Комплексна коригуюча терапія хворих на атопічний дерматит немовлят і дітей раннього віку з урахуванням змін імунного статусу та системи ліпопероксидації

Середній вміст В-лімфоцитів після лікування не зазнав істотних змін ані в одній з підгруп, достовірно не відрізняючись від показників до лікування і відповідаючи значенням у здорових перевесників. Незважаючи на тенденцію до зниження вмісту IgA в обох вікових групах при всіх видах терапії, тільки у дітей раннього віку вони досягли показників здорових дітей і лише у VIII підгрупі вірогідно відрізнялися від значень до лікування (0,900,19 г/л). Не відмічено значних змін середнього рівня IgM і IgG в усіх підгрупах після лікування: не спостерігалося статистично вірогідної різниці ані з результатами до лікування, ані з показниками здорових дітей. Між тим, незважаючи на відповідні значенням здорових однолітків середні показники імуноглобулінів у всіх підгрупах, як і раніше при аналізі індивідуального їхнього вмісту відмічалися як випадки підвищення, так і зниження у порівнянні з віковою нормою. В цілому, нормальні показники імуноглобулінів усіх досліджених класів після лікування виявлені у 26 (24,1%) хворих, що практично не відрізняється від даних, одержаних до лікування (18,6%). Слід відзначити, що дослідження сироваткових імуноглобулінів у хворих на АД після лікування вказує на відсутність кореляції одержаних даних з клінічними результатами терапії. Можливо, відсутність позитивної динаміки вмісту імуноглобулінів у процесі лікування свідчить про ризик рецидивів АД.

Найбільшої зміни в процесі терапії зазнали показники неспецифічної резистентності організму. Спостерігалася тенденція до збільшення фагоцитарного індексу в усіх підгрупах хворих, однак у I, III і V відмінності результатів до та після лікування не були статистично достовірними. Найбільш сприятливо на цей показник вплинула комплексна терапія з використанням бакплану і кетотифену: в IV і VIII підгрупах розбіжність значень до і після лікування була не тільки вірогідною, але й не відрізнялася після лікування від значень здорових дітей (відповідно 3,980,44 і 4,230,37). Середня активність фагоцитозу в усіх підгрупах у процесі лікування практично не змінилася, проте при аналізі індивідуальних значень виявлена її нормалізація у дітей з первісно зниженими показниками.

Вміст ЦІК і значення НСТ-тесту в усіх підгрупах після лікування знизилися, однак вірогідно в порівнянні з результатами до лікування лише в II, IV, VI, VII і VIII, тобто здебільшого з включенням бакплану. Комплексна терапія з використанням бакплану і кетотифену сприяла подальшому зменшенню цих показників у хворих на АД до їхнього рівня у здорових дітей. В процесі лікування відмічено зниження кількості лізоциму сироватки крові в усіх підгрупах, причому включення до комплексної терапії як бакплану, так і кетотифену практично нормалізувало цей показник.

Таким чином, в обох вікових групах бакплан виявив вплив на деякі показники клітинного імунітету (кількість лейкоцитів і лімфоцитів) і фагоцитарну функцію, сприяв зниженню вмісту ЦІК, значення НСТ-тесту і рівня лізоциму. Сполучене застосування бакплану і кетотифену привело майже до цілковитої нормалізації згаданих вище показників і супроводжувалося найкращими клінічними результатами.

Показники специфічного імунолейколізу в результаті проведеного лікування знизилися у всіх хворих. У I і V підгрупах відмічалося переважне зменшення харчової сенсибілізації, що, вочевидь, зумовлене призначенням дієти з виключенням індивідуальних причинно-значущих алергенів. В підгрупах з використанням бакплану відмічено незначне зниження алергії до всіх антигенів, що визначалися, але здебільшого до харчових. Ми вважаємо, що це пояснюється не лише гіпоалергенною дієтою, але і протиалергічними властивостями бакплану [Колесникова А.Г., 1988]. У хворих, яким до лікувального комплексу включався кетотифен, зменшилися середні значення реакції імунолейколізу до всіх антигенів, що, на наш погляд, пов'язане з мембраностабілізуючою дією препарату, яка підвищує поріг чинності алергену, що пошкоджує мембрани лейкоцитів. Найбільш виражені позитивні зміни спостерігалися у хворих, які одержували водночас обидва препарати, і викликані комбінацією односпрямованих дій з різними точками прикладання.

Показники системи ПОЛ після лікування суттєво змінилися в усіх підгрупах, але в різній мірі. Відмічене зниження вмісту ДК, зменшення рівня МДА, ПГЕ. Виявлена активація антиоксидантного захисту: підвищення рівня СОД, активності Ка, вмісту -токоферола, АОА. Найбільш виражені ці зміни були у хворих, що одержували комплексну терапію з використанням кетотифену. В цих підгрупах спостерігалося зростання показників ферментативної ланки антиоксидантного захисту до значень, переважаючих верхню межу вікової норми.

Індекс сполученості окислювальних систем у процесі терапії мав тенденцію до зменшення в усіх підгрупах. Однак лише при використанні кетотифену він наближався до відповідних значень у здорових дітей, що свідчило про збалансованість процесів ПОЛ і антиоксидантного захисту. Особливо помітною ця особливість була у дітей раннього віку, де традиційне лікування сприяло зменшенню ІСОС лише до 1,800,19. Включення до лікувального комплексу кетотифену практично нормалізувало цей інтегральний показник (1,130,14). Сполучене використання бакплану і кетотифену призвело до зменшення ІСОС до 0,930,11 у ранньому дитячому віці та 0,900,13 у немовлят (у здорових дітей, відповідно, 1,030,07 і 1,010,08). Таке зрушення в бік активації антиокислювальної системи, очевидно, сприяє більш стабільному стану процесів ПОЛ і проявляється кращими віддаленими результатами. В цілому, вивчені імунологічні та біохімічні показники в найбільшій мірі наблизилися до відповідних параметрів здорових дітей у підгрупах, які одержували в комплексному лікуванні обидва препарати, що відповідає описаним вище клінічним результатам і підтверджує терапевтичну ефективність запропонованого методу.

На протязі 2-х років рецидиви виникли у 19 (86,4%) хворих, що одержували традиційне лікування, з 22, простежених катамнестично (8 (80,0%) грудного і 11 (91,7%) раннього дитячого віку). Серед дітей II і VI підгруп, до комплексної терапії яких було включено імуномодулятор бакплан, загострення дерматозу зареєстровані у 14 (66,7%), тобто відповідно у 5 (55,5%) та 9 (69,2%); при використанні в лікуванні кетотифену (III і VII підгрупи) - у 13 (56,5%), тобто відповідно 4 (40,0%) і 9 (64,3%). В IV і VIII підгрупах, яким поряд з традиційним лікуванням призначалися водночас бакплан і кетотифен, рецидиви відмічені лише у 10 (38,5%) хворих, 5 (41,7%) грудного і 5 (35,7%) раннього дитячого віку, з 26, за якими велися спостереження. Зіставлення віддалених результатів лікування свідчить про найбільшу ефективність комплексної терапії з використанням бакплану і кетотифену. Вона дозволила знизити кількість рецидивів у хворих немовлят в 1,9 раза, в підгрупі раннього дитячого віку в 2,6 раза. Причому відмічено також зниження тяжкості наступних рецидивів (при порівняльному вивченні індексу SCORAD) в 1,8 раза у грудному та 1,5 раза у ранньому дитячому віці.

Таким чином, застосування імуномодулятора бакплану і мембраностабілізатора кетотифену значно підвищує ефективність терапії хворих на АД немовлят і дітей раннього віку, сприяє більш стійкій ремісії дерматозу та зниженню тяжкості його подальших рецидивів.

лікування атопічний дерматит імунний

ВИСНОВКИ

При атопічному дерматиті (АД) у немовлят та дітей раннього віку виявлено кількісне і функціональне пригнічення клітинного імунітету, що виражається у зниженні вмісту лейкоцитів і лімфоцитів, зменшенні Е-розеткоутворюючих клітин, теофілінрезистентної та теофілінчутливої субпопуляцій майже вдвічі у порівнянні з контрольною групою при нормальному їх співвідношенні. Різноспрямовані зміни гуморального імунітету проявляються різними варіантами дисімуноглобулінемії. Відмічаються порушення фагоцитарної ланки (зниження фагоцитарного індексу у 1,9 раза у грудному та в 2,1 у ранньому дитячому віці при підвищених показниках НСТ-тесту), зростання вмісту циркулюючих імунних комплексів пропорційно тривалості дерматозу і підвищення рівня лізоциму сироватки крові, що характеризує активність запального процесу.

При алергологічному обстеженні хворих на АД немовлят і дітей раннього віку встановлено вікову стадійність сенсибілізації та розширення спектру причинно-значущих алергенів із збільшенням тривалості дерматозу. У хворих немовлят з давністю захворювання до 8 місяців виявлена здебільшого оліговалентна сенсибілізація з перевагою харчової. В ранньому дитячому віці (при більш тривалому перебігу дерматозу) виникає полівалентна сенсибілізація, в тому числі бактеріальна, пилкова, епідермальна і побутова. Індивідуальність спектру причинно-значущих алергенів у конкретного хворого робить необхідним алергологічне обстеження для призначення дієти та елімінаційних заходів.

Встановлено, що підвищення інтенсивності перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у хворих на АД дітей грудного і раннього віку протікає на фоні зниження функціональної активності антиоксидантної системи організму, а вираженість процесів ліпопероксидації корелює зі ступенем ослаблення антиокислювального захисту. При цьому більш виражені зміни спостерігаються у ферментативній ланці антиоксидантної системи. Ступінь дисбалансу про- та антиокислювальних процесів залежить від тривалості перебігу і тяжкості дерматозу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Лавриненко О.А., Колесникова А.Г., Романенко В.Н. Иммунологические и аллергологические методы в диагностике и оценке эффективности терапии атопического дерматита в раннем детском возрасте // Журнал дерматологии и венерологии. - 1998. - № 2. - С. 21-25.

Лавриненко О.А. Нарушения иммунного статуса при атопическом дерматите и их коррекция отечественным фитопрепаратом "Бакплан" // Архив клинической и экспериментальной медицины (Прил.). - 1998. - Т. 7, № 7. - С. 45-49.

Лавриненко О.А. Состояние свободнорадикальной и антиокислительной систем у больных атопическим дерматитом детей грудного и раннего возраста // Архив клинической и экспериментальной медицины (Прил.). - 1999. - Т. 8, № 1. - С. 54-59.

Островский И.М., Романенко В.Н., Лавриненко О.А. Распространенность аллергозов среди детей центрального района крупного промышленного центра // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 1999. - Т. 3, № 1. - С. 212-215.

Романенко В.М., Колеснікова Г.Г., Лавриненко О.О. Спосіб зовнішнього лікування хворих на атопічний дерматит у стадії дитячої екземи: Рішення від 07.12.98 про видачу патенту на винахід, заявка № 98052421 від 12.05.98.

Лавриненко О.А., Романенко В.Н., Колесникова А.Г. Состояние неспецифических факторов иммунитета у больных атопическим дерматитом раннего детского возраста // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров'я: Зб. наук. праць. Вип. 2. - Харків, 1998. - С. 69-72.

Лавриненко О.А. Роль нарушений фагоцитарной системы в патогенезе атопического дерматита у детей // Актуальні питання дерматовенерології: Наук.-практ. зб. статей. Вип. 11. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 111-115.

Самарина-Лавриненко О.А. Атопический дерматит (экзема) у детей // Вопросы экспериментальной и клинической медицины: Сб. статей. - Донецк, 1997. - С. 92-93.

Романенко В.Н., Самарина-Лавриненко О.А., Ковнеристый А.Е. Особенности сенсибилизации к пищевым веществам у детей, страдающих атопическим дерматитом // Актуальные вопросы дерматовенерологии: Науч.-практ. сб. статей. Вып. 10. - Днепропетровск-Хмельницкий, 1997. - С. 27.

Самарина-Лавриненко О.А., Ковнеристый А.Е. Роль сенсибилизации к бактериальным аллергенам в патогенезе атопического дерматита у детей // Актуальные вопросы дерматовенерологии: Науч.-практ. сб. статей. Вып. 10. - Днепропетровск-Хмельницкий, 1997.- С. 91.

Романенко В.Н., Лавриненко О.А. Лизоцим сыворотки крови у больных атопическим дерматитом раннего детского возраста // Современные вопросы патогенеза и терапии псориаза и распространённых аллергических дерматозов: Тез. докл. науч.-практ. конф. - М., 1998. - С. 94.

Лавриненко О.О., Колеснікова Г.Г., Романенко В.М. Фітопрепарат бакплан у комплексному лікуванні хворих на атопічний дерматит // Тез. доп. VII Українського з'їзду дерматовенерологів. - Київ, 1999. - С. 25-26.

Размещено на Allbest.ru