Морфофункціональний стан печінки, жовчного міхура та магістральних жовчовивідних проток в умовах експериментального гострого холециститу

Отримані нами результати досліджень функціонального стану печінки та органів печінково-протокової системи в співставленні їх з морфологічними даними свідчили про постійну їх зацікавленість при гострому холециститі. Найчастіше структурні зміни в цих органах передували функціональним і знаходились у взаємній залежності. Тільки за умов використання комплексного дослідження можлива об'єктивна оцінка функціонального стану органів цієї системи з подальшим визначенням можливого розвитку ускладнень та патогенетично обумовленого лікування чи прогнозу.

Як відомо, явища фізіологічної дегенерації нервових елементів різних органів відносно загальні, тоді як регенеративний процес, поряд з загальними закономірностями, має для кожного органу свої специфічні особливості.

Печінка собаки має досить складний нервовий апарат, що складається з окремих мієлінових та безмієлінових нервових волокон з їх жмутками, окремими нервовими клітинами та гангліями, різноманітними нервовими закінченнями. Окремі нервові волокна та їх жмутки створюють сплетіння.

З метою з'ясування характеру реактивних змін нервових будов печінки в умовах експериментального гострого холециститу, поряд з загальними морфологічними дослідженнями, нами проведені спеціальні нейрогістологічні дослідження нервового апарату печінки, жовчного міхура та магістральних жовчновивідних проток. Отримані результати порівнювалися з даними біохімічних, морфологічних та нейрогістологічних досліджень, отриманих у тварин контрольної групи та в дослідних підгрупах, що надавало можливість здійснити об'єктивну оцінку виявленим змінам.

Біопсію тканини печінки проводили в ділянці ложа жовчного міхура. Зрізи здійснювалися на заморожуючому мікротомі з подальшою імпрегнацією солями азотнокислого срібла за Більшовським-Грос в модифікації Б.І. Лаврент'єва. Частина препаратів забарвлювалася гематоксилин-еозином, за Шпільмеєром та Ніслем.

Результати досліджень тканини печінки тварин контрольної групи свідчили про незначні реактивні зміни нервового апарату.

Переважна більшість нервових волокон зовнішнє не відрізнялися від нормальних - вони були тонкими та нормохромними. Окремі зміни реактивного характеру спостерігалися в нервових волокнах та гангліозних клітинах, про що свідчили напливи цитоплазми та нерівномірні потовщення. Деякі відростки окремих гангліозних клітин забарвлювалися нерівномірно. Це явище дісхромії спостерігалося нами і серед нервових волокон, частина яких була гіперімпрегнованою, інша - зі слабким забарвленням, з потовщеннями та звивинами.

За розташуванням великих кровоносних судин та жовчних проток нервові клітини досить поліморфні як за формою, так і розмірами. Деякі з них інтенсивно імпрегновані. Значна частина нейроцитів нормохромна, поодинокі ж аргірофільні. Їх компоненти зливалися в суцільну масу. В цих випадках нервові клітини мали вигляд безструктурних утворень з підвищеною імпрегнацією відростків. Окремі відростки були забарвлені нерівномірно. В препаратах зустрічалися нейроцити з булавоподібними потовщеннями на закінченнях відростків, що свідчило про їх подразнення.

Отримані нами дані пов'язуються з даними літератури про те, що процеси дегенерації та регенерації нервових будов печінки виражені слабко. Разом з тим, слід зауважити, що за своїм зовнішнім виглядом нервові волокна печінки досить різноманітні: частина з них тонка, з рівними контурами та рівномірною імпрегнацією; інші - потовщені або ж представлені значними варикозностями.

Отже, у відповідь на операційну травму відбувалися зміни нервових будов паренхими печінки реактивного характеру. В жодному спостереженні нами не виявлено явища дегенерації. Ці дані в подальшому слугували нам контролем при вивченні інтрамурального нервового апарату печінки в різні терміни гострого експериментального холециститу у собак.

При вивченні інтрамурального нервового апарату печінки на 3-5 добу моделі гострого холециститу, нами спостерігалися зміни переважно реактивного характеру. Поряд з нервовими волокнами, за виглядом незмінених, зустрічалися мієлінові нервові волокна в стані аргірофілії, дісхромії, з нерівномірною імпрегнацією. Окремі нервові волокна були потовщеними, інші - з ознаками гідропічних змін. Мали місце явища дісхромії та фрагментації вісьових циліндрів та нервових закінчень.

При гістологічному вивченні інтраорганного нервового апарату печінки в цей термін досліду спостерігали схильність до наявності різноманітних структурних змін. Поряд з мало зміненими нервовими елементами, виявляли структури з явищами подразнення чи навіть деструкції, що за нашою думкою свідчило про нерівномірне пошкодження нервового апарату.

Чіткими були подразнення периферичних відділів нервової системи з явищами дісхромії нервових волокон, нерівномірним потовщенням вісьових циліндрів та напливами цитоплазми. Значна частина нервових волокон була фрагментованою, що свідчило про незворотність спостерігаючих нами змін в нервових волокнах печінки.

В подальшому після перенесеної холецистектомії (14 доба) явища подразнення нервових структур паренхими печінки зберігалися. Поряд з незміненими нервовими волокнами, спостерігали будови з ознаками пошкодження, про що свідчила наявність периаксональної реакції у вигляді розширення перехватів Ранв'є в мієлінових нервових волокнах, зміни насічок Шмідта-Лантермана. Вісьові циліндри нерівномірно потовщені, подекуди з явищами дісхромії. Досить часто зустрічалися деформовані нейроцити з порушеною своєю структурою. Ядра погано забарвлювалися, нерідко були зміщеними до периферії клітини. Паростки нервових клітин часто виявляли підвищену аргірофілію.

Аналізуючи результати власних досліджень, ми впевнилися, що за своєю будовою нервові сплетіння жовчного міхура нерідко відрізняються одне від одного формою та розмірами нервових клітин. Перше, чи основне нервове сплетіння, має масивні жмутки нервових волокон, які переплітаючись, утворюють петлі неправильної форми. Від товстих нервових тяжів в різні боки відходять нервові гілки різної товщини. Їх товщина зменшується по мірі наближення до шийки. На ділянках перехресту нами нерідко виявлялися нагромадження нервових клітин, які відносились за своєю формою до клітини І типу Догеля, в меншості- до гігантських клітини та клітин ІІ типу Догеля. Нерідко зустрічалися ганглії трикутної чи овальної форми, які мали від 4 до 12 нервових клітин.

Нервові елементи серозної оболонки мали деякі особливості в залежності від відділків жовчного міхура. Так, нервові клітини в ділянці шийки міхура за своїми розмірами були більшими від нейронів, що знаходилися в м'язовій чи слизовій оболонках. В серозній оболонці тіла жовчного міхура нервові вузли складалися із чутливих клітин ІІ типу за Догелем та гігантських клітин. В ділянці дна нервові клітини зустрічалися невеликими скупченнями з переважною кількістю клітин ІІ типу. Інколи нами зустрічалися нервові клітини з нейрофібрилярними пластинками та гігантські нервові клітини. Досить часто клітини ІІ типу за Догелем розташовувалися уздовж нервового волокна поодиноко чи невеликими скупченнями на ділянках перехрестя нервових волокон, або ж лежали в сполучній тканині. Нервові волокна в більшості своій були хвилястими, з розпластаннями.

М'язова оболонка мала значну кількість нервових вузлів, досить різноманітних за формою - від ланцюжків до багатокутників. Нервові сплетіння відрізнялися від нервових елементів серозного покриву і лише в ділянці шийки жовчного міхура мали масивні нервові тяжі, в інших же його відділках їх товщина значно зменшувалася. Нервові клітини м'язової оболонки нами виявлялися частіше уздовж нервових волокон у вигляді незначних груп чи поодиноких утворень за ходою гладком'язових клітин. Ганглії нерідко мали значну кількість нервових клітин. Нервові клітини, як правило, були дещо меншими від нервових клітин серозної чи слизової оболонок, зустрічалися або ж поодиноко, або ж у вигляді незначних груп. Ганглії з поодинокими нервовими клітинами нами виявлялися лише в ділянці дна жовчного міхура. Нейрони м'язової оболонки жовчного міхура переважно були мультиполярними і належали до І типу Догеля, досить різноманітними за формами. Цитоплазма клітин мала виражену волокнистість з повільним переходом в добре забарвлені відростки. Ядра мали круглу чи овальну форми, містили ядерце і нерідко були зміщеними до периферії. Клітини І типу за Догелем мали багато розгалужених дендритів, які вступали в контакт з паростками інших клітин та нервових волокон нервових тяжів.

В стінці жовчного міхура собаки нами чітко виявлялося підслизове нервове сплетіння, створене численними нервовими волокнами, які пересікалися поміж собою і створювали начебто соти багатокутової форми. На ділянках перехресту нервових волокон чи за їх ходою нерідко виявлялися нервові вузли. В ділянках дна чи тіла жовчного міхура нервові волокна мали хвилясту ходу. Такі будови, за нашою думкою, пов'язані з частими розтягами стінки жовчного міхура в умовах післяопераційної атонії в ранні терміни після холецистомії. Гігантські псевдоуніполярні нейрони в підслизовому прошарку жовчного міхура нами виявлялися досить рідко.

Нервовий апарат слизової оболонки був представлений рідкими петлями нервових волокон. Нервові жмутки найчастіше залучали до себе 2-5 волоконець з різнобічними розгалуженнями. Ганглії були мілкими, складалися з 2-4-х довгих відростків. Нервові вузли в ділянці тіла розташовувалися частіше в зонах пересічення нервових волокон і складалися з численних нервових клітин І та ІІ типу. По периферії нервового вузла на обмеженому просторі нами виявлялися гігантські нервові клітини, часто неправильної форми, які за розмірами перевищували в 2-4 рази розміри нервової клітини.

В міхуровій протоці кількість нервових тяжів значно перевищувала їх в стінці жовчного міхура. Поміж крупними тяжами нами спостерігалися менші жмутки та окремі нервові волокна. Як правило, нервові ганглії виявлялися в ділянках пересічення тяжів, рідше - за їх ходою. Вони відрізнялися поміж собою за розмірами та формою. Переважно це були крупні ганглії, які мали декілька десятків нервових клітин ІІ типу за Догелем. Разом з тим, нами виявлялися і поодинокі нервові клітини з незначною кількістю відростків. В товщі нервових тяжів зустрічали мієлінові нервові волокна, від яких відмежовувалися бічні гілочки, які покидали товщу тяжу і закінчувалися в тканинах простими кущикоподібними рецепторами чи окремими хвилястими ниточками.

В стінках жовчного міхура собаки нами досить часто спостерігалася наявність двоядерних нервових клітин та клітин, що мали прямі анастомози поміж собою. Така ж закономірність нами просліджувалася і в стінках загальної жовчної протоки. Саме це дало нам підстави висловити думку про те, що в інтрамуральних нервових гангліях жовчного міхура та магістральних жовчновивідних протоках нервові клітини і гігантські нервові клітини утворюють місцеві анастомозні зв'язки.

Рясність нервових волокон, наявність значної кількості нервових клітин і гангліїв, нервових закінчень та місцевих анастомозів за нашою думкою і пояснюють тісну зацікавленість нервових утворень магістральних жовчновивідних проток при запаленні в жовчному міхурові. Нерідко структури інтрамурального нервового апарату так інтимно перепліталися поміж собою, що виділити окремі нервові волокна ставало просто неможливим.

За ходою міхурової артерії нами постійно спостерігалася наявність однієї чи подвійної гілки поверхового нервового печінкового сплетіння, які, супроводжуючи кровоносні судини всіх оболонок жовчного міхура, створювали судинні нервові сплетіння. Нервові волокна нерідко пересікали судини під різним кутом з усіх боків, начебто обгортаючи останні. При пересіченні внутрішньоміхурової судини, нервові волокна часто розпластовувалися. Це явище нами пояснюється постійним тиском застійної жовчі на нервові стовбури з наступним розтягненням останніх та розгалуженням нервових волокон на стінках жовчного міхура при пересіченні судин.

Кровоносні судини стінки жовчного міхура супроводжувалися двома чи трьома нервовими жмутками з кожного боку. В ділянках розгалуження артерій, капілярів та венул кровоносні судини цього органу забезпечувалися різними за формою вільного типу чутливими нервовими апаратами. Рецептори нерідко були утворені мієліновими нервовими волокнами, які, підходячи до стінки судини, розподілялися на ряд гілочок, що вступали до адвентицію та товщі м'язової оболонки судини. Частина нервових гілочок, гублячи мієлінову оболонку, закінчувалися досить тонкими терміналями.

В ділянці злиття загальної печінкової протоки з міхуровою, нами спостерігалося досить значно виражене нервове сплетіння з великими та середнього розміру гангліями. В стінках проток виявлялися вільні нервові закінчення, утворені розгалуженнями товстих та тонких нервових волокон. Деякі з них, не розгалужуючись, губилися серед елементів слизової оболонки.

Звертала на себе увагу наявність значної кількості нервових гангліїв, що розташовувалися серед петель інтрамурального нервового сплетіння магістральних жовчновивідних проток. Найчастіше інтрамуральна іннервація проток спостерігалася нами на задній стінці супрадуоденального та ретродуоденального відділів. Звідси окремі нервові стовбури прямували як до жовчного міхура, так і до інших відділів магістральних жовчновивідних проток. Мікроскопічне вивчення супрадуоденальної частини холедоха свідчило про те, що саме в цій частині концентрується найбільша кількість інтрамуральних гангліїв.

Більшість інтрамуральних гангліїв мало колоподібну форму. Форма гангліозних клітин теж була колоподібною чи овальною. За кількістю відростків та їх довжиною клітини інтрамуральних гангліїв можливо було віднести до клітин ІІ типу за Догелем.

За числом нервових клітин нами зустрічалися досить різноманітні ганглії. Так, ганглії, що розташовувалися на початку холедоха, містили досить рясну кількість нервових клітин. В дистальному відділі та інших зонах кількість цих клітин зменшувалася. Терміналі нервових клітин магістральних жовчновивідних проток майже не відрізнялися від міхурових. Нервові закінчення в протоках, як і в жовчному міхурові, розміщувалися серед м'язових волокон і за формою нагадували заплутані клубельця. В слизовій оболонці нервові закінчення зустрічалися нами не постійно.

На висоті моделі гострого холециститу при нейрогістологічному вивченні стінки жовчного міхура нами спостерігалися значні зміни інтрамурального нервового апарату, в основному, реактивного характеру. Нейроцити та їх відростки інтенсивно імпрегнувалися, ядра були збільшеними, зміщеними до периферії клітин. Нервові провідники представлені переважно потовщеними волокнами. За ходою нервових волокон нами спостерігалися потовщення та варікозності.

Зміни реактивного характеру в нервових структурах жовчних проток виявлялися і після перенесеної холецистектомії в динаміці спостереження на 7 та 14 доби. В інтрамуральних гангліях постійно виявляли деформовані нейроцити. Волокниста структура в них була відсутньою, цитоплазма забарвлювалася нерівномірно, ядра диференціювалися нечітко, до того ж були зміщеними до периферії нервових клітин. Реактивні зміни відростків характеризувалися їх потовщенням, розростанням та утворенням дендритламел. Нерідко нами спостерігалися зміни периневральної та перигангліонарної сітки - на тлі загального розширення судин виявлялися збільшення діаметру судин - артерій та венозних стовбурів - навколо нервових елементів.

На 14 добу після холецистектомії в нервових вузлах магістральних жовчновивідних проток збільшувалася кількість сателітів. Нервові клітини губили свої риси, ставали дісхромічними, в деяких із них ядра були темними, крупними на тлі світлої цитоплазми. Збільшувалося число відростків з розгалуженнями та окремими потовщеннями. Багато нервових клітин мали вирости у вигляді широких пластин різноманітної форми та розміру. Судини, що оточували ганглії та окремі клітини, були зміненими. В окремих вузлах капіляри значно розширені і своїми петлями охоплюють тіла клітин та їх групи так, що утворюють своєрідні композиції - судинно-нервові клубельця. Із нервових волокон значним змінам реактивного характеру підлягали товсті нервові волокна, тоді як тонкі були нормохромними і розташовувалися в жмутках структурами.

З боку тканин кукси міхурової протоки в цей термін спостереження виявлялася схильність до склеротичних змін. Артеріоли та прекапіляри були значно потоншеними, ледь хвилястими, з значною сіткою анастомозів. В окремих препаратах нами виявлялися широкі звилясті венули та мілкі вени навколо вузлів та нервових тяжів. Інколи ганглії були стиснуті судинами і витягнутими за їх ходою. Спостерігалися ганглії з незначною кількістю судин. Створені нервові жмутки були представлені нервовими волокнами з чітко вираженою дистрофією. Отже, у відповідь на гострий запальний процес в жовчному міхуру морфологічним змінам підлягали всі елементи нервового апарату цих органів, але досить чіткими були зміни з боку мієлінових волокон у вигляді набряку, варікозного потовщення та вакуолізації. На висоті моделі гострого холециститу, особливо у спостереженнях гострого флегмонозного та гангренозного холециститу, в жовчному міхуру мієлінові нервові волокна частіше перебували в стані деструкції. Нервові клітини часто виявлялися подразненими, з явищами деструкції та дісхромії.

З проведенням холецистектомії при дослідженні в динаміці нами виявлявся поліморфізм в змінах інтрамурального нервового апарату органів печінково-протокової системи. Поряд з безмієліновими та мієліновими нервовими волокнами, що зберегли свою структуру, виявлялися волокна зруйновані, окремі з них з ознаками регенерації, про що свідчили їх хвилястість, проліферація шванівських клітин, наявність волокон з колбами росту.

Всі ці особливості дають нам підставу вважати, що при гострому експериментальному холециститі відбуваються морфологічні зміни у всіх відділках нервового апарату печінки, жовчного міхура та магістральних жовчновивідних проток. Ці зміни виникають, з одного боку, внаслідок загальної інтоксикації організму собаки, з другого - внаслідок рефлекторної реакції з боку рецепторів жовчного міхура та магістральних жовчновивідних проток.

Проведені нами експериментальні та нейроморфологічні дослідження про аферентну іннервацію органів жовчновидільної системи в умовах норми та патології свідчать про те, що в забезпеченні чутливої іннервації цих органів, крім центральної нервової системи, приймають участь і елементи вегетативної нервової системи, а саме - нервові клітини І-ІІ типу за Догелем, гігантські, псевдоуніполярні та нервові клітини з нейрофібрилярними пластинками.

Вивчаючи морфо-функціональні особливості цих утворень, нами було з'ясовано, що їх нейрони мають короткі дендрити, які закінчуються чутливими приборами, подібно рецепторам спинального походження. Крім цього, у клітин ІІ типу за Догелем мають місце наявність довгих дендритів, які утворюють кущикоподібні рецептори в ділянці відходження дендрита від тіла нервової клітини та аферентні закінчення на значній відстані від нейрона. В стінках жовчного міхура та магістральних жовчновивідних протоках постійно зустрічаються і нервові клітини з нейрофібрилярними пластинками. За розмірами останні більші від нервових клітин І та ІІ типу за Догелем, псевдоуніполярних клітин і, як правило, менші від гігантських клітин. Нейрофібрилярні пластинки з'являють собою чутливі нейрони, які приймають участь в створенні місцевої рефлекторної дуги. В створенні цієї дуги приймають участь і клітини ІІ типу за Догелем, гігантські та псевдоуніполярні нервові клітини.

Отримані нами результати експериментальних досліджень свідчать про те, що функція органів жовчновидільної системи собак здійснюється як гуморальним, так і нервовими шляхами. Рефлекс, що виникає при подразненні зовнішніх аналізаторів, а також внутрішніх рецепторів травного тракту є основою діяльності тих іннерваційних механізмів, які впливають на функцію печінки, жовчного міхура та магістральних жовчновивідних проток. Що стосується периферичного рефлексу, то він залучається до системи нервової регуляції, на чолі якої стоїть центральна нервова система. Розлад кортикальних механізмів регуляції спричиняє посилення чи послаблення еферентної імпульсації, що обумовлює підвищення чи пригнічення функції органів печінково-протокової системи, з почастим розладом діяльності моторики та сфінктерів жовчного міхура та проток, а також розладу секреції жовчі, що спостерігається майже постійно при холециститі.

У зв'язку з цими змінами змінюються і зворотні зв'язки. Збільшення чи пригнічення аферентної імпульсації, нерідко маючої спотворений характер інформації, підтримують мозкові центри, що поглиблює в свою чергу і підтримує патологічний стан органів, в тому числі і органів печінково-протокової системи.

Виявлені нами зміни інтрамурального нервового апарату органів печінковопротокової системи дали змогу прийти до думки, що інтрамуральна нервова система жовчного міхура, магістральних жовчновивідних проток та печінки може бути розцінена як сполучена складна система, в якій взаємообумовлені причинно-наслідкові зв'язки. Пусковим механізмом в цій системі безумовно є зміни нервового апарату жовчного міхура з наступним розладом кровообігу, метаболізму та тими структурними змінами, котрі можуть бути розціненими, як супутній ангіохоліт, гепатит, діскенезія жовчовивідних проток.

Співставлення результатів гістологічних, гістохімічних, електронномікроскопічних досліджень надають можливість стверджувати, що в відповідь на запальний процес в жовчному міхуру спостерігаються розлади метаболізму всього нервового апарату органів печінковопротокової системи, які в подальші терміни експериментальних досліджень зберігають зміни поліморфного характера. Через рік порушений метаболізм (вуглеводний, жировий, нуклеїновий та білковий обміни) нормалізуються.

Отримані нами результати власних досліджень знаходять собі пояснення в загальній інтоксикації організму, з одного боку, з другого - наявності вісцеро-вісцеральних рефлексів в органах печінковопротокової системи. Ці зміни в елементах нервової системи слід враховувати в складній ланці патогенезу гострого холециститу і вважати причиною розвитку нових патологічних станів причинно-наслідкових відносин.

Висновки

1. Мофологічні зміни печінки характеризуються запально-проліферативним процесом в стромі та дистрофії (інколи до осередкового некрозу) - в паренхимі.

2. Виражені функціональні, морфологічні та біохімічні зміни печінки знаходяться в певному зв'язку з клінічною симптоматикою; разом з тим, чіткого паралелизму між функціональними та структурними змінами печінки не спостерігається.

3. Якість діагностичної оцінки функціонального стану органів печінково-протокової системи прямо пропорційна кількості проведених досліджень, але численність показників значно обтяжнює цю оцінку. Введення узагальнених оцінок функціональних та морфологічних досліджень суттєво підвищує якість такої оцінки, її об'єктивність, документування.

4. Печінка, жовчний міхур та магістральні жовчновивідні протоки мають складний іннерваційний механізм, регулюючий та контролюючий їх функцію. Порушення діяльності цього механізму обумовлює різнобічні розлади рухової функції названих органів.

5. Інтрамуральна нервова система органів жовчновивідної системи собаки представлена трьома взаємопов'язаними сплетіннями - основним чи адвентиціальним, м'язовим та підслизовим в стінках жовчного міхура; адвентиціальним, власним та слизовим - в магістральних жовчновивідних протоках. В цих сплетіннях містяться в різних кількостях та співвідношеннях нервові клітини І та ІІ типу за Догелем, а також гігантські клітини. У всіх прошарках органів жовчновивідної системи виявляються вільні дерево- чи кущикоподібної форми нервові клітини.

6. В стінці жовчного міхура та магістральних жовчновивідних проток мають місце міжнейронні зв'язки нервових клітин І та ІІ типу за Догелем, які утворюють місцеві інтрамуральні нервові механізми, що забезпечують автоматизм скорочень.

7. Аферентна ланка рефлекторної дуги, що бере початок в стінці жовчного міхура, представлена рецепторами у вигляді кущиків з незначною кількістю довгих, повторно розгалужуючих діхотомічно, терміналей. Еферентна ланка цієї дуги утворюється тонкими безм'якітними нервовими волокнами, які проходять в протоплазматичних футлярах шванівського синтиція і закінчуються на гладком'язових клітинах жовчного міхура та його судинах.

8. При гострому холециститі всі нервові елементи, в першу чергу, м'якітні нервові волокна, зазнають деструктивних змін, що обумовлює розвиток гіпомоторної діскінезії чи атонії жовчного міхура. Зрив кортикальних механізмів регуляції обумовлює посилення чи, навпаки, послаблення еферентної імпульсації, яка спричиняє підвищення чи зниження функціональної активності, нерідко створюючи дезорієнтовану моторику органів протокової системи, а також гіпер- чи гіпосекрецію жовчі.

9. У зв'язку з цими змінами змінюються і зворотні зв'язки. Підвищення чи зниження аферентної імпульсації, нерідко маючої характер спотвореної інформації, підримує патологічний стан органів печінково-протокової системи.

Практичні рекомендації

1. Поміж печінково-магістральними жовчновивідними протоками та жовчним міхуром існують тісні різноманітні топографо-анатомічні зв'язки, що робить зрозумілим часту залученість їх в перипроцес при запаленні жовчного міхура.

2. В оцінці функціонального стану печінково-протокової системи при гострому холециститі необхідно використання комплекса проб, які враховують її функціональні та структурні особливості (пігментна, протеїнсинтетична, вуглеводна, антитоксична, тощо).

3. Враховуючи здатність окремих ферментів підвищувати свою активність за умов розвитку запального процесу, необхідно вивчати активність таких ферментів як сорбітолдегідрогелази (СДГ), аспартатамінотрансферази (АсТ), аланінамінотрансферази (АлТ), лугової фосфотази (ЛФ) та рибонуклеази (РНК), що мають діагностичне та прогностичне значення при комплексному лікуванні гострого холециститу.

4. Результати біохімічних досліджень повинні співставлятись із загальними морфологічними, гістохімічними, нейрогістологічними та ензимохімічними дослідженнями тканин органів печінково-протокової системи, що дозволяє здійснити об'єктивну оцінку функціонального стану печінково-протокової системи.

5. Слід враховувати, що при гострому холециститі можуть спостерігатися три групи морфофункціональних розладів:

І група - субклінічна - характеризується наявністю малопомітних функціональних розладів без клінічного прояву.

ІІ група - клінічна - функціональні розлади мають виражений характер з ознаками захворювання печінки.

ІІІ група - дисфункційних розладів - з чіткими клінічними ознаками органної недостатності та проявом енцефалопатії.

6. При гострому холециститі в експерименті спостерігаються сполучення дистрофічних, деструктивних та регенераторних змін в інтрамуральному нервовому апараті органів печінково-протокової системи. Перевага реактивних змін і регенераторного метаморфозу в інтрамуральному апараті цих органів зі схильністю до посилення активності АТФ-ази в нервових будовах на тлі незначних розладів метаболізму в елементах паренхими печінки слугують в прогностичній оцінці функціонально-структурних змін гепатоцитів.

7. Результати власних спостережень свідчать про те, що наявність гнійно-запального процесу в жовчному міхурі сприяє розвитку численних легеневих ускладнень. Своєчасне і патогенетично обумовлене комплексне лікування з усуненням джерела запалення та санацією магістральних жовчновивідних проток створює сприятливі умови для лікування пневмонії та інших легеневих ускладнень.

8. Враховуючи насиченість нервовими елементами шиєчно-протокового відділу жовчного міхура, з метою усунення потоку більових подразників в ранньому післяопераційному періоді, пов'язаних з холецистектомією, необхідно здійснювати блокаду цієї ділянки 1% розчином новокаїну в межах серозно-м'язового прошарку.

9. З метою профілактики захворювань кукси міхуревої протоки, пов'язаних з накладанням двох затискачів при класичному варіанті холецистектомії та враховуючи виражену іннервацію міхуревої протоки, під час холецистектомії слід відмовитись від накладання затискача на куксу, що залишається, обмежившись накладанням після блокади та обстеження проток двох лігатур. Холецистектомія в цій модифікації повинна бути методом вибору при хірургічному лікуванні хворих на холецистит.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Скрыпников Н.С., Шевченко В.С., Дубинин С.И. Экспериментальный холецистит. Монография.- Полтава,1991.- 52 с.

2. Шевченко В.С., Скрыпников Н.С., Дубинин С.И. Хирургия общего желчного протока. Монография.- Полтава,1993.- 146 с. (в эксперименте и клинике).

3. Дубінін С.І. Морфофункціональний стан печінки та органів печінково-протокової системи при експериментальному гострому холецистіті у собак // Вестник проблем биологии и медицины.- Полтава-Харьков, 1997.- № 28.- С. 76-84.

4. Дубінін С.І. Функціональний стан печінки та органів печінково-протокової системи при експериментальному гострому холецистіті у собак // Вестник проблем биологии и медицины.- Полтава-Харьков, 1997.- № 31.- С. 11-17.

5. Дубінін С.І. Зміни інтрамурального нервового апарату печінки та магістральних жовчновивідних протоків при гострому холециститі у собак // Вісник морфології.- Вінниця, 1998.- № 1.- С. 44-45.

6. Дубінін С.І. Морфо-функціональна характеристика органів печінково-протокової системи у собак при експериментальному гострому холециститі в динаміці // Вісник морфології.- Вінниця, 1998.- № 1.- С. 46-47.

7. Дубінін С.І. Хірургічні аспекти гепатобілярної системи // Український медичний альманах. - Луганськ,1998.- № 2.- С. 73-74.

8. Дубінін С.І. Оцінка органів печінково-протокової системи при експериментальному гострому холециститі у собак // Вісник Вінницького державного медичного університету. - Вінниця,1998.- № 2.- С. 308-309.

9. Дубінін С.І. Хірургічні аспекти експериментальної моделі гострого холециститу // Вісник Вінницького державного медичного університету. - Вінниця, 1998.- № 5-6.- С. 310-311.

10. Дубінін С.І. Інтрамуральний нервовий апарат гепатобілярної системи // Проблеми екології та медицини. - Полтава,1998.- № 5-6.- С. 81-82.

11. Дубінін С.І. Вегетативна нервова система печінки та магістральних жовчовивідних протоків // Проблеми екології та медицини. - Полтава, 1998.- № 5-6.- С. 83-84.

12. Дубінін С.І. Особливості іннервації печінки, жовчного міхура та жовчовивідних протоків // Український медичний альманах.- Луганськ, 1998.- № 4.

13. Дубінін С.І. Мікроскопічна анатомія інтрамурального нервового апарату печінки, жовчного міхура та магістральних жовчовивідних протоків при експериментальному гострому холециститі // Український медичний альманах. - Луганськ, 1998.- № 4.

14. Дубінін С.І. Аферентна іннервація гепато-біліарної системи при експериментальному гострому холециститі // Вісник проблем біології і медицини. - Полтава,1998.- №24.-С.60-63.

15.Дубінін С.І. Клінічна анатомія нервового апарату жовчновивідної системи в експериментальному аспекті // Вісник проблем біології і медицини. - Полтава, 1988.- № 24.-С. 64-67.

16. Шевченко В.С., Дубинин С.И. Хирургические аспекты в норме, при патологии внепеченочных желчных протоков / Новости спортивной и медицинской антропологии. - Москва, 1991. - С. 119.

17. Шевченко В.С., Малик С.В., Дубинин С.И., Шевченко В.С. Морфогенез адренергической и холинергической иннервации некоторых органов брюшной полости при желчном перитоните в эксперименте / ХІ съезд анатомов, гистологов и эмбриологов.- Смоленск, 1992. - С. 278.

18. Дубінін С.І., Малік С.В. Деякі варіанти кровопостачання жовчного міхура / Індівідуальна анатомічна мінлівість органів,систем,тканин людини та її практичне значення (до 80-річчя з дня народження Золотарьової Т.В.). Матер. мінжар. конф. - Полтава, 1993.- С. 87-88.

19. Шевченко В.С., Дубінін С.І., Малік С.В. Ферментний спектр нейрофільних лейкоцитів переферичної крові собак із жовчним перітонітом у експерименті / Індівідуальна анатомічна мінливість органів, систем,тканин людини та її практичне значення (до 80-річчя з дня народження Т.В. Золотарьової). Матер. міжнар. конф. - Полтава, 1993.- С. 280.

20. Дубінін С.І., Скрипніков М.С., Шевченко В.С., Баштан В.П. Критерії оцінки клінічного перебігу раневого процесу в умовах експерименту. / Міжнародний конгрес з інтегративної антропології - Тернопіль, 1995.- С. 144-145.

21. Дубінін С.І. Зміни мікроциркуляторного етапу дванадцятипалої кишки при резекції шлунка та ваготомії в умовах експерименту на собаках / Актуальні проблеми функціональної анатомії судинної системи. - Львів, 1995.- С. 46.

22. Шевченко В.С., Скрипніков М.С., Дубінін С.І., Баштан В.П. Легеневі ускладнення після операцій на магістральних жовчних протоках при гострому холецеститі в експерименті / Актуальні питання педагогіки, експериментальної та клінічної медицини. - Донецьк, 1995.-Т. 3, Ч. 2.- С. 310-312.

23. Дубінін С.І. Морфофункціональна оцінка інтрамурального нервового апарату магістральніх жовчних шляхів в умовах перенесеної ваготомії в експерименте / Міжнародна конференція:Актуальні питання морфології.- Тернопіль,1996.- Т. 1.- С. 232-233.

24. Шевченко В.С., Скрипніков М.С., Дубінін С.І., Баштан В.П., Малік С.В. Мікроструктурні зміни печінки та магістральних жовчних протоків після холецистектомії в експерименте / Міжнародна конференція: Актуальні питання морфології.- Тернопіль,1996.- Т. 3.- С. 698-699.

25. Дубінін С.І. Особливості мікроскопічної анатомії інтрамурального нервового апарата жовчного міхура та магістральних жовчовивідних проток / Актуальні питання морфогенезу. - Чернівці, 1996.- С. 110.

26. Скрипніков М.С., Шевченко В.С., Дубінін С.І. Морфофункціональна оцінка інтрамурального нервового апарата печінки та жовчного міхура за умов жовтяниці / Актуальні питання морфогенезу. - Чернівці, 1996.- С. 303-304. Размещено на Allbest.ru