Функції та стан сучасної торгілві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

торгівля ринковий комерційний

Торгівля - це форма товарного обертання, що здійснюється за посередництвом грошей.

Торгівля - особлива діяльність людей, пов'язана із здійсненням актів купівлі-продажу. Вона представляє собою сукупність специфічних технологічних і господарських операцій, спрямованих на обслуговування процесів обміну.

Переведення торгівлі у окрему галузь економіки пов'язане із суспільним розподілом праці та виокремленням торгового капіталу з числа промислового капіталу, що обумовлене прагненням до більш ефективного використання ресурсів, що є у наявності.

Функції торгівлі багато в чому визначаються її сутністю як форми товарного обертання. Важливішими функціями є:

· реалізація виробленої споживчої вартості (товарів). Використання цієї функції створює економічну передумову сукупного суспільного продукту, пов'язуючи виробництво із споживанням.

· доведення предметів споживання до споживачів. Виконуючи дану функцію, торгівля організовує переміщення товарів від виробника до споживача, здійснюючи при цьому ряд операцій з продовження процесу виробництва у сфері обертання (наприклад, транспортування, зберігання і т.д.).

· підтримання балансу між пропозицією і попитом з одночасним активним впливом на виробництво.

· скорочення витрат обертання у сфері споживання (затрати покупців на придбання товарів) шляхом удосконалення технології продаж, інформаційних послуг і т.д.

· функції, які обумовлені концепцією маркетингу: розробка нових товарів, ринкові дослідження, організація розподілу, визначення ціни, створення служб сервісу тощо.

Основною діяльністю магазинів, як пунктів остаточного продажу товарів народного споживання, є комерційна робота, яка спрямовується на здійснення різноманітних організаційних, управлінських та фінансових операцій з організації і управління торговельно-технологічними процесами. Основна мета комерційної роботи підприємств роздрібної торгівлі - це прийняття оптимальних рішень, які сприяють одержанню максимального прибутку за найбільш повного задоволення запитів населення і високої культури обслуговування.

Виконання основного завдання - реалізації товарів - вимагає від магазинів здійснення широкої торговельно-оперативної діяльності, яка складається з окремих взаємопов'язаних процесів та операцій. Серед яких - приймання, зберігання, підготовка товарів до продажу, а також рекламна діяльність та оформлення документів. Всі ці операції здійснюються заради успішного виконання основної операції - продажу товарів і обслуговування покупців.

Головним завданням роздрібних торговельних підприємств в умовах посилення конкурентної боротьби на споживчому ринку за залучення і розширення контингенту покупців та їх грошових доходів є вдосконалення організації продажу товарів і підвищення якості торговельного обслуговування покупців.

Високий рівень торговельного обслуговування нерозривно пов'язаний з наявністю в продажу широкого асортименту високоякісних товарів, професійними знаннями і навичками торгового персоналу, дотримання ним правил торгівлі, встановлення зручного для покупців режиму роботи магазинів, розвитком їх матеріально-технічної бази. На якість торговельного обслуговування сильний вплив чинять також форми і методи продажу товарів, що застосовуються.

1. Торгівля як галузь народного господарства України

1.1 Функції торгівлі і умови їх реалізації в ринкових умовах

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції.

Для торгівлі як соціально-економічної системи характерна низка функцій.

Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому масштаби, структура обміну стають дедалі складнішими за рахунок складності величезних мас товарів, продукції, послуг, у тому числі іноземного походження.

Розрахунки показують, що тільки для задоволення потреб населення в споживчих товарах і послугах у межах мінімальних норм необхідно довести товарообіг до 220 млрд. грн. у рік при сучасних обсягах -- 55 млрд. грн. Це означає, що в перспективі ця функція розширюватиметься, відповідно, зростатимуть масштаби торгівлі.

Важливо підкреслити ще один момент. Оскільки в умовах соціалістичної економіки лише обмін товарів народного споживання вважався моментом відтворення, то штучно звужувалися відносини обміну передусім у сфері обігу засобів виробництва. У нових умовах відносини обміну реалізуються в повнішому обсязі. Поряд зі споживчими товарами об'єктом обміну стає продукція, засоби виробництва, нерухомість, об'єкти інтелектуальної власності, цінні папери і т. ін.

Як відомо, обмін пов'язує виробництво та споживання і тим самим замикає відтворювальний процес. Тому важливо, щоб товарно-грошовий обмін, тобто період процесу обміну, був мінімальним. А це залежить від умов реалізації іншої функції торгівлі -- товаропросування.

Друга важлива функція торгівлі -- доведення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. Сутність аналізованої функції необхідно розглядати з позиції прискореного доведення товарів до сфери споживання з максимальним збереженням їх споживних властивостей. У такому ракурсі дана функція набуває особливої актуальності в умовах роздробленості і географічної розосередженості товаровиробників і споживачів.

За підрахунками у сфері обігу вже тепер товари проходять у середньому 4--5 організаційних ланок. Тому і тривалість проходження товару до споживача є значною. Якщо товар у виробництві перебуває 5--6 днів, у дорозі -- до 10 днів, то в кінцевих ланках товарного обігу -- 35--40 днів.

У нових умовах у міру інтеграції торгівлі України в міжнародні зв'язки тривалість товаропросування зростатиме, причому суттєво. Відповідно, підвищиться рівень витрат обігу, сповільниться оборотність.

Надзвичайно важливою в нових умовах функцією торгівлі є функція активного впливу на виробництво і споживання. Ідеться про підпорядкування виробничих програм підприємств потребам і вимогам ринку, реалізації маркетингових стратегій товаровиробників, а також про активний вплив торгівлі на структуру споживання, організацію післяпродажного обслуговування.

У зв'язку з цим можна очікувати прагнення товаровиробників заручитися гарантією з боку торгівлі відносно збуту продукції з тим, щоб знизити ризик і небезпеку банкрутства. Відповідно подорожчають послуги торгівлі, розшириться апарат товарного обігу, з'являться принципово нові функціональні організації в торговельній сфері.

Таким чином, функції торгівлі не тільки суттєво ускладнюватимуться, вони набуватимуть якісно нового змісту. Їх реалізація стане неможливою в рамках існуючих організаційних форм, оскільки вони не вписуються в систему обігу товарів та послуг, характерну для ринкової економіки.

1.2 Форма власності

Державна форма торгівлі базується перш за все, на державній комунальній формі власності, тобто на власності місцевих органів влади. Отже, особливістю державної торгівлі є те, що вона заснована на державній формі власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена переважно в містах. Відповідно вона обслуговує міське населення. Необхідність збереження державної форми торгівлі в ринковому середовищі пояснюється багатьма причинами. По-перше, у сфері товарного виробництва зберігається масштабний державний сектор. Тут значна частина продукції реалізується через власну фірмову торговельну мережу або переважно через державні канали. По-друге, державна торгівля покликана обслуговувати соціально незахищених громадян: пенсіонерів, ветеранів, біженців, багатодітних сімей на пільгових засадах. По-третє, через державну торгівлю державні органи мають можливість організовувати купівлю-продаж на умовах держконтракту, держзамовлення, тобто купувати ресурси для державних потреб і за державні кошти.

Колективна форма торгівлі останнім часом набула прискореного розвитку. Якщо в доперебудовний період її частка не перевищувала 23--25 % у товарообороті внутрішньої торгівлі, то нині цей рівень досягає близько 75 %. Соціально-економічною базою такої форми є колективна форма власності, яка неоднорідна за типами і видами. Провідне місце посідають так звані підприємства колективні, тобто корпоративні. До них належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різні асоціації, об'єднання. Їх частка становить 10--12 % у колективній формі торгівлі. Близько 5 % припадає на орендні підприємства, які здійснюють свою діяльність на орендованому майні. Такі підприємства, як правило, перебувають на стадії приватизації.

Провідна роль у колективній формі належить кооперативним підприємствам системи споживчої кооперації. Їх кількість -- це половина мережі колективної форми, але спостерігається стійка тенденція до їх скорочення.

Характерною особливістю колективної форми торгівлі є широкомасштабність. Колективні торговельні підприємства функціонують як у місті, так і в селі. Корпоративні інтереси забезпечують високу мотивацію до праці, зацікавленість у результатах діяльності, а відповідно, і в ефективному функціонуванні всього колективного сектору торгівлі.

Приватна форма торгівлі, яку було ліквідовано за соціалізму, відродилась у сучасний перехідний період. За короткий термін вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла майже до 11 %, і, по-друге, приватна торгівля представлена не тільки дрібнороздрібною мережею, як було на початку перебудови але й порівняно великими і середніми магазинами.

Фундаментом цієї форми є приватна власність і підприємницька ініціатива. У міру розширення приватної власності приватна торгівля зміцнює свої позиції.

Для приватної торгівлі характерні постійна диверсифікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.

У зарубіжних країнах поділ інститутів торгівлі за формами власності більш широкий:

* особисте володіння (приватна торгівля);

* корпоративна мережа (на акціонерних засадах);

* державна форма торгівлі;

* споживчий кооператив;

* франчайзинг;

* оренда торговельного об'єкта.

Особисте володіння характерне для некорпоративних фірм. Прибуток, витрати, ризики -- це проблеми власника, оскільки торговельні об'єкти перебувають у приватній власності. До цієї форми належить 74 % усіх роздрібних фірм США. Щоправда, вони займають лише 9 % у загальнонаціональному товарообігу.

Корпоративна мережа заснована на акціонерному капіталі. Тут функції володіння і управління не суміщаються. Цей сектор охоплює 22 % підприємств торгівлі США, а його частка в загальному товарообігу перевищує 85 %.

Державна форма торгівлі стабілізувалася на рівні 9--10 % у товарообігу з урахуванням її частки в корпоративних компаніях.

Франчайзинг передбачає договір між франчайзером (фірма-виробник, оптова компанія) і франчайзі (роздрібна торговельна фірма), відповідно до якого останньому дозволяється використати марку фірми, товарні знаки або одержати підтримку франчайзера по всьому формату торговельного бізнесу. Таким чином, є два вида франчайзинга -- на торгову марку (займає 2/3 роздрібного продажу в цьому секторі торгівлі) і на франчайзинг торговельного бізнесу (займає 1/3 продажу, але охоплює більше ніж 75 % торговельних об'єктів, як правило, дрібних).

Оренда широко розповсюджена для організації торгових відділів, розміщення дрібнороздрібної мережі у великих універсальних магазинах, на ринках, підприємствах сфери послуг, громадського харчування.

Значні перспективи в Україні відкриваються для форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішню торгівлю становлять близько 800 млн. дол. США, або 17,5 %. У цьому плані торгівля поступається лише харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає 21%.

Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібні підприємства, здебільшого відомих зарубіжних фірм. Таких підприємств налічується близько 500.

Привабливість інвестицій у торгівлю пояснюється тим, що:

* окупність інвестицій у сфері обігу й оборотність коштів висока;

* місткість ринку в Україні значна;

* механізм репатріації прибутку для іноземців спрощений.

Підсумовуючи характеристику соціальних форм торгівлі можна констатувати, що вони відповідають багатоукладності економіки, але в перехідний період оптимальності їх пропорцій ще не досягнуто.

1.3 Характеристика ресурсного потенціалу торгівлі, та поліпшення функціональної структури торгівлі в сучасних умовах

Складні завдання і функції торгівлі потребують зосередження в цій сфері величезних ресурсів для забезпечення її нормального функціонування (табл. 1.1)

Таблиця 1.1 РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ (на початок 2007 р.)

Види ресурсів	Од. виміру	Усього у сферіторгівлі	Частка в ресурсахкраїни %
Основні засоби	млрд. грн. (заг. варт	22	2,65
Оборотні кошти	-«-»-	185,7	35,3
Матеріальні запаси	--«-»--	23,1	31,5
Кількість зайнятих	млн. чол.	1,7(3)	8,0
Товарообіг	млрд. грн.	450	X

Дані табл. 1.1 показують, що у сфері торгівлі зосереджено 22 млрд. грн. основних фондів, близько 186 млрд. грн. оборотних коштів і 23,1 млрд. запасів товарів. Щодо трудових ресурсів, то частка сфери обігу неофіційно становить не менш як 15 % трудового потенціалу України.

Ресурсний потенціал сфери торгівлі поступається лише промисловості і сільському господарству. Крім зазначених у табл. 1.1 ресурсів до складу торгівлі як соціально-економічної системи входять численні організаційні елементи: не менше ніж 120 тис. роздрібних підприємств, організацій, об'єднань, понад 1500 оптових організацій та їх асоціацій.

Отже, ядро системи торгівлі становлять організаційні елементи у вигляді підприємств торгівлі, організацій та їх об'єднань, товарно-матеріальні, трудові ресурси і грошові засоби. Усі ці складові торгівлі тісно взаємозв'язані, а їхні дії підпорядковані виконанню соціально-економічних функцій торгівлі. Це і є перша ознака торгівлі як системи.

Важливе значення на сьогодні також має структурна перебудова торгівлі, а саме перебудова соціальної та функціональної структури торгівлі. Структурна перебудова означає радикальні зміни в елементах і складових, структури у результаті чого виникають якісно нові структурні моделі. Широкомасштабна структурна перебудова вітчизняної торгівлі спостерігалася в перехідний період під впливом трансформацій національної економіки на ринкових засадах. Така перебудова охопила головним чином соціальну, функціональну, територіальну та організаційну структуру торгівлі. Організаційні моделі як результат перебудови були розглянуті вище. Тут важливо розкрити інші напрями перебудови багатомірної структури торгівлі.

У доперебудовний період усі канали товаропросування були переважно одержавлені. Державний сектор торгівлі споживчими товарами становив 2/3, а інша частина припадала на кооперативну торгівлю. Приватна торгівля вважалася чужорідною для системи соціалістичного господарювання. Усе це призвело до надмірної централізації, усуспільнення власності і монополізації внутрішньої торгівлі. Унаслідок приватизації торговельних об'єктів, їх корпоратизації та залучення іноземного капіталу у сферу торгівлі соціальна її структура докорінно змінилася (табл.1.2).

Таблиця 1.2СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СФЕРИ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ (НА ПОЧАТОК 2007., %)

	Форма власності
	державна	колективна	приватна	інші форми
Кількість підприємств	11,7	74,6	13,4	0,3
Основні фонди	7	81	9	3
Оборотні кошти	17	65	12	7
Товарообіг	8,3	77,6	10,9	3,2

З таблиці 1.2 випливає, що зі 118,4 тис. роздрібних і 60 тис. оптових підприємств, які функціонували у сфері торгівлі в 2003 р,, лише 11,7 % базувалися на державній формі власності. Переважна частина підприємств, основних фондів, оборотних коштів була зосереджена у секторі колективної власності. Така ж ситуація склалась і з товарообігом. Частка приватних підприємств становить 13,4 % і продовжує зростати. Близько 500 великих торговельних об'єктів належать міжнародним організаціям та юридичним особам інших держав. Таким чином, на сучасному етапі у соціальному плані торгівля представлена трьома основними формами власності: державною, колективною і приватною.

Функціональна структура являє собою склад елементів, що виражають основні функції торгівлі. Донедавна ядро функціональної структури утворювали такі канали: «Матеріально-технічне забезпечення», «Заготівля сільськогосподарської продукції» і «Торгівля товарами народного споживання». Усі вони в різних формах опосередковували обмін і формували сферу товарного обігу. В умовах ринкових відносин ця структура суттєво трансформується.

«Матеріально-технічне забезпечення» і «Заготівлі сільськогосподарської продукції», для яких характерно усуспільнення, лімітація матеріально-технічного потенціалу, ресурсів, централізація їх розподілу, не вписуються в ринкову систему і гальмують широке використання товарно-грошових відносин.

Оскільки ці канали займають 3/4 економічного обороту, то закономірно постає проблема їх адаптації до нових масштабів товарно-грошових відносин і відповідної інтеграції в єдину систему торгівлі, як це практикується в більшості країн.

Таким чином, «Матеріально-технічне забезпечення» перетворюється на оптову торгівлю засобами виробництва, а «Заготівля сільгосппродукції» -- на оптову торгівлю аграрною продукцією. Тому цілком закономірно, що ці дві форми можна віднести до галузі «Торгівлі», як це практикується в країнах ринкової орієнтації.

Державний класифікатор видів економічної діяльності в Україні також об'єднує всі раніше наявні організаційні форми в одну групу. Функціональну структуру сфери обігу згідно з новою класифікацією подано в табл. 4.2.

Таблиця 4.2ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ТОРГІВЛІ

Склад торгівлі	Кількість класів	Структура
Оптова торгівля	6	Оптова торгівля непереробленими сільськогосподарськими продуктами
	10	Оптова торгівля харчовими продуктами
	15	Оптова торгівля непродтоварами
	20	Оптова торгівля засобами виробництва і предметами праці
	5	Оптова торгівля транспортними засобами
Посередництво в торгівлі	2	Посередництво в торгівлі сільгосппродукцією і продуктами її переробки
	2	Посередництво в торгівлі товарами легкої промисловості і побутовогопризначення
	4	Посередництво в торгівлі засобами виробництва і транспортом
	2	Інші види торгового посередництва
Роздрібна толргівля	2	Роздрібна торгівля в магазинах зі змішаним асортиментом товарів
	9	Спеціалізована роздрібна торгівля продтоварами
	2	Роздрібна торгівля фармацевтичними і медичними виробами
	24	Спеціалізована роздрібна торгівля непродтоварами
	3	Роздрібна торгівля уживаними товарами
	5	Роздрібна торгівля поза магазинами
Торгівля послугами	10	Ремонт предметів особистого користування і домашнього вжитку

По суті, в новій класифікації «Торгівля» ототожнює всі наявні раніше організаційні форми у сфері товарного обігу. Отже, у функціональному плані структура торгівлі значно розширилася, охопивши при цьому більш як 55 підкласів, тобто видів і різновидів торгівлі, не менше від 45 класів роздрібної торгівлі, майже 10 класів торгового посередництва і стільки ж класів торгівлі послугами. Фактично нова функціональна модель торгівлі містить три сектори -- оптову, роздрібну торгівлю та торговельне посередництво.

Суть нової структурної моделі торгівлі полягає в тому, що вона матиме не галузевий, а функціональний характер.

Слід особливо підкреслити, що така трансформація торгівлі не тільки відповідає гармонізованому класифікатору видів економічної діяльності (КВЕД), а й наближає структуру вітчизняної торгівлі до моделей розвинутих країн.

1.4 Характеристика законодавчо-правового регулювання торговельної діяльності, суб'єктів комерційної діяльності

Перехід України до ринкової економіки визначив нові умови для діяльності вітчизняних фірм, підприємств і організацій як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Право підприємств на самостійність не означає вседозволеність, а вимагає знати і виконувати на практиці «правила гри». У нових економічних умовах змінилась роль держави в управлінні економікою, у тому числі торгівлею і сферою послуг, значно знизилось і змінило свій економічний і правовий статус безпосередньо адміністративне управління.

У взаємовідносинах держави з суб'єктами ринку відбувається заміна управлінських функцій на регулятивні. Але децентралізація системи управління торгівлею і сферою послуг при недосконалості організаційних механізмів і нормативно-правової бази підприємницької діяльності, а також ліквідація єдиного системного контролю за додержанням правил і норм обслуговування населення створили умови для збільшення кількості зловживань і порушень прав споживачів.

За останні роки в Україні ухвалено цілу низку законів та інших нормативно-правових документів, якими визначена роль держави в регулюванні торговельної діяльності, сфери послуг, системи захисту прав споживачів. Одним із факторів поліпшення забезпечення послугами, покращання торговельного обслуговування, запобігання всілякого роду порушенням і зловживанням є цілеспрямована контрольованість і регламентація торговельної діяльності і сфери послуг.

Державне регулювання сфери торгівлі і послуг спрямоване на реалізацію, зокрема, таких принципів господарювання, як відкритість, цивілізованість і контрольованість. Принцип відкритості передбачає доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їхніх інтересів, запобігання дискримінації покупців.

Цивілізованість господарювання гарантує високий рівень торговельного обслуговування, а контрольованість -- попередження і профілактику порушень і зловживань.

Державна політика розвитку споживчого ринку потребує послідовного вдосконалення нормативно-правової бази з урахуванням світового досвіду та практики державного регулювання цього сектору ринку, забезпечення ефективного державного контролю за дотриманням вимог законодавчих актів та інших нормативних документів торговельної діяльності і сфери послуг, підтримки розвитку громадських об'єднань споживачів.

Україна першою (1991р.) серед республік колишнього Союзу ухвалила Закон «Про захист прав споживачів». Головною метою цього Закону було юридичне врегулювання нерівних відносин між продавцем (виготівником, виконавцем) та споживачем (покупцем, замовником), які опинились в умовах різноманітних форм власності, товарногрошових та ринкових відносин. Продавці отримали додаткові зобов'язання, а покупці -- додаткові судові та позасудові гарантії щодо захисту своїх прав.

Споживачі, які перебувають на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб згідно зі статтею 3 Закону «Про захист прав споживачів» мають право:

· на державний захист своїх прав;

· гарантований рівень споживання;

· належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;

· безпеку товарів (робіт, послуг);

· необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця);

· відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством;

· звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистомпорушених прав;

· об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Згідно зі ст. 4 Закону «держава забезпечує громадянам як споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності» (частина перша статті 4 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2949- 111(2949-14) від 10.01.2002).

Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи й установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи (частина друга статті 4 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 82/9 5-ВР від 02.03.95, в редакції Закону № 2949-111 (2949-14) від 10.01.2002).

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.

Основними завданнями Держспоживстандарту України є:

· участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю;

· здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду;

· здійснення в межах своєї компетенції державного нагляду за додержанням законодавства у сфері стандартизації та підтвердження відповідності;

· забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю.

Важливу роль у сфері контролю зокрема за дотриманням прав споживачів у торгівлі відіграють органи державної податкової служби України й органи внутрішніх справ. Органи державної податкової служби здійснюють у межах своїх повноважень контроль за установленим порядком розрахунків зі споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій і розрахункових книжок, використанням лімітів готівки в касах для розрахунків за товари, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів тощо.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який провадить роботу з боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

2. Загальна характеристика торговельного підприємства

Розглянемо виконання основних функцій торгівлі на прикладі магазину “Продуктовий”. Магазин “Продуктовий” - це роздрібне торговельне підприємство колективної форми власності, яке знаходиться за адресою:

Волинська область

м.Луцьк

вул. Вереснева, 12

Дане підприємство здійснює основну функцію торгівлі - реалізує товари народного споживання безпосередньо населенню. Підприємство володіє правами юридичної особи, власними і оборотними засобами, має самостійний баланс і розрахунковий рахунок у Приватбанку, знаходиться на повному господарському розрахунку і здійснює закінчений торгово-технологічний процес - від закупівлі товарів у постачальників до їх безпосередньої реалізації населенню.

Свою діяльність торговельне підприємство “Продуктовий” здійснює на основі Статуту, де відображені його завдання і функції. В залежності від устрою, особливостей організації торговельно-технологічного процесу, характеру обслуговування покупців підприємство відноситься до стаціонарної торгівлі. Магазин займає перший поверх п'ятиповерхової житлової споруди. Вбудовані споруди мають ряд недоліків: через торговий зал проходять колони, ускладнюється застосування стандартного торговельного обладнання, що призводить до менш ефективного використання торговельної площі.

Поряд з цим суміщена вбудована споруда має і суттєві переваги - заздалегідь передбачені енерго-, водо-, тепло- та каналізаційне постачання..

Улаштування і внутрішнє планування магазину відповідають товарному профілю, забезпечують можливість застосування прогресивних методів продажу, створюють умови для повного збереження товарно-матеріальних цінностей, високий рівень продуктивності праці працівників торговельного підприємства, упровадження механізації трудомістких процесів тощо.

Передбачені приміщення магазину, їх устрій, улаштування, взаємозв'язок забезпечують раціональну організацію торгово-технологічного процесу. Приміщення магазину поділяються на наступні групи:

- торгові (торговий зал, столи упакування);

- приміщення для приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу (склад, холодильна камера, фасувальне приміщення);

- допоміжні приміщення (приміщення для зберігання тари, моєчна);

- адміністративно-побутові приміщення (кабінет директора, бухгалтерія, центральна каса, кімната для приймання їжі, кімната відпочинку, санвузол);

- технічні приміщення (машинне відділення холодильної установки, вентиляційна камера).

Місце знаходження магазину - це віддалений житлово-промисловий мікрорайон міста Луцька, а тому він має місцеве територіальне значення.

Режим роботи магазину “Продуктовий” погоджено з торговельним відділом Луцької міської Ради народних депутатів:

Магазин працює

щоденно з 8.00 до 23.00

без обідньої перерви

неділя з 8.00 до 20.00

Санітарний день - третя п'ятниця місяця .

За товарно-галузевою спеціалізацією магазин “Продуктовий” є універсальним магазином, тому що реалізує широкий асортимент продовольчих товарів, більша частина яких відноситься до товарів повсякденного і комплексного попиту. В магазині можна придбати:

· у відділі “Бакалія” - борошно, крупи, цукор, сіль, макаронні вироби, у відділі “Кондитерські вироби” - цукерки, торти, тістечка, печиво, вафлі, шоколад ,

· у відділі “М'ясний” - ковбаси, копченості, свіже м'ясо, субпродукти, м'ясні консерви,

· у відділі “Молочний” - молоко, кефір, йогурти, сири, ряжанку, майонез, сметану.

· у відділі “Напої” - соки, мінеральні та солодкі води, коньяк, горілку, пиво.

2.1 Формування асортименту товарів у роздрібній торгівлі

Удосконалення організації торговельного обслуговування населення і підвищення економічної ефективності підприємств роздрібної торгівлі багато в чому залежить від правильного формування асортименту товарів у магазинах.

Формування асортименту товарів являє собою процес підбору для продажу різних груп товарів, їх видів та різновидів за всіма ознаками, що їх відрізняють. Цей процес повинен забезпечити перш за все максимальне задоволення попиту населення на товари та рентабельну роботу підприємств. Саме слово «асортимент» французького походження і означає підбір різновидів, видів та сортів товарів. Підбір здійснюється згідно з різними ознаками, які складають основу класифікації товарів.

Під час формування асортименту товарів у магазині “Продуктовий” найважливішою вимогою є максимальне задоволення попиту покупців при найменших затратах часу на їх придбання при забезпеченні прибуткової роботи магазину.

Раціональне розміщення асортименту товарів у магазині “Продуктовий” досягається впровадженням таких основних принципів:

— досягнення найбільш повної відповідності між обсягом і структурою виробництва товарів народного споживання і розумними, науково обґрунтованими потребами населення;

— забезпечення оптимальної відповідності в процесі розвитку особистості, її матеріальних і духовних запитів;

— досягнення високої економічної та соціальної ефективності виробництва і споживання товарів;

— створення у найбільш наближеній до населення торговельній мережі стійкого асортименту товарів повсякденного попиту;

— концентрація торгівлі товарами складного асортименту у торговельних центрах, універсамах і універмагах;

— формування асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі за споживчими комплексами;

— включення в асортимент продовольчих магазинів широкого асортименту супутніх непродовольчих товарів.

— раціональний розподіл торговельних площ під реалізацію різних груп товарів.

Під час формування асортименту товарів у магазині “Продуктовий” дотримуються розроблених планів. Вихідними даними формування асортименту в даному магазині є: чисельність населення, його густота, особливості попиту, існуюча матеріально-технічна база, розміщення магазину тощо.

Процес формування асортименту товарів у магазині “Продуктовий” складається з трьох етапів.

На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів, чим визначається асортиментний профіль підприємства. Ця робота проводиться на основі маркетингових досліджень, які є основою вибору цільового ринку. Не вибравши цільового ринку, на якому буде здійснюватися торговельна діяльність, неможливо планувати асортимент товарів, технологію роботи магазину, рівень цін, засоби реклами і т. ін.

Вихідними даними для визначення групового асортименту конкретного магазину є: чисельність населення, його густота, особливості попиту, існуюча матеріально-технічна база, наявність магазинів-конкурентів, їх розміщення тощо.

На другому етапі формування асортименту товарів визначається структура групового асортименту магазину, тобто встановлюється кількісне співвідношення окремих груп товарів.

Структуру групового асортименту встановлюють з урахуванням

-- типу і розміру магазину;

-- його технічної оснащеності;

-- умов товаропостачання;

-- чисельності і складу населення, яке обслуговується підприємством;

-- транспортних зв'язків;

-- наявності інших підприємств торгівлі та їх спеціалізації.

На третьому етапі визначають розгорнутий асортимент товарів, тобто здійснюють підбір конкретних різновидів товарів у межах кожної товарної групи. Керівництво магазину “Продуктовий” приймає рішення про широту асортименту, його глибину, якість і ціни товарів, що пропонуються покупцям, згідно з очікуваннями споживачів вибраного цільового ринку.

2.2 Вивчення та прогнозування попиту на товар

Для того щоб виробництво товарів розвивалося згідно з потребами суспільства, необхідна тісна взаємодія торгівлі із промисловістю і планування виробництва товарів на основі систематичного, всебічного вивчення і прогнозування попиту населення.

На працівників торгівлі покладене завдання систематично впливати на промисловість з метою постійного розширення виробництва товарів, удосконалення асортименту і поліпшення якості товарів згідно з попитом населення. Вивчаючи попит, працівники торгівлі одночасно й активно направляють його в бік дальшого розширення потреб, підвищення культурного рівня споживання і покращання його структури.

Всебічне вивчення попиту, аналіз тенденцій його розвитку -- необхідна передумова подання промисловості обґрунтованих замовлень на виробництво товарів.

Як відомо, попит -- це форма прояву потреби, забезпеченої грошовими коштами. Попит населення, відбиваючи рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин, формується під впливом багатьох факторів. Найбільш суттєвий вплив чинять такі фактори, як величина і розподіл національного доходу, ступінь матеріального добробуту і культурний рівень населення, ціни на товари, географічні і кліматичні умови життя, національні та історичні традиції тощо.

Вивчення попиту населення у магазині “Продуктовий” ведеться у двох напрямках:

1) вивчення загального обсягу попиту і попиту на окремі групи товарів;

2) вивчення асортиментної (внутрішньогрупової) структури попиту, що поєднується з вивченням оцінок споживачів якості й оформлення товарів.

Ці напрямки дуже тісно зв'язані між собою, однак розрізняються конкретними цілями і специфічними методами.

Вивчення загального обсягу попиту має на меті встановлення правильних пропорцій між виробництвом і споживанням, установлення обсягів виробництва конкретних видів товарів. Вивчення загального обсягу попиту пов'язано з аналізом виробництва товарів, купівельним фондами населення та їх динамікою, рівня структури споживання (сімейних бюджетів) різних категорій населення, закономірностей і тенденцій розвитку товарообігу і товарних ринків.

У результаті вивчення попиту здійснюється його довгострокове, середньострокове і короткострокове прогнозування розвитку попиту.

Вивчення загального обсягу попиту і його асортиментної структури здійснюється в тісному взаємозв'язку. Розрахований обсяг попиту на будь-яку групу товарів тільки тоді буде володіти повною реальністю, коли правильно встановлена його внутрішня асортиментна структура. З іншого боку, асортиментна структура попиту складається в рамках певного його обсягу. Однак методи вивчення обсягу попиту і його асортиментної структури різні. Якщо при вивченні обсягу попиту в основу кладуть аналіз соціально-економічних факторів його формування, то при вивченні асортиментної структури, крім соціально-економічних, важливе значення набувають фактори соціально-психологічні.

Вивчення асортиментної структури попиту зливається в єдине ціле з активним впливом на формування попиту шляхом направленого підбору і пропозиції товарів, використання реклами. Безумовно, довгостроковий прогноз асортиментної структури попиту практично неможливий. Він буває тільки короткостроковим. Структура попиту за окремими ознаками товарів дуже динамічна. Промисловість і торгівля вимушені рахуватися зі змінами асортиментної структури протягом року по сезонах, кварталах, місяцях.

У міру росту добробуту населення, розширення асортименту товарів, насичення ними ринку динамічність асортиментної структури попиту сильно зростає.

Вивчення асортиментної структури попиту є однією з основних умов розвитку і раціональної організації роботи магазину “Продуктовий” та підвищення її ефективності.

Вивчення асортиментної структури попиту населення -- важлива складова частина торгового процесу, пов'язана з формування товарного асортименту в магазині, організацією постачання товарів, утворенням і регулюванням товарних запасів, системою замовлень і поставку товарів.

Вивчення попиту в магазині “Продуктовий” має на меті:

-- забезпечити планомірне постачання магазинів товарами в повній відповідності з поточним попитом покупців;

-- розробити й обґрунтувати замовлення на поставку товарів на певний плановий період (місяць, квартал) згідно з очікуваним у даному періоді попитом.

У зв'язку з цим розрізняють поточний облік попиту і вивчення попиту з метою його короткострокового прогнозування. Взаємний зв'язок обох аспектів вивчення виявляється в тому, що матеріали поточного обліку попиту дозволяють виявити тенденції і закономірності в зміні попиту і таким чином знайти застосування в прогнозуванні попиту; з другого боку, висновки прогнозування попиту дають певне орієнтування для оцінки матеріалів поточного обліку.

Поточний облік попиту обов'язковий для кожного магазину, бо від нього залежить організація регулярного завезення товарів. При цьому ставляться дві практичні задачі:

-- необхідно, щоб у міру реалізації товарів їх запаси поновлювалися і таким чином попит задовольнявся безперебійно;

-- якщо покупці пред'являють попит на товари, що відсутні в магазині, ці товари повинні бути замовлені і завезені.

Нагромаджені матеріали поточного обліку дають можливість підійти в процесі їх аналізу до вивчення попиту, виявлення тенденцій і напрямків розвитку його структури. Сам же поточний облік являє собою частину оперативної роботи з постачання магазину товарами. Наявність у кожному магазині електронних контрольно-касових апаратів (або товарно-касових книг) значно полегшує вивчення реалізованого попиту по кожному різновиду товарів і, відповідно, створює сприятливі умови для поточного задоволення попиту.

У звичайних умовах працівники магазину на основі даних реалізації і наявності товарних запасів складають заявки на поточне завезення товарів. Якщо який-небудь товар вибуває з продажу до моменту складання заявки, такий товар для пам'яті заносять в окремий список або журнал обліку товарів, що підлягають завезенню.

У цей же журнал включаються товари, які запитуються покупцями, але відсутні в продажу. Періодичні відвідування складів чи баз торговельної організації чи постачальників дозволяють з'ясувати можливості додаткового отримання товарів, що є в наявності на базі, але відсутні в магазині.

Ефективність контролю за станом асортименту і наявності товарів у магазинізначно підвищується при використанні асортиментних переліків, що включаютьповний перелік товарів, які слід мати в магазині.

Завдання безперервного поновлення запасів товарів у міру їх реалізації на основі обліку поточного попиту може бути ефективно вирішене шляхом автоматизації управління процесами товаропостачання. Точні математичні співвідношення між реалізацією товарів і поповненням їх запасів значно спрощує вирішення цього завдання і дозволяє широко застосовувати обчислювальну техніку.

Прогнозування структури попиту являє собою більш складний процес і базується на аналізі розвитку виробництва, тенденцій і закономірностей споживання і попиту, зміни естетичних смаків, змін моди, спостережень за кон'юнктурою товарних ринків і використання інших матеріалів інформаційного забезпечення.

Сучасні досягнення обчислювальної техніки відкривають перспективи впровадження автоматизованих систем управління торгівлею і насамперед управління формуванням асортименту на основі безперервного всебічного обліку попиту населення і реалізації товарів.

2.3 Організація роздрібного продажу товарів

Розвиток роздрібної торгівлі, вдосконалення торговельного обслуговування населення тісно залежать від використання різноманітних форм і методів продажу товарів і обслуговування покупців.

Форма продажу товарів -- це сукупність засобів і методів продажу товарів, за допомогою яких здійснюється торговельне обслуговування населення. Роздрібний продаж товарів може здійснюватися за допомогою магазинної, позамагазинних і особливих форм продажу товарів.

Магазинна форма продажу товарів займає домінуюче становище в організації торговельного обслуговування населення. У магазинах покупцям може бути наданий найширший асортимент товарів, можливості їх вибору. Застосування сучасного обладнання, правильної організації торгово-технологічного процесу, раціональної направленості потоків покупців, застосування гарної викладки товарів значно спрощують процес вибору товарів, підвищують культуру обслуговування. Можливість організації надання додаткових торговельних і культурно-побутових послуг створюють покупцям комфортні умови перебування на торговельних підприємствах.

Безпосередній відпуск товарів покупцям у магазинах може здійснюватися різними методами.

Метод продажу товарів -- це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується обслуговування покупців у процесі продажу товарів.

Найбільш поширеними методами продажу товарів у сучасних умовах є продаж через прилавок, з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговування, продаж за зразками, попередніми замовленнями тощо. Застосування тих чи інших форм і методів продажу товарів визначається багатьма чинниками: ринковою стратегією і тактикою підприємств, наявною матеріально-технічною базою, особливостями товарів та ступенем їх підготовки до продажу тощо.

В магазині “Продуктовий” продаж товарів здійснюють методом традиційного обслуговування. Ця форма продажу займає домінуюче становище в організації сучасного торговельного обслуговування населення в магазинах з невеликою торговою площею. В магазині покупцям надається найширший асортимент товарів. Застосування сучасного торговельного обладнання, правильної організації торгово-технологічного процесу, раціональної спрямованості потоків покупців, застосування гарної викладки товарів значно спрощують процес вибору товарів, підвищують культуру обслуговування.

Суть традиційного методу продажу товарів полягає в тому, що в процесі вибору товарів обов'язково беруть участь продавець і покупець. Товари, відгороджені від покупців прилавком, розташовуються в такий спосіб, що їх основна маса не доступна покупцям. Покупці можуть отримати потрібний товар тільки безпосередньо через продавця. Закінчивши обслуговування одного покупця, продавець починає обслуговувати наступного.

При продажу товарів через прилавок обслуговування основне навантаження припадає на продавця, від кваліфікації якого залежить швидкість і якість обслуговування покупців. Тому важливо правильно організувати працю продавця та його робоче місце. Так, перед початком продажу товарів продавець повинен підготувати необхідний торговельний інвентар, пакувальні матеріали, розмістити їх на робочому місці, перевірити справність торгово-технологічного обладнання в торговому залі (ваговимірювального, холодильного, контрольно-касового обладнання), наявність цінників на товарах, інформаційних вказівників та інших довідкових засобів, а також санітарний стан робочого місця.

Безпосередньо під час обслуговування покупців обов'язком (і одночасно -- необхідною умовою підвищення рівня торговельного обслуговування) торгового персоналу є прояв ввічливого, доброзичливого ставлення до кожного покупця, який прийшов у торговий зал магазину; при цьому під час зустрічі на покупця позитивно впливає акуратний зовнішній вигляд продавця, чистота і порядок у торговому залі.

Процес обслуговування покупців відбувається у торговому залі. Торговий зал - це головне приміщення магазину. Його розмір визначає пропускну здатність магазину та об'єм його товарообігу. Улаштування торгового залу сприяє створенню покупцям найкращих умов для придбання товарів при мінімальних витратах часу, забезпечує контроль зі сторони обслуговуючого персоналу за ходом продажу і збереженням товарно-матеріальних цінностей, сприяє раціональній організації торгово-технологічного процесу.

В роздрібному торговельному підприємстві “Продуктовий” форма торгового залу має вигляд квадрату. Торгово-технологічне устаткування в торговому залі розміщене таким чином, щоб забезпечити раціональну направленість потоків покупців, створити для них максимальні зручності, забезпечити найбільш ефективне використання торгової площі.

Магазин використовує найраціональніше планування торгового залу при індивідуальній формі продажу - пристінне, коли обладнання розміщене по периметру торгового залу у вигляді безперервної лінії. ефективно використовувати торгову площу.

Продаж товарів за традиційним методом завершується розрахунками за товари і врученням покупки покупцеві.

3. Аналіз стану торгівлі як сфери комерційної діяльності

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції.

Торгівля посідає особливе місце в структурі національної економіки та в системі економічних відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах - більше ніж 450 млрд. грн., формує не менш як 12 % ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища.

Особливістю сучасного розвитку внутрішньої торгівлі є позитивна і стійка динаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростання товарообігу починаючи з 2000 року перевищують 15 %, що вдвічі вище від темпів зростання ВВП.

У торгівлі всі складові взаємодіють на базі розгалуженої системи зв'язків. Між суб'єктами торгівлі найбільш розповсюджені господарські зв'язки. Вони опосередковують рух і обмін величезної маси товарів. Другий вид зв'язків на низовому рівні -- це технологічні зв'язки, які вважаються ще більш системоутворювальними, ніж господарські. Технологічні зв'язки повинні забезпечити єдність і безперервність торгово-технологічних процесів.

Співробітництво і взаємодія між підсистемами підтримується економічними зв'язками, інтеграційними та коопераційними зв'язками.

Уся сукупність зв'язків виражає комплекс складних відносин, які виникають у торгівлі: економічні, соціальні, технологічні, організаційні, правові та ін. Відносини виникають з приводу виробництва, розподілу, споживання, обміну. Безперечно, у торгівлі переважають відносини з приводу обміну в товарно-грошовій формі. Саме ці відносини визначають характер і інтегративні властивості торговельної системи.

Суб'єктний склад сфери торгівлі різноманітний і складний. Будучи відкритою системою, ця сфера легкодоступна для багатьох видів суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правового статусу, форми власності або відомчої належності. На відміну від інших систем, тут можуть функціонувати як юридичні, так і фізичні особи.

Удосконалення організації торговельного обслуговування населення і підвищення економічної ефективності підприємств роздрібної торгівлі багато в чому залежить від правильного формування асортименту товарів у магазинах.

Саме товарний асортимент є ключовим фактором у конкурентній боротьбі роздрібних торговельних підприємств. Це найбільш відповідальний етап, бо весь процес перетворення виробничого асортименту товарів в торговий завершується в магазинах.

Під час формування асортименту в продовольчих магазинах необхідно враховувати, що більшість продовольчих товарів купується кожен день, тобто є товарами першої необхідності, і характерними для них є висока частота і постійність попиту, тому повинна бути досягнута певна стабільність у формуванні асортименту таких товарів, що забезпечувала б їх безперебійний продаж. Постійна наявність широкого і стійкого асортименту товарів у магазинах сприяє успішному та ритмічному виконанню планів товарообігу, покращанню показників їх діяльності.

Торгівля як соціально-економічна категорія виражає економічні відносини, що складаються в процесі обміну, і відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Процес суспільного відтворення охоплює всю сукуп7ість економічних відносин суспільства і являє собою безперервну взаємодію всіх його фаз: виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Торгівля товарами народного споживання займає особливе місце серед різних видів обміну у сфері обігу. Відповідно до вимог економічної теорії і практики на торгівлю в процесі суспільного відтворення покладено виконання двох суспільне необхідних функцій:

-- організація й технологічне забезпечення просування товарів від виробника до споживача в просторі і часі;

-- організація і технологічне забезпечення процесу зміни форм вартості з товарної на грошову, тобто організація роздрібного продажу товарів та послуг.

Виконання цих функцій -- єдиний процес, оскільки товари являють собою єдність споживної вартості і вартості.

...