Розподільчий центр та діяльність Fordon Logistic Company

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади комерційної діяльності розподільчих центрів

1.1 Розподільчий центр у корпоративній торговельній мережі

1.2 Функції розподільчих центрів

2. Характеристика діяльності розподільчого центру

2.1 Загальна характеристика розподільчого центру

2.2 Характеристика фірми, форма власності, функції та структура

3. Шляхи оптимізації діяльності розподільчих центрів

3.1 Перспективи розвитку розподільчих центрів в Україні

3.2 Пропозиції щодо вдосконалення розподільчих центрів

Висновки

Література

Вступ

Глобалізація та посилення конкуренції на світовому транспортному ринку призвели до необхідності застосування принципово нових підходів до формування міжнародних, регіональних і галузевих економічних відносин. Економічні перетворення, які відбуваються в Україні, розвиток її економічних зв'язків із зарубіжними країнами, ставлять перед транспортно-логістичним комплексом країни складні задачі щодо адаптації в нових умовах господарювання в ринковому середовищі та інтеграції в Європейську і світову транспортні системи. Більшості реально функціонуючим на практиці логістичним центрам притаманні основні властивості складних (великих) стохастичних систем, а саме: складність, ієрархічність, емерджентність, структурованість та ін. Крім того, складність і стохастичність цих систем виявляється в інтегральній взаємодії ряду комплексних чинників і причинних відносин. Все це зумовлює необхідність використання одного з основоположних методологічних принципів - системного підходу. Необхідність застосування системного підходу обумовлена також тим, що ЛЦ відноситься до складних систем, структура якого визначається його цілісними властивостями із структурою, визначеною внутрішніми властивостями системи із застосуванням принципів управління.

Сучасні західні формати магазинів -- це не просто стелажі, прилавки і вітрини. Вони відіграють допоміжну роль. Нові формати -- це перш за все мережева організація торгівлі, що будується на новій філософії комерційного підприємництва. Тут на першому місці -- жорстка система логістики і чітко відпрацьований торгово-технологічний процес. Основна роль з позицій мінімізації внутрішніх витрат у цій системі належить оптовій ланці -- розподільчому центру. Великі оптові закупівлі дозволяють зменшити ціни, а централізація загальних витрат кожного магазину (транспорт, маркетинг, сертифікація, контроль якості, реклама, робота з постачальниками) в "одних руках" суттєво зменшує накладні витрати.

Метою даного дослідження є розгляд теоретичних основ та принципів управління діяльністю розподільчих центрів в логістичних системах.

Предметом дослідження даної курсової роботи є розподільчий центр та діяльність Fordon Logistic Company.

Для досягнення основної мети поставлено основні завдання, зокрема:

- визначення теоретичних основ комерційної діяльності розподільчих центрів;

- аналіз діяльності логістичних центрів в Україні та на прикладі Fordon Logistic Company;

- визначення проблем в розвитку розподільчих центрів в Україні та на даному досліджуваному підприємстві та пропозицій стосовно вдосконалення логістичної діяльності.

У процесі написання курсової роботи використано матеріали періодичних видань, монографій, підручників, аналітичні матеріалі консалтингових компаній та звіти Fordon Logistic Company.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів та висноків.

1. Теоретичні засади комерційної діяльності розподільчих центрів

1.1 Розподільчий центр у корпоративній торговельній мережі

Власний шлях розвитку української торгівлі сьогодні бачиться у переході до мережевого принципу організації роздрібних торговельних підприємств, до колективного партнерства магазинів шляхом створення спільних закупівельно-розподільчих центрів. Цей процес передбачає:

1.Створення системи розподільчого центру. Підбір та навчання керівників основних структур центру, створення управлінської команди з реалізації проекту.

2.Залучення підприємств роздрібної торгівлі до мережі.

3.Делегування ними на договірних засадах загальних функцій з оптових закупівель товарів, їх обробки, обліку, зберіганню, доставки, реклами, кредитування та інших операцій розподільчому центру.

4.Створення команди підготовлених спеціалістів ефективної та чітко працюючої інфраструктури розподільчого центру.

5.Формування у системі розподільчого центру інституту уповноважених банків і за рахунок цього створення мережі єдиних розрахункових і кредитних центрів, що обслуговують усі види торговельних операцій.

6.Забезпечення розподільчим центром безперервного постачання підприємств роздрібної торгівлі товарами та послугами (збір замовлень, їх обробка і виконання, включаючи своєчасну доставку товару).

7.Створення умов для розвитку роздрібної мережі зони обслуговування розподільчого центру, у тому числі для реконструкції діючих магазинів.

У сфері роздрібної торгівлі підприємці можуть зробити вибір або на користь будівництва магазинів нових форматів і торгових центрів (комплексів), або ж модернізувати свою роботу на вже існуючих площах. Під впливом інтенсифікації діяльності, появи магазинів великого формату, приходу світових ритейлерів з сучасними відпрацьованими технологіями, прогресу у торгівлі виникає потреба створення в Україні корпоративних торговельних мереж нового типу, які мають у своєї структурі розподільчий центр (РЦ)

Такий РЦ може доставляти товари у магазини готовими до реалізації, відсортованими та упакованими, не завжди в великих обсягах, але за необхідності. Товари не просто складуються, а й обробляються, розподіляються по торговельних точках. Це дозволяє не робити великих складських приміщень у супермаркетах, збільшуючи при цьому площу торговельного залу. Кожна компанія, що торгує у роздріб, може готувати запаси в обсягах, необхідних для щоденних і щотижневих продажів у своїх магазинах, формувати асортимент та підтримувати його стабільність.

На практиці великі ритейлери організовують РЦ суто для своєї корпоративної торговельної мережі з урахуванням тільки своїх інтересів, припиняючи обслуговування представників конкуруючих мереж.

Отже відбувається перехід великих роздрібних торговців до нової структури побудови своєї комерційної діяльності. РЦ стає невід'ємним обов'язковим компонентом торгових компаній мережевої організації поряд з магазинами та управлінськими структурами.

Перетворення простого складу в РЦ спричиняє зміну й у формах його роботи: фірми -- члени мережі вимушені ширше впроваджувати у практику передові логістичні рішення, оптимізувати роботу з розподілу товарів, забезпечувати впровадження автоматизації, комп'ютеризації, універсалізації торгових процесів. РЦ поступово перетворюється у рівноправного партнера супермаркетів, гіпермаркетів, а кількість зайнятого в них персоналу іноді може навіть перевищувати кількість продавців і менеджерів магазину.

Наявність РЦ дозволяє суттєво зменшити закупівельні ціни, швидко оновлювати асортимент залежно від споживчого попиту, прискорити товарооборот та здобути перевагу в протистоянні з конкурентами. Тому майже кожна корпоративна торговельна мережа намагається створити у своїй структурі РЦ з тим, щоб забезпечити раціоналізацію товарних потоків, швидку доставку у потрібний час, у потрібному обсязі, в відповідній торговельній точці. Зрозуміло, чому потужні торговельні мережі посідають на ринку лідерську позицію і поступово перетворюються у транснаціональні, захоплюючи нові регіони збуту. Одночасно здійснюється процес розмежування формату магазинів. комерційний логістичний торгівельний

Мережі зазвичай складаються із супермаркетів, гіпермаркетів, дискаунтерів, дрібнооптових магазинів, бутиків. В усіх магазинах, які обслуговуються РЦ, діють однакові стандарти і норми торгових процесів. Така уніфікація дозволяє легко розвивати мережу і розширювати її в будь-якому регіоні. На РЦ покладається при цьому роль ланки системи розподілу і збуту, яка сприяє зменшенню закупівельних цін, скороченню витрат з доставки товару та експлуатації площ, контролює якість і розподіляє необхідний асортимент по магазинах. Це є ключова роль РЦ. Тому не випадково, що іноземні компанії при торговій експансії в іншу країну відкривають спочатку РЦ, а в подальшому будують відповідний формат магазину.

У світовій практиці існуючі РЦ бувають двох видів: закриті; і відкриті.

Закриті центри обслуговують магазини тільки однієї мережі, і вся їхня діяльність спрямована на формування та підтримку потрібного в ній асортименту товарів.

Відкриті центри беруть на обслуговування магазини інших мереж або незалежних власників. Але за таким варіантом РЦ, здійснюючи самостійну діяльність та обслуговуючи будь-якого торговця, стає дедалі більше схожим на загальнотоварний склад, що не відповідає самій сутності РЦ, як це прийнято за класичною схемою.

РЦ створюється за логістичними законами, з необхідним рівнем автоматизації та в повній відповідності з технологічними вимогами до процесу руху товару через склад.

За оцінками зарубіжних фахівців, середній РЦ для забезпечення економічної ефективності обслуговує мережу з приблизно 80 магазинів, має холодильне обладнання для зберігання продуктів у різних температурних режимах, спеціальне оснащення для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, зручну стоянку, під'їзні шляхи.

Досвід компаній показує, що через РЦ повинно проходити від 30 до 50% товарної маси, яка постачається у магазини мережі. Менше як 30% -- нерентабельно, а при підвищенні до 50% з'являються деякі складності. Існує інша точка зору, що створення РЦ необхідно вже після відкриття 15-20 мережевих магазинів (супермаркетів). Компанія повинна бути готовою до того, що на перших порах, протягом 2-3 місяців, РЦ може погіршити роботу мережі, оскільки доведеться змінити структуру управління асортиментом.

Великих торговельних мереж (серед іноземних і вітчизняних) в Україні ще надто мало, невелика й кількість магазинів, які увійшли до них порівняно з розвинутими країнами, де світові ритейлери розгорнули розгалужені мережі.

У квітні 2001 р. компанія SPAR International створила в Україні перший розподільчий центр. Супермаркет SPAR у Києві на 30% постачається із РЦ.

На думку автора, при створенні РЦ у корпоративних торговельних мережах на українському ринку виникає низка питань, яка потребує попередніх наукових досліджень.

1.Потрібно знати, скільки має бути магазинів, які обслуговуватимуться через РЦ стосовно до українських умов функціонування. Якщо це, скажімо, буде в мережі 2-3 магазини навіть нового формату, то проблематично створювати РЦ і досягнути його високої ефективності роботи. Така бізнес-ідея себе виправдовує, якщо перспективним планом компанії передбачається велика кількість магазинів, яка входитиме у мережу. А це потребує солідних фінансових ресурсів на будівництво нового формату магазинів або модернізації на базі існуючих площ.

2.Визначити якого типу буде РЦ -- закритого чи відкритого.

3.З урахуванням логістичних підходів забезпечити правильне, оптимальне розміщення РЦ, яке повинно сприяти раціональному товароруху, скороченню транспортних витрат.

4.Розробити положення про РЦ із зазначенням його функцій, повноважень, відповідальність штатного розкладу, між функціональних зв'язків. Сформувати такий спектр послуг, щоб це було вигідно для мережі в цілому і кожному окремому магазину, залученому в систему.

Складаються чіткі графіки доставки для ритмічного постачання товарів із РЦ у магазини, які обслуговуються.

Отже, завдання вибору оптимального варіанту розміщення РЦ постає і вирішується в тому випадку, коли на певній території є низка роздрібних підприємств. Необхідною і достатньою умовою можливості застосування логістичного методу є наявність товарного потоку, відпрацьованої чіткої технології розподілу та системна цілісність мережевої організації. Це означає, що торговельні точки разом з РЦ повинні становити єдину систему корпоративної мережі, тобто організаційно, економічно, технологічно та технічно інтегровані.

Як один з варіантів, РЦ може бути у місці зосередження виробництва і відправка здійснюється по залізничній дорозі. У цьому випадку РЦ розміщують на вузловій залізничній станції. Якщо РЦ орієнтується на наближення до місць споживання товарного потоку, то завдання оптимального розміщення РЦ вирішується з допомогою використання автомобільного транспорту.

Можливі варіанти розміщення РЦ:

1.РЦ знаходиться на околиці району обслуговування. У цьому випадку транспортні витрати з доставки будуть найбільшими.

2.Передбачається наявність двох РЦ, максимально наближених до місць зосередження магазинів мережі. Транспортні витрати з товаропостачання будуть, імовірно, мінімальними. Однак поява у логістичній системі другого РЦ потребує збільшення капітальних вкладень на його будівництво та експлуатацію.

3.Район обслуговується одним РЦ, що розміщується в географічному центрі зони обслуговування. Це -- оптимальний варіант.

Згідно з концепцією системного підходу вибір варіанту розміщення РЦ потребує проведення таких послідовних дій:

1.Вивчається кон'юнктура ринку, визначаються стратегічні цілі компанії мережевої організації торгівлі та логістичної системи.

Керівництво компанії приймає рішення про необхідність пошуку місця (площі) для РЦ Рішення повинно грунтуватись на ретельному вивченні витрат і доходів. Вивчається і готується базисна інформація про майбутні потужності, включаючи необхідну ємність складу, характеристики продукції, що зберігатиметься, потребу в робочому персоналі, необхідну інфраструктуру, включаючи транспорт. Готується перелік основних вимог до місця. У першу чергу -- це такі специфічні вимоги компанії, які стосуються ринку, робочої сили, особливостей логістичної системи, у якій функціонуватиме РЦ, природоохоронне законодавство, умови конкуренції. Визначаються кількість магазинів, що входитимуть в зони обслуговування РЦ прогнози обсягів роздрібного товарообороту. Складається також прогноз необхідної величини товарних запасів в усій системі. Вибір варіанту місця розміщення РЦ грунтується на відповідність критерію мінімізації витрат. Враховуються такі показники, як транспортні витрати, витрати на будівництво РЦ (або оренду) та його експлуатацію, строк окупності проекту. Група розробників-проектувальників займається вивченням питань, пов'язаних з місцерозміщенням (топографія, географія місцевості). При виборі місцерозміщенні району забудівлі усі можливі варіанти розглядаються з урахуванням розробленого списку вимог. В результаті суттєво скорочується кількість варіантів. Прийнятний варіант, що залишився та первісно обгрунтований, аналізується більш детально. При відвідуванні майбутньої ділянки забудови збирається додаткова інформація про споживчий попит, соціальний рівень населення, культуру обслуговування, місцеві традиції. На базі отриманої інформації вибирається місце будівельної площі. А для цього згідно з чинним законодавством ще потрібно мати дозвіл з боку місцевих органів влади на право будівництво об'єкта.

2.Розробляється система товаропостачання.

3.Складаються схеми розподілу товарного потоку внутр. логістичної системи (карто-схеми товаропостачання).

У виборі регіону для РЦ слід враховувати певні фактори (рис.1.1).

Основні функції РЦ корпоративної торговельної мережі:

1.Організація раціональної технології складських робіт з мінімальними витратами на виконання логістичних операцій.

2. Ефективне використання усіх складових елементів складської системи (складських площ, підйомно-транспортного і технологічного обладнання, під'їзних шляхів.

3.Виявлення і мобілізація надмірних матеріальних цінностей, сприяння їх правильному використанню.

4.Створення необхідного асортименту згідно із замовленням магазину. РЦ здійснює перетворення виробничого асортименту на торговельний. Торговельний асортимент, необхідний клієнту, включає великий набір товарів, які відрізняються функціонально, конструктивно, розмірами, формами, кольором та іншими ознаками і які надходять від великої кількості постачальників.

Рис. 1.1. Фактори, що впливають на вибір регіону для створення розподільчого центру

5.Концентрація запасів, їх складування і зберігання. Виконання цієї функції дозволяє вирівнювати часову різницю між випуском продукції та її споживанням, дає можливість на підставі запасів забезпечити безперервне постачання магазинів, зберігати якість товарів у належному стані.

6.Відвантаження та транспортування вантажів, а також унітізація партій. В умовах ринку кожний товароотримувач зацікавлений у ритмічній і гарантованій доставці вантажів за умови мінімальних витрат на транспортування. При цьому торговельні точки намагаються не збільшувати свої запаси, і тому замовляють з РЦ дрібні партії. Для задоволення таких замовлень РЦ об'єднує дрібні партії (унітізація), призначені для декількох клієнтів і таким чином забезпечує повну завантаженість транспортного засобу.

7.Фінансування своїх клієнтів і постачальників.

8.Мінімізація комерційного ризику.

9.Надання послуг клієнтам для забезпечення високого рівня обслуговування: підготовка товарів до продажу (фасування продукції, за повнення контейнерів); перевірка якості товарів; збірка і надання продукції товарного вигляду; транспортно-експедиторське обслуговування; надання інформаційних послуг.

10.Забезпечення економії сукупних витрат логістичної системи.

РЦ може більш ефективно, ніж роздрібні торговельні підприємства, сформувати асортимент, забезпечити закупівлю товарів в різних товаровиробників, своєчасно доставити товари у торговельні точки, виробничим підприємствам допомогти організувати збут з меншими витратами, вивільнити складські й підсобні площі магазинів для основного виду діяльності -- продажу товарів. Отже, РЦ передбачає налагодження тісної взаємодії товаровиробників з оптовою ланкою, а також органічну інтеграцію виробництва і збуту на підставі логістики.

РЦ сприяє:

*збереженню якості продукції;

*підвищенню ритмічності та організованості виробництва і роботи транспорту;

*поліпшенню використання територій магазинів -- зон торговельного обслуговування;

*зниженню простоїв транспортних засобів.

Магазини зацікавлені у послугах РЦ.

Великі роздрібні компанії можуть будувати власні розподільчі центри площею від 4 до 30 тис. м². За оцінками фахівців, вартість РЦ залежно від його площі і кількості магазинів, на які він розрахований, становить від 5 до 15 млн. дол., не враховуючи витрат на автоматизацію (1-3 млн. дол.). Введення у дію РЦ дозволить роздрібним компаніям спростити систему поставок продукції в магазини, контроль за товаропотоком, гарантувати, що товар у потрібний час буде в потрібному місці. За оцінками, РЦ дозволяє скоротити витрати на поставки товарів мінімум на 5%.

При відсутності власного РЦ оптимальне співвідношення торговельної та допоміжної площ становить 50:50, а при наявності РЦ -- 70:30.

Деякі торговельні мережі передчасно відкривають РЦ, не досягнувши оптимальної кількості магазинів у мережі. В результаті РЦ забезпечує усього 30% поставок, тоді як торговельна мережа з 50 магазинів завантажується товарами з РЦ на 70%.

1.2 Функції розподільчих центрів

Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто певним чином організованого процесу збуту готової продукції. Організація розподільчої логістики включає:

1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

2) організацію управління збутом як сукупність логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;

3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.

Логістичне моделювання процесу збуту готової продукції відбувається на базі системотехніки і цільової орієнтації на кінцеві результати збутової діяльності. Операції розподільчої логістики розрізняють за декількома ознаками:

1) повнота обслуговування клієнтів (повне чи комплексне обслуговування і неповне чи часткове обслуговування);

2) форма організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто в межах підприємства);

3) спосіб виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інформаційні);

4) результат (поставка товару, надання послуг).

Розподільча логістика як сукупність взаємопов'язаних логістичних операцій може бути описаною в термінах операційних систем. Операційна система розподільчої логістики складається з трьох підсистем:

- перероблюючої підсистеми;

- підсистеми забезпечення;

- підсистеми планування і контролю.

Перероблююча підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) у необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного і якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок по каналах розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів.

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування перероблюючої підсистеми. Вона передбачає: виробниче забезпечення збуту, включаючи виробництво товарів та послуг по замовленнях споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності, включаючи створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, включаючи фінансування рекламних компаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, включаючи професійне навчання торговельного персоналу. Підсистема забезпечення розподільчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що трапляється дуже рідко), а також на запозичених коштах. Вибір того чи іншого способу забезпечення часто визначається економічною ефективністю і результативністю функціонування підсистеми забезпечення, в разі, коли певна функція забезпечення може стати функцією перероблюючої підсистеми. Наприклад, в загальному випадку перевезення готової продукції -- функція підсистеми забезпечення, але у разі надання транспортних послуг стороннім організаціям вона стає функцією перероблюючої підсистеми.

Підсистема планування і контролю може бути названа управляючою підсистемою в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона подає команди (плани, завдання) за інших (керованих) підсистем, одержує інформацію про їх реакції на керований вплив (зворотній зв'язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення і прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюється під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій по підрозділах підприємства).

Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логістики, працює по процедурах, добре вивчених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури включають:

- постановку завдання;

- вибір цільової функції;

- розробку моделі дослідження;

- визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки характеристик;

- виконання необхідних розрахунків і робіт;

- перевірку результатів за критерієм оптимальності;

- аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій.

Постановка завдань у розподільчій логістиці залежить від стратегії поведінки підприємства на ринку і загальносистемних цілей. Розподільча логістика не є самодостатньою і не може бути націленою на внутрішні потреби чи проблеми. Як транспорт не має працювати тільки заради самого процесу перевезення, так і розподільча логістика не може функціонувати заради самої себе.

Найважливішим завданням підприємства - виробника є організація збуту продукції, що забезпечує його ритмічну роботу. Для сучасної економіки характерне посилення ролі спеціалізованих компаній, що працюють у сфері обігу і збуту та розділення функцій виробництва і логістики. Виробник виробляє товар, створює бренд, що забезпечує його впізнанність на ринку, на цьому його функція закінчується. Наступний етап - шлях товару від заводського складу готової продукції до точок роздрібної торгівлі є функцією розподільчої логістики.

2. Характеристика діяльності розподільчого центру

2.1 Загальна характеристика розподільчого центру

В умовах сучасної ситуації на роздрібному ринку багато компаній вже зрозуміли, що прибутковість визначається не рівнем торгової націнки, а мінімізацією витрат. Однією з крупних статей витрат є логістика. У Росії і Україні вартість логістики в загальній ціні товару, що продається, складає до 30%, а в Європі - 5%. Істотно зменшити логістичні витрати допомагає створення розподільних центрів. Саме за допомогою розподільчих центрів можливо проводити наступні операції:

- розробка і оптимізація ланцюжків постачань Supply Chain Management;

- підготовка до проведення сертифікації логістичних систем і логістичних ланцюгів;

- розробка системи управління рухом товару;

- побудова системи розподілу продукції;

- визначення основних напрямів для зниження витрат і оптимізації логістичних потоків;

- аналіз об'єкту транспортний-логістичної інфраструктури і його використання після фактичного адресі

- ТЕО проектів інфраструктурної забезпеченості транспортних коридорів;

- підбір максимально ефективних і впровадження ERP систем;

- оптимізація і розробка ланцюжка постачання.

Статистика результатів діяльності компанії за минулі роки служить підтвердженням що чітко склалася її специалізациії на доставці сировини і устаткування. Не дивлячись на те, що співвідношення цих товарних груп в перебігу року коливається то в одну, то в інший бік, що цілком може пояснюватися змінами попиту на устаткування і сировину у наших клієнтів, в наявності загальна тенденція до вирівнювання об'ємів перевезень між сировиною, будматеріалами, устаткуванням і ТНП. Зменшення об'ємів перевезення упаковки зв'язане, швидше за все, з розвитком поліграфічно-пакувальної галузі в Україні.

Рис. 2.1. Поставка грузів 2007-2013рр., %

Як видно з діаграми, загальна тенденція видів перевезень, що виконуються наший компанією, прагне до ускладнення. Стає менше перевезень, що виконуються яким-небудь одним видом транспорту (наприклад авто або ж/д). І все більше виконується змішаних мультимодальных перевезень - більшість вантажів перевозяться по залізниці в комбінації з морським, річковим або автомобільним транспортом Кінцевий вибір способу перевезення (комбінації видів транспортування) залежить від великої кількості чинників (пунктів відправлення/призначення, роду вантажу, співвідношення вартості і терміновості перевезення) але у будь-якому випадку найефективніше задовольняє всіх основним вимогам, Клієнтом, що висувається, експедиторові.

Рис. 2.2. Види транспортування 2007-2013 рр.

Лідером по числу здійснюваних компанією відвантажень є Азія. Тісні зв'язки Російських підприємств з провідними промисловими підприємствами Китаю, Південної Кореї і країн Східної і Південно-східної Азії зумовили інтенсифікацію вантажних транспортних потоків на цьому напрямі. Частка перевезень з цього регіону стрімко росте, а з Європи навпаки падає, що пов'язане як з процесом переорієнтації імпорту на Китай, так і перенесенням Європейського виробництва в країни Південно-східної Азії.

Рис 2.3. Експортовані грузи 2007-2013 рр.

Співвідношення імпортних і експортних відвантажень як і раніше складається не на користь останніх. Одна з найважливіших причин - загальна тенденція розвитку економіки Росії за імпортозамещающему принципом, тоді як галузі, орієнтовані на експорт, залишаються, на жаль, сировинними. Згадана спеціалізація компанії на перевезеннях готової високотехнологічної продукції дає хороші можливості для роботи по імпорту і практично зводить нанівець такі по експорту. Виняток становлять, мабуть, відвантаження усередині СНД, але вони поки не є ключовими.

Рис 2.4. Співвідношення експортних і імпортних операцій 2007-2013 рр.

Для успішного функціонування, розвитку та утримання конкурентних позицій підприємства повинні керуватися не лише економічно вигідними шляхами розвитку виробництва і передовими технологіями, але й застосовувати найбільш ефективні системи управління збутовою діяльністю, які б орієнтувались на маркетинг. Лише комплексність і системність дій у цих напрямках зможуть забезпечити підвищення якості продукції, формування позитивного іміджу підприємства і, як наслідок, посилення конкурентних позицій підприємства.

Таблиця 2.1. Розрахунок частки витрат на логістику та динаміки її зміни протягом 2011-2013 рр. на Fordon Logistic Company

Показники	Роки
	2011	У % до попер. року	2012	У % до попер. Року	2013	У % до попер. Року
Витрати на збут, тис. грн.	4068,9	123,4	5332,2	131,0	8560,2	160,5

Аналіз таблиці 2.1. дозволяє стверджувати, що зростання витрат на логістику в останньому році виправдало себе значним збільшенням обсягу транспортування продукції. Витрати на збут на досліджуваному підприємстві групуються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року (пункт 19).

Загалом, проведений аналіз динаміки показників досліджуваного підприємства, дає можливість стверджувати, що протягом останніх років воно значно покращило свою збутову діяльність, пристосувавши її до вимог ринкового середовища.

2.2 Характеристика фірми, форма власності, функції та структура

Місія Fordon Logistic Company - бути постачальником послуг SCM, що постійно удосконалюється, прагне надати клієнтові такий сервіс, який допоможе йому поліпшити якість власного бізнесу, оптимізувати фінансові результати за допомогою включення як в стратегію, так і в оперативний бізнес інтегрованих систем управління ланцюжками руху товарних потоків.

Ціль Fordon Logistic Company - перетворити ланцюжок руху товару на оптимально ефективний процес, що задовольняє споживача, при якому ефективність всього ланцюжка є важливішою, ніж ефективність окремо взятої його ділянки.

Логістична Компанія Фордон iз штаб-квартирою в Києві, заснована у жовтні 2010 року. Довгостроковою стратегією компанії є розвиток та управління національною мережею логістичної інфраструктури і використання на її основі високих стандартів міжнародного ноу-хау з метою створення високорозвинутої компанії Supply chain management та надання бездоганного сервісу на національному і міжнародному рівнях.

Проект передбачає будівництво складських терміналів в 5 регіонах України (у комбінації з контейнерними терміналами).

Першим кроком став запуск складського терміналу нового покоління в Києві - «Чайка». Паралельно здійснюється будівництво крупного складського комплексу площею 50 000 кв.м в Одесі, де разом з непродовольчими товарами, плануються операції з продуктовим асортиментом в різних температурних режимах.

Нова інфраструктура буде інтегрована в міжнародні мережі руху товарних потоків, що передбачає операції не тільки на ринку України, але і на міжнародних ринках. Ідеальне стратегічне положення України - між країнами СНД та Європейським Союзом, з урахуванням розвитку інфраструктури нового покоління, розширить можливості країни для участі в міжнародних комплексних логістичних процесах.

Поєднання комплексного рішення логістичних задач і високого рівня послуг, що надаються, дозволяє назвати комерційну пропозицію унікальною на українському логістичному ринку.



Рис 2.5. Області сервісу Fordon Logistic Company

Комплексні логістичні послуги:

- транспортні;

- складські;

- дистрибуційні;

- митно-брокерські;

- додаткові (маркіровка, стікеровка, промо-набори, метро-юніти і т.д.);

- консультаційні.

Рис 2.6. Схема діяльності розподільчого центру Fordon Logistic Company

Спеціальні ноу-хау:

- урахування специфіки українського ринку;

- професійний менеджмент.

Переваги:

- високий рівень організації бізнес-процесів;

- сучасна ІТ система;

- безпека і надійність;

- високотехнологічне устаткування.

Організаційна структура включає має наступний вигляд:

- Департамент персоналу;

- Департамент інформаційних технологій;

- Комерційний департамент;

- Операційний департамент;

- Фінансовий департамент;

- Юридичний департамент;

- Департамент логістики, який в свою чергу поділяється на відділ продажу міжнародних перевезень, виробничий відділ міжнародних перевезень, відділ міжнародних операцій, відділ організації митного контролю, відділ ЗЕД, відділ продажів внутрішніх перевезень, адміністративно-господарський відділ.

Проведений аналіз діяльності Fordon Logistic Company дає змогу зрозуміти сутність логістичної компанії, зокрема місця розподільчого центру у функціональній структурі логістичної компанії.

3. Шляхи оптимізації діяльності розподільчих центрів

3.1 Перспективи розвитку розподільчих центрів в Україні

Наполегливе прагнення України до якнайшвидшої інтеграції у світове співтовариство, партнерські багатовекторні наміри в розвитку торгово-економічних відносин з іншими державами об'єктивно створюють сприятливі умови для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили через нашу державу. Це у свою чергу веде до росту транснаціональних товарних потоків і збільшенню міжнародного транзиту вантажів. Тому, Україна має досить реальні перспективи в самоствердженні своєї ролі як транзитної держави. Цьому сприяють у першу чергу такі об'єктивні фактори, як геополітичне положення і наявність на її території могутнього транспортного комплексу.

Вигідне географічне положення України на шляху основних транзитних потоків між Європою та Азією з достатньо розвинутою транспортною інфраструктурою, у якій зосереджена десята частина національного багатства країни, створює всі необхідні передумови для збільшення обсягів транзиту вантажів.

На сучасному етапі збільшення обсягів міжнародного транзиту територією України може стати важливим фактором стабілізації та структурної перебудови її економіки. При цьому слід враховувати, що транзит, як вид експорту транспортних послуг є одним з найбільш ефективних, а інвестиції у цю сферу транспортної діяльності дають швидку віддачу.

Транспортна система України, що об'єднує всі сучасні види транспорту, які в цілому відповідають внутрішнім та зовнішнім транспортно-економічним зв'язкам країни, потребує на даному етапі істотного вдосконалення та модернізації для підвищення якості транспортних послуг і, в першу чергу, у міжнародному сполученні. Це зумовлено докорінними змінами характеру транспортно-економічних зв'язків України в умовах її незалежності, коли основна їх частина перетворилася на категорію зовнішньоекономічних, експортних, імпортних і транзитних.

Одним з головних напрямів підвищення ефективності та якості транспортного обслуговування в міжнародному сполученні є перехід на логістичні технології організації управління матеріальними потоками в процесі доставки товару споживачеві.

Враховуючи зазначене, Концепцією пропонується створення міжнародного транспортно-логістичного центру з функціями комплексу транспортних сервісних послуг на кордоні України з Євросоюзом на українській стороні. Необхідність створення МТЛЦ на території України зумовлюють такі обставини:

- територіальна спряженість з міжнародними транспортними магістралями, розвинена і диверсифікована транспортна мережа;

- вигідне економіко-географічне положення ( прикордонна зона);

- наявність необхідної інфраструктури (транспортної, складської і зв'язку);

-·тяжіння до існуючих або перспективних центрів ділового співробітництва;

-·наявність історично сформованої системи зовнішньоторговельних зв'язків із закордонними партнерами і бази для її розвитку.

Переконливою підставою для даної пропозиції також є те, що різниця в стандартах залізничної колії, технологій і адміністрування транспортної сфери (транспортного права ЦИМ і СМГС) поки ще настільки великі, що створення логістичного центра на базі сторони члена ЄС не дозволить оперативно та ефективно вирішувати питання переміщення зовнішньоторговельних вантажів. В той же час Україна, приєднавшись до Конвенції про міжнародне залізничне сполучення (КОТИФ) найбільш готова одночасно надавати логістичні послуги всім учасникам проекту. Актуальність пропозиції підтверджується також і наявністю ряду названих нормативних документів України, якими передбачене створення такої структури на українській стороні Чопско-Захоньского транспортного вузла.

Міжнародний транспортно-логістичний центр стане оператором експортно-імпортних і транзитних потоків вантажів і, в єдиному центрі, на основі загального інформаційного простору спроможний буде забезпечити ефективне комплексне логістичне обслуговування процесу доставки та обробки вантажів, а також митно-брокерских і супутніх послуг.

Одним з головних пріоритетів утримання і зміцнення позицій вітчизняного транспорту на міжнародному транспортному ринку, безсумнівно є ефективне функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів, що відповідає світовим стандартам комплексного транспортно-експедиційного обслуговування міжнародних перевезень, у якій немаловажне місце займає 5-й (Критський) міжнародний транспортний коридор.

За умови державної підтримки Україна, маючи вигідне геополітичне розташування, може значно збільшити об'єм транзитних вантажних перевезень, забезпечивши таким чином зростання надходжень у бюджет.

Отже одним із стратегічних завдань держави є ефективне використання резервів, котрі є у системі товарних потоків між Європою та Азією. Для цього повинні були бути здійснені невідкладні заходи щодо приведення національної транспортної мережі і транспортних засобів у відповідність з міжнародними стандартами: від спрощення порядку перетинання державного кордону України до широкого впровадження передових технологій під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів.

Одним з основних напрямів сучасної європейської транспортної політики є перехід до транспортної логістики та транспортно-термінальних систем вантажних перевезень, що дозволяють удосконалювати організацію перевезень, забезпечувати комплексне обслугову­вання споживачів транспортних послуг, створювати умови для розвитку комбінованого транспорту, знижувати екологічне навантаження на навколишнє природне середовище.

Враховуючи сучасні тенденції розвитку ринку логістичних послуг, можна стверджувати, що базовими елементами управління товарними потоками стали логістичні центри . Такі центри відіграють координуючу та інтегруючу роль у логістичній системі обігу та транспортування вантажів.

Впровадження таких технологій викликає необхідність створення мережі нагромаджувальних і розподільчих логістичних центрів, які виконують функції взаємодії між видами транспорту та організації матеріального розподілу в економічному регіоні. Вони є базовою основою управ­ління матеріальними потоками, забезпечують взаємозв'язок з відправниками, споживачами, перевізниками, експедиторами, забезпечують своєчасні взаєморозрахунки через банки.

На думку фахівців, функціонування таких центрів дозволяє скоротити час доставки вантажів на 20 %, зменшити сумарні витрати на транспортування вантажів і скоротити складські запаси на 30 %, зменшити середнє навантаження на обробку товарно-транспортних документів на 50 %.

Важливе геополітичне розташування прикордонних переходів Закарпатської області визначає особливу, ключову роль регіону в забезпеченні євразійських транспортно-торговельних зв'язків. Наявність на території області, що граничить з чотирма державами, - Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Польщею, одного з найбільших прикордонних транспортних комплексів, у складі 6-ти міжнародних і 4-х міждержавних залізничних і автомобільних переходів, міжнародного аеропорту і можливостей для розвитку ще і річкового транспорту об'єктивно визначає Закарпаття як природної транзитний міст між Європою й Азією. Можливий потенційний обсяг перевезень через Закарпатську область оцінюється в 52 млн. тон експортно-імпортних і транзитних вантажів у рік, що в двічі перевищує сьогоднішній обсяг перевезень.

Наявність та перспективи подальшої розбудови прикордонної транспортної інфраструктури Закарпатської області має всі об'єктивно необхідні передумови для створення міжнародного транспортно-логістичного центру м. Чоп на базі ефективно діючих підприємств та провідних підприємств країн-операторів вантажних потоків в складі Чопсько-Захоньського транспортного вузла.

Основна ідея проекту полягає в тому, щоб забезпечити у транспортному процесі ефективну доставку до кінцевого споживача товарної продукції, яка перевозиться різними видами транспорту в режимі експорту, імпорту та транзиту у найкоротші строки та з мінімальними втратами. Це можливо виконати тільки у рамках функціонування логістичного транспортного центру, де увесь комплекс послуг буде мінімізований по втратам часу і коштів і, крім того, будуть надаватися усі необхідні супутні послуги для клієнтів.

В зв'язку з цим, такі привабливі транспортні вузли, яким є м. Чоп і взагалі прикордонна Закарпатська область, завжди привертали увагу іноземних компаній, однак з однією лише метою - використати всі наявні переваги регіону у власних інтересах розширення ринку. Щоб випередити їх експансію у цьому напрямі, необхідно сконцентрувати зусилля по створенню логістичного центру на західному кордоні України.

На даний момент пропускна здатність даного переходу складає до 5000 легкових автомашин, 80 автобусів, 500 вантажних автомашин щодоби. Можливості Чопського залізничного вузлу сягають більш 130 потягів за добу з перевантаженням їх вантажів. Загальний об'єм перевантаження вантажів, котрі транспортуються через цей вузол становить в середньому 60 тис. тонн на місяць, а потенційна можливість існуючих потужностей Чопського транспортного вузла складає біля 140 тис. тонн вантажів на місяць.

Однак, ці об'єми можливо залучити тільки при докорінних змінах у підходах до логістичних процесів та створенні сучасного міжнародного транспортно- логістичного центру по забезпеченню інтермодальних перевезень на даному напрямку.

За умови подальшого розвитку інших видів транспорту ( річкове судноплавство, авіаперевезення) та впровадження сучасних технологій, такий логістичний центр може взяти на себе забезпечення транспортування, обробку, зберігання, сортування вантажів, формування їх партій, надання митно-брокерських та інших супутніх послуг при мультимодальному перевезенні зовнішньоторговельних та транзитних вантажів.

Таким чином є всі підстави вважати об'єктивно необхідним, своєчасним та доцільним створення на території України в м.Чоп Міжнародного транспортно-логістичного центру з функціями оператора потоків експортно-імпортних і транзитних вантажів з наданням комплексних послуг по перевантаженню, сортуванню, пакетуванню, збереженню, консигнації й інше, який сприятиме активізації товарообмінних операцій між країнами ЄС і СНД на напрямку MTK-5 за рахунок економічно виправданої тарифної політики центра, розширення спектра основних та супутніх послуг, збільшення номенклатури вантажів ( с можливістю перевезення та обробки спеціальних та небезпечних вантажів ), мінімізацією строків обробки вантажів ( з можливістю перевалки небезпечних вантажів ), впровадження передових технологій обробки інформації складських та оперативних робіт і , що особливо важливо, за рахунок підвищення якості виконання робіт з вантажами.

Зважаючи на зацікавленість російської сторони у створенні Міжнородного логістичного центру, вбачається доцільним створення такої структури на чотирьох сторонніх засадах - українсько-російсьсько-угорсько-словацького, але однозначно на території України.

3.2 Пропозиції щодо вдосконалення розподільчих центрів

При розділенні думок слухачів-практиків, прагнучих поліпшити транспортну логістику своїх підприємств, на тематичні блоки стає очевидним, що основні проблеми стосуються: якості транспортного обслуговування (у разі залучення зовнішніх транспортних компаній); зношеності рухомого складу і труднощів, пов'язаних з його оновленням; поганої інформаційної підтримки перевезень; зниження конкурентоспроможності українських перевізників по порівнянню, наприклад, з польськими; складнощів складання маршрутів руху (будь то міжнародні перевезення або дистрибуція по місту); недовантаження автомобілів по вантажопідйомності або корисному внутрішньому об'єму кузова; страхування вантажів і транспортних засобів; складнощів організації перевезень за участю декількох видів транспорту; недоліку інформації про програмні продукти, що дозволяють автоматизувати, спростити і прискорити виконання операцій, супроводжуючих перевізний процес і ін.

Основні проблеми, які варто врахувати при оптимізації роботи розподільчих центрів:

1. Зміна бізнес-процессов -- дуже складна дія. Якщо Ви не упевнені, що проектна група все досконально відпрацювала і протестувала, терміни переходу на нову технологію необхідно пересунути. Доручите проектній групі провести тестові дні (відтворення повного робочого дня компанії відповідно до нових технологій). Тільки тоді Ви зможете переконатися, функціонує нова система чи ні.

2. Генеральному Директорові треба бути готовим до того, що можуть потрібно додаткові фінансові вкладення і час (захворів провідний фахівець з фінансів, податкова перевірка, інвестори замовили аудит і т. п.). В середньому подібний проект окупається через трі-четире роки. Зразкові витрати на організацію і будівництво сучасного складу (включаючи всі проектні роботи і впровадження інформаційних систем) складають близько 3-4 млн дол. США.

3. При виборі консультанта не завжди можна керуватися принципом: дешевше -- означає краще. Іноді консультант може погодитися на операцію, яка йому невигідна по якихось міркуваннях. Потім виникає інший, більш прибутковий проект, і інтерес до Ваших проблем падає.

4. При впровадженні нового проекту основні рішення залежать від пяті-восьмі чоловік. Але хтось з них може захворіти, піти у відпустку і т.д. Продумайте, кого із співробітників Ви зможете привернути додатково, якщо це трапиться.

5. Часто успіх проекту безпосередньо залежить від особи проектного менеджера, тому уважно віднесіться до його призначення. При виникненні нестандартних проблем саме він повинен уміти брати відповідальність на себе і визнавати свої помилки.

6. Дуже важливо, щоб всі співробітники розуміли кінцеву мету проекту. При постановці завдання Генеральний Директор повинен наділити проектну групу достатніми повноваженнями. Наприклад, Ви доручили скоротити запаси. Але проектна група зіткнулася з небажанням складського персоналу працювати в новій інформаційній системі і з відмовою співробітничати. В результаті процес перебудови бізнесу буде сильно затянутим.

7. У історії роздрібної торгівлі можна знайти приклади неефективної організації роботи розподільних центрів із-за некомпетентних працівників. Подібні випадки були і в моїй практиці. Уповноважте Ваш підрозділ логістики створити службу, яка займатиметься навчанням і підвищенням кваліфікації складського персоналу. Якщо Ви ухвалили рішення удатися до послуг сторонніх консультантів при впровадженні проекту розподільного центру, доручите Вашому проектному менеджерові створити групу підтримки. У неї обов'язково повинні входити як консультанти, так і персонал Вашої компанії.

8. Якщо Ваша компанія працює на великому страховому запасі, то впровадження в розподільному центрі єдиної зі всіма службами компанії інформаційної системи не обов'язково. Проте якщо страховий запас складає менше двох тижнів, надходження інформації в режимі реального часу істотно полегшить роботу. При впровадженні нової системи переконаєтеся, що Ваші підлеглі розумітимуть, які завдання є пріоритетними для споживача.

Варіанти організації розподільчого центру:

1.Використання власних складських площ Власний склад -- оптимальний варіант для компаній, які працюють з великими об'ємами і номенклатурою. Побудувати свій розподільний центр і використовувати власний транспорт опиниться для них дешевше. Перед ухваленням рішення про будівництво Генеральному Директорові разом з логістами необхідно проаналізувати зону обхвату розподільного центру. Виділяють дві моделі -- американську і європейську. У першій оптимальне «плече» доставки -- 400-500 км. Замовлення формують до кінця дня, вантаж перевозять вночі і доставляють покупцеві наступного дня. У Європі це «плече» звичайне в два рази менше і час доставки скорочено до трех-четирех годинника. У Росії і країнах СНД, наприклад, крупні фармдістрібьютори використовують в основному американську модель. Якщо «плече» доставки перевищує 400-500 км. і потрібно перевезти великий об'єм, Генеральний Директор може ухвалити стратегічне рішення побудувати ще один центр, зона обхвату якого також складе 400-500 км.

2.Укладення договору оренди Виробникам з середніми об'ємами, як правило, невигідно будувати сучасний розподільний центр. Уклавши договір оренди, Ви можете використовувати свій персонал. Ця схема простіша: розірвати договір оренди досить легко. Проте існує ризик, що договір не буде продовжений на наступний період.

3.Співпраця з компаніями, що надають часткові або комплексні логістичні послуги (3PL-операторами). Компанії з середніми об'ємами все частіше удаються до послуг логістичних операторів. Однією з тенденцій сучасного ринку є те, що виробники починають претендувати на маржу логістичного оператора і вибудовують власну мережу продажів товарів. Проте це зв'язано з великими витратами (по зберіганню, дістрібютиції, транспортуванню). Тому більшість виробників все-таки обмежуються організацією служби торгових агентів або мерчандайзеров, а зберігання товару і його транспортування доручають логістичним операторам. Попит на такі послуги росте, і останнім часом в цю нішу переходять дистриб'юторські компанії, які починають заробляти на наданні сторонніх послуг. В основному сфера бізнесу дистриб'юторів і логістичних операторів зараз охоплює «поліпродуктовиє» ринки з великою кількістю точок реалізації. Послуги 3PL-операторів, надаючих комплексні послуги.

Висновки

Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

Склад завдань розподільчої логістики на мікро-та на макрорівні різний. На рівні підприємств (мікрорівні) це:

- оптимізація формування портфеля замовлень;

...