Логістичні методи організації і планування матеріальних потоків на підприємстві

Підприємство «Новгород-Сіверський сирзавод» створене для технологічної обробки і переробки молока та виробництва молочної продукції з метою отримання прибутку. Забезпечення споживачів та посередників молочною продукцією.

«Новгород-Сіверський сирзавод» займається такими видами економічної діяльності:

- обробка;

- переробка;

- виготовлення молочних продуктів;

- надання послуг по обробці та переробці;

- реалізація продовольчих товарів;

- послуги з доставки.

На території заводу знаходяться: місткості для зберігання необробленого молока, складські приміщення для зберігання готової продукції та сировини, лабораторія, автопарк, цех з обробки и переробки, цех варки, цех лактози. Завод розміщений за 50 кілометрів від автомагістралі Е101 Москва - Київ, завдяки якій можна здійснювати поставки до великих міст.

Для аналізу роботи підприємства доцільно дослідити його основні економічні показники, що і буду зроблено в таблиці 2.1.

Розрахунки обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні дають змогу на єдиній ціновій основі зіставляти, аналізувати й визначати сумарний обсяг випуску різнорідної продукції. Проте при цьому необхідно враховувати зміни ринкових цін під час планування й визначення обсягів виробленої та реалізованої продукції в різні періоди. У вартісному вираженні планують обсяги виробництва й реалізації: товарна, валова та реалізована продукція, а також визначають чисту продукцію. Товарна продукція -- це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу або реалізації різним споживачам.

Товарна продукція підприємства охоплює:

готові вироби;

запасні частини для продажу;

напівфабрикати виробництва підприємства;

нестандартне технологічне устаткування, виготовлене як для власних потреб, так і для реалізації;

частину продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам (технологічне оснащення, енергія тощо);

інші роботи й послуги виробничого характеру.

Роботи й послуги невиробничого характеру не включають у товарну продукцію (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства, науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам).

Товарну продукцію планують у діючих і незмінних цінах. Продовження в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Обсяг і структура товарної продукції

Вид продукції	2010 р.	2011 р.	2012 р.	В середньому за 3 роки
	Виручка від реалізації., тис.грн.	%	Виручка від реалізації., тис.грн.	%	Виручка від реалізації., тис.грн.	%	Виручка від реалізації., тис.грн.	%
Сири тверді	207 558,04	82,02	253 906,10	85,20	166 312,80	80,14	209 259,10	82,63
Масло вершкове	27 843,20	11,11	23 897,00	8,07	20 789,10	10,03	24 176,40	9,55
Сири плавлені	5 062,40	2,10	2 987,10	1,04	8 315,60	4,04	5 455,10	2,15
Виробництво лактози	10 124,80	4,05	14 935,70	4,59	12 473,50	5,79	12 511,30	4,94
Цільномолочна продукція	2 531,20	0,72	2 987,10	1,10		0,00	1 839,40	0,73
ВСЬОГО	253 120,00	100,00	298 713,00	100,00	207 891,00	100,00	253 241,30	100,00

Розрахунки таблиці 2.1 свідчать, що найбільшу питому вагу , а саме 80,14% займають сири тверді, менша частка припадає на масло вершкове - 10,03%. Таким чином, можемо стверджувати, що спеціалізація підприємства - виробництво сирів. Слід зазначити, що господарство має різко виражену спеціалізацію, так як частка основного виду продукції - твердих сирів становить 80,14% від загального обсягу товарної продукції. Аналізуючи дані досліджуваного періоду 2010-2012рр., спостерігаємо збереження спеціалізації по виробництву основних видів продукції, а саме частка твердих сирів, і частка масла вершкового зберігалися. Це пояснюється високою рентабельністю цього цих продукції.

Для аналізу також доцільно розглянути трудові ресурси підприємства.

Трудові ресурси -- поняття дуже складне; воно охоплює різноманітні групи працівників залежно від їхньої ролі у процесі виробництва, від функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо. Вимоги, що висуваються до кожної з груп працівників -- різні, тому під час забезпечення підприємства трудовими ресурсами застосовується диференційований підхід.

Безумовним фактором забезпечення функціонування будь-якого підприємства є залучення персоналу з певними кількісними, структурними та якісними характеристиками. З розвитком суспільства людський фактор набуває все більшого значення внаслідок зростання загального рівня освіти та культури, а також вимог людей щодо умов життя та праці. Це потребує нових підходів до управління загалом і створення нових важелів управління персоналом зокрема. логістика матеріальний поток планування

Зміст управління трудовими ресурсами залежить від обраної концепції, що відбиває ставлення до персоналу:

теорії людських (трудових) ресурсів;

-теорії людського капіталу.

Теорія людських (трудових) ресурсів базується на твердженні, що працівник -- такий самий фактор виробництва, як і решта ресурсів. У ранніх теоріях управління (у класичній та ранній адміністративній) вважалося, що ставитися до персоналу та керувати ним можна так само, як і іншими виробничими ресурсами, використовуючи ті самі інструменти та методи.

Теорія людського капіталу базується на твердженні про те, що «людський капітал», як і будь-який інший, є результатом інвестування і генерує впродовж певного часу дохід. Формування людського капіталу здійснюється вкладеннями в освіту та підвищенням кваліфікації, що, у свою чергу, забезпечує підвищення продуктивності праці, можливість виконання більш складної роботи, гнучке реагування на зміни обставин завдяки швидкому прийняттю оригінальних рішень, мотивацію до творчості в роботі, тобто можливості та бажання знаходити більш ефективні варіанти її виконання тощо.

Таблиця 2.2. Динаміка трудових ресурсів підприємства

Показники	2010р.	2011р.	2012р.	Відхилення 2012 до 2010 року (+,-)
Середньорічна чисельність працівників, чол.	308	312	290	-18
Відпрацьовано робітником в середньому по підприємству,днів.	289	293	274	-15
Коефіцієнт використання фонду робочого часу.	93,9	94,1	94,5	0,60
Вироблено продукції на одного працюючого (без ПДВ), тис.грн.	821,8	957,4	716,9	-104,9

Розглянувши дані таблиці можна зробити висновок, що динаміка середньорічної чисельності працівників на ПРАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» має спадний характер. За останні 3 роки спостерігається зниження чисельності працівників на 18 осіб. Причиною цього стало впровадження нових технологій у виробництво, що несе за собою збільшення ефективності праці. Що до відпрацьованих днів 1 працівником то цей показник зменшився на 15 днів. Також помітно зростає продаж продукції, що також свідчить про технологічність процесу виробництва.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки -- за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан основних фондів -- за повною або залишковою вартістю. Первісна вартість основних фондів -- це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання. Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження (будівництва), а первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, окрім оптової ціни, включає витрати на його транспортування і установленім на місці використання. Відновна вартість основних фондів -- це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною (початковою) і відновною вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення однаковості у вартісній оцінці основних фондів періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю. Остання переоцінка основних фондів народного господарства України проведена за станом на 1 травня 1992 року. Повна (первісна і відновна) вартість основних фондів -- це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. Залишкова вартість основних фондів характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час спричиненого зношуванням їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів. Проаналізуємо забезпеченість підприємства основними фондами, аналіз у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Забезпеченість основними фондами та ефективність їх використання

Показники	2010	2011	2012	Відхилення 2012 до 2010 року
				+/-	%
Залишкова вартість ОФ (середньорічна), тис.грн.	26774	27957	27986	1 212	104,5
Фондоозброєність (ФО), тис.грн.	86,90	89,6	96,5	9,6	111,0
Фондовіддача (ФВ)	7,30	8,4	5,8	-1,5	-80,66
Фондоємність (ФЄ = 1/ФВ)	0,12	0,19	0,17	0,04	126,04
Вироблено продукції на одного працюючого (без ПДВ), тис.грн.	821,80	957,40	716,90	-104,95	-88,77

Аналізуючи дані таблиці 2.3 можна стверджувати, що фондозабезпеченість у звітному році порівняно з базисним збільшилася на 1.1% або на 9.6 тис.грн., до цього до цього призвело збільшення ефективності використання основних фондів.

Відносно фондовіддачі можна зазначити що цей показник у звітному році зменшився на 20.66% або на 1,5 тис.грн даній показник є позитивним, так як свідчить про ефективне використання основних фондів.

Що до показника продажу товарної продукції то він зменшився на 12,77% або на 104,95 тис.грн.

Економічний показник - показує, характеризує стан економіки, її об'єктів, що протікають в ній процесів в минулому, сьогоденні і в майбутньому. Економічні показники представляють один з найпоширеніших і ефективних інструментаріїв опису економіки, використовуваних в економічній науці і в управлінні економічними процесами. Проаналізуємо динаміку основних економічних показників підприємтсва.



Таблиця 2.4. Динаміка основних економічних показників підприємства

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 до 2010 року
				+/-
Товарна продукція, тис.грн.	195828	234365	162404	-33424
- на 1-го середньорічного працівника	635,8	751,2	560,0	-75,8
Валовий прибуток, тис.грн.	15105	14563	10838	-4267
- на 1-го середньорічного працівника	33,60	39,30	37,00	3,3
Чистий прибуток, тис.грн.	1 498	162	-3 110	-4608
- на 1-го середньорічного працівника	4,90	0,50	-10,70	-15,5

Проаналізувавши дані можна стверджувати, що основні економічні показники на підприємстві на 2011рік є низькими, про що свідчить зниження чистого прибутку на 4608.0 тис.грн. або в 3 рази відповідно зменшилась и товарна продукція на 1 середньорічного працівника, яка становить -75.8 тис.грн. або в 3рази.

Проаналізувавши дані таблиці, можна констатувати що ситуація по підприємству на 2011 має негативний характер, валовий прибуток зменшився на 4267 тис.грн. , чистий прибуток зменшився на 4608 тис. грн..

2.2 Стан маркетингової діяльності на підприємстві

Основою маркетингових досліджень «Новгород-сіверський сирзавод» повинно стати комплексне дослідження ринку, яке повинно включати в себе аналіз кон'юнктури ринку, оцінку попиту та пропозиції, аналіз конкурентів і посередників. Самий процес досліджень доцільно проводити поетапно. На першому етапі слід здійснити збір інформації про ринок і проаналізувати його кон'юнктуру. На другому етапі потрібно розробити власний прогноз кон'юнктури на найближчий плановий період. На третьому етапі доцільно дати оцінку ефективності використання результатів прогнозу кон'юнктури. Дуже бажано, щоб дослідження кон'юнктури ринку включало в себе як вивчення кон'юнктури конкретного товарного ринку, так і вивчення загальногосподарської кон'юнктури в цілому. Останнє припускає відслідкування і детальний розгляд процесів, змін, що відбуваються в народному господарстві України і передбачає аналіз основних макроекономічних пропорцій і тенденцій. В дослідження кон'юнктури ринку молочних продуктів необхідно включати аналіз і прогноз його стану, поглиблене вивчення стану самої галузі, аналіз інфраструктурного забезпечення ринку, що вивчається. Співробітникам відділу маркетингу «Новгород-сіверський сирзавод» слід прийняти до уваги, що висока ефективність роботи по вивченню кон'юнктури, проблем і довгочасних тенденцій розвитку ринку можлива тільки при дотриманні принципів цілеспрямованості, комплексності і систематичності. Цілеспрямованість означає, що дослідження кон'юнктури ринку і тенденцій його розвитку повинно бути тісно пов`язане з плановими завданнями, що стоять перед підприємством. Комплексний підхід означає, по-перше, необхідність аналізу всіх основних елементів ринку меблів; по-друге, обов'язковість його вивчення у взаємозв'язку із загальноекономічними явищами і ринками продукції; по-третє, обов'язкове охоплення всієї основної групи чинників внутрішнього характеру, що виявляють на нього вплив. Принцип систематичності спостережень і аналізу припускає співвідношення певних вимог до дослідної діяльності. Тільки при такій умові можливе вчасне відбиття змін, що відбуваються на ринку і їх врахування у виробничо-комерційній діяльності ПрАТ «Новгород-сіверський сирзавод» Чернігівської області. Перед початком досліджень потрібно визначити період часу, за який будуть аналізуватися кон'юнктура і запити споживачів. Це особливо важливо у випадку з меблями, попит на які підпорядкований різким сезонним коливанням. Необхідно також визначити рівень конкретизації аналізу і прогнозу, що намічається провести. На основі такої попередньої роботи слід уточнити обсяг і характер необхідних матеріалів. Далі маркетологи «Новгород-сіверський сирзавод» можуть розпочати безпосередній аналіз. На першій стадії доцільно визначити значимість і ступінь впливу основних кон`юнктуроутворюючих чинників. Цю роботу слід проводити з урахуванням зміни впливу кожного з чинників на кон'юнктуру в минулому.

Приступаючи до вивчення кон'юнктури ринку молочних продутів, необхідно встановити момент, в якому знаходиться даний ринок. В цих цілях можна проаналізувати в періодичних виданнях економіко-статистичні показники, що стосуються характеру і особливостей даного конкретного періоду і прогнози його розвитку в майбутньому. На основі аналізу періоду і врахування наявних оцінок можна визначити ступінь впливу на формування ринку меблів таких ведучих чинників, як масштаби і інтенсивність оновлення виробництва, розміри і рівень попиту на дану продукцію. Після цього слід перейти до розгляду постійно діючих чинників, які в наших умовах нерідко є вирішальними для формування кон'юнктури. До їх числа відносяться: державне регулювання, грошово-кредитна політика НБУ, структурні зрушення в економіці. Прогноз кон'юнктури ринку повинен враховувати можливі зміни в структурі і обсязі споживання, які слід зіставити з оцінками розвитку виробництва цієї продукції. Таке зіставлення дозволить виявити майбутні зміни у співвідношенні між попитом і пропозицією, визначити імовірний обсяг продажів. Подібний комплексний прогноз хоча і викличе певні фінансові витрати, але він дозволить оптимізувати виробничо-комерційну діяльність «Новгород-сіверський сирзавод» і, в кінцевому підсумку, окупить себе. Для підвищення ефективності комерційної діяльності «Новгород-сіверський сирзавод» співробітникам відділу маркетингу доцільно періодично перевіряти правильність укладання прогнозів і їх використання. Виявлення причин, по яким прогноз був складений невірно, допоможе підвищити його точність в майбутньому. Слід також аналізувати й фінансове положення основних конкурентів, їх спроможність знизити ціни, продати додаткову кількість товару, змінити умови продажу і т.ін. На підставі наявної інформації відомості про виробників-конкурентів «Новгород-сіверський сирзавод» доцільно розмістити в такий послідовності: політика цін, плани розширення, витрати виробництва, дані про збут, перспективи поліпшення якості, технологія виробництва, плани в області реклами, фінансування,структура керівництва, кваліфікація робітників і ін.

Для «Новгород-сіверський сирзавод» можна порекомендувати наступні змінні для проведення аналізу конкурентів:

Продукт:

- якість;

- дизайн;

- нешкідливість для здоров`я;

- зручність;

- ступінь відомості у споживачів.

Ціна:

- рівень ціни;

- відсоток знижки з ціни;

- форма оплати;

Канали збуту:

- форми збуту;

- ступінь охоплення ринку;

- наявність і розміщення складських приміщень;

- система транспортування.

Просування продукції на ринку:

- реклама;

- стимулювання споживачів;

- підбір і підготовка персоналу.

Отримані відомості доцільно оформлювати в табличному вигляді. В наведеній таблиці умовно, в балах оцінена конкурентоспроможність продукції.

Основою для аналізу навколишнього середовища ринку є маркетингового комплексу. Маркетинговий комплекс - сукупність маркетингових засобів, що піддаються контролю, які компанія використовую для отримання бажаної реакції цільового ринку, Маркетингові засоби можна поділити на чотири основні групи: товар, ціна, розподіл, просування; так звані 4Р. Товар - становить комбінацію благ і обслуговування, каі компанія пропонує цільовому ринку. [26, ст. 66]

Перша група включає інструменти, яку передусім націлено на задоволення потреб потенційного споживача, таких як різноманітність товарів, їх якість, дизайн, характеристики, торгові марки, упаковка, розміри, супровідні послуги тощо.

Ціна - кількість грошей, яку повинні сплатити покупці, щоб отримати товар.

Друга група включає інструменти, які в основному визначають розмір і способи оплати в обмін на товар або послугу, Це ціни знижки, виплати, терміни оплати тощо.

Розподіл товару - дії компанії, які роблять товар доступним цільовим споживачам.

Третя група інструментів визначає інтенсивність і спосіб представлення товару або послуг. Наприкла, вибір каналів збуту або використання наявних магазинів і їх місцезнаходження.

Просування товару - дії, за допомогою яких компанії поширюють інформацію про переваги товару та переконують цільових споживачів купувати його.

Дослідимо комплекс маркетингу в табліці 5.



Таблиця 2.5. Комплекс маркетингу

Товар	Ціна	Розподіл	Стимулювання
Сири тверді Масло вершкове Сири плавлені Цукор молочний	Оптові Роздрібні	Канал 0-го рівня Канал 1-го рівня	Прямий продаж Реклама Внутрішні вітрини Скидки

З табліці 5 видно, що підприємство займається як реалізацією своєї продукції через підприємство, так і через посередників для доставки своїх продуктів у відповідних умовах.

Динаміку цін по видах продукції. Дані аналізу у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Динаміка цін по видах продукції

Види продукції	2010р.	2011р.	2012р.	Середні ціни реалізації, грн./од.	Відхилення 2012р. від 2010р., %
Сири тверді, грн/кг	34,50	37,50	45,50	39,16	131,68
Масло вершкове, грн/шт	5,80	8,30	9,10	7,70	157,25
Сири плавлені,грн/кг	16,70	26,20	27,50	23,50	164,01
Цукор молочний, грн/кг	6,50	10,20	10,90	9,20	168,92

Проаналізувавши дану таблицю можно зробити висновок, що ціни на всю продукію підвищилися в середньому в 1,6 рази, це обумовлено інфляційними процесами в державі, така інфляція позитивно впливає на розвиток підприємництва, тому що дає можливість підприємствам збільшувати ціни на продукцію і мати ілюзію більшого прибутку.

Також важливим є дослідження конкурентоспроможності підприємства. Конкурентоспроможність підприємства - це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динамікові його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентоспроможні компанії повинні виробляти і пропонувати ринкові товари, що задовольняють нестаток їх цільових споживачів. У противному випадку підприємства не можуть одержувати доходи, а виходить, бути конкурентоспроможним. Для того щоб задовольнити нестаток споживачів краще, ніж конкуренти, підприємства повинні скорочувати виробничий цикл і витрати, поліпшувати якість продуктів і послуг, зміцнювати співвідношення з постачальниками і споживачами, удосконалювати свої організаційні системи, щоб відповідна реакція на зміну споживчих смаків переваг була як можна швидкою. Інакше кажучи, для досягнення конкурентоспроможності підприємство повинне створювати і розвивати свої конкурентні переваги, що дозволять щонайкраще використовувати фінансові ресурси умовах макросередовища. Отже, при вимірі конкурентоспроможності повинні враховуватися такі моменти: адаптивність організації до змін навколишнього середовища, конкурентні переваги в рамках комплекс маркетингу і результати діяльності.

Також важливо знати, яке місце на ринку займає підпрємтсво, тому доцільно провести аналіз цін конкурентів, таблиця 7.

Таблиця 2.8. Співвідношення цін на продукцію виробника і основного конкурента

Види продукції	Ціна	Ціна виробу-аналога конкурента ВАТ «Бобровицький», грн.	Ціна у % до ціни конкурента
	2010р.	2012 р.
Сири тверді, грн/кг	34,5	40,5	41,0	98,0
Масло вершкове, грн/шт	5,8	9,1	9,0	101,0
Сири плавлені,грн/кг	16,7	27,5	27,8	98,0
Цукор молочний, грн/кг	6,5	10,9	11,1	98,0

Проаналізувавши дану таблицю, можна констатувати, що підприємство має ціни близькі до конкурентних, тому займає стабільну позицію на ринку.

Важливим показником для підприємства є еластичність попиту на продукцію, проаналізуємо еластичність в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10. Еластичність попиту на продукцію виробника

Види продукції	Зміни рівня цін	Зміни обсягів продажу	Коефіцієнт цінової еластичності
	Абсолютний приріст цін, +,-	Середні ціни реалізації, тис. грн./шт.	Абсолютний приріст цін до середнього значення	Абсолютний приріст обсягів продажу, шт.	Обсяги продажу всередньому, шт.	Абсолютний приріст обсягів продажу до середнього значення
1	2	3	4	5	6	7	8
Сири тверді, грн/кг	16	34,16	0,46	-83948	2612393	-0,03	-0,07
Масло вершкове, грн/шт	3,30	7,70	0,42	230987	1404286,5	0,16	0,38
Сири плавлені,грн/кг	10,80	23,50	0,45	19773	57131,5	0,35	0,75
Цукор молочний, грн/кг	4,40	9,20	0,47	-56615	28307,5	-2,00	-4,18

Проаналізувавши дану таблицю можно сказати, що еластичність попиту на сири тверді складає -0,07, а еластичність попиту на масло вершкове і сири плавлені - 0,38 і 0,75 відповідно. Дані цієї таблиці констатують факт того що попит на сири тверді та масло вершкове є нееластичним, тобто розмір попиту не буде різко змінюватися від зміни ціни, а цінова еластичність плавлених сирів є близька до еластичної, тобто від зміни ціни попит може значно змінитися.

У висновку можна зазначити, що цінова політика підприємства вцілому задовільною, тобто треба попрокащувати ринки збуту та якість товару, зараз ціна відповідає якості продукції. Підприємтсво має конкурентні ціни, що дозволяє відчувати себе на ринку на рівні конкурентів.

2.3 Організація і управління матеріальними потоками

Організація матеріальних потоків і управління ними на підприємстві нерозривно пов'язані між собою і утворюють систему. Так, переміщення матеріалів в процесі виконання отриманих замовлень неможливо без управління, яке здійснюється шляхом розподілу матеріальних ресурсів, планування господарських зв'язків тощо, і разом з тим вимагає певної організації: забезпечення ритмічного виконання поставок, вибору оптимальної системи транспортування матеріалів та ін У процесі організації досягається об'єднання елементарних потоків і створюються умови для ефективного функціонування виробничої логістичної системи. Управління матеріальними потоками забезпечує постійний контроль за ходом виконання виробничих замовлень і надає необхідний вплив на логістичну систему з тим, щоб утримувати її параметри в заданих межах для досягнення поставлених перед підприємством цілей.

Просторовий і часовий зв'язок в процесі організації. Окремі стадії процесу перетворення матеріальних потоків (зберігання, обробка, транспортування) здійснюються на підприємстві в просторово відокремлених підрозділах, кожне з яких виконує певні функції. Склад функціональних підрозділів (служб, цехів) підприємства, що беруть участь у формуванні та перетворенні матеріальних потоків, їх взаємне розташування на території та форми взаємозв'язків з виконання виробничих замовлень називають просторовою структурою логістичної системи. Структура внутрішньовиробничої логістичної системи визначається рядом факторів, у числі яких можна виділити наступні:

- диверсифікація виробництва - безпосередньо впливає на склад і спеціалізацію виробничих підрозділів, кількість складів, асортимент запасів, ступінь різноманітності зв'язків з постачальниками і їх число.

- обсяг випуску продукції - визначає розміри запасів і окремих виробництв, їх кількість, а також потужність вантажопотоків. Чим більше обсяг випуску продукції, тим крупніше виробничі підрозділи, виразніше їх спеціалізація, більше об'єм прибувають на підприємство і відправляються з нього вантажів. Збільшення обсягу продукції, що випускається призводить до збільшення середньодобового витрати матеріалу і обумовлює необхідність створення великих запасів.

- метод організації переміщення вантажів - впливає на розміри транспортних підрозділів, склад учасників виконання робіт, число ланок в пересуванні продукції і кількість проміжних складів. Так, перехід до транзитної схемою організації вантажопотоків призводить до зменшення числа ланок в пересуванні і скорочення обсягу робіт з переробки вантажів.

- методи організації виробництва - впливають на кількість і обсяг внутрішніх перевезень, розміри незавершеного виробництва.

- тип системи управління запасами - впливає на їх величину у виробництві: чим більше інтервал часу між поставками і обсяг замовлення, тим вище рівень виробничих запасів.

Просторова структура логістичної системи зумовлює порядок (послідовність) виконання операцій з перетворення матеріальних потоків у часі. Виникаючі при цьому тимчасові зв'язку характеризують відрізки часу, в які протікають окремі стадії процесу виконання замовлення або фіксуються його проміжні результати - події. Для характеристики тимчасового аспекту організації матеріальних потоків використовуються такі поняття: цикл виконання замовлення; структура циклу виконання замовлення; тривалість циклу замовлення. Цикл виконання замовлення - це комплекс певним чином організованих у часі елементарних потоків, що виникають при виконанні логістичних операцій у процесі просування замовлення з моменту його отримання до виконання. Момент отримання замовлення характеризує тимчасову точку надходження запиту на виготовлення продукції певного виду і призначення. Момент виконання замовлення означає надходження продукції в торгову мережу - для товарів особистого споживання або на склад підприємства замовника - для виробів виробничого призначення.

Структура циклу виконання замовлення включає шість етапів:

- отримання замовлення,

- технічна підготовка (планується тільки один раз при отриманні нового замовлення),

- постачання матеріалів,

- підготовка до запуску,

- власне виробництво (від запуску укомплектованого замовлення до моменту завершення всіх робіт у виробництві),

- поставка замовлення.

Формалізований приклад циклу виконання замовлення представлений в табл. 2.11.

Таблиця 2.11

Етапи циклу	Групи операцій
Отримання заказу	Облік, обробка та оформлення замовлення
Технічна підготовка	Розробка конструкції та технології виготовлення Організаційна підготовка Освоєння Організація переходу на випуск нового виробу
Поставка матеріалів	Формування замовлення Вибір постачальників Отримання та розміщення матеріалів на cкладі
Підготовка до запуску	Отримання заготовок Підбір необхідної технологічної оснастки Проведення попередньої синхронізації Розробка плану-графіка випуску виробів
Назва заказу	Технологічні операції Технологічний контроль виробництва Транспортування Диспетчеризація
Поставка заказу	Складування готової продукції Комплектація замовлення Відвантаження замовлення споживачеві

Календарний період, протягом якого здійснюються всі операції з виконання замовлення, висловлює тривалість циклу замовлення.

Сукупність технічних засобів, яка створює можливість потоку матеріалів, і розташування виробничих дільниць і складів (накопичувачів) по відношенню до неї, виражене системою стійких зв'язків, являє собою форму організації руху матеріальних потоків. На практиці використовують три форми організації руху матеріалів:

1.Накопичувальна форма організації характеризується тим, що для нормальної роботи логістичних систем в їх складі передбачається комплекс складів. Сюди відносяться склади металу і заготовок, межучастковие склади деталей, вузлів і комплектуючих виробів, склади готової продукції, комори технологічного оснащення. Матеріал переміщається в напрямку від складу металів і заготовок через проміжні склади на виробничі ділянки і далі - на склад готової продукції. Основною перевагою даної форми організації руху матеріальних потоків є можливість накопичення великого обсягу матеріалу на вході і виході системи, що забезпечує, з одного боку, надійність надходження необхідних деталей, заготовок, комплектуючих у виробництво, з іншого боку, гарантує виконання термінових заявок споживачів продукції. Недолік накопичувальної форми руху матеріалів полягає в тому, що наявність розгалуженої системи транспортних трас і великого числа складів утрудняє управління рухом матеріальних потоків і контроль за запасами. Крім того, зростають витрати, обумовлені іммобілізацією коштів в матеріали, і необхідністю капітальних вкладень для створення системи складів.

2.Транспортно-накопичувальна форма організації передбачає наявність комбінованої транспортно-складської системи (ТСС), яка об'єднує певне число робочих місць (ділянок) шляхом встановлення зв'язку кожного робочого місця (ділянки) з будь-яким іншим за допомогою інформаційного та матеріального потоків. При цьому процеси механообработки (складання), контролю, підготовки виробництва, складування і регулювання матеріалів об'єднуються за допомогою ТСС в єдиний процес виробництва. Управління рухом матеріального потоку відбувається за схемою: пошук необхідної заготовки на складі - транспортування до верстата - обробка - повернення деталі на склад. Накопичення матеріалу здійснюється в центральному складі або децентралізовано на окремих робочих ділянках. У першому випадку склад обслуговує декілька виробничих підрозділів і використовується як резервний накопичувач між початком і закінченням обробки деталі. У другому випадку склади створюються на окремих ділянках і служать для компенсації відхилень у часі при транспортуванні і обробці деталі. В окремих випадках використовується змішана ТСС, що припускає наявність як центрального складу, так і резервних накопичувачів на робочих ділянках. Достоїнствами даної форми організації матеріальних потоків є: зменшення обсягу запасів на робочих місцях за рахунок створення ТСС; скорочення тривалості виробничого процесу за допомогою усунення перерв між складовими циклу виробництва; постійний контроль за запасами; наявність добре організованої системи управління рухом матеріалів. До числа недоліків можна віднести наступні: транспортно-накопичувальна форма ефективна для груп конструктивно і технологічно однорідних деталей, що, по-перше, звужує область її застосування, по-друге, викликає необхідність проведення комплексу підготовчих робіт; дана форма вимагає значних вкладень у створення автоматизованої системи управління ходом виробництва.

3. Форма організації нульового запасу передбачає створення об'єднаних контурів регулювання на основі автономних самоврядних виробничих ланок. Ядром контуру є буферний склад (накопичувач), що зв'язує між собою окремі виробничі ділянки. Кожен з ділянок може контактувати з будь-яким іншим за допомогою управління інформаційними і матеріальними потоками через відповідний накопичувач. Принциповою особливістю об'єднаного контура регулювання є формування горизонтальних зв'язків по всьому технологічному ланцюжку, що дозволяє виробничим ланкам самостійно і безпосередньо взаємодіяти один з одним. Запуск деталей у виробництво і їх обробка здійснюються малими партіями у відповідності з отриманим замовленням. Після завершення виконання операцій в межах одного виробничого модуля деталі надходять на склад і залишаються там до тих пір, поки не буде отримана заявка з наступного ділянки обробки.

Перевагою даної форми є можливість використання витягаючої системи управління матеріальними потоками, що забезпечує мінімальний нормативний виробничий запас. Проте використання її на вітчизняних підприємствах утруднено через низький рівень комп'ютеризації управління ходом виробництва і відсутності стійкої системи постачання необхідними матеріалами.

Проведемо АВС аналіз постачальників згідно групування:

АВС - аналіз є методом контролінгу, застосовуваним з метою селективного добору найцінніших для підприємства постачальників і клієнтів, найважливіших видів сировини та матеріалів, найбільш вагомих елементів витрат, найбільш рентабельнішої продукції, найефективніших напрямків капіталовкладень.

АВС - аналіз полягає у виявленні та оцінюванні кількісних значень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша. Завдяки цьому вдається сконцентрувати увагу на пріоритетних напрямках зниження собівартості продукції, а також визначити реальні шляхи підвищення обсягів реалізації.

Зауважимо, що у структурі собівартості продукції більшості вітчизняних підприємств найвагоміша частка припадає на витрати з придбання сировини й матеріалів. Отже, суб'єктам господарювання доцільно здійснювати АВС - аналіз саме цього елемента витрат як за окремими постачальниками, так і за видами сировини й матеріалів. Очевидно, що в останньому разі аналіз спрямований на добір видів сировини (матеріалів, комплектуючих), на які у вартісному вираженні припадає найбільша частка у структурі собівартості за даним елементом витрат.

Ефективність АВС - аналізу сировини (матеріалів) можна істотно підвищити, скориставшись випробуваною в зарубіжній практиці класифікацією окремих її видів:

група А - це продукція, яка закупляється за найвищими цінами і не велика по кількості (приблизно 75 %);

група В - це середньовартісні товари, які закупляються за середніми цінами (приблизно 20 %);

група С - це продукція, яка найдешевша і закупляється великими партіями (приблизно 5 %).

Таблиця 2.12. ABC- аналіз постачальників

Постачальники	Обіг, тис. грн.	Частка у загальному обігу, %	Група
ВАТ «Бобровицький молокозавод»	815160	43,8	А
ЗАТ «Куликівське молоко»	424860	22,8
ВАТ «Бобровицький» молокозавод»	324240	17,4
ТОВ «Полісся-Молоко»	241560	13	В
ТОВ «Лосинівський маслозавод»	51820	3	С
Сума	1857640	100,0

Прорахувавши дані ми бачимо, що найбільш важливою для підприємства є постачальники групи А (ВАТ «Бобровицький молокозавод», ЗАТ «Куликівське молоко», ВАТ «Бобровицький») і співпрацю з ними змінювати недоцільно, вони є найбільш важливими і необхідними для ефективного виробництва продукції, кумулятивний обіг складає 84%. Постачальники групи В мають обіг 13%, вони також займають вагоме місце. У разі, якщо підприємство вирішить змінювати постачальників, то це можливо робити з групою С, обіг з ними найменший.

Розділ 3. Розробка методів планування матеріальних потоків на підприємтсві ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» Чернігівської області

3.1 Шляхи покращення руху матеріальних потоків на придприємтсві

У логістиці велика роль належить процесам своєчасного постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами. Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику декілька систем управління цими процесами. Управління матеріальними потоками у рамках внутрішньовиробничих логістичних систем ґрунтується на двох принципово різних підходах: штовхаючому і тягнучому.

На підприємстві ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод використовується “штовхаюча” система і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” кожному наступному адресату строго за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом.

Протягом свого виготовлення деталі проходять шлях від попередньої стадії процесу виробництва до наступної. Однак у цьому випадку важко перебудуватися під час збоїв у якихось технологічних процесах або за умови зміни попиту. Використовуючи дану систему управління, протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко.

Такі моделі управління матеріальними потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з'явилася у зв'язку з масовим розповсюдженням обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій. Незважаючи на те, що “штовхаючі” системи здатні управляти функціонуванням різного ступеня складності виробничо-господарських механізмів, поєднуючи всі їх елементи у єдине ціле, вони в той же час мають обмежені можливості. Характеристики переданого від ланки до ланки естафетою матеріального потоку оптимальні тією мірою, якою центр управління може його враховувати, оцінити і скорегувати. Один із основних недоліків даної системи полягає в тому, що чим більше факторів щодо кожної із ланок логістичного ланцюжка повинен враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим повинне бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення. Крім того, за такої системи в підприємства повинні бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоїв і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статистичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників. Виштовхуючі системи знайшли своє застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції. У процесі матеріально-технічного забезпечення система є системою управління запасами впродовж всього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції “штовхаюча” система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджаюче щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах. Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві ґрунтується на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він називається “тягнучою” системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності. Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центра управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Перевагою витягуючих систем є те, що вони не вимагають загальної компютерізації виробництва. У той же час вони передбачають високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань, а також підвищену відповідальність персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене.

Основними цілями “тягнучих” (витягуючих) систем є:

- запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;

- зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями;

- максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.

У сфері обігу широко застосовуються як штовхаючі системи, так і тягнучі. На стадії закупівель вони утворюють системи управління матеріальними потоками з децентралізованим процесом прийняття рішень про поповнення запасів. Під час реалізації готової продукції “тягнуча” (витягуюча) система є стратегією збуту, спрямованою на випереджальне щодо формування товарних запасів стимулювання попиту на продукцію в оптовій і роздрібній торговій ланці. Розглянуті вище системи управління запасами пов'язані з певним порядком контролю їх фактичного рівня на складах, що часто вимагає витрат фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо для багато номенклатурних запасів. Однак зазвичай із загального числа найменувань найбільша вартість запасу (або основна частка витрат на управління ними) припадає на відносно невелику їх кількість. Дану залежність демонструє АВС-аналіз.

3.2 Розробка заходів щодо покращення планування матеріальних потоків на піприємтсві

Існує багато причин чому виникає необхідність формування запасів. Насамперед запаси необхідні для того, щоб послабити безпосередню залежність між постачальниками, виробниками та споживачами. Наявність запасів дає змогу забезпечити виробництво сировиною, що постачається оптимальними партіями.

В першу чергу для покращення руху матеріальних потоків на підприємстві треба нормалізувати їх рух на складі, для цього використовують системи складування.

Система складування (СС) передбачає оптимальне розміщення вантажу на складі і раціональне управління ним. У процесі розробки системи складування необхідно враховувати взаємозв'язки та взаємозалежності між зовнішніми (що входять на склад та виходять з нього) та внутрішніми (складськими) потоками об'єкта та пов'язані з ними фактори (параметри складу, технічні засоби, особливості вантажу тощо).

Розробка СС базується на виборі раціональної системи з усіх технічно можливих систем для вирішення поставленого завдання методом кількісного і якісного оцінювання. Процес вибору та оптимізації передбачає виявлення пов'язаних між собою факторів, систематизованих у декількох основних підсистемах. Отже, система складування містить такі складські підсистеми:

· складована вантажна одиниця;

· вид складування;

· обладнання з обслуговування складу;

· система комплектації;

· управління переміщенням вантажу;

· обробка інформації;

· «будова» (конструктивні особливості будов і споруд).

Вибір раціональної системи складування має здійснюватись у наступному порядку:

1) визначається місце складу у логістичному ланцюжку та його функції;

2) визначається загальна спрямованість технічної оснащеності складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

3) визначається завдання, якому підпорядкована розробка системи складування;

4) обираються елементи кожної складської підсистеми;

5) створюються комбінації обраних елементів усіх підсистем;

6) здійснюється попередній вибір конкурентоспроможних варіантів з усіх технічно можливих;

7) проводиться техніко-економічна оцінка кожного конкурентоспроможного варіанту;

8) здійснюється альтернативний вибір раціонального варіанту.

Елементи складських підсистем вибирають, застосовуючи схеми та діаграми чи завдяки розробленим на ЕОМ програмам. Цей методичний підхід враховує усі можливі варіанти.

Визначення місця складу у логістичній системі і загальна спрямованість його технічної оснащеності

Місце складу в логістичній системі та його функціональна спрямованість впливають на технологічну оснащеність складу.

Склад є частиною різноманітних функціональних галузей логістики (постачальницької, виробничої та розподільчої).

Необхідно пам'ятати, що незалежно від спрямованості технічної оснащеності переробки вантажу обробка інформаційних потоків має бути автоматизованою. Тим більше що сучасним логістичним системам властива єдина інформаційна система для всіх її учасників.

Оптимальна система складування передбачає раціональність технологічного процесу на складі. Основною умовою тут є мінімальна кількість операцій з переробки вантажу. Саме тому важливо визначити оптимальний вид і розмір товароносія, на якому формується складська вантажна одиниця. Такими товароносіями можуть стати: стоїчні, сітчасті, ящичні, пласкі піддони та напівпіддони, а також касети, ящики для дрібних вантажів тощо.

Складський товароносій пов'язує номенклатуру перероблюваного вантажу, зовнішні та внутрішні матеріальні потоки і всі елементи системи.

На вибір товароносія впливають:

· вид та розміри упаковки та транспортної тари;

· система комплектації замовлення;

· оборотність товару;

· застосоване технологічне обладнання для складування вантажу;

· особливості підйомно-транспортних машин та механізмів, що обслуговують склад.

Основним критерієм правильного вибору товароносія є те, що при формуванні замовлення покупців складські вантажні одиниці не повертаються із зони комплектації до зони зберігання.

Також необхідне обладнання для обслуговування складу. Для обслуговування складів використовують різноманітні види підйомно-транспортних машин та механізмів. Їх вибір тісно пов'язанийз уже перерахованими підсистемами і залежить від характеристик самих технологічних засобів і загальної спрямованості технічної оснащеності складу. При цьому високий рівень механізації і автоматизації складських робіт, а отже і використання високопродуктивних технічних засобів доцільне на великих складах з великою складською площею та стійким однорідним матеріальним потоком. На складах, використовуваних для різних роздрібних підприємств, можуть застосовуватися і засоби малої механізації, особливо при комплектації замовлення. Найбільш поширеними на механізованих складах є такі види підйомно-транспортних засобів, як електронавантажувачі та електроштабелери, а на автоматизованих складах -- міжстелажні крани-штабелери.

Комісіонування чи система комплектації.

Процес комплектації переробки вантажу проходить у три етапи:

1 етап -- відбирання товару за замовленнями покупця;

2 етап -- комплектація повного замовлення покупця відповідно до його заяви;

3 етап -- комплектація партій відправки покупцям для централізованої чи децентралізованої доставки.

Існує декілька схем системи відбору, які складаються з різноманітних сполучень таких позицій:

· вихідне положення вантажу по відношенню до відбиральника (статичне та динамічне) при підготовці матеріалу;

· переміщення вантажу у просторі при відбиранні (одномірне, двомірне);

· виконання відбирання вантажу (з використанням технічних засобів та без них);

· ступінь комплектації замовлення (централізована -- відбирання вантажу одночасно для декількох клієнтів та децентралізована -- для одного клієнта).

Формування партій постачання. Мета формування оптимальних партій постачань полягає у визначенні нормативної, рівномірної поставки і перевезення з мінімальними сукупними витратами на процес товароруху. Розрахунки, які передбачають мінімізацію визначених витрат при постачанні продукції в необхідних обсягах і термінах, випливають з характерних умов товароруху.

Зі збільшенням партії одноразової поставки зростають запаси продукції на складах, поточні витрати на її збереження і відповідні одноразові витрати. Разом з цим зменшуються при незмінній відстані перевезень питомі витрати на транспортування, навантаження продукції, прискорюється її доставка і, як наслідок, звільнюються запаси переміщуваної продукції.

Тобто виникає явище «губки витрат»: зникають витрати в одному місці і з'являються в іншому, або «губки часу»: скорочується час перевезень, однак збільшується час складування. Для розрахунків використовують алгоритм витрат, за яким визначають оптимальний розмір партії разової поставки, що відповідає мінімуму сукупних витрат для окреслених умов товароруху.

Оптимальним буде такий обсяг одноразових постачань продукції, при якому порівняно з іншими можливими обсягами забезпечуються мінімальні витрати на товарорух (тобто З(П) > min).

На основі цих розрахунків можливо скласти нормативи оптимальних партій постачань.

Значення нормування одноразових постачань не обмежується тільки економією. Розробка і втілення нормативів постачання впливає і на інші розрахунки, котрі виконуються як в системі комерційної діяльності, так і на транспорті. Вони можуть стати основою для багатьох господарчих рішень. Виходячи з нормативів можуть виконуватися розрахунки потреб в автомобілях різної вантажопідйомності, котрі необхідні для удосконалення структури парку автомобілів, підвищення в ньому питомої ваги машини великої вантажопідйомності, спеціалізованих і інших автомобілів.

Логістичний процес на сучасних складах (і в першу чергу автоматизованих) складах, передбачає наявність керуючих інформаційними потоками систем, які здійснюють:

· управління прийманням та відправкою вантажів;

· управління запасами на складі;

· обробку документації, що одержується;

· підготовку супроводжувальних документів при відправці вантажів тощо.

Також необхідно розглянути методи вибору постачальника, для оптимізації процесу руху матеріальних потоків. Важливість пояснюється не тільки тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількість постачальників схожих матеріальних ресурсів, але, головним чином тим, що постачальник повинен бути надійним партнером підприємства в реалізації його логістичної стратегії.

Перелічимо та охарактеризуємо основні етапи вирішення цього завдан...