Алкоголізм подружньої пари: клінічні та соціально-психологічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Алкоголізм подружньої пари: клінічні та соціально-психологічні аспекти

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук

Загальна характеристика роботи

Боротьба з алкоголізмом у наш час залишається однією з найактуальніших і ще далеко не розв'язаних медичних і соціаль-них проблем. Негативні соціальні, психологічні та соматичні наслідки алкоголізму спричиняють серйозну занепокоєність світової громадськості і органів охорони здоров'я. Одним із таких негативних наслідків є криза і розпад сім'ї, до якого нерідко призводить порушення сексуального здоров'я при алкоголізмі у чоловіків і жінок. Поширеність алкоголізму, у тому числі серед людей молодого, найактивнішого, репродуктивного віку, визначає особливу актуальність досліджуваної проблеми.

Актуальність теми дослідження. Велика частота розлук при алкоголізмі, в тому числі внаслідок порушення сексуальної функції подружжя, є безперечним фактом, а останні десятиріччя число розлук зі цієї причини не тільки досягло дуже високої цифри - до 31%, за даними А.Н. Штанька (1987), а й зростає надалі.

Патогенетичну роль алкоголізму в розвитку порушень сексуальної функції давно відзначено дослідниками, зокрема у працях А. Нохурова (1978), Н.Н.Іванця, А.Л.Ігоніна (1983), Я.Л. Гуревича, І.К. Сосіна, В.В. Кришталя (1990), А.К. Напреєнка (1993), Г.Т. Сонника (1993), L.I. Kern, R.O. Hawkins (1980), E.M. Farmer (1982), R.C. Schiavi et al. (1995).

Проте патогенез і клініка сексуальних розладів у чоловіків і жінок, хворих на алкоголізм, і сексуальної дисгармонії подружньої пари, що виникає при цьому, вивчено недостатньо. Існуючі дослідження, як правило, стосуються лише сексуальних порушень у самого хворого, здебільшого в них практично ігнорується парний характер сексуальної функції, тобто той факт, що порушення сексуального здоров'я завжди являє собою «хворобу двох». Не менш суттєвою прогалиною в розробці досліджуваної проблеми є й те, що автори приділяють дуже мало уваги соціальній, психологічній та соціально-психологічній дезадаптації подружжя, що відіграє величезну роль у розвитку сексуальної дисгармонії, особливо при такому тривалому хронічному захворюванні, як алкоголізм.

Таким чином, з позицій системного підходу проблему порушення сексуального здоров'я при алкоголізмі слід вважати недосить розробленою. Відсутність системних досліджень призвела до того, що до останнього часу мало вивчені і не дістали належного висвітлення в літературі причини, механізми розвитку, перебіг і клінічні прояви сексуальної дисгармонії подружньої пари при алкоголізмі в одного і, особливо, в обох з подружжя, тобто при сімейному алкоголізмі, з врахуванням більш злоякісного перебігу цього захворювання у жінок. Це зумовило й відсутність патогенетично обгрунтованої системи корекції даної патології, розробка якої є важливою умовою розв'язання такої серйозної медичної і соціальної проблеми.

Зазначені обставини визначили актуальність і необхідність проведення цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану НДР Харківського інституту удосконалення лікарів «Пошук нових методів лікування наркологічних захворювань» (№ держ. реєстрації 0.13.00 (033 - 92.0.09.02) 201 - 92).

Мета дослідження - на основі міждисциплінарного вивчення причин, механізмів розвитку, клініко-соціально-психологічних особливостей алкоголізму в аспекті подружньої пари і цілеспрямованого виявлення взаємозв'язку формування алкогольної залежності з порушенням сексуального здоров'я розробити нові підходи до його сімейної психотерапевтичної корекції.

Завдання дослідження. Згідно з поставленою метою в роботі розв'язувалися такі завдання.

На моделі подружньої пари, в якій чоловік, жінка або обидва з подружжя хворіють на алкоголізм, виявити клініко-соціально-психологічні особливості захворювання та його взаємозв'язок з соматосексуальним, психосексуальним розвитком і формуванням сексуальної поведінки.

Визначити клініко-соціально-психологічні закономірності взаємовпливу формування алкоголізму і сексуальних розладів у хворих на алкоголізм чоловіків і жінок у рамках подружньої пари.

Визначити роль соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних і соматогенних чинників у генезі взаємозв'язків порушення сексуального здоров'я при алкоголізмі в подружній парі.

Виявити причини, умови розвитку, варіанти та форми сексуальної дисгармонії при алкоголізмі у чоловіка, у дружини і в обох із подружжя, а також клінічні прояви визначених форм дисгармонії як їхні диференційно-діагностичні критерії.

Вивчити особистісні відмінності подружжя, мотивацію сексуальної поведінки, мотиви статевого акту, типи шлюбу при алкоголізмі та їхній зв'язок із прогресуванням цього захворювання, а також сформолювати концепцію патологічної сім'ї.

Розробити методи лікування пов'язаних з алкоголізмом розладів у чоловіків і жінок в аспекті сімейної медицини (наркології).

Розробити систему психотерапевтичної корекції різних варіантів та форм сексуальної дисгармонії подружньої пари при алкоголізмі у чоловіка, у дружини і в обох із подружжя.

Наукова новизна дослідження. Новими в роботі є ідея вивчення алкоголізму як наркологічної проблеми в межах сімейної медицини і системний підхід до дослідження розладу сексуального здоров'я при алкогольній залежності у чоловіків і жінок з позицій концепції інтегративного характеру його забезпечення з урахуванням ролі соціогенних, психогенних, біогенних чинників і парного характеру сексуальної функції.

Уперше виявлено механізми розвитку і специфічні клінічні прояви порушення сексуальної функції при чоловічому і жіночому алкоголізмі, зумовлені гострими і хронічними ефектами етанолу. Показано тим часом, що сексуальна дисгармонія подружньої пари може бути наслідком не тільки пов'язаної з алкогольною інтоксикацією сексуальної дисфункції у чоловіка, дружини чи обох із подружжя, а й психологічної, соціально-психологічної дезадаптації подружжя і низького рівня їхньої поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя.

Встановлено преморбідні, що мають предикційну значущість для алкоголізації, порушення соматосексуального і психосексуального розвитку хворих, а також зв'язок цих порушень і ступеня ураження сексуальної функції з прогресуванням алкоголізму.

У результаті багатофакторного системно-структурного аналізу алкоголізму на моделі подружньої пари запропоновано нову класифікацію концептуально значущих варіантів сексуальної дисгармонії, патогномонічних типовим ситуаціям алкогольної залежності в сім'ї. Розроблено концепцію «патологічної сім'ї», яка виникає при алкоголізмі, проявляється у формуванні антагоністичного, негативно-доповнюючого та псевдогармонійного її варіантів.

Практичну значущість мають розроблені на основі результатів дослідження диференційно-діагностичні критерії клінічних варіантів дезадаптації, у тому числі сексуальної дисгармонії подружньої пари при алкоголізмі в одного чи обох із подружжя, що відкривають можливість патогенетичного підходу до їх корекції з урахуванням індукованого характеру розвитку алкоголізму і супровідних сексуальних розладів.

Цінність для клінічної практики становить також запропонована комплексна диференційована система корекції розладу сексуального здоров'я при розглядуваній патології, що включає лікування основного захворювання чоловіка, дружини чи обох із подружжя, його ускладнень, у тому числі сексуальної дисфункції, і психотерапевтичну корекцію сексуальної дисгармонії, побудовану з урахуванням мікросоціальних чинників, особистісних відмінностей і міжособистісних відносин подружжя, існуючого в них типу шлюбу, рівня поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя і, таким чином, - ступеня адаптації подружжя на всіх рівнях їх взаємодії.

Особистий внесок автора. Протягом 1992-1997 рр. особисто автором проведено всебічне - психіатричне, наркологічне, клініко - та експериментально-психологічне, соціологічне, а також спеціальне сексологічне обстеження 548 подружніх пар, в яких один чи обидва з подружжя хворіли на алкоголізм. Виключно автором здійснено наркологічний та системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружжя і наукову інтерпретацію результатів усіх досліджень. Статистична обробка здобутих даних проведена особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на Харківський обласній науково-практичній конференції «Діагностика і лікування психоневрологічної і соматичної патології в осіб молодого віку» (Харків, 1994 р.); на республіканських конференціях сексопатологів «Сексологія і андрологія» (Київ, 1994, 1996 і 1997 рр.); на засіданнях Харківського науково-медичного обласного товариства сексопатологів (1995-1998 рр.); на науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 10-річчю кафедри медичної сексології і медичної психології ХІУЛ (Харків, 1997 р.).

За матеріалами дисертації опубліковано 2 монографії, один учбовий і 2 методичних посібника, 18 статей (14 у періодичній пресі, 4 в збірках наукових праць і тезах конференцій).

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 297 стор. машинопису і складається зі вступу, оглядової глави, присвяченої аналізу сучасного стану питання про роль алкоголізації у чоловіків і жінок у порушенні сексуального здоров'я, 6 глав власних досліджень, заключення, висновків і трьох додатків (на 76 стор.). Матеріали дисертації ілюстровано 110 таблицями.

Список використаної літератури містить 460 джерел (358 російської та україномовної і 102 іноземних).

Зміст роботи. Здобуті результати

психологічний сексуальний алкоголізм подружжя

Під спостереженням перебувало 548 подружніх пар, в яких один чи обидва з подружжя хворіли на алкоголізм тієї або іншої стадії. У 503 із цих подружніх пар відзначалася сексуальна дисгармонія. Решта - 45 пар, в яких, незважаючи на наявність алкоголізму у чоловіка, дружини чи обох із подружжя, сексуальна дисгармонія не спостерігалася, були спеціально відібрані нами для обстеження як контрольна група.

Більшість чоловіків і жінок, що перебували під нашим наглядом, мали від 26 до 45 років.

Серед хворих на алкоголізм були 331 чоловік і 293 жінки.

Було встановлено залежність сексуального розладу у подружжя від стадії і характеру перебігу алкоголізму, що дало можливість виділити п'ять груп подружніх пар.

Першу групу склали 123 подружні пари, в яких сексуальна дисгармонія виникла внаслідок сексуальної дисфункції у чоловіка, зумовленої алкоголізмом. До другої групи увійшли 122 подружні пари, сексуальна дисгармонія в яких розвилася через сексуальну дисфункцію в результаті алкоголізму у дружини. Третя група об'єднувала 63 подружні пари, в яких сексуальна дисгармонія стала наслідком сексуальних розладів у обох із подружжя, хворих на алкоголізм. Четверту групу склали 115 подружніх пар, в яких один із подружжя хворів на алкоголізм, а сексуальна дисгармонія при цьому була зумовлена психологічною та соціально-психологічною дезадаптацією подружжя. До п'ятої групи ввійшли 80 подружніх пар, в яких на алкоголізм хворів також один із подружжя, а сексуальна дисгармонія виникла через недостатню обізнаність подружжя в питаннях психогігієни статевого життя і неправильної інтерпретації ними своїх сексуальних проявів. У шостій, контрольній групі подружніх пар було виділено три підгрупи: до кожної з них входили 15 пар, в яких на алкоголізм хворів чоловік (1-ша підгрупа), дружина (2-га підгрупа) і обидва - чоловік і дружина (3-тя підгрупа).

У першій і другій групах подружніх пар переважали хворі з ІІ і ІІІ стадією алкоголізму, у третій і в чоловіків, і в жінок частіше відзначалася ІІ, а на другому місці за частотою була І стадія, в четвертій і п'ятій групах здебільшого діагностувався алкоголізм І-ІІ стадій. У контрольній групі не спостерігалося ІІІ стадії алкоголізму і в усіх трьох підгрупах переважали хворі з ІІ стадією. В цілому й у чоловіків, і в жінок найчастіше мав місце алкоголізм ІІ стадії.

Стала форма перебігу алкоголізму відзначалася у 110 (332%) чоловіків і 83 (283%) жінок; переміжна форма - відповідно у 221 (673%) і 210 (723%) хворих.

Тяжкість алкоголізму збільшувалася з віком хворих: І стадія алкоголізму практично не зустрічалася після 45 років, а третя - до 26 років; у віковій групі 26-30 років переважала ІІ, 31-50 років - ІІ і ІІІ, понад 50 років - ІІІ стадія алкоголізму.

Давність алкоголізму була найбільшою в перших трьох групах подружніх пар, в яких дисгармонія спричинена сексуальною дисфункцією хворих.

Аналіз залежності стадії алкоголізму від його давності показав ту ж саму закономірність, що й у залежності від віку хворих, тобто тяжкість захворювання була прямо пропорційна його давності.

Обстеження подружніх пар проводилося з позицій чотирифакторної концепції забезпечення сексуального здоров'я (з урахуванням соціальних, психологічних, соціально-психологічних, анатомо-фізіологічних чинників, що забезпечують його) і парного характеру сексуальної функції.

Обстеження включало: 1) вивчення суб'єктивних скарг кожного з подружжя; 2) докладне вивчення анамнезу хвороби і життя хворих та їхніх дружин і чоловіків; 3) всебічне обстеження подружжя, в тому числі вивчення соматичного (зокрема, урологічного, гінекологічного, неврологічного) і психічного стану; 4) спеціальне сексологічне дослідження - вивчення соматосексуального і психосексуального розвитку, механізмів формування сексуальної поведінки, динаміки статевого життя до захворювання на алкоголізм та її трансформації внаслідок хвороби. Крім того, проводилися клініко - та експериментально-психологічне, а також соціологічні дослідження, що мали на меті виявити взаємозв'язок досліджуваних параметрів із розвитком основного захворювання подружжя - алкоголізму - і порушенням сексуального здоров'я.

Для з'ясування механізмів розвитку сексуальної дисгармонії у подружжя, що перебувало під спостереженням, використали метод системно-структурного аналізу сексуального здоров'я за В.В. Кришталем (1988).

Системний підхід до вивчення патології є, як відомо, однією з основних вимог до сучасного дослідження. Системний аналіз сексуального здоров'я передбачає, в залежності від рівня забезпечення сексуальної функції, виділення його соціального, психологічного, соціально-психологічного і біологічного (анатомо-фізіологічного) компонентів, а також їхніх складових: соціокультурної та інформаційно-оцінних складових соціального компонента, психічної, нейрогуморальної, ерекційної, еякуляторної, генітосегментарної складових анатомо-фізіологічного компонента.

Системний аналіз сексуального здоров'я проводили у кілька етапів. Спочатку оцінювали стан компонентів і складових сексуального здоров'я за його критеріями для кожного з подружжя; потім визначали ступінь виявленого ураження компонентів, що дає можливість установити частку участі кожного з них у генезі сексуальної дисгармонії; після цього визначали форму порушення сексуальної функції і сексуальної поведінки пацієнтів; на підставі здобутих даних формувався клінічний, психологічний і соціальний діагноз і на останньому етапі - діагностичний висновок для подружньої пари.

Особистість подружжя досліджували з позицій найбільш прийнятих у психології концепцій діяльності, відносин, спілкування і персоналізації. При цьому вивчали не тільки спрямованість особистості, життєвий досвід, особливості преморбіду і емоційні реакції на сексуальну дисгармонію, а й відповідність цих параметрів у подружжя.

Тип статевої конституції чоловіків досліджували за методикою Г.С. Васильченка (1975), тип статевої конституції жінок - за І.Л. Ботнєвою (1983).

Типи сексуальної мотивації і мотиви статевого акту, типологію шлюбу визначали за В.В. Кришталем (1997).

Досліджували також психосексуальні типи чоловіка і жінки за С.С.Лібіхом (1979).

Експериментально-психологічне дослідження було спрямовано на вивчення взаємозалежності особистісних відмінностей та міжособистісних відносин хворих на алкоголізм та їхніх жінок (чоловіків), особливостей їхнього статеворольового розвитку і з'ясування значення цих характеристик у формуванні алкоголізму і сексуальної дисгармонії. З цією метою було використано такі психодіагностичні методики: методика L. Szondi (1960), яка дає змогу визначити відмінності особистості і поведінкові ознаки чоловіків і жінок та дисгармонійність їхньої статеворольової сфери - біогенний рівень і рівень Я-концепції; статеворольва шкала ACL A.B. Heilbrum (1981, 1997) і метод «краю і середини», який дозволяє визначити, з одного боку, вектори, що характеризують морально-етичні аспекти поведінки, реалізм і зберігання внутрішньої рівноваги, з другого - вектори, які сигналізують про загрози, які виникають у результаті міжособистісних контактів у сексуальній та інших сферах життя.

Соціологічні дослідження було спрямовано на вивчення стажу сімейного життя, міцність сімейних відносин, освіти, кількості дітей, родинного середовища, трудової діяльності, соціальних зв'язків подружжя, їхніх взаємовідносин із колективом і взаємозв'язку цих характеристик із перебігом алкоголізму і сексуальною дисгармонією подружньої пари.

Усі здобуті в дослідженнях клінічні дані статистично оброблено за таблицями відсотків та їх помилок (В.С. Генес, 1967), результати експериментально-психологічних досліджень - за методом Стьюдента з імовірністю вірогідності p < 0,05.

Проведене обстеження показало, що загальний фізичний і психічний розвиток переважної більшості хворих на алкоголізм та їхніх чоловіків і дружин був нормальним, за винятком психічного розвитку осіб із психопатією, яку слід вважати чинником ризику розвитку алкоголізму і пов'язаного з ним ослаблення сексуальної функції.

Іншими виявилися результати статевого розвитку подружжя. Соматосексуальний розвиток був порушений, в основному уповільнений, у більшості (538%) чоловіків першої та четвертої і у 1/3 пацієнтів решти груп, у тому числі контрольної, де він, проте, набагато частіше, ніж в основних групах, був порушений за рахунок прискорення (відповідно в 3012 і 133% випадків). Серед жінок порушення соматосексуального розвитку відзначалося у більшості (536%) обстежених другої і четвертої груп, також в основному за рахунок уповільнення його темпу. Дещо частіше, таким чином, соматосексуальний розвиток був порушений у хворих на алкоголізм (чоловіків першої і жінок другої групи), ніж в їхніх здорових дружин і чоловіків.

Порушення темпу психосексуального розвитку, здебільшого його ретардація, відзначалося менш ніж у половини (387%) чоловіків основних груп, за винятком третьої, де психосексуальний розвиток був порушений у 546% чоловіків. Серед жінок темп психосексуального розвитку був порушений більш ніж у половини обстежених другої і четвертої груп (відповідно у 594 і 557%) і у 416% у решти груп. У контролі порушення темпу психосексуального розвитку зустрічалося рідше і здебільшого - за рахунок його прискорення.

Асинхронії статевого розвитку визначалися у 192 (384%) хворих чоловіків і 184 (364%) хворих жінок основних груп і відповідно у 12 (267%) і 13 (297%) хворих контрольної групи. При цьому привертає увагу велика частота складних асинхроній - у 55 (264%) чоловіків і 102 (533%) жінок (у контролі відповідно у 42 і 74%).

У психосексуальному розвитку хворих було виявлено його девіації здебільшого у формі гіперрольової поведінки у чоловіків (304%) і трансформації - у жінок (354%); і в чоловіків, і в жінок його трансформації - фемінінна поведінка у хворих чоловіків, так само як і гіперрольова поведінка у жінок, зустрічалися набагато рідше - відповідно у 193 і 83% обстежених.

Вивчення соматичного стану хворих показало, що майже половина з них (482% чоловіків і 472% жінок) мали захворювання травного каналу; друге місце за частотою посідали захворювання серцево-судинної системи (відповідно 231 і 242% обстежених) і третє - алкогольна полінейропатія (183 і 153%). Розповсюдженість соматичної патології мала чітку залежність від тяжкості алкоголізму. Так, алкогольний гепатит і цироз печінки практично не зустрічалися при І стадії алкоголізму і частота їх досягала максимуму при ІІІ його стадії; та ж сама закономірність спостерігалася і в частоті алкогольної міокардіопатії та алкогольної дистрофії міокарда, подібно до частоти алкогольної полінейропатії і психоорганічного синдрому.

При урологічному обстеженні у 284% чоловіків були виявлені ознаки, що свідчили про гіпоандрію в період статевого дозрівання; у 404% діагностовано хронічний простатит (найчастіше в першій групі подружніх пар - у 581% пацієнтів). При гінекологічному обстеженні жінок патологія, в більшості випадків хронічні запальні процеси в геніталіях, була виявлена у 692% із них.

З преморбідних особливостей у хворих на алкоголізм чоловіків і жінок у всіх обстежених групах переважали акцентуації характеру епілептоїдного і гіпертимного типа характеру, за винятком п'ятої групи, де найчастішим і в тих і в інших був істероїдний та астеноневротичний преморбід. У дружин і чоловіків хворих найчастіше були акцентуації характеру - гіпертимного, епілептоїдного, астеноневротичного, істероїдного типів, і лише в невеликого числа чоловіків (82%) і жінок (102%) був спокійний, урівноважений характер. У контрольній групі врівноважений характер зустрічався набагато частіше і в чоловіків, і у жінок (відповідно у 528 і 468%), що, безперечно, сприяло психологічній і соціально-психологічній адаптації подружжя.

При дослідженні психічного статусу у 128 (223%) чоловіків і 130 (243%) жінок було виявлено психопатію. Частіше вона спостерігалася у хворих на алкоголізм: відповідно у 84 (664%) і 82 (694%) чоловік. Здебільшого у чоловіків діагностувалися збудливий і гіпертимний, у жінок, окрім того, істероїдний та емотивно-лабільний типи, за винятком п'ятої групи, в якій на першому місці за частотою була в чоловіків астенічна психопатія, а в жінок визначалися збудливий, астенічний та шизоїдний її типи. З прогресуванням алкоголізму зростала частота патохарактерологічного розвитку особистості. При цьому для осіб зі психопатією були характерні неадекватні форми поведінки при сп'янінні, зокрема марення ревнощів.

У клінічній картині алкоголізму у наших хворих було виділено три варіанти абстинентного синдрому: з вегетативно-судинними проявами - у 68 (313%) чоловіків і 71 (373%) жінки; з вегетативно-судинними і неврологічними симптомами - у 102 (503%) чоловіків і 92 (473%) жінок і з психічними розладами - відповідно у 32 (193) і 30 (163%) обстежених.

Псевдозапої спостерігалися у 101 (333%) чоловіка і 70 (279%) жінок.

Малопрогредієнтний перебіг алкоголізму відзначався у 125 (374%) чоловіків і у 100 (344%) жінок; високопрогредієнтний - відповідно у 206 (624%) і 193 (664%) хворих.

Клінічними проявами сексуальної дисфункції в чоловіків були здебільшого ослаблення ерекцій, гіполібідемія, передчасна еякуляція, рідше - стертий оргазм; у жінок - гіпо - та аноргазмія, зниження лібідо, сексуальна гіпестезія.

Спонтанні ерекції були ослаблені у 135 чоловіків першої і третьої груп, або у 724%, адекватні - у 117 (614%), причому у 36 чоловік (224%) відзначалася анерекція. На другому місці за частотою був розлад еякуляції, головним чином, передчасна еякуляція, що спостерігалася у 118 (624%) пацієнтів. Рідше мали місце гіпо - або алібідемія (вона відзначалася у 77, або 454% чоловіків) і стертий оргазм (у 80, або 444% обстежених).

Серед жінок другої і третьої груп гіпо - та аноргазмія спостерігалася у 159, або 885% хворих. Більшою мірою, ніж у чоловіків, страждало в них лібідо: воно було зниженим або відсутнім у 123 (724%) пацієнток. Дещо рідше відзначалася сексуальна гіпестезія - у 104 (564%) обстежених.

Вираженість і частота всіх зазначених проявів сексуальної дисфункції і в чоловіків, і в жінок відтворювали чітку залежність від прогресування алкоголізму, досягаючи максимуму у ІІІ його стадії.

Відмінностями сексуальної дисфункції у хворих чоловіків і жінок четвертої та п'ятої груп були її відносний характер і те, що вона виникала незабаром після початку чи з самого початку супружнього життя, незалежно від захворення когось з подружжя алкоголізмом.

Але треба зазначити, що психосексуальна невдоволеність, яку відчували подружжя з комунікативною і дезінформаційною формами сексуальної дисгармонії сприяла алкоголізації й може поступово приводити до формування алкогольної залежності. В свою чергу алкоголізм посилює існуючі у хворих сексуальні порушення.

У чоловіків хворих були сексуальні порушення, що мали відносний характер і проявлялися у зниженні адекватних ерекцій - у 85 (704%), передчасній еякуляції - у 46 (384%), гіполібідемії - у 30 (254%) чоловіків. У дружин хворих перше місце за частотою посідала гіпооргазмія - у 53 (434%), друге - сексуальна гіпестезія (у 28, або 234%), рідше зустрічалася гіполібідемія - у 23 (194%) обстежених. Нерідкою у дружин чи чоловіків хворих була сексуальна аверсія. При цьому в чоловіків були збережені спонтанні ерекції, значно рідше зустрічався розлад еякуляції. Крім того, всі чоловіки і дружини хворих зазнавали психосексуальної незадоволеності.

При системно-структурному аналізі стану сексуального здоров'я подружжя, результати якого узагальнено в табл. 1, було встановлено, що причиною сексуальної дисгармонії в першій групі подружніх пар було стержневе ураження нейрогуморальної і психічної складових анатомо-фізіологічного компонента у чоловіків (у деяких із них і еякуляторної), у другій групі - ураження цих складових у жінок (у деяких і генітосегментарної), у третій групі - ураження тих самих складових у обох з подружжя. Нейрогуморальна складова цього компонента сексуального здоров'я була уражена головним чином внаслідок хронічної алкогольної інтоксикації, психічна складова - в результаті загострення преморбідних рис, психопатії і патохарактерологічного розвитку особистості хворих на алкоголізм.

Сприяло виникненню сексуальної дисгармонії в перших трьох групах подружніх пар і посилювало її перебіг порушення соціального, психологічного та соціально-психологічного компонентів сексуального здоров'я, пов'язане з низьким рівнем загальної і сексуальної культури, недостатньою поінформованістю подружжя в питаннях сексу, з наявністю у них внутрішньоособистісного та міжособистісного конфлікту.

Причиною сексуальної дисгармонії в четвертій групі подружніх пар стало стержневе ураження психологічного та соціально-психологічного компонентів сексуального здоров'я внаслідок наявності у хворих на алкоголізм внутрішньоособистісного конфлікту, зумовленого перенесеною в дитячому або підлітковому віці сексуальною психотравмою, і міжособистісного конфлікту в результаті порушення взаємовідносин подружжя. У дружин і чоловіків хворих ураження цих компонентів було спричинено негативним ставленням до захворювання другого з подружньої пари на алкоголізм, до загострених унаслідок цього захворювання несприятливих для комунікації рис їхнього характеру, і через це - порушенням міжособистісних відносин із дружиною.

Сприяло розвиткові подружньої дисгармонії послаблення інформаційно-оцінної складової соціального компонента сексуального здоров'я через недостатню і неправильну обізнаність подружжя в питаннях психогігієни статевого життя, а посилювало її перебіг порушення анатомо-фізіологічного компонента, головним чином, його психічної складової у чоловіка чи дружини хворого через їхню особистісну реакцію на захворювання дружини та сексуальну дисгармонію, а також нейрогуморальної складової, ослабленої у частини обстежених в основному внаслідок ретардації статевого розвитку у пубертатний період.

У п'ятій групі подружніх пар безпосередньою причиною сексуальної дисгармонії стало стержневе ураження інформаційно-оцінної складової соціального компонента сексуального здоров'я, зумовлене низьким рівнем поінформованості подружжя в питаннях психогігієни статевого життя і пов'язаною з цим неправильною оцінкою ними своїх сексуальних проявів. Порушення решти компонентів і складових сексуального здоров'я, яке виникає з описаних вище причин, було в даній групі подружніх пар як посилюючий дисгармонію чинник.

За усіх обставин сприяла розвиткові сексуальної дисфункції та сексуальної дисгармонії і посилювала останню слабка і ослаблена середня статева конституція. Це особливо наочно проявлялося в перших трьох групах, в яких більшість хворих належала до цих типів статевої конституції, а сильного її типу не було в жодного з обстежених. Дуже рідко зустрічався сильний тип статевої конституції і в четвертій, і п'ятій групах подружжя, тоді як у контрольній групі слабкої статевої конституції не було ні в чоловіків, ні у жінок, що сприяло збереженню сексуальної функції хворих, отже, й їхніх дружин та чоловіків.

Клініко-психологічні дослідження, що мали на меті визначити спрямованість особистості спостережуваного нами подружжя, показали, що у переважної більшості з них домінуючою мотивацією було забезпечення життєвих інтересів, престиж і творчість дуже рідко спостерігалися не тільки у хворих на алкоголізм, а й у їхніх дружин. У проведенні дозвілля всі обстежені, як правило, віддавали перевагу відпочинку, рідше - розвагам і лише в поодиноких випадках - самовдосконаленню. Ці дані свідчать про надзвичайно низький рівень духовного життя подружжя.

Дещо іншим було співвідношення ціннісних орієнтацій наших пацієнтів. У перших трьох групах у чоловіків з І-ІІ стадією алкоголізму перше місце посідала сексуальна сфера, але при ІІІ стадії вона поступово втрачала свою цінність як у самих хворих, так майже у всіх їхніх дружин. У жінок усіх груп на першому місці був побут, а виробничі інтереси практично не відігравали ніякої ролі ні в чоловіків, ні в жінок.

Є важливим також, що у багатьох чоловіків мало місце зміщення ціннісних орієнтацій на побут, що, очевидно, було пов'язано з алкоголізмом дружин.

У всіх обстежених, але найчастіше - у хворих на алкоголізм, переважали найбільш примітивні типи сексуальної мотивації - шаблонно-регламентований і генітальний. Серед дружин і чоловіків хворих на другому місці за частотою був гомеостабілізуючий, рідше ігровий тип сексуальної мотивації, і в тих випадках, коли сексуальна мотивація подружжя не збігалася, це ставало додатковим дисгармонуючим чинником в їхньому сексуальному житті. Відповідними були й мотиви статевого акту і хворих, і здорових подружніх пар: у більшості з них таким мотивом була розрядка статевого напруження, набагато рідше зустрічалося бажання дістати почуттєву насолоду і ще рідше - бажання дати почуттєву насолоду партнеру.

Таким чином, у міру прогресування алкоголізму не тільки у хворих, а й в їхніх дружин змінювалися в бік примітивізації домінуюча мотивація, ціннісні орієнтації, мотивація сексуальної поведінки і мотиви статевого акту.

Не сприяло подружній гармонії і співвідношення серед обстежених психосексуальних типів чоловіка і жінки: в трьох перших і п'ятій групі подружніх пар переважали пасивно-підкорювані варіанти типів чоловік-чоловік і жінка-жінка, а в четвертій групі - агресивні варіанти цих типів, що зумовило найсприятливіше сполучення їх у подружніх парах.

У контрольній групі подружніх пар, на відміну від основних груп, на першому місці за частотою був ігровий тип сексуальної мотивації, а з мотивів статевого акту - бажання дістати почуттєву насолоду і дати почуттєву насолоду партнеру. Більш сприятливим було й сполучення в подружніх парах психосексуальних типів: чоловіки найчастіше належали до типу чоловік-батько, а їхні дружини - до типу жінка-дочка, або сполучувалися в парі агресивний і пасивно-підкорюваний варіанти типів чоловіків і жінок. Нарешті, найбільшою мірою сприяла збереженню подружньої гармонії та обставина, що в контрольній групі рідко спостерігалася розбіжність за зазначеними психологічними параметрами, а в тих випадках, коли така розбіжність мала місце, вона не досягала ступеня пагогенності.

Як показали експериментально-психологічні дослідження, чоловіки, хворі на алкоголізм, що супроводжувався сексуальними розладами, характеризуються гіпермаскулінністю на рівні Я-концепції, що виконує захисну функцію (підвищує самооцінку і щодо алкоголізму, і щодо сексуального розладу) при біогенній гіпомаскулінності, що спричиняє дисгармонійність статеворольової сфери (табл. 2,3). У шлюбі вони виступають у ролі сина, а їхні дружини - в ролі матері. Для хворих жінок характерною є підвищена маскулінність до рівня Я-концепції при біогенній фемінінності. Вони виступають у ролі дочки, молодшої сестри щодо своїх чоловіків, які виступають у ролі матері.

Індекси (в%) маскулінності за шкалою Dur-Moll L. Szondi у чоловіків і жінок

Примітка. X - середній показник по групі; S - стандартне відхилення.

Вираженість маскулінної (М) та фемінінної (Ф) Я-концепції обстежених (у балах)

У чоловіків хворих на алкоголізм відзначається низький рівень маскулінності як на рівні Я-концепції, так і на біогенному рівні. За маскулінністю лежить регресивно-інфантильна позиція щодо дружини, яка зумовлює стійкий у часі інфантильний зв'язок із нею. На відміну від цього, у дружин хворих існує статеворольовий дисбаланс, що полягає в низькій маскулінності поверхневого соціально-психологічного рівня (Я-концепції) та підвищеній біогенній маскулінності. У шлюбі вони виступають у ролі матері, а їхні чоловіки - у ролі сина.

Ці зв'язки пояснюють відносну стабільність сім'ї, в якій один із подружжя хворий на алкоголізм.

Патогенними чинниками, які багато в чому визначають поведінку хворих на алкоголізм, є незадоволені потреби: для чоловіків - у приєднанні до близьких людей, в єдності з ними, в любові та ніжності, в самодемонстрації; для жінок - у самодемонстрації, в любові та приєднанні до близьких людей. Для чоловіків хворих такими чинниками є незадоволена потреба в залежності від близьких, у мазохізмі, постійна необхідність стримуватися, самообмежуватися, витісняти ті потреби, які сприймаються оточуючими як ті, що не відповідають моделі та ідеалам суспільства, аутоагресивність. Для дружин хворих таку патогенну роль відіграють одинокість, ізольованість, незадоволена потреба в любові, агресивні тенденції щодо батьків.

Соціологічне обстеження наших подружніх пар показало, що переважна більшість з них мали середню професійно-технічну освіту і займалися фізичною працею та працювали у сфері обслуговування і торгівлі. Чітко простежувався негативний вплив алкоголізму на трудову діяльність хворих та їх взаємовідносини з колективом. При вивченні мікросоціальних чинників було встановлено, що більшість хворих та їхніх чоловіків і жінок виросли в неблагополучних сім'ях - повних, але конфліктних, або неповних, частіше без батька. Здобуте ними виховання здебільшого було неправильним. Хворі на алкоголізм найчастіше росли в умовах гіпопротекції або емоційного відторгнення, а їхні здорові дружини або чоловіки нерідко здобували суперечливе виховання і виховання за типом гіперпротекції; гармонійне виховання здобули лише дуже небагато хто із здорових з подружжя (20, або 42%).

Обстежені приблизно однаково часто перебували в першому і другому або незареєстрованому шлюбі. Мотивами вступу до шлюбу або співжиття в перших трьох групах подружніх пар були здебільшого короткочасне захоплення і розрахунок, у четвертій і п'ятій групах шлюб частіше брали з любові. Проте до моменту обстеження зберегли це почуття лише небагато хто з подружжя (72% чоловіків і 53% жінок). Більшість із них зазнавали байдужості один до одного, у чоловіків частими були ревнощі, а у жінок - аверсія. Закономірним наслідком таких відносин стали позашлюбні зв'язки, які мали місце у більшості, а в четвертій групі - у всіх обстежених подружніх пар. У цій групі була й найменша тривалість перебування в шлюбі: від кількох місяців до 5 років, тоді як у решті груп стаж подружнього життя складав найчастіше від 5 до 15 років.

Та обставина, що більшість подружніх пар перебували у шлюбі порівняно тривалий час незважаючи на часті конфлікти в сім'ях і зовсім невисокий рівень адаптації, спонукала нас провести аналіз мотивів збереження шлюбу при алкоголізмі в одного чи обох із подружжя. Такими мотивами були: прагнення зберегти батька чи матір для дітей; «зразкова» поведінка хворих у проміжки між запоями, особливо чоловіків, що намагаються в цей час компенсувати шкоду, заподіяну сім'ї їхньою хворобою; страх залишитися одному після зруйнування сім'ї, матеріальні інтереси (спільна квартира тощо); нарешті, частина дружин і чоловіків хворих, розуміючи, що їхні чоловіки та дружини є хворими, ставилися до них із співчуттям. При цьому, проте, переважна більшість шлюбів наших обстежених, як це можна бачити з даних табл. 4, належала до антагоністичного і негативно-доповнюючого варіантів дисгармонійного типу шлюбу, а решта - до різних варіантів псевдогармонійного його типу.

Серед наших подружніх пар було багато бездітних родин (264%), а решта мали в основному по одній спільній дитині.

В цілому, як показали проведені дослідження, при алкоголізмі, який являє собою хворобу особливості, що розвивається внаслідок інтраіндивідного, інтеріндивідного або метаіндивідного конфлікту, часто виникає порочне коло: конфлікт - алкоголізм - зниження сексуальної функції - сексуальна дисгармонія - алкоголізм - конфлікт, або конфлікт - зниження сексуальної функції - сексуальна дисгармонія - алкоголізм - посилення дисгармонії - зниження сексуальної функції - конфлікт. Комплексне обстеження подружніх пар із сексуальною дисгармонією, в яких один чи обидва з подружньої пари хворіли на алкоголізм, дало можливість визначити причинно-наслідкові зв'язки порушення сексуального здоров'я з цим захворюванням.

Було встановлено залежність сексуального розладу від прогресування алкоголізму і виявлено декілька варіантів і форм сексуальної дисгармонії, спричинених різними обставинами, з різними механізмами розвитку, клінічними проявами та перебігом.

І. Соматогенний варіант сексуальної дисгармонії, зумовлений сексуальним розладом, що розвився в результаті захворювання на алкоголізм

Дисгармонія внаслідок сексуальної дисфункції у чоловіка.

Дисгармонія внаслідок сексуальної дисфункції у дружини.

Дисгармонія внаслідок сексуальної дисфункції в обох з подружжя.

ІІ. Дезадаптивний варіант сексуальної дисгармонії, зумовлений психологічною, соціально-психологічною або соціальною дезадаптацією подружжя.

Дисгармонія внаслідок внутрішньо - або міжособистісного конфлікту (комунікативна форма).

Дисгармонія, зумовлена низьким рівнем поінформованості подружжя в питаннях психогігієни статевого життя і неправильною інтерпретацією ними своїх сексуальних проявів, що спричиняють сексуально-еротичну дезадаптацію (дезінформаційна форма).

Перший із зазначених варіантів сексуальної дисгармонії - соматогенний - характеризується поступовим розвитком відповідно до поступового розладу сексуальної функції в міру прогресування алкоголізму. Причиною порушення сексуальної функції при алкоголізмі є пов'язаний з цим захворюванням розлад її психічної і нейрогуморальної регуляції, а також захворювання статевих органів, зумовлені хронічною алкогольною інтоксикацією.

Сексуальні порушення у хворих на алкоголізм починаються з гіпоерекції, до якої приєднуються передчасне сім'явипорскування і зниження лібідо. У дружин хворих, на відміну від чоловіків, звичайно спочатку виникають гіпо- і алібідемія, потім сексуальна гіпестезія, що спричиняє гіпо- і аноргазмію, і врешті-решт - сексуальна аверсія, причому всі ці порушення мають відносний характер. У жінок, хворих на алкоголізм, сексуальні порушення можуть виникати не тільки у формі сексуальної гіпофункції, а й у формі гіперфункції, яка виявляється винятково в І стадії алкоголізму у вигляді різкого підвищення лібідо і сексуального збудження, сексуальної гіперестезії, розгальмованості сексуального потягу, девіантних тенденцій, мультиоргастичності. У чоловіків хворих на алкоголізм жінок до гіпоерекції і гіполібідемії, що мають відносний характер, нерідко приєднуються психологічна та сексуальна аверсія.

Головною відмінністю третьої форми даного варіанта дисгармонії є те, що сексуальна дисфункція і в чоловіків, і в жінок має відносний характер. Друга особливість сексуальної дисгармонії подружньої пари, в якій на алкоголізм хворіють обидва, - те, що перебіг її залежить від сполучення стадій алкоголізму у чоловіка і дружини. Наприклад, зниження сексуальної функції у чоловіка у пізніх стадіях захворювання і сексуальна гіперфункція у дружини в І його стадії різко посилює дисгармонію і, як правило, спричиняє позашлюбні зв'язки, а при ІІІ стадії алкоголізму в обох з подружжя сексуальна сфера втрачає для них свою значущість, що може призводити до повного відмовлення від статевого життя.

Сприяють виникненню соматогенного варіанта дисгармонії і посилюють її перебіг низький рівень поінформованості в питаннях сексу, психологічна та соціально-психологічна дезадаптація подружжя. Крім того, у складний генез даного варіанта, як й усіх інших варіантів сексуальної дисгармонії, вносять свій вклад слабкий чи ослаблений середній тип статевої конституції (який передусім сприяє розладу сексуальної функції при алкоголізмі), невідповідність сексуальної мотивації подружжя і несприятливе сполучення в подружній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки.

Комунікативна форма сексуальної дисгармонії розвивається звичайно незабаром після початку подружнього життя, часто - до початку захворювання будь-кого з подружжя на алкоголізм. Відмінними особливостями її є відносний характер сексуальних розладів і позашлюбні зв'язки, що виникають через психосексуальну незадоволеність подружжя. Безпосередньою причиною цієї форми дисгармонії є внутрішньоособистісний і міжособистісний конфлікт подружжя. Сприяє її розвитку дезінформація в питаннях психогігієни статевого життя, а невротичні реакції, що, як правило, виникають у відповідь на конфлікт, акцентуації характеру і психопатія, а також зв'язані з хронічною алкогольною інтоксикацією захворювання статевих органів хворих посилюють подружню дисгармонію.

Розвиток дезінформаційної форми дисгармонії починається найчастіше з самого початку подружнього життя. При цьому у подружжя немає сексуальних розладів у повному розумінні цього слова, наявні у них сексуальні прояви відповідають їхній статевій конституції і віку, але неправильно інтерпретуються ними; дезінформація спричиняє сексуально-еротичну дезадаптацію і разом із неправильною оцінкою сексуальних проявів - психосексуальну незадоволеність подружжя.

Причина дезінформаційної форми дисгармонії, як випливає з викладеного, - низький рівень обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя. Патопластичними і посилюючими дисгармонію чинниками в даному випадку є слабка статева конституція, особистісні реакції подружжя на порушення сексуальних відносин, психологічна та соціально-психологічна дезадаптація. Слід відзначити також, що при дезінформаційній формі сексуальної дисгармонії спостерігається обернено пропорційна залежність її частоти від віку, життєвого і сексуального досвіду подружжя.

На основі результатів проведених досліджень нами було розроблено систему корекції сексуальної дисгармонії подружньої пари при алкоголізмі в одного чи обох із подружньої пари, яка грунтується на принципах комплексності (лікування алкоголізму, супутніх сексуальних розладів та психотерапевтична корекція сексуальної дисгармонії), диференційованості у відповідності з причинами та патопластичними чинниками розвитку дисгармонії з урахуванням ступеня адаптації подружжя на всіх рівнях взаємодії, а також на принципах послідовності та етапності проведення всіх коригуючих заходів. При цьому психотерапія адресується до трьох підсистем особистості - інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної і складається у відповідності зі структурою міжособистісної взаємодії з трьох компонентів: когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного) та конативного (поведінкового).

Лікування алкоголізму та його ускладнень проводилося за прийнятими в наркологічній практиці схемами з використанням медикаментозних та немедикаментозних методів і супроводжувалося потенцюючою психотерапією. Для лікування сексуальної дисфункції вживали спеціальні сексологічні методи (інтракавернозне введення каверджекта, ЛД-терапію, еректоротерапію тощо) і лікувальні препарати (що стимулюють, збуджують нервову систему, модулюють процеси імунітету), а також специфічні лікарські засоби фірми «Інверма», дія яких спрямована на активізацію сексуальної функції в цілому та її окремих проявів («Афродизіакум» І і ІІ, «Йохімбін Д4», «Секс-активум ІІ» та ін.).

Одночасно з проведенням курсу описаного лікування ми здійснювали психотерапевтичну корекцію сексуальної дисгармонії подружньої пари, що проводилася для кожної з форм дисгармонії відповідно до її причини і механізму розвитку з урахуванням рівня соціальної, психологічної, соціально-психологічної та сексуально-еротичної адаптації подружжя. Корекція здійснювалася у вигляді курсу, що складається з кількох етапів.

Згідно із завданнями кожного етапу (підвищення рівня обізнаності подружжя в питаннях сексу, зняття емоційних реакцій на дисгармонію і невротичної фіксації переживань, корекція характерологічних особливостей і міжособистісних відносин подружжя, нормалізація процесу персоналізації, вироблення оптимальної статеворольвої поведінки тощо) використовували широкий арсенал сучасних психотерапевтичних методик: раціональну індивідуальну і парну психотерапію, групову, гіпносугестивну, персоналістичну психотерапію, комунікаційний, рольовий психосексуальний та сексуально-еротичний тренінг; як допоміжні методи при груповій психотерапії вживали бібіліотерапію, соціометрію, психомалюнок, психогімнастику.

У результаті проведення описаної системи корекції спостережуваним нами подружнім парам з алкоголізмом в одного чи обох з подружжя у переважної більшості з них - 874% - було досягнуто відновлення сексуальної гармонії. При цьому найвищим був терапевтичний ефект у подружніх пар із дезінформаційною формою (923%), а найнижчий - у подружжя з соматогенним варіантом дисгармонії, особливо при формі, зумовленій алкоголізмом в обох з подружжя (726%). За цієї форми дисгармонії, як показав дворічний катамнез, найчастіше (в 366% випадків) виникали й рецидиви, пов'язані зі зривом або прогресуванням алкоголізму.

У цілому запропонована система корекції сексуальної дисгармонії дала можливість здобути високого терапевтичного ефекту у 665% подружніх пар, в яких один чи обидва хворіли на алкоголізм.

Висновки

Аналіз джерел наукової інформації свідчить про те, що запропонована в цій роботі ідея вивчення алкоголізму як популяційного захворювання в аспекті подружньої дисгармонії, тобто як наркологічної проблеми в межах сімейної медицини, до цього часу цілеспрямовано, поглиблено і комплексно не розглядалася. Якщо соматогенні чинники порушення сексуального здоров'я при алкоголізмі привертали увагу ряду авторів, то мікросоціальні, психологічні та соціально-психологічні - практично не досліджено. Цим значною мірою пояснюється недостатність і низька ефективність арсеналу засобів і методів корекції не тільки сексуальних розладів, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з алкогольною залежністю, а й самого алкоголізму. Тим часом, спираючись на існуючі окремі публікації і накопичений клінічний досвід, дану проблему за її важливістю, актуальністю і прогнозованою результативністю можна кваліфікувати як новий науковий напрямок у наркології.

Механізми розвитку і клінічні прояви порушення сексуального здоров'я при алкоголізмі у чоловіків і у жінок мають свої специфічні особливості, зумовлені гострими і хронічними ефектами етанолу. Проведений багатофакторний системний аналіз алкоголізму на моделі подружньої пари з урахуванням парності сексуальної функції і сімейно-рольової ієрархії дає можливість класифікувати концептуально значущі варіанти сексуальної дисгармонії, патогномонічні типовим ситуаціям схильності подружжя до алкогольної залежності в сім'ях: при алкоголізмі у чоловіка, при алкоголізмі у дружини і при алкоголізмі у обох з подружжя. За цих умов сексуальні розлади і розвиток алкоголізму можуть мати індукований характер, що підтверджує та істотно доповнює концепцію про популяційну контагіозність алкоголізму. З'ясовані обставини змінюють позиції клінічної наркології щодо пошуку нових підходів до ефективнішого лікування алкоголізму і до розробки психотерапевтичних реабілітаційних програм, які грунтуються на сукупній диференційованій індивідуальній і парній (подружній) корекції порушення сексуального здоров'я при алкоголізмі.

Кореляційні взаємовідносини клініко-психологічних та клініко-психопатологічних особливостей алкоголізму, індивідуальної динаміки формування сексуальності, сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації неоднозначні, складні і різноманітні. Дослідження показали, що у більшості хворих на алкоголізм, як у чоловіків, так і у жінок, мали місце преморбідні, що мають прогностичну, предикційну для майбутньої алкоголізації значущість порушення темпу соматосексуального та психосексуального розвитку (в основному його ретардація, рідше передчасний розвиток), наслідком яких були асинхронії статевого дозрівання. Девіації психосексуального розвитку полягали у трансформації статеворольової поведінки у чоловіків і у жінок і в гіперрольовій поведінці чоловіків. Особливості динаміки сомато - та психосексуального розвитку посилюються при формуванні алкоголізму у підлітково-юнацькому віці. Алкоголізм нерідко цілком змінює первісно притаманний особистості стереотип статеворольової поведінки.

При алкоголізмі можуть виникати два основних варіанти і декілька форм багатофакторно зумовленої сексуальної дисгармонії подружньої пари, які мають різні механізми розвитку: а) соматогенний варіант, як результат сексуальних розладів, що зумовлені безпосередньо алкоголізмом чоловіка, дружини чи обох із подружжя і проявляються в трьох відповідних формах; б) дезадаптивний варіант, причинами якого є внутрішньоособистісний або міжособистісний конфлікт подружжя (комунікативна форма) і низький рівень поінформованості в питаннях сексу, який спричиняє сексуально-еротичну дезадаптацію подружжя (дезінформаційна форма).

Соматогенна сексуальна дисфункція, як правило, розвивається при ослабленій статевій конституції хворих.