Фізична реабілітація хворих після операцій на органах черевної порожнини

Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування лікувальної фізичної культури. Масаж та фізіотерапія після оперативного втручання на органах черевної порожнини. Діагностика апендициту, перитоніту, гострого холециститу, програма фізичної реабілітації.

Рубрика Медицина
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.01.2013
Размер файла 278,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У хворих звичайно відзначається іктеричність склер; виражена жовтяниця виникає при порушенні прохідності загальної жовчної протоки внаслідок обтурації каменем чи запальних змін.

Живіт при пальпації хворобливий в області правого підребер'я. У цій же області визначається напруга м'язів передньої черевної стінки і симптоми роздратування очеревини, особливо виражені при деструктивному холециститі і розвитку перитоніту.

Відзначається хворобливість при постукуванні по правій реберній дузі (симптом Грекова-Ортнера), біль при натисненні чи постукуванні в області жовчного міхура (симптом 3ахарїна) і глибокої пальпації на вдиху (симптом Образцова). Хворий не може зробити глибокий вдих при глибокій пальпації в правому підребер'ї (симптом Мерфі).

Характерна хворобливість при пальпації в правій великій надключичній ямці (симптом Георгіївського).

Відзначається асиметрію пупка - зсув його трохи догори і вправо в зв'язку з контрактурою м'язів правої половини живота.

Стерта клінічна картина спостерігається при загостренні хронічного холециститу унаслідок вторинного зморщування і склерозу стінки жовчного міхура, у старих і ослаблених хворих.

При дослідженні крові відзначається нейтрофільний лейкоцитоз (10-20·109/л), при жовтяниці - гипербілірубінемія.

Гострий холецистит може протікати дуже важко зі швидким, протягом 1-2 доби, розвитком гангрени і перфорації міхура.

Класифікація гострого холециститу.

1. Гострий первинний холецистит (калькулезний, безкам'яний): простий, флегмонозний, перфоративний, ускладнений (перитоніт, холангіт, непрохідність жовчних шляхів, абсцес печінки й ін.)

2. Гострий рецидивуючий холецистит (калькульозний і безкам'яний): простий, флегмонозний, гангренозний, перфоративний, ускладнений (перитоніт, холангіт, панкреатит, непрохідність міхурової чи загальної жовчної протоки, абсцес печінки й ін.) [16; 26; 31]

2.4 Виразки шлунка та дванадцятипалої кишки

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки - хронічне рецидивуюче захворювання, що протікає з чергуванням періодів загострення і ремісії, в основі якого лежить запальна реакція організму з формуванням локального ушкодження (виразки) слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, як відповіді на порушення ендогенного балансу місцевих "захисних" і "агресивних" факторів.

Клінічна картина Основним симптомом виразкової хвороби є біль. Вона має зв'язок із прийомом їжі, періодичність протягом доби, сезонність загострення (навесні, восени). Розрізняють ранні, пізні і "голодні" болі. Ранні болі провокуються прийомом гострої, грубої їжі, з'являються через 0,5-1 г. після їжі; зменшуються і зникають після евакуації вмісту зі шлунка. Ранні болі спостерігаються при виразці шлунка. Пізні болі виникають через 1,5-2 г. після їжі (іноді через більший проміжок часу), знімається прийомом їжі, антацидів чи антисекреторів. Вони частіше виникають у другій половині дня, звичайно спостерігаються при локалізації виразки в дванадцятипалій кишці і пілоричному відділі шлунка.

"Голодні" болі з'являються через 6-7 г. після їжі і зникають після чергового прийому їжі. Вони спостерігаються в хворих з дуоденальними і пілоричними виразками. Близькими до "голодних" є "нічні" болі, які з'являються в період з 11 г вечора до 3 г ранки і зникають після прийому їжі (молоко й ін.) чи після блювоти кислим шлунковим соком.

Часто спостерігається іррадіація болів. Характер і інтенсивність болю різні: тупі, ниючі, "ріжучі", пекучі, корчеподібні і т.д. Еквівалентом болючого синдрому є відчуття тиску, ваги, розпирання в епігастральній області. Інтенсивність болю дуже різна: від неясних, невизначених до сильних, що змушують хворого приймати змушене положення (із приведеними до живота зігнутими ногами, на боці, на животі і т.д. ).

При розвитку ускладнень (пенетрація, перигастрит, перидуоденіт) інтенсивність болі зростає, періодичність виникнення їх порушується.

Характерним симптомом виразкової хвороби є блювота, що виникає в 46-75 % хворих звичайно на висоті болю (нерідко хворі штучно викликають блювоту для усунення болючих відчуттів).

При локалізації виразки в. кардіальному і субкардіальному відділах шлунка блювота з'являється через 10-15 хв після прийому їжі; при виразці тіла шлунка - через 30-40 хв; при виразці пілоричного відділу і дванадцятипалої кишки - через 2-2,5 г.

При неускладненій виразковій хворобі спостерігається блювота кислим шлунковим змістом з незначною домішкою недавно прийнятої їжі. Домішка до блювотних мас їжі, з'їденої за багато годин до блювоти, є ознакою стенозу, порушення евакуації зі шлунка, а домішка великої кількості жовчі - ознакою дуоденогастрального рефлюкса.

При наявності крові в шлунку соляна кислота перетворює гемоглобін у солянокислий гематин, що додає блювотним масам вид кавової гущавини.

Печія спостерігається в 30-80 % хворих виразковою хворобою. Виникнення її зв'язане зі шлунково-стравохідним рефлюксом через недостатність затримувальної функції нижнього стравохідного сфінктера, підвищення тонусу м'язів шлунка і воротаря.

Відрижка спостерігається в 50-65 % хворих. При неускладненій виразковій хворобі і при сполученні її зі шлунково-стравохідним рефлексом виникає переважно кисла відрижка. Відрижка гіркотою може виникати при вираженому дуоденогастральном рефлюксі. Відрижка тухлим запахом буває обумовлена затримкою їжі в шлунку, розпадом білкових компонентів їжі.

У період загострення виразкової хвороби шлунка при поверхневій пальпації живота визначають помірну хворобливість в епігастральній області чи в правій її частині. При виразках пілоричного відділу шлунка і дванадцятипалої кишки поряд із хворобливістю виявляють помірну резистентність прямих м'язів живота в епігастральній області.

Виражена м'язова напруга в сполученні з різкою хворобливістю при поверхневій пальпації спостерігається при ускладненнях виразкової хвороби (перидуоденит, пенетрація, перфорація).

При глибокій пальпації визначається хворобливість у епігастральній області (праворуч чи ліворуч від серединної лінії в залежності від локалізації виразки). Перкуторно обумовлені на передній черевній стінці зони хворобливості звичайно відповідають локалізації виразки.

По клінічних проявах хвороби прийнято розрізняти легку, середнєважку і важку форми. При легкій формі хвороби загострення виникають не частіше одного разу в рік, вони легко знімаються під впливом лікування, виявляються нечисленними легкими симптомами. Середньоважка хвороба характеризується загостреннями, що виникають 2-3 рази на рік, що знімаються тільки при повноцінному курсі противиразкової терапії. Важка (агресивна) форма виявляється типовими частими загостреннями, відсутністю стійкої ремісії, вираженою клінічною симптоматикою, сполученням з іншими захворюваннями органів черевної порожнини (панкреатит, жовчнокам'яна хвороба й ін.).

Розрізняють також неускладнену й ускладнену (стеноз, кровотеча, перфорація) форми виразкової хвороби.

У діагностиці виразкової хвороби використовують дослідження показників кислотоутворюючої функції шлунка, ендоскопічне і рентгенологічне дослідження. Досліджують так називану базальну секрецію (натще) і стимульовану секрецію (після введення стимуляторів - інсуліну, пентагастріну чи гістаміну).

Загальні принципи консервативного і хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки є усуненням дії патологічного агресивного фактора на слизової дванадцятипалій кишці. У ранній термін захворювання в 70 % хворих комплексне медикаментозне і санаторно-курортне лікування забезпечує стійкий позитивний ефект.

Показання до оперативного лікування виразкової хвороби

1) Безуспішність комплексного консервативного лікування

2) Часті загострення захворювання, що знижують працездатність хворого

3) Множинні виразки з високою кислотністю шлункового соку

4) Повторні кровотечі

5) Розривши виразки після ушивання прободіння виразки [16; 26; 31].

Глава ІІ. Власна дослідницька робота

Розділ 1 Загальна характеристика піддослідних

Дослідницька робота проводилась на базі І хірургічного відділення ЦМЛ м. Дзержинська. У нашому дослідженні брали участь 16 осіб у віці від 22 до 56 років, які на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з приводу гострого апендициту, та яким було зроблено апендектомію. Паралельно проводилось спостереження за хворими з таким же діагнозом, але фізична реабілітація до них по різним причинам не застосовувалась. Тривалість спостереження складає 1 місяць.

Хворі експериментальної групи відрізнялися за віком, статтю, загальним станом здоров'я та наявністю супутніх захворювань, відповідно до цього було зроблено підбір методів фізичної реабілітації.

Експериментальну групу було поділено на три підгрупи відповідно їх загального стану. Якщо поділити їх по важкості захворювання то перша група має легку форму захворювання, друга - середньої важкості, третя - більш важка форма захворювання. Цей умовний поділ було зроблено для полегшення підбору методів та засобі фізичної реабілітації та фізичного навантаження.

Перша підгрупа - хворі з діагнозом гострий флегмонозний апендицит у віці від 22 до 35 років, у кількості 6 осіб, з них 4 жінок та 2 чоловіка.

Скарги цієї підгрупи: на болісність у правій підвздошній ділянці, загальну слабкість, нудоту, блювоту не пов'язану з прийомом їжі.

Дані анамнезу: захворіли гостро, болі швидко наростали, поступили на лікування до хірургічного відділення.

На диспансерному обліку не стоять, спадкових захворювань не має, хворіли на ГРЗ, ангіни 6 осіб. Оперативні втручання, переливання крові заперечують. Шкідливі звички: 4 чоловіка - тютюнопаління. Алергій немає. Умови праці у всіх задовільні, 2 жінки домогосподарки.

Об'єктивні дані: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик обкладено нальотом білим, сухий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця чисті, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 96 - 104 уд. у. хв., АТ - 120/80 - 135/85 мл. рт. ст. Т - 37.7-37,90 С. Живіт м'який, відстає у акті дихання, хворобливий у правій підвздошних ділянці, позитивні с-ми Ровзінга, Воскресенського, Щьоткіна-Блюмберга, с-м Постернацького негативний. Печінка у краю реберної дуги б\б, селезінка не пальпується. Фізичні опорожнення у нормі. Положення тіла вимушене.

У жінок огляд гінеколога - гострої патології немає.

Аналіз крові: лейкоцитоз 10 - 13*109 в 1 мкл, формула без порушень.

Виконано операцію через 2 - 4 годи після надходження у стаціонар: "Апендектомія” (видалено флегмонозно змінений апендикс), дреновано черевну порожнину.

Післяопераційний період проходить без ускладнень, рана заживає первинним натягом.

Таблиця 1.1 Склад першої підгрупи.

П. І. Б. хворого

Стать

Вік

Діагноз

1

Р. О. С.

ч

22

Гострий флегмонозний апендицит

2

Н. І. С.

ж

23

Гострий флегмонозний апендицит

3

Н. Р. С.

ч

25

Гострий флегмонозний апендицит

4

В. Р. П.

ж

27

Гострий флегмонозний апендицит

5

Р. Л. І.

ж

30

Гострий флегмонозний апендицит

6

О. Р. І.

ж

35

Гострий флегмонозний апендицит

Друга підгрупа - представлена хворими з діагнозом гострий гангренозний апендицит у віці 30 - 49 років, у кількості 4 осіб, 2 чоловіків, 2 жінок. Розглянемо типові скарги даної підгрупи.

Скарги: болісність у нижніх відділах живота, нудоту, блювоту, підвищення температури тіла.

Дані анамнезу: захворіли гостро, близько 10 годин назад коли з'явились болі у епігастрії, болі швидко наростали та змістились у низ живота, бригадою швидкої медичної допомоги госпіталізовані до хірургічного відділення.

На диспансерному обліку не стоять, спадкових захворювань не має. Оперативні втручання, переливання крові заперечують. Шкідливі звички: - тютюнопаління 2 чоловіків. Алергій немає. Умови праці задовільні.

Об'єктивні дані: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик обкладено нальотом сірим, сухим, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця чисті або приглушені, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 106 - 112 уд. у хв., АТ - 130/80 - 135-80 мл. рт. ст. Т - від 38.10 С. Живіт відстає у акті дихання, хворобливий у нижніх ділянках, позитивні с-ми Ровзінга, Воскресенського, Щьоткіна-Блюмберга, с-м Постернацького негативний. Печінка у краю реберної дуги б\б, селезінка не пальпується. Фізичні опорожнення у нормі. Положення тіла вимушене.

У жінок огляд гінеколога - гострої патології немає.

Аналіз крові: лейкоцитоз 15 - 17*103 в 1 мкл, формула без порушень.

Виконано операцію через 1- 2 години після надходження у стаціонар: "Апендектомія” (видалено гангренозно змінений апендикс), дреновано черевну порожнину.

Післяопераційний період проходить без ускладнень, рана заживає первинним натягом.

Таблиця 1.2 Склад другої підгрупи

П. І. Б. хворого

Стать

Вік

Діагноз

1

К. І. П.

ч

30

Гострий гангренозний апендицит

2

Р. С. Ф.

ж

35

Гострий гангренозний апендицит

3

Т. О. І.

ж

41

Гострий гангренозний апендицит

4

Ш. С. І.

ч

49

Гострий гангренозний апендицит

Третя підгрупа створена з хворих з діагнозами гострий гангренозний апендицит та гострий флегмонозний апендицит, у кількості 6 осіб, віком 44 - 56 років, 4 чоловіка та 2 жінки. Вони об'єднані в одну групу за наявністю супутніх захворювань, що дуже важливо при виборі фізичного навантаження та ефективності фізичної реабілітації.

Скарги на момент огляду: на сильну болісність у правій підвздошній області, блювоту, підвищення температури тіла, сухість у ротовій порожнині.

Анамнез дані: захворів гостро, близько доби коли з'явились болі у епігастрії, болі наростали, бригадою швидкої медичної допомоги госпіталізовано до хірургічного відділення.

На диспансерному обліку стоїть з приводу Гіпертонічної хвороби І ст.1 чоловік, Гіпертонічної хвороби ІІ ст. 1 жінка, ІХС у 3 чоловік, хронічний калькульозний холецистит у 1 випадку, спадкові захворювання у 1 випадку Цукровий діабет 1 тип. Оперативні втручання, переливання крові заперечують. Шкідливі звички: тютюнопаління у 4 чоловік. Алергій немає. Умови праці задовільні.

Об'єктивно: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик обкладено нальотом, сухий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, акцент ІІ тону над аортою, у 3 випадках, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 104 уд. у хв., АТ - 140/90 мл. рт. ст. Т - 37.90 С. ЧДР 24 у хв. Живіт відстає у акті дихання, хворобливий у нижніх ділянках, позитивні с-ми Ровзінга, Щьоткіна-Блюмберга, с-м Постернацького негативний. Печінка у краю реберної дуги б\б, селезінка не пальпується. Фізичні опорожнення у нормі. Положення тіла вимушене.

Аналіз крові: лейкоцитоз 16*103 в 1 мкл, формула без порушень.

Виконано операцію через 1 годину після надходження у стаціонар: "Апендектомія” (видалено гангренозно або флегманозно змінений апендикс), дреновано черевну порожнину.

Післяопераційний період проходить без ускладнень, рана заживає первинним натягом.

Таблиця 1.3 Склад третьої підгрупи

П. І. Б. хворого

Стать

Вік

Супутні захворювання

Діагноз

1

Р. О. Г.

ж

45

Цукровий діабет 1 тип

Гострий флегмонозний апендицит

2

А. С. А.

ж

49

Хронічний гастрит

Гострий флегмонозний апендицит

3

М. П. Р.

ч

50

ІХС, хронічний калькульозний холецистит

Гострий гангренозний апендицит

4

Н. Е. В.

ж

51

Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст

Гострий флегмонозний апендицит

5

Ф. І. В.

ч

52

ІХС

Гострий флегмонозний апендицит

6

П. Р. О.

ж

56

ІХС, Стенокардія

Гострий гангренозний апендицит

Контрольна група складалась з хворих, що також перенесли оперативне втручання з приводу флегмонозного або гангренозного апендициту чисельністю 18 осіб, віком 22 - 52 роки, 9 жінок та 7 чоловіків.

Таблиця 1.4 Склад контрольної групи

П. І. Б. хворого

Стать

Вік

Супутні захворювання

Діагноз

1

В. С. С.

ж

22

немає

Гострий флегмонозний апендицит

2

І. І. М.

ч

22

немає

Гострий флегмонозний апендицит

3

Н. Р. С.

ч

24

немає

Гострий флегмонозний апендицит

4

П. І. М.

ч

29

немає

Гострий флегмонозний апендицит

5

К. М. І.

ж

31

немає

Гострий флегмонозний апендицит

6

Т. В. В.

ч

31

немає

Гострий флегмонозний апендицит

7

Б. М. С.

ж

32

немає

Гострий флегмонозний апендицит

8

Є. І. І.

ч

35

немає

Гострий флегмонозний апендицит

9

Л. Р. О.

ж

36

немає

Гострий гангренозний апендицит

10

Ж. Є. С.

ч

37

немає

Гострий гангренозний апендицит

11

О. Л. Д.

ж

40

немає

Гострий гангренозний апендицит

12

К. Л. Л.

ж

42

Хронічний бронхіт, ДН 1-2ст.

Гострий гангренозний апендицит

13

В. Н. В.

ж

44

ІХС

Гострий гангренозний апендицит

14

К. О. В.

ж

45

Хр. пієлонефрит

Гострий гангренозний апендицит

15

Ц. В. В.

ж

46

Гіпертонічна хвороба 1-2ст.

Гострий гангренозний апендицит

16

Ч. І. І.

ж

52

ІХС

Гострий гангренозний апендицит

Розділ 2. Методи проведення дослідження

Методи дослідження:

1. Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури;

2. Змішаний моніторинг. Всім хворим проводили Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, ЕКГ, ВЕМ, моніторингування AT та пульсу, розгорнений клінічний аналіз крові та сечі, дослідження системи згортання крові.

3. Методи математичної статистики.

2.1 Методи оцінювання стану хворих

Підрахунок частоти серцевих скорочень - пульсу.

Пульс -- періодичні поштовхоподібні коливання стінок, судин, викликані тиском крові, що виштовхується серцем під час систоли.

Дослідження пульсу проводять в місцях, де артерії розташовані поверхнево.

Техніка дослідження пульсу хворого (пальпаторний метод). Необхідно розташувати II-ІV пальці своєї правої руки за ходом променевої артерії, зачинаючи з підстави І пальця хворого. Пульсуючу під пальцями артерію злегка притискують до променевої кістки. Дослідження пульсу необхідне проводить на обох руках, порівнюючи його властивості.

Оцінка частоти пульсу. Частота пульсу, в нормі коливається від 60 до 80 в 1 хвилину. Вона може варіювати в широких межах в залежності від статі, віку, температур навколишнього середовища і так далі У жінок пульс декілька частіше. Підрахунок пульсу роблять в продовж не менше 30 секунд, а при неритмічному пульсі - 60 секунд, При дефіциті пульсу (різниця частоти пульсу і серцевих скорочень) слід одночасно (двом вимірюючим) підраховувати частоту серцевих скорочень вислухуванням і пульсових ударів.

При дослідженні застосовувався пальпаторний метод підрахунку частоти сердечних скорочень (пульсу). Підрахунок його починали з моменту пуску секундоміра і рахували протягом однієї хвилини.

Виміри проводилися відповідно до загальноприйнятої методики, приборами, яки пройшли повірку відповідними клеймами у відділеннях стандартів, мір та вимірювальних приладів при Ради Міністрів України. [13; 19; 20].

Вимір температури тіла

Нормальна температура при вимірі в пахвовій або паховій області коливається між 36 і 37° С. Ранком вона трохи нижче, ніж увечері. У прямій кишці й у піхві температура на 0,5-1°С вище. Перед термометрією термометр кілька разів струшують для повернення ртуті в резервуар [4]. Правило проведення термометрії.

Контроль за температурою звичайно здійснюють двічі в день: ранком (в 6 годин) і ввечері (в 16 - 18 годин). При необхідності температуру вимірюють кожні 2-3 години. Результати виміру відзначають у температурному аркуші графічно, а при частому вимірі на звичайному листку-вкладиші в історії хвороби. Тривалість термометрії не менш 10 хвилин.

Якщо термометрія проводиться в паховій області, останню насухо протирають, і тільки після цього дають хворому термометр. Термометр повинен бути покладений так, щоб ртутний резервуар з усіх боків стикався з тілом у самій глибині пахвової западини, не зміщаючись протягом часу виміру. Між термометром і тілом не повинне потрапити білизна. Слабким хворим необхідно притримувати руку під час термометрії. [13].

Вимір частоти дихання

Для визначення частоти дихання варто покласти руку на грудну клітку або живіт хворого й, відволікаючи його (наприклад, тримаючи іншу руку на пульсі нібито для його підрахунку), рахувати число дихальних рухів протягом 1 хвилини. Число дихальних рухів відзначається графічно в температурному аркуші хворого. Дорослі люди в нормі в умовах спокою роблять у середньому від 16 до 20 дихальних рухів в 1 хвилину. При роботі, русі, при лихоманці (в умовах підвищеного обміну) число дихальних рухів в 1 хвилину збільшується.

Виміри проводилися відповідно до загальноприйнятої методики, приладами, які перевірялися відповідними клеймами у відділеннях стандартів, мір і вимірювальних приладів при Раді Міністрів України. [9; 13; 20].

Стандарт узяття аналізу крові на лейкоцити.

Заздалегідь наливають у пробірку відповідний реактив для лейкоцитів -0,4 мол 3% оцтової кислоти.

Протирають шкіру м'якоті 4-го пальця ватяною кульок змоченою 700 спиртом. Роблять прокол стерильним скарифікатором лівіше від середньої лінії, небагато відступивши від нігтя, перпендикулярно шкірним лініям.

Першу краплю крові витирають сухим ватяним тампоном.

Для визначення лейкоцитів набирають у капіляр Панченкова до мітки «0» кров, видувають на скло з лункою. З лунки капіляром на 0,02 переливають кров у пробірку з реактивом для визначення лейкоцитів і добре перемішують. Номер пробірки повинен збігатися з номером напрямку.

На місце проколу кладуть ватяна кулька, змочена 700 спиртом.

Пробірки із кров'ю доставляються лаборантом у лабораторію для підрахунку лейкоцитів. Підрахунок кількості лейкоцитів здійснюється лікарем-лаборантом за існуючими стандартами.

У нормі в дорослої людини кількість лейкоцитів крові становить 4 - 8 *103 в 1 мкл. [14; 25].

Визначення толерантності до фізичного навантаження.

Величина тренувальних навантажень залежить від фізичної працездатності хворого, виявленій при тестуванні на велоергометрі. По результату дослідження виявляють максимально достатнє навантаження відповідну їй ЧСС. Величина тренувального навантаження па ЧСС повинна складати 55-85% від максимальної. Наприклад, якщо ЧСС в спокої 80 уд. в хв і пів години навантаження досягла 150 уд/хв., то, наприклад, тренувальна ЧСС - 75% від максимальної розраховується за формулою:

ЧСС трен. = ЧСС спокою + 75% (ЧСС макс. - ЧСС спокою) = 80 + 75% (150-80) =132 уд/хв. [9; 20].

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом

Після отримані досліджуваних показників даємо їх аналіз теоретично й методом математичної статистики по Ст'юденту.

Використовуємо метод математичної статистики Ст'юдента.

При цьому вся сукупність людей, які беруть участь в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну. Групи можуть складатися наступимо чином:

без урахування індивідуальних особливостей членів групи;

за віком, за статтю, за перебігом захворювання, за станом фізичного розвитку.

У роботі для дослідження показників загального стану хворого, відібрані хворі з урахуванням захворювання - в усіх діагноз - гострий апендицит.

Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:

1)  середнє арифметичне значення величини показника (Х);

2)  середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки ();

3)  помилка середньої (m);

Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.

Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):

Х =,                                                                                        (2.1)

де - сума значень показників в групі,

n - кількість людей в групі.

Середнє квадратичне відхилення значення показника вираховуємо за формулою (2.2):

= R (max - min)/А,                                                                   (2.2)

де R- різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А- табличне значення із значень n (додаток Б).

Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):

m = ,                                                                                   (2.3)

де - середнє квадратичне відхилення,

n- кількість людей в групі.

Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t - критерію Ст”юдента за формулою (2.4):

t = ,                                                                                (2.4)

деХ1 та Х2 - середні арифметичні,

m1 та m2 - помилки середньої арифметичної.

В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.

В знаменнику формули - сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.

Після визначення значення t залишається встановити - достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника міх контрольною та експериментальною групами.

Для цього використовується додаток В, в якому в одній з колонок знаходиться значення так званих “ступенів свободи”.

Ступень свободи визначається за формулою (2.5):

f = (nконтр + nексп) - 2,                                                                       (2.5)

де n - кількість людей в контрольній та експериментальній групах.

Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t - критерію Ст'юдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатку В, таблиця граничних значень t - критерію Ст'юдента напроти знайденого значення ступеня свободи є два значення Р. Саме з цими значеннями Р слід порівнювати отримані значення t.

Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р > 0,05.

Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитися між значенням (Р - 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01), то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної групи. [33].

Розділ 3. Хід проведення дослідження

3.1 Програма фізичної реабілітації

Для рішення поставлених перед нами завдань в роботі ми склали наступну програму фізичної реабілітації.

При розробці реабілітаційної програми для хворих яким було проведено оперативне втручання «Апендектомію», ми враховували матеріальну базу лікувального закладу, інтереси пацієнтів, рівень їх фізичної підготовленості та вікові особливості, навантаження були підібрані згідно толерантності хворих до фізичного навантаження.

На основі результатів аналізу літературних даних, вивченні історій хвороб, опитування пацієнтів, було розроблено програму фізичної реабілітації, яка складалась з занять лікувальною фізкультурою (ЛФК), масажу, фізіотерапевтичних процедур, фітотерапії.

При визначенні дозування фізичних вправ враховувались тривалість процедури (при гострому і підгострому плині захворювання - 15 хв., при хронічному - 25 хв., при групових заняттях - 35 хв.), кількість повторень кожної вправи (від 8 до 30), вихідне положення, кількість м'язових груп, що приймають участь у вправах, темп і обсяг рухів, співвідношення спеціальних, загальрозвиваючих і дихальних вправ, складність і координацію рухів, щільність занять.

В умовах стаціонару весь процес реабілітації будувався за трьома руховими режимами: постільний: а) суворий, б) розширений; палатний (напівпостільний); вільний.

У ранньому післяопераційному періоді, руховий режим суровий постільний, було застосовано наступні методи фізичної реабілітації.

ЛФК (дихальні вправи, вправи для дистальних відділів кінцівок) застосовувалось у формі лікувальної гімнастики, ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять.

Застосували через 2 години після виходу хворого з наркозу, починаючи з застосування дихальних вправ статичного характеру з акцентом на грудний подих.

Комплекс дихальних вправ

В. п. - лежачи на спині з зігнутими ногами

1.Максимальний вдих через ніс, видих - через ніс, 6 раз.

2.Вдих - через ніс, видих через ніс з легким пальцевим притисненням його крил, методист прикладає долоні до реберних дуг хворого з метою контролю правильного подиху.

3.Вдих через ніс - посилений видих через рот, контрольований за допомогою підвішеного листа папера 6-8 раз.

4.Вдих - видих - пауза, видих - пауза - видихнув аж до глибокого видиху, що завершується кашлем; долоні хворого розташовані на області операційної травми 4-6 раз.

Застосовували надування гумових куль.

Надалі виконувались вправи для дистальних відділів верхніх та нижніх кінцівок.

Комплекс вправ лікувальної гімнастики

В. п. - лежачи на спині (хворий прикритий легкою ковдрою чи простирадлом, стопи оголені, руки уздовж тулуба поверх простирадла):

1. Подих середньої глибини - спокійний вдих, трохи подовжений видих, 4-6разів.

2. Стискання і розтискання пальців рук у повільному темпі, при розтисканні розслабити м'язи рук, 8-10 разів.

3. Згинання і розгинання в гомілковостопних суглобах одночасно правої і лівої ноги. По 10- 12 разів.

4. Хворий дотримує руками область післяопераційного шва, методист охоплює нижні ребра хворого з боків. Вдих середньої глибини через ніс, видих легенями кашльовими поштовхами (при наявності мокротиння прагнути до її відкашлювання). Методист злегка стискає ребра хворого при кожному кашльовому поштовху.

5. Почергове згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах правої і лівої руки. 6-8 разів кожної.

6. Кисть лівої руки на животі, правої на груди - заглиблений подих грудного типу. 6-7 разів.

7. Почергове згинання правої і лівої ноги в колінному і тазостегновому суглобах, сковзаючи стопою по постелі. По 4-5разів. Ослаблені хворі вправи виконують за допомогою методиста, що допомагає згинати і розгинати ногу.

8. Кругові рухи в гомілковостопних суглобах по черзі правою і лівою ногою. По 8-9 разів.

9. Розведення пліч, прагнучи з'єднати лопатки, - вдих, розслабити м'яза - видихнув. 8 разів.

10. Ноги зігнуті, стопи стоячи на ліжку. Невелике погойдування з'єднаними ногами вправо і вліво. 5-6разів у кожну сторону.

11. Поворот рук долонями нагору, злегка при цьому розводячи плечі, - вдих; повернутися в в. п. розслабивши м'яза рук - видих. 6-8разів.

Тривалість заняття 8-10 хвилин, 6-разів протягом дня.

Надалі, на 2 другий день, коли хворому дозволяється сісти (руховий режим постільний), додаються вправи з положення сидячи:

1.  зігнуті руки в ліктях, підняти кисті до плечей. Повтор 6 разів.

2.  витягнувши руки вперед, 8 раз стиснути та розтиснути кисті у кулаки.

3.  руки на поясі. 1 - нахил вправо; 2 - випрямитися; 3 - нахил уліво; 4 - випрямитися. 6 - 8 разів, у повільному темпі.

Масаж.

Масаж проводився у післяопераційній палаті, у положенні хворого на спині, а масаж спини виконують на боці.

Техніка масажу:

Масаж нижніх кінцівок. Спочатку масажують передню поверхню ноги, а потім ногу згинають у колінному і тазостегновому суглобі і масажують задню поверхню. Масаж нижніх кінцівок починають з розтирання і поглажування стіп, потім роблять кільцеве розтирання і поглажування, починаючи від гомілковостопного суглоба до пахової складки. Після цього розминають м'яза передньої і задньої поверхні стегна. Масаж закінчують поглажуванням передньої і задньої поверхні стегна, за яким випливають розминання ікроножних м'язів, вібрація і струшування. Після завершення масажу хворий повинен кілька разів зігнути і розігнути ногу. Усі масажні рухи проводять по ходу лімфатичних судин.

Масаж шиї. Спочатку масажують задню частину шиї з переходом на спину, а потім бічні поверхні з переходом на плечі. Проводять поглажування і розтирання обома руками бічних поверхонь шиї, розминання сходових і грудино-ключично-сосцевидных м'язів. Масаж проводять у положенні хворого на спині і боці.

Масаж верхніх кінцівок здійснюють шляхом площинного та поглажування що обхоплює, напівкружне розтирання, розминання і струшування м'язів плеча. На операційному столі масажують руку, вільну від внутрішньовенних уливань. У наступні дні масажують обидві руки. Застосовують поглажування, концентричне розтирання, розминання щипцями. Кожен прийом закінчують поглажуванням.

Масаж спини виконують у положенні на боці. Застосовують поглажування, розтирання кулаками і кінчиками пальців, енергійне розминання, переривчасту вібрацію уздовж хребетного стовпа, також розтирання міжреберних проміжків у напрямку від грудини до хребта. Закінчують масаж спини поглажуванням однією чи двома руками, відкашлюванням 3-5 разів.

Час процедури 15-20 хвилин, 1-3 рази на день.

Розширення постільного режиму (розширений постільний режим) - вставання:

- повернутися на відповідний бік, відпочити 1-2 хв.

- звести ноги (до колінних суглобів) з ліжка і повільно, відштовхуючи руками від подушки, сісти.

- повільно посуваючи до ліжка стегна і сідниці, підсунутися до краю (однією рукою підтримувати область шва).

- підтримуючи однією рукою шов, а інший тримаючи за край ліжка чи ліжкову тумбочку, поставити ноги на підлогу і повільно встати. Відпочити, підтримуючись, а потім зробити парні кроки, намагаючись не затримувати подих, кожне зусилля - новий видих. Перше вставання - за допомогою персоналу.

На 2-3 добу (розширений постільний режим) було застосовано наступний комплекс ЛФК, з вправами на діафрагмальне дихання.

В. п. - лежачи на спині, ноги прямі, руки вздовж тулуба.

1. Спокійний подих змішаного типу з трохи подовженою фазою видиху.5-7 разів.

2. Стискання і розтискання пальців рук у кулаках.10 - 12 разів.

3. Згинання і розгинання ніг у гомілковостопних суглобах.10 - 12 разів.

4. Зігнути ноги в тазостегнових і колінних суглобах; поставити стопи на ліжко. Подих диафрагмальний 5-7разів.

5. Почергове підтягування ніг по постелі, згинаючи їх у колінному і тазостегновому суглобах (стопи ковзають по ліжку). По 4-5разів кожною ногою.

6. Згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах.6-8 разів.

7. Руки до пліч; розведення ліктів - вдих; повернутися в в. п. - видих.4-5разів.

Вправи для тулуба, виконуються у повільному та середньому темпі.

В. п. - лежачі на спині, ноги прямі чи злегка зігнуті в колінних суглобах.

1. Ліва рука на животі, права - на груді. На рахунок 1-2-3 - повільний спокійний вдих через ніс, живіт при цьому надути; 4-5-6 - видихнув, живіт утягти. Видих здійснюється через зближені губи, при підніманні й опусканні грудної клітки випливає за рухами живота. Повторити 4 рази.

2. Ноги зігнути в колінних і тазостегнових суглобах, стопи стоячи на постелі, передпліччя спираються на ліжко. На видиху підняти таз, утягуючи задній прохід, потім опустити, далі покачати зігнутими колінами вправо і вліво. 4 рази в кожну сторону, подих рівний, повільний.

3. В. п. те ж, ноги витягнуті, злегка розведені, руки зігнуті в ліктях. Кругові різнонаправлені руху кистями і стопами. 4 - назовні, 4 - усередину. Приблизно 20-30 сек. Подих не затримувати.

4. В. п. те ж, ноги прямі, ліва рука уздовж тулуба, права - на животі праворуч знизу. Злегка надавлюючи долонею на живіт, поступово переміщати долоню нагору до правого підребер'я, потім нагору до лівого підребер'я і вниз. Обходячи область післяопераційного шва, повторити рухи 5 -6 строго по годинній стрілці.

5. В. п. те ж. Зігнути ноги в колінних і тазостегнових суглобах, поставити на ліжко. Ліва рука дотримує область післяопераційного шва, правої взятися за узголів'я ліжка ближче до лівої сторони. Небагато піднявши таз, на видиху підняти його і підсунути вправо, потім, одночасно опускаючи зігнуті коліна і повертаючи правою рукою грудну клітку вліво, повільно видихаючи вліво, повернутися на лівий бік. Відпочити.

6. В. п. лежачи на лівому боці. Лівою рукою дотримувати область шва, пальці лівої кисті стосуються правого плечового суглоба (рука зігнута в лікті). Підняти лікоть нагору - вдих, опустити, злегка натиснувши на праву половину грудної клітки, - видих. Повторити 4 рази, після чого відкашлятися, як у вправі 5. Після 1-1,5 хв відпочинку виконувати те ж після повороту на правий бік.

Комплекс вправ на діафрагмальне дихання для м'язів черевного преса

1. В. п. - лежачи на спині, кисті рук на животі, лікті розведені. Натиснення руками на живіт під час виконання глибокого видиху, повернутися в в. п. - вдих. 4-6разів. Темп повільний.

2. В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба, ноги разом; одночасне згинання ніг з підтягуванням їх до живота. При підтягуванні ніг - видихнув, при випрямленні - вдих. 4-6разів. Темп повільний.

3. В. п. - лежачи на спині, кисті рук над головою, ноги зігнуті, стопи на ліжку. Нахили зігнутих ніг у сторони. Подих довільний. 5-7разів. Темп середній.

4. В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба, ноги разом. Підйом нагору (до 90°) прямих ніг по черзі, потім разом. При піднятті ніг - видих, при опусканні - вдих. 4-6 разів. Темп повільний.

5. В. п. - лежачи на спині, руки на поясі, ноги разом. Перехід з положення лежачи в положення сидячи. При переході в положення сидячи - видих, при опусканні в положення лежачи - вдих. 4- 6 разів. Темп повільний. (додаток З).

Мал. 1 Комплекс вправ з діафрагмальним диханням

Процедури масажу такі як і у попередньому періоді.

Фізіотерапія.

УВЧ на післяопераційний шов, дозування частота 40, 68 МГц, потужністю 24 Вт, на протязі 10 хвилин, курсом 5 процедур.

КУФ-опромінення під час перев'язок з захватом 2-4 см., здорової шкіри, 2-4 біодози, курсом 5 процедур.

На 4-5 добу (пізній післяопераційний період, руховий режим палатний) було застосовано наступні вправи.

В. п. - лежачи на спині, ноги прямі, руки уздовж тулуба.

1. На рахунок 1-2 підняти руки вгору, вдих, на рахунок 3-4 - обійняти руками грудну клітку, видих. Повторити 4 рази.

2. В. п. те ж, ноги зігнуті в колінних і тазостегнових суглобах, стопи на постелі, руки уздовж тулуба. По черзі відриватися стопи від ліжка, злегка підняти коліна (ходьба лежачи), 10-12 сек, подих не затримувати. Повторити 4 рази.

3. В. п. те ж, ноги прямі, руки розведені, зробити глибокий вдих у В.п. На видиху повернути грудну клітку вправо, правою рукою торкнутися лівої. По 4 рази в кожну сторону.

4. В. п. те ж, на лівому боці, ліва рука під головою чи фіксує область післяопераційного шва, ноги витягнуті, права рука уздовж тулуба. На рахунок 1-2 - підняти пряму руку вгору над головою, вдих, на рахунок 3-4 - опустити руку, узятися за праве коліно, небагато притягши його до живота, видих. Повторити по 4 рази вправо і вліво, а потім відкашлятися. Повторити 4 рази.

В. п. - сидячи чи на ліжку чи на стільці.

1. Ноги на підлозі, руки на поясі, зігнуті в ліктях. Обертання передпліч 4 рази вперед, 4 рази назад назад. Повторити 3-4 рази.

2. Повернутися до пояса вліво, вдих, ліву руку відвести вліво і нагору, повернутися в в. п. - видихнув. По 3 рази в кожну сторону.

3. Стопи на підлоги, кисті на колінах. Перекати стіп з п'яти на носок, потім "ходьба сидячи" 30-40 сек. Подих не затримувати.

4. В. п. те ж, відкинувшись на спинку стільця. Ліва рука на животі, права на груди. Вільний грудний подих, потім черевне - на вдиху живіт надути, на видиху втягти. Повторити 4 рази.

Масаж

Масаж у пізньому післяопераційному періоді однаковий для палатного й вільного режиму. Положення хворого. - лежачи на спині й боці, сидячи. Застосовуються ті ж прийоми, що й у ранньому післяопераційному періоді, але вже менш щадні. Уже можна проводити масаж живота з метою стимуляції регенеративних процесів, зміцнення черевного преса й профілактики атонії кишечнику, а також формування еластичного рухливого рубця.

Масаж живота проводять, фіксуючи, однією рукою, операційний шов через пов'язку: ніжні погладжування долонною поверхнею пальців навколо операційної рани й у напрямку до пахвових і пахових лімфатичних вузлів, поверхневе погладжування косих м'язів, натиснення, пощипування, розминання.

Масаж широких і трапецієподібних м'язів спини й великих грудних м'язів полягає в поверхневому площинному й граблеподібному прогладжуванні розтиранні кінцями пальців, розминанні, зрушуванні, натисненні, струшуванні, легкому поплескуванні.

Масаж нижніх і верхніх кінцівок: погладжування, розтирання суглобів, переривчасте розминання, струшування м'язів, струшування нижніх кінцівок.

Час процедури масажу в пізньому післяопераційному періоді - 15-25 хвилин, щодня 1-2 рази, курс 6-8 процедур.

Комплекс вправ ЛФК пропонований для виконання на 6 добу, після операційного втручання (руховий режим вільний).

В. п. лежачі на спині, прямі руки уздовж тулуба.

1. На рахунок 1 - злегка піднявши ліву ногу над ліжком, відвести її убік; на рахунок 2 - привести її до правої ноги і покласти на неї; на рахунок 3 - підняти таз, спираючи на п'яти, передпліччя, потилицю, не згинаючи коліна, і сильно втягуючи задній прохід; на рахунок 4 - удержати напруга; на рахунок 5 - опустити таз і розслабити промежину; на рахунок 6 - покласти ліву ногу поруч із правої. Повторити вправа правою ногою. Після відпочинку 20-30 сек., повторити вправи ще 2 рази кожною ногою. Подих рівний.

2. На рахунок 1-2 - підняти голову, потягнути пальці ніг на себе і потягнутися лівою рукою до правої стопи; на рахунок 3-4 - опуститися, розслабитися. На наступні 4 рахунки - правою рукою потягнутися до лівої стопи. Повторити вправа 3 рази кожною рукою. Подих рівний.

3. В. п. те ж, ноги прямі, руки зігнуті в ліктях. Спираючи на лікті, підняти грудну клітку, вдих, опуститися, розслабитися - видих. Повторити 4 рази.

4. Зігнути одночасно обидві ноги у колінних і тазостегнових суглобах, не відриваючись стіп від постелі, потім зробити вдих, на видиху відірвати стопи від ліжка і руками притягти коліна до живота, потім випрямити ноги, розслабитися. Повторити 4 рази.

5. В. п. те ж, із зігнутими колінами. На видиху виконати повороти на бік, по черзі на правий і лівий. По 3 рази на кожний.

В. п. - лежачі на животі

1. Руки під головою. Почергове згинання ніг у колінних суглобах, рухи вільні, подих рівний. Повторити 7 разів.

2. Ноги і руки прямі. на рахунок 1-2 - стиснути сідниці, на рахунок 3-4 - розслабити. Повторити 5-6 разів.

В. п. - на "чотирьох"

1. На рахунок 1-2 - прогнутися в грудному відділі хребта, підняти голову - вдих, на рахунок 3-4 - вигнути спину, голову опустити, живіт утягти - видих. Повторити 4-6 разів.

2. На рахунок 1-2 - відтягнути ліву ногу назад, сковзаючи п'ятою по ліжку, на рахунок 3-4 - підтягти ліве коліно в напрямку правої руки, на рахунок 5 - повернутися у вихідне положення. Повторити по 3-4 рази кожною ногою.

В. п. - стоячи, руками триматися за край ліжка.

1. Піднятися на пальці ніг, прогнутися, утягти задній прохід, вдих. Опуститися, розслабитися, видихнув. Повторити 6 разів.

2. На повільному видиху присісти, утягуючи задній прохід, на вдиху випрямитися. Повторити 4 рази.

3. В. п. те ж, стоячи лівим боком до ліжка, тримаючись лівою рукою за спинку. На рахунок 1 - поставити праву ногу вперед на пальці, на рахунок 2 - відвести убік, на рахунок 3 - назад, на рахунок 4 - повернутися у в. п. Повернутися правим боком. Виконати лівою ногою. Подих рівний. Повторити 4 рази.

Надалі настає віддалений післяопераційний період, на якому хворі продовжують заняття у поліклініці або санаторії. Комплекси ЛФК на цьому періоді повинні відповідати характеру побуту та професійної діяльності хворого. На цьому етапі підвищується фізичне навантаження, додається ходьба, теренкур, елементи спортивних ігор. Координуються вправи для подальшого їх виконання хворим у домашній обстановці.

На цьому етапі ми запропонували наступний комплекс вправ:

Перший розділ заняття:

1. Ходьба: на місці, у русі з різними вихідними положеннями рук (руки на поясі, за голову), на пальцях - 1-1,5 хвилини. Подих рівномірний. Стежити за правильною ходою і поставою.

2. В.п. - основна стійка, руки на поясі: 1-2 - руки підняти вперед - нагору - вдих; 3-4 - через сторони руки опустити вниз - видих - 5-7 разів. Темп повільний, глибокий вдих, подовжений видих.

3. В. п. - основна стійка: 1- піднімаючи на пальці ніг, руки в сторони,- вдих; 2- прийняти в. п. - видихнув; повторити 5-7 разів. Темп середній.

Другий розділ заняття:

4. В. п. - основна стійка: 1- руки до пліч; 2- руки в сторони - вдих; 3- руки до пліч - видихнув; 4 - руки вниз; повторити 5-7 разів. Темп середній, подих рівномірний.

5. В. п. - основна стійка, руки за голову: 1-піднімаючи на пальці ніг, руки вгору, - вдих; 2- прийняти в. п. - видихнув; повторити 5-7 разів. Темп середній, подих рівномірний.

6. В. п. - основна стійка, руки в сторони, долонями нагору: 1-3 - три нахили вперед, руки вниз; 4- випрямитися; повторити 4-6 разів. Темп середній, подих рівномірне.

7. В. п. стоячи, руки перед грудьми: 1-поворот тулуба вправо, руки в сторони - вдих; 2 - прийняти в.п. - видих; 3-4 те ж, поворот тулуба вліво; повторити 5-7 разів. Темп середній, подих рівномірне.

8. В. п. стоячи, руки за голову: 1-нахил вправо; 2- випрямитися; 3- нахил уліво; 4 - випрямитися; повторити 4-6 разів. Темп середній, подих рівномірний.

9. В. п. стоячи, руки вгору: 1 - нахил уперед, руки вниз - видихнув; 2 - прийняти в. п. - вдих; 3 - присісти, руки в сторони - видих; 4 - встати - вдих; повторити 5-7 разів. Темп середній, подих рівномірний.

10. В. п. лежачи на спині, долоні під голову: 1- підняти праву ногу; 2 - опустити; 3 - підняти ліву ногу; 4 - опустити; повторити 5 - 7 разів. Темп середній, подих рівномірний.

11. В. п. те ж: 1 - зігнути ноги в колінах, коліна підтягти до грудей; 2 - прийняти в.п. Повторити 4 - 6 разів. Темп середній, подих рівномірне.

12. В. п. - сидячи, ноги прямі, руки за голову: 1 - 3 - три нахили вперед, кисті тягти до пальців ніг; 4 - випрямитися; повторити 5 - 7 разів. Темп середній, подих рівномірне.

13. Ходьба: у русі, з високим підніманням стегон при різному положенні рук (на поясі, за голову), тулуб тримати прямо - 30-60 секунд.

14. В. п. - ноги ширше пліч, руки в сторони, нахил уперед: 1 - правою кистю дістати пальці лівої ноги, з розворотом тулуба; 2 - лівою кистю дістати правий носок; повторити 5-7 разів. Темп середній, подих рівномірне.

15. Ходьба спокійна - 30 с.

16. В. п. - основна стійка: 1 - 2 - руки вперед - нагору - вдих; 3-4 - руки через сторони вниз. Повторити 6-8 разів. Темп повільний, глибокий вдих, подовжений видих.

У віддаленому післяопераційному періоді ми також запропонували теплові фізіотерапевтичні процедури, це грязелікування, парафіно- або озокеритолікування. Наприклад, парафінолікування, використати методику серветко-аплікаційну, на шкіру у декілька шарів наносять парафін температурою 50-550, покривають їх 2-3 ватно-марлевими серветками змоченими у парафіні температурою 65-70 0, злегка вижаті, покривають клейонкою, закутують одіялом. Тривалість процедури 20-40 хв., курсом 10-12 процедур.

На протязі всієї реабілітації застосовувалась фітотерапія:

Сік грейфрукту - 1 склянка на день;

Сік березовий - 1 склянка, 3 рази на день;

Сік граната - 1/3 склянка, 2 рази на день.

Відвари:

Відвар плодів шипшини. Методика приготування, 2 ст. ложки сухих плодів шипшини залити 1 стаканом гарячої води, кип'ятити протягом 10 хв., настояти 30 хв., процідити. Застосовувати по Ѕ склянки 2-3рази на день.

3.2 Проведення дослідження

Дослідження проводилися протягом стаціонарного етапу лікування. У дослідженні брали участь 16 осіб, які перенесли апендектомію.

З усіма хворими з досліджуваної групи була проведена програма фізичної реабілітації, зазначена вище. ЛФК і масаж проводилися під постійним контролем ЕКГ, моніторингування AT та пульсу, контролю самопочуття хворих.

На початку застосування фізичної реабілітації із хворими була проведена бесіда про необхідність такої програми для кращого й швидкого видужання. Хворі віднеслись з розумінням до запропонованих занять, займалися охоче, їхній інтерес до занять збільшився після перших позитивних результатів, а саме: зниженні температури тіла, нормалізації подиху й пульсу. Реабілітація хворих проводилася до виписки зі стаціонару. Було зафіксовано показники до лікування й на момент виписки.

Якщо розподілити експериментальну групу по важкості захворювання, то перша підгрупа має легку форму захворювання, друга - середньої важкості й третя підгрупа - більше важка форма. Цей поділ був зроблений умовно для полегшення підбора фізичного навантаження.

Перша підгрупа - хворі з діагнозом гострий флегмонозний апендицит, у віці від 22 до 38 років.

З даними хворими була проведена фізична реабілітація за зазначеною вище програмою. Після проведення масажу у хворих відзначалося поліпшення емоційного й фізичного самопочуття. Перед проведенням ЛФК (лікувальної гімнастики) була проведена оцінка фізичного стану хворих з метою визначення необхідного фізичного навантаження. Перед початком заняття в кожного хворого була підрахована ЧСС. Після закінчення першого заняття й через 5 хвилин після цього була також підрахована ЧСС. Відразу після заняття у всіх хворих даної підгрупи ЧСС була вище, ніж до заняття, а через 5 хвилин практично повернулося до вихідного показника. Це говорить про те, що організм «зреагував» на дане фізичне навантаження змінами в різних органах і системах, а саме в серцево-судинній системі. А відновлення ЧСС до колишніх показників свідчить про те, що дане навантаження є прийнятною для даних хворих. Така оцінка проводилася щораз при збільшенні фізичного навантаження, щоб виключити перевтому хворих, тому що перевищення фізичних навантажень небажано.

При проведенні ЛФК і масажу в даній підгрупі відзначалися поліпшення з боку опорно-рухового апарату й серцево-судинної системи. Уже через кілька годин після виходу з наркозу хворі могли самостійно сидіти в ліжку, а до кінця першої доби після операції хворі вставали з ліжка й пересувалися по палаті. Наявність післяопераційних ускладнень у даних хворих не спостерігалося. Всі були виписані на 6 добу з рекомендаціями для подальшого продовження занять ЛФК і масажу за місцем проживання.

...

Подобные документы

  • Основні методи та засоби фізичної реабілітації, які застосовуються для реабілітації хворих після операційних втручань з приводу захворювань органів черевної порожнини. Дослідження ефективності лікування на різних етапах при різних рухових режимах.

    дипломная работа [683,3 K], добавлен 22.03.2011

  • Види патології черевної порожнини. Посилення лікувального впливу на організм людини. Клініко-функціональне обґрунтування методів фізичної реабілітації при патології черевної порожнини. Показання і протипоказання до занять ЛФК в післяопераційному періоді.

    курсовая работа [864,0 K], добавлен 11.05.2011

  • Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм після компресійного перелому хребетного стовпа. Програма фізичної реабілітації хворих. Врахування ефективності застосування засобів фізичної реабілітації.

    дипломная работа [156,3 K], добавлен 25.05.2012

  • Характеристика захворювань та травм органів грудної та черевної порожнини, що потребують оперативного втручання. Проведення та основні задачі лікувальної фізкультури при операціях і післяопераційних станах на органах грудної та черевної порожнини.

    контрольная работа [34,0 K], добавлен 22.11.2009

  • Виникнення масажу, його вплив на системи організму, шкіру, суглоби, внутрішні органи. Вимоги до масажиста та кабінету масажу. Техніка післяопераційного масажу черевної порожнини, фізіотерапія після лапаротомії. Комплекс вправ лікувальної гімнастики.

    дипломная работа [6,6 M], добавлен 26.08.2011

  • Виникнення масажу та його вплив на організм людини. Особливості спортивного та косметичного видів масажу, способи та методи його виконання. Показання та протипоказання до застосування. Види операцій, після яких показаний масаж черевної порожнини.

    дипломная работа [7,1 M], добавлен 07.09.2012

  • Етіологія, патогенез та діагностика радикуліта. Значення нервової системи, її функціонування. Підходи до фізичної реабілітації при радикуліті, клініко-фізіологічне обґрунтування. ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія, нетрадиційні засоби реабілітації.

    курсовая работа [58,3 K], добавлен 23.10.2016

  • Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм дітей-підлітків при порушеннях постави. Характеристика нормальної постави, формування та причини порушень. Профілактика, фізіотерапія та лікувальний масаж.

    курсовая работа [72,8 K], добавлен 13.11.2014

  • Кінезотерапія як метод лікування й профілактики захворювань нирок. Клініко-фізіологічне обґрунтування механізму лікувальної дії засобів кінезотерапії. Періодизація занять лікувальною фізичною культурою. Методи фізичної реабілітації, масаж, фізіотерапія.

    дипломная работа [154,3 K], добавлен 24.09.2014

  • Використання засобів фізичної реабілітації в процесі лікування хворих на сколіоз. Причини виникнення сколіозу, ступені важкості сколіозу. Аналіз видів фізичної реабілітації при сколіозі. Масаж як ефективний метод фізичної реабілітації при сколіозах.

    дипломная работа [2,4 M], добавлен 14.11.2010

  • Погляди на проблему реабілітації хворих з неврозами. Етіологія та патогенез, клінічна картина та симптоматика неврозів, методи їх діагностики та лікування. Клініко-фізіологічне обґрунтування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях на невроз.

    курсовая работа [108,7 K], добавлен 23.03.2015

  • Фактори ризику та патогінез пневмоконіозу у шахтарів. Планування тренувального процесу адаптивної фізкультури. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації в системі комплексної реабілітації хворих пневмоконіозом.

    дипломная работа [1,7 M], добавлен 21.10.2014

  • Обгрунтування та аналіз ефективності застосування лікувальної фізичної культури, масажу, кінезіотейпування та фізіотерапії осіб після ампутації нижньої кінцівки на рівні гомілки. Дослідження та характеристика проблеми реабілітації осіб після ампутації.

    статья [22,8 K], добавлен 24.04.2018

  • Аспекти фізичної реабілітації хворих з переломом хребта. Організація дослідження і характеристика контингенту хворих у лікарняний період. Методика проведення лікувальної фізичної культури, її ефективність. Розробка комплексу лікувальної фізкультури.

    дипломная работа [129,0 K], добавлен 03.01.2011

  • Механізм дії фізичних лікувальних факторів. Вплив масажу на нервову, кровоносну і лімфатичну системи, опорно-руховий апарат та обмін речовин. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування масажу як засобу реабілітації при бронхо-легеневої патології.

    дипломная работа [50,2 K], добавлен 25.03.2011

  • Анатомо-фізіологічні особливості хребетного стовпа. Види та причини переломів хребта. Методи лікування і фізичної реабілітації хворих після неускладнених компресійних переломів поперекового відділу хребта. Лікувальна гімнастика, масаж, гідрокінезотерапія.

    курсовая работа [112,6 K], добавлен 08.06.2015

  • Етіологія, клініка, патогенез пошкоджень суглобів. Лікування переломів кісток плечового суглоба, травм та ушкоджень колінного та гомілковостопного суглобів. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування кінезотерапії як методу фізичної реабілітації.

    дипломная работа [688,2 K], добавлен 24.09.2014

  • Історія розвитку лікувальної фізичної культури, її фізіологічне обґрунтування, основні педагогічні принципи побудови методики та застосування при захворюваннях. Загальні принципи лікувального харчування та вплив його факторів на процеси одужання.

    реферат [43,2 K], добавлен 26.09.2009

  • Етіологія і патогенез захворювань опорно-рухового апарату у дітей, сколіози. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування методів фізичної реабілітації з метою лікування дефектів ОРА. Корегуюча гімнастика та масаж для виправлення порушення постави.

    дипломная работа [596,2 K], добавлен 20.11.2014

  • Анатомія і фізіологія лицьового нерва. Методика оздоровчої фізичної культури для осіб з функціональними захворюваннями нервової системи. Використання фізичної реабілітації в галузі лікувальної фізичної культури при різних захворюваннях систем та органів.

    дипломная работа [139,0 K], добавлен 15.01.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.