Лікувальна фізична культура при бронхіальній астмі на санаторному етапі фізичної реабілітації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра спортивної медицини і фізичної реабілітації

Курсова робота

ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ

АСТМІ НА САНАТОРНОМУ ЕТАПІ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ГРИЦЕНКО ІЛЛЯ ВІКТОРОВИЧ

Спеціальність: 6010203 - Здоров'я людини

Спеціалізація - Фізична реабілітація

Кваліфікація: бакалавр зі здоров'я людини

Науковий керівник:

Полковник-Маркова

Вікторія Сергіївна,

викладач кафедри спортивної медицини та фізичної реабілітації

Харків - 2011

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень і скорочень

Вступ

1. Загальна характеристика бронхіальної астми

1.1 Етіологія та патогенез бронхіальної астми

1.2 Класифікація та клінічна характеристика бронхіальної астми

1.3 Основні підходи до немедикаментозного лікування бронхіальної астми

2. Механізми лікувальної дії фізичних вправ при бронхіальній астмі

3. Мета, завдання, форми, засоби та методики лікувальної фізичної культури при бронхіальній астмі на санаторному етапі

Висновки

Практичні рекомендації

Перелік використаної літератури

лікувальна бронхіальна астма фізична

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ЛФК - лікувальна фізична культура

ЦНС - центральна нервова система

в.п. - вихідне положення

ЛПС - лікарське педагогічне спостереження

ФТЛ - фізіотерапевтичне лікування

ССС - серцево-судинна система

ЛГ - лікувальна гімнастика

ПШВ - пікова швидкість видиху

ОФВэ - обсяг форсованого видиху за першу секунду

ФЖЄЛ - форсована життєва ємність легень

ВСТУП

Актуальність роботи. Бронхіальна астма - глобальна проблема, актуальність якої в усьому світі зростає. Ця хвороба важко піддається лікуванню. БА називають однією з хвороб цивілізації, тому що її поширеність в сучасному суспільстві постійно зростає, і пояснюється це цілою низкою причин. Численні екологічні проблеми, бурхливий розвиток промисловості та сільського господарства, використання величезного спектру різних хімічних речовин у побуті, нерідко безконтрольне застосування лікарських засобів і багато інших несприятливі фактори екзо й ендогенно впливають на організм і негативно позначаються на здоров'ї людини. Респіраторна система при цьому є однією з найбільш вразливих, тому БА - одне з тих захворювань, якими дюдина розплачується за науково-технічний прогрес.

Несприятлива епідеміологічна ситуація, тяжкий перебіг бронхіальної астми пов'язані зі значним впливом таких шкідливих чинників, як велика кількість алергенів. Алергенами можуть бути квітковий пилок, запахи, ягоди, ліки, хімічні речовини, кліматичні чинники [16].

Спеціальних епідеміологічних досліджень в Україні не проводили вже понад 25 років, але орієнтовно поширеність БА складає близько 5-6% населення нашої країни. На астму страждають і дорослі, і діти; це захворювання значною мірою знижує якість життя хворих, є частою причиною тимчасової непрацездатності й інвалідизації населення, сприяє розвитку ускладнень, обумовлює дуже високі витрати на лікування як з боку держави, так і самих пацієнтів, що в сукупності завдає великої шкоди нашому суспільству. За данними епідеміологічних досліджень, на бронхіальну астму (БА) хворіють від 3 до 15 % населення в світі. Зняти гострий напад бронхоспазму не представляє особливих затруднень [17].

На сьогодні смертність від БА у світі досить низька, але вона значно підвищується за умови нераціонального використання бронхолітиків, невикористання протизапальної терапії, активного та пасивного паління. Поступове зниження смертності від бронхіальної астми у багатьох країнах в останнє десятиріччя пов'язане з низкою факторів: усвідомлення проблем, пов'язаних із тяжкою формою астми, активне використання інгаляційних кортикостероїдів, зменшення довіри до ефективності монотерапії в2-агоністами, підвищення рівня освіченості фахівців і пацієнтів з питань астми.

Доведено, що обтяження перебігу захворювання може бути пов'язане так само з невірно обраною тактикою лікування. При цьому прогресує запальний процес у бронхах, погіршується функція легень, зростає бронхообструкція, підвищується гіперреактивність бронхів у відповідь на неспецифічні подразники. У подальшому втрачається контроль над астмою, частішими стають загострення захворювання, госпіталізації, підвищується рівень захворюваності, показники смертності.

Фізичні вправи, які використовуються при бронхіальній астмі, впливаючи через нервову систему, сприяють нормалізації діяльності дихального апарату, знімають домінантний кортико-вісцеральний рефлекс, впливають психотерапевтично, підвищують нервовий тонус хворого.

При бронхіальній астмі ЛФК має бути спрямована на зміцнення організму хворого й особливо дихальних м'язів, попереджає розвиток ускладнень дихальної, серцево-судинної систем і опорно-рухового апарату. Її не можна застосовувати лише при вираженій дихальній і серцевій недостатності.

Позитивно впливають на стан хворого на бронхіальну астму масаж грудної клітки, спини, живота. Масаж сприяє відділенню мокротиння, рефлекторно впливає на легеневу тканину, бронхи, судини малого круга та збільшує коефіцієнт використання кисню.

Мета роботи: розглянути основні підходи до призначення засобів ЛФК у системі фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму на поліклінічному етапі.

Завдання роботи:

1. Вивчити сучасну спеціальну літературу з даної проблеми.

2. Надати етіопатогенетичну та клінічну характеристику бронхіальної астми.

3. Розглянути диференційований підхід щодо застосування засобів лікувальної фізичної культури та визначити її роль у фізичній реабілітації хворих, які страждають на бронхіальну астму.

Новизна роботи полягає у розгляді диференційованого застосування засобів лікувальної фізичної культури та систематизації основних підходів до призначення цих засобів при бронхіальній астмі.

Практична та теоретична значущість. Представлені у роботі методики лікувальної гімнастики для хворих на бронхіальну астму можуть бути використані у лікувально-профілактичних установах, а також у навчальному процесі для підготовки фахівців з фізичної реабілітації з дисципліни «Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів».

Обсяг і структура роботи. Робота написана на 43 сторінках компьютерної верстки та складається зі вступу, трьох глав, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаної літератури (25 джерела). Робота ілюстрована комплексами лікувальної гімнастики (3).

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

1.1 Етіологія та патогенез бронхіальної астми

Бронхіальна астма - хронічне захворювання дихальних шляхів, яке характеризується варіабельною зворотньою бронхо-обструкцією та гіперреактивністю бронхів.

Бронхіальна астма є етіологічно та патогенетично неоднорідним захворюванням. Етіологічні чинники бронхіальної астми схематично діляться на екзогенні й ендогенні. До найбільш поширених екзогенних факторів належать:

1) алергізація населення (урбанізація);

2) забруднення повітряного середовища;

3) впровадження хімії в сільське господарство, промисловість і побут;

4) широке використання антибіотиків, вакцин, сироваток та ін;

5) кліматичні та природні особливості регіону (наприклад, холодний і сирий клімат, велика кількість квітучих рослин, запиленість).

Ендогенними етіологічними факторами бронхіальної астми є різні інфекційно-запальні захворювання органів дихання (гостра пневмонія, гострий і хронічний бронхіти), природжені або набуті дефекти та порушення в імунній, ендокринній, нервово-психічній, нейрогуморальній та інших системах організму.

В основі бронхіальної астми можуть бути різні специфічні (імунологічні) та (або) неспецифічні (неіммунологічні), природжені або набуті патогенетичні механізми. Слід зазначити, що гіперреактивність бронхів не є абсолютним критерієм БА, тому що може виникати при різних захворюваннях бронхіального дерева (наприклад, хронічному бронхіті). Крім того, гіперреактивність дихальних шляхів виявляється у 10-20% практично здорових людей, які реагують на вплив неспецифічних стимулів (фізичне навантаження, холод, гіпервентиляцію, тютюновий дим тощо) легкими утрудненнями дихання, кашлем, збільшенням бронхіальної секреції та т. ін. До розвитку та підтримання стану гіперреактивності бронхів при бронхіальній астмі призводить хронічний, частіше гиперергічний запальний процес, особливостями якого є переважання альтерації (пошкодження клітин) з виділенням медіаторів над іншими обов'язковими компонентами запалення - судинною реакцією з ексудацією та проліферацією клітин. Запальній реакції при бронхіальній астмі властиві паренхіматозна слизова дистрофія, серозна ексудація, еозинофільна інфільтрація слизової оболонки бронхіального дерева [15].

Нині вважається незаперечним, що в періоді загострення бронхіальної астми, а також під час нападу бронхіальної астми у слизовій бронхів розвивається та персистує хронічне асептичне запалення, що супроводжується закупоркою бронхіол слизом з епітеліальними клітинами та еозинофілами. Фактично всі клініко-патогенетичні варіанти бронхіальної астми мають відношення до реакції запалення слизової оболонки на антигени навколишнього або внутрішнього (ендогенної) середовища.

Основним проявом бронхіальної астми є більш-менш нападоподібні порушення бронхіальної прохідності, тобто зворотна (спонтанно або в результаті лікування) бронхіальна обструкція. Відновлення прохідності бронхів при бронхіальній астмі зумовлено тим, що основними патофізіологічними механізмами нападу задухи є такі зворотні компоненти бронхіальної обструкції, як запальний набряк слизової оболонки, надлишок слизу в бронхіальному дереві та спазм гладкої мускулатури бронхів. Значно меншу роль у формуванні бронхіальної обструкції при бронхіальній астмі грають її незворотні компоненти - гіперпластичні та фіброзні зміни бронхів, експіраторний колапс дрібних бронхів, гіпотонічна дискінезія трахеї і великих бронхів з пролапсом мембранозної частини на видиху, які з'являються в разі поєднання бронхіальної астми з хронічним обструктивним бронхітом і емфіземою легенів [15, 18].

У деяких хворих з важким перебігом бронхіальної астми розвивається стійкий, рефрактерний до звичайної терапії бронхообтураційний синдром - астматичний статус. Найбільш частими причинами астматичного статусу є гострі інфекції та загострення хронічних інфекцій верхніх дихальних шляхів, бронхолегеневого апарату; вірусні захворювання, невиправдане зменшення дози або відміна глюкокортикостероїдів, передозування симпатоміметичних засобів; надмірне застосування снодійних, седативних і антигістамінних препаратів, застосування нестероїдних протизапальних засобів (аспірину, бруфена, метиндол), піразолонових препаратів, анальгіну, ферментних муколітичних засобів (трипсину, хімотрипсину), антибіотиків, сульфаніламідів.

Залежно від особливостей етіопатогенетичних механізмів розрізняють три варіанти астматичного статусу при бронхіальній астмі:

1. Той, що повільно розвивається, з наростаючою механічною обтурацією бронхів. Ведучими патогенетичними механізмами є глибока блокада бета-2-адренорецепторів бронхів, виражений дефіцит глюкокортикоїдів, запальна обструкція бронхів інфекційного або алергічного генезу, пригнічення дихального центру, зниження кашльового рефлексу та природних механізмів дренування бронхів, згущення мокротиння.

2. Анафілактичний, що представляє собою анафілактичну реакцію негайного типу зі звільненням медіаторів алергії, тотальним бронхоспазмом, асфіксією в момент контакту з алергеном.

3. Алафілактоідний, при якому провідними механізмами є рефлекторний бронхоспазм у відповідь на подразнення рецепторів дихальних шляхів різними механічними, фізичними та хімічними подразниками (пункцією гайморових пазух, інтубація, бронхоскопії, вдиханням холодного повітря, різкими запахами духів, фарб, лаків); звільнення гістаміну з тучних клітин і базофілів шляхом прямого фармакологічного впливу неспецифічних подразників без участі імунологічного механізму; первинна зміна реактивності бронхів [10].

1.2 Класифікація та клінічна характеристика бронхіальної астми

Класифікація. Залежно від причин, які викликають напади, виділяють:

екзогенну бронхіальну астму - напади викликаються при впливі на дихальні шляхи алергену, що надходить із зовнішнього середовища (пилок рослин, цвілеві грибки, шерсть тварин, найдрібніші кліщі, що знаходяться в домашньому пилу). Особливим варіантом є атопічна бронхіальна астма, викликана спадково-зумовленою схильністю до алергічних реакцій;

ендогенну бронхіальну астму - напади викликають такі чинники, як інфекція, фізичне навантаження, холодне повітря, психо-емоційні подразники

бронхіальну астму змішаного генезу - напади можуть виникати, як при впливі на дихальні шляхи алергену, так і при впливу перерахованих вище факторів.

Класифікація тяжкості загострення астми. Загострення бронхіальної астми - це епізоди прогресивного наростання задишки, кашлю, свистячих хрипів, почуття стиснення грудної клітини. У цей час просвіт бронхів звужується, що супроводжується зниженням пікової швидкості видиху (ПШВ), обсягу форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1), форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ). Для оцінки тяжкості загострення проводять фізикальне обстеження, дослідження функції зовнішнього дихання, дослідження газів артеріальної крові, ЕКГ, рентгенографію органів грудної клітики [24].

Стратифікація тяжкості. При оцінці тяжкості захворювання враховують:

кількість нічних симптомів на місяць, тиждень, добу;

кількість денних симптомів на тиждень, день;

вираженість порушень фізичної активності і сну;

показники ОФВэ і ПСВ за добу;

добові коливання ОФВэ і ПСВ.

У стратифікації астми за ступенем тяжкості є поняття ступені, що відповідає визначеним градаціям ознак симптомокомплекса астми. Виділяють чотири ступеня, якщо пацієнт не приймає базисних препаратів, то кожний з цих ступенів відповідає одному з чотирьох ступенів тяжкості [20]:

Ступінь 1. Інтермітуюча астма:

Напади хвороби виникають рідко (менше одного разу на тиждень).

Короткі загострення.

Нічні напади хвороби виникають рідко (не частіше двох разів на місяць).

ОФВэ або ПСВ більше 80% від норми.

ПШВ менше за 20%.

Ступінь 2. Легка персистуюча астма:

Симптоми хвороби виникають частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на день.

Загострення можуть порушувати сон хворого, пригнічувати фізичну активність.

Нічні напади хвороби виникають, щонайменше, 2 рази на місяць.

ОФВэ або ПСВ більше 80% від норми.

ПШВ становить 20-30%.

Ступінь 3. Астма середньої тяжкості:

Напади астми виникають практично щодня.

Загострення порушують сон хворого, знижують фізичну активність.

Нічні напади хвороби трапляються дуже часто (частіше 1 рази на тиждень).

ОФВэ або ПСВ знижуються до показників від 60% до 80% від нормальної величини.

ПШВ більше за 30%.

Ступінь 4. Важка персистуюча астма:

Напади хвороби виникають щодня.

Нічні напади астми трапляються дуже часто.

Обмеження фізичної активності.

ОФВэ або ПСВ складають близько 60% від норми.

ПШВ більше за 30%.

Особливі форми бронхіальної астми. Існує декілька відокремлених клініко-патогенетичних варіантів:

рефлюкс-індукована бронхіальна астма;

аспіринова бронхіальна астма;

бронхіальна астма фізичного зусилля;

професійна астма;

нічна астма.

Клінічна картина. Основними симптомами бронхіальної астми є епізоди задишки, свистячі хрипіння, кашель і закладеність у грудній клітці. Суттєве значення має поява симптомів після контакту з алергеном, сезонна варіабельність симптомів і наявність родичів з бронхіальною астмою або іншими атопічними захворюваннями. При поєднанні з ринітом симптоми астми можуть або з'являтися лише в певну пору року, або бути присутнім постійно з сезонними погіршеннями. У деяких пацієнтів сезонне збільшення рівня в повітрі певних аероаллергенов (наприклад пилок Alternaria, берези, трави й амброзії) викликає розвиток загострень.

Зазначені симптоми можуть так само розвиватися при контакті з неспецифічними ірітантами (димом, газами, різкими запахами) або після фізичного навантаження, можуть загострюватися в нічний час і зменшуватися у відповідь на базисну терапію [24].

Напад задухи є найбільш типовим симптом астми. Характерним є вимушене положення (часто сидячи, тримаючись руками за опору) поза хворого з піднесеним верхнім плечовим поясом, грудна клітка набуває циліндричної форми. Хворий робить короткий вдих і без паузи тривалий болісний видих, супроводжуваний дистанційними хрипінняи. Дихання відбувається за участю допоміжної мускулатури грудної клітки, плечового пояса, черевного преса. Міжреберні проміжки розширені, втягнуті та розташовані горизонтально. Перкуторно визначається коробковий легеневий звук, зміщення вниз нижніх меж легень, екскурсія легеневих полів ледь визначається.

Часто, особливо при затяжних нападах, виникає біль у нижній частині грудної клітки, пов'язана з напруженою роботою діафрагми. Нападу задухи може передувати аура нападу, що виявляється чханням, кашлем, ринітом, кропив'янкою, сам напад може супроводжуватися кашлем з невеликою кількістю склоподібної мокротиння, також мокротиння може відділятися в кінці нападу. При аускультації визначається ослаблене дихання, сухі розсіяні хрипіння. Відразу ж після кашлевих поштовхів чутно збільшення кількості свистячих хрипів, як у фазі вдиху, так і на видиху, особливо в задньо-нижніх відділах, що пов'язано із секрецією мокротиння в просвіт бронхів. У міру відходження мокроти кількість хрипінь зменшується і дихання з ослабленого стає жорстким [14, 24].

Хрипи можуть бути відсутніми у хворих з важкими загостреннями внаслідок важкого обмеження повітряного потоку та вентиляції. У період загострення відзначаються так само ціаноз, сонливість, утруднення при розмові, тахікардія. Роздута грудна клітка є наслідком підвищених легеневих обсягів - необхідно забезпечувати «розправлення» дихальних шляхів і розкриття дрібних бронхів. Поєднання гіпервентиляції та бронхіальної обструкції значно збільшує роботу дихальних м'язів.

Між нападами у хворих може не спостерігатися ніяких ознак хвороби. У період між нападами у пацієнтів найчастіше виявляються свистячі хрипіння при аускультації, що підтверджують наявність залишкової бронхіальної обструкції. Іноді (одночасно з вираженою обструкцією бронхів) свистячі хрипіння можуть бути відсутніми або виявлятися лише під час форсованого видиху.

Особливим клінічним варіантом є кашльовий варіант астми, при якому єдиним проявом захворювання є кашель. Цей варіант найчастіше поширений у дітей, найбільш виражені симптоми зазвичай відзначаються в нічний час при частій денній відсутності симптомів. Важливим у діагностиці має дослідження варіабельності показників функції дихання або бронхіальної гіперреактивності, а також еозинофілія у мокротинні. Кашльовий варіант астми слід розрізняти з еозинофільних бронхітом, при якому зазначаються кашель і еозинофілія мокротинні, однак показники функції дихання та бронхіальна реактивність залишаються в нормі [18].

Бронхіальна астма фізичного зусилля. У деяких пацієнтів єдиним тригером нападу є фізична активність. Напад звичайно розвивається через 5-10 хв. після припинення навантаження та рідко - під час навантаження. Пацієнти іноді відзначають тривалий кашель, який самостійно проходить протягом 30-45 хв. Напади частіше провокуються бігом, має значення при цьому вдихання сухого холодного повітря.

1.3 Основні підходи до немедикаментозного лікування бронхіальної астми

Гідрокінезотерапія (лікування рухами у воді) - застосовується у вигляді гімнастичних вправ, витягненням у воді, корекції положенням, підводного масажу, плавання, купання, механотерапії й ігор у воді.

Фізіотерапія. Спрямована на підвищення загальної реактивності та десенсибілізацію організму, нормалізацію процесів збудження та гальмування в ЦНС. покращення бронхіальної прохідності, ліквідацію осередків хронічної інфекції, загартування. Призначають медикаментозний електрофорез, інгаляції аерозолями й електроаерозолями, аероіонотерапію, електросон, УФВ, УВЧ - терапію, ультразвук, соляні ванни, обтирання з поступовим зниженням температури води, аеротерапію, аерозольтерапію, спелеотерапію (лікування мікрокліматом соляних копалин і шахт) [20].

Бальнеотерапія - грязьові аплікації, нарзанні ванни.

Кліматотерапія: питання про вплив клімату завжди виникає при лікуванні хворих на бронхіальну астму. Його рішення відноситься до одного з найбільш складних. У разі переїзду в іншу кліматичну зону хворого відбувається період адаптації, а повернувшись додому, реадаптациі, протягом яких існує підвищений ризик загострення астми. У рекомендаціях з кліматотерапії завжди утруднений прогноз переносності місця, куди хворий може виїхати. Найбільш добрі результати дають курорти Північного Кавказу та Південного берега Криму [13].

Механотерапія - лікування фізичними вправами, виконуваними за допомогою спеціальних апаратів. Апарати бувають трьох типів: апарати типу маятника, блокового типу та ті, що діють за принципом важеля. Використовують механотерапевтичні апарати переважно загального впливу - тренажери різних конструкцій. Залежно від конструкції та технічних особливостей тренажерів можна переважно розвивати ту чи іншу рухову якість або одночасно декілька. Велотренажер, бігуча доріжка, весловий тренажер розвивають загальну, швидкісну та швидкісно-силову витривалість. Вправи з експандерами, ролерами - силу та гнучкість, а на міні батуті покращують координацію рухів. За допомогою універсальних тренажерів «Здоров'я» можна розвивати практично всі рухові якості [23].

Лікувальний масаж. Використовують періодично для підтримки нормальної діяльності ЦНС, підсилення скорочувальної здатності дихальних м'язів, збереження розтяжності грудної клітки й оптимального співвідношення фаз дихального акту, покращення загального стану організму. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон поперекових, верхньогрудних і середньошийних спинномозгових сегментів і класичний масаж. Масажують грудну клітку та спину, використовуючи основні прийоми.

Працетерапія. Використовують для відновлення та підтримання загальної працездатності та психоемоційного тонусу організму. Рекомендуються види трудової діяльності на відкритому повітрі, уникаючи втоми. Протипоказані роботи під час цвітіння дерев і рослин та інших алергізуючих чинників, які можуть викликати загострення бронхіальної астми.

Голкорефлексотерапія. Опис клінічних ефектів випереджає дослідження механізмів цього вигляду терапії. Однією з теоретичних концепцій є дія за допомогою голок на біологічно активні точки. Накопичений досвід з вживання голкорефлексотерапії при бронхіальній астмі дозволяє розраховувати на певні ефекти. Накопичений клінічний досвід і з застосування голкорефлексотерапії дозволяє розглядати її як метод, який може застосовуватися при різних формах і стадіях бронхіальної астми. Так, голкорефлексотерапію можна включати навіть у комплексну терапію астматичного стану. У деяких хворих голкорефлексотерапія використовується як основний метод лікування. Її також можна рекомендувати для протирецидивного лікування [12].

ГЛАВА 2. МЕХАНІЗМИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ДІЇ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ

Цілюща дія фізичних вправ на організм здійснюється шляхом взаємодії нервової та гуморальної систем, моторно-вісцеральними рефлексами. Будь-яке скорочення м'язів подразнює закладені в них численні нервові закінчення і потік імпульсів з них, а також з пропріорецепторів інших утворень опорно-рухового апарату, спрямовуються у ЦНС. Вони змінюють її функціональний стан і через вегетативні центри забезпечують регуляцію та перебудову діяльності внутрішніх органів. Одночасно у цьому процесі регуляції бере участь і гуморальна система, в якій продукти обміну речовин, які виникають у м'язах, потрапляють у кров і впливають на нервову систему (безпосередньо на центри та через хеморецептори) і залози внутрішньої секреції, викликаючи виділення гормонів. Таким чином, інформація про роботу м'язів по нервових і гуморальних шляхах надходить у ЦНС і центр ендокринної системи (гіпоталамус), інтегрується, а потім ці системи регулюють функцію та трофіку внутрішніх органів [23].

Ідеї функціональної терапії особливо яскраво виражені при використанні ЛФК, коли діючий на хворого фактор - фізична вправа - через нервову систему та подальші гуморальні зрушення активно втягує у вправу всі ланки системи кровообігу. Провідне значення в регуляції кровообігу належить нервовим механізмам. Нервова регуляція не лише підтримує на певному рівні артеріальний тиск, але й здійснює швидкий перерозподіл крові, зокрема при переході організму від спокою до діяльного стану. Нервовий механізм регуляції кровообігу функціонує в органічному зв'язку з гуморальними впливами.

При лікуванні необхідно враховувати, що в основі розвитку функціонального пристосування хворого до фізичних навантажень лежить процес дозованого тренування. Під впливом тренування досягається висока злагодженість функції кровообігу, обміну речовин, дихання тощо; при цьому провідною ланкою, що координує діяльність усіх основних систем організму хворого, є нервова система з її вищим відділом - корою головного мозку.

Фізичні вправи сприяють нормалізації обміну речовин, що пов'язано з поліпшенням кровообігу, дихання та діяльності інших систем організму. Впливаючи на нервову систему та м'язи фізичними вправами, добиваються відновлення функції дихального апарату, зміцнення дихальних м'язів, зменшення гіпоксії, зняття патологічних рефлексів.

ЛФК може також діяти на психічний стан хворого, сприяти врівноваженню процесів у корі великого мозку.

Основна роль у регуляції дихання належить нервовим механізмам. Встановлено, що скорочення м'язів при фізичній роботі або під час фізичних вправ активізує дихання. При м'язовій роботі нервові механізми регуляції дихання забезпечують адекватну вентиляцію. При виконанні хворими гімнастичних вправ рухи рук, співпадаючі з фазами дихання, стають умовним подразником дихальної системи, що сприяє створенню умовного рефлексу дихальної системи. Кора головного мозку при м'язовій діяльності надає не лише пускову але і коригуючу дію, тому що вона протягом усієї роботи забезпечує відповідну легеневу вентиляцію, темп і ритм дихання [23].

Інформація про газовий склад артеріальної крові надходить у дихальний центр із рефлексогенних зон переважно від хеморецепторів синокортикоїдних зон, а також від механорецепторів альвеол, бронхів, трахеї та дихальної мускулатури. При бронхіальній астмі спостерігаються якісні та кількісні зміни в сигналізації, що надходить у дихальний центр, і відповідної імпульсації, що прямує до систем, які забезпечують дихання.

Систематично застосовані фізичні вправи, покращуючи крово - та лімфообіг у легенях і плеврі, сприяють швидшому розсмоктуванню ексудату. При регенераторних процесах відбувається їх стимуляція та пристосування структур регенеруючих тканин до функціональних вимог. Атрофічні та дегенеративні зміни можуть частково піддатися зворотньому розвитку. Це стосується рівною мірою легеневої тканини, дихальних м'язів, суглобового апарату грудної клітки та хребта. Фізичні вправи сприяють запобіганню ряду ускладнень, які можуть развиватися в легенях і плевральної порожнини (спайки, абсцеси, емфізема, склероз), і вторинних деформацій грудної клітки. Суттєвим результатом трофічної дії фізичних вправ є відновлення еластичності та рухливості легень. Поліпшення оксигинації крові при виконанні дихальних вправ активізує обмінні процеси в органах і тканинах усього організму.

Фізичні вправи при їх лікувальному використанні, рефлекторно та гуморально збуджуючи дихальні центри, сприяють поліпшенню вентиляції та газообміну. Під впливом заняття з лікувальної фізичної культури підвищується загальний тонус і покращується нервовопсихічний стан хворого; тонізується ЦНС; покращуються нервові процеси в корі великих півкуль головного мозку і взаємодії кори та підкіркових центрів; активізуються захисні сили організму; створюється оптимальний фон для використання всіх механізмів лікувальної дії фізичних вправ. Все це є проявом тонізуючої дії лікувальної фізичної культури [23].

При будь-якому захворюванні органів дихання, погіршенні дихальної функції в порядку пристосування організму формуються мимовільні компенсації. При поєднанні з різними умовами подразниками вони можуть закріплюватися й автоматизуватися. У ранній період захворювання, застосовуючи вправи з рідким і глибоким диханням, вдається швидше сформувати раціональну компенсацію. Прості дихальні вправи та дихальна гімнастика з вимовленням звуків рефлекторно зменшують спазм бронхів і бронхіол за рахунок впливу носоглоткового рефлексу. При виконанні фізичних вправ мобілізуються допоміжні механізми кровообігу, підвищується утилізація кисню тканинами. Це сприяє боротьбі з гіпоксією.

При необхідності сприяти виділенню патологічного вмісту (слиз, гній, продукти розпаду тканин) з легенів або воздухоносних шляхів фізичні вправи можуть надавати симптоматичну лікувальну дію.

Використання фізичних вправ може сприяти нормалізації порушеної дихальної функції. В основі механізму нормалізації лежить перебудова патологічно зміненої регуляції функції органів зовнішнього дихання. За рахунок довільного керування усіма доступними компонентами дихального акту досягається повне рівномірне дихання, належне співвідношення вдиху та видиху та акцент на видиху, необхідна глибина (рівень) дихання, повноцінне розпрямлення легенів (ліквідація ателектазів) і рівномірна їх вентиляція. Поступово формується довільно керований повноцінний дихальний акт, що закріплюється в процесі систематичного тренування по механізму утворення умовних рефлексів. Нормалізація газообміну при цьому відбувається за рахунок дії не лише зовнішнього, але і тканьового дихання.

Усі названі вище механізми лікувальної дії фізичних вправ дозволяють визначати лікувальну фізичну культуру як:

метод неспецифічної терапії, що втягує у відповідну реакцію організм на усіх його рівнях;

метод патогенетичної терапії, що впливає на загальну реактивність організму, механізми розвитку і перебігу патологічного процесу;

метод функціональної терапії, що стимулює і відновлює функцію органа або системи, загалом всього організму;

метод підтримуючої терапії, що підтримує та розвиває пристосувальні процеси, зберігаючи функцію ураженої системи та життєдіяльності людини;

лікувально-педагогічний процес, що передбачає свідому і активну участь хворого у лікуванні, вирішуючи тим самим певні завдання самовиховання та використання хворим набутих навичок занять фізичними вправами у подальшому повсякденному житті [17, 23].

ГЛАВА 3. МЕТА, ЗАВДАННЯ, ФОРМИ, ЗАСОБИ ТА МЕТОДИКИ

ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ НА САНАТОРНОМУ ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Санаторне лікування проводиться як у спеціальних санаторіях, розташованих на півдні країни, так і в місцевих санаторіях. Реабілітація хворих на бронхіальну астму спрямована на досягнення стійкої ремісії.

Основою санаторного лікування є санаторно-курортний режим, який передбачає спеціально складений спосіб і ритм життя пацієнтів під час перебування у санаторії; продумане застосування фізичних тренувань і відпочинку, сну, харчування; правильне чергування фізіотерапевтичних процедур та інших лікувальних чинників; поступове загальне навантаження на організм. Розрізняють такі санаторно-курортні режими: слабкої, помірної й інтенсивної дії.

Режим №1 - слабкої дії, призначають у перші 3-5 днів під час акліматизації та пристосування до нових умов життя. Всі лікувальні заходи спрямовані на поступову адаптацію хворого та носять щадний характер. Рухова активність передбачається у щадному режимі.

Режим №2 - помірної дії, передбачає помірну тренувальну дію кліматотерапевтичних процедур: повітряних і сонячних ванн, морських купань, водолікувальних процедур, газових і мінеральних ванн, недовготривалих, із невеликою концентрацією інгредієнтів. Рухова активність розширюється і здійснюється за щадно-тренувальним режимом.

Режим №3 - інтенсивної дії, є заключним. В останні 10-12 днів призначають кліматобальнео- та гідро процедури за тренувальним режимом: збільшення часу дії та концентрації інгредієнтів у воді, частіше їх застосування. Руховий режим - тренувальний із застосуванням практично всіх засобів фізичної реабілітації.

Перебування у санаторії хворих на БА суттєво впливає на нервово-психічну сферу пацієнтів. Виключення із повсякденних побутових і службових обставин, лікарняних умов; і сприятливий вплив гарних природно-ландшафтних чинників, прогулянок і туризму, плавання та гідропроцедур, спортивних ігор, розважальних заходів викликає позитивні емоції, відвертає від неприємних думок. Усе це сприяє психічній реабілітації хворого.

Термін перебування пацієнтів у санаторіях здебільшого 24 дні, а в деяких випадках може подовжуватися [7, 23].

Метою ЛФК на санаторному етапі реабілітації хворих на бронхіальну астму є побутова та професійна адаптація хворого.

Основні завдання ЛФК:

Загальне тренування організму хворого.

Підвищення тонусу ЦНС та її тренування.

Дихальну мускулатуру хворого, для запобігання розвитку у хворого емфіземи легенів.

Розвиток механізму повного дихання з переважним тренуванням видиху.

Збільшення рухливості діафрагми та грудної клітки.

Навчити хворого вільному м'язовому розслабленню.

Навчити хворого керувати своїм диханням для того, щоб володіти ним під час астматичного нападу.

Збільшення функціональних резервів за допомогою тренування.

Досягнення регресії зворотних і стабілізація необоротніх змін у легенях.

У разі наявних змін з боку серцево-судинної системи додається завдання з тренування та зміцнення апарату кровообігу.

Засоби. До засобів ЛФК належать фізичні вправи та природні чинники. Основними серед них є вправи, які у ЛФК застосовують у вигляді гімнастичних і спортивно-прикладних вправ та ігор. Широко використовують гімнастичні вправи, які легко дозувати. Це дає змогу змінювати величину навантаження хворим у процесі заняття у різні періоди лікування. Гімнастичні вправи класифікуються за анатомічною ознакою (для м'язів голови, шиї, рук, ніг, тулуба); за активністю виконання (активні, активні з допомогою та зусиллям, пасивні, активно-пасивні); за характером вправ (дихальні, коригувальні, на координацію рухів, підготовчі т. ін.); за використанням предметів і приладів (без них, з ними, на них) [22].

Розрізняють вправи, які переважно загально впливають на організм, - загальнорозвивальні вправи та ті, що діють локально на хворий чи травмований орган, - спеціальні. Співвідношення цих двох груп вправ у комплексах лікувальної гімнастики для хворих на БА змінюється залежно від клінічного перебігу захворювання, статі та віку хворого, рухового режиму та періоду застосування ЛФК.

До спортивно-прикладних вправ і ігор відносять ходьбу, біг, стрибки, лазіння, повзання, метання, елементи та цілісні побутові та трудові дії; пересування на лижах, ковзання, плавання, веслування, їзда на велосипеді, прогулянки, екскурсії, туризм. Призначають спортивно-прикладні вправи, переважно, для тренування організму, відновлення складних рухових навичок, фізичних якостей та психоемоційного стану пацієнтів; удосконалення та закріплення постійних компенсацій, загальної тренованості організму [16, 23].

Ходьба є складовою частиною практично всіх занять з ЛФК і широко використовується при переважній більшості захворювань і травм, і зокрема БА так само. Залежно від завдань вона може застосовуватись як спеціальна вправа, так і загального впливу, бути засобом розвантаження та поступового тренування організму до зростаючих фізичних навантажень.

Біг суттєво впливає на серцево-судинну та дихальну систему, обмін речовин. Звичайно він використовується на початкових стадіях деяких захворювань, а також у період одужання, як засіб підготовки до навантажень побутового та трудового характеру. В заняттях з лікувальної гімнастики біг чергують із ходьбою та суворо дозують.

Стрибки відносять до вправ підвищеної інтенсивності, що ставлять значні вимоги до організму хворого. Вони сприяють удосконаленню координації рухів і швидкості рухової реакції, зміцнюють опорно-руховий апарат, частіше призначають у формі підскоків і вправ зі скакалкою [1, 2].

Лазіння по горизонтальній, вертикальній і похилій площинах, драбині, канату застосовують для зміцнення м'язів рук, ніг і тулуба, для розвитку рухливості у суглобах верхніх і нижніх кінцівок та покращення координації рухів [10].

Повзання застосовують із положення опору на колінах, що сприяє розвантаженню та покращенню рухливості хребта.

Метання складаються із кидків малих м'ячів у ціль, передавання надувних і набивних м'ячів партнерові. Ці вправи сприяють розвитку сили м'язів плечового поясу, збільшують рухливість суглобів, удосконалюють м'язово-суглобну чутливість, координацію рухів, викликають позитивні емоції у хворих [8, 16].

Пересування на лижах сприяє загальному зміцненню організму, збільшує силу великих м'язових груп, позитивно впливає на хворих з функціональними розладами нервової системи.

Плавання показане при захворюваннях серцево-судинної системи та зокрема при БА. Воно сприяє вдосконаленню терморегуляції, загартуванню організму [17].

Прогулянки, екскурсії, туризм, теренкур застосовують з метою покращення загального фізичного та психоемоційного стану.

Ігри поділяють на ті, що проводяться на місці, малорухливі, рухливі та спортивні. Вони спрямовані на вдосконалення координації рухів, швидкості рухової реакції, розвиток уваги, відволікання хворого від думок про хворобу, емоційного тонусу. Ігри на місці та малорухливі застосовують у вступній, або заключній частині занять лікувальною гімнастикою, або самостійною формою на післялікарняному етапі реабілітації.

Природні чинники - сонце, повітря та воду - використовують у процесі застосування різноманітних форм ЛФК для підвищення опірності організму негативним впливам зовнішнього середовища та з метою його оздоровлення і загартування [20].

Форми. На санаторному етапі реабілітації застосовують усі можливі форми ЛФК хворих на БА. Широко використовуються фізичні вправи у вигляді лікувальної гімнастики, самостійних занять, лікувальної ходьби, теренкуру, гідрокінезотерапії, ранкової гігієнічної гімнастики, спортивних вправ та ігор. Разом з цим підвищується важливість психотерапії, бальнеотерапії, фізіотерапії та дієтотерапії [13, 23].

Ранкову гігієнічну гімнастику виконують після сну в залах ЛФК з музичним супроводом, поєднуючи з прогулянками та водними процедурами. Комплекси ранкової гігієнічної гімнастики складаються із загальнорозвивальних вправ. Тривалість її від 5 до 20 хв.

У комплекс лікувальної гімнастики включають вправи для загального розвитку та спеціальні. Їх співвідношення змінюється залежно від рухового режиму, періоду застосування ЛФК і стану хворого. Заняття лікувальною гімнастикою складаються з трьох частин: вступної, основної та заключної. Вступна частина становить 10-20% часу всього заняття, її мета - підготовка організму до виконання вправ основної частини, засобами є ходьба, елементарні гімнастичні вправи для верхніх і нижніх кінцівок, дихальні вправи, вправи на увагу. Основна частина становить 50-70% часу заняття лікувальною гімнастикою. У ній вирішуються головні завдання. Вправи для загального розвитку чергують із спеціальними, додатково включають спортивно-прикладні вправи. Заключна частина заняття з лікувальної гімнастики триває 10-20% часу, її завданням є зменшення фізичного навантаження та приведення організму до спокійного стану. Цього досягають, виконуючи дихальні вправи, ходьбу, вправи на розслаблення [23].

У лікувальному курсі необхідно щодня частково змінювати й ускладнювати вправи, що застосовуються. До заняття з лікувальної гімнастики слід вводити 15% нових вправ, а вже відомі повторюються для того, щоб забезпечити закріплення рухових навичок.

Теренкур - дозована ходьба за спеціальними маршрутами, залежно від довжини дистанції та крутизни схилу поділяється на:

Маршрут №1 - 500 м, 2-5°.

Маршрут №2 - 1000 м, 5-10°.

Маршрут №3 - 2000 м, 10-15°.

Маршрут №4 - 3000-5000 м, 15-20°.

Окрім цих показників фізичне навантаження дозується за темпом ходьби та кількістю зупинок для відпочинку.

Спортивні вправи й ігри застосовують для вдосконалення координації рухів, фізичних навичок, професійних навичок, тренування організму; підвищення загальної працездатності та психоемоційного тонусу [11].

У передостанні 3-4 дні курсу хворих навчають тих гімнастичних вправ, що будуть рекомендовані у наступних заняттях у домашніх умовах.

Обсяг методичного матеріалу, інтенсивність і складність фізичних вправ у занятті мають відповідати руховому режиму, що призначений хворому.

Методи проведення лікувальної гімнастики при бронхіальній астмі на санаторному етапі реабілітації залежать від рухового режиму, періоду застосування фізичних вправ. Розрізняють такі методи: індивідуальний, малогруповий, груповий і самостійний. На початку I періоду (щадний) заняття лікувальної гімнастики проводять за індивідуальним методом, а у його кінці хворих з однаковими захворюваннями та клінічним перебігом хвороби, функціональними можливостями організму можна об'єднати у групи з 3-4 осіб. З такими нечисленними групами розпочинаються заняття у II періоді. Однак деякі хворі, за призначенням лікаря, можуть продовжувати заняття індивідуально. У III періоді - тренувальному, переважає груповий метод проведення занять з лікувальної гімнастики, але застосовується і самостійний метод.

Індивідуальні заняття лікувальною гімнастикою рекомендуються у формі комплексу спеціальних фізичних вправ, які хворі виконують самостійно кілька разів протягом дня. Вони вивчаються пацієнтом в присутності реабілітолога та застосовуються спочатку для попередження ускладнень, розвитку компенсаторних рухів, а згодом для відновлення рухових навичок, фізичних якостей і функцій організму. Індивідуальні заняття значно підвищують ефективність лікувальної гімнастики [11, 14, 19].

Після закінчення нападу для полегшення видалення мокротиння, усунення виникаючих ділянок ателектазів і для профілактики бронхопневмонії показані спеціальні дихальні вправи з повільним повним видихом. В основному ж лікувальну гімнастику назначають у період між нападами при поліпшенні загального стану хворого. Заняття слід починати та закінчувати легким масажем обличчя, передпліч та грудної клітки, з цією метою застосовуються вправи на розслаблення м'язів верхнього плечового пояса та грудної клітки. Курс лікувальної гимнастики можна умовно розділити на два періоди: підготовчий і тренувальний. Підготовчий період необхідний хворому для ознайомлення зі спеціальними вправами, для відновлення механізму правильного дихання, а реабілтологу для ознайомлення з функціональними можностями хворого. Тривалість його 2-3 дні, темп виконання вправ - повільний. У тренувальному періоді застосовується широкий арсенал загальнорозвивальних, спеціальних і дихальних вправ, метою яких є повністю зняти несприятливі наслідки астматичного нападу, здійснити тренування апарату зовнішнього дихання, поліпшити газообмін, інтенсифікувати обмінні процеси, підвищити працездатність організму в цілому. Темп - повільний і середній, тривалість - від 2 до 3 тижнів. У заняття ЛГ необхідно включати найпростіші, легко виконувані вправи - у вигляді згинань, розгинань і приведення кінцівок, а також вправи на розгинання тулуба, нахили вперед, у боки [1, 22].

У тренувальний період активно використовуються гімнастичні предмети (ціпок, м'яч), вправи на гімнастичній стінці. Спеціальні фізичні вправи спрямовані на тренування та розвиток функцій і органів, порушених у зв'язку із захворюваннями. Так як при бронхіальній астмі порушена рухливість грудної клітки, то найбільшу увагу при бронхіальній астмі приділяється спеціальним дихальним вправам - як статичним, з яких важливо приділяти увагу діафрагмальному диханню, так і динамічним. До таких вправ відносяться:

1. Вправи з повільним повноцінним і подовженим видихом, тому що вони забезпечують більш повне видалення повітря з емфізематозно розтягнутих альвеол через звужені бронхіоли та тренують діафрагму і черевний прес, беруть участь у здійсненні повного видиху.

2. Вправи з вимовою голосних і приголосних звуків, розраховані на розвиток вольового свідомого керування видихом самим хворим з тим, щоб зробити його рівномірним, замість переривчастого, спастичного. Вібрація ж верхніх дихальних шляхів сприяє зниженню спазму бронхів при видиху.

3. На заняттях з лікувальної гімнастики хворого навчають порідшанню частоти дихання, що зменшує надлишкову вентиляцію легенів.

4. Надування камери та гумових предметів.

Хворим на бронхіальну астму протипоказані вправи, пов'язані з напруженням і затримкою дихання. Підбір вправ і тривалість лікувальної гімнастики при бронхіальній астмі носять суто індивідуальний характер, залежать від фізичної підготовленості хворих і тяжкості захворювання.

Лікувальна ходьба. Використовується з метою поступового підвищення рівня фізичної працездатності, загального тренування організму та займає важливе місце в комплексі заходів на санаторному етапі реабілітації. Дозується вона легко та точно: довжиною дистанції і часом, темпом і довжиною кроків, рельєфом місцевості. Необхідно звертати увагу на рівне правильне дихання, акцентувати видих. Ходьбу необхідно проводити в літній і зимовий час, привчаючи організм до низьких температур. Залежно від тяжкості захворювання можна застосовувати біг у повільному темпі.

Велотренажери на санаторному етапі використовують для розвитку витривалості та тренування серцево-судинної системи [16].

Теренкур. При дозуванні фізичного навантаження під час теренкуру рекомендується враховувати результати оцінки функціональних резервів основних систем організму, величину енергетичного рівня навантаження на маршруті, враховувати вік хворого та клінічний перебіг захворювання.

Хворим з високими функціональними резервами та рівнем аеробної спроможності, більшим за 75%, необхідно включати інші форми дозованих фізичних навантажень з великою енерготратою, наприклад, біг трусцьою, туризм тощо.

Методика. При щадному руховому режимі застосовують такі форми ЛФК: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, ходьба, плавання.

Ранкова гігієнічна гімнастика складається із 8-10 елементарних за формою вправ для основних груп м'язів і суглобів рук, плечового поясу, ніг, спини, черевного пресу, виконуваних із вихідних положень, сидячи та лежачи. Число повторень -6-8 разів, темп - повільний і середній. Загальна тривалість заняття ранкової гімнастики - 10-12 хвилин.

Лікувальна гімнастика проводиться груповим методом з виконанням 15-20 вправ у повільному та середньому темпі, малої та помірної інтенсивності. Навантаження підвищується поступово, амплітуда-неповна. Широко використовуються дихальні вправи за схемою 1:1- 1:2 (див. компл. 1).

Плавання може бути призначене при температурі води не менше за 22°C і повинне проводитися від 5 до 10 хвилин і інтервалами відпочинку через 2-5 хв. Загальна тривалість купання - від 3 до 10 хв. Перед входом у воду треба підготовити тіло обтиранням і обливанням водою, яке починається з рук, обличчя, потилиці, грудей, спини, ніг. У воді призначається в основному 4-5 легкі та єлементарні вправи - ходьба, піднімання колін, присідання із положення, стоячи в воді по пояс, руки в боки, рухи руками вперед, в боки, назад із положення, стоячи в воді по груди, тощо.

При щадно-тренувальному руховому режимі застосовують такі форми ЛФК: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, дозована ходьба, гребля, плавання.

Ранкова гігієнічна гімнастика складається із 12-15 вправ, які виконуються впродовж 12-15 хвилин, з 6-8 повтореннями в повільному та середньому темпі. До комплексу вправ включають повільний біг, рухливі ігри й естафети. Вихідні положення - стоячи, сидячи, лежачи.

Лікувальна гімнастика проводиться в формі уроків з виконанням 20-25 загальнорозвивальних вправ, у тому числі вправ з предметами - гімнастичні палки, скакалки, булави, обручі, тощо. Кількість повторень - 6-8-10 разів у залежності від фізичної спроможності хворого. Інтенсивність мала, середня (див. компл. 2).

Плавання. Призначається активне плавання брасом, кролем на спині та грудях.

Дозована ходьба проходить переважно по рівній місцевості до 3-х км в середньому темпі без зупинок для відпочинку. Навантаження збільшується за рахунок збільшення дистанції та коротких відрізків на біг підтюпцем із збереженням сталого темпу ходьби.

Заняття на греблі проводиться в залі ЛФК на спеціальному тренажері з тривалістю до 20 хв., під суворим контролем реабілітолога.

При тренувальному руховому режимі застосовуються всі форми та засоби ЛФК, що і при щадно-тренувальному руховому режимі, але їх інтенсивність, протяжність і кількість збільшується. До тогож у цьому періоді додаються лижні прогулянки в зимовий період часу. Більшу увагу приділяють продовженим і малоінтенсивним вправам. До занятть з лікувальної гімнастики активно включається ходьба та застосовується біг «підтюпцем». Заняття з лікувальної гімнастики тривають в часі та становлять 25-30 хв. (див. компл. 3).

Комплекс 1.

Комплекс вправ для хворих на бронхіальну астму при щадному руховому режимі, на санаторному етап фізичної реабілітації

№	Вихідне положення	Зміст	Дозу-вання	Темп	Методич-ні вказівки
1	2	3	4	5	6
Підготовча частина. Підрахунок пульсу
1.	Сидячи на скамійці, руки до плеч	1 - зробити вдих; 2 - нахилити тулуб вперед; 3 - зробити довгий видих з вимовою звуків: г-а-а, або г-о-о	4-6 разів	Повільний	Стежити за диханням
2.	Сидячи, руки на пояс	1-4 - колові рухи головою вправо; 5-8 - вліво	4-6 разів	Повіль ний	Дихання вільне
3.	Сидячи, руки по боках	1-4 - колові рухи в ліктьових суглобах до себе; 5-8 - від себе	4-6 разів	Середній	Дихання вільне
4.	Сидячи, руки до плеч	1-4 - колові рухи в плечових суглобах вперед; 5-8 - назад	4-6 разів	Середній	Дихання вільне
5.	Сидячи, руки вздовж тулуба	1 - руки вгору, вдих; 2 - опустити, видих	4-6 разів	Повільний	Слідкува-ти за диханням
Основна частина
6.	Стоячи, руки на пояс	1 - нахил вправо, видих; 2 - в. п., вдих; 3-4 - те саме вліво	4-6 разів	Середній	Дихання вільне
7.	Стоячи, руки вздовж тулуба	Грудне дихання. На вдиху піднімати грудну клітку, на видиху - опускати	8-10 разів	Повільний	Стежити за диханням
8.	Сидячи, руки упор ззаду	1- підняти праву ногу, видих; 2 - в. п., вдих; 3-4 - те саме лівою	4-6 разів	Середній	Дихання вільне
9.	Сидячи, руки вздовж тулуба	1 - нахил тулуба вперед, руки до ніг, вдих; 2 - в. п., руки в боки, видих	6-8 разів	Повільний	Вільне дихання
10.	Сидячи, руки на пояс	1 - лікті вперед, видих; 2 - лікті назад, вдих	6-8 разів	Середній	Вільне дихання
11.	Сидячи, ноги зігнуті в колінах, руки вздовж тулуба	Пасивний відпочинок, спокійне дихання	10-15 с	Повільний	Вільне дихання
12.	Сидячи, руки вздовж тулуба	1 - нахил тулуба вперед, видих; 2 - в. п., вдих	6-8 разів	Повіль-ний	Дихання вільне
13.	Стоячи, руки за спину в замок	1 - руки відвести назад, вдих; 2 - в. п., видих ...

Подобные документы

• Лікувальна фізкультура при артритах на стаціонарному етапі реабілітації

  Загальна характеристика, етіологія і патогенез, класифікація та клінічна характеристика артритів. Основні підходи до немедикаментозного і відновного лікування захворювання, механізми лікувальної дії фізичних вправ, методики лікувальної фізичної культури.
  
  контрольная работа [124,6 K], добавлен 16.08.2010
  

• Засоби фізичної реабілітації, які доцільно застосовувати в комплексі реабілітаційних заходів у хворих з хронічним гепатитом на поліклінічному етапі

  Етіологія хронічних гепатитів. Підходи до медикаментозного і відновлювального лікування хронічних гепатитів. Мета, завдання, засоби, методи і методики лікувальної фізичної культури при хронічних гепатитах на поліклінічному етапі фізичної реабілітації.
  
  курсовая работа [140,6 K], добавлен 11.01.2017
  

• Лікувальна фізична культура при нестабільній стенокардії на стаціонарному етапі реабілітації

  Завдання, форми, засоби та методики лікувальної фізичної культури при нестабільній стенокардії на стаціонарному етапі фізичної реабілітації. Охорона праці в роботі фізичного реабілітолога у лікувально-профілактичних закладах терапевтичного профілю.
  
  курсовая работа [64,3 K], добавлен 04.04.2015
  

• Реабілітація бронхіальної астми у дітей

  Форми бронхіальної астми у дітей, її етіологія та патогенез, клінічні прояви і діагностика. Обгрунтування застосування танцювальної терапії та методики Стрельникової в реабілітації хворих дітей. Аналіз ефективності корекційної програми в умовах санаторію.
  
  курсовая работа [231,9 K], добавлен 17.10.2012
  

• Використання комплексу методів фізичної реабілітації в лікуванні хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару

  Етіологія і патогенез бронхіальної астми. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при лікуванні хворих на бронхіальну астму, позитивний вплив лікувального масажу, фізіо- і дієтотерапії. Оцінка ефективності комплексу методів фізичної реабілітації.
  
  дипломная работа [297,9 K], добавлен 15.02.2014
  

• Лікувальна фізична культура при хронічному бронхіті

  Вивчення основних форм лікувальної фізичної культури при бронхітах. Визначення та аналіз ролі дренажних вправ для евакуаторної функції бронхів. Розгляд дихальних вправ, що тренують м’язи вдиху і видиху. Ознайомлення із вправами при бронхіальній астмі.
  
  презентация [13,4 M], добавлен 05.05.2019
  

• Фізична реабілітація при ішемічній хворобі серця на лікарняному етапі

  Етіологія, патогенез, клінічна картина ішемічної хвороби серця. Клініко-фізіологічні закономірності застосування засобів фізичної реабілітації. Лікувальна фізична культура для хворих оперованих із приводу ішемічної хвороби серця на стаціонарному етапі.
  
  курсовая работа [49,8 K], добавлен 07.02.2009
  

• Лікувальна фізична культура в комплексній реабілітації при захворюванні невриту лицьового нерва

  Анатомія і фізіологія лицьового нерва. Методика оздоровчої фізичної культури для осіб з функціональними захворюваннями нервової системи. Використання фізичної реабілітації в галузі лікувальної фізичної культури при різних захворюваннях систем та органів.
  
  дипломная работа [139,0 K], добавлен 15.01.2010
  

• Фізична реабілітація

  Клінічна картина, етіологія, лікування при гострому та хронічному простатитах. Лікувальна фізкультура як складова фізичної реабілітації в лікуванні захворювань передміхурової залози. Оцінка ефективності засобів фізичної реабілітації на організм хворих.
  
  контрольная работа [261,7 K], добавлен 08.03.2015
  

• Реабілітаційна програма для хворого з бронхіальною астмою

  Прояви бронхіальної астми. Етапи розвитку, форми та ступені тяжкості захворювання. Реабілітаційна програма, дані обстеження. Особливості фізіотерапії бронхіальної астми. Лікувальна гімнастика, приблизний комплекс вправ. Оцінка ступеню відновлення хворого.
  
  контрольная работа [38,3 K], добавлен 27.09.2014
  

• Роль лікувальної фізичної культури та дієтотерапії

  Історія розвитку лікувальної фізичної культури, її фізіологічне обґрунтування, основні педагогічні принципи побудови методики та застосування при захворюваннях. Загальні принципи лікувального харчування та вплив його факторів на процеси одужання.
  
  реферат [43,2 K], добавлен 26.09.2009
  

• Лікувальна фізкультура при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки

  Загальна характеристика, етіологія і патогенез, класифікація та клінічна характеристика виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Основні підходи до немедикаментозного i відновного лікування при захворюваннях, лікувальна дія фізичних вправ.
  
  курсовая работа [43,6 K], добавлен 16.08.2010
  

• Фізична реабілітація при гіпертонічній хворобі

  Причини виникнення і клінічна течія гіпертонічної хвороби (ГХ). Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Ступені та симптоми ГХ. Основні принципи її лікування. Удосконалення професійної підготовки студентів інституту фізичної культури та реабілітації.
  
  реферат [26,5 K], добавлен 08.09.2009
  

• Фізична реабілітація при неврозах

  Погляди на проблему реабілітації хворих з неврозами. Етіологія та патогенез, клінічна картина та симптоматика неврозів, методи їх діагностики та лікування. Клініко-фізіологічне обґрунтування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях на невроз.
  
  курсовая работа [108,7 K], добавлен 23.03.2015
  

• Вплив освітньої програми на ефективність лікування бронхіальної астми в дітей

  Психологічні особливості дітей, хворих на бронхіальну астму і методи психологічної допомоги. Методика фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму. Вплив спеціальної освітньої програми на перебіг захворювання та ефективність лікування.
  
  автореферат [59,2 K], добавлен 09.03.2009
  

• Комплексна фізична реабілітація при порушеннях постави

  Характеристика і етапи формування нормальної постави; етіологія, патогенез, класифікація і клінічна характеристика її порушень. Фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм дітей і підлітків при порушеннях постави.
  
  дипломная работа [2,9 M], добавлен 25.05.2012
  

• Клінічно-параклінічна ефективність базисної терапії тяжкої бронхіальної астми в дітей залежно від типу ацетилювання

  Аналіз клінічно-параклінічної ефективності профілактичної терапії дітей, хворих на тяжку бронхіальну астму. Зменшення частоти неконтрольованого перебігу тяжкої бронхіальної астми. Гіперсприйнятливість дихальних шляхів за показником лабільності бронхів.
  
  статья [226,3 K], добавлен 31.08.2017
  

• Сучасні методи фізичної реабілітації підлітків зі сколіозом

  Анатомія та фізіологія хребта. Етіологія, класифікація та епідеміологія сколіозу. Лікування сколіотичної хвороби. Програма фізичної реабілітації підлітків зі сколіозом. Посадові обов'язки медичної сестри з лікувальної фізкультури та лікувального масажу.
  
  дипломная работа [4,0 M], добавлен 12.03.2014
  

• Фізична реабілітація при пневманії

  Особливості фізичної реабілітації при пневмонії на стаціонарному етапі. Загальна характеристика етапів реабілітації. Механізм лікувальної дії фізичних вправ. Індивідуальна програма реабілітації пацієнта, який переніс пневмонію, за допомогою ЛФК.
  
  курсовая работа [39,5 K], добавлен 13.04.2016
  

• Фізична реабілітація при радикуліті

  Етіологія, патогенез та діагностика радикуліта. Значення нервової системи, її функціонування. Підходи до фізичної реабілітації при радикуліті, клініко-фізіологічне обґрунтування. ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія, нетрадиційні засоби реабілітації.
  
  курсовая работа [58,3 K], добавлен 23.10.2016
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам