Епізоотологічний моніторинг, профілактика та системи ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут експериментальної і клінічної

ветеринарної медицини

УДК 619:616.98:578.828.11

16.00.08 - епізоотологія та інфекційні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Епізоотологічний моніторинг, профілактика та системи ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в Україні

Мандигра Микола Станіславович

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті епізоотології Української академії аграрних наук, Західному філіалі інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, Білоцерківському державному аграрному університеті

Науковий консультант: доктор ветеринарних наук, професор, академік Української академії аграрних наук Бусол Володимир Олександрович, Національний аграрний університет, професор кафедри епізоотології

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Бабкін Анатолій Федорович, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини Української академії аграрних наук, завідувач лабораторії бактеріальних інфекцій

доктор ветеринарних наук, професор, Заволока Алім Андрійович, Харківський зооветеринарний інститут Міністерства агропромислової політики України, завідувач кафедри епізоотології економіки та організації ветеринарної справи

доктор ветеринарних наук Москалик Роман Степанович, Національний інститут тваринництва і ветеринарної медицини Республіки Молдова, завідувач відділом ветеринарної медицини

Провідна установа:

Інститут ветеринарної медицини Української академії аграрних наук, лабораторія вірусології, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться " 21 " червня 2000р. о 9.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини Української академії аграрних наук за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини Української академії аграрних наук: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83

Автореферат розісланий " 17 " травня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К.Є. Конаржевський.

Анотації

Мандигра М.С. Епізоотологічний моніторинг, профілактика і системи ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю - 16.00.08 - епізоотологія та інфекційні хвороби. - Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, Харків, 2000.

У дисертації викладено результати епізоотологічного моніторингу щодо еволюції лейкозу великої рогатої худоби в Україні. Отримані дані розкривають закономірності просторово-часового розповсюдження лейкозу великої рогатої худоби, характеризують напруженість епізоотичного процесу, показують основнi шляхи видiлення ВЛ ВРХ iз органiзму хворих тварин та шляхи передачі збудника.

Визначено стадійність епізоотичного процесу за спонтанного перебігу лейкозу, яка характеризується наявністю стадій розвитку, максимального підйому і відсутністю стадії згасання. Підтверджено взаємодію трьох ланок епізоотичного ланцюга в епізоотичному процесі при лейкозі великої рогатої худоби і провідну роль у ньому джерела збудника інфекції. Експериментально встановлено, що уже через шість годин після введення тваринам вірусовмісної крові вони є потенціальним джерелом збудника інфекції. лейкоз епізоотичний худоба

Вивчено динаміку і особливості перебігу епізоотичного та інфекційного лейкозного процесу у тварин-гнотобіотів (ягнят і поросят), великої рогатої худоби і овець, підданих радіоактивному опроміненню в різних дозах, та за асоційованого перебігу лейкозу і анаплазмозу. Встановлено, що розповсюдження лейкозу не залежить від дії понадфонового опромінення радіонуклідами в зоні аварії ЧАЕС. Експериментально доведено, що велика рогата худоба незалежно від породи, віку, годівлі, умов утримання, дії понадфонового опромінення радіонуклідами однаковою мірою чутлива до ВЛ ВРХ при парентеральному його введенні. Доведена роль колостральних антитіл у забезпеченні підвищеної стійкості телят до зараження ВЛВРХ.

Розробка, теоретичне і експериментальне обгрунтування та впровадження різних систем протилейкозних заходів, в тому числі прискореного методу, дало змогу запровадити в Україні широкомасштабний контроль епізоотичної ситуації, різко знизити інфікованість тварин ВЛ ВРХ та повністю оздоровити господарства шести областей Західної України.

Ключові слова: лейкоз, велика рогата худоба, епізоотичний процес, інфекція, сприйнятлива тварина, система оздоровлення, профілактика.

Мандыгра Н.С. Эпизоотологический мониторинг, профилактика и системы ликвидации лейкоза крупного рогатого скота в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности: 16.00.08 - эпизоотология и инфекционные болезни. - Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины, Харьков, 2000.

В диссертации изложены результаты епизоотологического мониторинга эволюции лейкоза крупного рогатого скота в Украине. Полученные данные раскрывают закономерности пространственно-временного распространения лейкоза крупного рогатого скота, характеризуют напряженность епизоотического процесса, показывают основные пути выделения ВЛ КРС из организма больных животных и пути передачи возбудителя.

Определена стадийность эпизоотического процесса при спонтанном течении лейкоза, которая характеризуется наличием стадий развития, максимального подъема и отсутствием стадии угасания. Подтверждено взаимодействие трех звеньев эпизоотической цепи в эпизоотическом процессе при лейкозе крупного рогатого скота и ведущую роль в нем источника возбудителя инфекции. Экспериментально установлено, что уже через шесть часов после введения животным вируссодержащей крови они являются потенциальным источником возбудителя инфекции.

Впервые экспериментально доказано, что крупный рогатый скот независимо от породы, возраста, кормления, условий содержания, действия сверхфонового облучения радионуклидами в одинаковой мере чувствительны к ВЛ КС при парентеральном его введении. Это дает основания утверждать, что на современном этапе не могут быть использованы селекционно-генетические методы борьбы с лейкозом.

Подтверждена возможность экспериментального воспроизведения лейкозного инфекционного процесса путем парентерального введения ВЛ КРС овцам, свиньям, крольчатам и мышам.

Установлено, что от серопозитивных коров рождаются серонегативные телочки, которые за счет колостральных антител имеют повышенную устойчивость к заражению ВЛ КРС и могут быть использованы для воспроизведения стад.

Использование животных-гнотобиотов в изучении инфекционного лейкозного процесса позволило выявить взаимозависимость между функциональным состоянием иммунной системы животных, зараженных ВЛ КРС (низкое содержание лейкоцитов и лимфоцитов в периферической крови, достоверное уменьшение показателей фагоцитарной активности, бласттрансформаци лимфоцитов, содержания гамма-глобулинов, титра гетерогемаглютининов при високой концентрации гомогемаглютининов) и продолжительностью инкубационного периода. При этом кровь инфицированных ВЛ КРС поросят-гнотобиотов на протяжении 10 месяцев может содержать активный вирус при отрицательных показателях серологических исследований в РИД.

Доказано, что введение интерферона, полисахарида сальмонел, антилейкоцитарной сыворотки, белково-пептидного стимулятора не содействует торможению инфекционного лейкозного процесса.

Впервые изучено взаимовлияние ассоциированного лейкозного и анаплазмозного процессов. Экспериментально подтверждены данные эпизоотологического анализа о стимуляции перехода стадии скрытого течения лейкозного процесса в гематологическую при ассоциированном течении лейкоза и анаплазмоза. Исследовано динамику гематологических показателей, титров противовирусных и комплементсвязывающих антител и паразитарной реакции при ассоциированном течении лейкоза и анаплазмоза крупного рогатого скота. Установлена отрицательная коррелятивная зависимость между степенью поражения эритроцитов анаплазмами и уровнем противовирусных антител у животных при ассоциированном лейкозно-анаплазмозном процессах.

Установлено, что распространение лейкоза не зависит от действия сверхфонового облучения радионуклидами в зоне аварии ЧАЭС. Экспериментально-производственные исследования свидетельствуют, что у животных, которых продолжительное время содержали на территориях, загрязненных радионуклидами, развитие инфекционного процесса тормозится на начальных стадиях.

Полученные результаты позволили разработать, теоретически и экспериментально обосновать и внедрить различные системы противолейкозных мероприятий, в том числе ускоренного метода оздоровления, который дает возможность на протяжении 2-3 месяцев создать серонегативную группу животных в неблагополучном стаде независимо от уровня его инфицированности. Это позволило внедрить в Украине широкомасштабный контроль эпизоотической ситуации, резко снизить инфицированность животных ВЛ КРС и полностью оздоровить хозяйства шести областей Западной Украины от лейкоза крупного рогатого скота.

Ключевые слова: лейкоз, крупный рогатый скот, эпизоотический процесс, инфекция, восприимчивое животное, системы оздоровления, профилактика.

Маndigra N.S. Epizootological monitoring prophylaxis, and eradication systems of bovine leucosis in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a doctors degrees of of veterinary sciences by specialities - 16.00.08 - epizootology and infectious diseases. - Institute of experimental and clinical veterinary medicine, Kharkov, 2000.

In thesises stated results for epizootological monitoring evolutions of bovine leucosis in Ukraine. Tinned data reveal regularities space-temporary spreading bovine leucosis, characterize a tension epizootic process, show common roads exit BLV from organism sick animal and roads of transmission agent.

Determined by staging epizootic process for the spontaneous move bovine leucosis that is characterized by presence of stages of developments and maximum ascent, and absence to stage dying away. Confirmed interaction three sections of epizootic chain in epizootic process of bovine leucosis, and leading role in him source agent infection. Experimental installed that already in six hours after entering animal viruscontents blood they are a potential source agent infection.

Studied dynamics and particularity of move infectious leucosis process in SPF-animals (lambs and piglets), cattle and sheeps subject to radioactive irradiating in different doses and for associating move leucosis and аnaplasmosis. Installed that spreading leucocsis does not depend on actions of overbackground irradiating with radionuclids in zone after damage on Chornobil nuclear station. Experimental proved that cattle regardless of breed, age, nursings, conditions of maintenance, actions of overbackground irradiating an radionuclids by the alike measure sensitive to BLV at parenternal its introduction. Proved role colostral antibodies in ensuring increased stability calves to infecting ВLV.

Development, theoretical and experimental motivation and introducing different eradication bovine leucosis program and systems, including speed method, enable to carry in the Ukraine wide-spreading checking epizootic situations, reduce infectivity cattle with BLV and completely improve sanitary conditions six regions of West Ukraine.

Key words: leucosis, cattle, epizootic process, infection, sensitive animal, eradication program, prophylaxis.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Лейкози становлять одну з найбільш актуальних проблем патології людей і тварин (Котлярова Н.Н., 1973; Зильбер Л.А. та ін., 1975; Бусол В.О., 1983; Крикун В.А., 1999; Петров Н.И., 1999). Проблема лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вийшла за рамки ветеринарної медицини, вона має також загальнобіологічне і соціальне значення (Шишков В.П., 1988; Москалик Р.С., 1989; Гулюкин М.И., 1999).

Тому в її вирішенні активну участь брали науковці гуманної та ветеринарної медицини, біологи та працівники інших галузей науки (Доронін М.Н., 1976; Лемеш В.М., 1986; Нагаєва Л.І. і співавт., 1998). Вагомий внесок у розкриття етіологічної суті лейкозу великої рогатої худоби внесли вітчизняні та іноземні вчені. Роботами А.Ф. Бабкіна, О.Ф. Валіхова, Р.О. Кукайн, Г.А. Надточія, М.І. Парфанович, О.Т. Шикова, J.M. Miller та інших в кінці шістдесятих та початку сімдесятих років було утверджено вірусне походження хвороби. З цього часу розпочинається новий етап вивчення інфекції. До 1985 року були розроблені і апробовані на практиці високоспецифічні серологічні методи ранньої діагностики інфекції. Все це вимагало від науки та практики проведення переоцінки наявних поглядів на етіопатогенез, епізоотологію, оцінку діагностичних тестів, методів оздоровлення стад від лейкозу (Смирнов П.Н., 1983; Цымбал В.И., 1988). Для формування наукової концепції протилейкозних заходів потрібно було вивчити особливості прояву епізоотичного процесу та його рушійних сил - джерела збудника інфекції, сприйнятливих тварин, механізму передачі збудника інфекції. Вирішення цих питань неможливе без визначення ролі абіотичних факторів, в тому числі і радіаційних, у виникненні і розповсюдженні неопластичного процесу.

Незважаючи на досягнення науки в експериментальній лейкозології, у вивченні етіології та розробці методів ранньої діагностики, методичні підходи щодо проведення протилейкозних заходів суттєво не змінювались. Інструкція щодо боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, розроблена у 1984 році, діяла у колишньому СРСР до 1990 року.

В Україні до того часу були відсутні дані щодо закономірностей розвитку епізоотичної ситуації та особливостей прояву епізоотичного процесу, не розроблені способи профілактики та ліквідації лейкозу. Все це гальмувало впровадження розробок наукових шкіл Росії, України та інших країн у практику проведення широкомасштабних протилейкозних заходів. Наукова громадськість повинна була розробити і ряд нових організаційних заходів щодо визначення ефективності науково обґрунтованих методів діагностики та способів оздоровлення неблагополучних щодо лейкозу стад (Ярчук Б.М. і співавт., 1989, П.П. Достоєвський, 1992).

Все це зумовило необхідність нового підходу до проведення епізоотологічного моніторингу лейкозу на основі організації науково-виробничої системи "Оріон", розробки та впровадження науково обгрунтованих систем профілактики та ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до ініціативних та госпдоговірних програм:

кафедри епізоотології Білоцерківського сільськогосподарського інституту з Головним управлінням ветеринарії МСГ Української РСР (1975-1980 рр.) та із Всесоюзним науково-дослідним інститутом розведення і генетики сільськогосподарських тварин (1980-1985рр.);

Державних програм: 0.69.05 "Лейкозы человека, сельскохозяйственных животных и птиц" (1980-1985гг.);

Координаційної програми наукових досліджень Академії наук СРСР, Академії наук Союзних республік, ВАСГНІЛ, МСГ СРСР, Мін. ВУЗ СРСР та інших міністерств і відомств з основних напрямків науки, що сприяють реалізації продовольчої програми СРСР (1983-1990рр.).

Загальносоюзної науково-технічної програми "Разработать и внедрить более совершенные методы и средства диагностики, терапии и профилактики наиболее распространенных болезней животных, обеспечивающих устойчивое ветеринарное благополучие, снижение заболеваемости животных, высокое санитарное качество продуктов и сырья животного происхождения "(1986-1990рр.).

Республіканських науково-технічних програм: "Фундаментальні дослідження" на 1991-1995роки - "Створення нових штамів мікроорганізмів для підвищення ефективності землеробства і тваринництва, а також розробка лікувально-профілактичних ветеринарних препаратів і біологічно активних речовин нового покоління"; шифр 03.

Спільного з Укртехнауксервісом науково-технічного проекту на 1997-1999 роки "Розробити та впровадити комплекс заходів щодо оздоровлення господарств від лейкозу великої рогатої худоби в західних областях України".

Галузевої науково-технічної програми "Ветеринарне забезпечення" - Системи захисту сільськогосподарських тварин від захворювань та створення нових лікувально-профілактичних засобів (1996-2000рр.). Номер держреєстрації 03.04 - МВ / 19 - 96. Шифр 03.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - теоретично та експериментально обгрунтувати, розробити та впровадити системи ліквідації лейкозу великої рогатої худоби у господарствах України.

Для вирішення поставленої мети необхідно було:

провести епізоотологічний моніторинг щодо лейкозу великої рогатої худоби в Україні;

вивчити закономірності епізоотичного процесу при спонтанному перебігу інфекції та проведенні протилейкозних оздоровчих заходів;

визначити активність рушійних сил епізоотичного процесу при лейкозі;

вивчити вплив понадфонового тотального та надлетального іонізуючого опромінення на перебіг епізоотичного та інфекційного процесів при лейкозі;

визначити особливості перебігу інфекційного лейкозного процесу у тварин-гнотобіотів;

провести порівняльну оцінку показників епізоотичного та інфекційного процесів за асоційованого перебігу лейкозу та анаплазмозу;

вивчити в експерименті сприйнятливість тварин різних видів до збудника лейкозу великої рогатої худоби;

визначити епізоотологічне значення генетичних методів у профілактиці лейкозу великої рогатої худоби;

розробити і впровадити епізоотологічний моніторинг та науково обгрунтовані системи профілактики і ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні з використанням серологічного скринінгу вивчено просторово-часове розповсюдження лейкозу великої рогатої худоби, визначена напруженість епізоотичного процесу. Встановлено основнi шляхи передачі збудника хвороби здоровим тваринам.

Теоретично та експериментально обгрунтувано й застосовано системи протилейкозних заходів, впроваджено організаційний підхід у проведенні епізоотологічного моніторингу - науково-виробнича система, що дало змогу запровадити в Україні широкомасштабний контроль епізоотичної ситуації, знизити інфікованість тварин ВЛ ВРХ та повністю оздоровити господарства шести областей Західної України.

Визначено, що фактори, які зумовлюють особливість стадійності перебігу епізоотичного процесу лейкозу, - це наявність стадій розвитку, максимального підйому та відсутність стадії згасання. В основі епізоотичного процесу при лейкозі великої рогатої худоби є взаємодія трьох ланок, із яких провідна роль належить джерелу збудника інфекції.

Вперше вивчено динаміку інфекційного процесу та екпериментально підтверджено, що уже через шість годин після введення тваринам вірусовмісної крові вони є потенційним джерелом збудника інфекції. Ці спостереження стали основою розробки та впровадження прискореного методу боротьби з лейкозом великої рогатої худоби.

У вивченні інфекційного лейкозного процесу вперше використано тварин-гнотобіотів. Виявлено взаємозалежність між функціональним станом імунної системи тварин, заражених ВЛ ВРХ, та тривалістю інкубаційного періоду. При цьому кров інфікованих ВЛ ВРХ поросят-гнотобіотів протягом 10 місяців може містити активний вірус при негативних показниках серологічних досліджень в РІД. У крові тварин-гнотобіотів знижений вміст імунокомпетентних клітин, імуноглобулінів. На цьому фоні у поросят, заражених кров'ю хворої на лейкоз корови, розвивається інфекційний процес, який характеризується збільшенням тривалості інкубаційного періоду і зниженням титру специфічних антитіл при підвищенні титру гомогемаглютининів у 2-5 разів порівняно з контролем. Різниця цих показників у дослідах на вівцях менше виражена.

Вперше в епізоотологічному експерименті доведено, що велика рогата худоба незалежно від породи, віку, годівлі, умов утримання, дії понадфонового опромінення радіонуклідами однаковою мірою чутлива до ВЛ ВРХ при парентеральному введенні; прискорюється перехід стадії прихованого перебігу неопластичного процесу у гематологічну при асоційованому перебігу лейкозу та анаплазмозу.

Вперше на основі ретроспективного аналізу результатів серологічних, гематологічних і патоморфологічних досліджень встановлено, що ступінь розповсюдження лейкозу в господарствах зони аварії ЧАЕС не залежить від дії понадфонового опромінення радіонуклідами. Експериментально-виробничі дослідження свідчать, що у тварин, які тривалий час утримувались на територіях, забруднених радіонуклідами, гальмується розвиток інфекційного процесу на початкових стадіях.

Підтверджена можливість експериментального відтворення лейкозного інфекційного процесу в овець, свиней, кроленят та мишей шляхом парентерального введення їм крові від інфікованих ВЛ ВРХ тварин.

При стимуляції імунної системи інтерфероном, полісахаридом сальмонел, антилейкоцитарною сироваткою, білково-пептидним стимулятором не встановлено гальмування інфекційного лейкозного процесу.

Практичне значення одержаних результатів. За допомогою нового організаційного підходу у проведенні епізоотологічного моніторингу - науково-виробничої системи, розроблено та впроваджено науково-обгрунтувані системи протилейкозних заходів, що забезпечило проведення в Україні широкомасштабного контролю епізоотичної ситуації, дозволило знизити інфікованість тварин ВЛ ВРХ, оздоровити від лейкозу більше 2500 господарств колективного сектора та призупинити епізоотичний процес в масштабі шести областей Західної України.

Результати багаторічних наукових досліджень були основою при складанні та розробці:

- плану основних заходів для оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу в Українській РСР на 1991-1995 роки (затверджено Держагропромом України 17.12.1990 року);

- плану заходів для оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу на 1996-2000 роки (затверджено МСГіП України 04.09.1996 року);

- инструкции №043-1 по ликвидации лейкоза крупного рогатого скота в хозяйствах Украинской ССР (утверждено начальником главного управления при Государственной комиссии Совета Министров СССР по продовольствию и закупкам, 24 августа 1990 года);

- інструкції для профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу (затверджено заступником начальника Головного Управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією, протокол НТР 03.07.1992 за № 1);

- рекомендации по селекции крупного рогатого скота молочных и молочно-мясных пород на устойчивость к лейкозу (одобрены отделением животноводства и ветеринарии ВАСХНИЛ 15 марта 1979 г);

- рекомендации по селекции крупного рогатого скота на устойчивость к лейкозу / Федорова С.М., Виль Т.М., Сторожилова Т.П., Прохорова Е.М., Нахмансон В.М., Дун Е.А. Бурба Л.Г., Бороздин Э.К., Бусол В.А., Мандыгра Н.С./ (Ленинград, ВНИИРГЖ, 1986);

- планів основних заходів для оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу у шести областях Західної України на 1991-1995 та 1996-2000 роки (затверджено рішенням відповідних облдержадміністрацій і обласними державними управліннями ветеринарної медицини у 1991 та 1996 роках);

- рекомендацій: "Прискорений метод боротьби із лейкозом великої рогатої худоби", затверджені ученою радою Інституту епізоотології (протокол № 2 від 13.03.1998 року);

- технічних умов (набір компонентів для серологічної діагностики лейкозу великої рогатої худоби в реакції імунодифузії (РІД), ТУ У 571/46.22562454.003-98 затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 17.09.1998 року); одержана ліцензія на виготовлення набору для діагностики лейкозу великої рогатої худоби.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг експериментальних досліджень, йому належить постановка проблеми, розробка теоретичних та практичних основ системи ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в Україні та безпосередня участь у їх практичній реалізації. Вивчення інфекційного лейкозного процесу при тотальному опроміненні овець та у гнотобіотів проведено разом з кандидатом ветеринарних наук С.А. Бялецьким, дослідження асоційованого перебігу лейкозу і анаплазмозу проведено разом з кандидатом ветеринарних наук О.Б. Грициком, патоморфологічні - кандидатом біологічних наук Л.П. Горальським в Інституті епізоотології УААН. Спільно з професором В.О. Бусолом розроблені організаційні заходи науково-виробничої системи "Оріон" для забезпечення благополуччя тваринництва України щодо лейкозу (наказ Держагропрому України №330 від 21.10.1987р.).

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертації доповідались та обговорювались на четвертій міждержавній конференції з наукових та прикладних проблем паразитології (Київ - Харків - Луганськ, 1993); міжнародній науково-виробничій конференції "Современные достижения в борьбе и профилактике лейкоза крупного рогатого скота" (Кишинев, 1994); міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток ветеринарної науки: здобутки і проблеми", Харків, 1997); міжнародній конференції з організації товариства епізоотологів країн Східної Європи (Одеса 1999); міжнародній нараді з проблем співпраці країн СНД у галузі ветеринарної медицини (Владимир, 2000); міжнародній науковій конференції "Наукова спадщина Луї Пастера і ветеринарна медицина України (до 175-річчя від народження Луї Пастера) (Рівне, 1998); всесоюзній конференції "Вирусологические аспекты изучения этиологии лейкозов" (Рига, 1976); всесоюзній науковій конференції " Распознавание и меры борьбы с лейкозами человека и животных" (Белая Церковь,1982); всесоюзній конференції "Иммунология и иммунотерапия человека и животных" (Ташкент, 1984); всесоюзній науково-виробничій конференції "Проблема оздоровления хозяйств от лейкоза крупного рогатого скота "(Новосибирск,1990); четвертій всесоюзній конференції з епізоотології (Новосибирск,1991); республіканській науково-виробничій конференції " Меры борьбы с лейкозом крупного рогатого скота" (Біла Церква,1976); науково-технічній конференції "Пути совершенствования научно-технического прогресса в сельскохозяйственном производстве" (Одеса, 1985); республіканській науковій конференції " Состояние и перспективы развития биотехнологии в животноводстве " (Харків,1988); республіканській конференції "Достижения ветеринарной науки и практики по повышению продуктивности сельскохозяйственных животных" (Тарту, 1988); республіканській конференції "Ветеринарная медицина: экономические, социальные и экологические проблемы" (Харків, 1990); науково-екологічній конференції "Грунтово-екологічні проблеми адаптивної інтенсифікації агропромислового виробництва " (Рівне,1992); конференції молодих вчених і спеціалістів України "Проблеми ветеринарної медицини з обслуговування тваринництва колективних та фермерських господарств" (Харків, 1992); V-й конференції товариства паразитологів (Київ,1993); науково-практичній конференції "Збереження молодняку сільськогосподарських тварин - запорука розвитку тваринництва України" (Харків,1994); на Першому національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Івано-Франківськ,1994); на 3-му з"їзді паразитологів (Київ, 1994); науковій конференції "Общая эпизоотология: иммунологические и методологические проблемы" (Харків, 1995); науково-практичній конференції "Неінфекційна патологія тварин" (Біла Церква, 1995); ювілейній конференції Українського товариства паразитологів (Київ, 1996); науково-практичній конференції "Хвороби органів травлення новонароджених тварин, діагностика, лікування, профілактика та прогнозування" (Київ, 1998); науково-методичному семінарі "Лабораторна ветеринарна медицина, фізико-хімічні методи досліджень" (Рівне, 1998); на щорічних засіданнях вченої ради у Білоцерківському сільськогосподарському інституті (1976-1987рр..), Інституті експериментальної та клінічної ветеринарної медицини (1988-1994) та Інституті епізоотології (1995-1999); на 110 державних, обласних та районних семінарах-нарадах спеціалістів ветеринарної медицини та керівників Агропромислового комплексу України.

Матеріали дисертаційної роботи доповідались і схвалені на міжлабораторному засіданні наукових співробітників та спеціалістів ІЕКВМ 29.02.2000 року.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 152 наукові праці, з яких 46 подаються в авторефераті, у тому числі одна монографія; 33 статті у профільних журналах та фахових збірниках.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 292 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 56 таблицями, 78 рисунками і включає вступ, огляд літератури, власні дослідження (5 розділів), їх аналіз і узагальнення, висновки, список використаної літератури з 983 джерел, у тому числі 340 іноземних, додатки - 97 сторінок.

Вибір напрямків, матеріали та методи досліджень

Відповідно до поставлених завдань був сформований об'єкт досліджень - епізоотичний процес при лейкозі великої рогатої худоби за його спонтанного перебігу та в процесі проведення протиепізоотичних заходів. Предметом досліджень є виявлення еволюційних процесів в епізоотичній ситуації та закономірностей взаємодії трьох ланок епізоотичного ланцюга - джерела збудника інфекції, сприйнятливої до вірусу лейкозу тварини та механізму передачі етіологічного фактора в конкретних екологічних умовах впровадження в практику нових протилейкозних технологій.

Робота виконувалась протягом 25-річного періоду (1975-2000 рр.) в Інституті епізоотології УААН, Західному філіалі Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, Білоцерківському державному аграрному університеті.

Для вирішення поставлених завдань проведено епізоотологічний моніторинг, камеральні та експериментальні епізоотологічні дослідження. В роботі використано багаторічні дані власних досліджень, ветеринарної статистики щодо захворюваності тварин на лейкоз, а також дані ветеринарно-санітарної експертизи м'ясокомбінатів.

При проведенні епізоотологічних досліджень було проаналізовано в 24 областях та Автономній Республіці Крим результати 26 млн. гематологічних, 60 млн. серологічних і 640 тис. патолого-анатомічних досліджень.

Науково-виробничі дослідження було проведено в 423 господарствах Рівненської, Волинської, Львівської, Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей на 1245 тис. тварин.

В експериментальних дослідженнях використали 17 кроленят, 42 морські свинки, 76 білих мишей, 156 голів великої рогатої худоби, 58 свиней і поросят, а також 134 вівці, з яких 46 було опромінено.

Для вивчення теоретичних та практичних питань з епізоотології використовували загальноприйняті у ветеринарії прийоми та способи досліджень (Шишков В.П., 1974; Джупина С.И., 1975).

Екстенсивні та інтенсивні показники перебігу епізоотичного процесу (захворюваність, долю неблагополучних пунктів, індекс епізоотичності, коефіцієнт напруженості епізоотичної ситуації) вивчали за М.Г. Таршисом, В.М. Константиновим, 1975, у модифікації В.О. Бусола,1982, С.И. Джупина, 1991.

Епізоотологічні дослідження проводили за схемою:

аналіз розповсюдження хвороби на початку обстеження;

спостереження та проведення досліджень у неблагополучних пунктах;

аналіз та оцінка одержаних результатів, розробка та впровадження рекомендацій щодо ліквідації лейкозу.

Разом з тим приділяли увагу виясненню тенденцій розповсюдження хвороби за певний проміжок часу в динаміці захворюваності тварин в окремих природно-географічних і адміністративних територіях, а також окремих господарствах. Було визначено коефіцієнт напруженості епізоотичного процесу з урахуванням числа хворих на лейкоз та інфікованих вірусом лейкозу тварин.

Аналізуючи особливості прояву епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої худоби серед тварин приватного сектора, застосували загальноприйняті методики й методи. В динаміці протягом 9 років було досліджено та порівняно тенденції розвитку інфікованості серед тварин колективного та приватного сектора в 21 господарстві, 121 населеному пункті. Окремо досліджено динаміку прояву лейкозу серед поголів'я великої рогатої худоби приватного сектора 5 областей.

Вивчаючи вплив генетичних факторів на виникнення та розвиток захворювання, провели генеалогічний аналіз за результатами гематологічних досліджень, показників інфікованості різновікових груп тварин, а також аналіз захворюваності телят, народжених серопозитивними коровами, в п'яти господарствах протягом 2-8 років.

При вивченні шляхів передачі та сприйнятливості різних видів тварин до лейкозу великої рогатої худоби використали ретроспективний аналіз досліджень в 56 господарствах та постановку експериментів.

Сприйнятливість до збудника лейкозу великої рогатої худоби визначали в експерименті на 22 поросятах, 33 білих мишах, 17 кроленятах 1-3-денного віку.

Вивчення особливостей перебігу лейкозного процесу при імунодефіциті проводили на тваринах-гнотобіотах. Гнотобіотів отримували в умовах гнотобiологiчного iзолятора Полтавського фiлiалу IВМ.

Особливостi перебiгу лейкозного процесу за вторинного iмунодефiциту, викликаного радiацiєю, вивчали у двох експериментах. В одному з них дослiджували тварин, яких ранiше постiйно утримували в умовах комбінованого-зовнiшнього i внутрiшнього опромiнення радiонуклiдами, що випали внаслiдок аварiї на ЧАЕС на територiю Рiвненської областi (Захiдний слiд). В іншому експерименті овець тотально опромiнювали різними дозами на установцi "Панорама-3С" з цезiєвими джерелами випромiнювання.

При вивченні особливостей прояву лейкозного процесу у великої рогатої худоби на забруднених радіонуклідами територіях визначали найбільш характерні ознаки епізоотичного й інфекційного процесів лейкозу на територіях з різним радіаційним фоном.

Також експериментально вивчено вплив сумісного перебігу лейкозу й анаплазмозу на 22 бичках 12-14-місячного віку.

Гістологічну характеристику органів і тканин овець після тотального гамма-опромінення та зараження вірусом лейкозу великої рогатої худоби проводили згідно з прийнятими методиками.

Гематологiчнi (визначення кiлькостi лейкоцитiв та лiмфоцитiв, величини спiввiдношення основних морфологiчних форм) та серологiчнi дослiдження на лейкоз проводили згiдно з "Методическими указаниями по диагностике лейкоза крупного рогатого скота", затвердженими в 1985 році. Наявність інфекції вірусу лейкозу встановлювали виявленням специфічних антитіл за допомогою реакції імунодифузії в агаровому гелі з лейкозним антигеном. Стан лейкозного процесу та його прояв діагностували згідно з тестами, регламентованими відповідними інструкціями щодо боротьби з лейкозом великої рогатої худоби. Оцiнку стану специфiчноi реактивностi та перебiгу лейкозного процесу в експериментальних тварин визначали за титром специфiчних до вiрусу лейкозу антитiл шляхом серiйних розведень сироватки кровi.

Фагоцитарну активнiсть нейтрофiлiв кровi визначали за В.С. Гостевим (1988).

Для характеристики функцiональної активностi лiмфоцитiв застосовували реакцiю бластної трансформацiї лімфоцитів (РБТЛ) з ФГА. Кiлькiсть стимульованих лiмфоцитiв визначали за допомогою мiкрометоду, запропонованого О. Новелом (1960) у модифiкацiї М.С. Мандигри (1976).

Кiлькiсть Т- i В-лiмфоцитiв визначали, застосовуючи мiкрометод Е.Ф. Чернушенка iз спiвав. (1976) з урахуванням рекомендацiй П.Н. Смирнова iз спiвавт. (1988, 1994).

Визначення бiлкових фракцiй у сироватцi кровi проводили турбiдометричним (нефелометричним) методом.

Титр гетеро- i гомогемаглютининiв визначали за методикою Шиффа в модифiкацiї, запропонованiй О.Е. Галатюком та iн. (1985, 1986).

Результати дослiджень обробляли iз застосуванням методiв математичної статистики за Л.С. Камiнським (1959). При математичнiй обробцi використовували ПЕОМ IBM PS/AT та пакети програм для статистичної i графiчної обробки.

Для вивчення деяких фізико-хімічних властивостей ВЛ ВРХ провели пошукові дослідження з використанням лазерно-корелятивної спектроскопії та мас-спектроментії.

Результати досліджень та їх аналіз

Епізоотична ситуація щодо лейкозу в Україні

Відповідно до дії інструктивних положень з діагностики методичні підходи до вивчення напруженості епізоотичної ситуації можна поділити на три періоди: перший - захворюваність визначали за даними гематологічних та клінічних досліджень лише в господарствах, де діагноз підтверджено гістологічним методом (до 1985 року); другий - визначення захворюваності та інфікованості тварин вірусом лейкозу за допомогою гематологічного та серологічного методів досліджень (1986-1990 рр.); третій - визначення напруженості епізоотичної ситуації за допомогою даних серологічних і додатково гематологічних досліджень (1991-1999 рр.). В цілому встановлено, що в період 1980-1997 рр. на 100 тис. досліджених щорічно було діагностовано від 349,25 до 7639,32 гематологічно хворих тварин та від 28,0 до 83,87 туш із змінами, властивими для лейкозу великої рогатої худоби. Інфікованість тварин в Україні на початку впровадження серологічної діагностики (1986 р.) становила 18,6 %. У господарствах Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Полтавської, Тернопільської, Харківської та Черкаської областей вона була вища 20 %, а у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Сумській - до 10 %.

Для першого періоду характерним було локальне визначення показників захворюваності (в окремих господарствах за даними патолого-анатомічних та гістологічних досліджень). В 1980-1985 рр. показники числа неблагополучних щодо лейкозу пунктів та інтенсивності захворюваності (26,3-34,6 на 100 тис. тварин та 79,9-116,9 на 100 тис. корів) були відносно стабільними. В той же час щорічне виявлення при забої на м'ясо тварин з патолого-анатомічними змінами постійно зростало з 1050 до 1900. Ці дані засвідчують, що проведення оздоровчих заходів з використанням гематологічних досліджень дозволяє стабілізувати епізоотичну ситуацію в конкретних стадах на фоні ускладнення її в цілому в країні.

Другий період характеризувався більш широким охопленням дослідженнями тварин. Здійснений моніторинг епізоотичної ситуації за допомогою обмеженого використання серологічного методу діагностики дозволив розширити коло досліджуваних стад та більш обєктивно оцінити розповсюдження лейкозу в кожній області. В цей проміжок часу, порівняно з попереднім, інтенсивність захворюваності зросла в 1988 році порівняно з 1982 роком в 10,8 раза, а з 1985 роком в 7,2 раза. Число виявлення уражених лейкозом туш за цей період збільшилося відповідно в 2,0 та 1,2 раза. Інфікованість вірусом лейкозу досліджуваних стад 1986р. була 18,3%, в наступні три роки - 14,3-15,1.

Визначення напруженості епізотичного процесу за інтенсивними показниками інфікованості та захворюваності (клініко-гематологічний прояв), в тому числі за даними ветеринарно-санітарної експертизи, найбільш об`єктивно відображає закономірності розповсюдження та прояву інфекції.

У третьому досліджуваному періоді (1991-1998рр.) враховувались усі вказані показники.

Найбільш об'єктивними були дані інфікованості тварин у процесі проведення оздоровчих заходів. В цьому часовому просторі напруженість епізоотичної ситуації динамічно знижувалась. В 1991 році порівняно з 1986 роком показник ураженості вірусом зменшився в 1,8 раза, в 1995 році - 2,6, в 1998 році - 2,9 раза. Найбільше поширення лейкозної інфекції в останні роки досліджень було в Запорізькій, Харківській, Херсонській, Кіровоградській, Дніпропетровській областях та Автономній Республіці Крим.

Дані частоти виявлення змін, характерних для лейкозу при ветеринарно-санітарній експертизі підтверджують встановлену вище закономірність напруженості епізоотичного процесу: в 1991 році виявлено 3250 уражених тварин; в 1993 р. - 2500, в 1995 р. - 1600, в 1997р. - 1103.

Як показує епізоотологічне дослідження більшості господарств, в окремих приміщеннях концентруються і довго використовуються для відтворення стада інфіковані ВЛ ВРХ корови та телиці. Несвоєчасне виявлення і забій хворих тварин ізольованих груп та включення в річну звітність тварин з гематологічними ознаками лейкозу, виявлених у попередні роки, поглиблює необ'єктивну оцінку епізоотичної ситуації. Цим можна пояснити відсутність суттєвих змін в інтенсивності захворюваності корів в 1991-1997 рр.. Має місце статистична недоречність виявлення хворих серед молодняку - ветеринарно-санітарне обгрунтування господарської необхідності забою тварин. Невиконання інструктивних положень та забій інфікованих тварин з діагнозом гематологічний прояв інфекції не дає підстав у сучасних умовах використати ці дані як об'єктивний показник визначення напруженості епізоотичного процесу.

Порівняльні дані просторово-часової динаміки напруженості епізоотичного процесу за даними інфікованості ВЛ ВРХ в періоди 1986-1988 та 1997-1999 рр., подані на рисунках 1, 2. За показниками напруженості епізоотичної ситуації області умовно можна поділити на 4 групи: від 0-0,0009-перша, 0,001-0,009-друга, 0,01-0,09-третя, 0,1 і більше - четверта. Період 1995-1997 рр. характеризується наявністю у першій групі Львівської та Чернівецької, другій - Вінницької, Волинської та Рівненської областей. Третя група у цей період налічує 10, а четверта 7 адміністративних територій. У 1998-1999 рр. напруженість епізоотичного процесу зменшилась, що реалізувалось переходом у першу групу Волинської та Рівненської областей.

Вивчення інфікованості ВЛ ВРХ тварин приватних господарств засвідчує низьку напруженість епізоотичного процесу - інфікованість 0,2-0,3%. Отримані дані засвідчують, що епізотична ситуація щодо лейкозу великої рогатої худоби на початок входження серологічного методу діагностики інфекції в систему проведення профілактичних та оздоровчих заходів була складною.

Отримані дані щодо розповсюдженості лейкозу в Україні дають об'єктивну оцінку епізоотичної ситуації в розрізі регіонів, дозволили провести епізоотологічне районування та сформувати концепцію епізоотологічного підходу щодо стратегії і тактики профілактичних та оздоровчих протилейкозних заходів. Для їх наукового обгрунтування потрібно було провести експериментальні та епізоотологічні дослідження з питань оцінки рушійних сил епізоотичного процесу.

Рушійні сили епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої худоби

Визначення епізоотичного процесу при лейкозі великої рогатої худоби як теоретичної основи проведення протиепізоотичних заходів вимагає вивчення його головних рушійних сил: джерела збудника інфекції, сприйнятливих до інфекції тварин, механізму передачі ВЛ ВРХ, який забезпечує циркуляцію хвороботворного мікроорганізму в популяційному та міжпопуляційному просторі.

При вивченні джерела збудника інфекції ми виходили з ролі взаємовідносин паразита і організму тварини в епізоотичному процесі. В основу цього концептуального положення були взяті результати багаторічних епізоотологічних та експериментальних досліджень, а також дані літератури щодо особливостей взаємовідносин ретровірусів і тварин, в організмі яких виникає інфекційний процес. Встановлено, що в природних та господарських умовах джерелом ВЛ ВРХ є велика рогата худоба. Цей вид тварин є середовищем для життєдіяльності і збереження в природі збудника інфекції. Підтвердженням цього є особливість перебігу інфекційного процесу - наявність латентного, персистентного, клінічного та туморозного прояву. Такий стан паразито-організменного відношення популяції збудника лейкозу з популяціями сприйнятливих тварин зумовлює особливість епізоотичного процесу. Інші види тварин, в тому числі сприйнятливі до вірусу лейкозу в експериментальних умовах (вівці, кролі, свині, миші) не є природним резервуаром і джерелом збудника інфекції і не мають епізоотологічного значення.

Важливим для науки і практики є визначення епізоотологічного значення тварин з різним ступенем прояву інфекційного процесу. В дослідах, проведених нами та іншими авторами, доведено, що інфіковані, гематологічно і клінічно хворі тварини мають епізоотологічне значення. Проте до проведення нами досліджень були відсутні дані щодо ролі в епізоотичному процесі тварин у період від дня зараження до встановлення ознак інфекції (антитіл). В експерименті на телятах доведено, що джерелом збудника інфекції стають тварини через 6 годин після парентерального зараження. Результати біопроби на вівцях показали, що кров зараженої великої рогатої худоби уже через вісім днів набирає властивостей активного інфекційного антигена (таблиця 1) .

Для виключення латентного перебігу у реципієнта та наявності інфекції у первинного донора було поставлено додаткову біопробу на вівцях. Результати першого досліду були негативні, другого позитивні.

Джерело збудника інфекції характеризують шляхи виділення вірусу. Епізоотологічними і експериментальними дослідженнями підтверджено дані літератури про те, що шляхами виділення з організму вірусу є кров, молоко, молозиво, сперма, всі секрети і екскрети, які вміщують клітини крові. В умовах виробничого експерименту доведено, що в інфікованих биків та корів сперма і яйцеклітини при відсутності уражень сім'яників і яєчників не контаміновані вірусом лейкозу.

Таблиця 1 Динаміка набуття телятами статусу джерела збудника інфекції після введення крові хворої на лейкоз корови

№ групи	Кількість овець у групі (гол.)	Біопроба на телятах через (год., дні)	Позитивний результат біопроби (гол)
			1 міс.	2 міс.	3 міс.	4 міс.	5 міс.
1	3	6 год.	0	1	2	2	2
2	3	24 год.	1	3	3	3	3
3	3	3 дні	2	3	3	3	3
4	3	8 днів	3	3	3	3	3
5	3	13 днів	3	3	3	3	3
6	3	18 днів	3	3	3	3	3
7	3	21 день	3	3	3	3	3

Наші висновки стосовно облігатності організму великої рогатої худоби для ретровірусу підтверджуються численними епізоотологічними спостереженнями та експериментами. Дослідження на популяційному рівні вказують, що до вірусу лейкозу великої рогатої худоби однаково сприйнятливі телята різновікових груп, корови незалежно від віку та фізіологічного стану. Не встановлено достовірної різниці сприйнятливості до вірусу у тварин різних порід і породних груп. Матеріали досліджень показують, що в замкнутих популяціях тварин має місце нерівномірне розповсюдження інфекції в різновікових групах худоби як при спонтанному перебігу хвороби, так і при активному проведенні оздоровчих заходів.

При спонтанному перебігу інфекції лейкозу має місце тенденція до збільшення кількості носіїв антитіл із зростанням віку тварин. Найменший рівень інфікованості реєстрували серед теличок віком до одного року - 7,5%. Після 12-місячного віку спостерігали зростання кількості інфікованих тварин: у теличок 12-18 місяців - на 4,4%, 18-24 - місячних - на 7,3% відповідно до попередніх вікових груп тварин. Далі, починаючи з 2-3 - річного віку, встановлено різке підвищення лейкозної серопозитивності.

На завершальних етапах проведення оздоровчих протилейкозних заходів виявлено вищий рівень інфікування молодняку віком від шести місяців до двох років порівняно з дорослими тваринами. Рівень інфікованості теличок віком 6 - 12 місяців становив 0,23%, 12-18 місяців - 1,2%, нетелей - 2,4%. У корів спостерігався різкий спад інфікованості до 0,068%.

Результати досліджень розповсюдження лейкозу серед різних порід великої рогатої худоби (чорно-рябої, симентальської, бурої карпатської) показали, що порідність худоби не має суттєвого впливу на інфекційний та епізоотичний процеси за лейкозу великої рогатої худоби в умовах України.

У лабораторних тварин, кролів та морських свинок, а також великої рогатої худоби, овець та свиней, існує суттєва відмінність у взаємовідносинах між вірусом та організмом. В наших експериментах показано, що сприйнятливість до вірусу у рогатої худоби, свиней та кролів висока. Проте розвиток інфекції найбільш інтенсивний у великої рогатої худоби, яка є природним господарем специфічного ретровірусу, та овець. У свиней має місце довготривала стадія персистентного перебігу інфекції. Організм мишей мало сприйнятливий до вірусу лейкозу. У цього виду тварин нам вдалося відтворити лейкозний процес лише після пригнічення імунного статусу.

Вивчення ролі генетичних аспектів лейкозу великої рогатої худоби в умовах замкнутих популяцій показало, що серед великої рогатої худоби різних порід існують тварини з різною сприйнятливістю до збудника інфекції та стійкістю до розвитку патологічного процесу.

Нестійкість вірусу лейкозу у зовнішньому середовищі, особливість взаємовідносин між мікро- та макроорганізмом (на рівні генетичного апарату клітин крові) вплинули на механізм передачі його від джерела збудника до організму сприйнятливої тварини. В літературі існують неоднозначні дані щодо вертикального та горизонтального шляхів передачі вірусу лейкозу. Для відповіді на питання щодо епізоотологічного значення таких факторів передачі вірусу, як кров, молоко, плацента та сперма, були проведені дослідження в умовах виробництва та лабораторного експерименту. Роль крові та ветеринарних маніпуляцій у розповсюдженні ретровірусу проводили на здорових, серонегативних бичках 12-14- місячного віку, яким робили внутрішньошкірно укол голкою для ін'єкцій, змочену у свіжу кров корови із прихованим перебігом лейкозного процесу. Подані у таблиці 2 дані свідчать, що через 30 днів після маніпуляції у двох, а через 50 днів в усіх піддослідних тварин встановлено розвиток інфекційного процесу.

Таблиця 2 Динаміка гематологічних та серологічних показників у заражених бичків

Термін дослідження (дні)	Показники
	Лейкоцити, Г/л	Еритроцити, Т/л	Гемоглобін, г/л	РІД
				число тварин	Титр
10	8,591,10	6,290,36	101,002,41	-	-
20	8,471,15	6,710,62	109,003,10	-	-
30	8,171,43	6,400,41	111,003,01	2	Нативна
40	9,101,84	6,270,52	107,002,97	5	Нативна
50	9,011,56	6,170,37	105,002,47	7	1:4,032,71
60	8,802,01	6,910,73	103,002,13	7	1:6,102,01
90	8,951,92	6,290,46	108,002,76	7	1:6,762,15
120	8,841,76	6,170,51	105,002,61	7	1:8,013,11

Вивчення ролі молочного та інших можливих факторів у підтриманні неблагополуччя щодо лейкозу вивчали в умовах проведення оздоровчих заходів. Встановлено, що в міру виявлення і вилучення зі стада інфікованих ВЛ ВРХ тварин (ятрогенні фактори вилучені) інтенсивність інфікованості різко знижується.

Роль іксодових кліщів у підтримці епізоотичного процесу вивчали на двох групах овець - одним підсаджували кліщів після двох днів живлення на гематологічно хворій на лейкоз корові, іншим вводили парентерально суспензію личинок цієї ж фенотипної групи кліщів. Через 40 днів після введення суспензії в однієї вівці другої групи було встановлено стан лейкозної інфекції.

...