Комерційна діяльність з оптового продажу товарів і шляхи її удосконалення

Товари, що надійшли від постачальників, розвантажують, перевіряють і транспортують до місць збереження.

6. На ПП «КОНТО-Л» відповідальними за приймання товару є завідуючі складами, які перевіряють вантаж, встановлюють відповідність згідно із накладною, яку перевізник передає матеріально-відповідальній особі. Тільки після цього дозволяється розвантажувати транспортний засіб. Якщо вантаж доставлений автотранспортом, то водій зобов'язаний бути присутнім під час виконання цієї операції. Завершується розвантаження підписанням накладної, отриманої від перевізника. Це означає, що вантаж прийнято в належному стані, а його фактична кількість відповідає обсягу, зазначеному в накладній.

Доставлені товари приймають за кількістю та якістю.

Приймання товарів за кількістю - це визначення точної кількості товару, що надійшов, і відповідності його даним, які містяться у транспортних, супровідних і (або) розрахункових документах (пакувальні листи, накладні, рахунки тощо). Його здійснюють, як правило, шляхом суцільного підрахунку одиниць, міри і маси товару в даній партії (за винятком товарів у фабричній упаковці). Перевірку товарів можна проводити й вибірково.

До товаросупровідних документів і документів на оприбуткування товарів належать:

- накладна - один із головних товаросупровідних документів. У накладній вказують номер і дату її складання, найменування постачальника і покупця, найменування і короткий опис товару, якісну інформацію (марку, ґатунок, розмір), кількість, ціну і загальну суму товару;

- товарно-транспортна накладна - складається постачальником і є документом, що супроводжує надходження на торгівельне підприємство товару автомобільним транспортом.

Отже, керівництво Підприємства проводить активний пошук шляхів одержання товарів для торгівлі, в тому числі їх наявності в асортименті. Мета торгівлі - стати невід'ємним елементом ланцюжка проходження товару від виробника до споживача. Для досягнення цієї мети Підприємство виступає партнером виробника, що може допомогти в досягненні максимального збуту вироблених їм товарів (на основі договірних відносин).

Підприємство виявляє необхідні товари у потрібній кількості, необхідної якості, у потрібний час й у потрібному місці. При цьому враховується, що придбані товари до того ж повинні відповідати попиту на ринку збуту.

З одного боку існує товарний потік від виробників через торгівлю до споживача, з іншого - потік інформації від споживача через торгівлю до виробника. У підсумку повинна бути досягнута узгодженість обох потоків. У цьому процесі Підприємство відіграє вирішальну роль.

2.4 Характеристика форм, методів оптового продажу товарів на підприємстві

Залежно від виконуваних функцій і набору послуг посередницькі підприємства та організації можуть бути поділені на функціонально-універсальні та функціонально-спеціалізовані. До функціонально-універсальних (так званих дистриб'юторів регулярного типу) належать посередники, які здійснюють весь комплекс функцій виробничої та організаційно-комерційної діяльності (торгівлю за власний рахунок товарами, їх транспортування, збереження, перетворення промислового асортименту в торговельний, кредитування споживачів і авансування постачальників, рекламування, консультативно-інформаційне обслуговування та ін.).

Функціонально-спеціалізовані посередники концентрують свою діяльність лише на окремих групах функцій. Вони, у свою чергу, можуть бути поділені на посередників інформаційно-контактних, інформаційних, пошукових, повірених, інформаційно-обчислювальних, рекламних, таких, що здійснюють збут поштою або торгують за методом самообслуговування, лізингових тощо.

ПП «КОНТО-Л» належить до функціонально-спеціалізованих посередників оптового продажу товарів.

Залежно від товарної спеціалізації підприємство відноситься до посередницького товарно-спеціалізованого підприємства , оскільки займається продажем одно товарних матеріалів з повним асортиментом товарної групи.

За класифікацію підприємств за рівнями їх незалежності ПП «КОНТО-Л» - незалежна посередницька організація. Це характеризується тим, що підприємство від свого імені, за свій рахунок, на свій страх і ризик укладає і реалізує контракти з постачальниками і споживачами. Крім того, традиційним сегментом діяльності незалежних посередників є оптова торгівля стандартизованою продукцією відносно низької одиничної вартості, призначеною для широкого кола територіально розосереджених споживачів.

За організаційними основами діяльності ПП «КОНТО-Л» є договірним підприємством, оскільки не передбачає адміністративної субординації, а ґрунтується натомість на самоорганізації, пошуку найефективніших варіантів діяльності, задоволення запитів клієнтів.

За методом реалізації товарів підприємство відноситься до таких, які реалізують торгівлю через збутову систему на підставі договорів купівлі-продажу.

За способом винагородження ПП «КОНТО-Л» відноситься до оптового посередницького підприємства, яке працює за рахунок різниці в цінах виробників і цінах реалізації товарів на ринках збуту, та узгоджених націнок до оптових цін.

В сучасних умовах необхідно подальше укріплення та вдосконалення економічних, комерційних звґязків торгівлі з виробництвом для організованого та активного впливу на нього. Цей вплив має бути спрямований на більш раціональне розміщення виробництва, збільшення випуску товарів, поліпшення та оновлення їхнього асортименту, підвищення якості. Вплив оптової торгівлі на виробництво повинно проявлятися ще в процесі планування випуску товарів. Важливість цієї вимоги особливо очевидна сьогодні, коли виробництвом товарів для населення займаються різні галузі економіки.

Постійне зростання випуску товарів, розширення їхнього асортименту вимагають поліпшення роботи оптових підприємств з вивчення та прогнозування попиту на товари, своєчасного і цілеспрямованого використання інформації про попит для прийняття комерційних рішень. Тільки з урахуванням стану товарного ринку та прогнозів обсягу і структури споживчого попиту можна правильно планувати розширення виробництва товарів, складати потрібні замовлення на їх потребу, поліпшення постачання роздрібної торговельної мережі.

3. Організація надання послуг оптовим підприємством клієнтам

Продаж товарів оптовими підприємствами в ринкових умовах не може розглядатися як головна функція. Ефективність оптової торгівлі характеризується також кількістю та якістю послуг, які надаються оптовими підприємствами своїм клієнтам -- покупцям та постачальникам товарів. Склад і види оптових торгівельних послуг може бути різноманітним, залежно від умов товароруху і інформаційно-комерційного обслуговування учасників ринкових відносин.

При цьому діяльність оптових підприємств, крім функцій реалізації товарів, включає широкий спектр послуг, за які платять гроші як постачальники -- виробники товарів, так і підприємства роздрібної торгівлі. В цих умовах фінансовий стан оптових підприємств залежатиме не тільки від величини оптового і іншого обороту, але й від кількості та якості послуг, які надаються ними і поставщикам, і покупцям товарів.

Для клієнтів-покупців оптові підприємства повинні надавати такі послуги:

-- оцінка потреб і попиту;

-- перетворення виробничого асортименту в торговельний (підсортування, фасування, пакування, маркування);

-- зберігання товарів;

-- доставка товарів;

-- кредитування закупки;

-- концентрація товарної маси;

-- інформаційне і консалтингове обслуговування.

Широкий спектр оптових послуг дозволяє оптовим підприємствам в умовах ринку успішно функціонувати в конкурентному ринковому середовищі, уникнути збитків і досягти ефективної роботи.

Оптові підприємства повинні зацікавити своїх контрагентів, при вернути їх увагу наданням різноманітних оптових послуг. У зв'язку з цим важливе значення має розвиток такої послуги опту, як комерційне кредитування, фінансування угод.

Досвід зарубіжних оптових посередників свідчить про те, що вибір каналу товароруху залежить від того, наскільки його організатор може сам кредитувати ринкові угоди зацікавлених сторін. У практичній діяльності оптові фірми часто фінансують виробника тим, що надають його замовлення на визначений товар з гарантією його реалізації і при цьому у вигляді авансу сплачують частину замовленої партії товарів.

Фінансування роздрібних оптових підприємств оптові бази здійснюють шляхом реалізації їм товару з відстрочкою платежу. Умови надання кредитів різноманітні і залежать від обсягів торгівельної угоди, кредитоспроможності покупця, якості реалізовуваних товарів, економічної кон'юнктури.

Важливим напрямком розвитку функцій оптових посередників у процесі формування ринкових відносин є розвиток послуг по управлінню і консалтингу.

В перелік спеціалізованих послуг входять консультації по використанню товарів, особливо технічно складних, їх ремонту і гарантійному обслуговуванню. Так, в оптовій торгівлі, де рівень знань фахівців досить високий, слід організувати служби по післяпродажному гарантійному обслуговуванню і консультуванню клієнтів.

Одна із головних особливостей ринкової економіки в її розвиненому вигляді полягає в тому, що в основі формування і циркуляції матеріальних потоків лежить не тільки рух капіталів, але й інформація.

Саме опт, використовуючи своє положення в якості пункту перетину інформаційних потоків, здатний в повному обсязі забезпечити добір, накопичення і опрацювання комерційної інформації (після узагальнення і аналізу) і передачу її контрагентам.

Таким чином, розширення комплексу надаваних оптових послуг -- невід'ємна частина вдосконалення всієї діяльності оптових баз, в тому числі взаємовідносин з промисловими підприємствами (постачальниками) і роздрібною торгівлею.

Склад і види послуг, як було показано раніше, можуть бути найрізноманітнішими, але за функціональним призначенням можна виділити такі основні компоненти послуг:

-- технологічні -- по зберіганню, підсортуванню, фасуванню, пакуванню, маркуванню, транспортно-експедиційні;

-- комерційні -- допомога в рекламуванні товарів, комісійні, посередницькі по пошуку постачальників товарів і оптових покупців і т.д.;

-- організаційно-консультативні -- консультації з питань асор- тименту і якості товарів, експлуатації виробів, організації роздрібного продажу, вивчення попиту, маркетингу та ін.;

-- інформаційні -- добір, накопичення, опрацювання комер- ційної інформації і передачі її контрагентам;

-- фінансові -- по організації торговельно-розрахункових операцій (кредитування угод на пільгових умовах, готівкові і безготівкові розрахунки, аванс і т.п.).

Послуги, які надаються оптовою базою своїм клієнтам, як правило, повинні бути платними і сприяти активізації оптової діяльності.

Конкретні розміри оплати послуг необхідно вказувати в договорах з клієнтами. Вони повинні відображати витрати на ці послуги з урахуванням їх трудомісткості і забезпечення нормальної рентабельності цих операцій, а також зацікавлювати оптові бази в наданні послуг своїм клієнтам.

Таким чином, доходи оптового підприємства складаються з продажу товарів -- торговельних надбавок і оплати за оптові послуги.

побажання покупців та ін. Введення таких документів дозволить убити двох зайців: оцінити роботу агентів, частково оцінити потреби покупців. Агент у другому випадку є не тільки торговельним представником, але реально бере участь у підвищенні ефективності діяльності підприємства. Він теж зацікавлений у більш ходовому асортименті, підвищенні товарообігу - це його хліб.

З іншого боку, оцінюючи роботу агентів, підприємство обґрунтовано може звільнити ледачих агентів і замінити їх більш активними. Така заміна може принести підприємству додатковий прибуток, а більш старанному працівникові зарплату. Крім того, аналіз такої документації дозволить виявити застійні райони, у результаті відмовитися працювати з ними або змінити цінову політику стосовно цих районів.

Необхідною умовою для організації даної форми роботи полягає розробка форм і складання щоденних звітів. Аналіз цих форм також вимагає витрат часу. Це те, що стосується роботи агентів.

Інша сторона роботи з покупцями - це постійна підтримка зв'язків, стимулювання купівельної активності. Це здійснюється за рахунок реклами. Для гуртового торговельного підприємства найбільш ефективними інструментами можна назвати наступні:

- розробка фірмового логотипа й знака, фірмової документації, бланків, конвертів, візиток;

- виготовлення сувенірної продукції - ручки, запальнички, календарі та ін. з метою дарування їх представникам роздрібних торговельних підприємств;

- виготовлення наклейок;

- використання фірмових знаків і логотипів на бортах вантажних машин;

- рекламні оголошення в газетах і тематичних виданнях;

- влаштування рекламних акції тощо.

Проведені в США і Європі численні дослідження виявили, наприклад, правило 30/70: тобто 30% покупців приносять 70% прибутку.

Ще недавно схема успішного розвитку оптового торговельного підприємства виглядала досить просто - розширення асортиментів товарів, сервісу. Чималу підтримку цьому надавало проведення виробниками рекламних і маркетингових компаній. Сьогодні можливості оптимізації логістики багатьма торговельними фірмами вже практично вичерпані, а через конкуренцію, що загострилася, потенціал росту самих фірм помітно знизився. У нових умовах підприємства гуртової торгівлі можуть домогтися успіху тільки шляхом перенесення акцентів на вивчення потреб покупців.

На зміну просування товарів приходить маркетинг орієнтований на споживача. Причому не якогось абстрактного, а цілком конкретного, з його пристрастями й системою цінностей. Популярним напрямком стали, наприклад, програми стимулювання покупців (loyality programm), метою яких є збереження наявних споживачів і залучення нових. Поради про те, як цього досягти, засновані на аналізі поведінки покупців. Наприклад, відсутності необхідного товару досить для того, щоб 30% покупців задумалися про зміну постачальника, а 10% дійсно зробили це. Наслідки цього для підприємства можуть виявитися особливо важкими, якщо «загублені» покупці ставляться до категорії найбільш вигідних (правило «30/70»). Одержавши можливість вибору, підкріплену активними рекламними кампаніями, сучасні покупці стали більше спокушеними й обізнаними. У результаті характерною рисою їх поведінки стала менша, ніж колись, «вірність» конкретному постачальнику, а реакція на пропоновані конкурентами знижки - більше однозначною.

Для того щоб зберегти найбільш вигідних покупців і залучити нових, торговельному підприємству необхідно одержати відповіді на ряд ключових питань. Допомогти в цьому можуть тільки інформаційні технології.

Алгоритм заохочення - на першому етапі вводяться засоби ідентифікації покупця - традиційні магнітні картки або будь-які інші засоби систематичного збору даних для встановлення зв'язку покупець-товар. Це дає можливість розділити всіх покупців на кілька категорій, починаючи від постійних і закінчуючи «одноразовими». Це дозволяє також визначити, які товари не користуються попитом і які групи товарів найменше цікавлять покупців.

На другому етапі здійснюється фільтрація інформації для виділення «лояльних» покупців. Із загального списку покупців, що враховує їх розмір, адресу, частоту й вартість зроблених покупок, виділяються групи «кращих», на збереження яких, в основному, й направляються подальші комерційно-маркетингові зусилля фірми.

Третій етап присвячений налагодженню довгострокових відносин з покупцями: моделюється їх поведінка для встановлення персональних переваг і пристрастей, розробляється конкретна комерційна програма, вплив якої на відповідну групу споживачів буде надавати найбільший ефект.

Для того, щоб вибірка була орієнтована на довгострокову роботу з покупцями необхідно врахувати ряд факторів, що обумовлюють якість роботи з покупцем так як критерії, що визначають потрібного нам покупця. Таким критерієм може виступати доход, принесений підприємству в результаті продажу товару конкретному покупцю. Однак варто враховувати й ряд інших факторів, таких як тривалість роботи з покупцем, середній обсяг замовлення, частота замовлень, стабільність замовлень.

Виходячи з цього складемо наступну вибірку по видаткових накладних:

- покупець;

- кількість закупівель;

- дата першої покупки;

- дата останньої покупки;

- обсяг закупівель;

- доход від закупівель.

Використовуючи дану вибірку потрібно визначити долю принесеного доходу кожним покупцем у загальній сумі доходу. Далі треба відсортувати дані по долі доходу в загальній сумі й отримаємо рейтинг найбільш дохідних покупців.

Отже, 30% покупців приносять 70% прибутку. Саме ці тридцять відсотків покупців є орієнтиром для формування асортименту. Для підтримки зв'язків необхідно направити частину рекламних зусиль на цих покупців.

Таким чином, виділення «лояльних» покупців є одним із самих потужних інструментів при формуванні асортименту і цін. Це також дозволяє направити рекламу окремо на залучення нових покупців і утримання старих.

Оптові торговці повинні приймати ряд практичних рішень, основні з яких стосуються вибору цільового ринку, формування товарних асортиментів і комплексу послуг, ціноутворення, стимулювання й вибору місця розміщення підприємства.

Рішення про цільовий ринок. Подібно роздрібним торговцям, оптовикам необхідно визначити свій цільовий ринок, а не намагатися обслужити відразу всіх. Оптовик може вибрати цільову групу клієнтів за ознаками їх розмірів (наприклад, тільки великі роздрібні торговці), їх виду (наприклад, тільки магазини продовольчих товарів), гостроти їхньої зацікавленості в послузі (наприклад, клієнти, що потребують у кредитуванні) і на підставі інших критеріїв.

У рамках цільової групи оптовик може виділити найбільш вигідних для себе клієнтів, розробити для них привабливі пропозиції й установити з ними більш тісні відносини. Він може запропонувати таким клієнтам систему автоматичної видачі повторних замовлень, організувати курси для навчання керівництва й консультаційну службу й навіть виступити як спонсор добровільної мережі. Одночасно оптовик може віднадити від себе менш вигідних клієнтів, установивши більш високі обсяги мінімальних замовлень або надбавки до ціни за замовлення невеликого обсягу.

Рішення про товарний асортимент й комплекс послуг. «Товаром» оптовика є пропонований ним асортимент. На оптовиків надають сильний тиск, щоб вони пропонували повні асортименти й підтримували достатні запаси товарів для негайної поставки. Але це може негативно позначитися на прибутках. І сьогодні оптовики знову замислюються над тим, якою кількістю асортиментних груп товарів займатися, і відбирають тільки найбільш вигідні для себе товарні групи.

Одночасно оптовики знову замислюються над тим, які саме послуги допомагають домагатися найбільш тісних відносин із клієнтами, а від яких послуг варто відмовитися або зробити їх платними. Основне - сформувати чітко виражений комплекс послуг, найцінніших з погляду клієнтів.

Рішення про ціни. Для покриття своїх витрат оптовики зазвичай провадять певну націнку, скажімо 20%, на первісну вартість товарів. Витрати можуть досягати 17% суми валового прибутку, і тоді чистий прибуток гуртового торговця складе всього близько 3%. В оптовій торгівлі бакалейно-гастрономічними товарами чистий прибуток часто не досягає й 2%.

Гуртові торговці починають експериментувати з новими підходами до проблем ціноутворення. Вони, наприклад, можуть скоротити розміри чистого прибутку на якісь товари, щоб завоювати собі більш потрібних клієнтів. Вони можуть звернутися до постачальника із пропозицією встановити низьку пільгову ціну, якщо в них є можливість домогтися завдяки цьому збільшення загального обсягу збуту товарів цього постачальника.

Рішення про методи стимулювання. Більшість гуртових торговців не занадто замислюються про стимулювання. Використання ними реклами на сферу торгівлі, стимулювання збуту, пропаганди й методів особистого продажу носить в основному випадковий характер. Особливо відстає в них техніка особистого продажу, оскільки оптовики дотепер розглядають збут як переговори одного комівояжера з одним клієнтом, а не як колективні зусилля по забезпеченню продажів основним клієнтам, зміцненню відносин з цими клієнтами й задоволенню їхніх потреб у послугах. Крім того, оптовикам необхідно взяти на озброєння й деякі прийоми неособистого стимулювання, застосовувані роздрібними торговцями.

Оптовикам необхідно розробити всеосяжну стратегію стимулювання. Їм варто ширше користуватися у своїх інтересах матеріалами й програмами стимулювання, якими користуються постачальники.

Рішення про місце розміщення гуртового підприємства торгівлі. Оптові торговці, зазвичай, розміщають свої підприємства в районах з низькою орендною платою й низьким оподатковуванням і витрачають мінімум коштів на благоустрій території й устаткування приміщень. Нерідко застосовувані ними методи обробки вантажів й проходження замовлень відстають від рівня сучасної техніки й технології.

Для боротьби зі зростаючими витратами передові оптовики розробляють нові методи й прийоми діяльності. Однією з таких розробок стало створення автоматизованих складів із записом вхідних замовлень на перфокарти, які потім вводяться в ЕОМ. Товари витягаються з місць зберігання за допомогою механічних пристроїв і подаються транспортером на відвантажувальну платформу, де відбувається комплектування замовлення.

Складська механізація, так само як і механізація багатьох конторських робіт, розвивається дуже високими темпами. Багато оптових торговців звертаються до комп'ютерів і текстових процесорів, використовуючи їх для бухгалтерських операцій, виставляння рахунків, управління товарно-матеріальними запасами й прогнозування.

Висновки

Сьогодні практично жоден виробник не обходиться без допомоги посередників. Реалізація через посередника звільняє виробника від необхідності йому самому знаходити покупців і здійснювати продаж. Найбільш складною і нерозв'язаною проблемою розвитку торговельного посередництва являється слабка правова база.

Необхідні прямі закони, систематизовані норми права. Мова йде перш за все про прийняття Закону України «Про внутрішню торгівлю», як буде сприяти ефективному регулюванню всієї сукупності відносин, що виникають у сфері торгівлі. Навколо проекту вказаного закону вирують пристрасті його прибічників та прихильників.

Друга важлива причина, яка стримує розвиток торговельно-посередницької діяльності, носить організаційний характер. Сутність проблеми полягає в тому, що в Україні організаційні форми торговельного посередництва формуються стихійно. Виникає необхідність розробки оптимальних організаційних форм і структур у сфері торговельного посередництва у вигляді рекомендацій, технологічних схем, з урахуванням міжнародного досвіду і особливостей національної економіки.

Гостро стоїть питання про територіальну організацію посередників, їх спеціалізацію. Справа в тому, що дуже важливими принципами функціонування більшості посередників являється розподіл територій. Це означає, що посередник територіально обмежений в своїй діяльності.

Говорячи про організацію торговельного посередництва, не можливо не торкнутися проблеми кадрів. Торгові посередники здійснюють крупно масштабні внутрішні і зовнішні операції, складні в комерційному, фінансовому і правовому плані. Але в силу відомих причин їх професійна кваліфікація низька.

На кінець проаналізуємо проблему фінансово-економічного механізму функціонування торговельних посередників.

Механізм торговельно-посередницької діяльності в Україні тільки формується. У ньому тільки визначаються фінансово-економічні ричаги: ціни, процентні ставки, винагородження, пільги, стимули, податки. Але ці важелі досить слабко адаптовані до специфіки діяльності торговельно-посередницької діяльності. Це відноситься перш за все до цін, скидок на об'єкти угод, ставок, платежів, деяких податків. При цьому не відрегульовані гарантії з боку посередника, його відповідальність перед контрагентами.

Дослідженням ведення посередницької діяльності в ПП «КОНТО-Л» встановлено, що робота організована задовільно, як для оптової ланки оборот невеликий, чисельність мала, хоча фінансові показники досить на хорошому економічному рівні.

Ведеться систематизований контроль виконання договорів, у випадках порушень стягуються штрафні санкції, що сприяє підвищенню прибутковості підприємства.

З метою покращення посередницької роботи на ПП «КОНТО-Л» необхідно врахувати наступні пропозиції:

Регулярно поповнювати інформаційно-правову базу підприємства.

Більш глибоко вивчати попит споживачів для правильної організації закупок товарів.

Проводити прогнозування ефективності закупок, з метою недопущення не ефективної договірної роботи.

Здійснювати пошук нових постачальників через Інтернет мережу.

Вивчати ринок нових товарів через відвідання виставок продаж.

Не допускати помилок під час оформлення договорів, бо це може призвести до неоднозначного тлумачення положень договору і нанесення збитків підприємству.

При розрахунках прогнозу закупок використовувати економіко-математичні методи.

Література

1. Щур Д. Л. Основи торгівлі. Оптова торовля. - М. : Видавництво «Справа і Сервіс», 1999.

2. «Экономика торгового предприятия» под общ. Ред. Проф. А. И. Гребнева, М. : Экономика, 1997.

3. Юккель Х., Хеллер О. і ін. Довідник підприємця: роздрібна торгівля, оптова торгівля, вантажний транспорт, суспільне харчування і готельне господарство. - М. : Наука, 1994.

4. Апопій В.В. "Комерційна діяльність: сучасний зміст, форми". "Вісті" від 21.07.94.

5. Апопий В. Проблемы становлення торгового посредничества в Украине // Проблемы предпринимательства.-1999.-№6.

6. Бойчик М.І., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. - Львів: Сполом, 1998.

7. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристъ, 1999.

8. Брагин Л. А., Данько Т. П., Іванов Г. Г., і ін. Торгівельна справа: економіка й організація. -М: ИНФРА-М, 1997.

9. Бутанець Ф.Ф. Економічний аналіз. Житомир, 2003.

10. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник-К.: КНЕУ,1998.

11. Виноградова С. Н. Организация и технологии торговли. - Мн. : Вышэйшая школа, 1994.

12. Гольдштейн Г. Я., Катаев А. В. Маркетинговые решения по распределению товаров и услуг.

13. Дашков Л.П., Памбухчиянц В.Г. “Коммерция и технология торговли” - М.: ИВЦ “Маркетинг”, 1999 .

14. Лебедєв О. Т., Филлипова Т. Ю. Основи маркетингу. - Спб. : ИД «Мім», 1997.

15. Осипова Л. В., Синяева И. М. Основы коммерческой деятельности: Практикум. - М. : Бином, 1997.

16. Памбухчиянц В. К. Організація, технологія і проектування торговельних підприємств - М. : ІОЦ «Маркетинг», 1999.

17 Панкратов Ф.Г. Комерційна справа. Рівне,2000 Панкратов Ф.Г., Серегина Т.К., “Коммерческая деятельность” Учебник - М.: Информационно - Внедренческий центр “Маркетинг», 1996 с.71-89

18. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. - К.: Знання, 2001.

19. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. - К.: КНЕУ, 1998.

20. Рудницький С.І. Поняття, структурні елементи та внутрішні взаємозв'язки системи вітчизняного бізнесу. Львів, 1999.

21. Сбытовая политика фирмы: практическое пособие. - М. : ВНИИЭС, 1998.

22. Строков В. А. Коммерческая деятельность товаропроизводителя. - М. : Изд-во Хорс, 1998.

23. Синецкий Б.И. Основы коммерческой деятельности - М. Юристь, 1998

Размещено на Allbest.ru