Протимікробна активність і лікувально-профілактична дія антисептичних засобів та антимікробних матеріалів (клініко-експериментальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України харківський науково-дослідний

інститут мікробіології та імунології

ім. І.і.мечнікова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Протимікробна активність і лікувально-профілактична дія антисептичних засобів та антимікробних матеріалів (клініко-експериментальне дослідження)

Ковальчук Валентин Петрович

УДК 582.282.23:615.28-084-08.001.6

03.00.07 - мікробіологія

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Вінницькому державному медичному університеті ім.М.І.Пирогова МОЗ України

НАУКОВИЙ Консультант:

Заслужений діяч науки і техніки України доктор медичних наук, професор Палій Гордій Кіндратович, завідувач кафедрою мікробіології, вірусології та імунології Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ України

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

Лауреат державної премії України, доктор медичнних наук, професор Кривошеїн Юрій Семенович, завідувач кафедрою мікробіології, вірусології та імунології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України;

доктор медичнних наук, професор Климнюк Сергій Іванович, завідувач кафедрою мікробіології, вірусології та імунології Тернопільської медичної академії ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Бабич Євген Михайлович, завідувач лабораторією краплинних інфекцій Харківського науково-дослідного інституту мікробіології та імунології ім.І.І.Мечнікова МОЗ України.

Провідна установа: Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського МОЗ України, м.Київ

Захист відбудеться “ 27 ” травня 1999 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 при Харківському науково-дослідному інституті мікробіології та імунології ім.І.І.Мечнікова МОЗ України (310057, м.Харків, вул.Пушкінська, 14)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського науково-дослідного інституту мікробіології та імунології ім.І.І.Мечнікова МОЗ України (м.Харків, вул.Пушкінська, 14)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поряд з позитивними змінами в умовах і способі життя людства науково-технічний прогрес породив цілу низку проблем, пов'язаних із здоров'ям суспільства. Однією з найскладніших серед них є широке розповсюдження гнійно-запальних захворювань, викликаних опортуністичною мікрофлорою. Складна екологічна ситуація неблагоприємно відбивається на стані імунітету населення, значно збільшуючи кількість осіб, що відносяться до контингенту підвищеного ризику. Висока технічна озброєність виробництва і щоденного побуту спричиняє наростання травматизму серед людей. Розширення міграційних можливостей людей, розвиток комунікативних шляхів створюють додаткові можливості для швидкого розповсюдження високовірулентних і адаптованих до дії неблагоприємних зовнішніх факторів штамів збудників захворювань.

Якщо в минулих століттях людство найбільше потерпало від епідемій інфекційних хвороб, то кінець другого тисячоліття характеризується різким зменшенням розповсюдження останніх і широким поширенням місцевих гнійно-запальних захворювань, викликаних умовно-патогенною флорою, та ендогенних інфекцій ( Ю.Л.Волянський, 1992; Ю.С.Кривошеїн та співавт., 1992; В.И.Покровский, В.В.Малеев, 1993; А.П.Красильников, 1995;).

Після значного покращення ефективності лікування бактеріальних інфекцій в 50-х роках, пов'язаного з впровадженням в медичну практику антибіотиків, в наступні роки, незважаючи на створення великого арсеналу цих препаратів, адекватного прогресу в результатах лікування не спостерігалось і епідеміологічна ситуація погіршилась.

Одним з головних факторів, що знизив ефективність лікування антибіотиками, є постійно прогресуюча резистентність мікроорганізмів до дії лікарських засобів. В 1954 р. лише 1% флори, що виділялась з дихальних шляхів, була витривалою до дії антибіотиків, в 1959 - 19%, в 1962 - 68%. В останні роки відмічено, що понад 90% стафілококів є полірезистентними до антибіотиків. Таке становище виключає можливість монопольного використання антибіотиків і вимушує змінити стратегію і тактику профілактики і лікування гнійно-запальних захворювань (Н.А.Семина и соавт., 1990; А.Ф. Мозолевський, 1993; Г.К.Палій та співавт., 1997).

Як не парадоксально, але прогрес у галузі медицини теж сприяє наростанню частоти гнійно-запальних захворювань. Розширення обсягу і складності оперативних втручань, використання складної апаратури і сучасних інструментальних методів діагностики, ендопротезування збільшили кількість резервуарів і шляхів розповсюдження гноєрідних мікроорганізмів і посилили актуальність проблеми пошуку засобів асептики і антисептики. Частота ятрогенних та внутрішньолікарняних інфекцій в останні роки різко зросла (Р.П.Венцел, 1990; В.В.Шкарин и соавт., 1998).

Руки хірурга, що майстерно і філігранно усувають причину страждання людини, приховують в собі небезпеку переносу в операційну рану інфекційних агентів, які здатні нанівець звести зусилля медиків. З метою знезаражування рук хірургів використовується велика кількість препаратів, частина з яких не забезпечує надійного знезаражування, інші неблагоприємно впливають на шкіру (А.П.Красильников, Е.И.Гудкова, 1994).

Захворювання інфекційного походження займають одне з перших місць в патології органа зору. Серед пацієнтів, що звертаються за амбулаторною офтальмологічною допомогою, більше 28% страждають гнійними кон'юнктивітами. Арсенал боротьби з цими захворюваннями залишається обмеженим загальновідомим альбуцидом та розчинами деяких антибіотиків, до яких мікрофлора нерідко має резистентність (Ю.Ф.Майчук, 1999).

Значним досягненням медичної науки є розробка методів контактної корекції зору. Число споживачів контактних лінз (КЛ) в світі обраховується десятками мільйонів. Однак, захоплення перевагами контактної корекції зору змінюється сьогодні на занепокоєння, зумовлене високою частотою інфекційних уражень ока, пов'язаних з носінням КЛ. До 70% випадків виразкового кератиту спостерігається у носіїв КЛ. Існуючі засоби знезаражування КЛ не завжди забезпечують ефективну стерилізацію, здатні негативно впливати на оптичні властивості

полімерів, з яких виготовляються лінзи, шкідливо впливають на високочутливий до хімічної дії епітелій рогівки (Н.М.Сергиенко и соавт., 1993; Ormerod L.D., Snuth R.E., 1986).

Викладене вище далеко не в повній мірі ілюструє потребу практичної медицини в високоефективних антисептичних засобах.

Актуальність проблеми пошуку якісних антисептиків обумовила появу великої кількості досліджень у галузі вивчення біологічної активності хімічних сполук. Перспективною в частині наявності антимікробних властивостей виявилась група катіонних детергентів, в т.ч. четвертинних амонієвих сполук. У багатьох експериментальних роботах підтверджена висока протимікробна активність хімічних сполук цієї групи (Ю.Л.Волянський, 1981; Ю.С.Кривошеин, 1985; І.Ю.Кучма, І.Г.Палій, 1996; Г.К.Палій і співавт., 1997).

У ряді четвертинних амонієвих сполук унікальними політропними властивостями характеризується вперше синтезований в Україні антимікробний засіб декаметоксин. Препарат не має аналогів в світі. По протимікробній активності, широкому спектру бактерицидної, фунгіцидної, противірусної дії не поступається сучасним закордонним антисептикам. Поряд з протимікробними, декаметоксин має десенсибілізуючі та імуномодулюючі властивості (Г.К.Палий, 1973).

Широке використання оригінального вітчизняного антимікробного препарату декаметоксину стримує відсутність оптимальних для використання в клініках різного профілю лікарських форм препарату. Тому потрібні всебічні клініко-експериментальні подальші дослідження ефективності цього антисептика.

Застосування антисептичних препаратів у розчинах забезпечує тільки тимчасовий ефект тому, що концентрація діючої речовини в процесі контакту з об'єктом знезаражування не може впродовж значного проміжку часу підтримуватись на сталому рівні. Перспективним науково-практичним напрямком є створення антимікробних матеріалів з пролонгованим рівномірним виділенням антисептиків у випадку контакту з мікробами-мішенями. Можливості використання з цією метою вітчизняного антисептика декаметоксину пізнані в неповній мірі.

Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що актуальність проблеми боротьби з гнійно-запальними захворюваннями в останні роки загострилась. Доцільність пошуку нових високоефективних антимікробних лікарських засобів і матеріалів медичного призначення не викликає сумнівів.

Стараннями українських вчених створено високоефективний протимікробний препарат декаметоксин, для впровадження якого в медичну практику потрібні додаткові всебічні дослідження по створенню на його основі лікарських засобів і антимікробних матеріалів. Враховуючи наявність національної сировинної бази, проведення таких робіт дозволить вітчизняній медичній промисловості вирішити проблему забезпечення потреби населення, лікувальних закладів України в антисептичних лікарських засобах, що дозволить посилити боротьбу з гнійно-запальними захворюваннями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планом досліджень НДР “Розробити антисептичні сполуки та методи стерилізації медичних матеріалів, інструментів, обладнання, організувати промислове виробництво. Створити антимікробні шовні та перев'язувальні матеріали” (№ держреєстрації 0192U027238). Дослідження виконували як переможці конкурсу комісії Президії Ради Міністрів України з питань науково-технічного прогресу (протокол засідання № 85 від 24.04.1991 р.) за науковим напрямом “Охорона здоров'я та екологія”.

Частину роботи виконували у відповідності з планами НДР “Дослідження ефективності антисептичних розчинів декаметоксину для про-філактики та лікування інфекційних хірургічних захворювань та розробка нормативної документації для промислового виготовлення антисептика” (№ держреєстрації 0194U024652) та НДР “Розробка нових оригінальних антисептиків на основі гуанідинових сполук та декаметоксину” (№ держреєстрації 0194U039260), проведених у відповідності з програмою Державного комітету по науці і техніці за науковим напрямом “Здоров'я людини”

Мета і задачі дослідження. Мета цієї роботи - підвищення ефективності профілактики і лікування гнійно-запальних захворювань шляхом розробки і впровадження в медичну практику нових антисептичних засобів та антимікробних матеріалів.

Для досягнення наміченої мети поставлені слідуючі задачі:

1. Створити ефективні нові лікарські антисептичні препарати і антимікробні матеріали для використання в офтальмології, хірургії та клініці внутрішніх хвороб.

2. Вивчити в експерименті лікувальну ефективність створених лікарських препаратів і антимікробних матеріалів та характер їх впливу на макроорганізм.

3. Шляхом клінічних спостережень визначити профілактичну і лікувальну ефективність розроблених антисептичних лікарських засобів та антимікробних матеріалів.

4. Дослідити хімічну стабільність нових антисептичних лікарських засобів в процесі зберігання.

5. Розробити методи знезаражування контактних і інтраокулярних лінз (ІОЛ) за допомогою антисептичних розчинів декаметоксину.

6. Впровадити розроблені лікарські антисептичні препарати в медичну практику.

Наукова новизна одержаних результатів. Ця робота є комплексним клініко-експериментальним дослідженням ефективності застосування вітчизняних антисептичних засобів амосепту, декаметоксину, декасану, десептолу, офтадеку, палідеку для профілактики і лікування захворювань інфекційної природи.

Вперше досліджено дію декаметоксину на збудників тріхомоніазу у людей і доведено наявність протистоцидної дії препарату.

Показано наявність взаємно потенціюючих властивостей у декаметоксину і перекису водню і обгрунтовано доцільність створення комбінованих антимікробних лікарських форм на основі цих антисептиків.

Досліджено можливість пролонгування антимікробної дії декаметоксину шляхом введення його у склад лікарських полімерутримуючих композицій.

Вперше виявлено контрацептивні властивості у антисептика декаметоксину і створено на його основі протизаплідні супозиторії.

Вперше одeржано відомості про наявність у антисептика декаметоксину спазмолітичних властивостей по відношенню до непосмугованих м'язів.

Вперше розроблено спосіб електрохімічного введення антисептика декаметоксину у текстиль природного походження з метою виготовлення антимікробних матеріалів медичного призначення.

Оригінальними дослідженнями впливу декаметоксину на оптичні властивості деяких полімерних матеріалів вперше доведена можливість використання розчинів декаметоксину для знезаражування контактних і інтраокулярних лінз.

Досліджено ефективність комплексного застосування нових лікарських препаратів офтадек, палідек та водних розчинів декаметоксину в офтальмології як профілактичних і лікувальних засобів у людей з гнійно-запальними ураженнями органу зору.

Вперше розроблено спосіб оптимізації ранозагоювальних властивостей та надання пролонгованих антимікробних властивостей медичній марлі. Розроблено ефективний спосіб лікування запальних захворювань дихальної системи з бронхообструктивним синдромом.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наведених в роботі досліджень увійшли до пакету документів на лікарські антисептичні препарати амосепт, декасан, десептол, офтадек поданих на розгляд Фармакологічного комітету МОЗ України.

Наказом № 40 МОЗ України від 12.03.93 р. очні краплі офтадек, дозволено до широкого медичного застосування. Грунтуючись на результатах роботи, створено Тимчасову фармакопейну статтю (ВФС

42У-13-93) на очні краплі офтадек, затверджену Фармакопейним комітетом МОЗ України. Промисловий випуск очних крапель офтадек з 1994 р. веде Дослідний завод Державного наукового центру лікарських засобів. Обсяг випуску і реалізації населенню України очних крапель офтадек за період з 1994 р. по 1998 р. склав 2,1 млн флаконів. Враховуючи наростання потреби, промисловий випуск очних крапель офтадек освоєно в 1999 р. ВАТ “Фармак”.

Наказом від 01.04.93 р. №59 МОЗ Російської Федерації очні краплі офтадек дозволено до медичного застосування у Російській Федерації, що дає можливість фармацевтичній промисловості України експортувати цей препарат.

Препарат декасан дозволено до медичного застосування наказом від 14.07.93 р. №159 МОЗ України. Фармакопейним комітетом МОЗ України затверджено розроблену тимчасову фармакопейну статтю (ВФС 42У-17-93). Промисловий випуск препарату декасан освоєно заводом медичних препаратів АТ “Вінницям'ясо” в 1994 році. Враховуючи постійну потребу лікувальних закладів України у цьому препараті Фармакопейний комітет Державного комітету по медичній і мікробіологічній промисловості затвердив фармакопейну статтю ФС 42У-30/60-362-98 “Декасан”.

Препарат амосепт дозволено до медичного застосування наказом МОЗ України від 12.03.93 р. № 40. Тимчасову фармакопейну статтю (ВФС 42У-5-92) затверджено Фармакопейним комітетом МОЗ України. Промисловий випуск амосепту освоєно Дослідним заводом Державного наукового центру лікарських засобів. Постійна потреба у амосепті лікувальних установ і населення України обумовили необхідність затвердження Фармакопейним комітетом Державного комітету України по медичній і мікробіологічній промисловості ФС 42У-6/60-366-98 “Амосепт”.

З метою впровадження в медичну практику антимікробних шовних матеріалів розроблено для промислового випуску портативний апарат “Імпрегнатор текстильних матеріалів”, та НТД на цей прилад ПИРГ. 443235.002ТУ. Апарат можна використовувати для одержання антимікробного хірургічного шовного і перев'язувального матеріалу в умовах передопераційних, травмпунктів та військово-польових умовах.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проведені лабораторні і експериментальні дослідження антимікробних, профілактичних та лікувальних властивостей препаратів амосепт, декасан, десептол, офтадек, палідек. Проведено спектрофотометричне дослідження впливу способу знезаражування на оптичні властивості полімерів. Здобувач вперше особисто розробив технологію одержання антимікробних шовних і перев'язувальних матеріалів і дослідив їх лікувальні властивості. Автор провів вивчення фізико-хімічних властивостей нових лікарських засобів.

Спостереження клінічної ефективності розроблених лікарських препаратів та антимікробних матеріалів здобувачем проведено у співавторстві з вченими Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова, науково-дослідних, лікувальних установ Вінниці, Києва, Москви, Санкт-Петербургу, Харкова, Красноярська та ін.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднено на VIII Всесоюзному симпозиумі “Синтетичні полімери медичного призначення (Київ, 1989), VII з'їзді Українського мікробіологічного Товариства (Чернівці, 1989), XII Українському з'їзді мікробіологів, епідеміологів і паразитологів (Харків, 1991), Всесоюзній конференції “Актуальные проблемы химиотерапии бактериальных инфекций (Москва, 1991), XVII обласній конференції молодих вчених-медиків (Івано-Франківськ, 1991), міжнародній конференції “Мікрохірургія ока. Вплив підвищених доз радіації на орган зору” (Яремча, 1992), пленумі проблемної комісії “Інфекція в хірургії” і республіканському семінарі по впровадженню досягнень науки в практику охорони здоров'я “Профилактика и лечение гнойно-воспалительных осложнений в экстренной абдоминальной хирургии” (Вітебск, 1992), науково-практичній конференції “Нові засоби і методи протимікробної та протизапальної терапії в сучасній клініці” (Харків, 1992), науково-практичній конференції “Актуальные вопросы микробиологии, эпидемиологии и инфекционных болезней” (Харків, 1993), симпозіумі з питань синтезу експериментального вивчення та клінічного застосування четвертинних амонієвих сполук (Чернівці, 1995).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в монографії “Антисептики у профілактиці і лікуванні інфекцій”, 11-ти статтях у наукових журналах, 6-ти авторських свідоцтвах на винаходи, 6-ти патентах на винаходи, 2-х інформаційних листах, 17-ти публікаціях в матеріалах і тезах 7 конференцій і міжнародних симпозіумів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 288 сторінках машинопису. Складається із вступу, огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, аналізу одержаних результатів та їх обговорення, висновків і практичних пропозицій.

Список літератури нараховує 175 вітчизняних та 103 зарубіжних джерел. Робота ілюстрована 46 таблицями та 37 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

лікувальний антисептичний антимікробний

Матеріали та методи. В роботі досліджено протимікробні властивості декаметоксину, етонію, тіонію, фогуциду, хлоргексидину, N-цетилпіридинію хлориду, катаполу, амосепту, декасану, десептолу, офтадеку, палідеку.

Дослідження антимікробного спектру препаратів проводили методом послідовних серійних розведень досліджуваних препаратів в рідкому поживному середовищі за загально прийнятою методикою. Знезаражуючі властивості розчинів декаметоксину, інших хімічних сполук і лікарських засобів вивчали на батистових тест-об'єктах і тест-об'єктах з полімерних матеріалів, що використовуються для виготовлення контактних і полімерних лінз. Дослідження проведено з використанням 10-ти музейних штамів мікроорганізмів та 76 штамів клінічних ізолятів бактерій.

Фізико-хімічні властивості, кількісний і якісний аналіз створених препаратів і їх хімічну стабільність вивчали у відповідності з вимогами Державної Фармакопеї ГФ XI.

Антимікробний хірургічний шовний матеріал одержували за оригінальною методикою з використанням спеціально створеного приладу “Імпрегнатора текстильних матеріалів”.

Дослідження впливу способу знезаражування на оптичні властивості контактних і інтраокулярних лінз проводили шляхом вимірювання коефіцієнтів відбивання і пропускання лінзами широкого спектрального інтервалу світла за допомогою багатофункціонального спектрофотометра. Механічну міцність шовних і перев'язувальних матеріалів вимірювали за допомогою розривної машини РМБ-30-2М.

Контрацептивні властивості декаметоксину та десептолу оцінювали по швидкості імобілізації сперміїв свіжоодержаного еякуляту в присутності препаратів.

Лікувальну ефективність антимікробних очних крапель досліджували на моделі гнійного кон'юнктивіту у кролів. Ефективність санації слизових оболонок від стійкого носійства мікроорганізмів за допомогою антисептичної композиції, що містить декаметоксин, перекис водню та полівінілпіролідон, вивчали на групі бугаїв Вінницького обласного племінного господарства.

Експериментальне вивчення препарту декасан проведено на моделі пневмонії у щурів. Ранозагоювальні властивості модифікованої марлі вивчено на моделі гнійної рани у тварин. Реакція тканин у відповідь на імплантацію хірургічних шовних матеріалів досліджено на щурах. Гістологічні дослідження проведено з використанням власних оригінальних методик фіксації гістологічного матеріалу розчинами декаметоксину.

Всього в експериментальних дослідженнях лікувальної ефективності нових антисептичних лікарських засобів, антимікробних перев'язувальних і хірургічних шовних матеріалів було використано 172 щури, 24 кролики, 8 плідників великої рогатої худоби.

Оцінку клінічної ефективності розроблених антимікробних препаратів і антимікробних матеріалів проведено шляхом спостереження над 1878 хворими з різною патологією.

Обробку одержаних результатів досліджень проводили з використанням методів математичної варіаційної статистики на ПЕВМ 486-ДХ2-66 АМД з використанням програмних продуктів фірми Microsoft.

Результати власних досліджень. Порівняльне дослідження антимікробного спектру 7 антимікробних препаратів у ряді четвертинних амонієвих сполук дозволило встановити високий рівень антимікробної активності. Найвищу протистафілококову активність проявляв декаметоксин, який бактерицидно діяв в концентрації 0,9 мкг/мл. Фекальний стрептокок гинув в присутності 3,9 мкг/мл препарату. Родина Ентеробактерій була найбільш чутливою до дії біглюконату хлоргексидину і декаметоксину. На ешеріхії ці препарати діяли згубно в концентраціях відповідно 3,9 мкг/мл та 15,6мкг/мл. Протей і сальмонели гинули в присутності 7,8 мкг/мл цих препаратів. У декаметоксина виявлено високу протимікробну активність по відношенню до спороутворюючих мікроорганізмів. Так, на культурі B.anthracoides бактерицидну дію виялено в присутності 0,2 мкг/мл декаметоксину. Цей же препарат позитивно відрізнявся фунгіцидною дією в концентрації 7,8 мкг/мл на дріжджоподібні гриби родини Candida.

Дослідженням дії декаметоксину на збудників тріхомоніазу виявлено протистоцидний ефект. Для досягнення повного протистоцидного ефекту в присутності 50 мкг/мл декаметоксину необхідна експозиція 4,4+0,86 хвилин. У присутності в поживному середовищі 0,01% декаметоксину трихомонади втрачали життєздатність протягом 2.4±0,48 хвилин.

В результаті дослідження протимікробної активності комбінованих антисептичних лікарських засобів виявлено синергізм антимікробної дії декаметоксину і перекису водню. У присутності суббактеріостатичних доз перекису водню чутливість стафілококів до декаметоксину збільшувалась у 30 разів. Звичайно, МБцК декаметоксину для стафілококів становила 0,9 мкг/мл. При введенні в поживне середовище суббактеріостатичних доз (3 мкг/мл) перекису водню МБцК декаметоксину зменшувалась до 0,015 мкг/мл.

Виявлений взаємно потенціючий ефект був вираженим по відношенню до паличок синьо-зеленого гною, стійких до дії інших антисептиків. Наявність в поживному середвищі суббактеріостатичної концентрації перекису водню підвищувала чутливість псевдомонад до декаметоксину в 2-8 раз.

Таким чином, в результаті проведених порівняльних досліджень антимікробних властивостей семи катіонних детергентів встановлено досить високий рівень їх протимікробної активності. Проте, декаметоксин вигідно відрізнявся активністю по відношенню до ряду мікроорганізмів у порівнянні з етонієм, катаполом, N-цетилпіридинієм хлоридом, тіонієм фогуцидом. Висока антимікробна активність декаметоксину по відношенню до широкого спектру бактерій, грибів, найпростіших покладена в основу створення нових лікарських антисептичних препаратів.

Для застосування в офтальмологічній практиці було рекомендовано антисептичні очні краплі офтадек. З метою пролонгування антимікробного ефекту очних крапель створено лікарський препарат палідек, до складу якого ввійшов декаметоксин (0,02%) та 6% розчин поліглюкіну.

Дослідження антимікробної активності нових лікарських препаратів показало, що вони мають потужну антимікробну дію по відношенню до широкого спектру мікроорганізмів. Введення до складу нових лікарських антимікробних препаратів допоміжних речовин не впливало на протимікробні властивості декаметоксину, який міститься в них.

Широке застосування контактної корекції і трансплантації штучних кришталиків в офтальмологічній практиці породило проблему знезаражування цих виробів. На думку ряду дослідників інфекційні ураження ока у споживачів контактних лінз у 90% випадків пов'язані з відсутністю ефективних засобів знезаражування. Проблема важко вирішується, тому що фізичні і хімічні впливи змінюють оптичні характеристики полімерів, з яких виготовляються КЛ та ІОЛ (Tripathi, 1988).

У роботі наведено результати всебічного дослідження знезаражуючої дії розчинів декаметоксину на штучно інфіковані різними штамами мікроорганізмів ІОЛ та м'які контактні лінзи. Встановлено, що 0,1% водний розчин декаметоксину знезаражує ІОЛ, інфіковані стафілококами, ентеробактеріями, спороутворюючими мікроорганізмами, грибами Candida при експозиції дії не більше 20,15±2,50 хвилин.

Запропонований спосіб знезаражування ІОЛ значно переважає за ефективністю відомий спосіб знезаражування 10% розчином їдкого натрію. Так, для повного знезаражування поліметилметакрилатних тест-об'єктів, інфікованих стафілококами, потрібна експозиція дії 10% розчину лугу у 2,5 хвилини. Тоді як 0,1% водний розчин декаметоксину знезаражує полімерні тест-об'єкти, інфіковані цим же видом мікроорганізмів, за 15 секунд.

Дослідженнями адгезії мікроорганізмів на ІОЛ встановлено, що після стерилізації 0,1% розчином декаметоксину на поверхні лінз адгезується майже у двічі менше мікроорганізмів, ніж на лінзах, знезаражених іншими способами. Ця властивість підвищує надійність знезаражування.

Гідрогелеві КЛ споживачі знезаражують шляхом занурювання у дезинфікуючі розчини на період нічного сну. Тому допускаються значно більші експозиції їх знезаражування. Висока чутливість епітелію рогівки до залишкових кількостей хімічних дезінфектантів після одягання КЛ не дозволяє використання багатьох антисептиків. Для дослідження знезаражуючої дії на штучно інфіковані КЛ нами було обрано водний 0,005% розчин декаметоксину.

У результаті проведеного вивчення знезаражуючої дії 0,005% водного розчину декаметоксину встановлено, що у випадку інфікування стафілококами стерилізації досягали при експозиції занурення в розчин рівній 10-ти хвилинам. Для знезаражування КЛ, інфікованих грибами Candida, необхідна експозиція дії 20 хвилин. КЛ, забруднені S.marcescens та протеями, знезаражувались на протязі 4-х годин. За показниками знезаражуючої активності 0,005% водний розчин декаметоксину не поступався зарубіжним засобам догляду за КЛ Hexidin (США) та Hydron (Англія).

За допомогою багатофункціонального спектрофотометра було визначено коефіцієнти відбивання та поглинання поліметилметакрилату, з якого виготовляють ІОЛ, для широкого спектрального інтервалу світла у видимому діапазоні, а також сусідніх до них ультрафіолетових та інфрачервоних ділянок спектру (380?1100 нм). На малюнку 1 наведені графіки коефіцієнту відбивання ІОЛ, знезаражених різними способами в залежності від довжини хвилі світла.

При розгляді наведених (мал. 1) графіків очевидно, що найбільш грубі зміни матеріалу ІОЛ відбувались після знезаражування УФ-опромінюванням та g-опромінюванням. Слід відзначити, що характер змін коефіцієнту відбивання, а значить і поверхні поліметилметакрилату був однаковий при знезаражуванні кожним з двох зазначених вище способів.

Практично повне співпадання графіків залежності коефіцієнту відбивання від довжини хвилі необробленого жодним з способів матеріалу ІОЛ, ІОЛ знезаражених традиційним способом за допомогою 10% розчину їдкого натрію та ІОЛ, знезаражених запропонованим нами способом за допомогою 0,1% водного розчину декаметоксину, свідчило про те, що досліджені хімічні способи знезаражування ІОЛ практично не змінювали поверхню полімерного матеріалу.

Мал. 1. Графік залежності коефіцієнту відбивання (R) від довжини хвилі світла поліметилметакрилату, знезараженого різними способами

Характеристика коефіцієнту поглинання ІОЛ, знезаражених різними способами подана на мал. 2. Як свідчать наведені на мал. 2 графіки після ультрафіолетового і g-опромінювання коефіцієнт поглинання поліметилметакрилату зменшився у всій дослідженій спектральній області, що вказує на зростання прозорості матеріалу.

Слід припустити, що завдяки високій енергії УФ- та g-опромінювання відбувається збудження окремих електронних оболонок полімеру з наступною частковою деполімеризацією, що веде до збільшення пропускаючої здатності матеріалу.

Подібні зміни оптичних характеристик матеріалу ІОЛ не слід розцінювати як позитивні. По-перше, збільшення прозорості матеріалу для короткохвильової частини спектру може призводити до ураження ультрафіолетовими променями макулярної зони сітківки. По-друге, якщо в результаті опромінювання дійсно має місце деполімеризація, то мономіри поліметилметакрилату можуть здійснювати токсичний вплив на тканини передньої камери ока.

Щодо впливу хімічних засобів знезаражування на показник коефіцієнту поглинання матеріалу ІОЛ, як знезаражування за способом Рідлі, так і знезаражування за запропонованим нами способом, призводило до незначного зростання коефіцієнту поглинання. У діапазоні довжини хвиль від 380 нм до 580 нм дещо більше зменшувалась прозорість поліметилметакрилату, знезараженого 10% розчином NaOH.

Решта частини спектру поглиналась однаково незалежно від способу знезаражування. Проте, відзнаки у коефіцієнті поглинання незнезараженого поліметилметакрилату і матеріалу, знезараженого хімічними способами є невеликими і в найвіддаленішій точці не перевершують 10%.

Таким чином, аналіз впливу способу знезаражування на оптичні характеристики матеріалу ІОЛ схиляє нас віддати перевагу хімічним методам знезаражування у порівнянні з фізичними. Запропонований новий спосіб знезаражування ІОЛ 0,1% водним розчином декаметоксину, забезпечуючи необхідний стерилізуючий ефект, практично не впливав на структуру полімерного матеріалу і не змінював важливих для застосування в офтальмологічній практиці оптичних характеристик ІОЛ.

Мал. 2. Графік залежності коефіцієнту поглинання (a) від довжини хвилі світла поліметилметакрилату знезараженого різними способами.

Для створення нормативно-технічної документації і впровадження у промислове виробництво очних крапель офтадек та палідек розроблено методики якісного і кількісного аналізу цих засобів. Розрахунок осмолярності очних крапель офтадек свідчить про те, що цей лікарський засіб створює на біологічні тканини ока осмотичний тиск величиною 764,86 кПа. Цей показник відповідає осмотичному тиску таких біологічних рідин як плазма крові та слізна рідина, рН очних крапель офтадек знаходиться у межах від 6,58 до 6,70. За показниками осмолярності, рН, відсутності сторонніх домішок розроблені антимікробні очні краплі, які відповідають критерію “комфортності” Фармакопей провідних країн світу в галузі фармацевтичного виробництва.

Кількісний аналіз очних крапель офтадек та палідек у процесі зберігання показав, що ці препарати залишалися хімічно стабільними і зберігали кількісне співвідношення інгредієнтів при зберіганні в звичайних умовах на протязі 3-х років, що дає змогу для широкомасштабного промислового випуску.

Лікувальну ефективність очних крапель офтадек та палідек підтверджено результатами експериментальних досліджень на моделі гнійного кон'юнктивіту у тварин. Доведено, що використання очних крапель офтадек і палідек покращувало перебіг інфекційного процесу, значно прискорювало звільнення кон'юнктивальної порожнини від мікроорганізмів і сприяло швидкому одужанню.

Так, в групі тварин, яких лікували 30% розчином сульфацилу натрію повне вивільнення кон'юнктивального вмісту від стафілококів спостерігали на 9 добу після початку лікування. Повне зникнення ознак експериментального кон'юнктивіту у тварин, яких лікували сульфацилом натрію спостерігали на 10-ту добу після початку лікування. Тварини, яких лікували офтадеком, позбавлялися симптомів захворювання на шостий день, а ті, яких лікували палідеком - на 4-й день після початку лікування.

Відомо, що бензалконій хлорид, хлоргексидину біглюконат у складі очних лікарських форм здатні ушкоджувати епітелій оболонок ока, сповільнювати швидкість загоювання ушкоджених тканин.

Проведене гістологічне дослідження структури кон'юнктиви в процесі лікування експериментального гнійного кон'юнктивіту очними краплями показало, що декаметоксин не мав подібного впливу. Одержані результати свідчать, що очні краплі офтадек та палідек стимулювали проліферативні процеси, спрямовані на відновлення ушкоджених тканин.

У процесі проведених гістологічних досліджень вперше виявлено, що 1-5% водні розчини декаметоксину уповільнюють аутолітичні процеси у біологічному матеріалі, взятому для дослідження, і можуть бути використані для консервування тканин і фіксації гістологічного матеріалу.

Позитивні результати мікробіологічних, експериментальних досліджень лікувальної ефективності очних крапель офтадек і палідек послужили обгрунтуванням для клінічного вивчення лікувальних властивостей очних крапель з декаметоксином.

Дослідження клінічної ефективності офтадеку як засобу доопераційної і післяопераційної профілактики гнійно-запальних ускладнень після офтальмохірургічних втручань проведено на 308 хворих. 166-ти хворим було імплантовано знезаражені розробленим нами способом штучні кришталики.

Гнійно-запальних ускладнень у досліджених хворих не спостерігали. Клінічні випробування офтадеку як засобу лікування гнійних кон'юнктивітів, проведено на 56 хворих. Встановлено, що застосування нового препарату офтадек дає можливість скоротити термін лікування в середньому на 2,4 доби в порівнянні з хворими, яких лікували альбуцидом.

Таким чином, в результаті проведених досліджень створено систему комплексного застосування антисептика декаметоксину і нових антисептичних очних крапель на його основі в офтальмологічній практиці.

У зарубіжній медичній практиці хлорид бензалканію та інші ЧАС успішно застосовують у різних лікарських формах з метою контрацепції. Нами вперше в експериментах на свіжоодержаному еякуляті бугаїв одержано дані про здатність декаметоксину імобілізувати чоловічі статеві клітини. Виявлено, що декаметоксин має значно вищу контрацептивну активність ніж хінозол, що використовується вітчизняною медичною промисловістю для виготовлення вагінальних контрацептивних супозиторіїв контрацептин-Т.

0,05% розчин декаметоксину повністю імобілізував чоловічі статеві клітини за 1 хвилину, а 0,1% - за 30 секунд. Хінозол в концентрації 0,1% після 10-ти хвилинного контакту зі спермою знерухомлював тільки 50% сперміїв.

Враховуючи важливість вирішення проблеми контролю репродуктивної функції і одночасної профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, а також наявність у декаметоксину поряд з протимікробною дією контрацептивних властивостей, було розроблено антисептичні контрацептивні вагінальні супозиторії десептол на основі декаметоксину.

Дослідженнями протимікробних властивостей лікарського засобу десептол встановлено наявність у нього високої антимікробної та протистоцидної активності по відношенню до широкого спектру мікроорганізмів. МБцК препарату для стафілококів становила 0,9 мкг/мл. На дріжджоподібні гриби родини Candida препарат діяв фунгіцидно в концентрації 7,8 мкг/мл. На збудників трихомоніазу препарат у концентрації 0,01% впливав нищівно при експозиції дії 2,4 + 0,48 хвилин. За здатністю імобілізувати чоловічі статеві клітини десептол не поступався розчинам декаметоксину.

Розглянувши подані нами матеріали експериментального дослідження препарату десептол, Фармакологічний комітет МОЗ України дозволив проведення клінічних випробувань препарату як засобу профілактики і лікування запальних захворювань статевої системи, а також контрацептивного засобу (протокол від 25.06.98 р. №6).

Для застосування в хірургічній та терапевтичній практиці з метою промивання гнійних ран, слизових оболонок і порожнин, уражених інфекцією, інгаляцій органів дихання було рекомендовано препарат декасан. Дослідження протимікробної активності декасану показали наявність вираженої протимікробної дії по відношенню до широкого спектру мікроорганізмів. Препарат діяв бактеріцидно на стафілококи в концентрації 0,9 мкг/мл. МБцК декасану для стрептококів становила 3,9 мкг/мл. K. рneumoniae гинули в присутності 15,6 мкг/мл декасану. Загалом, за протимікробною активністю декасан не відрізнявся від декаметоксину.

Експериментальне дослідження препарату декасан дозволило виявити у нього нові корисні властивості. У дослідах на ізольованих відрізках кишківника кролів вперше виявлено наявність у декаметоксину спазмолітичної дії на непосмуговані м'язи. У концентраціях від 0,001% до 0,005% декаметоксин створював сильний спазмолітичний ефект, адекватний за вираженістю відомому спазмолітичному лікарському препарату но-шпа.

На моделі клебсієльозної пневмонії у 40 щурів, лікованих препаратом декасан у вигляді аерозолю, по інтегральних показниках виживаємості і сумарній тривалості життя дослідних тварин підтверджено високу лікувальну ефективність препарату. У контрольній групі виживаємість тварин не перевищувала 30%. Застосування декасану у вигляді інгаляцій дозволило збільшити показник виживаємості тварин дослідної групи до 85%. Кількісне бактеріологічне обстеження тканин легень тварин показало, що застосування аерозолю декасану на протязі 3-х днів дозволяє зменшити кількість клебсієл в тканинах з 5х107 КУО/г до 2х103 КУО/г. На 5-ту добу після початку лікування повністю звільняли організм експериментальних тварин від збудників.

Результати експериментального вивчення декасану знайшли своє продовження у клінічних спостереженнях ефективності препарту у лікуванні пневмоній у дітей. Доведено, що введення в комплекс лікувальних заходів при хронічному обструктивному бронхіті інгаляцій аерозолями декасану дозволяло швидко усунути явища бронхоспазму, ліквідувати обструкцію дихальних шляхів, покращити показники неспецифічної резистентності організму.

Період лихоманки у хворих основної групи скорочувався до 1,8 + 0,31 днів, у порівнянні з 2,4 + 0,41 дня у контрольній групі. Вологі хрипи при застосуванні інгаляцій декасаном зникали через 4,5 + 0,52 дні. У групі хворих, яких лікували без застосування декасану, цей період збільшувався до 7,6 + 0,43 днів. Термін перебування в стаціонарі хворих основної групи, у порівнянні з контрольною групою, при цьому вдалось скоротити у середньому на 4 дні. Одержані дані дозволили розробити ефективну схему лікування захворювань дихальної системи.

Для знезаражування шкіри рук хірургічного персоналу і обробки мікротравм створено лікарську композицію амосепт, до складу якої увійшов етиловий спирт 96о, декаметоксин в концентрації 0,5% і плівкоутворюючий полімер полівінілбутираль (3%). Після нанесення на шкіру і випаровування розчинника препарат утворює мікроплівку, що має пролонговану антимікробну дію. Дослідженнями in vitro, а також в дослідах на волонтерах доведено високу знезаражуючу активність плівкоутворюючого препарату амосепт.

Порівняльна оцінка знезаражуючої активності плівкоутворюючих полімерних композицій амосепту та церигелю ускладнена наявністю в їх складі у якості розчинника 96° спирту, який сам по собі має дезинфікуючу дію, а також гідрофобного полімеру полівінілбутиралю, що в процесі контакту з поживними середовищами утворює грубий осад, який зв'язує діючу антисептичну речовину.

З метою об'єктивізації порівняльної оцінки вивчали знезаражуючу активність дисперсій амосепту і церигелю у водно-спиртових сумішах з різним співвідношенням розчинників (спирт, вода), що дозволяє визначити необхідну експозицію знезараження однакових дисперсій різних препаратів з врахуванням знезаражуючої дії розчинника.

Діаграма, зображена на мал. 3 наочно ілюструє знезаражуючі властивості препаратів амосепт, церигель і відповідних водно-спиртових сумішей.

Аналізуючи наведені на діаграмі дані, слід зазначити, що етиловий спирт в процесі розведення досить швидко втрачає знезаражуючу дію на батистові тест-об'єкти, інфіковані стафілококами. Так, спиртово-водна суміш у співвідношенні 1:4 та 1:5 практично не має знезаражуючої дії, що дозволяє при порівняльній оцінці знезаражуючої активності амосепту і церигелю у цих розведеннях нехтувати остаточною знезаражуючою дією розчинника.

Мал. 3 Порівняльне дослідження знезаражуючої активності амосепту, церигелю і етилового спирту

На мал. 3 чітко видно переваги знезаражуючої дії амосепту у порівнянні з церигелем. У однаковому диспергованому стані у водно-спиртовій суміші 1:2 амосепт знезаражує контаміновані стафілококами тест-об'єкти за 0,5 хвилини, тоді як для церигеля потрібна десятикратно більша експозиція в 5 хвилин. У менш диспергованому стані у водно-спиртовій суміші 1:3 ця різниця переростає у двадцятикратну, що свідчить про значно більший знезаражуючий потенціал у амосепта у порівнянні з церигелем.

Наведені вище результати дослідження знезаражуючих властивостей амосепту і церигелю у водно-спиртових дисперсіях дає можливість для об'єктивної порівняльної оцінки сили знезаражуючої дії цих двох гідрофобних антисептичних лікарських засобів.

Знезаражуючу дію антисептичних препаратів на мікрофлору шкіри вивчали на 30 волонтерах шляхом взяття мазків-відбитків на кров'яний МПА. Враховуючи, що плівкоутворюючі антисептичні засоби на шкірі повинні надійно закривати пори шкіри, попереджаючи вихід на поверхню глибокої аутофлори і зберігати стерильність протягом тривалого проміжку часу, мазки-відбитки з шкіри брали до обробки антисептиками, через 3 хвилини після нанесення препаратів, через 30, 60, 120, 180 хвилин по завершенні обробки шкіри. З метою запобігання попадання на досліджувану поверхню шкіри мікрофлори з повітря у проміжках між взяттям мазків-відбитків її покривали стерильними марлевими серветками. Одержані результати наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Результати дослідження терміну збереження стерильності шкіри волонтерів, знезараженої амосептом і церигелем

Як видно з даних результатів досліджень, наведених в табл. 1, середня кількість мікроорганізмів на шкірі до обробки антисептиками становила 39,4+7,2 КУО/см2. Через 3 хвилини після нанесення препаратів, як і у випадках обробки церигелем, так і використання амосепту, мікроорганізми з шкіри не висівались.

На ділянках шкіри, оброблених церигелем, через 30 хв виявлялися поодинокі мікроорганізми, через 2 години їх кількість досягала 14,2+1,8 КУО/см2, а через 3 години наближалась до чисельності, виявленої до обробки. Після обробки амосептом шкіра зберігала повну стерильність протягом години. На другій годині спостереження на ній зустрічались поодинокі здатні утворювати колонії бактерії, і тільки через 3 години їх кількість досягла 15,7+2,8 КУО/см2.

Таким чином, результати дослідження знезаражування шкіри волонтерів плівкоутворюючими антисептичними композиціями підтверджують більш високу ефективність амосепту у порівнянні з церигелем.

Результатами кількісного аналізу препарату амосепт в процесі тривалого зберігання підтверджено хімічну стабільність лікарської форми на протязі 5-ти років. Дослідженнями фізико-хімічних властивостей амосепту відпрацьовані параметри, необхідні для стандартизації лікарського засобу і створення нормативно-аналітичної документації.

Порівняльними дослідженнями клінічної ефективності препарату амосепт показано, що використання препарату з метою знезаражування шкіри рук хірургічного персоналу, дозволяє зменшити кількість післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Обробка рук амосептом виявилась більш ефективною, ніж обробка первомуром і плівкоутворюючим препаратом церигель.

Так, в групі хворих, яких оперували в ургентному порядку, де знезаражування шкіри рук медичного персоналу проводили первомуром, гнійні ускладнення в післяопераційному періоді спостерігали в 5% випадків. Застосування для знезаражування шкіри рук плівкоутворюючого препарату церигель дало змогу знизити цей показник до 2,6%. В групі хворих, оперативне втручання яким проводили з використанням амосепту, ускладнень не спостерігали.

Клінічні випробування препарату амосепт як засобу обробки мікротравм з метою профілактики їх нагноювання проведено на базі медико-санітарних частин великих промислових підприємств, де характер трудової діяльності людей обумовлює високий рівень травматизму. Спостереженнями за 1353 особами доведено високу профілактичну і ранозагоювальну ефективність амосепту.

У результаті дослідження взаємодії декаметоксину з іншими біологічно-активними сполуками виявлено взаємно-потенціюючий антимікробний ефект у розчинів декаметоксину і перекису водню. Особливу значимість цей ефект має по відношенню до мікроорганізмів родини Pseudomonаs, які мають природну стійкість по відношенню до четвертиних амонієвих сполук. У присутності перекису водню експозиція знезаражування батистових тест-об'єктів, інфікованих паличкою синьо-зеленого гною, 0,1% розчином декаметоксину скорочувалася від 1 години до 5-ти хвилин.

Виявлений ефект враховано в процесі розробки складу антимікробної композиції №1, яка поряд з перекисом водню і декаметоксином утримує полімер полівінілпіролідон. Препарат досліджено у якості засобу санації тварин від носійства мікроорганізмів на слизових оболонках сечо-статевих органів.

Важливою невирішеною проблемою народного господарства у галузі племінного твариництва є носійство на слизових препуціального простору бугаїв псевдомонад. Ефективність застосування технології консервування сперми високопродуктивних тварин і штучного запліднення різко знижується в результаті бактеріального забруднення сперми, що завдає відчутних економічних втрат племінному твариництву.

Розроблений спосіб санації бугаїв дозволив після одноразового введення в препуціальний мішок антимікробної композиції №1 зменшити забрудненість вмісту порожнини псевдомонадами у 18-20 разів. Шляхом повторних введень розробленої композиції у всіх досліджених тварин досягнуто повної санації від стійкого довготривалого носійства псевдомонад.

Застосування антисептиків у рідких і м'яких формах у вигляді медичних адгезивів частково вирішують проблеми профілактики і лікування гнійно-запальних захворювань, але нерідко вимагає багаторазових повторних процедур з врахуванням обмеженості проміжку часу контакту препаратів з поверхнею, що підлягає антисептичній обробці.

Перспективним вважається створення матеріалів і виробів медичного призначення, які на протязі всього часу використання здатні створювати навколо себе асептичне середовище. Так, антимікробні хірургічні шовні матеріали є надійним засобом профілактики нагноювання післяопераційних ран і попередження неспроможності хірургічних швів.

Хірургічні перев'язувальні матеріали з антимікробними властивостями вважаються одним з найефективніших засобів ранозагоювання. Ведеться активний пошук нових способів надання антимікробних властивостей імплантантам, ендопротезам і іншим медичним виробам, що протягом значного проміжку часу знаходяться в організмі людини.

З метою одержання антимікробних матеріалів медичного призначення використано способи, які принципово різняться між собою. В одному з них, враховуючи електролітичні властивості антисептика декаметоксину, використали електрохімічний спосіб. В іншому скористалися капілярно-пористою структурою текситилю і ввели в волокна полімерний склад, який утворював на поверхні капілярів малорозчинну у воді і біологічних рідинах антимікробну плівку.

Сорбційна здатність текстильних матеріалів природного походження обумовлена, з одного боку, наявністю великої сорбційної поверхні мікрокапілярів, а також дифільною будовою молекул і наявністю активних гідроксильних і карбоксильних груп.

У розчинах декаметоксин дисоціює з утворенням біологічно активних катіонів, які в полі постійного електричного струму здатні вступати в міжмолекулярні зв'язки невалентного характеру з полярними групами волокнистого матеріалу. Поскільки подібні зв'язки носять електростатичний характер і є тимчасовими, в процесі контакту з іншими поверхнями текстиль, що утримує катіони антисептика, поступово і відносно рівномірно виділяє препарат назовні.

Для обробки ниток антисептиком в полі постійного електричного струму застосовували Імпрегнатор текстильних матеріалів (ПИРГ. 443235.002ТУ). Апарат має два концентричних циліндричних графітових електроди, які занурюють у циліндр з розчином антисептика. Електроди під'єднані до електричної схеми, яка забезпечує величину постійного струму від 75 до 95 мА. На внутрішній графітовий електрод одягають катушку з нитками, що підлягають обробці.

У результаті проведених за допомогою створеного приладу досліджень встановлено, що у даний спосіб можна надати антимікробні властивості текстилю шляхом обробки розчинами декаметоксину, біглюконату хлоргексидину, етонію, N--цетилпіридинію. Вочевидь, закономірність поширюється на інші ЧАС, що мають аналогічні електро-літичні та антимікробні властивості.

Встановлено, що розробленим способом можна одержати антимікробні шовкові, бавовняні, шерстяні, льняні, кетгутові нитки. Волокна з найбільшою протимікробною активністю одержували при розташуванні нитки в безпосередньому контакті з катодом. Рівень протимікробної активності, якої набуває текстиль, залежить від електродної щільності струму.

Шовк, який імпрегнували декаметоксином, при електродній щільності струму 5 мА/см2, утворював зону затримки росту стафілококів на МПА діаметром 12+1 мм. Шовкові нитки, які були імпегновані у полі електричного струму з електродною щільністю 20 мА/см2, затримували ріст стафілококів у зоні діаметром 20+1 мм. Подальше збільшення електродної щільності струму приводило до гідролізу препарату у розчині і не дозволяло далі посилювати протимікробні властивості текстилю. Електрохімічна обробка суттєво не впливала на міцність ниток.

У результаті проведення численних дослідів відпрацьовано оптимальний режим імпрегнації текстилю. Встановлено, що найкращий результат досягається при обробці ниток 0,1% водним розчином декаметоксину в полі постійного електричного струму з електродною щільністю 20 мА/см2 на протязі одної години. Одержана при використанні такого режиму обробки шовкова нитка утворювала навколо себе на щільному поживному середовищі зону затримки росту стафілококів діаметром 20 мм. В умовах відмивання ізотонічним розчином хлориду натрію такі нитки зберігали антимікробні властивості протягом 16,2+2,4 діб.

...