Патогенетичні особливості запальних процесів щелепно-лицевої ділянки у дітей та диференційовані підходи до їх лікування

3. Гострі запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки, хронічний паренхіматозний паротит в фазі загострення супроводжуються супресією клітинної та гуморальної ланок імунітету крові, ротової рідини, паротидного секрету. Найбільш інформативними показниками є Т-лімфоцити (Е-РУК), імуноглобулін G сироватки крові, S Ig А та бактерицидна активність лізоциму ротової рідини і паротидного секрету. Різнонаправленість змін концентрації S Ig А в ротовій рідині і паротидному секреті та імуноглобуліну А сироватки крові визначається рівнем кортизолу.

4. Гострі запальні процеси щелепно-лицевої ділянки у дітей і хронічний паренхіматозний паротит характеризуються активізацією вільнорадикального окислення та інгібуванням активності антиокислювальних ферментів крові, ротової рідини та паротидного секрету. При хронічному паротиті дані порушення зберігаються навіть в період ремісії. У дітей з лімфаденітом, які підпали дії іонізуючого випромінювання, розвивається “синдром пероксидації”.

5. Інтегративна і диференційована регуляція перебігу гострого запалення лімфатичних вузлів, нижньої щелепи та загострення хронічного паротиту обумовлюється рівнем ТТГ, Т3, кортизолу, дія яких направлена на реалізацію адаптаційно-компенсаторних реакцій організму. У дітей, які мали обтяжливий радіаційний анамнез, спостерігається активна реакція гіпофізарно-надниркової системи та зниження функціональної активності щитовидної і підшлункової залоз. При загостренні хронічного паротиту порушується принцип негативного зворотнього зв'язку між гіпофізом і щитовидною залозою.

6. В комплексі патогенетичного впливу на перебіг гострих запальних захворювань та хронічного паротиту у дітей важливе місце займає застосування препарату поліпептидної природи тималіну і лізоциму, що сприяє поєднанню ефектів імунокорекції і стабілізації клітинних та гуморальних факторів захисту на рівні цілісного організму і порожнини рота, зокрема.

7. Підвищення процесів перекисного окислення ліпідів, зниження активності ферментативної антиоксидантної системи та адаптаційних можливостей організму дитини в період початкових клінічних проявів гострих запальних процесів щелепно-лицевої ділянки і при хронічному паротиті, залежність їх змін від нозологічної форми захворювання, служать показанням до селективного використання в загальному і місцевому лікуванні антиоксидів та адаптогенів.

8. Комбіноване застосування лікарських засобів для диференційованого лікування з використанням імунокоректорів (тималін, лізоцим), антиоксидантів (токоферол-ацетат, аскорутин, аскорбінова кислота, унітіол, олія обліпихи), адаптогену дібазолу, тканинного вуглецевого сорбенту АУТ-М, нітациду, лазерного випромінювання та лікувальної фізкультури забезпечило поліпшення перебігу запальних захворювань і прискорення нормалізації клініко-лабораторних показників. Профілактичні заходи при хронічному паротиті дозволили значно зменшити кількість рецидивів, їх тривалість, покращили функціональну активність привушних залоз та реологічні властивості секрету (Патент України № 24547 А).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для об'єктивної оцінки перебігу гострих запальних процесів щелепно-лицевої ділянки і хронічного паротиту доцільно проводити динамічне цитологічне та мікробіологічне дослідження раневого ексудату і паротидного секрету, визначення рівня S Ig A, бактерицидної активності лізоциму, показників хемілюмінесценції в ротовій рідині та паротидному секреті.

2. В клінічній практиці дитячої щелепно-лицевої хірургії пропонується застосовувати слідуючі диференційовані лікувальні комплекси:

гострий гнійний лімфаденіт: тималін N5, токоферол-ацетат, аскорутин, діазолін протягом часу перебування в стаціонарі;

гострий гнійний лімфаденіт у дітей, які підпали дії іонізуючого випромінювання: тималін N7, паралімфатичне введення гентаміцину або лінкоміцину, токоферол-ацетат, аскорутин, дібазол протягом періоду стаціонарного лікування і додатково протягом 21 доби після виписки, діазолін протягом 7 діб;

аденофлегмона: тималін N7, паралімфатичне введення гентаміцину або лінкоміцину, токоферол-ацетат, аскорутин (подвоєна доза), діазолін протягом періоду стаціонарного лікування.

Усім хворим цих груп проводиться послідовна санація раневого ходу і порожнини гнійника розчинами 1% лізоциму та 5% унітіолу, накладання на раневу поверхню тканинного вуглецевого сорбенту (АУТ-М), лазеротерапія по акупунктурній методиці в режимі 5-25 мВт/см2 з експозицією 1-2 хвилини протягом 6-7 діб, масаж комірцевої зони N7-9 та лікувальна гімнастика.

гострий одонтогенний остеомієліт тіла нижньої щелепи: інфузійна терапія протягом трьох діб (10% розчин глюкози, розчин Рінгера, інсулін 1 ОД на 4 грами глюкози, розчин аскорбінової кислоти, 7,5% хлористий калій), об'єм якої визначається віком та вагою дитини. Внутрішньом'язово цефалоспорини першої генерації та тималін N7-10, токоферол-ацетат, піковіт, діазолін, дібазол протягом часу перебування в стаціонарі.

Слід проводити активне введення в раневий хід розчинів лінкоміцину і унітіолу протягом 5 діб, три рази на добу, лазеротерапія по скануючій методиці а режимі 25 мВт/см2, експозиція 5-10 хвилин протягом 12 діб, накадання протягом 5 діб пов'язки з нітацидом, а потім з гіпозолем АН. Орошення порожнини рота розчинами 1% лізоциму і 5% унітіолу, лікувальна фізкультура для жувальної і мімічної мускулатури.

хронічний паренхіматозний паротит в період загострення: тималін N3, токоферол-ацетат, аскорутин, діазолін протягом 7 діб, інстиляція в протокову систему 1% розчину лізоциму з послідуючим масуванням залози і введенням розчину унітіолу, орошення порожнини рота розчином 1% лізоциму 5 разів на день, лазеротерапія по акупунктурній методиці в режимі 5-25 мВт/см2 з експозицією 1-2 хвилини N7, пов'язки з димексидом та індометациновою маззю, легкий масаж залози 3-4 рази на день протягом 3-5 хвилин до і після їди;

хронічний паренхіматозний паротит в період ремісії: токоферол-ацетат, аскорутин, дібазол протягом 21 доби. Інстиляція лікарських препаратів в протокову систему проводиться в такій послідовності: після масування залози і часткового відходження з неї зв'язкового секрету вводиться 0,3-0,5 мл 1% розчину лізоциму, через 10-15 хвилин залозу повторно масують і після евакуації вмісту додатково вводять 5% розчин унітіолу. Процедура здійснюється щоденно протягом 3 днів. На 4 день вводиться олія обліпихи 0,4-0,7 мл. Повторні введення її здійснюють ще тричі з інтервалом в п'ять діб, проводиться орошення порожнини рота (до і після їди) 1% розчином лізоциму. На ділянку проекції залози гелій-неоновий лазер з використанням розфокусованих насадок в режимі 1 мВт/см2, тривалість процедури 2-3 хвилини N10. Протирецидивне лікування проводиться двічі на рік (весною і восени).

Дозування лікарських препаратів з розрахунку на кг/маси тіла та на добу:

антибіотики цефалоспоринового ряду першої генерації для внутрішньом'язового введення - 50-100 мг/кг;

антибіотики для паралімфатичного введення - разова доза складає 1/4 добової дози (добова доза гентаміцину - 3-5 мг/кг, лінкоміцину - 10-20 мг/кг);

тималін 1-5 мг на добу;

токоферол-ацетат - 5-10 мг на добу;

аскорутин 0,025 - 0,1 г на добу;

діазолін 0,02 - 0,15 г на добу;

дібазол (до 1 року - 0,001 г на добу; 1-3 роки - 0,002 г; 4-8 років - 0,003 г; 9-12 років - 0,004 г; старше 12 років - 0,005 г на добу);

піковіт (дітям ясельного віку по 2 пастилки на добу, дошкільного - по 4, шкільного - по 7).

З метою запобігання та своєчасної корекції можливих ускладнень і порушень в загальному і місцевому статусі у дітей, які перенесли гострі гнійні захворювання щелепно-лицевої ділянки та хворіючих на хронічний паренхіматозний паротит, необхідний нагляд не тільки лікаря-стоматолога, а й спеціалістів інших профілів. Оптимальною формою їх оздоровлення є диспансерне забезпечення, а тривалість реабілітаційного періоду і обсяг лікувальних заходів повинні вирішуватись індивідуально в залежності від нозологічної форми захворювання і наявності супутньої патології.

Анотація

Ткаченко П.І. Патогенетичні особливості запальних процесів щелепно-лицевої ділянки у дітей та диференційовані підходи до їх лікування.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія.- Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 1998 рік.

Дисертація присвячена питанням патогенезу та диференційовному лікуванню гострих запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки та хронічного паренхіматозного паротиту у дітей. В роботі представлений новий напрямок у вивченні механізмів розвитку та лікування запальних процесів щелепно-лицевої ділянки. Визначені особливості системи імунітету, стану процесів перекисного окислення ліпідів, факторів антиоксидантного захисту, гормонального статусу в сироватці крові, ротовій рідині та паротидному секреті. Показана висока імунокорегуюча активність тималіну і лізоциму та виражена мембраностабілізуюча дія комплексу природних антиоксидантів. Використання лазеротерапії, вуглецевого сорбенту та нітрациду на місцевому рівні сприяло більш швидкій ліквідації явищ запалення. Проведено всебічний порівняльний аналіз результатів застосування традиційних і запропонованих способів терапії, що дозволило встановити високу ефективність комплексного диференційованого лікування та реабілітаційних заходів при гострих запальних процесах щелепно-лицевої ділянки та хронічному паренхіматозному паротиті у дітей. Запропоновані схеми лікування знайшли успішне використання в ряді стоматологічних клінік.

Ключові слова: діти, щелепно-лицева ділянка, запальні процеси, патогенез, лікування.

Аннотация

Ткаченко П.И. Патогенетические особенности воспалительных процессов челюстно-лицевой области у детей и дифференцированные подходы к их лечению.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология.-Украинская медицинская стоматологическая академия, Полтава, 1998 г.

Диссертация посвящена вопросам патогенеза и дифференцированного лечения острых воспалительных заболеваний челюстно-лицевой области и хронического паренхиматозного паротита у детей. В работе представлено новое направление в изучении механизмов развития и лечения воспалительных процессов челюстно-лицевой области. Определены особенности системы иммунитета, состояние процессов перекисного окисления липидов, факторов антиоксидантной защиты, гормонального статуса в сыворотке крови, ротовой жидкости и паротидном секрете. Показана высокая иммунокоррегирующая активность тималина и лизоцима, выраженное мембраностабилизирующее действие комплекса природных антиоксидантов. Использование лазеротерапии, углеродного сорбента и нитацида на местном уровне способствовало более быстрой ликвидации проявлений воспаления. Проведен многосторонний сравнительный анализ результатов использования традиционных и предложенных способов терапии, что позволило установить высокую эффективность комплексного дифференцированного лечения и реабилитационных мероприятий при острых воспалительных процессах челюстно-лицевой области и хроническом паренхиматозном паротите у детей. Предложенные схемы лечения нашли успешное применение в ряде стоматологических клиник.

Ключевые слова: дети, челюстно-лицевая область, воспалительные процессы, лечение.

Summary

P.I.tkachenko. Pathogenetic peculiarities of inflamatory processes of maxillofacial area in children and differentiated approaches to its treatment. - Manuscript.

The thesis is submited for the degree of a Doctor of medicine on the speciality 14.01.22 - stomatology. - Ukrainian medical stomatological academy, Poltava, 1998.

The dissertation is devoted to the problem of pathogenesis and differentiated treatment of acute inflamatory deseases of maxillofacial area and chronic parenchymatous parotitis in children. In the work there was developed the new direction in the study of mechanisms of development and treatment of the inflamatory processes in maxillofacial area. There were determined the peculiarities of the immunity system, the state of lipid peroxideoxidation processes, factors of antioxidant protection, hormonal status in blood serum, oral liquid and parotid secretion. There were shown the high immunocorrective effectiveness of thymalin, lysocim, the expressed membrane-stabilizing action of natural antioxidant complex. The use of laser therapy, carbon sorbent and nitacidis at the local level promoted the more rapid liquidation of inflamatory manifestations. There was conducted the many-sided comparative analysis of the results of the use of traditional and the proposed methods of therapy. That allowed to find out the high effectiveness of complex differentiated treatment and rehabilitative measures in acute inflamatory processes of maxillofacial area and chronic parenchymatous parotitis in children. The proposed schemes of therapy found the successful employment in several dental clinics.

Key words: children, maxillofacial area, inflamatory process, pathogenesis, treatment.

Размещено на Allbest.ru