Характеристика сфери торгівлі та громадського харчування в Україні

В останні роки широко використовується нормативний засіб планування товарообороту і звороту по продукції власного виробництва.

Розроблені НДІОПОМ нормативи на одне місце диференційовані по типам і категоріям підприємств громадського харчування. Виходячи з нормативів товарообороту і звороту по продукції власного виробництва на місце в торговельному залі визначені укрупнені поправочні коефіцієнти на змінність роботи підприємств громадського харчування: збільшення товарообороту і звороту по продукції власного виробництва при обслуговуванні 2-ї зміни складає 0,08, а при обслуговуванні 3-ї зміни -- 0,06.

Крім того, застосовуються додаткові нормативи за наявності буфетів, при загальнодоступному вході в підприємство громадського харчування при заснуванні, школі, заводі й інші поправочні і додаткові нормативи.

Після затвердження плану товарообороту і звороту по продукції власного виробництва розробляють виробничу програму, в якій визначаються конкретні показники по випуску страв з розбивкою по виглядам, а також вироблення і реалізація кулінарних виробів, кондитерських виробів, мучних виробів. Ці показники встановлюються як в натуральному, так і в вартісному виразі.

Підприємства громадського харчування, перейшовши на оренду, і кооперативи громадського харчування застосовують в цілому ті ж засоби планування товарообороту і звороту по продукції власного виробництва. Їхні плани є складником планів трестів, об'єднань і управлінь громадського харчування.

3.2 Зовнішня торгівля України та особливості її розвитку в сучасних умовах

У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні зв'язки з 123 країнами світу. В той час основні рішення щодо розвитку зовнішньої торгівлі України приймалися в Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками, що спускалися їм з гори.

Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася болісною. Економіка України включалася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера на відміну від пост соціальних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишалася експортером передусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважала металопродукція, на другому місці - мінеральна та хімічна продукція. Продукти машинобудування на початку третього тисячоліття становили близько 12% [23, с. 116].

Світова фінансова криза 1997 - 1999 р.р. загострила ситуацію, помітно зменшився попит на основні товари українського експорту, передусім на металургійну продукцію. До 1999 р. зовнішньоторговельний оборот України постійно зменшувався. Водночас погіршувалася структура як експорту, так і імпорту. Експорт продукції низки галузей став збитковим. Найважливіші галузі промисловості занадто енергоємні, тому більша частка валютних надходжень спрямовується не на технічне переоснащення виробничих потужностей, а на оплату імпортних енергоносіїв.

У 2000 р. з'явилася позитивна динаміка зовнішньої торгівлі України, що тривала і у наступному році, - зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг збільшився на 9,7% і становив близько 37 млрд. дол. Обсяги експорту товарів і послуг зросли на 10,2% і становили близько 20 млрд. дол., обсяги імпорту відповідно на 9% і становили близько 17 млрд. дол. Сальдо торговельного балансу виявилося позитивним.

Поліпшилася товарна структура українського експорту, частка продукції металообробної і машинобудівної галузей промисловості у загальній структурі експорту товарів у 2001 р. досягла 14,2%, а продукції АПК - 10,8%. У 2001 р. обсяг експорту товарів до Росії становив 22,9% загального обсягу експорту, а імпорту - 37,4%.

За 2005 р. експорт товарів склав 34286,8 млн. дол. США, імпорт - 36141,1 млн. дол. США. Порівняно з 2004р. експорт збільшився на 5%, імпорт на 24,6%. Від'ємне сальдо становило 1854,3 млн. дол. (у 2004 р. позитивне сальдо 3669,3 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,95 (у 2004 р. 1,13).

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювалось у Російську Федерацію - 21,9% від загального обсягу експорту, Туреччину - 5,9%, Італію - 5,5%, Німеччину - 3,8%, Польщу - 2,9%, США - 2,8%, Білорусь - 2,6%, Єгипет - 2,3%.

Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації - 35,5%, Німеччини - 9,4%, Туркменістану - 7,4%, Китаю - 5%, Польщі - 3,9%, Італії - 2,9%, Білорусі - 2,6%, Франції - 2,2%.

У порівнянні з 2004 р. збільшились обсяги експорту товарів до країн СНД (на 25,5%), Азії (на 4,6%), Африки (на 36,8%) та Австралії і Океанії (на 17,6%). Зменшились обсяги поставок товарів до Європи (на 7,4%) та Америки (на 28%). Обсяги імпортних надходжень в Україну за цей період збільшились з усіх континентів світу, у тому числі з Європи (на 28,2%), Азії (у 1,8 р. б.), Африки (у 1,5 р. б.), Америки (на 31%), Австралії і Океанії (на 27,6%).

За 2006 р. експорт товарів склав 38367,7 млн. дол. США, імпорт - 45034,5 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 12,1%, імпорт - на 24,6%. Від'ємне сальдо становило 6666,8 млн. дол. Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,85 проти 0,95 у 2005 році.

Імпорт з країн СНД становив 44,8% від загального його обсягу, Європи - 37,3%, Азії - 13,5%, Америки - 3,3%, Африки - 0,9% та Австралії і Океанії - 0,2%. У порівнянні з 2005 р. збільшились обсяги експорту товарів до Америки (на 38,9%), Австралії і Океанії (на 30,6%), країн СНД (на 18%), Європи (на 16,1%). Зменшились обсяги поставок товарів до країн Азії (на 2,9%), Африки (на 0,8%). Збільшились обсяги імпортних надходжень в Україну з Європи (на 32,6%), Азії (на 30,7%), країн СНД (на 18,5%), Америки (на 15,8%). Імпорт з Австралії і Океанії зменшився (4,3%), Африки (на 3,1%) [24, с. 141].

Найбільші обсяги експортних поставок у 2006 р. здійснювались до Російської Федерації - 22,5% від загального обсягу експорту, Італії - 6,5%, Туреччини - 6,2%, Польщі - 3,5%, Німеччини - 3,3%, Білорусі - 3,2% та США - 3,1%. Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації - 30,6%, Німеччини - 9,5%, Туркменістану - 7,8%, Китаю - 5,1%, Польщі - 4,7%, Італії - 3,3%, Білорусі - 2,8%. У 2007 році негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами й послугами погіршало на 1 257,8 млн. доларів порівняно з 2006 роком. За даними Держкомстату, в січні-червні зовнішньоторговельний оборот склав 56 234 млн. доларів, збільшившись порівняно з січнем-червнем 2006 року на 13 257,6 млн. доларів, або на 30,9%.

Зокрема обсяг торгівлі з країнами СНД склав 22 968,7 млн. доларів, збільшившись на 6 072,8 млн. доларів, або на 35,9% порівняно з січнем-червнем 2006 року.

У першому кварталі 2015 року експорт товарів та послуг з України скоротився на 32,6%, порівняно з показниками минулого року. Імпорт скоротився на 35,6%.

Основне скорочення зовнішньої торгівлі припало на країни СНД. Експорт зменшився на 51,3%, імпорт - на 57,8%. Передусім це обумовлено зменшенням обсягів торгівлі з Росією. Експорт товарів до РФ скоротився на 61,3%, що пов'язано з обмеженнями, накладеними Росією і Україною на взаємну торгівлю. Сальдо торгівлі з СНД з від'ємного (-0,41 млрд. дол.) у першому кварталі 2014 року перетворилось на додатне (0,15 млрд. дол.) [25, с. 182].

Скорочення торгівлі з ЄС становило 33,9% за експортом та 24% за імпортом. Падіння експорту викликане зниженням цін на основні статті українського експорту (метали, зерно), імпорту - значним ослабленням гривні.

У першому кварталі 2015 року найбільше скоротився експорт товарів таких груп, як мінеральні продукти (передусім вугілля) - на 57,2%, чорні метали та вироби з них - на 38,9%, засоби наземного транспорту - на 72,6%, машини та обладнання - на 38,9%.

Висновки

Розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах розходження в міжнародній спеціалізації можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці. Якщо

розглядати світову торгівлю в плані тенденцій її розвитку, то в наявності з одного боку - явне посилення міжнародної інтеграції, поступове стирання границь і створення різних міждержавних торговельних блоків, з іншого боку - поглиблення міжнародного поділу праці, градація країн на промислово розвиті і відсталі.

В історичному плані не можна не відзначити ріст впливу азіатських країн на процеси світової торгівлі, цілком ймовірно в новому тисячоріччі цей регіон займе ведучі ролі у світовому процесі виробництва і реалізації товарів.

Маючи майже 48-мільйонне населення, володіючи значними енергетичними ресурсами, досить висококваліфікованими трудовими ресурсами при зниженій вартості робочої сили, Україна являє собою величезний ринок товарів, послуг і капіталів. Однак ступінь реалізації цього

потенціалу в зовнішньоекономічній сфері досить скромна.

В організації регулювання зовнішньоторговельної політики України активну участь бере не тільки держава, але й великі недержавні установи і організації, створені ними асоціації, об'єднання, комітети, які відповідають об'єктивним потребам участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України в міжнародному бізнесі.

В систему регулювання зовнішньоекономічних зв'язків активно включаються міжнародні економічні організації, найбільше значення з яких мають ГАТТ/СОТ, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Європейський Союз (ЄС), та інші. За допомогою цих організацій Україна здійснює сучасну зовнішньоекономічну політику, активізує свою участь в міжнародному поділі праці.

В умовах ринкової економіки, коли доля приватного сектору значно біьша за державний сектор, громадське харчування має нові шляхи розвитку і вдосконалення.

Ринковий засіб виробництва об'єктивно створює умови для високих темпів технічного прогресу, переважного зростання важкої промисловості, збільшення продуктивності суспільної праці як бази постійного підвищення матеріального і культурного рівня життя народу.

Громадське харчування являє собою особливу специфічну галузь народного господарства. Якщо підприємства харчової промисловості виробляють продукти харчування, але не реалізують їх населенню, а в підприємствах торгівлі організується доставка, зберігання товару і продаж їх, то в підприємствах громадського харчування уособлюються три функції: виробництво обідньої продукції, кулінарійних і кондитерських виробів, реалізація і організація раціонального харчування людей.

Громадське харчування обособлюється і вдосконалюється як галузь господарства в силу виконання нею специфічних функцій, відмінних від прямих функцій харчової промисловості і торгівлі. Громадське харчування є галуззю господарства, безпосередньо зв'язанної з забезпеченням населення предметами першої необхідності.

Саме тому сучасне громадське харчування матеме нові перспективні шляхи розвитку як одна з галузей народно-господарського комплексу.

Список використаних джерел

1. Авдокушин Е. Ф. «Международные экономические отношения». Учебное пособие. М.: 2007. - 347 с.

2. Бобров А. А. Економіка побутового обслуговування. - М., 2009. - 265 с.

3. Балаков П. К. «Международные торговые отношения». 2004. - 452 с.

4. Беляцкий С. А. «Международная экономичская взаимосвязь и взаимозависимость: проблемы, тенденции». Экономика Украины № 9. 2002. - 185 с.

5. Васильєв С. С. Економіка торгівлі. - М., 2012. - 382 с.

6. Воронова А. В. «Міжнародна торгівля». 2000. - 426 с.

7. Гоголь Б. І. Економіка. - М., 2011. - 415 с.

8. Гриньова В. М. Державне регулювання економіки. -- Харків: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004. -- 756 с.

9. Дахно І. І. «Міжнародна торгівля» 2-ге видання, Київ. 2010. - 360 с.

10. Жильцов М. С. Економіка, організація і планування невиробничої сфери. - М., 2010. - 272 с.

11. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.

12. Козик Л. А., Даниленко Н. Б. «Міжнародні економічні відносини». Київ «Знання». - 2013. - 346 с.

13. Козменко В. М. «Міжнародні економічні відносини” 2013. - 620 с.

14. Кредісов А. І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навчальний посібник: 2-ге вид. - 2002. - 552 с.

15. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

16. Омельянович О. Н. «Состояние и проблемы торговли Украины» Экономика Украины № 7. - 2009. - 240 с.

17. Панкова Л. А. «Світове господарство та міжнародні економічні відносини». - Львів. 2012. - 456 с.

18. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. -- 2-ге вид., пер. та доп. -- К., 2002. - 270 с.

19. Румянцев А. П., Климко Н. Г., Міжнародна економіка: - К.: Знання прес, 2003. - 447 с.

20. Сребник Б. В. Экономика торговли. - М., 2013. - 310 с.

21. Фридман А. Ф., Байдаков Н. Ф. Экономика и планирование кооперативной торговли. - М., 2010. - 264 с.

22. Фомичев В. И. Международная торговля: Учебник.-- М., Инфра -М, 2008. - 257 с.

23. Циганкова Т. М. , Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 488 с.

24. Цалко Ю. С., Холод Б. І. економіка підприємства: Навч. посібник. -- Житомир: ЖГП, 2009. -- 388 с.

25. Шегда А. В. Економіка підприємства: Навч. посібник - К.: Знання, 2010. -- 431 с.

Размещено на Allbest.ru