Теоретичні засади та практичні аспекти маркетингової збутової політики ПАТ "Львівська кондитерська фабрика "Світоч""

Маркетингова діяльність підприємства в сучасних умовах ринку. Маркетингові збутові системи в управлінні збутовою політикою підприємства. Аналіз фінансових показників діяльності підприємства. Аналіз мікро- та макросередовища кондитерської фабрики.

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 03.09.2017
Размер файла 2,6 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

Пелех Р.Б. Маркетингова збутова політика ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” -75с.

В роботі розглянуто теоретичні засади та практичні аспекти маркетингової збутової політики ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”.

В першому розділі розглянуто сутність та значення маркетингової збутової політики. У другому розділі наведено характеристику ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”, здійснено аналіз фінансово-господарської та маркетингової діяльності підприємства. На основі проведеного огляду теоретичних джерел та аналізу діяльності підприємства розроблено рекомендації та здійснено розрахунки щодо покращення маркетингової збутової політики ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”.

Ключові слова: маркетинг, маркетингова збутова політика, маркетингові дослідження, комплекс маркетингу

Annotation

маркетинговий ринок збутовий кондитерський

Pelekh R.B. Marketing sales policy of JSC “Lviv confectionary factory “Svitoch” - 75 p.

The paper considers theoretical principles and practical aspects of marketing sales policy of JSC “Lviv confectionary factory “Svitoch”

The first section examines the nature and importance of marketing distribution policies. In the second chapter the characteristics of JSC JSC “Lviv confectionary factory “Svitoch” the analysis of financial and business and marketing activities of the company. Based on the review of sources and theoretical analysis of the company and made recommendations to improve the calculations of marketing sales policy of JSC “Lviv confectionary factory “Svitoch”

Keywords: marketing, marketing sales policy, marketing research, marketing mix

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи маркетингової збутової політики підприємства

1.1 Маркетингова діяльність підприємства в сучасних умовах ринку

1.2 Маркетингова збутова політика підприємства

1.3 Маркетингові збутові системи в управлінні збутовою політикою підприємства

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Аналіз виробничо-господарської та маркетингової діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”

2.1 Аналіз фінансових показників діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”

2.2 Аналіз маркетингової діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”

2.3 Аналіз мікро-та макросередовища ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”

2.4 Вдосконалення маркетингової збутової політики ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”

Висновки до розділу 2

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Сучасна маркетингова діяльність підприємств включає ті заходи, запровадження яких дасть можливість формувати і активізувати попит на їхню продукцію. Сюди входить планування і розробка товарів (послуг), визначення цілей і базисних основ здійснення цінової політики, самостійне або ж здійснюване на партнерських засадах формування каналів розподілу з забезпеченням їх подальшого ефективного функціонування, створення товарних знаків і брендів, інформаційний супровід продукції, налагодження та підтримка взаємовигідних стосунків із діловими партнерами, замовниками тощо. В якості універсального інструментарію комплекс маркетингу підприємства є “ключем” практично для всіх типів товарних ринків.

В умовах посилення євроінтеграційних процесів та укріплення засад ринкової економіки в державі, маркетингова діяльність повинна бути не лише одним з напрямів господарської діяльності підприємств, а ключовим стратегічним елементом досягнення конкурентних переваг господарюючими суб'єктами. Тому, однією з головних цілей підприємства є організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції.

У більшості випадків виробництво і споживачі продукції не співпадають ні в часі, ні в просторі. Тому, якими б різноманітними споживацькими властивостями не володів готовий продукт, на реальний комерційний успіх фірма може розраховувати тільки за умови раціонально організованого його (продукту) розподілу і обміну.

Фірми мають альтернативи в організації розподілу свого продукту. При цьому в основі організації розподілу лежить принципова орієнтація задоволення різноманітних запитів кінцевого споживача.. Вибір орієнтації і способу задоволення запитів споживачів і складає суть формованої „політики” фірми в області збуту.

Дослідження сутності маркетингу, особливостей адаптації складових його комплексу до різних типів ринків та пов'язаних з ним процесів, маркетингової діяльності підприємств зустрічається в працях Ф. Котлера, Г. Армстронга, Д. Сондерса, Ж.-Ж. Ламбена, Є. В. Крикавського, Л. А. Мороз, Н. І. Чухрай, Т. Л. Мостенської, І. Г. Клімової, А. Ф. Павленко, Г. О. Шкляєвої, А. В. Войчак та інших.

Актуальність теми бакалаврської кваліфікаційної роботи - маркетингова збутова політика ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” - обумовлено необхідністю застосування стратегій збуту, які виступають надійним інструментом для підвищення конкурентоспроможності на ринках , доведенням доцільності й обов'язковості використання збутових систем як надійного інструменту підвищення ефективності діяльності підприємства.

Мета і завдання роботи. Метою даної роботи є з'ясування сутності та цілей впровадження маркетингу на підприємстві, розроблення сукупності організаційно-управлінських заходів і вирішення завдань з маркетингової збутової політики підприємства, що ґрунтуються на опануванні теоретичного матеріалу та практичного застосування теоретичних знань щодо вдосконалення маркетингової збутової політики підприємства.

Для досягнення зазначеної мети визначено такі завдання:

- вивчення теоретичних аспектів маркетингової збутової політики підприємства;

- вивчення конкретних збутових системи та формування збутової політики підприємства;

- аналіз фінансово-господарської та маркетингової діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”;

- дослідження кон'юнктури ринку ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”

- розроблення рекомендацій щодо покращення маркетингової збутової політики ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”.

Об'єкт дослідження. Об'єктом бакалаврської кваліфікаційної роботи є процес впровадження сучасних методів та моделей маркетингу в управлінні збутовою політикою підприємства для підвищення ефективності його діяльності.

Предмет дослідження. Предметом дослідження бакалаврської кваліфікаційної роботи є збутова політика ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”.

Методи дослідження. Для виконання поставлених в робот і завдань використовувалися такі методи дослідження: систематизації; фінансово-економічний аналіз; статистичний аналіз; економіко-математичні методи, АВС-аналіз.

Практична значущість. Практичне значення одержаних результатів полягає у розробка рекомендацій щодо вдосконалення маркетингової збутової політики ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”.

Розділ 1. Теоретичні основи маркетингової збутової політики підприємства

1.1 Маркетингова діяльність підприємства в сучасних умовах ринку

У сьогоднішньому складному світі всі ми повинні розбиратися в маркетингу. Продаючи машину, підшукуючи роботу, збираючи кошти на благодійні потреби чи пропагуючи ідею, ми займаємося маркетингом. Знання маркетингу дозволяє нам поводитися більш розумно як споживачів. Якщо ж мова йде про виробничу діяльність то тут маркетинг виступає системою організації всієї діяльності фірми з розробки, виробництва i збуту товарів на основі комплексного вивчення ринку i реальних запитів покупців з метою отримання високого прибутку. Іншими словами сучасна система маркетингу ставить виробництво товарів у залежність від запитів споживачів.

Існує кілька основних концепцій, керуючись якими компанії ведуть маркетингову діяльність: концепції вдосконалення товару і виробництва, концепція інтенсифікації комерційних зусиль, концепція чистого маркетингу, соціально-етичний маркетинг, а також концепції міжнародного маркетингу.

Маркетинг - комплексна система організації виробництва i збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів i отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства-експортера, розробки стратегії і тактики поведінки на ринку з допомогою маркетингових програм [1]. У цих програмах закладені заходи щодо поліпшення товару і його асортименту, вивченню покупців, конкурентів і конкуренції, по забезпеченню цінової політики, формуванню попиту, стимулюванню збуту і рекламі, оптимізації каналів товароруху та організації збуту, організації технічного сервісу i розширення асортименту сервісних послуг. Маркетинг як породження ринкової економіки є в певному сенсі філософією виробництва, повністю (від науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт до збуту і сервісу) що була умовам i вимогам ринку, які у постійному динамічному розвитку під впливом широкого спектра економічних, політичних, науково-технічних i соціальних факторів [1]. Підприємства-виробники та експортери розглядають маркетинг як засіб для досягнення цілей, фіксованих на даний період по кожному конкретному ринку i його сегментам, з найвищої економічної ефективністю.

При використанні маркетингового підходу до управління збутовою політикою в умовах ринкової економіки, необхідно враховувати ключові фактори успіху, які зображені на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Ключові фактори успіху підприємства у сфері збуту в ринковій економіці, [19]

Маркетингова діяльність повинна забезпечити:

1) надійну, достовірну та своєчасну інформацію про ринок, структурі і динаміці конкретного попиту, смаках і перевагах покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;

2) створення такого товару, набору товарів (асортименту), що більш повно задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів;

3) необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації [1] .

В основі діяльності виробників, що працюють на основі принципів маркетингу, лежить девіз: робити тільки те, що вимагають ринок, покупець. Вихідним моментом, що лежить в основі маркетингу, виступає ідея людських потреб, потреб, запитів. Звідси сутність маркетингу гранично коротко перебуває в наступному: варто робити тільки те, що безумовно знайде збут, а не намагатися нав'язати покупцю "неузгоджену" попередньо з ринком продукцію.

Із сутності маркетингу випливають основні принципи, які включають:

1. Націленість на досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової діяльності. Ефективна реалізація товару на ринках намічених кількостях означає, по суті,, оволодіння його визначеної долі відповідно до довгострокової мети, наміченої підприємством.

2. Дослідних, виробничих і збутових зусиль на вирішальних напрямках маркетингової діяльності.

3. Направленість підприємства не на миттєвий, а на довгостроковий результат маркетингової роботи. Це вимагає особливої ??уваги до прогнозних досліджень, розробки на основі їхніх результатів товарів ринкової новизни, що забезпечують прибуткову господарську діяльність.

4. Застосування в єдності і взаємозв'язку стратегiї і тактики активного пристосування до вимог потенцiйних покупців з одночасним цiлеспрямованим впливом на них.

Методи маркетингової діяльності полягають у тому, що проводяться:

1. Аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовища, в яку входить не тільки ринок, але і політичні, соціальні, культурні та інші умови. Аналіз дозволяє виявити фактори, що сприяють комерційному успіху або перешкоджають йому. У підсумку аналізу формується банк даних для оцінки навколишнього середовища і її можливостей.

2. Аналіз споживачів, як реальних, так і потенційних. Даний аналіз полягає в дослідженні демографічних, економічних, соціальних, географічних і інших характеристик людей, що приймають рішення про покупку, а також їхніх потреб у широкому сенсі цього поняття і процесів придбання ними як нашого, так і конкуруючих товарів.

3. Вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів або модернізації старих, включаючи їхній асортимент і параметричні ряди, упакування і т.д. Застарілі, що не дають розрахункового прибутку товари знімаються з виробництва і ринку.

4. Планування товарорух і збуту, включаючи створення, при необхідності, відповідних власних збутових мереж зі складами і магазинами або агентських мереж.

5. Забезпечення формування попиту і стимулювання збуту шляхом комбінації реклами, особистого продажу, некомерційних престижних заходів і різного роду матеріальних стимулів, спрямованих на покупців, агентів і конкретних продавців.

6. Забезпечення цінової політики, що полягає в плануванні систем і рівнів цін на товари, що поставляються, визначенні "технології" використання цін, кредитів, знижок і т. п.

7. Задоволення технічних і соціальних норм регіону, у якому збувається продукція, що означає обов'язок забезпечити належну безпеку використання товару і захисту навколишнього середовища, відповідність морально-етичним правилам, належний рівень споживчої цінності товару.

8. Керування маркетинговою діяльністю (маркетингом) як системою, тобто планування, виконання і контроль маркетингової програми й індивідуальних обов'язків кожного учасника роботи підприємства, оцінка ризиків і прибутків, ефективності маркетингових рішень [17].

Маркетинг зачіпає безліч людей такими різноманітними способами, що неминуче породжує суперечності. Деякі активно недолюблюють діяльність по сучасному маркетингу, обвинувачуючи його в руйнуванні навколишнього середовища, бомбардуванню публіки дурною рекламою, створенні непотрібних потреб, зараженні молоді почуттям жадібності і цілому ряді інших гріхів. Інші люто захищають маркетинг.

Ймовірне і уже відбувається регулювання маркетингу у всесвітньому масштабі наводить на саме істотне питання: яка ж справжня мета системи маркетингу? Пропонується чотири альтернативних варіанти відповіді: Досягнення максимально можливого високого споживання; досягнення максимальної споживчої задоволеності; подання максимально широкого вибору; максимальне підвищення якості життя.

Основними функціями маркетингу є: аналіз навколишнього середовища ринкові дослідження, аналіз споживачів, планування товару (послуги), планування збуту, планування просування товарів, планування ціни, забезпечення соціальної відповідальності і керування маркетингом [17]. Незважаючи на те, що багато операцій вимагають виконання однотипних функцій, таких, як аналіз споживачів, просування продукції та встановлення ціни, вони можуть виконуватися різними способами.

У ринковій економіці, за логікою економічних законів, підприємство повинно забезпечити собі певний рівень доходів. Таким чином, воно може існувати тільки в тому випадку, якщо весь час розвивається, йде в ногу з прогресом. Виходячи з цього, воно має забезпечувати акумулювання засобів, що дозволяють утримувати себе, здійснювати оновлення та удосконалення свого виробничого апарату, і відповідно вести розширене відтворення. Таке акумулювання підприємство може забезпечити тільки при успішній реалізації свого продукту на ринку. Сучасний ринок, тим часом, дуже мінливий [5]. Пасивний підхід до його розгляду означав би, що своє становище підприємство вручало б волі ринку пускало б все "на самоплив", чого допускати не можна. Щоб свідомо впливати на хід продажу свого продукту на ринку, а тим самим і на забезпечення доходу.

Підприємствам, які застосовують концепцію маркетингу, слід виходити з такого:

1) заходи, які підприємство приймає заради найкращого використання існуючого ринкового потенціалу, повинні бути двоякого характеру. З одного боку, підприємство має запропонувати споживачам продукти, задовольняють їх потребам і бажанням і за ціною, яку вони хочуть і можуть за ці продукти заплатити. З іншого боку, воно повинно робити продумані акції впливу на споживача, щоб вони купували їх продукти. Друге поза маркетингу розглядалося як головна і, практично, єдине завдання, що стоїть перед тільки службою продажу. З розвитком концепції маркетингу стало видно, що політика продажу і робота служб продажу можуть бути успішними, а споживачі можуть бути "піймані на гачок" толь коли продукти задовольняють їх потребам, а ціни для них прийнятні, а це вже завдання абсолютно всіх служб підприємства;

2) фінансовий ефект повинен бути основним критерієм прийняття господарських рішень. Обсяг продажів, забезпечений правильною орієнтацією на задоволення потреб споживача, і всі інші заходи по найбільшого використання ринкового потенціалу - не самоціль. Не важливий і обсяг виробництва, як такої. Важливий фінансовий ефект. Кінцева мета маркетингу полягає у здійсненні задовільного фінансового ефекту, що робить можливим акумуляцію коштів, що дає можливість підприємству жити і розвиватися. Звідси збільшення обсягу виробництва та обсягу продажів має сенс остільки, оскільки проглядається задовільний фінансовий результат господарювання.

1.2 Маркетингова збутова політика підприємства

Методи розповсюдження, збуту товару є третім елементом комплексу маркетингу. Для тих, хто часом ототожнює маркетинг із збутом, ще раз зауважимо, що це лише одна складова маркетингової діяльності, хоча і дуже важлива.

Збутова політика фірми має органічно поєднуватись з іншими елементами комплексу маркетингу: характеристиками товару, його позиціонуванням на ринку, ціновими стратегіями, методами просування товару. Витрати на збут становлять часом до 50 % роздрібної ціни товарів, тому питання розподілу своєї продукції виробники мають опрацьовувати дуже ретельно.

Збутову діяльність підприємств розглядають, як звичайно, у двох аспектах, перший передбачає пошук відповідей на запитання: Як побудувати ефективну систему розподілу, сформувати канали збуту? Скільки і яких представників залучити до цієї діяльності? Другий аспект стосується організації фізичного переміщення товарів, складування.

Канали розподілу (збуту) -- це сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередницькі функції щодо фізичного переміщення товарів і перебирають на себе або сприяють переданню права власності на товари на шляху їх просування від виробник до споживача [2]. Графічно цей процес відтворено на рис. 1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

В-виробник П-посередник С-споживач

Рис. 1.2. Скорочення кількості необхідних прямих контактів у разі участі посередника, [2]

У лівій частині рисунка показано як три виробники намагаються співпрацювати з трьома споживачами методами прямого маркетингу, що потребує здійснення дев'яти окремих контактів. У правій частині показано, як участь одного посередника зменшує кількість контактів до шести, тобто на одну третину.

Рівень каналу збуту -- будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо просування товару до споживача. Приклади каналів розподілу різного рівня наведено на рис. 1.3.

Канал нульового рівня Однорівневий Дворівневий (прямого маркетингу) канал канал

Рис. 1.3. Приклад каналів розподілу різних рівнів, [3]

Довжину каналу збуту визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача.

Канал нульового рівня, або канал прямого маркетингу складається з виробника, який продає свій товар безпосередньо споживачам (через відділ збуту, збутові філії, мережу фірмових магазинів, посилкову торгівлю тощо).

В однорівневому каналі діє один посередник. На споживчих ринках таким посередником виступає, як звичайно, роздрібний торговець. На ринку товарів промислового призначення посередниками можуть бути збутові агенти, брокери, дилери.

Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживчому ринку такими посередниками бувають оптовий та роздрібний торгівці, на ринку ТПП -- промисловий дистриб'ютор і дилери.

Існують канали з більшою кількістю рівнів, наприклад, трирівневий, в якому до вже згаданих посередників додаються ще підприємства дрібного гурту, що купують товари в потужних оптовиків і перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, котрих великі оптовики, як звичайно, не обслуговують. Ширину каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. Існує три підходи до розв'язання цієї проблеми.

При ексклюзивному розподілі фірма різко обмежує кількість оптових і роздрібних торгівців у географічному регіоні, використовує один чи два роздрібні магазини у конкретному торговому регіоні, яким надає виняткове право реалізувати свій товар. Вона прагне підтримати свій престижний образ, контроль над каналами збуту і високий прибуток завдяки високій ціні, свідомо орієнтуючись на менший обсяг збуту. В такій ситуації фірма, як звичайно, вимагає від посередника, щоб він не торгував товарами конкурентів [5]. Ексклюзивний розподіл характерний для торгівлі новими автомобілями, дорогими парфумами.

При селективному розподілі фірма відбирає кращих посередників із тих, які готові надати свої послуги. Вона намагається поєднувати контроль над каналом, престижний образ із достатнім обсягом продажу і прибутком. Такий підхід притаманний реалізації значної кількості товарів довготермінового використання.

При інтенсивному розподілі фірма використовує численних оптових і роздрібних торгівців. Її цілі -- охоплення широкого ринку збуту, отримання високих прибутків через масову реалізацію і зручність місця придбання товару для споживача.

Для організації ефективного збуту компанія повинна опрацювати етапи, наведені на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Етапи організації ефективного збуту, [12]

Рішення про вибір каналу розподілу дуже важливі для будь-якої фірми.

Прямі канали розподілу (канали нульового рівня) найчастіше використовують фірми, які хочуть контролювати всю свою маркетингову програму і мати тісні контакти із споживачами на обмежених цільових ринках. Вони більше поширені на ринку продукції промислового призначення [21].

Непрямі канали розподілу, що передбачають участь торговельних посередників, як звичайно, вибирають фірми, що прагнуть розширити свої ринки й обсяги збуту.

Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи). Взаємні продажі серед організацій оптової торгівлі також є важливою складовою їх діяльності.

Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах:

· через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту);

· через незалежних оптових посередників;

· через залежних оптових посередників;

При використанні прямих каналів збуту виробник виконує усі функції у розподілі товарів через свої збутові підрозділи. Основними структурними одиницями прямих каналів є збутові філії і збутові контори підприємства.
Збутові філії розміщують у містах, де зосереджені численні споживачі даної продукції. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а також систему сервісного обслуговування, якщо це зумовлене типом ринку і видом товару.

Збутові контори підприємств фізичних операцій з товарами не виконують, як звичайно, мають лише їх взірці. Завданням цих підрозділів є встановлення контактів із споживачами, рекламна діяльність, збирання замовлень та їх розміщення, організація транзитної поставки товарів зі складу підприємства чи його збутових філій.

Реалізація продукції через збутові підрозділи виробників більш характерна для ринку товарів промислового призначення, хоча іноді здійснюється і на споживчому ринку. їх використання може бути доцільне за таких умов:

· фінансові можливості підприємства дають йому змогу створити й експлуатувати систему власних органів збуту;

· обсяги реалізації продукції достатні для покриття витрат на прямий маркетинг;

· споживачі продукції сконцентровані географічно;

· ринок даного товару вертикальний, тобто товар реалізується представникам однієї чи двох галузей промисловості, які мають незначну кількість підприємств;

· товар відвантажують великими партіями при максимальному

заповненні транспортного засобу (залізничний вагон, автофургон тощо);

· товар технічно складний, потребує спеціального монтажу й налагодження.

До переваг прямого каналу належить те, що збутовий персонал підприємства займається реалізацією лише його виробів і чудово їх знає. Кваліфіковані фахівці фірми можуть забезпечити експертну консультацію і технічну допомогу в опануванні складної техніки на дуже високому рівні.

Загалом же прямі канали збуту для більшості товарів вважають менш ефективними, і фірми залучають посередників різних типів.

Незалежними називають посередників, які перебирають на себе право власності на товар і відповідно ризик його подальшої реалізації. Це найпоширеніший у світовій практиці тип оптових посередників.

Незалежні оптові посередники, яких ще називають «оптовиками-купцями», поділяються на дві групи:

· оптовики з повним циклом обслуговування;

· оптовики з обмеженим циклом обслуговування.

Комерційні оптові організації з повним циклом обслуговування надають широке коло послуг:

· формують товарний асортимент;

· зберігають товарні запаси;

· надають торговий кредит;

· забезпечують доставку продукції;

· допомагають виробникам у проведенні маркетингових досліджень,

рекламній діяльності, плануванні тощо [23].

Торгівці оптом розрізняються між собою широтою асортиментного набору товарів. Вузькоспеціалізовані торгівці оптом працюють з однією асортиментною групою товарів при значній її насиченості (одяг, ліки). Оптовики змішаного асортименту займаються кількома асортиментними групами товарів.

Використання незалежних оптових посередників доцільне за таких умов:

· збутова діяльність відбувається на горизонтальному ринку, де споживачі належать до різних сегментів, що потребує потужної збутової мережі, створення якої під силу лише великим виробникам;

· ринок розкидано географічно, унаслідок чого прямі контакти з споживачами нерентабельні;

· споживачі, як звичайно, купують товари дрібними партіями, незручними для складського і транспортного оброблення; оптова фірма має можливість об'єднати окремі дрібні замовлення у партії комерційного розміру;

· товар відповідає стандартним потребам і не потребує реалізації по прямих каналах збуту.

Залежні оптові посередники. Цю численну групу оптових посередників складають агенти і брокери, які, на відміну від оптовиків-покупців, не беруть на себе право власності на товар, що його реалізують. Відповідно вони не приймають самостійних рішень щодо цін та інших умов продажу і діють у межах повноважень, наданих їм виробником згідно з укладеними угодами, отримуючи за посередництво комісійну винагороду чи платежі за послуги.

Характерною рисою агентів і брокерів є спеціалізація у сфері інформаційно-контактних функцій. Головна відмінність між ними полягає у тому, що агенти працюють переважно на довготерміновій основі, а брокери -- на тимчасовій.

Брокери зводять споживачів із продавцями і беруть участь у переговорах щодо умов поставки товару. Вони добре поінформовані про кон'юнктуру ринку, мають широкі ділові зв'язки. Представники брокерських контор здійснюють операції на товарних біржах. Через них провадять торгівлю великими обсягами однорідних товарів, як піддаються стандартизації (сільськогосподарська продукція, промислова сировина тощо) [9].

Послуги брокера оплачує та сторона, яка його залучає. При тому він не утримує товарних запасів, не бере участі у фінансуванні угоди і, як звичайно, не може завершити її укладання без офіційного схвалення замовника.

Агенти, які працюють з виробниками на більш довготривалих умовах, ніж брокери, бувають різних видів: агенти виробника, збутові агенти й агенти-комісіонери. Агенти виробника працюють з виробником за договором доручення і виконують збутові операції від імені і за рахунок довірителя, отримуючи за це відповідну винагороду. Вони можуть працювати на декількох виробників і мають справу з неконкурентними товарами, що доповнюють один одного. Таким агентам може бути надане виняткове право реалізації даних товарів на певній території, що дає змогу уникати конфліктів, викликаних зіткненням інтересів, і мати достатньо повний асортимент продукції для своєї території збуту. Вони не надають кредитів, не мають складів, лише іноді допомагають виробникам у маркетингових дослідженнях і плануванні.

Більшість цих агентів є дрібними комерційними організаціями, що налічують декількох співробітників -- вправних продавців. Вони можуть доповнювати збутову діяльність виробників, допомагаючи впроваджувати нові товари, виходити на нові географічні ринки, продавати продукцію, що її випускають дрібними партіями.

Збутові агенти за умовами договору відповідають за маркетинг усієї продукції виробника, переважно невеликого. Можна сказати, що вони перетворюються у маркетинговий підрозділ виробника і в межах наданих повноважень ведуть переговори про ціни, кредити, поставки та інші умови продажу. Суттєво впливають на маркетингові стратегії дрібних виробників.

Контори збутових агентів найчастіше розміщені у великих збутових центрах і безпосередньо наближені до споживачів. Складських приміщень такі агенти не мають, поставки товарів за укладеними угодами відбуваються транзитом.

Маючи можливість використовувати декількох агентів виробника, фірма може залучати лише одного збутового агента. Збутові агенти діють без територіальних обмежень на ринках металів, хімікатів, текстилю тощо.

Комісіонери -- це посередники, що мають склади для зберігання товарів, які вони продають за договором комісії від свого імені за рахунок комітента.

Роздрібна торгівля -- сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання.

Це остання ланка каналів збуту. Позаяк покупка вроздріб, як звичайно, невелика, торгівці прагнуть збільшити кількість контактів із споживачами, розширюючи для того товарний асортимент і стимулюючи зростання частоти відвідувань магазинів. Кінцеві споживачі, на відміну від організацій-споживачів, роблять багато незапланованих покупок. Тому роздрібні торгівці мають розміщувати товари, що їх купують імпульсивно, там, де проходить багато людей; вигідно розміщувати споріднені товари в магазинах; провадити відповідне навчання торговельного персоналу; активно використовувати різні заходи стимулювання збуту.

У збуті велике значення також ставлення продавців і покупців до акту торговельної комунікації. Дослідники Блейк і Мутон побудували спеціальну “розмітку” для аналізу цього ставлення. Досліджували два параметра:

1. Ступінь зацікавленості в продажі товару.

2. Ступінь зацікавленості в покупці товару [6].

1.3 Маркетингові збутові системи в управлінні збутовою політикою підприємства

Для забезпечення конкурентоспроможності своїх товарів підприємство повинне мати можливість управляти цінами і якістю обслуговування клієнтів. Для цього формують маркетингові збутові системи.

Маркетингові збутові системи є відносно новими, але досить поширеними у високорозвинених країнах. Серед них виділяють вертикальні, горизонтальні, багатоканальні. Від традиційної маркетингові збутові системи. відрізняються тим, що їх учасники, а саме: виробник продукції, один чи декілька оптовиків, один чи декілька роздрібних торговців, переслідують одні й ті ж цілі та інтереси і виступають як єдина система. Вертикальні маркетингові системи (ВМС) існують трьох типів. Корпоративнi ВМС. У межах корпоративної ВМС послiдовнi етапи виробництва i розподiлу продукцiї знаходяться в одноосібному володiннi одного з членiв системи. Керовані ВМС - на ринку знаходиться великий учасник, який диктує всім іншим "правила гри". Договiрнi ВМС складаються з незалежних фiрм, пов'язаних мiж собою договiрними вiдносинами, якi координують програми своєї дiяльностi для спiльного досягнення бiльшої економiї або комерцiйних результатiв, нiж це можна було б зробити поодинцi. Види вертикальних маркетингових систем представлено на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Види вертикальних маркетингових систем, [10]

Договірні ВМС бувають трьох типiв: добровiльнi ланцюги роздрiбних торговцiв пiд егiдою оптовикiв -- це об'єднання незалежних роздрібних торговців у групи (їх ще називають «ланцюгами»), які допомагають їм вистояти в конкурентній боротьбі з великими розподільчими мережами [7]. Для цього оптове підприємство розробляє програму, яка передбачає стандартизацію торгової практики роздрібних торговців, забезпечення ефективності закупівель товарів, і стає лідером у цьому ланцюгу товарів, здійснюючи контроль за виконанням розроблених економічних норм і нормативів; кооперативи роздрiбних торговцiв -- це самостійні господарські об'єднання, які поряд із роздрібною торгівлею займаються оптовими операціями, а іноді й виробництвом. У цьому випадку члени кооперативу спільно закуповують товари, планують рекламну діяльність. Одержаний прибуток розподіляють між собою пропорційно до обсягу здійснених ними закупок [15].

Роздрібні торговці, які не є членами кооперативу, також можуть здійснювати закупки через нього, але не беруть участі в розподілі одержаного прибутку; організації утримувачів торгових привілеїв, які зосереджують у своїх руках низку послідовних етапів процесу виробництва і розподілу товарів.

У цьому випадку виробники, оптовики чи фірми з обслуговування укладають договір з користувачами привілеїв (роздрібні підприємства та інші незалежні підприємства чи особи) на основі взаємної вигоди. Власники привілеїв пропонують унікальні товари (обслуговування), товарну марку, прогресивні методи бізнесу тощо. Замість них вони одержують плату за послуги, гонорари, доходи від продажу ліцензій. На практиці відзначають три форми привілеїв ВМС: система роздрiбних утримувачiв привiлеїв пiд егiдою виробника; система оптовикiв -- утримувачiв привiлеїв пiд егiдою виробника; система роздрiбних утримувачiв привiлеїв пiд егiдою фiрми з надання послуг. Керованi ВМС здiйснюють координацiю дiяльностi послiдовних етапiв виробництва i розподiлу товарiв завдяки перевагам одного з учасникiв системи, який при цьому не є її власником.

Багатоканальні маркетингові системи (БМС) створюють для повнішого охоплення різних ринків. Така система реалізує частину своєї продукції через фірмові магазини (канал прямого маркетингу); другу частину -- через мережу дистриб'юторів, які працюють із роздрібною торгівлею на всій території України; третю частину -- через дрібно гуртові магазини-склади [8].

Багатоканальна система збуту передбачає використання як прямих, так і непрямих методів збуту, тобто торгівля організовується через власну збутову мережу, а також через незалежних посередників.

Також, є ще комбінована система збуту, яка передбачає використання різних типів побудови збутової мережі, яка включає всі перераховані вище маркетингові системи.

Канал розподілу товару виконує ряд функцій, до яких відносяться:

· взаємозв'язків - встановлення контактів і зв'язків з потенційними покупцями;

· пристосування - підгонка товару під вимоги покупця (сортування, упаковка, розфасовка, сервісне обслуговування);

· узгодження - проведення ділових переговорів за погодженням цін, умов при передачі власності з одних рук в інші, укладення договорів, контрактів;

· організаційна - різноманітні розробки по формуванню оптимальної системи транспортування і складування, закупівлі товару;

· стимулююча - розробка кожним учасником каналу руху товару комплексу заходів зі стимулювання збуту товару;

· фінансова - процес дослідження та раціонального використання коштів для покриття витрат по функціонуванню каналу руху товару;

· ризику - прийняття всієї повноти відповідальності за результативність збутової системи [16].

При формуванні збутової системи і мережі каналів руху товару фірмі - продуцента товарів або послуг доводиться враховувати безліч факторів, основними з яких є наступні:

1. Особливості кінцевих споживачів - їх кількість, концентрація, величина середньої разової покупки, рівень доходів, закономірність поведінки при купівлі товарів, необхідні години роботи магазинів, обсяг послуг торгового персоналу, бажані умови кредиту та ін.

2. Можливості самої фірми - продуцента - її фінансове становище, конкурентоспроможність, основні напрямки ринкової стратегії, масштаби виробництва. Зокрема, невеликим фірмам з вузьким товарним асортиментом і обмеженими фінансовими можливостями краще працювати через незалежних торгових посередників, а великим фірмам рекомендується певну частину збутових операцій здійснювати через власну збутову мережу.

3. Характеристика товару - вид, середня ціна, сезонність виробництва і попиту, вимоги до технічного обслуговування, терміни зберігання і т.д. Так, фірмам рекомендується продавати прямим методом, через власну збутову мережу дорогі, унікальні товари (щоб не передавати прибуток посередникам), а непрямим методом, через незалежних посередників - дешеві масові товари, сезонні товари, товари, що вимагають складування і зберігання. Як показує зарубіжний досвід, 80% товарів виробничого призначення продаються прямим методом, а 95% товарів широкого вжитку - непрямим, причому 45-50% їх проходить через оптову торговельну мережу.

4. Ступінь конкуренції і збутова політика конкурентів - їх число, концентрація, збутова стратегія і тактика, взаємовідносини в системі збуту.

5. Характеристика і особливості ринку - фактична і потенційна ємність, звичаї і торгова практика, щільність розподілу покупців, середній дохід на душу населення і т.д.

6. Порівняльна вартість різних збутових систем і структур каналів збуту [24].

Ще один різновид маркетингових систем -- горизонтальні маркетингові системи (ГМС). Вони виникають при об'єднанні двох або більше підприємств, які спрямовують свої зусилля для ефективного використання маркетингових можливостей [3].

В окремої фірми може не вистачати фінансових ресурсів, виробничих потужностей або досвіду для самостійної діяльності; вона може побоюватися брати на себе ризик. Співробітництво здійснюються на тимчасових або постійних засадах. Прикладом ГМС може слугувати харківська інформаційно-комерційна мережа «Промпостач», яка вже об'єднує сотні підприємств, оптових баз, інших організацій, має потужний банк даних і видає тижневий каталог [11].

Висновки до розділу 1

Проаналізувавши маркетингову збутову політику підприємства, можна зробити висновки, що збутова політика - це комплекс заходів, яким користується підприємство для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої товари чи послуги. Основними елементами системи збуту є: стратегії розподілу, товарорух, канали розподілу.

Основними цілями збутової політики є: досягнення певної частки товарообігу; завоювання заданої частки ринку; визначення глибини розподілу; мінімізація витрат на розподіл.

Усі учасники каналів розподілу виконують принаймні одну з наведених функцій:

- збирання інформації для маркетингових досліджень;

- розповсюдження позитивної інформації про товар (участь у комунікаційному процесі);

- встановлення і підтримання зв'язків із потенційними споживачами;

- пристосування товару до вимог споживача, а саме -- сортування, комплектування, монтаж, пакування;

- формування товарного асортименту;

- проведення ділових переговорів із споживачами стосовно рівня цін та інших умов перед укладанням угод на поставку;

- організація товарного руху: транспортування і складування товару;

- часткове чи повне фінансування витрат на функціонування каналу.

Розділ 2. Аналіз виробничо-господарської та маркетингової діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”

2.1 Аналіз фінансових показників діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч

10 травня 1962 року з метою концентрації виробництва Львівська РадНарГосп ухвалила рішення, згідно з яким Чортківська кондитерська фабрика, Кондитерська фабрика «Більшовик» та Кондитерська фабрика імені Кірова об'єдналися у виробничу фірму “Червона Троянда”. 3 серпня того ж року РадНарГосп перейменувaв “Червону Троянду” на “Світоч”. В перші роки існування об'єднаного підприємства йшло оновлення технічного устаткування та розширення асортименту продукції. За перші 5 років існування обсяг випущеної продукції зріс на 50%.

У 1998 році Nestlй S.A. придбала пакет акцій ЗАТ "Львівська кондитерська фабрика “Світоч”, підприємство увійшло до групи компаній світового лідера з виробництва продуктів харчування.

У другій половині 2007 року “Світоч” вирішили реорганізувати із ЗАТ в ПАТ. Наприкінці 2009 року на фабриці була введена в експлуатацію нова лінія з виробництва кавових стіків Nescafe. Це ознаменувало перехід “Світоч” на якісно новий рівень: від місцевої кондитерської фабрики до регіонального виробничого центру Nestlй у таких напрямах бізнесу, як кондитерське виробництво та кава.

Станом на 2012 рік загальна сума інвестицій у виробництво склала 235 млн грн. У 2010 році частка Nestle на українському ринку солодощів займала 9%, у 2011 році -- 10%, а в 2012 -- 11,2%. У 2012 році “Світоч” відновив випуск шоколадно-вафельних цукерок “Гулівер” та запропонував новинки -- вафлі “Артек” у нових смакових варіаціях та шоколадні плитки з горіхами і родзинками.

На початок 2015 року -- сучасне високотехнологічне, науково містке підприємство, що розвивається [13].

Фінансово-економічні показники роботи ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за останні три роки представлено у табл. 2.1

Таблиця 2.1. Аналіз фінансових показників діяльності (Баланс) ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за 2013-2015 рр., тис. грн.

Стаття

2013

2014

2015

Відносне відхилення %

(+/-)

Абсолютне відхилення тис. грн.

(+/-)

1

2

3

4

5

6

I. Необоротні активи

Нематеріальні активи:

17

1157

0

-100

-17

Первісна вартість

581

1725

575

-1,03

-6

Накопичена амортизація

564

568

575

1,95

11

Незавершені капітальні інвестиції

30414

25299

62051

104,02

31637

Основні засоби:

268683

269101

226857

-15,57

-41826

Первісна вартість

487415

520211

507174

4,05

19759

Знос

218732

251110

280317

28,16

61585

Відстрочені податкові активи

73

3962

4659

6282,19

4586

Усього за розділом I

299187

299519

293567

-1,88

-5620

II. Оборотні активи

Запаси

81435

138495

225321

176,69

143886

Виробничі запаси

74234

130592

217705

193,27

143471

Незавершене виробництво

7134

6843

6871

-3,69

-263

Готова продукція

49

951

447

812,24

398

Товари

18

109

298

1555,56

280

Дебіторська заборгованість за товари, послуги

102572

58050

478879

366,87

376307

Дебіторська заборгованість за розрахунками: за виданими авансами

8912

18607

9364

5,07

452

з бюджетом

2554

1865

3264

27,80

710

у тому числі з податку на прибуток

2507

985

3245

29,44

738

Інша поточна дебіторська заборгованість

150

683

713

375,33

563

Гроші та їх еквіваленти

4996

48120

51372

928,26

46376

Рахунки в банках

4996

48120

51372

928,26

46376

Витрати майбутніх періодів

20

35

19

-5,00

-1

Інші оборотні активи

162

0

964

495,06

802

Усього за розділом II

200801

265855

769896

283,41

569095

Баланс

499988

565374

1063463

112,70

563475

I. Власний капітал

Зареєстрований (пайовий) капітал

88111

88111

88111

0

0

Додатковий капітал

88111

88111

88111

0

0

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

277372

277394

548160

97,63

270788

Усього за розділом I

396623

396645

667411

68,27

270788

II. Довгострокові зобов'язання і забезпечення

Довгострокові кредити банків

0

29339

0

0

0

1

2

3

4

5

6

Інші довгострокові зобов'язання

0

0

182000

0

182000

Довгострокові забезпечення

0

0

8

0

8

Усього за розділом II

0

29339

182008

520,36

152669

IІІ. Поточні зобов'язання і забезпечення

за товари, роботи, послуги

100896

137457

147701

46,39

46805

за розрахунками з бюджетом

733

26

66261

8939,70

65528

за розрахунками з оплати праці

122

187

78

-36,07

-44

за одержаними авансами

0

10

2

-80,00

-8

Поточні забезпечення

1602

0

0

-100,00

-1602

Інші поточні зобов'язання

12

1710

2

-83,33

-10

Усього за розділом IІІ

103365

139390

214044

107,08

110679

Баланс

499988

565374

1063463

112,70

563475

За останні три роки необоротні активи ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” зменшились на 5620 тис. грн.; оборотні активи збільшились на 569095 тис. грн.; власний капітал збільшився на 270788 тис. грн.; довгострокові зобов'язання і забезпечення збільшились на 152669 тис. грн.; поточні зобов'язання і забезпечення збільшились на 110679 тис. грн.

Звіт про фінансові результати діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за 2013-2015 рр. представлено у табл. 2.2-2.3

Таблиця 2.2. Аналіз фінансових показників діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за 2013-2015 рр., тис. грн.

Стаття

2013

2014

2015

Відносне відхилення %

(+/-)

Абсолютне відхилення тис. грн.

(+/-)

1

2

3

4

5

6

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

978530

1352505

2317817

136,87

1339287

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

( -910920 )

( -1252278 )

( -1877041 )

106,06

-966121

Валовий: прибуток

67610

100227

440776

551,94

373166

Інші операційні доходи

6779

37580

103214

1422,55

96435

Адміністративні витрати

( -13201 )

( -13576 )

( -19255 )

45,86

-6054

Витрати на збут

( -2290 )

( -2609 )

( -2457 )

7,29

-167

Інші операційні витрати

( -16452 )

( -106485 )

( -169524 )

930,42

-153072

Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток

42446

15137

352754

731,07

310308

1

2

3

4

5

6

Інші доходи

8368

1

1870

-77,65

-6498

Інші фінансові доходи

9

262

637

6977,78

628

Фінансові витрати

( -28 )

( -875 )

(-1159 )

4039,29

-1134

Інші витрати

( -14451 )

( -14498 )

( -23118 )

59,98

-8667

Фінансовий результат до оподаткування: прибуток

36344

27

330984

810,70

294640

Витрати (дохід) з податку на прибуток

-8268

-5

-59577

620,57

-51309

Чистий фінансовий результат: прибуток

28076

22

271407

866,69

243331

Таблиця 2.3 Аналіз елементів операційних витрат ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за 2013-2015 рр., тис. грн.

Стаття

2013

2014

2015

Відносне відхилення %

(+/-)

Абсолютне відхилення тис. грн

(+/-)

Матеріальні затрати

787751

1126397

1735965

120,37

948214

Витрати на оплату праці

40501

46468

49026

21,05

8525

Відрахування на соціальні заходи

14966

16193

16548

10,57

1582

Амортизація

32522

34498

34745

6,84

2223

Інші операційні витрати

81574

50452

65251

-20,01

-16323

Разом

957314

1274008

1901535

98,63

944221

Динаміку чистого доходу, валового та чистого прибутку ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за 2012-2015 рр. наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка чистого доходу, валового та чистого прибутку ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за 2012-2015 рр.

Як видно з рис. 2.1., ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за 2012-2015 рр. збільшило чистий дохід від реалізації продукції на 1339287 тис. грн., валовий прибуток - на 373166 тис. грн та чисти й прибуток - на 244331 тис. грн.

На рис. 2.2.-2.4. подано структуру собівартості продукції ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за 2013-2015 рр.

Рис. 2.2 Структура собівартості продукції ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за 2013 р., %

Рис. 2.3 Структура собівартості продукції ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за 2014 р., %

Рис. 2.4 Структура собівартості продукції ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за 2015 р., %

Виходячи з аналізу структури собівартості продукції ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», можна зробити висновки, що структура затрат змінилась не сильно. Так, частка матеріальних витрат збільшилась з 82,29% у 2013, до 91,29% у 2015 роках, натомість знизилась частка витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації та інших операційних витрат. Найбільше, у структурі собівартості продукції, зменшилась частка інших операційних витрат - з 8,52% у 2013, до 3,43% у 2015 роках.

Звіт про фінансові результати діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за 2013-2015 рр. представлено у табл. 2.4

Таблиця 2.4. Аналіз фінансових показників діяльності ПАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч” за 2013-2015 рр.,%

Показник

2013

2014

2015

Абсолютне відхилення, (+/-)


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.