Аналіз конкурентоспроможності продукції ТМ "Люкс"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз конкурентоспроможності продукції ТМ "Люкс"



Вступ

У сучасних умовах ринкової економіки основною метою для будь-якого підприємства є збереження або розширення займаних позицій на ринку, стабільне або зростаюче отримання прибутку. Для досягнення цієї мети необхідна орієнтація підприємства на максимізацію прибутку, що, в свою чергу, може бути досягнуто шляхом забезпечення високої конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність характеризує можливість і динаміку пристосування підприємств до умов ринкової конкуренції. Поняття конкурентоспроможності підприємства дуже багатогранне і важливе, воно безпосередньо пов'язане з реальною побудовою систем управління діяльністю підприємств, галузей, окремого товаровиробника або продукції, економіки держави в цілому та поєднує поведінку економічних агентів в конкурентному середовищі. Метою курсової роботи є дослідження конкурентоспроможності продукції та розробка заходів щодо її підвищення.

У відповідності з поставленою метою в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

* розглянути сутність конкурентоспроможності продукції та фактори її забезпечення;

* дослідити методики оцінки конкурентоспроможності продукції;

* розглянути технічно-економічну характеристику підприємства;

* провести аналіз конкурентного середовища та оцінити конкурентоспроможність продукції;

* розробити пропозиції і маркетингові заходи щодо підвищення конкурентоспроможності ЗАТ «Одесакондитер»

Об'єктом дослідження є діяльність ЗАТ «Одесакондитер» за 2016-2018 рік. Предметом курсової роботи є дослідження конкурентоспроможності продукції ЗАТ «Одесакондитер».



1. Конкурентоспроможність продукції: сутність, значення, методи оцінювання

1.1 Сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції підприємства

маркетинговий економіка конкурентоспроможність

Конкуренцію (змагання, суперництво) можна визначити як змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливість кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів наринку і стимулюють виробництво необхідної споживачеві продукції.

Конкуренція виявляється в економічному суперництві окремих товаровиробників, що відбувається між ними з метою задоволення своїх потреб, забезпечення найвигідніших умов виробництва та збуту товару, одержання найвищого прибутку тощо.

Економічний зміст конкуренції полягає у її здатності створювати в економіці держави сприятливий клімат для виробництва та реалізації товарів. Завдяки конкуренції діяльність окремих осіб з виробництва та реалізації товарів дає максимально можливі результати. Під загрозою банкрутства, у разі перемоги конкурента, кожен виробник намагається зробити все можливе, щоб удосконалити технологію виробництва, поліпшити якість товару вироблюваного, зменшити його вартість, розширити ринок збуту тощо. Двома невід'ємними ознаками конкуренції є:

1) наявність на ринку великої кількості незалежних продавців і покупців певного виду товару;

2) відсутність бар'єрів входу (виходу) на ринок для покупців і продавців.   Таким чином, з одного боку, конкуренція виступає економічним механізмом регулювання пропорцій виробництва певного виду товарів (робіт, послуг), поліпшення їхньої якості, з іншого -- однією з об'єктивних умов функціонування ринку, наявності на ньому великої кількості незалежних виробників, покупців і продавців. Вона є об'єктивною закономірністю товарного виробництва і властива всім рівням розвитку ринкової економіки, виступає як зовнішня продуктивна сила, що спонукає підприємства і громадян підвищувати продуктивність праці, знижувати витрати виробництва, прискорювати темпи науково-технічного прогресу, проводити організаційні та структурні зміни в економіці. Особливі форми конкурентних відносин складаються за умов переходу до різних форм власності і господарювання, подолання командно-адміністративної та планово-розподільчої системи управління, інфляційних процесів та незабезпеченості загальної товарно-грошової збалансованості ринку.

Так, за умов планової економіки (зразком якої є економіка колишнього Радянського Союзу) рішення про те, який товар і за якими цінами можуть придбати споживачі, приймається централізовано. При цьому виробники товарів є лише виконавцями цих планових показників, які не несуть ніякого ризику і тому не намагаються зробити свій товар конкурентоспроможним за рахунок поліпшення його якості чи зниження ціни.

У той же час за умов ринкової економіки та за наявності внутрішньогалузевої конкурентної боротьби споживачі мають можливість вибирати ті товари, ціна та якість яких відповідають їх вимогам і в повному обсязі задовольняють потреби. Тому найбільший прибуток отримають ті підприємці, які пропонуватимуть товари найкращої якості за найнижчими цінами.[1]

Нарощування виробничого потенціалу підприємств має сенс за умови зростаючого попиту на продукцію цього підприємства, а це можливо, коли продукція цього підприємства користується попитом, а значить, є конкурентоспроможною. Що робить продукцію такої? Щоб відповісти на це питання, треба розібратися в тому, що таке конкурентоспроможність продукції, на яких етапах створення продукції вона нормується і під впливом яких факторів це відбувається.Саме тому потрібно правильно визначати і скласти поняття конкутентоспроможності підприємства і продукції.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умовконкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства -- це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Під конкурентоспроможністю (Competitiveness) продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:

· конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

· можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

· розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

· очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

· визначальні параметри продукції основних конкурентів;

· найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

· термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

В економічній літературі пропонується розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства:

Перший рівень - дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають.

Другий рівень - прагнуть, щоб продукція підприємства повністю відповідала стандартам, встановленим конкурентами.

Третій рівень - не зважають на стандарти конкурентів, а вже самі потроху стають „законодавцями моди» у галузі.

Четвертий рівень - коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує в першу чергу не виробництво, а управління і підприємство повністю стає «законодавцем моди» на даному ринку.

Фундаментальна основа забезпечення конкурентоспроможності продукції - формування та забезпечення її конкурентних переваг. В економічній літературі конкурентні переваги часто ототожнюються з конкурентоспроможністю. Але між цими поняттями існують відмінності.

Конкурентна перевага продукції - яскраво виражене прояв переваги над конкурентами в різних областях. Це результат низької собівартості, якості і технічного рівня продукції, наявності розвиненої збутової мережі. Конкурентну перевагу слід відрізняти також від потенційних можливостей. На відміну від можливостей конкурентна перевага - це факт, який фіксується в результаті реальних і очевидних переваг покупців.

Конкурентоспроможність продукції на відміну від конкурентних переваг відчуває на собі сильний вплив стратегічних і тактичних змін на ринку, не пов'язаних з діяльністю підприємства (зміна попиту, демографічні зрушення, природні явища тощо). Тому конкурентоспроможність передбачає уміле маневрування в ринковому просторі й у часі і максимальний облік вимог і можливостей конкретних груп покупців.[2]

На конкурентоспроможність продукції впливають зовнішні і внутрішні фактори. Під внутрішніми факторами ми розуміємо внутрішнє середовище підприємства: елементи, що становлять економічний потенціал підприємства, який визначається сукупністю ресурсів підприємства та ефективність їх використання. Зовнішні фактори - це все, що знаходиться за межами підприємства.

Ефективне застосування внутрішніх факторів дозволяє продукції підприємства отримати конкурентні переваги, а залучення зовнішніх факторів дозволяє говорити про конкурентоспроможність продукції. Оцінивши конкурентоспроможність своєї продукції, підприємство може розробити заходи по її підвищенню, вибрати підприємства-партнерів для організації спільного випуску продукції, залучити кошти інвесторів для організації конкурентоспроможного виробництва, скласти маркетингові програми для виходу підприємства на нові ринки збуту, своєчасно прийняти рішення про оптимальний зміну товарного асортименту, розробці і виробництві нових і модернізованих виробів, розширення та створення виробничих потужностей та ін Природно, що основний фактор зовнішнього середовища - це діяльність конкурентів і в цілому безпосереднє оточення підприємства. Важливу роль відіграє державна політика в галузі розвитку конкуренції й обмеження монополістичної діяльності, законодавчо-правові норми в області захисту прав споживачів, стандартизації, сертифікації, державне регулювання експортно-імпортної діяльності, спрямований на захист вітчизняного виробника, доступ позикового капіталу, доступ до більш дешевим і зручним сировинних джерел.

Конкурентоспроможність продукції носить відносний, а не абсолютний характер, тобто вона може виявити себе тільки по відношенню до іншої продукції.

Конкурентоспроможність являє собою результат сукупного впливу споживчих і вартісних характеристик продукції, а також організації діяльності підприємства-виробника по збуту продукції, яка повинна відповідати умовам ринку, конкретним вимогам споживачів з економічних, якісних характеристик і за комерційними умовами реалізації. [3]

1.2 Методи та етапи оцінки конкурентоспроможності продукції

маркетинговий економіка конкурентоспроможність

Оцінювання конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

* якщо необхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнє пряме порівняння за найважливішими параметрами;

* якщо метою дослідження є оцінювання перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі слід використовувати інформацію, що включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

При аналізі слід використовувати ті самі критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар. По кожній із груп параметрів проводиться порівняння, що показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметра потреби. Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один з них не відповідає рівню, що запропонований діючими нормами й стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції недоцільна, незалежно від результату порівняння за іншими параметрами [4]. Проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають розходження між аналізованою продукцією й потребою по даній групі параметрів і дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі. Розраховується інтегральний показник, що використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізованої продукції за всіма розглянутими групами параметрів у цілому.

Результати оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових завдань. У результаті оцінювання конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті такі рішення[5]:

* зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують вироби або конструкції продукції;

* зміна порядку проектування продукції;

* зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування й ремонту, цін на запасні частини;

* зміна порядку реалізації продукції на ринку;

* зміна структури й розміру інвестицій у розробку, виробництво й збут продукції;

* зміна системи стимулювання постачальників;

* зміна структури імпорту й видів імпортованої продукції.

Принципи й методи оцінювання конкурентоспроможності можуть бути використані для обґрунтування прийнятих рішень при[6]:

* комплексному вивченні ринку й виборі напрямів комерційної

* діяльності підприємства;

* розробленні заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції;

* оцінюванні перспектив продажу конкретних виробів і формуванні структури продаж;

* розробленні пропозицій з розвитку виробничого потенціалу підприємства;

* контролі якості продукції;

* установленні цін на продукцію;

Оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на порівнянні характеристик аналізованої продукції з конкретною потребою й виявленні їхньої відповідності один одному. Для об'єктивного оцінювання необхідно використати ті самі критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар на ринку. Отже, повинно бути вирішене завдання визначення номенклатури параметрів, що підлягають аналізу й істотні з погляду споживача (рис. 1.1).

До групи технічних належать параметри потреби, які характеризують зміст цієї потреби й умови її задоволення. До них належать: параметри призначення; ергономічні параметри; естетичні параметри, нормативні параметри [7].

Параметри призначення характеризують сферу застосування продукції й функції, які вона призначена виконувати. По них можна судити про зміст корисного ефекту, що досягається за допомогою застосування даної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри конкурентоспроможності товару



Рис. 1.1 Параметри конкурентоспроможності товару

Параметри призначення поділяються на [8]:

* класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певного класу й використовуються при оцінюванні тільки на етапі вибору сфери застосування продукції й товарів-конкурентів, вони є базою для наступного аналізу і в подальших розрахунках не беруть участі;

* параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень, використовуваних при розробці й виготовленні продукції (наприклад, продуктивність верстата, точність і швидкість спрацьовування вимірювальних приладів, обсяг пам'яті для ЕОМ), вони можуть бути одночасно й класифікаційними;

* конструктивні параметри, що характеризують основні проектно-конструкторські рішення, які використовуються при розробці й виробництві виробу (склад виробу, його структура, розміри, маса), окремі параметри також можуть бути цілям класифікації;

* ергономічні параметри, що характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляється у виробничих і побутових процесах);

* естетичні параметри, що характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції й стабільність товарного виду), вони моделюють зовнішнє сприйняття продукції й відображають саме такі її зовнішні властивості, які є для споживача найбільш важливими, вони ранжуются за мірою значимості для конкретного виду продукції;

* нормативні параметри, що характеризують властивості продукції, які регламентуються обов'язковими нормами, стандартами й законодавством на ринку, де цю продукцію передбачається збувати (параметри патентної чистоти, що характеризують міру втілення в продукцію технічних рішень і не підпадають під дію патентів, виданих у країнах передбачуваного збуту, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства)[9].

До групи економічних параметрів належать повні витрати споживача (ціна споживання) на придбання й споживання продукції, а також умови її придбання й використання на конкретному ринку. Повні витрати споживача в загальному випадку включають одноразові й поточні витрати.

Одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції), транспортування, митні збори й витрати, витрати на налагодження, пробний пуск, якщо вони не входять в ціну продукції. Іноді це витрати на спорудження, необхідність у яких обумовлена вимогами експлуатації або споживання продукції.

Поточні витрати включають [10]:

- витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, які визначаються нормами й місцевими тарифами в конкретних умовах використання (експлуатації) продукції;

- витрати на паливо й енергію, які включають їхню вартість відповідно до норм і цін, що діють на конкретному ринку, а також додаткові витрати, пов'язані з доставкою, завантаженням і розвантаженням палива;

- витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, що споживаються при використанні продукції, обумовлені відповідно до норм їхньої витрати для експлуатації або споживання оцінюваної продукції й цінами конкретного ринку;

- витрати на ремонт, запасні частини та інші статті витрат для конкретного покупця, що виходять з умов експлуатації (споживання) продукції в цього покупця, а також нормами, ставками й цінами на послуги. на конкретному ринку (у випадку відсутності конкретної інформації для конкретного покупця, зазначені витрати визначаються з використанням даних, середніх для галузі або країни, до яких належить споживач продукції) [10].

При визначення конкурентоспроможності товару розглядають можливості аналізованого товару і конкуруючих товарів. Численні способи визначення конкурентоспроможності товару оперують саме цими групами показників - якісними і кількісними параметрами.

Від вибору бази порівняння залежить правильність результату оцінки конкурентоспроможності і прийняття рішення. Базою порівняння можуть виступати:

* потреби покупців;

* величина корисного ефекту;

* конкуруючий товар;

* гіпотетичний зразок;

* група аналогів.

У тому випадку, коли базою порівняння є потреби покупців, здійснюється аналіз номенклатури і встановлюються величини параметрів потреб покупців оцінюваної і конкуруючої продукції, якими споживач користується при виборі продукції на ринку, а також визначається значимість цих параметрів у загальному наборі.

Якщо оцінювана продукція має безліч ринкових аналогів, то конкуруючий зразок моделює потреби і виступає матеріалізованою вимогою, якій повинна задовольняти оцінювана продукція [11]. Іноді за базу порівняння беруть гіпотетичній зразок, який представляє собою середнє значення параметрів групи виробів. Таку базу порівняння використовують в тому разі, коли інформації про конкретні ринкові аналоги недостатньо. Фактично йдеться про аналіз потреби, яка повинна розглядатися як орієнтована і підлягаюча подальшому уточненню.

Значно частіше за базу порівняння приймається група аналогів, відібраних для узгодження класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції. З групи аналогів спочатку відбираються найбільш представницькі вироби, а потім - прогресивні вироби, які мають найкращі перспективи на ринку збуту і користуються найбільшим попитом у споживачів.

Оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння здійснюється за групами технічних і економічних параметрів [11]. При оцінці конкурентоспроможності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінювання конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому зіставленні.

Цей метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції або наявності в ній недоліків порівняно з товаром-аналогом. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо при її порівнянні з гіпотетичним зразком. Він не враховує впливу на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра.

Комплексний метод оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних (групових, узагальнених та інтегральних) показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка.

Груповий показник за економічними параметрами обчислюють на підставі визначення повних витрат споживача на придбання й споживання (експлуатацію) продукції.

Конкурентноздатність товару знаходиться в прямій залежності від різних факторів. Серед них першорядне значення мають:

- витрати виробництва;

- продуктивність;

- інтенсивність праці[12].

Одним з основних показників, що визначають товарну конкурентоспроможність на світовому ринку, є продуктивність праці, оскільки саме в процесі виробництва закладаються матеріальні основи конкуренції, що проявляються на ринку через порівняльний рівень цін і прибутковість.

1.3 Напрями підвищення конкурентоспроможності продукції

Основне протиріччя конкурентоспроможності можна сформулювати як протиріччя між інтересами виробника і споживача, що у дійсності піддається коректуванню в процесі реалізації ринкових відносин споживача і виробника, в результаті якого, продаж даного товару стає ефективним як для виробника, так і для споживача. Здійснення зазначеного коригування можливе лише за умови вирішення низки проблем, обумовлених даним протиріччям. По-перше, оптимізації рівня ціни товару, прийнятного для всіх учасників процесу виробництва і реалізації продукції. По-друге, проблеми випуску виробів, що задовольняють новітнім вимогам науково-технічного прогресу. По-третє, проблеми створення інфраструктури, необхідної для задоволення потреб покупця, але не представляє особливого інтересу з точки зору вилучення найвищої прибутку для виробника.

На підставі двостороннього взаємозв'язку між різними рівнями конкурентоспроможності можна стверджувати, що шляхи підвищення конкурентоспроможності держави, галузі і підприємства підвищують і конкурентоспроможність продукції.

B конкурентній політиці щодо товару приймаються до уваги, перш за все, його функціональне призначення, надійність, довговічність, зручність використання, естетичність зовнішнього вигляду, і інші характеристики, тобто здатність товару задовольняти сукупні потреби покупця краще, ніж товари-конкуренти. Створення такої споживчої цінності товару, яка включала б у себе всю сукупність властивості даного товару, а також супутніх йому, є найважливішою умовою виживання на ринку.

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляє найбільш істотний вплив на процес виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є:

· стандартизація і сертифікація виробів;

· державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення;

· внутрішньовиробничий технічний контроль якості.[13]

Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Результати стандартизації відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови-документи, що містять обов'язкові для виробників норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, засоби випробувань, маркування, упаковки, транспортування і зберігання продукції).

Розрізняють обов'язкову і добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб'єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими в межах держави.

Державний нагляд за якістю здійснює Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Для організації розробки, експертизи і підготовки до затвердження державних стандартів України за рішенням Держстандарту створені технічні комітети зі стандартизації. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавлених підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти. Внутрішньовиробничий технічний контроль якості на підприємствах забезпечується відділами технічного контролю (ВТК).

У результаті оцінки конкурентноздатності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи підвищення конкурентноздатності:

· зміна складу, асортименту, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують виріб або конструкції продукції;

· зміна порядку проектування продукції;

· зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, збереження, упакування, транспортування, монтажу;

· зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, цін на запасні частини;

· зміна порядку реалізації продукції на ринку;

· зміна структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і збут продукції;

· зміна структури й обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції і цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

· зміна системи стимулювання постачальників;

· зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.[14]

Стратегія підвищення якості товару є найважливішою складовою

частиною стратегії фірми. Об'єктами прогнозування є показники якості товару, що уступають аналогічним показникам товарів конкурентів.

Отже, конкурентоспроможність окремого підприємства на певному сегменті товарного чи регіонального ринку виступає як узагальнююча оцінка його конкурентних переваг в питаннях форму¬вання ресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попиту та досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи, які мають місце на момент чи протягом періоду оцінювання.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі.

Аналіз впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на конкурентоспроможність підприємства дає можливість: знизити рівень невизначеності й ризику впроцесі виробничо-збутової діяльності підприємства; підвищити якість стратегічного планування й прогнозування виробничо-збутової діяльності підприємства; підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства та його продукції; зберегти конкурентні позиції та збільшити частку ринку, що належить підприємству.

До форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на «ноу-хау» в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.



2. Дослідження конкурентоспроможності продукції підприємства ЗАТ «ОДЕСАКОНДИТЕР» за інтегральним показником

2.1 Характеристика підприємства

Коротка історія закритого акціонерного товариства «Одесакондитер»

ЗАТ «Одесакондитер» - одне із найбільших харчових підприємств міста Одеси і України. Воно було організоване в серпні 1994 р на базі Одеського виробничого об'єднання кондитерської промисловості.

У 1820 р в маленькому провулку Одеси було створено маленьку частку підприємства - першу кондитерську фабрику на півдні країни.У 1918 р фабрика була націоналізована і стала називатися першою державною кондитерською фабрикою. На прохання робітників в 1922 р нею було присвоєне ім'я Рози Люксембург.У 1927 р фабрика виробляла 1197 тонн кондитерських виробів і 1157 тонн халви; 1928-1929 р - 2195 тонн кондитерських виробів і 1157 тонн халви; 1929-1930 р - 3748 тонн кондитерських виробів. У 1935 р був створений єдиний цех по виробництву лікарської продукції, в 1939 р випустили 165 т лікарської продукції.

Перед Великою Вітчизняною Війною фабрика була одним з найбільш великих підприємств країни. У 1941 р устаткування фабрики було евакуйоване в м.Новосибірськ, де в 1942-1943 роках була побудована і введена в експлуатацію шоколадна фабрика.

Після звільнення Одеси фабрику відновили і в січні 1945 р вона почала працювати. 1950 р - випуск продукції досяг 12017 тонн. 1958 р - виробничі цехи були розміщені на різних територіях у великих складах. 1959 р - введено в експлуатацію новий шоколадний цех продуктивністю 4,5 тони переробки какао-бобів; працівниками фабрики була спроектована і побудована лінія виробництва желейного мармеладу.

1960 р - в цех борошнистих виробів були введені потоково-механізовані лінії для випічки печива продуктивністю 550 тон і тортів і тістечок продуктивністю 350 тонн в рік. 1969 р - три вироби: печиво «Одеса», цукерки «Золота нива» і «Біла акація» були удостоєні знаку якості.

У червні 1976 р в результаті об'єднання кондитерської фабрики імені Рози Люксембург і одеської харчової фабрики було організовано виробничі об'єднання кондитерської промисловості. З липня 1992 р підприємство стало орендним з правом випуску. 1993 р - об'єднання приватизували працівники фабрики, а з 1994 р-акціонерне суспільство закритого типу «Одеса».

У 1994 р АТ «Одеса» виробило 18893 тони кондитерських виробів і 17 тон жувальної гумки. Ведуться проектні роботи з споруджування, очищення промислових стоків на головному підприємстві, розроблена конструкторська документація для нових ділянок виробництва.

У 1995 р вироблено 18300 тон кондитерських виробів в широкому асортименті в тій упаковці, що наближена до світового стандарту.

1996 р - в цеху вищих сортів цукерок введена в експлуатацію лінія «Биндлер». Продуктивність лінії 300 кг/год при максимальній швидкості руху 7 форм/хвилину. На сьогодні цех випускає 6 видів цукерок різних форм і 4 види батонів.

Нині підприємство займає 5 майданчиків виробничого значення, 2 об'єми невиробничого значення і 1 майданчик - склад.[15]

1700 співробітників ЗАТ «Одесакондитер» по праву пишаються своїм підприємством. Сім технологічних цехів забезпечують виробництво 250 найменувань кондитерських виробів:

· Цех вищих сортів цукерок;

· Цукерково-шоколадний цех;

· Карамельний цех;

· Цукерково-карамельний цех;

· Вафельний цех;

· Борошнисто-кремовий цех;

· Зефірно-мармеладний цех.

Вся продукція фабрики сертифікована в суворій відповідності з українськими і російськими стандартами. У 2004 році впроваджена система менеджменту якості ISO 9001:2000. Ми впевнено можемо заявити про те, що якість випускаються нами виробів повністю відповідає міжнародним стандартам.

Головний акцент робиться на застосування тільки натуральних видів сировини: какао-бобів, какао-масла, какао-тертого, какао-порошку, горіхів, кураги, родзинок, натурального яблучного пюре, молочних продуктів і вершкового масла.

Вироби, що випускаються під торговою маркою «Люкс», заслужено користуються великою популярністю у покупців і поєднують в собі високу якість і доступні ціни.[15]

Асортимент ЗАТ "Одесакондитер"

ЗАТ «Одесакондитер» виробляє практично усі групи кондитерських виробів - карамель, цукерки, шоколад, зефір, мармелад, драже, печиво, крекер, вафлі.

Сьогодні на підприємстві випускається більше 350 найменувань кондитерських виробів. Передусім це - цукерки «Візаві», «Овація», «Маестро», набори цукерок : «Пале-рояль», «Золотий Дюк», «Колекція», шоколад «Люкс-екстра» з молоком, чорний, десертний. Надзвичайно популярним став в Україні і за кордоном шоколадний батончик «Сало в шоколаді». Назви шоколадних цукерок відповідають своєму змісту: вони поетичні і неповторювані - «На щастя»!, «Мадонна», «Мадемуазель де Люкс», «Чарівність», «Флірт». Вироблятися подрібнена карамель з різноманітними фруктовими начинками, у тому числі вітамінізована карамель з добавками ментолу, м'яти, анісу, евкаліпта. Високий попит має мармелад "Люкс-Мармеладка" з різними смаками, а також мармелад в шоколадній глазурі.

Підприємство спеціалізується на випуску наступних кондитерських виробів: карамелі, драже, цукерок глазурованих і неглазурованих, іриса, мармеладу, шоколаду, зефіру, тортів та ін.

Діють 7 технічних цехів, з них:

1.Цех вищих сортів цукерок, введений в експлуатацію в 1960 р. Випускають глазуровані шоколадні цукерки, батони.

2.Цукерково-шоколадний цех, введений в експлуатацію в 1958г. Випускають цукерки глазуровані, неглазуровані, а також обсипані цукровою пудрою, з різними корпусами: помадними, кремовими, лікерними, фруктовими, желейними, праліновими та ін; а також шоколад з різними добавками: чорний, молочний, білий; з начинкою і без неї.

3.Карамельний цех, введений в експлуатацію в 1958 р. Випускають карамель льодяникову і з начинками, лікувальну, вітамінізовану.

4.Вафельный цех, введений в експлуатацію в 1963 р. Випускають вафлі з начинкою і без неї, різної форми : прямокутні, круглі, трикутні і фігурні - у вигляді горіхів, черепашок, паличок та ін.

5.Цукерково-карамельний цех, введений в експлуатацію в 1958 р. Випускають карамель, цукерки, драже, ірис.

6.Мучнисто-кремовий цех, введений в експлуатацію в 1963 р. Випускає цукрове і затяжне печиво, крекери, торти.

7.Зефірно-мармеладний цех, введений в експлуатацію в 1960 р. Випускає зефір біло-рожевий і в шоколаді, тришаровий мармелад.

З впровадженням нового устаткування на підприємстві відбувається активне оновлення асортименту кондитерських виробів і вихід на ринок нової конкурентоздатної продукції, що дозволяє завжди відповідати смакам споживачів.

Щорічно оновлюється асортимент, розробляючи і впроваджуючи у виробництво більше 50 найменувань новинок на основі впровадження нових прогресивних технологій і устаткування.



2.2 Визначення переліку параметрів, які підлягають оцінюванню

Для дослідження конкурентоспроможності необхідно виділити головні критерії, які роблять товар більш привабливим порівняно з товаром конкурентів. Найважливішими були визначені наступні: ціна, якість, відомість торгової марки, асортимент та упаковка (рис 2.4).

Рис. 2.1 - Головні критерії вибору шоколаду

Рівень якості як критерій конкурентоспроможності являє собою відносну характеристику, засновану на порівнянні показників якості оцінюваної продукції й аналога продукції-конкурента. Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби. На практиці конкретні потреби переводяться в набір кількісно і якісно встановлених вимог до характеристик продукції. Оцінка її якості полягає в перевірці відповідності продукції вимогам до якості, переліком кількісних характеристик (показників якості) і якісних ознак. За показник якості беремо вміст какао у шоколадних плитка.

Ціна як грошовий вираз вартості товару слугує для непрямої зміни величини витраченого на виробництво товару суспільно необхідного робочого часу. Зазвичай з двох складових конкурентоспроможності споживач віддає перевагу якості, але в окремих випадках він на перше місце ставить ціну. Причини: ідентичності за якістю порівнюваних товарів (послуг); рівень доходу населення.

Імідж організації (підприємства) -- популярність і репутація як надійного партнера, здатного забезпечити якість товарів, вчасно виконати свої зобов'язання. Імідж підприємства переноситься і на його продукцію. Він визначається: виробником; замовником (продавцем); клієнтом (покупцем).

Для підтримки високого іміджу потрібні ефективна реклама, постійний контакт зі ЗМІ і найголовніше -- забезпечення стабільного рівня якості товару. Один з важливих пунктів програми ефективного іміджу -- закріплення фірми і її товару на визначеному сегменті ринку.

Асортимент - це набір товарів, що формується за певними ознаками і задовольняє різноманітні, аналогічні індивідуальні потреби.

Широта охоплення товарів, що входять в асортимент, визначається кулькістю груп, підгруп, видів, різновидів, марок, типів, найменувань.

2.3 Оцінювання характеристик продукції підприємства та основних кон-курентів

Основними конкурентами ЗАТ «Одесакондитер» є Roshen, Kraft Foods (бренд «Корона»), Nestle (бренд «Світоч») і «АВК».

Вся продукція фабрики «Одесакондитер» сертифікована в суворій відповідності з українськими і російськими стандартами. У 2004 році впроваджена система менеджменту якості ISO 9001:2000. Ми впевнено можемо заявити про те, що якість випускаються нами виробів повністю відповідає міжнародним стандартам. Головний акцент робиться на застосування тільки натуральних видів сировини: какао-бобів, какао-масла, какао-тертого, какао-порошку, горіхів, кураги, родзинок, натурального яблучного пюре, молочних продуктів і вершкового масла.

Вироби, що випускаються під торговою маркою "Люкс", заслужено користуються великою популярністю у покупців і поєднують в собі високу якість та доступні ціни

«Люкс» не є лідуючим на національному ринку України, але ця компанія відома в Одеський області. Саме тому розглядаються основні конкуренти які постачають шоколадну продукцію в м. Одеса та Одеську область.

«Рошен», безумовно, лідирує в продажу шоколадних цукерок, батончиків, а також тортів). Політика компанії дозволяє ставити на свої вироби порівняно низькі ціни - «рошеновские» цукерки майже на 20-30% дешевше, ніж у конкурентів. До того ж багато ще радянські цукеркові бренди відійшли до корпорації разом скондитерскими фабриками, що знижує витрати на їх просування. Не дивно, що основні рекламні засоби витрачаються на розкрутку нової продукції преміум-сегмента - плитки й мелкофасованный шоколад Roshen, подарунковий шоколад «Еспрессо» та ін.

Львівська фабрика «Світоч» все частіше представляє продукцію під маркою Nestle, хоча кілька років тому ми відзначали схильність львів'ян зберігати своє ім'я на етикетках. В основному назву та логотип «Світоч» присутні на фірмовому шоколаді, який, до речі, продається частіше не в супермаркетах, а на лотках. Фабрика також зберегла під. власним ім'ям ряд традиційних марок упакованих цукерок («Палітра», «Асорті», «Світоч»). Можна ще зустріти шоколадні батончики «Світоч», хоча очевидно, що перевагу віддано швейцарським батончикам Lion.

ЗАТ «Крафт Фудз Україна» входить в міжнародну групу компаній Kraft JS - найбільшого в світі виробника запакованих продуктів харчування. У нас компанії належать Тростянецька шоколадна фабрика «Україна» та Вишгородська філія по виробництву чіпсів і фасуванню кави. Основні торгові марки цієї групи - «Корона», Milka, «ШФ Україна», Siesta, «Люкс»; кава та шоколад Carte Noire.

Зараз «Крафт Фудз Україна» продовжує робити ставку на масовий шоколад

«Корона», обігнавши навіть «Рошен»: частка тростянецької шоколадної плитки на ринку становить 43%. Можна відзначити, що це зараз єдина масова марка, представлена на всіх рівнях продажів. Але Тростянецький філія швейцарського гіганта не зупиняється на досягнутому, а активно взявся за преміум-сегмент. Тут розгорнуто продажу не тільки давнього бренду Milka і вже закріпилися «Спокуси» і Intenza, але і нових, наприклад «Капучіно». При цьому Kraft JS ігнорує інші сегменти - батончики, драже та інше, випускаючи лише набори недорогих цукерок (скажімо, «Золоті куполи»).

Ще один лідер - компанія АВК починала в 1991 році як постачальник какао-продуктів на кондитерські фабрики України. Через два роки АВК зайнялася власним виробництвом. Сьогодні їй належать п'ять кондитерських фабрик, розташованих у Донецьку, Дніпропетровську, Луганську та Мукачеві. Найпопулярніші її вироби - цукерки «Шедевр», які, безперечно, є візитною карткою компанії. В цілому асортимент продукції налічує понад 300 найменувань. Серед них як давно відомі «радянські» цукерки («Гулівер», «Стріла», «Курочка Ряба»), так і нові продукти і бренди «Крем-Суфле», «Королівський шарм», Hrusters та ін.

ЗАТ «Харківська кондитерська фабрика «Харків'янка» разом з Харківською бісквітною фабрикою входять в корпорацію «Бісквіт-Шоколад». Вона пропонує багато видів цукерок (марки Truffles, «Грильяж», «Жорж», шоколад «Ідеал» та ін) і займає одну з лідируючих позицій, а також виступає активним експортером. Зокрема, експортується її ексклюзив - цукерки «Еммі» і «Глорія», виконані з використанням старовинних рецептур і в коробках дизайну 1910 року фабриканта Жоржа Бормана, який заснував «Харків'янку».

Дніпропетровська компанія «Малбі» з початку століття вдало відзначилася запуском шоколаду «Міленіум» і зараз продовжує утримувати зайняту нішу. Влітку цей бренд удостоївся 8-й позиції рейтингу кращого чорного шоколаду України. Крім того, компанія вдало скооперировалась з лідером мережевої торгівлі - групою «Фуршет», в результаті чого з'явився перший продукт від ритейлерів. Шоколад під «фуршетовской» торгмаркой «Премія» при цілком порівнянній якості набагато (майже вдвічі) дешевше. Фабрика «Житомирські ласощі» випускає широкий асортимент шоколадних цукерок в подарункових коробках (наприклад, «Україна: з любов'ю!», «Український колорит», «Любові, багатства, удачі!» тощо), шоколадних батончиків, цукерок на вагу і шоколадних драже. Фабрика активно експортує свою продукцію в країни СНД. Наприклад, спеціально для РФ вона налагодила лінію цукерок у коробці з написом «З Росії!». У той же час, як і «Полтавакондитер», це підприємство мало проблеми з стандартизирующими органами з питання складових своєї продукції.

Донецькі концерни зайняли суміжні ніші, як правило, не претендуючи на ринок традиційного шоколаду. Крім згаданої АВК, слід назвати «Конті», чия марка шоколаду Dolci зайняла 3-е місце в рейтингу чорного шоколаду за версією Центру незалежних експертиз «Тест». Крім того, «Конті» відомий великим асортиментом цукерок як під традиційними марками (типу «Пташине молоко»), так і під своїми власними («Беліссімо» та ін). Але найбільшого успіху компанія досягла у виробництві борошняної продукції, збагаченої шоколадною глазур'ю, зокрема батончиків «Суперконтик» і тістечок «Бонжур». Компанія Rainford, крім однойменних шоколадних плиток, зосередилася на постачання подарункових наборів цукерок під індивідуальне замовлення. У масовому сегменті вона помітна лише шоколадним драже марки Boom Nut.

З зберегли позиції зарубіжних компаній слід відзначити голландський концерн Mars - традиційний лідер виробництва шоколадних батончиків і постачальник драже.

Продукція концерну широко розрекламована і поставляється російським виробником, хоча зрідка зустрічаються продукти східноєвропейських (наприклад, чеських) заводів Mars.

У ряді супермаркетів можна знайти шоколадні цукерки від італійських компаній Sorini, Witor's, французьких - Vahlrona (поставляє також плитковий шоколад), Cemoi, Jaqcuot, Maxim's, бельгійських - Duc d'o і Hamlet, німецьких Storck і P. Reber, скандинавської Fazer, швейцарських - Frey, Midor, Lindt. Продукція всіх цих імпортерів в 3-10 разів дорожче вітчизняної і купується в основному розпещеної публікою на презенти.

Ще не так давно спостерігався консервативний попит: як показали маркетингові дослідження, покупець найактивніше купував стандартні шоколадні плитки вагою 50 - 100г і знайомі з дитинства цукерки. Зараз же виробники постійно експериментують з рецептурою, дизайном і упаковкою. Причому все частіше роблять це в преміум-сегменті.

Зміни на ринку видно неозброєним оком. Шоколад в чистому вигляді поступово йде з полиць, поступаючись місцем шоколадним цукеркам, батончикам, «гібридам цукерок з тістечками» типу «Бонжур». Втрата ним традиційних «прилавкової місць» в супермаркетах пояснюється тим, що його стали відносити до товарів імпульсивного попиту. Тому розміщують поряд з коробками цукерок (як раніше), а біля кас, в оточенні сигарет, батончиків, презервативів і жувальних гумок. Паралельно все важче знайти найбільш дешеву форму шоколаду - ваговий нефасований: вона залишилася популярною лише в провінції. Страждає і різноманітність асортименту: навіть у великих маркетах представлено зазвичай всього 2-3%.

На відміну від шоколаду батончики поки не поміняли своїх «прилавкової» позицій.

Експерти пояснюють це вдалим ходом маркетологів, які зуміли представити їх продуктом першої необхідності при "похідних перекуси". Зіграв свою роль і фактор ціни: батончики залишаються порівняно дешевими (особливо вітчизняні), а шоколад дорожчає.

Що ж стосується національної специфіки переваг, то, за даними TNS, максимальним попитом користується звичний з радянських часів молочний шоколад (його люблять 43% споживачів), хоча значна частка чорного (у нього третину симпатиків); частка білого так і не піднялася вище 5%. Багатьом покупцям (20%) байдужий тип шоколаду. До речі, у Росії на молочний шоколад припадає 70% споживачів, а в Європі віддають перевагу «більш корисний» (як стверджує реклама) чорний шоколад. Характерно, що поціновувачі шоколаду без добавок - в явній меншості: їх лише 22%. Стільки ж покупців віддають перевагу шоколад з твердими включеннями (горіхи, ізюм та ін), ще до 7,5% - з кремовими і м'якими начинками. Іншим 22,5% - все одно.

У своїй більшості (84%) українці купують шоколад відомих їм марок: 58% довіряють 2-3 маркам, ще 26% - однієї. При цьому жінки частіше вибирають шоколад з наповнювачами, чоловіки - чорний, без добавок, молодь - нові марки, літні люди - старі. Можливо, тому виведені на ринок марки рідко зникають повністю.

Так, пішов з ринку шоколад «Театральний», деякі пористі шоколади. Однак найчастіше виробники діють за однією і тією ж схемою: спочатку розкручують одну марку, потім доповнюють її новими брендами. В результаті обширна колекція «Корони», «Світоча», цілий ряд різновидів має «Міленіум».

Окремо варто сказати про якість. Чорний шоколад всіх основних виробників, часто що надходить у продаж, був досліджений «Тестом» по калорійності, доле масла-какао і іншим параметрам. У зв'язку з чим були зроблені приємні для споживача висновки - в основному масовий шоколад у нас хороший. Важливо, що в ньому нема багатьох шкідливих елементів, що надходять з імпортованими з Африки та Азії сировиною - наприклад, кадмію.

Паралельно особливий інтерес до шоколадним виробникам проявила більш сувора у своїх оцінках державна структура - Укрметртестстандарт. За її даними, значна частина продукції, що продається містить неприпустимий для здоров'я покупців кількість харчових добавок і компонентів.



2.4 Побудова багатокутника конкурентоспроможності

Для аналізу конкурентоспроможності було обрано три товара конкурента: «Roshen», «Світоч» та «Корона».

Споживчі властивості (фактори), за якими зіставляються конкуруючі товари і система одиночних балів представлені у таблиці 2.4:

Таблиця 2.4 Система оціночних балів

	Фактор
1.	Вміст какао	Оцінка	погана	задовільна	добра	висока	дуже висока
		бал	1	2	3	4	5
2.	Ціна, грн.	оцінка	35-45	29-35	26-29	20-26	15-20
		бал	1	2	3	4	5
3.	Дизайн упаковки	Оцінка	поганий	задовільний	середній	добрий	відмінний
		бал	1	2	3	4	5
4.	Відомість ТМ	Оцінка	низька	слабка	добра	висока	дуже висока
		бал	1	2	3	4	5
5.	Асортимент	Оцінка	поганий	задовільний	добрий	широкий	дуже широкий
		бал	1	2	3	4	5
6.	Смак	Оцінка	поганий	задовільний	середній	добрий	дуже добрий
		бал	1	2	3	4	5

У результаті анкетування споживачів і опитування експертів встановлені споживчі властивості конкуруючих товарів (табл. 2.5):

Таблиця 2.5. Споживчі властивості конкуруючих товарів

Спож. властивості	«Roshen»	«Світоч»	«Корона»	ТМ«Люкс»
Вміст какао	висока	добра	висока	висока
Дизайн упаковки	Відмінний	відмінний	добрий	Добрий
Широта асортименту	широкий	Дуже широкий	Дуже широкий	Дуже широкий
Відомість ТМ	Дуже висока	висока	Висока	слабка
Ціна	20-26	20-26	20-26	15-20
Смак	Дуже добрий	добрий	Добрий	Добрий



Таблиця 2.6 - Бальні оцінки товарів на основі експертних оцінок

Спож. властивості	ТМ «Roshen»	ТМ «Світоч»	ТМ «Корона»	ТМ«Люкс»
Вміст какао	4	3	4	4
Дизайн упаковки	5	5	4	4
Широта асорт.	4	5	5	5
Відомість ТМ	5	4	4	2
Ціна	4	4	4	5
Смак	5	4	5	4

Виходячи з отриманних даний можна побудувати багатокутник конкурентоспроможності (рис. 2.5.), і семантичних диференціал (рис. 2.6):

Рис. 2.5 - Багатокутник конкурентспроможності



Рис. 2.6 - Семантичний диференціал

Можна зробити висновок, що лідуючі позиції, порівняно з конкурентами, займають продукти виробництва «Rоshen».«Rоshen» - лідирує за вмістом какао, дизайном упаковки, широтою асортименту, за відомістю ТМ, ціною тв. Смаком. Тобто можно сказати, що «Rоshen» є лідером в усіх критеріях оцінки товару.

Але вироби ТМ «Люкс» не поступається ТМ «Rоshen» в вісмі какао у виробленої продукції, в широті асортименту і навіть лідирує в ціновому критерію. Однак компанії слід привернути увагу на дизайн упаковки та смакові якості виробленої продукції. Також слід приділити увагу до підвищення відомості ТМ «Люкс»

2.5 Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності

Розрахуємо інтегральний показник конкуренто спроможності ТМ «ЛЮКС» за допомогою таблиці 2.7



Таблиця 2.7. Бальні Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності ТМ «ЛЮКС»

Зробивши розрахунки можно зробити висновки, що ТМ «ЛЮКС» (400) відстає від лідуючої ТМ «Rоshen» (445) і ТМ»Корона» (431), але у ціновому сегменті вона є лідером порівняно з іншими торговими марками. Великий мінус ТМ «ЛЮКС» в тому що вона маловідома .

В другому розділі ми оцінували конкурентоспроможність продукції ЗАТ «Одесакондитер», а саме шоколадні плитки за такими показниками: якість, дизайн, ціна, широта асортименту, відомість ТМ, ціна, смак.

Отже продукція ТМ «ЛЮКС» за якістю, широтою асортимента і смаком не поступається іншим ТМ, а по ціні займає лідерство (5 балів), але вона не є відомою ТМ, це пов'язано з тим що ЗАТ «Одесакондитер» виробляє основну частину продукції лише для Одеської області та її виробничі потужності з кожним роком зменшуються.

Зробивши розрахунки можно зробити висновки, що ТМ «ЛЮКС» (400) відстає від лідуючої ТМ «Rоshen» (445) і ТМ»Корона» (431), але у ціновому сегменті вона є лідером порівняно з іншими торговими марками. Великий мінус ТМ «ЛЮКС» в тому що вона маловідома .



3.Розроблення пропозицій і маркетингових заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції

3.1 Основні шляхи підвищення рівня конкурентоспроможності продукціїЗАТ "Одесакондитер"

...