Основи комерційної діяльності та ціноутворення як її елементу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи комерційної діяльності та ціноутворення як її елементу

1.1Суть комерційної діяльності

1.2 Законодавче забезпечення комерційної діяльності

1.3 Аналіз цінової політики як елементу комерційної діяльності підприємств

Розділ 2. Оцінка виробничо-господарської діяльності ТОВ «Козацьке

2.1 Виробничо-економічна характеристика ТОВ «Козацьке»

2.2 Оцінка комерційної діяльності підприємства

2.3 Аналіз маркетингового середовища підприємства

Розділ 3. Розвиток комерційної діяльності підприємства

3.1 Шляхи удосконалення комерційної діяльності підприємства

3.2 Пропозиції щодо удосконалення цінової політики ТОВ «Козацьке»

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Ціноутворення є найважливішим критерієм успіху підприємства і його товару на будь-якому ринку. Проблема ціноутворення постала найбільш актуально на сучасному етапі, тому існує дуже багато підходів до визначення та утворення ціни. Автори з мікроекономіки розглядають особливості ціноутворення в залежності від типу ринкової структури та акцентують увагу на можливості і мірі впливу продавця (виробника) на рівень ринкової ціни. Бланк І.А., розглядає ціну з точки зору фінансового менеджменту, як засіб забезпечення повного відшкодування витрат і одержання нормального прибутку. Автор праць з маркетингу, Філіп Котлер, зосереджується на визначенні ціни з урахуванням ринкових чинників - за маркетинговим підходом, підприємство, знижуючи ціну, не отримує постійної переваги, а збільшуючи її -- ризикує, адже конкуренти не наслідуватимуть його, тому підприємству доводиться обирати: або втрата споживачів або повернення до попередніх цін. І це ще не весь перелік підходів авторів з приводу визначення ціни, тому що, як зазначено вище, для підприємства є дуже важливим ціноутворення, так як від цього на пряму залежить буде фірма мати успіх на ринку чи ні.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних і практичних аспектів щодо ціноутворення, як елементу камерційної політики підприємства. Для досягнення поставленої мети визначено такий перелік завдань:

* дослідити теоретичні та методичні аспекти ефективного ціноутворення на підприємстві;

* обґрунтувати склад основних показників економічної ефективності підприємства;

* внести пропозиції щодо удосконалення цінової політики підприємства ;

* обґрунтувати шляхи покращення комерційної діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає ціноутворення на ТОВ «Козацьке».

Предметом дослідження є ціноутворення як елемент комерційної політики підприємства.



Розділ 1. Теоретичні основи комерційної діяльності та ціноутворення як її елементу

1.1Суть комерційної діяльності

З переходом до ринку все більшого значення набуває комерційна діяльність торговельного підприємства. Вона є неодмінною умовою його ефективної діяльності і розвитку.

Останнім часом термін «комерція» набув великого поширення розповсюдження. Комерція (комерціум) -- слово латинського походження (від лат. commercium), що означає -- торгівля. Мова йде про вільну торгівлю, основану на конкуренції, приватній власності, на ризику, на вільному підприємництві, на індивідуалізмі для отримання прибутків .

В умовах ринкового господарювання, комерція -- це вид торговельного підприємництва, найбільш важлива ділянка сучасного бізнесу.

Основною фігурою товарного ринку, кваліфікованого управління ним, захисту прав споживачів виступає комерсант-фахівець.

Комерсант -- провідна професія ринкової економіки, організатор торгівлі, здорової ринкової кон'юнктури, збалансованого товарного ринку. Сучасний комерсант -- це висококваліфікований менеджер, який знає кон'юнктуру і закони вільного ринку,заснованого на використанні законів вартості, попиту, пропозиціїта ін. Він універсальний фахівець торговельної справи, від результативної роботи якого залежить ефективність діяльності підприємства або фірми в цілому.

Юридичною основою комерції є сукупність юридичних норм,які визначають форми юридичних угод, статус торговельних підприємств, контакти осіб, які вступають в торговельні відносини.

Комерсанти-фахівці призначені для комерційної діяльності на ринку товарів і послуг по забезпеченню просунення на ринок товарів оптимального асортименту і високої якості. Вони повинні володіти мистецтвом ведення комерційних переговорів з партнерами, знати засоби і методи регулювання господарських взаємовідносин між покупцями і постачальниками товарів і послуг, споживчі властивості і методи якісної експертизи товарів, добре володіти основами рекламної справи, маркетингу, менеджменту.

Термін «комерційна діяльність» з'явився в Україні на рівні з терміном «ринок», так як ринкова економіка -- це економіка вільного підприємництва, при якому отримують розвиток всі комерційні процеси і відносини обміну. Отже, комерційна діяльність є складовою частиною комерційного підприємництва. Підприємництво -- це цілеспрямована діяльність, спрямована на отримання доходів, прибутку. Підприємництвом є організація підприємства з метою виробництва і поставки товарів на ринок, торговельного підприємства для здійснення купівлі-продажу товарів, організація фінансового закладу, фондової біржі і т.д. Підприємництво означає пошук нових економічних можливостей [1, с. 112].

Отже, комерційна діяльність -- це комплекс операцій по забезпеченню процесу закупівлі і збуту на основі взаємодії господарюючих суб'єктів з метою отримання ними прибутку, а також кінцевим споживачам максимальної вигоди[1, с. 130].

Комерційна діяльність може здійснюватися на ринку товарів і послуг.

Комерційна діяльність на ринку послуг може здійснюватись у вигляді надання платних послуг безпосередньо населенню, пов'язуючи виробників і споживачів, у вигляді безкоштовних послуг для закріплення іміджу і формування постійного кола клієнтів.

Основна мета комерції в сфері товарного обороту -- отримання прибутку, який може бути використаний на розвиток та розширення підприємництва для більш повного задоволення потреб споживачів.

Торгівля, задовольняючи потреби споживачів, є кінцевим ланцюгом діяльності суб'єктів ринку. Особлива роль належить комерційній діяльності, яка пов'язана з виконанням комплексу заходів по доведенню товарів від виробника до покупця.

Цілі комерційної діяльності визначають її зміст:

· встановлення господарських і партнерських зв'язків із суб'єктами ринку;

· вивчення та аналіз джерел закупівлі товарів;

· налагодження зв'язків виробництва зі споживанням товарів, орієнтованих на попит покупців (асортимент, обсяг, оновлення продукції, що випускається);

· здійснення купівлі і продажу товарів з урахуванням ринкового середовища;

· розширення існуючих і перспективний розвиток цільових ринків товарів;

· скорочення витрат обороту товарів.

Зміст основ комерційної діяльності включає такі напрямки:

· вивчення і прогнозування ємкості ринку і попиту;

· визначення потреби в товарах і послугах;

· організація рекламної роботи;

· планування обсягів закупівлі і реалізації товарів і послуг;

· пошук і вибір найкращого партнера-постачальника або покупця;

· організація товароруху;

· організація оптового продажу товарів і комерційне посередництво [3, с. 105].

Комерційна діяльність пов'язана практично зі всіма аспектами роботи підприємств: від технології і організації виробництва до фінансового господарювання. Для розробки правильної стратегії на ринку товарів і послуг комерційні служби підприємств повинні правильно оцінити загальний стан споживчого ринку і його тенденції в межах того регіону або сегменту, на який підприємство орієнтується.



1.2 Законодавче забезпечення комерційної діяльності

Контроль за комерційною діяльністю здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі (МЗЗТ) України.

Основними задачами міністерства є:

* реалізація державної політики щодо розвитку роздрібної й оптової торгівлі, а також торгово-виробничої сфери на основі використання ринкових механізмів, здійснення технічної політики в сфері торгової діяльності;

* сприяння формуванню і товарному насиченню споживчого ринку, виробництву товарів, розширенню їхнього асортименту і поліпшенню якості з урахуванням попиту населення;

* розробка і введення правил торгівлі, забезпечення контролю за їхнім дотриманням, здійснення заходів щодо удосконалення організації торгового обслуговування;

* координація роботи з питань розвитку торгової інфраструктури, розробка торгово-технічного устаткування;

* взаємодія з місцевими органами державної виконавчої влади й органами місцевого самоврядування в сфері забезпечення державного регулювання торгових відносин. Місцевими органами МЗЗТ є керування з питань торгівлі в складі обласних і міських державних адміністрацій, а також відділи з питань торгівлі в складі районних, районних у містах адміністрацій.

На кожен вид торгівлі встановлюються правила торгівлі, розроблювальні МЗЗТ, що є обов'язковими для підприємств усіх форм власності. За порушення цих правил установлюються штрафні санкції. Контроль за дотриманням підприємствами правил торгівлі поряд із МЗЗТ здійснює також Державний комітет з справ захисту прав споживачів.

Раніше торгова діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі і суспільного харчування по реалізації продовольчих і непродовольчих товарів і тютюнових виробів підлягала ліцензуванню. Ліцензії на роздрібну торгівлю і торгово-виробничу діяльність Видавали керування торгівлі районних адміністрацій (причому, по місцеві здійснення торгової діяльності), а на оптову -- обласні керування торгівлі. На сьогоднішній день цього не потрібно. Ліцензуванню підлягає тільки здійснення експорту, імпорту, оптова і роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодової, а також алкогольними напоями, реалізація яких регулюється спеціальним законом.

Ці ліцензії видаються для кожного з перерахованих видів діяльності окремо. Для одержання ліцензії необхідно надати наступні документи:

* заява встановленого зразка;

* копію свідчення про реєстрацію, завірену чи нотаріально просто печаткою;

* копію документа, що підтверджує наявність відповідного торгового приміщення;

* копію документа про реєстрацію контрольно-касового апарата;

* довідку з ДПАУ про узяття юридичної особи на облік;

* копію документа про оплату вартості ліцензії Крім того, суб'єкти підприємницької діяльності, що займаються оптовою торгівлею алкогольними напоями, зобов'язані подати в державні податкові адміністрації по місцезнаходженню баз (складів) заява про реєстрацію цих баз і довідку про приналежність її чи заявнику договір оренди приміщення. Органи МЗЗТ при видачі ліцензії на підставі довідок ДПАУ роблять запис про місцезнаходження складу на зворотному боці ліцензії [4, с. 543].

Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями і мають відособлені від об'єктів роздрібної мережі складські приміщення для збереження цих товарів, також повинні їхній зареєструвати. Ці суб'єкти підприємницької діяльності мають право здобувати товари тільки від юридичних і фізичних осіб, що мають ліцензію.

Підприємства, що здійснюють оптову торгівлю, мають право реалізувати виробу тільки суб'єктам підприємницької діяльності, що получили ліцензію на ведення оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до чинного законодавства підприємства, установи й організації усіх форм власності і громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю в сфері торгівлі, суспільного харчування і надання послуг, у тому числі по обміні валюти, за наявні, повинні робити розрахунки зі споживачами через зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА). При розрахунках зі споживачами в обов'язковому порядку повинний видаватися касовий чек.

ЕККА вітчизняного й іноземного виробництва, застосовувані в Україні, підлягають обов'язкової сертифікації. Якщо реалізація ЕККА здійснюється без сертифіката відповідності, то виторг від реалізації цих апаратів стягується в бюджет по місцеві реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Контроль за проведенням суб'єктами підприємницької діяльності розрахунків зі споживачами здійснюють:

* Державна податкова адміністрація;

* Державний комітет зі справ захисту прав споживачів,

* Державна інспекція по контролі за цінами;

* Міністерство внутрішніх справ і його органи на місцях.

До електронних контрольно-касових апаратів пред'являються визначені вимоги, установлювані законодавчо. Застосування інших типів ЕККА, що не відповідають зазначеним вимогам, не допускається.

Для застосування ЕККА суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані зареєструвати його в державній податковій адміністрації по місцеві своєї реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. При здійсненні реєстрації видається свідчення.

Реєстрації передує перевірка статуту суб'єкта підприємницької діяльності. Для реєстрації подаються такі документи:

* сертифікат відповідності апарата;

* копія дозволу ДПАУ на реалізацію апаратів;

* паспорт ЕККА;

* договір на обслуговування і ремонт ЕККА,

* свідчення про право роботи на ЕККА;

* карта реєстрації суб'єкта торгової діяльності. Після цього виробляється опломбування контрольно-касового апарата. Розпломбування ЕККА виробляється тільки в разі потреби заміни контрольної стрічки, при проведенні посадовими особами ДПАУ перевірок за питаннями оподатковування і необхідності проведення ремонту і сервісного обслуговування[4, с. 612].

Документом, що дає дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі на території місцевих Рад і є підставою для початку торгового процесу, є, картка реєстрації суб'єкта торгової діяльності, так називана зелена карта.

Для одержання цієї карти необхідно надати наступні документи:

* статут підприємства;

* висновок санепідемстанції району, де розмішається об'єкт торгівлі;

* копію документа на приміщення;

* договір на збирання сміття;

* паспорт ЕККА;

* калькуляційні карти (для підприємств суспільного харчування) [4, с. 615].

За видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягується разова плата, розмір якої залежить від декількох факторів: торгової площі, місця розташування торгової крапки, типу реалізованої продукції.

Для узгодження із санепідемстанцією необхідно надати:

* заява на ім'я головного санітарного лікаря району;

* асортиментний перелік продукції;

* медичні книжки працівників з оцінкою про проходження медогляду;

* схему планування приміщення і розташування устаткування.

З метою забезпечення виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності зобов'язань перед державою щодо сплати податків і залучення в бюджет «тіньових» доходів в Україні введена система патентування в окремих сферах діяльності, де існують труднощі при здійсненні контролю за доходами.

Закон «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачає патентування торгової діяльності за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток, діяльності в сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності по наданню послуг у сфері ігорного бізнесу і побутових послуг.

Торговий патент -- це державне свідчення, що дає суб'єкту підприємницької діяльності право займатися торговою діяльністю, робити обмін валюти, а також надавати послуги в сфері ігорного бізнесу і побутових послуг. Торговий патент видається за фіксовану плату суб'єктам підприємництва державними податковими адміністраціями за місцем перебування юридичних осіб і їхніх виділених підрозділів (філій, відділень і т.д.) чи по місцеві реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, що роблять зазначену діяльність. Підставою для одержання торгового патенту на право здійснення відповідного виду діяльності є заявка суб'єкта підприємницької діяльності, що подається в державну податкову адміністрацію за місцем перебування суб'єкта підприємницької діяльності[4, с. 130].

Плата за патент є авансовою оплатою податку на прибуток (прибуткового податку), і тому нарахований до оплати податок на прибуток юридичних чи осіб, відповідно, прибутковий податок із суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, отриманий від здійснення операцій, що підлягають патентуванню, зменшується на суму платежів вартості патенту.

Патент видається терміном на один рік, його вартість залежить від місця здійснення торгової діяльності і визначається місцевими органами влади.

Законом передбачені також короткостроковий, пільговий і спеціальний торговий патенти. Короткостроковий патент видається на термін від 1 до 15 днів. Такий патент купується при проведенні ярмарків, виставок-продажів і інших короткострокових заходів, зв'язаних з демонстрацією і продажем товарів. Пільговий патент видається на торгівлю товарами вітчизняного виробництва по спеціальному переліку, установлюваному Законом «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Спеціальний торговий патент -- це державне свідчення про право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподатковування. Власник спецпатента -- юридична особа -- звільняється від усіх податків і зборів, а також від обов'язкового використання електронно-касового апарата, а фізичні особи -- від ведення обліку доходів і витрат. На відміну від звичайного патенту покупка спеціального патенту є правом підприємця, а не обов'язком. Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування за єдиною методикою щорічно після твердження місцевого бюджету[5, с. 243].

1.3 Аналіз цінової політики як елементу комерційної діяльності підприємств

Важливим елементом комерційної діяльності виступає цінова політика, оскільки ціни значно впливають на кінцеві фінансові результати і ринкове становище підприємства, виступають при цьому одним із найважливіших факторів конкурентної боротьби. Вірно встановлена ціна забезпечує фінансову стабільність підприємства та його здатність іти на свідомий і виправданий фінансовий ризик, що є дуже важливим. Водночас, цінова політика вітчизняних підприємств доволі часто ще здійснюється безсистемно та некваліфіковано. Це обумовлює необхідність переходу від традиційного до якісно нового підходу у процесі формування цінової політики підприємств - підходу, заснованому на концепції маркетингу.

Основними причинами підвищення значення цінової політики в умовах ринку є зниження купівельної спроможності населення, іноземна конкуренція, диференціація багатьох ринків на сегменти, дерегулювання цін та подвійна роль цінової політики в умовах ринку.

Визначати цілі цінової політики досить складно. У сучасних умовах використовується багато підходів до визначення цілей цінової політики підприємства, що зумовлено особливостями його маркетингової діяльності в процесі реалізації продукції [3, с. 78].

Найзагальнішим є підхід Дж. Еванса та Б. Бермана. Так відповідно до позицій даних авторів, цілі цінової політики можна об'єднати в три групи: 1) цілі, орієнтовані на прибуток; 2) цілі, орієнтовані на збут; 3) цілі, орієнтовані на становище на ринку [4, с. 30]. При цьому залежно від встановлених цілей цінова політика набуває специфічних особливостей. Незалежно від сутності кожної цілі, при визначенні напрямку цінової політики завжди необхідно націлюватися на одержання максимального прибутку у процесі реалізації продукції. комерційний діяльність ціновий підприємство

Різні цілі цінової політики співіснують між собою, не завжди збігаючись. Цілі цінової політики підприємства повинні бути основою та стимулом для комерційної та маркетингової діяльності підприємства при реалізації продукції відповідно на довгострокову та короткострокову перспективи, орієнтувати його на вміння зосереджувати сили і засоби на пріоритетних напрямках діяльності [3,5].

Цінова політика підприємства повинна базуватись на таких принципах: 1) відповідність напрямків і змісту цінової політики напрямкам і змісту економічної політики; 2) урахування кон'юнктури ринку; 3) урахування видів і форм збуту; 4) гнучкість; 5) залежність від якості товару; 6) урахування різних чинників [1, с. 165].

Залежно від форм реалізації розрізняють пряму й опосередковану цінову політику. Суть прямої цінової політики полягає в попередньому розрахунку цін та їх наступному регулюванні залежно від змін ринкової кон'юнктури, а опосередкована цінова політика зводиться до опрацювання системи знижок, умов оплати, поставок, торговельного кредитування. За рівнем гнучкості розрізняють політику стабільних і гнучких цін, а за видом товарів -- цінову політику стосовно нових товарів і товарів, які вже тривалий час перебувають на ринку, тобто стали для нього традиційними.

В умовах вільного ціноутворення і самостійності у визначенні цін у підприємства неодмінно виникає потреба враховувати чинники, під впливом яких формуються ринкові ціни. На сучасному етапі збільшується кількість факторів, що впливають на процес прийняття цінових рішень на підприємстві. В даний час існує велика кількість теоретичних підходів до визначення факторів цінової політики. Цілком очевидно, що в процесі встановлення ціни врахувати всі ціноутворюючі фактори одночасно неможливо. Компромісним шляхом для компанії має стати структурування факторів ціноутворення, тобто виділення найважливіших, на основі яких і потрібно ухвалювати цінові рішення.

Усі ціноутворюючі чинники залежно від характеру прояву, відношення підприємства до них та особливостей впливу на процес ціноутворення можна згрупувати за двома основними напрямами. Залежно від можливостей підприємства контролювати та впливати на їхню дію при формуванні ціни вони поділяються на зовнішні (неконтрольовані) та внутрішні (контрольовані).

Зовнішні чинники, тобто чинники макроекономічного рівня, не залежать від діяльності підприємства (стабільність в країні; забезпеченість основними видами ресурсів; ринкове середовище; учасники каналів товаропросування; ступінь державного регулювання; вдосконалення податкового законодавства; зовнішня економічна політика держав).

Внутрішні чинники визначають особливості впливу мікросередовища на процес ціноутворення. До основних внутрішніх чинників належать: особливі властивості товару; ринкові сегменти; життєвий цикл товару; сервіс підприємства; імідж підприємства; спосіб виробництва. Ступінь впливу неконтрольованих чинників на процес маркетингового ціноутворення порівняно з контрольованими значно більший.

За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різні методи ціноутворення. Вибір методу визначення оптимальної ціни залежить в першу чергу від форми ринку і ринкової ситуації, в якій функціонує підприємство, а також від обраної ним цінової політики.

Сьогодні існує велика різноманітність можливих методів ціноутворення. Аналізуючи наукові підходи до класифікації методів ціноутворення, можна зробити висновок, що більшість авторів виділяють витратні, маркетингові та параметричні методи. [6, с. 42]. До кожної із зазначених груп входить значна кількість методів, кожен з яких має свої позитивні та негативні сторони. Витратні методи ціноутворення засновані на обліку витрат виробництва і реалізації продукції (метод «середні витрати плюс прибуток»; розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку; метод мінімальних витрат; метод ціноутворення із підвищенням ціни шляхом надбавки до неї; метод цільового ціноутворення). До основних маркетингових методів належать такі методи: визначення ціни із орієнтацією на попит; визначення ціни на основі аналізу мінімальних прибутків і збитків; визначення ціни з орієнтацією на конкурентів; визначення ціни з орієнтацією на ринкові ціни; встановлення ціни шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку; метод визначення престижних цін; суперницький метод встановлення цін; встановлення цін на основі відчутної цінності товару [5, с. 158]. Маркетингові методи є дуже важливими, але на практиці вони використовуються разом із витратними методами.

До основних параметричних методів належать такі методи: агрегатний метод; метод питомої ціни; метод регресійного аналізу; метод балів (експертної оцінки) [5, с. 160].

Вибір методу ціноутворення і встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії та тактики підприємства (організації). Надалі ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством і державою, згідно з мінливою кон'юнктурою ринку та необхідними уточненнями заздалегідь розробленої стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.

Ціна як один з важливих елементів маркетингового інструментарію суттєво впливає на діяльність підприємства. В умовах конкретного підприємства цінова політика впливає як на окремі напрями, так і на всю його маркетингову діяльність. Вплив у даному разі проявляється через ціну, що виступає як один з елементів маркетингового інструментарію. [3, с. 71].

Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосередньо на підприємстві потрібні наступні умови: економічна самостійність піприємства; комерційні основи діяльності; захищеність підприємства; конкуренція на ринку; рівновага на ринку.

Вчені розглядають процес формування цінової політики з погляду багатоетапного підходу. Вивчення наукових підходів до визначення етапів формування цінової політики на підприємстві дозволяє відмітити, що однакової точки зору в даному питанні дотримуються більшість авторів, а саме: Котлер Ф., [5, с. 143] Герасимчук В.Г., Гаркавенко С.С., Уткін Е.А., Ховард К., Васильєва Н.Е., Козлова Л.І. [4, с. 11]. Так вони виділяють шість основних етапів цінової політики, при цьому в однаковій послідовності: встановлення цілей ціноутворення, визначення попиту, оцінка витрат, аналіз цін і товарів конкурентів, вибір методу ціноутворення, встановлення остаточної цини. Формування маркетингової політики ціноутворення ? досить непростий і трудомісткий процес. Особливо він ускладнюється за транзитивної економіки, що пояснюється мінливістю та непередбачуваністю економічних процесів [7, с. 37].

Вирішальна роль і значення цінової політики в діяльності підприємства суттєво залежить від типу ринку. Проведення аналізу типу ринкового середовища є необхідним для визначення загальних підходів до формування цінової політики в умовах ринку.

Визначення ціни на продукцію, послуги, що реалізуються підприємством, завжди являє собою, мабуть, найбільшу складову підприємницького ризику. До цього потрібно ще додати ризик у визначенні ціни на засоби виробництва, сировину, матеріали, паливо, енергію, робочу силу, капітал[7, с. 319]. Ціновий ризик є різновидом специфічного господарського ризику. Необхідність аналізу цінових ризиків обумовлена функціональною залежністю прибутку від встановлених цін. [6, ст. 85].

Отже, цінова політика визначається в першу чергу її власним потенціалом, наявністю достатнього капіталу, кваліфікованих кадрів, організацією діяльності, а не лише станом попиту і пропозиції на ринку. Навіть наявний попит потрібно вміти задовольнити, причому в потрібний час, у потрібному обсязі, в потрібному місці і при забезпеченні потрібного ринку якості продукції.

Разом з тим політика цін та управління ціноутворенням відіграють настільки важливу роль у діяльності фірми, що це є одним із основних моментів її стратегічного розвитку. З метою розробки якісної політики ціноутворення фірмі необхідно відпрацювати збір інформації про ринок, його дослідження, підготовку та пропонування нових товарів, а також оптимальну організацію збуту.



Розділ 2. Оцінка виробничо-господарської діяльності ТОВ «Козацьке

2.1 Виробничо-економічна характеристика ТОВ «Козацьке»

Об'єктом дослідження виступає товариство з обмеженою відповідальністю «Козацьке». Також воно є юридичною особою відповідно до чинного законодавства і набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації. ТОВ має печатку із своєю назвою, форма якої затверджена засновником, самостійний баланс, рахунки в установах банків, бланки, штампи та інші необхідні для здійснення діяльності реквізити.

Підприємство займається наступними видами діяльності за КВЕД: рослинництво, вирощування зернових та технічних культур, тваринництво, виробництво м'яса, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, виробництво цукру.

Юридична адреса ТОВ: 17450, Чернігівська область, Бобровицький район, село Козацьке, вул. Леніна, 15.

Економічне розміщення товариства досить вигідне. Майже всі основні пункти реалізації готової продукції та пункти поставників знаходяться в межах області. Бобровецький район, де знаходиться підприємство, є найменш залісненою частиною області, що пояснюється тим, що насичені солями ґрунтові води знаходяться тут дуже високо й спричинюють засолення ґрунтів, а це є перешкодою для розвитку лісової рослинності. Область знаходиться у межах Поліської низовини та лісостеповій зоні Придніпровської низовини, де клімат помірно-теплий, середньо зволожений, характеризується помірно холодною зимою і прохолодним й вологим літом. Середньорічні температури: січня ? 7С, липня +19С. Середня дата закінчення весняних приморозків відноситься до 23 - 30 квітня. Літо триває 95-115 днів. Середньорічна кількість опадів 550-580 мм., переважно влітку. Вегетаційний період продовжується 150-170 днів. За цей час випадає 280 - 310 мм. опадів, що становить майже 50% річної норми.

Значна частина території області, особливо в заплавах річок, зайнята луками. Для рослинного покриву лучних угідь Чернігівщини характерним є переважання осоки та злаків. Серед злакових найбільш часто зустрічаються тонконіг лучний, костриця, тимофіївка, щучник та інші, осоки - рання, заяча, лисяча. Злаки й осоки створюють зелений фон, який доповнюється великим лучним різнотрав'ям. Дороги мають тверде покриття.

ТОВ «Козацьке» веде господарську та виробничу діяльність по всіх напрямках, що не заборонені діючим законодавством. ТОВ несе відповідальність за екологічну чистоту наданих ним послуг, виконаних робіт та товарів.

ТОВ «Козацьке» самостійно визначає облікову політику; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

ТОВ самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію, що воно виробляє, виходячи з проблем забезпечення розвитку. Основу планів становлять завдання, поставлені перед ТОВ, та договори/контракти, укладені на виконання будь-яких робіт та послуг із споживачами, замовниками, постачальниками. Господарські відносини ТОВ з партнерами в сферах діяльності формуються на основі договору. ТОВ вільне у виборі предмету договору, визначенні обов'язків та умов господарських взаємовідносин.

Метою діяльності даного ТОВ є отримання прибутку. Предметом діяльності є:

?виробництво сільськогосподарської продукці, а точніше вирощування зернових та технічних культур;

? організація виробництва продукції рослинництва, тваринництва, її переробка і реалізація;

? зовнішньоекономічна діяльність.

? оптова і роздрібна, комісійна торгівля сільськогосподарською продукцією, фірмова торгівля, торгівля товарами народного споживання. ТОВ «Козацьке» веде господарську та виробничу діяльність по всіх напрямках, що не заборонені діючим законодавством. ТОВ несе відповідальність за екологічну чистоту наданих ним послуг, виконаних робіт та товарів.

Серед матеріальних умов, необхідних для життя людей, земля має особливе значення. Земельні ресурси - національне багатство нашої країни, важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства. Тому найбільш повне і раціональне використання землі для виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства.

Земля є головним засобом виробництва у сільському господарстві. Про склад і структуру земельних угідь товариства “Козацьке” дізнаємось з рис.2.1.

Рис. 2.1. Склад і структура земельних угідь 2013 р.

ТОВ “Козацьке” добре забезпечене фондом. Майже вся земельна площа зайнята під сільськогосподарськими угіддями. В 2013 року їх площа становила 4213 га, тобто 94,97% від загальної земельної площі. Якщо розглянути саме сільськогосподарські угіддя, то треба відзначити, що площа ріллі за останні п'ять років зменшилась на 622,7 га, тобто на 3,15%, їх площа в 2013 році становила 4113 га. Навпаки, площа сінокосів збільшилась по зрівнянню з 2011 роком в 2013 році на 100%. Якщо в 2011 році площа сінокосів становила 7,5 га (0,2%), то в 2013 році їх площа дорівнювала 15 га (0,33%), що в 2 рази більше за 2011рік. Значно знизилась площа пасовищ. Якщо зрівняти між собою 2011 рік і 2013 рік, можна сказати, що в 2013 році їх площа становила всього 5 га, що на 77,2% нижче за 2011 рік. Також трохи зменшилась площа багаторічних насаджень. А от площі лісу та ставків і водоймищ залишились незмінними.

Спираючись на дані таблиці 2.1. можна розглянути більш детально діяльність даного підприємства.

На сільськогосподарських підприємствах надзвичайно важливе народногосподарське значення має ефективне використання основних фондів. Воно сприяє зростанню продуктивності суспільної праці, збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та зниженню її собівартості. До основних показників ефективності використання основних фондів належать фондовіддача і фондомісткість.

Фондовіддача - відношення вартості валової продукції до основних виробничих фондів.

Фондомісткість визначається як відношення середньорічної суми основних виробничих фондів до вартості валової продукції.

Економічна ефективність використання оборотних фондів характеризується швидкістю їх обороту за допомогою таких показників:

1. Коефіцієнт оборотності як відношення суми обороту до середньорічної вартості оборотних засобів.

2. Тривалість обороту як відношення кількості днів аналізованого періоду до коефіцієнта оборотності.

Таблиця 2.1. Основні економічні показники діяльності ТОВ «Козацьке»

№ п/п	Показники	2011	2012	2013	Відхилення +_ 2011 р. до 2009 р.
1.	Наявність сільськогосподарських угідь, га	2648	2650	2650	2
	в т. ч. Рілля	2327	2329	2329	2
2.	Середньорічна кількість працівників, чол.:	59	72	72	13
	вт. ч. в рослинництві	42	60	60	18
	в тваринництві	17	12	12	5
3.	Собівартість 1 ц основних видів продукції, грн.
	Рослинництва: пшениця озима	73,9	123,0	123.0	79.1
	пшениця яра	69.0	137.0	137.0	68
	кукурудза на зерно	140.8	83.0	83.0	57.8
	Гречка	164.4	176.7	176.7	12.3
	ячмінь ярий	69.7	138.0	138.0	68.3
	Овес	51.8	111.9	111.9	60.1
	Соняшник	117.5	180.1	180.1	62.6
	ріпак озимий	400	400	400	-
	цукрові буряки	35.4	25.0	25.0	-10.4
	кормові коренеплоди та кормові баштанні	13	27.8	27.8	14.8
	Тваринництва: вирощування ВРХ	916.4	1500	1500	1083.6
	вирощування свиней	914.8	3000	3000	2085.2
4.	Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	6810.6	9259.8	9259.8	2449,2
5.	Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	2734	1712.4	1712.4	1021.6

[Розраховано автором на основі даних зі звіту]

Таблиця 2.2. Дані за 2011 та 2013 роки з форми №2 «Звіт про фінансовий результат», тис.грн.

Показник	2011	2013
Валовий прибуток (р.050)	3359	4428
Собівартість реалізованої продукції (р.040)	3578	8326
Адміністративні витрати (р.070)	966	1812

[Розраховано автором на основі даних зі звіту]

Важливе значення в підвищенні економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції відіграють фондозабезпеченість та фондоозброєність праці.

Фондозабезпеченість - це обсяг основних фондів, який припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці - це обсяг основних фондів, який припадає на одного середньорічного працівника.

Показники забезпеченості фондами і ефективність їх використання в товаристві “Козацьке” розглянемо в таблиці 2.3.

Отже, як бачимо, середньорічна вартість основних виробничих фондів за останні п'ять років значно зменшилась. В 2013 році їх вартість зменшилась на на 54,29%. Фондоозброєність праці збільшилась на 3,5 тис. грн. / чол.. Фондозабезпеченість, навпаки, зменшилась. В 2013 році її показник становив 154,3 тис. грн. /га, що на 39,44% менше ніж в попередніх роках. Показник фондовіддачі збільшився на 62,5%. А показник фондомісткості, навпаки, зменшився. В 2013 році він становив 3,73, що на 41,35% менше за 2011 рік. Значно збільшилась середньорічна вартість оборотних засобів. Різниця дорівнює 1150,1 тис. грн, тобто на 131,45% вище ніж в 2011 році. Коефіцієнт оборотності оборотних фондів зменшився на 43,42%. Тривалість обороту збільшилась на 136 днів, тобто на 76,74%.

Таблиця 2.3. Показники забезпеченості фондами і ефективність їх використання

Показники	2011р.	2012р	2013р
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	13463,6	9131,5	5759
Вартість валової продукції, тис. грн.	1422,92	2403,43	2775,2
Площа с/г угідь, га	4297,5	4297,5	4213
Фондоозброєність праці, т. грн/чол.	48,2	44,1	39,7
Фондозабезпеченість, тис. грн../га	313,29	212,48	154,3
Фондовіддача, грн.	0,11	0,26	0,26
Фондомісткість, грн.	9,46	3,8	3,73
Норма прибутку, %	2,32	1,35	2,1
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	3040,3	3361,7	2025
Виручка від реалізації, тис. грн.	3562,7	2746,7	2681,5
Припадає оборотних засобів на 1 грн. основних фондів, грн.	0,26	0,37	0,35
Коефіцієнт оборотності оборотних фондів	1,004	0,82	1,16
Тривалість одного обороту, дні	364	445	314,6

[Розраховано автором на основі даних зі звіту]

2.2 Оцінка комерційної діяльності підприємства

Забезпечення рентабельного сільськогосподарського виробництва та підвищення рівня продовольчої безпеки країни залежать від наявності, ефективності використання і відтворення ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Ефективне використання ресурсного потенціалу агроформувань є об'єктивною необхідністю і важливою передумовою розвитку аграрного сектора економіки.

Ефективність сільськогосподарського виробництва в значній мірі залежить від забезпечення господарства трудовими ресурсами (табл. 2.4).



Таблиця 2.4. Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013 у % до 2011
Середньорічна чисельність працівників, осіб	91,00	98,00	92,00	101,10
в тому числі рослинництва	39,00	45,00	40,00	102,56
тваринництва	52,00	53,00	52,00	100,00
Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього, тис. люд.-год.	22841,00	24598,00	23092,00	101,10
в тому числі у рослинництві	9789,00	11295,00	10040,00	102,56
у тваринництві	9789,00	11295,00	10040,00	102,56

[Розраховано автором на основі даних зі звіту]

Відмітимо, що порівнюючи 2013 рік з 2011 роком середньорічна кількість працюючих зросла на 1%, що становить 1 людину, в тому числі в рослинництві - на 2,56%, або на 1 чол. В тваринництві кількість працюючих залишилась без змін. Керівництво господарства працює над проблемою покращення рівня використання трудових ресурсів перш за все, завдяки збільшенню обсягів виробництва, підвищення матеріальної та моральної зацікавленість працівників в кінцевому результаті.

Економічна ефективність використання основного виробничого капіталу у сільському господарстві характеризується системою показників. Основними з них є показники, наведені в табл. 2.5.

Визначивши показники забезпеченості підприємства основним капіталом (табл. 2.5), відмітимо, що вартість основного капіталу найвища у 2013 році (5647 тис. грн), якщо ж порівняти 2013 рік з 2011 роком, то вона збільшилася на 30 %, при чому капіталовіддача збільшилася, з 2,13 грн, у 2011 році до 2,24 грн. у 2013 році, що становить 5,15%, а капіталомісткість продукції, відповідно, зменшилася на майже 5%.



Таблиця 2.5. Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом та його використання

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013 у % до 2011
Вартість основного капіталу, тис. грн.	4341,00	4712,00	5647,00	130,09
на 1 га с.-г. угідь	2,91	3,26	3,28	112,49
на 1 середньорічного працівника	47,70	48,08	61,38	128,67
Капіталовіддача, грн	2,13	2,54	2,24	105,15
Капіталоміткість продукції, грн	0,47	0,39	0,45	95,11
Норма прибутку %	19,61	28,24	20,52	104,66

[Розраховано автором на основі даних зі звіту]

Отже, забезпеченість та використанням підприємством капіталу має позитивні зрушення, проте, для їх пришвидшення доцільно зменшити кількість недіючого устаткування, підвищити рівень організації виробництва, підвищити коефіцієнт змінності роботи обладнання, удосконалити виробничу структуру основних фондів, модернізувати устаткування, ввести в дію нові технології, устаткування.

На підприємстві раціонально підібрані головна і додаткові галузі, тому що побічна продукція виробництва зернових культур та цукрових буряків використовується для годівлі ВРХ та свиней, в свою чергу від ВРХ та свиней отримують органічні добрива, якими підживлюються сільськогосподарські культури з метою підвищення урожаю.

Аналізуючи структуру грошових надходжень від реалізації продукції даного підприємства (табл. 2.6) можна стверджувати, що у базисному 2011 році найбільший відсоток займало виробництво ярого ячменю (29,22%), у 2013 - кукурудза на зерно, що становить 31,6% всієї грошової структури надходжень, що є більшим у порівнянні з 2011 роком. У 2014 році підприємство відмовилось від вирощування цукрового буряку, а у базисному році обсяг надходжень грошових коштів від вирощування цукрового буряку складав майже 11 % від загального.



Таблиця 2.6. Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Продукція	2012	2014	2014 у % до 2012
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
ПРОДУКЦІЯ РОСЛИННИЦТВА - всього	8773,60	100,00	12276,60	100,00	139,93
у т.ч. зернові та зернобобові культури - всього	7388,10	0,84	9996,40	81,43	135,30
пшениця озима	278,80	3,18	2981,00	24,28	1069,23
пшениця яра	1349,80	15,38	481,10	3,92	35,64
гречка	514,50	5,86	1948,00	15,87	378,62
кукурудза на зерно	2505,70	28,56	3880,00	31,60	154,85
ячмінь ярий	2564,00	29,22	1774,50	14,45	69,21
овес	175,30	2,00	685,00	5,58	390,76
соняшник	0,00	0,00	1590,20	12,95
ріпак озимий	430,00	4,90	690,00	5,62	160,47
цукровий буряк (фабричні) 11	955,50	10,89	0,00	0,00	0,00
ПРОДУКЦІЯ ТВАРИННИЦТВА - всього	486,20	100,00	389,00	100,00	80,01
врх	194,40	39,98	142,30	36,58	73,20
свиней	291,80	60,02	246,70	173,37	84,54
Продукція - всього	9259,80	х	12665,60	х	136,78

[Розраховано автором на основі даних зі звіту]

Порівнявши базисний і звітний роки, відмітимо, що надходження від тваринництва зменшились на 20%. В цілому спостерігається позитивна динаміка зростання грошових надходжень, що у порівнянні із 2011 роком складає майже 37 %. Результати господарської діяльності проаналізовано в табл. 2.7.

Таблиця 2.7. Результати господарської діяльності підприємства

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2014 у % до 2012
Вартість валової продукції, грн.	9518,00	11452,80	12738,00	133,83
на 1 га с.-г. угідь	6,39	7,92	7,39	115,73
на 1 середньорічного працівника	104,59	116,87	138,46	132,38
Валовий прибуток, грн	-258,20	518,10	-72,40	28,04
на 1 га с.-г. угідь	6,21	8,28	7,35	118,28
на 1 середньорічного працівника	101,76	122,15	137,67	135,29
Рівень рентабельності, %	-2,71	4,52	-0,57	20,95

[Розраховано автором на основі даних зі звіту]

Аналіз результатів господарської діяльності ТОВ «Козацьке» свідчить, що вартість валової продукції рослинництва, за 2013 рік збільшилась на майже 34%. Валовий прибуток підприємства має від'ємні показники у 2011 та 2013 роках, що свідчить про збиткову діяльність підприємства. Отже, збиток у звітному році сягає 72,4 тис. грн. Відповідно до цього, рівень рентабельності підприємства також від'ємний, та свідчить, що на 1 грн. вкладену в діяльність, припадає 57 коп. збитків.

Поведений аналіз свідчить про наявність позитивних тенденцій у діяльності підприємства, проте наявність збитків у окремі роки потребує заходів щодо їх уникнення.

2.3 Аналіз маркетингового середовища підприємства

Ф. Котлер визначає маркетингове середовище як сукупність факторів, які впливають на спроможність підприємства розвивати й підтримувати взаємовідносини з цільовим ринком.

Маркетингове середовище постійно змінюється: ринкові можливості й загрози виникають, змінюються й зникають, тому для підприємства є дуже важливим, вчасно розпізнавши ринкові можливості й загрози, розвивати можливості та знешкоджувати загрози.

Маркетингове середовище підприємства - сукупність факторів, які впливають на процес управління маркетингом підприємства, його маркетинговий розвиток та взаємовідносини зі споживачами.

Основне завдання аналізу маркетингового середовища в тому, щоб взаємоузгодити вплив середовища, потреби цільового ринку, мету та можливості підприємства.

Проведення аналізу маркетингового середовища забезпечує:

Ш розуміння конкуренції та інших факторів середовища;

Ш адекватне розуміння бізнесу, в якому працює підприємство;

Ш основи для вироблення чіткої стратегії;

Ш прийняття правильних тактичних рішень. Ігнорування аналізу маркетингового середовища призводить до:

Ш прийняття необгрунтованих рішень;

Ш стратегії пасивного реагування на ринкові зміни;

Ш непослідовних рішень;

Ш запізнень введення інновацій;

Ш ринкової вразливості підприємства.

Для маркетингового середовища фірми характерними є певні риси, які відображають особливості його функціонування та впливу. До них належать:

Ш взаємозв'язок факторів маркетингового середовища (рівень сили, з якою зміна одного фактору впливає на інші фактори);

Ш складність зовнішнього середовища (кількість факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактору);

Ш мінливість середовища (швидкість, з якою відбуваються зміни в маркетинговому середовищі організації);

Ш невизначеність середовища (відносна кількість інформації про маркетингове оточення і певність в її точності).

Розрізняють маркетингові макросередовище й мікросередовище.

Маркетингове макросередовище - фактори, якими фірма не може безпосередньо керувати, але які впливають на її маркетингову діяльність. До маркетингового макросередовища належать: економічне середовище, демографія, політичне середовище, НТҐІ, культура, природне середовище.

Маркетингове мікросередовище - частина середовища, в якому фірма безпосередньо функціонує в процесі маркетингової діяльності. До складових мікросередовища належать: безпосередньо підприємство, постачальники, маркетингові посередники, споживачі, конкуренти, громадськість.

Розрізняють також керовані та некеровані фактори маркетингового середовища.

Керовані фактори - такі, якими підприємство безпосередньо управляє, тобто формує, змінює, контролює їх. До них належать елементи маркетингового комплексу (товар, ціна, збут, просування) та фактори, пов'язані з процесом управління маркетингом (система управління маркетингом, організаційна структура маркетингу, кадри).

Некеровані фактори - такі, на які фірма не може безпосередньо впливати. До них належать такі фактори, як економіка, політика, законодавство, демографія, культура, технологія, екологія.

У літературі також зустрічається відмінна від наведеної класифікація факторів маркетингового середовища. За нею всі фактори маркетингового середовища поділяють на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх належать фактори, що генеруються макрооточенням (політика, економіка, суспільство, екологія, випадок) та безпосереднім оточенням підприємства (конкуренти, постачальники, споживачі, кредитори, ринок робочої сили).

До внутрішніх належать ті фактори, які залежать від підприємства (підприємство, стратегічний потенціал, маркетингом;і служба).

Кожна організація (підприємство) має на ринку певні переваги і наділена недоліками. SWOT-аналіз (strength, weaknesses, opportunities and threats) - дає змогу виявити ті сильні і слабкі сторони, які потребують найбільшої уваги і зусиль з боку підприємства. Перед початком SWOT-аналізу комплексно зосереджуються на ймовірних загрозах і можливостях, що постають перед...