Мікрохірургічна аутотрансплантація складних комплексів тканин у функціонально активні ділянки кінцівок

Таблиця 4. Види та зони пересадження клаптів до функціонально активних ділянок верхньої кінцівки

Під час пересадження шкірно-м`язових клаптів значних розмірів для запобігання спазму м`язових волокон і можливого порушення мікроциркуляції на деяких ділянках трансплантата запропонований спосіб виділення клаптя з попередньою фармакологічною блокадою його рухового нерва та пересіченням стовбура нерва вище місця блокади (патент України № 10422). За результатами клінічних досліджень, проведених у 9 хворих основної та 7 - контрольної групи, які базувались на аналізі показників клінічних тестів (швидкість включення клаптя до кровообігу, реакція судин шкіри, її забарвлення і температура), а також даних полярографії та лазерної флоуметрії встановлені безперечні переваги запропонованого способу у порівнянні з існуючими. Під час звичайного виділення трансплантата строк включення вени у кровообіг становив від 12 до 30 с, напруження кисню в центральних ділянках було в 4-6 разів менше, ніж у контрольних точках (4,7-6,1 кПа, або 35-46 мм рт. ст.); рівень перфузії на 5-10% перевищував такий у контрольних точках, наприкінці 1-ї доби знижувався і становив 40-50% від вихідного.

У хворих основної групи строк включення клаптя до кровообігу збільшився до 55-80 с, напруження кисню у тканинах клаптя було на 5-10% нище, ніж у контрольних точках. Рівень перфузії під час виділення клаптя був на 35-40% нище, ніж у контрольних точках, наприкянці 1-ї доби досягав 80-90% вихідного. Клінічні тести також свідчили про більш фізіологічні умови адаптації клаптя у пацієнтів основної групи.

У 6 хворих через складну конфігурацію дефекту була високою вірогідність виходу за межі гарантованого кровопостачання клаптя під час його виділення. У них застосований спосіб двохетапного пересадження, розроблений на основі результатів експериментальних досліджень. Першим етапом, після маркірування, в донорській зоні формували клапоть відповідних параметрів. Другим етапом, після ревізії судин у реципієнтній зоні та висічення нежиттєздатних тканин, здійснювали вільне пересадження трансплантата. В усіх спостереженнях застосування способу двохетапного пересадження сприяло скороченню тривалості втручання, зниженню його травматичності, дозволило досягти повного приживлення клаптя.

У 2 пацієнтів при пересадженні КНМС на ділянку ліктьового суглоба з передбачуваною тривалою аноксією трансплантата (технічні складнощі під час виділення реципієнтних судин) застосований спосіб пересадження клаптя з використанням попереднього антиоксидантного захисту його тканин від ішемічного та реперфузійного ушкодження (позитивне рішення про видачу патенту України за заявкою № 98063141 від 16.06.98). Виділяли клапоть відповідних параметрів та мобілізували його судинну ніжку достатньої довжини. Вище передбачуваного місця її пересічення артерію клаптя пунктували тонкою голкою, вводили 0,32% розчин томерзолу і одночасно перетинали вену клаптя. Розчин антигіпоксинту томерзолу вводили з метою зменшення утилізації тканинами кисню.

Клапоть переносили до реципієнтного ложа, попередньо фіксували його і внутрішньоартеріально за допомогою мікрокатетера промивали судинне русло ізотонічним розчином натрію хлориду для вимивання залишків томерзолу. Далі здійснювали перфузію русла лоскута сумішшю 0,25% розчину ліпіну, 0,0025% розчину ізоптину, 0,125% розчину унітіолу та 0,005% розчину аскорбінової кислоти для інгібування процесів ПОЛ, підвищення активності АОА, стабілізації клітинних та субклітинних мембран, збереження цілісності ендотелію судин.

Після перфузії антиоксидантною сумішшю формували мікросудинні анастомози, клапоть включали до кровообігу, остаточно фіксували у реципієнтній зоні. Після операції розладів мікроциркуляції у тканинах клаптів не було.

Під час аналізу найближчих результатів транспозиції та вільного пересадження клаптів до функціонально активних ділянок верхньої кінцівки повне приживлення трансплантата відмічено у 75 спостереженнях; у 3 - клапоть загинув, в 1 - виник субтотальний некроз трансплантата, у 3 - його крайовий некроз. Тобто приживлення клаптя відмічено у 78 (91,76%) спостереженнях (не враховуючи спостережень тотального, субтотального, часткового та крайового некрозу, що потребувало висічення некротично-змінених тканин).

Аналіз найближчих результатів операції свідчив, що у пацієнтів, яким здійснювали вільне пересадження клаптів, гострі порушення кровообігу в них виникали під час виконання втручання або в ранні строки після нього, як правило, поряд із спазмом реципієнтних судин. Під час транспозиції складних комплексів тканин причиною некрозу в основному була венозна недостатність клаптя внаслідок ушкодження однієї з вен живлячої ніжки клаптя або травмування (найчастіше під час коагуляції) місця впадіння її гілок.

Відмінний результат встановлений у 38 (46,43%) із 82 оперованих пацієнтів, добрий - у 23 (28,04%), задовільний - у 17 (20,72%), незадовільний - у 4 (8,87%).

Результати досліджень довели обґрунтованість диференційованого підходу до вибору виду втручання і трансплантата для пластики дефекту тканин у різних функціонально активних ділянках верхньої кінцівки. Найбільш перспективним методом пластики з приводу рубцевої трансформації та площинного дефекту тканин, не ускладнених гнійною інфекцією, в ділянці ліктьового суглоба, зап`ястка і кисті виявилася транспозиція острівцевих шкірно-фасціальних клаптів - променевих та ліктьових клаптів передпліччя на проксимальній чи дистальній живлячій ніжці. При лікуванні задавненого ушкодження сухожиль, поєднаного з поверхневою рубцевою трансформацією або неглибоким дефектом тканин у ділянці кисті, зап`ястка і нижньої третини передпліччя найкращі результати отримані у хворих з транспозицією та вільним пересадженням шкірно-фасціальних клаптів, насамперед променевого передпліччя та латерального плеча. Застосування розроблених способів пластики сухожиль дозволило не тільки відновити повноцінний покрив у цих функціонально активних ділянках, а й забезпечити оптимальні умови для відновлення функції сухожиль за рахунок використанням тканин клаптя.

За наявності невеликого гнійно-некротичного дефекту будь-якої локалізації перспективним виявилося пересадження фрагментів переднього зубчастого та ніжного м`язів. У потерпілих з великим дефектом тканин, особливо ускладненим гнійною інфекцією найкращі результати одержані при транспозиції та вільному пересадженню шкірно-м`язових або м`язових клаптів - КНМС чи його м`язової частини. При дефектах тканин у ділянці підм`язевої ямки та верхньої третини плеча, добрий результат досягнутий також при транспозиції фрагмента великого грудного м`яза з острівцем шкіри.

Проведене також обстеження та лікування 62 хворих з різними дефектами тканин у ділянці функціонально активних зон нижніх кінцівок. Здійснено транспозицію та вільне пересадження 63 клаптів (табл. 5). Вільне пересадження складних комплексів тканин виконане у 53 спостереженнях, транспозиція клаптів - у 10. У 3 спостереженнях одночасно з пересадженням відновлені інші ушкоджені анатомічні структури (сідничий та великогомілковий нерви).

Як під час планування операції, так і трансплантації різних клаптів до функціонально активних ділянок нижньої кінцівки дотримувались основних принципів, характерних для цього втручання на верхній кінцівці. Так, під час планування методом вибору, при можливості, вважали транспозицію складного комплексу тканин (кравецького м`яза - на ділянку колінного суглоба; острівцевого клаптя на передній великогомілковій артерії - на передню ділянку стопи; відповідного м`яза великого пальця стопи - на п`яткову ділянку). Разом переміщено і пересаджено 14 клаптів різних видів.

У 27 спостереженнях під час виділення шкірно-м`язових трансплантатів (зокрема, КНМС та клаптя напрягача широкої фасції) для попередження порушень мікроциркуляції застосували оригінальний спосіб виділення трансплантата (патент України № 10422). У 17 пацієнтів із значним дефектом тканин складної форми пересадження клаптів здійснено в два етапи за розробленим способом. У 3 спостереженнях (у 2 - під час пересадження клаптя на ділянку стопи) застосування двохетапного пересадження дозволило виявити розлади мікроциркуляції у периферичній частині трансплантата і запобігти виникненню некротичних ускладнень в реципієнтній зоні.

Таблиця 5. Види та зони пересадження клаптів до функціонально активних ділянок нижніх кінцівок

Після виконання першого етапу операції у цих хворих визначена ділянка некрозу шкіри клаптя, яка висічена під час здійснення другого етапу втручання. Некротичних ускладнень після операції не було.

Базуючись на результатах досліджень, вважаємо доцільним застосування способу двохетапного пересадження в таких ситуаціях:

- тяжкий стан потерпілого;

- передбачувана значна тривалість втручання;

- необхідність виділення трансплантата великих розмірів;

- складна конфігурація запланованого трансплантата;

- непередбачувані ускладнення різного характеру до моменту відсічення живлячої ніжки клаптя.

У 10 хворих під час пересадження КНМС значних розмірів (у 5 - на стопу, у 4 - на ділянку колінного суглоба, в 1 - на куксу гомілки) за умови передбачуваного тривалого періоду аноксії трансплантата застосували попередній антиоксидантний захист тканин клаптя від ішемічного та реперфузійного ушкодження (позитивне рішення про видачу патенту України за заявкою № 98063141 від 16.06.98).

У 8 спостереженнях ускладнень після операції не було. В 1 хворого після пересадження КНМС на куксу гомілки виник крайовий некроз трансплантата внаслідок несвоєчасного виявлення тромбозу мікроанастомозів (через 8 год). Під час інтраопераційної ревізії синдром “no-reflow” не спостерігали, виконана тромбоектомія, що дозволило відновити кровообіг у клапті.

В іншому спостереженні поряд із стійким спазмом реципієнтних судин виник частковий некроз трансплантата. Проте в обох спостереженнях клапті не загинули, а розлади мікроциркуляції в їх тканинах були мінімальними.

Після пересадження клаптів на опорну зону стопи з метою прискорення процесів регенерації відновленого шкірного нерва клаптя призначали амбен з розрахунку 12-15 мг/кг маси тіла (щоденно протягом 2-3 тиж) згідно з розробленим нами способом (а. с. 1771757).

Приживлення трансплантата досягнуто у 56 (88,88%) пацієнтів (не враховуючи спостережень тотального, субтотального, часткового та крайового некрозу, що потребувало висічення некротично-змінених тканин). Тотальний некроз виявлений у 4 спостереженнях, субтотальний - в 1, частковий - у 2, крайовий - у 6.

Головними причинами виникнення ускладнень, як і під час виконання операції на верхній кінцівці, є стійкий спазм реципієнтних судин і травмування вен, які супроводжують артерію, при транспозиції клаптя.

Отже, під час оцінки найближчих результатів пересадження складних комплексів тканин до функціонально активних ділянок приживлення клаптя відзначено у 134 (90,32%) спостереженнях, у тому числі у 78 (91,76%) - верхньої кінцівки, у 56 (88,88%) - нижньої. При співставленні одержаних результатів з найближчими результатами пересадження у стандартизованій групі хворих, (приживлення у 122 (81,33%) бачимо, що впровадження у клінічну практику нових підходів до трансплантації складних клаптів на основі даних експериментальних, анатомічних та клінічних досліджень дозволило збільшити частоту позитивних результатів пересадження на 8,99%.

Під час аналізу віддалених результатів трансплантації різних клаптів до функціонально активних ділянок нижніх кінцівок відмінний результат встановлений у 18 (29,93%) пацієнтів, добрий - у 24 (38,7%), задовільний - у 14 (22,58%), незадовільний - у 6 (9,67%).

За даними аналізу віддалених результатів втручання на функціонально активних ділянках нижніх кінцівок доведено, що у хворих з невеликим поверхневим дефектом або рубцевою трансформацією тканин оптимальним є пересадження шкірно-фасціального клаптя (променевого передпліччя чи латерального плеча). За наявності великого дефекту тканин, особливо ускладненого гнійною інфекцією, найкращі результати одержали при пересадженні шкірно-м`язового або м`язового клаптя з вільним аутодермотрансплантатом (зокрема КНМС, натягача широкої фасції чи фрагмента переднього зубчастого м`яза).

Отримані нами дані також свідчать, що під час пересадження до опорної зони стопи відновлення чутливості шкіри трансплантата відіграє важливу роль у функціональній реабілітації потерпілих. Незалежно від виду клаптя найбільш повне відновлення чутливості шкіри трансплантата досягнуте за умови відновлення власного шкірного нерва. В інших випадках реіннервацію шкіри клаптя відмічали тільки після пересадження клаптя до незмінених навколишніх тканин за умови радикального висічення рубців.

Найкращий результат пересадження до опорної зони стопи досягнутий при застосуванні шкірно-фасціальних клаптів (променевого передпліччя і латерального плеча). Ці клапті пластичні, стійкі до механічного навантаження, добре адаптуються в реципієнтній зоні з можливою максимально повною реіннервацією шкіри. За наявності рубцево-виразкової трансформації склепіння стопи, її бічної поверхні в місці переходу склепіння у п`яткову ділянку добрий результат досягнутий при виконанні транспозиції тильного клаптя стопи, а при локалізації дефекта тканин на передньому відділі стопи - острівцевого клаптя на передній великогомілковій артерії. При великих розмірах дефекту тканин в опорній зоні найперспективнішим було пересадження клаптя натягача широкої фасції. За наявності глибокого гнійно-некротичного дефекту тканин з деструкцією кістки застосування шкірно-м`язового або м`язового клаптя як найбільш стійкого до інфекції сприяло усуненню гнійно-некротичного процесу.

Таким чином, під час проведення експериментальних та клінічних досліджень з`ясовані деякі, невідомі раніше, аспекти мікрохірургічної аутотрансплантації складних комплексів тканин. Базуючись на отриманих результатах, удосконалені існуючі та розроблені нові методи хірургічного лікування хворих з дефектом і рубцевою трансформацією тканин функціонально активних ділянок кінцівок, що сприяло зниженню ризику виникнення різних ускладнень на всіх етапах пересадження. Це дозволило не тільки поліпшити найближчі результати втручання та підвищити частоту приживлення пересаджених клаптів з 81,33 до 90,32%, а й досягти позитивних віддалених результатів, а також надати спеціалізовану допомогу багатьом хворим, яких раніше вважали неоперабельними.

Висновки

1. Ефективне лікування тяжкої травми та її наслідків у функціонально активних ділянках верхніх і нижніх кінцівок, поєднаних із дефектом м`яких тканин, можливе лише за умови здійснення пластики з використанням повноцінних тканин. Методом вибору в таких клінічних ситуаціях є мікрохірургічна аутотрансплантація складних комплексів тканин.

2. Периферичні ділянки пересадженого клаптя перебувають у менш сприятливих умовах, ніж центральні, через особливості кровопостачання (на межі кількох судинних басейнів) та травмування під час виділення. Життєздатність периферичних ділянок клаптя відіграє важливу роль у процесах адаптації трансплантата до умов реципієнтної зони.

3. Застосування розробленого в експерименті та впровадженого в клінічну практику способу двохетапної трансплантації сприяє зниженню ризику виникнення розладів мікроциркуляції після пересадження клаптів значних розмірів та складної конфігурації до функціонально активних ділянок кінцівок. Доцільність виконання другого етапу пересадження (кінець 2-ї - початок 3-ї доби після виділення трансплантата) обгрунтована станом мікроциркуляторного русла клаптя, а також станом центральних і периферичних відділів клаптя у цей термін.

4. Під час пересадження м`язового та шкірно-м`язового клаптя застосування розробленого способу виділення трансплантата з блокадою та пересіченням його рухового нерва дозволяє запобігти спазму м`язових волокон і поліпшити кровопостачання периферичних ділянок клаптя.

5. Впровадження розробленого способу мікрохірургічного пересадження клаптя з використанням захисту його тканин від ішемічного та реперфузійного ушкодження шляхом попередньої перфузії артеріального русла сумішшю антиоксидантів дозволяє зменшити ступінь порушень метаболізму в тканинах трансплантата під час його тривалої аноксії. Захисна дія суміші антиоксидантів спрямована, насамперед, на збереження цілісності плазматичної мембрани ендотеліоцитів, поліпшення мікроциркуляції та активацію процесів внутрішньоклітинної регенерації.

6. Для пересадження до функціонально активних зон кінцівок найперспективнішими шкірно-фасціальними клаптями виявилися латеральний плеча, променевий передпліччя, бічної поверхні грудної стінки, острівцевий на передній великогомілковій артерії; шкірно-м`язовими та м`язовими - клапоть натягача широкої фасції, ніжного, великого грудного та переднього зубчастого м`язів.

7. Під час пересадження клаптя будь-якого виду в його тканинах відбувається структурна перебудова, характер якої визначається умовами реципієнтної зони. В клаптях, які пересаджують до опорної зони стопи, поряд із компенсаторно-пристосувальними змінами в умовах підвищеного статичного навантаження, стоншенням підшкірної основи і м`язового шару виникають структурні зміни шкіри у вигляді появи зернистого та потовщення рогового шару епідермісу.

8. Відновлення чутливості шкіри трансплантата після його пересадження до опорної зони стопи відіграє важливу роль у забезпеченні максимальної функціональної реабілітації пацієнтів. Реіннервація шкіри шкірно-фасціального клаптя відбувається шляхом як регенерації відновленого класного нерва, так і спраутинга аксонів із навколишніх неушкоджених тканин, проте найбільш рання і повна реіннервація спостерігається після накладання шва на власний чутливий нерв клаптя. Головним джерелом реіннервації шкіри шкірно-м`язового клаптя без власного чутливого нерва є спраутинг аксонів із навколишніх тканин реципієнтного ложа.

9. Застосування удосконалених існуючих і оригінальних способів транспозиції та вільного пересадження шкірно-фасціальних клаптів на ділянку зап`ястка і кисті з приводу дефекту та рубцевої трансформації тканин дозволяє не тільки сформувати повноцінний загальний покрив у ділянці травми, а й забезпечити оптимальні умови для відновлення функції ушкоджених сухожиль та інших важливих анатомічних структур.

10. Удосконалені на підставі аналізу даних експериментальних та клінічних досліджень тактика та техніка аутотрансплантації складних комплексів тканин до функціонально активних ділянок кінцівок, а також запропоновані нові засоби операцій дозволили розширити діапазон хірургічних втручань, знизити частоту виникнення некротичних ускладнень після пересадження на 8,99%, забезпечити функціональну реабілітацію у 90,32% потерпілих.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Дрюк Н.Ф., Галич С.П., Лисайчук Ю.С., Селюк В.М., Чайковский Ю.Б. Передняя зубчатая мышца как аутотрансплантат для микрохирургической пластики // Клин. хирургия. - 1987. - № 7. - С. 21-24.

2. Дрюк Н.Ф., Галич С.П., Чайковский Ю.Б. Хирургическое лечение последствий травм нервных стволов нижних конечностей // Клин. хирургия. - 1989. - № 3. - С. 27-29.

3. Дрюк Н.Ф., Галич С.П., Лисайчук Ю.С., Пролеев А.В., Селюк В.М., Резников А.В. Использование наружного кожно-фасциального лоскута плеча для микрохирургической пластики дефектов функционально значимых зон кисти и стопы // Клин. хирургия. - 1990. - № 7. - С. 64-66.

4. Дрюк Н.Ф., Галич С.П., Селюк В.М., Резников А.В., Зименко А.И. Латеральный лоскут плеча для микрохирургической пластики на функционально важных зонах кисти и стопы // Ортопедия, травматология и протезирование. - 1990. - № 12. - С. 27-32.

5. Сизов В.М. Галич С.П., Жернов А.А., Коваленко О.Н. Пластика кожными артериализированными лоскутами у больных с последствиями ожогов // Клин. хирургия. - 1991. - № 3. - С. 22-23.

6. Дрюк М.Ф., Селюк В.М., Галич С.П., Лисайчук Ю.С., Павличенко Л.Н., Фадеєв С.Г., Неофіту Х. Реконструктивная хирургия при дефектах, гнойно-трофических и рубцовых изменениях тканей опорной поверхности стопы // Клін. хірургія. - 1992. - № 7. - С. 1-5.

7. Чайковский Ю.Б., Галич С.П., Францева Е.С. Проблемы микрохирургической пересадки сложных комплексов тканей в морфологическом аспекте // Ортопедия, травматология и протезирование. - 1994. - № 4. - С. 75.

8. Галич С.П. Анализ ошибок и осложнений выполнения микрохирургической пересадки лоскута широчайшей мышцы спины // Клін. хірургія. - 1996. - № 1. - С. 18-20.

9. Дрюк Н.Ф., Галич С.П., Лисайчук Ю.С., Павличенко Л.Н., Резников А.В., Самсонов А.В., Пролеев А.В., Пахольчук Н.М., Дроботун И.В. Восстановительная микрохирургия при тяжелом повреждении и травматической ампутации дистальных отделов конечностей // Клін. хірургія. - 1997. - № 3-4. - С. 21-25.

10. Дрюк М.Ф., Павліченко Л.М., Лисайчук Ю.С., Галич С.П., Поліщук Ю.Е., Селюк В.М., Пролеєв О.В., Резніков О.В., Сакун В.М., Корницька А.І. Мікрохірургічна аутотрансплантація складних комплексів тканин. Нові можливості лікування травм, їх наслідків та захворювань судин // Збірка наукових робіт “Проблеми клінічної хірургії”, присвячена 25-річчю ІКЕХ АМН України. Клін. хірургія. - 1997. - С. 173-184.

11. Резников А.В., Галич С.П., Дрюк Н.Ф. Реконструктивно-восстановительные операции при повреждениях сухожилий сгибателей сочетанных с дефектами и рубцовой трансформацией тканей сегмента “предплечье-кисть” // Анналы пластической, реконструктивной и эстетической хирургии. - 1998. - № 3. - С. 66.

12. Селюк В.М., Дрюк Н.Ф., Галич С.П., Лисайчук Ю.С. Отдаленные результаты микрохирургической реконструкции дефектов стопы. Коррекция рецидивов и профилактика осложнений // Анналы пластической, реконструктивной и эстетической хирургии. - 1998. - № 3. - С. 104.

13. Галич С.П. Двухэтапный способ пересадки лоскутов как метод выбора при замещении дефектов тканей конечностей в нестандартных клинических ситуациях // Клін. хірургія. - 1998. - № 8. - С. 47-48.

14. Галич С.П., Корницкая А.И., Дрюк Н.Ф., Савицкая И.М., Полос Т.М. Экспериментальное обоснование двухэтапного метода микрохирургической пересадки сложно-составных лоскутов // Клін. хірургія. - 1998. - № 6. - С. 30-31.

15. Галич С.П., Дрюк Н.Ф., Корницкая А.И., Гребень Н.И., Крушин Д.Н., Савицкая И.М., Полос Т.М. Влияние антиоксидантов на общую антиоксидантную активность тканей трансплантируемого кожно-мышечного лоскута // Зб. наукових праць “Актуальні проблеми панкреатогепатобіліарної та судинної хірургії”, Клін. хірургія. - 1998. - С. 190-192.

16. Селюк В.М., Дрюк М.Ф., Галич С.П., Лисайчук Ю.С. Реконструкція дефектів ступні шляхом мікрохірургічної аутотрансплантації складних клаптів: лікування та профілактика віддалених ускладнень // Науковий вістник Ужгородського державного університету. Серія “Медицина”. Вип. 8. - 1999. - С. 77-79.

17. Галич С.П., Дрюк Н.Ф., Стеченко Л.А., Корницкая А.И., Брюзгина Т.С., Гребень Н.И., Крушин Д.Н., Полос Т.М. Экспериментальное изучение возможности фармакологической защиты тканей мышечного лоскута от ишемического и реперфузионного повреждения при осуществлении его свободной пересадки // Клін. хірургія. - 1999. - № 1. - С. 35-38.

18. Галич С.П. Свободная микрохирургическая пересадка сложных составных лоскутов на стопу и особенности их структурной перестройки // Український медичний часопис. - 1999. - № 2(10). - С. 143-146.

19. Галич С.П. Применение антиоксидантной защиты тканей при свободной микрохирургической пересадке сложно-составных лоскутов // Клін. хірургія. - 1999. - № 7. - С. 46-48.

20. Галич С.П. Профилактика ишемических и реперфузионных повреждений тканей сложно-составных лоскутов при их свободной микрохирургической пересадке // Український медичний часопис. - 1999. - № 3(11). - С. 121-124.

21. Авторское свидетельство № 182703А1, МПК А61В17/56. Способ лечения повреждений сухожилий предплечья при рубцовых изменениях мягких тканей / Дрюк Н.Ф., Галич С.П., Резников А.В., Селюк В.М. (СССР SU) № 4797258; Заявл. 28.02.90; Опубл. Бюл. Открытия и изобретения. - 1993. - № 26. - 4 с.

22. Патент України № 9736А МПК А61В17/00. Спосіб сухожильної пластики верхньої кінцівки / Галич С.П., Лисайчук Ю.С., Резніков О.В. (Україна) № 95041886; Заяв. 25.04.95; Опубл. 30.09.96., Бюл. № 3. - 6 с.

23. Рішення про видачу патенту без проведення експертизи по суті № 20024 МПК 6А61В17/00. Спосіб сухожилкової пластики пальця кисті / Дрюк М.Ф., Резніков О.В., Галич С.П. (Україна) № 97094670; Заяв. 19.09.97.

24. Патент України № 10422 А МПК А61В17/00. Спосіб взяття м`яза чи шкіряно-м`язового трансплантата / Лисайчук Ю.С., Галич С.П., Павліченко Л.М., Смірнова Л.М., Неофіту Х. (Україна). Заяв. 25.04.95. Опубл. 25.12.96. Бюл. № 4. - 4 с.

25. Авторское свидетельство № 177157, МПК А61 N 1/16, А61 К 31/185. Способ лечения повреждений периферических нервов / Чайковский Ю.Б., Коломийцев А.К., Иванюта О.М., Дрюк Н.Ф., Галич С.П. (СССР SU). Заяв. 14.02.86. Опубл. 30.10.92. Бюл. № 40. - 8 с.

26. Патент України № 10421 А МПК А61В17/00. Спосіб лікування трофічних виразок ступні / Дрюк М.Ф., Селюк В.М., Галич С.П., Лисайчук Ю.С. (Україна). Заяв. 25.04.95. Опубл. 25.12.96. - Бюл. № 4. - 4 с.

27. Рішення про видачу патенту без проведення експертизи по суті № 23127 МПК 6А61В17/00. Спосіб пересадки шкірно-м`язевого клаптя / Гребінь М.І., Дрюк М.Ф., Крушин Д.М., Корницька А.І., Галич С.П., Савицька І.М. (Україна) № 98063141; Заяв. 16.06.98.

28. Галич С.П., Лисайчук Ю.С. Свободная микрохирургическая пересадка лоскутов при пластике малых дефектов тканей конечностей // Материалы тезисов 5-й национальной конференции по ожогам и пластической хирургии с международным участием. - София. - 1988. - С. 47-48.

29. Лисайчук Ю.С., Галич С.П., Павличенко Л.Н., Пролеев А.В., Селюк В.М., Дроботун И.В., Резников А.В., Самсонов А.В., Бахарев А.М. Микрохирургическая пересадка комплексов тканев в функционально-эстетической реабилитации верхней конечности // Материалы тезисов 3-го Всесоюзного симпозиума проблем микрохирургии. - Саратов. - 1989. - С. 112.

30. Дрюк Н.Ф., Галич С.П., Резников А.В., Селюк В.М. Микрохирургические методы пластики посттравматических дефектов тканей кисти // Материалы тезисов 4-го Всесоюзного симпозиума проблем микрохирургии. - М., 1991. - С. 79-81.

31. Дрюк Н.Ф., Селюк В.М., Галич С.П., Лисайчук Ю.С., Пролеев А.В. Реконструктивная хирургия стопы при посттравматических гнойно-некротических дефектах и рубцовых изменениях тканей ее опорной поверхности // Там же. - С. 149-152.

32. Резников А.В., Галич С.П., Селюк В.М. Микрохирургические методы пластики дефектов мягких тканей кисти // Материалы тезисов докладов городской конференции “Актуальные вопросы хирургии кисти”. - К., 1991. - С. 42-43.

33. Резніков О., Галич С., Селюк В. Методи мікрохірургічної пластики дефектів тканин кисті // Матеріали тез 5-го Конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Дніпропетровськ. - 1994. - С. 95.

34. Лисайчук Ю.С., Галич С.П., Павличенко Л.Н., Неофиту Х. Микрохирургическая аутотрансплантация тканей в лечении дефектов тканей голени // Материалы тезисов 5 Международного симпозиума по пластической и реконструктивной микрохирургии. - М., 1994. - С. 64.

35. Дрюк Н.Ф., Резников А.В., Лисайчук Ю.С., Галич С.П. Реконструктивная микрохирургия в лечении последствий тяжелой травмы кисти // Там же. - С. 46.

36. Дрюк М.Ф., Галич С.П., Селюк В.М., Резніков О.В., Сізов В.М. Аутотрансформація складних клаптів в хірургічному лікуванні опіків кінцівок // Матеріали тез 1 (XVII) з`їзду хірургів України. - Львів. - 1994. - С. 213.

37. Дрюк Н., Галич С., Селюк В., Резников А. Перемещение свободного лоскута при хирургическом лечении инфицированных тканевых дефектов конечностей // Материалы тезисов 4-го Международного хирургического конгресса (IWA). Тель-Авив. - 1996. - С. 194.

Размещено на Allbest.ru