, що змінюють способи та умови його функціонування, рівень радикальності яких є результатом вибору менеджменту, а не детерміновано минулими подіями; коли прогресивність перетворень у кожній підсистемі набуває реального змісту тільки якщо їм відповідають прогресивні зміни в інших. Повнота та своєчасність відтворення системи принципів, які сформульовані, є необхідною умовою забезпечення керованого розвитку підприємств, а встановлення обмежень, за якими рівень споживання стає руйнівним або передбачає вилучення з процесів функціонування стратегічно значущих ресурсів чи їх окремих компонентів, не допускає споживацького ставлення до ресурсів та можливостей, вимагає постійного контролювання та попередження виникнення випадкових обставин і непередбачуваних подій.

Встановлено, що довгострокова конкурентоспроможність підприємства залежить від здатності системи менеджменту своєчасно розпізнавати релевантні зміни в конкурентному середовищі і забезпечувати повноту реалізації потенціалу розвитку. Обґрунтовано концептуально-методологічні засади забезпечення керованого збалансованого розвитку, що базується на ідеї узгодження темпів підвищення результативності діяльності із можливостями пропорційно забезпечувати: задоволення матеріальних і духовних потреб працівників; раціональне та екологобезпечне господарювання й високоефективне використання ресурсів; підтримку сприятливих для здоров'я людини умов життєдіяльності, збереження і відтворення потенціалу розвитку.

Відповідно до парадигми «ринок - розвиток - результат» зовнішня ринкова структура буде визначати контури та континуум траєкторій поведінки підприємства, які будуть дозволяти йому досягати переваг над конкурентами та гарантованої результативності програм організаційного розвитку. Водночас, згідно з парадигмою «ресурси - розвиток - результат» конкретний сценарій розвитку, його радикальність повинен стати результатом свідомо ініціативної поведінки, що зорієнтована на формування належної комбінації ресурсів.

Визначено ключові детермінанти збалансованого керованого організаційного розвитку підприємств: активізація процесів товарообміну; створення нового продукту для задоволення потреб суспільства, реалізація всієї повноти і комплексності організаційних функцій та їх детермінованість у визначеній системі пріоритетів, функцій та завдань діяльності, своєчасність ініціативних дій менеджменту щодо формування цільової моделі визначення різновидів, обсягів, джерел використання ресурсів та можливостей, що створюються при взаємодії із динамічним та невизначеним зовнішнім середовищем, де управління взаємодіями є основою побудови оптимальних відносин.

У розділі «Теоретико-методологічні засади організаційного розвитку підприємств торгівлі» теоретично обґрунтовано методологічний базис цільового організаційного розвитку, удосконалено методологію формування потенціалу організаційного розвитку підприємств торгівлі, запропоновано теоретико-методологічні засади формування організаційної досконалості та компетентності, удосконалено методичний інструментарій оцінки наповнюваності організаційного розвитку підприємств торгівлі в умовах реалізації політики множинності пріоритетів діяльності, обґрунтовано концептуальні засади і практичні рекомендації запровадження активно-ініціативної моделі менеджменту підприємств торгівлі.

Встановлено, що підприємства торгівлі впливають на підвищення валового внутрішнього продукту; є центром перерозподілу грошової маси та визначальним фактором стабілізації цін, збалансованості бюджету; забезпечують зв'язки між сферами товарного виробництва і споживання для розширеного суспільного відтворення продукту і галузей; змінюють соціокультурне середовище суспільства, соціальну структуру, структуру споживання, систему цінностей та уподобань членів суспільства.

Автором запропоновано застосовувати модель трансляції інтересів суспільства в пріоритети діяльності підприємств торгівлі і галузі як теоретичного базису розробки та реалізації управлінських рішень для досягнення гармонізації та керованості внутрішньоорганізаційних процесів Застосування такого підходу дозволяє формувати цілеорієнтовану політику розвитку підприємств торгівлі, основними функціями якої повинні бути: реалізація потенціалу розвитку; забезпечення ефективної взаємодії з іншими інституційними утвореннями; здійснення самореалізації та взаємодії з метою забезпечення ефективного функціонування загалом; наближення економічної поведінки до суспільних вимог та очікувань; підтримка збалансованості між економічним, організаційним, правовим, соціальним, екологічним середовищем; збалансування та гармонізація форм реалізації відносин власності - всебічний розвиток суспільства загалом та підприємств торгівлі зокрема, їх потреб, інтересів, стимулів.

Доведено, що пошук сприятливих варіантів скоординування векторів розвитку держави та суб'єктів торговельного підприємництва досягається через наближення суспільних інтересів до пріоритетів діяльності підприємств торгівлі. Для оцінювання такого наближення запропоновано використовувати величину, за допомогою якої можна описати параметри функції корисності поведінки підприємства:

де G - обсяги продажу товарів (-у) i-му домашньому господарстві або i-му індивіду через визначені формати торговельних підприємств; Z - рівень соціально-економічного забезпечення населення; e - характер розподілу торговельної послуги серед населення, (у т.ч. рівень забезпеченості населення торговельними послугами з урахуванням соціальної та територіальної диференціації); Е - сукупна пропозиція торговельних послуг; Е^h (h = 1, 2,...Н) - рівень забезпечення торговельними послугами для індивідуума h; X^і (обсяг товарної маси (або структура споживання), що припадає на i-е домашнє господарство або i-го індивіда); Н - загальна кількість домашніх господарств; оптимальне представлення суспільних благ, пов'язане з максимізацією функції соціального добробуту:, де індивідуальні корисності U^h (h = 1, 2,...H) є, у свою чергу, функціями від розподілюваних суспільних благ, до яких включено E^h як чисте суспільне благо, тобто, а оптимальна норма споживання торговельної послуги G визначається як.

Якщо = 0, то виконуються умови оптимальності і має місце ідеальна трансляція потреб суспільства в пріоритети діяльності підприємств сфери торгівлі. Якщо > 0, то має місце нерівність:

що відповідає політиці підприємств, за якої відносна частка результатів діяльності підприємств торгівлі нижча за значення, яке обумовлене сукупністю індивідуальних інтересів членів суспільства. Якщо < 0, то виконується нерівність:

що має місце у тому разі, коли результати діяльності підприємств торгівлі перевищують та випереджають очікування суспільства загалом.

Обґрунтовано, що механізм організаційного розвитку, який визначає динамічний стан системи управління, обумовлює ступінь її рухливості, сприйнятливості до умов, що змінюються, стає джерелом інституційного наповнення підприємства, передумовою досягнення цілей підприємства та визначним чинником сформованого організаційного потенціалу розвитку. Компонентний склад потенціалу розвитку визначається основними підсистемами підприємства і стає одночасно об'єктом оцінювання та управління. Дієздатність потенціалу розвитку щодо належного режиму реалізації та нарощування повинно досягатися через налагодження зв'язків між стратегічним та оперативним управлінням на засадах використання методичного інструментарію, що забезпечує єдність підходів, оцінок, вимірювання та принципу встановленого зворотного зв'язку між видами управління.

Запропоновано під організаційною компетентністю розуміти систему здатностей підприємства щодо повної реалізації потенціалу розвитку через своєчасне створення необхідної комбінації організаційно-економічних переваг. Процес керованого формування власної компетентності забезпечує: отримання мультиплікативних та синергійних ефектів; підвищення інноваційної активності та сприйнятливості; гармонізовану цілісність внутрішніх підсистем; стратегічну спрямованість використання ресурсів; здатність до конструктивного комбінування складових ресурсного потенціалу та підприємства загалом. Ключовими факторами для зростання компетентності є: досягнення максимального мультифункціонального навантаження, свідомо ініціативне своєчасне оновлення технологій та продукування організаційних інновацій, збалансована кадрова, фінансова, цінова та асортиментна політика, безперервне нарощування якості діяльності.

Автором розроблено алгоритм оцінювання компетентності підприємства, спроможності підприємства задовольняти свої життєві потреби за умов гармонізації взаємин із зовнішнім оточенням та реалізації усього комплексу організаційних функцій, що можна подати як: функцію узгодження структури операційної діяльності (SP); основних засобів (ІК); робочої сили (IL); інноваційної поведінки (IN) ; фінансових ресурсів (FIN); якості управління (Q):

та запропоновано до використання індекс повноти організаційного розвитку, який відображає комплексність зростання компетентності підприємства щодо пропорційного досягнення поставлених економічних цілей, вирішення соціальних програм та компенсування екологічних втрат. Таким чином може бути реально оцінений рівень організаційної досконалості щодо: керованості економічних дій при використанні обмежених ресурсів; оптимальності реконструкції структур підприємства у період їх адаптації до зміни природного, соціального та економічного середовища; гармонійності поєднання соціальних, природних, економічних пріоритетів розвитку; збереження надійності та цілісності підприємства; досягнення ефекту синергійності у взаємодії складових елементів підприємства та відносинах підприємства із зовнішнім середовищем. Прийняття рішення щодо вибору тієї чи іншої конфігурації потенціалу організаційного розвитку як моделі забезпечення організаційної досконалості є математичною багатокритеріальною задачею оптимізації в умовах рівноваги критеріїв.

Для відображення всієї різноманітності аспектів функціонування підприємства обґрунтовано концепцію активно-ініціативної моделі менеджменту, яка ґрунтується на тому, що підприємство не повинно виконувати лише роль пасивного спостерігача змінюваності зовнішнього оточення. Кожне підприємство має самостійно визначати комбінаторику всіх необхідних до споживання ресурсів, а його розвиток може бути забезпеченим за умов виділення ключових ресурсів та на основі дотримання принципів їх раціонального використання. Динамічною компонентою підприємства має бути активне комбінування ресурсів та можливостей задля досягнення необхідного режиму (траєкторії) розвитку за тих чи інших сценарних особливостей впливу зовнішнього середовища та внутрішньоорганізаційних процесів, а результати оцінювання можливостей та ринку є важливим сигналом для формування потенціалу розвитку підприємства.

Доведено, що активно-ініціативна модель створення та функціонування підприємства торгівлі формує підґрунтя повного і беззаперечного використання існуючого потенціалу розвитку підприємства, активного пошуку можливостей упередження конфліктів та проблем, забезпечує можливість використання всієї сукупності інтенсивних та екстенсивних управлінських технологій, максимальну зосередженість життєвого простору підприємства на дотриманні політики паралельно-послідовного розвитку здатностей своєчасно задовольняти інтереси суспільства, що автор визначив для підприємств як розвиткоформуючі та розвиткозабезпечуючі фактори.

У розділі «Дослідження особливостей організаційного розвитку торговельних підприємств» розглянуто основні тенденції розвитку внутрішнього ринку України та торгівлі, проведено оцінювання організаційної динаміки, повноти реалізації комплексу організаційних функцій та наповнюваності розвитку підприємств торгівлі.

Встановлено, що зростання і вдосконалення національного господарства країни залежить від динамічного та ефективного розвитку торгівлі, що виконує роль економічного двигуна для інших галузей, сприяє безперервності відтворювальних процесів, здійснює ринкове узгодження споживчого попиту і товарної пропозиції, забезпечує ефективні господарські та міжрегіональні зв'язки. Визначено специфічні особливості формування і функціонування ринку торговельних послуг: високий динамізм, територіальну сегментованість, локалізованість, велику швидкість оборотності капіталу, чутливість до змінювання ринкової кон'юнктури, одночасну універсалізованість та індивідуалізованість діяльності підприємств торгівлі.

Доведено, що торговельне підприємництво є одним із видів економічної діяльності, що має найвищий потенціал розвитку. У 2008 р. за темпами зростання валової доданої вартості торгівля посідала третє місце серед галузей економіки. Протягом останніх п'яти років в Україні площа торговельних об'єктів збільшилася на 35,3 відсотка (у містах - на 52 відсотки), кількість суб'єктів ЄДРПОУ, що обрали основним видом діяльності торгівлю, у 2009 р. досягла 309,9 тис. (однак на початок 2008 р. їх кількість була в 2,03 раза меншою, ніж у 1990 р.), створюються вітчизняні торговельні мережі. Кількість роздрібних ринків за цей період зменшилася на 3 відсотки, а частка реалізації товарів на ринках скоротилася у 2008 р. до 26,3 відсотка обсягу продажу споживчих товарів. Підприємства торгівлі мають один із найнижчих ступенів зносу основних засобів (у середньому 29%), галузь забезпечує робочими місцями понад 20% економічно активного населення, і рівень зайнятості в галузі щорічно зростає в середньому на 1 в. п., що позитивно впливає на інвестиційну привабливість торговельного підприємництва загалом. Зокрема, станом на 1 квітня 2009 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у сферу торгівлі становив 3,744 млрд доларів США, або 10,3 відсотка обсягу іноземних інвестицій в економіку. Доведено, що процес поступового нарощування організаційної досконалості підприємств торгівлі відбувався в 2000-2006 рр. При цьому найвищого рівня наповнюваності та збалансованості організаційного розвитку досягнуто в 2006 р. (середня інтегральна оцінка 0,606).

Незважаючи на значний організаційний потенціал, який закладено в основу функціонування сфери торгівлі, з 2008 р. в діяльності суб'єктів торговельного підприємництва виявлено симптоми кризи. Темпи зростання обороту роздрібної торгівлі й обсягу роздрібного товарообороту підприємств (у порівнянних цінах) за перше півріччя 2009 р. уповільнилися і складають 84,6 та 80,3 відсотка до обсягів минулого року, рентабельність операційної діяльності торговельних підприємств у 2008 р. знизилася до рівня 2000 р. (близько 1,0%), а частка збиткових підприємств у поточному році досягла - 41% (для порівняння у 2008 р. - 32,1%). Наповнюваність організаційного розвитку 76,2% підприємств суттєво погіршилася, а 23,8% - наблизилися до межі банкрутства. Середня інтегральна оцінка досягла найнижчого рівня за останні десять років, зменшившись до значення 0,351 (див. таблицю).

Визначено, що неспроможність роздрібних торговельних підприємств налагодити конструктивні господарські зв'язки з виробниками та постачальниками продукції є причиною подальшого зменшення товарообороту, дестабілізації продовольчої ситуації, неефективності контролю за якістю товарів. Виявлено системні помилки менеджменту на стадії формування стратегії та тактики діяльності підприємств торгівлі: надлишкова зосередженість менеджменту підприємств торгівлі на отриманні монорезультату - прибутку при одночасному зменшенні витрат, насамперед, на соціальні програми, необґрунтована цінова та незбалансована асортиментна політика, ігнорування вимог стандартів організації торговельно-технологічного процесу в межах визначеного формату об'єктів торговельної діяльності при поступовому зниженні якості діяльності загалом, свідоме порушення конкурентного законодавства та ігнорування прав споживачів.

Встановлено основні причини ситуації, що обумовили перетворення стратегічної кризи на кризу рентабельності та ліквідності: неурегульованість на законодавчому рівні питань щодо здійснення торговельної діяльності та взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування у процесі реалізації державної політики у сфері торгівлі; помилковість вибору менеджментом політики щодо пріоритетів у діяльності та несвоєчасність реагування на проблеми; обмеженість спектра результатів, що мають бути відтвореними підприємствами торгівлі як підприємницькими одиницями.

Обґрунтовано, що зростання рівня культури споживання, переорієнтація споживачів торговельних послуг із цінових критеріїв на критерії якості та безпеки вимагають розробки нових стандартів якості та успішності функціонування підприємств торгівлі, перетворення традиційних цільових орієнтирів діяльності підприємств та такі, що враховують повноту та своєчасність задоволення ціннісних уподобань учасників діяльності.

19

Динаміка наповнюваності розвитку підприємств торгівлі України у 2000-2008 рр

Примітка. в/розв - високорозвинений об'єкт; розв - розвинений об'єкт; ср/розв - середньорозвинений об'єкт; сл/розв - слаборозвинений об'єкт; криз - кризовий об'єкт.

20

У розділі «Методичний інструментарій організаційних перетворень» запропоновано механізм активізації менеджменту, що ґрунтується на програмно-алгоритмічній сутності організаційних трансформацій; удосконалено методичні підходи до узгодження процесів організаційних перетворень на підприємствах торгівлі; визначено цільові орієнтири та індикатори своєчасності запровадження трансформацій; обґрунтовано рекомендації щодо узгодження процесів організаційного проектування, які будуть забезпечувати торговельному підприємству стабільність результативного функціонування, керованість та синергійність.

Встановлено, що організаційний механізм є джерелом інституційного наповнення підприємства. Він формує сукупність відносин, унікальних норм, традицій та системи поведінки. Механізм активізації менеджменту створює інституційний простір, що структурує стратегії, управлінські рішення, визначає динамічний стан систем управління підприємств торгівлі, ступінь адаптованості до умов, що змінюються, та комбінаційну варіативність синергійної концентрації організаційних компетенцій і управлінських інструментів.

Автором встановлено, що реформування підприємства є частиною трансформаційного процесу, пов'язаного із нарощуванням його функціональних можливостей через оновлення традиційних соціально-економічних орієнтирів діяльності, технологій управління, структур, адекватних вимогам часу. Доведено, що єдиної універсальної моделі реформування не існує. Для кожного конкретного підприємства вона залежить від ареалу та масштабу діяльності, його структури, технології, ресурсів, кваліфікації працівників, якості менеджменту, ситуації на ринку, індивідуального сценарію перетворень. Інституційна функція реформування підприємства має такий вигляд: