Принципи оптимізації хірургічного лікування хворих на рак гортані

У післяопераційний період у 9 чоловік (32,1%) рани нагноювалися, але лише у 2 з них аутотрансплантати розплавилися, розвинулося грубе рубцювання і деканюляція стала неможливою. У терміни 3-6 міс. після операції у 4 хворих (14,2%) виникли рецидиви пухлини і згодом їм були проведені ларингектомії.

В результаті операції голосова функція гортані була відновлена у всіх хворих.

Показники функції зовнішнього дихання у всіх, за винятком 6 зазначених хворих, були задовільними. Розділювальний механізм відновити цілком удалося 20 хворим (71,4%), а у 8 пацієнтів мала місце його декомпенсація І ступеня.

Таким чином, результати реконструктивно-відновлювальних операцій, виконаних 190 хворим на рак гортані ІІІ стадії з різною його локалізацією, свідчать про те, що вибір адекватного варіанта оперативного втручання і виду аутотрансплантаційного матеріалу дає можливість при максимальному додержанні принципів абластики досягнути досить високого рівня відновлення всіх функцій гортані.

Важливою загальною перевагою реконструктивно-відновлювальних операцій з використанням аутотрансплантатів є те, що хірург без зайвих обмежень, керуючись принципами абластики, може видаляти пухлину, а потім конструювати гортань з метою відновлення всіх її функцій, що вдається лише за умови доцільного застосування аутотрансплантації.

Слід ураховувати при цьому те, що проведення доопераційного курсу Т--терапії потребує захисту здорових тканин, для зменшення негативного впливу опромінення.

В процесі лікування раку гортані ІІІ і особливо ІV стадії хірурги рідко звертаються до відновлювально-реконструктивної хірургії, схиляючись до тотального видалення органа через недооцінку можливостей реконструкції.

В пошуках підвищення ефективності хірургічної реабілітації хворих на рак гортані ІІІ і ІV стадій ми прооперували 83 хворих. ІІІ стадія раку була діагностована у 51, ІV - у 32 хворих.

Залежно від локалізації пухлин, їхньої поширеності та наявності або відсутності метастазів у регіонарні лімфовузли нами були виконані: а) субтотальна резекція гортані з еритеноїдним трахеофарингеальним шунтуванням - 31 хворому з ІІІ стадією раку; б) тотальна ларингектомія з одномоментним трахеоезофагальним шунтуванням - 20 хворим із ІІІ і 8 - з ІV стадією раку гортані; в) розширена ларингектомія з двохмоментним трахеофарингеальним шунтуванням - 24 хворим із ІV стадією раку.

До субтотальної резекції гортані з одномоментним еритеноїдним трахеофарингеальним шунтуванням були такі показання. Операції підлягають хворі з локалізацією пухлин в серединному, серединному з розповсюдженням на вестибулярний і підскладковому відділах гортані, при поширенні на задню стінку її не більше половини стінки та інтактність хоча б одного черпакуватого хряща. Регіонарне метастазування не є протипоказанням до операції. Техніка операції є класичною, але у випадках поширення пухлини на підскладковий простір, коли необхідним буває широке видалення тканин, ми розв'язували проблему заміщення утвореного дефекту, застосовуючи аутотрансплантат із широкої фасції стегна, який формували у вигляді конуса для кращого відновлення фонаторної і розділювальної функцій. Це суттєво розширює можливості методу.

Із 31 хворого, прооперованого цим способом, у 7 спостерігалось нагноєння операційної рани, з розвитком фаригеальних фістул, які самостійно закрилися. Ще у 2 хворих мала місце кровотеча з щитовидної залози в ранній післяопераційний період. Успіх відновлення фонаторної і розділювальної функцій гортані в результаті цієї операції залежав і від розмірів шунта: при його діаметрі 0,8 см і більше у 8 хворих спостерігалося затікання слини і рідкої їжі в дихальні шляхи в ранній післяопераційний період, у 6 з них через 3 міс. розділювальний механізм цілком відновився. Через 8 міс. після операції у 3 хворих (9,6%) виникли рецидиви пухлин, і їм було виконано завершальні ларингектомії з операцією Крайля, проте протягом року двоє з цих хворих померли від генералізації процесу. Через 5 років 20 хворих (64,0%) були здорові.

Голосова функція гортані після субтотальної резекції з одномоментним еритеноїдним трахеофарингеальним шунтуванням була відновлена у всіх оперованих, розділювальна функція - у 29 (93,5%), у 2 хворих мала місце її декомпенсація І ступеня.

Тотальна ларингектомія з одномоментним трахеоезофагальним щунтуванням (авт. свід. № 1812660 від 10.03.93р.) була проведена нами 28 хворим. У 20 з них рак гортані ІІІ стадії всіх локалізацій із поширенням на задню стінку гортані повністю або ураженням обох черпакуватих хрящів; у решти (8) хворих ми спостерігали рак гортані ІV стадії різних локалізацій крім проростання пухлини у стравохід або на корінь язика.

Серед хворих з ІІІ стадією раку регіонарні метастази були у 7 чоловік (35,0%) і у 5 при госпіталізації вже спостерігався стеноз гортані І ступеня. З хворих на рак гортані IV стадії стеноз гортані І-ІІ ступеня відзначався у 4 чоловік, в яких мало місце також регіонарне метастазування.

При ІV стадії операція виявилася показаною за будь-якої локалізації пухлини за винятком, як зазначалося вище, поширеності її на передню стінку стравоходу і корінь язика.

Голосову функцію вдалося відновити у 23 оперованих цієї групи, що склало 82,1%, причому голос був задовільної гучності і хорошими модуляціями, хоч і без індивідуальної інтонаційної варіабельності. Розділювальний механізм гортані було відновлено у 20 (71,4%) хворих.

Із хворих з ІІІ стадією раку у 3 чоловік через 3 міс. виникли рецидиви пухлини і вони померли протягом року після операції. П'ятирічне виживання ми спостерігали у 14 (70,0%) хворих. Троє хворих померли від інтеркурентних захворювань. Серед хворих з ІV стадією раку у 3 виникли рецидиви, і вони померли в терміни до одного року. Через 5 років залишалося живими лише 3 (37,5%) хворих.

Двохмоментне трахеофарингеальне шунтування, як метод хірургічної реабілітації хворих на рак гортані ІV стадії в яких пухлина поширилася на корінь язика і передню стінку стравоходу, було проведено нами 24 хворим віком від 46 до 62 років. Протипоказаннями до операції ми вважали випадки, коли пухлина поширилася на передню стінку шиї, підскладковий відділ гортані і щитовидну залозу. Регіонарне метастазування було діагностовано у 11 хворих (46,0%). 16 пацієнтам проводилася доопераційна променева терапія, яка дала явний позитивний ефект, сприяючи зникненню перифокального запалення, характерного для цієї групи хворих. У 8 чоловік при госпіталізації був діагностований стеноз гортані І-ІІ ступеня.

Операція виконувалася нами в класичному варіанті з деякими доповненнями. Так, при виконанні першого етапу трахеофарингеального шунтування ми застосували методику формування бічних стінок шунта з проксимальних країв кивальних м'язів шиї, а також формували фарингоезофагостому в вертикальній площині, що давало змогу підвищити ефективність відновлення фонаторної функції гортані. Виконуючи другий етап шунтування, ми вводили в отвір шунта силіконову трубку (верхнім краєм у фарингостому, нижнім - у верхній трахеостомічний отвір), а сам шунт формували у вигляді конуса.

Після операції у 4 хворих рани нагноїлися, ще в 4 утворилися фарингеальні фістули, що зажили самостійно. В пізній післяопераційний період ще у 2 хворих через труднощі відновлення розділювальної функції і затікання слини та їжі в дихальні шляхи виникли пневмонія і абсцеси легень, для ліквідації яких довелося хірургічним шляхом обтурувати порожнину трахеофарингеального шунта.

Операція виявилася ефективною щодо відновлення голосової функції у всіх хворих. Дихальна функція через трахеостому була відновлена також у всіх хворих (за даними рентгенопневмополіграфії і реопульмографії). Розділювальний механізм гортані не вдалося відновити у 7 чоловік (29,1%), ще у 3 чоловік спостерігалася декомпенсація цього механізму І ступеня.

Через 5 років після операції 11 (45,8%) хворих були живі, шунти функціонували добре, рецидивів пухлини не було.

Підбиваючи підсумки результатів втручань з приводу раку гортані ІІІ-ІV стадій, можна констатувати, що для цієї групи хворих нами були максимально використані існуючі методи хірургічної реабілітації і, в міру своїх можливостей, запропоновано власне бачення шляхів оптимізації основних функцій гортані.

На базі клінічних та лабораторних даних, отриманих при обстеженні 83 хворих з "найнезручнішими" локалізаціями пухлин, вироблені показання для шунтуючих операцій. За допомогою цієї методики вдалося відновити голосову і дихальну функції (через трахеостому) у всіх оперованих хворих на рак гортані ІІІ стадії, розділювальний механізм був цілком відновлений у 90,0% хворих, у решти при нормальному функціонуванні шунтів мала місце його декомпенсація І ступеня.

Варто підкреслити, що при тотальному і розширеному видаленні гортані шанси на реабілітацію її основних функцій є. Проте здатність до відновлення функцій залежить від об'єму видалених тканин. Для цього формуються реабілітаційні структури, які до операції не мали функціональних навантажень в механізмах голосоутворення, вентиляції і розділення. Це вимагає нової оцінки здатності до реабілітації додаткових формуючих механізмів. Запропонований нами спосіб одномоментного трахеоезофагального шунтування дав змогу реабілітувати дихальну функцію (через трахеостому) у всіх оперованих, голосову функцію - у 71,4%. П'ятирічне виживання хворих на рак гортані ІІІ стадії склало 69,1%, ІV стадії - 42,3%.

Відомо, що при раку гортані ІІІ-ІV стадій підвищується загроза виникнення у хворого не тільки регіонарного, але й віддаленого метастазування (найчастіше в легеневу тканину). В цих умовах збільшується роль рентгенопневмополіграфії, за допомогою якої, досліджуючи функцію зовнішнього дихання, можна діагностувати початкові фази віддаленого метастазування. Серед інтраскопічних методів високоефективною щодо цього є комп'ютерна томографія, доцільно також поєднання її з теплобаченням, ехотомоскопією та ультразвуковою доплерографією.

Рання діагностика регіонарного метастазування - зовсім не просте завдання, незважаючи на появу нових інформативних методів обстеження хворих.

З іншого боку, значною мірою перешкоджає успішному розв'язанню проблеми відсутність єдиної точки зору на підходи до лікування метастазів. Суперечки викликані питанням про те, чи доцільне профілактичне видалення незмінених лімфатичних вузлів під час операції з приводу раку гортані, чи краще не видаляти їх, обмежившись основною операцією. І лише при маніфестації ознак ураження лімфатичних вузлів виконувати лімфанодулектомію через 2-3 тижні після першої операції.

Суперечності в поглядах на лікування регіонарних метастазів, необхідність удосконалення їх діагностики і вивчення ефективності реконструктивно-відновлювальних операцій із застосуванням аутотрансплантації за наявності метастазів зумовили необхідність провести частину наших дослідженнь в цьому напрямку.

Під нашим спостереженням був 81 хворий на рак гортані ІІІ-ІV стадії з регіонарними метастазами - 35,5% усіх хворих цих груп (228 чоловіки). Серед оперованих нами хворих із ІІІ стадією раку раку (T₂N₁M₀, T₃N₀M₀, T₃N₁M₀) регіонарні метастази були у 60 (31,6%), серед хворих із ІV стадією раку (T₃N₂M₀, T₄N₁M₀, T₄N₂M₀) - 21 (55,3%).

Для діагностики метастазування ми застосовували передбачену загальноклінічними методами комп'ютерну томографію, ехотомоскопію, тепловізійне дослідження м'яких тканин шиї, радіоізотопну сцинтиграфію, доплерографію.

Для зручності клінічного обстеження за зміною розмірів лімфатичних вузлів, їхньої консистенції, густини, температурної реакції і змін у магістральних судинах шиї всі обстежувані були поділені на три групи. Першу з них склали хворі, в яких лімфатичні вузли шиї були збільшені до 2 см завдовжки, до другої ввійшли хворі, в яких збільшені лімфовузли досягали розмірів від 2 до 4 см і до третьої групи були віднесені хворі з лімфовузлами до 4 см завдовжки і більше.

Слід зазначити, що ефективність додаткових методів обстеження не була однаковою. Так, при комп'ютерній томографії розпізнавалися лише ті лімфовузли, довжина яких перевищувала 2 см. Починаючи з цих розмірів вузлів розпізнавалися й зміни в судинах, м'яких тканинах шиї, особливо в кивальних м'язах. При цьому доопераційне опромінення створювало "фон", що різко знижував ефективність комп'ютерної томографії. Вірогідність методу в цілому склала 79%+1,3 (р<0,05).

При ультразвуковому дослідженні ознаки змін лімфовузлів були чіткішими в усіх групах хворих, на результати дослідження майже не впливав попередній курс променевої терапії. Чутливість методу становила 83,1%, специфічність - 79,2%, вірогідність - 82,6%+1,7 (р<0,05).

На ефективність радіоізотопної сцинтиграфії також впливала доопераційна променева терапія: спостерігалося накопичення радіофармпрепаратів в слинних залозах хворих, що спричиняло хибні позитивні результати обстеження, вірогідність сцинтиграфії склала 95,9%+2,8 (р<0,05), проте інформативність її виявилася недостатньою: метод не давав уяви про розміри лімфовузлів, їхню форму, консистенцію, а також про реакцію судин. Це, на нашу думку, робить метод придатним лише для первинної орієнтовної діагностики метастазів.

Основним завданням ультразвукової доплерографії було виявлення гемодинамічних керитеріїв, які свідчать про зміни в магістральних судинах шиї під впливом збільшених лімфатичних вузлів. Серед хворих першої групи ми відзначили зниження кровотоку в 42% випадків; у хворих другої групи - в 62% і у хворих третьої групи - в 73% випадків.

Ми здійснювали оперативне втручання на зонах регіонарного метастазування в тих випадках, коли були клінічні ознаки зміни лімфовузлів і позитивні дані додаткових методів обстеження і проводили потім динамічне спостереження за хворими, акцентуючи увагу на можливій появі метастазів у терміни до 1 року. Виконували три основні види операцій: 1) футлярно-фасціальне видалення збільшених лімфовузлів і оточуючої клітковини шиї (32 хворих); 2) розширену футлярно-фасціальну дисекцію (30 хворих); 3) операцію Крайля за точними показаннями (18 хворих).

Перші два види операцій виконувалися: залежно від локалізації збільшених лімфатичних вузлів пересікання кивального м'яза проводилося поблизу місця його кріплення до ключиці, соскоподібного паростка або в середній його третині.

Результати, одержані нами в процесі діагностики й лікування регіонарних метастазів раку гортані, навели нас на такі висновки з даної проблеми.

Насамперед оперативні втручання на зонах регіонарного метастазування доцільно проводити за наявності клінічних ознак та інтраскопічних даних про залучення в процес лімфатичних вузлів шиї.

Результати інтраскопічних досліджень комп'ютерної томографії, ехотомоскопії, ультразвукової доплерографії, теплобачення, радіонуклідних досліджень разом з клінічними даними дозволяють отримати реальну картину стану регіонарних лімфовузлів, на підставі якої можна визначити об'єм необхідного втручання на зонах регіонарного метастазування. Досягненню успіху при проведенні щадячих, але таких, що не порушують принципів абластики, операцій, сприяє дислокація кивального м'яза шиї. Нарешті, слід вважати за доцільне використання аутотрансплантаційного матеріалу для заміщення дефекту м'яза і захисту оголених магістральних судин.

Висновки

Удосконалення операції з приводу раку гортані І стадії із застосуванням жорсткотканинного аутотрансплантата приводить до відновлення рухомості оперованої половини гортані у 76,1%+0,7% (р<0,05) хворих з виникненням найбільш фізіологічного механізму голосоутворення.

Виконання операцій хворим на рак гортані ІІ стадії з використанням м'якотканинних аутотрансплантатів сприяє профілактиці грубого рубцювання оперованої ділянки внаслідок повного заміщення ними дефекта слизової оболонки гортані і формуванню рубцево-складкового голосоутворення у 40,1%, хибко-складкового - 43,2% і моноскладкового у 16,7% хворих.

Розроблений спосіб відновлення основних функцій гортані із застосуванням жорсткотканинного аутотрансплантату (тіло під'язикової кістки) при хірургічному лікуванні хворих раком гортані ІІІ стадії дозволяє деканулювати 91,3%+1,4% (р<0,05) хворих з відтворенням розподілювальної, фонаторної функції гортані у всіх хворих.

Розроблений спосіб застосування комбінованого аутотрансплантату (тіло під'язикової кістки + апоневроз прямого м'язу живота, тіло під'язикової кістки + широка фасція стегна) при хірургічному лікуванні хворих на рак гортані ІІІ стадії являє собою найбільш перспективний засіб, внаслідок заміщення частини видаленого органу комбінацією близьких за фізичними якостями тканин який дозволяє деканулювати 92,9% хворих з відтворенням ії розподілювальної, фонаторної функції у всіх хворих в повній мірі і силу голосу в 70,0+1,2 дБ. (р<0,05).

Розроблений спосіб тотальної або розширеної ларингектомії з одномоментним трахеоезофагальним шунтуванням дозволяє відтворити голос силою 66,0+1,0 дБ у 82,1 % і з повною реабілітацією розподілювального механізму у 71,4% хворих.

Використання аутотрансплантаційного матеріалу із “віддалених” від зони опромінення гортані ділянок (фасція стегна, апоневроз прямого м'язу живота, хряща вушної раковини і др.) сприяє успішному первинному приживленню як в випадках з застосуванням передопераційної променевої терапії, так і післяопераційним курсом в порівнянні з аутотрансплантацією місцевими тканинами, котрі були опромінені до операції.

Визначення показників до декануляції на основі вивчення площини отвору реконструйованої гортані з використанням КТ являє собою достатньо інформативний засіб. Декануляція після реконструктивно-відновлювальних операцій є можливою у хворих раком гортані ІІІ стадії при наявності площини отвору за даними КТ не менше ніж 1,1+0,1 см² (р<0,05).

КТ і ехотомоскопія дозволяють у 82,1% визначати глибину поширеності пухлини, зробити оптимальний вибір об'сягу операції і виду аутотрансплантата. Використання доплерографії позитивно сприяє діагностиці метастазів в регіонарні лімфатичні вузли.

Реконструктивно-відновлювальні операції у хворих на рак гортані І - ІV стадій із застосуванням аутотрансплантаційного матеріалу дають можливість відтворити всі основні функції гортані, не порушуючи принципів абластичного видалення пухлини, поліпшують якість життя і показники 5-ти річного виживання оперованих хворих (І ст. - 88,0+1,2%, ІІ ст. - 81,8+1,1%, ІІІ ст. - 69,1+1,0%, ІV ст. - 42,3+1,2%) порівняно з традиційними оперативними втручаннями.

Практичні рекомендації

Об'єм проведеної роботи по реабілітації хворих на рак гортані та комплекс широких діагностичних методів обстеження дають підставу рекомендувати для практичного застосування:

При виконанні резекцій гортані з приводу раку І стадії і коли існує можливість виконання “ковзкої” пластики слизової гортані, доцільніше застосовувати жорсткотканинні трансплантати (хрящ вушної раковини, хрящ щитовидного хряща, хрящ носової перегородки).

При виконанні резекцій гортані з приводу раку ІІ стадії доцільніше використовувати м'якотканинні трансплантати (фасція шиї, охрястя щитовидного хряща, апоневроз прямого м'язу живота, широка фасція стегна).

Хворим, котрим проведено передопераційний курс променевої терапії і потім проводиться резекція гортані з приводу раку І-ІІ стадій доцільніше використовувати аутотрансплантати, котрі не були опромінені на попередніх етапах лікування.

Виконуючи резекції гортані з приводу раку гортані ІІІ стадії, серединної локалізації пухлини, для заміщення дефекту раціонально використовувати комбіновані аутотрансплантати (тіло під'язикової кістки та апоневроз прямого м'язу живота, чи тіло під'язикової кістки та широка фасція стегна), що найбільш підходять, по своїм фізичним якостям, до видаленої частини гортані.

Для реабілітації фонаторної і розподілювальної функцій, при повному видаленні гортані, треба використовувати можливість накладання трахеофарингеального чи трахеоезофагального шунта.

Крітерієм деканюляції хворих, після резекцій гортані з приводу раку ІІІ стадії, по показникам комп'ютерної томографії є площина отвору реконструйованої гортані 1,1+0,1 см² (р<0,05).

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Реконструктивно-восстановительная хирургия рака гортани - Х.: Основа, 1997.-240 с.

2. Протезирование гортани при её субтотальном удалении по поводу рака IIIстадии // Журн. ушных, носовых и горловых болезней.-1991.-№ 3.-С. 69-70. (Співавт. Соколенко С.М., Соколенко Я.Б. Літовченко Е.А.).

3. Длительное бессимптомное пребывание инородного тела в бронхе у больного после реконструктивной ларингэктомии. // Журн. ушных, носовых и горловых болезней.-1991.-№ 4.-С. 86-87. (Співавт. Соколенко С.М., Літовченко Е.А.).

4. Передопераційна гіпоксірадіотерапія онкологічних хворих у режимі щоденного фракціонування //Укр. радіол. Журн.-1993. - № 3.-С. 173-175.(Співавт. Хворостенко М.І.)

5. До проблем та перспектив хірургічної реконструкції гортані при ураженні її раком // Журн. ушных, носовых и горловых болезней.-1997.-№ 3.-С. 87-88. (Співавт. Соколенко С.М., Березнюк В.В., Зайцев О.В. та ін.).

6. Реабілітація голосу після ларингектомії шляхом трахеофарингеального шунтування // Журн. вушних, носових і горлових хвороб.-1997.-№ 3.-С. 81-82. -(Співавт. КовтуненкоО.В., Соколенко С.М., Соколенко Я.Б.)

7. Вплив променевої терапії на ефективність реконструктивно-відновлювальних операцій після хірургічних втручань з приводу рака гортані // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. -1998.-№ 2.-с. 31-33.

8. Допоміжні методи інтраскопічної діагностики метастазів раку гортані у регіонарні лімфовузли // Журнал вушних, носових і горлових хвороб.-1998.-№ 4.-с. 70-73.

9. Перспектива реконструкції гортані після резекції з приводу ракового ураження // Медичні перспективи.-1998.-т.ІІІ.-№ 2.-с. 24-27.

10. Метод хірургічного лікування хворих на рак гортані ІІІ стадії // Медичні перспективи, 1998.-т. ІІІ.-№ 2.-с. 61-62.

11. Аналіз результатів хірургічного лікування хворих на рак гортані І-ІV ступеня // Медичні перспективи.-1998.-т. ІІІ № 2, с. 103-104.

12. Реабілітація голосу після тотальної ларингектомії у хворих на рак гортані // Вестник проблем биологии и медицины.-1998.-№ 7.-с. 60-65.

13. Стан фонаторної та розподілювальної функції гортані після реконструктивних операцій з приводу раку // Вестник проблем биологии и медицины.-1998.-№ 7.-с. 65-72. -(Співавт. Ковтуненко О.В.).

14. До питання медико-соціальної реабілітації хворих на рак гортані та гортаноглотки // Вестник проблем биологии и медицины.-1998.-№ 10.-с. 84-92. -(Співавт. Крішталь В.В., Чорнокур О.А., Ковтуненко О.В.)

15. Діагностика та лікування регіонарних метастазів раку гортані та гортаноглотки //Вестник проблем биологии и медицины.-1998.-№ 10.-с. 106-112. -(Співавт. Чорнокур О.А.)

16. Пути метастазирования рака гортани и тактика комбинированного лечения// Вестник проблем биологии и медицины.-1999.-№ 7.-с. 102-105.

17. Вплив оперативного лікування раку гортані на вентіляційну функцію легень в ранньому післяопераційному періоді // Современные проблемы клинической и экспериментальной медицины: Тез. докл. межобл. конф. - Кривой Рог, 1991.-С. 115.

18. Гипоксирадиотерапия (ГОРТ_8) рака гортани //XII Всесоюз. съезд рентгенологов и радиологов: Тез. докл. - Л., 1990.-С. 32.-(Співавт. Соколенко С.М., Соколенко Я.Б.).

19. Голосообразование после реконструктивных резекций гортани по поводу её ракового поражения//Современные проблемы клинической и экспериментальной медицины: Тез. докл. межобл. конф. - Кривой Рог, 1991.-С. 103. (Співавт. Соколенко С.М., Зайцев В.С., Соколенко Я.Б., Литовченко Е.А.)

20. Деякі аспекти променевої діагностики раку гортані //Праця, екологія, здоров'я. Актуальні питання діагностики, клініки, та лікування захворюваннь: Матеріали наук. - практ. конф. - Дніпропетровськ, 1993.-С. 194-195.-(Співавт. Романенко Г.Л., Кулікова Ф.І., Муравський В.А. та ін.).

21. До оперативного лікування метастазів раку гортані в регіонарні лімфатичні вузли //Современные проблемы клинической и экспериментальной медицины: Тез. докл. межобл. конф. - Кривой Рог, 1991.-С. 130.

22. До питання променевого дослідження захворювань гортані // Праця, екологія, здоров'я. Актуальні питання діагностики, клініки, та лікування захворюваннь // Матеріали наук. - практ. конф.-до 20-річчя ф-ту удосконалення лікарів ДМІ. - Дніпропетровськ, 1993.-С. 33-34. -(Співавт. Романенко Г.Л., Кулікова Ф.І., Соколенко С.М.).

23. Комбіноване лікування раку горла з використанням модіфікатора променевої терапії // Місцеві променеві ушкодження м'яких тканин: Тез. доп. Респуб. наук.-практ. конф.-Х., 1994 р.-С. 34.-(Співавт. Хворостенко М.І., Соколенко Я.Б., Соколенко С.М. та ін.).

24. Компьютерная томография в оценке реабилитации дыхательной функции после реконструктивных операций при раке гортани //Укр. конгрес радіологів: Тез. доп. -К., 1995.-С. 106.

25. Критерії декануляції хворих на рак гортані ІІІ стадії після субтотальних резекцій //Актуальні проблеми в оториноларингології: Тез. доп. міжнародної наук. - практ. конф. - Дніпропетровськ, 1997.-С. 204-205.-(Співавт. Шатайло В.П., Ковтуненко О.В., Ламза Н.В. та ін.).

26. Методика спрощеної операції що відновлює глотковостравохідний шлях після тотальних і розширених ларингектомій у хворих раком гортані ІІІ-ІV ст. //Современные проблемы клинической и экспериментальной медицины. Тез. докл. межобл. конф.-Кривой Рог, 1991.-С. 120.

27. Новий спосіб реконструктивно-відновлювальної резекції гортані //Тез. докл. VIII з'їзду оториноларингологів України. - К., 1995 р. - С. 381.-(Співавт. Соколенко С.М., Ковтуненко О.В.).

28. Новые аспекты комбинированного лечения рака гортани // VIII съезд онкологов УССР: Тез. докл., Донецк, 26-28 сент. 1990г.-К., 1990.-С.231-232. (Співавт. Хворостенко М.И., Соколенко С.М., Соколенко Я.Б. та ін.).

29. О механизме голосообразования у больных после реконструктивных резекций гортани по поводу рака //Тез. XVII Конгресса Союза Европейских фониатров. - М., 1991. - С. 130-131. (Співавт. Соколенко С.М., Литовченко Е.А.).

30. Особенности восстановления дефектов глоточно-пищеводного пути при расширенных ларингэктомиях // Актуальні проблеми в оториноларингології: Тез. доп. міжнародної наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ, 1997.-С. 200-201. - (Співавт. Битев В.Г., Леконцева В.Р.).

31. Особенности интраскопической диагностики метастазов злокачественных опухолей головы и шеи в лимфатические узлы шеи //Актуальные вопросы медицины и биологии.-Днепропетовск, 1995.-Вып. 6.-С. 121-122. (Співавт. Куликова Ф.И., Передерко И.Г.).

32. Радиоизотопная сцинтография в диагностике рецидивов рака гортани после хирургического лечения с аутотрансплантацией //Променева діагностика захворюваннь голови та шиї: Тез. доп. Укр. наукю-практ. конф -К., 1994.-С. 51.

33. Спосіб лікування раку гортані ІІІ стадії // Патент на винахід № 10460А, (UA) від 25.12.1996 р. - (Співавт. Соколенко С.М., Ковтуненко О.В.).

34. Спосіб реконструктивної резекції гортані при раку ІІІ стадії // Патент на винахід № 20412А, (UA), від 15.07.1997 р. - (Співавт. Соколенко С.М., Ковтуненко О.В.).

35. Способ протезирования гортани //Авторское свидетельство № 1812660 (в соавт. с Я.Б. Соколенко, С.М. Соколенко, Е.А. Литовченко). 1993 год.

36. Ультразвуковое исследование в диагностике регионарных метастазов рака гортани //Променева діагностика захворювань голови та шиї: Тез. доп. Української наук.-практ. конф., м. Одеса, 20-22 вер. 1994 р. - К., 1994.-С. 52.-(Співавт. Чигрина Л.А.).

37. Функціонально вигідна реконструктивно-відновлювальна резекція гортані: Метод. Рекомендації - Дніпропетровськ, 1994.-12 с. (Співавт. Соколенко С.М.)

38. Хирургическая реабилитация голоса у больных раком гортани после тотальной ларингэктомии // Тез. XVII Конгресса Союза Европейских фониатров. - М., 1991.-С. 126-127. (Співавт. Соколенко С.М., Литовченко Е.А., Соколенко Я.Б. та ін.).

39. Хирургическое лечение внеорганных опухллей шеи // Актуальні проблеми в оториноларингології: Тез. доп. міжнародної наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ, 1997.-С. 203-204.-(Співавт. Чернокур А.А., Леконцева В.Р., Моргачева А.К.).

40. Хірургічне лікування при регіонарних метастазах раку гортані в лімфатичні вузли шиї // Матеріали ювілейної наук.-практ. конф. присвяченої 100-річчю з дня народження проф. О.С.Коломійченка: 30 березня-2 квітня 1998.-с. 781-782-(Співавт. Соколенко С.М., Березнюк В.В., Ковтуненко О.В.).

41. Широкая фасция бедра - как аутотрансплантационный материал, применяемый у больных раком гортани I-II стадии, при хирургическом лечении // Актуальні проблеми в оториноларингології: Тез. доп. міжнародної наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ, 1997. - С. 202-203. - (Співавт. Ковтуненко А.В., Леконцева В.Р.).

42. Эффективность некоторых функционально-реконструктивных операций при раке гортани /Днепропетр. мед. ин-т. - Днепропетровск, 1991.-124 с. - Деп. во ВНИИМИ МЗ СССР, № 20817. (Співавт. Соколенко С.М.).

Размещено на Allbest.ru