Дослідження особливостей асортиментної політики супермаркету "Сільпо"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

На сучасному ринку в умовах конкурентної боротьби на обсяги попиту споживачів, і, відповідно на успіх економічної діяльності торгових підприємств істотно впливають властивості товарів, їх якість, екологічна чистота, а також важливе значення мають показники асортименту. У зв'язку з цим працівники торгівлі повинні не тільки вміти проводити експертизу товарів при прийманні їх на реалізацію та створювати умови для збереження якості при зберіганні, а й знати асортимент товарів і підтримувати його на необхідному рівні.

Ринкові відносини зумовили пред'явлення підвищених вимог до формування та раціонального управління асортиментом споживчих товарів, що служить одним з критеріїв конкурентоспроможності фірм. Сучасний асортимент споживчих товарів різноманітний і відрізняється походженням, призначенням, умовами зберігання різних видів товарів. Виходячи з цього, визначається така важлива функція асортименту як систематизація всієї безлічі груп, підгруп, видів і різновидів товарів.

У нашій країні з кожним роком збільшується виробництво споживчих товарів. Систематично зростає і роздрібний товарооборот державної і кооперативної торгівлі. Збільшення товарообігу та споживання продукції викликає необхідність вивчення купівельного попиту. Вивчення купівельного попиту в першу чергу повинно бути підпорядковане завданню найбільш повного задоволення запитів покупців, яка досягається завдяки вдосконаленню показників асортименту.

У цій роботі мова піде про товароведной характеристиці продукції. Асортимент товарів і такі його показники, як широта, повнота, стабільність, структура, оновлюваність, значно впливають на попит споживачів, і, в кінцевому рахунку визначають ефективність роботи торгового підприємства. Метою курсової роботи є виявлення чинників, що впливають на формування асортименту товарів, показати, як управляється асортимент у торговельному підприємстві на конкретному прикладі. У даній роботі досліджено асортимент товарів і зроблені висновки про підприємство, з пропозиціями щодо вдосконалення управління асортиментом товарів. Завдання даної курсової роботи: дати основні поняття управління асортиментом в торговельному підприємстві; показати стан та особливості управління в торговому підприємстві; виявити основні напрями вдосконалення у формуванні якості.

Таким чином обрана тема є дуже актуальною в сучасних умовах ринкової економіки.

Помилки при виборі товару, незнання його властивостей, характеристик, можуть обернутися для підприємця великими втратами і збитками. Тому, знаннями отриманими в ході розгляду даної теми, повинен володіти кожен висококваліфікований торговий фахівець у галузі товарознавства, конкурентоспроможний на ринку праці.

1. Теоретичні основи управління асортиментом у торговому підприємстві

1.1 Поняття, властивості і показники асортименту товарів

Асортимент товарів - це набір товарів, об'єднаних по якій-небудь або сукупності ознак (ГОСТ Р 51303-99). Таким чином, асортимент товарів являє собою систему окремих елементів, об'єднаних в угруповання по одному приватному ознакою. Цей термін походить від французького слова «assortiment», що означає підбір різних видів і сортів товарів.

Поряд з даним поняттям в російській та міжнародній практиці застосовується термін товарна номенклатура - це перелік однорідних і різнорідних товарів загального або аналогічного призначення.

Таким чином, наведені вище поняття близькі між собою. Їх об'єднує те, що вони обидва є переліками товарів. Відмінність полягає в призначенні: асортимент призначений для задоволення потреб споживачів, а товарна номенклатура може мати інше значення - для регламентування певної діяльності чи іншої сфери застосування.

Асортименту товарів притаманні такі характеристики як властивості і показники.

Властивість асортименту - Це особливість асортименту, що виявляється при його формуванні та реалізації.

Показник асортименту - це кількісне і / або якісне вираження властивостей асортименту, при цьому вимірюванню підлягає кількість груп, підгруп, видів і найменувань товарів.

Одиницею виміру показників асортименту є найменування товару або товарний артикул, який може включати назву виду чи торгової марки. Наприклад, сік апельсиновий (вид) «Чемпіон» (торгова марка).

Розглянемо показники асортименту більш докладно.

Широта асортименту - Кількість груп, видів, різновидів і найменувань товарів однорідних і різнорідних груп.

Це властивість характеризується двома абсолютними показниками - дійсною і базової широтою, а також відносним показником - коефіцієнтом широти.

Дійсна широта - фактична кількість груп, видів, різновидів і найменувань товарів, що є в наявності.

Базова широта - широта, прийнята за основу для порівняння. В якості базової широти може бути прийнято кількість видів, різновидів і найменувань товарів, регламентоване нормативними чи технічними документами (стандартами, прейскурантами, каталогами і т.п.), або максимально можливе. Вибір критеріїв визначення базового показника широти визначається цілями організації торгівлі. Наприклад, при аналізі асортиментної політики магазинів-конкурентів в якості базового можна взяти максимальний перелік товарів, що є у всіх обстежених магазинах.

Коефіцієнт широти - виражається як відношення дійсної кількості видів, різновидів і найменувань товарів однорідних і різнорідних груп до базового.

Відомі два підходи до визначення терміна «широта асортименту». З одного боку вона розглядається як кількість груп товарів, що є у продажу. У практиці ж торгівлі широта визначається за загальною кількістю видів, найменувань, торговельних марок та інших асортиментних одиниць, що відносяться до однорідних і різнорідних груп. Цей підхід більш раціональний, оскільки дозволяє забезпечити автоматизований облік та ідентифікацію товарів за допомогою штрих-кодової технології.

Повнота асортименту - здатність набору товарів однорідної групи задовольняти однакові потреби.

Повнота характеризується кількістю видів, різновидів і найменувань товарів однорідної групи та / або підгрупи. Показники повноти можуть бути дійсними і базовими.

Показник дійсної повноти характеризується фактичною кількістю видів, різновидів і найменувань товарів однорідної групи, а базовий - регламентуються або планованим кількістю товарів.

Коефіцієнт повноти - відношення дійсного показника повноти, до базового.

Стійкість (стабільність) асортименту - здатність набору товарів задовольняти попит на одні і ті ж товари. Особливістю таких товарів є наявність стійкого попиту на них.

Коефіцієнт стійкості - відношення кількості видів, різновидів і найменувань товарів, що користуються стійким попитом у споживачів, до загальної кількості видів, різновидів і найменувань товарів тих же однорідних груп.

Виявлення товарів, що користуються стійким попитом, вимагає аналізу даних про реалізацію товарів і їх надходження.

Іноді стійкість пов'язують з терміном, протягом якого товари певних видів, різновидів і найменувань знаходяться в реалізації. У цьому випадку стійкість асортименту може залежати, по-перше, від наявності стійкого попиту і постійного поповнення товарних запасів на дані товари, по-друге, від відсутності або недостатності попиту на товари, які залежуються на складах і прилавках, по-третє, від невідповідності товарних запасів можливостям реалізації. Тому терміни реалізації товарів як показники стійкості асортименту не можуть бути використані при визначенні раціональності асортименту.

Новизна (оновлюваність) асортименту - здатність набору товарів задовольняти змінилися потреби за рахунок нових товарів.

Новизна характеризується дійсним оновленням - кількістю нових товарів в загальному переліку і ступенем оновлення, яка виражається через відношення кількості нових товарів до загальної кількості найменувань товарів (або дійсній широті).

Оновлення - один з напрямків асортиментної політики організації, що проводиться, як правило, в умовах насиченого ринку. Однак оновлення асортименту може бути наслідком дефіциту сировини і / або виробничих потужностей, необхідних для виробництва раннє випускалися товарів.

Для оновлення асортименту здійснюється розробка нових товарів поліпшеної якості з метою стимулювання їх купівлі споживачем; проектування і розробка нових товарів, які не мали раннє аналогів; розширення асортименту за рахунок збільшення повноти і глибини для створення конкурентних переваг організації.

Структура асортименту товарів - це співвідношення виділених за певною ознакою сукупностей товарів в наборі. Вона характеризується питомою часткою кожного виду та / або найменування товарів в загальному наборі.

Крім цих основних показників асортимент також характеризується глибиною, раціональністю, гармонійністю і асортиментним мінімумом (переліком).

Глибина асортименту - це кількість торгових марок товарів одного виду, та / або їх модифікацій та / або товарних артикулів. Одиницею виміру цього показника служить товарна марка, а при наявності модифікацій - одна з них. Наприклад, глибина торгового асортименту плодових соків визначається кількістю торгових марок («Чемпіон», «Я», «Тонус», «Моя сім'я» і т. д.), а також їх модифікацій («тонус»: яблучно-апельсиновий, персик- апельсиновий і т.п.) і товарних артикулів, що розрізняються упаковкою, її місткістю (0,2; 1; 1,5; 2 л).

Дійсна глибина - кількість торговельних марок та / або модифікацій, або товарних артикулів, які є в наявності.

Базова глибина - кількість торговельних марок та / або модифікацій, або товарних артикулів, пропонованих на ринку або потенційно можливих для випуску і прийнятих за основу для порівняння.

Коефіцієнт глибини - відношення дійсної глибини до базової.

Глибокий асортимент може задовольняти потреби різних купівельних сегментів по одному товару; максимізувати використання місця в торговельних точках; перешкоджати появі конкурентів; пропонувати діапазон цін і стимулювати підтримку дилерів. Проте він також збільшує витрати на підтримку запасів, модифікацію продукції і виконання замовлень. Крім того, можуть виникнути певні труднощі у диференціації між двома подібними асортиментними позиціями. Зазвичай порівнянним асортиментом легше керувати, ніж непорівнянним. Він дозволяє спеціалізуватися у сфері маркетингу і виробництва, створювати міцний образ і забезпечити стабільні відносини в каналах збуту. Проте надмірна концентрація може зробити підприємство вразливим перед погрозами з боку зовнішнього середовища, коливань у збуті, уповільнення потенціалу зростання в силу того, що весь упор робиться на обмежений асортимент.

Раціональність асортименту - Здатність набору товарів найбільш повно задовольняти реально обгрунтовані потреби різних сегментів споживачів.

Коефіцієнт раціональності - середньозважене значення показника раціональності з урахуванням реальних значень показників глибини, стійкості і новизни товарів різних груп, помножене на відповідні коефіцієнти вагомості.

При визначенні коефіцієнта раціональності асортименту повинні враховуватися всі перераховані вище показники з урахуванням ступеня значущості або коефіцієнта вагомості для кожного показника. Коефіцієнти вагомості визначають експертним шляхом і характеризують питому частку показника при формуванні споживчих переваг, що впливають на збут товарів.

З певним ступенем достовірності коефіцієнт раціональності може свідчити про раціональне асортименті. Ймовірна похибка показує різницю між потребами, пропонованими при формуванні асортименту (прогнозований асортимент), і реальними потребами, підкріпленими купівельним попитом.

Гармонійність асортименту - Властивість набору товарів різних груп, що характеризує ступінь їх близькості щодо забезпечення раціонального товароруху, реалізації та / або використання.

Найбільшою гармонійністю відрізняється укрупнений асортимент і його різновиди, найменшою - змішаний.

Гармонійність визначає якісну характеристику асортименту, але може вимірюватися кількісно. Показником гармонійності служить коефіцієнт гармонійності який визначається як відношення кількості видів, найменувань або торгових марок, що є в торгівлі і відповідних встановленим переліком або зразком, до дійсної широті товарів тієї ж організації.

Асортиментний мінімум (перелік) - Мінімально допустима кількість видів товарів повсякденного попиту, що визначають профіль роздрібної торгівлі.

Таким чином, ми розглянули основні поняття і властивості асортименту. З'ясували, що асортимент товарів являє собою систему окремих елементів, об'єднаних в угруповання по одному приватному ознакою. Асортиментна характеристика визначає принципові відмінності між товарами різних видів і найменувань і призначена для задоволення потреб споживачів. Для більш глибокого вивчення асортименту необхідно охарактеризувати глибину, раціональність, гармонійність і асортиментний мінімум товару.

1.2 Управління асортиментом товарів і фактори ,що впливають на його формування

Встановлення вимог до раціональності асортименту починається з виявлення запитів споживачів до товарів певної асортиментної приналежності. Для цього можуть бути використані такі методи маркетингових досліджень як соціологічний (опитування) та реєстраційний (спостереження), а для сезонних і модних товарів - метод історичних аналогій, в основі якого лежить припущення, що події, що мали місце раніше, можуть повторюватися з певною часткою ймовірності.

Крім того, організації, які застосовують стратегію активного маркетингу, самі формують попит за допомогою реклами, виставок-продажів, презентацій та інших методів. Вимоги до раціональності асортименту змінюються залежно від кон'юнктури ринку (платоспроможності покупців, соціально-культурних, правових та інформаційних характеристик навколишнього середовища організації).

Рівень вимог до раціональності асортименту індивідуальний для кожної організації та визначається її асортиментної політикою.

Асортиментна політика - Загальні наміри, можливості і основні напрями, сформульовані вищим керівництвом організації в області асортименту.

Мета організації в області асортименту - Формування реального і / або прогнозованого асортименту, максимально наближається до раціонального, для задоволення різноманітних потреб і отримання запланованого прибутку.

Для цього повинні бути вирішені наступні завдання:

- Встановлено реальні і передбачувані потреби в конкретних товарах;

- Визначено основні показники асортименту і дано аналіз його раціональності;

- Виявлені джерела товарних ресурсів, необхідні для формування раціонального асортименту;

- Оцінені матеріальні можливості організації для випуску, розподілу та / або реалізації окремих товарів;

- Визначено основні напрямки формування асортименту.

Формування асортименту - Діяльність по складанню набору товарів, що дозволяє задовольнити реальні або прогнозовані потреби, а також досягти цілей, визначених керівництвом організації.

Формування асортименту не може бути абстраговано від конкретної організації і повинно базуватися на заздалегідь обраних цілях і завданнях, які обумовлюють напрямки розвитку асортименту.

Фактори формування асортименту. Розрізняють загальні та специфічні чинники формування асортименту.

Спільними факторами, впливають на формування промислового і торгового асортименту, є попит і рентабельність.

Попит як потреба, підкріплена платоспроможністю споживачів, - визначальний фактор формування асортименту. У свою чергу, попит залежить від сегмента споживачів (їх доходів, національних, демографічних та інших особливостей).

Рентабельність виробництва і реалізації визначається собівартістю, витратами виробництва та обігу, на розміри яких надають певний вплив державні заходи з підтримки вітчизняних виробників (пільгове оподаткування, митні тарифи та ін.) Так, формування асортименту алкогольної продукції в останні роки значною мірою визначається заходами щодо державного регулювання її виробництва і реалізації.

Специфічними факторами формування промислового асортименту є сировинна та матеріально-технічна база виробництва, досягнення науково-технічного прогресу, а торговельного асортименту-виробничі можливості виробників, спеціалізація (клас, тип) торгової організації, канали розподілу, методи стимулювання збуту та формування попиту, матеріально-технічна база торгової організації, сегмент споживачів.

Сировинна база виробничих організацій визначається наявністю природних ресурсів, станом видобувної та переробної промисловості, що випускає сировину, напівфабрикати і комплектуючі вироби, а також витратами на виробництво і доставку сировини. Недостатність або трудомісткість видобутку, збору або вирощування окремих видів сировини призводить до скорочення асортименту відповідних товарів. Так віддаленість районів зростання, висока трудомісткість збору окремих видів дикорослих ягід призвели до скорочення асортименту виробів, що виробляються на натуральній сировині, і до їх заміни виробами на синтетичних харчових добавках, що імітують смак, запах і колір ягід (наприклад, безалкогольні напої).

Матеріально-технічна база товарного виробництва також значно впливає на формування асортименту. Недостатність виробничих площ, відсутність чи брак необхідного обладнання призводять до того, що асортимент товарів, що користуються попитом, може скоротитися. Наслідками цього є надмірний попит, зростання цін і заміна дефіцитних товарів фальсифікованими.

Досягнення науково-технічного прогресу - потужний стимул відновлення асортименту споживчих товарів. Розробка принципово нових товарів, які не мали раніше аналогів, а також товарів підвищеної якості можлива в основному в результаті розвитку науки, техніки і технології.

Спеціалізація торговельної організації відноситься до найбільш значущих чинників формування асортименту товарів. Вона визначається при створенні, ліцензування або атестації організації. Керівництво організації приймає рішення про спеціалізацію, від якої залежить її подальша діяльність, у тому числі і формування асортименту.

Канали розподілу товарів також мають значення при формуванні торгового асортименту. Налагоджена система поставок через прийнятні для торгівлі канали розподілу, ритмічність доставки в потрібні терміни та в необхідному обсязі полегшують роботу з формування асортименту, забезпечують перевагу закупівель товарів, для яких є налагоджена система збуту.

Методи стимулювання збуту та формування попиту, зокрема рекламна підтримка товарів, в умовах насиченого ринку також впливають на формування торгового асортименту.

Матеріально-технічна база організації торгівлі може зробити певний вплив на формування асортименту. Якщо у фірми відсутні склади, що забезпечують схоронність товарів у належних умовах, або площі торгового залу для викладки товарів складного, або розгорнутого асортименту, організація не повинна і планувати такого асортименту. Наприклад, не можна включати в асортимент швидкопсувні або заморожені продукти харчування за відсутності холодильного устаткування.

Сегмент споживачів, на який виходить торгова організація, визначає асортимент товарів за рівнем якості та цін (дорогі або високоякісні або дешеві низькоякісні товари). На формування асортименту можуть впливати національні, релігійні та індивідуальні запити споживачів.

Таким чином, управління асортиментом - Діяльність, спрямована на досягнення вимог раціональності асортименту.

Основними етапами управління є встановлення вимог до раціональності асортименту, визначення асортиментної політики організації і формування асортименту.

Регулювання перерахованих вище факторів становить суть управління асортиментом і досягається за допомогою встановлення певних вимог, що пред'являються до раціонального асортименту. Ці вимоги регламентуються низкою нормативних, технічних і технологічних документів.

1.3 Класифікація торгівельних підприємств

На ринку споживчих товарів магазини представлені безліччю видів. При цьому вид підприємства торгівлі визначається за асортиментом товарів. Це можуть бути спеціалізовані, спеціальні або універсальні магазини, торгові центри і т.п.

Спеціалізація є однією з форм поділу праці між торговими підприємствами, при якій в асортименті магазину для продажу виділяються якісь певні групи товарів за товарною ознакою або за комплексності попиту покупців (товари для мисливців, для дівчат, для кіно-фотолюбителів, для умільців). Необхідність спеціалізації обумовлена безперервним розширенням асортименту, підвищенням вимог покупця до якості товарів.

За спеціалізацією магазини бувають:

· спеціалізовані, що торгують якоюсь однією групою товарів («Тканини», «Взуття», «М'ясопродукти» і т.д.);

· вузькоспеціалізовані, що реалізують тільки якусь товарної підгрупу («Тканини шовкові», «Взуття чоловіча», «Ковбасні вироби»);

· комбіновані, що поєднують кілька товарних груп, споріднених за спільністю попиту і задовольняють певне коло потреб («Тканини, одяг», «М'ясо, риба, овочі», «Хутра, головні убори»). У цих магазинах виділяють відділи або секції, що спеціалізуються на продажу окремих товарних груп;

· комплексні, які торгують кількома підгрупами товарів, об'єднаних за будь-яких споживчому ознакою («Товари для жінок», «Дитячий світ», «Спортивні товари» тощо);

· універсальні, які торгують практично всіма групами непродовольчих товарів, а також продовольчими товарами періодичного попиту. Кожна група товарів продається в спеціалізованому відділі і буває представлена широким асортиментом.

Перераховані вище різновиди магазинів відносяться до спеціалізованих, а решта - до неспеціалізованих. Тут можна виділити змішані магазини, які здійснюють торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами. До неспеціалізованим магазинах відносяться ті, які торгують продовольчими або непродовольчими товарами багатьох товарних груп («Продтовари», «Непродовольчі товари»), але у вузькому асортименті. Всі ці магазини не мають спеціалізованих секцій або навіть спеціалізованих робочих місць.

Магазини можна також класифікувати за типами. Тип підприємства роздрібної торгівлі - це підприємство певного виду, класифіковане за торговою площею та формами торговельного обслуговування покупців. Найбільш поширеними типами підприємств роздрібної торгівлі є: «Універмаг», «Універсам», магазини «Продукти», «Тканини» і т.д.

Поряд з роздрібною торговельною мережею, представленої магазинами різних видів і типів, на ринку споживчих товарів торгові підприємства здійснюють роздрібну торгівлю через павільйони, намети, автомати.

Важливою сферою торговельної діяльності є оптова торгівля, тобто торгівля товарами з наступним їх перепродажем або переробкою. Суб'єкти оптової торгівлі займаються комерційним посередництвом і є проміжними ланками в товаропровідної ланцюга. Оптові підприємства спеціалізуються на встановленні господарських зв'язків між виробниками товарів і роздрібними торговельними фірмами та іншими покупцями, а також на закупівлі і продажу товарів зі складів і наданні відповідних послуг.

У число типів оптових підприємств включаються: комерційні фірми, оптові бази, товарні біржі, оптові магазини, торгові доми, аукціони, ярмарки, брокерські і дилерські контори, комівояжери, торгові та промислові агенти. Їх технологічні функції і завдання відрізняються (це буде розглянуто в інших навчальних курсах), а економічні характеристики дуже схожі.

Особливе місце на споживчому ринку займає громадське харчування. Його специфіка полягає в тому, що суб'єкти цієї сфери здійснюють не тільки реалізацію споживчої продукції, а й її виробництво, а також організацію харчування та соціальних заходів.

Діяльність підприємств громадського харчування тісно пов'язана і з харчовою промисловістю, і з сільським господарством, і з торгівлею, проте представляє особливу сферу - сукупність господарюючих суб'єктів, об'єднаних за характером вироблюваної і реалізованої продукції, однорідності використовуваної сировини, спільності виробничих процесів матеріально-технічної бази і форм обслуговування споживачів.

Підприємство громадського харчування призначене для виробництва, реалізації та (або) організації споживання кулінарної продукції, борошняних кондитерських і булочних виробів.

Тип підприємства - це вид підприємства з характерними особливостями обслуговування, асортименту реалізованої кулінарної продукції та номенклатури надаються споживачам. При визначенні типу підприємства враховують такі чинники:

· асортимент реалізованої продукції, її різноманітність і складність виготовлення;

· технічну оснащеність (матеріальну базу, інженерно-технічне оснащення й устаткування, склад приміщень, архітектурно-планувальне рішення і т.д.);

· методи обслуговування і якість обслуговування (комфортність, етика спілкування, естетика оформлення, тощо);

· кваліфікацію персоналу;

· номенклатуру наданих населенню послуг.

На практиці виділяють такі типи підприємств громадського харчування: ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна.

Ресторан - підприємство громадського харчування з широким асортиментом страв складного приготування, включаючи замовлені і фірмові, винно-горілчані, тютюнові та кондитерські вироби, з підвищеним рівнем обслуговування у поєднанні з організацією відпочинку. Ресторани розрізняють:

· по асортименту продукції (рибний, пивний, з національною кухнею, кухнею зарубіжних країн);

· за місцем розташування (при готелі, вокзалі, в зоні відпочинку, вагон-ресторан та ін.);

Бар - підприємство громадського харчування з барною стійкою, що реалізує змішані, міцні алкогольні, слабоалкогольні та безалкогольні напої, закуски, десерти, мучні кондитерські та булочні вироби, покупні товари. Бари розрізняють:

· по асортименту продукції та способу приготування (молочний, пивний, винний, кавовий, гриль-бар, коктейль-бар);

· за специфікою обслуговування споживачів (відео-бар, вар'єте-бар та ін.).

Кафе - підприємство з організації харчування і відпочинку споживачів з наданням обмеженого, порівняно з рестораном, асортименту продукції; реалізує фірмові, замовлені страви, вироби та напої. Кафе розрізняють:

· по асортименту продукції (кафе-морозиво, кафе-кондитерська, кафе-молочна);

· по контингенту споживачів (молодіжне, дитяче, сімейне та ін.).

Їдальня - загальнодоступне або обслуговуюче певний контингент споживачів підприємство, що виробляє і реалізує страви відповідно до різноманітним по днях тижня меню. Столові розрізняють:

· по асортименту продукції (загального типу, дієтична);

· по обслуговуваного контингенту споживачів (робочий, шкільна, студентська та ін);

· за місцем розташування (загальнодоступна, за місцем роботи, навчання).

Закусочна - підприємство з обмеженим асортиментом страв нескладного приготування з певного виду сировини та призначене для швидкого обслуговування споживачів. Закусочні поділяють по асортименту продукції (загального типу і спеціалізовані: сосискова, пельмені, млинці, пиріжкова, шашлична, чайна, пончиковий, піцерія і т.д.).

Ресторани та бари за рівнем обслуговування і номенклатурі послуг поділяються на три класи - люкс, вищий і перший. Кафе, їдальні, закусочні на класи не поділяють.

Суб'єкти торгівлі класифікуються, крім того, за формами власності. При цьому виділяють:

приватні підприємства, що існують або як повністю незалежні господарюючі суб'єкти, або у вигляді об'єднань та їх складових частин;

державні, під якими розуміють як чисто державні (у тому числі муніципальні), де капітал і керування цілком належать державі, так і змішані, де держава володіє більшою частиною капіталу або грає вирішальну роль в управлінні;

змішані, тобто підприємства, де поєднується приватний і державний капітал з переважною часткою останнього;

суб'єкти, засновані на власності спільних підприємств, що включають в себе об'єкти власності російських та іноземних фізичних і юридичних осіб, що здійснюють комерційну діяльність на споживчому ринку.

2. Стан та особливості правління асортиментом у торговому підприємстві

2.1 Характеристика супермаркету «Сільпо»

Мережа «Сільпо» належить торгово-промисловому холдингу Fozzy Group, який має значний досвід у сфері роздрібної торгівлі.

Супермаркети мережі «Сільпо» розташовані в усіх регіонах України. Наші магазини знаходяться в різноманітних точках міст України. Тут ви можете дізнатися про те, де розташований найближчий до вас «Сільпо».

У своєму асортименті супермаркети «Сільпо» представляють продукцію ВТМ «Премія», яка є власною торговою маркою мережі. ВТМ «Премія» пропонує покупцям широкий вибір товарів щоденного вжитку за розумною ціною. Якість товарів ВТМ «Премія» відповідає якості брендової продукції.

Покупці торгової мережі «Сільпо» можуть отримати більше винагород від покупок в супермаркетах, ставши учасниками програми для постійних покупців «Власний рахунок». Програма «Власний рахунок» допомагає заощадити гроші, здійснюючи покупки, а також отримати додаткові індивідуальні переваги.

Магазини мережі «Сільпо» пропонують покупцям широкий вибір продуктів харчування, а також промислові товари та косметику. Асортимент супермаркетів досягає 30 000 найменувань продукції. Крім того, в магазинах «Сільпо» Ви можете знайти якісні товари за доступною ціною під власною торговою маркою мережі «Премія».

Також у деяких магазинах мережі для Вас випікається свіжих хліб за різноманітними рецептами, Ви можете купити готові страви у відділах кулінарії, а також свіжу рибу та м'ясо.

2.2 Аналіз асортименту товарів у супермаркеті «Сільпо» і його основні постачальники

Супермаркет Сільпо - це магазин самообслуговування, асортимент в цих магазинах включає 3500 найменувань товарів. Асортимент товарів в магазинах "АТБ" оптимально підібраний на підставі споживчих переваг.

Компанія Сільпо займається розробкою власної торгової марки, в яку включені такі продукти як молочна продукція, бакалія, м'ясна і рибна гастрономія, кондитерські вироби, соки, напої, мінеральна вода, пиво, побутова хімія і товари особистої гігієни.

Товари, що виробляються під власними торговими марками - це одна зі складових іміджу мережі Сільпо - на упаковці цієї продукції вказано ім'я компанії. Тому компанія робє усе, щоб покупці залишилися задоволені продукцією - як у плані ціни та якості, так і в плані асортименту.

Торгове підприємство Сільпо планує і надалі розвивати напрямок під власними торговими марками.

Розробка власних торгових марок підприємства Сільпо, безпосередньо кріпиться на стабільній роботі фінасового механізму підприємства, яке є рентабельним. Фінансовий стан підприємства Сільпо є наслідком взаємодії всіх елементів системи його фінансових відносин і визначається всією сукупністю виробничо-господарських чинників.

Товарний асортимент мережі Сільпо оптимально підібраний для покупців з середньо і нижче середнього достатку на підставі споживчих переваг. Підприємство Сільпо співпрацює з відомими та потужними компаніями, займається закупівлею готової продукції, ґрунтуючись на попит споживачів. Товарний асортимент в мережі "АТБ" включає 3500 найменувань, чого цілком достатньо для щоденного споживання.

Одним із перспективних напрямів підвищення конкурентоспроможності торгової мережі «Сільпо» є розробка власних торгових марок (Private Label). Основними перевагами торгових марок «Сільпо» є:

- унікальність продукції, оскільки придбати її можливо лише у певній торговій мережі;

- підвищення вартості самої торгової мережі за рахунок додаткових брендів;

- відносно низька собівартість продукції власних торгових марок у порівнянні із продукцією відомих торгових брендів;

- здатність швидко реагувати на зміну попиту за рахунок того, що торгові марки виробляються саме торговими мережами, які ближчі до споживачів, ніж виробники продукції;

Компанія Сільпо - одна з перших роздрібних компаній України, що почала продаж продукції під власними торговими марками (ВТМ).

Перша продукція під маркою компанії з'явилася в магазинах мережі в 2004 році. Товари, що випускаються під власними торговими марками Сільпо, представлені в більшості товарних категорій.

Приватні марки Сільпо створюються спеціально для покупців, полегшуючи вибір в кожній товарній категорії. Завдяки знанню своєї аудиторії, роздрібна мережа "АТБ" гнучкіше реагує на запити споживачів, забезпечуючи стабільну якість при низькій ціні.

Для виробництва товарів під власними торговими марками Сільпо вибрало передові українські та зарубіжні підприємства, лідерів виробництва у своїй галузі. За якістю ця продукція успішно конкурує з відомими торговими марками, але коштує набагато дешевше за відсутності витрат на рекламу і просування. На товари власної торгової марки Сільпо встановлюється більш низька ціна, ніж на аналогічні брендові товари. Різниця в ціні пояснюється відсутністю витрат на дистрибуцію, дорогу упаковку і просування товарів власної торгової марки (для просування товарів ВТМ використовуються тільки внутрішні рекламні інструменти). У мережі Сільпо товари від власної торгової марки стоять дешевше своїх прямих аналогів у середньому на 15-20%. Такі товари реалізуються в мережі "АТБ-Маркет " і виділяються значками і цінниками "Тільки в АТБ". Торгова мережа Сільпо гарантує якість товарів під власними торговими марками. Компанія Сільпо постійно контролює якість товарів, що випускаються ВТМ, залучаючи для цього, в тому числі, незалежні лабораторії. Створюючи приватні марки, компанія отримує більший контроль над виробництвом, якістю товару, ціноутворенням і розподілом.

Коротка характеристика власних торгових марок, під якими реалізується продукція:

- Добрий кухар - це такі продукти, як майонези, соуси, соняшникова олія, вермішель швидкого приготування;

- Весела Ферма - це продукти кисломолочної продукції;

- Вигідна ціна - продукти кисломолочної продукції, сири, борошно, ковбасні вироби, консерви, морозиво і деякі товари промислової групи товару.

- Добросол - продукти консервації - такі як консервовані огірки, лечо, зелений горошок, квасоль;

- "Вon vie" - це продукти консервації - такі як консервовані гриби, кукурудза, ананаси, маслини, оливкова олія;

- Ситний ряд - це ковбасні вироби;

- Рибний день - це крабові палички, пресерви та консерви: шпроти в олії, сардини натуральні з додаванням олії, бички та кільки в томатному соусі;

- Про запас - це борошно, макаронні вироби, рис;

- Sladko - це це кондитерські вироби, мюслі, горіховий коктель;

- Pirate- це хрусткі сухарики та ароматні чіпси, сушена рибка і пікантні фісташки;

- Сладушкі - це сушіння, вівсяне печиво і сухарі;

- Полярна казка - це морозиво ;

- Фігаро - це пельмені, вареники і равіолі;

- Rio - це побутова хімія;

- Sunny - це товари такі як мило, шампунь, вологі серветки, пакети для сміття та губки для миття посуду;

- Ніжна хвиля - це товари такі як рідке мило, шампунь-бальзам;

- Gьte- це пивна продукція компанії ;

- Пивоварня № 1 - це також пивна продукція компанії;

- Секрети виноробства - це алкогольна продукція, така як - вино, шампанське;

- Indi - це чайна продукція ;

- Fantazia - це солодкі газовані напої;

- Мажорна - це солодкі газовані напої, квас;

- Старорусский квас - це продукція квасних напоїв;

- Cat&Go - це гігієнічна продукція для тварин;

- Seniorita - гігієнічна продукція - це ватяні палички, ватяні пластини;

- senoir - це соки та нектари;

- Добра марка - це мінеральна вода, а також кавова продукція.

Щоб потрапити в асортиментний перелік мережі «Сільпо», кожен товар має ще довести свою конкурентоспроможність. Розроблено процедуру експерименту, за результатами якого приймається рішення про входження в мережу. Для цього товарна позиція вводитися у кілька магазинів і протягом місяця відстежуються її продажу. Якщо рівень продажів досягає запланованих обсягів - товар вводитися в асортиментний перелік і починає продаватися по всій мережі. Переваги такої процедури експерименту полягають у його прозорості. Крім цього, плата за вхід в мережу не стягується. Постачальник лише оплачує адміністрування експерименту: витрати компанії на логістику, складання планограмам, викладку товару.

Цільова група ВТМ - це покупець, чутливий до ціни, який відмовляється переплачувати за бренд. Товари ВТМ здатні конкурувати, а часто і перевершують за якістю брендові аналоги і при цьому вигідно відрізняються від них за ціною. Продукція ВТМ даної торгової мережі не поступається за якістю аналогу, який лежить поряд на полиці, а за ціною вона дешевша. Мережі Сільпо немає потреби рекламувати цей товар, покупець сам робить вибір..

Впровадження товарів під власними торговими марками - один із стратегічних напрямків розвитку Сільпо, оскільки дозволяє покупцям купувати якісну продукцію до 30% дешевше, ніж аналогічний брендовий товар.

Впровадження товарів під власними торговими марками відноситься до стратегічного напрямку розвитку мережі, складено графік, який передбачає поступове заповнення асортименту товарами Private Labels.

Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства, так само, як і для мережі Сільпо. Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції, тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.

В умовах ринкової економіки цілеспрямоване формування перспективного товарного асортименту є одним із засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства, тому асортимент продукції під власними торговими марками мережі «Сільпо» активно розширюється. Тільки за поточний рік кількість позицій товарів під ВТМ збільшилася на сотню і на сьогоднішній день налічує більше 300 найменувань продовольчих та непродовольчих товарів. Більшість продуктів, які реалізуються в супермаркетах «Сільпо» під власними марками, є лідерами продажів у своїй товарній групі. Це сипучі "Про запас", молочна продукція "Весела ферма", напої "мажорного", квас "Старорусский", пиво Gьte і "Пивоварня № 1", морозиво "Полярна казка", м'ясна гастрономія "Ситний ряд", напівфабрикати "Фігаро" , рибна гастрономія "Рибний день", соуси "Добрий кухар", плодоовочева консервація Bon vie, кондитерські вироби Sladko, снеки Pirate, побутова хімія Rio і товари для дому Sunny. Компанія Сільпо активно впроваджує товари під власними торговими марками і в низькому ціновому сегменті. Метою компанії в даному напрямку є забезпечення населення всім необхідним за найвигіднішими цінами. З початку року в магазинах мережі з'явилися ковбасні вироби, масло вершкове, сир твердий, майонези, борошно, чай, вина, напівфабрикати, рибні консерви, молоко згущене і товари для дому. У найближчих планах компанії - подальше збільшення кількості товарів під ВТМ проміжності підприємства.

2.3 Якість як складовий елемент конкурентоспроможності продукції

Якість продукції - найважливіший складовий елемент її конкурентоспроможності. Зарубіжні фахівці з управління вважають, що конкурентоспроможність продукції па 70-80% залежить саме від її якості.

В економічній літературі термін "конкурентоспроможність" використовується стосовно до різних об'єктів. З економічної точки зору найбільш важливими представляються конкурентоспроможність продукції, товару, підприємства (організації, фірми), галузі та країни.

Саме слово "конкурентоспроможність" стосовно до будь-якого предмету воно розглядалося, означає здатність даного предмета (потенційну і/або реальну) витримати конкуренцію.

Стосовно до продукції конкурентоспроможність являє собою потенційну можливість продукції бути успішно реалізованою на ринку. Продукція може мати лише потенційною конкурентоспроможністю, про реальної конкурентоспроможності слід говорити стосовно до товару. Таким чином, конкурентоспроможність продукції може проявитися лише при її реалізації в умовах конкурентного ринку, виступаючи при цьому у вигляді конкурентоспроможності товару. Отже, конкурентоспроможність товару - більш широке поняття, ніж конкурентоспроможність продукції, що включає поряд з факторами, що утворюють конкурентоспроможність продукції, також ряд факторів, пов'язаних з реалізацією цієї продукції на ринку.

Метою забезпечення конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності товару є отримання прибутку в результаті успішної реалізації даної продукції на ринку. У свою чергу, товар може бути реалізований на ринку тільки за умови його відповідності вимогам конкретного споживача. При здійсненні покупок кожен покупець здійснює вибір необхідного йому виробу серед цілого ряду аналогічних, пропонованих на ринку, і здобуває з них, що найбільшою мірою задовольняє його потреби.

Проводячи порівняння товарів, призначених для задоволення однієї і тієї ж потреби, покупець враховує їх споживчі властивості, з'ясовує ступінь відповідності власним потребам. При цьому він прагне досягти оптимального співвідношення між рівнем споживчих властивостей виробу та витратами на його придбання і використання, тобто отримати максимум споживчого ефекту на одиницю витрат.

По відношенню до конкретної потреби зазначене співвідношення може бути досягнуто цілим рядом різних товарів завдяки наявності у них аналогічних властивостей. Відповідно, всі вони будуть володіти здатністю задовольняти цю потребу і по відношенню до неї можуть розглядатися як взаємозамінні (наприклад, потреба людини в пересуванні може бути задоволена шляхом використання автомобіля, мотоцикла, велосипеда, поїзда і т. д.).

В цьому напрямку проглядається взаємозв'язок між конкурентоспроможністю продукції, конкурентоспроможністю товару і формами конкуренції: предметної і функціональної.

Предметна форма конкуренції передбачає конкурентну боротьбу між товарами-аналогами, призначеними для задоволення однієї і тієї ж потреби, але розрізняються але ціною, рівнем якості. В основі цієї форми лежить явище диференціації продукції. Зокрема, фірми-виробники прагнуть кожен з випускаються предметів споживання поставити на ринок в різних варіантах виконання, ґрунтуючись на смаки, запити та фінансові можливості споживачів. Слід зазначити, що диференціація охоплює не тільки продукцію споживчого призначення, але і засоби виробництва, що досягається поглибленням спеціалізації, підвищенням частки дрібносерійного виробництва.

Зв'язок між формою предметної конкуренції і конкурентоспроможністю продукції, конкурентоспроможністю товару має явний характер. Виходячи на конкурентний ринок зі своєю продукцією, виробник (продавець) передбачає наявність на ринку товарів-аналогів і, відповідно, враховує це в процесі забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції.

Взаємозв'язок між функціональною формою конкуренції та конкурентоспроможністю продукції має певною мірою прихований характер. При функціональній формі конкуренції в конкурентну боротьбу включаються товари різних галузей, що задовольняють різні потреби. В даному випадку мова йде про взаємозамінних товари, які можуть бути функціонально однорідними, тобто призначеними дня виконання певних робіт або отримання певного споживчого ефекту, або функціонально різнорідними, призначеними для виконання різних робіт або отримання різних споживчих ефектів, але здатні замінювати один одного в окремих областях застосування. Крім того, при зниженні платоспроможного попиту покупців і високих цепах конкуренція може виникнути серед функціонально різнорідних товарів, які не є взаємозамінними, що пов'язано з бажанням споживача максимізувати корисність при обмеженому доході. Остання різновид функціональної форми конкуренції спостерігається на російському ринку товарів і послуг.

Таким чином, виходячи на ринок, продавець повинен припускати, що його продукція зіткнеться з конкуренцією не тільки з боку товарів-аналогів, але і з боку як функціонально однорідних, так і функціонально різнорідних груп товарів.

Складові елементи конкурентоспроможності безпосередньо випливають з методів конкуренції: цінових і нецінових.

Цінова конкуренція передбачає продаж товарів за більш низькими цінами, ніж у конкурентів. Цінова конкуренція має багатоцільове призначення: низька ціна може служити інструментом проникнення на нові ринки; низька ціна використовується фірмою як бар'єр проти виходу на ринок конкурентів; в ряді випадків фірми проводять зниження цін як відповідь на дії конкурентів. У кінцевому рахунку цінова конкуренція спрямована на підвищення конкурентоспроможності товару на ринку, тобто ціна виступає складовим елементом конкурентоспроможності товару. Причому слід зазначити, що покупця цікавлять повні витрати на придбання та експлуатацію (або споживання) даного виробу.

Нецінова конкуренція базується на відмітних особливостях товарів в порівнянні з конкурентами. Ці особливості можуть бути безпосередньо пов'язані: з якістю самої продукції; умовами пропозиції товару на ринку (конкурентоспроможністю пропозиції); фірмою-виробником даного товару (конкурентоспроможністю фірми); конкурентними перевагами галузі (конкурентоспроможністю галузі); конкурентними перевагами регіону, території (конкурентоспроможністю галузі, території) і навіть з країною, в якої виготовлений даний товар (конкурентоспроможністю країни).

Розглядаючи якість продукції як складовий елемент її конкурентоспроможності, необхідно брати до уваги ті властивості продукції і рівень параметрів, що їх визначає, які представляють інтерес для покупця (споживача) і забезпечують задоволення його потреб.

В умовах конкуренції якість продукції повинна досліджуватися насамперед з точки зору забезпечення конкурентоспроможності продукції, і тому виробника повинні цікавити передусім ті властивості продукції і рівень параметрів, що їх визначає, які представляють інтерес для покупця і забезпечують задоволення його потреб.

У маркетингових дослідженнях застосовується термін "прицільне якість", що позначає той рівень якісних параметрів, який найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям споживачів відповідного сегмента ринку. Тісно пов'язаний з "прицільним якістю" так званий процес індивідуалізації товару, який спрямований на максимальне її пристосування до вимог конкретного споживача.

Споживач формує в своїй свідомості деякий "очікуване якість", яке, на його думку, має бути досягнута в процесі купівлі і використання товару. Виробнику та продавцю продукції необхідно зрозуміти взаємозв'язки і взаємозалежності між реальним якістю продукції та "очікуваною якістю", яке сформоване у свідомості споживача. Дані взаємозв'язку можуть бути досить суперечливі, і для того, щоб досягти в цьому напрямку відповідного консенсусу виробника і споживача продукції, необхідно, з одного боку, досліджувати і сформувати очікувані потреби, а з іншого - забезпечити їх задоволення.

2.4 Основні напрямки діяльності України у сфері якості для покращення продуктивності

Розвиток систем якості в Україні обумовлений рухом за якість в Радянському Союзі в 50-і - 70-і роки. У СРСР управління якістю в першу чергу упроваджувалося в галузях, які забезпечували науково-технічний прогрес, - авіації, радіотехніці, ракетній техніці, машинобудуванні. Оскільки ці галузі промисловості відрізнялися складністю і різноманіттям виробів, до управління якістю застосовували комплексний системний підхід. Вперше системний підхід в забезпеченні якості був використаний на Саратовському авіаційному заводі в 1955 році при розробці системи бездефектного виготовлення продукції (БВП). На той час існувала система контролю, при якій вся відповідальність за якість покладалася на ВТК, а працюючі практично не несли відповідальності за якість продукції. Комплексна система БВП включала низку організаційних, економічних, виховних заходів, які сприяли створенню якісної продукції. Вона ґрунтувалася на наступних принципах:

1) 100%-й контроль якості виробів і відповідність їх документації, що діє, до пред'явлення службі ВТК;

2) повна персональна відповідальність виконавця за якість продукції, що випускається (самоконтроль);

3) зосередження уваги не тільки на факті виявлення і реєстрації браку, але і на заходах, що виключають його появу;

4) Суворе дотримання технологічної дисципліни.

У цій системі документувався порядок пред'явлення продукції ВТК, який затверджувався директором підприємства. Відповідно до "Положення про систему БВП" працівникові заборонялося пред'являти ВТК вироби з відхиленнями від технічної документації.

Ця система дозволяла передовим працівникам користуватися особистим клеймом. До такої роботи допускалися робочі, які не менше півроку випускали тільки доброякісну продукцію і. здавали її ВТК з першого пред'явлення. Був введений показник здачі продукції ВТК з першого пред'явлення, по якому оцінювалася якість праці виконавця.

Япр = (С-В / С ) * 100%,

де Япр - відсоток здачі продукції ВТК з першого пред'явлення; С - сума всіх пред'явлень продукції робочим до ВТК за певний термін; В - сума всіх відхилень зданої до ВТК продукції після виявлення першого дефекту за цей же період часу. Система БВП започаткувала новий підхід до управління якістю на підприємствах. Системи, їй подібні, стали розповсюджуватися в 60-х роках спочатку в Європі, а потім і в США.

Основний недолік системи БВП був в тому, що вона не охоплювала стадії розробки і проектування продукції, реалізації і експлуатації готових виробів, що обмежувало сферу її застосування.

На Львівському заводі телеграфної апаратури вперше була впроваджена система бездефектної праці (СБП). Вона також передбачувала використання кількісного показника, але вже якості праці виконавця - коефіцієнт якості праці.

Основні принципи системи бездефектної праці полягали в наступному:

1) здача продукції з першого пред'явлення;

2) застосування коефіцієнта якості праці;

3) встановлення днів оцінки якості;

4) суворий контроль за виготовленням продукції.

Недоліком цієї системи було те, що в ній враховувалися чинники зниження, які підсумовували недоліки за всіма показниками, тоді як перевищення встановлених значень показників якості праці не відбивалося на коефіцієнті якості. Як і Саратовська БВП, Львівська СБП була спрямована на управління якістю на стадії виготовлення продукції. На підприємствах Горьківської області в 1958 р. була впроваджена система ЯНАРЗПВ (якість, надійність, ресурс з перших виробів) - російське КАНАРСПИ. Характерними особливостями системи були: підвищення ролі вирішення проблеми якості проекту продукції і постановки її на виробництво; використання об'єктивних методів оцінювання надійності; з'ясування причин появи браку і зниження надійності, а також розробка технологічних заходів, що виключають можливі причини погіршення якості.

В основі цієї системи лежали наступні принципи:

1) комплексність завдань забезпечення якості продукції;

2) пошуковий характер системи, який припускав всебічний розвиток досліджень в області підвищення якості продукції, розвиток технологічних і випробувальних служб підприємства;

3) проведення робіт по отриманню об'єктивної інформації про стан якості вироблюваної продукції;

...