Виникнення і основні напрямки "екологічного маркетингу"

Підсумовуючи, зазначимо, що екологічний маркетинг потрібно розглядати як філософію ведення бізнесу, орієнтовану на гармонізацію взаємовідносин суспільства і навколишнього середовища, що реалізується через екологізацію товарної, цінової, розподільчої та комунікаційної політики. Методичним підходом, який дозволяє впроваджувати засади екологічного маркетингу на рівні підприємства є побудова ланцюжка екологічної цінності. Він дозволяє оптимізувати екологічну ефективність продуктів на усіх етапах їх екологічного життєвого циклу, сформувати необхідних комплекс маркетингових засобів для досягнення екологічних цілей підприємства та галузі.

4. Дослідження екологічного маркетингу на прикладі ПрАТ «Агроресурс»

Одним із видів розвитку екологізації підприємств є розвиток екомаркетигу, його частин та комплексу заходів із забезпечення виробництва екопродукту або екопослуг. В умовах ринкових відносин виникає обґрунтована необхідність у зміні структури промислових підприємств. Ця потреба виникає також через вплив інструментів екомаркетингу, що може призвести до реструктуризації підприємства.

Розвиток підприємств, збільшення обсягів виробництва, вихід на нові ринки збуту, особливо якщо підприємство орієнтоване на експорт своєї продукції, в сучасних ринкових умовах враховується і є однією з пріоритетних екологічна складова. Враховується не лише екологізація самої продукції, але й екологічна безпека виробництв в цілому.

Екологічне виробництво на підприємстві дає можливість зменшити екоризики виробництва й утилізації відходів. Утилізація відходів передбачає: зменшення викидів в атмосферу, ґрунти, гідросферу (океани, моря, річні та підземні води); перероблення ресурсів; зменшення впливу на біосферу енергетичного забруднення (теплове, світлове, шумове, електромагнітне, радіоактивне). Екомаркетинг дозволяє перебудувати роботу підприємства з урахуванням цих вимог.

Розглянемо прикладні засади екологічного маркетингу на прикладі ПрАТ «Агроресурсі» (м. Рівне).

Приватне акціонерне товариство «Агроресурс» було засноване в серпні 1997 року. Виробнича діяльність була розпочата в квітні 2002 року з випуску першої партії опалювальних котлів в кількості 49 одиниць. Постійно зростаючий попит на продукцію і відповідне нарощування об'ємів виробництва дали свій результат: на сьогодні більше 800 тис. опалювальних приладів ПрАТ «Агроресурс» обігріває помешкання населення України та країн близького зарубіжжя. За офіційними даними Державного комітету статистики України, в 2011 році частка ПрАТ «Агроресурс» в загальному об'ємі виробництва котлів на Україні склала близько 20% [61].

ПрАТ «Агроресурс» виробляє опалювальну та водонагрівальну техніку власної конструкції під торговими марками «Данко», «Рівнетерм» та «ОК». Асортимент продукції налічує більше 300 модифікацій опалювальних апаратів потужністю від 2 до 400 кВт, призначених для автономних і індивідуальних систем опалення:газові, твердопаливні та електричні; димохідні і з герметичною камерою згорання; одно- і двохфункційні; підлогові і настінні; зі сталевим, чавунним або мідним теплообмінником. Вони комплектуються автоматикою безпеки і регулювання HONEYWELL (Нідерланди), SIT (Італія) або KARE (Польща) і високоефективними мікрофакельними пальниками з жаростійкої нержавіючої сталі. ККД опалювальних приладів досягає 93%.

З 2008 року підприємство освоїло новий напрямок діяльності - виробництво торгового обладнання під ТМ «Рістел». ТМ «Рістел» - це системи металевих універсальних стелажів для оснащення торгових площ під різноманітні групи товарів: продукти харчування, побутову хімію, канцтовари, інструменти та побутову техніку, і т.д. Широкий вибір конфігурацій та кольорів дає можливість застосовувати обладнання в приміщеннях будь-яких розмірів, форм та оформлення.

Вся продукція випускається на сучасному високотехнологічному устаткуванні: штампувальні лінії фірми Amada (Японія), листозгинальні преси Finn-Power (Фінляндія) і Amada (Японія), конвеєри для збирання продукції, автоматизована лінія порошкового фарбування Ideal-Line (Данія). Випробувальна теплотехнічна лабораторія заводу дозволяє проводити випробування всіх новинок виробництва. Продукція «Агроресурсу» сертифікована в Україні, Росії, Білорусії та Молдові. Система управління якістю на підприємстві відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO 9001:2008.

Висока якість продукції, натхненна та результативна праця колективу підприємства знайшли своє визнання. ПрАТ «Агроресурс» ставав Переможцем Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України» 2003, 2004 та 2005 років. У 2004 році підприємство стало Лауреатом Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна». В листопаді 2004 року підприємство отримало Золоту медаль на Всеукраїнському конкурсі «Кращий вітчизняний товар року». У грудні 2004 року товариство отримало диплом Лауреата Міжнародного конкурсу «Золоті торгові марки». Вже третій рік поспіль, починаючи з 2008 року, підприємство входить до числа лідерів Національного Бізнес Рейтингу в галузі «Виробництво металевих резервуарів, радіаторів та котлів центрального опалення. У 2011 році «Агроресурс» здобув перемогу в ІХ-му загальноміському відкритому рейтингу популярності м. Рівне «Гордість міста» в номінації «Кращий виробничий колектив». Згідно указу Президента України №549/2007 «Про відзначення державними нагородами» генеральному директору Редьку Володимиру Миколайовичу присвоєно почесне звання: «Заслужений машинобудівник України».

Невід'ємним атрибутом діяльності товариства є його участь у благодійних акціях. На початку виробничої діяльності керівництвом було прийнято рішення - кожен ювілейний котел виділяти на благодійні цілі. Таким чином вже більше ста одиниць продукції було подаровано багатодітним сім'ям, ветеранам, інвалідам війні, дитячим будинкам та іншим соціально-незахищеним верствам населення.

Розрахунки свідчать:

1) виручка від реалізації продукції протягом 2013 року зросла на 5% у порівнянні з 2012 роком, проте вже у 2014 році скоротилася на 28,6%, тоді як собівартість реалізованої продукції у 2013 році зросла на 11,3% порівняно з 2007 роком, а у 2014 році скоротилася лише на 24,9%;

2) чисельність персоналу підприємства має сталу тенденцію до скорочення, і за 2012-14 рр. зменшилася на 21%, це позначилося на фонді оплати праці штатних працівників;

3) хоча підприємство працює прибутково, проте, абсолютні розміри чистого прибутку щороку скорочувалися і за звітні періоди 2012-2014 років зменшилися в двічі;

4) показник рентабельності виробництва максимальним був у 2012 році, а в 2013 і 2014 роках становив відповідно 5,74 і 5,54%.

Розглянемо екологічну політику ПрАТ «Агроресурс».

Екологічна політика досліджуваного підприємства включає в себе наступні етапи:

1) визначення екологічних цілей і завдань;

2) розробка та впровадження на підприємстві системи екологічного маркетингу (частина загальної системи маркетингу, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації екологічної політики, цілей і завдань);

3) розробка системи показників для оцінки екологічних результатів діяльності (екологічний аудит);

4) проходження екологічної сертифікації та отримання екомаркіровки.

Досліджуване підприємство діє на засадах маркетингу і розробляє свій комплекс маркетингу. Розглянемо особливості кожного з чотирьох основних елементів маркетингового комплексу ПрАТ «Агроресурс»

1) Продукція - опалювальні прилади торгових марок «Данко», «ОК», «Рівнетерм» : екологічними цілями досліджуваного підприємства при плануванні товару, включаючи його упаковку, є скорочення споживання ресурсів та скорочення шкідливих викидів впродовж всього циклу його існування - від розробки до утилізації газових котлів, навісних котлів, парапетних котлів, газових колонок, конвекторів та твердопаливних котлів.

2) Ціна. Відомо, що багато споживачів погодяться платити дещо вищу ціну за екологічні товари, якщо будуть переконані у збільшенні цінності товару. Додатковими цінностями опалювальних приладів ПрАТ «Агроресурс» є покращені показники, функції, дизайн, стиль, смак тощо.

3) Просування. Підприємство використовує такі основні типи екологічної реклами як

- реклама, яка наголошує на зв'язку між товаром та навколишнім середовищем;

- реклама, яка просуває екологічний стиль життя через споживання опалювальних приладів вищевказаних торгових марок;

- реклами, яка представляє корпоративний імідж екологічної відповідальності.

Важливими інструментом комунікацій в еко-маркетингу ПрАТ «Агроресурс» є PR.

4) Місце: вибір того, де та коли продукт стане доступним, має суттєвий вплив на споживачів. Так, ПрАТ «Агроресурс» має широку дилерську мережу не лише в Україні, але й за кордоном (Білорусь, Молдова тощо).

Вигоди, які отримує ПрАТ «Агроресурс» завдяки тому, що впровадило і сумлінно підтримує систему управління навколишнім середовищем (менеджменту), пройшло екологічну сертифікацію, наступні:

1) спостерігається зниження виробничих витрат підприємства за рахунок зниження споживання енергії, води, сировини і матеріалів;

2) підприємство відмовилося від використання не відновлюваної сировини і матеріалів;

3) спостерігається зниження кількості відходів підприємства у зв'язку з переорієнтування виробничих процесів на маловідходні технології;

4) скоротилися транспортні витрати шляхом більш детального опрацювання логістичних схем з позиції підходів екологічного менеджменту;

5) відділ охорони праці зафіксував економію на витратах за рахунок попередження позаштатних, аварійних ситуацій і зменшення екологічних ризиків;

6) підприємство розраховує отримати пільги за свою екологічну активність.

5. Переваги і недоліки екологічного маркетингу на вітчизняному ринку

Сучасний маркетинг в цілому має виключно економічні цілі та прагне до балансу економічних інтересів виробника та споживача. Однак в останні роки заклопотаність впливом виробничої сфери на стан навколишнього середовища торкнулася не тільки уряд і вчених, але й широку громадськість в особі споживача. Для того, щоб питання захисту навколишнього середовища було одним з головних завдань та цілей сучасного маркетингу, безумовно, необхідно, щоб це обумовлювало збільшення прибутку.

Екологічний маркетинг є одним із дієвих механізмів, що дозволяє забезпечити екологізацію соціально-економічного розвитку.

Так, використання інструментарію та методичних підходів екологічного маркетингу на регіональному рівні дозволяє забезпечити екологізацію відтворювальних процесів відповідних територіальних утворень, збалансувати досягнення цілей економічного та екологічного розвитку регіональної системи через застосування маркетингових важелів екологічного управління.

В галузевому аспекті, застосування методичного інструментарію екологічного маркетингу забезпечує екологізацію пропозиції відповідної галузі, зменшує рівень природоємності та екодеструктивного впливу технологічних процесів, формує її конкурентоспроможність на національному та зарубіжних ринках .

На рівні господарюючих суб'єктів екологічний маркетинг сприяє реалізації місії та екологічних цілей підприємства, значною мірою впливає на конкурентоспроможність підприємства у довгостроковій перспективі. Комплексна реалізація принципів екологічного маркетингу, як філософії ведення бізнесу - на рівні господарюючих суб'єктів, та однієї з функцій управління - на державному та регіональному рівні, сприятиме реалізації екологічних цілей розвитку та задоволенню екологічних потреб суспільства в цілому та держави, зокрема.

Основною метою екологічного маркетингу на рівні суб'єкта господарювання науковці називають виявлення незадоволеного попиту в екологічно чистих умовах довкілля, екологічно чистих товарах, техніці та технологіях з метою орієнтування виробництва на задоволення екологічних потреб, тобто забезпечення розроблення, випускання і реалізації екологічних товарів, на які на ринку є попит. [1, с. 56-62].

У цілому, можна говорити про те, що активне використання інструментів екомаркетингу в даний момент відкриває для компаній великі можливості для поліпшення сприйняття їх іміджу споживачами.

Відповідальність екомаркетингу спрямована на 3 чинники: споживачів; підприємства; державу.

Держава з точки зору екомаркетингу має особливу соціальну відповідальність із створення та застосування комплексу законів, спрямованих на попередження забруднення і погіршення навколишнього середовища. У багатьох країнах у цій галузі існують чітко сформульовані нормативно-правові акти. Створення та введення податків на відходи та упаковки, які не піддаються повторному використанню, встановлення високих норм і стандартів на викиди та на пересувні відходи, стягнення податків і штрафів та застосування покарань, підвищення цим ефективності припинення діяльності підприємств, які не виконують своїх обов'язків у цій сфері. Фундаментальним стартовим питанням є використання земельних ресурсів. Використання новітніх ідей на зразок повторного використання сонячної енергії та раціонального ведення сільського господарства мають стимулювати дохід підприємства, а керівники повинні вбачати у проблемах екологічного характеру джерело для розвитку їхнього бізнесу. Інвестиції в екологію повинні бути такими ж ефективними, як у власне виробництво, з низьким рівнем ризиків, тоді життєдіяльність людини перебуватиме в гармонії з навколишнім середовищем [48].

Розглянемо, як впливає рівень екологічності товарів на екологічну безпеку країни: рівень екологічної безпеки країни залежить від обсягів виробництва товарів різного рівня екологічності (у спрощеному вигляді він є функцією суми добутків рівнів екологічності товарів на обсяги їх виробництва та споживання).

Для споживачів екомаркетинг виконує роль інформатора про серйозність забруднення навколишнього середовища та надання належного виховання на екологічних принципах, щоби дитина зростала у повазі до природи. Освітні заходи спрямовуються на формування споживчих екологічних стандартів і поведінки, переконують громадян, що продукти та послуги, розроблені або надані на екологічній основі, покращать якість життя. З огляду на це необхідно ввести податок на «зелені продукти».

Стосовно підприємств екомаркетинг спрямовується на перехід до екологічних принципів, активізацію досліджень щодо застосування нових, чистих, технологій, розробка нових екологічних продуктів і послуг, які не шкодять середовищу.

Існує кілька причин, через які підприємствам необхідно більш широко використовувати зелений маркетинг;

1. Організації сприймають екологічний маркетинг як одну з можливостей, які можна використовувати для досягнення своїх цілей.

2. Організації вважають, що вони мають моральне зобов'язання бути більш соціально відповідальними.

3.Урядові структури змушують фірми стати більш відповідальними.

4. Природоохоронна діяльність конкурентів змушує фірму змінити свою маркетингову діяльність на екологічну.

5. Вартісні чинники, пов'язані з утилізацією або скороченням використання матеріалів змушують підприємства змінити свою поведінку. Всі типи споживачів, як індивідуальних, так і промислових стають все більш зацікавленими та інформовані про природне середовище. Багато підприємств починають розуміти, що вони є членами більш широкого спільноти і, отже, повинні вести себе екологічно відповідальним чином. Це чинить тиск та призводить до того, що підприємства зобов'язуються досягти екологічних цілей, так само як цілей, пов'язаних із отриманням прибутку. Це призводить до інтеграції екологічних проблем в корпоративну культуру. Компанія в цій ситуації може отримати дві перспективи:

по-перше, вони можуть скористатися тим, що вони є екологічно відповідальними в якості маркетингового інструменту;

по-друге, вони можуть стати відповідальний, без сприйняття цього факту.

Ще однією важливою силою в галузі охорони навколишнього середовища маркетингу є бажання підприємств зберегти свої конкурентні позиції. У багатьох випадках фірми спостерігають за екологічною поведінкою у сфері просування конкурентів та намагаються наслідувати таку поведінку. У деяких випадках цей конкурентний тиск спонукає цілу галузь змінити і тим самим зменшити її негативний вплив на навколишнє середовище.

Підприємства можуть також використовувати зелений маркетинг в спробі вирішити питання вартості або прибутку. Утилізація екологічно шкідливих побічних продуктів, стає все є дорожчою, тому фірми, які можуть зменшити шкідливі відходи можуть нести суттєву економію витрат. При спробі зменшити кількість відходів, підприємства часто змушені переглянути їх виробничі процеси. У цих випадках вони часто розробляють більш ефективні виробничі процеси, які не тільки скоротять витрати, але і зменшать потребу в деяких видах сировини. Це дає подвійну економію коштів, оскільки відходи і сировина знижуються.

Варто зазначити, що є цілий ряд потенційних проблем, які необхідно подолати. Однією з основних проблем є те, що підприємства, що використовують зелений маркетинг, повинні забезпечити, щоб їх діяльність не вводила в оману споживачів і промисловість, і не порушите будь-яке з правил або законів, що стосуються екологічного маркетингу. У той час як державне регулювання розроблено, щоб надати споживачам можливість приймати більш обґрунтовані рішення і мотивувати їх до більш екологічно відповідальної поведінки, є труднощі у встановленні політики, яка дозволить вирішити всі екологічні проблеми, поштовх до зниження витрат і збільшення прибутку не може змусити підприємства до вирішення важливого питання про деградацію навколишнього середовища.

Якщо підприємство збирається займатися зеленим маркетингом, дуже важливо, щоб його діяльність і повідомлення не вводили в оману споживачів або галузь, і не порушувала будь-яке з правил або законів, що стосуються екологічного маркетингу. Будь-які цілі зеленого маркетингу повинні:

1) мати чіткі екологічні вигоди;

2) пояснити екологічні характеристики;

3) пояснити, які переваги досягаються;

4) виправдати будь-які екологічні вимоги;

5) використовувати значущі терміни і фотографії.

На нашу думку, ефективними шляхами вдосконалення організації маркетингової діяльності для вітчизняних підприємств є такі:

1) поетапне запровадження на підприємстві функції маркетингу з відповідною відповідальністю осіб та повноважень;

2) нарощування обсягів виробництва й реалізації товарів;

3) розширення виробництва з орієнтацією на ринок, підвищення асортименту продукції;

4) впровадження заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; зменшення витрат на виробництво продукції (тобто її собівартість);

5) підвищення якості вітчизняної продукції;

6) використання з максимальною віддачею потенціалу, що є у їх розпорядженні, у тому числі фінансових ресурсів;

7) правильне ведення цінової політики;

8) грамотна побудова договірних відносин з постачальниками й покупцями;

9) застосування сучасного програмного забезпечення маркетингової діяльності;

10) доцільне вкладання одержаного раніше прибутку, з точки зору досягнення максимального ефекту.

У продовження дослідження зазначимо, що становлення екологічного підприємництва та впровадження екологічних технологій необхідно реалізовувати через цілеспрямовану державну політику на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також через механізми ринкової активізації, що сприятимуть фінансовій підтримці становлення та розвитку екологічного підприємництва та міжнародній співпраці.

Напрямами державної екополітики є:

1) підвищення рівня суспільної екологічної свідомості;

2) поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки;

3) інтеграція екополітики та вдосконалення інтегрованого екологічного управління;

4) припинення втрат біотичного та ландшафтного різноманіття та формування екомережі;

5) забезпечення збалансованого використання природних ресурсів;

6) удосконалення регіональної екополітики.

Перелічені напрями національної екологічної політики слід спроектувати на інструменти маркетингового комплексу, а саме екологізації маркетинг-планів підприємств з метою їх адаптації до нових вимог ринку (екопросування, екобрендинг, екопаразитування тощо).

Насамкінець зазначимо, що багато компаній - і не лише в Україні, а й у Європі, у США - вважають, що ведення бізнесу на засадах сталого розвитку, захисту довкілля, створення і просування екологічних товарів, технологій, послуг означає лише зайві витрати і не забезпечує прямі фінансові переваги, ставить їх у невигідне положення порівняно до конкурентів. Дійсно, створення екологічних продуктів вимагає значних інвестицій: відновлювані та перероблювані матеріали, які використовуються для виготовлення таких товарів, часто є дорожчими за традиційні; екологічні технології також вимагають значних інвестицій у дослідження і розробки; дорогими є і технології очищення води тощо. Чимало компаній вважають, що через складність забезпечити прозорість постачання постачальниками екологічно чистої сировини, через необхідність придбання і встановлення нового обладнання та налагодження нових процесів, через те, що більшість споживачів не можуть і не хочуть платити преміальну ціну за екологічні товари, ця концепція не забезпечує досягнення компанією своїх бізнес-цілей. Однак, за результатами досліджень , реалізація принципів сталого розвитку, в тому числі через екологічні інновації, екологічний маркетинг, є рушійною силою організаційних та технологічних інновацій, які в результаті компенсують всі витрати на їх розробку та впровадження. Крім того, цей процес генерує додатковий дохід від кращої продукції та дозволяє компаніям створювати нові товари, підприємства, види діяльності. Зміни у конкурентному середовищі поступово змушують компанії змінювати своє мислення щодо продуктів, технологій, процесів та бізнес-моделей. Ключем до прогресу, особливо в період економічної кризи, є інновації. А інноваційність, особливо з врахуванням екологічних аспектів, як конкурентна перевага, послужить тому, що сталий розвиток стане невід'ємною частиною глобального розвитку. Дійсно, чимало прикладів свідчать, що впровадження у практику принципів екологічного маркетингу ще не є гарантією отримання конкурентних переваг. Для перетворення можливостей екомаркетингу на конкурентні переваги експерт з екологічного маркетингу і екологічних інновацій Jacquelyn A. Ottman, чия консалтингова компанія впродовж 20 років допомогла у цих питаннях більше 60 провідним компаніям США, розробила п'ять правил екологічного маркетингу. Розглянемо ці правила:

1) Знати своїх споживачів. Необхідно бути впевненими, що потенційні споживачі обізнані про переваги товару і їхнє значення, або товар має пропонувати ще й іншу, більш очевидну вигоду для споживача, яка підвищить цінність товару в його очах, інакше споживачі не погодяться платити преміальну ціну.

2) Надання прав споживачам. Необхідно переконатись, що споживачі відчувають, що їхня споживча поведінка здатна щось змінити. Саме це і є основною причиною того, що споживачі купляють екологічні продукти.

3) Необхідно діяти прозоро. Споживачі мають вірити у відповідність продукту всім правовим нормам і у специфічні заяви виробника щодо переваг продукту. Часто споживачі не довіряють інформації виробників про покращені екологічні характеристики продукту або процесу його створення, причиною чого є зловживання деякими підприємствами екологічною темою через використання нічим не підкріплених екологічних декларувань про продукт, власними знаками екологічного маркування.

4) Необхідно переконати покупців. Споживачі повинні вірити, що товар повністю виконує заявлені функції. Заради довкілля споживачі не готові відмовитись від звичної якості товару.

5) Слід ретельно обміркувати ціноутворення. Якщо ціна на продукт є вищою порівняно до традиційних товарів, необхідно бути впевненим, що споживачі приймуть таку ціну і вважатимуть, що вона відповідає товару. Багато споживачів, звичайно, не можуть сплачувати преміальну ціну ані за традиційний, ані за екологічний товар, особливо у період економічного спаду. На це слід звертати увагу при визначенні цільової аудиторії екологічного товару і при розробці продуктових характеристик.



Висновки

1. Екологічний маркетинг - розробка та створення методів просування і реалізації не тільки екологічно безпечної продукції або послуги, але і просування екологічно спрямованого виробництва. Одна з цілей екологічного маркетингу полягає в тому, щоб забезпечити баланс інтересів економіки та охорони навколишнього середовища.

2. Впровадження концепції маркетингу у практику функціонування підприємств дозволяє вирішити цілу низку завдань, пов'язаних з успішною діяльністю підприємств і економіки держави в цілому. Головною умовою реалізації концепції маркетингу є вміння учасників ринку запропонувати товар з набором характеристик, які в найширшому розумінні задовольнять існуючі і приховані потреби покупців. Виходячи з цього, маркетингова товарна політика є основою впровадження принципів і методології маркетингу у практичну діяльність підприємств.

3. Екологічний маркетинг розглядається, як просування на ринок товарів і послуг природоохоронного призначення, напрямками якого є : формування фінансових структур підтримки екологічних дій; екологічний аудит рівня впливів на навколишнє середовище. Екологічний маркетинг слід розглядати не просто як нового концептуального підходу: він дозволяє по-новому здійснювати процес стратегічного планування і розв'язати багато труднощі, пов'язані з виникненням екологічних ризиків. Відзначаючи переваги екологічно благополучного іміджу, заснованого на екологічній відповідальності, необхідно зауважити, що

4. Завдяки впровадженню екологічного менеджменту та екологізації виробництва підприємство створює невидимий, нематеріальний капітал - позитивний та відповідальний імідж в очах громадськості та партнерів по бізнесу.

5. Компанії, які розробляють та вдосконалюють товари і послуги, враховуючи їхній вплив на довкілля, забезпечують собі доступ до нових ринків, підвищують збалансованість прибутку, та отримують конкурентні переваги над підприємствами, які не приділяють екологічним аспектами належної уваги. В різних частинах світу компанії, особливо великі корпорації, все частіше диференціюють свою продукцію, використовуючи екологічні аспекти та підходи екологічного маркетингу, створюючи і впроваджуючи екологічні інновації.

6. Упровадження екологічного маркетингу у практичну діяльність підприємств дає змогу виявити нові ринкові ніші, розширює можливості диверсифікації ділової активності, дозволяє отримувати додаткові прибутки за рахунок виробництва більш якісної та в окремих випадках дешевшої продукції, сприяє формуванню іміджу екологічно свідомого підприємства. Екологічному маркетингу на практиці притаманні такі потенційні проблеми, як значні інвестиції та довгий термін окупності витрат; можливе несприйняття ринком нової продукції; підвищення собівартості продукції за рахунок залучення додаткових технологій для кращого очищення; зниження деяких споживчих характеристик продукції порівняно зі звичайними тощо



Список використаної літератури

1. Балабанова Л .В. Маркетинг: Підручник. - Донецьк: Дон ДУЕТ, 2002. - 562 с.

2. Близнюк С.В. Управління маркетинговою діяльністю підприємства: наукова монографія/ С.В.Близнюк, А.С.Близнюк. - К.: Зовнішня торгівля, 2008. - 240 с.

3. Бородин А. И. Механизмы реализации эколого-экономического управления предприятием / А. И. Бородин // Проблемы теории и практики управления. - 2006. - №6. - С. 112-123.

4. Введение в экологический маркетинг: Учеб. Пособие / [Жубанова Л. К., Сармурзина А. Г., Ефремова С. В., и др.].- Каз. гос. ун-т им. Аль-Фараби, Хим. фак.- Алматы: ?аза?ун-тi, 2000. - 129 с.

5. Веклич О. Формування економічного механізму сталого розвитку України / О. Веклич // Вісник Національної академії наук України. - 2000. - № 2. - С. 3-16.

6. Галечьян Н. В чем выгода экологически благополучного имиджа компании [Електронний ресурс] / Н. Галечьян // Корпоративная имиджелогия.- 2008. - №02 (03).- Режим доступу: http://www.cijournal.ru/article/103/200802eco_marketing (25.10.2012).

7. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник. - 5-те вид. доп. К.: Лібра, 2007. - 720 с.

8. Герасимчук З.В. Екологічна безпека регіону: діагностика та механізм забезпечення: Монографія / З.В.Герасимчук, А.О.Олексюк .- Луцьк: Надстир'я, 2007.- 280 с.

9. Головкіна Н. Персоналізація маркетингових комунікацій: новий стратегічний простір // Маркетинг в Україні. - 2008. - №2. С. 27-33.

10. Данько Ю. І. Розвиток маркетингу на ринку агропродовольчої продукції України [Монографія] / О. О. Красноруцький, Ю. І. Данько - Харків: «Міськдрук» 2009. - 262 с.

11. Данько Ю.І. Організаційно-економічні засади розвитку маркетингу сільськогосподарських підприємств. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04. - економіка та управління підприємствами. - Сумський національний аграрний університет. - Суми, 2011.

12. Дибач І.Л. Роль екологічного маркетингу в забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняних підприємств / І.Л. Дибач, В.Я. Гацура, В.В. Івата // Вісник Хмельницького національного університету, 2013. - С. 28-33.

13. Збутова діяльність промислових підприємств: теорія та напрямки розвитку : монографія / П. А. Орлов, Г. О. Холодний, М. А. Борисенко [та ін.]. - Харків : Вид. ХНЕУ, 2008.

14. Екологічний маркетинг : [навч. посібник]. / [Вічевич А.М., Вайданич Т.В., Дідович І.І. та ін.].- Львів : УкрДЛТУ, 2002. - 248 с.

15. Экологический маркетинг [Електронний ресурс] / [А. Е. Хачатуров, Т. В. Гусева, И. И. Кретов и др.] // Маркетинг в России и за рубежом.- 2000.- №4..- Режим доступу: http://sbiblio.com/biblio/archive/hachaturovz_ekolmarketing/.

16. Ілляшенко С. М. Екологічний маркетинг / С. М. Ілляшенко, О. В. Прокопенко.// Економіка України. - 2003. - No 12. - С. 56-62.

17. Ілляшенко С.М. Мотивація екологізації споживача / С.М. Ілляшенко, Н.С. Ілляшенко // Сучасний маркетинг: стан і перспективи розвитку в Україні і її регіонах : зб. наук. праць ДонДУУ. - Донецьк : Юго-Восток, 2013. - Т. ХІІІ, Вип. 254. - С. 58-69.

18. Ілляшенко С.М. Менеджмент екологічних інновацій : навч. посібник / за ред. С.М. Ілляшенка. - Суми : Вид-во СумДУ, 2003. - 266 с.

19. Ілляшенко С.М. Маркетингові засади впровадження екологічних інновацій / С.М Ілляшенко. - Суми : ТОВ «Друкарський дім «Папірус», 2013. - 184 с.

20. Каракай Ю. В. Маркетинг інноваційних товарів: Монографія / Каракай Ю.В. - К.: КНЕУ, 2005. - 226 с.

21. Кожушко Л.Ф. Екологічний менеджмент: підручник/ Л.Ф.Кожушко, П.М..Скрипчук .- К.: ВЦ «Академія», 2007.- 432 с.

22. Козлова О. А. Экологический маркетинг: новый концептуальный подход и стратегический потенциал производителей / О. А. Козлова // Вестник Омского университета. - 2011. - No 1. - С. 277?284. - (Серия «Экономика»).

23. Котлер Ф. Маркетинговий менеджмент. Підручник./ К.Л. Келлер, А.Ф. Павленко та ін. - К .: «Хімджест» 2008 - 720 с.

24. Кушнарёва Е. А. Внутриорганизационный экологический маркетинг: направления и формы развития: автореф. дис... канд. экон. наук: 08.00.05/ Кушнарева Е. А.; Волгоградский государственный технический університет. - Волгоград, 2007. - 26 с.

25. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ориентированный на рынок / Пер. с англ., под ред. В.Б. Колчанова. - СПб.: Питер, 2006. - 800 с.

26. Лебедевич С.І. Теоретико-методологічні засади формування галузевої системи екологічного менеджменту підприємств : [монографія]. / С.І. Лебедевич // - Львів : Ліга-Прес, 2008. - С. 340.

27. Маркетинг / [Эриашвили Н.Д., Ховард К., Цыпкин Ю.А. и др.].- Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.- 631 с.

28. Маркетинг: Энциклопедия: пер. с англ. / Под ред. М.Бейкера. СПб.: Питер, 2002.- 1198 с.

29. Маркетинг регіонів: інвестиційні аспекти: Монографія / [Щелкунов В., Каракай Ю., Бондаренко В., Грамотнєв В., Матвєєв В.] - К.: Наукова думка, 2005. - 176 с.

30. Мельник Л.Г. Экологическая экономика : учебник / Л.Г. Мельник. - Сумы : ИТД «Университетская книга», 2006. - 367 с.

31. Меркулова А.В. Теоретичні основи маркетингової діяльності підприємства на ринку екологічно чистих товарів // Методи оновлення та механізми фінансового забезпечення розвитку підприємств: збір. наук. праць ДонДУУ. - Донецьк: ДонДУУ, 2004. - Т. V. «Серія Економіка», вип. 41. - С. 19-29

32. Орлов П.А. Проблемы повышения социальной ответственности маркетинга в Украине // Вісник Донецького університету, сер. В: Економіка і право, спецвип., Т.1, 2011. - С. 325-327.

33. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г.Мельника та к.е.н., проф. М.К.Шапочки.- Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.- 759 с.

34. Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 246 с.

35. Пахомова Н. В. Экологический менеджмент/ Н. В.Пахомова, А Эндерс., К .Рихтер.- СПб: Питер, 2003. - 544 с.

36. Пілецька С. Т. Особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємств/ С. Т. Пілецька // Вісник Донецького університету економіки та права. - 2010. - №1. - с. 102-107.

37. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 387 с.

38. Портер Майкл, Э. Конкуренция; [пер.с англ].- М.:Издательский дом «Вильямс», 2005.-608 с.

39. Прокопенко О. В. Формування ринку екологічних товарів для забезпечення екологічної безпеки / О. В. Прокопенко // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Спец. випуск 3 (12): У 2 т. За матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції «Соціально-економічні проблеми природокористування та екології». - Миколаїв. - 2001. - Т. 2. - С. 131-136.

40. Садченко О.В. Теоретико-методологічні засади екологічного маркетингу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук: спец. 08.08.01 «економіка природокористування і охорони навколишнього середовища» / О.В. Садченко. - Одеса, 2005. - 40 с.

41. Скрипчук П.М. Екологічний маркетинг як інструмент та інформаційне забезпечення якості життєзабезпечення / П.М. Скрипчук, В.В. Рибак // Вісник Хмельницького нац. Ун-ту. Економічні науки. - Т. 3 (140), No 5. - С. 234Z238.

42. Смирнова Е. Экологический маркетинг и его основы [Электронный ресурс] / Е. Смирнова. - Режим доступу: http://www.marketing.spb.ru/lib-m/strategy/eco_marketing.htm.

43. Смоленський І. Стратегічно-операційний маркетинг екологізації виробництва / І. Смоленський, Г. Степанюк // Економіка України. - 2006. - № 9. - С. 75-79. 14.

44. Садченко О. В. Принципи і концепції екологічного маркетингу: монографія / О. В. Садченко. - Одеса: Астропринт, 2002. - 400 с.

45. Смоленський І. Стратегічно-операційний маркетинг екологізації виробництва / І. Смоленський, Г. Степанюк // Экономика Украины. - 2006. - №9. - С. 74-79.

46. Струтинська Л.Р. Екологічний маркетинг та інноваційні рішення / Л.Р. Струтинська, Н.П. Любомудрова, С.В. Андрусів // Маркетинг та логістика в системі менеджменту : матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2012. - С. 408-409.

47. Сучасні проблеми соціально-відповідального маркетингу /В.В. Рубан// Вісник НТУ «ХПІ». Серія: Технічний прогрес і ефективність виробництва. - Х.: НТУ «ХПІ». - 2013. - № 20 (993) - С. 65-70.

48. Танас А. Споживання впливає на екологію [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://versii.cv.ua/ekonomichni/ekomarketynh-ekolohiya-vymahaje-ekonomiky/7806.html.

49. Туровська Л. Екологічне природокористування та ринкові відносини / Л. Туровська // Наука і суспільство. - 2006. - № 3/4 - С. 32-35.

50. Фирсов Б. К встрече американских и советских исследователей экологического сознания / Б. Фирсов // Человек в перестройке общественных отношений и институтов обновляющегося социализма. - М.: Институт социологии АН СССР, 1991. - С. 11-25.

51. Шаврина Е. В. Экономический фактор формирования экологического интереса в целях реализации стратеги устойчивого развития / Е. В. Шаврина // Вестник ОГУ. - 2004. - №7. - С. 26-31.

52. Шпилик С. Екомаркетинг як інструмент поліпшення іміджу підприємства [Електронний ресурс] / С. Шпилик, В. Фалович // Соціально-економічні проблеми і держава. - 2012. - Вип. 2 (7). - С. 289-298. - Режим доступу до журн. : http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2012/12ssvpip.pdf

53. Green Trade & Development. Green Markets International [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.green-markets.org/context.

54. Encyclopedia of Small Business. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.enotes.com/small-business-encyclopedia/green-marketing.

55. Fuller D. Sustainable Marketing: Managerial-Ecological Issues. Sage: Thousand Oaks / D. Fuller. - CA, 2002. - 295 c.

56. Kakutych Y.Y. Environmental business undertaking in maintenance of sustainable economic growth. - Мanuscript. Thesis for a Candidate's degree in Economics by speciality 08.00.06 - Economics of Nature Use and Protection of Environment. - The Council for Productive Forces Studying of Ukraine of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2007.

57. Ottman, J.A. (1993), Green Marketing: Challenges and Opportunities for the New Marketing Age, NTC Business Books, Lincolnwood. [Електронний ресурс]/Ottman, J.A..- Режим доступу: http://www.greenmarketing.com.

58. Ottman, J.A. (1994), Green Marketing: Opportunity for Innovation, NTC Business Books, Lincolnwood [Електронний ресурс]/ Ottman, J.A..- Режим доступу:http://www.greenmarketing.com.

59. Passent Tantawi, Nicholas O'Shaughnessy, Khaled Gad, Mohamed Abdel Salam Ragheb. Green Consciousness of Consumers in a Developing Country: A Study of Egyptian Consumers. Contemporary Management Research. - 2009. - Vol. 5 №1. - P. 29-50.

60. Peattie К. Green marketing / R. Peattie. - London Pitman Publishing, 1992. - 344 с

61. Офіційний сайт ПрАТ «Агроресурс». - Режим доступу: http://www.agroresurs.ua

62. http://smida.gov.ua

Размещено на Allbest.ru

...