Порушення здоров’я сім’ї ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС і його психотерапевтична корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Український науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії

УДК 613.89:616-001.28-085.851

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук

ПОРУШЕННЯ ЗДОРОВ'Я СІМ'Ї ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС І ЙОГО ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ

Спеціальність 14.01.16 - психіатрія

БЕРО Михайло Павлович

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти, МОЗ України

Науковий консультант - доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідуючий кафедрою сексології і медичної психології.

Офіційні опоненти - доктор медичних наук Морозов Олександр Михайлович, Київський інститут внутрішніх справ України, начальник кафедри пеніціарної медицини

доктор медичних наук, доцент Пшук Наталія Григорівна, Винницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова, доцент кафедри психіатрії, загальної і медичної психології

доктор медичних наук, професор Коробов Олександр Олександрович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, професор кафедри психіатрії з курсом психотерапії і неврології післядипломної освіти, м. Сімферополь

Провідна організація - Український науково-дослідний інститут клінічної і експериментальної неврології та психіатрії, м. Харків , МОЗ України

Захист відбудеться "20" березня 2000 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої ради Д 26.620.01 при Українському науково-дослідному інституті соціальної та судової психіатрії за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії

Автореферат розіслано "18" лютого 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради

кандидат медичних наук Онишко Ю.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Чорнобильська катастрофа спричинила цілу низку екологічних, соціальних, психологічних та медичних наслідків, які протягом наступних років не тільки не втратили, але набувають дедалі більшого значення. Це пояснюється зростанням соматичної та психічної патології як у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, так й у членів їхніх сімей, що не може не позначитися на сімейних відносинах і функціонуванні сім'ї.

Актуальність теми дослідження. Боротьба з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС у наш час залишається однією з найактуальніших і ще зовсім не розв'язаних медичних і соціальних проблем, що спричиняє серйозну занепокоєність світової громадськості і охорони здоров'я. Природно, що їй присвячено досить багато літератури. У працях авторів, котрі дослідили соматичне та психічне здоров'я чоловіків, що брали участь у ліквідації аварії (П.В.Волошин та ін., 1990; А.І.Нягу, 1991; В.В.Абрамов, 1992; А.П.Чуприков та ін., 1992; С.І.Табачников та ін., 1995; О.К.Напреєнко, К.Н.Логановський, 1997; Ю.А.Александровський, 1998; А.М.Морозов, Л.А.Крижановська, 1998), відтворено патогенетичні механізми, клініку, лікування спостережуваних у них розладів у залежності від здобутих доз опромінення. У літературі висвітлено також стан здоров'я жінок і дітей, що зазнали впливу малих доз іонізувального випромінювання (Л.Н.Юр'єва, 1997; В.С.Подкоритов із співавт., 1998; J. van den Bout, J.Havenaan, 1992; D.Hillis, 1996).

Набагато менше вивчено порушення здоров'я членів сімей ліквідаторів, що не живуть на уражених впливом територіях, а саме їхніх дружин і дітей, які народилися після участі чоловіків у ліквідації аварії на ЧАЕС. Не вивчався соматичний, психічний і сексуальний преморбід ліквідаторів аварії та їхніх дружин, що не дає змоги об'єктивно оцінити порушення здоров'я, виявлені в них у процесі обстеження після аварії. Мало досліджувалися причини, механізми і прояви сексуальних розладів у ліквідаторів і особливо - сексуальні дисгармонії подружніх пар, а також порушення сімейної адаптації і функцій сім'ї ліквідаторів аварії.

Тим часом не викликає сумніву, що участь чоловіка в ліквідації наслідків ядерної катастрофи і погіршення стану його здоров'я в результаті психологічного стресу і впливу іонізувального випромінювання є психотравмою для всіх членів сім'ї, а виникнення в чоловіків психопатологічних проявів і сексуальних розладів, погіршуючи міжособистісні відносини подружжя, неминуче призводить і до порушення взаємовідносин із дітьми. Проте цей аспект життя ліквідаторів чорнобильської аварії практично не досліджено, хоч від нього значною мірою залежить адаптивність шлюбу і психологічне благополуччя підростаючого покоління в сім'ях ліквідаторів.

Таке становище обумовлює необхідність системного підходу до вивчення здоров'я сім'ї ліквідаторів аварії в цілому, до корекції порушень і реабілітації як самих ліквідаторів, так і членів їхніх сімей, що не зазнали впливу іонізувального випромінювання.

Це й стало передумовою для проведення дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою "Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології, патогенезі, корекції і профілактиці порушень сексуального здоров'я" (№ держ. реєстрації 0195U020613).

Мета дослідження - на основі системного міждисциплінарного вивчення причин, механізмів розвитку і проявів дезадаптації родини ліквідаторів аварії на ЧАЕС розробка системи її сімейної психотерапевтичної корекції.

Згідно зі зазначеною метою в роботі було поставлено такі завдання.

Дослідити соматичний, психічний і сексуальний преморбід ліквідаторів чорнобильської аварії та їхніх дружин.

Вивчити особистісні відмінності і стан психічного здоров'я ліквідаторів, їхніх дружин і дітей; виявити дію невротизуючих чинників.

Розробити діагностичні алгоритми психічних порушень у ліквідаторів аварії, їхніх дружин і дітей.

Вивчити причини, механізми і умови розвитку подружньої дезадаптації ліквідаторів аварії.

Визначити роль соціогенних, психогенних та соматогенних чинників у генезі сексуальної дисгармонії подружжя і сімейної дезадаптації.

Вивчити прояви і перебіг міжособистісної дезадаптації в сім'ї ліквідаторів чорнобильської аварії.

Дослідити стан функцій сім'ї ліквідаторів і виявити порушення її функціонування.

Установити концептуально значущі диференційно-діагностичні критерії різних варіантів сексуальної дезадаптації подружжя в обстежених сім'ях.

Розробити систему сімейної психотерапевтичної корекції дезадаптації і порушення функціонування сім'ї ліквідаторів аварії.

Розробити психотерапевтичні методики для лікування ліквідаторів чорнобильської аварії, їхніх дружин, для тих випадків, коли пацієнтом є дитина, і для сім'ї в цілому.

Наукова новизна дослідження. На основі системного аналізу вперше визначено причини й механізми порушення психічного здоров'я самих ліквідаторів аварії на ЧАЕС, їхніх дружин і дітей, механізми розвитку сімейної дезадаптації і порушення функціонування сім'ї.

Новим є системний підхід до обстеження сім'ї на основі запропонованої трифакторної концепції порушення здоров'я сім'ї, який відкриває можливість її реабілітації.

Запропоновано діагностичні алгоритми психічних розладів, що грунтуються на їх клінічних проявах з урахуванням внутрішньої картини хвороби, типу пристосувальної поведінки і адаптивних ресурсів особистості, які дають змогу виявити патогенетичні механізми психічних порушень.

Уперше виявлено роль соматогенних, соціогенних та психогенних (у тому числі преморбідних) чинників у формуванні порушень здоров'я сім'ї, проаналізовано перебіг і прояви подружньої (сексуальної) дисгармонії і сімейної дезадаптації у ліквідаторів аварії. Розроблено поставлення функціонального діагнозу і класифікацію (типологію) сім'ї.

На підставі результатів дослідження запропоновано нову систему сімейних диференційованих психотерапевтичних заходів, спрямованих на корекцію порушення здоров'я і функціонування сім'ї ліквідаторів чорнобильської аварії.

Практична значущість результатів дослідження. Практичну цінність має визначення умов, механізмів розвитку, перебігу і проявів подружньої і сімейної дезадаптації у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Важливими для клінічної практики є виявлення й опис порушень психічного здоров'я ліквідаторів, їхніх дружин та дітей, вирізнення варіантів сімейної дезадаптації і розроблені критерії їх диференційованої діагностики, які дають можливість використовувати в процесі психотерапії диференційні лікувальні програми.

Практичне значення мають поставлення функціонального діагнозу у ліквідаторів аварії і членів їхніх сімей, запропонована комплексна система сімейної діагностики, психотерапевтичної корекції і реабілітації сім'ї, а також методика психотерапевтичного театру для лікування неврозів у дітей.

Особистий внесок автора. Дисертантом здійснено весь обсяг представлених у роботі досліджень. За період 1987 - 1998 років особисто автором проведено комплексне клінічне, клініко-психологічне, експериментально-психологічне і соціологічне обстеження 250 подружніх пар, в яких чоловіки були ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС. Усім пацієнтам особисто автором була надана консультативна, лікувальна, психотерапевтична допомога. Автором визначено диференційно-діагностичні критерії варіантів сімейної дезадаптації, розроблено систему корекції здоров'я сім'ї.

Статистичну обробку і наукову інтерпретацію всіх здобутих і досліджених даних виконано виключно автором.

Апробація і впровадження результатів роботи у практику. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на конференції "Психіатричні наслідки аварії на ЧАЕС (Київ, 1993); на регіональному конгресі міжнародної асоціації психіатрів (Афіни, 1999р.); на регіональній конференції АПУ "Шляхи реформування психіатрії на сучасному етапі" (Донецьк, 1998р.); на 2-му міжнародному конгресі з психотерапії (Австрія, 1999р.); на 11-й міжнародній конференції з психіатрії (Гамбург, 1999р.); на засіданні Донецького обласного товариства невропатологів і психіатрів (Донецьк, 1999р.).

За темою дисертації опубліковано монографію, 27 статей у періодичних наукових виданнях, 6 статей у збірках наукових праць, 1 учбовий посібник, 1 методичні рекомендації.

Результати проведених досліджень впроваджено в практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру і Харківського міського психоневрологічного диспансеру, а також у педагогічний процес на кафедрі сексології і медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 284 стор. машинопису і складається зі вступу, оглядової глави, присвяченої аналізу стану проблеми здоров'я сім'ї ліквідаторів чорнобильської аварії, 6 глав власних досліджень, заключення, висновків і чотирьох додатків. Матеріали дисертації ілюструються 28 таблицями, 7 схемами та рисунками.

Список використаних джерел містить 347 праць (263 російсько- та україномовні і 84 іноземні).

чорнобильський соматогенний психогенний сексуальний

ЗМІСТ РОБОТИ. ЗДОБУТІ РЕЗУЛЬТАТИ

Під нашим спостереженням було 276 подружніх пар, мешканців м. Донецька і Донецької області, в яких чоловіки брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Усі вони дістали опромінення малими дозами іонізувального випромінювання, і в жодного не було поставлено діагноз гострої променевої хвороби (ГПХ). Чоловіки брали участь у ліквідації аварії у віці 20 - 49 років і знаходилися в осередку опромінювання протягом 1 - 3 міс.

Обстеження ліквідаторів аварії і членів їхніх сімей проводилося в 1987 - 1989 і у 1992 - 1998 рр.

З обстежених подружніх пар у 250 (893%) спостерігалася сексуальна дисгармонія і сімейна дезадаптація, у 26 (112%) пар взаємовідносини в сім'ї були гармонійними (цю групу обстежено як контрольну). У 71 (293%) подружньої пари сексуальна дисгармонія спостерігалася до участі чоловіків у ліквідації аварії на ЧАЕС, у решти вона розвинулася після неї.

28 (113%) ліквідаторів були інвалідами ІІ і 102 (413%) - ІІІ групи; в контрольній групі інвалідами були відповідно 2 (85%) і 8 (319%) людей.

Тривалість шлюбу в основній групі у 161 (644%) подружньої пари становила від 1 до 5 років, у решти - 89 (363%) - від 6 до 10 років. У контрольній групі стаж подружнього життя складав від 1 до 5 років у 10 (3810%) і від 6 до 10 років - у 16 (6210%). У першому шлюбі були 202 (813%) подружні пари основної групи, у другому - 48 (193%). У контрольній групі всі подружні пари перебували в першому шлюбі.

Переважна більшість ліквідаторів та їхніх дружин (відповідно 844 і 733%) мали середню і середню спеціальну освіту. За професією 874% чоловіків були робітниками, їхні дружини займалися фізичною працею (373%) або були службовцями (433%), решта - домашніми господарками.

Більшість подружніх пар основної групи (165, або 663%) мали по одній дитині, 66 (263%) - по двоє дітей і 19 (82%) сімей були бездітними. У контрольній групі 12 сімей мали по одній дитині (7 хлопчиків і 5 дівчаток) і 14 сімей - по двоє дітей (12 хлопчиків і 16 дівчаток). Усі 40 дітей контрольної групи були здорові.

Із загальної кількості 297 дітей (165 хлопчиків та 132 дівчинки) основної групи під нашим спостереженням знаходилося 195 (104 хлопчики і 91 дівчинка) віком від 7 до 12 років, які народилися після участі батька в ліквідації чорнобильської аварії. В цих дітей відзначалися ті чи інші невротичні розлади. Хворі діти були в 172 (693%) сім'ях, причому в 149 - по одному і 23 - по двоє хворих дітей.

Об'єктом дослідження була сім'я ліквідаторів у цілому. Вивчали функціонування сім'ї та його порушення, типологію шлюбу, причини виникнення подружніх конфліктів, зони ризику в житті сім'ї, причини й механізми порушення здоров'я сім'ї.

Усім ліквідаторам, їхнім дружинам і дітям проводили комплексне обстеження. Воно складалося з вивчення в динаміці стану соматичного, психічного та сексуального здоров'я обох із подружжя, соматичного і психічного здоров'я дітей, клініко- та експериментально-психологічного обстеження всіх членів сім'ї. Чоловікам, крім того, проводилося електро-енцефалографічне, реоенцефалографічне дослідження, а також за показанням комп'ютерна томографія.

Сексологічне обстеження подружжя здійснювалося методом системно-структурного аналізу за інтегративними критеріями, компонентами та складовими сексуального здоров'я за В.В.Кришталем (1997).

Клініко-психологічне обстеження включало вивчення в кожного з подружжя спрямованості особистості за домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями, проведенням дозвілля, а також визначення психосексуальних типів і мотивів вступу до шлюбу. У процесі обстеження дітей аналізували типи виховання, яке вони діставали, акцентуації характеру, емоційні реакції.

Комплекс експериментально-психологічних методик був спрямований на виявлення такого системоутворюючого чинника, як адаптивні ресурси особистості, що відбивають об'єктивні можливості відновлення хворим своєї особистісної і соціальної значущості, від яких багато в чому залежить тип пристосувальної поведінки. До структури цього комплексу входять найважливіші особистісні характеристики - рівень емоційної стабільності, тривожності, ригідності, рівень невротизації та психопатизації.

Експериментально-психологічне дослідження проводили з метою отримання об'єктивних даних щодо особистісних відмінностей не тільки ліквідаторів аварії, але й членів їх сімей, подружньої адаптації, характеру взаємовідносин подружжя, батьків із дітьми тощо.

Досліджуючи особистісні відмінності чоловіків і жінок, використовували адаптований варіант опитувальника ММРІ, різноманітні шкали якого дають змогу охарактеризувати особистість у широкому діапазоні, в тому числі її індивідуальні особливості, настанови, інтереси, психопатологічні та психосоматичні синдроми.. Досліджуючи усереднений профіль особистості за методикою ММРІ, ми застосували метод кодування за Хатауеєм (1985). Рівень нейротизму, інтра- та екстравертованість пацієнтів вивчали за методикою Eysenck (1975).

Досліджували також феномен психологічного часу особистості, що відбиває переживання взаємозв'язку особистого минулого, теперішнього та майбутнього за методом Є.І.Головаки із співавт. (1984).

У чоловіків за допомогою особистісного опитувальника Бєхтєрєвского інституту (ЛОБІ) досліджували внутрішню картину хвороби (А.Є.Личко, 1983), у жінок вивчали тип сприйняття захворювань дітей (за В.С.Подкоритовим, 1997).

Жінок обстежували, крім того, за допомогою шкали маніфестації тривоги (MAS) і депресії Дж.Тейлор (за В.Л.Марищук, 1990).

Діагностику рівня подружньої адаптації проводили за допомогою спеціального опитувальника, що грунтується на використанні параметрів сімейної адаптації (шкала D.H.Sprenkle, B.L.Fisher, 1994); крім того, було використано опитувальник подружньої комунікації Bienvenu (C.Schaap, 1982), що дає змогу вимірювати рівень подружнього щастя, як інтегрального показника сексуальної задоволеності, задоволеності комунікацією, єдності інтересів тощо.

Особистісні відмінності дітей вивчали за допомогою проективної методики Р.Жиля (1992) і 12-факторної методики Р.Б.Кеттела і Р.В.Коана для молодших школярів (за Є.І.Роговим, 1995). Застосовували також діагностичні рисунки і колірний тест відносин (А.М.Еткіна, 1987).

Обстеження ліквідаторів чорнобильської аварії проводилося в Донецькій обласній психіатричній лікарні, в психосоматичному центрі цієї лікарні, в Донецькому обласному лікувально-оздоровчому центрі і в обласній клінічній лікарні профзахворювань. Їхніх дітей обстежували у Донецькій дитячий обласній клінічній лікарні.

Здобуті в результаті клінічних та клініко-психологічних досліджень дані було оброблено методом математичної статистики критеріїв знаків за таблицями відсотків та їх помилок, результати експериментально-психологічних досліджень - за допомогою кореляційного аналізу і критерію Стьюдента. Оцінюючи результати сімейної психотерапії, значущість відмінностей залежних вибірок обчислювали за критерієм Вілкоксона (Т).

Проведений аналіз літературних даних свідчить про те, що сім'я ліквідаторів чорнобильської аварії в цілому не була об'єктом дослідження з позицій системного підходу і сімейної корекції.

Ми вивчали здоров'я сім'ї ліквідаторів аварії на ЧАЕС, грунтуючись на розробленій нами трифакторній концепції здоров'я сім'ї, розглядаючи сім'ю як інтегративний соціобіопсихологічний феномен і виходячи з необхідності поставлення функціонального діагнозу кожному її членові та сімейного діагностичного заключення, що відбиває рівень і ступінь порушення адаптивності і функціонування сім'ї. Оцінюючи психічний стан ліквідаторів, ми виходили з парадигми радіаційної психіатрії.

Традиційний синдромально-нозологічний підхід до позначення патологічного процесу відбиває видову форму пристосування організму до тих чи інших умов життя, яка склалася еволюційно. За усієї незаперечності подібного підходу він не дає змоги розкрити індивідуальні особливості хвороби у конкретного пацієнта, тим більше такого своєрідного, як учасник ліквідації ядерної катастрофи. Подолати цей недолік дає можливість концепція функціонального діагнозу як результату заломлення патологічного процесу крізь особистість хворого і соціальну ситуацію, що склалася.

Основні компоненти функціонального діагнозу - патодинамічний, психологічний і соціальний - співвідносяться між собою як категорії, що відбивають повноту пристосування хворого до довкілля. Патодинамічний компонент охоплює темп прогредієнтності, гостроту та актуальність продуктивних розладів і вираженість негативних процесів у психіці хворого. Психологічний компонент включає рівень розвитку і дозрілості особистості, її спрямованість, настанови і відносини, кращі форми психологічної компенсації. Соціальний компонент характеризує рівень інтеграції хворого в основні соціальні групи (сім'я, трудовий колектив, неформальне соціальне оточення).

Нами було обрано саме такий клініко-функціональний підхід до вивчення стану психічного здоров'я ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Структура функціонального діагнозу показана на наведеній нижче схемі.

Проведені спостереження показали, що протягом наступних після чорнобильської аварії років мала місце негативна динаміка соматичного здоров'я учасників її ліквідації. Найчастіше в них спостерігалися гіперплазія щитовидної залози І-ІІ ступеня (944%), серцево-судинні захворювання, найбільше міокардіосклероз (724%), ураження центральної нервової системи, найчастіше пострадіаційна дисциркуляторна енцефалопатія (634%), гіпоталамічний синдром (213%) та ін. У всіх чоловіків була сексуальна дисфункція, у 354% відзначалися ознаки передчасного старіння. У процесі неврологічного обстеження було виявлено соматоневрологічний синдромокомплекс, який характеризувався повільно прогредієнтним перебігом, що свідчить про порушення структур діенцефально-лімбіко-ретикуляторного комплексу і сомато-сенсорної аферентної системи. Вегетативні розлади, що відзначались практично у всіх обстежених, характеризувалися стійкістю, прогредієнтністю і резистентністю до терапії. У неврологічному статусі хворих визначалась спочатку розсіяна, а потім і вогнищева органічна симптоматика. При цьому якщо в перші три роки після аварії соматична патологія виявлялася у 153%, то через 12 років - у всіх обстежених.

При вивченні особистісного преморбіду у чоловіків основної групи (250 людей) найчастіше було відзначено сенситивний тип акцентуації характеру (233%) і найрідше - істероїдний і конформний (по 32%). Проте у 123% обстежених у преморбіді мали місце психопатія (частіше збудливого типу) і у 52% - патохарактерологічний розвиток особистості. У пацієнтів контрольної групи превалював гіпертимний тип акцентуації і ні в кого не було психічних розладів.

У психічному статусі ліквідаторів здебільшого спостерігалися церебрастенічний (414%) і психопатоподібний (354%) синдроми; у 52% обстежених було виявлено психоорганічний синдром і у 183% відзначалися специфічні порушення психіки - посттравматичний стресовий розлад і хронічна зміна особистості після переживання катастрофи. У психічному стані чоловіків також чітко простежувалося ускладнення існуючих порушень: якщо в перші роки після аварії у них переважав астеноневротичний синдром, то через 10 років - астенодепресивний і астеноіпохондричний синдроми, що ускладнювали перебіг церебрастенічних, психопатоподібних і психоорганічних порушень. 374% чоловіків зловживали алкоголем.

У більшості дружин ліквідаторів були ті чи інші соматичні захворювання (гастрит, ІХС та ін.), найчастіше гінекологічні (384%).

Серед преморбідних відмінностей особистості у всіх жінок переважали сенситивний та істероїдний типи акцентуації, але в основній групі в них зустрічалися, хоч і у 2,5 разу рідше, ніж у чоловіків, психопатії (52%) і патохарактерологічний розвиток особистості (22%).

У 463% дружин ліквідаторів було діагностовано неврози (частіше істеричний невроз і неврастенія), 213% жінок зловживали алкоголем або хворіли на алкоголізм, і у 153% спостерігалися, як і в їхніх чоловіків, посттравматичний стресовий розлад і хронічна зміна особистості після переживання катастрофи.

Анамнестичний аналіз стану сексуального здоров'я подружжя до участі чоловіків у ліквідації аварії дав змогу визначити, що у 93 (414%) подружніх пар спостерігалася сексуальна дисгармонія, обумовлена у 29 пар первинною сексуальною дисфункцією у чоловіків, що в 144% випадків поєднувалася зі сексуальною дисфункцією у дружин, і у 64 пар - сексуальною дезадаптацією подружжя. У 82 із цих чоловіків у результаті опромінювання до наявних розладів приєднувалася вторинна сексуальна дисфункція, у решти - 11 людей стан сексуальної функції не змінився. Отже, вторинні сексуальні розлади розвинулися у 239 (963%) чоловіків.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружжя за інтегральними критеріями дав змогу виявити більш ніж у половини чоловіків порушення (частіше уповільнення) темпу сомато- та психосексуального розвитку і у 444% - асинхронії статевого дозрівання, здебільшого сукупні. У жінок ці порушення зустрічалися рідше (асинхронії - у 253%).

Статева самосвідомість була правильною у всіх подружніх пар, тимчасом статеворольова поведінка була порушеною у 644% чоловіків і 504% жінок, причому і в тих, і в інших найчастіше відзначалася її трансформація, у 324% чоловіків і 223% жінок була андрогінна статеворольова поведінка.

Дуже частою (в 664% випадків) була недостатня і неправильна поінформованість подружжя в питаннях психогігієни статевого життя, що спричиняла, частіше в чоловіків, неправильну інтерпретацію ними своїх сексуальних проявів.

У більшості чоловіків були знижені або відсутні адекватні (834%) і спонтанні (824%) ерекції, у 253% мало місце передчасне сім'явипорскування і більшість чоловіків не вміли регулювати настання еякуляції. Сексуальні відчуття були послаблені більш ніж у 1/3 чоловіків і в порівняно небагатьох жінок (62%). У частини чоловіків і жінок було притуплено оргазм, а оргастичність була зниженою (до 30%) у 634% жінок. Сексуальна активність була зниженою або відсутньою у 624% обстежених.

Із форм сексуальної дезадаптації найпоширенішими були сексуально-еротична і комунікативна, найрідше зустрічалася конституціональна форма. Найчастішими типами сексуальної мотивації чоловіків були генітальний та гомеостабілізуючий, позначалися також шаблонно-регламентований, агресивно-егоїстичний, рідше - пасивно-підкорюваний і агресивно-аверсійний типи. Ні в кого з чоловіків не було гармонійного взаємно-альтруїстичного комунікативно-гедонічного типу, який відзначався у 202% жінок; у 1/3 з них був ігровий тип сексуальної мотивації. З мотивів статевого акту найпоширенішим і в чоловіків, і в жінок було отримання оргазму, нерідким мотивом, частіше в чоловіків, було виконання подружнього обов'язку.

Статева конституція у більшості подружжя була середньою, але в 293% чоловіків був слабкий тип статевої конституції.

Усі види лібідо, особливо еротичне, були слабо виражені у 864% чоловіків, тоді як у більшості жінок (704%) лібідо було збережено.

Любов до дружини (чоловіка) відчували лише 293% чоловіків і жінок, досить частою у тих та інших (222%) була байдужість, а 102% чоловіків відчували аверсію до своїх дружин. У сексуальній культурі чоловіків переважали примітивний і невротичний варіанти дисгармонійного її типу (614%), у жінок - ліберальний. Проте у 222% жінок спостерігався аполлонівський варіант сексуальної культури, якого не було в жодного з чоловіків. Усі подружжя основної групи відчували психосексуальну незадоволеність.

У контрольній групі сомато- та психосексуальний розвиток у всіх чоловіків та жінок був нормальним. У тих та інших переважала середня статева конституція, що визначала відповідну статеву активність подружжя, відзначався достатньо високий рівень подружньої адаптації, незважаючи на наявну в чоловіків сомато-неврологічну патологію; досить високим був також рівень поінформованості в питаннях сексу. Як правило, можна було відзначити відповідність у подружніх парах типів сексуальної мотивації і сексуальної культури. Ці чинники сприяли збереженості сексуальної функції чоловіків і сексуальної гармонії подружньої пари.

Дослідження стану сексуального здоров'я ліквідаторів аварії та їхніх дружин за його компонентами і складовими, результати якого наведено у табл. 1, показав, що у всіх подружніх пар мало місце сукупне їх ураження. При цьому стрижневим, тобто безпосередньою причиною порушення сексуального здоров'я, було ураження соціально-психологічного компонента (в результаті наявності міжособистісного конфлікту) і всіх складових біологічного компонента: нейрогуморальної (внаслідок затримки пубертатного розвитку і впливу іонізувального випромінювання), нейрорегуляторної (через порушення центральної і вегетативної нервової системи), психічної (в результаті наявних у хворих неврозоподібних розладів) і генітальної (внаслідок хронічного простатиту). У жінок стержневим було ураження психічної складової, обумовлене неврозом. Порушення решти компонентів і складових сексуального здоров'я слугувало патопластичним чинником розвитку подружньої дисгармонії і посилювало її.

Системно-структурний аналіз дав змогу визначити наявні у подружжя клінічні форми первинної сексуальної дезадаптації (комунікативну, сексуально-еротичну, конституціональну, аверсійну) і виявити їх причини, механізми розвитку, перебіг і прояви.

Під час обстеження дітей учасників ліквідації чорнобильської аварії було встановлено, що їхній фізичний розвиток і соматичний статус здебільшого відповідають нормі. Серед виявлених у дітей акцентуацій характеру переважали у хлопчиків

гіпертимний та епілептоїдний типи (443%), дещо рідше траплялися психастенічний, астеноневротичний, сенситивний, в поодиноких випадках - шизоїдний та істероїдний. У дівчаток приблизно однаково часто відзначалися сенситивний, астеноневротичний та істероїдний типи (684%), інші набагато рідше.

При дії психотравм на цьому грунті у дітей розвивалися невротичні розлади. Привертали увагу множинність і хронічний характер психотравм, серед яких переважали неправильне виховання (у всіх дітей), порушення груповань з однолітками (355%), сексуальна психотравма (344%), дисгармонійні взаємовідносини в сім'ї (335%), емансипаційний конфлікт (254%). У процесі клінічного аналізу психічного стану дітей у 74, або 715%, хлопчиків і 53, або 586%, дівчаток було діагностовано різні форми неврозу: невроз жаху, неврастенія, істеричний та іпохондричний невроз. У хлопчиків найчастіше відзначалася неврастенія (356%) і невроз жаху (286%), у дівчаток - істеричний невроз (407%) і невроз жаху (285%). 566% хлопчиків і 344% дівчаток хворіли на системні неврози (заїкання, енурез) і, крім того, 566% хлопчиків і 415% дівчаток відставали у розвитку мови.

У цілому проведене клінічне дослідження свідчить про порушення соматичного і психічного здоров'я ліквідаторів аварії і в більшості випадків - їхніх дружин і дітей. Певну роль у характері і темпі розвитку пострадіаційних порушень у чоловіків відіграють особливості їхнього соматичного, психічного і сексуального преморбіду.

Таблиця 1

Порушення компонентів і складових сексуального здоров'я обстеженого подружжя

Компоненти і складові	Чоловіки, n=250	Жінки, n=250
	абс. ч.	%	абс. ч.	%
Соціальний, складові
соціокультурна	192	784	146	583
інформаційно-оцінна	166 17	664 72	135	523
Психологічний	250	100-1	157	624
Соціально-психологічний	250 31	100-1 132	250	100-1
Біологічний (анатомо-фізіологічний), складові
нейрогуморальна	81 17	324 72	10	42
нейрорегуляторна	250 109	10-1 433	-	-
психічна	250 52	100-1 212	250 31	100-1 132
генітальна	142 24	574 102	54	222

Примітка. У знаменнику - стрижневе ураження компонента або складової

Результати клініко-психологічного обстеження подружжя дали змогу визначити зміну спрямованості особистості подружжя основної групи після участі чоловіків у ліквідації аварії. Так, для чоловіків практично втратили значущість престиж, професійні та культурні інтереси, хобі і водночас зросла цінність побуту і сексуальної сфери; єдиним способом проведення дозвілля став відпочинок. У контрольній групі ці показники не змінилися. Таким чином, у чоловіків і в дещо меншій мірі у їхніх дружин сталися зміни спрямованості особистості в бік певної її примітивізації.

Вивчення психосексуальних типів чоловіків і жінок, що перебували під нашим спостереженням, дало змогу визначити, що більшість чоловіків основної групи належали до типу чоловік-батько, а більшість жінок - до типу жінка-мати, що не сприяло сексуальній гармонії подружньої пари. В контрольній групі сполучення психосексуальних типів у парі було дещо сприятливішим, оскільки там частіше зустрічався тип жінка-дочка.

Мотивом вступу до шлюбу у 733% наших пацієнтів-чоловіків і 713% їхніх дружин було кохання, проте до моменту обстеження, як показав аналіз за критеріями сексуального здоров'я, зберегли любов лише 293% чоловіків і стільки ж жінок. У контрольній групі почуття подружжя одне до одного практично не змінилися.

Експериментально-психологічні дослідження показали, що усереднений профіль особистості ліквідаторів був підвищеним на всіх шкалах ММРІ, що відтворює неспокій щодо свого здоров'я на тлі високого рівня тривоги, і наближувався до профілю осіб із іпохондричним неврозом. Судячи по результатах вивчення психологічного часу особистості, чоловіки не бачили виходу із ситуації, що склалася, майбутнє уявлялося їм безперспективним; у них змінилася ієрархія цінностей і мотивацій; основної значущості набувала потреба в захищеності від життєвих невдач, на задній план відходила потреба в самореалізації.

У процесі оцінювання внутрішньої картини хвороби було встановлено, що для чоловіків-ліквідаторів аварії характерні іпохондричний, тривожний та обсесивно-фобічний її типи, досить часто відзначався також неврастенічний, а найрідшим був сенситивний тип ВКХ.

Якщо внутрішня картина хвороби значною мірою зумовлює психологічний компонент функціонального діагнозу, то базисною характеристикою соціального його компонента є пристосувальна поведінка хворих. Конструктивна пристосувальна поведінка відзначалася лише у 184% наших пацієнтів. Найчастіше у обстежених спостерігалася дезорганізована і аграваційно-рентна пристосувальна поведінка - у 394%. У решти мала місце регресивна, конфліктна і найрідше (22%) - антисоціальна поведінка.

Адаптивні ресурси особистості, що відбивають її реабілітаційний потенціал, були достатніми у 184% наших пацієнтів, у решти рівень і соціально-трудової, і сімейної адаптації був низький.

У дружин ліквідаторів аварії усереднений профіль особистості також виявився дещо піднесеним майже за всіма шкалами. Характерними для них були тривожно-депресивний і тривожно-ригідний особистісний профіль; лінійний профіль, що свідчить про досить стійку психічну сферу, був лише у 164% жінок. Результати дослідження фрустраційної толерантності показали схожість розподілу типів їх відповідних реакцій із відомим для здорових осіб. Середньогруповий коефіцієнт соціальної адаптації (GCR) у жінок відповідав профілю осіб із невротичною декомпенсацією.

У процесі оцінювання інтро- екстравертованості і нейротизму у більшості жінок було виявлено переважання інтровертованих особистостей над екстравертованими (відповідно 242 і 52%), решта належала до проміжного типу. Індекс нейротизму був підвищеним у 734%. У переважної більшості жінок (925%) було виявлено високу і середню вираженість тривоги і у 624% - ті ж самі ступені депресії.

Таким чином, психологічні характеристики дружин ліквідаторів аварії на ЧАЕС - низька фрустраційна толерантність, тривожність, депресивність, високий ступінь нейротизму - здебільшого сприяли невротизації та дезадаптації в сімейних стосунках.

При вивченні сприйняття дружинами хвороби чоловіка в них найчастіше визначався соромливо-катастрофічний тип сприйняття (304%), рідше траплялися демонстративно-героїчний, поверхневий, ігноруючий та самозвинувачувальний типи. Адекватне реагування на стан чоловіка відзначалося лише у 173% жінок. Сприйняття батьками захворювання дітей також у більшості випадків, особливо у матерів, було неадекватним. У матерів частіше спостерігався демонстративно-героїчний тип, у батьків нерідким було ігноруюче ставлення до хвороби дитини. Найрідше зустрічалися в матерів - ігноруючий і поверхневий, у батьків - соромливо-катастрофічний і самозвинувачувальний типи реагування.

Дослідження відмінностей особистості дітей у сім'ях ліквідаторів аварії показало, що найрідшою рисою в них була життєрадісність (163%). Недостатніми були й довіра до людей, товариськість. У більшості дітей (846%) був знижений фон настрою, вони були тривожні, дратливі, відгороджені, недовірливі, боязкі, зазнавали ніяковості та невпевненості в контактах. 384% дітей негативно ставилися до батьків, 73% - до своїх братів і сестер, а у 42% дівчаток і 82% хлопчиків було виявлено негативне ставлення до себе. Дуже показово, що негативне ставлення до вчителів молодших класів зустрічалося на 10% рідше, ніж таке ставлення до матері.

Аналіз показників емоційних проблем у дітей в сім'ях ліквідаторів дав нам підстави дійти висновку, що вони пов'язані з особистісними відмінностями (психопатологічними проявами) батька і невротизацією матері, а також із неправильним вихованням. Більшість хлопчиків і майже половина дівчаток виховувалися в умовах гіпопротекції, емоційного відторгнення і жорстоких взаємовідносин. Не сприяли психологічному благополуччю й інші типи виховання дітей у цих сім'ях - гіперпротекція і умови підвищеної моральної відповідальності.

Дослідження рівня адаптивності сімей ліквідаторів аварії на ЧАЕС за показниками подружньої адаптації і подружнього щастя дало змогу встановити, що й у чоловіків, і в жінок вони були вірогідно нижчими за нормативні (в середньому 8,2 і 8,4 бала). На підставі здобутих даних було виділено чотири групи шлюбів: адаптивні (163%), дезадаптивні (233%), відносно адаптивні (363%) і неузгоджені (253%).

Результати проведених багаторічних всебічних досліджень дали можливість нам розробити класифікацію (типологію) сім'ї. Аналіз характеристик сім'ї ліквідаторів за запропонованою класифікацією (табл.2) показав чітку різницю між сім'ями основної і контрольної груп. Якщо в першій переважала авторитарна сім'я, то у другій усі сім'ї були демократичними. У контролі всі сім'ї були соціально інтегрованими і у переважній більшості - екстравертованими, в основній групі була значна кількість інтровертованих сімей, а соціально інтегровані були лише менше 1/3 сімей. Нарешті, радикальна різниця спостерігалася в адаптивності сімей: у контрольній групі всі сім'ї були гармонійними, в основній - всі патологічними - неадаптивними (головним чином алкогольними та асоціальними).

Аналіз відображених у пропонованій класифікації характеристик сім'ї дозволяє виявити роль соматогенних, психогенних і соціогенних чинників у генезі її дезадаптації, отже, відкриває можливість диференційованого психотерапевтичного впливу.

Вивчення стану функції сім'ї ліквідаторів, результати якого наведені в табл.3, показало, що після участі чоловіків у ліквідації аварії в основній групі набагато зросло порушення всіх функцій сім'ї, за винятком репродуктивної, яка залишилася без змін. Найбільше постраждали господарсько-побутова і сексуально-еротична функції, які порушилися у всіх подружніх пар, а також виховна і духовна - у переважної більшості з них. У контрольній групі обстежених у стані функцій сім'ї практично не сталося змін, у більшості випадків вони були збережені.

Прикладення біологічних принципів (біологічної парадигми) до явищ психічного життя на моделі стану здоров'я учасників ліквідації аварії на ЧАЕС переконало нас у тому, що основні закономірності, які спостерігаються у зміні соматичної сфери, є справедливими і щодо психічних процесів. Ядерна катастрофа стала найсильнішим біологічним, психолого- і соціально-стресовим чинником порушення психічного здоров'я ліквідаторів.

Аналіз обстеження ліквідаторів за діагностичними алгоритмами показав, що у них всіх є психічні розлади, головним чином депресивного та депресивно-іпохондричного регістра, та їх ускладнення, причому уявляється неправомірним поділ цих розладів на функціональні і органічні. Соціогенні, психогенні та соматогенні чинники розладу здоров'я чоловіка, що стали причиною психотравми у решти членів сім'ї, призвели до розвитку неврозу у дружин і невротичних розладів у дітей ліквідаторів.

Таблиця 2

Типологія сім'ї ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Тип сім'ї	Основна група, n=250	Контрольна група, n=26
	абс.ч.	%	абс.ч.	%
Шлюб
первинний	202	813	26	100-4
вторинний	48	193	-	-
Сім'я
інтелігенції (службовців)	31	133	11	4210
робоча	219	874	15	5810
Мала	165	663	5	198
Середня	66	233	21	818
Авторитарна	156	624	-	-
Демократична	94	383	26	100-4
Орієнтована
на батька	92	373	-	-
на матір	64	253	-	-
Релігійна	5	22	-	-
Атеїстична	245	984	26	100-4
Соціально-інтегрована	77	303	26	100-4
Екстравертована	153	614	24	925
Інтровертована	97	393	2	85
Гармонійна	-	-	26	100-4
Дисгармонійна	168	674	-	-
Псевдо- гармонійна	82	343	-	-
Патологічна
неадаптована	250	100-3	-	-
асоціальна	78	313	-	-
алкогольна	92	374	-	-
кримінальна	5	22	-	-

Таблиця 3

Порушення функціонування сім'ї ліквідаторів аварії

Функція сім'ї	Основна група, n=250	Контрольна група, n=26
	абс.ч.	%	абс.ч.	%
Виховна	_-_ 232	_-_ 922	-	-
Господарсько-побутова	105 250	422 100-2	1 1	44 44
Емоційна	84 115	342 463	-	-
Духовна	87 233	152 922	-	-
Первинного соціаль-ного контролю	41 145	162 582	-	-
Сексуально-еротична	71 250	293 100-2	-	-
Репродуктивна	29 29	127 127	-	-

Примітка. У чисельнику - дані до аварії, у знаменнику - після неї.

Функціональний діагноз дає змогу розкрити всі індивідуальні особливості хвороби пацієнта.

Сімейне діагностичне заключення відбиває не тільки стан соматичного, психічного і сексуального здоров'я, але й рівень і ступінь адаптації кожного із членів сім'ї, адаптивність і функціонування сім'ї в цілому. Такий системний підхід дає змогу по-новому підійти до психотерапевтичної корекції порушення здоров'я сім'ї, впливаючи на кожний з його компонентів - нозосиндромальний, психологічний і соціальний.

Проведені дослідження дали нам змогу дійти висновку, що невротична поведінка ліквідаторів аварії на ЧАЕС є наслідком не тільки і не стільки мозкової дисфункції, скільки засвоєння способів спілкування з реальністю на основі перекрученої комунікації.

Визначені причини і механізми порушення здоров'я сім'ї ліквідаторів чорнобильської аварії дозволили розробити систему сімейної психотерапевтичної корекції, що ґрунтується на принципах диференційованості, комплексності, послідовності та етапності.

Коригувальні заходи, що вживалися, було диференційовано в залежності від типу сім'ї, порушення тих чи інших її функцій, сімейних проблем, а також від того, хто є первинним її пацієнтом - чоловік, дружина або дитина. Комплексний підхід відкривав можливість впливу на всі рівні взаємодії членів сім'ї - психофізіологічний, соціальний (мікросоціальний), психологічний, соціально-психологічний.

Метод сімейної психотерапії включав різноманітні техніки: сімейну дискусію, програвання сімейних ролей, обмін ролями за А.І.Захаровим, навчання подружжя сімейного спілкування, заняття Я-концепцією, мовчання за Х.Пересом, директиви (прямі, метафоричні, парадоксальні), конструктивну суперечку за Дж.Бахом і С.Кратохвілом (комунікаційний тренінг).

Сімейну психотерапію при необхідності поєднували з індивідуальними методами, зокрема, з персоналістичною терапією, індивідуальними і парними заняттями в процесі корекції алкоголізму та ін.

Корекція сексуальної дезадаптації подружжя включала медикаментозне лікування основного захворювання чоловіків і психотерапевтичну корекцію сексуальної дисгармонії подружньої пари. При цьому застосовували раціональну психотерапію, гіпносугестію, аутотренінг, елементи психоаналізу, статеворольовий, рольовий психосексуальний та сексуально-еротичний тренінг.

Для лікування невротичних розладів у дітей нами було розроблено методику психотерапевтичного театру, що входила як складова частина до сімейної психотерапії. Психотерапевтична вистава здійснювалася за допомогою великих театральних ляльок за спеціальним сценарієм, в якому програються найтиповіші психотравмуючі дитину ситуації, насамперед фобічна.

До описаної системи сімейної психотерапії, що являє собою по суті систему медико-психологічної реабілітації сім'ї, невід'ємною складовою частиною входила її соціально-трудова реабілітація, завданнями якої були вироблення трудових настанов і в кінцевому підсумку - повернення до суспільно корисної трудової діяльності.

Оцінюючи ефективність проведеної системи сімейної психотерапії, ми виходили з поставлених перед нею основних завдань - поліпшення якості внутрішньосімейної комунікації, підвищення рівня адаптації кожного члена сім'ї і нормалізації функціонування сім'ї, що досягалося завдяки нівелюванню проявів порушення психічного і сексуального здоров'я подружжя, ліквідації невротичних розладів у дітей, корекції відмінностей особистості і взаємовідносин у сім'ї, що призводять до дезадаптації.

В результаті психотерапії нормалізації стану психічного здоров'я вдалося досягти у 102% чоловіків і 744% жінок значного поліпшення - відповідно у 763 і 253%; у решти пацієнтів (здебільшого хворих із психоорганічним синдромом) спостерігалося лише часткове поліпшення. У більшості дітей (794%) настало одужання, у решти зберігалися елементи заїкання, енурезу, жахів, але значно послаблені.

Сексуальна гармонія була відновлена у 594% подружжя, у 323% досягнута достатня сексуальна адаптація. У переважної більшості сімей (984%) повністю нормалізувалися або помітно поліпшилися міжособистісні відносини. З функцій сім'ї найбільшою мірою поліпшилися функції первинного соціального контролю (904%).

Емоційна функція нормалізувалася в 593 і значно поліпшилася у 293% сімей. Гірше піддавалася корекції господарсько-побутова функція (804%).

Катамнестичні спостереження протягом 2 років показали, що рецидиви найчастіше виникали в порушенні психічного здоров'я у ліквідаторів аварії (162%) і найрідше - у дітей (32%). На другому місці за частотою були рецидиви сексуальної дисгармонії і порушення міжособистісних відносин у псевдогармонійних сім'ях (133%). Відповідно до цього найчастіше рецидивувало й порушення сексуально-еротичної функції сім'ї. Рецидиви наставали в основному в тих сім'ях, де було досягнуто лише часткового ефекту психотерапії.

У цілому досить високий і стійкий терапевтичний ефект, що дає змогу говорити про реабілітацію сім'ї, був здобутий у результаті проведеної сімейної психотерапії у 813% сімей ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

ВИСНОВКИ

1.На основі міждисциплінарного дослідження сімей ліквідаторів, здоров'я сім'ї - це не тільки соматичне, психічне і сексуальне здоров'я кожного з її членів, але також їхня адаптація на всіх рівнях взаємодії і збереженість усіх функцій сім'ї. Розроблена концепція, в основі якої лежить погляд на здоров'я сім'ї як на інтегративний соціобіопсихологічний феномен.

2.У чоловіків-ліквідаторів аварії є наявними порушення психічного здоров'я: пострадіаційні синдроми - переважно церебрастенічний і психопатоподібний, а також посттравматичний стресовий розлад особистості і хронічна зміна особистості після переживання катастрофи. При цьому у 484% випадках простежується негативна динаміка порушень психічного здоров'я ліквідаторів, а саме ускладнення наявних розладів.

3. Для ліквідаторів є характерними високий рівень особистісної тривоги, песимістичний погляд на майбутнє, іпохондричний, тривожний і обсесивно-фобічний типи внутрішньої картини хвороби, дезорганізована або аграваційно-рентна пристосувальна поведінка, дуже низькі адаптивні ресурси особистості при достатній цілості (184%) для мікросоціальної адаптації. Невротична поведінка ліквідаторів аварії на ЧАЕС є наслідком не тільки мозкової дисфункції, але й засвоєння способів спілкування з реальністю на основі спотвореної комунікації.

4. Для дружин ліквідаторів характерні тривожно-депресивний і тривожно-ригідний особистісний профіль, високий індекс нейротизму, високий і середній ступінь вираженості тривоги і депресії, неадекватний (найчастіше - соромливо-катастрофічний) тип сприйняття хвороби чоловіка. Розлад здоров'я ліквідаторів аварії та зміна соціальних і мікросоціальних умов сім'ї є психотравмою, що призводить до розвитку у 522% випадках доневротичних розладів у дружин ліквідаторів. У частини жінок, як і в їхніх чоловіків, спостерігаються мікросоціальні стресові розлади і хронічна зміна особистості після переживання катастрофи, а також зловживання алкоголем(213%).

5. Причиною сексуальної дисгармонії подружньої пари, в якій чоловік брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, у 893% випадків є сексуальний розлад у чоловіків, пов'язаний із порушенням нервової регуляції сексуальної функції. У 293% подружніх пар і до участі чоловіків у ліквідації аварії мали місце первинна сексуальна дисфункція у чоловіка, що в деяких випадках поєднувалася з сексуальною дисфункцією у дружини, і первинна сексуальна дезадаптація. Порушення сексуального здоров'я подружжя багато в чому визначається наявністю біогенних, соціогенних та психогенних чинників у преморбіді.

6. Після участі чоловіків у ліквідації ядерної аварії в них і дещо меншою мірою в їхніх дружин сталася трансформація спрямованості особистості у бік її певної примітивізації і практично втратили значущість престиж, професійні і культурні інтереси, і в той самий час зросла цінність побуту і сексуальної сфери. Зміна ієрархії цінностей у чоловіків виражається також у тому, що в них, як свідчать дані вивчення психологічного часу особистості, основної значущості набула потреба у захищеності від життєвих невдач і дезактуалізувалася потреба в самореалізації.

7. У дітей ліквідаторів чорнобильської аварії, що народилися після участі батька в її ліквідації, мають місце множинні хронічні психотравми: неправильне виховання, порушення груповань із однолітками, сексуальна психотравма, дисгармонійні взаємовідносини в сім'ї, емансипаційний конфлікт та ін. Це призводить до розвитку у дітей невротичних розладів (від 586% до 715%). Серед рис особистості дітей найрідшими є життєрадісність, довіра до людей, товариськість; у переважної більшості дітей знижено фон настрою, вони тривожні, дратівливі, відгороджені, зазнають ніяковості і непевненості в контактах.

8. Показники подружньої адаптації і подружнього щастя в сім'ях ліквідаторів аварії вірогідно нижчі від нормативних, що визначає неадаптивність шлюбів. У відповідності з розробленою нами класифікацією сім'ї всі сім'ї ліквідаторів є неадаптивними (рідше алкогольними і асоціальними) і більшість із них - авторитарними. При цьому в сім'ях ліквідаторів спостерігається таке порушення здоров'я сім'ї, як сімейна тривога, обумовлена в основному високим рівнем тривоги у жінок.

9. Після участі чоловіків у ліквідації чорнобильської аварії різко зросла частота порушень усіх функцій сім'ї. Найбільше потерпіли господарсько-побутова і сексуально-еротична функції, що виявляються порушеними у всіх сімей, у переважної більшості сімей порушено також виховну і духовну функції і більш ніж у половини - функцію первинного соціального контролю.

10. Діагностика здоров'я сім'ї має грунтуватися на його трифакторній концепції і системному підході, які диктують необхідність поставлення функціонального діагнозу кожному члену сім'ї і діагностичного заключення. Системний підхід дає змогу по-новому підійти до психотерапевтичної корекції порушення здоров'я сім'ї, впливаючи на всі його компоненти - соматопсихічний, психологічний і соціальний.

...