Бронхіальна астма у дітей пубертатного віку: особливості патогенезу, перебігу і лікування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ім. Ф.Г.ЯНОВСЬКОГО АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК:616.248-053.6-092-08

БРОНХІАЛЬНА АСТМА У ДІТЕЙ ПУБЕРТАТНОГО ВІКУ: ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ, ПЕРЕБІГУ І ЛІКУВАННЯ

14.01.27. - пульмонологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

БЕШ Леся Василівна

Київ - 1999

Анотація

Беш Л.В. Бронхіальна астма у дітей пубертатного віку: особливості патогенезу, перебігу і лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.27 - пульмонологія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 1999.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей патогенезу, перебігу і лікування бронхіальної астми у дітей пубертатного віку. Визначені причини, що призводять до зміни перебігу цього захворювання в період статевого дозрівання, показані відмінності клініки у хлопчиків і дівчаток, зумовлені особливостями їх гормонального статусу у пубертаті. Запропонований спосіб індивідуального прогнозування розвитку важкої форми бронхіальної астми у дітей цієї вікової групи. Розроблені програми лікування та навчання в “астма-школі”, які дозволяють ефективно контролювати перебіг бронхіальної астми і значно поліпшують якість життя підлітків.

Ключові слова: бронхіальна астма, пубертатний вік, гормональний статус, прогнозування, програми лікування, “астма-школа”.

бронхіальний астма пубертат гормональний

Abstract

Besh L.V. Bronchial asthma in children of pubertate age: peculiarities of pathogenesis, duration and treatment. - Manuscript.

Thesis for degree of Doctor of Medicine by speciality 14.01.27 - pulmonology. - Institute of Phthisiology and Pulmonology named after F.G.Yanovsky of the Academy of Medicine of Ukraine, Kyiv, 1999.

The dissertation is devoted to the examination of peculiarities of pathogenesis, duration and treatment of bronchial asthma in children of pubertate age. There were determined causes that lead to changes in duration of this disease during sexual maturation, and shown differences of clinical manifestations in boys and girls conditioned by peculiarities of their hormonal state in pubertate period. It was proposed the method of individual prognosis of development of severe forms of bronchial asthma in children of that age group. There were elaborated the treatment program and training in the "asthma-school" program that allow to control bronchial asthma duration effectively and considerably improve life quality in adolescents.

Key words: bronchial asthma, pubertate age, hormonal state, prognosis, treatment program, "asthma-school".

Аннотация

Беш Л.В. Бронхиальная астма у детей пубертатного возраста: особенности патогенеза, течения и лечения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.27 - пульмонология. - Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г.Яновского АМН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена изучению особенностей патогенеза, клиники и лечения бронхиальной астмы у детей пубертатного возраста - подростков.

Обследовано 380 детей, среди которых 280 - больные бронхиальной астмой (150 - подростки в возрасте от 12 до 15 лет, 130 - дети от 4 до 11 лет) и 100 -подростки контрольной группы. Использован комплексный подход в проведении исследований. Наряду с тщательным клиническим обследованием, которое включало оценку физического и полового развития детей, проводилось изучение функций органов внешнего дыхания (спиро-, пневмотахо-, пикфлоуметрия), определялись иммунологические показатели в крови и функциональное состояние эндокринной системы, проводилась специфическая аллергодиагностика.

Исследования показали, что течение бронхиальной астмы в пубертатном периоде изменяется. У 49,1 % девочек отмечается его ухудшение, в то же время у большинства мальчиков (84,2 %) наблюдается клиническое улучшение. Исходя из результатов исследования, эти отличия в течении заболевания можно в значительной мере объяснить половыми особенностями гормональных изменений в пубертатном возрасте. Положительная динамика заболевания у мальчиков, вступивших в период полового созревания, связана с повышением уровня тестостерона. Ухудшение клинического течения у девочек обусловлено гормональным дисбалансом, наиболее выраженным в предменструальном периоде, связанным с повышением содержания эстрогенов во второй фазе менструального цикла и нарушением соотношения эстрогены/прогестерон.

Изучение уровня гормонов в крови и их метаболитов в моче дало возможность установить у детей пубертатного возраста, больных бронхиальной астмой, изменения гормонального статуса, которые зависят от тяжести течения и периода заболевания. В случае легкого и среднетяжелого течения болезни гормональные нарушения регистрируются только в приступном периоде и обеспечивают относительно оптимальную адаптацию с полным функциональным восстановлением в периоде ремиссии. На фоне тяжелого течения заболевания определяются изменения в межприступном периоде, которые проявляются в 2,1 % случаев угнетением функции коры надпочечников (снижение кортизола) и в 12,6 % случаев усилением функциональной активности щитовидной железы (повышение тироксина).

На основании углубленного анализа причинных и способствующих факторов развития бронхиальной астмы, изучения особенностей патогенеза, клиники и лечения этого заболевания разработана прогностическая математическая модель развития тяжелой формы бронхиальной астмы у подростков, которая может быть использована в практической медицине.

Разработаны показания к длительному назначению конкретных противовоспалительных препаратов для лечения бронхиальной астмы у подростков. Анализ результатов использования тайледа показал, что этот препарат эффективен в 95,5 % случаев среднетяжелого течения бронхиальной астмы. У подростков с тяжелым течением заболевания изучалась эффективность лечения глюкокортикостероидами. Проведенные исследования показали, что комбинированная терапия с назначением средних доз ингаляционных глюкокортикостероидов (400-600 мкг в сутки по бекотиду) в комплексе с пролонгированными ₂-агонистами (серевент) или пролонгированными препаратами теофиллина дает возможность контролировать тяжелую форму бронхиальной астмы у 85,0 % случаев без повышения дозы ингаляционных стероидов. Решение о длительном назначении системных стероидов подросткам, больным бронхиальной астмой, следует принимать на основании оценки клинического течения болезни, эффективности терапии ингаляционными стероидами и результатов исследования функции коры надпочечников. Снижение уровня кортизола в крови в межприступном периоде ниже возрастных нормативных колебаний является показанием к назначению такого лечения. Исследования показали, что гормональная зависимость развивается у 0,7 % детей пубертатного возраста, больных бронхиальной астмой, что, вероятно, связано, в первую очередь, с генетически детерминированным снижением клеточной чувствительности к глюкокортикостероидам и нарушением функции системы гипоталамус-гипофиз-надпочечники.

В работе предпринята попытка разработки алгоритма лечения приступа бронхиальной асты у детей пубертатного возраста на основании анализа эффективности трех способов ведения таких больных. Установлено, что лечение приступов бронхиальной астмы у подростков в условиях специализированного стационара должно включать в качестве препаратов второго ряда системные глюкокортикостероиды внутрь из расчета 0,25-1,0 мг/кг по преднизолону на протяжении 1-2 дней с последующим переходом на короткий курс ингаляционных стероидов (до 5-7 дней).

Проведенные исследования показали, что повышению эффективности лечения способствует обучение подростков и их родителей в "астма-школе". Предложенная в работе программа длительной терапии бронхиальной астмы и обучения в "астма-школе" снижают на протяжении года число госпитализаций в 1,8 раза, число экстренных обращений за медицинской помощью в 2 раза и существенно уменьшают количество пропущенных дней обучения в школе.

Ключевые слова: бронхиальная астма, пубертатный возраст, гормональный статус, прогнозирование, программы лечения, “астма-школа”.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема бронхіальної астми нині стоїть надзвичайно гостро. Частота цього захворювання з року в рік неухильно зростає. За результатами популяційних епідеміологічних досліджень, поширеність бронхіальної астми в більшості країн світу коливається в середньому на рівні 3-7 % (Фещенко Ю.І., 1997).

Особливо тривожною є ситуація з дитячою астмою, поширеність якої в різних популяціях коливається майже від 0 % до 30 %. Частота цього захворювання серед дітей Франції становить 7 %, Англії - 11 %, США - 13 %, Австралії - 7-10 %, Нової Зеландії - 8 %, Ірландії - 35 %, Росії - 10 % (Gergen P.J., et al., 1988; Pararajasingam C.D. et al., 1992; Каганов С.Ю., 1995). На жаль, сьогодні практично відсутні достовірні дані стосовно частоти бронхіальної астми серед дітей України. Більшість дослідників вивчали поширеність цього захворювання на підставі звертань за медичною допомогою, що за об'єктивних умов не відображає справжню ситуацію і значно занижує показники (Єкімова І.І., 1995; Фещенко Ю.І., 1997). І лише останнім часом опубліковані перші результати серйозних цілеспрямованих клініко-епідеміологічних досліджень, які в 2,5-3 рази перевищують показники офіційної статистики. Такі різні підходи до вивчення епідеміології астми, а також ряд інших об'єктивних факторів пояснюють коливання частоти цього захворювання серед дітей України від 0,9 % до 6,7 % (у середньому - 2,8 %) (Ласиця О.І., 1996).

Продовжує зростати частота важких форм бронхіальної астми, перестали бути винятком випадки смерті дітей, спровоковані цією недугою (Каганов С.Ю., 1993; Заболотских Т.В. и др., 1997)

Велика кількість різноманітних медичних організацій у всьому світі працює над розв'язанням проблем бронхіальної астми. Робота ця координується Міжнародною групою спеціалістів - експертів з проблем астми, яка намагається розробити єдині для всіх країн підходи до діагностики і лікування цього важкого захворювання.

Але, незважаючи на такі глобальні і грунтовні дослідження, астма і нині залишається патологією з багатьма нез'ясованими питаннями. Зокрема, недостатньо вивченими є особливості перебігу цього захворювання у дітей пубертатного віку. Відомо, що цей період дитинства належить до критичних періодів онтогенезу людини, коли організм вступає у час статевого дозрівання і опиняється перед новим фізіологічним стрибком кількісного і якісного росту та різкої перебудови функцій майже всіх органів і систем (Маркін Л.Б. та ін., 1996).

Існують дані про те, що у 2/3 дітей астма в пубертатному періоді змінює свій перебіг (Єлуніна С.К. та ін., 1986; Ільїн А.А. та ін., 1986; Мелліна К.В., 1993; Balfour-Lunn L., 1985; Gern J.E. et al., 1995; Kintner E., 1997). Однак, ці роботи поодинокі і не дають цілісного уявлення про причини, які зумовлюють зміну клініки бронхіальної астми в підлітковому віці. Дискусійними залишаються питання стратегії лікування. Особливо це стосується проблем гормональної терапії і її впливу на репродуктивну функцію у майбутньому.

Вказана вище ситуація визначила актуальність і мету нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті в межах наукової тематики кафедри педіатрії № 1 Київської медичної академії післядипломної освіти “Клініко-патогенетичні варіанти і ефективність терапії респіраторних алергозів у віковому аспекті”, № держреєстрації УА-01013633Р, перереєстрована 12/3-1241 від 5.10.92.

Мета дослідження. Розробити програми лікування бронхіальної астми у дітей пубертатного віку на підставі комплексного вивчення особливостей патогенезу, клініки та перебігу захворювання.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання дослідження:

Вивчити причини виникнення і розвитку бронхіальної астми у дітей пубертатного віку.

Проаналізувати клінічні особливості перебігу бронхіальної астми у дітей цієї вікової групи.

Провести оцінку гормонального, імунологічного й алергологічного статусу у цій групі дітей.

Проаналізувати вплив гормонального дисбалансу на перебіг бронхіальної астми у дітей пубертатного віку.

Розробити і впровадити у практику діагностичні критерії важкості перебігу бронхіальної астми у дітей цієї вікової групи.

Розробити спосіб індивідуального прогнозування розвитку важкої форми бронхіальної астми у дітей пубертатного віку.

На підставі отриманих даних розробити комплексний план заходів і практичні рекомендації для лікування бронхіальної астми у дітей пубертатного віку.

Вивчити динаміку захворювання на фоні використання запропонованих програм лікування.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше в Україні проведене комплексне вивчення особливостей перебігу бронхіальної астми у дітей пубертатного віку. Визначені причини й основні патогенетичні ланки, що призводять до зміни клінічного перебігу цього захворювання в період статевого дозрівання. Вперше показані відмінності клініки бронхіальної астми у хлопчиків і дівчаток, зумовлені особливостями гормонального статусу залежно від статі у пубертаті.

Вперше розроблений спосіб індивідуального прогнозування розвитку важкої форми бронхіальної астми у дітей цієї вікової групи і запропоновані критерії, які дозволяють оцінити важкість перебігу захворювання і обгрунтовано призначити відповідну терапію.

Розроблена програма тривалого лікування бронхіальної астми у дітей пубертатного віку з детальним визначенням показань до призначення різних груп протизапальних препаратів. Вперше обгрунтовані підходи до використання стероїдної терапії при бронхіальній астмі у дітей пубертатного віку в різні періоди захворювання.

Вперше в Україні проаналізовані результати роботи “астма-школи” для дітей, хворих на бронхіальну астму, та їх батьків. Показаний вплив запропонованої програми лікування і навчання пацієнтів на перебіг бронхіальної астми у дітей пубертатного віку.

Практичне значення одержаних результатів

Розроблені критерії важкості перебігу бронхіальної астми у дітей пубертатного віку.

Запропонований спосіб індивідуального прогнозування розвитку важкої форми захворювання у дітей цієї вікової групи.

Розроблений комплексний план заходів і практичні рекомендації для лікування бронхіальної астми у дітей пубертатного віку, який включає:

програму тривалої медикаментозної терапії;

алгоритм лікування приступу;

навчання пацієнтів і їх батьків в "астма-школі";

щоденне моніторне спостереження за перебігом хвороби і лікуванням за допомогою пікфлоуметрії.

Визначені показання до призначення різних груп протизапальних препаратів (інтал, тайлед, кортикостероїди) для тривалої базисної терапії захворювання у дітей цієї вікової групи.

Розроблені рекомендації до призначення стероїдної терапії бронхіальної астми у дітей пубертатного віку в різні періоди захворювання.

Результати дослідження впроваджені в роботу дитячих установ м. Львова й області (Львівська міська дитяча клінічна лікарня, Львівська міська дитяча консультативна поліклініка, дитяче відділення Львівської обласної клінічної лікарні, Львівська обласна дитяча клінічна лікарня, Яворівська райлікарня), Української дитячої спеціалізованої лікарні “ОХМАТДИТ” (м. Київ), Дніпропетровської обласної дитячої клінічної лікарні, Запорізької міської багатопрофільної дитячої лікарні, Харківської обласної дитячої клінічної лікарні № 1 та Імунологічного центру Вінницького протитуберкульозного диспансеру. Матеріали роботи використовуються в навчальному процесі на кафедрах педіатрії Львівського державного медичного університету, Запорізької, Харківської і Буковинської медичних академій, кафедрі педіатрії № 1 Київської медичної академії післядипломної освіти.

За матеріалами дисертації опубліковані 2 інформаційні листи і методичні рекомендації, затверджені МОЗ України:

Беш Л.В. Методика організації роботи “астма-школи” для дітей, хворих на бронхіальну астму, та їх родин. Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я. - Випуск 1 по проблемі “Педіатрія”. _ № 150-98. - 2 с.

Беш Л.В. Метод використання препарату “Тайлед” у лікуванні підлітків, хворих на бронхіальну астму. Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я. - Випуск 2 по проблемі “Педіатрія”. _ № 151-97. - 2 с.

Ласиця О.І., Беш Л.В. Сучасна технологія комплексного лікування бронхіальної астми у дітей. Методичні рекомендації. - Київ, 1998. - 19 с.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою працею автора. Автор проаналізувала вітчизняну та зарубіжну літературу з проблеми, що вивчалася, особисто планувала мету роботи та завдання дослідження. Всі дослідження виконані автором самостійно.

Автором особисто створена комп'ютерна база даних результатів обстеження дітей, написані всі розділи дисертації та сформульовані висновки.

Робота виконана на кафедрі факультетської і шпитальної педіатрії (завідувач кафедри _ д. м. н., професор Ткаченко С.К.) Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького (ректор - д. фарм. н., професор, академік АНВШ України Зіменковський Б.С.)

Підбір, клінічне та параклінічне обстеження хворих, вивчення ефективності застосування окремих медикаментів (тайлед, інгаляційні стероїди) та розробка програм лікування астми у підлітків виконані автором самостійно. За ініціативою і безпосередньою участю автора організована робота “астма-школи” для дітей, хворих на бронхіальну астму, та їх батьків. Автор самостійно проаналізувала ефективність такого навчання.

Автором особисто проведений аналіз результатів дослідження на персональному комп'ютері за допомогою статистичного пакета “Statystica” (США), на підставі якого підготовлені до друку всі наукові праці, монографія, підготовлена до захисту дисертація і впроваджені результати наукових досліджень у практику охорони здоров'я.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації доповідалися на IX Міжнародному конгресі імунологів (San Francisco, California, 1995); II Українській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми клінічної імунології” (Львів, 1996); Міжнародній конференції імунологів і алергологів “Central and Eastern European conference on astma, allergy and clinical immunology” (Lodz, Poland, 1996); засіданнях Української школи пульмонолога (Київ, 1997); Міжнародній конференції пульмонологів і фтизіатрів (Paris, Franse, 1997); засіданнях експертної комісії з розробки рекомендацій щодо діагностики і терапії бронхіальної астми, створених за ініціативою МОЗ України та Асоціації педіатрів України (Київ, 1998); V Міжнародному симпозіумі лікарів-алергологів “Postempy w zakresie diagnostyki i leсzenia chorob alergicznych” (Krakow, Polska, 1998); I національному конгресі з клінічної імунології та алергології (Алушта, 1998); Пленумі асоціації педіатрів України та науково-практичній конференції “Актуальні питання дитячої пульмонології та алергології на сучасному етапі реформування охорони здоров'я" (Київ, 1998); II з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України (Київ, 1998); засіданні обласного наукового товариства педіатрів (Львів, 1996); конференціях педіатрів, алергологів, пульмонологів м. Львова та області (Львів, 1996-1998 рр).

Публікації. Основні положення роботи викладені у монографії "Бронхіальна астма у підлітків" (1998), брошурі “Якщо у Вашої дитини бронхіальна астма” (1998), 19 наукових статтях, 6 тезах та інформаційних публікаціях.

Матеріали дисертації використані в роботі експертної комісії, яка за ініціативою МОЗ України та Асоціації педіатрів України склала “Рекомендації щодо діагностики і терапії бронхіальної астми” (1998).

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 290 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, викладу основних методик досліджень, 6 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що містить 385 публікацій (211 - вітчизняних і російських авторів, 174 - іноземних авторів) на 49 сторінках. Робота проілюстрована 32 таблицями, 22 рисунками і схемами, що займають 35 сторінок.

2. Зміст дисертації

Матеріал і методи дослідження. Для виконання поставлених завдань обстежено 380 дітей, серед яких 280 - хворі на бронхіальну астму (150 - діти пубертатного віку від 12 до 15 років, 130 - діти від 4 до 11 років) і 100 - підлітки контрольної групи.

Відповідно до поставлених мети і завдань, дослідження проводилися у 9 групах дітей.

У роботі поряд із загальноклінічними використані методи оцінки імунологічних показників і функціонального стану ендокринної системи. Проводилась специфічна алергодіагностика.

Загальноклінічні методи включали детальне вивчення анамнезу, генеалогічних даних, об'єктивне обстеження, лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі, копрологія), визначення функцій органів зовнішнього дихання.

У процесі об'єктивного обстеження, крім традиційного посистемного огляду, проводили комплексну оцінку фізичного і статевого розвитку дітей. Антропометричні показники оцінювали за стандартними таблицями фізичного розвитку дітей Західного регіону України (Кассараба М.М., Орлик І.В., 1992). Ступінь статевого дозрівання визначали на підставі оцінки формування вторинних статевих ознак згідно методики Л.Н. Уланової і співавт. (1989).

Функціональний стан системи дихання у хворих оцінювався за показниками зовнішнього дихання за допомогою спірометра (ССП) і пневмотахометра (ПТ-2). Особливе значення надавалося вимірюванню пікфлуометром максимальної (пікової) швидкості видиху (ПШВ), яка прямо корелює з величиною просвіту дихальних шляхів і дозволяє визначити ступінь бронхіальної обструкції.

Для вивчення функціонального стану ендокринної системи проводили радіоімунний аналіз (РІА) кількості гормонів у плазмі крові, визначення 17_кетостероїдів (17-КС) у сечі і ультразвукове дослідження щитовидної залози. За методом РІА вивчався вміст таких гормонів: фолітропін, лютропін, пролактин, трийодтиронін (Т₃), тироксин (Т₄), тестостерон, естрадіол, прогестерон, кортизол, а також визначалися тироксинзв'язуючий глобулін (ТЗГ), тиреотропний глобулін (ТТГ) і антитіла до тиреоглобуліну. Для визначення гормонів використовувалися стандартні набори реактивів. Фолітропін і лютропін визначали, використовуючи набір реактивів французської фірми IMMUNOTECH, а інші - за допомогою реактивів госпрозрахункового дослідного виробництва Інституту біоорганічної хімії Академії наук Республіки Бєларусь (ІБОХ АНРБ). Вивчаючи вміст гормональних метаболітів у сечі, визначали 17-КС (в основному метаболіти статевих гормонів) та 17-КГС (метаболіти глюкокортикоїдів) за методом К.К. Norymberski (1955) в модифікації Ю.В. Кулачковського і Б.С. Мар'єнко (1969). Дослідження проводилися на базах обласної радіоізотопної лабораторії й обласного ендокринологічного диспансеру.

Імунологічні дослідження включали: 1) визначення стану Т- і В-клітинної системи імунітету з використанням методу розеткоутворення; 2) аналіз концентрації сироваткових імуноглобулінів методом радіальної імунодифузії за Mancini et al., 1965; 3) оцінку рівня сироваткового IgE за допомогою флюоресцентного алергосорбентного тесту (FAST).

Для специфічної алергодіагностики використовувалися скарифікаційні шкірні тести і специфічна діагностика алергії in vitro. Остання включала: 1) визначення специфічних IgE та IgG₄ за методом FAST; 2) реакцію специфічного лейколізу за мікромодифікацією З.М. Третякевич та ін. (1980); 3) метод "бляшкоутворення", розроблений Е.П. Маноловою та ін. (1981); 4) реакцію швидкості осідання еритроцитів з медикаментами (Одинакова В.А. та ін., 1985)

Статистичний аналіз результатів дослідження здійснювався на персональному комп'ютері за допомогою статистичного пакета “Statіstісa” (США).

Результати досліджень та їх обговорення. З метою вивчення впливу різноманітних факторів на виникнення і розвиток бронхіальної астми проведений детальний аналіз анамнезу у 150 дітей пубертатного віку з використанням спеціальної анкети-опитувача. Аналіз причин виникнення захворювання дозволив підтвердити провідну роль спадкової схильності в генезі даної патології. Випадки атопічних захворювань зареєстровані у 76,7 % сімей хворих дітей, що значно перевищує аналогічний показник (15 %) у контрольній групі здорових підлітків.

Встановлено, що реалізації спадкової схильності сприяють: шкідливі антенатальні фактори (нераціональне харчування вагітної - 73,3 % випадків, вживання ліків - 19,3 %, гестози вагітних -34,5 %, професійні (16,7 %) і побутові (27,3 %) контакти з хімічними та лікарськими речовинами); перинатальна енцефалопатія (6,7 %); часті гострі респіраторні вірусні інфекції (40,0 %).

Безпосередньою причиною розвитку перших приступів бронхіальної астми в обстежених дітей найчастіше були алергени домашнього пилу і пилку рослин, рідше алергени кота, пір'я подушки тощо.

Повторні приступи захворювання у дітей пубертатного віку найчастіше провокувалися такими тригерними факторами: алергени (70,0 %), гострі респіраторні вірусні інфекції (64,0 %), надмірні фізичні (66,6 %) та емоційні (10,0 %) навантаження, метеофактори (50,0 %), гормональний дисбаланс у дівчаток у передменструальному періоді (85,9 %). Виявлення тригерних факторів дозволяє усунути або хоча б зменшити їх вплив на організм, що сприяє полегшенню перебігу і поліпшенню прогнозу захворювання.

Для діагностики бронхіальної астми у підлітків використовувався власний діагностичний алгоритм. Основою для діагнозу були типовий анамнез, клініка захворювання, показники функцій органів зовнішнього дихання. Проводилося специфічне алергологічне тестування. Аналіз його результатів дозволив визначити структуру сенсибілізації у дітей пубертатного віку. Серед 98 обстежених підлітків найчастіше реєструвалася висока сенсибілізація до алергенів домашнього (73,4 % випадків) чи бібліотечного (57,1 %) пилу, харчових продуктів (53,1 %). Рідше спостерігалася підвищена сенсибілізація до пилкових алергенів (51,0 % хворих) і пір'я подушки (36,7 % хворих). Високий рівень сенсибілізації до епідермальних алергенів тварин виявлений у 35,7 % пацієнтів.

Бронхіальна астма у підлітків дуже рідко була ізольованим захворюванням. Переважно у таких хворих спостерігалася супутня патологія, яка суттєво впливала на перебіг основного захворювання (алергічна риносинусопатія - 34,7 % хворих, гіпертрофія мигдаликів - 42,0 %, патологія гепатобіліарної системи - 53,3 %, хронічний гастродуоденіт - 28,0 %).

Вивчення особливостей клінічного перебігу бронхіальної астми виявило, що у дітей пубертатного віку переважала середньоважка форма захворювання (44,7 % випадків), а важка і легка діагностувалися з приблизно однаковою частотою (відповідно 26,6 % і 28,7 %). Аналіз характеру перебігу бронхіальної астми у 3 вікових групах дітей (І - 150 підлітків, ІІ - 50 дітей від 4 до 8 років, ІІІ - 80 дітей пізнього препубертатного віку) показав, що у дітей пізнього препубертатного віку важкий перебіг бронхіальної астми реєструється найрідше. Водночас у двох інших групах дослідження ця форма захворювання зустрічається з майже однаковою частотою.

Проведені дослідження показали, що пуертатний вік можна вважати фактором ризику розвитку астматичного стану, оскільки з 89 діте, які поступили в клініку в астматичному статусі, 44 (49,0 %) - діти цієї вікової групи.

Наші дослідження довели, що астма в пубертатному віці змінює свій перебіг. У 49,1 % дівчаток він погіршується, водночас у більшості хлопчиків (84,2 %) спостерігається клінічне поліпшення. Погіршенню перебігу хвороби сприяє зростання тригерного навантаження на організм підлітків, а саме: висока частота ГРВІ, характерна для підлітків емоційна лабільність, нервозність. Притаманні пубертатному вікові гормональні зрушення в організмі призводять до того, що хлопчики і дівчатка по-різному реагують на таке тригерне навантаження.

В період статевого дозрівання та становлення репродуктивної функції організму велике значення набувають статеві гормони. У цьому віці прогресивно підвищується гонадотропна функція гіпофіза і зростає активність гонад.

Оцінюючи функціональну активність репродуктивної системи у 50-ти дівчаток пубертатного віку, ми проводили дослідження в двох групах: першу склали 12 пацієнток, у яких менструації ще не почалися, а другу - 38 дівчат з наявним менструальним циклом. У 12-ти дівчаток другої групи менструальний цикл був регулярний, тривалістю 27-30 днів. У решти (26) пацієнток відзначався нерегулярний менструальний цикл, причому його становлення затягувалося, порівняно зі здоровими ровесницями. Вміст гонадотропних і статевих гормонів, а також пролактину в крові обстежених дівчаток пубертатного віку, хворих на бронхіальну астму.

Аналіз отриманих результатів дозволив виявити у дівчаток другої групи зниження рівня прогестерону порівняно з його показниками у здорових одноліток. У першій фазі менструального циклу в обстежених пацієнток рівень прогестерону становив (0,8±0,3) нмоль/л, у другій фазі - (3,8±0,4) нмоль/л, тоді як у здорових, відповідно - (1,7±0,25) нмоль/л (р < 0,05) і (4,9±0,5) нмоль/л (р < 0,05). Можливо, наслідком таких відхилень є більш тривале становлення менструальної функції у дівчаток, хворих на бронхіальну астму.

При дослідженні рівня естрадіолу і тестостерону не було виявлено достовірної різниці між цими показниками у хворих і здорових дівчаток. Рівні пролактину, лютропіну і фолітропіну відповідали нормальним віковим коливанням. У процесі аналізу виявлено корелятивний зв'язок рівня естрадіолу з фолітропіном (r = +0,71, p < 0,05), прогестерону з лютропіном (r = +0,67, p < 0,05).

У процесі роботи ми чітко відслідковували залежність між розвитком загострення бронхіальної астми і фазою менструального циклу: у хворих дівчаток спостерігалося загострення астми перед менструацією. На нашу думку, ці зміни пояснюються підвищенням вмісту естрогенів у другій фазі менструального циклу і порушенням співвідношення естрогени/прогестерон. У дослідженнях White A., Kent J.R. (1977) встановлено, що естрадіол призводить до гіпертрофії лімфоїдної тканини, що супроводжується підвищенням здатності до синтезу антитіл. Отже, зростання вмісту естрогенів виявляє стимулюючий вплив на імунну відповідь і робить організм дівчинки особливо вразливим до дії тригерних чинників. Вихід з такої ситуації не можна шукати, впливаючи на гормональний дисбаланс, оскільки він є фізіологічним для дівчинки. Застосування гормональних препаратів для лікування фізіологічних відхилень у період статевого дозрівання може призвести до небезпечних для організму порушень природного процесу саморегуляції й адаптації.

Концентрація тестостерону в хлопчиків пубертатного віку, які хворіють на бронхіальну астму, була в межах 1,1-4,6 нг/л, що відповідає віковим нормативним коливанням. Однак, у них спостерігалася тенденція до деякого зниження темпів росту рівня цього гормону порівняно зі здоровими ровесниками. У 12-13-річному віці рівень тестостерону у хворих хлопчиків практично не відрізнявся від здорових. Водночас, аналіз рівня цього гормону у підлітків 14-15-ти років показав, що вміст тестостерону у хворих дещо нижчий, ніж у здорових (відповідно (3,1±0,8) нг/л і (3,8±0,7) нг/л, р > 0,05). Відомо, що під впливом тестостерону формуються основні вторинні статеві ознаки. Хлопчики, в яких діагностовано важкий перебіг бронхіальної астми, відставали у статевому дозріванні. Рівень тестостерону у них був достовірно нижчим, ніж у здорових ровесників (відповідно (2,0±0,82) нг/л і (2,9±0,91) нг/л, p < 0,05). Автори поодиноких праць відзначають супресивний вплив тестостерону на імунну відповідь (Чеботарев В.Ф., 1979). На нашу думку, позитивна динаміка захворювання у хлопчиків, які вступили в пубертатий період розвитку, пов'язана саме з підвищенням рівня тестостерону.

Таким чином, притаманні дітям пубертатного віку зміни гормонального статусу впливають на перебіг бронхіальної астми, яка, в свою чергу, також зумовлює гормональні зрушення в організмі підлітка. Ці зрушення залежать від важкості перебігу і періоду захворювання.

Ми вивчали активність надниркових і щитовидної залоз у 115 дітей різного віку (95 - підлітки і 20 - діти віком від 2 до 11 років), намагаючись уточнити роль цих надзвичайно важливих органів в адаптаційних процесах на різних етапах розвитку бронхіальної астми. У процесі досліджень встановлено, що функціональна активність надниркових і щитовидної залоз залежить від важкості перебігу і тривалості астми. У дітей з легкою і середньоважкою формами бронхіальної астми активність кори надниркових залоз у період між приступами суттєво не відрізнялася від аналогічних показників у здорових. Тільки під час приступу астми ми спостерігали у них типову для стресу реакцію кори надниркових залоз із підвищенням рівнів кортизолу в крові і 17-КГС в сечі. Причому, така реакція була властивою для всіх вікових груп дітей. Підвищення рівня кортизолу в окремих пацієнтів перевищувало показники здорових однолітків у 2-3 рази і досягало 1200 нмоль/л і вище.

У дітей з важкою формою бронхіальної астми відзначалася тенденція до зниження рівня кортизолу в сироватці крові у період між приступами. Чим важчим і тривалішим був перебіг захворювання, тим нижчими були ці показники: коефіцієнт кореляції між важкістю захворювання і тенденцією до зниження рівня кортизолу становив r = + 0,65 (p < 0,05). Таку тенденцію ми відзначали в дітей усіх вікових груп.

Отримані результати підтверджують існуючу думку про те, що функція надниркових залоз порушується внаслідок частих повторних приступів, які, як стресові чинники, викликають спочатку їх гіперфункцію, а потім виснаження. Проте, рівень кортизолу дуже рідко (лише у 2,6 % дітей) знижувався порівняно з віковими нормативними коливаннями. Такі зміни зареєстровані у двох дітей пубертатного віку й у дворічного хлопчика з тимомегалією. В усіх цих випадках хвороба мала дуже важкий перебіг і неадекватно лікувалася.

Таким чином, вивчення функціональної активності надниркових залоз у дітей, хворих на бронхіальну астму, дозволило встановити зміни в показниках кортизолу і 17-КГС, які залежали від важкості і періоду хвороби, але не від віку обстежених. Зниження рівня кортизолу зареєстроване у 2,1 % (2 з 95) підлітків у міжприступному періоді на фоні важкого перебігу бронхіальної астми.

Аналіз функціональної активності щитовидної залози у міжприступний період дозволив виявити у 12,6 % (12 з 95) підлітків підвищення рівня тироксину у випадку важкого перебігу бронхіальної астми. Динаміка рівня гормонів щитовидної залози в різні періоди захворювання вивчалася у двох групах підлітків. Першу групу склали 18 дітей із важкою формою бронхіальної астми, а другу - 12 з легкою і середньоважкою формами захворювання. Дослідження показали, що у дітей з важкою формою бронхіальної астми достовірно знижувався рівень трийодтироніну (Т₃), що супроводжувалося підвищенням концентрації тироксину (Т₄). Особливо чітко такі зміни відзначено у період приступу астми.

Такий характер виявлених змін, можливо, пов'язаний з тим, що трийодтиронін має більшу активність і в 10 разів вищу швидкість метаболізму порівняно з тироксином (Караханян Е., Захарьева Б., 1988). Вміст тиротропного глобуліну (ТТГ) і тироксинзв'язуючого глобуліну (ТЗГ) у хворих дітей достовірно не відрізнявся від показників здорових дітей. Отже, результати наших досліджень можуть свідчити про те, що активація щитовидної залози носить функціональний характер і зумовлена стресом. Підвищення концентрації Т₄ спрямовано на стимуляцію оксидаційних процесів, інтенсивність яких знижується в умовах гіпоксії, спричиненої приступами астми.

Проведені нами імунологічні дослідження показали, що в більшості дітей пубертатного віку, хворих на бронхіальну астму, реєструються імунологічні маркери атопії, що дозволяє підтвердити атопічну природу захворювання. Визначення показників клітинного імунітету здійснено у 86 підлітків у міжприступному періоді. У 40 (46,2 %) хворих спостерігалося зниження кількості теофіліночутливих Т-лімфоцитів (Т-супресорів), у 24 (27,9 %) - зареєстрована підвищена кількість теофілінонечутливих Т-лімфоцитів (Т-хелперів). У 52 (60,5 %) підлітків констатоване підвищення імунорегуляторного індексу (співвідношення хелпери/супресори).

Вміст імуноглобулінів у сироватці крові вивчався у різні періоди захворювання у двох групах дітей. Першу (основну) групу склали 50 дітей пубертатного віку, хворих на бронхіальну астму. У другу (контрольну) групу увійшли 30 дітей віком від 4 до 11 років, які також хворіли на бронхіальну астму.

Аналіз вмісту імуноглобулінів не виявив достовірної різниці між різними віковими групами дітей, але дозволив встановити зміни в показниках, які залежать від періоду захворювання. Під час загострення у більшості обстежених спостерігалося незначне підвищення вмісту IgG, зниження рівнів IgA та IgE. Причому, зниження останнього реєструвалося порівняно з його рівнем у міжприступному періоді й, очевидно, пояснюється зв'язуванням реагінів з антигенами. Рівень IgM відповідав нормативним віковим коливанням. У міжприступному періоді у 68,2 % (55 з 80) дітей зареєстроване значне підвищення вмісту загального IgE і незначне збільшення рівня IgA (54,3 % - 43 з 80). Слід відзначити, що зі зростанням важкості перебігу бронхіальної астми ознаки дизімуноглобулінемії підсилювалися.

Для виявлення антитіл класу IgE недостатньо визначити лише загальний IgE, необхідно проводити дослідження специфічних антитіл (специфічний IgE). Ми визначили рівень специфічних IgE у 123 дітей різного віку, які хворіли на бронхіальну астму і лікувалися в алергологічному відділенні та алергологічному кабінеті консультативної поліклініки Львівської міської дитячої клінічної лікарні. Дослідження проводились у двох групах. Першу (основну) групу склали 65 дітей пубертатного віку (12-15 років), другу (контрольну) - 58 дітей віком від 4 до 11 років. Дослідження проводились за допомогою флюоресцентного алергосорбентного тесту (FAST) з використанням апарата виробництва США - флюоро-FAST-реєстратора.

Проведені обстеження дозволили зареєструвати підвищення алергеноспецифічного IgE у 89,4 % дітей. Серед 65 пацієнтів першої групи алергеноспецифічні IgE-антитіла виявлені у 87,6 % (57 з 65) випадків, а серед 58 представників другої групи - у 91,3 % (53 з 58). Аналізуючи результати специфічної алергодіагностики, ми визначили особливості структури сенсибілізації у дітей різного віку, хворих на бронхіальну астму.

У дітей пубертатного віку достовірно частіше реєструвалася висока чутливість до алергенів домашнього пилу і пилку рослин. Водночас, серед хворих молодшої вікової групи достовірно частіше виявлявся підвищений рівень специфічного IgE у разі стимуляції харчовими алергенами. Висока чутливість до епідермальних алергенів зареєстрована в обох групах з приблизно однаковою частотою. Такі результати, на нашу думку, можна пояснити особливостями формування і вікової етіологічної еволюції атопічного фону у дітей. Початковою ланкою цього процесу є харчова алергія, яка реалізується вже в перші місяці життя. З віком починає виявлятися підвищена чутливість до інгаляційних алергенів (побутових, епідермальних, пилкових). З нашаруванням інгаляційної алергії співпадає дебют респіраторних алергозів. Поступово з віком зростає і розширюється поліалергія.

Співставляючи результати визначення специфічних IgE зі скарифікаційними тестами, ми виявили прямий кореляційний зв'язок між цими показниками, при якому коефіцієнт кореляції (r) для різних алергенів становив від 0,4 до 0,65.

Поглиблений аналіз причинних і сприятливих факторів розвитку бронхі-альної астми, вивчення особливостей патогенезу, клініки і лікування цього захворювання дозволили нам прогнозувати розвиток важкої форми бронхіальної астми у підлітків.

Серед цілого ряду факторів, що сприяють розвитку важкої форми цього захворювання, ми виділили декілька, які на підставі наших досліджень були найбільш впливовими. До них увійшли: 1) спадкова схильність до алергії по обох лініях; 2) перинатальна патологія центральної нервової системи; 3) супутні ураження шкіри алергічного генезу або вказівки на них в анамнезі; 4) ранній початок захворювання (перші епізоди бронхообструкції діагностовані у віці від 6 міс. до 1,5 року); 5) пізнє звертання до спеціаліста (тривалість перебігу хвороби до моменту встановлення діагнозу і призначення адекватної терапії складає понад 3 роки); 6) стать; 7) особливості нервово-емоційної сфери підлітка (наявність різних видів неврозів тощо); 8) неадекватна базисна терапія; 9) багаторазові курси антибактеріальної терапії з приводу загострення захворювання. Зв'язок кожного із розглянутих вище факторів з розвитком важкої форми бронхіальної астми у підлітків оцінювали за критерієм c² на однорідність двох виборок.

Проте помилково було б робити остаточні висновки про взаємодію і вплив факторів тільки на підставі даних аналізу значень c². Для більш детального дослідження впливу комплексу взаємозв'язаних факторів на розвиток важкої форми бронхіальної астми у підлітків ми використали метод множинної регресії, який дозволив нам з комплексу факторів відібрати п'ять, що статистично достовірно впливають на розвиток цієї патології, а саме: 1) стать; 2) супутні ураження шкіри; 3) ранній початок захворювання; 4) неадекватне лікування; 5) зловживання антибіотиками.

Для побудови прогностичної моделі розвитку важкої форми бронхіальної астми ми застосували метод логістичної регресії. Цей метод дозволяє виявити залежність ознаки, що досліджується (важка форма бронхіальної астми), одночасно від декількох інших ознак і прогнозувати зміну її відносно змін, включених у регресійну модель ознак.

Важкість бронхіальної астми можна змоделювати формулою:

R = K + ₁ x₁ + ₂ x₂ + ... + _n x_n ,

де K - константа,

_i - коефіцієнти при кожному факторі,

x_i - значення факторів.

Підставивши у формулу результати, отримані за методом логістичної регресії, ми розробили математичну модель розвитку важкої форми бронхіальної астми у підлітків:

W = -6,23 + 3,11St + 2,77Su + 3,72Rp + 2,8Nl +2,5Za

де W- важкість бронхіальної астми,

St- стать,

Su- супутні ураження шкіри,

Rp- ранній початок захворювання,

Nl- неадекватне лікування,

Za- зловживання антибіотиками.

Ця формула характеризується достовірністю отриманих даних і побудована на підставі інформаційної вагомості факторів ризику. Проведений нами ретроспективний аналіз випадків розвитку важкої форми бронхіальної астми у підлітків показав, що використання запропонованої математичної моделі у переважній більшості випадків дозволило б запобігти такій ситуації.

Значне місце в дослідженнях надавалося вивченню особливостей лікування бронхіальної астми у дітей пубертатного віку. Бронхіальна астма - хронічне і, водночас, дуже динамічне захворювання, тому програма її лікування повинна бути тривалою, етапною, диференційованою залежно від ступеня важкості та індивідуальних особливостей захворювання у кожної дитини. Враховуючи рекомендації Міжнародної групи спеціалістів з проблем бронхіальної астми, досвід провідних вітчизняних алергологів і власні спостереження, ми вперше використали й адаптували для підлітків схему “ступінчастої” терапії захворювання. За цією стратегією проліковано 88 дітей.

Оскільки основою лікування була тривала протизапальна терапія, особливе значення в роботі надавалося вивченню ефективності різних препаратів цієї групи і розробці конкретних показань до їх призначення у дітей пубертатного віку.

Ефективність нестероїдного інгаляційного протизапального препарату “Тайлед” вивчалася у 22 дітей, старших 12 років, які цей препарат отримували вперше. В дослідженні взяло участь 15 дітей, у яких середньоважкий перебіг захворювання не піддавався ефективному контролю за допомогою інталу, і 7 дітей з важкою бронхіальною астмою, які отримували тривалий час незначні дози (до 200 мкг за бекотидом) інгаляційних стероїдів. У таких випадках, призначивши тайлед, поступово, за 4-7 днів, зняли інгаляційні стероїди. Тайлед застосовувався протягом 3-х місяців у добовій дозі 8 мг - по 4 мг (2 вдихи) 2 рази. У восьми дітей під час гострого респіраторного захворювання доза препарату короткочасно підвищувалась до 4 мг (2 вдихи) 4 рази на день. Оцінка ефективності лікування проводилась на підставі даних щоденника самоспостереження, об'єктивного огляду пацієнта і визначення функцій зовнішнього дихання.

Проведені нами дослідження показали, що у 21 (95,5 %) дитини на фоні лікування тайледом значно зменшилась симптоматика бронхіальної астми і поліпшилась якість життя. Денні симптоми суттєво зменшились уже до 3 тижня у 19 (86,6 %), а нічні - у 10 (45,4 %) хворих. У 6 (27,3 %) дітей останні два тижні лікування прояви хвороби були відсутні, а у 4 (18,2 %) спостерігались лише епізоди нічного кашлю. Значно знизилась потреба хворих у бронходилятаційній терапії. Ця тенденція прослідковувалася у 20 (90,9 %) дітей уже в перші 2 тижні лікування. Під час останнього відвідування клініки порівнювали середнє використання бронхолітиків за останній тиждень до лікування і перед його закінченням. Виявилось, що цей показник на фоні лікування тайледом значно зменшився (у 2,5-3 рази) в 15 (68,2 %) дітей, а 6 (27,3%) дітей протягом останнього тижня взагалі не вживали бронхолітики.

Високий клінічний ефект тайледу, відсутність побічної дії доводять доцільність використання цього препарату для тривалого лікування бронхіальної астми середньої важкості у дітей пубертатного віку.

Особливе значення в роботі надавалося визначенню місця гормональної терапії в лікуванні бронхіальної астми. Ефективність терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами (ІГКС) вивчалася у 20 дітей пубертатного віку, хворих на бронхіальну астму. З них 12 хворих отримували комбіновану базисну терапію, що включала ІГКС, пролонговані препарати теофіліну або пролонговані ₂-агоністи, а 8 - отримували лише ІГКС.

Підбір оптимального дозування і режиму введення ІГКС проводився на підставі оцінки об'єктивного стану пацієнта, показників функції зовнішнього дихання, щоденного моніторингу пікфлоуметрії і аналізу потреби в бронходилятаторах. Тривалість терапії ІГКС була строго індивідуальною. Ліки призначалися в середніх дозах (400-600 мкг на добу за бекотидом). Кількість інгаляцій на добу не перевищувала 3-4. Контрольну групу склали 18 дітей, які отримували комбіновану базисну терапію, що включала інтал і пролонговані препарати теофіліну. Контроль за результатами лікування здійснювався на підставі періодичної оцінки об'єктивного стану хворого і показників функції зовнішнього дихання.

Наші спостереження показали, що в усіх 20 дітей, які отримували терапію ІГКС, лікування виявилося ефективним. Уже з перших днів клінічно спостерігалося зменшення симптомів захворювання (приступи ядухи, відчуття стиснення у грудній клітці, кашель).

Через 10-14 днів у більшості дітей суттєво поліпшилися показники функцій зовнішнього дихання.

Отже, нами доведена висока ефективність інгаляційних стероїдів у лікуванні важкої форми бронхіальної астми навіть у випадку їх призначення у середніх дозах. Застосування комбінованої терапії з призначенням середніх доз ІГКС у поєднанні з пролонгованими ₂-агоністами (серевент) або пролонгованими препаратами теофіліну дозволило контролювати важку форму бронхіальної астми у 85,0 % (17 з 20) випадків без підвищення дози інгаляційних стероїдів. У більшості випадків (15 дітей - 75,0 %) терапія ІГКС тривала 2-4 міс. У 5 (25,0 %) хворих довелося продовжити лікування до 6 міс. - 1,5 року. Така терапія дозволила контролювати астму і зводила до мінімуму небезпеку виникнення побічних ефектів.

Наші дослідження показали, що в 5 % (2 з 40) підлітків з важкою формою бронхіальної астми довелося застосувати комбіновану терапію, коли поряд з ІГКС призначали стероїди системної дії, зокрема, преднізолон. Такі ситуації виникли, коли небезпека неконтрольованого перебігу бронхіальної астми значно перевищила ризик виникнення побічних ефектів від терапії стероїдами, і рівень кортизолу в крові в міжприступному періоді був нижчим від вікових нормативних коливань. Гормонально-залежна бронхіальна астма діагностована нами лише в однієї дівчинки-підлітка (0,7 % від 150 дітей) при рівні кортизолу в крові в міжприступному періоді 160 нмоль/л.

Намагаючись розробити ефективний спосіб лікування приступу бронхіальної астми у дітей пубертатного віку, ми проаналізували результативність трьох способів ведення таких хворих. Дослідження проводилося у трьох групах дітей, які лікувалися в умовах спеціалізованого стаціонару (алергологічне відділення ЛМДКЛ).

У перших двох групах лікування починали з призначення інгаляційних ₂_агоністів (найчастіше призначався сальбутамол). За відсутності ефекту хворим першої групи (40 дітей) призначали глюкокортикостероїди перорально в добовій дозі 0,25-1,0 мг/кг у перерахунку на преднізолон. У разі позитивної динаміки процесу на другу добу знімали оральні стероїди, переходячи на інгаляційні в дозі 400-800 мкг на добу за бекотидом. Ці препарати призначалися протягом 5-7 днів. Внутрішньовенне введення еуфіліну, глюкокортикостероїдів проводилося лише в тому випадку, коли вказані вище заходи були неефективними.

Дітям другої групи (45 хворих) у випадку неефективності ₂-агоністів призначали внутрішньовенне введення еуфіліну. Якщо така тактика лікування не давала ефекту, приєднували глюкокортикостероїди внутрішньовенно.

Третю групу склали 20 дітей. Лікування приступу бронхіальної астми у цій групі починали з призначення ₂-агоністів та інгаляційних стероїдів у дозі 600-800 мкг в добу за бекотидом. У разі відсутності ефекту призначали глюкокортикоїди перорально. В подальшому лікувальна тактика була такою ж, як і в першій групі.

Проведені нами дослідження довели, що найефективнішим є перший спосіб лікування, який ми рекомендуємо для використання в умовах спеціалізованого стаціонару (рис. 1).



Рис. 6. Алгоритм лікування приступу бронхіальної астми у спеціалізованому стаціонарі

Вивчаючи результати лікуванння бронхіальної астми в дітей м. Львова протягом 1994-1995 рр., ми встановили, що низька ефективність лікування значною мірою пов'язана з тим, що хворі діти та їх батьки не знають особливостей цього захворювання і не розуміють потребу тривалої терапії, тому часто порушують режим і правила лікування.

Для того, щоб змінити цю ситуацію, ми організували спеціальне навчання, яке проводилося в різних формах:

...